Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс
Розглянуто колекцію непрочитаних листів 1941 р. Окреслено історію повернення епістоляріїв на Батьківщину. Проаналізовано епістолярні джерела за видовими ознаками, акцентовано увагу на їх інформативному потенціалі. Зроблено висновок про те, що зазначена колекція є цінним історичним джерелом до подій...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Архіви України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26110 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс / Л.В. Легасова // Архіви України. — 2010. — № 2. — С. 144-154. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26110 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-261102011-08-30T12:36:24Z Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс Легасова, Л.В. Огляди джерел та документальні нариси Розглянуто колекцію непрочитаних листів 1941 р. Окреслено історію повернення епістоляріїв на Батьківщину. Проаналізовано епістолярні джерела за видовими ознаками, акцентовано увагу на їх інформативному потенціалі. Зроблено висновок про те, що зазначена колекція є цінним історичним джерелом до подій початкового періоду Великої Вітчизняної війни. Рассмотрена коллекция непрочитанных писем 1941 года. Описана история возвращения эпистоляриев на Родину. Проанализированы эпистолярные источники за видовыми признаками, акцентировано внимание на их информативном потенциале. Сделан вывод о том, что указанная коллекция является ценным историческим источником, касающимся событий начального периода Великой Отечественной войны. Thearticle is considered a collection of unread letters of 1941. Is outlined history of epistolyaries returning home. Epistolary sources analyzed in species characteristics, giving emphasis to their informative potential. It was concluded that the specified collection is a valuable source of historical events to the initial period of Great Patriotic War. 2010 Article Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс / Л.В. Легасова // Архіви України. — 2010. — № 2. — С. 144-154. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26110 930.253:94(477)“1941 uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси |
| spellingShingle |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Легасова, Л.В. Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс Архіви України |
| description |
Розглянуто колекцію непрочитаних листів 1941 р. Окреслено історію повернення епістоляріїв на Батьківщину. Проаналізовано епістолярні джерела за видовими ознаками, акцентовано увагу на їх інформативному потенціалі. Зроблено висновок про те, що зазначена колекція є цінним історичним джерелом до подій початкового періоду Великої Вітчизняної війни. |
| format |
Article |
| author |
Легасова, Л.В. |
| author_facet |
Легасова, Л.В. |
| author_sort |
Легасова, Л.В. |
| title |
Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс |
| title_short |
Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс |
| title_full |
Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс |
| title_fullStr |
Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс |
| title_full_unstemmed |
Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс |
| title_sort |
непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Огляди джерел та документальні нариси |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26110 |
| citation_txt |
Непрочитані листи 1941 року – унікальний джерельний комплекс / Л.В. Легасова // Архіви України. — 2010. — № 2. — С. 144-154. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT legasovalv nepročitanílisti1941rokuuníkalʹnijdžerelʹnijkompleks |
| first_indexed |
2025-07-03T05:43:01Z |
| last_indexed |
2025-07-03T05:43:01Z |
| _version_ |
1836603284784152576 |
| fulltext |
статті та повідомлення144
УДК 930.253:94(477)“1941”
Л. В. ЛЕГАСОВА*
НЕпрОчитАНі ЛиСти 1941 рОКУ –
УНіКАЛьНий ДжЕрЕЛьНий КОмпЛЕКС
Розглянуто колекцію непрочитаних листів 1941 р. окреслено історію по-
вернення епістоляріїв на Батьківщину. проаналізовано епістолярні джерела за
видовими ознаками, акцентовано увагу на їх інформативному потенціалі. Зро-
блено висновок про те, що зазначена колекція є цінним історичним джерелом
до подій початкового періоду великої вітчизняної війни.
Ключові слова: велика вітчизняна війна; Кам’янець-подільський; рес-
титуція; непрочитані листи; епістолярні джерела.
епістолярна спадщина другої світової війни кількісно велика й
інформативно багата. вона привертала й привертає до себе увагу до-
слідників. як і в радянську добу, так і в незалежній Україні публікува-
лися різноманітні збірки листів, пов’язаних із другою світовою війною,
окремі наукові розвідки джерелознавчого плану1. Широко використано
епістолярні джерела в експозиції меморіального комплексу, що екс-
понувалися на численних виставках, були основними документами ви-
ставки “Чекай на мене“. листи доби воєнного лихоліття розкривають
безліч різноманітних питань, але здебільшого висвітлюють морально-
психологічний духовний стан людини у складних умовах війни. Фон-
дова колекція меморіалу налічує понад 5 тисяч листів. серед них –
листи з тилу на фронт, з фронту в тил, з фронту на фронт. авторами
їх є і видатні воєначальники, і маловідомі особи, проте ці документи і
донині вражають тим, що допомагають відтворити навіть не самі події
(адже про них чимало сказано істориками), а подих часу, атмосферу
того чи іншого епізоду, те, що губиться за скупими рядками офіційних
повідомлень і донесень воєнної пори.
музеєзнавча дослідницька практика переконливо доводить: кожен
новий лист, що потрапляє до музею, містить величезний джерелознав-
чий та фактологічний потенціал.
саме тому значною подією в науковому житті меморіального
комплексу стала передача Головою державної служби контролю за пе-
* Легасова Любов Володимирівна – заступник генерального директора
меморіального комплексу “національний музей історії великої вітчизняної
війни 1941–1945 років”.
© л. в. легасова, 2010
огляди джерел та документальні
нариси
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси 145
реміщенням культурних цінностей
через державний кордон Украї-
ни Ю. К. савчуком на постійне
державне зберігання у меморіалі
п’яти упакувань приватної корес-
понденції 1941 року, яка під час
другої світової війни була вивезе-
на з України і перебувала у фон-
дах поштового та технічного му-
зеїв відня (Республіка австрія)2.
трохи історії. як відомо, го-
туючи напад на сРсР, гітлерівці
виношували плани не лише воєн-
ної перемоги та економічного по-
грабування країни, а й тотального
знищення національних культур.
нацистський ідеолог а. Розенберг
стверджував: “достатньо у народа
знищити пам’ятки культури, він
уже в другому поколінні перестає
існувати як самостійна нація”3.
Усупереч усім існуючим на той час міжнародним конвенціям та
хартіям культурні цінності під час другої світової війни не тільки по-
терпали від бойових дій, а й стали об’єктами цинічних цілеспрямова-
них акцій їхнього варварського знищення й пограбування. За значно
заниженими даними, втрати державного архівного фонду України ста-
новлять 46 млн. справ. Українські бібліотеки під час війни втратили
понад 51 млн. книг, а втрати лише 21 музею в сучасних територіальних
межах України сягають 283782 одиниці зберігання4.
Розграбування культурних цінностей українського народу здійсню-
валося на планомірній основі низкою спеціальних служб і відомств.
на початковому етапі війни діяла так звана група Кюнсберга – спе-
ціальний батальйон сс, безпосередньо підпорядкований Ріббентропу
і міністерству закордонних справ. Його загони рухалися з військами
передньої лінії фронту, і їх завданням було вилучення музейних, архів-
них і бібліотечних цінностей, які згодом відправлялися до німеччини.
За пошукові та евакуаційні операції, пов’язані з культурними цінностя-
ми, а також археологічними дослідженнями на окупованих територіях
відповідав оперативний штаб при відомстві райхсміністра окупованих
східних територій альфреда Розенберга.
“Здобиччю” завойовників ставали мистецькі шедеври, бібліотечні
раритети, архівні першоджерела, перлини антикваріату. але й цього
було замало – відповідні німецькі служби з притаманною їм акуратніс-
Фрагмент розділу виставки
“непрочитані листи 1941-го”
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси146
тю “попрацювали”й на уцілілих поштах та поштамтах. проте, мабуть,
чи вціліло їх небагато, чи не привернув увагу гітлерівців зміст їхньої
кореспонденції, а, може, фахівці були іншого профілю, але маємо пер-
ший випадок, коли за межі України було вивезено масив побутової
кореспонденції. Це сталося в 1942 році у Кам’янець-подільському. За-
значимо, що місто було захоплене гітлерівцями 10 липня 1941-го, а до
18 липня нацисти окупували і всю область.
саме тут, у Кам’янець-подільському, до рук загарбників потрапило
близько двох тисяч листів радянських громадян, датованих переважно
червнем-вереснем 1941 року5. як свідчить супровідна документація до
листів, що збереглася та була передана разом із джерелами, кореспон-
денція відправлялася за межі України за участі інспектора телеграфно-
го зв’язку при генеральному поштовому комісарові Райхскомісаріату
“Україна”доктора ольшлегера.
історія сповнена парадоксами. війна є війною, пограбування погра-
буванням, але скільки подібних невідправлених кореспонденцій були
знищені під час відступу Червоної армії. Цій же не судилося згоріти у
вогняному валу війни, що котився теренами України. попри все гітле-
рівський чиновник добре розумів цінність цієї колекції, коли відправ-
ляв листи до віденського поштового Райхсмузею. наразі поки що не-
відомо, ким був до війни цей ольшлегер, можливо, істориком, а, може,
навіть музейником. можемо це лише припустити, адже, по-перше, він
зрозумів першоджерельну сутність цієї збірки, а по-друге, пересилав
листи у відень неофіційно, адресуючи їх директорові музею. можливо,
ольшлегер мав інші завдання, опрацьовуючи Кам’янець-подільський
поштамт, а на листи звернув увагу завдяки своєму колишньому цивіль-
ному фахові. саме тому, звертаючись до директора музею доктора Рі-
деля, якому, власне, й передавалися епістолярні джерела, він зауважує:
“Я прошу листи не розпорошувати, вони всі з Волині… Ця колекція
листів дає картину настрою російського народу на початку війни“6.
як бачимо, доктор ольшлегер не дуже добре розумівся на геогра-
фії, проте це не завадило йому в другому супровідному листі знову
нагадати, що колекція має залишатися цілісною7.
отже, в 1942 році листи потрапили до поштового музею у від-
ні. пізніше тривалий час зберігалися в архівних фондах віденського
технічного музею (австрія), але нікого з дослідників і музеологів не
зацікавили, бо залишалися не лише не прочитаними, а навіть не роз-
критими.
У результаті пошуків, які тривали на австрійській території на ви-
конання Закону австрійської Республіки про реституцію, з ініціати-
ви Ради з реституції культурних цінностей при Федеральному мініс-
терстві освіти, культури та науки австрії, Федерального міністерства
з європейських та міжнародних справ австрії, завдячуючи зусиллям
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси 147
міністерства закордонних справ України, державної служби контр-
олю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон
України на Батьківщину було повернуто частину культурної та духо-
вної спадщини, у тому числі й кореспонденцію часів великої вітчиз-
няної війни. 6 жовтня 2009 року представник технічного музею відня
доктор Г. лайнер передав листи надзвичайному та повноважному по-
слу України в австрії Є. Чорнобривку. У грудні 2009 року епістолярні
джерела повернулися в Україну. 3 10 лютого 2010 року колекція листів
1941 року перебуває в меморіальному комплексі.
свою роботу з опрацювання колекції науковці меморіалу розпо-
чали у двох паралельних напрямах. перший – це епістологічний ана-
ліз листів, отримання з них усіх видів історичної інформації, введення
епістолярних джерел до наукового обігу шляхом публікацій та експо-
зиційного показу. другий – пошук адресантів та адресатів, адже листи
мають бути прочитаними, якщо не тими, кому надсилалися, то хоча б
їхніми нащадками.
як бачимо, обидва напрями тісно пов’язані один з одним і значною
мірою залежать від правильно обраних методик джерелознавчого до-
слідження кореспонденції. найпершим завданням, що стоїть перед на-
уковцями музею, є окреслення основоположних методологічних засад
опрацювання цього джерельного комплексу, адже від цього залежить
його науковість, об’єктивність і достовірність. Зазначені епістолярні
джерела 1941 року мають власну виразну особливість – усі листи без
помітки “переглянуто. військова цензура”, що зайвий раз підкреслює
їх унікальність. можна погодитися з тим, що “листи з фронту – це
особливі листи. У них – не просто чиїсь переживання, думки, надії, в
них – ціла історія очима тих, хто цю історію писав”8. дослідження
епістоляріїв має ґрунтуватися на основних досягненнях сучасної істо-
ричної науки, використанні принципів історичного пізнання у всій їх-
ній сукупності – історизму, об’єктивності, системності та всебічності.
доцільною видається потреба систематизувати комплекс цих епіс-
толярних джерел за видовими ознаками та відповідними критеріями:
1) за соціальним статусом адресантів (тих, хто відправляв корес-
понденцію): листи, вірогідно, написані кадровими військовими (як ко-
мандирами, так і рядовими бійцями) прикордонних комендатур і за-
гонів, військових з’єднань, частин і підрозділів, що дислокувалися у
Кам’янці-подільському, відправлялися на фронт чи відступали з нього
внаслідок несприятливих факторів початкового періоду великої ві-
тчизняної війни; листи та поштові картки червоноармійців, призваних
до лав Червоної армії у результаті весняного призову та загальної мобі-
лізації 1941 року; листи радянських військовополонених, які потрапи-
ли до ворожого полону, написані на німецьких та угорських поштових
картках; листи цивільних жителів (місцевих і немісцевих), яких війна
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси148
застала на прикордонних просторах Радянського союзу; листи студент-
ської молоді, що навчалася у Кам’янці-подільському; дитячі листи (на
фронт, з місцевого дитячого санаторію);
2) за національністю адресантів;
3) за географією адресатів (тих, хто мав отримати кореспонден-
цію): місцеві (з Кам’янця-подільського та області найбільший ма-
сив кореспонденції – майже 400 одиниць); по Українській РсР (над-
звичайно широкі географічні межі – 22 області в рамках тодішнього
адміністративно-територіального поділу, якщо брати сучасний терито-
ріальний устрій України – 23, адже слід додати автономну Республіку
Крим); по території сРсР (листи мали дійти у більшість областей та
автономних республік Російської Федерації, майже в усі тодішні со-
юзні республіки);
4) за мовними ознаками: написані українською мовою; написані ро-
сійською мовою; написані іншими мовами (ідиш, угорська, білоруська,
грузинська та інші);
5) листи бійців і командирів Червоної армії до редакцій періодич-
них видань;
6) листи окремих радянських установ і організацій (виділені умов-
но, позаяк офіційні листи більшою мірою належать до діловодних дже-
рел, ніж до епістолярних).
пожовклі клаптики паперу, затерті конверти, поштові картки та
солдатські “трикутники” – своєрідні фрагменти воєнного життя, свідки
того невблаганно жорстокого часу. листи написані без фальші, прихо-
вування почуттів, переважно без геройського пафосу, від них іде тепло,
щирість.
“Бережи дітей і себе”, – 6 липня пише ничипір яковенко дружині
у село Шупики Богуславського району на Київщині (стилістику листів
збережено)9.
“До рідної сім’ї од Вашого хазяїна”, – так починає свій лист, на-
писаний 15 липня до родини в село Бугаївка васильківського району
на Київщині, Захар литвиненко. “Пока жив-здоров, – продовжує він
далі. – Ми були у такому розгарі, що ніхто нікого не спасав. Нас ішло
із села багато, тепер я сам. Я сам з кіньми одбився, стояв у лісі 2
суток. А кругом німці. Но підішли наші… Те, що бачив, не можу опи-
сать. Як буду жив, то розкажу”10.
науковці музею встановили, що червоноармієць З.а. литвиненко,
1910 року народження пропав безвісти у грудні 1941 року.
слід зазначити, що музейники працюють не самотужки. до пошуку
залучено друковані і електронні Змі, а також інтернет-ресурс, пошуко-
ві організації. і хоч наразі опрацьована лише третина листів, результати
вражають. науковці вирішили в разі знаходження адресатів або їхніх
нащадків доставити їм листи з 41-го. Звичайно, це будуть точні копії
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси 149
(муляжі), а оригінали залишаться в меморіальному комплексі, бо це –
складова історико-культурної спадщини України.
і хоч прочитано не так багато листів, відгуки отримано майже з усіх
куточків колишнього Радянського союзу, а деякі листи навіть вручено.
6 липня в листі до дружини у село Шупики, що на Київщині черво-
ноармієць никифір Курченко писав: “Не можу представить, що воно
робиться, як видно, прийдеться тобі жить плохо… Дело зав’язалось
не на год. Не падай духом”11. Загинув боєць у вересні в боях на пол-
тавщині, пішла з життя і його дружина настя, але живе у тих же Шу-
пиках солдатська донька Катерина. Коли батько йшов на війну, було їй
лише 10 років. За маревом років, сумного сирітства та різних життєвих
перипетій вже й загубилося живе батькове обличчя. та взявши до рук
листа, згадала Катерина никифорівна і рідні риси, і теплі шершаві до-
лоні, і знайомий тихий голос батька, що ніби знову звертався до матері,
говорив до малої донечки…
Більшість прочитаних на сьогодні листів пройняті піклуванням про
рідних і любов’ю до них, ненавистю до ворога і великою вірою у швид-
ку перемогу над агресором. У цих листах чітко виявляються відчуття
малої вітчизни, тепла рідного помешкання. джерела, може здатися, на-
писані не послідовно, події описуються хаотично, але ж не слід забува-
ти, в яких умовах вони були написані. У багатьох випадках акти корес-
понденції занадто скупі, короткі. прості запитання, нехитрі відповіді,
повідомлення. водночас, саме вони найбільш повно віддзеркалюють
внутрішній світ людини, а також її повсякденне життя, містять вели-
чезний інформаційний потенціал і суттєво збагачують наші уявлення
про складні місяці початкового періоду великої вітчизняної війни.
аналізований джерельний комплекс непогано зберігся. Більшість
листів навіть не розкриті. та, звичайно, час бере своє. на деяких кон-
вертах стерлися написи, є потертості, забруднення. Крім того, багато
конвертів підписано нерозбірливо, з використанням діалектів, деяких
адрес, наприклад “труханів острів”, просто вже не існує, багато листів
написані національними мовами, без особистих даних адресантів або
лише з їх ініціалами. не завжди все можна прочитати та зрозуміти, адже
стиль написання та почерки в багатьох випадках надзвичайно складні та
незрозбірливі. відсутність і “непрочитаність” такої інформації суттєво
ускладнює атрибування епістоляріїв, визначення долі їх авторів.
але навіть загальний джерелознавчий аналіз переконує, що ці лис-
ти є матеріалізованою людською пам’яттю, складають невід’ємний
пласт духовної культури народів пострадянського простору, допомага-
ють осягнути їхню душу та ментальність.
акти військової кореспонденції розглядаються переважно як комп-
лекс епістолярних джерел, присвячених різним сторонам повсякденної
дійсності. однак слід мати на увазі, що історичні умови того часу іс-
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси150
тотно впливали на світогляд авторів листів. тому слід критично оціню-
вати їхній інформаційний потенціал.
важливий пласт інформації, що відклався у листах – це оцін-
ка суспільно-політичної, побутово-соціальної та воєнної ситуації, що
склалася в радянському суспільстві, зокрема у Кам’янці-подільському
в перші місяці війни.
листування яскраво передає переживання радянських людей під
час бомбардувань і артилерійських обстрілів, масштаби евакуації ци-
вільного населення та відступу радянських військ. так, у листі до Фе-
дорук Євгенії василівни у село великий Чернятин, що на вінниччині,
адресант (прізвище невідоме, є лише підпис) пише: “Пошта не ходить,
часто бомблять... Жаль населення, евакуюються діти, жінки зі Льво-
ва, Чернівців, Кам’янця, у далекі міста... Тут жінки уже по два дні не
вмиваються...”12. надія Химич, що тимчасово проживала у Кам’янці-
подільському (мабуть, навчалася у місті) у листі до своєї мами парас-
ковії Химич у село Бебехи (нині ясногір’я Хмельницької області) кон-
статує: “...город розбили чисто, так багато жертв. Якщо буду жива,
то 4.07.41. вирушу додому”13. п.с.мельник, військовослужбовець із
Кам’янця-подільського, у листі до станіслава мельника (село Фащіїв-
ка на Хмельниччині) пише: “...налетіло 11 літаків, бомбили город, ба-
гато домів розрушено, є вбиті і ранені серед населення. На вулиці було
жудко: крики, стогін ранених”14. подібне бачимо в листі до с.Єлєлєвої
з Києва (адресант невідомий): “Я опять попал под бомбежку...Мне ка-
жется, я должен жить 100 лет, после того, что было сегодня. Ужас!
Кровь и куски мяса”15. “На кордоні ми як відступали, та як заскочили
в один склад і переодягнулися, а склад потім підпалили, щоб німцям не
дати у руки”– пише червоноармієць михайло андрєєв своєму батько-
ві дмитру андрєєву (село лозоватка дніпропетровської області)16. “Як
подивлюся, що робиться в Білій Церкві, скільки армій і скільки селян
з-під кордону вибираються з скотиною і з усім своїм господарством,
то-то страшно”, – писав а.Кукса лікері Куксі в село саварку Київ-
ської області17. 14 липня 1941 року Кузьма пилипенко написав дружи-
ні Ганні у село Гули миронівського району Київської області: “Були
в бою і насилу вирвалися. Наш полк геть розбитий. Поки що у Білій
Церкві на переформуванні”18.
У листуванні чітко відображена віра в перемогу над ворогом, що-
правда у багатьох листах констатується факт, що шлях до неї буде до-
вгим і тернистим, будуть великі втрати. так, максим (прізвище невідо-
ме) писав своїй знайомій ошур надії з Копайгорода вінницької області:
“...буде розгромлено фашистську гадину. Правда, часу пройде чимало –
та боротьба за життя вимагає свого”19. про те, що війна буде три-
валою пише і в.Єлістратов у листі до степана Єлістратова (Казахстан,
село долонь): “...эта война затянется года на два, или более...”20. адам
дедусь у листі до Клима дедуся з села полоничеве, що на житомир-
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси 151
щині, зазначав: “Ми дамо жару ворогу, який суне своє рило на нашу
Батьківщину”21. іван Шведченко (червоноармієць), який працював у ре-
монтній майстерні Кам’янця-подільського, у листі до батьків (селище
нові плани на дніпропетровщині) зазначав: “Ми всі впевнені, що Гітлер
і його банда будуть знищені в найближчому майбутньому...”22. Його од-
носелець червоноармієць володимир Устименко у листі до своїх бать-
ків також стверджує: “...всі ми впевнені, що Гітлер буде розбитий, так
як він терпить поразку на всіх фронтах... Загалом, перемога буде за
нами…”23. Більше того, автор був переконаний, що Радянському союзу
допомагатимуть велика Британія та сШа. імовірно, що він знаходився
під впливом виступів молотова і сталіна. У березні 1943 року володи-
мир артемович Устименко пропав безвісти24. в одному з листів чоловік
пише своїй дружині олені Фидковій (село добровілля на Хмельниччи-
ні): “...війна всесвітня, так що мало живих останеться...”25. У листі
воронюка до ірини воронюк (Київ) читаємо: “...наші хлопці вилягли як
трава, а я якось залишився живим…”26.
У листах простежується сподівання мобілізованих на швидке по-
вернення додому. особливо вражає кореспонденція, адресована у сіль-
ську місцевість, що яскраво передає менталітет селянина, його потяг до
праці. наприклад, у листі до в. Качуровської (село охримівці Хмель-
ницької області) адресант (мабуть, чоловік) прохає: “Заготуй на зиму
сіна”27. в іншому листі (Клавдії Гавриш із села Гоголі, що на Хмель-
ниччині, від івана Гавриша, її чоловіка) читаємо: “Корову не прода-
вай, може, я повернуся, дасть Бог. Я знаю, що тобі буде трудно, але
перетримайся”28. митрофан Шевчук писав своїй дружині, марії Шев-
чук (село Ухожа Черкаської області): “...продай одне порося і купи собі
і дітям, що необхідно”29.
деякі листи, головним чином досвідчених бійців і командирів Чер-
воної армії, які пройшли “курси” ідеологічної обробки, закликають у
своїх листах не писати нічого забороненого, особистого, яке не вміщу-
ється у “правильну” лінію, накреслену правлячою партією. наприклад, у
листі петра петлюкова батькові, івану петлюкову (місто ніжин Черні-
гівської області) читаємо: “В листах особливого не пишіть”30. і хоч, як
уже зазначалося, відмітки про цензуру на листах немає, майже в усіх ко-
респонденціях кадрових військовиків відчувається власна самоцензура.
епістолярні джерела передають сподівання адресантів на швидке
повернення додому, піклування про рідних, намагання їх заспокоїти,
упевнити, що всі залишаться живі та здорові. так, уже згадуваний нами
і.Шведченко, писав: “У мене є до Вас прохання берегти своє здоров’я,
дивитися один за одним та менше хворіти і турбуватися за нами, так
як у нас усе в порядку!”31. відповідно, у листі м. андрєєва читаємо
наступне: “...в мене є прохання до Вас, щоб Ви не журилися за мною,
тут же я не один, а нас багато. Серйозно, я повернуся додому живий
і здоровий”32.
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси152
незважаючи на комуністичну ідеологію, широку атеїстичну про-
паганду у радянському суспільстві, частина листів містить звернення
до Бога (особливо це стосується кореспонденцій, адресованих у за-
хідні області України). так, наприклад, у листі до Ганни анісімової
(с. майдан олександрійський, Хмельниччина) її чоловік микита пи-
сав: “Дасть Бог, ми з Вами побачимося. Заставляй дітей, хай молять-
ся Богу, може, який буде щасливий, що я прийду додому”33. в іншому
листі, адресованому олені Фидковій (село добровілля Хмельницької
області, від чоловіка, ім’я невідоме) читаємо: “...я вже на фронті, то
Бог знає, чи ми побачимося...”34.
а от ще одна настанова: “Дорога жона! Печи хліб і суші сухарі. Не
плач, не тоскуй, спасайся сама. Молись Богу за мене… Пилип”35.
Кореспонденції серпня-вересня містять інформацію, що гітлерівці
“продавали” людей з полону. За корзину яєць, шмат сала і гроші ро-
дичі могли викупити рідних. “Прошу, хай батько просить старосту
села і хай скоро йде за мною”, – читаємо в листі одного з бійців, що
опинився у полоні36. сьогодні ми знаємо чимало випадків, коли у перші
місяці війни саме так звільняли не тільки рідних, а й зовсім сторонніх
чоловіків-червоноармійців, частина з яких згодом йшла до партизанів.
отже, колекція “непрочитаних листів” перебуває на етапі первин-
ного дослідження та музейного атрибутування. Усього на кінець травня
2010 р. знайдено понад 200 родичів адресатів. Це складний і тривалий
процес, проте вже сьогодні, лише торкнувшись цієї безцінної колекції,
можна стверджувати, що, незважаючи на різнохарактерність та різно-
манітність кореспонденції, усі листи своїм змістом спрямовані в май-
бутнє, адже майже кожен лист має звернення до дітей, слова наказів та
батьківської любові.
давидову анатолію від батька (30 червня): “Прости, синок, що
я тобі ласки койколи не давав. Я далеко від тебе і не побачу тебе
ніколи”37. добрук дорі від чоловіка (2 липня): “У меня на глазах ре-
бенок погиб от бомбы. Выкопай Дорочке бомбоубежище в огороде”38.
терещенко андрій – родині (2 липня): “Хотів побачить свою Катю,
хоч один раз перед смертю, а також дорогого синка Ванечку, а також
мою баловничку Люсеньку. Старайся вчитися з усіх сил – це лист мій
останній…”39. Хобті наталі від чоловіка (6 липня): “Бережи діток,
щоб голодними не ходили”40.
Хто думав тоді, у 41-му, що особиста кореспонденція стане части-
ною державної спадщини, історичною пам’яттю. “непрочитані листи
1941 року”, як загалом уся кореспонденція цього періоду, – унікальний
і надзвичайно цінний джерельний комплекс для вивчення масової сві-
домості радянських громадян початкового періоду великої вітчизняної
війни, її впливу на індивідуальну поведінку людини. вона дає можли-
вість дослідити соціальну психологію та суспільну мораль тоталітарної
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси 153
дійсності сРсР у кризових умовах воєнного часу. листи при відповід-
ному критичному ставленні до них здатні розкрити багато невідомих
сторінок 1941 року, розвінчати усталені міфологеми та стереотипи, до-
зволяють більш об’єктивно підійти до висвітлення подій другої світо-
вої війни.
1 Абросимова С. В. епістолярні джерела та методи їх дослідження // вісник
дніпропетровського університету. – 2000. – вип. 8. – с. 185 – 189; великая
отечественная в письмах / сост. в.Г. Гришин. – м.: политиздат, 1982. –
351 с.; Говорят погибшие герои. предсмертные письма советских борцов
против немецко-фашистских захватчиков (1941 – 1945 гг.). – м.: политиздат,
1975. – 511 с.; Жуков Ю. А. солдатские думы. – м.: советская Россия,
1987. – 368 с.; листи з фронту. З фондів дніпропетровського історичного
музею ім. д. і. яворницького. Каталог / авт.-упоряд.: в. м. сацута. –
дніпропетровськ: арт-прес, 2007. – 68 с.; Пастушенко Т. В. листи як джерело
вивчення проблеми українських “остарбайтерів” періоду другої світової
війни // сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / нан України.
ін-т історії України. – К., 2002. – вип. 6. – с. 70 – 76; последние письма
с фронта. 1941 год: сборник. – т. 1 / Гл. ред. кол.: стефановский Г. а.
(председатель) и др. – м.: воениздат, 1991. – 454 с.; Ришин а.Г. я пишу тебе
из сорок первого… / сост. м. в. тунгускова. – м.: мысль, 1990. – 187 с.;
Чижова О. листи з фронту // Чернігівські відомості. – 2009. – 23 вересня
та ін.
2 акт передачі культурних цінностей № 158 від 10 лютого 2010 року //
Фонди меморіального комплексу “національний музей історії великої віт-
чизняної війни 1941 – 1945 років” (далі – Фонди нміввв).
3 Акуленко В. І. охорона пам’яток культури в Україні. 1917 – 1990. – К.:
вища школа, 1991. – с. 154.
4 Федорук О. повернення в Україну втрачених культурних цінностей в
контексті державотворчого процесу та духовного відродження // повернення
культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи. – К., 1996. –
вип. 6. – с. 18 – 19.
5 Фонди нміввв. – тФ-5588.
6 там само.
7 Фонди нміввв. – тФ-5588.
8 Чижова О. листи з фронту // Чернігівські відомості. – 2009. – 23 ве-
рес ня.
9 Фонди нміввв. – тФ-5588.
10 там само.
11 там само.
12 там само.
13 там само.
14 там само.
15 там само.
16 там само.
17 там само.
18 там само.
19 там само.
20 там само.
21 там само.
оГляди джеРел та доКУментальні наРиси154
22 там само.
23 там само.
24 обобщенный банк данных, содержащий информацию о пропавших без
вес ти в период великой отечественной войны и послевоенный период [Элект-
рон ный ресурс] // www.obd-memorial.ru
25 Фонди нміввв. – тФ-5588.
26 там само.
27 там само.
28 там само.
29 там само.
30 там само.
31 там само.
32 там само.
33 там само.
34 там само.
35 там само.
36 там само.
37 там само.
38 там само.
39 там само.
40 там само.
Рассмотрена коллекция непрочитанных писем 1941 года. описана исто-
рия возвращения эпистоляриев на Родину. проанализированы эпистолярные
источники за видовыми признаками, акцентировано внимание на их инфор-
мативном потенциале. сделан вывод о том, что указанная коллекция является
ценным историческим источником, касающимся событий начального периода
великой отечественной войны.
Ключевые слова: великая отечественная война; Каменец-подольский;
рес титуция; непрочитанные письма; эпистолярные источники.
Thearticle is considered a collection of unread letters of 1941. Is outlined his-
tory of epistolyaries returning home. Epistolary sources analyzed in species char-
acteristics, giving emphasis to their informative potential. It was concluded that the
specified collection is a valuable source of historical events to the initial period of
Great Patriotic War.
Keywords: Great Patriotic War; Kamyanets’-Podil’skyi; restitution; unread
let ters; epistolary sources.
|