Специфічні принципи і методи архівознавства
У статті розглянуто конкретнонаукові принципи та методи архівознавства, особливості їх трактування науковцями різних країн світу.
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Назва видання: | Архіви України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26356 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Специфічні принципи і методи архівознавства / І.Б. Матяш // Архіви України. — 2010. — № 5. — С. 19-44. — Бібліогр.: 94 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26356 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-263562011-09-01T12:07:29Z Специфічні принципи і методи архівознавства Матяш, І.Б. Статті та повідомлення У статті розглянуто конкретнонаукові принципи та методи архівознавства, особливості їх трактування науковцями різних країн світу. В статье рассматриваются конкретнонаучные принципы и методы архивоведения, особенности их трактования учеными разных стран мира. The article deals with the concrete-scientific principles and methods of archival science, features of their interpretation by scientists around the world. 2010 Article Специфічні принципи і методи архівознавства / І.Б. Матяш // Архіви України. — 2010. — № 5. — С. 19-44. — Бібліогр.: 94 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26356 930.25:001.8 uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті та повідомлення Статті та повідомлення |
| spellingShingle |
Статті та повідомлення Статті та повідомлення Матяш, І.Б. Специфічні принципи і методи архівознавства Архіви України |
| description |
У статті розглянуто конкретнонаукові принципи та методи архівознавства, особливості їх трактування науковцями різних країн світу. |
| format |
Article |
| author |
Матяш, І.Б. |
| author_facet |
Матяш, І.Б. |
| author_sort |
Матяш, І.Б. |
| title |
Специфічні принципи і методи архівознавства |
| title_short |
Специфічні принципи і методи архівознавства |
| title_full |
Специфічні принципи і методи архівознавства |
| title_fullStr |
Специфічні принципи і методи архівознавства |
| title_full_unstemmed |
Специфічні принципи і методи архівознавства |
| title_sort |
специфічні принципи і методи архівознавства |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті та повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26356 |
| citation_txt |
Специфічні принципи і методи архівознавства / І.Б. Матяш // Архіви України. — 2010. — № 5. — С. 19-44. — Бібліогр.: 94 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT matâšíb specifíčníprincipiímetodiarhívoznavstva |
| first_indexed |
2025-07-03T06:03:07Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:03:07Z |
| _version_ |
1836604548722982912 |
| fulltext |
19статті та повідомлення
УДК 930.25:001.8
І. Б. Матяш*
специфІчнІ принципи
І МетоДи архІвознавства
У статті розглянуто конкретнонаукові принципи та методи архівознав-
ства, особливості їх трактування науковцями різних країн світу.
Ключові слова: предметний принцип (принцип пертиненції); принцип
походження (провенієнцпринцип); принцип територіального походження; ме-
тод реконструкції архівного фонду; метод функціонального аналізу.
Розроблення й тлумачення принципів та методів пізнання в архівоз-
навстві, як і категорійного апарату цієї науки, належить до “компетен-
ції” методології архівознавства. як відомо, слово методологія походить
від грец. μέθοδος / methodos (“шлях через”, “шлях дослідження”, “спо-
сіб пізнання”) та “λόγος” / logos (“вчення”) і означає систему принципів
і засобів організації й побудови теоретичної та практичної діяльності,
вчення про науковий метод пізнання (систему знань про теорію на-
уки) або систему наукових принципів, на основі яких базується дослі-
дження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів,
прийомів дослідження. Розвитку методології архівної науки упродовж
ХіХ – початку ХХі ст. сприяли праці вчених різних країн, зокрема:
в. автократова, К. Гельмана-виноградова, Є. старостіна, е. Хан-піри,
т. Хорхордіної (Російська Федерація), Г. Боряка, в. веретенникова,
л. дубровіної, в. Романовського (Україна), е. Казанови, е. лодоліні,
і. мацеліні (італія), Р. Ботьє, м. дюшена, Ш. ланглуа, і. перотена
Ж. Фав’є (Франція), с. навроцького, Б. Ришевського, Г. Робутки (Рес-
публіка польща), т. Шеленберга, т. іствуда (сШа), Х. дженкінсона,
л. Редстоуна і Ф. стіра (велика Британія), а. Бреннеке, Г. ендерса
(німеччина), т. Кука, Х. тейлора, л. дюранті (Канада), с. мюллера,
Й. Фейта, Р. Фруіна (нідерланди) та ін. слід зазначити, що більшість
цих знаних у світі науковців зосереджували увагу радше на змістовій
методології архівної науки, що досліджує структуру наукового знання,
статті та повідомлення
* Матяш Ірина Борисівна – доктор історичних наук, професор, заслужений
діяч науки і техніки України, перший заступник Голови державного комітету
архівів України.
© і. Б. матяш, 2010
статті та повідомлення20
закони виникнення, функціонування й розвитку наукових теорій, по-
нятійний апарат тощо. Формальні аспекти методології архівознавства,
пов’язані з аналізом мови науки, описом і аналізом методів досліджен-
ня, розробляли, зокрема в. автократов, К. Гельман-виноградов, с. на-
вроцький, і. перотен, Б. Ри шевський, е. Хан-піра. водночас є підста ви
вважати, що формальні аспекти методології архівознавства досі розро-
блені недостатньо, а стан сучасної архівознавчої думки засвідчує, що
методологія архівознавства перебуває в розвитку. проте, в архівній на-
уці вже склалася певна система принципів та методів, за допомогою
яких у ній набувається нове знання.
методологічну основу архівознавства складають фундаментальні
загальнонаукові принципи (об’єктивності, всебічності, комплексності,
історизму, детермінізму тощо), що є світоглядним підґрунтям архівоз-
навчої теорії, та конкретнонаукові (пертиненцтпринцип, провенієнц-
принцип, принцип аполітичності архівів, принцип територіальності ар-
хівів та ін.), які визначають засади дисциплінарного накопичення знань
та практичної діяльності архівів. для вирішення дослідницьких завдань
архівна наука послуговується також системою методів, серед яких:
а) загальні методи або методи світоглядних наук (діалектичний, герме-
невтичний та ін.); б) загальнонаукові методи (аналіз і синтез, індукція
та дедукція, аналогія, абстрагування, моделювання, системний аналіз
тощо); в) міждисциплінарні методи як сукупність ряду синтетичних, ін-
тегративних способів, які застосовуються на стиках наук (наукознавство
та архівознавство, інформатика та архівознавство, бібліотекознавство
та архівознавство, джерелознавство та архівознавства тощо); г) дисци-
плінарні (специфічні) методи як сукупність способів, принципів пізнан-
ня досліджуваних прийомів і процедур, що застосовуються в архівній
науці. слід визнати, що серед методів, якими оперують архівознавчих
дослідженнях, переважають адаптовані з урахування наукових завдань
методи, запозичені з інших наук (історії, бібліотекознавства, джере-
лознавства, наукознавства, наукової інформації, науки про організацію
і управління та ін.). на цьому наголошував і американський архівіст
джон Робертс, зауваживши, що теоретичний аспект знань архівіста має
бути отриманий з інших дисциплін1.
до “найстарших” архівознавчих конкретнонаукових, специфічних
принципів належить принцип пер тиненції (предметний або предметно-
тематичний принцип, перти ненц принцип; лат. pertineo – торкатися,
мати відношення, належати, сприяти2), який передбачає об’єднання ар-
хівних документів у групи відповідно до предметних та інших ознак і є
основою предметно-тематичної класифікації за формально-логічними,
заздалегідь розробленими схемами. сутність принципу полягає в тому,
що всі документи архіву мисляться “як єдине ціле і розподіляються
всередині даного цілого за загальною для всього архіву схемою”3, від-
21статті та повідомлення
так документи одного фондоутворювача в архіві можуть зберігатися в
різних серіях, а документи різних фондоутворювачів – в одній тема-
тичній групі. в російському архівознавстві відома й інша назва прин-
ципу – “логічний принцип”, у польському – “принцип предметної на-
лежності”. Ключовою характеристикою пертиненцпринципу є ознака
“логічної належності”, “причетності”4, що найяскравіше реалізується
в творенні колекцій та фондів особового походження. він широко за-
стосовувався в архівній практиці Європи в першій половині XIX ст. та
Російської імперії до початку XX ст. і зберігає певну актуальність у
практичній роботі архівів окремих країн донині.
предметний принцип зародився у Франції наприкінці XVIII ст.
й поширився на інші європейські країни. Його запропонував арман-
Гастон Камю (1740–1804)5 – головний архівіст постреволюційної
Франції, правник і вчений, котрий першим “возымел мысль о необхо-
димости сохранить архивы”6. Комісія архівістів за його керівництвом
мала завдання сконцентрувати всі акти минулої монархії та докумен-
ти ліквідованих установ в одному сховищі (для цього було виділено
кілька кімнат у приміщенні національних зборів, що отримали не-
забаром назву національного архіву), та досягти відкритості архіву,
доступності його документів дослідникам7. вирішення цих завдань
було можливим лише за умови класифікації документів, надходжен-
ня яких упродовж 1789–1793 рр. було надмірним. 2 листопада 1793 р.
уже Конвент визнав а.- Г. Камю національним архівістом і дав пра-
во верховного нагляду за документами. створене 1796 р. тимчасове
бюро класифікації документів займалося збиранням документів і роз-
поділом їх за виробленим принципом на три групи: а) практичної по-
треби і державного значення – приватновласницькі та судові докумен-
ти (domaniales et judiciaires); б) документи наукового, історичного та
культурного значення (appartenans aux sciences, histoire, art), історичні
пам’ятки (monuments historiques); в) документи, призначені до знищен-
ня8 (Inutiles ou dangereux). Крім того, документи першої і другої груп
розбивалися за штучними ознаками в різні класи і підгрупи за абет-
ковим принципом, запроваджувалася предметна класифікація одиниць
зберігання, тим самим кардинально порушувалася історично складена
цілісність старих архівів.
подальший розвиток предметно-тематичний принцип класифіка-
ції знайшов у законі 7 месидора 1794 р., який закріпив розподіл до-
кументів на 4 секції (категорії): 1) землевласницькі документи (section
domaniale); 2) юридичні документи (section judiciaire); 3) документи
наукової і культурної цінності (section historique); 4) документи “фе-
одального характеру”, що підлягають знищенню (documents purement
feodaux).
після смерті Камю предметно-логічну класифікацію впроваджував
новий директор національного архіву (архіву імперії), улюбленець
статті та повідомлення22
наполеона – п’єр-Клод-Франсуа дону (1761–1840)9, котрий запрова-
див секційно-серійне розташування документів у архіві, виокремив-
ши адміністративну, історичну, домініальну, юридичну, законодавчу
й топографічну секції та дві серії (позначалися буквами латинської
абетки): “F” – документи центральної урядової адміністрації, “BB” –
документи міністерства юстиції. Згодом кількість серій збільшилася.
вони формувалися іноді за тематичною ознакою (наприклад, “К” – іс-
торичні пам’ятки). великі серії поділялися на підсерії з позначенням
здвоєними літерами. така класифікація не була раціональною. як за-
значав французький архівознавець м. дюшен, “всі старі класифікації
… були засновані на предметному принципі, що означало порушення
в інтересах використання порядку, за якого вони виникли”10. вади та-
кої системи розподілу документів німецький архівознавець і. папрітц
вбачав у тому, що “...досягти бажаного в цій справі можна було лише
за умови, коли документацію залишали в тому структурному вигляді,
в якому вона надходила”11. У Франції раніше усвідомили необхідність
змін щодо принципу класифікації документів. водночас у німеччині
1799 р. було засновано на пертиненц-принципі генеральний план ді-
яльності державного архіву у мюнхені, Кобурзі та ін. містах.
як провідний архівознавчий принцип у другій половині XIX ст. у
Європі предметний принцип поступився принципу походження. од-
нак це не означало повної відмови від його застосування. предметно-
тематичний принцип класифікації обстоював, зокрема, в Росії в цей час
м. в. Калачов. ідеї останнього німецького захисника пертиненцприн-
ципу Г. Хольцингера були близькими і професору московського архе-
ологічного інституту і. Ф. Колесникову, котрий наполягав на тому, що
“каждый архив по своему происхождению и назначению индивидуален
и должен иметь свою собственную систему”12.
Чи не найдовше предметно-логічний принцип як основний затри-
мався в “молодій” з точки зору розвитку архівної справи країні – сШа.
тут за основну одиницю систематизації архівних документів було при-
йнято запозичене з англійської практики поняття “архівна група” (англ.
archives group), яке почасти збігалося з поняттям “фонду”13. архівна
група могла охоплювати як документи однієї установи, органа держав-
ного управління, так і кількох, пов’язаних спільністю або спадкоєм-
ністю функцій чи зв’язком підпорядкованості, а також документальну
колекцію, документи особового походження. до 1960 р. в сШа прева-
лювала традиція збирання “історичних рукописів”, орієнтована на від-
бір і зберігання розрізнених, вирваних зі свого природного середовища
документів та систематизація їх за змістом на підставі штучних біблі-
отечних класифікаційних схем14. відповідно до цих схем розроблявся
тематичний довідковий апарат: каталоги, описи, покажчики, путівники,
що розкривали зміст кожного документа. “предметно-тематический
23статті та повідомлення
поиск представлялся им логическим следствием библиотечной клас-
сификации”, – зазначав російський науковець в. м. виноградов15. на
початку 1960-х років американські архівісти, визнавши очевидне про-
тиріччя між предметною класифікацією та інтергральним характером
документів, що утворюються в діяльності державних установ, прийня-
ли за основу класифікації принцип походження.
принцип походження, що спирається на кардинально протилеж-
ний пертиненції чинник – провенієнцію (з лат. “provenio” – народжува-
тися, виникати, відбуватися)16, є основним принципом архівознавства
(передусім теорії організації архівних фондів та її прикладних аспек-
тів). в архівознавчій літературі відома й інша його назва – провенієнц-
принип, невіддільно пов’язаний із принципом неподільності фонду, а
почасти й ототожнюваний з ним. історія принципу походження, що за-
родився в Європі у XIX ст. і не втратив свого значення донині, свідчить
про універсальність і водночас відмінні нюанси в його інтерпретації,
назві та особливостях застосування в різних країнах.
сутність цього принципу полягає у вимозі відповідності структу-
ри і змісту архівного фонду структурі та змісту діяльності фондоут-
ворювача, забороні розпорошення документів з його складу, чіткого
відмежування одного фонду від інших. тобто принцип походження
визнає наявність генетичного зв’язку між сферою документотворення
та архівним зберіганням документів і вимагає зберігати в архівах іс-
торично утворені комплекси документів у тому порядку, в якому вони
утворилися в діловодстві установи-фондоутворювача17. Забезпечуючи
систематизацію документів фонду згідно з об’єктивними генетично
зумовленими взаємозв’язками його документів, він становить наукове
підґрунтя класифікації документів за історично утвореними фондами –
фондової класифікації. як зазначав в. м. автократов, “он был найден
отдельными архивистами-практиками интуитивно […] и обозначен уже
в 1820-е годы: целесообразно распределять документы в архиве в по-
рядке, при котором “все принадлежавшее отдельному учреждению”
объединяется и содержится в виде единого целого”18.
водночас слід згадати й про передумови такого “винаходу”. так,
Є. в. старостін убачав несвідоме застосування принципу походження
в роботі перших російських архівістів XVI ст.: “… в письмохранили-
щах приказов, приказных изб и т.п. дьяки и подьячие не ощущали ни
малейшей потребности в нарушении естественной принадлежности до-
кументов к структурным подразделениям или лицам (ящик такого-то
дьяка), их создавшим, интуитивно сохраняя, таким образом, принцип
происхождения”19. а німецький архівіст Й. Г. фон мейєрн, визначаючи
правила впорядкування архіву, 1729 р. писав, що для успішного ви-
конання цього виду роботи слід “согласовать с ним работу отдельных
регистратур и сообщить последним рубрики, по которым в архиве рас-
статті та повідомлення24
полагаются их материалы”20. думку про відмінності між документами,
утвореними в діяльності окремих установ, та потребу їх окремого до-
слідження висловлював у другій половині XVIII ст. француз Клемент
Буассі, однак на той час ідея не була реалізована. 1826 року архівіст із
Утрехту (Голландія) Геррит дедел отримав інструкцію, яка забороняла
під час упорядкування документів утрехтських капітулів змішувати їх,
щоб не втратити “красиву цілісність, що існує в архівах капітулів”21.
отже, в різних країнах задовго до інституалізації цього принципу фор-
мувалася тенденція до збереження в архівах структури документальних
комплексів, утворених у діяльності установ.
на практиці цей принцип (фр. Principe de provenance) був упоря-
джений у Франції в першій половині XIX ст., де здобув назву принципу
“поваги до фонду” (фр. Principe respect des fonds). Його обґрунтування
пов’язують з ім’ям автора поняття “фонд” (у розумінні всіх докумен-
тів, що відклалися в діяльності адміністративної установи, корпорації,
родини) наталіса де вайї (1805–1886). принцип “поваги до фонду” як
нову підставу класифікації був запроваджений на нормативному рівні
в укладеній ним “інструкції з упорядкування та систематизації доку-
ментів у департаментських архівах” (24 квітня 1841 р.). Це було від-
повіддю на розісланий усім департаментам лист тодішнього міністра
народної освіти Франції Ф. Гізо щодо необхідності запровадження пев-
ної класифікації архівів не за принципом вибірки, а за принципом не-
порушності і недоторканності архівного фонду. Фондова класифікація,
що прийшла на зміну предметно-тематичний, предметній, хронологіч-
ній та змішаній, яких дотримувалися в різних архівах, була покликана
забезпечити єдиний підхід до організації документів.
сутність французького принципу “поваги до фонду” полягала у ви-
мозі до збереження зовнішніх меж архівного фонду (в такому вигляді,
як він склався в діяльності фондоутворювача) та неподільності на ко-
лекції (з фонду не можна нічого ні вилучати, ні додавати до нього; в разі
розпорошеності – відновити попередній склад). “Классифицировать по
фондам – значит соединить вместе те бумаги, которые были собствен-
ностью одного учреждения, одной корпорации, одной фамилии, одного
лица, – пояснював близько до французької інструкції російським архі-
вістам о. п. воронов у своєму підручнику, – […] для приведения в по-
рядок архива надо прежде всего отыскать эти фонды и их восстановить
в том случае, если они были разбиты”22. при цьому обов’язковою до
виконання була вимога збереження цілісності фонду та його неподіль-
ності, його зовнішніх меж, а внутріфондову організацію, найзручнішу
й найбільш придатну для архівної практики та наукових досліджень,
мав забезпечити архівіст, належно вивчивши склад і зміст документів
та діяльність установи. тобто, внутрішня організація фонду залишалася
на розсуд співробітників архіву, для яких обов’язковим було знання іс-
25статті та повідомлення
торії та особливостей організації діловодства установи, фонд якої він
упорядковував. Французький підхід незабаром поширився в Європі.
Цікаво, що подібну вимогу зафіксовано в розділі про архіви по-
ложення про заснування губернських правлінь (1845) в Росії: “… глав-
нейшая обязанность архивариуса состоит в том, чтобы располагать и
содержать дела постоянно в том порядке, в каком они были в столе и в
каком поступают к нему. вновь заводимый архивный порядок должен
быть строго соблюден со введением сего учреждения, а дела прежних
лет приводятся в возможное устройство, как значатся в старых опи-
сях”23. однак ця ідея не отримала розвитку, натомість підтримувався
пертиненцпринцип із поділом (за м. в. Калачовим) на “отделы или
разряды по различию их содержания”24.
Запровадження принципу походження (нім. Prinzip der Ordnung
nach dem Provenienzen) в архівах німеччини в другій половині XIX ст.
пов’язано з ім’ям Генриха фон Зібеля25 – знаного історика, секретаря
історичної комісії Баварської академії наук і директора прусського
державного архіву. як представник школи леопольда фон Ранке26, при-
хильника ідеографічного, “архівно-дипломатичного” методу, відомого
своїм ставленням до документів офіційного походження як до найцін-
ніших і найнадійніших історичних джерел, Г. фон Зібель обстоював
цінність діловодних документів і значення процесу документостворен-
ня для науки та організації майбутнього архівного зберігання. на про-
тивагу документам особового походження (мемуари, перекази, описи),
які він вважав ненадійними27, кожен діловодний документ учений нази-
вав частиною реальної історичної дії, а комплекс документів – здатним
безпосередньо розкрити “становлення і зв’язок цієї дії”28. така позиція
забезпечила надання нормативного значення в німецькій архівістиці
принципу походження, де здобув назву “реєстратурпринципу” (нім.
Regi straturprinzip) і реалізовувався у однозначній вимозі обов’язкового
збе реження внутрішньої структури фонду в такому вигляді, як вона
склалася в канцелярії (реєстратурі) установи. на відміну від французь-
кого тлумачення принципу, підтверджуючи ідею необхідності збере-
ження утворених в установі фондів, німецький варіант не давав жодно-
го шансу втручанню в структуру фонду, ставив жорсткі вимоги щодо
систематизації документів всередині фонду й передбачав організацію
документів у суворій відповідності з їхнім походженням у діяльності
певної установи. при цьому перевага надавалася групуванню в меж-
ах фонду за структурними підрозділами установи перед групуванням
за темами. в історіографії архівознавства неодноразово вказувалося на
консервативність німецького розуміння провенієнцприницпу і відсут-
ність гнучкості порівняно з французькими підходами. “правила впо-
рядкування документів у таємному державному архіві” (1881), видані
Г. фон Зібелем, зафіксували вимогу розподіляти документи у відпо-
статті та повідомлення26
відності до їхнього походження та заборону порушувати цілісність
документів установи, змінювати історично укладену структуру цієї
цілісності. Реєстратурпринцип набув значення базового і виконувався
неухильно. як зазначала російська дослідниця зарубіжного архівознав-
ства і. і. любименко в статті про потсдамський архів, “в класифікації
справ суворо дотримуються реєстратурпринципу”29.
теоретичним обґрунтуванням принципу походження в нідерландах
стала відома праця семюеля мюллера, Йогана адріана Фейта і Роберта
Фруіна “настанови до упорядкування і описування архівів” (1897)30.
Цікаво, що “класична” праця “класичних” авторів мала ще одного “спі-
вавтора”, вплив якого на задекларовану концепцію організації архівних
документів переконливо довів ерік Кетелаар31. Йдеться про “першого
голландського архівного науковця”32 теодора ван Ріємсдейка – одно-
курсника і колегу семюеля мюллера. отримавши в університеті фах
істориків права, вони обидва стали міськими архівістами: мюллер – в
Утрехті (1874), Ріємсдейк – в Зволлє (1873) і водночас зайнялися роз-
робленням архівної методології. с. мюллер добре пам’ятав слова од-
ного з викладачів паризької школи хартій, лекції якого він свого часу
відвідував, про розуміння поваги до фонду як “абсолютного правила”.
сутність архіву він осягав у тісному спілкуванні з теодором ван Рі-
ємсдейком, раніше за колегу перейшовши від наукових пошуків до
практичної роботи. У 1877 р. Ріємсдейк дійшов висновку, що архівні
документи слід зберігати в їхньому природному, оригінальному кон-
тексті, що дозволяє найкраще зрозуміти їх характер і зміст, а система
розташування фондів має відповідати своєму первісному походженню,
акцентує увагу на необхідності вивчення функцій і напрямів діяльності
установ-утворювачів документів33. “взаємозв’язок документів показує
їх характер і взаємозв’язки значно краще, ніж будь-який порядок, який
може архівіст застосувати пізніше”, – стверджував він у своїй праці
про архіви Республіки об’єднаних провінцій (нідерланди) у XVI ст.
(1885). тим самим Ріємсдейк обґрунтовував “принцип структури”
(“прин цип поваги до архівних структур”), висуваючи як його вимогу
ці лісність фондів, чию історичну структуру не можна порушувати сис-
темою механізмів, які є чужими для фондів, а за необхідності віднов-
лювати їх34.
сприйнятий і кодифікований голландськими архівістами у “на-
становах…”, принцип був по своїй суті ближчим до німецького розу-
міння, ніж до французького, і передбачав іще суворіші вимоги – не
лише повну відповідність структури фонду, а й повне відновлення (у
разі розпорошеності) всередині фонду того порядку, який існував у ре-
єстратурі установи задля уникнення плутанини в природно складеній
систематизації документів, що її може зумовити будь-яке втручання в
структуру фонду. “Кожен архів є органічним цілим; він утворюється
27статті та повідомлення
самим фактом діяльності управління або посадової особи, завжди є ві-
дображенням їхніх функцій, а тому не може бути створений довіль-
но, як складаються колекції історичних манускриптів. архівний фонд
є живим організмом, або, принаймні, організмом, який жив… Кожен
архівний фонд має, так би мовити, свою особистість, свою індивідуаль-
ність, які архівіст повинен навчитися розуміти перед тим, як упоряд-
ковувати його... Кожен фонд повинен існувати окремо, за принципом
поваги до фондів”, – зазначалося в “настановах…”35 працю архівіста
та обізнаність із історією цієї установи автори порівнювали з роботою
палеонтолога, який збирає скелет первісної тварини з кісток. За спра-
ведливим зауваженням відомої російської вченої н. в. Бржостовської,
праця с. мюллера, Й. Фейта і Р. Фруіна “способствовала установле-
нию однообразия в постановке всех видов работ в архивах Голландии,
сыграв здесь роль, подобную той, которую во Франции играло един-
ство методических установок Школы хартий”36.
активне прийняття архівістами різних країн принципу поваги до
фонду засвідчило обговорення його широким представницьким зага-
лом на міжнародному конгресі адміністративних знань і міжнарод-
ному конгресі архівістів та бібліотекарів, що відбулися в Брюсселі
(Бельгія) в 1910 р. виголошена на першому зі згаданих конгресів перед
непрофільною аудиторією (управлінцями, представниками адміністра-
цій установ) бельгійським архівістом Ж. Кювельє промова “необхід-
ність періодичного передавання адміністративних документів до архів-
них установ” (“De la nécessité des versements périodiques des documents
administratives dans les dépôts d’archives”) містила думку про потребу
запровадження в установах посад архівіста задля групування і катало-
гізації документів у реєстратурах. Фахово підготовлені архівісти по-
винні, на його переконання, “… исходя из строго научных оснований,
указать каждому документу принадлежащее ему место в классифика-
ции данной отрасли управления и сделать это так искусно, чтобы до-
кумент всегда легко было найти. Чтобы оценить эту роль, какую мог
бы сыграть архивист в каждом действующем учреждении, достаточно
только дать себе отчет в колоссальном сбережении времени, которое
может подарить администраторам и людям науки рационально постав-
ленная классификация документов”37. За доповіддю Ж. Кювельє кон-
грес визнав за бажане опрацювання документів у реєстратурі таким
чином, щоб під час передавання до архіву на його упорядкування та
каталогізацію витрачалося якнайменше часу. відтак визнавалося зна-
чення класифікації за походженням з точки зору використання інфор-
мації практиками та науковцями.
професійний загал міжнародного рівня (архівна секція конгресу
архівістів та бібліотекарів у складі 120 учасників) виніс свій вердикт
щодо принципу походження за доповіддю голландського архівіста
статті та повідомлення28
м. вірсума (однією із 13-ти, заслуханих на конгресі). принцип похо-
дження було одноголосно визнано найкращою системою класифікації
та інвентаризації кожного архівного фонду “як із точки зору логічного
розташування документів, так із точки зору правильно усвідомлених
інтересів історичного дослідження”38. Згідно з рішеннями конгресу,
практична складова змісту принципу визначалася тим, що “при класси-
фикации и хранении архивных документов необходимо каждый доку-
мент помещать в ту группу и в ту часть этой группы, в состав которых
архивный документ входил в то время, когда данная коллекция была
еще “живым организмом”39. тим самим стверджувалася неприпусти-
мість будь-яких довільних порушень цілісності історично складених
документних комплексів. відтоді питання, пов’язані з принципом по-
ходження, неодноразово розглядалися на міжнародних зібраннях ар-
хівістів та істориків40. як справедливо зазначала н. в. Бржостовська,
принцип походжения склав “важнейшее теоретическое достижение и
остался, как классическое наследие последующим поколениям архи-
вистов”41.
1919 року принцип походження було унормовано в польщі. нові
правила впорядкування архівних документів зобов’язували всі держав-
ні архіви дотримуватися принципу походження та дбати про неподіль-
ність фондів42. відповідно до цього принципу, документи, утворені в
діяльності установи, визнавалися неподільною цілісністю і в складі ар-
хівного фонду мали зберігати внутрішній порядок, який отримали в ді-
ловодстві установи43. Широкому запровадженню принципу походження
посприяло його теоретичне обґрунтування провідними істориками-
архівознавцями на Четвертому загальному з’їзді польських істориків
(познань, 6–8 грудня 1925). У своєму виступі “архівний принцип про-
венієнції”44 відомий архівознавець Юзеф пачковський запропонував
власну версію назви принципу – принцип канцелярської належності
(пол. zasada przynależności kancelaryjnej) як такої, що, на його думку,
точніше відображає зміст поняття. відтоді термін закріпився в поль-
ській архівістиці. важливе значення для подальшого розвитку архів-
ної практики мав і окреслений науковцем алгоритм упорядкування
документів на засадах принципу канцелярської належності, який пе-
редбачав виявлення і виокремлення із загального масиву документів,
що складали окремий фонд; вивчення структури, напрямів діяльності
та принципів організації діловодства установи-фондоутворювача; упо-
рядкування документів відповідно до порядку в діловодстві установи-
фондоутворювача. ідеї Ю. пачковського підтримали інші науковці.
адам Калетка наголосив на необхідності застосування установами пе-
реліків та передавання їх архівам для полегшення відтворення діловод-
ного порядку документів, алексій Бахульський вказав на позитивний
вплив застосування принципу походження для прискорення доступу
29статті та повідомлення
до інформації, Юзеф семенський окреслив важливість неподільності
архівного фонду як одного з основних принципів організації архівних
документів45. наукове обґрунтування принципу канцелярської належ-
ності на з’їзді дало старт широкому його застосуванню в практичній
діяльності польських архівістів.
1922 року принцип походження було офіційно визнано в Росії ін-
струкцією Центрархіву РсФРР “по выявлению и учету архивных фон-
дов”. Звісно, до цього часу він не залишався для російських архівістів
terra incognita і неодноразово згадувався в лекційних курсах, підручни-
ках46 як елемент зарубіжної практичної та наукової діяльності, а також
визнавався за раціональний під час розроблення принципів фондуван-
ня. інструкція запроваджувала облік документів за фондами, при цьому
наголошувалося на спільності походження та належності документів
фонду до однієї установи чи особи47, хоч конкретно принцип похо-
дження як такий не визнавався. Кілька років по тому в своєму виступі
на VI міжнародному конгресі історичної науки (осло, 1928) заступник
керівника Центрархіву РРФсР в. в. адоратський виокремив два прин-
ципи організації архівної справи в радянській Росії: принцип центра-
лізації та принцип неподільності архівного фонду48. тим самим було
запроваджено ще одну версію назви принципу походження – принцип
неподільності архівного фонду (рос. принцип недробимости архивного
фонда).
в українському архівознавстві другої половини 1920-х років прин-
цип походження було сприйнято у французькій версії. “в сучасній ар-
хівній науці твердо встановлено правило непорушності архівного фон-
ду – принцип “поваги до фонду”, – в. о. Романовський. – … зараз цей
принцип один із непохитних каменів у фундаменті архівознавства, ка-
мінь, здобутий гірким та тяжким досвідом працьовників над архівним
матеріялом”49. “З двох основних систем клясифікації архівних матері-
ялів за головну править клясифікація за походженням”, – наголошував
в. і. веретенников50.
З проблемою застосування принципу походження радянські архі-
вісти зіткнулися дещо пізніше в нових умовах. із поглибленням тоталі-
таризму в другій половині 1930-х років, у протиріччя вступили розумін-
ня справжніми вченими раціональності принципу, його універсального
характеру і політичне неприйняття новими радянськими службовцями
“ідеалістичного” принципу та сфабрикованих “буржуазних” ідей щодо
“захисту власності” на архіви. низка статей, що ґрунтувалися переваж-
но на переказі і. о. Голубцовим основних положень праці с. мюллера,
Й. Фейта та Р. Фруіна51, засуджувала принцип як такий, що не відпо-
відає потребам радянської архівістики52. Йому протиставлявся історич-
ний принципу з ідеологічних засад. “… совершенно ясно, что прове-
ниенцпринцип, являющийся продуктом буржуазной архивной нау ки,
статті та повідомлення30
построенный на идеалистической базе, не может быть механически
перенесен в нашу практику”, – безапеляційно стверджували випус-
кники 1936 року “провідного” архівного вишу країни – московського
історико-архівного інституту – і. назин та З. доброва53. попри вислов-
лювання й більш поміркованої позиції (“провениенципринцип в части
неделимости и самостоятельности архивных фондов, если состав их
определяется правильно, исторически имел и имеет положительное зна-
чение, предохраняя архивные фонды от расчленения по произвольным
схемам”54), провенієнцпринцип у тоталітарній країні було відкинуто
з точки зору теорії. однак, як вірно зауважила л. і. солодовникова,
“советские архивисты на практике придерживаются именно его”55. Цю
думку було висловлено на всесоюзній нараді з питань фондування та
обліку документів 1963 р., коли в Європі активно відбувався процес
переосмислення теоретичних засад принципу походження, зумовлений
стрімким збільшенням обсягів документів.
так, серед німецьких архівістів розгорнулася дискусія щодо нового
розуміння принципу походження, названого Г. о. мейснером “вільним
проенієнцпринципом”. наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років у
французькій спеціальній літературі обговорювалася проблема ігнору-
вання принципу “поваги до фонду” щодо “відкритих” фондів56. відтак,
не випадковим стало обговорення архівних принципів під час V між-
народного конгресу архівів (Брюссель, 1–5 вересня 1964 р.). Зокрема, у
доповіді німецького архівознавця і. папритця “сучасні методи систе-
матизації архівних матеріалів до 1800 року” зазначалося, що принцип
походження не є догмою і вимагає перегляду в нових умовах, зокрема
уточнення розуміння поняття “фонд” та “архів”57 прискорювало потребу
перегляду засад принципу походження і збільшення документопотоків.
Зміни в розумінні цього принципу у Франції відбулися 1961 р. з
огляду на запроваджену івом перотеном у французьку архівну прак-
тику англо-американську теорію “трьох віків” архівів58. У статті “ад-
міністрація і три віки архівів” він звернув увагу на те, що застосуван-
ня принципу поваги до фонду залежить від управління документами
на різних етапах їхнього “життя”: поточний архів, “проміжна стадія”,
остаточний архів (“archive archivee”). Цим етапам відповідав “вік” архі-
вів: “поточні архіви”, “архіви в сховищі”, “історичні архіви”. авторська
ідея про існування “проміжного віку” в “життєвому циклі” архівів ви-
пливала з концепції відомого американського архівіста теодора Р. Ше-
ленберга про стадії “життя” документів59 та заснованій на ній практиці
архівів сШа розподілу документів за термінами зберігання відповідно
до життєвого циклу та функціонування створених відповідно до дер-
жавного “акту про федеральні архіви” (1950, 5 вересня) центрів доку-
ментації, звідки документи надалі надходили на постійне зберігання60.
31статті та повідомлення
варто зауважити, що ідеї, близькі до концепції життя архівів, ав-
тором якої в архівознавстві вважають теодора Р. Шеленберга, значно
раніше висловлював видатний бельгійський учений поль отле у праці
“Manuel de la Documentacion Administrative: Principes Généraux” (1913)61.
“Життя документа” він розглядав як цикл від “народження” до “загибе-
лі на аутодафе” (втрати актуальності, знищення або подальшого пере-
давання на архівне зберігання), причому питання виокремлення доку-
менту до знищення бачиться йому окремою фазою життя62. Близькою
до концепції теодора Р. Шеленберга і згодом і. перотена була думка
щодо “поточних архівів та архівів завершених діловодством справ” як
окремого, “архівного”, періоду життя документа. Зв’язок із принципом
походження, очевидно, простежується у вимозі до належної організації
документів у поточних архівах, “щоб після передавання документів до
кінцевих архівів, потребувалися мінімальні заходи для їх каталогізації
та класифікації”63. З огляду на таке розуміння полем отле докумен-
та в архіві, можна припустити вплив на формування його наукового
світогляду відомих у архівному світі співітчизників: т. ван Рімсдейка,
с. мюллера, Й. Фейта, Р. Фруїна.
У праці “Життя документа у поточних архівах” і. перотен називав.
“середній вік” або “проміжну стадію” віком “складування документів”,
“прикрим переходом між адміністрацією та історією”64. Цю стадію він
вважав найбільш проблемною, оскільки для адміністрації установи, в
діяльності якої вони утворилися, документи вже не були актуальними
й “викидалися на горища”, а архівні служби не зважувалися забрати
документи, вважаючи їх потрібними адміністраціям. наслідком цього
були очевидні втрати документів, що перебували в неупорядкованому
стані, а забезпечити в чистому вигляді принцип поваги до фонду не
видавалося з цих причин можливим. вирішення проблеми і. перотен
вбачав у створенні проміжних сховищ, де б забезпечувалися всі вимоги
до зберігання документів65. теорія трьох віків архівів66 давала ключ до
впровадження цього фундаментального принципу щодо нових архівів
і розуміння поняття “архіважу” як сукупності всіх видів практичної ді-
яльності архівів з організації фондів, зберігання документів та вико-
ристання інформації, що міститься в них, на всіх етапах “життя” до-
кумента.
спеціально розглядав цю проблему Карл лярош у статті “Що озна-
чає повага до фонду? ескіз структурального архівознавства” (1971)67.
архіви він вважав результатом діяльності державних установ в усіх га-
лузях та наголошував на необхідності детального вивчення структури
установи та найдокладнішого її відображення в архівній класифікації.
важливе завдання архівіста, на його думку, полягає у збереженні ціліс-
ності фонду, що базується на природі об’єкта. до завдань практика не
належить оцінка цінності документів, а лише відновлення принципів
їх організації, що існували в установі. пріоритет висловлення “приват-
статті та повідомлення32
них” думок на підставі вивчення документної інформації автор відда-
вав історику.
написана кількома роками пізніше праця ще одного відомого фран-
цузького архівіста, головного зберігача технічної служби дирекції архі-
вів Франції, мішеля дюшена “принцип поваги до фонду в архівістиці.
теоретичні принципи та практичні проблеми” (1977)68 підтверджувала
провідну роль принципу як “бази” теоретичного і практичного архі-
вознавства. У контексті всебічного аналізу питань науки і практики,
пов’язаних із поняттям “архівний фонд”, м. дюшен наголошував, що
цей фундаментальний принцип архівознавства вирізняє працю архівіста
з-поміж діяльності інших “зберігачів пам’яті” й відокремлює її зокрема
від праці бібліотекаря, з одного боку, та документознавця – з другого.
вважаючи, що принцип поваги до фонду легше задекларувати, ніж ви-
значити, і визначити легше, ніж застосувати, він проаналізував основні
елементи використання цього принципу та труднощі його застосуван-
ня. автор сформулював п’ять правил, відповідно до яких слід організо-
вувати фонди зміни або передавання компетенції: фонди установи, що
припинила діяльність, слід розглядати як окремі від фондів установ, які
їх прийняли (крім випадків, коли фонди не можливо відокремити).
проте усі архівознавчі праці засвідчували непорушність принципу
поваги до фонду. Робер-анрі Ботьє вважав навіть за бажане, щоб прин-
цип поваги до фонду був регламентований законом як основа всіх робіт
з класифікації задля збереження цілісності кожного фонду69.
об’єктивну оцінку принципу походження дав у своїх працях 1970-
1980-х років російський теоретик архівознавства в. м. автократов,
наголосивши на його фундаментальності та теоретичній значущості70.
“если современное архивоведение представляет собой систему разви-
того научного знания, то этим оно обязано в первую очередь понятию
о происхождении, действующему через категории фонда и с помощью
двух неоднократно называвшихся принципов [принципу походження
та принципу неподільності фондів – І. М.]”, – вважав учений71. причи-
ну тривалого ігнорування принципу походження радянською архівною
наукою він вбачав у стійкому негативному ставленні до нього, сформо-
ваного ще в 1930-х роках. Роль принципу походження, за в. м. авто-
кратовим, полягає, насамперед, в реалізації класифікаційної функції, в
теоретичному забезпеченні питань фондування завдяки використанню
історичного аналізу діяльності установ та генеалогічного – щодо фон-
дів особового походження. основними постулатами вчений вважав від-
криття “історичну природу фондоутворювача” та визнання пріоритету
історичної внутріфондової структури72, врахування генетичних зв’язків
документів з фондоутворювачем.
на розвиток розуміння принципу в. м. автократов запропонував
поняття “інформаційної несуперечливості”, яке означало збереження
33статті та повідомлення
генетичних зв’язків та інформаційної взаємоорієнтованості між доку-
ментами фонду навіть у стані зміни стану фонду73, та “інформаційно-
го потенціалу фонду” в значенні інформаційного різноманіття фонду,
що прямо залежить від ролі фондоутворювача в системі суспільного
управління та його місця в ієрархії управління74.
новаторськими підходами позначене розуміння принципу похо-
дження в ці роки й у північній америці, влучно назване канадським
ученим террі Куком “нео-походженням”. переломним етапом у цьому
питанні були 1970-і рр., коли під впливом праць теодора Р. Шеленбер-
га про застосування теорії походження в розумінні процесу документо-
створення, історичного змісту документів, північно-американці почали
застосовувати її в експертизі цінності, описуванні та суспільній службі.
невдовзі канадський учений том несміт запропонував розглядати “іс-
торію документа” як основу “нової форми” соціально-історіографічного
наукового підходу Хью тейлора, а “дослідження документів” як ме-
тод розвитку “сучасної дипломатії”75. Це був крок до оновлення теорії
походження. підтримуючи колегу, террі Кук наголошував, що, зосе-
редивши увагу на “походженні, повазі до фондів, контексті, еволюції,
взаємозв’язках, порядку” документів, тобто, в серці професійної теоре-
тичної дискусії, архівісти зможуть перейти від “інформаційної” до па-
радигми “знання” і, таким чином, “реанімують” її актуальність в епоху
електронних записів і мережевих комунікацій76. тим самим почалося
“перевідкриття” канадськими архівістами принципу походження, було
проведено низку архівних досліджень з метою “вивчення інформації
про походження стосовно авторів документації, створення документів,
а також форми, функцій та фізичних характеристик різних архівних до-
кументів” у всіх засобах77.
Розвитку “нео-походження” прислужилися й праці з дипломатики
кінця 1980-х рр. лучіани дюранті, яка наголосила на важливості теорії
походження для розуміння сучасних документів78. відтак актуалізува-
лися прийоми аналізу документів із акцентом на історії їх створення та
фокусуванні уваги архівістів на доказовій силі документа, близькій до
її розуміння дженкінсоном. Цей напрям у канадському архівознавстві
отримав назву “нео-дженкінсонового відродження”79 і полягав у засто-
суванні прийомів дипломатики в сучасному архівознавстві: проведенні
ретельних досліджень форми, структури й авторства документів, осо-
бливо в електронному середовищі, тобто здійсненні дипломатичного
аналізу висхідного потоку документів. водночас розвивався інший на-
прям досліджень, який передбачав особливу увагу до дослідження істо-
рії фондоутворювачів і здійснення функціонального аналізу нисхідно-
го потоку документів. Функціональний аналіз орієнтував на вивчення
функцій, процесів і напрямів діяльності фондоутворвача; дипломатич-
ний – забезпечував чітке зрозуміння доказових дій. Результатом “по-
статті та повідомлення34
вторного відкриття походження” стало запровадження в національно-
му архіві Канади “стратегії макрооціночного створення”, в основу якої
було покладено функцієорієнтований, мультимедійний і орієнтований
на походження підхід, що базувався не на використанні документів для
планового дослідження, а радше на аналізі функцій фондоутворювача,
програм та напрямів діяльності авторів документів і тих фізичних чи
юридичних осіб, з якими автори взаємодіяли або чиї інтереси обсто-
ювали80. тісно пов’язана з перевідкриттям походження була й канад-
ська ініціатива зі створення нової системи описових норм у зв’язку з
запровадженням концепції архівних фондів, ґрунтованій на теорії по-
ходження, що замінила запроваджені Шелленбергом “групи докумен-
тів”. структурний багаторівневий опис дозволяв ураховувати історичні
зв’язки документів81.
остання чверть XX ст. позначена й іншими спробами поглиблення
змісту принципу походження, зокрема включення до нього принципу
територіальності архівів або принципу територіального походження
(“provenance territorially”) чи “територіального відношення (“rele vance
territorially”), тісно пов’язаного з поняттями “реституція архівних фон-
дів” і “спільна архівна спадщина” та принципом місцезнаходження
фондоутворювача. Цей принцип іноді розглядають як окремий. Його
сутність полягає в повазі до зв’язків архівних фондів із територією, на
якій вони утворені82. Згідно з принципом територіальної належності,
архіви установ, що відклалися в межах якоїсь географічної території,
повинні зберігатися на місці компетентними службами. відтак, пере-
міщені архіви, захоплені під час війн або інших бойових дій як тро-
феї або заклад, чи архіви, що опинилися на території, що перейшла з
якихось причин під суверенітет іншої держави, підлягають поверненню
в країну походження. така особливість принципу тяжіє до положень
мюнстерської угоди (1648), яка передбачала знаходження викрадених
під час війни архівів у місці їх останнього зберігання. принцип не по-
ширюється на дипломатичні архіви та окремі групи документів окупа-
ційних влад83. “принцип походження, що включає одночасно і повагу
до фонду, і принцип територіальності, є єдиним способом примирити
поняття адміністративної спадкоємності і колективної ідентичності”, –
наголошував французький архівознавець ерве Бастьєн84. принципи по-
ходження і територіальної належності були рекомендовані в резолюції
генеральної конференції ЮнесКо (найробі, 1976) до обов’язкового
врахування як основні принципи архівознавства під час укладання дво-
сторонніх угод про передавання архівів85.
* * *
принцип походження лежить в основі дисциплінарних (специфіч-
них, власне архівознавчих) методів, до яких належать зокрема метод
реконструкції архівного фонду та метод функціонального аналізу.
35статті та повідомлення
метод реконструкції архівного фонду для аналізу та реконструк-
ції процесів створення документів (у тому числі у діловодстві уста-
нови та організації архівних фондів) на засадах принципу походжен-
ня “винайшов” 1979 р. польський науковець станіслав навроцький86.
подальшому опрацюванню методу прислужився Богдан Ришевський,
виокремивши кілька варіантів його етапів87. Згідно з першим варіан-
том польської моделі цього методу, дослідження процесу формування
архівного фонду включає вивчення процесу створення документації та
формування її внутрішніх зв’язків, виникнення діловодних блоків (кан-
целярських частин) і зв’язків між ними, створення реєстратури (систе-
ми документації, канцелярських книг), експертизи цінності, організації
архівного фонду. при цьому рекомендовано на підставі інформації іс-
торичних джерел досліджувати архівотворчі процеси як класичну сис-
тему, в якій представлені об’єкти і зв’язки між ними, а також можуть
виникати підсистеми як складові елементи систем вищого порядку88.
інший варіант застосування методу передбачає відтворення структу-
ри і напрямів діяльності установи-фондоутворювача в їх історичному
розвитку та вивчення первісного внутрішнього устрою (устроїв) фонду
через реконструкцію процесу створення фонду, аналіз конкретних пра-
вил, що визначали цей процес, і виявлення всіх невідповідностей та
суперечностей. Цей спосіб включає такі етапи: початкові дослідження,
виокремлення чи злиття, експертиза цінності, вибір способу упорядку-
вання, упорядкування, описування, підготовка вступу до опису, підго-
товка іншого довідкового апарату. З плином часу під впливом новітніх
технологій до інструментарію методу увійшли нові способи створення
архівного опису. так, польські науковці рекомендують інші прикінце-
ві етапи: встановлення внутрішньої структури архівного фонду, вибір
рівня і стандарту опису, створення архівного опису.
для реконструкції сучасних фондів пронується інший алгоритм до-
слідження. вивчення процесів документостворення розпочинається з
ознайомлення з документообігом (його внутрішні та зовнішні напря-
ми) у структурних підрозділах установи-фондоутворювача та аналізу
повноважень цих підрозділів. після цього аналізують повноту відкла-
дення інформації. мета такого дослідження полягає у з’ясуванні ціліс-
ності збереженої інформації відповідно до виконуваних повноважень
та встановлення всіх місць перебування документації, що не повторю-
ється і становить найбільший інтерес для досліджень89.
Класична схема дослідження процесу створення документів вклю-
чає статичний опис структури канцелярії організаційного підрозділу,
її функцій (динамічного образу канцелярії) з урахуванням типології
канцелярії, канцелярської системи, обігу листів, створення допоміж-
ного апарату. Ще один дослідницький підхід (за Б. Ришевським) орі-
єнтований на дослідження реєстратури: організації, функціонування,
статті та повідомлення36
походження і напрямів розпорошення, змін і реорганізації. така схема
дослідження процесів архівотворення покликана спростити процес на-
укового опрацювання фондів. відтворення обігу документації і проце-
су відкладення інформації полегшує проведення експертизи цінності
документів. статичний і динамічний образ канцелярії та оцінка її дій
дає можливість вибору архівного опису.
тісно пов’язаний із принципом походження і метод функціональ-
ного аналізу. Його сутність полягає у з’ясуванні зв’язків між функці-
ями установи або її організаційного підрозділу та інформаційною цін-
ністю створеної в її/його діяльності документації. Згідно з принципом
походження, документи відтворюють усі функції та напрями діяльності
фондоутворювача. Бастьєн ерве справедливо наголошував, що “прин-
цип функціональної належності може задовольнити поточні проблеми
будь-якої адміністрації”90. принцип функціональної належності доку-
мента лежить в основі функціонального аналізу і дозволяє забезпечити
адміністративну спадкоємність (від оперативного діловодства до архів-
ного зберігання). він пов’язаний з поняттям доказової та інформацій-
ної цінності документів, запровадженим до наукового і практичного
обігу американським архівістом теодором Р. Шеленбергом, та понят-
тям функціональної належності, що в свою чергу походить від поняття
“чинна адміністрація” й передбачає з’ясування функціональної харак-
теристики документа, базованій на відповіді на два питання: хто ство-
рює документ і з якою метою. Критерії визначення цінності документів
теодор Р. Шеленберг виокремлював відповідно до існування двох груп
документів: а) тих, що містять відомості про установу, в діяльності якої
вони утворилися; б) тих, що містять відомості про осіб, організації, різ-
ні проблеми, – загалом про все, з чим стикаються у своїй діяльності
державні установи. відбір документів на зберігання відповідно до їх-
ньої цінністі передбачав детальне ознайомлення архівістів із історією
установи та функціями кожного підрозділу і його місцем у загальній
структурі, вивчення особливостей його організації та функціонування.
теодор Р. Шеленберг наголошував, що “у сШа характер критеріїв ви-
значення доказової цінності документів залежить переважно від класи-
фікації документів в установах, які їх створили”91.
Значний розвиток метод функціонального аналізу отримав у пра-
цях російського архівознавця в. м. автократова, особливо в питан-
нях його застосування під час експертизи цінності документів. важ-
ливість методу для експертизи цінності документів він вбачав у тому,
що функціональний аналіз дозволяє оцінити цінність документів че-
рез вивчення функцій установ-фондоутворювачів та їх місця в систе-
мі управління, вивчення процесів документування та фондоутворення,
з’ясуванні функціональних властивостей документа, тобто тих функ-
цій, які він виконує в управлінні. “применение функционального ана-
37статті та повідомлення
лиза, – зазначав учений, – позволило архивоведению объединить ре-
шение основных вопросов комплектования государственных архивов с
задачами экспертизы ценности документов”92.
“найбільш важливим мислителем у філософській основі архівної
оцінки” канадський учений-архівіст террі Кук назвав німецького архі-
вознавця Ганса Бумса, який стверджував, що суспільство повинно мати
можливість визначати свої власні основні цінності, і що саме ці ціннос-
ті повинні бути відзеркалені в архівних документах. в його розумінні
саме суспільство, а не “спеціалізовані користувачі” Шелленберга, і не
“адміністратори” дженкінсона, повинні створювати цінності, які визна-
чають “важливість архівів”, а також архівні значення та архівне збері-
гання. Це призвело до того, що “архівістам необхідно орієнтуватися
самим у визначенні цінності документів для сучасників, заради яких і
були вони створені”. У 1991 р. Бумс стверджував, що цінності суспіль-
ства краще за все визначати не безпосередньо через дослідження соці-
альних змін та громадської думки, як він зазначав раніше, а непрямим
шляхом через проведення наукових досліджень функцій тих ключових
фондоутворвачів, які призначені суспільством для реалізації своїх по-
треб і побажань. при цьому, за словами Г. Бумса, “походження пови-
нне залишатися незмінною основою для оціночного процесу”93.
метод функціонального аналізу ефективний і у вирішенні інших
питань архівознавства: фондування, описування та пошуку докумен-
тів. як зазначала польська дослідниця Галина Робутка, його застосову-
ють при дослідженні проблематики т. зв. “архівного тла”, зокрема при
опрацюванні переліків документів. З’ясування всіх повноважень орга-
нізаційного підрозділу, від найзагальніших до детальних, уможливлює
вибір типологічної схеми класифікації у предметних покажчиках. для
упорядкування документів Галина Робутка запропонувала такі етапи
дослідження: визначення мети і об’єкта досліджень; дослідження ор-
ганізаційного підрозділу (організації, компетенції і повноважень у іс-
торичному вимірі); дослідження діловодства на підставі вивчення і ана-
лізу канцелярського апарату; дослідження документації з урахуванням
процесу відкладення інформації (змісту); виділення документації ори-
гінальної і повторюваної; побудова списку документів з архівними да-
ними94. Функціональний аналіз передбачає використання нормативних
документів: списків установ-фондоутворювачів та переліків документів
зі строками зберігання.
новий підхід до функціонального аналізу запропонувала амери-
канська дослідниця Хелен семюельс у своїй концепції “інституційного
функціонального аналізу”. на її думку, архівістам, передусім слід до-
сліджувати і розуміти функції та діяльність своїх власних установ, і
розробити чітку методику функціонального аналізу, яка веде до страте-
гічного плану оцінки документів кожної установи. террі Кук розглядав
праці семюельс як важливі для розвитку архівної теорії, наголошучи:
статті та повідомлення38
“скорочуючи світ архівістів корпоративних документів, як і зберігачів
особистих рукописів, зосередившись на цілому світові взаємопов’язаної
інформації (документи у всіх засобах масової інформації, а також пу-
блікації та інші культурні артефакти) всіх відповідних авторів, а не їх
частини, захищаючи науково обгрунтований, функціональний підхід до
інституціональної оцінки, а не старий пошук “цінності” у змісті доку-
ментів, семюельс пропонує важливий напрям для обробки об’ємних
звітів структурних сучасних організацій і сучасних суспільств, і, таким
чином, відроджує архівну теорію”.
* * *
названі принципи і методи не вичерпують методологічну базу ар-
хівознавства. в процесі розвитку та інтеграції наук відбувається уточ-
нення його методологічних засад, зявляються нові принципи, методи,
підходи. Усі методи взаємно збагачуються та доповнюють один одного
і застосовуються в залежності від характеру задач.
1 Roberts J. Archival Theory: Much Ado about Shelving // American Archi-
vist. – Winter 1987. – Vol. 50. – P. 70.
2 Литвинов В. латинсько-український словник. – К.: Укр. пропілеї,
1998. – с. 485.
3 Biernat Cz. Problemy archiwistyki współczesnej. – Warszawa: PWN,
1977. – S. 161.
4 Автократов В. Н. понятие происхождения в архивоведении // археогр.
ежегодник за 1978 год. – м., 1979. – с. 145.
5 Камю (Camus) арман-Гастон ( 2.04.1740, париж – 2.11.1804, монмо-
рен сі) – правник, державний діяч, депутат Установчих зборів і член Конвенту.
організатор і перший директор національного архіву (призначений 14 серпня
1789), перший національний архівіст Франції (1793-1796). після звільнення з
в’язниці, куди був заточений після арешту генералом дюмурьї, був членом
Ради п’ятисот, відмовився присягнути наполеонівському режиму. в останні
роки займався літературною працею.
6 Тарле Е. В. национальный архив в париже // История архивного дела
классической древности, в Западной европе и на мусульманском востоке. –
пг., 1920. – с. 167.
7 Добиаш-Рождественская О. А. История архивов романской европы при
старом порядке//История архивного дела классической древности… – с. 135.
8 слід зауважити, що до знищення призначалися “політично заангажовані”
щодо нової влади Франції документи: феодальні привілеї, власницькі акти,
генеалогічні грамоти, папські булли тощо. історія зберегла свідчення масового
спалення таких архівів.
9 дону пьер-Клод-Франсуа (1761–1840) – історик, член Конвенту. ареш-
товувався за протест проти вигнання жирондистів. Звільнений після 9 тер ми-
дора. Згодом був членом Ради п’ятисот, членом палати перів (під час липневої
монархії). директор національного архіву (архіву імперії).
10 Duchein M. Le respect des fonds en archivistique: principes théoriques et
problèmes pratiques // La Gazette des archives. – 1977. – 2-e trimestere. – № 97. –
P. 72.
39статті та повідомлення
11 Папритц И. современные методы систематизации архивных мате-
риалов, документация до 1800 г. ... до 1800 г. / пер. с нем. в. прибытков //
Бюллетень зарубежной архивной инфор мации. – 1964. – вып. 18. – с. 36.
12 Колесников И. Ф. Устройство и ведение архивов: пособие к лекциям
по архивоведению. Курс специальностей. – м., 1910. – с. 46–49; Holtzinger
G. Handbuch der Registratur- und Archivwissenschaft. – Leipzig, 1908. – XVIII,
3049
13 Бржостовская Н. В. архивы и архивное дело в зарубежных странах
(История и современная организация): учеб. пособие. – м., 1971. – с. 265;
Гармаш В. Н. архивное дело в соединенных Штатах америки (реферативный
обзор). – м., 1976. – с. 37.
14 Berner R. C. Toward national archival priorities: a suggested basis for dis-
cussion // American Archivist. – 1982. – Vol. 45, № 2. – P. 164–165; Виноградов
В. М. некоторые тенденции развития архивоведения в сШа // археогр.
ежегодник за 1984 год. – м.: наука, 1986. – с. 94–95.
15 Виноградов В. М. некоторые тенденции развития архивоведения в
сШа. – с. 94.
16 Литвинов В. латинсько-український словник. – К.: Укр. пропілеї,
1998. – с. 527.
17 див.: автократов в. н. теоретические проблемы отечественного архи-
воведения. – м., 2001. – с. 109.
18 Автократов В. Н. Из истории формирования классификационных пред-
ставлений в архивоведении XIX – начала XX века // археогр. еже годник за
1981 год. – м., 1982. – с. 7.
19 Старостин Е. В. происхождение фондового принципа классификации
документов // старостин е. в. Зарубежное архивоведение: проблемы истории,
теории и методологии. – м.: Русский мир, 1997. – с. 53.
20 див.: Русинов Н. Регистратура и архив (по поводу современной
делопроизводственной литературы) // архив. дело. – 1926. – вып. 7. – с. 10.
21 див.: Старостин Е. В. происхождение фондового принципа классифи-
кации документов... – с. 58.
22 Воронов А. П. архивоведение. – спб, 1901. – с. 18.
23 высочайше утвержденное учреждение губернских правлений // полное
собрание законов Российской империи. – собр. второе. – спб., 1846. – т. 20. –
отд. 1: 1845. – № 18580. – с. 59–60.
24 Калачев Н. В. архивы // труды I археологического съезда в москве,
1869. – м., 1871. – с. 211.
25 Зібель, Генріх фон (1817–1895) – німецький історик, архівіст, член
ерфуртського парламенту, депутат рейхстагу, таємний імперський радник.
Закінчив Берлінський університет. Учень леопольда фон Ранке та Фрідриха
савіньї. доктор історії (1838). приват-доцент і професор в університетах
Бонна (1840–1845, 1861–1874), марбурга та мюнхена (1856–1860). Член
Баварської академії наук. директор прусського державного архіву в Берліні,
призначений з ініціативи Бісмарка 1875 р.
26 див. зокрема: Смоленский Н. И. о некоторых теоретико-методоло ги-
ческих принципах исторической концепции леопольда фон Ранке // мето-
дологические и историографические вопросы исторической науки: сб.
ст. – томск: Изд-во томского ун-та, 1963. – с. 160. – (труды томского уни-
верситета; т. 166).
27 Гавриличев В. А. теоретико-методологические основы исторических
исследований Генриха фон Зибеля // методологические и историографические
статті та повідомлення40
вопросы исторической науки: сб. ст. – томск: Изд-во томского ун-та, 1963. –
с. 135. – (труды томского университета; т. 166).
28 Зибель Г. о законах исторического развития. – спб., 1866. – с. 10.
29 Любименко И. архив немецкого рейха в потсдаме // архив. дело. –
1926. – вип. 5–6. – с. 186.
30 Muller S., Feith J. A., Fruin R. Handleiding voor het ordenen en beschrijven
van archieven. – Groningen, 1898. – 158 p.
31 Van Riemsdijk Th. De Griffie van Hare Hoog Mogenden.Bijdrage tot de ken-
nis van het archief van de Staten-Generaal der Vereenigde Nederlanden. – ‘s-Gra-
venhage, 1885. – 230 p.
32 Katelaar E. Archival Theory and Dutch Manual // Archivaria. – 1996. –
Vol. 41. – P. 31.
33 Ibid. – P. 33.
34 Ibid. – P. 34.
35 Голубцов И. архивисты Голландии о приведении в порядок и описании
архивов // архив. дело. – 1925. – вып. 2. – C. 20–21.
36 Бржостовская Н. В. архивы и архивное дело в зарубежных странах... –
с. 75.
37 Русинов Н. Регистратура и архив… – с. 12.
38 там же. – с. 17.
39 Congres International des archivistes et des bibliothecaires / Actes pub-
lies par J. Cuvelier et L. Stainier. – Bruxelles, 1912. – P. 663–670; Русинов Н.
Регистратура и архив… – с. 17.
40 міжнародних конгресах історичної науки (VI – осло, 1928; VIII –
Цюрих, 1938), міжнародних конгресах архівів (V – Брюссель, 1–5 вересня
1964 р.) міжнародних конференціях круглого столу архівів (V – ліссабон,
2–5 червня 1959 р., VII – мадрид, 28–31 травня 1962 р., ХХ осло, 3–7 верес-
ня 1981 р.), союзних нарадах і конференціях з архівної справи (москва, 1963,
1966 та ін.).
41 Бржостовская Н. В. архивы и архивное дело в зарубежных странах… –
с. 138–139.
42 Piechota R., Jagiello B., Motas M. Pierwsze protokoły Rady Archiwalnej.
Cz. II: Regulaminy archiwalne // Teki Archiwalne. – Warszawa, 1971. – т. 13. –
S. 181–183.
43 детальніше див.: Мельник Р. І. організація архівної справи у польщі
(1945–2005): дис. … канд. іст. наук. – К., 2010. – с. 116.
44 Paczkowski J. Zasada archiwalna proweniencji // Pamiętnik IV Powszechne-
go Zjazdu Historyków Polskich w Poznaniu 6–8 grudnia 1925 r. – Lwów, 1925. –
Cz. 1: Referaty, Sekcja VI. – S. 1–6.
45 детальніше див.: Мельник Р. І. організація архівної справи у польщі
(1945–2005)... – с. 117–118.
46 Воронов А. П. архивоведеніе. – спб., 1901. – с. 18; История архивного
дела классической древности в Западной европе и на мусульманском востоке:
лекции, читанные слушателям архивных Курсов при петроградском архео-
логическом Институте в 1918 году. – спб., 1918. – 387 с. та ін.
47 Инструкция сотрудникам еГаФ по выявлению и учету архивных
фондо // архив. дело. – 1925. – вып. 2. – с. 99–100.
48 Адоратский В. архивное дело на VI конгрессе историков // Историк-
марксист. – 1928. – № 9. – с. 98.
49 Романовський В. О. нариси з архівознавства. історія архівної справи та
принципи порядкування в архівах. – Х., 1927. – с. 126.
41статті та повідомлення
50 Веретенников В. І. архівознавство. лекція IV і V: Розгляд основних
систем класифікації – упорядкування архівних матеріялів. – Х., 1931. – с. 1.
51 Голубцов И. А. архивисты Голландии о приведении в порядок и описа-
нии архивов // архив. дело. – 1925. – вып. 2. – с. 17–40; вып. 3/4. – с. 82–
102.
52 Назин И., Доброва З. “провениенцпринцип” в построении архивного
фонда // архив. дело. – 1937. – вып. 1. – с. 56–68; Фомин Н. систематизация
архивных материалов // архив. дело. – 1937. – вып. 3. – с. 39–72.
53 Назин И., Доброва З. “провениенцпринцип” в построении архивного
фонда... – с. 56.
54 Фомин Н. систематизация архивных материалов... – с. 80–81.
55 Солодовникова Л. И. Фондирование документальних материалов в го-
су дарственных архивах // материалы всесоюзного совещания по во про сам
фон дирования и учета документальних материалов. – м., 1963. – с. 13; Со-
ло дов никова Л. И., Цаплин В. В. недробимость фонда и некоторые вопро сы
фонди рования// вопросы архивоведения: науч.-информ. бюл . – 1964. – № 4. –
с. 76.
56 відкриті фонди – фонди, що комплектуються, тобто фондоутворювач
продовжує свою діяльність і регулярно поповнює склад фонду новими над-
ходженнями.
57 Папритц И. современные методы... – с. 7.
58 Perotin Y. L’administration et les trois âges des archives // Seine et Paris. –
1961, Octobre. – № 20. – P. 1–4.
59 Schellenberg Th. R. The appraisal of modern public records // Bulletin of
National Archives. – 1956. – № 8. – P. 1–46.
60 див.: Кабочкина Т. С. Федеральные центры документации сШа. Исто-
рия, современный опыт // отеч. архивы. – 1992. – № 6. – с. 92–99.
61 Otle P. Manuel de la Documentation Administrative: Principes Généraux. –
Bruxelles, 1923. – 95 p.; Отле П. Руководство к администрированию. – м.:
Изд-во нК РКИ сРсР, 1924. – 85 с.
62 отле поль (1868–1944) – бельгійський соціолог, правник, бібліограф.
випускник Брюссельського університету (1890), доктор права , один із орга-
нізаторів міжнародного інституту бібліографії в Брюсселі (1895). осно во-
положник науки про документознавство. спільно з а. лафонтеном створив
на початку ХХ ст. Універсальну десяткову класифікацію. автор праць:
“L’Organisation internationale de la bibliographie et de la documentation” (1920),
“Manuel de la bibliothéque publique” (1923), “Manuel de la Documentation Ad-
ministrative: Principes Généraux” (1923), “Classification Décimale Universelle,
Etudes et Projets” (1932), “Traité de Documentation” (1934), “Monde. Essai
d’Universalisme” (1935) та ін.; Отле П. Руководство к администрированию. –
м.: Изд-во нК РКИ сРсР, 1924. – 85 с.; Отле П. Библиотека, библиография,
документация: из бранные труды пионера информатики / Рос. гос. б-ка;
пер. с англ. и фр. Р. с. Гиляревского [и др.]; предисл., сост., коммент.
Р. с. Гиляревского. – м.: ФаИР-пРесс: пашков дом, 2004. – с. 190–191.
63 Отле П. Руководство к администрированию. – 2-е изд. – м., л.: техника
управления, 1931. – с. 70.
64 Perotin Y. L’administration et les trois âges des archives. – P. 1.
65 на практиці вона була реалізована в створенні 1961 р. у Фонтенбло
Центру сучасних архівів, де здійснювалося опрацювання і проміжне зберігання
документів перед передаванням їх на зберігання до державних архівів.
статті та повідомлення42
66 три стадії “життя” архівів визнаються в різних країнах північної
америки, Європи, африки. так, у сШа розрізняють документи “активні”
(papers), “напівактивні (records)”, “неактивні” (archives); в Європі та деяких
країнах африки послуговуються поняттям поточних (“живих”) архівів,
проміжних та остаточних (les arhives courantes ou vivantes, les archives inter-
mediaries, les archives definitives ) тощо.
67 Laroсhe C. Que signifie le respect des fonds? Esquisse d’une archivistique
structurale // La Gazette des Archives supp. – 1971. – № 73. – P. 1–57.
68 Duchein M. Le respect des fonds en archivistique: principes théoriques et
problèmes pratiques // La Gazette des archives. – 1977. – 2-e trimestere. – № 97. –
P. 71–96.
69 Bautier R.-H. Principes de législation et de réglementation des archives //
Manuel d’archivistique tropicale. – Paris, 1966. – P. 33–58.
70 Зауважимо, що на практиці поняття про архівний фонд як єдину кла-
си фікаційну одиницю вже було закріплено “основными правилами работы
государственных архивов сссР” (м., 1962) та працею К. И. Рудельсон
“современные документные классификации” (м., 1973).
71 Автократов В. М. теоретические проблемы отечественного архивове-
дения… – с. 122.
72 там же. – с. 117.
73 там же.
74 там же. – с. 115.
75 Nesmith T. Archives from the Bottom Up: Social History and Archival Scho-
larship // Archivaria. – 1982. – Vol. 14. – P. 5–26; Nesmith T. Archivaria After Ten
Years // Archivaria. – Summer 1985. – Vol. 20. – P. 13–21.
76 Cook T. From Information to Knowledge: An Intellectual Paradigm for Ar-
chives // Archivaria. – Winter 1984–1985. – Vol. 19. – P. 46, 49.
77 Nesmith T. Archivaria After Ten Years. – P. 18.
78 Duranti L. Diplomatics: New Uses for an Old Science // Archivaria. – Sum-
mer 1989. – Vol. 28. – P. 7–27; Winter 1989–1990. – Vol. 29. – P. 4–17; Summer
1990. – Vol. 30. – P. 4–20; Winter 1990–1991. – Vol. 31. – P. 10–25; Summer
1991. – Vol. 32. – P. 6–24; Winter 1991–1992. – Vol. 33. – P. 6–24; Duranti L.
Diplomatics: New Uses for an Old Science. – Lanham, Md.; London: Society of
American Archivists and Association of Canadian Archivists in association with
Scarecrow Press, 1998. – 186 p.
79 MacNeil H. Weaving Provenancial and Documentary Relations // Archivar-
ia. – Summer 1992. – Vol. 34. – P. 192–198; Turner J. Experimenting with New
Tools: Special Diplomatics and the Study of Authority in the United Church of
Canada // Archivaria. – Summer 1990. – Vol. 30. – P. 91–103; Eastwood T. How
Goes It with Appraisal? // Archivaria. – Autumn 1993. – Vol. 36. – P. 111–121;
Duranti L. The Concept of Appraisal and Archival Theory // American Archivist. –
1994. – Vol. 57. – P. 328–344; Duranti L. The Archival Body of Knowledge:
Archival Theory, Method, and Practice, and Graduate and Continuing Educa-
tion // Journal of Education for Library and Information Science. – Winter 1993. –
Vol. 34. – P. 8–24; Duranti L. Reliability and Authenticity: The Concepts and Their
Implications // Archivaria. – Spring 1995. – Vol. 39. – P. 5–10; Craig B. The Acts
of the Appraisers: The Context, the Plan and the Record // Archivaria. – Summer
1992. – Vol. 34. – P. 175–180; Brown R. Records Acquisition Strategy and Its
Theoretical Foundation: The Case for a Concept of Archival Hermeneutics // Ar-
chivaria. – Winter 1991–1992. – Vol. 33. – P. 34–56; Cook T. It’s Ten O’Clock:
43статті та повідомлення
Do You Know Where Your Data Are? // Technology Review. – January 1995. –
Vol. 98. – P. 48–53 та ін.
80 The archival appraisal of records containing personal information : A RAMP
study with guidelines / prepared by Terry Cook [for the] General Information Pro-
gramme and UNISIST. – Paris, UNESCO, 1991. – 99 p.; Cook T. Mind over Mat-
ter: Towards a New Theory of Archival Appraisal // The Archival Imagination. Es-
says in Honour of Hugh A. Taylor. – Ottawa: Association of Canadian Archivists,
1992. – P. 38–70; Menne-Haritz A. Appraisal or Selection: Can a Content Oriented
Appraisal be Harmonized with the Principle of Provenance? // The Principle of
Provenance: Report from the First Stockholm Conference on Archival Theory and
the Principle of Provenance, 2–3 September 1993. – Sweden, 1994. – P. 103–131;
Menne-Haritz A. Appraisal or Documentation: Can We Appraise Archives by Se-
lecting Content? // American Archivist. – Summer 1994. – Vol. 57. – P. 528–542;
Eastwood T. Nailing a Little Jelly to the Wall of Archival Studies // Archivaria. –
Spring 1993. – Vol. 35. – P. 232–252; Cook T. Another Brick in the Wall’: Terry
Eastwood’s Masonry and Archival Walls, History, and Archival Appraisal // Ar-
chivaria. – Summer 1994. – Vol. 37. – P. 96–103; Cook T. Government Wide
Plan for the Disposition of Records, 1991–1996. Government Archives Division,
National Archives of Canada, oct. 1990. – typescript; Diamond E. The Archivist
as Forensic Scientist-Seeing Ourselves in a Different Way // Archivaria. – Fall
1994. – Vol. 38. – P. 139–154; Brown R. Records Acquisition Strategy and Its
Theoretical Foundation: The Case for a Concept of Archival Hermeneutics // Ar-
chivaria. – Winter 1991–1992. – Vol. 33. – P. 34–56; Brown R. Macro-Appraisal
Theory and the Context of the Public Records Creator // Archivaria. – Fall 1995. –
Vol. 40. – P. 121–172.
81 Report and Recommendations of the Canadian Working Group on Archival
Descriptive Standards. – Ottawa, 1985. – 201 p.; Duff W. M., Haworth K. M. The
Reclamation of Archival Description: The Canadian Perspective // Archivaria. –
Winter 1990–1991. – P. 26–35; The Archival fonds: from theory to practice = Le
Fonds d’archives: de la theorie a la pratique / edited by Terry Eastwood. – Ot-
tawa, 1992. – 225 p.; Stibbe H. Implementing the Concept of Fonds: Primary Ac-
cess Point, Multilevel Description and Authority Control // Archivaria. – Summer
1992. – Vol. 34. – P. 109–137 та ін.
82 Tomczak A. Archiwalna zasada pertynencji terytorialnej a rozmieszczenie
zasobu w polskich archiwach // Archeion. – 1979. – T. 67. – S. 7–23.
83 Бастьен Э. спорные вопросы архивистики // труды Историко-архивного
института. – м., 1996. – т. 33. – с. 298.
84 там же.
85 див.: Кляфковски А. международная правовая охрана архивных мате-
риалов // достижения и развитие польского архивоведения. – варшава; лодзь,
1980. – с. 81.
86 Nawrocki S. Zagadnienie metod badawczych w archiwistyce // Archeion. –
1979. – T. 69. – S. 21–38.
87 Ryszewski B. Problemy i metody badawczе archiwistyki. – Torun, 1985. –
S. 89.
88 Robótka H. Wprowadzenie do archiwistyki. – Toruń, 2003. – S. 53.
89 Ibid. – S. 55.
90 Бастьен Э. спорные вопросы архивистики. – с. 298.
91 Шеленберг Т. современные архивы. принципы и методы: пер. с англ. –
м., 1962. – с. 195.
статті та повідомлення44
92 Автократов В. Н. теоретические проблемы отечественного архивове-
дения. – с. 89.
93 Booms H. Überlieferungsbildung: Keeping Archives as a Social and Political
Activity // Archivaria. – Winter 1991–1992. – Vol. 33. – P. 31–33.
94 Robótka H. Wprowadzenie do archiwistyki... – S. 56–57.
в статье рассматриваются конкретнонаучные принципы и методы архи-
воведения, особенности их трактования учеными разных стран мира.
Ключевые слова: предметный принцип (прин цип пертиненции); прин-
цип происхождения (провениенцпринцип); прин цип территориального про-
исхождения; метод реконструкции архивного фонда; метод функционального
анализа.
The article deals with the concrete-scientific principles and methods of archival
science, features of their interpretation by scientists around the world.
Keywords: pertinence principle, provenance principle, principle of territorial
origin, method of reconstruction of archival fund, method of functional analysis.
|