Виступ на загальних зборах
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26152 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виступ на загальних зборах / В.П. Горбулін // Вісн. НАН України. — 2009. — № 7. — С. 28-32. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26152 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-261522011-08-30T22:42:44Z Виступ на загальних зборах Горбулін, В.П. Виступи учасників зборів 2009 Article Виступ на загальних зборах / В.П. Горбулін // Вісн. НАН України. — 2009. — № 7. — С. 28-32. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26152 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Виступи учасників зборів Виступи учасників зборів |
| spellingShingle |
Виступи учасників зборів Виступи учасників зборів Горбулін, В.П. Виступ на загальних зборах Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Горбулін, В.П. |
| author_facet |
Горбулін, В.П. |
| author_sort |
Горбулін, В.П. |
| title |
Виступ на загальних зборах |
| title_short |
Виступ на загальних зборах |
| title_full |
Виступ на загальних зборах |
| title_fullStr |
Виступ на загальних зборах |
| title_full_unstemmed |
Виступ на загальних зборах |
| title_sort |
виступ на загальних зборах |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Виступи учасників зборів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26152 |
| citation_txt |
Виступ на загальних зборах / В.П. Горбулін // Вісн. НАН України. — 2009. — № 7. — С. 28-32. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT gorbulínvp vistupnazagalʹnihzborah |
| first_indexed |
2025-07-03T05:45:30Z |
| last_indexed |
2025-07-03T05:45:30Z |
| _version_ |
1836603440895098880 |
| fulltext |
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7
для розроблення реактора 4-го поколін-
ня SCWR необхідно створити і випро-
бувати нові конструкційні матеріали та
розв’язати низку технічних проблем.
Ці перешкоди не є критичні, їх можна
подолати за умови довготермінового парт-
нерства з розробниками і постачальниками
технологій.
Реактори типу ВТГР перспективні для
вироблення водню як екологічно чистого
пального для виробництва вуглеводнево-
го палива на основі вуглецю, для опріс-
нення і очищення води тощо. У ННЦ
«Харківський фізико-технічний інститут»
закладено технологічну основу виробни-
цтва високоякісних кулястих паливних
елементів для реакторів цього типу. Для
оцінення перспективи використання та-
ких реакторів у Україні необхідне подаль-
ше їх вивчення та співпраця в цій царині з
фахівцями Південно-Африканської Рес-
пуб ліки.
Технології РСР можуть мати гнучкі па-
ливні цикли. Ці реактори досить перспек-
тивні як для виробництва електроенергії,
так і для глибокого випалювання небажа-
них ізотопів. У ХФТІ проведено ґрунтовні
дослідження перспективних конструкцій-
них матеріалів для РСР. У цілому ж ство-
рення технологій РСР у світі перебуває на
початковій стадії. Вони можуть стати кон-
курентоздатними в подальшій перспективі.
Поглиблене вивчення та участь у розроб-
леннях перерахованих технологій, створен-
ня умов їх упровадження в Україні – важ-
ливе завдання як для НАН України, так
і для урядових та промислових інститу-
цій. Для ефективного керівництва та за-
безпечення розбудови ядерної енергети-
ки в Україні слід створити Комітет ядерної
енергетики й атомної промисловості (на-
зва умовна), який здійснюватиме довготер-
мінове планування в цій царині та відпові-
датиме за виконання програм. Комітет слід
убезпечити від кардинальних змін під час
перебудови інших владних структур.
Найближчі важливі завдання НАН Укра-
їни в цій сфері:
створення в ННЦ ХФТІ потужного імі та-
ційно-опромінювального центру для тес ту-
вання перспективних реакторних ма те рі алів.
Кооперація з Росією, Канадою та США в цій
галузі. У розвитку цього напря му мо же бра-
ти участь понад 20 установ НАН України;
розроблення перспективних паливних ци-
клів: «допалювання» ВЯП від ВВЕР; «ви-
палювання» шкідливих ізотопів; ство-
рення торієвого циклу.
Підготовка кадрів для атомної енергетики,
що наразі перебуває в незадовільному стані,
має бути організована спільними зусиллями
МОН України, НАН України та Мінпалив-
енерго, що сьогодні здійснює керівництво
ядерною енергетикою нашої держави.
В.П. ГОРБУЛІН,
академік НАН України,
директор Інституту проблем національної безпеки України
Розгляд проблеми національної безпе-
ки в контексті розвитку стратегічних
досліджень на Загальних зборах Націо-
нальної академії наук України — безумов-
но, свідчення складної ситуації, у якій пере-
буває сьогодні наша країна. Але водночас і
усвідомлення керівництвом Академії важ-
ливості стратегічних досліджень.
Без ризику помилитися можна ствер-
джувати, що стан національної безпеки в
Україні досяг гранично-критичних значень
у політичній, воєнній, економічній, соці-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7 29
альній, екологічній та інформаційній сфе-
рах безпеки.
Увесь спектр загроз і викликів безпеко-
вому середовищу України можна умовно
поділити на дві основні частини.
1. Зовнішні, які походять від:
корозії міжнародно-правових докумен-
тів, у яких Україна наслідувала право на
безпосередню участь у прийнятті рішень
(це весь комплекс договорів із стратегіч-
них озброєнь);
загального погіршення атмосфери світо-
вих відносин;
енергетичної залежності України;
небезпечних руйнівних спроб викорис-
товувати право сили у вирішенні супе-
речок і конфліктів.
2. Внутрішні, які походять від:
економічного занепаду нашої країни;
багаторічної політичної кризи;
масштабних соціальних протестів;
поширення корупції і послаблення дер-
жавного апарату, яке прогресує.
Але було б безпідставним не зважати на
ті загрозливі тенденції, які чітко та одно-
значно визначені на всіх останніх міжна-
родних форумах. Ідеться про розповсю-
дження зброї масового знищення, небез-
печні хвороби, міжетнічну ворожнечу, гло-
бальне потепління, наявні та майбутні
проблеми із забезпеченням енергоресурса-
ми, продовольством і водою, радикальний
фундаменталізм та інші екстремістські ідео-
логії. Під впливом світової фінансової та
економічної кризи небезпечність цих тен-
денцій зростає, і всі вони тією чи іншою мі-
рою стосуються і життя нашої країни.
Але якщо намагатися бути об’єктивним,
то головні загрози національній безпеці
України виходять із неї самої.
Я не перераховуватиму всі задекларова-
ні, але так і не реалізовані структурні еко-
номічні й соціальні реформи, згадаю тільки
проекти Податкового кодексу, які протягом
не менше як 10 років перефутболюються з
Кабміну до Верховної Ради і навпаки, на
основі чого закрадається підозра, що коли
в країні нічого не зміниться, то її очікують
соціальні вибухи.
Іще один неприємний приклад. Міжнарод-
не агентство «Economist Intelligence Unit»,
яке працює з 1946 року, вивчало проблему
політичної нестабільності серед 165 країн
світу. Україна має найгірший рейтинг серед
усіх європейських і пострадянських країн,
її місце — 149.
На мій погляд, найсуттєвішою причиною
всіх наших негараздів є неефективність по-
літичної системи державного управління. Її
безпосередній наслідок — перманентна по-
літична криза, що стала гальмом розвитку
нашої держави.
Очевидно, що пошук ефективних і опти-
мальних шляхів розв’язання наявних про-
блем у сфері національної безпеки має
здійснюватися на основі стратегічних до-
сліджень. У цьому контексті виникає пи-
тання, як або чому країна, що з перших кро-
ків своєї незалежності усвідомила необхід-
ність стратегічних досліджень і зробила
практичні кроки в цьому напрямі (я маю на
увазі не тільки створення за ініціативою
Президії Академії наук Національного ін-
ституту стратегічних досліджень, а й цілої
мережі таких установ, як Інститут приклад-
ного системного аналізу або Інститут етно-
національних і політичних досліджень),
країна, яка вже має значний досвід у прове-
денні таких досліджень, заблукала в лабі-
ринті власних суперечностей. Потрібен пев-
ний екскурс у минуле, щоб спробувати зна-
йти відповідь на поставлене запитання.
Починаючи з 1994 і десь приблизно до
2000 року, стратегічні дослідження здій-
снювались у межах системи РНБО Укра-
їни. Вважаю, що це був найплідніший пе-
ріод, бо був замовник із чітким уявленням
про державні потреби, була створена чітка
система надання інформації та оцінювання
результатів на базі моделей, запропонова-
30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7
них Інститутом кібернетики ім. В.М. Глуш-
кова, Інститутом проблем математичних
машин і систем, нинішнім Інститутом про-
блем реєстрації інформації та Інститутом
економічного прогнозування. Найбільш ре-
альні досягнення того періоду — програма
«Україна — 2010» та Концепція національ-
ної безпеки.
Після де-факто розпаду цієї системи
структури, що повинні виконувати страте-
гічні дослідження, залишилися без замов-
ника в особі держави і почали працювати в
автономному режимі, концентруючи свою
увагу на формуванні стратегічних пріори-
тетів за галузевим принципом без створен-
ня єдиної стратегії розвитку держави. Це
призвело до посилення розриву між гума-
нітарними і природничими та технічними
дослідженнями. Хоча певні прояви рене-
сансу стратегічних досліджень, насамперед
в економічній сфері, були помітні (Інститут
економіки та прогнозування, Інститут світо-
вої економіки і міжнародних відносин). Це
Програма соціально-економічного розвитку
України на 2004–2015 роки, Державна про-
грама розвитку промисловості на 2003–2011
роки, Енергетична стратегія України на пе-
ріод до 2030 року, низка проектів стратегіч-
них програм Кабміну (зокрема, Стратегія
розвитку України на період до 2020 року),
стратегії розвитку низки регіонів тощо.
Проте поняття «стратегія» в цих доку-
ментах досить часто спрощено розуміли як
план дій, розрахований на довгостроковий
період, що вело до механістичного розумін-
ня стратегії. А далі загальнодержавні про-
грами ділились, як клітини, на галузеві, і,
як з’ясувалося на одному з останніх засі-
дань РНБО, їх налічуємо близько 300, а це
призводить до того, що вони відірвані від
реальних можливостей виконання, з одно-
го боку, та втрачають орієнтацію на довго-
строковий результат — з другого.
Наприклад — ситуація з оборонної сфе-
ри. Існують Державна програма розвитку
ЗСУ на 2006–2011 роки і Державна про-
грама розвитку озброєння та військової
техніки на період до 2015 року (затвердже-
ні Президентом), Державна програма роз-
витку озброєння та військової техніки на
період до 2009 року (затверджена Кабмі-
ном і майже не виконана), Державна про-
грама реформування та розвитку ОПК на
період 2010 року (затверджена Кабміном).
Усі ці програми не узгоджені між собою,
їх виконання з фінансових та організацій-
них причин украй незадовільне. Але голо-
вна причина такого стану — це нескоорди-
нована наукова, науково-технологічна та
військово-технічна політика. Наведу та-
кий аргумент: за 17 років незалежності на
озброєння в ЗСУ було надано близько 50
зразків озброєння і бойової техніки, але
фактично жоден із них суттєво, на рівні
стратегічної компоненти, не підвищив обо-
ронну потужність країни.
Серед позитивних винятків я хотів би
виділити Стратегію національної безпеки
2007 року як результат Комплексного
огляду сектору безпеки. Саме в Стратегії
однією з головних загроз національній
безпеці визначено відсутність належного
рівня національної єдності та сформульо-
вано як один із головних пріоритетів —
досягнення цієї єдності й консолідації
суспільства. Як не прикро, але змушений
констатувати — це завдання не виконують
усі гілки влади.
Неупереджений аналіз засвідчує, що дер-
жава багато втрачає в поступальному роз-
витку внаслідок відсутності належних
стратегічних досліджень. Основними про-
блемами стратегічних досліджень є:
відсутність замовлення або запиту з боку
політичних та економічних еліт;
некомплексність, розірваність гуманітар-
ного та математичного складників дослі-
джень;
відсутність єдиної системи управління
дослідженнями;
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7 31
відсутність спільноти аналітиків і екс-
пертів;
послаблення міжнародного співробітни-
цтва.
Що слід було б зробити?
По-перше, сформувати попит на стра-
тегічні дослідження. Тут слово за держа-
вою, оскільки лише під її патронатом може
бути забезпечена об’єктивність проведен-
ня і неупередженість результатів стратегіч-
них досліджень. Нагадаю, що ми вже нео-
дноразово зіштовхувалися із ситуацією,
коли результати досліджень, виконаних на
спонсорські кошти, відображали саме їхню
позицію і були далекими від реальних дер-
жавних потреб.
По-друге, відновити систему реалізації
та координації стратегічних досліджень. Це
можна зробити як у межах державних ор-
ганів, так і в системі Національної акаде-
мії наук. Принципове зауваження: керівни-
цтво, цілі визначення — гуманітарні. Мате-
матичні методи — це все ж таки методи, але
не цілі.
По-третє, шукати шляхи інтеграції всіх
осередків стратегічних досліджень. Необ-
хідно організувати наукову дискусію.
Мож ливо, слід подумати про міждисциплі-
нарний науковий семінар із відповідним
сайтом в Інтернеті. Слід налагодити гори-
зонтальні відносини, цілеспрямовано фор-
мувати експертну спільноту, у тому числі із
залученням аналітиків силових структур.
По-четверте, необхідне розширення між-
народної спільноти, активна участь у між-
народних програмах.
По-п’яте, прикладний вимір досліджень,
їхня практична спрямованість. Не потріб-
но зациклюватися винятково на фундамен-
тальних проблемах.
Саме в цьому контексті важливо зазна-
чити, що перед кібернетичною наукою та
інформатикою постають нові завдання.
Щоразу затребуванішими стають розро-
блення міждисциплінарного, системного
характеру, які забезпечують створення
ефективних стратегій розвитку країни,
підвищення її національної безпеки, успіш-
ну поведінку в мінливому геополітичному
середовищі.
Розпізнавання у величезних обсягах да-
них різної природи важливих закономір-
ностей, отримання агрегованих оцінок ста-
лого розвитку суспільства, побудова сцена-
ріїв майбутніх подій та здійснення на цій
основі стратегічного планування, аналіз
впливу сукупності глобальних та внутріш-
ніх загроз на країну й інші нестандартні
проблеми стають сьогодні першорядними.
Уміння розв’язувати ці нові завдання фак-
тично визначить успіх нації.
Як забезпечити стабільність енергетич-
ного, культурного і товарного обміну між
Сходом і Заходом за умов суперечливих
зовнішніх впливів та наявності розриву на
психологічному й культурному рівні краї-
ни?
Якою має бути енергетична та економіч-
на політика держави, яка, з одного боку, пе-
ребуває під потужним впливом Росії, а з
другого — намагається розвивати відноси-
ни нового типу зі США та Європою?
Яка об’єднувальна платформа повинна
бути обрана для народу України, який опи-
нився на перехресті не лише геополітич-
них, а й культурних та психологічних ін-
тересів цих світових центрів влади?
Ці проблеми, на перший погляд, вида-
ються суто політичними. Але спочатку їх
повинні вирішувати системні аналітики,
математики, фахівці у сфері надскладних
обчислень і лише потім обґрунтовані ви-
сновки мають враховувати політики.
На сьогодні немалу роботу в зазначено-
му напрямі вже здійснює Інститут при-
кладного системного аналізу. Його фахів-
ці розробили методологію глобального
моделювання процесів сталого розвитку.
З використанням цієї методології було
проведено дослідження впливу глобальних
32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 7
загроз і світових конфліктів на сталий
розвиток майже всіх країн світу.
Отримано інструментарій, який дає мож-
ливість, враховуючи численні параметри
економічного, екологічного і соціального
розвитку, не тільки визначити місце своєї
країни в глобальному просторі, а й оціни-
ти вплив кожного з цих параметрів у інте-
гральній оцінці. А це, на мій погляд, ство-
рює магістральний шлях до визначення
траєкторії стратегічних досліджень.
Ми постійно згадуємо проблеми еконо-
мічної безпеки. І тут потрібно сказати, що,
незважаючи на велику кількість наукових
розроблень, до цього часу так і не створено
технології формування головного закону
нашої держави — бюджету. До цього часу
Україна не має електронного бюджету (я
кажу не про введений в ЕОМ розроблений
«вручну» бюджет, а бюджет як сукупність
моделей, що відображають реальний стан
економіки держави та можливість прогно-
зування її розвитку). Роботи зі створення
електронного бюджету, які ведуть різні ін-
ститути НАН України, не мають єдиного
технічного завдання, конкретних строків
виконання. У цьому криється відповідь на
запитання, чому не використано результа-
тів НДР «Розробка 2-ої черги ІАС супрово-
дження бюджетного процесу на базі вітчиз-
няного суперкомп’ютера» (Інститути кібер-
нетики, економічного прогнозування, теле-
комунікацій і глобального простору).
Цікавий політичний складник. В Інститу-
ті кібернетики розроблено електронну сис-
тему голосування з інтерактивною візуалі-
зацією (або аудіосупроводом) процесу голо-
сування. Ця система забезпечує таємність,
захищеність процесу голосування і підра-
хунку голосів, а також можливість перевір-
ки результатів як «зверху» відповідними
службами ЦВК, так і «знизу» — спостеріга-
чами та політичними партіями. Ви можете
уявити наші вибори без таємних серверів,
фальсифікації, взаємних звинувачень?
Можна відповісти: «Казка». Але щоб зроби-
ти цю казку правдою, потрібні політична
воля і відповідне незначне фінансування.
І на завершення дозволю собі суб’ єк-
тивний погляд у ракурсі стратегічних до-
сліджень, які безпосередньо впливають на
стан національної безпеки. До галузей, де
необхідно виконувати такі дослідження, що
базуються на розробленнях найсучасніших
технологічних укладів і можуть використо-
вуватись для зміцнення обороноздатності
країни, слід віднести:
ракетно-космічну галузь, яка отримала
міжнародне визнання, а отже, є всі під-
стави для її подальшого розвитку;
авіаційну промисловість, яка зберегла
свої надбання в транспортному та паса-
жирському літакобудуванні;
ядерну енергетику, яка забезпечує 50%
виробництва електроенергії і має пер-
спективи подальшого розвитку, але з
якихось причин це не підтверджено в
Енергетичній стратегії України;
наукові дослідження, спрямовані на роз-
виток відновлювальних та нетрадицій-
них джерел енергії, на енергоощадження
та зниження енергоємності виробництв,
що особливо важливо для металургійної
промисловості.
Головний висновок: наукова і науково-
технічна спільнота має активніше викону-
вати свої суспільні функції, адже це єди-
ний аргументований важіль впливу на вла-
ду. Робити це треба сьогодні, бо невідомо,
що буде завтра.
|