Поповнення архівного фонду Скоропадських

У ЦДІАК України знаходяться на зберіганні документальні матеріали архіву Скоропадських, одного з найдавніших українських родів. Ці документи зібрано у фонді 1219 “Скоропадські – поміщики Полтавської, Чернігівської губерній”, вони висвітлюють життя та різнобічну діяльність декількох поколінь роду Ско...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Кугай, В.Й.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Інформація і рецензії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26300
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поповнення архівного фонду Скоропадських / В.Й. Кугай // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 306-317. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26300
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-263002011-08-31T12:10:44Z Поповнення архівного фонду Скоропадських Кугай, В.Й. Інформація і рецензії У ЦДІАК України знаходяться на зберіганні документальні матеріали архіву Скоропадських, одного з найдавніших українських родів. Ці документи зібрано у фонді 1219 “Скоропадські – поміщики Полтавської, Чернігівської губерній”, вони висвітлюють життя та різнобічну діяльність декількох поколінь роду Скоропадських протягом близько двох століть. 2010 Article Поповнення архівного фонду Скоропадських / В.Й. Кугай // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 306-317. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26300 uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інформація і рецензії Інформація і рецензії
spellingShingle	Інформація і рецензії Інформація і рецензії Кугай, В.Й. Поповнення архівного фонду Скоропадських Архіви України
description	У ЦДІАК України знаходяться на зберіганні документальні матеріали архіву Скоропадських, одного з найдавніших українських родів. Ці документи зібрано у фонді 1219 “Скоропадські – поміщики Полтавської, Чернігівської губерній”, вони висвітлюють життя та різнобічну діяльність декількох поколінь роду Скоропадських протягом близько двох століть.
format	Article
author	Кугай, В.Й.
author_facet	Кугай, В.Й.
author_sort	Кугай, В.Й.
title	Поповнення архівного фонду Скоропадських
title_short	Поповнення архівного фонду Скоропадських
title_full	Поповнення архівного фонду Скоропадських
title_fullStr	Поповнення архівного фонду Скоропадських
title_full_unstemmed	Поповнення архівного фонду Скоропадських
title_sort	поповнення архівного фонду скоропадських
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Інформація і рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26300
citation_txt	Поповнення архівного фонду Скоропадських / В.Й. Кугай // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 306-317. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT kugajvj popovnennâarhívnogofonduskoropadsʹkih
first_indexed	2025-07-03T05:59:59Z
last_indexed	2025-07-03T05:59:59Z
_version_	1836604351786778624
fulltext	подія306інформація і рецензії В. Й. КугаЙ* ПоПоВнення архіВного фонду СКороПадСьКих У ЦдіАК України знаходяться на зберіганні документальні мате- ріали архіву Скоропадських, одного з найдавніших українських родів. Ці документи зібрано у фонді 1219 “Скоропадські – поміщики полтав- ської, Чернігівської губерній”, вони висвітлюють життя та різнобічну діяльність декількох поколінь роду Скоропадських протягом близько двох століть. Найвагомішу роль у формуванні архіву Скоропадських відіграв один із найбільш визначних його представників – павло Скоропад- ський, останній гетьман України, який очолював уряд Української Гетьманської держави у 1918 р. Ще з юних літ майбутній гетьман за- цікавився історією своїх предків і почав збирати документи фамільного архіву про військову, державну та політичну діяльність роду. Зібрані й накопичені упродовж усього його життя1 ним архівні матеріали мають велику історичну цінність, бо дають змогу дослідникам відкривати не- відомі або забуті сторінки історії суспільно-політичного та культурно- господарського життя України XVII–XVIII ст. На жаль, архівна спадщина роду Скоропадських нині виявилась розпорошеною між державними і приватними архівосховищами Укра- їни, Росії., Швейцарії, США. Значну її частину впродовж століть було втрачено назавжди, сліди ж іще однієї, яка стосується щоденників павла Скоропадського та його дружини олександри 1904–1905, 1915– 1917 рр. загублено в 20-х роках ХХ ст.2 У статті мова, передусім, піде про новонадходження до фонду “Скоропадські – поміщики полтавської, Чернігівської губерній”. У червні 1993 р. наймолодша дочка п. Скоропадського олена отт- Скоропадська, або “остання з роду Скоропадських”, як вона сама себе назвала в одноіменній книзі спогадів3, передала до ЦдіАК України час- тину документальних матеріалів із фамільного архіву Скоропадських. Ця збірка складається, в основному, з документів приватного характеру. У ній переважають документи, зібрані олександрою Скоропадською, * Кугай Віталій Йосипович – головний спеціаліст відділу інформаційних технологій Центрального державного історичного архіву України, м. Київ. © В. Й. Кугай, 2010 іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії 307 що присвячені історії цього роду та споріднених родів – олсуф’євих, дурново, Бібікових, Кочубеїв тощо4. У червні 2006 р. зі Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. Липинського (м. філадельфія, США) у ЦдіАК України надійшли архівні матеріали до фонду Скоропадських. мета статті – детально описати саме ці документи з родинного ар- хіву Скоропадських, їх склад і зміст, оскільки вони не відомі дослід- никам, бо знаходяться у стадії описання та обліку. матеріали охоплю- ють, в основному, період з 1918 р. – від перших років життя родини Скоропадських в еміграції і до смерті середньої дочки п. Скоропад- ського Єлизавети Скоропадської-Кужім у 1976 р. переважна частина документів висвітлює діяльність Скоропадських як очільників Союзу гетьманців-державників (СГд) – політичної організації монархічного характеру, яка ставила собі за мету створення самостійної української держави з гетьманською формою правління. Зібрання архівних матеріалів родини Скоропадських є своєрідним поєднанням документів особового фонду з фондом політичної органі- зації. документи, що надійшли до ЦдіАК України, вже було розділено умовно на п’ять груп: “Архів монтрезорів”, “Архів олександри Скоро- падської”, “Архів данила Скоропадського”, “Архів марії Скоропадської- монтрезор” та “Архів Єлизавети Скоропадської-Кужім”, котрі дещо відрізнялись за своїм складом один від одного. “Архів монтрезорів” – це документи біографічного характеру, ма- теріали щодо літературної діяльністі Адама монтрезора та документи господарсько-майнового характеру. Значна частина цієї збірки склада- ється з документів, що досліджують корені старовинного роду монтре- зорів, його графське походження, а також документи, що висвітлюють особисте життя, участь у політичній діяльності роду Скоропадських, оскільки А. монтрезор був одружений зі старшою дочкою павла Ско- ропадського марією, брав активну участь у гетьманському русі, очо- люваному останнім гетьманом України, а перед тим був одним із фун- даторів УСХд5, що передував утворенню СГд6. “Архів олександри Скоропадської” представлений ії епістолярною спадщиною, починаючи з дитинства, від п’яти років і до самої смерті у 1951 р. Це листи до няні мадемуазель Щульц7, до свого чоловіка і дітей, до різних родичів і знайомих, що опинились після 1917 р. в емі- грації, до членів гетьманського руху, який вона очолювала як регент після смерті п. Скоропадського з 1945 р. до передачі всіх повноважень керівника Вищого проводу гетьманського руху своєму синові данилу у 1948 р. під час святкування свого 70-річчя8. окрему групу в “Архіві олександри Скоропадської” складають документи з умовною назвою “меттенська трагедія та її відгуки”. Це іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії308 матеріали щодо трагічної смерті павла Скоропадського, який у квітні 1945 р. отримав смертельні поранення під час бомбардування амери- канських військово-повітряних сил на ст. пляттлінг поблизу німець- кого м. меттен. інформаційно насиченими є спогади про останні дні життя п. Скоропадського його дочки Єлизавети та відданого гетьманця дмитра Грищинського, які супроводжували Гетьмана України у його останній подорожі; документи про створення фонду з увічнення пам’яті п. Скоропадського; документи, що ілюструють відзначення 1-ої і 2-ої річниць з дня смерті п. Скоропадського (проведення панахид, ексгума- ції його тіла і перевезення до м. Вісбаден (Німеччина), численні фото- графії, пов’язані зі смертю і похованням гетьмана). Групу документів у “Архіві олександри Скоропадської” можна умовно назвати матеріалами щодо “побудови усипальниці Гетьману павлу Скоропадському в м. Вісбаден”. до них відносяться: листуван- ня олександри Скоропадської з полковником о. В. Сливинським, який був головою комісії з побудови усипальниці; протоколи засідань комі- сії, грошово-господарські звіти, плани-схеми цвинтаря у м. Вісбаден, малюнки, ескізи та креслення усипальниці тощо. Через ряд обставин усипальницю так і не було побудовано і згодом прах павла Скоропад- ського був перевезений до м. оберстдорф, де похований разом з інши- ми членами його родини. В “Архіві олександри Скоропадської” зустрічаються документи, які висвітлюють маловідомі факти, події життя декого з членів роди- ни. Це, зокрема, матеріали щодо одруження її дочки Єлизавети з Ва- силем Кужімом, про складні стосунки матері з дочкою та, особливо, з її зятем. Важливе місце серед документів, зібраних олександрою Скоропад- ською, займають матеріали родовідного характеру. оскільки більша частина фамільного архіву Скоропадських під час подій 1917 р. залиши- лась у Росії і була фактично втрачена для родини Скоропадських, тому, перебуваючи в еміграції, вони почали формувати новий архів, де дослі- дження власного родоводу посіло чільне місце9. З різних джерел дру- жина гетьмана скрупульозно збирала інформацію про генеалогію роду Скоропадських та споріднених родів і впорядковувала її. дослідження гетьманової та фамільної генеалогії носять абсолютно самостійний і закінчений характер. їх сміливо можна порівняти з працями о. Лаза- ревського та В. модзалевського з українського родознавства, оскіль- ки вони охоплюють історію великого кола українських старшинсько- шляхетських родів, а також російських князівсько-боярських та дворянських фамілій, що мали сімейні зв’язки з українською елітою. отже, олександра Скоропадська вдало поєднала в своїй особі як влас- ницю фамільного архіву, так і його найпершого дослідника, камераль- ного археографа та генеалога10. іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії 309 Зі Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. Липинського до ЦдіАК України передано шість об’ємних томів – зібрань відомостей про рід Скоропадських, а також багатьох споріднених родів (дурново, Кочубеїв, Волконських, демидових, Бібікових, Апостолів, Розумов- ських, Безбородьків, олсуф’євих та інших). У цих томах містяться за- писки і спогади різних осіб, виписки з книжок, довідників, історичних і генеалогічних праць, зображення гербів різних родів, портрети, ма- люнки, фотографії, газетні вирізки, репродукції, родовідні схеми тощо. Вищеназвані родовідні матеріали охоплюють період з Хі до ХХ ст. У фонді представлена відносно невелика група документів під умовною назвою “Архів марії Скоропадської-монтрезор”. після рап- тової смерті д. п. Скоропадського 23 лютого 1957 р. гетьманський рух втратив спадкоємця Гетьманської Булави по чоловічій лінії. У зв’язку з тим, що в гетьманському русі був усталений порядок правонаступ- ництва на підставі старшинства, найстарша донька гетьмана павла – марія Скоропадська перебрала 24 лютого 1957 р. Верховне керівни- цтво гетьманським рухом11. Вона очолювала його майже два роки, до своєї смерті 12 лютого 1959 р. За цей період у фамільному архіві є такі документи: листування м. монтрезор-Скоропадської з очільниками гетьманського руху в країнах Європи та північної і південної Амери- ки, протоколи, постанови, резолюції, ухвали, рішення сесій, пленумів, конгресів Вищого проводу гетьманського руху, проекти, розробки до- кументів інституційно-статутного та організаційно-розпорядчого ха- рактеру тощо. У 1959 р. після смерті м. Скоропадської-монтрезор Верховне ке- рівництво гетьманських рухом очолила Єлизавета Скоропадська. За словами наймолодшої дочки Гетьмана олени отт-Скоропадської, Єли- завета з дитячих років цілком свідомо почувала себе українкою. Ще маленькою дівчинкою, ще не вміючи писати, вона почала систематич- но вивчати українську мову. під час свого останнього року навчання в гімназії в орлі Єлизавета познайомилася з молодою вчителькою, яка була свідомою українкою. Від неї, Лілі, як звали її в родині та у колі близьких і друзів, вперше дізналася про український незалежницький рух. Вона почала серйозно цікавитися українською історією. падіння Гетьманату у 1918 Єлизавета пережила як особисту катастрофу12. Вона дуже любила свого батька. Він і українська справа, яку в собі уособлював павло Скоропадський, усе більше ставали центром її жит- тя. З часом вона стала виконувати роль батькового секретаря. Коли в Україні в 1932–1933 рр. панував жахливий голод, Єлизавета перебрала на себе основну роботу в Комітеті допомоги голодуючим в Україні, організованому гетьманським рухом під патронатом олександри Ско- ропадської. при цьому вона виявила великий організаторський талант й ініціативу13. іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії310 олена отт-Скоропадська у своїх спогадах писала, що в інституті ім. В. Липинського в філадельфії лежить багато великих течок з ко- респонденцією, зміст якої засвідчує велику роботу Єлизавети щодо допомоги голодуючим в Україні14. Ці документи тепер зберігаються у ЦдіАК України у складі родинного архіву Скоропадських. У квітні 1945 р. через загрозу наступу Червоної Армії Скоропад- ські змушені були покинути свій будинок у передмісті Берліна – Ван- зеє і перебратись до м. оберстдорф, що розташоване на південному заході Німеччини, у Баварії, де вже на той час знаходились олександра Скоропадська та її дочка марія. 8 квітня павло Скоропадський, Г. Ша- буніна - няня, Єлизавета та д. Грищинський вирушили у напрямку оберстдорфа. 16 квітня на ст. пляттлінг вони потрапили під бомбарду- вання американської авіації. Всі, крім Грищинського, отримали важкі поранення; у лікарні м. меттен павло Скоропадський та няня померли. Єлизавета зазнала контузії та тяжких поранень голови. про ці події та останні дні життя павла Скоропадського, обставини його смерті і поховання, написали згодом у своїх спогадах Єлизавета Скоропадська і дмитро Грищинський. Ці спогади також знаходяться у складі архівних документів у ЦдіАК України. У 1951 р. Єлизавета одружилася з Василем миколайовичем Ку- жімом, гетьманцем, що був наближеним до дому Скоропадських та за часів УГд15 був консулом від України на Кавказі. подружжя мешкало у м. оберстдорф й було щасливим у шлюбі, про що свідчать листи Єлизавети до близьких подруг. На жаль, їхнє сімейне життя не було тривалим, бо після тяжкої хвороби у 1958 р. В. м. Кужім помер. як уже зазначалося вище, у 1959 р. Єлизавета прийняла на себе Верховне керівництво гетьманським рухом і здійснювала його до своєї смерті у 1976 р. В “Архіві Єлизавети Скоропадської-Кужім” відклалось її листуван- ня з членами гетьманського руху, рідними, знайомими та іншими осо- бами з різних питань діяльності гетьманського руху та питань особис- того характеру. Це різноманітні програми і проекти статутів та інших документів щодо конституційних засад устрою Української монархіч- ної (гетьманської) держави, інституції Вищого проводу гетьманського руху та підпорядкованих йому структур (схеми, розробки, положення тощо). Накопичилось чимало матеріалів щодо підготовки та проведен- ня гетьманських з’їздів, пленумів, сесій. Є документи публіцистич- ного характеру, що аналізують гетьманський рух та його відношення до інших течій української еміграції. Заслуговують на увагу докумен- ти, котрі висвітлюють діяльність молодіжних та жіночих організацій гетьманського руху, а також матеріали про відзначення ювілейних дат створення УГд у квітні 1918 р. іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії 311 Групу документів у її архіві можна класифікувати як відгуки на смерть та матеріали про увічнення пам’яті членів родини Скоропад- ських – павла, олександри, данила, марії. порівняно невелику групу обіймають документи біографічного характеру (матеріали службової і громадської діяльності, господарчо- майнові та побутові, особові посвідчення, свідоцтва тощо). Найбільший за обсягом представлених документів є “Архів дани- ла Скоропадського”. особливістю його є те, що в ньому зібрано дуже різноманітні за своїм складом матеріали, що характеризують фондоут- ворювача як керівника Вищого проводу гетьманського руху, як спад- коємця справи батька павла Скоропадського, як політичного і гро- мадського діяча, а також ілюструють професійну діяльність, особисте життя, суспільно-політичну ситуацію у тогочасному світі. Скоропадський данило павлович народився у 1904 р. у Санкт- петербурзі. Був другим сином Скоропадських і останнім представни- ком роду по чоловічій лінії16. У 1918 р. під час революції та громадянської війни в Росії він разом з родиною переїхав до Києва, де навчався в українському класі гімназії В. Науменка. У цьому ж році був змушений виїхати за кордон після падіння Гетьманату. В еміграції закінчив реальну французьку гімназію в Лозанні (Швейцарія), а згодом Вищу технічну школу в м. Шарлот- тенбург (Німеччина). Вже з молодих років брав активну участь у роботі гетьманського центру. У 1933 р. був проголошений спадкоємцем свого батька павла Скоропадського, після смерті якого мав очолити гетьманський рух. У 1939 р. переїхав з Німеччини до Англії і оселився у Лондоні, вів актив- ну політичну, громадську та професійну діяльність. після смерті батька у 1945 р. данило фактично очолює гетьман- ський рух, а у 1948 р., після того, як його мати олександра Скоро- падська склала з себе повноваження регента, офіційно проголошений керівником Вищого проводу гетьманського руху. Був одним з фунда- тором створення Союзу гетьманців-державників Англії (1949 р.) і Со- юзу українців у Великій Британії (1946 р.), а також почесним головою останнього. У 1937–1938 і 1953 рр. данило Скоропадський здійснив тривалі подорожі до США та Канади з метою ознайомлення з діяльністю геть- манських організацій цих країн. Ці поїздки викликали великий інтер- ес до його особистості, мали гучний резонанс в українських гетьман- ських колах і сприяли підвищенню його авторитету серед української еміграції. Велику увагу данило Скоропадський приділяв роботі з молодіжни- ми організаціями. Багато робив для консолідації українства, пропаган- ди патріотизму і української національної свідомості. іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії312 13 лютого 1957 р. він був заручений з Галиною мельник- Калужинською, але 23 лютого цього ж року раптово помер за нез’ясованих обставин у лондонському госпіталі “Нью енд”. похова- ний у Лондоні17. У складі документальних матеріалів “Архіву данила Скоропад- ського” насамперед треба виділити групу документів, що стосуються політичної, громадської та службової діяльності павла Скоропадського (поч. ХХ ст. – 1945 р.). Це документи, котрі стосуються його діяль- ності під час служби у царській армії Росії (укази імператора миколи іі про нагородження, розпорядження п. п. Скоропадського, доповідні записки та ін. під час служби у кавалергардському полку кінної гвардії, фотографії періоду служби до 1917 р., громадянської та першої світо- вої війни, а також Гетьманату. представлене у цій групі документів численне листування п. п. Скоропадського з членами його родини, знайомими, друзями, керівниками гетьманського руху, відомими по- літичними, військовими, державними діячами, такими, як кайзер Гін- денбург, фельдмаршал маннергейм та ін. Значна частина документів стосується діяльності гетьманського руху (заяви, звернення, промови, статути тощо). У 1933 р. п. п. Скоропадський відзначив 60-річний ювілей від дня народження. Цю подію засвідчують такі документи, як святкові альбоми від гетьманців, телеграми, листи, листівки, вирізки з газет, фотографії тощо. У 1948 р. данило Скоропадський офіційно став керівником Вищо- го проводу гетьманського руху. організація відзначалася високою ак- тивністю (проведення з’їздів, пленумів, сесій та інших заходів). данило Скоропадський, або, як його називали у гетьманському середовищі – Гетьманич, брав безпосередню участь у розробці засадничих докумен- тів, підготовці і проведенні з’їздів, проводив інтенсивне листування з цього приводу з провідними діячами гетьманського руху, затверджу- вав рішення з’їздів, пленумів, сесій, призначав членів на різні посади у керівних структурах гетьманського руху. У результаті цієї діяльності відклались такі документи, як протоколи рішень з’їздів, пленумів, се- сій, резолюції, обіжники, списки учасників зібрань та осіб, вибраних на цих заходах у керівний склад гетьманських організацій, листування з питань організацій та проведення гетьманських форумів тощо. молодіжні та жіночі організації були невід’ємною частиною геть- манського руху, складовою його розгалуженої структури. Гетьманич надавав великого значення роботі цих організацій, брав участь у про- веденні різних заходів. Свідченням цієї діяльності у його архіві є документи, що стосуються пластунського руху, періодичні видання щодо молодіжного і жіночого руху, статути, обіжники, фотографії, альбоми тощо. іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії 313 після закінчення другої світової війни за межами своєї батьків- щини опинилось дуже багато українців. доля розкидала їх по різних країнах і континентах. У важких умовах вони боролись за виживання, але попри все вели активний спосіб життя, брали жваву участь у по- літичному і громадському житті. У цей час утворюється багато гро- мадських об’єднань, спілок, організацій, партій, що належали до різних течій і напрямків – від ліво-центристських до право-консервативних і націоналістичних сил (УНР, одВУ, СУБ, УГВР, оУН, СКВУ тощо)18. На жаль, між цими громадсько-політичними утвореннями точилась гостра боротьба, взаємне поборювання, що не сприяло консолідації національно-визвольних сил. данило Скоропадський ставився з увагою до проблем цих орга- нізацій і течій, намагався знайти порозуміння з ними, започаткувати взаємодію, скерувати спільні зусилля патріотичних українських сил у русло визвольної боротьби за державність України. Цей напрямок його діяльності знаходить відображення у документальних матеріалах архіву. про це свідчать інституційно-установчі і засадничі документи різних об’єднань, організацій і партій, організаційно-ідеологічні мате- ріали, численне листування з цих питань д. п. Скоропадського з кер- маничами і очільниками організацій та рухів. У цей період українська еміграція видає велику кількість різнома- нітних газет, журналів, часописів, періодичних бюлетенів тощо. після завершення другої світової війни вийшло друком чимало гетьманських тижневиків і місячників, що активно поширювалися в українських таборах для переміщених осіб. особливо інтенсивно вони випускалися у 1947–1948 рр. З-поміж них варто назвати журнал “На чужині” (Кіль-Корінген, 1946–1948), місячник крайової організації СГд “Український літопис (Аугсбург, 1946–1948), орган української консервативно-державницької думки “Світанок” (Гайденау, україн- ський табір ім. Богдана Хмельницького, 1948), орган української кон- сервативної політичної думки (пізніше – бюлетень суспільного життя українських емігрантів) “Ранок” (Гайденау, 1948–1951)19. поступово гетьманська преса поширюється в Англії. Тут у 50-і роки видавалися “Вісник української державницької думки” (Лондон), газе- та “Ранок” у дербі. “Вісник української державницької думки”, що побачив світ 20 грудня 1950 р., видавався Союзом гетьманців-державників Великої Британії20. Крім гетьманської періодичної преси в “Архіві данила Скоропад- ського” представлено періодику різних рухів і течій української емігра- ції у різних країнах. Це, зокрема, такі видання як “Батьківщина”, “Гомін України”, “Новий шлях” (Канада), “Америка”, “Наш стяг”, “Українська іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії314 зоря” (США), “Українець” (франція), “Нові дні” (Австрія), “плуг і меч” (Аргентина) та багато інших. В архіві є значна кількість вирізок з газет та журналів із статтями, замітками, присвяченими різним подіям та особистостям, багато іншої різноманітної цікавої інформації. Складні стосунки та суперечності в середовищі української емігра- ції існували не тільки на політично-ідеологічному грунті, а й на релі- гійному – не лише між представниками різних політичних угруповань та течій, а й у самому гетьманському русі. до нього входили пред- ставники різних конфесій: православні, греко-католики, католики. між ними почасти виникали протиріччя. данило Скоропадський був дуже толерантною, поміркованою людиною. Він проводив виважену політи- ку щодо релігійного життя, багато уваги приділяв церкві та міжкон- фесійним стосункам. Часто зустрічався з ієрархами різних гілок укра- їнської церкви в еміграції, вів активне листування з ними, намагався примирити конфліктуючі табори. про його діяльність у цій царині свід- чать такі архівні матеріали, як аналітичні статті на релігійну тематику, брошури, відозви, інформації з преси, листи, фотографії. Багато в “Архіві данила Скоропадського” зібрано документальних матеріалів, що стосуються історії України, російської імперії, СРСР та країн інших частин світу. Ці матеріали охоплюють період від ча- сів княжої доби Київської Руси до повоєнних подій 50-их років ХХ ст. Численні нариси, статті, брошури різних авторів описують епоху Геть- манщини за часів Богдана Хмельницького, івана мазепи, івана Вигов- ського, івана Скоропадського та інших гетьманів, а також відновлення Гетьманщини павлом Скоропадським у 1918 р. Значна кількість документів висвітлює національно-визвольну бо- ротьбу українського народу за свою незалежність як під час громадян- ської війни 1919–1921 рр. так і в роки другої світової війни. Зокрема представлені матеріали про діяльність УпА, дивізії “Галичина” та ін- ших збройних формувань. Цілий розділ матеріалів подає широку інформацію про СРСР, про його внутрішню і зовнішню політику. Це документи, щодо розкурку- лювання і голодомору 1932–1933 рр., судових процесів, репресій тощо. Цим подіям присвячені численні статті, нариси, газети та інші видання періодичної преси. Серед них брошура про судовий процес у м. Шахти Ростовської області, “Життя в концтаборах в СРСР” проф. В. Черняві- на, нарис м. Горошка “доля української греко-католицької церкви під більшовиками” та багато інших. Є ряд документів про життя української еміграції у таборах для біженців та переміщених осіб, у яких розповідається про важке ста- новище інтернованих після закінчення другої світової війни українців на території Німеччини та інших країн Європи. Це спогади В. Євти- іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії 315 мовича, В. Гришка, Р. Калюжного про відвідання д. п. Скоропад- ським табору для переміщених осіб “Зомме-Казерне” у м. Аугсбург (Німеччина) в 1948 р. та відгуки інших осіб на цю подію, інформа- ція щодо перебування переміщених осіб у таборі м. Ріміні (італія) у 1946–1947 рр. та ін. У 1939 р. за рекомендацією павла Скоропадського данило їде до Англії, щоб налагодити зв’язки із представниками української емігра- ції, поширювати гетьманські ідеї у їхньому середовищі, організувати співпрацю зі всіма українськими національно-патріотичними силами. Вкрай обмежені матеріальні ресурси змусили Гетьманича працю- вати за фахом, поєднуючи роботу з громадсько-політичною діяльніс- тю. під час другої світової війни данило працював у різних невеликих фірмах, бо іноземцеві тоді важко було знайти пристойну роботу. Але з 1947 р. він очолює європейську філію літакобудівної фірми “дзус- фастенер”, яка була побудована у передмісті Лондона. данило Скоро- падський успішно поєднував у цій фірмі посаду технічного директора та члена Ради директорів21. У його архіві збереглось чимало документів, пов’язаних з професійною діяльністю (різноманітна технічна докумен- тація, звіти, фінансово-бухгалтерські документи, каталоги і рекламні проспекти продукції, що виготовлялась підприємством, листування з власником фірми дзусом-американцем українського походження, ке- рівниками структурних підрозділів, різними організаціями та устано- вами тощо). Численну групу документальних матеріалів у “Архіві данила Ско- ропадського” складає листування, яке умовно можна розділити на де- кілька груп – це листування з рідними, близькими і знайомими; з різни- ми особами (громадськими, політичними, релігійними діячами тощо) щодо питань гетьманського руху; професійного та приватного характе- ру. Є листування інших авторів, а також невстановлених осіб. д. п. Скоропадський володів п’ятьма мовами: українською, росій- ською, німецькою, англійською і французькою. Тому його архів міс- тить документи цими мовами, хоча переважає гетьманська тематика українською та англійською мовами. окрему групу складає листування особистих секретарів Гетьманича: п. А. Силенка, А. м. Гончаренка, м. о. Чорного, Р. м. Калюжного. данило вів дуже напружений виснажливий спосіб життя, особли- во у 1950-ті рр. в Англії. про це пише у своїй книзі спогадів олена отт-Скоропадська: “Коли він на тижні повертався щодня зі своєї ро- боти додому, стомлений після довгого робочого дня, на нього чекала політична робота, гори кореспонденції, на яку треба було відповідати, постійні відвідувачі,... які всі чогось хотіли від нього. Часто він не мав часу, щоб нормально поїсти… У всіх своїх листах до мене данило аж до своєї смерті завжди нарікав на брак часу”22. іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії316 Такий напружений ритм спонукав його до пошуків полегшення у веденні гетьманської справи, тому у різні періоди свого життя у Лон- доні він залучав до цієї роботи своїх особистих секретарів. Вони часто допомагали складати тексти листів для данила, іноді листувались від його імені, тому в “Архіві данила Скоропадського” відклалась значна кількість листів його особистих секретарів до різних осіб і організацій та листів до них. У 1954 р. Гетьманич відзначав 50-річний ювілей від дня народжен- ня. З нагоди цієї події він отримав численні вітання як від гетьманців особисто, так і від гетьманських організацій різних країн – листи і ху- дожні листівки, оригінально оздоблені альбоми з підписами гетьманців і прихильників гетьманського руху, всілякі грамоти тощо. Цікавими та різнобічними є біографічні матеріали Гетьманича. Це особисті документи як самого данила, так і членів його родини (по- свідчення особи, членські квитки різних товариств і клубів, дипломи про закінчення навчальних закладів, грамоти і подяки від організацій і фондів, чеки, рахунки, акції та ін.); матеріали, що стосуються особис- того життя (спогади, щоденники, записи, тощо). окремий розділ в “Архіві данила Скоропадського” складають “Зо- бражувальні матеріали”. Це як індивідуальні, так і колективні фото- графії з зображенням самого данила, членів його родини, інших осіб, альбоми з фотографіями, фотопортрети керівників гетьманського руху, відомих політичних і державних діячів, видатних історичних постатей, малюнки, репродукції, вирізки з газет та журналів з різноманітними зо- браженнями. На особливу увагу заслуговує збірка художніх листівок, що висвітлює національно-визвольну боротьбу українського народу за свою свободу і незалежність. Невелику за своїм обсягом групу документальних матеріалів скла- дають документи, які умовно можна назвати “Архівом олени отт- Скоропадської”. Це зібрані нею особисті документи, посвідчення, фотографії дітей тощо. до них також відносяться німецькомовні доку- менти, які сформовані і названі самою оленою: “Російські монархісти у світі й Україні”, “польські справи, план усунення пілсудського від командування”, “особливі матеріали до 1918 р.” та “Копії австрійських документів”. Необхідно зазначити, що особливістю документальних матеріалів “Архіву Скоропадських, переданих зі Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. Липинського до ЦдіАК України є те, що між групами документів, розглянутих у цій статті і умовно розподілених на декіль- ка архівів у складі всього “Архіву Скоропадських” (“Архів мотрезо- рів”, “Архів олександри Скоропадської”, “Архів марії Скоропадської- монтрезор” тощо), немає чіткого розмежування ні за хронологічною, ні за тематичною, ні за іншою ознакою. Так, у складі одного з цих ар- іНфоРмАЦія і РеЦеНЗії 317 хівів можуть знаходитись документи, які за своїм періодом або темою до них не відносяться. Тому, описуючи цей архів у цілому, можна дати тільки загальну оцінку його характеру і змісту. як уже зазначалося на початку цієї статті, у даний момент докумен- тальні матеріали “Архіву Скоропадських” науково описуються і через певний час стануть доступними широкому колу дослідників, які змо- жуть для себе відкрити нові сторінки історії, національно-визвольного руху українського народу, подивитись під іншим кутом зору на явища і події, що до недавнього часу були маловідомими і малодослідженими. 1 Папакін Г. Архів Скоропадських. – К., 2004. – С. 238. 2 Там само. – С. 7. 3 Отт-Скоропадська О. остання з роду Скоропадських. – Львів, 2004. 4 Папакін Г. Архів Скоропадських. – К., 2004. – С. 266. 5 УСХд – Український Союз хліборобів-державників. Створений у 1920 р. в Австрії. 6 СГд – Союз гетьманців-державників. Заснований у 1937 р. в Ні меч- чині. 7 Отт-Скоропадська О. остання з роду Скоропадських. – Львів, 2004. – С. 332. 8 Там само. – С. 422. 9 Там само. – С. 330. 10 Там само. – С. 330. 11 Бей Л. Український консерватизм і гетьманський рух. – К., 2000. Випуск 4. – С. 300–301. 12 Отт-Скоропадська О. остання з роду Скоропадських. – Львів, 2004. – С. 285–288. 13 Там само. – С. 291–292. 14 Там само. – С. 292. 15 УГд – Українська Гетьманська держава, яку очолював у 1918 р. п. п. Скоропадський. 16 Гідний роду свого. до 130-річчя від дня народження гетьмана Украї ни павла Скоропадського. Укладач Ралдугіна Т. – К., 2004. – С. 48. 17 Там само. – С. 48, 60. 18 УНР (Українська національна рада); одВУ (організація державного відродження України); СУБ (Союз українців Британії); УГВР (Українська головна визвольна рада); оУН (організація українських націоналістів); СКВУ (Світовий конгрес вільних українців). 19 Бей Л. Український консерватизм і гетьманський рух. – К., 2000. – Вип. 4. – С. 326. 20 Там само. – С. 328. 21 Отт-Скоропадська О. остання з роду Скоропадських. – Львів, 2004. – С. 455. 22 Там само. – С. 453.

Поповнення архівного фонду Скоропадських

Репозитарії

Схожі ресурси