Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України

На основі широкого спектру архівних джерел розглянуто комплекс дипломатичних, економічних та культурних відносин між Францією й Україною в складний період 1917–1920 рр....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Мягкий, І.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Огляди джерел та документальні нариси
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26283
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України / І.М. Мягкий // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 125-144. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26283
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-262832011-08-31T12:35:12Z Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України Мягкий, І.М. Огляди джерел та документальні нариси На основі широкого спектру архівних джерел розглянуто комплекс дипломатичних, економічних та культурних відносин між Францією й Україною в складний період 1917–1920 рр. На основе широкого спектра архивных источников рассмотрен комплекс дипломатических, экономических и культурных взаимоотношений между Францией и Украиной в период 1917–1920 гг. Based on a wide range of archival sources is considered a complex of diplomatic, economic and cultural relations between France and Ukraine during the hard period of 1917–1920’s in the article. 2010 Article Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України / І.М. Мягкий // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 125-144. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26283 930.253:94(477+44)"1917/1920" uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Мягкий, І.М. Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України Архіви України
description	На основі широкого спектру архівних джерел розглянуто комплекс дипломатичних, економічних та культурних відносин між Францією й Україною в складний період 1917–1920 рр.
format	Article
author	Мягкий, І.М.
author_facet	Мягкий, І.М.
author_sort	Мягкий, І.М.
title	Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України
title_short	Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України
title_full	Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України
title_fullStr	Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України
title_full_unstemmed	Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України
title_sort	відносини україни та франції у 1917–1920 рр. у документах цдаво україни
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Огляди джерел та документальні нариси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26283
citation_txt	Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України / І.М. Мягкий // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 125-144. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT mâgkijím vídnosiniukraínitafrancííu19171920rrudokumentahcdavoukraíni
first_indexed	2025-07-03T05:59:00Z
last_indexed	2025-07-03T05:59:00Z
_version_	1836604289765605376
fulltext	огляди джерел та документальні нариси 125 УДК 930.253:94(477+44)"1917/1920" І. М. МягКий* ВІДносини УКраїни та ФранцІї У 1917–1920 рр. У ДоКУМентах цДаВо УКраїни на основі широкого спектру архівних джерел розглянуто комплекс ди- пломатичних, економічних та культурних відносин між Францією й україною в складний період 1917–1920 рр. Ключові слова: Франція; відносини; консульство; місія. Перші зв’язки між україною та Францією сягають сивої давнини – широко відомий факт, що 1051 р. король Франції генріх і взяв шлюб із донькою київського князя ярослава мудрого – анною1. наступні сторінки нашої спільної історії менше відомі широкому загалу, хоча до висвітлення й вивчення їх долучилися відомі українські історики: о. Шульгин, і. Борщак, із сучасних українських істориків – В. косик. маловивченим у відносинах україни та Франції, на наш погляд, є короткий і одночасно складний історичний період 1917–1920 рр., тобто період українських Визвольних змагань. Власне, метою даної статті й є зробити посильний вклад у висвітлення двосторонніх відносин цього періоду на базі документів, що зберігаються в Центральному держав- ному архіві вищих органів влади і управління україни, зокрема роз- глянути різні аспекти українсько-французьких відносин: дипломатичні, військові, торгово-економічні та культурні. для того, щоб краще зрозу- міти хід подій у цей період треба уважніше розглянути їх передісторію. насамперед, слід зазначити, що відношення Франції до україни, так би мовити, виростало із стосунків першої з російською імперією і тут треба сказати декілька слів про антанту. антанта (від французького entente cordiale – сердешна згода) – військово-політичний блок Франції, росії та англії, що склався задовго до Першої світової війни і був спрямований проти німеччини, австро- угорщини та туреччини2. країни антанти разом і вступили в цю війну. у цей час, щоб не послаблювати союзника – російську імперію – Фран- ція оминала українське питання. так, наприклад, у 1916 р. французький уряд заборонив поширення у Франції журналу “La revue ukrainienne” (український журнал, що виходив у м. лозанні як орган спілки Визво- лення україни)3. В цей же час в українській економіці (металургійна, © мягкий і. м., 2010 * Мягкий Ігор Миколайович – головний спеціаліст Центрального держав- ного архіву вищих органів влади та управління україни. огляди джерел та документальні нариси126 вугільна промисловість) довоєнної росії французький капітал складав приблизно половину всіх чужоземних вкладень (близько 20 млн. карбо- ванців)4. коли ж після жовтневого перевороту 1917 р. в росії ця країна фактично вийшла з війни, Франція та англія 23.Хіі.1917 р. підписали угоду про спільну інтервенцію проти більшовицької росії. В цей же час французький уряд пильно придивляється до подій в україні, до роботи Центральної ради. Франція стає ініціатором вста- новлення дипломатичних відносин з молодою незалежною україною, що підтверджують документи фондів 2592 ЦдаВо україни – мЗс унр(1917–1918 рр.) та 4466 – французьке консульство в м. києві. В папці під назвою “листування комісара Французької республі- ки при уряді унр генерала табуі з секретаріатом закордонних справ з питань економічної і технічної допомоги україні в боротьбі з більшо- виками” знаходиться завірена копія телеграми з Парижа, відправлена командувачем військової французької місії в росії генералом Бертело з м. яси 16.Хіі.1917 р. та отримана в києві генералом табуі 17.Хіі.1917 р. такого змісту: генерал Бертело генералу табуі: я отримав від французького уряду таку телеграму: українські справи доручені виключно вашому управлінню, генерал табуі перебуває під вашим керівництвом. Цей генерал призначається комісаром Французької республіки в україні. З політичних питань ви дасте всі необхідні інструкції, узгодивши їх з паном сент-олером. копія засвідчена: генерал табуі (підпис)5. В другому ж фонді можна ознайомитися з оригіналом вірчої гра- моти, виданої послом Франції в румунії сент-олером генералу табуі в м. ясах 29.XII.1917 р., якою останній призначався комісаром Фран- цузької республіки в україні6. Щодо кореспонденції самого табуї, добре висвітлює українсько- французькі відносини цього періоду оригінал листа, датований 29.Хіі.1917 р. і направлений державному секретарю іноземних справ унр. В ньому, зокрема, повідомляється: 5.Хіі.1917 р. на зустрічі, де були присутні голова державного секретаріату В. Винниченко та дер- жавні секретарі іноземних справ, фінансів, продовольства, шляхів спо- лучення, юстиції я мав честь звернутись до Вас з наступним проханням: “союзні держави ще не прийняли офіційне рішення щодо україни, але я вже був уповноважений висловити пану Шульгину симпатію союзників за ті зусилля, які робить український уряд з метою повернення порядку, укріплення військ, а також наміру залишитися вірним союзником. я щасливий за свою ініціативу, тому що вчора ввечері я отримав наказ запросити вас з приводу тієї фінансової і технічної допомоги, яку Франція хоче надати україні, тому необхідно вручити французькому огляди джерел та документальні нариси 127 уряду якнайшвидше програму, яку український уряд думає реалізувати і відповідні до цього вимоги. По зверненню, яке я роблю першим, ви можете судити, що симпа- тія Франції реальна і дієва. Починаючи з цього дня Франція ввійшла в офіційні зносини з україною. З огляду на швидкість розвитку подій та щоб запобігти вся- кої втрати часу, я маю честь просити вас відповісти мені якомога ско- ріше. Підпис, печатка табуі7. За декілька місяців після цих подій унр вже призначає свого посла у Франції. Це підтверджує оригінал вірчої грамоти миколи Шрага до голови ради міністрів Французької республіки, виданий 26.іV.1918 р. головою ради народних міністрів унр: “Бажаючи докласти всіх зусиль, щоб закріпити мирні відносини між Французькою республікою та унр – уряд унр вважає відповідним з метою зміцнення дружніх відносин призначити свого Представника при уряді Фран- цузької республіки. для виконання цієї великої мети уряд унр постановив призначити пана миколу Шрага посланником унр при уряді Французької республіки. сподіваючись, що члену української Центральної ради пану миколі Шрагу цілком вдасться виправдати покладену на нього високу довіру, йому вручається ця вірча грамота. разом з проханням прийняти його ласкаво та довіряти йому у всім, на що він від імені уряду унр буде уповноважений, уряд унр користується цією нагодою, щоб висловити найкращі побажання Французькій республіці”. гербова печатка, підпис голова рнм В. голубович8 Зв’язки з Францією намагався налагодити і гетьман П. скоропад- ський, незважаючи на те, що дотримувався пронімецької орієнтації в зовнішній політиці. Про це свідчить копія листа мЗс української держави(далі – уд) до міністра Закордонних справ Франції з повідо- мленням про посилку до Франції надзвичайної дипломатичної місії. Цей документ знаходиться у Ф. 3766 – мЗс уд. точний переклад його з французької мови має такий вигляд: “Бажаючи встановити зв’язки дружби й поваги між шляхетним французь- ким народом та народом україни, які обидва є друзями свободи й порядку, уряд уд вирішив послати до Франції надзвичайну дипломатичну місію. З метою зав’язати переговори з цього приводу і встановити прямі ди- пломатичні відносини пан микола могилянський був призначений головою вищезгаданої місії та уповноваженим у справах уд при уряді Французької республіки”9. Про ставлення директорії до країн антанти одразу ж після пере- моги антигетманського повстання свідчить лист дипломатичного від- огляди джерел та документальні нариси128 ділу мЗс унр від 17.Хіі.1918 р. до голови Позавідомчої комісії по реквізиції помешкань, такого змісту: “Позаяк разом з директорією унр до києва приїжджають представники держав антанти і достойна зустріч їх є справа державного значення першої ваги, прошу Вас вжити заходів, щоб негайно було реквізовано для посольств антанти 25 гарних кімнат в “континенталі”, а надалі, як тільки звільняться деякі особняки, мати їх на увазі для зазначених посольств”10. на особливу увагу як документ, що демонстрував політичні цілі Франції в україні, заслуговує телеграма командувача французької вій- ськової місії в румунії та півдні росії генерала Бертело зі зверненням до населення півдня росії (листопад 1918 р.): “мешканці півдня росії! ось вже майже 2 роки як Ваша багата кра- їна роздирається нескінченими громадянськими війнами. Зловмисники захопили місцями владу, загрожуючи життю та майну мирних мешкан- ців та друзів порядку, створюючи таким чином у Вашій країні справ- жню анархію, що веде до повного розорення. ми, Ваші союзники, які не забули зусиль, що Ви приклали в ім’я загального блага, бажаємо побачити Вашу країну умиротвореною, процвітаючою, ми вирішили, що наші війська висадяться в Південній росії для надання можливості її мешканцям відновити порядок. Виявіть гарний прийом військам со- юзників – вони приходять до Вас як друзі. Всі держави Згоди йдуть Вам назустріч, щоб дати Вам нарешті вільно, а не під загрозами зло- вмисників, вирішити, яку форму правління Ви бажаєте мати. Війська союзників залишать росію після того, як спокій буде відновлено. дай- те рішучу відсіч поганим радникам, що зацікавлені викликати смуту в країні й зустрічайте держави Згоди з довірою”. Підписи: генерал Бер- тело, енно – консул Франції в києві з особливими повноваженнями11. Французьке командування в кінці 1918 – на початку 1919 р. не до кінця розібралось в становищі в україні і не відрізняло більшовиків від директорії. Про це свідчить текст телеграми отриманої французь- ким консулом у києві від генерала Бертело 17.Хіі.1918р.: “Прошу Вас передати ватажкам більшовиків, а також Петлюрі й Винниченко, що я роблю їх особисто відповідальними за усілякий ворожий виступ і на- магання порушити спокій в країні”12. Цей факт можна пояснити, мабуть, тим, що після антигетманського повстання, директорія тільки з’явилася на політичній арені і робила тут свої перші кроки. Цікава інформація міститься в двох листах міністерства торгу і Промисловості унр до міністерства Закордонних справ. В першому йдеться про видачу дипломатичних паспортів особам надзвичайної торгово-фінансової місії унр до Франції, Бельгії та італії, призначеної згідно з постановою рм від 10.і.1919 р. у тексті другого листа вислов- огляди джерел та документальні нариси 129 люється прохання виділити один вагон і або іі класу для членів місії, їх родин та військової охорони13. одночасно з політичними та економічними зв’язками проводилось налагодження і телеграфного зв’язку з Парижем. В листі технічного департаменту міністерства пошт і телеграфів унр від 25.XII.1918 р. до мЗс унр говориться наступне: “для улаштування телеграфного зв’язку з Парижем необхідно уві- йти в негайні зносини з Польщею, німеччиною та Францією про забез- печення для цієї мети дротів на протязі їх територій від ковеля до Вар- шави, а потім від Варшави до Берліна і далі до Парижа в користування української держави, а також про відповідне помешкання в Варшаві та Берліні для встановлення трансляційних приладів”14. За тиждень вже сам міністр цього ж міністерства звернувся знов до мЗс унр з другим листом від 1.і.1919 р. наступного змісту: “В цей час є дуже необхідним підтримувати безпосередній зв’язок з державами Європи, що можливо тільки при допомозі радіо. унр має в своєму розпорядженні у м. миколаєві потужну радіостанцію, яка може забезпечити зв’язок з головними центрами Європи, де існують радіостанції відповідної потужності. такі радіостанції існують у Фран- ції, німеччині та інших державах Європи. організація зв’язку з радіос- танціями цих держав можлива тільки по згоді з відповідним урядом, з огляду на що прошу увійти в зносини з урядами перелічених держав про призначення радіостанцій для зв’язку з миколаївською радіостан- цією”15. торкаючись питання двосторонніх відносин Франції та україни, не можна оминути тих подій, які відбувались в так званій усрр і тісно пов’язаних з темою, що розглядається в цій статті. українські більшо- вики мали “своє” відношення до французів, яке повністю керувалось директивами з москви. Велику роль в подіях відігравала широко роз- галужена мережа більшовицьких агентів, що надавали своєму керівни- цтву досить повну інформацію про всі події того часу. Значна частина такої інформації у вигляді витягів з преси надходила до наркоматів іноземних та військових справ усрр. саме з такою інформацією мож- на ознайомитися у ф.2 ЦдаВо україни – рада народних комісарів усрр. З бюлетеню інформаційного відділу народного комісаріату іно- земних справ (3.IV.1919 р.): “Червоний прапор” від 2.IV. подає зі слів людини, що приймала участь в переговорах директорії з французьким командуванням наступну їх характеристику; фактично Франція прагне протекторату над україною. спочатку, під впливом Шульгина та до- бровольців французьке командування ставилось до українців так само як до більшовиків, але приїхавши до одеси, французи переконались, що українська держава існує як дещо самостійне. огляди джерел та документальні нариси130 В боротьбі з більшовиками, відповідно укладеному фактично дого- вору, надісланому генералом Бертело до Парижа, самостійність україни буде вирішена радою десяти у Парижі. якщо під час боротьби з більшо- виками стануться якісь зміни в складі директорії, то вступ нових членів повинен відбуватися лише зі згоди головного французького команду- вання, як це вказано в документі від 1.III.1919 р. Всі війська української зони підкоряються єдиному командуванню союзних військ. українська армія у відношенні внутрішньої організації складає окрему незалежну одиницю. союзне командування не чинитиме спро- тиву тимчасовим реформам, економічним і соціальним. місце знахо- дження директорії буде встановлено за узгодженням з союзним коман- дуванням, маючи на увазі особливу необхідність постійного контакту. Всі матеріали, що можуть потрапити до рук ворога, будуть евакуйовані згідно плану, встановленому французьким командуванням, яке перед- бачає необхідність встановлення транспорту через румунію16. “одеські новини” від 18.III.1919 р. повідомляють про становище в севастополі таке: “у зв’язку з розповсюдженням у місті слухів, ніби французьке командування прийняло делегацію портових робітників, якій було заявлено, що командування не втручається в питання про змі- ну політичного ладу в криму, в газетах з’явились накази командуючо- го французькими військами полковника рібо і спростування командира французького дредноута “мірабо”. В них категорично зазначалось, що існуючий лад повинен залишатися незмінним і французьке команду- вання не визнає ніякої влади, що виходить від більшовиків”17. Власний кореспондент телеграфує з Вознесенська: “до одеси з Парижа прибув пакет від голови місії директорії професора сидорен- ка, адресований директорії. сидоренко рекомендує членам директорії утриматися від укладення договору про федеративний устрій україни, так як французький уряд визнав самостійність україни. у відповіднос- ті з цим є посилка французьким командуванням військової спеціаль- ної місії до директорії. З огляду на перебування членів директорії у Волочиську французька місія вирушила туди окружним шляхом через румунію18. одеським градоначальником виданий наступний наказ: “комен- дант м.одеси повідомив мені, що союзне командування півдня росії заборонило доступ в кав’ярні своїм воякам, про що будуть вивішені на дверях цих закладів оголошення французькою та грецькою мовами. З огляду на це пропоную керівникам районів взяти відповідні розписки від власників кав’ярень і у випадку допущення в них союзних вояків негайно складати протоколи на предмет їх закриття”19. Цікаві дані стосовно перебування в одесі французького військово- го контингенту знаходяться у зведенні політичного відділу народного комісаріату усрр з військових справ від 5.II.1919 р. огляди джерел та документальні нариси 131 “З достовірного джерела отримані наступні дані: Перший ешелон французів, близько 600 чол., прибув на початку грудня минулого року. тепер їх всього близько 25.000, здебільшого зу- авів. Зуави – (араб. зуалуа) – одне з найбільш войовничих Кабільських племен Алжиру. Згодом під такою назвою стали відомі загони тубіль- них військ, сформованих французами. Бойова репутація їх стала при- тягати все більше вільнонайманих французів. Це призвело до того, що з 1842 р. в полках зуавів залишились одні природні французи20. як кажуть, частина цих військ вільнонаймані. кінноти порівняно мало, кінський склад поганий. крім артилерійських частин, кількість яких не вдалось з’ясувати, та технічних команд, решта – піхота та куле- метники. Французькі війська привезені з салонікського фронту, не свіжі і втомлені. артилерія малокаліберна, стоїть в сабанських казармах та на третій станції Великої Фонтанної дороги. Піхота займає під казарму палац Воронцова. мають 32 невеликих танка, озброєних тільки куле- метами, з них 20 прибуло у січні. 5 танків заввишки з панцирний авто- мобіль пройшлись по місту напоказ. газети переконують, що є великі танки, озброєні гарматами і танки на автоматичній ході. Перевірити це не вдалось. достовірно, що французи мають декілька апаратів, що ви- кидають горючу рідину. на рейді порту стоять: наддредноут “мірабо”, дредноути “сен-жюст”, “сен-мішель” і “ренан”, декілька міноносців. крейсери постійно в роз’їздах по конвоюванню суден. морські сили тільки французькі, команди складаються з білих французів, англійців, італійців, морської піхоти немає. артилерійських і інших складів у міс- ті не влаштовують, певно тільки в порту або на суднах. Верховне командування всіма силами союзників на півдні в руках французького генерала д’ансельма, політичною частиною відає фран- цузький консул енно. головний штаб французьких військ розміщуєть- ся на миколаївському бульварі та в готелі “Петроградському” на кате- рининському майдані. становище у місті Французи займають головним чином приморську частину міста. Вони тримаються залізниці до станції дачної. настрій французьких військ такий, що в бій підуть неохоче. над усім переважає одне праг- нення: скоріше додому. серед військ ліві соціалісти й анархісти ведуть пропаганду, що користується успіхом, так як з зуавами можна спілку- ватись французькою мовою. Після бою з добровольцями під одесою 18.Хіі.1918 р. петлюрівські війська відступили, але заблокували міс- то на 3 тижні. Після цього від директорії приїхали для переговорів з французьким командуванням міністри: військових справ – греків та іноземних справ – доктор галіпа. Була складена угода, в результаті якої петлюрівці відійшли до станції дачної, залишаючи весь район фран- огляди джерел та документальні нариси132 цузькій армії. у миколаєві є невелика кількість французьких добро- вольчих сил, настільки слабких, що вони змушені рахуватися з волею існуючого в місті робітничого комітету”21. Ще одне оперативне зведення від більшовицької агентури:“на чор- номорському узбережжі помітний рух суден антанти. у вигляді ре- пресії за обстріл нами (Червоною армією) французького міноносця в очакові французи обстріляли це місто. Французьке командування за- пропонувало коменданту одеси передати французьких вояків, що зна- ходяться в одесі, французькій владі. у випадку відмови з нашого боку французьке командування заявило, що буде бомбардувати місто”22. інформація відділу особливих повідомлень ради народних коміса- рів від 10.IV.1919 р.: “В Парижі на початку лютого створена компанія з використання багатств росії. на чолі її знаходиться ротшильд, акці- онерами обрані відомі члени Палати депутатів в тому числі клемансо. у південні міста росії заслані агенти для закупівлі акцій російських банків. клемансо через генерала д’ансельма, після заняття француза- ми одеси, запропонували денікіну віддати Франції крим в оренду на 25 років в обмін на технічну допомогу союзників”23. Бюро друку того ж відділу раднаркому повідомляє 12.IV.1919 р.: “товариш, що приїхав із севастополя розповідає таке: в криму зна- ходилось біля 5 тис. французьких військ, у севастополі стояло 2 фран- цузьких броненосця, 2 крейсери та 4 міноносця. комуністи надіслали французьким солдатам 5 листівок, за які солдати дякували. Французькі солдати влаштували мітинг, на якому було присутніх 300 французів та російські комуністи. тут французи висловили свою солідарність з росіянами. розповідали, що французьке командування наказує арешто- вувати всіх, хто дає їм прокламації”24. той самий відділ особливих повідомлень раднаркому інформує з одеси:“Представник ради і заступник міського голови розмовляли з французьким адміралом з питання, чи збирається останній блокувати одесу. адмірал відповів, що чекає на розпорядження з цього приводу. на запитання про пропуск в одесу пароплавів з Херсона та миколаєва адмірал заявив, що не пропустить суден з червоним прапором, не ви- знаним міжнародним кодексом”25. Власний кореспондент відділу повідомляє з одеси 15.IV.1919 р.: “на Платонівському молу хвилями викинуто труп французького сол- дата. як з’ясувалось, француз викинутий в море за більшовицьку агі- тацію26. Зведення Бюро друку при раднаркомі на 19.IV.1919 р. (від влас- ного кореспондента з сімферополя): “севастополь оточений залізним кільцем червоних військ, що займають інкерман та малахів курган. у передмісті, у бухті стоїть флот союзників з гарматами, що наведені на місто. тут залишився гарнізон з французів і сенегальців”27. огляди джерел та документальні нариси 133 Відділ особливих повідомлень 5.V.1919 р.: “як повідомляє “робоча газета”, що виходить в станіславові, у Парижі в цей час знаходиться українська дипломатична місія на чолі з сидоренком. Вона прибула у Францію через італію. антанта була вкрай незадоволеною тим, що італійський уряд пропустив “більшовиків-українців” (на початку рево- люції українців називали комуністами-більшовиками). В Парижі сидо- ренко звернувся до представників англії, америки, Франції, італії та японії з заявою, що український народ бажає бути самостійним і до- бився своєї незалежної республіки. сидоренко висловився також проти федерації україни з росією. як з’ясувалось, італія і японія стоять за самостійність україни – англія, бажаючи розподілу земель колишньої росії, висловлюється та- кож за українську самостійність. Що стосується америки, то чекають на приїзд Вільсона в Париж і все вже готово для визнання америкою самостійності україни. тільки Франція ще вагається. Відношення до україни в Європі дуже хороше, тому що бачать, що з усіх частин ко- лишньої росії тільки україна може своїми внутрішніми силами бороти- ся з московськими комуністами”28. Власний кореспондент того ж відділу повідомляє з одеси 2.V.1919 р.: “В одесу прибув французький крейсер, який привіз кілька десятків російських матросів, що були раніше силоміць вивезені фран- цузами з одеси. настрій на крейсері революційний. матроси з великим ентузіазмом говорять про капітана садуля, голову іноземної колегії ко- муністів в одесі. ті, що прибули, були зустрінуті величезним натовпом народу на набережній”29. Садуль Жак (1881–1956) – діяч французького робітничого руху. У вересні 1917 р. призначений аташе французької військової місії в Пе- трограді. У 1919 р. організував французьку комуністичну групу в Ки- єві, входив в Південно-російське бюро Комінтерну(представляв його в Одесі)30. Відділ іноземних повідомлень:“газета “Фігаро” від 27.III.1919 р. наводить дані про чисельність союзних військ з парламентської про- мови міністра іноземних справ Франції Пішона – на півдні росії (сюди входила і україна) вона досягла ще до евакуації одеси 140 тис. фран- цузів, не беручи до уваги інші війська”31. Відділ особливих повідомлень, власний кореспондент 11.V.1919 р.: “В одеський порт увійшли французький міноносець “Протей” і по- сильне судно, які зупинились поблизу Воронцовського маяка. делега- ція французьких моряків звернулась до виконкому і вручила пакет на ім’я одеської консульської колегії. В пакеті була відповідь французько- го командування на радіотелеграфне звернення консулів про надання їм засобів пересування, наводились деталі цієї операції. Виконком від- повів, що приїзд консулів з києва дещо загальмувався. Французи від- огляди джерел та документальні нариси134 повіли, що не мають достатнього запасу води, щоб залишатись довше запланованого часу. уповноважений виконкому пообіцяв їм усунути цю перешкоду. на французький міноносець виїхала делегація комітету по боротьбі з епідеміями у складі сімох лікарів, представника відділу постачання, представників Червоного Хреста і головуповноваженого з продовольства усрр. делегація звернулась до французького команду- вання з заявою з приводу швидкого розвитку епідемії висипного тифу, епідемій холери та дизентерії, на які чекали в місті. Ці епідемії у зв’язку з поганим харчуванням і водопостачанням населення можуть прийня- ти загрозливі розміри. Все це примушує делегацію просити французь- ке командування розширити право транспорту харчів та палива на всі порти Чорного моря. у бесіді з представником французького команду- вання з’ясувалось, що доставка продовольчих вантажів, палива та па- сажирів з портів Херсона і миколаєва під прапором Червоного Хреста можлива вже зараз, причому, однак, французьким морським суднам надається право контролю вантажів з метою затримки зброї й військо- вого спорядження. Представники союзного командування обіцяли своє сприяння і разом з членами делегації склали телеграму французькому командуванню з проханням дозволити провіз продовольства і палива між усіма портами Чорного моря, а також між одесою й стамбулом для постачання медикаментів під прапором Червоного Хреста. у бесіді з журналістами представник радянської влади заявив, що прийом, незважаючи на його офіційність, був вкрай доброзичливим як з боку командного складу, так і з боку дипломатичного представни- ка головного Штабу. Хоча конкретна відповідь не отримана, але слід очікувати, що наслідки цієї поїздки будуть кращі, ніж члени делегації могли собі уявити. Характерна деталь: представники французького ко- мандування факту блокади не визнають і те, що сталося, вважають на- слідком недосконалості технічних деталей стратегічної ситуації”32. Відділ особливих повідомлень, одеса 16.V.1919 р.: “Під час посад- ки іноземців, командир міноносця “ле Протей” звернувся через грузин- ського консула у виконком з офіційним клопотанням про дозвіл виїхати всім бажаючим повернутися на Батьківщину французьким військовопо- лоненим, захопленим радянськими військами під час походу на одесу. Запрошений виконкомом командир міноносця, разом з уповноваженим народного комісаріату іноземних справ прибув на засідання президії виконкому і особисто виклав клопотання. голова виконкому заявив, що робітничо-селянський уряд не бажає затримувати французьких ро- бітників та селян, що мають намір повернутися на Батьківщину. на міноносець направлено 30 полонених, що мали таке бажання. Від імені французького командування командир міноносця подякував виконкому за повернення військовополонених у Францію”33. Власний кореспондент з одеси 8.VI.1919 р.: “Французи останнім часом посилено переслідують вітрильники, що намагаються провезти огляди джерел та документальні нариси 135 продовольчі вантажі. Переслідуючи 6 червня вітрильники, що йшли з дніпровсько-Бузького лиману, французький міноносець проник у на- фтову гавань, незважаючи на ризик бути обстріляним. у протесті, від- правленому з цього приводу місцевим виконкомом, говориться, що в такий спосіб французьке командування не прискорить відправлен- ня іноземців з одеси. іноземці можуть бути відпущені тільки згідно директив, на які очікують з центру. Піддані іноземних держав знахо- дяться в повній безпеці і користуються особистою свободою. далі в протесті вказано, що якщо французькі судна продовжуватимуть нічим не виправдані розстріли мирних рибалок, влада змушена буде вжити репресій по відношенню до консулів та іноземної буржуазії, що знахо- диться в одесі. іноземці, що прибули з києва й Харкова, а також кон- сули з родинами, містяться у вагонах-“теплушках” спеціального потя- гу, що стоїть в порту. до вирішення питання про їх виїзд за кордон, що ускладнилось з вини французького морського командування, родини іноземців залишатимуться в цьому потязі. Передають, що найближчим часом з отриманням інструкцій з центру передбачається від’їзд інозем- ців і консулів, що знаходяться в одесі. одночасно очікують на прибут- тя російських полонених з Франції”34. інформація відділу іноземних повідомлень з Парижа від 30.V.1919 р.:“В газеті “Пті марсейє” наводиться наступний факт: 6 червня від- будуться дебати в Палаті депутатів з приводу евакуації французьких військ з одеси. депутати Віолет і де кергезек, які зроблять запит про факти, що сталися під час евакуації одеси, передбачають довести до відома зборів про сумні випадки, що мали місце на борту французьких суден у Чорному морі. В дебатах, поміж інших, буде приймати участь марсель кашен”35. Повідомлення місцевого агента інформаційного відділу народно- го комісаріату закордонних справ з нового Бресту: “З 1 по 5 червня 1919 р. в Волочиську в міністерському потязі відбулась низка засі- дань Петлюрівської рм за участю представників партій а. севрюка і а. левицького, знов призначеного надзвичайним послом в америку. обговорювались умови, на яких антанта згодна сприяти директорії у наданні їй як збройної так і фінансово-економічної допомоги для очи- щення україни від більшовиків. умови такі: 1) над українськими фінансами встановлюється контроль фінансо- вих радників Франції та англії; 2) Франція отримує на 50 років концесії на залізницях україни та контроль над тютюновою, горілчаною й сірниковою монополіями; 3) Франція і англія отримують переважне право на концесії доне- цького басейну; 4) Франція отримує концесію на 50 років на всі державні цукро- заводи; огляди джерел та документальні нариси136 5) Франція і англія отримують низку ділянок на території одесь- кого порту для облаштування хлібних елеваторів; 6) Франція і англія отримують переважне право на вивіз хліба з україни; 7) Франція і англія складають з україною договір на переважне право торгівлі з нею. на таких умовах антанта обіцяє надати україні збройну підтрим- ку, віддавши в розпорядження українського уряду армію в 100 тис. чоловік, озброєння та спорядження для українського війська, що фор- мується в італії з українців-військовополонених. крім того, Франція й англія фінансують україну в розмірі 25 млн. крб., з них не мен- ше 10 млн. крб. – золотом. В принципі прийняті всі вимоги антанти: для укладання договору призначена надзвичайна місія майже в тому ж складі, що і брестська: голова – а. левицький, заступник голови – а. севрюк”36. газета “Прибой” за 13.02.1919 р. сповіщає: “Вчора в одесу прибув великий французький транспортний корабель “лемер дев’є” з новим десантом французьких військ”37. З газети “одесские новости” від 30.01.1919 р.: “Згідно отриманих повідомлень французькі війська продовжують займати залізничні стан- ції по головній київській і по бахмацькій лініям. Протягом останніх днів вони зайняли всі станції до роздільної і саму роздільну. Вчора передали, що французи зайняли ще 2 станції до станції Веселий кут. Просування французів для встановлення охорони залізниць і станцій продовжується. Вчора ввечері в одесу прибув французький панцирний корабель “France,” який стоїть на великому рейді”38. В газеті “родной край” за 2.іі.1919 р. вміщене таке оголошення: “командування французьких військ, що прибули в м. Херсон, просить довести до відома населення нижчезазначене: 1) французькі війська прибули в Херсон як друзі всіх народностей росії для забезпечення порядку й спокою в місті; 2) французькі війська не втручатимуться в політичне життя і об- межують свої завдання охороною населення від розбоїв, пограбувань і вбивств та забезпеченням нормального функціонування торгівлі й шля- хів сполучення; 3) винні у вчиненні розбоїв, пограбувань і вбивств будуть судитися військовим французьким судом; 4) всі державні та громадські установи залишаються на своїх міс- цях і продовжують свої обов’язки в повній мірі; 5) особи, які будуть протидіяти французькому командуванню в охороні спокою і порядку будуть терміново висилатись з м. Херсона; 6) політичним партіям, профспілкам та громадським установам за- безпечується повна свобода та недоторканість; огляди джерел та документальні нариси 137 7) на теренах м. Херсона не буде допущено ніяких формувань до- бровольчої армії, в рівній мірі в м. Херсон не будуть допущені ніякі частини добровольчої армії; 8) цензура друку, військовий стан і, взагалі, всякі обмеження гро- мадського і політичного життя скасовуються; 9) французьке командування знаходитиметься у повному контакті з міським самоуправлінням; 10) міська міліція повинна залишатися на місці і бути в розпоря- дженні міського самоуправління; 11) всякі обмеження в прийомі та оберті існуючих грошових знаків і купонів скасовуються. грошові знаки, термін яких закінчився, допус- каються у вільний обмін по номінальній вартості. курс франка вста- новлюється в 2 крб.; 12) французьке командування наголошує населенню, що держави Згоди беруть м. Херсон під свою високу опіку і закликають громадян до мирного життя; 13) вивіски, реклами і таке інше допускаються будь-якою мо- вою”39. Повідомлення газети “одесские новости” від 28.I.1919 р.: “у кра- ків прибула французька місія, надіслана за наказом маршала Фоша. на чолі місії став генерал Бертелемі. місія з’єднається з англій- ською місією і вирушає до львова для встановлення перемир’я між українцями й поляками до остаточного вирішення всіх суперечливих питань мирною конференцією”40. радіоперехват з одеси 5.V.1919 р.: “Блокада французькою ескадрою одеського району чорноморського узбережжя триває. Згідно донесення лоцманської станції майже французька ескадра знаходиться біля тенде- рової коси в 6 морських милях від одеси. Пароплав “отец”, що пряму- вав з севастополя з вантажем фруктів, захоплений французькими во- єнними суднами, які курсували у вказаному районі. Захоплений також вітрильник “олександра” з різним вантажем. незважаючи на обіцянку генерала д’ансельма, що транспорти з продовольством для населення будуть без перешкод пропускатись, проводиться жорстока блокада”41. телеграма голови раднаркому усрр раковського ж. садулю 10.V.1919р.: одеса, готель “лондон” з поміткою – “військова, поза чер- гою”: “Французький уряд сповістив Чичеріна, що 2 французьких паро- плава перевозитимуть з марселя в Південну росію 3,5 тис. російських військовополонених. Чичерін попросив, щоб вони були висаджені в одесі, а не в севастополі. якщо з боку французького чорноморського командування буде шантаж, надсилайте йому ноту протесту” (фран- цузька мова)42. Характеризують відношення більшовицького керівництва до гро- мадян країн антанти документи з листуванням іноземних консулів з огляди джерел та документальні нариси138 рнк усрр про дозвіл на виїзд з україни іноземних підданих. лист нідерландського консула з Харкова до голови тимчасового робітничо- селянського уряду від 13.іі.1919 р.: нідерландський консул при цьому додає копію листа, надісланого йому від 35 бельгійських і французь- ких громадян, які живуть на Юр’ївському заводі і бажають виїхати на Батьківщину. далі консул покірно просить задовольнити це прохання згідно з існуючим міжнародним правом. на другій сторінці аркуша зроблена помітка синім олівцем “об- мен”. З тексту документа – телеграми від нідерландського віце-консула у Харкові до генерального консула нідерландів у києві – стає зрозумі- лим сенс помітки олівцем попереднього документа. 28.іі.1919 р.: “Всім підданим держав Згоди тутешній радянський уряд забороняє вільний виїзд на Батьківщину, вимагає обміну і погрожує репресивними захо- дами”43. Про застосування шантажу в цей час до іноземців і, зокрема, до французів свідчать ще дві телеграми з грифом “терміново, без всякої черги” відправлені головою рнк усрр іноземному відділу одеського виконкому (вони мали майже однаковий текст), – не пускати на Бать- ківщину жодного француза або француженку без різниці громадського стану. Ці дві телеграми відправлені 28,29 травня 1919 р. Показова в цьому сенсі є і телеграма голови рнк усрр до наркома Чичеріна від 29.V.1919 р.: “серед висланих консулів немає жодного, за якого французький уряд дав би що-небудь в обмін. але я без особливого бажання заборо- нив від’їзд навіть француженок вчительок і гувернанток, щоб почати розмову з французьким командуванням”44. Продовження тієї ж політики більшовиків щодо французів можна прослідкувати й у 1920 р. телефонограма, відправлена головою рнк до Всеукраїнської надзвичайної комісії 24.IV.1920 р.: “Пропоную Вам терміново з’ясувати по всій україні включно з таганрогом, який увійшов до складу усрр, кількість наявних фран- цузьких та бельгійських громадян, а також прискорити реєстрацію всіх іноземців”45. незважаючи на важкі воєнні часи для обох країн в 1917–1920 рр. були вжиті заходи до розвитку міждержавних відносин Франції і укра- їни в галузі торгівлі, науки, сільського господарства. у фонді 9 – міністерство народного господарства унр зберігаєть- ся угода уряду унр з французькою фірмою “Optorg”, яка була під- писана іваном Фещенком-Чопівським 22 липня 1920 р. у Варшаві. на той час він був головою української торгово-економічної місії в речі Посполитій. угода ухвалена рнм унр 11.Vііі.1920 р. та затверджена міністром народного господарства унр наступного дня. огляди джерел та документальні нариси 139 З перших рядків угоди дізнаємось, що компанія “опторг” - това- риство, засноване групою великих французьких промисловців та ко- мерсантів з метою розвитку економічних стосунків між Францією та державами, які постали на теренах колишньої російської імперії. далі за текстом “угоди”: “український уряд готовий підтримати фірму “опторг” щодо полегшення їй транспортування товарів (завозу й вивозу), а також виявити протекцію агентам, яких фірма делегує для різних доручень. Виходячи з цих міркувань, уряд унр в особі голови державної Закупівельної комісії в Варшаві доцента і. Фещенка-Чопівського з од- нієї сторони і компанії “Optorg” в особі інженера ж. Вільєма і кавале- ра ордена Почесного легіону, кандидата прав В. Фужера, діючих на підставі повноважень, підписаних директором розпорядником “Optorg” а. д. орньєм з другої сторони, склали таку угоду: 1) Фірма “Optorg” зобов’язується постачати в україну всілякі про- дукти французького грунту і промисловості, уникаючи завозу предме- тів розкоші та проводити продаж цих продуктів уряду чи населенню україни. 2) Фірма “Optorg” має право, в компенсацію за продані товари, ку- пувати у кооперативів, товариств і приватних осіб різні товари для екс- порту. 3) умови, зазначені в попередньому пункті, дають фірмі “Optor” право купувати в україні товарів на загальну суму, яка не перевищує вартості привезених товарів, коли виняток не буде допущений уря- дом. 4) Вартість товарів установлюється нетто без оплати мита привозо- вого чи вивозового. 5) Фірма “Optorg” бере на себе перед урядом зобов’язання надавати органам уряду унр всі документи, які стосуються імпорта і експорта (ліцензії, дублікати і інше) для полегшення контролю цих операцій, за- гальний облік яких концентрується в департаменті Зовнішнього торгу міністерства народного господарства. 6) уряд унр заявляє про свою готовність у випадках купівлі необ- хідних товарів, а також продажу українських продуктів, звертатись з запитаннями до французької фірми “Optorg” і надавати цій фірмі пер- шорядність, коли з боку інших фірм не будуть запропоновані більш корисні умови. 7) Всі права, які надаються цією угодою фірмі “Optorg”, можуть бути розповсюджені й на інші французькі фірми, які за згодою обох сторін прилучать свої підписи до цієї угоди. 8) Ця угода складається українською і французькою мовами, при- чому, на випадок суперечок, перевагу має український текст. оригінал українською мовою залишається при міністерстві народ- ного господарства, а французькою мовою передається фірмі “Optorg”. огляди джерел та документальні нариси140 9) Ця угода набирає сили з дня затвердження її міністром народ- ного господарства і дійсна на термін 12 місяців. коли ж до закінчення десятого місяця уряд не заявить про своє бажання припинити цю уго- ду, вона вважається продовженою ще на 6 місяців46. Цікаву інформацію з історії розвитку науково-культурних фран- цузько-українських відносин дає лист французького агронома а. Бодрі, уповноваженого французького сільськогосподарського товариства “Ві- льморен, андріє та компанія” від 9.I.1919 р. до міністерства Закордон- них справ унр наступного змісту(переклад з французької мови): “як уповноважений французького сільськогосподарського товари- ства “Вільморен, андріє та компанія” в Парижі маю честь звернути вашу увагу на наступні факти: наше сільськогосподарське товариство (одне з найстаріших в Єв- ропі, бо існує з 1745 р.) основною метою має покращення технічних сільськогосподарських культур шляхом селекції. Починаючи з 1900 р. товариство займалось акліматизацією в укра- їні деяких найкращих сортів рослин і, зокрема, цукрового буряка. кож- ного року товариство надсилає з Франції значну кількість посівного насіння чистих сортів для його розмноження в україні. Частина цього насіння першої генерації, виведеного в україні, залишалася тут як по- сівний матеріал вищого ґатунку, друга частина експортувалась у Фран- цію. наше товариство сприяло розвитку корисних взаємозв’язків між сільським господарством Франції та україни. але вже протягом двох років ми не отримуємо з Франції елітного посівного матеріалу для за- сівання в україні, а протягом року через відсутність поштового зв’язку не маємо тут ніяких новин від нашого товариства. я маю честь просити підтримки міністерства Закордонних справ у справі термінової поїздки до Франції трьох наших службовців для того, щоб вони привезли в україну елітне насіння для посадки в квітні 1919 р. я міг би супроводжувати своїх колег до одеси з тим, щоб пере- конати французьку владу в необхідності якнайшвидше відправити їх до марселя”47. В цьому ж фонді зберігається документ, що стосується економіч- них прогнозів у відносинах україни з Францією. Це видана в Пари- жі у 1919 р. французькою мовою монографія віце-директора інститу- ту економіки при ан україни В. тимошенка “економічні відносини між україною та Францією”. автор праці, озброївшись цифрами, дає спочатку короткий огляд економічних відносин Франції з колишньою російською імперією і визначає частковий склад українських товарів в російському імпорті у Францію до Першої світової війни; далі він де- тально аналізує, яку роль може відіграти україна як ринок збуту фран- огляди джерел та документальні нариси 141 цузьких товарів. В кінці своєї невеликої праці автор закликає фран- цузькі урядові, фінансові, промислові та комерційні кола в своїх же інтересах підтримати незалежну й демократичну україну48. Про одну з останніх спроб налагодження співпраці унр з Франці- єю у військовій сфері свідчить Постанова ради народних міністрів від 30.Vііі.1920 р., за підписом голови директорії симона Петлюри. тут йдеться про відрядження до Парижа генерал-лейтенанта генерального Штабу української армії Юнакова. Перші пункти Постанови окреслю- вали завдання відрядження, підпорядкованість Юнакова під час пере- бування в Парижі: 1) для проведення справ, пов’язаних з військовими інтересами унр відрядити до Парижа генерал-лейтенанта Юнакова і двох осіб при ньому(ад’ютанта та референта); 2) Юнаков у військовому відношенні підпорядкований Військово- му міністерству унр, а в політичному – проводить справу в контакті з головою української дипломатичної місії в Парижі. В третьому пункті Постанови говориться про виділення досить зна- чної на той час суми – 40 000 франків на утримання генерала і осіб, що відряджались з ним, з коштів військового фонду. на третьому аркуші цієї справи зберігся документ, що деталізує інформацію про відрядження, – лист заступника міністра Закордон- них справ до ради народних міністрів унр. тут, зокрема, говорить- ся: “Згідно наказу головного отамана, генерал Юнаков має виїхати до Парижа, щоб з’ясувати маршалу Фошу військове становище унр і клопотатись про одержання від Франції військового спорядження для нашого війська49. своєрідне резюме французько-українським відносинам в період, що розглядається в статті, міститься в листі делегації унр від 16.Vіі.1920 р. на конференції держав у м. спа до голови цієї конференції. слід навес- ти тут деякі зауваження цього листа: “В січні 1919 р. з метою просити підтримки урядів антанти в бо- ротьбі проти більшовиків до одеси була надіслана українська місія на чолі з мацієвичем – міністром Закордонних справ. Вже тут пред- ставники українського уряду мали враження, що союзники бажали, щоб україна знаходилась під спеціальною протекцією Франції (укра- їна рахувалась територією, де Франція мала б пріоритет своїх еконо- мічних інтересів). дійсність відповідала цьому враженню; головне ко- мандування в одесі належало французькому генеральному Штабу. В лютому-березні 1919 р. представники українського уряду вели перего- вори з генералом д’ансельмом і його співробітниками з французького генерального Штабу і в той же час з генералом Бертело, що приїхав з Бухареста до одеси. як наслідок цих переговорів представники укра- огляди джерел та документальні нариси142 їнського та французького генерального Штабу виробили проект угоди, згідно з яким Франція мусила підтримувати українську армію та уряд не тільки зброєю, але й людьми (мались на увазі французькі, румунські та грецькі війська). З другого боку, цей проект передбачав, що контроль над фінансами та залізницею україни буде в руках французького уряду. також, згід- но з побажаннями представників французького генерального Штабу були проведені зміни в складі українського уряду. коли ж цей проект був вироблений, французький генеральний Штаб раптом припинив пе- реговори, й французи евакуювали одесу на початку квітня, кинувши україну на її власні сили з невідомих причин. у травні-червні 1919 р. французьке мЗс в листі представникові україни Шульгіну вислови- ло рішення французького уряду надіслати до армії Петлюри військову місію для підтримки в боротьбі з більшовиками. Ця місія не рушила в дорогу ще й досі”50. лист української військової ліквідаційної комісії в речі Посполи- тій Польській до міністра Закордонних справ унр з оглядом політич- ної ситуації у Франції на кінець 1920 р., що був озвучений українським військовим аташе у Франції, теж можна вважати підсумком взаємовід- носин обох країн за 1917–1920 рр.. огляд має загальну назву “нова політична ситуація у Франції”. спочатку його автор називає політичні фактори, що панують у міжнароднмому становищі Франції: 1) провал французької політики в росії; 2) розходження в поглядах Франції і англії, що все збільшується; 3) зміцнення внутрішньої опозиції у Франції. Ця ситуація має свої коріння в подіях, які трапились на кримсько- му півострові. катастрофа Врангеля була великим ударом для Франції, тим більше, що ця катастрофа була зовсім несподіваною. Ще за 2 дні до прорива більшовиками фронту Врангеля представник Франції в криму де мартель повідомив, що становище є певне і позиції на Перекопі неприступні. наслідком цього була розгубленість французів, злоба на Врангеля і росіян, повна неясність нової французької політики в ро- сійському питанні. Щодо українського питання, то при нових умовах, а головне через відхід нашої армії за р. Збруч, зараз не можна чекати, щоб Франція пішла на визнання україни, або хоча б на підтримання населення. Це було можливо, навіть ми були дуже близькі до цього місяць тому, коли ще існував Врангель і наша армія билася на Поділлі. Завданням Франції тоді було добитись нашого військового об’єднання з Врангелем. тепер французи, “обпікшись” на Врангелі, не мають намі- ру більше підтримувати нікого з антибільшовиків. Вони вичікують51. Підсумовуючи вищесказане, слід зауважити, що українсько- французькі відносини у 1917–1920 рр. пройшли складний, часто су- перечливий шлях. Він почався в кінці 1917-го р. з фактичного визна- огляди джерел та документальні нариси 143 ння самостійності унр і призначення сюди генерала табуі комісаром Французької республіки. на початку 1918 р. україна, в свою чергу, готувалась надіслати до Франції свого посла – члена Центральної ради м. Шрага. Процес встановлення взаємин був перерваний приходом до влади в україні гетьмана П.скоропадського. Після перемоги антигет- манського повстання країни антанти і, зокрема, Франція деякий час помилково ототожнювали уряд директорії з більшовиками. але як випливає з наведених документів, численні місії унр до Франції та французької окупаційної зони на півдні україни допомогли двосторонім відносинам знов повернутися в нормальне русло. лише катастрофічні події на антибільшовицькому фронті у 1920 р. поклали край активній політиці Франції в україні. окремим питанням статті стоять відносини Франції з українськими більшовиками. Збоку французів вони характеризуються повним неви- знанням самопроголошеної усрр, з боку ж останньої – від демагогіч- них заяв про інтернаціональну “єдність”з французькими робітниками й селянами до затримання французьких вчительок як заручників для тиску у веденні переговорів з французьким командуванням. 1 наукове товариство ім. Шевченка у львові, Фонд духовного відродження ім. митрополита а. Шептицького. енциклопедія українознавства. – львів, 2000. – т. 9, арк. 3531. 2 Большая советская Энциклопедия. – м., 1970. – т. 2. – ангола – Барзас, арк. 49. 3 наукове товариство ім. Шевченка у львові, Фонд духовного відродження ім. митрополита а. Шептицького. енциклопедія українознавства. – львів, 2000. – т. 9, арк. 3533. 4 наукове товариство ім. Шевченка у львові, Фонд духовного відродження ім. митрополита а. Шептицького. енциклопедія українознавства. – львів, 2000. – т. 9, арк. 3533. 5 Центральний державний архів Вищих органів Влади і управління украї ни (далі – ЦдаВо україни), ф. 2592, оп. 3, спр. 3, арк. 8. 6 ЦдаВо україни, ф. 4466, оп. 1, спр. 1, арк. 12. 7 ЦдаВо україни, ф. 2592, оп. 3, спр. 3, арк. 4–5. 8 ЦдаВо україни, ф. 2592, оп. 1, спр. 53, арк. 12. 9 ЦдаВо україни, ф. 3766, оп. 1, спр. 85 а, арк. 5. 10 ЦдаВо україни, ф. 3696, оп. 1, спр. 38, арк. 1. 11 там само, арк. 1–2. 12 ЦдаВо україни, ф. 3696, оп. 1, спр. 38, арк. 3. 13 ЦдаВо україни, ф. 3696, оп. 1, спр. 58, арк. 26–27. 14 там само, арк. 50. 15 ЦдаВо україни, ф. 3696, оп. 1, спр. 58, арк. 52. 16 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 228, арк. 11. 17 там само, арк. 11 зв. 18 там само, арк. 14. 19 там само, арк. 15. огляди джерел та документальні нариси144 20 Энциклопедический словарь, Брокгауз и Эфрон. – спб., 1894. – т. 24. – Земпер – имидокислоты, стр. 700. 21 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 149, арк. 1–2. 22 там само, арк. 117. 23 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 250, арк. 11. 24 там само, арк. 30. 25 там само, арк. 47. 26 там само, арк. 60. 27 там само, арк. 68. 28 там само, арк. 86. 29 там само, арк. 89. 30 українська радянська енциклопедія. – к., 1983. – т. 9. – Поплужне – салуїн, арк. 49. 31 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 250, арк. 93. 32 там само, арк. 115–116. 33 там само, арк. 132. 34 там само, арк. 142. 35 там само, арк. 154. 36 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 309, арк. 330–331. 37 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 320, арк. 2. 38 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 324, арк. 35. 39 там само, арк. 39. 40 там само, арк. 54. 41 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 326, арк. 87. 42 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 332, арк. 32. 43 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 345, арк. 1–3. 44 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 349, арк. 10–13. 45 ЦдаВо україни, ф. 2, оп. 1, спр. 771, арк. 1. 46 ЦдаВо україни, ф. 9, оп. 1, спр. 185, арк. 7–7 зв. 47 ЦдаВо україни, ф. 3696, оп. 1, спр. 40, арк. 25–25 зв. 48 ЦдаВо україни, ф. 3696, оп. 2, спр. 407, арк. 103–110. 49 ЦдаВо україни, ф. 1065, оп. 2, спр. 162, арк. 1–3. 50 ЦдаВо україни, ф. 3696, оп. 2, спр. 407, арк. 46–47. 51 там само, арк. 123–125. на основе широкого спектра архивных источников рассмотрен комплекс дипломатических, экономических и культурных взаимоотношений между Францией и украиной в период 1917–1920 гг. Ключевые слова: Франция; отношения; консульство; миссия. Based on a wide range of archival sources is considered a complex of diplo- matic, economic and cultural relations between France and Ukraine during the hard period of 1917–1920’s in the article. Keywords: France; relations; Consulate; mission.

Відносини України та Франції у 1917–1920 рр. у документах ЦДАВО України

Репозитарії

Схожі ресурси