Нове дослідження з історії російської культури Криму

Рецензія на книгу: Филимонов С. Б. Из прошлого русской культуры в Крыму. Поиски и находки историка-источниковеда. – Симферополь : Нижняя Ореанда, 2010. – 408 с.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Машкін, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Інформація і рецензії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26301
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Нове дослідження з історії російської культури Криму // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 332-339. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26301
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-263012011-08-31T12:11:15Z Нове дослідження з історії російської культури Криму Машкін, О.М. Інформація і рецензії Рецензія на книгу: Филимонов С. Б. Из прошлого русской культуры в Крыму. Поиски и находки историка-источниковеда. – Симферополь : Нижняя Ореанда, 2010. – 408 с. 2010 Article Нове дослідження з історії російської культури Криму // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 332-339. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26301 uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інформація і рецензії Інформація і рецензії
spellingShingle	Інформація і рецензії Інформація і рецензії Машкін, О.М. Нове дослідження з історії російської культури Криму Архіви України
description	Рецензія на книгу: Филимонов С. Б. Из прошлого русской культуры в Крыму. Поиски и находки историка-источниковеда. – Симферополь : Нижняя Ореанда, 2010. – 408 с.
format	Article
author	Машкін, О.М.
author_facet	Машкін, О.М.
author_sort	Машкін, О.М.
title	Нове дослідження з історії російської культури Криму
title_short	Нове дослідження з історії російської культури Криму
title_full	Нове дослідження з історії російської культури Криму
title_fullStr	Нове дослідження з історії російської культури Криму
title_full_unstemmed	Нове дослідження з історії російської культури Криму
title_sort	нове дослідження з історії російської культури криму
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Інформація і рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26301
citation_txt	Нове дослідження з історії російської культури Криму // Архіви України. — 2010. — № 3-4. — С. 332-339. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT maškínom novedoslídžennâzístoríírosíjsʹkoíkulʹturikrimu
first_indexed	2025-07-03T06:00:02Z
last_indexed	2025-07-03T06:00:02Z
_version_	1836604355213524992
fulltext	інформація і рецензії332 О. М. МАШКІН* НОве ДОСЛІДЖеННЯ З ІСТОРІЇ РОСІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ КРИМУ Филимонов С. Б. Из прошлого русской культуры в Крыму. Поиски и на- ходки историка-источниковеда. – Симферополь : Нижняя Ореанда, 2010. – 408 с. Громадянська війна початку XX ст. на теренах колишньої російської ім- перії та період утвердження тут ра- дянської влади вже давно стали для більшості з нас синонімами масових руйнувань, економічного хаосу, соці- альних катаклізмів та політичних не- гараздів. однак, виявляється, навіть тоді в межах нашої Вітчизни “музы отнюдь не молчали”, а, навпаки, в різних частинах країни, роздертої на шматки протиборцями, під гаслами про нагальну необхідність класової боротьби, вирувало культурне жит- тя. Дослідженням російської складо- вої цього життя на території Криму “вот уже треть века” (С. 6) займа- ється автор рецензованої нами книги, уродженець м. Кутаїсі, випус- кник московського державного історико-архівного інституту, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри російської історії Тав- рійського національного університету ім. В. і. Вернадського, академік Кримської академії наук, член Спілки російських, українських та бі- лоруських письменників автономної республіки Крим, лауреат премії ім. В. і. Вернадського (2004) та премії автономної республіки Крим (2007) Сергій Борисович філімонов, перу котрого, окрім сотень ста- тей і документальних публікацій, належать також монографії “Хра- нители исторической памяти Крыма: о наследии Таврической ученой архивной комиссии и Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1887–1931 гг.” (2 видання. – Сімферополь, 1996, 2004), “Тайны крымских застенков. Документальные очерки о жертвах поли- тических репрессий в Крыму в 1920–1940-е годы” (3 видання. – Сім- * Машкін Олександр Миколайович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник інституту історії України нан України. © о. м. машкін, 2010 інформація і рецензії 333 ферополь, 2000, 2003, 2007), “В. И. Вернадский и Крым: люди, места, события...” (у співавторстві. – Київ, 2004), “Секретно”: архиепископ Крымский Лука (Войно-ясенецкий) под надзором партийно-советских органов” (у співавторстві. – Сімферополь, 2004), “Интеллигенция в Крыму (1917–1920): поиски и находки источниковеда” (Сімферополь, 2006). нова робота професора С. Б. філімонова “Из прошлого русской культуры в Крыму. Поиски и находки историка-источниковеда”, за словами її автора, “посвящена поискам и находкам в сфере источнико- ведения истории русской культуры в Крыму” (С. 6). залучаючи невідо- мі, забуті або й штучно вилучені з наукового обігу джерела, у точній відповідності з оригіналами відтворюючи сфальшовані та видані свого часу з купюрами архівні матеріали, автор на її сторінках а) подає нові матеріали про літературно-наукову діяльність єпископа Таврійсько- го михаїла (Грибановського) (С. 10–37); б) суттєво доповнює окремі моменти історії такої важливої наукової інституції, як “Таврическая ученая архивная Комиссия” (С. 37–66); в) звертає увагу дослідників на досі маловідомі кримські газети часів Громадянської війни антибіль- шовицького спрямування, що можуть стати цінним джерелом при ви- вченні конкретних подій тієї бурхливої епохи (С. 67–83); г) значною мірою розширює наші уявлення про функціонування у 1919–1920 рр. Таврійського університету (С. 84–93), наукового товариства при ньому (С. 94–100) та “религиозно-философского общества в Крыму” (С. 101– 112); д) деталізує обставини перебування на Кримському півострові в зазначений період професора С. м. Булгакова (С. 118–156), академіка о. С. Лаппо-Данилевського (С. 278–283), батька й сина Вернадських (С. 157–199), С. ф. Платонова (С. 335–343), о. м. Толстого (С. 343– 353), і. С. Шмельова (С. 362–371), Б. Д. Грекова (С. 209–236) та інших видатних представників тогочасної російської культури; ж) уточнює де- які обставини архіпастирського служіння тут Святителя Луки (Войно- ясенецького) (С. 372–387); з) підводить сумні підсумки владарювання в регіоні більшовиків (С. 388–395). При цьому з суто літературної точки зору кожна з вищеперерахованих частин вказаної монографії написана легким, майже філігранним стилем своєрідної “джерелознавчої пасто- ралі” і читається, образно кажучи, “на єдиному подиху”! зокрема, торкаючись постаті єпископа михаїла, автор, не об- межуючись вельми цінними сюжетами про внесок свого героя в духо- вну скарбницю вітчизняного Православ’я (C. 16–19), про його працез- датність (“нужно учиться и действовать! Дремать нечего. отдыхать в могиле!” (С. 20–21) й відкриттям того, що саме цей церковний діяч є “прототипом главного героя чеховского рассказа “архиерей” (С. 7, 23–33), проводить ретельний текстологічний аналіз та атрибутацію скромно підписаної ініціалами “а. Л.” книги “Преосвященный миха- інформація і рецензії334 ил (Грибановский), епископ Таврический и Симферопольский (1856– 1898). Биографический очерк (с портретом и автографом почившего епископа)” (Полтава, 1911 р. – 136 с.), чи не вперше в українському лі- тературознавстві встановлюючи, що даний твір, “который непременно используют все, кто пишет о жизни и трудах Преосвященного михаи- ла, при этом никогда на него не ссылаясь!” (С. 12), вийшов з-під пера співучня майбутнього єпископа по Тамбовській семінарії й столичній Духовній академії “смотрителя Симферопольского духовного учили- ща александра Ивановича Леонтьева” (С. 13). окремий розділ вказаного дослідження присвячено Таврійській вченій архівній Комісії (ТВаК), причому й тут С. Б. філімонов, окрім констатації, так би мовити, загальної історії її (С. 37–52), через залу- чення маловідомих звітів ТВаК за 1917–1920 рр., робить висновок, “что в это ужасное время” (С. 52) дана інституція “употребляла все возможные меры к спасению от гибели ценного родового архива Ю. В. и П. В. Поповых” (С. 53), “принимала настоятельные меры к сохране- нию памятника царю александру Третьему” (С. 53), “входила в сноше- ние с губернским комиссариатом по вопросу о сохранении портретов лиц царствующего Дома, зерцал и других предметов, имеющих худо- жественное значение” (С. 53), оберігала від руйнувань та пограбуван- ня “класово свідомими” вандалами обеліск імператриці Катерини II в Сімферополі, бібліотеку й архів о. Л. Бертьє-Делагарда в ялті, маєток “Шейх-мамай” нащадків айвазовського під феодосією, гербарії з по- мешкання ботаніка Юнга (Коктебель) (С. 55), підтримувала ініціативу професора Таврійського університету Б. Д. Грекова “об учреждении в Симферополе центрального архива и отводе для него временно по- мещения в здании бывшего пансиона Симферопольской I-й гимназии” (С. 58), “употребляла усиленные ходатайства о ремонте приходящей в ветхость башни Святого Константина в феодосии, об охране могилы генерала П. С. Котляревского в этом городе, участвовала в обсуждении вопроса в Университетской Комиссии об охране Бахчисарайского дво- рца и находящегося при нем музея. После того как 1-го мая 1919 года, по распоряжению советских властей был снят в Симферополе памятник Императрице екатерине Великой и некоторые части памятника князю В. м. Долгорукову-Крымскому, Комиссия принимала усиленные ста- рания к сохранению снятых частей, а по уходе большевиков взяла на себя заботы о восстановлении памятника екатерине Великой, что и было достигнуто к 1 декабря того же года. Кроме того, Комиссия при- нимала участие в заботах о сохранении зоопарка ф. Э. фальц-фейна в аскания-нова, подвергшегося неоднократно нападениям грабитель- ских шаек, грозившим гибелью этого замечательного и в высшей сте- пени ценного в научном отношении учреждения” (С. 59), намагалася зберегти справи та документи Кримського курултаю, Татарського ви- інформація і рецензії 335 конавчого Комітету і Татарської директорії, “сложенные в помещении магометанского духовного Правления без описей и подвергавшиеся разрушению” (С. 61). непересічне значення для гуманітарної науки взагалі й міжнародної русистики зокрема має й та частина роботи, що носить назву “Крымские газеты времен Гражданской войны – ценный малоизвестный источник по истории культуры”, в якій дослідник не тільки подає вельми деталь- ний перелік ще й досі практично недоступних для широкого загалу то- гочасних антикомуністичних видань регіону (“Великая россия”, “Vivat Academia!”, “Время Бориса Суворина”, “Крымская мысль”, “Крымский вестник”, “Святая русь”, “Таврический голос”, “царь-колокол”, “Юг россии”, “Южные ведомости”, “ялтинский вечер”, “ялтинский голос”, “ялтинский курьер” (С. 69)), але й з глибоким знанням справи опи- сує всі складності збереження даних джерел за умов радянщини, коли “за хранение этих газет (“за хранение белогвардейской литературы”) грозил расстрел” (С. 69). якщо ж взяти до уваги той факт, що саме у вищезазначених часописах (а точніше, в номері газети “Крымский вестник” від 15 листопада 1920 р., тобто через 12 днів після остаточ- ного захоплення півострова Червоною армією), вміщувалися статті на кшталт: “Бахчисарай. По инициативе смотрителя Ханского дворца в Бахчисарае чиновника Плаксина и при участии губернского инженера Садовского восстанавливается находящийся в саду дворца монумент в память 300-летия Дома романовых. Памятник этот был разобран се- вастопольскими матросами еще в марте 1917 года. В настоящее вре- мя закончена установка двуглавого орла и бронзовых украшений по сторонам монумента. около памятника ежедневно толпы народа, по- разному трактующие совершающийся факт” (С. 77), то стає зрозумі- лим, що активне використання їх як джерела може значно поглибити наші уявлення про такий суспільно-політичний феномен, як російська культура Криму післяреволюційної доби. рецензована книга стане в нагоді й науковцям, які займаються ви- вченням історії вітчизняних вищих навчальних закладів, а також спе- ціалістам в галузі історіографії та проблем джерелознавства російської національної освіти. Стверджувати подібне нам дозволяє зміст третьої частини (“об историографии и источниковедении истории Тавричес- кого университета”), де автор, опираючись на замітки з газет “Таври- ческий голос” і “Южные ведомости” за 1919–1920 рр., вперше опри- люднює а) відомості про те, що саме тоді при зазначеному університеті відкрилися шеститижневі курси, на яких тамтешніми викладачами чи- талися лекції “Педагогика Лесгафта и Пирогова”, “основные течения в современной психологии и педагогике”, “Женское образование на запа- де и у нас”, “Принципы школьного обучения”, “Пути и задачи истории литературы”, “Эстетика литературных форм (эстетика лирики, драмы, інформація і рецензії336 эпоса и романа)”, “основные течения исторической мысли”, “Дарви- низм и ламаркизм: наука и утилитаризм”, “философские предпосылки социализма” (С. 91–92); б) свідчення, згідно з якими у другій половині червня 1920 р. “в заведывание Таврического университета” переходила “знаменитая зоологическая акклиматизационная станция аскания-нова со всеми своими сельскохозяйственными угодьями, обширною запо- ведною степью, зоопарком, музеем и библиотекою” (С. 92–93); в) ра- ритетну інформацію про професорсько-викладацький склад головного вузу Таврії вказаного періоду (С. 92–93). Джерелознавча цінність монографії визначається також тим, що без неї вже ніяк не обійдуться і фахівці з минувшини російськомовної науки сучасної України, оскільки професор С. Б. філімонов, із поси- ланнями на кримську пресу початку XX ст., що збереглася дотепер, по- дає загальну статистику кількості наукових товариств, що існували при заснованому в 1918 р. Таврійському університеті (С. 94–95), за даними “Южных ведомостей” від 22 лютого 1920 р. встановлює точну дату відкриття в Сімферополі “общества философии, истории и социоло- гии” під головуванням професора Г. В. Вернадського (С. 95), визначає (знову ж таки – за газетними публікаціями) хронологію його засідань (С. 96–97) та зміст прочитаних на ньому основних доповідей (С. 97–99). окремо відслідковується в книзі й історія виникненння та діяльності в Криму релігійно-філософських товариств, причому для розкриття цих сюжетів, окрім вже відомих спогадів голови “религиозно-философского общества в Симферополе” єпископа Веніаміна (федченкова), автор за- лучає практично ніким із вчених дотепер не оприлюднену інформацію, що міститься в замітках, надрукованих в газетах “Великая россия”, “Голос земли”, “Таврический голос”, “Южные ведомости”, “ялтин- ский вечер” за 1919–1920 рр. (С. 108–112). з іншого боку, завдяки ви- користанню надрукованої в № 107 за 21 травня 1920 р. тих же “Южных ведомостях” маловідомої статті-коментаря о. м. Деревицького “Дис- пут”, яка “представляет большой многоплановый интерес для истории не только Таврического университета, но и отечественной науки в це- лом. Во-первых, она знакомит читателей с содержанием остававшихся малоизвестными выступлений знаменитых ученых. Во-вторых, заметка является остававшейся малоизвестной печатной работой профессора Деревицкого. В-третьих, в заметке характеризуется обстановка, в ко- торой развивалась отечественная наука в период Гражданской войны” (С. 114), С. Б. філімонов з гідною наслідування повнотою описує також й таку “мить” тамтешнього інтелектуального буття, як дискусія між іс- ториком Б. Д. Грековим, юристом П. і. новгородцевим й філософом та психологом і. П. Четвериковим, що відбулася у стінах Таврійської “Alma mater” 18 травня 1920 р., “за полгода до прихода в Крым боль- шевиков” (С. 113). інформація і рецензії 337 Безумовно, ця книга стане в нагоді вченим, що займаються біогра- фіями тих корифеїв російської науки та культури, чиї долі були в той час тісно пов’язані з Кримом. Так, подаючи короткий нарис життя про- фесора та священика С. м. Булгакова (1871–1944) (С. 118–125), її автор щедро доповнює його віднайденими все в тій же таврійські періодиці 13-ма маловідомими нарисами, причому одинадцять з них – то спогади третіх осіб про цю легендарну постать (С. 126–143, 145–148), а дві – (С. 144–145, 149–150) оригінальні роботи “этого крупнейшего русско- го религиозного мыслителя” (С. 118). невеличка розповідь про батька та сина Вернадських (С. 157–163) розширюється до рівня окремої мо- нографії завдяки використанню таких їхніх практично не відомих ще й на сьогодні публікацій з кримських газет 1919–1920 рр., як статті Г. В. Вернадського (Вернадського-молодшого) “Памяти С. ф. Плато- нова”, “Исторические письма. – III. Столетие военных поселений”, “Дар екатерины (к восстановлению памятника Императрице екатери- не)”, “Исторические письма. – IV. Советский социализм и крепостное право”, “национальное творчество русского народа”, “английская ре- волюция в XVII ст.”, “Против солнца” (стостовно російської колоні- зації та освоєння Сибіру й північно-східної азії в XVI – на початку XIX) (С. 189–192), “французская книга о русской революции” (про спрямовану головним чином проти Керенського, керенщини та біль- шовизму роботу Claude Anet. La revolution russe. – 4 vol. – Paris, Payоt, 1917–1919) (С. 173–199). Вивчаючи творчу спадщину першого ректора Таврійського універ- ситету р. і. Гельвіга (1873–1920), дослідник встановив, що опублікова- ний у 2000 р. в журналі “Крымский архив” список друкованих праць цього вченого аж ніяк не повний і розширив його за рахунок статей з “Южных ведомостей” від 28 листопада 1919 й 24 квітня 1920 років “Памяти П. ф. Лесгафта” й “Востоковедение в Таврическом универси- тете”. аналогічним же методом джерелознавець та історіограф С. Б. фі- лімонов поглиблює наші уявлення про інтелектуальні здобутки майбут- нього академіка ан СрСр Б. Д. Грекова (1882–1953) (вміщуються три маловідомі його роботи, надруковані 1919 р. у сімферопольській пресі) (С. 209–240); академіка ан УрСр, філолога м. К. Гудзія (1887–1965) (друкується десять нових авторських матеріалів, серед них і гудзіївські статті: “Литературные заметки. архив н. П. огарева”, “Конец украин- ской самостийности”, “Большевизм и интеллигенция”, “Студенчество прошлого и настоящего”) (С. 241–272); лікаря, суспільно-політичного діяча та мемуариста, друга о. м. Горького й а. П. Чехова, чий “полный список трудов еще не составлен” (С. 277), С. я. Єлпатьєвського (1854– 1933) (у даному виданні подається його робота “Взгляд в будущее. Что будет с россией?”) (С. 275–277); члена-кореспондента Петербурзької академії наук і. а. Лінниченка (1857–1926) (тут знаходимо нарис цьо- інформація і рецензії338 го видатного історика “Памяти алексея александровича Шахматова”, єдиний раз надрукований 5 жовтня 1920 р. у севастопольській газеті “царь-колокол”) (С. 287–291); мистецтвознавця, архітектурного кри- тика, графіка й аквареліста Г. К. Лукомського (1884–1952) (професор С. Б. філімонов віднайшов та вперше опублікував його дві невідо- мі статті, присвячені Лівадійському палацу) (С. 291–320); випускни- ка Варшавського університету, секретаря й незмінного голови ТВаК (див. вище) а. і. маркевича (1855–1942), доля особистих бібліотеки і архіву якого, що в роки Великої Вітчизняної війни знаходилися в Сім- ферополі, “остается загадкой” (С. 321) (в даній книзі читач знайомить- ся з такими роботами видатного архівіста, як “Памятник екатерине Великой”, “насущные задачи нашей школы”, “а. Л. Бертье-Делагард. некролог”, “Из прошлого Симферополя: к 25-летию городских школ в Симферополе”) (С. 327–334); мистецтвознавця я. о. Тугендхольда (1882–1928), котрий до своєї смерті у 45 років від запалення легенів встиг надрукувати майже 600 праць (причому, вивчаючи даний список, автор рзглядуваної нами роботи додає до нього знайдену на сторін- ках газети “Южные ведомости” за вересень 1920 р. статтю “Пушкин и Крым (8 сентября 1820–1920 гг.”, чи не єдину відому нам сьогод- ні роботу Тугендхольда-пушкініста) (С. 354–361). Два чудові нариси присвячено російським письменникам о. м. Толстому (1883–1945) та і. С. Шмельову (1873–1950), причому в першому випадку “на гора” видається підписана “граф ал. н. Толстой” стаття “Торжествующее ис- кусство” (“ялтинский курьер” від 29 листопада 1919 р.) (С. 345–348) та казка “алена” (із севастопольської газети “Юг россии”, № 171, 30 жов- тня 1920 р.) (С. 348–352), а в другому – знайдені самим С. Б. філімо- новим на шпальтах “Южных ведомостей” за травень–червень 1920 р. “по шмелевски пронзительные рассказы “Телячьи мозги” и “Письмо боцмана” (С. 365–371). із залученям саме регіональної преси відтворю- ються також кримські сторінки життя академіка, автора більш ніж 200 наукових праць, першого голови утворенного в березні 1917 р. “Союза российских архивных деятелей” (С. 281) о. С. Лаппо-Данилевського (1863–1919) (С. 278–283), “тихо скончавшегося в голодном и холодном Петрограде в разгар Гражданской войны” (с. 278); видатного росій- ського історика, академіка С. ф. Платонова (1860–1933) (С. 335–342), про якого висланий за межі радянської росії у 1922 р. вітчизняний ар- хівіст о. ф. ізюмов, перебуваючи вже у Празі, писав: “Что думал перед смертью знаменитый русский историк, я не знаю. мне кажется, что деяния чекистов его не удивляли: он чересчур хорошо знал историю Смутного времени. но вот плевки, которыми наградили его же уче- ники, я думаю, доставляли ему наибольшие страдания” (С. 341) та ви- датного російського хірурга, доктора медичних наук, професора, лауре- ата Сталінської премії 1-го ступеня, архієпископа Сімферопольського інформація і рецензії 339 та Кримського Луки (в миру – В. ф. Войно-ясенецького (1877–1961) (С. 372–387). зміст окремого розділу книги (“По следам утраченных святынь”) (С. 388–395), досить повно розкривається з такого зізнання самого ав- тора: “В истории конфессий в Крыму немало малоизученных вопро- сов. К их числу следует отнести и такой: каковы послереволюционные судьбы многочисленных конфессиональных святынь и реликвий? я имею в виду не материальные ценности, не изделия из драгоценных металлов и камней, изымавшиеся большевиками у различных конфес- сий в 1922–1923 годах якобы на борьбу с голодом. Этот-то вопрос в последнее время энергично разрабатывается; вырисовывается картина, для власти постыдная... мой вопрос применительно к истории русской Православной церкви в Крыму означает: что сталось с мощами святых, чудотворными иконами, предметами, пожертвованными в храмы и монастыри Тавриды видными и выдающимися деятелями российской империи? Попытки найти ответ на этот вопрос в литературе результа- тов не дали. Пришлось приступить к изучению печатных и архивных источников. И вот какие истории о судьбах православных святынь и реликвий они поведали” (С. 388–389), присвячено перебуванню на пів- острові Курської Корінної Чудотворної ікони Божої матері “знамение” (“історія перша” – С. 389–391), долі святинь православних Херсонесь- кого монастиря в Севастополі (“історія друга” – С. 391–392) та кафе- дрального олександро-невського собору в Сімферополі (“історія тре- тя” – С. 392–395). отже, все вищезазначене дозволяє нам зробити висновок про те, що рецензована монографія доктора історичних наук, професора С. Б. філімонова “Из прошлого русской культуры в Крыму. Поиски и находки историка-источниковеда” є кваліфікованим дослідженням історії маловідомих сторінок російської культури Тавриди. Виявлення та введення автором у науковий обіг цінної інформації, що міститься в регіональних архівах та періодиці 1917–1920 років, має непересічне значення для подальшого розвитку вітчизняного джерелознавства.

Нове дослідження з історії російської культури Криму

Репозитарії

Схожі ресурси