Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно”
Вміщено публікацію доповідної записки відомого українського історика М. Н. Петровського директору Ніжинського інституту народної освіти М. Г. Куїсу у грудні 1926 р.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Архіви України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26291 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” / А.М. Острянко // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 110-116. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26291 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-262912011-08-31T12:38:51Z Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” Острянко, А.М. Огляди джерел та документальні нариси Вміщено публікацію доповідної записки відомого українського історика М. Н. Петровського директору Ніжинського інституту народної освіти М. Г. Куїсу у грудні 1926 р. Размещена публикация докладной записки известного украинского историка Н. Н. Петровского директору Нежинского института народного образования Н. Г. Куису в декабре 1926 года. The known Ukrainian historian M. N. Petrovs’kyi’s report to the director of Nizhyn institute of people education M. G. Kujis in December, 1926 is published. 2010 Article Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” / А.М. Острянко // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 110-116. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26291 930.253:94(477)”1926” uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси |
| spellingShingle |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Острянко, А.М. Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” Архіви України |
| description |
Вміщено публікацію доповідної записки відомого українського історика М. Н. Петровського директору Ніжинського інституту народної освіти М. Г. Куїсу у грудні 1926 р. |
| format |
Article |
| author |
Острянко, А.М. |
| author_facet |
Острянко, А.М. |
| author_sort |
Острянко, А.М. |
| title |
Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” |
| title_short |
Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” |
| title_full |
Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” |
| title_fullStr |
Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” |
| title_full_unstemmed |
Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” |
| title_sort |
микола петровський : “особисто, конфіденційно” |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Огляди джерел та документальні нариси |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26291 |
| citation_txt |
Микола Петровський : “Особисто, конфіденційно” / А.М. Острянко // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 110-116. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT ostrânkoam mikolapetrovsʹkijosobistokonfídencíjno |
| first_indexed |
2025-07-03T05:59:27Z |
| last_indexed |
2025-07-03T05:59:27Z |
| _version_ |
1836604318979981312 |
| fulltext |
статті та повідомлення110
УДК 930.253:94(477)”1926”
МИКОЛА ПЕТРОВСЬКИЙ:
“ОСОБИСТО, КОНФІДЕНЦІЙНО”
Підготував А. М. ОСТРяНКО*
вміщено публікацію доповідної записки відомого українського істори-
ка м. н. петровського директору ніжинського інституту народної освіти
м. Г. Куїсу у грудні 1926 р.
Ключові слова: м. н. петровський; ніжинський інститут народної осві-
ти; ніжинська науково-дослідна кафедра історії культури та мови.
історична наука має складну траєкторію поступу. в історіогра-
фічних студіях фіксується накопичення дослідницького досвіду, ви-
кристалізовуються нові теоретико-методологічні підходи до вивчення
історичних дослідів, залюднюється історіографічний процес. Усі ці
чинники нібито повинні сприяти невпинному якісному нарощуванню
результатів історичних досліджень та гарантувати від повторення по-
милок попередніх поколінь дослідників. проте корпорація істориків
(при усій її динамічності та готовності до споживання і продукування
новацій у сфері творення “чистої науки”) залишається доволі консерва-
тивною у ставленні до технології дослідницької праці, способів надан-
ня результатів дослідів, формальних ознак ієрархії в рамках професій-
ної спільноти, матеріальних умов праці, особистісних стосунків тощо.
принципи існування співтовариства істориків – традиція, яка плекала-
ся роками, й нині перебуває під впливом з боку держави, що визначає
формальні підстави життєдіяльності цієї спільноти. Зміни суспільно-
політичних реалій тягнуть за собою порухи й у середовищі істориків,
що знаходить відображення у коригуванні усталених відносин та став-
ленні до нововведень.
таке спостерігалося й у 20-і рр. ХХ ст., коли в Україні народжу-
валась нова історична наука, яка була такою не лише за методоло-
гічними критеріями, але й за принципами і правилами впорядкуван-
* Острянко Андрій Миколайович – кандидат історичних наук, доцент ка-
федри історії та археології України Чернігівського національного педагогічного
університету ім. т. Г. Шевченка.
© а. м. острянко, 2010
Огляди джерел та дОкументальні
нариси
оГляди джерел та доКУментальні нариси 111
ня “історичного фронту” – стара генерація істориків відходила (або
її “відходили”), натомість поставала когорта дослідників, котрій були
запропоновані й нові правила гри. в результаті цілеспрямованих
організаційно-пропагандистських дій відбувся перехід вітчизняної іс-
торичної науки, яка на той час була “українською, але не совєтською”1,
до історичної науки нового порядку. У серпні 1925 р. з’явився “цілком
таємний меморандум дпУ” щодо праць м. Грушевського: “история
Украины-руси” идеолога украинского национализма проф. Грушевско-
го признана враждебной для советской власти лженаучной историей.
вопрос о запрете этой книги сейчас рассматривается правительством
ссср и оГпУ в москве. а пока предлагаем фиксировать всех тех,
кто проявляет интерес к упомянутой книге и её распространяет сре-
ди населения. информируйте об этом наших с/о и обяжите их усилить
наблюдение за такими лицами”2. Згодом, на і всесоюзній конференції
істориків-марксистів (28 грудня 1928 р. – 4 січня 1929 р.) у доповіді
речника “нової” історичної науки м. покровського було наголошено:
“супроти течій буржуазної історичної науки марксівська наука пови-
нна вести завзяту боротьбу, опанувавши науково-технічним апаратом
дослідження, що ним володіє буржуазна наука”. тоді ж м. яворським
було започатковано відкрите таврування української історичної науки
й названо головних ворогів “марксівської науки” – “школу та напря-
мок акад. м. с. Грушевського, що … базується на визнанні безкласо-
вості українського історичного процесу, поруч цього напрямку існує
напрямок акад. д. і. Багалія, що йшов шляхом “аполітичного докумен-
талізму” свойого учителя в. антоновича, а нині задекларував себе як
марксист”3.
серед істориків нової генерації виділяється постать миколи неоно-
вича петровського (1894–1951), діяльність і творчий доробок якого вже
були предметом історіографічних студій4. добре відомо, що під впли-
вом суто зовнішніх чинників м. петровський у 30-х рр. змушений був
перейти на позиції радянської історіографії, визнавши “марксистсько-
ленінську методу діалектичного матеріалізму єдиною дійсно науковою
методою історичного досліду”5, і надалі спромігся стати одним з лі-
дерів корпорації істориків-марксистів в Україні. тим цікавішим є до-
кумент, що досі не був відомим науковому загалу, виявлений у фон-
дах державного архіву Чернігівської області, який фіксує ставлення
м. петровського до суттєвих змін умов роботи, нав’язаних історикам
у 20-х рр. ХХ ст.
Конфіденційна доповідна записка на ім’я ректора ніжинсько-
го інституту народної освіти м. Г. Куїса була написана м. петров-
ським 27 грудня 1926 р. невдовзі після обрання його головою секції
українсько-російської історії ніжинської науково-дослідної кафедри
історії культури й мови6. важко встановити, хто був ініціатором ство-
рення цієї доповідної записки – директор інституту, який прагнув зро-
оГляди джерел та доКУментальні нариси112
зуміти ситуацію в середовищі ніжинських науковців, чи сам м. петров-
ський, котрий щиро виклав своє бачення болючих проблем радянської
історичної науки наприкінці 20-х рр., дошкульність яких він відчував
на собі, – прямих вказівок на це немає. та рішучість, з якою м. петров-
ський взявся критикувати чинні на той час підходи до впровадження
марксистської методології у дослідницьку практику та авторитетних
колег по цеху, може свідчити тільки про те, що вчений покладався на
конфіденційність свого звернення. оцінка історіографічної ситуації
м. петровським вплинула на його подальше кар’єрне зростання та ста-
новлення як науковця. можливо, саме ця доповідна стала підставою
для “профілактичного“ арешту м. петровського у 1928 р.7, не виключе-
но також, що її поява та її зміст позначились на провалі захисту дисер-
тації м. петровського у Харкові у березні 1930 р.8 водночас цей текст
інформаційно вказує на складнощі його стосунків з м. Грушевським9
та д. Багалієм10.
доповідна записка надрукована на друкарській машинці та підпи-
сана м. петровським. У тексті рукою м. петровського зроблені деякі
виправлення, які у тексті публікації наводяться у виносках. текст до-
кументу друкується без змін, орфографічні огріхи виправлені без засте-
режень, збережено стилістику та мовні особливості оригіналу.
1 Оглоблин О. думки про сучасну українську совєтську історіографію /
о. оглоблин. – нью-Йорк, 1963. – с. 6.
2 Винар Л. силуети епох: дмитро вишневецький, михайло Грушевський:
історичні розвідки / л. винар. – дрогобич : відродження, 1992. – с. 139–140.
3 Гермайзе О. 1-ша всесоюзна конференція істориків-марксистів у мо-
скві / о. Гермайзе // Україна. – 1929. – Березень–квітень. – с. 173–174.
4 див.: л. о. дослідник самовидця (пам’яті м. н. петровського) / лев
окиншевич // Україна. – париж, 1952. – Ч. 7. – с. 535–537 ; Дубровський В.
спогад про проф. д-ра м. н. петровського / в. дубровський // Український іс-
торик. – 1964. – № 2–3. – с. 21–26 ; Олійник Л. В. Український радянський іс-
торик м. н. петровський // Український історичний журнал. – 1964. – № 5. –
с. 115–117 ; Стецюк К. І. Український радянський історик м. н. петровський /
К. і. стецюк // Український історичний журнал. – 1984. – № 11. – с. 145–
150 ; Сарбей В. Г. видатний радянський історик (життєвий і творчий шлях
м. н. петровського) / в. Г. сарбей, Г. К. Швидько // Феодализм: экономика,
классовая борьба, культура: сборник научных трудов на украинском языке. –
К. : наукова думка, 1986. – с. 3–18 ; Дмитрієнко С. студентські роки миколи
петровського // сіверянський літопис. – 1995. – № 4. – с. 96–103 ; Його ж.
невідомі сторінки біографії миколи петровського / с. дмитрієнко // Україна
на порозі ХХі століття: актуальні питання історії. – К., 1999. – с. 168–181 ;
Удод О. А. микола неонович петровський (1894–1951): життя і творчий шлях
історика / о. а. Удод, а. Ю. Шевченко. – К. : Генеза, 2005. – 192 с.
5 інститут рукопису національної бібліотеки України ім. в. і. вернад-
ського, ф. ХХіХ, спр. 1825, арк. 2 зв.
6 державний архів Чернігівської області, ф. р-6121, оп. 2, спр. 3254,
арк. 8 зв.
оГляди джерел та доКУментальні нариси 113
7 Дмитрієнко С. невідомі сторінки біографії миколи петровського /
с. дмитрієнко // Україна на порозі ХХі століття: актуальні питання історії. –
К., 1999. – с. 174.
8 Дубровський В. спогад про проф. д-ра м. н. петровського / в. дубров-
ський // Український історик. – 1964. – № 2–3. – с. 24.
9 Самойленко О. Г. м. с. Грушевський та ніжинська вища школа: до
проблеми творчих та наукових зв’язків / о. Г. самойленко // ніжинський дер-
жавний педагогічний інститут: наукові записки. – ніжин, 1996. – т. ХVі. –
вип. 1. – с. 82–84 ; Дмитрієнко С. В. листи м. н. петровського до м. с. Гру-
шевського / с. в. дмитрієнко, о. Б. Коваленко // Україна і росія в панорамі
століть: Збірник наукових праць на пошану проф. К. м. ячменіхіна / [редко-
легія: о. Б. Коваленко (голова) та ін.]. – Чернігів : сіверянська думка, 1998. –
с. 325–331.
10 Зозуля С. Ю. до питання про належність ніжинських істориків
20–30- х років ХХ ст. до зони тяжіння наукової школи акад. д. і. Багалія /
с. Ю. Зозуля // актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Збірник
наукових праць. – Харків : нмЦ “сд”, 2004. – вип. 7. – с. 92–101.
особисто
Конфіденційно
До Ректора Ніжинського Інституту народної освіти
і Уповноваженого Укрупрнауки на Ніжинщині М. Г. Куїса
наукового співробітника
секції української та російської історії
науково-дослідної кафедри історії
культури та мови
при ніжинському інституті народної освіти
миколи неоновича петровського
ДОКЛАДНА ЗАПИСКА
21 грудня 1926 року на засіданні ніжинської науково-дослідної кафедри
мене обрано виконуючим обов’язки керівника секції українсько-російської іс-
торії цієї кафедри. Цим на мене покладається обов’язок підготовлювати но-
вих радянських дослідників-марксистів в галузі українсько-російської історії.
в зв’язку з цим, я вважаю своїм обов’язком подати вам, як ректору інституту,
уповноваженому Укрупрнауки на ніжинщині, цю докладну записку, в якій і
висловлюю свій погляд на сучасне становище у нас розробки історії і на пер-
спективи наукової розробки її в майбутньому.
треба одверто сказати, що стан наукової розробки історії да і взагалі гу-
манітарних наук, знаходиться у нас, на радянській Україні, в катастрофічному
положенні, що з кожним роком погіршується. Завдання сучасної історичної
науки, як і інших наук гуманітарних, полягає у тому, аби проробити коло-
сальну працю – простежити з точки зору походження всі явища історичного
життя і цим доказати правдивість положень К.маркса і інших матеріалістів,
щодо основних движучих чинників історії. Будемо пам’ятати, що антагоністи
матеріалістичного розуміння історії, як аргумент проти його висовують по-
гляд, що ”в основе теории экономического материализма лежит гипотеза, ко-
торая, однако, представляется последователям ее, как будто уже доказанной,
представляется теорией, имеющей силу общего положения, установленного
на незыблемых основаниях; она является для них отправным пунктом, перво-
оГляди джерел та доКУментальні нариси114
начальною предпосылкою, которая должна быть оправдана на всяком частном
примере… нельзя выступать с предвзятою мыслью о том, что основным фак-
тором является экономика, а влияние идей будет уже фактором производным;
это будет априорная доктрина. для того, чтобы получить такой вывод, необхо-
димо было бы проделать колоссальный труд – исследовать с точки зрения про-
исхождения все главнейшие явления всемирно-исторической жизни. а между
тем, такой работы не произведено не только в отношении русской истории
(здесь можно отметить только единичные и довольно неудачные попытки),
но даже и всеобщей. во всяком случае, пока это не доказано, мы должны дер-
жаться взгляда, что идеи с таким же основанием могут быть признаны осно-
вой исторического процесса, как и хозяйственные отношения. но мы далеки
от того, чтобы признать за ними одними творческую роль в историческом про-
цессе… ”Грех экономического материализма” заключается в метафизическом
стремлении свести к одному началу все разнообразие общественных явлений
в их историческом развитии. с этой стороны он представляет собою новей-
ший тип запоздалой метафизической по существу ”философии истории”, и
хотя экономика данной эпохи скромно зовется реальным ”базисом”, но в сущ-
ности она для приверженца этой доктрины такое же творящее историю нача-
ло, как и идея для последователя исторического идеализма”1. так висловився
1914 р. один з видатніших тодішніх істориків у своїй праці по руській історії,
<…>2. можливо було б чекати, що в радянській Україні історики, особливо
історики з молодих, що розпочинають зараз свою наукову діяльність, будуть
мати змогу провадити працю так, щоб доказати навіть в дрібніших деталях
історичного життя незиблемість доктрин марксизму в історії. на жаль ж, ми
цього не бачимо. розглянемо з початку ті матеріальні умови, в яких прихо-
диться працювати молодим дослідникам. стипендії аспірантам занадто малі,
да і одержати їх може не всякий. як вам відомо, і по нашій кафедрі справа
обстоїть так, що один рік аспірант одержує стипендію, другого року йому не
дають її без вказання причин цього. аспірант ж, на мій погляд, тільки тоді
може бути позбавлений стипендії, коли виявиться, що його праця незадоволь-
няюча. позбавлення ж аспіранта стипендії без всяких причин – це не режим
ощадності, а режим неощадності, бо режим ощадності полягає не стільки в
скороченні витрат, скільки в найбільш раціональному їх використанню. ас-
пірант ж, не маючи переконаності в тому що йому забезпечена стипендія, –
шукає собі підсобних заробітків на всякий випадок – яка від цього користь
науці, зрозуміло. слідуюча ступінь для дослідника з аспірантів є науковий
співробітник і дійсний член кафедри. тут платня дається небагатьом, і науко-
вий робітник мусить нахватуватись побільше лекцій, аби мати змогу жити, і
урвати хоч годину в день для наукової праці. яка ж може бути наукова праця
при 15–18 тижневих годинах3, да ще низка засідань. Крім того, для наукової
діяльності по історії треба мати ще командировки до великих архівів, музеїв,
книгозбірень. одержать ж наукову командировку в ніжинській кафедрі (да
напевно так і в інших) майже також тяжко, як і виграти без білета 100 тисяч.
пригадаю, що 1926 р. ніхто по нашій кафедрі не мав наукової командировки.
правда, в травні 1926 р., як вам відомо, мені було призначено Укрупрнаукою
60 карб. на наукову командировку, але ж покіль їх мені вислали, в липні за-
чинено кредити, і я грошей цих так і не одержав.
Крім цих суто матеріальних причин є ще і низка інших, що перешкоджа-
ють розвитку історичної науки.
не знаю, чого саме у нас панує погляд, що по історії повинні студіюватись
”актуальні теми”, себто переважно реврухи, і то ХіХ–ХХ ст. на мій ж погляд,
поскільки перед нами лежить завдання дослідити марксистським методом все
оГляди джерел та доКУментальні нариси 115
історичне життя, а не тільки ХіХ–ХХ ст. і то переважно реврухи. Завдяки та-
кому розумінню завдань історичної науки, видрукувати працю ”не актуальну”
у нас надзвичайно трудно. Часописів і видань, що друкували б історичні праці
раніших часів майже не існує. для придбання ж молодому історику певного
авторитету в наукових колах потрібно мати і наукову ступінь. становище ж
у нас, на Україні, з науковими ступенями катастрофічне. до революції у нас
існувало два наукові ступені: 1) магістра, 2) доктора, що їх поступово і одер-
жував учений, представляючи для одержання кожного самостійну працю. За
кордоном, поскільки мені відомо, існує один науковий ступінь – доктора і
одержати його далеко легше, ніж у нас було одержати ступінь магістра. в до-
революційній росії такі випадки, що досліднику, який представляв працю на
першу ступінь, ступінь магістра, за високу якість праці давали вищий ступінь
доктора, було надзвичайно мало. низка ж істориків і взагалі учених, мали
тільки науковий ступінь магістра. З 1923 р. на радянській Україні встановлено
одну наукову ступінь – ступінь доктора (Бюлетень Укрголовпрофосу, 1923 р.,
№ 3–4, с. 23–24).
Здавалося з змісту цієї постанови, що з науковим ступенем доктора у нас
будуть триматися практики закордонної. в дійсності ж у нас справа стоїть
інакше. від бажаючого одержати науковий ступінь вимагається праця, яка б
була рівна попереднім і магістерській і докторській вмісті, при чому звер-
тається, як це і виказали, увага і на вік ученого, аби було йому років 40–45.
виникає питання, скільки раніш, до революції, було представлено праць на
ступінь магістра, за які був би даний ступінь доктора, да ще ж треба порівняти
тодішню матеріальну забезпеченість дослідників і сучасну. Крім того, скільки
мені відомо з неофіційних даних, Укрупрнаукою дано в останні часи розпо-
рядження установам науковим, що мають право присуждати наукові ступені,
дуже суворо відноситись до наукових праць, що представляються дослідника-
ми на ступінь доктора. Частина наслідків такої політики зараз вже на лице: до
1927 р. по гуманітарним дисциплінам мені відомо тільки три даних наукових
ступені (дві по античній культурі – в Харкові – Константинопольському, Ка-
цевалову, і одна по історії – оглобліну в одесі). Частина ж друга наслідків
такої політики буде видна далі, коли років через 5–10 зійдуть з арени до-
революційні доктори і нікому буде рецензувати праці кандидатів на ступінь
доктора. Що за причини такої політики – чи небажання давати ходу молодим
історикам-марксистам, чи просте нерозуміння – сказати не можу, бо стою да-
леко від верхів наукової Управи, не бачу причин, а бачу тільки наслідки. За-
вдяки ж тому, дисертації часто представляються в рукописах, вони невідомі
широким науковим колам, бо їх трудно видрукувати.
неможливо зараз працювати науково так, аби цим не вгодити особам,
що відограють ролю в Укрнауці. для прикладу посилаюсь на себе. в своїй
студії (про автора літопису самовидця // Записки ніжинського інституту на-
родної освіти, кн. Vі, стор. 37, прим 1) я не погодився з одним висновком ак.
д.Багалія, що працює в Укрупрнауці. при призначенні в цьому році платні на-
уковим співробітникам нашої кафедри – для мене зроблений виняток: з трьох
наукових співробітників кафедри платня не призначена одному мені, хоч ви,
як казали мені, і клопотали про це в Укрупрнауці, як ректор, політкомісар і
Уповноважений Укрупрнауки на ніжинщині. мало того, з початку 1926/27
бюдж[етного] року зняте утримання і керівнику секції українсько-російської
історії проф. м. Бережкову, бо, як це вам відомо, він клопотав про відставку
і я, як вже були переговори в нашій кафедрі, передбачався бути обраним на
його місце, що зараз і є. таким чином, я зараз являюся керівником секції, на-
певно одним на всю радянську Україну, що не одержує платні.
оГляди джерел та доКУментальні нариси116
підводячи підсумки всьому вищевказаному, на мій погляд, для правиль-
ного розвитку наукового марксистського дослідження історії, аби виконати ті
завдання, що стоять перед істориками-марксистами необхідно:
і) Звернути увагу на матеріальне становище молодих дослідників історії і
вжити таки заходи: 1) призначати стипендії всім аспірантам-історикам не на 1
рік як зараз, а на весь термін аспіранства; 2) знімати з стипендій тільки в разі
незадовольняючої праці аспіранта; 3) призначити утримання всім науковим
співробітникам і дійсним членам, але при цьому аби вони мали академна-
грузки в вУЗах не більш 12 тижневих годин; 4) давати аспірантам, науковим
співробітникам і дійсним членам кошти на 1 місячну командировку4.
іі) для досягнення завдань, що стоять перед марксистським вивченням
історії, необхідно: 1) звернути увагу не тільки на вивчення ХіХ–ХХ вв. і рев-
рухів, а і на вивчення марксистським методом всіх явищ історичного життя,
2) збільшити видання часописів, де могли б друкуватись історичні праці різ-
них часів.
ііі. для того, аби молоді дослідники мали скоріш дальшу наукову доро-
гу: 1) усунути існуюче зараз ненормальне становище з науковими ступенями,
встановивши або ще ступінь магістра, або ж представляти вимоги до сучасних
докторських дисертацій такі, як до революції були на ступінь магістра; 2) аби
дисертації, що представляють вчені, друкувалися на державні кошти.
Без здійснення цього мінімуму історична наука, на мій погляд, не піде у
нас вперед так, як цього вимагає час.
/м. петровський/
1926 року, грудня 27 дня.
м. ніжин
Державний архів Чернігівської області, ф. Р-6121, оп. 1, спр. 1068, арк. 32–
34 зв.
1 м. н. петровський наводить з купюрами цитату з роботи: Багалей д. и.
русская история. с картами, планами и снимками с памятников древности и
искусства. пособие к лекциям для высшей школы и руководство для учителей
и самообразования / д. и. Багалей. – м. : тип. т-ва и. д. сытина, 1914. – т. 1.
Княжеская русь (до иоанна ііі). – с. 12–13.
2 далі затушоване друкарською машинкою: ”який зараз керує марксист-
ським вивченням історії і відограває ведучу ролю в Укрупрнауці” (прочитання –
А. О.). вочевидь, йдеться про д. і. Багалія.
3 від руки над рядком дописано “академнавантаження” – А. О.
4 від руки дописано ”що року” – А. О.
размещена публикация докладной записки известного украинского исто-
рика н. н. петровского директору нежинского института народного образо-
вания н. Г. Куису в декабре 1926 года.
Ключевые слова: н. н. петровский; нежинский институт народного об-
разования; нежинская научно-исследовательская кафедра истории культуры
и языка.
The known Ukrainian historian M. N. Petrovs’kyi’s report to the director of
Nizhyn institute of people education M. G. Kujis in December, 1926 is published.
Keywords: M. N. Petrovs’kyi; Nizhyn institute of national education; Nizhyn
research chair of history of culture and language.
|