Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Рибачок, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Назва видання:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26368
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст / І. Рибачок // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 17. — К., 2009. — С. 36-47. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26368
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-263682011-09-01T12:29:11Z Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст Рибачок, І. 2009 Article Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст / І. Рибачок // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 17. — К., 2009. — С. 36-47. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26368 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Рибачок, І.
spellingShingle	Рибачок, І. Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Рибачок, І.
author_sort	Рибачок, І.
title	Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст
title_short	Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст
title_full	Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст
title_fullStr	Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст
title_full_unstemmed	Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст
title_sort	інвентар „подільських” володінь януша острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26368
citation_txt	Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст / І. Рибачок // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 17. — К., 2009. — С. 36-47. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT ribačokí ínventarpodílʹsʹkihvolodínʹânušaostrozʹkogo1615rokuâkdžerelodovivčennâístoríímíst
first_indexed	2025-07-03T06:03:51Z
last_indexed	2025-07-03T06:03:51Z
_version_	1836604595195871232
fulltext	36 Ірина Рибачок Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст. Проблеми розвитку українських міст ранньомодерного часу посідають особливе місце в історіографії. Поза незначною кількістю робіт, присвячених в основному загальним тенденціям з історії українських міст (А. Заєць, П. Сас, Г. Швидько, О. Компан) [14; 21; 22; 17], а також опублікованих матеріалів краєзнавчих конференцій, що стосувались історії волинських міст 1 , фактично є відсутніми комплексні дослідження історії окремих міст і містечок. Не виключенням в цьому відношені є й міста Волині першої половини XVII ст., а особливо її південно-східної частини. Оскільки більшість міст регіону знаходилась у приватній власності однієї з найпотужніших магнатских родин – князів Острозьких, одними з головних джерел вивчення їх історії та розвитку є джерела, які утворились внаслідок функціонування приватної господарської документації, а саме в такому виді описово-статистичних джерел, як інвентарі. Варто відзначити, що володіння князів Острозьких досить добре представлені в інвентарях, загалом кількість інвентарних описів міст і поселень Волинського воєводства є незначною до середини 70-х рр. XVI ст., а в кінці XVI ст. кількість інвентарів зростає, наприклад в 90-ті роки кількість інвентарів різко збільшується (перевищуючи два десятки на рік) [1, 16]. У першій третині XVII ст. були описані наступні володіння князів Острозьких: Степанська волость в 1614 р., Старокостянтинівська, Красилівська, Базалійська, Шульжинська волості в 1615 р., Острозька, Рівненська, Сатиївська, Остропільська, Дорогобузька, Суразька, Крупська, Звягельська, Полонська, Княгининська, Любарська, Лабунська, Берездівська волості в 1620 р., Острозька волость у 1621 р. [2, 199; 8, 207]. Варто відзначити, що на сьогодні частина інвентарних описів володінь князів Острозьких є опрацьована і частково опублікована, наприклад, 1603 та 1620 рр. [12; 20]. Завданням даної статті є проаналізувати інформативні можливості інвентаря маєтностей Януша Острозького 1615 р., для характеристики розвитку волинських міст в першій третині XVII ст. на основі даного джерела. 1 Матеріали конференцій, що стосувались міст південно-східної Волині (Старокостянтинова, Кузьмина, Полонного і т.д.). Збірники матеріалів „Старокостянтинівщина в просторі і часі‖, „Полонному 1000 років. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 15-17 червня 1995 року‖, „Велика Волинь. Минуле і сучасне. Матеріали міжнародної наукової краєзнавчої конференції, жовтень 1994‖ та ін. 37 Інвентарні описи маєтків української шляхти представляють собою особливий вид документальних джерел. Для свого часу вони мали також важливе юридичне значення і тому протягом тривалого часу зберігалися в приватних архівосховищах, завдяки чому значна частина цієї документації дійшла до нашого часу [15, 113; 4, 44; 7, 7]. Інвентарі складались при житті або по смерті власника на користь одного або декількох спадкоємців з вказівкою на все рухоме і нерухоме майно, а також з метою опису і перевірки реального стану володінь, як наприклад інвентар „подільських‖ володінь князя Януша Острозького 1615 р. [7, 7; 23, 580]. Спочатку інвентарні описи не мали якогось чітко розробленого формуляра і містили відомості в залежності від їхнього цільового призначення. Причини складання інвентарів були різними, іноді у випадку купівлі чи продажу, укладання договору оренди, при переході майна у спадщину, при його розподілі між спадкоємцями чи при з‘ясуванні господарського потенціалу володінь. Ретельність складання інвентарів, що вплинула на їх інформативні можливості, залежала від причин їх складання. Інвентар „подільських‖ маєтностей Януша Острозького 1615 р. було складено з метою з‘ясування стану південно- волинських володінь князя, його соціально-економічного, військового потенціалу. В інвентарі міститься інформація про будівлі, дані про ―підданих‖, про податки та повинності, про земельні наділи кожного господаря. Вивченням цього різновиду джерел займались такі українські історики як О. І. Баранович, М. Г. Крикун, М. П. Ковальський [8; 16; 18]. Значно зростає цінність даного інвентаря при порівнянні його відомостей з відомостями інших описово-статистичних джерел. У науковій літературі вже неодноразово наголошувалось на специфіці розвитку південно-східноволинських володінь князів Острозьких. Важливими джерелами для вивчення міст південно-східної Волині в першій третині XVII ст. є інвентарні описи, зокрема 1615 та 1620 рр. Специфікою міського життя на цій території було те, що населення часто потерпало від нападів татар, а міста тут відігравали не лише роль потужних ремісничо-торгівельних, культурних, а й оборонних центрів. Власне, активний урбанізаційний процес, який розпочався на цих територіях з 70-х рр. XVI ст. і продовжувався на початку XVII ст. [14, 36], в першу чергу був викликаний потребами оборони від нападів татар. Особливу увагу розбудові міст на даній території приділяв один з найвідоміших представників роду Острозьких – Василь-Констянтин. Дослідження, які стосуються історії окремих міст південно-східної Волині до сьогодні в українській історіографії відсутні, за виключенням хіба що праць О. І. Барановича, які присвячені Констянтинову [6; 9] та матеріалів краєзнавчих конференцій. 38 Унікальним джерелом для вивчення історії міст південно-східної Волині є інвентар 1615 р. ―подільських‖ володінь князя Януша Острозького. Цінність цього джерела зумовлюється в першу чергу двома обставинами: по-перше часом складання документу і по-друге – обмеженою кількістю подібних джерел для даної території. Відзначимо, що порівняно з центральною, ця частина Волині слабше забезпечена такого роду документами. Вже вказувалось на те, що досліджувана територія часто потерпала від татарських нападів, останній відомий нам спустошливий напад відбувся на ці території в другій половині 90-х рр. XVI ст. (1595, 1597 рр.), тобто час складання інвентаря – 1615 р. є підсумком майже двадцятирічного спокою в регіоні. Відомості, що подає інвентар володінь князя Януша Острозького 1615 р., є певною мірою показовими в тому сенсі, що представлені дані відображають економічний, демографічний та військовий потенціал в більш-менш стабільний період. Оскільки вже з наступного, 1616 р., напади татар знову почастішали, цінність відомостей даного джерела ще більше зростає. В територіальному відношені інвентар степанських маєтностей 1614 р. та „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. є досить репрезентативним, в ньому представлена значна частина волинських володінь князя, що перейшла йому у спадок за актом поділу 1603 р., окрім лише Острожчини та Дубенщини [3, 15; 15, 121]. Інвентар „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. і раніше був відомий дослідникам. Це джерело знав і використовував у своїх дослідженнях відомий український історик І.Д. Бойко, зокрема в своїй праці присвяченій селянству [11]. Зокрема, автор посилається на цей документ, коли подає відомості про кількість збіжжя, яка збиралася в маєтках Януша Острозького та про кількість худоби в фільварках Старокостянтинівщини [11, 64-66]. Історик використав лише окремий фрагмент статистичних даних, які представлені в інвентарі. Сучасні дослідники теж використовують у своїх дослідженнях відомості даного джерела [3; 10]. Відзначимо, що до сьогодні грунтовна джерелознавча характеристика цього документа в українській історіографії відсутня. Повна назва інвентаря 1615 р. володінь Януша Острозького зазначена на першій сторінці документу і значиться як „Inwentarzę maietnosczy podolskich iasnie oswieczonego xiaczia pana p(ana) Janusza xiaczia ostrogskie(go), castellana crakowskie(go) wlodzimierskie(go), bialoczerkiewskie(go), kaniowskie(go), czirkaskie(go), boguslawskiego, pereaslawskie(go) starosti, spisane ad die 26 marty anno 1615‖ [19, арк. 1]. Даний документ містить в собі описи маєтків, що були здійснені в березні 1615 р. Всі ці описи сформовані в книгу. Зараз цей документ зберігається в Науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України у місті Львові. 39 Інвентар дійшов до нашого часу в своєму повному варіанті, він складається із 165 аркушів, варто відзначити, що частина з них є незаповненими. Необхідно зазначити, що нижня частина деяких аркушів опису 1614 р. Степанської волості є пошкодженими, зокрема сторінки від 147 по 154 включно; на яких містяться описи частини сіл та міста Деражні. Інвентар „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. складений польською мовою. Інвентар 1615 р. володінь Януша Острозького не зовсім відповідає загальній структурі такого роду документів, оскільки містить лише вступ та основну частину. А окремі описи маєтностей складаються зі вступу, основної та заключної частини. У вступній частині інвентаря міститься повна назва документу, подається повна офіційна титулатура князя Януша Острозького, вказується дата складання джерела (березень 1615 р.); точне датування описів окремих маєтностей з вказівкою на число і місяць зазначається в кожному конкретному випадку в основній частині документу. На жаль, у вступній частині інвентаря 1615 р. не вказано осіб, які здійснювали опис. Така вказівка є характерною для такого роду документів. Аналізуючи текст, його палеографічні та граматичні особливості, стиль написання документу, можна припустити, що авторами цього рукопису були щонайменше дві особи. Підтвердження припущення про те, що авторами документу було щонайменше двоє осіб дає співставлення дат описання конкретних маєтностей (Шульжинці описані 18 березня, Красилів – 21 березня, Базалія – 26 березня) [19, акр.1-165], а враховуючи темпи проведення опису, детальний опис волостей, який подається в інвентарі 1615 р. та рівень розвитку інфраструктури на початку XVII ст., практично не можливо, щоб одна особа за такий короткий термін могла описати. Вірогідно, що автори при підготовці інвентаря опиралися на вже існуючу господарську документацію, що стосувалася даних територій. В основній частині інвентаря містяться описи п‘яти волостей в наступній послідовності – Шульжинської (арк. 2-14), Костянтинівської (арк. 15-53), Красилівської (арк. 54-68), Базилійської (арк. 69-107), Степанської (арк.110-165). Послідовність опису волостей є такою: спочатку детально описується замок, його укріплення та будівлі, військовий потенціал, далі подається перелік його мешканців (або по вулицях, або за категоріями) з вказівкою на суму сплачуваного податку або на розмір землі, якою вони володіють. В кінці опису міста вказується загальна сума податку, кількість худоби та збіжжя, повинності, особливості функціонування господарських структур та окремою колонкою зазначається військовий потенціал. Після описів міст містяться описи сіл, з вказівкою на посесора. Так, з 142 сіл та фільварків 40 Шульжинської, Костянтинівської, Красилівської та Базалійської волостей, 62 села знаходилося в безпосередній князівській владі, а 80 – знаходилося в держанні шляхти-клієнтури князя Януша Острозького [19, арк. 1-165; 10, 17]. Що стосується Степанських маєтностей, то тут князю належало 65 сіл та фільварків, з них 26 перебували у шляхти-клієнтури [10, 17]. Інформацію про міста в основній частині інвентаря можна умовно поділити на демографічну (перелік жителів), соціальну (співвідношення різних категорій населення), господарську (заняття населення, розміри податків та повинностей, величина врожаю), топографічну (особливості розташування замку, міста, вулиць, міських будівель) та військову (відомості про оборонні укріпленя, кількість зброї, пороху і т.д.). Разом з тим, інвентар „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. дає можливість не тільки проаналізувати стан міст та їх соціальні параметри на середину другого десятиріччя XVII ст., але після детального вивчення відомостей документу на основі отриманих даних можна проводити типологізацію представлених у ньому населених пунктів. Для міських поселень ранньомодерної доби традиційно в українській історіографії використовують два терміни – „місто‖, та „містечко‖. На сьогодні в історичній літературі немає загальноприйнятої відповіді на питання: яке поселення, за якими ознаками і критеріями слід вважати містом, а яке містечком. Зустрічаємо дуже різноманітну класифікацію міст, так наприклад найбільші, великі міста (понад 500 будинків), менші міста (понад 300 будинків) та містечка (до 300 будинків), або поселення – до 150 будинків, міста – понад 250, а від 150 до 250 – перехідна форма чи малі міста – до 200 будинків, середні міста – 200-700 будинків, великі – більше 700 будинків, або поселення, які налічували до 500 будинків – містечка, понад 500 – міста [13, 22-23; 21]. Бачимо, що в основі всіх цих класифікацій лежить все-таки кількість мешканців міста. Поіменний перелік жителів міст, представлених в інвентарі 1615 р., зазначення роду їхніх занять, повинностей відкриває широкі можливості для дослідження історії, статусу міст та його мешканців. Одним з найбільших міст південно-східної Волині, що подане в інвентарі „подільських‖ володінь Януша Острозького був Констянтинів. Враховуючи дату заснування міста, можна говорити про швидкі темпи його розвитку. У 1561 р. князь Констянтин-Василь Острозький купив у Василя Лабунського село Колищинці і майже одночасно отримав від Жигимонта ІІ Августа привілей на осадження тут міста з правом проводити ярмарки і торги та надання магдебурзького права [14, 74; 9, 239]. Так, у інвентарі 1615 р. знаходимо свідчення існування в місті магдебурзького права, зокрема зустрічаємо вказівки на посади міських 41 управлінців (бурмистр, війт, лентвійт) [19, арк. 18-25]. Опис населення в документі подається по вулицях. Відомо, що в середині другого десятиріччя XVIІ ст. в Костянтинові було 14 вулиць [19, арк. 18-25], найбільшими з яких за кількістю жителів були Жидівська (48 заселених будинків, 15 пустих), Тихонська (48 заселених будинків, 13 пустих), Львівська (47 заселених будинків, 3 пустих, на цій же вулиці розташовувалась мурована церква і шпиталь), Торчинська (43 заселених будинки, 6 пустих), вулиця в ринку (43 будинки, на цій же вулиці розміщувався костел, школа та шпиталь), Кам‘янецька (40 заселених будинків, 4 пустих) [19, арк. 18-25]. Окремо міститься інформація про такі категорії міщан, як коморники та парканники. В Костянтинові інвентар фіксує 409 міщан, а також 85 коморників, 79 підсусідків, 50 парканників і 20 гайдуків [19, арк. 18-25]. В 63 випадках фіксується 2 дорослих чоловіки разом (Ясько з Янком, Грицько з Уласком, Семен з тестем) [19, арк. 18-25], що може бути свідченням співжиття однієї великої родини чи різних сімей в одному будинку. Зазначимо, що на 1615 р. в місті було 67 пустуючих будинків, частина яких погоріла [19, арк. 18-25]. З інвентаря можна почерпнути відомості, які свідчать, що соціальна структура населення Констянтинова була строкатою і складалась з різних соціальних груп. Так, станом на 1615 р. в місті проживало 27 сімей-шляхти [19, арк. 18-25], що становило майже 3,9% від усіх мешканців. Більшість домів шляхти розміщувалась на вулиці за костелом [19, арк.18]. Зустрічаємо різні категорій ремісничих професій – ковалів 10, колачників 4, римарів 3, ткачів 3, слюсарів 2, різників 2, пушкарів 2, кравців 2, порохівник 1 і т.д. [19, арк. 18-25]. Інвентар „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. містить відомості про побережників, броварів, відомо, що в місті було 3 священники, 1 писар, 1 аптекар, 1 лікар та ін. [19, арк. 18-25]. В Костянтинові документ фіксує чимало слуг, парканників, коморників. Так, були слуги у ремісників, яких нараховувалось близько 13 [19, арк. 24], а також слуги були у шляхетських родинах і при замку. Парканники мешкали при парканах, належали до бідної категорії міщан, які не володіли земельними наділами. В інвентарі містяться вказівки про десятників, можливо, що це свідчення того, що в Констянтинові зберігалися традиції десятково- сотенної системи. Коморники – це люди, які не маючи власного житла мешкали у коморах інших господарів. Загальна кількість коморників у Костянтинові за відомостями інвентаря „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. дорівнювала 85 [19, арк. 23], вони працювали у міському фільварку. З відомостей документу можемо робити певні припущення про етнічний склад міст. Так, поряд з українцями в Костянтинові проживали і інші етнічні групи – євреї, поляки, литовці та 42 ін. Так, на середину другого десятиріччя XVII ст. в Костянтинові існувала окрема єврейська вулиця (Ulicza Zydowska), на якій було 48 будинків, але євреї проживали і на інших вулицях. Таких родин було 29 [19, арк. 18-25]. Таким чином, загальний відсотковий склад євреїв в питомній вазі населення міста за даним джерелом дорівнював близько 11 %. Наступним в інвентарі „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. описане місто Красилів. Точна дата описання – 21 березня 1615 р. зафіксована в документі [19, арк. 56]. На відміну від інших міст, що описані в інвентарі 1615 року, населення міста подається не по вулицях, а за категоріями. В Красилові інвентар фіксує 282 будинки, серед них лише 3 були незаселеними [19, арк. 67]. Окремо в документі подаються красилівські підсусідки, котрих в місті налічувалось 31 [19, арк. 57], „каліки‖, котрих зафіксовано 9 [19, арк. 57зв.], новоприбулі – 8 [19, арк. 57зв.], чемериси – 12 [19, арк. 57зв.], гайдуки – 20, служки ремісників 24 [19, арк. 58]. В Красилові проживало 10 шляхетських родин [19, арк. 58зв.], що становило майже 3,6 % від загальної кількості населення. Очевидно, в місті існувала десятково- сотенна система, оскільки згадується 13 десятників [19, арк. 56-59]. Інвентар „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. фіксує в Красилові наступні категорії ремісників – кравці, ковалі, боднарі, римарі, крамарі та ін. На основі прізвиськ, що подаються в інвентарі, бачимо, що більшість населення складали українці, меншими етнічними групами були литовці, поляки та євреї. Останніх було небагато, вони в основному були орендарями. Місто Базалія було описане 26 березня 1615 р. [19, арк. 69]. Базалія дістала міський статус в другій половині XVI ст., а у поборовому реєстрі 1576 р. зазначено, що „новоосаджена‖ Базалія була спалена татарами [14, 78]. На час створення інвентаря в місті існувало одинадцять вулиць [19, арк. 71-77], найбільшими серед них були – Чаполовська (44 будинки), Війтівська (43 будинки, на цій вулиці знаходився кослел, школа і шпиталь), Спаська (38 будинків, на цій вулиці знаходилась церква св. Спаса), Козлова (38 будинків, на цій вулиці розміщувалась єврейська школа) [19, арк. 71-77]. В Базалії на 1615 р. нараховувалось близько 475 будинків [19, арк. 76]. Окремо інвентар 1615 р. володінь Януша Острозького фіксує шляхетські родини, яких в місті проживало 13 [19, арк. 75]. Питома вага шляхти від загальної кількості населення тут становила близько 2,7 %. Разом з переліком мешканців в документі подаються розміри землі, якими володіли жителі Базалії. Залежно від розміру земельного наділу міщан Базалії можна поділити на декілька категорій: 1) ті, хто володіють півланом – 155 чоловік; 2) ті, хто володіють ланом – 78 чоловік; 3) ті, хто мають до півтора лани землі – 43 7 чоловік; 4) ті, хто володіють 2 ланами – 5 чоловік; 5) ті, хто володіють до 3 ланів – 3 особи; ті, хто володіє 4 ланами – 1 особа [19, арк. 71-77]. В інвентарі зафіксована міська верхівка – 2 бурмистри, лентвойт. В Базалії зустрічаємо ремісників різних категорій – ковалів 7, ткачів 4, пекарів 4, різників 2, теслів 2, крамарів 2, ключників 2, колісників 1, боднарів 1. В документі зафіксовано 1 стадника, 2 риболови, 1 солодовника, 1 пивовара, 15 гайдуків [19, арк. 71-77]. Коморників нараховувалось в місті 148 чоловік [19, арк. ], що становило значну частку від загальної кількості населення міста. До нижчих верств населення міста відносились слуги – 10 чоловік та парканники – 49 [19, арк. 77]. Відомо, що в міському фільварку було задіяно 29 базилійських міщан [18, арк. 77]. Етнічний склад міста теж був досить різноманітним, найчисельнішими тут були українці, менше було поляків, в інвентарі містяться дані, що тут проживало 13 єврейських родин [19, арк. 69-77]. В інвентарі 1615 р. міститься опис ще одного містечка південно- східної Волині – Кузьмина. У XV ст. Кузьмин дійсно був значним населеним пунктом і відігравав значну роль у захисті південно-східної Волині від татарських нападів. Після того, як литовський князь Олександр у 1497 р. подарував Костянтину Івановичу Острозькому Красилів з рядом навколишніх сіл, починається піднесення Красилова, який перебирає на себе функції адміністративного центру Кузьминської волості [5, 21]. Спорудження замку, надання ряду привілеїв, сприяли розвитку ремесл і тогівлі, що перетворювало Красилів в ремісничо- торгівельний центр волості. З того часу Кузьмин починає занепадати, а з заснуванням і розбудовою Костянтинова, Кузьмин остаточно втрачає ті позиції, які він мав на початку XVI ст. У 1593 та 1595 рр. Кузьмин постраждав від нападу татар. З 1597-1614 рр. характеризується спокоєм, відсутністю руйнівних нападів татар, воно відбудовується від спустошливих нападів (хоча Кузьмин продовжував залишатись аграрним поселенням). Підтвердження цього фіксує інвентар „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. В документі зафіксовано незначну кількість населення, яка фіксується за категоріями. Доказом того, що Кузьмин за своїми соціально-економічними характеристиками на початку XVII ст. був сільським поселенням можуть свідчити відомості інвентаря про категорії населення, його чисельність. Так, в містечку було 12 „тяглих‖, 28 підсусідків, 20 городників, 13 новоприбулих, 7 ремісників, 3 гайдуки [19, арк. 35-35зв.]. В документі вказано, що сума всієї осади Кузьмина становила 100 [19, арк. 35зв.]. За своїми економічними показниками містечко поступається і іншим містам, що подаються в інвентарі. З документу зрозуміло, що основним заняттям кузьминських міщан було землеробство, в інвентарі зафіксована чимала 44 кількість збіжжя, разом з тим подається незначна кількість худоби в кузьминському фільварку. Щоправда, пізніше, у зв‘язку з виникненням труднощів щодо збуту збіжжя, князь Януш Острозький починає переорієнтовувати свої фільварки на розвиток тваринництва і Кузьмин не стає винятком [5, 23]. Широко представлені в інвентарі топографічні відомості. Дані інвентаря 1615 р. дозволяють визначити особливості забудови міст. Важливою топографічною інформацією є опис розташування системи укріплень (вежі, башти, мури, вали), вулиць та міських споруд. Опис майже кожного міста розпочинається з передмістя, особливостей його розміщення та сполученості з містом. Так, наприклад, вказується, що передмістя та місто Шульжинці розділяє рів з водою, через який було прокладено міст, що вів до брами в місто. Місто Шульжинці оточувало шість башт [19, арк. 2]. В інвентарі „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р. подається розгорнутий опис господарських споруд, їх інтер‘єр, кількість меблів. Схожий порядок опису і іншого міста представленого в документі – Красилова. Він розпочинається теж з опису передмістя, яке було відділене від міста ровом. До міста вела новозбудована брама з баштами [19, арк. 54]. Далі теж подається опис господарських споруд та їх стан (світлиць, комор, стайнь і т.д). Топографічна інформація зафіксована в інвентарі 1615 р., яка стосується міста Констянтинова, ще раз підтверджує обороноздатність та укріпленість міста від нападів татар. Наприклад, місто Констянтинів на початку XVII ст. з усіх боків було обсипане валами, навколо міста було сім башт. До міста вели три муровані брами. В Констянтинові була мурована ратуша, навколо неї було 29 крамничих комор, 14 склепів. При ратуші була мурована вежа [19, арк. 15]. В інвентарі володінь Януша Острозького міститься детальний опис констянтинівського костелу, кам‘яниці та інших споруд. Не менш захищеною від татар була Базалія. Вода омивала місто з трьох сторін, а з четвертої сторони знаходився рів і вал, на якому розміщувався дерев‘яний паркан [19, арк. 71]. Башт у цьому паркані було вісім [19, арк. 71]. До міста вели три брами. В інвентарі 1615 р. зафіксована новозбудована ратуша в Базалії. Центральною частиною міста був ринок, вказується, що на ринку знаходилось 35 крамничих комор [19, 71]. В інвентарі перераховуються міські церкви, корчми, школи. В Красилові існувало три церкви і відповідно було три священники [19, арк. 56-59]. Корчми у містах часто орендувалися євреями. Подані відомості не вичерпують весь спектр топографічної інформації представленої в джерелі і вимагають подальшого дослідження. Інвентар володінь Януша Острозького 1615 р. вміщує 45 різноманітні відомості, що стосуються соціально-економічного розвитку міст. Зокрема, документ подає відомості про розмір чиншу, вказує хто з міщан був вільним від податку. Здебільшого не платила податку місцева шляхта, інколи і інші категорії населення теж неоподатковувались, хоча причини такої ситуації в інвентарі не вказувались. Міщани платили як грошовий податок – чинш, наприклад в Шульжинці, Констянтинові, Кузьмині платили по одному злотому [19, арк. 4, 24], сума „порохового‖ була неоднаковою в різних містах, так в Шульжинці сума цього податку становила 2 гр. лит., в Кузьмині 4 гр. лит. [19, 4-35зв.]. Мешканці міст платили натуральний податок, здебільшого продуктами сільського господарства (домашня птиця, збіжжя). Наприклад, в Шульжинці з будинку давали 2 каплуни, 1 гусака, 10 яєць [19, 4], відзначимо, що така категорія, як підсусідки платили лише половину розміру податку. В кінці опису міст міститься інформація про загальну суму зібраного податку, а також подається перелік обсягів повиностей для різних соціальних категорій. Так, наприклад, загальна сума податку з Констянтинова становила 806 грошей [19, арк. 24зв.], з Базалії – 682 [19, арк. 76]. До важливих економічних даних відносяться записи про кількість врожаю. В більшості випадків інвентар фіксує не лише збіжжя 1614 р., але й попередніх років 1612, 1613 рр. Це може свідчити про труднощі пов‘язані зі збутом збіжжя, або ж, можливо, значні продовольчі запаси пов‘язані з потребою оборони. Подаються відомості про кількість худоби в маєтностях Януша Острозького. Надзвичайно важливими є відомості в інвентарі „подільських‖ володінь Януша Острозького 1615 р., що стосуються обороноздатності та військового потенціалу міст. Окрім детального опису оборонних укріплень про які говорилось вище, міститься інформація про кількість різноманітної зброї, пороху, обладунку в замках та містах, що значаться в документі окремою колонкою „Armata mieiska‖. Порівнявши дані, що в них вміщені, бачимо, що найбільші військові запаси були в Констянтинові і в Базалії. Отже, відомості інвентаря „подільських‖ володінь Януша Острозького дозволяють визначити стан і рівень розвитку не лише окремих галузей господарства, а продуктивних сил міст представлених в ньому. Високий ступінь інформативності даного документу, робить його надзвичайно цінним для дослідників історії українського міста першої половини XVII ст. В цілому, інвентарний опис володінь князя Януша Острозького 1615 р. є одним з важливих джерел з історії міст Волині XVII ст., що дозволяє вивчати окремі питання різних сфер міського життя. Зауважимо, що віддача інвентаря зростає при залучені до дослідження близьких у видовому відношені джерел як державного, так і 46 приватного походження. ____________________ 1. Атаманенко В.Б. Волинські інвентарі другої половини XVI ст. як історичне джерело // Наукові записки. – Острог, 1998 – Т. 1. – С. 16-27. 2. Атаманенко В.Б. Джерела вивчення демографії Волині XVI – першої половини XVII ст. // Український історик. – Нью-Йорк; Київ; Львів; Острог; Торонто; Париж, 2004. – С. 187-201. 3. Атаманенко В.Б. Південноволинські маєтності Януша Острозького першої чверті XVII ст. // Наукові записки. – Вип. 1. – Острог, 2000. – С. 13-26. 4. Атаманенко В.Б. Характеристика та шляхи підвищення інформативності волинських інвентарів другої половини XVI ст. // Джерелознавчі та історіографічні проблеми історії України. – Дніпропетровськ, 1995. – С. 42-55. 5. Байдич О.В. Гринюк Я.К. Кузьмин. Літопис історії. – Хмельницький, 2001. – С. 640. 6. Баранович О. З історії заселення Південної Волині // Записки історико-філологічного відділу. – Книга VI. – Київ, 1925. – С. 10-19. 7. Баранович А.И. Магнатское хозяйство на юге Волыни в XVIII в. – Москва, 1955. – С. 7. 8. Баранович А.И. Население предстепной Украины в XVI в. // Исторические записки. – Москва, 1950. – Т. 32. – С. 198-232. 9. Баранович А.И. Новый город Западной Украины XVI в. (Основание Старокостянтинова) // Ученые записки института славяноведения. – Т. 3 – Москва, 1951. – С. 236-263. 10. Берковський В. Інвентарі Подільських та Степанських маєтностей князя Януша Острозького від 1614 - 1615 pp. // Острог на порозі 900-річчя. – Острог, 1998 – С. 17-20. 11. Бойко І. Селянство в Україні другої половини XVI першої половини XVIІ ст. – К., 1963. – 330 с. 12. Володіння князів Острозьких на Східній Волині (за інвентарем 1620 року) / Упоряд. І. Ворончук. – Київ; Старокостянтинів, 2001. – 416 с. 13. Заяць А. Класифікація та термінологія міських поселень Волині XVI – першої половини XVII ст. у світлі джерел // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. – Луцьк, 2003. – Ч.1. – С. 22-23. 14. Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI – першій половині XVII століття. – Львів, 2003. – 205 с. 15. Ковальський Н.П. Акт 1603 года раздела владений князей Острожских как исторический источник // Вопросы отечественной 47 историографии и источниковедения. – Вип. 2. – Днепропетровск, 1975. – С. 113-137. 16. Ковальський Н.П. Источники по социально-економической истории Украины. – Днепропетровск, 1982. – 89 с.Крикун М.Г. Документи ЦДІА УРСР у м. Києві як джерело до вивчення міграції населення на Україні у першій половині XVII ст. // Архіви України. – Київ, 1985. – № 5 (193). – С. 49-57. 17. Компан О.С. Міста України в другій половині XVII ст. – Київ, 1963. – 287 с. 18. Крикун М. Документальные источники по истории населения Правобережной Украины кануна и периода Освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг. // Проблемы историографии и источниковедения истории СССР. – Днепропетровск: ДГУ, 1979. – С.126- 137. 19. Наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України у Львові. Відділ рукописів. – Ф. 91. – Од. зб. 39/І-1. – Aрк. 167. 20. Описи Острожчини другої половини XVI – першої половини XVII століття / Упоряд. В. Атаманенко. – Київ; Острог; Нью Йорк, 2004. – 383 с. 21. Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV – 60-х годах XVI в. – Київ, 1989. – 231 с. 22. Швидько А. Социально-экономическое развитие городов Украины в ХVІ-ХVІII вв. – Днепропетровск: ДГУ, 1979. – 100 с. 23. Gieysztorowa I. Źrodła i szacunki w badaniach osadnictwa i demografii Polski XVI I XVII w. // Kwartalnik historii kultury materialnej. – Warszawa, 1962. – Rok X. – Nr. 3-4. – C. 575-591.

Інвентар „Подільських” володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст

Репозитарії

Схожі ресурси