Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Архіви України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26348 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації / Р.В. Романовський, С.Л. Зворський, Л.П. Одинока // Архіви України. — 2010. — № 5. — С. 287-312. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26348 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-263482011-08-31T13:06:08Z Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації Романовський, Р.В. Зворський, С.Л. Одинока, Л.П. На допомогу молодим науковцям 2010 Article Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації / Р.В. Романовський, С.Л. Зворський, Л.П. Одинока // Архіви України. — 2010. — № 5. — С. 287-312. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26348 uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
На допомогу молодим науковцям На допомогу молодим науковцям |
| spellingShingle |
На допомогу молодим науковцям На допомогу молодим науковцям Романовський, Р.В. Зворський, С.Л. Одинока, Л.П. Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації Архіви України |
| format |
Article |
| author |
Романовський, Р.В. Зворський, С.Л. Одинока, Л.П. |
| author_facet |
Романовський, Р.В. Зворський, С.Л. Одинока, Л.П. |
| author_sort |
Романовський, Р.В. |
| title |
Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації |
| title_short |
Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації |
| title_full |
Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації |
| title_fullStr |
Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації |
| title_full_unstemmed |
Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації |
| title_sort |
вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань методичні рекомендації |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
На допомогу молодим науковцям |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26348 |
| citation_txt |
Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань Методичні рекомендації / Р.В. Романовський, С.Л. Зворський, Л.П. Одинока // Архіви України. — 2010. — № 5. — С. 287-312. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT romanovsʹkijrv vimogidopídgotovkidovídkoviharhívnoarheografíčnihvidanʹmetodičnírekomendacíí AT zvorsʹkijsl vimogidopídgotovkidovídkoviharhívnoarheografíčnihvidanʹmetodičnírekomendacíí AT odinokalp vimogidopídgotovkidovídkoviharhívnoarheografíčnihvidanʹmetodičnírekomendacíí |
| first_indexed |
2025-07-03T06:02:38Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:02:38Z |
| _version_ |
1836604518879461376 |
| fulltext |
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям286 287
у разі виявлення необхідної інформації в документах архіву, її
можна занотувати, скопіювати власними технічними засобами або за-
мовити виготовлення копії архіву (на платній основі). у будь-якому
випадку, посилання на архівний шифр документа, який є вторинною
архівною інформацією та способом емпіричного наукового доказу, є
обов’язковим. архівний шифр складається з назви архіву, номера ар-
хівного фонду, архівного опису, одиниці зберігання (наприклад, цен-
тральний державний архів вищих органів влади та управління україни,
ф. 128, оп. 1, спр. 25, арк. 11). правильно оформлене посилання на
архівні документи дозволяє закріпити пріоритет науковця у залученні
джерела до наукового обігу.
Зауважимо, що всі етапи, за винятком першого, проходять в архі-
ві, де працівник читального залу виконує лише роль “інформаційного
брокера”, а пошук необхідно здійснювати самостійно, ознайомившись
попередньо з правилами користування документами НаФ.
пропонована автором схема пошуку є орієнтовною і не претендує
на вичерпність, оскільки евристична діяльність, перш за все, є проце-
сом творчим, який залежить від інтелектуального рівня дослідника.
якщо говорити про перспективи розвитку архівної евристики, слід
зауважити, що хоча комп’ютерні технології значною мірою полегшу-
ють традиційний архівний пошук, але відмовитися від нього буде не-
можливо доти, поки останній документ НаФ не буде описаний та пред-
ставлений в електронній формі в Інтернет.
Вимоги до підготоВки доВідкоВих
архіВно-археографічних Видань
методичні рекомендації
Укладачі: р. В. романоВський, с. Л. ЗВорський,
Л. п. одинока*
Схвалено
Нормативно-методичною комісією
держкомархіву україни
протокол № 5 від 22.12.2010 р.
1. Загальні положення
одним із найважливіших завдань архівних установ україни є за-
безпечення інтелектуального доступу користувачів до інформації про
склад та зміст документів НаФ україни. від 2000 р. у рамках галузевої
програми підготовки та видання архівних довідників “архівні зібран-
ня україни” здійснюється підготовка довідкових видань у двох серіях:
“путівники” (довідники про склад та зміст фондів державних архівів)
та “Спеціальні довідники” (архівні довідники інших типів, зокрема за-
гальнонаціональні, тематичні анотовані реєстри описів фондів та ін.).
З 2000 р. у рамках програми “архівні зібрання україни” вийшли друком
понад 80 архівних довідкових видань. актуальним завданням є уніфіка-
ція вимог до підготовки архівними установами україни довідкових та
археографічних видань.
методичні рекомендації розроблені відповідно до дСТу 4861:2007
“видання. вихідні відомості”. метою методичних рекомендацій є уні-
фікація вимог до видавничої підготовки архівними установами україни
довідкових (путівники по фондах архіву, анотовані реєстри описів, між-
архівні, міжфондові, пофондові довідники) та археографічних видань.
Завданням методичних рекомендацій є визначення вимог до оформлення
вихідних відомостей видань (обкладинки, титульної сторінки, звороту
титульного аркуша, останньої сторінки), додатків, довідкового апарату.
© Р. в. Романовський, С. л. Зворський, л. п. одинока, 2010
* Романовський Ростислав Володимирович – завідувач сектора науково-
технічної інформації уНдІаСд.
Зворський Сергій Леонідович – кандидат історичних наук, завідувач
сектора довідкового апарату та обліку документів відділу архівознавства
уНдІаСд.
Одинока Лініна Павлівна – кандидат педагогічних наук, доцент, стар-
ший науковий співробітник сектора науково-технічної інформації уНдІаСд.
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям288 289
у методичних рекомендаціях не розглядаються вимоги, що стосу-
ються процесу власне підготовки та наповнення змісту довідкових і ар-
хеографічних видань (відбір матеріалу, структура видання, схема описо-
вої статті, склад елементів описової статті тощо).
вимоги щодо укладання та підготовки довідкових і археографічних
видань є предметом окремих методичних розробок1.
2. терміни та визначення понять
авантитул – сторінка видання, що передує титулу, на якій розта-
шовують частину вихідних даних чи невеликий текст (гасло, посвяту
тощо).
алфавітний покажчик – складова довідкового апарату до видання,
що містить в алфавітній послідовності іменні, предметні, тематичні та
інші рубрики.
анотований покажчик – покажчик, рубрики якого, крім заголовків
і підзаголовків, містять додаткові та уточнюючі відомості у вигляді ко-
ротких анотацій, цитат, дат тощо.
анотований реєстр описів фондів – архівний довідник, що містить
систематизований перелік описів архівних фондів, їх основних характе-
ристик із стислими анотаціями документів і призначений для розкриття
їх змісту.
археографічне видання – видання, що містить наукову публікацію
документів та інформацію про них.
архівний довідник – довідник, призначений для розкривання скла-
ду і змісту архівних документів та їх пошуку.
Багатотомне видання, багатотомник – неперіодичне видання, що
складається з двох чи більше нумерованих томів і становить єдине ціле
за змістом і оформленням.
Видання – розмножений у певній кількості ідентичних примірни-
ків одним із технічних способів (друкуванням, електронним записом на
будь-якому носії) твір або комплекс творів писемності, живопису, му-
зики, картографії, що призначений для розповсюдження відомостей чи
образів користувачем, пройшов редакційно-видавничу підготовку та об-
робку, самостійно оформлений, має вихідні відомості.
Випускні дані – складова частина вихідних відомостей видання, що
розміщується на останній сторінці.
Вихідні відомості – сукупність даних, які характеризують видання
та призначені для інформування користувачів, бібліографічного опису-
вання і статистичного обліку.
1 пам’ятка щодо укладання анотованого реєстру описів фондів 1917–
1991 рр. / держкомархів україни, уНдІаСд ; упоряд. І. м. мага. – к., 2007. –
23 с. та ін.
Вихідні дані – складова частина вихідних відомостей видання, що
розміщується в нижній частині титульної сторінки.
географічний покажчик – складова довідкового апарату до видан-
ня, у якому подано в алфавітному порядку перелік назв географічних
об’єктів і топонімів, що зустрічаються в тексті видання.
довідкове видання – видання відомостей наукового чи прикладно-
го характеру у стислій формі, розміщених у певному, систематизованому
порядку, зручному для їх швидкого пошуку, адресоване певним катего-
ріям користувачів.
Зворот титульного аркуша – зворотний бік титульного аркуша –
сторінка, на якій розміщують елементи вихідних відомостей видання:
шифр зберігання видання, макет анотованої каталожної картки чи рефе-
рат, знак охорони авторського права, ISBN тощо.
іменний покажчик (покажчик імен) – складова довідкового апара-
ту до видання, де в алфавітному порядку подано перелік прізвищ (псев-
донімів, криптонімів) всіх авторів та персоналій, що згадуються в тексті
видання.
книжкове видання – видання у вигляді блока скріплених у корін-
ці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи
оправі.
контртитул – лівий бік подвійного титулу, на якому розташову-
ються вихідні дані серійного чи багатотомного видання чи титул мовою
оригіналу перекладного видання, чи повторення титулу подарункового
видання.
міжархівний довідник – архівний довідник, що містить відомості
про документи кількох архівів.
міжфондовий довідник – архівний довідник, що містить відомості
про документи кількох архівних фондів.
надвипускні дані – складова частина вихідних відомостей видання,
що розміщується безпосередньо над випускними даними.
надзаголовкові дані – складова частина вихідних відомостей ви-
дання, розміщувана на титульній сторінці над іменем автора(-ів) і на-
звою.
обкладинка – зовнішнє покриття видання, що з’єднується з блоком
без форзаців.
однотомне видання, однотомник – неперіодичне видання, випу-
щене в одному томі.
палітурка – зовнішнє покриття виробу, що з’єднується з блоком за
допомогою двох форзаців і корінцевого матеріалу чи без нього.
підзаголовкові дані – складова частина вихідних відомостей ви-
дання, розміщувана на титульній сторінці під його назвою.
підсерія – частина серії, що має більш вузьке читацьке та цільове
призначення або певну тематику, а також власну, відмінну від серійної,
назву.
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям290 291
предметний покажчик – складова довідкового апарату до видан-
ня, що розкриває найбільш суттєву інформацію з відповідного питання і
містить розташовані за алфавітом предметні рубрики, сформульовані на
основі згаданих у тексті фактів, явищ, об’єктів, понять та інших пред-
метів.
путівник по фондах архіву – архівний довідник, що містить корот-
кі відомості про архівні фонди (колекції, комплекси) у систематизовано-
му порядку.
рубрика – слово чи символ (поняття, назва, ім’я) включене в покаж-
чик, що передає в згорнутому вигляді характеристику того чи іншого
фрагменту тексту видання і служить для його розпізнавання у процесі
пошуку споживачем необхідної інформації.
серійне видання – видання, що є частиною серії; її окремий ви-
пуск.
серія – видання, однотипно оформлене, що включає сукупність то-
мів, об’єднаних спільним задумом, тематикою, цільовим або читацьким
призначенням.
титульна сторінка – лицьовий бік титульного аркуша – сторінка,
що є носієм основних вихідних відомостей видання: надзаголовкових
даних, імені (імен) автора(-ів), назви, підзаголовкових даних, вихідних
даних.
титульний аркуш – початковий(-ові) книжковий/журнальний
аркуш(і) видання, що містить вихідні відомості, які дозволяють іденти-
фікувати та відрізняти це видання від усіх інших.
форзац – елемент видання з цупкого паперу, що з’єднує блок з па-
літуркою.
3. оформлення
вихідних відомостей видання
вимоги до оформлення вихідних відомостей видання поширюються
на всі види книжкових (неперіодичних) видань, зокрема на всі довідкові
та археографічні видання.
вихідні відомості книжкового (неперіодичного) видання містять:
– надзаголовкові дані;
– відомості про автора(-ів);
– назву видання;
– підзаголовкові дані;
– вихідні дані;
– шифр бібліотечного зберігання видання (класифікаційні індекси
удк, ББк і авторський знак);
– макет анотованої каталожної картки; анотацію; реферат;
– міжнародний стандартний номер книги (ISBN);
– знак охорони авторського права (копірайт);
– надвипускні дані;
– випускні дані.
однакові за змістом відомості, розміщені в різних місцях видання,
не повинні мати розбіжностей. Неприпустимі розбіжності між елемен-
тами вихідних відомостей, загальних для всіх або окремих томів (книг,
частин, випусків, номерів) видання.
3.1. оформлення обкладинки видання
відомості, які розміщують на обкладинці, мають слугувати для чіт-
кого ідентифікування видання та відповідати вихідним відомостям, ко-
трі зазначають на титульному аркуші видання.
На першій сторінці обкладинки зазначають назву установи (уста-
нов), відповідальних за випуск видання, назву видання.
у багатотомних виданнях зазначають також номер та назву тому
(після назви видання).
у серійному виданні зазначають назву та номер випуску серії.
якщо товщина книжкового блоку більше 9 мм, на корінці обкладин-
ки чи палітурки зазначають основні елементи вихідних відомостей:
– назву видання;
– номер та назву тому, випуску, частини (для багатотомних видань).
Назва, наведена в різних місцях видання (на титульній сторінці, в
надвипускних даних, на обкладинці, палітурці, корінці обкладинки чи
палітурки), не повинна містити розбіжностей.
Назву на корінці обкладинки чи палітурки дозволяється скорочувати
(відсікати останні слова, вилучати слова із середини), за умови, що при
цьому не спотворюється чи перекручується її значення.
На обкладинці рекомендується розміщувати емблему (емблеми) ор-
ганізацій, відповідальних за випуск видання. Емблеми також можуть
бути розміщені на титульній сторінці видання.
3.2. оформлення титульної
сторінки видання (додаток 1)
На титульній сторінці видання розміщують такі елементи вихідних
відомостей в наступній послідовності:
3.2.1. надзаголовкові дані
Надзаголовкові дані розміщують у верхній частині титульної сторін-
ки (над назвою видання). вони можуть бути перенесени на контртитул
чи авантитул. Рекомендується застосовувати різні шрифти і кеглі.
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям292 293
Надзаголовкові дані містять назву організації (організацій), від імені
чи за участю якої (яких) випускають видання; відомості про серію (у
серійному виданні).
Назву організації (організацій) подають в офіційно встановленій
формі, без скорочень, в послідовності, що відповідає їх відомчому під-
порядкуванню (від вищого рівня до нижчого). Назви кількох установ
одного рівня підпорядкування можуть бути подані в послідовності, що
відповідає їх внеску у підготовку видання, або в алфавітному порядку.
Приклад:
державний комітет архівів україни
український науково-дослідний інститут архівної справи та доку-
ментознавства
відомості про серію (у серійному виданні)
у серійних виданнях розміщують відомості про серію: назву серії,
номер випуску серії (якщо випусків кілька); підсерію: назву підсерії, но-
мер випуску підсерії (якщо є). Також може бути зазначений рік засну-
вання серії.
Назва серії (підсерії) має бути однаковою в усіх виданнях, які нале-
жать до цієї серії (підсерії).
Роком заснування серії вважається рік виходу першого видання цієї
серії. Рік заснування серії вказують під назвою серії на титульній сто-
рінці або на контртитулі чи на авантитулі. дозволяється переносити рік
заснування серії на зворот титульного аркуша.
Приклад:
архівні зібрання україни
Спеціальні довідники
3.2.2. назва видання
Назва видання повинна бути максимально помітною серед інших
вихідних відомостей, що досягається за допомогою засобів вирізнення
(більшим шрифтом, фарбою тощо).
3.2.3. підзаголовкові дані
підзаголовкові дані, залежно від виду видання, містять відомості:
– такі, що пояснюють чи доповнюють назву;
– про вид видання;
– про повторюваність видання (перевидання), характер перевидання
та особливості відтворювання видання (“Факсимільне видання” чи “Ре-
принтне видання”);
– про загальну кількість томів багатотомного видання і порядковий
номер та назву тому (книги, частини).
підзаголовкові дані розміщують на титульній сторінці лише під на-
звою.
3.2.4. Вихідні дані
вихідні дані містять:
– місце випуску видання;
– найменування (ім’я) видавця;
– рік випуску видання.
місцем випуску видання вважається місцезнаходження видавця.
Назву (ім’я) видавця наводять у формі, встановленій під час його
реєстрування (у повній або скороченій формі).
організаційно-правову форму (її абревіатуру) видавця перед його
назвою можна не наводити.
Приклад
офіційна назва видавця:
Тов “Надстир’я”
на титульній сторінці:
луцьк
“Надстир’я”
2006
або
луцьк “Надстир’я” 2006
дозволено подавати тільки власну назву видавця, що є складовою
назви юридичної особи.
якщо видавець – фізична особа (приватний підприємець), перед
його ім’ям (ініціалами та прізвищем) наводять слово “видавець”.
Найменування організації-видавця дозволяється не наводити, якщо
воно збігається із зазначеною в надзаголовкових даних.
у виданні, яке випускають спільно кілька видавців, зазначають на-
йменування (ім’я) кожного видавця після відомостей про їхнє місцезна-
ходження.
Рік випуску видання позначають арабськими цифрами без слова
“рік” або його скорочення “р.”. вихідні дані наводять у нижній частині
титульної сторінки.
3.3. оформлення звороту титульного аркуша видання (додаток 2)
Зворот титульного аркуша включає елементи, розташовані у такій
послідовності:
3.3.1. Шифр зберігання видання
Шифр бібліотечного зберігання видання складається з класифікацій-
них індексів універсальної десяткової класифікації (удк) і Бібліотечно-
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям294 295
бібліографічної класифікації (ББк) та авторського знака. авторський
знак подають під першою цифрою класифікаційного індексу ББк.
Приклад:
удк 54(075.3)
ББк 24я721
Х 46
класифікаційні індекси удк, ББк і авторський знак визначають за
відповідними таблицями: “універсальна десяткова класифікація : у 2
кн. – к., 2000. – кн. 1 : Таблиці. – 930 с.; к., 2001. – кн. 2 : алфавітно-
предметний покажчик. – 808 с.” та “Библиотечно-библиографическая
классификация. Таблицы для массовых библиотек. – 2-е изд., испр. и
доп. – м., 1984. – 536 с.; Библиотечно-библиографическая классифика-
ция. Рабочие таблицы для массовых библиотек. – м., 1999. – 688 с.”.
авторський знак визначають за виданням: “Хавкина л. Б. авторские
таблицы: двузначные” (понад 20 видань різних років).
Шифр зберігання видання розміщують у верхньому лівому куті зво-
роту титульного аркуша.
3.3.2. Відомості про редакційну
колегію видання
відомості про склад редакційної колегії видання наводять після
шифру зберігання видання. у серійному виданні наводять склад редак-
ційної колегії серії (перед редакційною колегією видання). у складі ре-
дакційної колегії зазначають голову, заступника голови, відповідального
секретаря (у дужках, після прізвища).
3.3.3. Відомості про відповідального редактора,
наукового редактора
подають відомості про відповідального редактора, наукового редак-
тора. перед ім’ям2 відповідального або наукового редактора наводять
слова, які визначають характер виконаної роботи чи обов’язків: “відпо-
відальний редактор” тощо. відомості також можна зазначати на остан-
ній сторінці видання.
Приклад:
відповідальний редактор
Дмитро Жмундуляк
2 Ім’я особи – умовно вживане поняття, що включає прізвище, ініціали
або власне ім’я та по батькові особи.
3.3.4. Відомості про укладачів
(упорядників) видання
відомості про укладачів (упорядників) видання наводять після відо-
мостей про склад редакційної колегії видання та редакційної колегії се-
рії. перед ім’ям укладачів (упорядників) наводять слова, які визначають
характер виконаної роботи: “укладач” (“укладачі”), “упорядник” (“упо-
рядники”), “автор-упорядник” (“автори-упорядники”) тощо. відомості
про керівника колективу укладачів (упорядників), або відповідального
упорядника, наводять на першому місці.
Приклад:
упорядники:
Л. М. Казначевська (відп. упорядник), О. В. Десненко, О. М. Мащенко, Н. В.
Миргород
3.3.5. Відомості про інших осіб,
які брали участь у підготовці видання
відомості про авторів передмови, вступної статті, коментарів, пере-
кладачів, бібліографічних редакторів, наукових консультантів тощо за-
значають після відомостей про укладачів (упорядників) видання. перед
ім’ям особи наводять слова, які визначають характер виконаної роботи:
“науковий консультант” (“наукові консультанти”) тощо.
Приклад:
Наукові консультанти:
Радомир Білаш, Андрій Макух, Орест Мартинович, Мирон Момрик
3.3.6. Відомості про рецензентів
подають відомості про рецензентів видання. перед ім’ям особи на-
водять слова, які визначають характер виконаної роботи: “рецензент”
(“рецензенти”).
Приклад:
Рецензенти:
д-р іст. наук, проф. Геннадій Боряк, д-р іст. наук, проф. Георгій Папакін
Ім’я (ініціали та прізвище чи ім’я та прізвище) членів редакційної
колегії, укладачів (упорядників), рецензентів та інших осіб, зазначених
на звороті титульного аркуша видання, наводять у називному відмін-
ку. Рекомендується виокремлювати їх за допомогою засобів вирізнення
(курсивом). Ініціали або ім’я особи рекомендується подавати перед пріз-
вищем. перед ім’ям особи можуть бути зазначені його науковий ступінь,
наукове звання, посада.
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям296 297
3.3.7. Відомості про затвердження видання до друку
Наводять відомості про затвердження видання до друку відповідним
колегіальним органом (наприклад, Науково-видавничою радою держ-
комархіву україни, вченою радою уНдІаСд). обов’язково зазначають
номер протоколу та дату засідання, на якому видання було затверджено
до друку.
Приклад:
Затверджено до друку рішенням Науково-видавничої ради державного ко-
мітету архівів україни (протокол № 1 від 27.12.2010 р.) та вченої ради укра-
їнського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства
(протокол № 7 від 10.11.2010 р.).
3.3.8. Відомості про сприяння
у підготовці видання
подають відомості про установи та організації, які сприяли у під-
готовці видання
Приклад:
виходить за сприяння Чернівецької обласної державної адміністрації
оригінал-макет видання виготовлено за сприяння Фонду катедр украї-
нознавства (СШа)
3.3.9. макет анотованої каталожної картки
макет анотованої каталожної картки містить бібліографічний запис,
який складається із бібліографічного опису, анотації, класифікаційних
індексів удк, ББк і авторського знака. макет анотованої каталожної
картки подають мовою тексту видання. макет анотованої каталожної
картки розміщують у нижній частині звороту титульного аркуша або
на останній сторінці видання перед випускними даними. про схему і
розміри макету анотованої каталожної картки детальніше див. у дСТу
4861:2007 “видання. вихідні відомості”.
Бібліографічний опис складають згідно дСТу гоСТ 7.1:2006 “Бі-
бліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила
складання”.
міжнародний стандартний номер книги ISBN розміщують окремим
рядком після бібліографічного опису.
анотацію на видання наводять згідно з гоСТ 7.9:2009 “Реферат и
аннотация. общие требования”. анотація на видання включає коротку
характеристику основної теми видання, формулювання його мети та ці-
льового призначення.
класифікаційні індекси удк і ББк розміщують також після анотації
окремим рядком, праворуч.
авторський знак розміщують на рівні другого рядка бібліографічно-
го опису, ліворуч.
3.3.10. міжнародний стандартний номер книги
міжнародний стандартний номер книги (ISBN) наводять згідно
з дСТу 3814-98 “Інформація та документація. видання. міжнародна
стандартна нумерація книг” і розміщують у лівому нижньому куті зво-
роту титульного аркуша.
Приклад:
ISBN 966-8285-14-7
3.3.11. Знак охорони авторського права
Знак охорони авторського права містить латинську літеру “С”, у
колі – ©, ім’я особи (осіб), назву установи, за якими встановлюється і
рік першої публікації твору. Назву установи можна подавати в скоро-
ченій формі або у вигляді абревіатури. якщо авторське право на видан-
ня мають чотири та більше осіб, можна позначити їх загальною назвою
“упорядники”, “автори статей” тощо. Знак охорони авторського права
розміщують у правому нижньому куті звороту титульного аркуша.
Приклад:
© держкомархів україни, 2010
© уНдІаСд, 2010
© автори статей, 2010
© упорядники, 2010
3.4. оформлення останньої
сторінки видання (додаток 3)
На останній сторінці видання розміщують надвипускні та випускні
дані.
3.4.1. надвипускні дані
Надвипускні дані містять такі відомості:
– вид видання за цільовим призначенням;
– назву та номер випуску серії (підсерії);
– назву видання;
– підзаголовкові дані;
– мову тексту видання (крім видань українською мовою);
– наявність паралельного видання іншою мовою, окремо виданого
додатка.
– ім’я укладачів (упорядників) видання;
– ім’я інших осіб, які брали участь у створенні видання;
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям298 299
Надвипускні дані розміщують у зазначеній вище послідовності пе-
ред випускними даними видання.
вид видання за цільовим призначенням визначають згідно з дСТу
3017 “видання. основні види. Терміни та визначення”.
Приклад:
Науково-довідкове видання
у серійному виданні подають назву та номер випуску серії (підсе-
рії).
Приклад:
архівні зібрання україни
Серія “Спеціальні довідники”
Назву видання подають у тій формі, що зазначена на титульному ар-
куші.
у підзаголовкових даних зазначають відомості, що уточнюють на-
зву, у багатотомних виданнях подають номер та назву тому.
подають повне ім’я та прізвище всіх укладачів (упорядників) видан-
ня.
Наводять повне ім’я (або ініціали) та прізвище інших осіб, які брали
участь у створенні видання:
– науковий редактор;
– відповідальний редактор;
– редактор;
– автор вступної статті та коментарів;
– технічний редактор;
– бібліографічний редактор;
– художній редактор;
– коректор;
– автор оригінал-макету та верстки;
– оператор комп’ютерного набору тощо.
прізвища осіб, наведених у підзаголовкових даних доцільно ви-
окремлювати за допомогою засобів вирізнення (наприклад, курсивом).
3.4.2. Випускні дані
випускні дані мають містити такі відомості:
– дата підписання видання до друку;
– формат паперу та частку аркуша;
– обсяг видання в умовних друкованих аркушах;
– обсяг видання в умовних фарбо-відбитках;
– обсяг видання в обліково-видавничих аркушах;
– тираж;
– номер замовлення виготовлювача видавничої продукції;
– повне найменування (ім’я) та місцезнаходження видавця;
– серію, номер, дату видачі свідоцтва про внесення видавця до дер-
жавного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавни-
чої продукції (далі – державний реєстр);
– повне найменування (ім’я) та місцезнаходження виготовлювача
видавничої продукції;
– серію, номер, дату видачі свідоцтва про внесення виготовлювача
видавничої продукції до державного реєстру.
у відомостях про тираж зазначають загальну кількість примірників
видання, у випадку виготовлення тиражу запусками – загальну кількість
примірників і кількість примірників (з першого до останнього) кожного
запуску.
Приклад:
Тираж 5000 пр. (2-й запуск 3001–5000)
якщо випускається додатковий тираж, перед словом “тираж” наво-
дять слово “додатковий”. Наприклад: “додатковий тираж 1000 пр.”. ві-
домості про попередній тираж не подаються.
кількість примірників видання зазначають арабськими цифрами.
якщо видавець одночасно є й виготовлювачем видання, це треба за-
значити (наприклад, “видавець і виготовлювач…”).
відомості про видачу видавцю та виготовлювачу видавничої про-
дукції свідоцтва про внесення до державного реєстру наводять окремим
рядком у такому порядку: після слів “Свідоцтво суб’єкта видавничої
справи” зазначають познаку серії, номер свідоцтва і дату його видачі.
Рекомендується також додатково наводити номери телефону(ів), факсу,
електронну адресу видавця.
4. оформлення
змісту видання
Зміст включає перелік основних структурних елементів видання:
передмова, номери і назви всіх розділів та рубрик видання, додатків та
складових частин довідкового апарату із зазначенням початкового номе-
ру сторінки. Зміст повинен точно розкривати структуру видання. в ано-
тованих реєстрах описів у змісті подають перелік номерів та назв архів-
них фондів, внесених до реєстру. у змісті до путівників по фондах архіву
не обов’язково подавати назви фондів, описові статті про які включено
до путівника. в археографічних виданнях зміст містить порядковий но-
мер та заголовки всіх документів, опублікованих у виданні. у значних за
обсягом археографічних виданнях за наявності переліку документів, що
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям300 301
публікуються, можна складати стислий зміст, що містить перелік назв
розділів і складових частин довідкового апарату. Зміст розміщується на
початку видання після титульного аркуша.
5. оформлення додатків
Склад додатків, які обов’язково вміщуються в кінці основного тек-
сту видання, визначається типом видання, його тематикою, конкретними
завданнями, що вирішують упорядники видання.
довідкове та археографічне видання може включати такі додатки:
– бібліографія;
– історична довідка про зміни в адміністративно-територіальному
поділі області (регіону);
– стисла анотація змісту видання англійською мовою.
археографічне видання також може включати такі додатки:
– список архівних фондів, в яких зберігаються документи, опубліко-
вані у виданні;
– таблиці, регести, довідки, схеми, діаграми, підготовлені археогра-
фами на підставі опублікованих у виданні документів;
– карти, плани, діаграми і схеми, що стосуються тематики видання;
– документи або переліки документів з інших фондів (у пофондових
виданнях) тощо.
Бібліографія
Бібліографічний опис здійснюється згідно дСТу гоСТ 7.1:2006 “Бі-
бліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила
складання”. Бібліографію рекомендовано розміщувати після основного
тексту видання.
Путівник по фондах архіву – обов’язково включає бібліографію
публікацій, що розкривають склад та зміст фондів архіву: довідкові ви-
дання (міжфондові та пофондові путівники, довідники, каталоги тощо);
огляди архівних фондів; публікації документів з фондів архіву; публі-
кації, що висвітлюють історію фондів архіву. Також може бути подано
список методичних розробок архівної установи.
Міжархівний, пофондовий, міжфондовий довідник – рекоменду-
ється подавати бібліографію публікацій, що розкривають склад і зміст
архівних документів, відомості про які містить довідник. Тематичні ар-
хівні довідники можуть включати бібліографію публікацій з тематики,
якій присвячено довідник.
Археографічні видання – рекомендується подавати бібліографію пу-
блікацій документів, вміщених у виданні, бібліографію основних публі-
кацій по темі видання.
історична довідка про зміни в адміністративно-територіальному
поділі області
Історичну довідку про зміни в адміністративно-територіальному по-
ділі області укладають до путівників по фондах державних архівів об-
ластей. Історичну довідку бажано подавати з відповідними картами.
стисла анотація змісту видання англійською мовою
анотація включає коротку характеристику змісту видання, його
струк тури, мети, цільове призначення. обсяг анотації – 1–2 сторінки.
ано тацію розміщують наприкінці видання, перед останньою сторінкою.
ілюстрації
довідкові та археографічні видання можуть супроводжуватись ілю-
страціями. Ілюстрації в довідкових виданнях (путівниках, анотованих
реєстрах описів) відображають унікальні, найбільш цінні та важливі до-
кументи, що зберігаються в архіві; також можуть бути подані фотографії
архівної установи.
Ілюстрації в археографічних виданнях відображають документи,
опубліковані у виданні. Ілюстрація повинна супроводжуватись леген-
дою, яка включає назву документа, номер фонду, в якому зберігається
документ, номер опису, справи, аркуш. Ілюстрації вміщуються наприкін-
ці видання або окремим блоком всередині видання, якщо вони стосують-
ся видання в цілому, в межах розділу, якщо стосуються розділу, поряд з
тим документом, до якого відносяться (в археографічних виданнях).
Рекомендується подавати окремим списком ілюстрації, вміщені у
виданні.
6. оформлення
довідкового апарату видання
довідковий апарат видання – частина апарату видання, що полег-
шує пошук у виданні певних відомостей. довідковий апарат включає як
спільні для всіх довідкових та археографічних видань складові (іменний,
географічний покажчики, список скорочень тощо), так і специфічні для
окремих видів видань складові.
6.1. путівник по фондах архіву
6.1.1. список фондів архіву
подається перелік всіх фондів архіву (за наскрізною нумерацією
фондів у порядку їх зростання). Фонди періоду до 1917 р. (1939–1940 рр.)
позначаються літерою Ф., радянського періоду, періоду нацистської оку-
пації та незалежної україни – ф. Р.-, колишнього партійного архіву – п-.
перелік фондів містить відомості про всі фонди архіву: наявні (зазна-
чається номер фонду, назва фонду, кількість одиниць зберігання, крайні
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям302 303
дати документів фонду), передані – з приміткою (*), приєднані – (**),
втрачені – (***), утилізовані – (****), пропущені номери – (*****), част-
ково втрачені – (******). Зазначають також номер відповідної сторінки
путівника, на якій розміщено описову статтю про фонд.
6.1.2. довідковий апарат архіву
подаються відомості про довідковий апарат архіву (картотеки, ката-
логи, описи, покажчики, огляди).
6.1.3. перелік фондоутворювачів за алфавітом
перелік включає назви (прізвища осіб) всіх фондоутворювачів ар-
хіву, розташований за алфавітом. подається назва фондоутворювача,
номер фонду, кількість одиниць зберігання, крайні дати документів фон-
ду. перелік фондоутворювачів є необов’язковим елементом довідкового
апарату.
Приклад:
канцелярія катеринославського губернатора, м. катеринослав, ф. 11,
1392 од. зб., 1871–1917 рр.
6.1.4. покажчики
якщо видання є багатотомним, покажчики укладаються окремо до
кожного тому видання.
6.1.4.1. Іменний покажчик
до іменного покажчика вносять імена всіх осіб, які згадуються в
основному тексті довідника (у т.ч. в примітках, посиланнях) з посилан-
нями на відповідну сторінку. Іменні рубрики в покажчику розташовують
за абеткою. Спочатку подають імена, наведені кириличним алфавітом,
потім – латинським. За структурою виділяють три види іменних покаж-
чиків:
прості (“глухі”) – у рубриках вказують лише прізвища та ініціали чи
повні імена, або інші визначення імен, наприклад, псевдоніми, крипто-
німи, прізвиська;
розгорнуті – у рубриках зазначають не лише власні імена, але й дати
життя особи;
анотований – у рубриках, крім визначень розгорнутих рубрик, по-
дають коротку характеристику діяльності особи або додаткові відомості
до тексту видання.
Іменний покажчик до архівного путівника може бути простим. відо-
мості в іменних рубриках подають так, як вони подані в тексті (прізвище
та ініціали, прізвище та повне ім’я, псевдонім, криптонім тощо), у назив-
ному відмінку. Ініціали або повні імена наводяться після прізвищ.
Приклад:
гординський Святослав
горникевич Т.
горький максим
виняток становлять імена титулованих або духовних осіб, псевдо-
німи, біблійні, античні та інші історичні імена.
Приклад:
андрій первозванний
гальшка гулевичівна
Імена духовних осіб зазначають в покажчику за таким зразком:
Будка Никита, єпископ
гундяк Іван, протоієрей
Іоан павло ІІ, папа Римський
прізвища родин, родів, династій, які наводяться в тексті у множині,
подані у покажчику з відповідними поясненнями:
Приклад:
Іванчуки, родина
любомирські, родина
Рюриковичі, династія
якщо у довіднику згадується кілька імен (псевдонімів, криптонімів)
однієї особи, то всі відомості про неї зосереджуються під одним іменем,
решта імен подаються у відповідних місцях покажчика з посиланням на
основне ім’я. якщо у тексті згадуються імена однієї особи кириличним
та латинським алфавітом, латинське ім’я подається у відповідному місці
покажчика з посиланням на кириличне ім’я.
Приклад:
Стефаник Юрій (псевд.: клиновий Юрій, гаморак Юрій)
гаморак Юрій див. Стефаник Юрій
клиновий Юрій див. Стефаник Юрій
казимира Богдан (Kazymyra Bohdan)
Kazymyra Bohdan див. казимира Богдан
За наявності в покажчику різних осіб з одним і тим самим прізвищем
і одними й тими ж ініціалами, імена (у разі необхідності й по батькові)
цих осіб подаються повністю.
Приклад:
Іваненко Іван петрович
Іваненко Іван пилипович
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям304 305
6.1.4.2. географічний покажчик
географічний покажчик включає перелік назв географічних об’єктів,
які згадуються в тексті довідника (країна, місто, село, селище, хутір, ріка
тощо), адміністративно-територіальних одиниць (область, район, воє-
водство, губернія, повіт тощо). Назви подаються за абеткою у називно-
му відмінку, у тому написанні, в якому вони зустрічаються в довіднику.
після назви через кому вказується визначення географічного об’єкта із
застосуванням з загальноприйнятими скороченнями: м (місто), село (с.),
селище (сел.), селище міського типу (смт), ріка (р.), гора (г.) тощо. Без
уточнень вказуються назви сучасних держав, але для назв колишніх дер-
жав можливі уточнення. Рекомендується біля назв населених пунктів та
адміністративних одиниць нижчого рівня зазначати їх адміністративно-
територіальне підпорядкування, за винятком обласних центрів та сто-
лиць держав. пояснення, що визначають адміністративний статус насе-
леного пункту, пишуться після коми, в називному відмінку.
Приклад:
Бердянський пов., Таврійська губ.
вітоніж, с., Рожищенський р-н, волинська обл.
глухів, м., Сумська обл.
київ
львів
південний Буг, р.
Румунія, королівство
Сиваш, затока
За наявності в покажчику двох та більше назв географічних об’єктів,
одну з них, найбільш відому (сучасну) приймають за основну, інші по-
дають з посиланнями на основну назву.
Приклад:
Івано-Франківськ (Станіславів)
Станіславів див. Івано-Франківськ
Хмельницький (проскурів)
проскурів див. Хмельницький
у географічному покажчику спочатку подають за абеткою назви,
вказані кириличним алфавітом, потім – латинським алфавітом.
6.1.4.3. предметно-тематичний покажчик
предметно-тематичний покажчик складається з предметних рубрик,
поданих у алфавітному порядку. предметні рубрики складають назви
установ, підприємств, організацій, політичних партій, етнічних груп,
конфесій, станів, галузей людської діяльності, понять, історичних подій,
які згадуються в довіднику.
Рубрики предметного покажчика можуть бути простими та склад-
ними.
проста рубрика складається тільки із заголовка, кількість слів в ньо-
му не береться до уваги.
Приклад:
канадський інститут українських студій
львівський таємний український університет
українське товариство “просвіта”
Складна рубрика складається із заголовка та підзаголовка (підза-
головків). підзаголовки складної рубрики використовують для деталі-
зації зібраного в рубриці, а також для розкриття змісту складного по-
няття, закладеного в рубриці. у заголовках і підзаголовках предметно-
тематичного покажчика часто застосовується інверсія (заміна прямого
порядку слів зворотнім). Інверсія застосовується для того, щоб зібрати в
рубриці відомості про близькі за змістом поняття.
Приклад:
консисторії
греко-католицькі
львівська митрополича
Станіславська єпископська
римо-католицькі
митрополича у львові
6.1.5. термінологічний словник спеціальних термінів
та застарілих понять
Термінологічний словник пояснює спеціальні терміни та застарілі
поняття, які згадуються в тексті видання. Терміни розташовуються за ал-
фавітом. у поясненні вказується значення термінів, згаданих у виданні.
Приклад:
артикль, артикул – стаття, частина офіційного документа, мирного догово-
ру тощо.
аршин – міра, довжини, у 18 ст. дорівнювала 71, 12 см
аудитор – чиновник у військовому суді, який поєднував функції прокурора,
секретаря і діловода
6.1.6. список скорочень
Список скорочень включає всі скорочено написані слова та пода-
ні за абеткою слова та абревіатури, що зустрічаються в тексті видання,
які супроводжуються їх повною назвою. Загальноприйняті скорочення
(т. д., і т. п., див., та інші, що позначають назви мір ваги, часу, простору,
стосуються цифр) до списку скорочень не включають. Скорочення слів
не повинні викликати їх подвійного тлумачення. повна назва скорочен-
ня слова або абревіатури іншими мовами подається українською мовою
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям306 307
із зазначенням у дужках оригінальної назви. Список скорочень можна
розміщувати на початку видання (після передмови), або наприкінці ви-
дання, після додатків та довідкого апарату.
Приклад:
гпу – державне політичне управління (рос. – государственное политичес-
кое управление)
губ. – губернія
ЄдаФ – Єдиний державний архівний фонд
6.2. анотований реєстр описів фондів
правила укладання іменного, географічного покажчиків, терміно-
логічного словника спеціальних термінів та застарілих понять, списку
скорочень див. у відповідних розділах методичних рекомендацій.
6.2.1. іменний покажчик
див. 6.1.4.1.
6.2.2. географічний покажчик
див. 6.1.4.2.
6.2.3. покажчик фондів за алфавітом назв
покажчик містить перелік всіх назв фондів, включених до анотова-
ного реєстру описів фондів, поданих за алфавітом.
6.2.4. покажчик фондів, укладений за галузевим принципом
до покажчика включено систематизовані за тематичними рубрика-
ми та підрубриками назви фондів, із зазначенням їх номерів. всередині
рубрик назви фондів розташовано за алфавітом.
Приклад:
семінарії
ф. 113. кирилівська вчительська семінарія ім. Т. г. Шевченка, с. ки-
рилівка Звенигородського повіту київської губернії
ф. 114. Черкаська чоловіча вчительська семінарія, м. Черкаси київ-
ської губернії
Установи та організації народної освіти
Шкільні ради
ф. 473. Золотоніська повітова училищна рада, м. Золотоноша пол-
тавської губернії
ф. 443. Чигиринська повітова шкільна рада, м. Чигирин київської
губернії
6.2.5. покажчик установ, що згадуються у довіднику
покажчик є різновидом предметно-тематичного покажчика, вклю-
чає алфавітний перелік назв установ, що згадуються в довіднику.
6.2.6. Зведений список об’єднаних, переміщених архівних фондів
та вільних номерів
Зведений список включає номери пропущених в реєстрі фондів та
відомості про їх об’єднання з іншими фондами архіву або переміщення.
Приклад:
Номери пропущених фондів відмітка про вибуття фонду
Ф. 310 приєднаний до ф. 152
Ф. 319–321 передані до цдІак україни
Ф. 323 вільний номер
6.2.7. термінологічний словник спеціальних термінів
та застарілих понять
див. 6.1.5.
6.2.8. список скорочень
див. 6.1.6.
якщо описові статті в анотованому реєстрі описів мають суцільну
нумерацію, посилання в покажчиках може здійснюватись на відповід-
ний номер описової статті, а не на сторінку.
6.3. міжархівний, міжфондовий, пофондовий довідник
до міжархівного, міжфондового, пофондового довідника рекомен-
довано включати іменний, географічний, предметно-тематичний покаж-
чики, термінологічний словник спеціальних термінів та застарілих по-
нять, список скорочень. вимоги до їх укладання та оформлення див. у
відповідних розділах методичних рекомендацій.
6.3.1. іменний покажчик
див. 6.1.4.1.
6.3.2. географічний покажчик
див. 6.1.4.2.
6.3.3. предметно-тематичний покажчик
див. 6.1.4.3.
6.3.4. термінологічний словник спеціальних термінів
та застарілих понять
див. 6.1.5.
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям308 309
6.3.5. список скорочень
див. 6.1.6.
якщо описові статті в довіднику мають суцільну нумерацію, поси-
лання в покажчиках може здійснюватись на відповідний номер описової
статті, а не на сторінку.
6.4. археографічне видання
6.4.1. наукові коментарі
Наукові коментарі включають короткі біографічні довідки про осіб,
які згадуються в текстах документів, історичні довідки про установи,
організації, об’єднання, політичні партії, історичні події, пояснення спе-
ціальних термінів, рідкісних, застарілих, незрозумілих слів, які зустріча-
ються в текстах опублікованих документів. Наукові коментарі рекомен-
дується розміщувати наприкінці видання, перед покажчиками.
6.4.2. перелік документів
перелік документів, опублікованих у виданні, може бути складовою
частиною змісту або окремим елементом видання. Стаття переліку міс-
тить порядковий номер, дату, заголовок документа та сторінки видання,
на яких опубліковано документ. Статті в переліку можуть бути розміще-
ні відповідно до структури видання або в хронологічному порядку.
до археографічного видання рекомендовано включати іменний, гео-
графічний, предметно-тематичний покажчики, термінологічний словник
спеціальних термінів та застарілих понять, список скорочень. вимоги
до їх укладання та оформлення див. у відповідних розділах методичних
рекомендацій
6.4.3. іменний покажчик
див. 6.1.4.1.
6.4.3. географічний покажчик
див. 6.1.4.2.
6.4.5. предметно-тематичний покажчик
див. 6.1.4.3.
6.4.6. термінологічний словник спеціальних термінів
та застарілих понять
див. 6.1.5.
6.4.7. список скорочень
див. 6.1.6.
Додаток 1
приклад оформлення титульної сторінки видання
державний комітет архівів україни
державний архів дніпропетровської області
архівні зібрання україни
Путівники
дЕРжавНий аРХІв
дНІпРопЕТРовСької оБлаСТІ
пуТІвНик
у двох томах
Т. 1
дніпропетровськ
“герда”
2009
На допомогу молодим Науковцям На допомогу молодим Науковцям310 311
Додаток 2
приклад оформлення звороту титульного аркуша видання
удк 930.25
ББк 79.3
а 87
головна редакційна колегія серії “архівні зібрання україни”:
Ольга Гінзбург (голова), Владислав Верстюк, Михайло Делеган, Іван Кісіль,
Володимир Лозицький, Наталія Маковська, Ірина Матяш (заст. голови), Оле-
на Мельниченко, Олексій Онищенко, Діана Пельц, Юлія Прилепішева, Леонід
Скрипка, Валерій Смолій, Павло Сохань, Ніна Топішко, Наталія Христова
Редакційна колегія тому:
Ірина Матяш (голова), Олена Мельниченко, Юлія Прилепішева, Наталія
Христова
упорядники:
Світлана Артамонова, Анжела Майстренко, Лініна Одинока, Ростис-
лав Романовський
Затверджено до друку рішенням Редакційно-видавничої ради державного комі-
тету архівів україни (протокол № 3 від 19.11.2010 р.) та вченої ради українсько-
го науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (прото-
кол № 7 від 10.11.2010 р.).
а87
архівні установи України : довідник. Т. 2 : Наукові уста но ви, музеї, бібліотеки.
кн. 1 : Національна академія наук украї ни, автономна Республіка крим, вінницька,
волинська, дніпро пет ровська, донецька, житомирська, Закарпатська, Запорізька,
Івано-Франківська, київська, кіровоградська, миколаївська, лу ган ська, львівська,
одеська області / держкомархів україни, уНдІаСд ; упоряд.: С. артамонова,
а. майстренко, л. одинока, Р. Романовський ; редкол. тому: І. матяш (голова),
о. мельниченко, Ю. прилепішева, Н. Христова. – к., 2010. – 625 с.
ISBN 966-8285-14-7
ISBN 966-8225-08-2 (кн. 1)
другий том довідника включає відомості про архівні документи у музеях,
бібліотеках, наукових установах. описові статті містять інформацію адміні-
стративного характеру, відомості про історію архівної установи, дані про обсяг,
склад та зміст фондів, довідковий апарат, бібліографію видань про склад та зміст
фондів. у першій книзі подано відомості про установи НаН україни, аР крим,
чотирнадцяти областей. для архівістів, істориків, працівників культури і освіти,
усіх, хто цікавиться історією україни.
Удк 930.25
ББк 79.3
ISBN 966-8285-14-7
ISBN 966-8225-08-2 (кн. 1)
© держкомархів україни, 2010
© уНдІаСд, 2010
© автори статей, 2010
© упорядники, 2010
Додаток 3
приклад оформлення останньої сторінки видання
Науково-довідкове видання
архівні зібрання україни
Путівники
державний архів
дніпропетровської області
путівник
у двох томах
Том 1
Редактор
Н. В. Киструська
Художньо-технічний редактор
М. Д. Кислов
верстка
О. О. Волобуєва, К. Мелентєва
підписано до друку 21.02.2009. Формат 60х90 1/8.
папір офсетний. гарнітура Meta Roman. друк офсетний.
ум. друк.арк. 61,0. ум. фарб. від. 61,0.
обл.-вид. арк. 50,3. Тираж 200 пр. Зам. № 4.
ппкФ “герда”,
пр. к. маркса, 60, м. дніпропетровськ, 49000
Свідоцтво про внесення до державного реєстру
серія дк № 397 від 03.04.2001
подІя 313На допомогу молодим Науковцям312
список джерел та літератури
архівістика : термінолог. словник / голов. архів. упр. при кабінеті
міністрів україни, удНдІаСд ; авт.-упоряд.: к. Є. Новохатський (кер.
авт. кол.) та ін. – к., 1998. – 106 с.
видання. вихідні відомості : дСТу 4861:2007. – чин. від 2009–01–
01. – к. : держспоживстандарт, 2009. – 46 с.
видання. основні види. Терміни та визначення : дСТу 3017–95. –
чин. від 1996-01-01. – к. : держстандарт україни, 1996. – 47 с.
видання. поліграфічне виконання. Терміни та визначення : дСТу
3018–95. – чин. від 1996-01-01. – к. : держстандарт україни, 1995. –
24 с.
діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять : дСТу
2732:2004. – Чин. від 2005-07-01 / розробники: о. Загорецька, л. драго-
мірова, л. кузнєцова, С. кулешов (кер. розробки), С. лозова, а. мань-
ковський, Н. Христова, а. Шурубура. – к. : держспоживстандарт укра-
їни, 2005. – 32 с.
методичні рекомендації щодо вибору, складання та редагування до-
поміжних покажчиків до видань / держ. наук. установа “книжкова пала-
та україни імені Івана Федорова” ; уклад.: п. м. Сенько, о. м. устінні-
кова. – к., 2010. – 80 с.
основні правила роботи державних архівів україни / держкомархів
україни, удНдІаСд ; за заг. ред.: л. о. драгомірової, к. Є. Новохатсько-
го. – к., 2004. – С. 177–192.
оформлення вихідних відомостей у виданнях : метод. рекомендації /
держ. наук. установа “книжкова палата україни імені Івана Федорова” ;
уклад.: г. м. плиса. – вид. 2-ге, змін. та доповн. – к., 2008. – 52 с.
правила видання історичних документів в СРСР. – к. : Наук. думка,
1972. – 122 с.
правила издания исторических документов в СССР / глав. архив.
упр. при См СССР, вНиидад и др. – 2-е изд., перераб. и доп. – м.,
1990. – 186 с.
про Національний архівний фонд і архівні установи : Закон україни
від 24 груд. 1993 р. № 3814 – ХІІ // відомості верховної Ради україни. –
1994. – № 15. – Ст. 86. [Зміни внесено Законом україни: про внесен-
ня змін до Закону україни “про Національний архівний фонд і архівні
установи” від 13 грудня 2001 р. № 2888 – ІІІ // відомості верховної Ради
україни. – 2002. – № 11. – Ст. 81].
юююююю
Удк 930.25(092)(477.46)
г. о. меЛьник*
ЗимоВий БаЛ тетЯни
кЛименко
висвітлено трудовий шлях дирек-
тора державного архіву Черкаської об-
ласті Тетяни анатоліївни клименко, яка
понад двадцять років працює в архіві.
ключові слова: державний архів
Черкаської області; дослідницька робо-
та; управління.
у перший день зими свій славний
ювілей відзначає Тетяна анатоліїв-
на клименко, директор державного
архіву Черкаської області. понад 20
років напруженої праці вона віддала
архівній справі. висока освіченість,
наукова принциповість, цілеспрямованість, надзвичайна працездатність
та вимогливість до себе й колег, відкритість до інновацій у сфері архів-
ної справи викликають захоплення та повагу.
Народилася Тетяна анатоліївна у 1960 р. у славному та одному
з найстародавніших міст україни – володимир-волинському, що на
волині. Народження її в цьому мальовничому краї зумовлено специ-
фікою професії батька – військовослужбовця армії колишнього СРСР.
відзначаючись у дитинстві дисциплінованістю (в переважній біль-
шості інтелігентних офіцерських родин це було одним із пріоритетів
у вихованні дітей), сумлінністю у навчанні в шкільні роки (невипад-
ковим було отримання нею свідоцтва про закінчення музичної школи
по класу фортепіано з відзнакою та загальноосвітньої середньої школи
із Золотою медаллю). Ще під час навчання викладачі музичної школи
оцінили старанність та обдарованість учениці, і вже у 16 років Тетяна
© г. о. мельник, 2010
* Мельник Ганна Олексіївна – головний спеціаліст з питань кадрової ро-
бо ти державного архіву Черкаської області.
|