Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів)
The process of building of Kiev beginning from the end of XVIII century and formation of its unique architectural air is represented in the article on the basis of the archival records.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Назва видання: | Архіви України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26065 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) / Т. Слюдікова // Архіви України. — 2009. — № 1-2. — С. 61-78. — Бібліогр.: 115 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26065 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-260652013-02-13T02:56:27Z Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) Слюдікова, Т. Статті та повідомлення The process of building of Kiev beginning from the end of XVIII century and formation of its unique architectural air is represented in the article on the basis of the archival records. 2009 Article Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) / Т. Слюдікова // Архіви України. — 2009. — № 1-2. — С. 61-78. — Бібліогр.: 115 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26065 uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті та повідомлення Статті та повідомлення |
| spellingShingle |
Статті та повідомлення Статті та повідомлення Слюдікова, Т. Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) Архіви України |
| description |
The process of building of Kiev beginning from the end of XVIII century and formation of its unique architectural air is represented in the article on the basis of the archival records. |
| format |
Article |
| author |
Слюдікова, Т. |
| author_facet |
Слюдікова, Т. |
| author_sort |
Слюдікова, Т. |
| title |
Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) |
| title_short |
Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) |
| title_full |
Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) |
| title_fullStr |
Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) |
| title_full_unstemmed |
Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) |
| title_sort |
забудова і благоустрій м. києва в xix–xx ст. (за документами київських держархівів) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Статті та повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26065 |
| citation_txt |
Забудова і благоустрій м. Києва в XIX–XX ст. (за документами київських держархівів) / Т. Слюдікова // Архіви України. — 2009. — № 1-2. — С. 61-78. — Бібліогр.: 115 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT slûdíkovat zabudovaíblagoustríjmkiêvavxixxxstzadokumentamikiívsʹkihderžarhívív |
| first_indexed |
2025-07-03T05:40:12Z |
| last_indexed |
2025-07-03T05:40:12Z |
| _version_ |
1836603107148038144 |
| fulltext |
61СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ
тетяна слюдікОвА
ЗАбудОвА і блАГОустрій м. києвА
в XIX–XX ст.
(за документами київських держархівів)
I
Забудова м. києва
Київ втратив своє значення столиці великої і могутньої держави
Київської Русі після татаро-монголів, князівських міжусобиць за київ-
ський престол, які не раз супроводжувались розоренням міста. Києву
довелося пройти складний шлях у складі різних держав: Литви, Польщі
(15–17 ст.), з 1654 р. Росії.
За свідченнями сучасників, у т. ч. Г. Л. де Боплана, Київ у ті роки,
на тлі величних монастирів Софії, Братського, Михайлівського і цер-
ков, являв собою жалюгідне видовище: криві провулки, подібні до ла-
біринту, низькі одноповерхові будинки.
Населення міста в першій третині 18 ст. не перевищувало 12 тис.
чоловік1. Російський уряд дивився на Київ, як на прикордонну фор-
тецю, важливий військово-стратегічний укріплений пункт у боротьбі
проти агресії Польщі і Туреччини.
Під час Північної війни Петро I заклав печерську фортецю, яка
споруджувалася протягом 17 років і займала площу понад 2 км2.
Сучасник згадував, що під час закладення фортеці “великое было
людям воздыхания и плач, понеже дворы разметали, сады прекрасные
вырубали и жителям велено где хотят жить искать”2.
При цьому було відібрано у Києво-Печерської лаври 70 дес. землі
на яких розташовувалися сади, виноградники, городи, садиби монас-
тирських служителів, міщан, торгові лавки, базарна площа, Неводниць-
кий причал3.
Старе місто ще під час Турецької війни (1734–1737) було укріплено
валами, які з’єднували його з Подолом по Хрещатій долині до садів
Клова.
До початку XIX ст. Київ не був єдиним територіальним містом, а
складався мовби з трьох частин: Верхнього (Старого) міста, Печерська
і Подолу з передмістями Звіринець, Кудрявець, Кожум’яки, Глибочиця,
Стрець, Лук’янівка, Юрковець.
В окремі історичні періоди у Верхньому місті мешкали воєводи,
командування російським гарнізоном; на Печерську, після створення в
1708 р. Київської губернії розташовувалися адміністративні установи,
на Подолі – магістрат на правах самоврядування. Київ понад 350 років
© Тетяна Слюдікова, 2009
СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ62
користувався магдебурзьким правом (до 1835 р.), привілеями, що по-
значилося на внутрішньому житті міста4.
В 1764 р. Катерина II в своїй жалуваній грамоті підтвердила приві-
леї Київського магістрату і право міщан на вільну торгівлю, володіння
сінокосами, рибною ловлею, шинками, оберігання міщан від ратних
людей і козаків5.
Поступово російський уряд починає обмежувати права міста.
В 1775 р., м. Київ приєднано до Малоросійської губ. і передано у відом-
ство генерал-фельдмаршала графа П. Румянцева-Задунайського, внаслі-
док чого і магістрат київський повинен підлягати малоросійському уря-
ду6. Указом від 3 травня 1782 р. українські, білоруські міщани включені
до подушного складу, згідно з діючим в Російській імперії положенням7.
У 1782 р. Київ став центром Київського намісництва. Згідно з жалу-
ваною грамотою містам 1785 р. створено міську думу та її виконавчий
орган – міську управу, яка відала міським господарством. За магістра-
том, який до створення Думи, відав адміністративними, господарськи-
ми, фінансовими, поліцейськими, судовими справами, залишилося ви-
конання судових функцій.
Указом від 18 вересня 1785 р. Київський казенній палаті передано
магістратські маєтки: Кудрявець, Пріорку, Куренівку, Сирець в зв’язку
з чим місто було звільнено від сплати до скарбниці 600 крб. податків
за привілеї8.
В 1787 р. указом Сенату у розпорядження Київського магістрату
передано казенні шинки з правом уступки їх на відкупи9. В 1785 р.
Київ, на шляху до Криму, відвідала Катерина ІІ, яка прожила тут близь-
ко трьох місяців. Місто їй не сподобалось. В одному зі своїх листів
імператриця писала, що місто “чудернацьке, все складається з укрі-
плень і передмість”10. 17 квітня 1787 р. Катерина II затвердила пер-
ший генеральний план Києва, складений генералом Миллром і дійсним
статським радником, графом Шуваловим. План передбачав все місто
зосередити на висотах Печерська і Старого Києва. Поділ, який часто
зазнавав повені й пожеж, вважався для життя непридатним11.
В указі від 7 жовтня 1787 р. генерал-губернатора Малоросії гра-
фа П. Рум’янцева-Задунайського зазначалося, що “потрібно поспішати
з складанням планів міст, починаючи, принаймні, з губернських, щоб
можливо було приступити до будівництва кам’яних казенних і приват-
них будівель”12.
Після другого поділу Польщі до Росії відійшла Київщина, Поділля,
Волинь і прикордонне місто Київ в 1797 р. стає губернським містом, а
згодом (з 1832 р.) і центром Південно-Західного краю.
Указом 16 вересня 1797 р. Павло I відновив магдебурзьке право і
привілеї Києва13. В цьому ж році до Києва з Дубно переводять контр-
акти14, що сприяло економічному, культурному розвитку міста, збіль-
шенню населення, розбудові міста.
63СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ
На кінець 18 ст. Київ займав територію майже 17 км; в ньому було
57 вулиць, 101 провулок, 11 майданів, 8 мостів, 11 виїздів з міста15. В
1790 р. Київ поділено на 4 дільниці: Печерську, Дворову, Старокиїв-
ську, Подільську16. В кожній з них був пристав, по двоє квартальних і
писарів, пожежна команда17, при ній 5 коней і діжки з водою, які збе-
рігалися в шинках.
За поліцейськими даними, у Києві в 1806 р. мешкало понад 46 тис.
чоловік; в 4-х частинах міста і передмістях було 5062 будинки, з них
13 кам’яних церков18.
Бюджет міста був малим. Основні прибутки надходили від корчмар-
ства. У 80-х роках 18 ст. в місті і передмістях було 28 магістратських
шинків та 34 казенних. Загальна сума прибутку від напоїв становила
59 708 крб.19. Магістрату, а пізніше і думі, доводилося вести боротьбу
зі своїми конкурентами – монастирськими і козацькими шинками. Для
поповнення міського бюджету магістрат здавав в оренду свої орні зем-
лі, угіддя, землі під городи. З міських прибутків значні кошти витра-
чали на утримання службовців магістрату поліції, пожежної команди,
на оплату військових казарм, квартир генерал-губернатора, губернато-
ра, військового генералітету, поліцмейстера, помешкання губернських
установ тощо.
Місто потребувало багато коштів на розбудову і благоустрій: пла-
нування нових вулиць, спорудження казенних будівель, влаштування й
утримання тротуарів, бруківок, освітлення, озеленення і т. ін.
В 1806 р. Київське губернське управління наказало магістрату при-
ступити до складання плану приміських сіл: Совок, Шулявщини, Ми-
хайлівської, Микільської, Софіївської і Петропавлівської Борщагівок,
жулян, Білетів, Мостищ, а також генерального плану Києва з міськими
угіддями20. 1808 р. архітектор А. Меленський21, розробив Генеральний
план Києва. Під забудову міста відводилось 119 дес. за яким кожній
частині міста відводилися свої типи будинків. Першономерні, з покра-
щеним фасадом планувалися на Печерську, Липках, де знаходились
міська адміністрація, жили аристократичні родини і високопоставле-
ні чиновники. Планувалось відводити земельні ділянки уздовж вулиці
12 сажнів, в глибину – 3 сажні.
Старе місто на початку 19 ст. ще оточували вали і воно не мало
вільної для забудови площі. Архітектор А. Меленський розробив окре-
мий проект реконструкції старого Києва. У ньому він приділяв багато
уваги плануванню Подолу. Передбачалося з’єднати магістралями три
історичні райони міста. Поділ ще за часів Київської Русі був торговель-
ним ремісничим осередком міста, найбільше заселеним. Тут існували
цілі квартали гончарів, дігтярів, кожум’яків та інших ремісників, від
яких і походять назви вулиць, де вони проживали. На Подолі містив-
ся магістрат, ратуша, Київська духовна академія, Флорівський і Брат-
ський монастирі, гостиний двір, пристань. З 1797 р. на Подолі проходи-
СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ64
ли контрактові ярмарки. До пожежі 1811 р. з 3672 будинків на Подолі
було 2018 будинків. Переважна більшість їх складалася з хат лозового
плетіння, обмазаних глиною. Тільки заможні купці й міщани володіли
дерев’яними або кам’яними будинками. Поет В. Ізмайлов, який відві-
дав Київ в 1799 р. писав, що Поділ “більше заселений ніж інші частини,
не має зовсім вигляду міста... Вулиці так вузькі на Подолі, що насилу
двоє екіпажів зможуть роз’їхатися. Сполучення між трьома частинами
міста надзвичайно утруднено тому, що гори відділяють їх одне від од-
ного. Здається, що ви бачите три різних селища..., бо весь Київ навряд
чи заслуговує назви міста”22.
Поділ часто зазнавав пожеж і повеней. В 1808 р. пожежа знищила
всі дерев’яні торговельні лавки, розташовані на місці майбутнього дво-
ру. Уряд надав магістрату восьмирічну позику у сумі 150 тис. крб. на
будівництво Гостиного двору23. Пожежа 1811 р. протягом трьох днів
знищила майже весь Поділ. Згоріло близько 2 тис. будинків24. Серед
них будинок магістрату, Братський монастир, Флорівська церква. На-
селення, яке постраждало від пожежі, переселялося переважно в район
Лук’янівки. Після пожежі 1811 р. почалася відбудова Подолу за про-
ектом архітектора В. І. Гесте. План передбачав ліквідацію кривих, вузь-
ких вулиць і прокладання прямих і широких, які взаємно перетиналися
б і утворювали правильні квадрати. Здійснення проекту й інтенсивна
забудова Подолу почалася після Вітчизняної війни 1812 р.
У фонді Київського військового губернатора зберігається “При-
мерная смета сколько нужно на покупку материала и на зарплату
мастеровым и людям денег за сделанные вновь по сочиненному плану
для застройки обывательских домов, по улицам мостовых, площади,
каналов и колодцев с бассейнами и большого канала, называемого По-
мойником, состоявшего в 3й части сгоревшего в Киеве Подола”25. Згід-
но з планом передбачалася реконструкція 21 вулиці. Ширина вулиць
планувалася від 4 до 6 сажнів. Передбачалось улаштування майданів
та проведення чистки великого каналу Помойника і малих каналів, які
були замулені26. Планувалася чистка і будівництво торговельних лавок
на майданах. Сплановано Набережно-Хрещатицький бульвар. Архітек-
тор А. Меленський склавши цей кошторис, визначив і необхідну суму
для виконання проекту – 1146010 крб. 35 коп.27.
До Подолу прилягала Плоська частина, одна найдавніших частин
міста, яка становила собою “разнообразную смесь улиц и переулков,
расположенных без всякой системы между неправильными и по боль-
шей части маломерными усадьбами”28.
Печерськ розташовувався на підвищеній рівнині і на початку 19 ст.
був адміністративним центром Києва, осередком його релігійного жит-
тя. Тут були Києво-Печерська лавра, Видубицький монастир, Пустинно-
65СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ
Микільський собор. Значну частину території Печерська зай мала фор-
теця, яка не підлягала юрисдикції місцевої влади.
На початку 19 ст. у Києві формується адміністративний центр міста
з центральною вулицею Московською29, планується прокладання но-
вих вулиць, будівництво житлових будинків30. Печерськ з’єднується зі
Старим містом шляхом, який проходив по Бегічевській вулиці (тепер −
Інститутська), Олександрійській вулиці (тепер вул. М. Грушевського)
до Хрещатика і далі по Олександрівському узвозу (тепер − Володимир-
ський узвіз) до Подолу31.
Перспективним місцем для будівництва стали Липки, розташовані
за еспланадою і ровом фортеці. Ця місцевість на початку 18 ст. була
безлюдна. Тут росли липовий гай, виноградники, тутовий сад (закладе-
ний за наказом Петра I, який бажав відкрити у Києві фабрику шовкових
тканин). Лише в середині 18 ст. почалася забудова Липок. Споруджено
два палаци: Кловський (1756 р.) і царський (1858 р.) для прийому осіб
царського дому, які інколи відвідували Київ.
Біля царського палацу закладено великий парк і сад на схилах до
Дніпра. Протягом 1796–1805 рр. у Києві під забудову було роздано
154 земельні ділянки, з них: у Володимирській (Дворовій) частині міс-
та – 78, на Печерську – 12, території фортеці – 2, за Василіївським
шлагбаумом – 55, Плоській частині – 6. Роздавали земельні ділянки
міська адміністрація, комендант (на території фортеці), на Куренівці –
магістрат32.
Найкращі ділянки були у Володимирській частині – Липках33. Тут
було роздано 21 ділянку, головним чином, аристократичним родинам,
вищим чиновникам34. Окремі ділянки займали цілі квартали. Олек-
сандр I, який в той час відвідав Київ, звернув на це увагу і висловив
“край нее свое удивление, каким образом чиновники из первейших в го-
роде, как-то господин Милашевский, бывший гражданский губернатор,
господин Вигель, бывший комендант, заняли лучшие, так сказать места
в городе и, таким образом, дали пример не самый благовидный”35.
Власники земельних ділянок зобов’язані були протягом двох років
спорудити за виданими їм планами першономерні будинки тому,
що цей квартал є “найкращим за місцеположенням”36. Не всі вчасно
зводили будинки. Деякі з них здавали ділянки під городи, оточували їх
кілками, що робило не тільки “пустоту місця, а навіть неподобство”37.
Київське губернське управління в жовтні 1804 р. доповідало військовому
губернатору, що в осіб, які в строк не побудували за планом будинків,
ділянки будуть відібрані і передані після торгів у власність іншим
особам38.
В 1824 р. почалося планування Дворового майдану39. Площу ви-
рівнювали, було знято 907 кв сажнів землі, яку вивозили у Яри, на
дорогу, що вела до Печерська. Яри обсаджувалися деревами40.
СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ66
Микола I, який в 1829 р. відвідав Київ, наказав обсадити майдан
тополями в один ряд, залишивши в’їзд завширшки в 4 сажні, і дати
необхідний стік води41. Вже в 1830 р. площу було окладено дерном,
засіяна травою (використано 3 пуди насіння), посаджено 240 дерев42.
В Дворовій частині прокладаються нові вулиці: Кловська, Бегічевська,
Гімназична, Шовковична (на місці вирубаного 1836 р. шовковичного
са ду) та ін. На початку 19 ст. почав забудовуватися Хрещатик. Одним
з перших було збудовано театр (1803). На той час перед театром ще
було болото, а в районі Козиного болота (тепер − частина майдану Не-
залежності) – озеро, млин, на лузі паслася худоба. Ще в 30-х рр. 19 ст.
міська влада виділяла в цьому районі земельні ділянки для розведення
садів. Так, у 1813 р. генерал-губернатор наказав Київському будівель-
ному комітету припинити роздавати земельні ділянки під сади, поки не
буде прийнято ухвалу щодо вулиці, яку згідно плану Беретті, повинні
були прокласти біля католицького костьолу через Хрещатицький май-
дан до Васильківської поштової станції43. Інтенсивна забудова Хреща-
тика і прилеглих вулиць почалася в 30–40 х рр. в зв’язку з розширен-
ням Печерської фортеці і переселенням мешканців з її території в інші
місця, в т. ч. Хрещатицьку долину. В 1853 р. “Киевские губернские
ведомости” писали, що Хрещатик являє собою довгу, широку вулицю з
нещодавно побудованими тротуарами. На Хрещатику планувалося бу-
дувати першономерні кам’яні будинки. Одноповерхові дерев’яні будів-
лі призначалися на знесення. У 1861 р. генерал-губернатор повідомив
Будівельний комітет, що розподіл на розряди не повинен бути підста-
вою для передчасного знесення дерев’яних будинків, якщо ці будинки
ще міцні і за зовнішньім виглядом “не спотворюють місцевість, на якій
знаходяться”44.
На Хрещатику зносять вали45, упорядковується Хрещатицький ба-
зар46, будуються басейни для постачання жителів водою47. У 70–80-х
роках 19 ст. зводяться кам’яні дво- триповерхові будинки, в яких роз-
міщуються банки, готелі, крамниці, друкарні, трактири. В 1871 р. тут
побудовано будинок Міської думи.
Вулицю продовжено до Бессарабського майдану. Хрещатик стає
головною вулицею міста. За поліцейськими даними, у Києві в 1827 р.
проживало близько 23 тис. чоловік, були 61 вулиця, 190 провулків, 7
майданів, 20 мостів; 4713 будинків, з них 69 кам’яних, заводів і фа-
брик – 61; криниць: міських – 23, приватних 3748. Київські жителі всіх
частин міста мали сади, городи, в передмістях орендували орні землі,
на яких сіяли просо, жито, овес, гречку, ячмінь; тримали коней, корів,
кіз, свиней49.
В 1831 р. створено Тимчасовий комітет для благоустрою Києва50,
який розробив заходи з впорядкування міста. В першу чергу Комітет
передбачав зобов’язати домовласників впорядкувати тротуари, тумби
67СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ
й містки, вирівняти вулиці, засипавши їх піском навпроти своїх дво-
рів, відремонтувати паркани, дахи будинків, ліхтарні стовпи51. Він мав
право давати дозвіл тільки на ремонт будинків, щодо спорудження но-
вих був зобов’язаний свій висновок посилати на затвердження генерал-
губернатора. Земельні ділянки для зведення будинків давало Київське
губернське управління, затверджував генерал-губернатор52.
В січні 1833 р. Микола I, який приділяв багато уваги благоустрою
Києва, підписав указ про затвердження нового плану забудови міста.
За новим планом, імператору “благоугодно было восстановить древнее
значение Киева. Осуществление этой мысли требовало с одной стороны
сбережения памятника, напоминавших о тех временах, когда Киев, еще
не отторгнутый насилием от живого общения с освновною Русью, сто-
ял во главе развития гражданского и духовного, с другой – возведения
Киева на степень средоточия высшего современного просвещения для
Юго-Западной России”53. В 1834 р. видано указ Сенату, в якому зазна-
чалося, що в зв’язку з утворенням поселення в долині р. Либідь, вини-
кла необхідність у “Прибавке к существующим ныне пяти городских
частей, еще шестой части с нужным числом чинов… Означенный части
… именовать: 1 – Печерскою, 2 – Лыбедскою, 3 – Дворцовою, 4 – Ста-
рокиевскою, 5 – Подольскою, 6 – Плоскою54.
Населення міста зростало не тільки за рахунок природного при-
росту, а й притоку людей з сіл, інших міст. Влада була зацікавлена
в збільшенні кількості населення, особливо підприємців, і встановила
пільги “для умноження населения и ободрения промышленности в зна-
менитом древнем Киеве”. Згідно з указом від 8 березня 1835 р., купцям,
які спорудили або купили будинок у Києві вартістю не менше 20 тис.
крб., дозволялося записуватися до 1-ї гільдії без оплати гільдійських
податків протягом 3 років, до 2-ї гільдії, якщо вартість будинку була не
менше 10 тис. крб., 3-ї гільдії – від 3 тис. крб. Тих, хто заснував у Києві
фабрику, звільняли від оплати податків на 5 років55. Масштаб будівни-
цтва у Києві зростає і на прохання генерал-губернатора. Указом Сенату
у вересні 1833 р. призначено міського архітектора і при ньому поміч-
ника і одного учня56. 7 січня 1834 р. затверджено нове “Положення про
упорядкування міста”, яке передбачало забудову центральних вулиць
будівлями класичної архітектури і прокладання нових вулиць57.
Згідно з положенням, створено Будівельний комітет під головуван-
ням військового губернатора і членів: цивільного губернатора, губерн-
ського предводителя дворянства, інженерного штаб-офіцера, старшого
поліцмейстера, міського архітектора, війта58. На Комітет покладалося
будівництво міцних будинків, утримання їх в доброму стані, влашту-
вання бруківок, каналів, басейнів водогону, бульварів, садів. У його ві-
дання передано всі громадські будинки, сади, парки. Забудова Києва,
особливо центру, дозволялася лише за затвердженими типовими про-
СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ68
ектами. Центральні вулиці можна було забудовувати першономерни-
ми будинками (цегляні або на камінному фундаменті) з поліпшеним
фасадом. Будівельний комітет земельні ділянки надавав в першу чергу
тим особам, які зобов’язалися будувати найкращі будинки. Для першо-
номерних будинків відводилися ділянки не більше 1 тис. сажнів, для
другорядних – до 600, триномерних – не більше 300 сажнів59.
Плани нових кам’яних будинків представлялися на “высочайше
ухвалення”. Положення передбачало видання населенню грошової до-
помоги на будівництво з поверненням позики або без повернення (для
бідних). У місті було відкрито крамниці будівельних матеріалів.
Для виконання будівельних робіт у Києві формується арештантська
рота цивільного відомства, до якої, крім офіцерів, нижчих чинів, вхо-
дили всі арештанти (за виключеннями важливих злочинців), які утри-
мувалися в місцевих в’язницях і були здатні до праці. У височайшому
повелінню було наказано використовувати і тих арештантів, які посту-
пають до в’язниці по етапу і чекають етапних днів, а також осіб, яких
підбирає поліція під час обходу міста – п’яниць та за “непристойне
поступки”60. Призначення до арештантської роти проводилося за роз-
порядженням цивільного губернатора. Використовували арештантів
частіше при прокладанні, очищенні вулиць.
У грудні 1834 р. прийнято указ про остаточну ліквідацію магде-
бурзького права і привілеїв Києва61 і передачу міського управління у
відання Думи, створеної на основі загальнодержавного міського поло-
ження62.
Політичні і воєнні події 40-х років 19 ст. змусили уряд побудува-
ти нову фортецю, яка зайняла центральну територію Печерська. Зно-
сили житлові будинки, вирубували сади63. Для переселенців виділили
земельні ділянки на схилах гори в долині Хрещатика, вздовж Василь-
ківського шляху, в долині р. Либідь. (за даними Санітарної комісії ра-
йон р. Либідь (болотиста місцевість) відзначався великою смертністю.
Переселенцям довелося докласти багато зусиль, щоб осушити свої ді-
лянки64. В долині р. Либідь утворили новий район “Новоє строєніє”.
Почалася його інтенсивна забудова: планувалися і прокладалися нові
вулиці, велося житлове будівництво65.
П. Лебединцев згадував, що Київ у 40-х рр. 19 ст. нагадував більше
село. З кривими незабрукованими вулицями, з тинами замість парканів,
із садибами, де стояли маленькі будиночки, криті драницею, а біля них
сараї, криті соломою66. З кінця 40-х рр. 19 ст. Київ починає формувати-
ся за єдиним планом67. Генеральний план 1833 р. (частково змінений в
1837 р.) був затверджений Миколою I. План передбачав злиття Верх-
нього міста з Печерськом і Подолом. Під час його розробки Микола I
наказав, щоб при прокладанні вулиць зберігати “еліко можливо пряму
лінію, щоб будинки у нових кварталах були кам’яні, суцільні, в одному
69СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ
зв’язку, подібно каковим в столичних містах”68. Було розроблено ряд
взірцевих типових проектів для будівництва адміністративних споруд,
навчальних закладів, житлових будинків, торгових рядів. Багато уваги
приділялося старому Києву, який в ті часи був ще обнесений валами. За
Золотими воротами було пасовисько, вкрите чагарником, куди кияни
виганяли худобу на випас, внизу протікала р. Либідь69. Старе місто по-
чинає відроджуватись вже не як фортеця, а як частина великого міста.
Згідно з планом, забудови Києва вулиці Старокиївської і Дворової
частин міста, а також вулиці Олександрівська, Верхній Вал на Подолі
було віднесено до 1-го розряду70. Власники садиб біля своїх володінь
зобов’язані були влаштовувати тротуари з міцної цегли71.
В 1833 р. видано указ Сенату про заснування Київського універси-
тету72. Земельну ділянку спочатку виділили поблизу Золотих воріт, на
місці провіантських магазинів військового відомства, які передбачали
знести73. Це місце схвалив Микола I, проте вже в квітні 1835 р. він
наказав будувати університет на місці, призначеному для Кадетського
корпусу, і спланувати місце для університетського ботанічного саду, а
Кадетський корпус будувати на другому боці майбутнього майдану74.
Будівництво університету (1837–1842) за проектом академіка ар-
хітектури В. Беретті мало вплив на формування і розвиток архітекту-
ри Києва в 40–50 рр. 19 ст. В 1841 р. перебуваючи у Києві Микола I
висловив бажання, щоб будинок університету не затуляли обиватель-
ські будинки і на генеральному плані Києва власноручно провів лінію
майбутньої вулиці. Згідно з волею імператора архітектор В. Беретті
розробив новий план частини міста, в якому для прокладання нової
вулиці потрібно було знести 19 будинків, зробити насип на р. Клов,
засипати яри, знести косогори. В грудні Микола I наказав відкласти
цей проект75.
Перед будинком університету було пустище з ровами і горбами,
яке простягалося до Васильківського шляху. У 1838 р. його вирівняно,
утворено чотирикутний майдан, який, за наказом Миколи I, обсади-
ли пірамідальними тополями76. Передбачалося, що на цьому майдані
майбутні кадети будуть проводити строєві навчання77. В 1860 р. час-
тину землі майдана місто відвело під утворення нових житлових квар-
талів, 4 десятини під парк. В ньому перед університетом встановлено
пам’ятник Миколі I (1896)78.
В 40-х р. 19 ст. на землях Паньківської дачі (у 18 ст. належала
Києво-Печерській Лаврі) прокладено вулиці79: Тарасівську, Паньків-
ську, Микільську, жандармську і Велику жандармську80 (дві останні
були розділені приватними садибами). В районі університету прокладе-
но вулиці: Кузнечну (з 1936 р. вул. Горького, тепер Антоновича), Олек-
сіївську (з 1899 р. Терещенківська, 1919 р. – чудновського, з 1955 р. –
Рєпіна, тепер − Терещенківська), Шулявську (з 1831 р. – Караваєвська,
СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ70
тепер − Толстого). З 30-х р. 19 ст. починає впорядковуватися район
біля Софійського монастиря. Протягом 1837–1848 рр. тут знято вали,
очищено площу від обивательських будинків між Софійським собо-
ром і Михайлівським монастирем81. Власникам знищених або урізаних
садиб уряд виплачував компенсації82. У Старому місті прокладаються
нові вулиці, впорядковується шлях від Андріївської церкви на Подолі,
Вознесенський узвіз83.
У 1837 р. генерал-губернатор повідомляв міністерство, що згідно з
планом 1833 р. “проведена улица через старий вал (часть уже снята) и
место, где фундамент церкви св. Ирины, в направлении Андреевской и
Десятинной церквей, занимает часть обывательских садов, отрады Со-
фиевского монастыря и 10 обывательских домов. Улица проложена от
церкви (Андреевской, Десятинной) до канала р. Лыбедь – 3 версты. По
этой улице в 24 саженях от р. Лыбедь выбрано место постройки уни-
верситета, а на местах провиантских магазинов построить кадетский
корпус”84. В розплануванні майбутньої вулиці брав участь архітектор
університету В. Беретті, який уявляв її як прямий проспект, який відкри-
вав перспективи на церкви Андріївську і Десятинну. Цей проект не знай-
шов підтримки. Біля Софійського собору вулиця зламується, від чого
втрачено перспективу. Нову вулицю було названо Володимирською.
Пізніше від вулиці Шулявської Володимирську вулицю продовжено
до р. Либідь і цю частину названо Нижньо-Володимирською85. Вулиця
забудовується86. Цей район стає не тільки історико-архітектурним (Со-
фія, Андріївська і Десятинна церкви), а й культурно-освітнім центром
Києва. Крім університету св. Володимира, на вулиці розташувалася 1-а
Київська гімназія (з 1857 р., тепер в цьому будинку − гуманітарний
корпус університету), 2-а гімназія (з 1856 р. на Бібіковському буль-
варі, тепер у цьому будинку − телефонна станція), пансіонат графині
Є. Левашової (архітектор О. Беретті, тепер − Президія НАН України),
Міський театр (з 1857 р., у 1896 р. знищений пожежею, на його міс-
ці за проектом архітектора В. Шретера в 1901 р. споруджено оперний
Театр), Педагогічний музей (1913 р., архітектор П. Альошин) та ін.
На Володимирській вулиці в різний час містилися редакції журналів,
газет “Літературно-науковий вістник”, “Киевская старина”, “Кивская
мысль”; “Киевское слово”, видавництво “час”. Український клуб (го-
лова М. Лисенко), Рисувальна школа М. Мурашка (знесено 1920 р.).
На Володимирській вулиці встановлено пам’ятники Б. Хмельниць-
кому (1888), Миколі I87 (1896). В 30-х роках 19 ст. прокладено Бібіков-
ський бульвар від Васильківського поштового шляху до Кадетського
гаю88. В 50–60-х роках 19 ст. зростанню міста, його розбудові сприяв
розвиток промислових підприємств, торгових фірм, культурно-освітніх
установ, будівництво залізниці. В смузі залізниці в районі р. Либідь.
на Солом’янці, виникає робітниче селище. В 1850 р. у Києві мешкало
71СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ
56 тис. чоловік, налічувалося 4813 будинків, у т. ч. 361 кам’яний. Про-
тягом 1838–1850 рр. в місті прокладено 37 вулиць, 4 провулки89.
Місто розширюється за рахунок своїх передмість. Микола I, пере-
буваючи у Києві в 1850 р. наказав почати заселення міста по Брест-
Литовському шосе. Того ж року Комітет міністрів затвердив Положення
про виділення ділянок у Петропавлівському маєтку90. Згідно з планом,
земля в маєтку була поділена на 28 ділянок від 2 до 3 десятин, планува-
лося проведення 3-х вулиць. Земля в Петропавлівському маєтку кошту-
вала від 12 до 8 крб. за десятину91 (у Києві 24 крб.) У відання міського
управління, згідно з волею імператора, було передано 409 дес. землі, яка
належала Петропавлівському сільському товариству92.
Указом Сенату від 20 липня 1857 р. місту передано 898 десятин
землі Петропавлівського товариства93. Місто щорічно сплачувало в гу-
бернську скарбницю гроші за користування цією землею і вважало цю
землю своєю власністю. Міністерство державного майна вважало, що
ці землі місто повинно з височайшого дозволу викупити94.
В 8161 р. прийнято новий план Києва95. Прокладаються нові вули-
ці, зводяться багатоповерхові прибуткові будинки. В 1874 р. Київський
губернатор доповідав генерал-губернатору про необхідність спланува-
ти “проездимость Левашевской улицы для соединения более близким
и удобным путем отдаленность частей Печерска и Липок с Бессараб-
ским базаром, городской больницей и университетскими клиниками”96.
Згідно з планом 1878 р. було розплановано квартали, спроба виділити
промислові зони. Прокладаються вулиці на схилах Хрещатика і приле-
глої до них місцевості, де були садиби генерала Ф. Трепова і професора
університету Ф. Мерінга97. У 1864 р. проф. Ф. Меренг придбав частину
ділянки землі колишньої садиби жандармського полку98. Ф. Трепову
земля була дарована імператором. Його садиба займала 7 710 кв сажнів,
Ф. Мерінга – 6 64099. В садибі Ф. Мерінга був великий сад з оранжере-
єю, виноградники, ставок. В 1867 р. почалися переговори міської влади
з генералом про продаж частини землі місту для прокладання вулиці.
Трепов запросив від міста, замість дарованої йому землі 20 десятин
в потомствене володіння. Місто від цієї пропозиції відмовилося. Ді-
йшли згоди на виплату Трепову 2 300 крб. 50 коп. за вилучені з садиби
2 175 кв сажнів землі. Трепов прохав назвати нову вулицю Царедар-
ською в пам’ять царського дару100.
Після смерті Ф. Мерінга залишилось 12 дес. землі в центрі міста. За
свідченням міського землеміра садиба Ф. Мерінга, яку місто передбача-
ло купити, являло собою місцевість пересічену ямами, котлованами, на
її території знаходився ставок. На проведення в цій місцевості вулиць
планувалося 19 210 кв сажнів землі. В 1895 р. спадкоємці Ф. Мерінга
уклали з місцевою управою договір, за яким зобов’язалися за свій ра-
хунок у садибі спланувати 4 вулиці й площу; відвести ґрунтові води в
СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ72
хрещатицьку міську трубу, внести в міську скарбницю необхідну на за-
мощення вулиці й площі суму грошей; спланувати сквер і щорічно вно-
сити умовну суму грошей на освітлення цих вулиць і площі, а також
утримувати поліцейський нагляд за забудовою цих вулиць. В зв’язку з
цим Київський губернатор звернувся з проханням до Міністерства вну-
трішніх справ дозволити змінити план 1874 р. 8 квітня 1896 р. Мініс-
терство дало на це дозвіл101. На землях садиби було сплановано вулиці
Мерінгівську (тепер вул. Заньковецької), Оліїнську, Миколаївську (те-
пер вул. Архітектора Городецького), площу (тепер площа І. Франка).
Спадкоємці продали земельні ділянки на спланованих вулицях Буді-
вельному товариству. В кінці 90-х рр. 19 ст. на цих вулицях споруджено
багатоповерхові прибуткові будинки. В 1879 р. Київ було поділено на 8
поліцейських дільниць: Печерську (входив весь Печерськ з передмістям
Звіринець, Лавра, Арсенал, Видубецький монастир, всі фортечні будо-
ви, товарна станція, берег Дніпра від гирла р. Либідь до Ланцюгового
мосту); Дворову (Липки, Царський сад, Нижній пам’ятник Володими-
ру, Олександрівська лікарня); Либідську (університет, Ботанічний сад,
Троїцький базар); Старокиївський (Старе місто, Перша і Друга Київ-
ські гімназії, Львівський базар); Подільську (всі пристані, Флорівський,
Братський монастир, житній базар, Труханів острів, Лугова місцевість
між Дніпром і чорториєм); Плоську (передмістя Куренівка, Пріора, хут.
Сирець, урочище Оболонь з сінокосами, Кирилівські богоугодні уста-
нови з кладовищем); Бульварну (Нижня і Верхня Солом’янки до Совок,
Кадетський гай, залізничний вокзал, Галицький базар); Лук’янівську
(передмістя Шулявка (правий бік житомирського шосе), тюремний за-
мок, Лук’янівське кладовище)102.
У 1881 р. кордони деяких дільниць (крім Дворової і Печерської)
були дещо змінено103.
Благоустрою Києва заважала Печерська фортеця, підпорядкована
військово-інженерному відомству. Фортеця займала центральну те-
риторію міста, була автономною одиницею у ньому і не мала ніяких
зобов’язань перед містом: не платила місту податків за користування
землею, не мала зобов’язань щодо плану забудови Києва. Крім того,
місто змушене було безкоштовно виділяти земельні ділянки для пере-
селенців з Печерська в зв’язку з будівництвом фортеці104. Комендант
на свій розсуд міг віддавати на території фортеці земельні ділянки під
городи, будівлі, що зводилися без планів на свій розсуд і які своїм ви-
глядом спотворювали місто105.
Суперечки між містом і фортецею про скасування еспланадних
правил тривала кілька років. У1892 р. було створено Особливу комісію
для розгляду цієї суперечки, до якої входили компенсації, представни-
ки адміністрації, судового відомства, від громадськості106.
У 1884, 1886, 1896 рр. це питання розглядали в Сенаті. Сенат ви-
знав фортецю окремою, незалежною від міста територією, до якої вхо-
73СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ
дили Києво-Печерська цитадель, Госпітальне і Васильківське укріплен-
ня, Лисогірський форт з еспланадою на 130 сажнів вперед від названих
укріплень107. В 1890 р. Київську фортецю перейменовано на цитадель,
фортецю-склад, проте у розмежуванні її з містом було знову відмов-
лено108. Лише в 1909 р. скасовано еспланадні обмеження109. Заважало
благоустрою і те, що окремі вулиці (наприклад, Кадетське шосе) знахо-
дилося одночасно у віддані міста (освітлення, озеленення) і Південно-
Західної залізниці (впорядкування мостів, тротуарів)110.
В 1891 р. адміністрація Києва висловила думку про доцільність
приєднання до Києва Микільської і Передмостової Слобідок, які вхо-
дили до Броварської вол., Остерського пов., чернігівської губ. черні-
гівський губернатор у листі до Київського, Подільського і Волинського
генерал-губернатора негативно висловився про цю думку, пояснюючи,
що таке приєднання викличе невдоволення населення чернігівської і
Полтавської губерній, в яких діють закони Литовського статуту від-
носно спадщини, опіки, боргових зобов’язань111.
Територія міста розширювалася за рахунок його передмістя. Сели-
ще і передмістя Куренівка, Лук’янівка, Деміївка, Солом’янка та розта-
шовані навколо центру міста залишалися територіально роз’єднаними
до входження в міську зону, розвивалися без врахування єдиного плану.
В 1888 р. прийнято новий генеральний план забудови Києва, згідно з
яким, територія міста розширювалася вздовж Брест-Литовського шосе.
Планується будівництво політехнічного інституту, підприємств.
Передмістя Шулявка112 (в 18 ст. у верхів’ях р. Либідь літня рези-
денція Київського митрополита) у 1847 р. перейшло у власність дер-
жави) у кінці 19 ст. стало центром фабрично-заводської промисловості
м. Києва. На Шулявці прокладено нові вулиці, збудовано невеличкі
будинки, в яких поселилися переважно робітники, студенти. З 1881 р.
ліва частина Шулявки підлягала Бульварній поліцейській дільниці,
права частина (323 дес.) з 1851 р. належала Києву і 1879 р. її включено
до Лук’янівської дільниці. В 1898–1902 рр. 58 десятин Шулявщини від-
ведено під Пушкінський парк113.
В 1858 р. м. Київ одержав землі від казни на Солом’янці для вико-
ристання їх під пасовище. Селилися в цьому районі переважно відстав-
ні солдати, з прокладанням залізниці – робітники-залізничники. Під час
прокладання залізниці тим домовласникам, через садиби яких пройшла
колія, були виділені землі у Верхній Солом’янці. За залізничною колі-
єю виросло нове селище – Залізнична колонія. В 1874 р. Солом’янка
підпорядковувалася Бульварній поліцейській дільниці. За переписом
1874 р. на Солом’янці і Протасовому яру проживало 3910 чоловік, тут
було 379 будинків, з них 76 землянок і мазанок. Ця місцевість мала
статус сільського поселення.
2 червня 1910 р. Радою Міністрів прийнято ухвалу про приєднан-
ня поселень Верхньої і Нижньої Солом’янки, Кучменого і Протасово-
СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ74
го ярів, Байкової гори з прилеглими до них землями до міської сму-
ги. Згідно з положенням, утворено Особливу виконавчу комісію для
управління цими передмістями. З її компетенції було виключено управ-
ління водогоном, каналізацією, трамваєм та ін., що мали загальномісь-
кий характер. Збори з прибутків цих передмість протягом 25 років з
дня приєднання їх до смуги міста повинні були витрачатися управою
виключно на потреби і благоустрій передмість114. В 1901 р. при під-
тримці Соколова, робітники заводу Гретера, Криваника і Ко (з 1922 р. –
з-д “Біль шовик”) і Південно-Західної залізниці за Кадетським гаєм при-
дбали 7 дес. землі, на яких заснували нове селище, пізніше названо
чо коловкою.
Згідно з переписом 1874 р., у Києві мешкало 116774 чол., тери-
торія міста складала 45 верст; в місті було 9291 будинків, з них 1118
кам’яних. Після приєднання до смуги міста в 1908 р. Забайковою, в
1910 – 1913 інших передмість, територія Києва зросла до 123 км2.
В 1914 р. в місті мешкало 626 тис. чоловік115. Київ обростав новими
селищами і дачними місцевостями. Поряд із територіальним розширен-
ням міста поліпшився його благоустрій: введено водогін, каналізація,
електричне освітлення, прокладено лінію трамваю, забруковано вулиці
та ін.
(Далі буде)
1 Київ. Енциклопедичний довідник. К., 1981, с. 15.
2 “Киевская старина”., 1904, № 9, с. 228.
3 До половини 19 ст. у Києві будували військові укріплення; Исторические
материалы из архива Киевского губернского правления. Вып. 7, К. 1884.
4 ЦДІАК, ф. 442, оп. 1, спр. 474, арк. 19–20; Список жалуваних грамот.
5 ПСЗ, т. 16, № 12249, с. 223.
6 ПСЗ, т. 20, № 14381; Указом від 30 листопада 1796 р. Павло I відмінив
цей указ і м. Київ було відокремлено від Малоросійської губернії для того,
“щоб до оного особлива губернія з повернутих до імперії від Польщі земель
приписано буде” (ПСЗ т. 24, № 17594).
7 ПСЗ, т. 21, № 15724, с. 907–911.
8 ПСЗ, т. 22, № 16274, с. 413–414.
9 ПСЗ, т. 22, № 16560, с. 877–880.
10 “Киевская старина”, 1885, № 3, с. 581–586.
11 ПСЗ, т. 22, № 16529; ЦДІАК, ф. 533, оп. 1а, спр. 65, арк. 4–5; Павло I,
вступивши на престол, скасував цей план Києва і знищення Подолу;
12 ПСЗ, т. 22, № 16274, с. 463.
13 ПСЗ, т. 24, № 18142, с. 736.
14 ПСЗ, т. 24, № 18166, с. 753; № 18242.
15 Київ. Енциклопедичний довідник... с. 16.
16 ПСЗ, т. 23, № 16875, с. 137–138; План 4-х частин міста (ЦДІАК,
ф. 2194, оп. 1, спр. 414; ф. 442, оп. 66, спр. 284, арк. 4; ф. 533, оп. 1, спр. 453,
арк. 50).
17 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 3, спр. 86, арк. 512.
75СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ
18 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 1, спр. 1075, арк. 66;
19 Каталог документів з історії Києва XV–XIX ст., – К. 1982. – С. 134
20 ЦДІАК України, ф. 2194, оп. 1, спр. 414; ДАК, ф. 1, оп. 2 а, спр. 35,
арк. 3.
21 Каталог документів...144.
22 “Киевская старина”. – 1885. – № 3. – С. 581–586.
23 Каталог документів... – С. 144 (примітка).
24 Каталог документів № 720. – С. 147 (примітка).
25 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 1, спр. 1418, с. 2–9.
26 На Подолі ще в 30-х роках 18 ст. було прорито кілька каналів, які з’єд-
нували Дніпро зі струмками Кудрявець, Глибочиця, р. Почайна для від ведення
дніпровських вод під час повеней. Ці канали постійно замулювалися, несли
вулицями бруд і навіть під час невеликих дощів завдавали жителям міста
багато клопоту. Під час перепланування Подолу всі канали, крім Помийника
були засипані (Каталог документів... – С. 170–171).
27 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 1, спр. 1418, арк. 2–7.
28 ЦДІАК України, ф. 442.
29 ЦДІАК України, ф. 484, оп. 3, спр. 67, арк. 64; ДАК, ф. 10, оп. 1,
спр. 726.
30 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 787, спр. 1513; ДАК, ф. 19, оп. 1, спр. 514;
ДАКО, ф. 1542, спр. 89, 260, 270, 281, та ін.
31 ДАК, ф. 19, оп. 1, спр. 2968.
32 Щітківський і. До історії забудови Києва на початку 19 ст. // Київ ські
збірники історії і археології, побуту і мистецтва. – Зб. I.-К., 1930.
33 У ЦДІАК України зберігається багато справ про планування, забудову
цього району (ф. 533, оп. 1, спр. 325, 337, 847; оп. 1а, спр. 65; оп. 2, спр. 203;
План Дворової площі (ф. 533, оп. 3, спр. 512, арк. 35; ф. 442, оп. 58, спр.
123.
34 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 1, спр. 337; оп. 1 а, спр. 65.
35 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 1, спр. 847, арк. 6; спр. 337, с. 1–2, 19.
36 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 1, спр. 337, арк. 1–2.
37 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 1, спр. 337, арк. 1.
38 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 1, спр. 337; спр. 804, арк. 67; спр. 847,
арк. 9–10.
39 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 3, спр. 512, арк. 35 та ін.; План площі з
прилеглими вулицями (ДАКО, ф. 1542, оп. 1, спр 89, 105, 107); ЦДІАК, ф. 533,
оп. 3, спр. 109, 117, 512; оп. 2, спр. 203; ф. 442, оп. 58, спр. 123 та ін.).
40 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 3, спр. 117.
41 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 3, спр. 512, арк. 16 зв.
42 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 3, спр. 512, арк. 17.
43 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 68, спр. 142, арк. 14; оп. 83, спр. 441,
арк. 174.
44 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 80, спр. 620 а, арк. 9–13.
45 Держархів м. Києва, ф. 19, оп. 1, спр. 208.
46 ДАКО, ф. 41, оп. 1, спр. 100; План площі (ДАКО, ф. 1542, оп. 1,
спр. 594).
47 Держархів м. Києва, ф. 19, оп. 4, спр. 45.
48 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 2, спр. 203, арк. 68–72, 85.
49 ЦДІАК України, ф. 128.
50 Каталог документів..., арк. 153.
СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ76
51 Каталог документів..., с. 175.
52 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 65, спр. 39.
53 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 1, спр. 9478, арк. 14.
54 2 ПСЗ, т. 9, № 7451, с. 15.
55 2 ПСЗ, т. 10, № 7931, с. 211.
56 2 ПСЗ, т. 7, № 5615.
57 2 ПСЗ, т. 9, від I № 6704, с. 18–31.
58 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 64, спр. 5.
59 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 67, спр. 14, с. 475–477; В той же час Бу ді-
вельний комітет роздавав жителям так звані пустопорожні землі в центрі під
огороди, сади (ДАК, ф. 19, оп. 2, спр. 71, арк. 78).
60 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 5, спр. 452, с. 11–30; ф. 442, оп. 84, спр. 491,
арк. 42.
61 Списки грамот, привілеїв виданих м. Києву (ЦДІАК, ф. 442, оп. 1,
спр. 474, арк. 14–30, 61–62.
62 2 ПСЗ, т. 10, від 2, № 7694 а (прибавление с. 47).
63 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 85, спр. 412, с. 14, 24–29; чтения в церковно-
историческом и археологическом обществе при Киевской духовной академии.
1910, вып.10.
64 ДАК, ф. 163, оп. 7, спр. 144, арк. 2.
65 Плани садиб Либідської частини міста за 1806–1898 р. (Держархів
Київської обл., ф. 1542, оп. 1, спр. 46, 49, 181–211; ДАК, ф. 17, оп. 5, спр. 544,
ф. 163, оп. 41, спр. 706.
66 чтение в церковно-историческом...., 1910, вып. 10.
67 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 66, спр. 284, арк. 1–4.
68 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 71, спр. 127, арк. 3.
69 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 1, спр. 1310; Киевские губернские ведо-
мости. − 1852, № 12.
70 План Києва з розподілом вулиць на розряди (2ПСЗ, т. 36, від 3,
№ 36540, арк. 25).
71 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 83, спр. 441, арк. 140.
72 2 ПСЗ, т. 8, № 6558, с. 648. Поштовхом переведення ліцею з Кременця
в Київ і надання йому статусу університету було польське повстання 1830 р.
Микола I вважав, що для боротьби з польським впливом в Південно-Західному
краї одних репресивних заходів недостатньо, що великим помічником у
цій справі буде наука і мистецтво. На Київський університет покладалася
велика надія (яка не справдилася) – протиставлення ополячення населення і
проведення русифікаторської політики.
73 ЦДІАК України, ф. 707, оп. 87, спр. 9, арк. 10.
74 ЦДІАК України, ф. 707, оп. 87, спр. 9, с. 22; План місцевості, яка
відводилась під садибу університету (ф. 707, оп. 87, спр. 9, арк. 41, 54).
75 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 74, спр. 400, арк. 13–14.
76 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 104, спр. 58; ф. 442, оп. 801, спр. 291.
77 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 83, спр. 441.
78 У 1939 р. на цьому місці встановлено пам’ятник Т. Г. Шевченку
(скульп тор М. Маніфер) парк названо ім’ям Кобзаря.
79 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 5, спр. 340, арк. 45; ДАКО, ф. 1542, оп. 1,
спр. 49, 147, 547. В 1900 р. на землях Паньківської дачі в районі р. Либідь,
з дозволу міської управи і духовної консисторії, утворено поселення, в
якому проживали, головним чином, службовці і робітники Південно-Західної
залізниці (ф. 442, оп. 630, спр. 168, арк. 3–4).
77СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ
80 У 1868 р. Київське губернське управління і Дума прийняли рішення
про з’днання в одну жандармських вулиць. Комісія, утворена з цього приводу
виїжджала на місце для огляду підходящої під вулицю землі, на якій були
городи, сади (Мищенко. З минулого // “За сто літ”. − 1929, кн. 4. − С. 137;
ДАК, ф. 17, оп. 5, спр. 543, арк. 83, 48, 117, 129; ф. 163, оп. 7, спр. 483; арк. 75).
В 1881 р. вулиці були з’єднані і названі жандармською, згодом перейменовано
на Ма ріїнсько-Благовіщенську (назва від однойменної церкви), з 1931. П. Сак-
са ган ського; Плани жандармської (Маріїнсько-Благовіщенської) вулиці
(ДАКО, ф. 1542, спр. 49, 196, 537).
81 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 65, спр. 340, арк. 91–92.
82 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 66, спр. 318, арк. 4.
83 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 3, спр. 512, арк. 11–12; ф. 442, оп. 64,
спр. 306, арк. 249; Плани вулиць Старокиївської частини (ДАКО, ф. 1542,
оп. 500–512, 517, 519, 540–582; ф. 36, оп. 1, спр. 103; ДАК, ф. 17, оп. 5,
спр. 543–566; ф. 19, оп. 1, спр. 528, та ін.
84 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 65, спр. 340, арк. 91–92.
85 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 800, спр. 322, арк. 94; В 1901 р. Воло ди мир-
ська і Нижньо-Володимирська названі Володимирською вулицею (ДАК, ф. 163,
оп. 7, спр. 1625, арк. 5, 14). В роки радянської влади вулиця перейменована
на вул. Короленка (1922 р.), у 1944 вулиці повернено її історичну назву –
Володимирська (“Київська правда”, 1944, 22 грудня).
86 Держархів Київської області, ф. 41, оп. 1, спр. 622; ДАК, ф. 19, оп. 1,
спр. 991.
87 В роки радянської влади на Володимирській вулиці встановлено
пам’ятники: Т. Г. Шевченку (1939), М. Лисенку (1965 р.), М. Грушевському
(1999).
88 Бульвар спочатку названо Шосейним, згодом − Університетським, з
1869 р. – Бібіковським, з 1919 р. – б. Шевченка.
89 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 800,спр. 322, арк. 94.
90 До Петропавлівського маєтку входили Петропавлівська, Софіївська,
Ми кільська, Михайлівська, Братська Борщагівки, с. жуляни і Біличі, Совки,
Шу лявщина, Романівна і хутори Любкова, Стоянського, Пилипа Протока
(ЦДІАК, ф. 492, оп. 18, спр. 15, арк. 20).
91 2 ПСЗ, т. 31, № 31056, арк. 914–915.
92 ЦДІАК України, ф. 492, оп. 18, спр. 15, арк. 533.
93 ЦДІАК України, ф. 492, оп. 18, спр. 15, арк. 18–82.
94 ЦДІАК України, ф. 492, оп. 18, спр. 15, арк. 356, 363.
95 ЦДІАК України, ф. 2194, оп. 1, спр. 414.
96 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 107, спр. 44, арк. 1.
97 ЦДІАК України, ф. 486, оп. 5, спр. 454, арк. 131–135. Плани садиб
Трепова і Ме рінга (Держархів Київської області, ф. 1542, оп. 1, спр. 83, 107;
ДАК, ф. 163, оп. 7, спр. 1301.
98 План садиби жандармського полку (Держархів Київської області,
ф. 1542, спр. 83, 269).
99 Садиби займали територію між теперішніми вулицями Інститутською,
Банковою, Лютеранською, Хрещатиком.
100 Вулиця була названа Миколаївською. В 1919 р., перейменована на
вул. К. Маркса, тепер − Архітектора Городецького; ЦДІАК, ф. 442, оп. 100,
арк. 173.
101 ДАК, ф. 163, оп. 1, спр. 1244, арк. 37 (зберігається план садиби Ме-
рінга).
СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ78
102 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 517, спр. 72, арк. 14. Друкарський
примірник.
103 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 517, спр. 72, арк. 46 – 47: Див. План Києва
з відзначенням поліцейських дільниць (ф. 442, оп. 517, спр. 72, арк. 101).
104 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 102, спр. 170, арк. 167–170? 346 зв.
105 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 65, спр. 45, ч. III, арк. 64.
106 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 102, спр. 170, арк. 304, 318.
107 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 102, спр. 170, арк. 395.
108 “ПСЗ, т. 9, № 7598; ЦДІАК, ф. 442, оп. 102, спр. 170, арк. 417.
109 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 102, спр. 170, арк. 613.
110 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 102, спр. 170, арк. 166.
111 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 529, спр. 237, арк. 3–6; У 1923 р. Микільська
Слобідка ввійшла до міської смуги Києва. Тепер житловий масив Лівобережжя.
Тери торія Передмостової слобідки ввійшли до складу Гідропарку.
112 Плани земельних ділянок Шулявки 18–20 ст. (ДАКО, ф. 1542, спр. 75,
78); План казенної частини Шулявки (ЦДІАК, ф. 492, оп. 34, спр. 423).
113 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 577, спр. 72, с. 18, 19, 43; ф. 442, оп. 663,
спр. 115, арк. 11.
114 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 663, спр. 115, арк. 31.
115 Київ. Енциклопедичний довідник. К., 1981. − С. 32.
T. SlIUDIkOVA
A building and an accomplishment
The process of building of Kiev beginning from the end of XVIII century and
formation of its unique architectural air is represented in the article on the basis of
the archival records.
|