До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги

До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги

Публічний нотаріат становив вагоме політичне та культурне явище на західноукраїнських землях XIV–XVI ст. Публікація документа призначення та присяги публічного нотарія містить цінну інформацію про коло осіб, які мали право номінувати нотаріїв, про основні права та обов’язки нотарія, сферу його по...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Петришак, Б.І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:Архіви України
Теми:
З історіЇ архівів та архівних зібрань
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26282
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги / Б.І. Петришак // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 93-104. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-26282
record_format dspace
spelling irk-123456789-262822011-08-31T12:34:41Z До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги Петришак, Б.І. З історіЇ архівів та архівних зібрань Публічний нотаріат становив вагоме політичне та культурне явище на західноукраїнських землях XIV–XVI ст. Публікація документа призначення та присяги публічного нотарія містить цінну інформацію про коло осіб, які мали право номінувати нотаріїв, про основні права та обов’язки нотарія, сферу його повноважень та діяльності. Публичный нотариат представлял собой весомое политическое и культурное явление на западноукраинских землях XIV–XVI вв. Публикуемый документ назначения и присяги публичного нотария содержит ценную информацию о круге лиц, которые имели право номиновать нотариев, о главных привилегиях и обязательствах нотария, сфере его полномочий и деятельности. Public Notary was an important political and cultural phenomenon in Western Ukraine XIV–XVI century. There is a publication of the appointment and oath documents of public notary, that provides valuable information on the some persons who were entitled to nominate notaries, about basic rights and obligations of them, the scope of its powers and activities. 2010 Article До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги / Б.І. Петришак // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 93-104. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26282 930.253(477.83):94(477.8)"14/17" uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З історіЇ архівів та архівних зібрань
З історіЇ архівів та архівних зібрань
spellingShingle З історіЇ архівів та архівних зібрань
З історіЇ архівів та архівних зібрань
Петришак, Б.І.
До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги
Архіви України
description Публічний нотаріат становив вагоме політичне та культурне явище на західноукраїнських землях XIV–XVI ст. Публікація документа призначення та присяги публічного нотарія містить цінну інформацію про коло осіб, які мали право номінувати нотаріїв, про основні права та обов’язки нотарія, сферу його повноважень та діяльності.
format Article
author Петришак, Б.І.
author_facet Петришак, Б.І.
author_sort Петришак, Б.І.
title До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги
title_short До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги
title_full До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги
title_fullStr До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги
title_full_unstemmed До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги
title_sort до історії публічного нотаріату у львові xvi ст.: процедура призначення та присяги
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet З історіЇ архівів та архівних зібрань
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26282
citation_txt До історії публічного нотаріату у Львові XVI ст.: процедура призначення та присяги / Б.І. Петришак // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 93-104. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series Архіви України
work_keys_str_mv AT petrišakbí doístoríípublíčnogonotaríatuulʹvovíxvistprocedurapriznačennâtaprisâgi
first_indexed 2025-07-03T05:58:55Z
last_indexed 2025-07-03T05:58:55Z
_version_ 1836604285191716864
fulltext 93статті та повідомленняЗ історії архівів та архівних Зібрань УДК 930.253(477.83):94(477.8)"14/17" Б. І. ПетришаК* До ІсторІї ПУБлІчного нотарІатУ У львовІ XVI ст.: ПроцеДУра Призначення та Присяги публічний нотаріат становив вагоме політичне та культурне явище на за- хідноукраїнських землях XIV–XVI ст. публікація документа призначення та присяги публічного нотарія містить цінну інформацію про коло осіб, які мали право номінувати нотаріїв, про основні права та обов’язки нотарія, сферу його повноважень та діяльності. Ключові слова: публічний нотарій; присяга; призначення; канцелярія. історія державних установ в українській історіографії останнім ча- сом дедалі частіше потрапляє до кола актуальних дослідницьких зав­ дань. при цьому поза розглядом часто залишаються установи, які мали менше політичне значення в історії, однак більший культурний потен- ціал. до таких установ можна віднести й інститут публічного нотаріа- ту. попри своє значне поширення на західноукраїнських землях кінця XIV–XVIII ст., він досі залишається недослідженим явищем в україн- ській історіографії, хоча мав великий вплив на важливі сфери життя суспільства. публічні нотарії як персонал церковних канцелярій (кон- систорських, капітульних тощо) тісно співпрацювали з канцеляріями міст і містечок. нотаріальні документи, створені ними, містять цінну інформацію про діяльність канцелярій різних установ, первісних архі- вів. вони дозволяють відтворювати списки писарів та публічних нота- ріїв установ великих і малих міст. міські канцелярії з початку свого існування тісно взаємодіяли з публічним нотаріатом, міські писарі не- рідко виконували обов’язки публічних нотаріїв. документи, виставлені публічними нотаріями, дають великий матеріал історикам мистецтва, адже часто зображення нотаріальних знаків є мистецькими творами і мають, окрім змістового навантаження, ще й суто естетичні, мистецькі цінності. не можна заперечувати також значення явища публічного но- таріату для загального розвитку культури. нотарії, які переважно були найосвіченішими людьми свого часу, зробили значний вклад в історію * Петришак Богдана Ігорівна – кандидат історичних наук, молодший нау ковий співробітник відділу використання інформації документів Централь­ ного державного історичного архіву України, м. львів. © Б. і. петришак, 2010 з історії архівів та архівних зіБрань94 культури, оскільки вони були авторами багатьох публіцистичних, по- літичних, художніх творів, збирачами бібліотек, пошановувачами пи- семного слова. попри появу останнім часом низки підручників українських авто- рів про історію нотаріату в цілому1, вони (що зумовлено специфікою видання) не достатньо повно висвітлюють давній період початків нота- ріату, приділяючи цій проблемі досить мало уваги. Це можна пояснити тим, що зазвичай автори цих посібників за професією юристи, які на- дають більшого значення юридичній, а не історичній складовій дослі- дження. Крім того вони переважно розглядають існування українського нотаріату в нотаріальній системі російської імперії, оминаючи питання поширення цього явища на західноукраїнських землях у нотаріальних системах польського Королівства та речі посполитої. окремі публі- кації українських дослідників наразі лише починають розвивати тему історичного аспекту нотаріату2. натомість у польській історіографії судовий нотаріат потрапив у поле зору істориків ще з першої половини XX ст.3 публічними нота- ріями вперше ґрунтовно зайнявся сильвіуш мікуцький, опрацювавши питання початків нотаріату на польських землях4 та призначення нових нотаріїв у краківській і львівській дієцезіях5. значну увагу проблемі но- таріату приділив автор підручника з дипломатики станіслав Кентжин- ський6. У другій половині хх ст. нотаріатом великопольщі й питаннями номінації займався антоні Гонсьоровський7. загалом публічні нотарії середньовічної польщі дочекалися свого дослідника в особі Кшиштофа скупєнського, монографія якого була присвячена історії виникнення та розвитку нотаріату у польському Королівстві8. Його ж перу належать статті про кар’єру нотаріїв, причини появи цього інституту на польських землях, проблеми термінології понять канцелярського середовища, но- таріальні знаки тощо9. У співавторстві з правником доротою малець К. скупєнський написав підручник, присвячений давньому періоду іс- торії сучасного нотаріату10. Ще кілька істориків розглядали окремі пи- тання, пов’язані з цієї темою – нотаріальні знаки, промоція майбутніх майстрів пера в різних навчальних закладах тощо11. явище публічного нотаріату було відоме на землях польського Королівства ще з XIV ст. публічний нотаріат – це правовий інститут, носії якого – нотаріуси – були уповноважені державою здійснювати і посвідчувати юридичні акти, надаючи їм публічної сили. видавець до- кументу (публічний нотарій) засвідчував, що в його присутності обидві сторони або виконали певну юридичну дію, або визнали, що така дія між ними вже відбулася12. першого відомого польського публічного нотарія призначив архієпископ якуб свінка у Гнєзно в 1284–1287 рр., а в XIV ст. у польщі вже відомо близько 180 нотаріїв13. поширювався пу- блічний нотаріат насамперед через церкву, котра намагалась закріпити з історії архівів та архівних зіБрань 95 свою владу з допомогою подібних організаційних структур, її практич- на діяльність потребувала нотаріального інституту, який діяв згідно з канонічним правом. нотаріальний інструмент документував різні стадії судового процесу перед духовною владою, починаючи від постанови прокуратора і закінчуючи вироком, у цій формі також писалися апеля- ції та трансумувалися перекладні документи14. У львові вперше з пу- блічним нотарієм ми зустрічаємось наприкінці XIV ст. – це лаврентій, син дідка з сандомира15. як вдалося дослідити, він суміщав обов’язки публічного нотарія і міського писаря упродовж 1391–1399 рр.16 важливим питанням у дослідженні публічного нотаріату є пробле- ма номінації нових нотаріїв і затвердження їхніх обов’язків. У який спосіб це відбувалося, ким, які функції були делеговані майбутнім но- таріям – ось коло основних питань, порушених у цій публікації, ви- вчення котрих дозволить дослідникам нотаріату вийти на ширший рі- вень досліджень. на думку К. скупєнського, на польських землях у середньовіч- чі нотарії номінувались двома владами: або папою, або імператором священної римської імперії. однак лише щодо кількох нотаріїв можна підтвердити факт їхнього безпосереднього призначення папою17, нато- мість немає жодного польського нотарія, призначеного безпосередньо імператором. отже, логічним є припущення, що абсолютна більшість нотаріїв здобували свій уряд через посередництво делегованих папою/ імператором осіб. досліджуючи це коло осіб, знову ж таки К. скупєнський дійшов висновку, що спочатку нотаріїв призначали єпископи (зокрема, почи- наючи від якуба свінки), зазвичай ті, котрі паралельно виконували функції папських колекторів18. згодом, з припиненням функціонування уряду колектора, – папські легати19. Ще одними папськими делегатами, котрі мали право призначати публічних нотаріїв, були комеси20 латеранського палацу (comites sacri Lateranensis palatii apostolica auctoritate), а також делеговані ними ві- цекомеси (заступники)21. на землях польського Королівства вони з’являються досить пізно, в 1480­х рр. всього за XV ст. історикам с. мікуцькому та К. скупєнському вдалося ідентифікувати близько 110 комесів та віцекомесів22. загалом у монографії К. скупєнського добре простежено ситуацію з призначеннями нотаріїв до кінця XV ст. зазвичай історик подає і при- клади для теренів львова. однак пізніші часи залишаються абсолютно недослідженими в цьому плані, хоча впродовж подальших століть, оче- видно, роль нотаріату трансформувалась. натомість на землях руського воєводства у XVI ст. бачимо продовження існування публічного нота- ріату в традиційних формах – завірення заповітів, праця в церковних канцеляріях тощо, тому цікавим є порівняння ситуації з номінацією у з історії архівів та архівних зіБрань96 польському Королівстві XIV–XV ст. і виявлення спільного/відмінного. публікований документ, що дає можливість досліднику відповісти на ці запитання, зберігається у Центральному державному історичному архіві України, м. львів (далі – Цдіал України) у колекції грамот на пергаменті23. він дозволяє прослідкувати ситуацію, що склалась з при- значенням нотаріїв у XVI ст.24 документ становить акт призначення ка- ноніком станіславом зі львова клірика львівської дієцезії яна зі льво- ва, сина Георгія, на уряд публічного нотарія та присягу останнього. отож, розглянемо основні моменти номінації. У нашому випадку адмісію (ще так називали призначення) майбутнього нотарія здійснив станіслав зі львова, канонік і кустош церкви св. мартина в Щепу- жі, професор теології, віцекомес комеса латеранського палацу павла з планки. як помітно, продовжується традиція призначення нотаріїв цими папськими делегатами. сама особа павла з планки є маловідо- мою дослідникам. наприклад, він фігурував у 1503 р. в документі тран- сумпту булли папи Юлія іі, однак через втрачений текст неможливо реконструювати його зміст25. натомість про станіслава зі львова відо- мо більше. У 1530 р. він фігурує як станіслав менда зі львова, вікарій та генеральний львівський офіціал26, у 1538 р. – як канонік львівського кафедрального костелу та генеральний офіціал27. як зазначав К. ску- пєнський, очевидно, в колі кожної з кафедральних капітул неважко було знайти особу з повноваженнями призначення нотарія28. насамперед нотарію надавалася повна свобода і можливість “без права і мандату в усіх містах, землях, містечках, замках, селах, перед- містях та інших місцях по всьому світу” створювати різного типу доку- менти, такі як декрети, контракти, заповіти та ін. далі йшла сама фор- мула присяги, яка була однаковою, вважаємо, для публічних нотаріїв будь­якого призначення. К. скупєнський підтвердив це на польському матеріалі до кінця XV ст.29, а ми мали змогу порівняти з українським першої половини XVI ст. після номінації та присяги нотарія йому вручали ознаки його уря- ду – перо, каламар та папір30. документ уклав публічний нотарій станіслав Улевський, син яна, засвідчивши його нотаріальним інструментом, тобто підписом та зо- браженням свого нотаріального знаку, який мав такий вигляд: хрест з обвитою навколо нього літерою “S”, що знаходився на постаменті з трьох східців, на яких написи: “I. M. A. // S I de P // S R”31. Ще одним важливим елементом процедури призначення нотарія було власноручне створення його нотаріального інструмента, тобто малюнку нотаріального знаку з формулою підпису. в останній вка- зувались імена нотарія та його батька (я, N., син N.), територіальне походження, влада, яка номінувала нотарія, його духовні свячення та ін.32 нотаріальний знак – це, як правило, власноручний малюнок но- з історії архівів та архівних зіБрань 97 тарія пером. зазвичай він складався з трьох частин – голови, шийки та підстави33. зображення мало певний символізм, наприклад, містило релігійні символи, елементи гербів тощо. дослідники досі розходяться в трактуванні того, чим був знак для нотарія – особистим чи урядо- вим символом, свого роду клейнодом34. ян зі львова обрав для свого знаку зображення герба Гоздава (подвійна лілія), зверху якого – хрест, сам знак був розміщений на чотирьох східцях з написом: “IESVS // CRISTVS // MARIA // I. G. S.”. вперше цей знак нотарій зобразив на звороті документа про свою номінацію, у нижньому лівому куті35. зго- дом у актах львівського магістрату зустрічаємо дещо зредукований ма- люнок – сплюснутий, без написів на східцях36. після завершення процедури новопризначений нотарій ян почав виконувати свої обов’язки. зі слідами його діяльності зустрічаємося в документах львівської міської канцелярії. перша зі збережених міських книг заповітів частково велася саме яном зі львова. про це маємо згад- ку з 1546 р.37 одночасно у книзі запису індуктів і протоколів спірних і кримінальних справ лавничого суду нотарієм вписано заповіт краків- ського купця та міщанина яна Клічовського38. з 1559 р. існує ще один запис у книзі заповітів, зроблений яном39. на цьому інформація про нотарія вичерпується. отже, як спостерігаємо, фактично процедура призначення і при- сяги публічного нотарія не зазнала яких­небудь змін протягом століть. як коло осіб, які мали право на номінацію цього урядника, так і кла- сична формула присяги XIV–XV ст. залишаються тими ж, що свідчить про певне збереження класичних норм і процедур з початку існування нотаріату. * * * при публікації документа застосовано такі археографічні засади. текст передано максимально наближено до мови оригіналу. згідно з правилами класичної латинської мови, уніфіковується написання лі- тер ÿ та іі, u та v; впорядковується написання великої літери та зна- ків пунктуації; розкриваються в квадратних дужках всі скорочення і лігатури. зберігаються варіанти написання, характерні для цієї епохи (praesencium/praesentium, capcione/captione). при перекладі у звиклих дужках подані слова для кращого розуміння тексту. 1 Пасічник С. Г. нотаріат в Україні. – К., 2001 ; Радзієвська Л. К., Пасіч- ник С. Г. нотаріат в Україні: навч. посіб. / Київ. нац. ун­т ім. т. Шевченка; за відп. ред. л. К. радзієвської. – К., 2001 ; Комаров В. В., Баранкова В. В., Малюга Л. В., Федорченко Н. В. нотаріат в Україні. – К., 2006; Сміян Л. С., Нікітін Ю. В., Хоменко П. Г. нотаріат в Україні. навч. посіб. (2­е вид., стерео- тип.) / за ред. Ю. в. нікітіна. – К., 2008 ; Дьякович М. М. нотаріальне право України. навч. посіб. – К., 2009. з історії архівів та архівних зіБрань98 Грамота на пергаменті про призначення публічним нотарієм клірика львівської дієцезії яна зі львова (1533 р.) ЦДІАЛ України, ф. 131 (Колекція грамот на пергаменті), оп. 1, спр. 383, арк. 1 нотаріальний знак публічного нотарія яна зі львова (1546 р.) ЦДІАЛ України, ф. 52 (Магістрат міста Львова), оп. 2, спр. 236, с. 1197 з історії архівів та архівних зіБрань 99 2 Ясінська Л. Е. становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні (історико­правовий аспект): дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / львівський наці- ональний ун­ т ім. івана Франка. – львів, 2005; Петришак Б. публічні нотарії у канцелярському середовищі львова другої половини XIV–XVі ст. // Limes. – Rzeszów, 2010 (у друці). 3 Drzewiecki H. Studia i materiały do dziejów notarjatu w Polsce. – Warszawa, 1928. 4 Mikucki S. Początki notariatu publicznego w Polsce // Przegląd Historyczny. – Warszawa, 1937–38. – T. XXXIV. – S. 10–26. 5 Mikucki S. Mianowanie notariuszy publicznych imperiali auctoritate w diecezjach krakowskiej i lwowskiej w wieku XV // Studia historyczne ku czci S. Kutrzeby. – Kraków, 1938. – T. I. – S. 289–328. 6 Kętrzyński S. Zarys nauki o documencie polskim wieków średnich. – Warszawa, 1934. – T. I. 7 Gąsiorowski A. Admisje notariuszy publicznych w Wielkopolsce u schyłku wieków średnich // Społeczeństwo Polski średniowiecznej. – Warszawa, 1992. – T. V. – S. 267–275 ; Ejusd. Mieszczanie w notariacie publicznym późnośred ni o­ wiecznej Polski // Czas, przestrzeń, praca w dawnych miastach. Studia ofiarowane H. Samsonowiczowi w 60­ą rocznicę urodzin. – Warszawa, 1991. – S. 343–349 ; Ejusd. Notariusze publiczni w Wielkopolsce schyłku wieków średnich. Katalog admisji w Gnieźnie i w Poznaniu 1420–1500. – Poznań, 1993. 8 Skupieński K. Notariat publiczny w średniowiecznej Polsce. – Lublin, 2002. – Wyd. 2­e. 9 Skupieński K. Bertold z Raciborza i Mikołaj ze Strzelc. Kariery śląskich notariuszy publicznych w pierwszej połowie XIV wieku // Kultura średniowieczna Śląska. Pierwiastki rodzime i obce / Pod red. K. Bobowskiego. – Wrocław, 1993. – S. 5–13 ; Ejusd. Biurokracja w średniowiecznej kancelarii? // Drogą historii. Studia ofiarowane profesorowi Józefowi Szymańskiemu w siedemdziesiątą rocznicę urodzin / Pod red. P. Dymmela, K. Skupieńskiego i B. Trelińskiej. – Lublin, 2001. – S. 205–212 ; Ejusd. Miejsce notariatu publicznego wśród środków realizacji programu politycznego arcybiskupa Jakuba Świnki // Kwartalnik Historyczny. – Warszawa; Poznań, 1990. – R. XCVI. – Z. 3–4. – S. 63–84; Ejusd. Notariusze i notariat w Polsce średniowiecznej // Kultura piśmienna średniowiecza i czasów nowożytnych: problemy i konteksty badawcze / Pod red. P. Dymmel, B. Trelińska. – Lublin, 1998. – S. 165–182 ; Ejusd. “Notarius” a “subcancelarius”. Uwagi o hierar­ chii urzędników kancelaryjnych w Polsce dzielnicowej // Homines et societas. Czasy Piastów i Jagiellonów. Studia historyczne ofiarowane A. Gąsiorowskiemu w 65­ą rocznicę urodzin. – Poznań, 1997. – S. 419–427 ; Ejusd. O znaku notarialnym jako źródle poznania polskiej heraldyki średniowiecznej // Discernere vera ac falsa. Prace ofiarowane Józefowi Szymańskiemu w sześćdziesiątą rocznicę urodzin. – Lublin, 1992. – S. 231–243. 10 Malec D., Skupieński K. Notariat Polski. Historia i współczesność. – Wars­ zawa, 2006. 11 Janik A. Notariusze publicni promowani w Akademii Zamojskiej w latach 1607­1767 // Studia Źródłoznawcze. – Warszawa; Poznań, 1977. – T. 22. – S. 167– 178 ; Koczerska M. De manu, signo et nomine, czyli o krakowskich notariuszach publicznych w późnym średniowieczu // Kultura średniowieczna i staropolska. Studia ofiarowane A.Gieysztorowi w 50­cie pracy naukowej. – Warszawa, 1991. – S. 191–206. 12 Mikucki S. Początki... – S. 12. з історії архівів та архівних зіБрань100 13 Skupieński K. Miejsce... – S. 63–84; Ejusd. Notariat... – S. 34–35, 37. 14 Koczerska M. De manu... – S. 193. 15 Zimorowicz J. B. Viri illustres civitatis Leopoliensis, Metropoliae Russiae, collecti per Bartholomaeum Zimorowicz, consulem Leopoliensem // Opera quibus res gestae urbis Leopolis illustrantur ex mandato senatus eiusdem civitatis / Ed. C. J. Heck. – Leopoli, 1899. – P. 314. 16 Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie (далі – AGZ). – Lwów, 1872. – T. III. – S. 108–110. 17 Skupieński K. Notariat... – S. 92. 18 загальну історію цього уряду див.: Ptaśnik J. Kolektorzy kamery apos­ tolskiej w Polsce Piastowskiej. – Kraków, 1907. наприклад, у львові одним з перших папських колекторів був міський писар і одночасно публічний нотарій пйотр вольфрам (Петришак Б. львівський період діяльності петра вольфра- ма (1402–1407 рр.) // Lwów: miasto – społeczeństwo – kultura: Urzędy, urzędnicy, instytucje / Studia z dziejów Lwowa pod red. K. Karolczaka i L. T. Sroki. – Kraków, 2010. – T. VII. – S. 177–194). 19 Skupieński K. Notariat... – S. 92. 20 Комес – начальник папського двору. 21 Skupieński K. Notariat... – S. 93. 22 Skupieński K. Notariat... – S. 99. 23 Цдіал України, ф. 131 (Колекція грамот на пергаменті), оп. 1, спр. 383, арк. 1. 24 публікований документ також поданий до друку в збірці документів про державну службу (історія державної служби в Україні. У 5 т. / відп. ред. т. в. мотренко, в. а. смолій. – К., 2009. – т. 3), однак без коментарів. іс- торія потрапляння документа до архіву невідома, однак він вже згадується у предметно­іменному покажчику до групи фасцикулів з 1930­х рр. (Цдіал України, ф. 52, оп. 2, спр. 1346, с. 640 ; спр. 1358, с. 34, 68). 25 Каталог пергаментних документів Центрального державного історич- ного архіву Урср у львові 1233–1799 / Уклад. о. а. Купчинський, е. Й. ру- жицький. – К., 1972. – с. 151 (№ 307). 26 там само. – с. 208 (№ 420). 27 там само. – с. 229 (№ 466). 28 Skupieński K. Notariat... – S. 101. 29 Ibid. – S. 104. 30 Ibid. – S. 105. 31 Цдіал України, ф. 131, оп. 1, спр. 383, арк. 1 ; Каталог… – с. 219 (№ 444). 32 Skupieński K. Notariat... – S. 79–80. 33 Skupieński K. O znaku… – S. 232. 34 Koczerska M. De manu… – S. 198. 35 Цдіал України, ф. 131, оп. 1, спр. 383, арк. 1зв. 36 там само, ф. 52 (магістрат міста львова), оп. 2, спр. 236, с. 1197. 37 там само, спр. 334, с. 4. 38 там само, спр. 236, с. 1197–1200. 39 там само, спр. 335, с. 30. з історії архівів та архівних зіБрань 101 № 1 Призначення каноніком станіславом зі львова клірика львівської дієцезії яна зі львова, сина георгія, на уряд публічного нотарія та присяга останнього 1533 р., листопада 11 In nomine Domini amen. Universis et singulis presentes l[itte]ras in specturis, lecturis visuris pariter et audituris, Stanislaus de Leopoli, canonicus et custos eccle- sie Sancti Martini in Sczepusz1 arcium et Sacre theologie professor. Venerabilis ac egregii Pauli de Planca Curis Romani, utriusque juris doctoris, aule Sacri palacii lateranen[sis] comitis palatini vicecomes. Significamus tenore p[raese]ncium, quo- modo tabellionatus seu publici notariatus officium ad scribenda acta et gesta sine contractus hominu[m] ne sub defectu oblivionis subiacerent maxime per necces- sarium quod iuris vite ac morum honestate laudabilе preditis, visa eorum ideneitate conferri ac concedi solet et consuevit. Proinde cum in n[ost]ra et testium infrascrip- torum ad hoc vocatorum et adhibitorum p[raese]ncia, constitutus personal[ite]r dis- cretus Ioannes Georgii de Leopoli clericus diocesis Leopolien[sis], nobis cum ea qua decuit reverencia instancius supplicavit quattinus ipsum auctoritate Apostolica no- bis in hac parte per l[itte]ras autenticas prefati venerabilis ac egregii domi[ni] Pauli de Planca, comitis, concessa et com[m]issa, in publicum et autenticum no[ta]rium tabellionem ac iudicem ordinarium facere, ordinare, creare et deputare, sibiq[ue] huiusmodi notariatus seu tabellionatus et iudicatus officium concedere dignaremur, iuxta tenorem prefatarum l[itte]rarum nobis concessarum et privilegium s[an]ctis- simi in x[…]po Patris et domi[ni] d[omi]ni olim Iullii2 divina providencia Pape se- cundi tum sibi domino Paulo concessum et in eisdem l[itte]ris Ap[osto]licis inferte. Quas l[itte]ras prefati venerabilis ac egregii domini Pauli cum privilegii Ap[osto]lici insercione nobis datas et concessas, hic pro inserto habere volumus, cuiusquidem prefati Ioannis coram nobis personal[ite]r stantis peticionibus ac supplicacionibus ad nos factis benigne annuen[do] de sciencia n[ost]ra speciale, animoq[ue] delib- erato prefata auct[oritat]e Apostolica qua prefatum domi[num] Paulum dotati sumus de finigimur, omnibus melioribus modo via iure causa forma stillo quibus melius et efficacius poticimus ac debisumus possumus officium exercen[do] creavimus et deputavimus, fecimus et ordinavimus tenoreq[ue] p[raese]ncium facimus, consti- tuimus, ordinamus et deputamus, per tenorem p[raese]ncium, sibi notariatus seu tabellionatus ordinarii officium cum om[n]ibus et singulis im[m]unitatibus iuribus et libertatibus exemptionibus ac excellenciis ad hoc idem officium quomo[dо]libet spectan[do] et pertinen[do] conceden[d]o et conferen[do] per p[raese]ntes, recepto ab eo prius corporali iuramento super Sancta Dei Euvangelia de fidelitate officii sui iuxta formam, in l[itte]ris predicti domini Pauli comitis conten[do] inquantum prefatum Ioannem per pennam et calamare ac cartam tunc in manibus tenen[do] sibiq[ue] traden[do] investivimus dan[do] et conceden[do] sibi plenariam licenciam et facultatem sive p[raesen]tatem atq[ue] mandatum, per omnes civitates, terras, oppida, castra, villas, suburbia et alia loca per totum universumq[ue] orbem tam in iudicio q[uam] extra iudicium et al[ia]s ubicunq[ue] locorum, quoscunq[ue] con- tractus instrumenta, testamenta, et ultimas voluntates, et auctoritates, decreta ac quecunq[ue] iura, acta facien[do], geren[do] et exercen[do], que ad notariatus publi- ci seu tabellionatus ac iudicatus officium, quo[d]libet spectare et pertinere dignosci- з історії архівів та архівних зіБрань102 tur, quodq[ue] ad prefatu[m] Ioannem tanquam ad publicum notarium et autenticam personam publice ab omnibus recurratur, et instrumentis publicis per eum confectis et conficien[do] stetur firmiter et reddatur ac plenaria fides adhibeatur. Forma au- tem iuramenti3. Ego Ioannes Georgii de Leopoli clericus diocesis Leopolien[sis] ab hac hora, inantea fidelis et obediens ero beato Petro S[an]cteq[ue] eccl[es]ie Romane, ac domino nostro domino Clementi4 Pape septimo eiusq[ue] successori- bus canonice intrantibus, non ero in consilio, auxilio consensu vel facto ut vitam perdant aut membrum, seu capiantur mala capcione. Consilium, quod michi per se aut nunctium seu l[itte]ras manifestabunt, ad eorum dam[p]nu[m] scienter nemini pandam, si vero ad mei noticia[m] devenire contingat quod in periculum Romani pontificis aut Romane eccl[es]ie seu grave dam[p]nu[m] vergeret, illud pro posse impediam, et si hoc impedire non possem, procurabo bona fide id ad noticia[m] domi[ni] n[ost]ri pape perferri, papatu[m] Romanu[m] et regalia sancti Petri ac iura ipsius eccl[es]ie, si qua eadem ecclesia in civitate terra de qua oriundus sum ha- beat, adiutor eis ero ad defenden[dum] seu retinen[dum] et recuperan[dum] con[tra] om[n]es homines, tabellionatus officium fideliter exercebo, contractus, in quibus ex- igitur consensus parcium, fidel[ite]r faciam, nil adden[do] vel minuen[do]. Si vero in conficien[d]o aliquod instrumentum unius solius partis sit requirenda voluntas, hoc ip[siu]m faciam, ut scilicet nil addam vel minuam, quod mutet facti substan- ciam contra voluntatem ipsius, instrument[u]m non conficiam de aliquo contractu, in quo sciam intervenire vim vel fraudem, contractus in protocolium redigam, et postq[uam] in protocoliu[m] redigero, maliciose non differam contra voluntate[m] illoru[m] vel illius, quoru[m] seu cuius est contractus super eo conficere publicum instrumentum, salvo meo iusto et consueto salario, sic me deus adiuvet et hoc S[an] cta Dei euvanigelia. In quoru[m] om[n]i et singuloru[m] fide[m] et testi[m]oniu[m] p[rae]missoru[m] p[raese]ntes l[itte]ras seu p[raese]ns instrum[en]t[u]m huius[mo] di creacionis exinde fieri et per no[ta]rium publicum infrascriptu[m] subscribi et publicari mandavimus, sigilliq[ue] n[ost]ri appenssione iussimus comuniri. Actum et datum intra muros civitatis Leopolien[sis] sub anno nativitatis domi[ni] millesimo quingentesimo trigesimo tercio. Indicione sexta Pontificatus Sanctissimi in x[…]po Patris domi[ni] domi[ni] Clementis divina providencia Pape Septimi feliciter mod- erni anno ipsius decimo die vero Veneris undecima novembris presen[s] venerabili- bus honorabilibus et nobil[ibus] Cristino Trzesta5, Nicolao Ponyatovuski6, Paulo de Tluscziecz7 arcium bacc[alaure]o, canonicis eccl[es]ie metropolitane leopolien[sis], Martino8 plebano in Nysznow9, Nicolao Raysti10 et aliis q[uam] pluribus testibus ad premissa rogatis et requisilis11. ЦДІАЛ України, ф. 131, оп. 1, спр. 383, арк. 1. 1 Щепуж – місто. 2 Юлій іі – папа римський (1503–1513). 3 виділено у документі. 4 Клемент VII – папа римський (1523–1534). 5 треста (тшеска) Крістін – канонік львівського кафедрального костелу. 6 понятовуський (понятовський) миколай – канонік львівського кафе- дрального костелу. 7 павло з тлущець – бакалавр мистецтв, канонік львівського кафедраль- ного костелу. 8 мартин з нишова – плебан. з історії архівів та архівних зіБрань 103 9 нишів – не ідентифіковано. 10 райсті миколай – особа не ідентифікована. 11 далі йде нотаріальний знак і засвідчення нотарія станіслава, сина яна Улевського з панькович. № 1 Призначення каноніком станіславом зі львова клірика львівської дієцезії яна зі львова, сина георгія, на уряд публічного нотарія та присяга останнього в ім’я Господа, амінь. всім загалом та кожному зокрема, цією грамотою, тим, хто спостерігає, читає, дивиться і слухає, ми, станіслав зі львова, ка- нонік і кустош церкви св. мартина в Щепужі і професор теології, віцекомес вельмишановного та видатного павла з планки, доктора обох прав, римської курії та комеса латеранського палацу, повідомляємо змістом цієї грамоти, що табеліонат або уряд публічного нотарія для написання актів і діянь, які без контракту з людьми забуттю підлягають, через необхідність, що правом на життя і звичаєм належної поваги наділені, з огляду на їхню придатність ви- значати і допускати є вільний і наділений звичаєм. передбачливо з вашою та нижче підписаних свідків присутністю, для цього скликаних і запрошених, особисто визначений ян, (син) Георгія зі львова, клірик львівської єпархії, нами поданий, папським призначенням через автентичні грамоти вельмиша- новним та видатним павлом з планки, комесом, визнаний і уповноважений на публічного та автентичного нотарія­табелліона і звичайного суддю, вчине- ний, установлений, створений і призначений, і собі таким чином нотаріат або табеліонат і уряд судді прийняти визнається гідним, змістом даної грамоти нами підтвердженої і булли найсвятішого в христі покійного папи Юлія іI, і підтвердження павла та доручення відповідної апостольської грамоти. Ці грамоти вищезгаданого вельмишановного та видатного павла з вписаною апостольською грамотою нам дані і визнані, зараз вписати хочемо, щоб на- певно згаданого яна, перед нами особисто прибулого, від просьб і благань до нас надісланих, за нашою ласкавою згодою і з особистого відома, і надати та звільнити згаданим папським призначенням, яке згаданий павло подарував наостанок, всіма кращими способами, правом, звичаєм, формою, способом, як краще та ефективніше, надаємо владу і зобов’язуємося бути в стані уряд запровадити, створюємо і призначаємо, чинимо і встановляємо, і змістом цієї грамоти чинимо, встановлюємо, визначаємо і призначаємо, змістом цього, но- таріат або табеліонат та уряд звичайного судді, з всіма привілеями, правами і свободами, звільненнями і титулами, що до цього уряду коли­небудь нале- жали, призначалися, признавалися і надавалися дотепер, прийнявши від нього спочатку особисту присягу на святому письмі про вірність своєму уряду згід- но зразка, в грамоті згаданого комеса павла підтверджено згаданому яну про набуття тепер отриманих до рук пера, каламаря і паперу, впроваджуємо на уряд, даючи і дозволяючи йому повну свободу і можливість без права і ман- дату в усіх містах, землях, містечках, замках, селах, передмістях та інших міс- цях по всьому світу, як в суді, так і поза судом та в будь­яких інших місцях, контракти, інструменти, заповіти, останню волю, правне положення, декрети і які­небудь інші документи робити, чинити і впроваджувати, що до публічного нотаріату або табеліонату і уряду судді належним і дотичним визнається, як з історії архівів та архівних зіБрань104 до згаданого яна, так і до публічного нотарія і окремої особи публічно від всіх повертається, і публічні інструменти, ним виконані і до виконання по- ставлені і приведені, повну правомочність мають. Далі зразок присяги. я, ян, (син) Георгія зі львова, клірик львівської єпархії, від цієї години і надалі вірним і зобов’язаним буду святому петру та святій римській Церкві, і пану нашому папі Клименту VII та його наступникам, згідно з канонічним правом обраним, буду радити і допомагати словом або дією, аж поки життя не втра- титься, або частина тіла, або набуду поганої слави. раду, мені особисто або через посланців чи грамоти оголошену, нікому свідомо не розголошу, якщо ж до мене прийде щось пов’язане з небезпекою для римського понтифікату або римської Церкви, або тяжким злочином, цьому за можливості перешкоджа- тиму, і якщо перешкодити не зможу, постараюсь це до відома папи донести, папську гідність і регалії святого петра і права Церкви в усіх землях буду захищати або утримувати і опікуватися проти всіх людей, уряд табеліонату вірно виконуватиму, контракт позваних сторін вірно укладатиму, нічого не додаючи ані не віднімаючи. якщо ж при закінченні якого­небудь інструмента одна з сторін бажатиме щось змінити, це робиму як належить, не додаючи і не віднімаючи, щоб зроблений зміст проти волі інструменту не перешкоджав, з будь­якого контракту в який навіть включено один або частину контракту, в протокол переносити і після цього упорядковувати підступно не буду проти волі інших, але через тих, які контракт подали, публічний інструмент зі збере- женням права і звичайної оплати, так мені Боже допоможи і це святе письмо. на дотримання та засвідчення всіх згаданих речей цією грамотою або цим інструментом, з цього приводу створеним і вищезгаданим публічним нотарієм підписаним і оприлюдненим затверджуємо, і печатку нашу наказуємо приві- шати. діялося і дано у львові року Божого 1533, шостого року понтифікату Божою опікою найсвятішого папи Климентія VII одинадцятого листопада, в п’ятницю, у присутності вельмишановних, достойних і шляхетних Крістіна треста, миколая понятовуського, павла з тлущець, бакалавра мистецтв, ка- ноніка львівського кафедрального собору, мартина, плебана в нишові, мико- лая райсті та інших численних свідків, попередньо запрошених і опитаних. публичный нотариат представлял собой весомое политическое и культур- ное явление на западноукраинских землях XIV–XVI вв. публикуемый документ назначения и присяги публичного нотария содержит ценную информацию о круге лиц, которые имели право номиновать нотариев, о главных привилегиях и обязательствах нотария, сфере его полномочий и деятельности. Ключевые слова: публичный нотарий; присяга; назначение; канцелярия. Public Notary was an important political and cultural phenomenon in Western Ukraine XIV–XVI century. There is a publication of the appointment and oath documents of public notary, that provides valuable information on the some persons who were entitled to nominate notaries, about basic rights and obligations of them, the scope of its powers and activities. Кeywords: public notary; oath; appointment; chancellery.

Схожі ресурси