Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу

Розглянуто основні чинники інноваційних процесів в сільському господарстві в умовах ринкової економіки. Проаналізовано дію та вплив ринкових механізмів на формування виробничих витрат та специфіку інноваційних процесів у галузі. Показано роль та місце держави як чинника інноваційного зростання в АПК...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2005
Автор:	Дем'яненко, С.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2005
Теми:	Наукові основи інноваційної діяльності Сільськогосподарські і аграрні технології
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2637
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу / С.І. Дем'яненко // Наука та інновації. — 2005. — Т. 1, № 1. — С. 87-98. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-2637
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-26372017-02-18T19:34:26Z Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу Дем'яненко, С.І. Наукові основи інноваційної діяльності Сільськогосподарські і аграрні технології Розглянуто основні чинники інноваційних процесів в сільському господарстві в умовах ринкової економіки. Проаналізовано дію та вплив ринкових механізмів на формування виробничих витрат та специфіку інноваційних процесів у галузі. Показано роль та місце держави як чинника інноваційного зростання в АПК. Ключові слова: інноваційна діяльність, конкурентоспроможність, виробничі витрати, ціна. Довгострокова і короткострокова проблеми, цінова еластичність та еластичність за доходом, стабільне зростання. Рассмотрены основные факторы инновационных процессов в сельском хозяйстве в условиях рыночной экономики. Проанализировано действие и влияние рыночных механизмов на формирование производственных расходов и специфику инновационных процессов в отрасли. Показана роль и место государства как фактора инновационного роста в АПК. Considered main factors of innovation in agriculture in condition of market economics. Analyzed an action and influence of the markets mechanisms on the production costs formation and specific of the innovation process in agriculture. Showed the role and place of state as a factor of innovation growth in AIC. Keywords: innovation, competitiveness, production costs, price, long run problem, short run problem, price and income elasticity, steady growth. 2005 Article Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу / С.І. Дем'яненко // Наука та інновації. — 2005. — Т. 1, № 1. — С. 87-98. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin1.01.087 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2637 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові основи інноваційної діяльності Сільськогосподарські і аграрні технології Наукові основи інноваційної діяльності Сільськогосподарські і аграрні технології
spellingShingle	Наукові основи інноваційної діяльності Сільськогосподарські і аграрні технології Наукові основи інноваційної діяльності Сільськогосподарські і аграрні технології Дем'яненко, С.І. Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу
description	Розглянуто основні чинники інноваційних процесів в сільському господарстві в умовах ринкової економіки. Проаналізовано дію та вплив ринкових механізмів на формування виробничих витрат та специфіку інноваційних процесів у галузі. Показано роль та місце держави як чинника інноваційного зростання в АПК. Ключові слова: інноваційна діяльність, конкурентоспроможність, виробничі витрати, ціна. Довгострокова і короткострокова проблеми, цінова еластичність та еластичність за доходом, стабільне зростання.
format	Article
author	Дем'яненко, С.І.
author_facet	Дем'яненко, С.І.
author_sort	Дем'яненко, С.І.
title	Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу
title_short	Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу
title_full	Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу
title_fullStr	Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу
title_full_unstemmed	Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу
title_sort	інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Наукові основи інноваційної діяльності Сільськогосподарські і аграрні технології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2637
citation_txt	Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу / С.І. Дем'яненко // Наука та інновації. — 2005. — Т. 1, № 1. — С. 87-98. — укр.
work_keys_str_mv	AT demânenkosí ínnovacíjnezrostannâosnovastabílʹnostíagropromislovogokompleksu
first_indexed	2025-07-02T05:50:02Z
last_indexed	2025-07-02T05:50:02Z
_version_	1836513129484255232
fulltext	87© НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. 2005 Сільськогосподарські і аграрні технології ВСТУП Дослідження рівня конкурентоспроможності економіки 75 країн світу, яке проведене ми� нулого року групою економістів на чолі з професором Гарвардського університету Джефрі Саксом, називає одними з основних причин відставання України (вона посідає 65 місце в цьому списку і знаходиться між Гондурасом і Еквадором) – недорозвиненість соціальних інститутів, несприятливі макро� економічні умови та відсутність чіткої інно� ваційної політики держави. І хоча починаю� чи з 2000 року намітилася тенденція підви� щення інноваційної активності в промисло� вості країни, і, зокрема, в тракторному й сільськогосподарському машинобудуванні та харчовій промисловості, проблеми, зазна� чені американськими дослідниками, є акту� альними. Виходячи зі специфіки сільського госпо� дарства, як галузі економіки, саме інно� ваційна діяльність серед трьох названих чин� ників підвищення конкурентоспроможності економіки є визначальним чинником для га� лузі. Пояснюється це специфікою сільського Наука та інновації.2005.Т 1.№ 1.С. 87�98. ІННОВАЦІЙНЕ ЗРОСТАННЯ – ОСНОВА СТАБІЛЬНОСТІ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ С. І. Дем'яненко, доктор економічних наук, професор, Українська аграрна конфедерація, Київ Надійшла до редакції 24.05.04 Резюме: Розглянуто основні чинники інноваційних процесів в сільському господарстві в умовах рин� кової економіки. Проаналізовано дію та вплив ринкових механізмів на формування виробничих вит� рат та специфіку інноваційних процесів у галузі. Показано роль та місце держави як чинника інно� ваційного зростання в АПК. Резюме: Рассмотрены основные факторы инновационных процессов в сельском хозяйстве в услови� ях рыночной экономики. Проанализировано действие и влияние рыночных механизмов на формиро� вание издержек производства и специфику инновационных процессов в отрасли. Показано роль и ме� сто государства как фактора инновационного роста в АПК. Abstract: Considered main factors of innovation in agriculture in condition of market economics. Analyzed an action and influence of the markets mechanisms on the production costs formation and specific of the innovation process in agriculture. Showed the role and place of state as a factor of innovation growth in AIC. Ключові слова: інноваційна діяльність, конкурентоспроможність, виробничі витрати, ціна, довгост� рокова і короткострокова проблеми, цінова еластичність та еластичність за доходом, стабільне зрос� тання. Keywords: innovation, competitiveness, production costs, price, long run problem, short run problem, price and income elasticity, steady growth. 88 Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 господарства, де виробництво відбувається в умовах так званої ринкової моделі "чистої конкуренції", основними характеристиками якої є значна кількість виробників сільсько� господарської продукції, яка до того ж є стан� дартизованою або однорідною, досить прості умови входження в ринок цієї продукції та вихід з нього для підприємств виробників і трейдерів, неможливість значно впливати на рівень цін на сільськогосподарську про� дукцію з боку її виробників. Саме такі особ� ливості галузі обумовлюють основне джере� ло, за рахунок якого можуть зростати при� бутки аграрних підприємств, і цим джерелом є зниження питомих виробничих витрат на виробництво сільськогосподарської про� дукції. Знижувати ж питомі виробничі вит� рати можливо лише за рахунок інноваційної діяльності, що і засвідчує досвід розвинутих країн світу. 2. ДІЯ РИНКОВОГО МЕХАНІЗМУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ В умовах ринкової економіки діє чіткий ме� ханізм, що регулює рівень і ефективність ви� робничих витрат і передбачає діалектичну взаємодію між ціною і рівнем витрат. Ціна є об`єктивним і примусовим нормативом рів� ня витрат. З другого боку, закон середньої норми прибутку в умовах чистої конкуренції забезпечує приблизно однакову ефектив� ність виробництва в різних його галузях. Як� що в будь�якій галузі чи виді виробництва внаслідок кон`юнктури ефективність зрос� тає, то неминуче туди надходитимуть нові капіталовкладення, що сприятиме розширен� ню виробництва і, нарешті, підніме рівень йо� го ефективності до рівня інших галузей. Та� ким чином, ціна обумовлена середньою нор� мою прибутку і визначає межу рівня вироб� ничих витрат. Підвищення норми прибутку відносно її середньо галузевого рівня, зафік� сованого в ціні, можливе тільки через зни� ження виробничих витрат і підвищення спо� живчої вартості продукції (її якості). У свою чергу, зниження витрат приводить до відхи� лення від середньої норми прибутку і віднов� лення її рівня зумовлює зниження ціни. Кожний виробник намагається звести до мінімуму свої виробничі витрати. Мінімум витрат на макроекономічному рівні його не цікавить. Однак, окремі мінімуми виробни� чих витрат на мікроекономічному рівні неспівставні між собою. Ця несумісність про� являється у неможливості покрити попит на кращі засоби виробництва їх пропозицією за ринковими цінами, що дорівнювало б собі� вартості їх виробництва (урівноваженим цінам моделі чистої конкуренції). А через те, що попит перевищує пропозицію на ці засоби виробництва, внаслідок чого ціни на них зро� стають, то відбувається певне вирівнювання мікроекономічних мінімумів виробничих ви� трат. Однак, у цілому конкуренція в умовах ринкової економіки приводить ціни вироб� ництва до мінімуму, а загальну норму при� бутку ѕ до мінімально можливої норми. Звідси можна зробити висновок, що з мето� дологічної точки зору більш доцільно гово� рити не про середню норму прибутку, як це доводив К. Маркс, а про мінімальну норму прибутку. В цьому полягає суть механізму функціонування виробничих витрат в сис� темі ринкової економіки. Найбільш явно цей механізм діє в умовах чистої конкуренції, до яких, з певними застереженнями, відносить� ся сільське господарство. Однак зазначений механізм функціонує і в умовах моно� полістичної конкуренції, олігополії й чистої монополії, хоча на його дію тут впливає мо� нополістична влада. На рис. 1 зображено основні складові ме� ханізму функціонування виробничих витрат в системі ринкової економіки. Перетин рин� кових попиту й пропозиції (точка Е1) визна� чає ціну на продукцію (Ц1). При цій ціні та 89НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 Сільськогосподарські і аграрні технології існуючій собівартості продукції (С1) кон� кретне підприємство матиме певний прибу� ток (площина Ц1АБС1). Однак, якщо цей прибуток забезпечуватиме більш високу його норму, ніж та, що склалася в даній галузі ви� робництва, то неодмінно інші підприємства стануть виробляти даний продукт. Це спри� чинить нову пропозицію продукції на ринку (ПР2), нову точку перетину попиту й пропо� зиції (Е2) і нову ціну (Ц2). При цьому кількість реалізованої продукції на ринку збільшиться до обсягу О2. Але при новій нижчій ціні та існуючій собівартості про� дукції підприємство вже не зможе отримати той прибуток, який отримувало при ціні Ц1. У цій ситуації підприємство повинно або припинити виробництво даної продукції і зайнятися прибутковішим виробництвом, або знизити свої виробничі витрати до рівня, який би при ціні Ц2 забезпечив йому потрібний прибуток. При цьому слід відміти� ти, що в умовах чистої конкуренції у довгост� роковому періоді економічний прибуток завжди буде дорівнювати нулю, тобто ціна дорівнюватиме собівартості одиниці про� дукції в точці, де крива маржинальних витрат перетинає криву питомих виробничих вит� рат, а в умовах недосконалої конкуренції еко� номічний прибуток, як правило, завжди існу� ватиме. Для сільського господарства як специ� фічної галузі економіки дія ринкового ме� ханізму функціонування виробничих витрат має свої особливості, які полягають у тому, що не завжди ціна на продукцію, визначена в точці перетину попиту й пропозиції, переви� щує виробничі витрати сільськогосподарсь� ких підприємств. У такому випадку не� обхідне втручання держави, спрямоване на підтримку сільськогосподарського вироб� ництва. Держава для цього може використо� вувати різні шляхи. Так, у США, зокрема, протягом досить тривалого періоду часу Рис. 1. Функціонування виробничих витрат у системі ринкової економіки (Ц ѕ ціна на продукцію; С ѕ собівартість одиниці продукції; ПСВ ѕ питомі сумарні виробничі витрати; МВ ѕ маржинальні витрати) 90 Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 існувало п`ять основних каналів державної підтримки фермерів: пряма допомога через систему соціального забезпечення (ферме� рам, що опинилися у скрутному становищі); державні програми, спрямовані на збільшен� ня попиту на сільськогосподарську продук� цію або зниження виробничих витрат; про� грама обмеження посівних площ, внаслідок чого знижується обсяг виробництва і вини� кають умови для підвищення цін; програми дотацій для покриття різниці між закупівель� ними і продажними цінами і гарантування цін на сільськогосподарську продукцію, інші диференційовані цільові субсидії фермерам. Однак, при цьому слід зазначити, що світо� вою тенденцією останніх років є відхід від підтримки сільськогосподарських цін. Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві в ціло� му і формування виробничих витрат у цій га� лузі зокрема, можна звести до трьох груп чинників. Перша група чинників стосується умов функціонування ринку, які наближені до мо� делі чистої конкуренції про що вже йшла мо� ва. Звичайно ж, віднесення сільськогоспо� дарської галузі до ринкової моделі чистої конкуренції є значною мірою умовністю, то� му що жоден з базових чинників моделі у ре� альній економіці не існує в чистому вигляді. Однак таке припущення є дуже важливим в економічній теорії і дозволяє проводити дослідження, робити висновки і прогнозу� вання. Друга група чинників пов'язана з так зва� ною довгостроковою проблемою у сільсько� му господарстві і полягає в низьких доходах сільськогосподарських виробників відносно працівників підприємств інших галузей. Ос� новними причинами цієї проблеми є цінова нееластичність попиту на сільськогоспо� дарську продукцію, дисбаланс попиту й про� позиції (пропозиція перевищує попит), а та� кож відносна імобільність сільськогоспо� дарських ресурсів. Сукупність чинників дру� гої групи обумовлює тенденцію зниження цін і доходів у сільському господарстві відносно цін і доходів в інших галузях еко� номіки. Третя група чинників стосується корот� кострокової проблеми, суть якої полягає у нестабільності доходів сільськогосподарсь� ких виробників і проявляється через коли� вання цін на сільськогосподарську про� дукцію і, відповідно, доходів за роками. При� чинами такого становища є як нееластич� ність попиту на сільськогосподарську про� дукцію, так і коливання в обсягах вироб� ництва та попиту на неї. Такі коливання пов`язані з особливостями виробництва в цій галузі, що значною мірою залежить від погодних і кліматичних умов. Через це в умо� вах нееластичного попиту навіть незначні ко� ливання обсягів виробництва сільськогоспо� дарської продукції спричинятимуть досить суттєві зміни сільськогосподарських цін і до� ходів, прикладом чому може слугувати ситу� ація на ринку зерна в Україні в 2001 році, ко� ли внаслідок високого урожаю зернових ціни на них значно знизилися порівняно з 2000 роком. 3. ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ Зв`язок особливостей функціонування рин� кового механізму в сільському господарстві з формуванням виробничих витрат підпри� ємств даної галузі найбільш чітко прояв� ляється через призму співвідношення пос� тійних і змінних витрат. Справа в тому, що сільськогосподарське виробництво відносно мало реагує на зміни сільськогосподарських цін і цін на виробничі ресурси з причини ви� щої питомої ваги постійних витрат у струк� турі собівартості продукції. Саме цей чинник змушує сільськогосподарських виробників 91НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 Сільськогосподарські і аграрні технології не припиняти виробництва навіть в умовах його збитковості, що вигідніше, ніж зупинка виробництва, адже тоді збитки будуть більшими. Крім цього в селянських (фер� мерських) господарствах, де використо� вується в основному праця членів цих госпо� дарств (фермера і членів його родини), вало� вий доход розподіляється не на оплату праці і прибуток, а на фонди споживання і нагро� мадження. Співвідношення між цими фонда� ми є досить гнучким і змінюється за роками залежно від потреб виробництва і сім'ї селя� нина. Саме цим пояснюється велика стійкість таких фермерських господарств які можуть тривалий час працювати і за умов збитковості свого виробництва, навіть порів� няно з іншими організаційно�правовими формами сільськогосподарських підпри� ємств (товариств з обмеженою відпові� дальністю, акціонерних товариств, коопера� тивів, корпорацій тощо). Особливістю попиту на сільськогоспо� дарську продукцію є те, що з розвитком еко� номіки темпи зростання доходів населення випереджають темпи підвищення попиту на неї. Більше того, цей процес супровод� жується зміною структури попиту, коли по� пит на певні види продуктів взагалі зни� жується (так звані низькоякісні продукти: хліб, картопля, молоко, яйця, цукор). Пояс� нюється це тим, що з розвитком економіки і підвищенням доходів населення тільки не� значна частина приросту доходів витра� чається на продукти харчування. Більша ж частина йде на промислові товари й послуги. Однак і та незначна частина приросту доходу, що виділяється на продукти харчування в ос� новній своїй масі використовується не на збільшення виробництва сільськогоспо� дарської продукції, а на її переробку, підго� товку до споживання. Як показує світовий досвід, еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію завжди нижча, ніж на продукцію промисло� вості, а це означає, що зростання доходів на� селення спричинятиме уповільнення темпів підвищення попиту на сільськогосподарську продукцію і прискорюватиме темпи підви� щення попиту на промислову продукцію та послуги. Цей висновок є дуже важливим з точки зору формування виробничих витрат у сільському господарстві. Перш за все, це пов`язано з системою ціноутворення як на сільськогосподарську, так і на промислову продукцію, що використовується у сільсько� му господарстві. Згідно з класичною теорією ринкової економіки, зростання реальних до� ходів населення повинно забезпечувати рівновелике підвищення як попиту, так і про� позиції на продукти в економіці в цілому. Чи� нниками, що забезпечують таке рівновелике підвищення, є зростання авансувань у вироб� ничі фонди й запровадження у виробництво нової техніки і технологій. При цьому особ� ливістю даного процесу є те, що зростання авансувань у фонди здійснюється, як прави� ло, у промисловості і сфері послуг, а нова техніка й технології як результат фондового переоснащення промисловості і науки ѕ у сільськогосподарському виробництві. Зазна� чені процеси супроводжуються зростанням цін на продукцію промисловості та послуги і зниженням цін на продукцію сільського гос� подарства. Графічно цей механізм показано на рис. 2, а, де видно, що із зростанням пропози� ції і попиту на сільськогосподарську продук� цію ціни на неї знижуються (від Ц1 до Ц3). Враховуючи те, що попит на продукцію га� лузі нееластичний і його зростання з підви� щенням доходів населення є проблематич� ним, зниження цін на продукцію сільського господарства є стійкою закономірністю. В цих умовах тільки запровадження нової техніки і технології, а також певні структурні зміни в самих сільськогосподарських під� приємствах (враховуючи і їх укрупнення, 92 Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 або, навпаки, розукрупнення, зміну спеціа� лізації та галузевої структури), що сприяли б зниженню собівартості одиниці сільськогос� подарської продукції, можуть збалансувати зниження цін на неї і забезпечити можли� вості відтворення в сільському господарстві. Така ситуація диктує й напрямки інно� ваційної політики. Крім цього, протидіючим чинником зни� ження собівартості продукції в сільському господарстві є закономірність підвищення цін на промислову продукцію (рис. 2, б). Це ще більше зумовлює необхідність підвищува� ти продуктивність використання ресурсів у сільському господарстві, запровадження прогресивних техніки і технологій, проведен� ня структурних змін. Все вищезазначене сприятиме підвищен� ню як пропозиції на сільськогосподарську продукцію, так і попиту на неї. І, як наслідок, мають уповільнюватися темпи зниження ціни на сільськогосподарську продукцію. Ра� зом з тим це спричиняє й те, що підвищення пропозиції і в сільському господарстві і в промисловості має приблизно однакові тем� пи. Згідно з неомальтузіанською теорією, яка набула досить широкого відгуку серед еко� номістів країн Заходу, темпи зростання насе� лення за рахунок країн, що розвиваються, бу� дуть перевищувати темпи збільшення техно� логічних інновацій. Такі стрімкі темпи зросту населення в цих країнах (через кожні 37 років населення Землі подвоюється), згідно з теорією неомальту�зіанства, змусять країни, що розвиваються, залишати світові ринки сільськогосподарської продукції, щоб мати змогу забезпечити власні потреби. В резуль� таті пропозиція продукції сільського госпо� дарства на світовому ринку скоротиться, що спричинить зростання ціни на неї. Чинни� ком, що змушує ці країни виходити з світо� вих ринків сільськогосподарської продукції, є й такий: еластичність попиту за доходом у населення тут значно вища, ніж у розвинутих країнах, і зі збільшенням населення темпи зростання попиту на продукцію сільського господарства випереджатимуть темпи приро� сту населення. Рис. 2. Динаміка цін на продукцію сільського господарства та промисловості залежно від рівня еластичності по? питу: а) Ринок сільськогоспо?дарської продукції; б) Ринок промислової продукції 93НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 Сільськогосподарські і аграрні технології Існує чітка взаємозалежність між рівнем середньодушового сукупного доходу і рівнем еластичності за доходом на продукти харчу� вання – зі зниженням валового національно� го продукту на душу населення, і, відповідно, середньодушових доходів, простежується яв� на тенденція до підвищення рівня еластич� ності попиту за доходом. Так, якщо у США майже половина всіх харчових продуктів має від`ємну еластичність попиту за доходом, а за іншими продуктами вона не перевищує 0,3, то в країнах, що розвиваються цей показ� ник майже за всіма видами харчових про� дуктів дорівнює або більший одиниці. Згідно з вище зазначеними закономір� ностями, попит на сільськогосподарську про� дукцію на світовому ринку в цілому має зро� стати, що зумовлює підвищення світових цін на неї. Таким чином, і перша причина (відносне зниження пропозиції сільськогос� подарської продукції на світовому ринку), і друга (підвищення попиту на цю продукцію) впливають на зростання цін на продукцію сільського господарства. З огляду на викла� дене можна було б зробити висновок про підвищення доходів в аграрному секторі еко� номіки. Однак в дійсності цього не відбу� вається з ряду причин. По�перше, сільське господарство пов`язано з використанням об� межених ресурсів. А це означає збільшення виробничих витрат сільськогосподарських підприємств з нарощуванням пропозиції своєї продукції. Через те, що виробничі ре� сурси обмежені, то зростання попиту на них однозначно зумовлює зростання цін на ці ре� сурси. Більше того, в умовах нарощування використання певних видів ресурсів (змін� них) при фіксації їх інших видів (постійних) починає спрацьовувати закон зниження віддачі ресурсів, а це означає, знову ж таки, зростання собівартості сільськогосподарсь� кої продукції. В такій ситуації доходи аграр� них підприємств набувають тенденції до зни� ження. Досліджуючи питання інноваційної діяльності в сільському господарстві слід за� значити, що специфічні особливості цієї га� лузі визначають і специфіку інноваційної діяльності в системі економічних відносин АПК. Досвід країн із розвинутою ринковою економікою засвідчив, що без інституційного розвитку, який би супроводжував інно� ваційний процес, не можна розраховувати на його успіх. Під інституційним розвитком ро� зуміється, найперше, створення організацій і структур, які б займалися інноваційною діяльністю. При цьому слід підкреслити, що ці організації і структури повинні виступати в ролі суспільних інститутів, інтеграційних організацій які б за сприяння держави об'єднували зусилля науково�дослідних і освітніх організацій, спрямованих на розроб� ку й упровадження у виробництво нових тех� нологій з метою раціоналізації використання ресурсів, підвищення екологічної безпеки та безпеки харчування і, в кінцевому результаті, забезпечували зниження собівартості оди� ниці продукції й зростання прибутковості аг� рарного виробництва. Це можуть бути ор� ганізації створені на базі сільськогосподарсь� ких машинобудівних заводів, науково�дос� лідних інститутів чи навчальних закладів. Але організаційні й структурні основи цих компаній будуть подібними, інтеграційними. 4. РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ІННОВАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ Роль держави, з точки зору інституційного розвитку інноваційної діяльності в аграрно� му секторі економіки, і як частини її аграрної політики, пов'язана, найперше, із політикою ресурсного забезпечення галузі і передбачає наступне: 1. Вплив на систему ціноутворення на ре� сурси – мінеральні добрива, хімікати, насіннєвий і генетичний матеріал, кон� центровані корми, паливо�мастильні й 94 Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 будівельні матеріали, вода для зрошення тощо. 2. Сприяння у сфері матеріально�технічно� го забезпечення села. 3. Підтримка й розвиток інформаційної си� стеми. 4. Створення системи кредитування для цілей закупівлі ресурсів. Загальна мета інституційного забезпе� чення інноваційного процесу – прискорити впровадження нових технологій у вироб� ництво, за рахунок чого збільшити його обся� ги та прибуток сільськогосподарських під� приємств шляхом зниження питомих вироб� ничих витрат. До загальних цілей цього про� цесу відносять переконання сільськогоспо� дарських виробників у потребі впроваджен� ня нових технологій і такій організації ринку ресурсів, при якій він був би здатний поста� чати ці нові технології. До специфічних цілей слід віднести спо� нукання сільськогосподарських виробників йти на ризик впровадження цих нових техно� логій, попередження помилок при їх впрова� дженні, попередження неякісного забезпе� чення ресурсами сільськогосподарських під� приємств, підвищення ефективності вироб� ництва, сприяння розвитку матеріально� технічного забезпечення, комбінування його із системою забезпечення кредитними ресур� сами, максимізацію національного вироб� ництва ресурсів, що передбачає його фінан� сову підтримку з боку держави та упереджен� ня імпорту ресурсів шляхом відповідного йо� го оподаткування. Однак, світовий досвід засвідчує, що стратегія аграрної політики спрямована на захист сільського господарства від впливу економічних чинників зовнішнього середо� вища замість сприяння його інвестування й здійснення інноваційного процесу спрямова� них на збільшення можливостей сільського господарства реагувати на економічні зміни та підвищення його конкурентоспромож� ності, призводить тільки до збільшення ди� ференціації в рівнях добробуту міського й сільського населення та обмежує можливості сільського господарства використовувати сприятливу ринкову кон'єктуру для еко� номічного зростання. Разом з тим, інвестиції та інновації у суспільні організації, що пра� цюють на інноваційний процес в АПК, були визначальними чинниками успішного роз� витку сільського господарства в таких країнах як Данія, Японія, США та інших. У зв'язку з цим вимагає критичного став� лення спроба певної частини вітчизняних економістів�аграрників, урядовців і аграрно� го лобі у Верховній Раді перенаправити знач� ну частину бюджету країни на підтримку сільського господарства. Відомо, на скільки енерго і працемістким є сільське господарст� во України. Воно потребує як найшвидшої структурної перебудови з метою створення комерційних, спеціалізованих приватних сільськогосподарських підприємств. Тому суцільне дотатування і субсидування існую� чих не ефективних сільськогосподарських підприємств не принесе користі ні державі ні цим підприємствам. У цьому зв'язку доціль� ніше було б підтримати галузі, що виробля� ють ресурси для сільського господарства, зо� крема сільськогосподарську техніку і міне� ральні добрива. Це дало б змогу запровадити контроль за використанням бюджетних коштів та здешевіти сільськогосподарську продукцію. Основна мета аграрної політики в цій сфері полягає у забезпеченні прискорення впровадження нових технологій у вироб� ництво, за рахунок чого мають зрости його обсяги. При цьому можна виділити загальні та специфічні цілі даної політики. До загальних цілей відносять переконан� ня сільськогосподарських виробників у по� требі впровадження нових технологій і такій 95НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 Сільськогосподарські і аграрні технології організації ринку ресурсів, при якій він був би здатний постачати ці нові технології. Однак, як і при будь�якому регулюванню економіки, існують певні недоліки й політи� ки ресурсного забезпечення сільського гос� подарства. Перш за все, вони пов`язані з про� блемами субсидування промислових галу� зей. По�перше, шляхом субсидування вста� новлюється різниця між високими світовими й низькими внутрішніми цінами на ресурси, що є неефективним з точки зору суспільства в цілому. Внаслідок зниження цін на ресурси відбувається неефективний перерозподіл ре� сурсів в економіці, адже сільськогоспо� дарські виробники приймають свої рішення стосовно розміщення ресурсів у вироб� ництво, керуючись спотвореною інфор� мацією. Через це програє вся економіка. По�друге, це проблема контролю за ви� робничими витратами, що субсидуються, а також проблема державного бюджетного дефіциту. По�третє, дешеві ресурси, як правило, ви� користовуються неефективно самим сільсь� ким господарством. Звичайно, враховуючи специфіку сільсь� ко�господарської галузі держава не повинна стояти осторонь проблем, що в ній існують. Однак, втручання держави в ринкові меха� нізми мають бути виваженими і прогнозова� ними. Зокрема політику підтримки сільсько� го господарства потрібно погоджувати зі вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ). Ставши членом цієї орга� нізації Україна матиме величезні можливості підтримувати свій сільськогосподарський сектор. СОТ обмежує використання лише тих заходів підтримки, які мають викривля� ючий вплив на виробництво або торгівлю. Але в той же час, положення СОТ передбача� ють використання заходів підтримки сільського господарства, що належать до за� ходів так званої "зеленої скриньки". Заходи "зеленої скриньки" не підлягають скорочен� ню і члени СОТ можуть вільно їх використо� вувати. Ці заходи є також найбільш ефектив� ними для забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Таким чином, буду� чи членом СОТ і використовуючи заходи, що передбачені "зеленою скринькою", Україна може зробити суттєвий крок на шляху ство� рення умов довгострокового розвитку сільського господарства, підвищення рівня життя сільського населення та розвитку рин� кової і соціальної інфраструктури. Вступ до СОТ покращить перспективи сільськогоспо� дарського зростання в Україні через скоро� чення неефективних витрат на не ринкової заходи і, зокрема, цінової підтримки, надасть можливість широкого використання заходів "зеленої скриньки", які мінімізують викрив� лення і максимізують довгострокові вигоди для сільського господарства. Основними двома критеріями, які визна� чають заходи зеленої скриньки, є такі: · Ці заходи не повинні мати викривляючо� го впливу на торгівлю чи виробництво, або цей вплив має бути мінімальним і не стосуватися цінової підтримки вироб� ництва; · Заходи повинні реалізуватися через уря� дові бюджетні програми, а не за кошти споживачів продуктів харчування. Основні заходи "зеленої скриньки, які відносяться до загальних послуг, наступні: 1. Наукові дослідження, в тому числі за� гальні дослідження, дослідження та про� грами, пов'язані з вивченням навколиш� нього середовища та дослідницькі про� грами щодо окремих видів продукції та продуктів харчування. 2. Контроль та боротьба зі шкідниками і хворобами рослин й тварин, а також роз� робка систем їх попередження. 3. Навчання загальне та спеціальне, а також 96 Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 матеріальне забезпечення навчального процесу. 4. Надання консультативних послуг та ор� ганізація роботи дорадчих служб, забез� печення передачі інформації та резуль� татів наукових досліджень до виробників і споживачів продуктів харчування. 5. Інспекція продуктів харчування стосов� но їх впливу на здоров'я людей, безпеку харчування та дотримання встановлених стандартів. 6. Послуги в сфері маркетингу і ринкового просування конкретних продуктів харчу� вання. При цьому до цих послуг не відно� сять витрати, які впливають на зниження реалізаційних цін та забезпечують прямі вигоди споживачам. 7. Розвиток інфраструктури: елект� рифікація; дороги та інші транспортні комунікації; ринкова інфраструктура, в тому числі в портах; водопостачання, дамби і дренажні системи; програми по� кращення навколишнього середовища. У всіх випадках витрати мають спрямову� ватися тільки на підготовку проектів та капітальне будівництво і мати загально� суспільний характер. Кошти не можуть спрямовуватися конкретним господарст� вам та покривати поточні витрати. Крім цих загальних заходів держава мо� же також надавати послуги сільськогоспо� дарським виробникам через інші урядові програми. Однак всі ці заходи мають витри� мувати два основні критерії, про які йшла мо� ва вище. До таких заходів та програм відно� сять: · Створення, відповідно до норм націо� нального законодавства, державних ре� зервних фондів сільськогосподарської продукції та продуктів харчування з ме� тою забезпечення продовольчої безпеки. Такі закупівлі продукції мають буті про� зорі, здійснюватися за поточними ринко� вими цінами (як закупівля так і ре� алізація); · Підтримка населення з низькими дохо� дами шляхом надання відповідних суб� сидій або талонів на придбання про� дуктів харчування. Це мають бути про� зорі прямі адресні виплати. Продукти харчування на ці цілі держава закуповує за ринковими цінами та реалізує їх також за поточними ринковими цінами; · Прямі виплати виробникам сільськогос� подарської продукції на підтримку їх до� ходів, куди входять як грошові так і нату� ральні виплати. Ці виплати не повинні мати викривляючого впливу на торгівлю чи виробництво, або цей вплив має бути мінімальним і не стосуватися цінової підтрим�ки виробництва та здійснювати� ся через урядові бюджетні програми; · Не пряма підтримка доходів, яка не пов'язана з обсягами виробництва та цінами на продукцію; · Урядові програми страхування доходів сільськогосподарських виробників та часткової компенсації їх зниження по� рівняно з середнім рівнем за попередні 3–5 років у випадку неврожайних років чи стихійних лих. Такі програми також не пов'язані з обсягами виробництва та цінами на продукцію; · Підтримка програм страхування на випа� док стихійних лих та хвороб рослин і тва� рин; · Підтримка програм, спрямованих на структурну перебудову шляхом вилучен� ня з товарного аграрного виробництва працівників передпенсійного та пенсій� ного віку або переведення працівників у несільськогосподарські сфери діяльності з відповідними грошовими компен� саціями; · Підтримка програм, спрямованих на структурну перебудову шляхом вилучен� ня з товарного аграрного виробництва 97НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 Сільськогосподарські і аграрні технології землі, худоби та інших виробничих ре� сурсів; · Платежі, пов'язані з охороною навко� лишнього середовища; · Платежі, пов'язані з програмами під� тримки господарств, що знаходяться в регіонах з несприятливими природ� нокліматичними умовами для ведення сільського господарства. Такі програми також не пов'язані з обсягами вироб� ництва та цінами на продукцію. Таким чином у рамках обмежень СОТ щодо фінансування державою сільського гос� подарства існує широкий спектр заходів та програм бюджетної підтримки аграрних ви� робників. Тенденція розвитку сільськогоспо� дарської політики у більшості країн�учас� ників СОТ – зміщення акцентів в напрямку заходів зеленої скриньки і скорочення "тра� диційних" заходів ринкової та цінової підтримки (РЦП), таких як інтервенційні за� купки і різноманітні субсидії. В ЄС, напри� клад, РЦП складала близька 91 % загальної підтримки сільського господарства в 1986–1988 рр., але її частка в 2000–2002 ско� ротилась до 61 %. Започаткована в червні 2003 "Реформа Фішлера" в сільському гос� подарстві ЄС суттєво зменшить частку РЦП шляхом надання фермерам виплат, що не за� лежать від обсягів виробництва. Чому країни, такі як ЄС, скорочують РЦП і ширше використовують заходи зеленої скриньки? Існують три основні причини, які також мають місце і в Україні. По�перше, рин� кова і цінова підтримка сільськогосподарських виробників має викривляючий вплив на ви� робництво і торгівлю. Це, в свою чергу, шко� дить інтересам торгових партнерів і призво� дить до суперечок у сфері торгівлі, які можуть поширитись на інші галузі економіки. Отже, удосконалення сільськогосподарської політи� ки необхідне для стабілізації і покращення міжнародних торгівельних зв'язків. В Україні окремі представники аграрного лобі у Вер� ховній Раді та уряді, здається, готові пожерт� вувати членством країни в СОТ для того, щоб захистити право використовувати РЦП в сіль� ському господарстві і не розглядають можли� вого катастрофічного впливу такої підтримки на торгівельні зв'язки України в цілому і на перспективи довгострокового економічного розвитку. По�друге, РЦП – це дуже неефективний спосіб підтримки сільськогосподарських ви� робників. Організація економічного співро� бітництва і розвитку (ОЕСР) нещодавно опублікувала детальний аналіз, який демонст� рує неефективність РЦП. Наприклад, вико� ристовуючи заходи РЦП, такі як система ін� тервенційних цін (яка, до речі, підтримується в Україні більшістю політиків), для того щоб збільшити дохід сільськогосподарського това� ровиробника на 1 гривню, необхідно забрати 3 або 4 гривні у споживачів і платників по� датків. Виплати на підтримку доходів сільсь� когосподарських виробників, що не пов'язані з цінам чи виробництвом ("зелена скринька") є ефективнішими і близько 90 % від кожної гривні такої підтримки надходить до виробни� ка. Іншими словами, навіть якщо б РЦП не за� грожувала торгівельним стосункам України з іншими країнами і відповідала вимогам СОТ, українські політики повинні уникати такої підтримки лише тому, що це є неефективна політика. По�третє, світовий досвід свідчить про те, що заходи зеленої скриньки – найкращий спосіб забезпечити стабільне зростання сіль� ськогосподарського сектору. РЦП, зазвичай. спрямована на підвищення доходів сільсько� господарських виробників, але вона не сприяє підвищенню конкурентоспромож� ності сільськогосподарського сектору в дов� готривалій перспективі. ЄС є чудовим при� кладом цього: незважаючи на надання доро� гої ринкової і цінової підтримки протягом де� сятиріч, сільське господарство залишається 98 Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 1, 2005 неефективним і залежним від державної підтримки. Різниця між РЦП і заходами зе� леної скриньки може бути проілюстрована як різниця між витратами коштів на спожи� вання (тобто короткострокове задоволення) і на інвестиції (тобто довгострокову вигоду). Заходи зеленої скриньки, особливо такі як підготовка кадрів, дослідження і консалтин� гові послуги, є інвестиціями і, на нашу думку, вони повинні бути осередком сільськогоспо� дарської політики. Звичайно, сільськогосподарські вироб� ники звикають до РЦП. Країни такі як ЄС не можуть відмовитись від цієї підтримки не� гайно, тому що фермери звикли до неї. Отже, процес реформування сільськогосподарської політики, тобто зміщення акцентів від РЦП до заходів зеленої скриньки, відбувається повільно. Деякі багаті країни, сільське госпо� дарство яких не має порівняльних переваг (наприклад, Норвегія, Швейцарія і Японія) наполягають на потребі використо�вувати РЦП. Однак в країнах, що є найбільшими світовими експортерами сільськогосподарсь� кої продукції (Австралія, Канада, ЄС і США) спостерігається чітка тенденція до більш ши� рокого використання заходів зеленої скринь� ки, що обумовлено потребою зменшувати державні витрати на сільське господарство і відповідати вимогам СОТ. Українські політики мають чудову можливість уникну� ти негативного впливу РЦП і розпочати таку сільськогосподарську політику, яку хочуть відновити більшість найважливіших конку� рентів на світовому ринку сільськогоспо� дарської продукції. Обмежені фінансові ре� сурси необхідно інвестувати в майбутнє сільського господарства, а не витрачати їх на "минуле" і заходи зеленої скриньки є ідеаль� ним засобом для інвестицій в ноу�хау, техно� логії, менеджмент і інфраструктуру, чого і по� требує українське сільське господарство для того, щоб бути конкурентоспроможним в найближчому майбутньому. Обсяги фінансування заходів зеленої скриньки в 2002 склали 907 млн грн., або приблизно $170 млн. Порівняно із загальною підтримкою сільського господарства (3,5 млрд грн в 2002 році) і, порівняно із по� требою сільського господарства в інвес� тиціях, ця сума є незначною. Витрати на за� ходи зеленої скриньки повинні бути збіль� шені, і ці заходи повинні бути профінансо� вані в повному обсязі. Більшість заходів "зеленої скриньки" відповідають інноваційному розвитку сіль� ського господарства. Рух від екстенсивного до інтенсивного, науково місткого сільського господарства забезпечується тільки через інноваційний процес і, зокрема, через значні інвестиції в освіту і наукові дослідження. Інноваційний процес має бути складовою аг� рарної реформи і особливо на новій поточній її стадії, яка розпочалася з 2000 року після за� початкування системних змін у сільському господарстві, мається на увазі реорганізація колективних сільськогосподарських підпри� ємств у приватні ринкові структури, паюван� ня майна та приватизація землі. Інно� ваційний процес має виступати інтег� раційним і стимулюючим інструментом пе� реходу до нової стратегії аграрної політики, а саме комплексного розвитку сільської місце� вості, де поряд із виробничими питаннями стоять питання розвитку малого бізнесу на селі, сільської інфраструктури, і загалом соціального розвитку сільської місцевості.

Інноваційне зростання – основа стабільності агропромислового комплексу

Репозитарії

Схожі ресурси