Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження)

У статті на основі архівних документів простежується процес будівництва та благоустрою м. Києва, який розпочався у XVII ст. та утворення його унікального архітектурного стилю....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Слюдікова, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	Архіви України
Schlagworte:	Статті та повідомлення
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26199
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження) / Т. Слюдікова // Архіви України. — 2009. — № 3-4. — С. 47-65. — Бібліогр.: 103 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26199
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-261992011-08-30T12:56:00Z Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження) Слюдікова, Т. Статті та повідомлення У статті на основі архівних документів простежується процес будівництва та благоустрою м. Києва, який розпочався у XVII ст. та утворення його унікального архітектурного стилю. В статье на основании архивных записей прослеживается процесс строительства и благоустройства г. Киева, начинающегося в XVIII ст. и образование его уникального архитектурного стиля. The process of building of Kiev beginning from the end of XVIII century and formation of its unique architectural air is represented in the article on the basis of the archival records. 2009 Article Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження) / Т. Слюдікова // Архіви України. — 2009. — № 3-4. — С. 47-65. — Бібліогр.: 103 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26199 94:(711.4+351.77](447-25)"18/19" uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та повідомлення Статті та повідомлення
spellingShingle	Статті та повідомлення Статті та повідомлення Слюдікова, Т. Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження) Архіви України
description	У статті на основі архівних документів простежується процес будівництва та благоустрою м. Києва, який розпочався у XVII ст. та утворення його унікального архітектурного стилю.
format	Article
author	Слюдікова, Т.
author_facet	Слюдікова, Т.
author_sort	Слюдікова, Т.
title	Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження)
title_short	Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження)
title_full	Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження)
title_fullStr	Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження)
title_full_unstemmed	Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження)
title_sort	забудова і благоустрій м. києва в хіх-хх ст. (продовження)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті та повідомлення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26199
citation_txt	Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження) / Т. Слюдікова // Архіви України. — 2009. — № 3-4. — С. 47-65. — Бібліогр.: 103 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT slûdíkovat zabudovaíblagoustríjmkiêvavhíhhhstprodovžennâ
first_indexed	2025-07-03T05:48:24Z
last_indexed	2025-07-03T05:48:24Z
_version_	1836603624781774848
fulltext	47статті та повідомлення Тетяна СлюдІкова Забудова І благоуСТрІй м. києва в ХІХ–ХХ ст.1 1797 року Київ набув статусу губернського міста, а згодом став центром південно-Західного краю. Зростала кількість населення, роз- ширювалася територія міста, змінювалися його потреби. все це вима- гало від адміністрації (магістрату, пізніше – думи) подбати про благо- устрій міста: впорядкувати вулиці та шляхи, забезпечити киян водою, освітленням тощо. для кращого управління територію Києва було по- ділено на 4 адміністративно-поліцейські райони2. “положенням про обов’язки поліцмейстерів”3 (1804) запроваджу- валися подвірні книги, до яких квартальні наглядачі мали заносити кількість будинків у кварталі, прізвища власників, дати народження і смерті мешканців будинків, відомості про переселення в інші квар- тали. 1838 року було затверджено новий штат поліції, посади старшо- го і молодшого поліцмейстера, які утримувалися на кошти місцевого бюджету4. того самого року влада зобов’язала домовласників завести подвірні книги і запровадити посади двірників (брати на них благо- надійних осіб), до обов’язків яких (там де їх не було – домовласників) належало знати в обличчя всіх мешканців будинку, наглядати за ними і повідомляти в поліцію про їхні незаконні дії5. У разі порушення ви- мог на домовласника накладалося стягнення. “обязательные правила об установлении в Киеве дворников” (1878) підпорядковували двірни- ків місцевій поліції з питань охорони порядку, фіксували списки ву- лиць (159) у районах (8), кількість будинків (7 515) і двірників (2 811)6. Розпорядження генерал-губернатора (1989) зобов’язувало домовласни- ків установити біля своїх садиб ліхтарі, обладнати ворота табличками з но мером будинку та назвою вулиці; в підворіттях вивішувати таблиці з но мерами помешкань і прізвищами мешканців будинку7. 1831 року, згідно з указом сенату, було створено тимчасовий комі- тет для благоустрою Києва8. відтак формувалися нові обов’язки домо- власників: за власні кошти впорядкувати прилеглу до садиб територію (полагодити тротуари, тумби, містки); вирівняти вулиці, відремонту- вати паркани і ворота, влаштувати ліхтарні стовпи. однак домовлас- ники не завжди сумлінно виконували свої обов’язки. стан вулиць був незадовільним, на що кияни неодноразово скаржились місцевій владі. мешканці Шулівської вулиці (тепер – вул. толстого) писали, що вони ”подвергаются опасности и тягостям разного рода от неустройства, от холмов и рвов по ней, от топей и грязи во время дождей и ненастья”9. мешканці ямської вулиці сподівалися на наказ генерал-губернатора замостити хоча б середину вулиці10. оскільки домовласники не забез- © тетяна слюдікова, 2009 статті та повідомлення48 печували впорядкування вулиць, дума поклала ці обов’язки на Буді- вельний комітет. Уперше кам’яна бруківка з’явилася в Києві 1842 року на вулицях московській і проваллі (печерськ), олександрівській (біля Царського саду), софіївській11. Камінь для бруківки доставляли з мінської губер- нії дніпром12. За один кубічний сажень, якого вистачало на 10–12 кв. сажнів бруківки, доводилося сплачувати від 80 до 120 крб. микола I наказав “под наблюдениями начальников губерний назначать ежегодно из городских доходов нужную по возможности сумму на замощение площадей и улиц, вначале главных, а потом постепенно всех прочих с тем, что дальнейшее поддержание устроенных по улицам мостовым должно уже лежать с обывателей, каждого против своего дома”13. Київське губернське правління зобов’язало поліцію поділити на дільниці забруковані мостові й передати їх домовласникам із умовою догляду за своїми ділянками та утримання їх у належному стані14. до- мовласникам заборонялося влаштовувати біля будинків квітники, які виходять за лінію, переривають тротуари і заважають вільному про- їзду15. Брукування потребувало великих коштів. 1831 року було про- ведено одноразовий збір грошей на облаштування мостових16. із цією метою місто неодноразово брало позику в банку, випускало облігації17. іноді для здешевлення бруківки використовували цеглу, щебінь із за- лишків валів. так, при спорудженні шляхів андріївського і Бегічевсько- го було використано щебінь із залишків церкви св. ірини18. З розвитком міста обсяг робіт із його благоустрою значно зростав. для нагляду за мостовими було призначено 4 урядники і за рахунок думи – 7 вільно- найманих досвідчених мостовики19. Упродовж 1860 р. передбачалося забрукувати 7 716 і перемостити 10 тис. кв. сажнів мостових20. 1861 року було створено Комітет бруківки кам’яних мостових21. після ухвалення думою рішення про брукування вулиць камінням твердої породи спеціально призначена думою комісія дослідила якість каміння у васильківському повіті і визнала його придатним для бру- ківки22. У липні 1873 р. дума ухвалила випустити облігації на 600 – 700 тис. крб., частину яких витратили на бруківку. на експеримен- тальних засадах пропонувалося біля будинку генерал-губернатора покласти асфальт, на Хрещатику і олександрівській вулицях – кам’яні плити. Брукувалися в першу чергу центральні вулиці. Згідно з перепи- сом 1874 р., у Києві найбільше було забруковано вулиць у дворцовій і старокиївській частинах міста23, не забрукованими залишалися 67 % вулиць. тротуари в центральних районах у першій половині XIX ст. були дерев’яні або цегляні і потребували щорічного ремонту. в кінці XIX ст. як матеріал для тротуарів використовували кам’яні і цементні плити, плити з опаленої глини, бетонної маси або білої цегли. Ширина тротуарів визначалася категорією вулиці: для I-ої категорії (Хрещатик, 49статті та повідомлення Фундуклеївська та інші, всього 86 вулиць) – 4–6 ½ аршин), II-ої кате- горії – до 3 аршин, інші – 1 ½ аршин. на початку XX ст. мостовий комітет дійшов думки, що бруківки слід укладати з гранітних кубиків на бетонній основі. Цей матеріал можна було придбати лише за кордо- ном. 1910 року міністерство внутрішніх справ дозволило Києву купити у Швеції 1 тис. кв. сажнів гранітних кубиків24. Багато клопоту місту завдавав кінний вантажний транспорт. наван- тажені биндюги руйнували мостове покриття, гальмували рух, спричи- няли гамір. міська управа дозволила биндюжному транспорту перево- зити вантажі по визначеним вулицям і в певний час. серйозну загрозу місту створювали зсуви ґрунтів, які спричиняли великі матеріальні збитки киянам, монастирям, державі. особливос- ті топографії Києва та будова гір, верхня частина яких складалася з білих пісків, пістрявих та блакитних глин, зумовлювали майже що- річні зсуви. Крім того, місцеві мешканці випасали на схилах гір свою худобу, розкопували схили, звалювали на них сміття, споруджували льохи. найчастіше зсуви відбувалися на печерську, андріївській та володимирській горах, аскольдовій могилі, набережній дніпра. впро- довж 1798–1810 рр. було проведено укріплення схилів терасами, зве- дено мережу споруд із відводу поверхневих вод, закладено дренажі. Багато коштів і сил затратили кияни на укріплення схилів андріївської гори, побудовані тераси на схилах якої 1815 р. зруйнувала буря. садів- ник а. м. муравйов в доповідній записці генерал-губернатору писав: “... я вызвался на отпускаемые мне 4 тыс. рублей развести на горе сад, а не укреплять саму гору… в течении 20 лет идет переписка об укре- плении андреевской горы ибо чувствуется опасность для самой церк- ви… если же это случится с великолепной церковью, какая несметная сумма потребуется вместо тех немногих тысяч, которыми теперь мож- но предохранить от опасности”25. міське управління протягом 1871–1876 рр. витратило на боротьбу зі зсувами 2 868 крб. в місцевій пресі публікувалось багато матеріалів про зсуви як одну з найболючіших проблем Києва. на засіданнях магі- страту (пізніше – думи) неодноразово обговорювалися питання про за- ходи для боротьби зі зсувами, укріплення схилів, обкладання їх дерном та ін. однак робота велася безсистемно і обмежувалася напівзаходами. 1886 року зсуви досягли таких розмірів, що було припинено рух на на- бережній дніпра26. систематично заходи з боротьби зі зсувами почали проводити від 1907 р. Згідно з даними міської адміністрації, загалом упродовж 1885 – 1915 рр. зсуви зайняли близько 110 гектарів, зруйну- вали 32 будинки, в т. ч. 8 кам’яних. на боротьбу зі зсувами місто за цей час витратило 450 тис. крб. Багато зусиль міська влада докладала до підтримання належних санітарно-гігієнічних умови життя у Києві. в кінці майже кожної ву- статті та повідомлення50 лиці можна було побачити купу гною. немощені, покриті вибоїнами, вулиці і провулки, домовласники лагодили єдиним способом – вибоїни засипали гноєм, від чого “в сырое время года, кроме несносной вони произрождается лихорадка и другие болезни”27. Крім того, повітря в центрі міста псували шкіряні, свічні та ін. фабрики. Газета “Киевля- нин” за 1873 р. № 73 повідомляла, що біля бойні “звозять і не зари- вають трупи собак і різне падло, гнилі міазми яких заражають місто”. 1831 року київський військовий губернатор, проїжджаючи вулицями міста, звернув увагу на те, що “в части города... находится сухое дерево и делает только безобразие, а против дома купца Бахарева28 никогда не сушится лужа, по городу и Базарной площади шатаются свиньи”29. а в травні 1832 р. генерал-губернатор констатував, що вулиці й двори завалені сміттям і гноєм, “который согнивая производит вредные испа- ренія, на самих улицах образовались от небрежения рытвины, которые выгачуются навозом, делающим улицы зловонными и неудобными к езде; снеговая и дождевая вода не имеет стока, через что растворяется земля до такой степени, что экипажи должны тонуть; улицы, тротуары и площади никогда не подметаются, не очищаются и покрыты в мокрое время грязью, а в сухое – пылью”30. він зобов’язав старшого поліцмей- стера міста наглядати за чистотою вулиць і площ, тому що “чистота для здоров’я дуже необхідні”31. водночас зверталася увага поліцмейстера на те, що вулиці міста підмітаються в різні часи, від чого здіймається така пилюка, що в будинках не можна відчиняти вікна, а двірники і ку- ховарки виносять різне сміття, виливають помиї на вулиці. відтак було наказано, щоб “чистка улиц и тротуаров происходила во всех частях города, где есть мостовая, в одно определенное время, преимуществен- но также, когда действие это менее может наносить жителям непри- ятности: именно от 4 до 6 часов пополудни… чтобы [хозяева домов]… вывозили всякую нечистоту не на улицы, а в места особо для того по- лициею предназначенные”32. до обов’язків поліцмейстерів входило також контролювати п’яних та стежити, щоб міські мешканці “ходивши и ездившие по городу [и в городских садах] вовсе ничего не курили”33. військовий губернатор не обійшов своєю увагою і собак. він наказав звернути “… особенное внимание на то, чтобы в городе не бегали по улицам собаки, от чего бывают частые примеры, что рвали проходящих людей… обязать хо- зяев домов иметь собак на привязи”34. поступово розроблялися прави- ла нагляду за санітарним станом міста. власники садиб, фасади яких виходили на вулиці, зобов’язані були тримати в чистоті прилеглі до їхніх садиб тротуари і половину проїжджої частини мостової. очищен- ня вулиць вони мали проводити не пізніше 7 годин ранку, до почат- ку транспортного руху; тротуари очищати від снігу, посипати піском. поливання першорозрядних вулиць відбувалася двічі на день35. З про- 51статті та повідомлення веденням водопроводу міська адміністрація уклала з водопровідним товариством договір на поливання вулиць і площ з 15 квітня по 15 ве- ресня не частіше 3-х разів на день: першорозрядних вулиць (ранком, удень, увечорі), інших – двічі на день. під час епідемій нагляд за сані- тарним станом міста посилювався. Заборонялося користуватися водою з дніпра, прати білизну в дніпрі, рекомендувалося звертати увагу на якість овочів, фруктів, солоної риби, не пити воду, а краще “выпить рюмку водки, чаю с ромом или сбитнем”; земській і міській поліції, лікарі мусили наглядати, щоб незрілі чи гнилі фрукти й овочі не про- давалися на ринках36. невпорядковані належно базари також завдавали владі багато кло- поту. торговельним центром міста ще з XV ст. був Житній базар на подолі. тут двічі на рік відбувались ярмарки. Хрещатицький базар у 60-х ро ках XIX ст. перенесли на Бессарабку37. торгові ряди перебу- вали в антисанітарному стані, в лавках “не соблюдалась чистота, в некоторых найдено, что собранное у скота внутреннее сало, пролежи- вая долго в лавках, приходит нередко в порчу и издает от себя ху- дой и вонючий запах… торговцы и торговки, продающие постоянно на рынках свежую рыбу, торгующие сырыми, вареными и печеными съестными припасами, равно различными фруктами, зеленью не имеют для себя приличных лавок, а сидят без порядку на открытом воздухе и из них весьма многие даже на земле, почему продукты и припасы их от влияния солнца и дурной погоды портятся”38. відтак Київський військовий губернатор у наказі поліції про впорядкування торгівлі пи- сав: “объявить всем продавцам города, чтобы внутри и около лавок была чистота и опрятность, а сами торговцы были учтивы в обраще- нии с покупателями… в мясных и рыбных лавках… припасы находи- лись в совершенной чистоте и накрывались бы, если то нужно, белыми покрывалами, а продавцы были бы одеты опрятным образом, наблю- дать, чтобы не было перекупов… дабы до 12 часов продажа производи- лась на базарах в розницу, без всяких перекупов… внушать всем тор- говцам лавок, что если они будут дорого продавать жителям припасы, то в таком случае [будет дано] позволение приезжающим на базар с по- мянутыми припасами продавать в розницу и во весь день”39. нагляд за санітарним станом у місті 1878 року було покладено на санітарну комісію при міській управі. санітарні дільниці міста40 очо- лювали санітарні лікарі. однак через нестачу коштів та малі штати са- нітарні дільниці не могли належно впливати на санітарний стан міста. свідченням тому є хоча б замітка в газета “Киевлянин” за 1905 р. про звалище біля володимирського базару, через що вся прилегла до нього територія була “поражена страшным зловонием”41. нагляд за базара- ми, їх санітарним станом та цінами покладався на міську поліцію42. на ринках вивішувались об’яви з цінами на продукти. поліція наглядала, статті та повідомлення52 щоб торгівля не велася з землі, а лише на території ринках. особи, які порушували цю постанову та не дотримувалися установлених цін, при- тягалися до адміністративної і навіть кримінальної відповідальності43. Були проблеми і в забезпеченні Києва питною водою. перші спро- би організувати систему водопостачання міста робилися ще в XVII ст. Кияни в ті часи користувалися водою з дніпра, криниць, джерел. на подолі знайдено рештки дерев’яного водопроводу XVIII ст. відомо, що 1749 р. архітектор і. Г. Григорович-Барський провів воду з сирець- ких ставків до фонтану “самсон” (поділ), який став центральною кри- ницею. від фонтану йшло розгалуження водопровідної лінії: одна – до Братського монастиря, друга – до криниці біля підніжжя Уздихальниця (тепер – провулок Зелинського). відгалуження подільського водопро- воду було виявлено і в районі Житнього ринку44. 1802 року київський поліцмейстер у зверненні до мешканців Києва писав, що “одна только часть оного [Києва], так называемый подол, изобилует водою, а против две части – старый Киев и печерский форштат терпят в оном великий недостаток, ибо доставление воды из днепра по отдаленности от реки и крутизмам гор, сопряжено с крайними затруднением и неудобством, а особенно во время пожарных случаев ибо имеющиеся в сих двух частях колодцы всех хозяйственных надобностей удовлетворить не могут. Заметим, что в овраге, между гор печерского форштата и вла- димирской частью, есть весьма хорошие водные источники, где удоб- но можно сделать бассейны (искусственное озеро) могущее доставить жителям печерского форштата, владимирской части во всякое время не только для домашнего употребления, но и для водопоя лошадей, мытья белья, для пожарных45. після пожежі 1811 р. водопостачання на подолі погіршало. Басейни були занедбані і “даже многие раскрыты и от крайнего об них небрежения отчего и проведена в колодцы воды не может быть чиста, и при всем том жителями употребляется по необхо- димости… нельзя умолчать, что в некоторых из басейнов даже купа- ются люди”46. місто не мало коштів на будівництво водопроводу. домовласники також неспроможні були щорічно витрачати гроші на влаштування во- допроводу, тому що виплачували збір на бруківку і до того ж вважали водопровід, як і освітлення, руйнівною розкішшю. доставляння води з дніпра коштувала недешево: лише однієї бочки – від 30 до 50 коп. так, Кадетський корпус щорічно за воду сплачував 450 крб., інститут шляхетних дівчат – 950 крб. Бідні кияни змушені були користуватися дніпровською водою. для генерал-губернатора, губернатора, команду- вача військами, поліцмейстера, брандт-майора воду розвозили водово- зи і почасти – пожежна команда47. дніпровська вода була непридатна для пиття, про що доповідав чиновник особливих доручень генерал-губернатору “... в продолжении 53статті та повідомлення всей зимы жители подола вывозят из дворов разные гнилые вещества и навоз на береговой лед... вследствии всего... после января месяца, когда солнце становиться выше и лед начинает в полдень таять, тогда эти гнилые органические вещества просачиваются сквозь лед в самую воду и делают ее совершенно мутною и непригодною для употребления”48. нагляд за криницями “положенням про благоустрій Києва” (1834) покладався на Будівельний комітет, а 1857 р. – на Комітет для вла- штування в Києві водопроводу. Київському поліцмейстеру було нака- зано надіслати в Комітет відомості про добове споживання води міс- том. Згідно з відомостями, наданими поліцмейстером, місто протягом доби споживало таку кількість води: печерська частина – 4 213 відер, старокиївська – 2 031 відер (для самоварів і прання, на інші потре- би вода використовувалася з криниць, яких було 116, із них 2 міські); дворцова – 426 бочок49 (тут криниць було 85, в т. ч. у липках – 5); либідська – 2 600 відер (криниць 240, із них 3 міські). Щоденно для мешканців 4-х частин міста вивозилося з дніпра 5 166 бочок води і з Богуслава – 207 бо чок50. водовози і криниці не задовольняли потреби міста у водопоста- чанні. в 1869 р. інженер-полковник а. струве звернувся до Київської думи щодо надання йому концесії на право влаштування в місті водо- проводу. в липні 1870 р. між думою і товариством “струве і К0” було укладено угоду строком на 50 років про влаштування у Києві водопро- воду для постачання міста дніпровською водою. Згідно з угодою, через 25 років місто мало право викупити водопровід. в іншому разі після закінчення строку угоди, все водопровідне господарство переходило в розпорядження міста безоплатно. дума надала а. струве на весь час постачання міста водою безоплатно вільну землю для водопровідних споруд. протягом 5 років надавалися пільги на перевезення з-за кор- дону відповідного обладнання. струве зобов’язався влаштувати в місті 6 фонтанів з басейнами і встановити пожежні крани на всьому протязі водопроводу. Киянам дозволялося безкоштовно користуватися водою для гасіння пожеж, поливання вулиць. для бідного населення передба- чалося влаштувати безоплатно два водорозбірних стовпи (на 5 тис. лі- трів на добу). планувалося провести водопровід протягом півтора року в дворцовій і старокиївській частинах міста, в либідській і поділь- ській частинах – протягом 2-х років, в печерську51 – протягом 3-х років від дня підписання контракту. плату за воду було встановлено за боч- ку – 9 коп., за водопій худоби – 1 коп. за голову52. 1872 р. водою об- слуговувалися три частини міста. Головний резервуар на 115 тис. відер розмістили під землею у Царському саду. поруч із цим резервуаром побудували резервуар місткістю 11 500 відер. він обслуговував най- вищі частини міста і старокиївську частину. Загальна довжина водо- провідних труб міської мережі складала 18 верст. 1885 року було укла- статті та повідомлення54 дено додаткову угоду з Київським товариством водопостачання, згідно з якою товариство зобов’язалося спорудити новий фільтр, розширити спорудження магістралі водопроводу. в третій угоді (1895) обумовлю- валося питання викупу водопроводу і продовження строку концесії на 11 років. Згідно з новою угодою, товариство зобов’язалося побудувати новий фільтр вище міста на 800 тис. відер добового споживання води. товариству дозволялося випустити акції виключно для поліпшення і роз ширення водопостачання Києва. окремі райони міста мали неза- лежні водопроводи.1-й район (поділ і плоська частина) одержував воду: з фільтра – резервуара на олександрівському узвозі; 2-й район (Хреща- тик, частини Бібіковського бульвару, товарна станція, залізничний вок- зал, кадетський корпус) – із резервуара в Царському саду і резервуара поблизу шпиталя; 3-й район (старий Київ: частини володимирської вулиці, Бібіковського бульвару, вулиці: нестерівська, ярославів вал, велика Житомирська, лук’янівська, львівська площа, Кириловський богоугодний заклад, Шулявка, сирець) – із двох водонапірних башт – Царського саду і михайлівського монастиря; 4-й район (липки і пе- черськ) одержували воду, яку безпосередньо нагнітали у во допровідну мережу насоси, встановлені у верхній частині машинного будинку на олександрівському узвозі53. лавра користувалася водою з фортечного водопроводу відповідно до особливого дозволу Головного інженерного управління54. дума вимагала від товариства поліпшити якість води, бо її аналіз свідчив, що фільтри не забезпечують якість води55. до 1895 р. місто постачалося виключно дніпровською водою із “со- сунів”, побудованих у 70-х роках XIX ст. після спорудженням каналі- зації поля зрошення опинилися вище “сосунів” водопостачання по те- чії дніпра і нечистоти з полів зрошення просочувались у дніпро. Крім того, “сосуни”, встановлені біля купалень, брали воду в проблемних місцях річки, забрудненої нечистотами з міста і труханова острова. За- соби фільтрування, недостатній діаметр труб вуличних водопровідних магістралей, прокладених ще в 70-х роках XIX ст. не давали можливос- ті забезпечувати місто якісною водою. 1895 року розпочалося буріння артезіанських свердловин на набережній дніпра. деякі вчені вважали, що перехід на артезіанське водопостачання ризикований, тому що солі заліза сприяли утворенню залізних грибів, які псують якість води, за- купорюють труби, гальмують насичення води азотом і киснем. міська управа своєчасно не виділяла земельні ділянки для свердловин і з цього приводу між нею і товариством водопостачання виникли суперечки56. 1907 р. у місті почалася епідемія холери, однією з причин якої була якість питної води. створена в жовтні цього ж року Комісія для вияв- лення причин зараження дніпровської води оглянула канали, ріку по- чайну, поля зрошення, каналізацію. аналізи проб води з цих місць свідчили, що всі вони заражені мікробами азіатської холери. відтак до 55статті та повідомлення Києва прибув головний лікарський інспектор міністерства внутрішніх справ. За його вказівками управа почала відводити земельні ділянки для артезіанських свердловин57. Упродовж 1898–1908 рр. було введено в дію 35 свердловин. місто користувалося змішаним водопостачанням: частина міста одержувала виключно артезіанську воду, частина – дні- провську, частина – змішану. добувалося артезіанської води близько 1,5 млн відер на добу58. За кількістю подавання артезіанської води Київ був єдиним містом у імперії. 1908 року, згідно з розпорядженням ад- міністрації, було опечатано і закрито сосуни і фільтри дніпровської води, а місто перейшло виключно на артезіанську воду59. проведена 1909 року при генерал-губернаторі нарада з питань водопостачання Києва дійшла висновку, що водопостачання виключно артезіанською водою неможливо – в майбутньому водопостачання повинно бути за- сновано на добре очищеній дніпровській воді60. 1913 року водопровідна мережа займала 185 км, щоденно добу- валося води 2,5 млн відер. водопровід мали 4 094 садиби61. З артезі- анських свердловин місто з населенням 650 тис. чоловік одержувало 2 174 000 відер. суперечки між містом і товариством з приводу якості питної води, відведення земельних ділянок під свердловини, поливан- ня вулиць та ін. призвели до того, що 1908 р. міський голова почав переговори з товариством про викуп водопроводу62. товариство відмо- вило в викупі водопроводу за 3,5 млн. крб., але згодилось продати за 477 тис. крб. готівкою і шестимісячними векселями 3 млн. крб. Рада міністрів дозволила місту випустити облігаційні займи на викуп водо- проводу і трам ваю. 1914 року через загострення “водного голоду” було створено комісію для вивчення питання щодо водопостачання міста. однак розпочалася перша світова війна, і дума в серпні 1914 р. при- йняла постанову про відхилення виплати коштів за водопровід готів- кою в зв’язку з військовим часом63. Болючим питанням для Києва в кінці XIX ст. стало влаштування каналізації. Кияни користувалися дворовими відхожими місцями, які після їх заповнення засипали і поряд викопували нові вигрібні ями. в лютому 1891 р. Київська міська управа уклала з товариством каналі- зації договір64, згідно з яким усе обладнання каналізації було власністю міста. товариство наглядало за переданим йому обладнанням і вулич- ною мережею каналізаційних труб. дворова каналізація з її обладнан- ням перебувала у віданні міста65. місто відвело 140 дес. землі під поля зрошення66 на київському вигоні вище Києва. проти цього виступали проф. п. афанасьєв і санітарний лікар Ф. новицький67. вони вважали, що спорудження полів зрошування міста приведе до отруювання вод дніпра і ґрунтових вод у криницях сусіднього з полями зрошування передмістя Куренівки68. У статуті Київського товариства каналізації (1892) зазначалося, що його створено не на комерційних засадах, а з метою допомогти місту. статті та повідомлення56 Роздільну каналізацію в центральних районах міста було обладнано 1894 р. поряд із нею діяла система водостоків. домовласникам було наказано “удалять со своих усадеб все нечистотные жидкости исклю- чительно посредством их отвода в трубы уличной канализации. для этого каждый владелец усадьбы должен заменить существующие у него выгребные ямы устройством дворовых канализационных соору- жений и соединить последние с трубами новой уличной канализации69. наявні поля зрошення були малі і переповнені. в кінці 1896 р. ки їв- ський, подільський і волинський генерал-губернатор наказав київ- ському губернатору: “ввиду повторявшихся в последнее время случав розрыва окружающих зимние бассейны валов на полях орошения ки- евской канализации и стоке массы нечистот в днепр… устранить на будущее время столь нежелательные явления как загрязнение р. днеп- ра по причине неудовлетворительного заведывания канализационным устройством”70. У Києві лише 140 тис. із 300 тис. населення користувалося вигода- ми каналізації, решта залишалася в первісних антисанітарних умовах. нечистоти вивозилися примітивним способом, що спричиняло розви- ток епідемічних захворювань71. 1901 р. міністерство внутрішніх справ дозволило Києву випуск облігацій займу на 2,5 млн. крб. для розши- рення каналізації та облаштування другого каналізаційного колектора і нових полів зрошення72. 1902 року дума утворила Комітет, якому доручалося розробити про- ект розширення каналізації. Комісія дійшла висновку, що розташовані вище міста поля зрошування слід ліквідувати, водночас “не может быть и речи об устройстве выше города по реке новых полей орошения”73, тому що “нечистоты при выходе из коллектора будут осаждаться на дне р. днепра и ближайших отмелях и образовывать постоянно разла- гающие осадки, которые со временем отравят не только вниз лежащие местности по течению днепра, но и места сверху”74. Київська каналізація ні за розмірами, ні за технічно-санітарними можливостями не відповідала потребам великого міста. в березні 1908 р. Київське товариство каналізації було ліквідовано і каналізацій- не обладнання передано міській управі. товариство одержало від міста облігаційну позику в сумі 1 млн. крб.75 1908 року було розроблено про- ект розширення каналізації, яким передбачалось охопити каналізацією всі частини міста76. пошуки місця для нових полів зрошування тривали до 1909 р. переговори з власниками земельних ділянок не мали ре- зультату. Ухвалений 1909 р. проект задовольняв власників земельних ділянок, але не був вигідним для міста. Болючим питанням було і освітлення міста. Ще на початку XIX ст. деякі вулиці Києва освітлювались свічками, які 1803 року за- мінили олійними ліхтарями77. ліхтарів було мало, і на прохання міської 57статті та повідомлення поліції збільшити кількість ліхтарів у місті до 83, магістрат відмовив, в зв’язку з нестачею коштів78. 1833 року в Києві налічувалося 300 ліх- тарів, на утримання яких щорічно витрачалось близько 5 тис. крб.79, 1839 року – 410 ліхтарів, їх обслуговувала поліцейська команда, вико- нуючи наказ, “чтобы фонари ясно горели и непременно в течение того времени, какое для определено”80. Згідно з відомостями 1852 р., для освітлення міста потрібно було щорічно витрачати 4 466 крб. 64,5 коп. сріблом81. 1863 року в місті було встановлено вже 551 олійний ліхтар і 228 керосинових82. деякі дерев’яні стовпи було замінено чавунними, на що дума виділила 3 тис. крб.83 Ремонт ліхтарів “які освітлювались керосином і маслом проводив підрядчик, ліхтарі освітлювані маслом знаходились у віданні брандт-майора, який мав особливу ліхтарну ко- манду з 10 осіб і наряд нижніх чинів поліції і пожежної команди84. міська управа шукала економічніших матеріалів для освітлення вулиць. Генерал-губернатор зазначав, що “крайний беспорядок осве- щения улиц в Киеве, в особенности там, где освещение производится не нефтью, а маслом… на многих улицах по несколько дней кряду нет вовсе освещения, а если и зажигают фонари с вечера, то в полночь они уже не горят, как предполагаю, следует от того, что в фонари наливают масло не в том количестве, в каком должно быть”85. 1863 року київський військовий губернатор повідомив генерал- губернатора, що місто бажає перейти на газове освітлення, але цей пе- рехід гальмує контракт із підрядчиком на освітлення міста нафтою86. лише 1870 р. дума уклала контракт із товариством “струве и К0” на освітлення міста газом87. а. струве зобов’язався встановити спершу на центральних вулицях міста 500 ліхтарів. У либідській частині міста то- вариство побудувало газовий завод. на вулицях було прокладено тру- би, виготовлено чавунні ліхтарні стовпи. 6 вересня 1872 р. на Хрещати- ку і су міжних із ним вулицях запалено перші газові ліхтарі. до 1877 р. у місті було встановлено 1 200 газових ліхтарів. У травні 1890 р. міська управа уклала договір з фірмою “н. н. савицький і о. е. страус” на об- ладнання вулиць міста електричним освітленням. надісланий у травні 1890 р. на затвердження до міністерства внутрішніх справ проект елек- тричного освітлення міста було схвалено в грудні. наприкінці 1890 р. уже освітлювалися Хрещатик, міський театр, деякі приватні будинки. договір з фірмою було укладено на 12 років. на театральній площі побудовано електричну станцію88, потужність якої невдовзі виявилася недостатньою. 1900 року дума уклала договір на освітлення міста стро- ком на 10 років із новим електричним товариством. на кінець 1907 р. у центрі Києва було 682 дугові електричні ліхтарі й понад 1 тис. га- зових. околиці міста освітлювались гасово-гнотильними ліхтарями89. в 1915 р. міська дума порушила питання про передачу Київського електричного товариства у її підпорядкування. статті та повідомлення58 до 70-х років XIX ст. кінна сила була єдиним транспортним засо- бом у місті. легковим транспортом (візники) користувалася більшість киян. Заможні кияни мали в своїх садибах конюшні й сараї для екіпа- жів. ломовим транспортом користувалися для перевезення харчів, бо- чок із водою, меблів та ін.; колимагами – для перевезення глини, піску, каміння та ін. вантажів. дума прийняла обов’язкові правила для візни- ків. візниками могли бути особи не молодше 18 років, які добре знали місто. дозвіл на візництво видавала спеціальна комісія при управі. лег- ковим візникам заборонялося їздити швидко, обганяти екіпажі, їздити по тротуарах. під час їзди слід було триматися правого боку і зустріч- них пішоходів повідомляти криком. не дозволялося прив’язувати ко- ней до дерев, ліхтарних стовпів. взимку візникам дозволялося сходити з козел, щоб погрітися біля вогнища90. ломовим підводам заборонялося їздити центральними вулицями; якщо в цьому виникла потреба – то з дозволу поліції, в указані дні і го дини. 1874 року в Києві було відкрито кінні диліжансні рейси. віз- ницький транспорт не міг задовольнити потреби міста. 1886 року місь- ка управа проголосила конкурс на проект конки. найкращим визнали проект інженера а. струве, з яким було укладено 1889 р. контракт на будівництво кінної залізниці в Києві91. в липні 1891 р. відкрився рух першої конки по великій васильківській і Хрещатику. 1892 року з’явився паровий трамвай. однак конка і паровоз виявились збиткови- ми, непридатними для експлуатації в умовах гористого рельєфу Києва. в травні 1892 р. відбулася пробна поїздка першого в Росії електрично- го трамваю, а в червні почався регулярний рух по олександрівському спуску. маршрут досягав 1,5 км. відтоді майже щорічно вводились в експлуатацію нові лінії трамваю: на печерськ (1893), на вулиці: воло- димирську, Караваєвську (1894–1895), Благовіщенську через Галицьку площу (тепер – пл. перемоги) на сінний базар (1896), від Бессарабки до політехнічного інституту (1899), до лаври (1905) та ін. ландшафт Києва мав і позитивний бік: ще в XI ст. тут почало роз- виватися садівництво. У фруктових садах при монастирях і приватних садибах вирощували яблука, груші, сливи, вишні. наприкінці XVII – на початку XVIII ст. на липках було створено за наказом петра I шовко- вичний тутовий сад і закладено на Клові (на місці олександрівської лікарні) виноградники. після спорудження Кловського палацу (1752– 1756) навколо нього висадили липовий гай. 1743 року за проектом архітектора в. Растреллі на основі Регулярного саду було закладено Царський парк (територія понад 32 га), де 1763 р. посаджено плодові дерева: яблунь – 290, груш – 330, слив – 60, вишень – 20, волоських горіхів – 400, кизилу – 8, виноградних кущів – 500. із никитського саду в Криму завезли 60 яблунь, 100 груш, 3 айви. в садовій оранжереї вирощували ананаси; в городі – дині, зелень, квіти. сад обслуговував 59статті та повідомлення садівник з учнями і найманими сезонними підсобними робітниками, а також арештанти, яких закріпляли за садом. на території саду був будинок для садових робітників, конюшня, сарай для сіна, 4 оранжереї, теплиці, криниця, невеличкий ставок. Частину врожаю продавали, а ви- ручені кошти витрачали на утримання саду92. З фруктів варили варення і відправляли до царського двору в петербург93. 1864 року сад оренду- вав на 12 років садівник Христіані94. У 80-х роках XIX ст. Царський парк було передано у відання думи, яка частину парку (близько 12 га) передала в оренду купецтву Києва. від 1882 р. тут був парк Купецько- го зібрання. в іншій частині парку працювала кав’ярня Шато де Флор і радувала око т. зв. “долина троянд”. на прохання водопровідного товариства в парку відвели місце для спорудження резервуарів. Упродовж 1902–1912 рр. через парк про- клали петровську алею, а згодом над алеєю за проектом Є. патона спорудили металевий ажурний пішохідний міст (1915). У Кловському саду росли яблуні (130), сливи (30), абрикоси (18), черешні (22), горіхи (220), кизил (7), виноградні кущі (400); у Шовковому саду було 2 650 тутових дерев95. озеленення міста не планувалося місцевою владою, а відбувалося стихійно. власники садиб висаджували на своїх ділянках дерева на свій розсуд. планове продумане озеленення міста почалося після прийняття положення про благоустрій Києва (1834). 1839 року було закладено університетський ботанічний сад на пустирі за університетом площею 22 га. до саду завезли колекцію рослин з ботанічного саду Креме- нецького ліцею, використали рослини, вирощені з насіння вітчизняних і єв ро пейських ботанічних садів96. 1846 року в саду споруджено оран- жереї і розташовано в них колекції тропічних і субтропічних рослин. У 60-х рр. XIX ст. напроти головного корпусу університету, на місці кадетського майдану, було закладено новий парк, який названо універ- ситетським й перейменований після встановлення в ньому пам’ятника миколі I на миколаївський (від 1939 р. – парк імені т. Г. Шевченка). 1847 року в дворцовій частині на місці колишнього палацового майдану, де відбувалися військові паради, на площі 8,9 га закладено садівником о. недземським парк, названий маріїнським. У середині XIX ст. на володимирській гірці закладено на верхній і середній те- расах парк площею 10,6 га. Центром парку став відкритий 1853 року пам’ятник кн. володимиру. місто мало свої розсадники: в Царському парку готували краще насіння саджанці дерев і кущів, через рік сіянці пересаджали в один із розсадників на території олександрівської лі- карні; в розсаднику на обсерваторному провулку (закладено 1896 р.) культивувалися переважно кущі для живих загорож, кращі сорти кор- зинної лози тощо. до запровадження міського положення 1870 р., парки, сквери, сади в місті були занедбані, тут паслася худоба, обла- статті та повідомлення60 штовувалися бездомні. 1887 року було створено міську садову комі- сію при Київській управі, на яку покладалося утримання, благоустрій парків, садів, скверів. У віданні комісії були парки: Царський, микола- ївський, маріїнський, на володимирській гірці, 24 сквери, 4 бульвари. парки, сквери займали територію в 155 дес. 2 205 сажнів. Упродовж 1897–1902 рр. комісія витратила на утримання і створення нових пар- ків і скверів 322 998 крб97. парки і сквери Києва стали давати місту прибутки. найбільший прибуток давав Царський парк. прибутки над- ходили від оренди частини парку купецьким зібранням, оранжерей, чайного павільйону, двох будок із зельтерською водою – всього що- річно 18 947 крб. на володимирській гірці прибуток давали павільйон “Голгофа”, чайний павільйон, будки з зельтерською водою – всього 9 621 крб.; пушкінський парк (оренда землі) – всього 481 крб. в інших парках і скверах прибутки надходили від чайних павільйонів, будок із зельтерською водою; продажу сіна зі скверів, садів, труханова остро- ва – щорічно 23 335 крб.98 садова комісія розвивала декоративне садівництво. площі квітни- ків у міських парках займали близько 3 тис. сажнів. 1897 року, згідно з контрактом, водопровідне товариство зобов’язалося безоплатно від- пускати воду для міських парків. поливання квітів і дерев у парках проводилося в літні часи 2–3 рази на день. Комісія наглядала і за фон- танами, яких у Києві було 16 (11 в парках, 5 на площах). У прийнятих 1895 року “правилах про обсадження вулиць дере- вами” зазначалось, що кожна вулиця обсаджується деревами одного виду – в залежності від кліматичних умов вулиці. Рекомендовано виса- джувати каштани, тополі, липи, ясені, акації, вербу, березу. в дворцо- вій частині рекомендувалося висаджувати липу, а на Хрещатику дерева кулеподібної форми; в старокиївській частині – каштани, либідській – на всіх вулицях, що йдуть із старокиївської частини – каштани; ва- сильківській – дерева кулеподібної форми; на всіх інших – клен, вербу, акацію; Бульварній частині – на всіх вулицях, що йдуть зі староки- ївської і либідської частин – дерева тих самих порід, на Безаківській (тепер − Комінтерну) – каштани, на всіх інших акацію, вербу; поділь- ській частині: на вул. олександрівській – дерева кулеподібної форми, на всіх інших – ясень; лук’янівській частині – на вулицях, що йдуть з інших частин міста – відповідно тим вулицям; на всіх інших – берест, печерський – частині: нагорні вулиці – липу, акацію, вербу; Куренів- ська дільниця і пріор – липу, акацію, вербу; плоський частині – на узгір’ях – клен, низині – акація, верба; Звіринець – липа, акація. поли- вання дерев, заміна сухих новими покладена на домовласників. правила дозволяли домовласникам для поліпшення санітарного стану міста, захисту в літні дні від спеки, перед садибами, де шири- на вулиці не менше 10 сажнів, влаштовувати квітники та висаджувати 61статті та повідомлення декоративні дерева. Заборонялося висаджувати лісні породи дерев, го- родні рослини, перетворювати квітники на загін для худоби, виливати нечистоти. садова комісія оберігала дерева. найбільше пошкоджень молодим саджанцям завдавала бродячі тварини, а також візники, які прив’язували коней до дерев99. для запобігання пошкоджень дерев їх обкладали дер- ном або колючим чагарником100, відводили візникам місця для стоянок. міська влада вживала заходів і для збереження лісів навколо Киє- ва. Ще 1866 р. київський губернатор наказав магістрату поділити міські ліси на лісосіки, щоб запобігти спустошенню лісів, поліпшити врегу- лювання їх вирубки і охорони молодняку101. Цей наказ не було викона- но, ліси продовжували спустошувати. лісосіки були проведені лише на планах, а не в натурі; від чого, як зазначав військовий губернатор ще 1831 р. ліси “подвергалися сквозным вырубкам… только те части леса уцелели, которые по качеству своему не годные на строевое употребле- ние… молодой лес на обнаруженных полянах растет пучками и, будучи уже не защищаем от воздушных перемен, растет в ис порченном и кур- чавом виде и во многих местах молодая поросль посохла… [лес] посте- пенно истребляется жителями приорки и Куреневки, которые издавна занимаются лесным промыслом и похищают лес для продажи бревнами, брусками, досками, даже дровами”102. в 1865 р. міська лісна дача скла- далася з 3 181 дес. 1 300 саж. лісу, поділеного на 28 лісосік103. Благоустрій в місті зростав. У лютому 1870 р. було відкрито пер- ший регулярний залізничний рух між Києвом і Балтою (428 км). теле- графом кияни почали користуватися 1854 р. 1856 року відкрито міську телеграфну контору. 1881 року виникли перші поштово-телеграфні від- ділення (перший поштамт створено 1849 р.). перший Київський теле- фон встановлено у ресторані на думській площі (1884). 1886 року стала до ладу перша телефонна станція на 60 абонентів. перед першою світовою війною Київ був європейським містом зі своєрідною красою. в державних архівах та рукописних відділах біблі- отек і музеїв Києва, москви, петербурга зберігається значна кількість документів з історії Києва, в т. ч. числі з питань його забудови і благо- устрою. історія Києва знайшла відображення в джерелах різного харак- теру: археологічних і архітектурних пам’ятках, актовому матеріалі, до- кументах у фондах урядово-адміністративних, законодавчих, судових, культурно-освітніх установ, органах самоврядування, монастирях та ін. документальна історія Києва фрагментарно знайшла відображення в окремих збірниках (видання археографічної комісії та інші), моногра- фіях, статтях, публікаціях документів. Київ був столицею давньої Русі, розвиток якого пов’язаний з боротьбою за могутність держави, бороть- бою з різними завойовниками. Його документальна історія заслуговує на багатотомне видання з давнини і до наших часів. Ще в 50-х рр. XX ст. статті та повідомлення62 у перспективному 5-річному плані ЦдіаК планувалося розпочати під- готовку видання фонду Коша Запорозької січі багатотомне видання до- кументів з історії Києва, яке висвітлювало б державно-адміністративне, правове, соціально-економічне становище Києва. видання фонду Коша почало здійснюватися майже через 50 років, а багатотомне видання іс- торії Києва так і залишилося в перспективі. 1 продовження. початок див. у № 1–2 за 2009 р. 2 псЗ, т. 23, № 16875, с. 137–138; псЗ, т. 25, № 19037; псЗ, т. 28, № 21198; (укази 1740, 1799, 1804 рр.); ф. 533, оп. 1, спр. 493, арк. 4, 17, 50; ф. 442, оп. 64, спр. 5, арк. 63–66; ф. 442, оп. 66, спр. 284, арк. 4. 3 ЦдіаК, ф. 533, оп. 1, спр. 443, арк. 92. 4 2псЗ, т. 8, отд. 1, № 6. 5 ЦдіаК, ф. 442, оп. 1, спр. 2669. 6 ЦдіаК, ф. 442, оп. 57, спр. 91, арк. 124–130. 7 ЦдіаК, ф. 442, оп. 653, спр. 21, арк. 435. 8 Ще 1822 р. було створено тимчасовий Комітет для розгляду питань з бла гоустрою Києва, який діяв протягом 1822–1824 рр. 9 держархів м. Києва, ф. 17, оп. 5, спр. 543, с. 143. 10 ЦдіаК, ф. 442, оп. 645, спр. 104, с. 3. 11 ЦдіаК, ф. 533, оп. 3, спр. 119, с. 1–2. 12 ЦдіаК, ф. 533, оп. 3, спр. 1062. 13 ЦдіаК, ф. 442, оп. 65, спр. 48, ч. II, с. 161; спр. 64, ч. I, с. 47. 14 ЦдіаК, ф. 533, оп. 3, спр. 119, с. 100 – 103. 15 ЦдіаК, ф. 442, оп. 65, спр. 48, ч. II, арк. 10, 73. 16 2псЗ, т. 12, № 10620. 17 ЦдіаК, ф. 442, оп. 67, спр. 450, арк. 50–51. 18 ЦдіаК, ф. 442, оп. 65. спр. 48, ч. II, арк. 17. 19 ЦдіаК, ф. 442, оп. 91, спр. 31, ч. I, арк. 210–211. 20 ЦдіаК, ф. 442, оп. 91, спр. 31, ч. I, арк. 139–144. 21 ЦдіаК, ф. 442, оп. 91, спр. 31, ч. I, арк. 20 – 21; до Комітету входили міський голова, депутати від домовласників кожної частини міста, від адміні- страції чиновник особливих доручень. 22 ЦдіаК, ф. 442, оп. 822, спр. 13, арк. 89–96. 23 перепись 1874. доклад с. в. Завойко в Юго-Западном отделении Гео- гра фического общества, с. 28. 24 ЦдіаК, ф. 442, оп. 661, спр. 234, арк. 2–7, 27–28, 52. 25 ЦдіаК, ф. 442, оп. 92, спр. 52, с. 31–38. 26 К вопросу об обвалах и оползнях Киевских гор: способ укрепления, изыс канный н. матвеевым. – К., 1901. (ф. 442, оп. 660, спр. 113, арк. 13–17. 27 ЦдіаК, ф. 533, оп. 3, спр. 1062, арк. 22–45. 28 на вул. лепській. 29 ЦдіаК, ф. 533, оп. 2, спр. 943, арк. 1. 30 ЦдіаК, ф. 442, оп. 64, спр. 5, ч. I, арк. 119–120. 31 ЦдіаК, ф. 533, оп. 1, спр. 1362, арк. 62. 32 ЦдіаК, ф. 442, оп. 1, спр. 10795, арк. 2. 33 Киевская старина. – 1903. – № 11. – с. 60–61. 34 ЦдіаК, ф. 533, оп. 3; спр. 508; ф. 442, оп. 1, спр. 2669, арк. 13. 35 ЦдіаК, ф. 442, оп. 653, спр. 21; ф. 442, оп. 563 (1869), спр. 172, арк. 108. 63статті та повідомлення 36 Киевская старина. – 1903. – № 11. – с. 72–73. 37 ЦдіаК, ф. 442, оп. 85, спр. 401, с. 19–23; оп. 95, спр. 554, арк. 2–7. Бесарабський критий ринок було споруджено впродовж 1910–1912 рр. 38 ЦдіаК, ф. 533, оп. 2, спр. 531, арк. 14–15. 39 ЦдіаК, ф. 533, оп. 2, спр. 531, арк. 1. 40 всього було 4 санітарні дільниці. 41 ЦдіаК, ф. 442, оп. 658, спр. 60, арк. 3–7; Згодом смітник перенесено в “прозорівський яр” (Киевлянин. – 1905. – 21 мая). 42 держархів м. Києва, ф. 1, оп. 1, спр. 205, арк. 11. 43 ЦдіаК, ф. 442, оп. 629, спр. 140, арк. 8. 44 Івакін Г. дерев’яний водопровід // вечірній Київ. – 1979. – 5 червня. 45 ЦдіаК, ф. 533, оп. 1, спр. 80, арк. 15–16. 46 ЦдіаК, ф. 533, оп. 3, спр. 1062, арк. 92, 95. 47 ЦдіаК, ф. 442, оп. 44, спр. 373. 48 ЦдіаК, ф. 442, оп. 44, спр. 616, арк. 1. 49 обсяг бочки – 40 відер. 50 ЦдіаК, ф. 442, оп. 88, спр. 410, 70–72, 77–79, 85, 127. 51 в примітці до договору від 27 лютого 1890 р. зазначалось, що у печер- ській частині діє водопровід інженерного відомства і влаштування на пе чер- ську водопроводу не обов’язкове. 52 ЦдіаК, ф. 128, оп. 1 (загально), спр. 3250 53 ЦдіаК, ф. 442, оп. 660, спр. 222. план Києва с нанесением водопроводной сети Киевского общества водоснабжения (ф. 442, оп. 660, спр. 238, 516). 54 ЦдіаК, ф. 128, оп. 1 (загально), спр. 3250, арк. 19. 55 ЦдіаК, ф. 442, оп. 657, спр. 174, арк. 5. 56 там само. 57 документы… с. 70–71. 58 ЦдіаК, ф. 442, оп. 636, спр. 422, арк. 11, 17. 59 документы… с. 72–73. 60 ЦдіаК, ф. 442, оп. 662, спр. 63, 67; Куклин С. Г. подземные воды Киева // материалы по вопросу артезианского водоснабжения Киева. – К. 1909. – с. 110–112. 61 ЦдіаК, ф. 442, оп. 660, спр. 238, с. 5–16. 62 документи...67; ЦдіаК, ф. 442, оп. 663, спр. 4, с. 108–110. 63 ЦдіаК, ф. 442, оп. 667, спр. 246, арк. 10–15. 64 ЦдіаК, ф. 442, оп 573, спр. 58, арк. 325 зв.; оп. 661, спр. 19, арк. 98, 130; даК, ф. 1, ф. 1, оп. 2, спр. 47, арк. 85, 181. 65 ЦдіаК, ф. 442, оп. 573, спр. 58, арк. 582. 66 ЦдіаК, ф. 442, оп. 573, спр. 58, арк. 122. 67 ЦдіаК, ф. 442, оп. 573, спр. 58, арк. 133. 68 ЦдіаК, ф. 442, оп. 573, спр. 58, арк. 648–649. 69 ЦдіаК, ф. 442, оп. 573, спр. 58, арк. 240–242. в примітці зазначалось, що з’єднання домових водостоків з вуличною каналізацією залишається на розсуд домовласників. 70 ЦдіаК, ф. 442, оп. 573, спр. 58, арк. 421. 71 ЦдіаК, ф. 442, оп. 573, спр. 58, арк. 617. 72 ЦдіаК, ф. 442, оп. 573, спр. 58, арк. 437. 73 ЦдіаК, ф. 442, оп. 573, спр. 58, арк. 659. 74 ЦдіаК, ф. 442, оп. 661, спр. 19, арк. 77. 75 ЦдіаК, ф. 442, оп. 661, спр. 19, арк. 112, 186. статті та повідомлення64 76 ЦдіаК, ф. 442, оп 661, спр. 19, арк. 14–15, 26, 76–77. 77 даК, ф. 1, оп. 2, спр. 47, арк. 85, 181. 78 ЦдіаК, ф. 533, оп. 1, спр. 335, арк. 2. 79 ЦдіаК, ф. 442, оп. 65, спр. 48, ч. III, арк. 204; оп. 64, спр. 285, арк. 388, спр. 54, ч. I, арк. 19. 80 ЦдіаК, ф. 442, оп. 72, спр. 223, с. 7–8; оп. 71, спр. 59, арк. 22 – 23. Час освітлення встановлювався з серпня до квітня. 81 ЦдіаК, ф. 442, оп. 72, спр. 360, арк. 1–2. 82 ЦдіаК, ф. 442, оп. 85, спр. 134, арк. 39; оп. 95, спр. 41, арк. 48 зв.; даК, ф. 17, оп. 6, спр. 313. 83 ЦдіаК, ф. 442, оп. 92, спр. 66, арк. 60, 62. 84 ЦдіаК, ф. 442, оп. 92, спр. 66, арк. 126–127. 85 ЦдіаК, ф. 442, оп. 92, спр. 66, арк. 55–57. 86 ЦдіаК, ф. 442, оп. 92, спр. 66, арк. 191–195. 87 ЦдіаК, ф. 442, оп. 92, спр. 66, арк. 209–213. 88 ЦдіаК, ф. 442, оп. 576, спр. 65, арк. 33, 35, 64. 1892 року дума поста- новила з метою пожежної безпеки електричну станцію перенести з театральної площі (ф. 442, оп. 622, спр. 39, с. 6). 89 Київ. енциклопедичний довідник... – К., 1981. – с. 444. 90 ЦдіаК, ф. 442, оп. 663, спр. 62, арк. 71–75. 91 ЦдіаК, ф. 442, оп. 563 (1863), спр. 172, с. 260, 428; оп. 576, спр. 65, арк. 10–12. 92 ЦдіаК, ф. 533, оп. 3, спр. 914, арк. 47. 93 ЦдіаК, ф. 533, оп. 2, спр. 203, арк. 124, 125, 137. 94 ЦдіаК, ф. 442, оп. 97, спр. 289, арк. 88 зв. 95 ЦдіаК, ф. 533, оп. 2, спр. 203, арк. 128. 96 ЦдіаК, ф. 442, ф. 442, оп. 65, спр. 165. 97 садовій комісії не завжди вдавалося відстоювати свої позиції. так, в 90-х рр. 19 ст. садиба проф. меренга, в якій був сад, оранжереї, купальні – були нащадками продані і на цьому місці сплановано нові вулиці і майдан. 98 Ромижовський С. в. общественные сады Киева в период 1897–1902. – К., 1902. – с. 4–5. 99 ЦдіаК, ф. 442, оп. 100, спр. 91, с. 1–5; ф. 533, оп. 3, спр. 508. 100 ЦдіаК, ф. 442, оп. 85, спр. 98. 101 даК, ф. 1, оп. 2, спр. 1178, с. 1–3. 102 ЦдіаК, ф. 533, оп. 3, спр. 594, арк. 26–27. 103 ЦдіаК, ф. 442, оп. 97, спр. 289, арк. 79 зв. Тетяна СлюдІкова Забудова і благоустрій м. києва У статті на основі архівних документів простежується процес будівни- цтва та благоустрою м. Києва, який розпочався у XVII ст. та утворення його унікального архітектурного стилю. ключові слова: забудова м. Києва (кінець XVIII – початок ХХ ст.); бла- гоустрій м. Києва; санітарно-гігієнічні умови життя в Києві; київський водо- провід і каналізація; озеленення Києва. удк 94:(711.4+351.77](447-25)"18/19" 65статті та повідомлення Татьяна Слюдикова Строительство и благоустройство г. киева в статье на основании архивных записей прослеживается процесс строи- тельства и благоустройства г. Киева, начинающегося в XVIII ст. и образова- ние его уникального архитектурного стиля. ключевые слова: застройка г. Киева (конец XVIII – начало ХХ ст.); благоустройство г. Киева; санитарно-гигиенические условия жизни в Киеве; киев ский водопровод и канализация; озеленение Киева. удк 94:(711.4+351.77](447-25)"18/19" Tetyana Sliudikova a building and an accomplishment The process of building of Kiev beginning from the end of XVIII century and formation of its unique architectural air is represented in the article on the basis of the archival records. keywords: building of Kiev (the end XVIII – beginning ХХ century); an accomplishment of Kiev; sanitary-and-hygienic living conditions in Kiev; the Kiev waterpipe and water drain; Kiev’s green spaces arrangement. udk 94:(711.4+351.77](447-25)"18/19"

Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (продовження)

Institution

Ähnliche Einträge