Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26395 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського / Н. Якобчук // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 302-316. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26395 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-263952011-09-01T12:38:02Z Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського Якобчук, Н. 2008 Article Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського / Н. Якобчук // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 302-316. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26395 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Якобчук, Н. |
| spellingShingle |
Якобчук, Н. Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Якобчук, Н. |
| author_sort |
Якобчук, Н. |
| title |
Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського |
| title_short |
Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського |
| title_full |
Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського |
| title_fullStr |
Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського |
| title_full_unstemmed |
Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського |
| title_sort |
листування і. м. каманіна з ганною барвінок (1901-1910 рр.) у фондах інституту рукопису національної бібліотеки україни ім. в. вернадського |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26395 |
| citation_txt |
Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901-1910 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського / Н. Якобчук // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 302-316. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT âkobčukn listuvannâímkamanínazgannoûbarvínok19011910rrufondahínstituturukopisunacíonalʹnoíbíblíotekiukraíniímvvernadsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-03T06:05:35Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:05:35Z |
| _version_ |
1836604704801423360 |
| fulltext |
302 303
Листування дослідника з О. М. Куліш (псевд. – Ганна Барві-
нок) становить значну частину його епістолярної спадщини. Це
джерело досі ще не розглядалося окремо і не було об’єктом спеці-
ального дослідження, що робить наше повідомлення актуальним
і не позбавленим наукової новизни. У ньому буде здійснено ана-
ліз і визначено інформаційну цінність частини кореспонденцій
Івана Каманіна до Ганни Барвінок.
На сьогоднішній день вдалося виявити 486 епістоляріїв
дописувачів, з них 87 написані І. М. Каманіним. Листування
І. М. Каманіна і О. М. Куліш зберігається в двох наукових уста-
новах: Інституті рукопису Національної бібліотеки України
ім. В. Вернадського та відділі рукописних фондів і текстології
Інституту літератури ім. Т. Шевченка2. Оскільки комплекс епіс-
толяріїв досить великий, об’єктом даного повідомлення ми обра-
ли кореспонденції І. М. Каманіна, знайдені у Фонді І (Літературні
матеріали) ІР НБУВ. Це 33 листи розміром від 1 до 3 аркушів,
написані на білому папері. Вони мають задовільний стан, і лише
на деяких виявлено значні пошкодження, що утруднюють прочи-
тання тексту3.
Хронологічно епістолярії охоплюють період з 1903 до 1910
року, при цьому наявні кореспонденції без дати. Один з них не
має початку і більше схожий на непов’язані між собою уривки.
Тон всіх листів дуже доброзичливий, щирий і відвертий.
Можемо зробити висновок, що між собою спілкуються добрі
друзі, яких об’єднують спільна мета та інтереси. Вже у привітан-
нях на початку кожного послання «Висоповажна пані добро-
дійка», «Дорога пані», «Дорогий мій друг» вбачається глибока
повага і надзвичайна прихильність до адресата.
Основною сюжетною лінією всіх 33 листів є справа підго-
товки до друку та публікація повного «видання творів и листивъ
[П.] Кулиша и зъ його біографіею, у котроі будуть розслідувані
нетільки внішні факты его життя, але і эволюція його творчества
і його исторічнихъ поглядівъ»4, якою на прохання Олександри
Михайлівни скрупульозно займається І. Каманін. Крім того, в
них містяться факти, які можна використати для уточнення
психологічного портрету дослідника, а також інформація про
Ім’я Івана Михайловича Каманіна (1850–1921) на сьогодні
відоме практично всім дослідникам вітчизняної історії. Видатний
вчений-історик, архівіст, археограф, палеограф і громадський
діяч, який віддав всі свої сили для розвитку і збагачення україн-
ської науки. Ця людина залишила по собі значну та різнопланову
за змістом творчу та епістолярну спадщину, яка досі залишається
мало дослідженою. Якщо деякі наукові та публіцистичні праці
І. М. Каманіна (зокрема з історії козацтва) використовувалися в
комплексі історіографічних джерел наукових досліджень, то
епістолярії практично не залучалися до наукового обігу. Так вда-
лося виявити лише одну публікацію, об’єктом дослідження в
якій стали листи вченого. Це невелика за обсягом стаття Ю. Ми-
цика1, присвячена вивченню взаємовідносин І. М. Каманіна з
М. С. Грушевським на основі кореспонденцій першого. Крім
того, кілька листів вченого, адресованих М. Довнар-Заполь-
ському, М. Ф. Володимирському-Буданову, А. П. Шелухіну було
включено до 1-го тому збірника документів «Київський цен-
тральний архів давніх актів 1852–1943» (2002 р.).
Епістолярна спадщина вченого досить об’ємна (понад 500
листів), хоча кореспонденцій, адресованих І. М. Каманіну
виявлено менше, ніж написаних ним особисто. Серед його адре-
сатів видатні особистості кінця ХІХ – початку ХХ століття: нау-
ковці, письменники, громадські діячі. Це зокрема В. Антонович,
М. Грушевський, М. Довнар-Запольський, М. Біляшівський,
Б. Грінченко, В. Іконніков, О. Куліш та інші.
Надія ЯКОБЧУК (Київ)
Листування І. М. Каманіна з Ганною Барвінок (1901–1910 рр.)
у фондах Інституту рукопису Національної Бібліотеки
України ім. В. Вернадського
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
304 305
знайшов чотири рукописи історичних творів П. Куліша, які за
його редакцією мала друкувати Київська Археографічна комісія.
У наступних листах міститься інформація про плани щодо
друку другого тому «Матеріалів до історії возз’єднання Русі»,
який не був виданий автором. Книга мала з’явитися весною
1905 року10, але, як видно з подальшого листування, у березні
цього року за відсутності дозволу Київської Археографічної Ко-
місії її ще не почали друкувати11. Далі маємо дані про отримання
цього дозволу, але з певними поправками, відповідно до про-
грами Комісії12. А в цей час у Києві продовжують готувати до
публікації твори П. Куліша під чітким керівництвом І. М. Кама-
ніна: «…я і доглядаю і руководжу писарями, що переписують
творы Пант[елеймона] Ол[ександрови]ча. Не мало вже поперепи-
сувано й печатаного»13. Поряд з цим наявні відомості про пошук
творів письменника не лише у Києві, а й в інших містах України,
зокрема у Львові, оскільки вони друкувалися в галицьких часо-
писах. Щоб їх отримати і залучити до справи І. М. Каманін споді-
вається на допомогу М. С. Грушевського14.
У кореспонденції, датованій лютим 1906 року знаходимо
відомості про продовження безперервної та дуже ретельної ро-
боти з рукописами творів П. Куліша. Вони перечитуються та виві-
ряються, оскільки упорядник прагне зробити «изданіе научным»,
зі збереженням всіх доповнень відповідно оригіналу. Поряд з
цим дізнаємося, що до опрацювання залучаються не тільки руко-
писи письменника, а і публікації про нього та його творчість у
періодичній пресі початку ХХ століття15.
Досить цінна інформація міститься у листі від 20 червня
1906 року, а саме історія видання праці П. Куліша «Святе Пись-
мо», перелік інших його творів («Крашанка», «Іовъ», «Слава»,
«Розмова» та ін.), а також зміст роботи «Хутірна філософія». У
наступній кореспонденції знаходимо відомості про закінчення
складання програми «изданія сочиненій Пант[елеймона] Ол[ек-
сандрови]ча», яка у кількох екземплярах була надіслана особам,
думка яких особливо цікавила І. М. Каманіна. Серед них
В. П. Горленко, І. І. Білозерський, А. В. Стороженко, М. Н. Кочу-
бей. «Зібравши і обговоривши усі поради і думки, – пише вче-
поточні події громадського і культурного життя Києва і України,
сучасниками яких були респонденти. За даним масивом джерел
можна визначити коло колег і знайомих І. М. Каманіна, з якими
він підтримував постійні зв’язки.
Те, що на основі виявлених епістоляріїв можна майже по
днях відтворити процес підготовки багатотомного видання творів
одного з найвідоміших українських письменників, робить їх важ-
ливим історичним джерелом, а вміщену в них інформацію над-
звичайно цінною для дослідників історії вітчизняної літератури.
Ми ж можемо дійти висновку, що дана робота була досить трива-
лою і вимагала багато сил обох дописувачів.
Так у першому з виявлених листів містяться відомості про
збір та систематизацію епістолярної спадщини письменника як
базового матеріалу для складання найповнішого варіанту його
біографії5. А з наступного дізнаємося про пошук видавця творів
П. Куліша в Києві та приблизну суму, у яку може обійтися запла-
нований проект6. Наголошується на особливій важливості справи
і зазначено, що у її здісненні можуть допомогти Б. Грінченко та
А. Стороженко. Досить цінною є інформація про рубрикацію
творчого доробку письменника для видання окремими томами:
«Я розибравъ творы Пант[елеймона]. Ол[ександрови]ча и роз-
дыливъ их на таки виддили: 1, литературны произведения, вир-
ши, драми, оповидання и романы; уси вони займуть тома чотири
або й п’ять; 2, Исторични твори – томивъ висимъ; 3, Истор’я язы-
ка и летературы – тома два чи три; сюда увийдуть и полимични
стати; 4, Этнографични твори – одинъ або два тома. 5, Письма –
два тома; сюди увыйде и біографія. Ціле видання займе отъ 15-
20 томовъ»7. Тут же окреслено коло питань, які мають бути ви-
рішені при підготовці видання8. У цьому ж листі знаходимо ін-
формацію про періодичні видання, в яких вміщені не перевидані
твори письменника, а також про те, що до майбутніх томів пла-
нувалось залучити публікації і з зарубіжних журналів, з яких
робилися рукописні копії. Більш того, за змістом вже одного з
перших епістоляріїв можемо встановити приблизний термін за-
кінчення збору матеріалів для комплектації томів – літо 1904 ро-
ку9. Маємо відомості, що влітку цього ж року І. М. Каманін
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
306 307
видавців Вольфа та Маркса, хоча сподівань на них покладається
мало. Однак усі питання з приводу цензури, друку, друкарень,
контрактів вирішуються тільки з урахуванням думки Ганни
Барвінок.
Лист від 23 лютого 1907 року містить цінну інформацію про
псевдоніми П. О. Куліша «Невідомий» та «Іван Гроза» (першим
підписано кілька віршів в журналі «Основа», а другий виявити
не вдалося), а також його сатиричний твір «Куліш у пеклі», який
теж планують включити до видання. Хоча Олександра Михай-
лівна проти цього вчинку, бо це компрометуватиме осіб-прото-
типів персонажів19.
У наступному епістолярії знаходимо відомості про продов-
ження копіювання творів для видання, а також перший удар мас-
штабній справі І. М. Каманіна і О. М. Куліш. Справа в тому, що
в цей час з’явилася чутка про видання тритомника творів пись-
менника у Львові, і це, як пише вчений «не только страшный
подрывъ нашему изданію, но прямо зарезываетъ насъ без ножа»,
тому що призведе до втрати «широкой публики» і звузить коло
поширення книг до «ученыхъ, библіотек, и учебных учреж-
деній». Тут же є інформація, що за місяць почнуть друкувати
повне зібрання творів П. Куліша, тому дописувачі погоджують
питання тиражу, ціни та гонорару редактору, хоча останнє менше
всього цікавить І. Каманіна. Дізнаємося, що тираж першого тому
складатиме 3 тисячі примірників, а його друк обійдеться у 1000–
1200 карб. Визначено приблизний час на видання кожного тому –
2-3 місяці, а також обговорюються умови договору і розрахунків
з друкарнею20.
Листи, датовані груднем 1907 року, вміщують інформацію
про неперервну роботу над друком першого тому творів П. Кулі-
ша: виготовлення коректурних і перших редакторських аркушів.
До кожної збірки віршів готуються необхідні примітки і пояс-
нення, а самі вірші розташовуються за тематичним та хроноло-
гічним принципом. Поряд з цим цікавими є відомості про
сумніви щодо авторства збірки «Три сльози дівочі»: В. Горленко
наполягає, що її писав не Куліш. З тексту листа ми можемо вста-
новити дату її написання і першого видання у журналі «Хата» –
ний, – я пришлю свое мненіе як треба почати друк і тоді з Божою
допомогою приймимося до роботи». Тут же знаходиться згадка
про статтю П. Куліша «Польша и Русь», яка зберігається в Дер-
жавному Архіві у Петербурзі16 .
З наступних епістоляріїв маємо відомості про отримання по-
зитивного відгуку щодо програми майбутнього видання та від-
повідних рекомендацій від усіх діячів, що ознайомилися з нею.
Тут же знаходимо перелік питань організаційного характеру (під-
бір паперу, шрифтів, портретів, об’єм томів, тираж), а також роз-
рахунки витрат на друк.
Лист, датований 25 жовтня 1906 року цікавий тим, що вміщує
інформацію про підготовку передмови до повного зібрання
творів П. Куліша, написання якої І. М. Каманін залишає особисто
за собою: «…я предисловіе напишу самъ и никого не допущу до
участія въ немъ; такъ какъ изданіе будетъ серьезное и научное».
Далі визначені основні сюжетні лінії майбутнього переднього
слова: «Въ предисловіи же надо сказать о значеніи литератур-
ныхъ трудовъ и научныхъ сочиненій его для исторіи украинь-
ского самосознанія; так какъ это значенее обусловліваетъ самое
изданіе»17. Усі примітки та пояснення вчений також прагне
оформити сам.
З наступних кореспонденцій дізнаємося, що у січні-лютому
1907 року перші томи повного зібрання творів та листів П. Кулі-
ша укомплектовано і віддано в набір. Важливою є інформація
про структуру першого з них. Туди увійшли збірки віршів пись-
менника «Хутірна поезія», «Дзвін», «Досвітки» та інші невеликі
за обсягом твори. У кінці січня з’явилися перші друковані аркуші,
однак робота просувається повільно, бо упорядник прагне уник-
нути описок і помилок18. Паралельно з цим вирішуються фінан-
сові та організаційні проблеми. Ще одним цікавим фактом є те,
що І. Каманіну допомагають готувати видання відомі діячі того
часу: зокрема А. П. Шелухін робить рукописну копію з віршова-
ного перекладу Біблії, знайденої в Чернігові. Крім того, при друці
планується керуватися рекомендаціями, наданими М. Дашке-
вичем, А. Стороженком, І. Білозерським, В. Горленком. Тут же
містяться дані про намір залучити до справи петербурзьких
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
308 309
Також заслуговують на увагу перші рядки листа, де сповіща-
ється про отримання І. Каманіним чудового подарунка – руш-
ника, на якому вишиті рядки з творів Пантелеймона Олександро-
вича, що цілком можуть «служить эпиграфом къ его стихотворе-
ниям» і тому можливо підуть у заголовок першого тому видання.
Крім того тут же маємо дані про залучення до видання рукописів
раніше невідомих творів автора, отриманих від приватних осіб.
З наступних листів дізнаємося, що в червні 1908 року пер-
ший том «Повного зібрання творів і листів П. О. Куліша» вийшов
у світ і справив велике враження на громадськість. «Вишли кра-
сивые книжки, всемъ нравится. Все хвалять», – повідомляє І. Ка-
манін. Книги розсилаються передплатникам. Подарункові екзем-
пляри отримали О. М. Куліш, І. Білозерський, І. Пулюй, В. Шан-
рок, О. Маковей та інші24.
Наступна кореспонденція від 4 вересня 1908 року також вмі-
щує важливу інформацію. Це зокрема коло передплатників
видання, серед яких книговидавець М. Оглоблін, книгарні Д. Сте-
паненка і Л. Ідзиковського. Також повідомляється про початок
друку другого тому видання та появу у столичній періодичній
пресі оголошень про вихід першого.
З листа датованого кінцем березня 1909 року отримуємо ві-
домості про закінчення укладання третього тому творів П. Ку-
ліша, в «который будутъ помещены все стихотворенія, какия
только известны…», і подання його до друку. З появою остан-
нього, на думку І. Каманіна, вдалося воскресити найкращу сто-
рону творчості письменника, і це дякуючи турботам і невтомній
праці його дружини. Три перші томи видання упорядники пла-
нують продавати тільки разом, не виділяючи окремо якийсь один
з них. До речі слід зауважити, що до 3-ї книги під назвою «Додат-
ки до Дзвона» і «Додатки до Позиченої Кобзи» було включено
передані Ганною Барвінок раніше невідомі поезії П. Куліша,
датовані серединою грудня 1896 року. Цікаво, що на деяких з
цих рукописів було виявлено помітку «Послано Кобринской»
(такі вірші є у збірці «Дзвін»).
Тут же читаємо про підготовку до друку наступного тому, у
якому будуть уміщені «драмы, сцены и представленія», що
1847 і 1860 роки. Все ж видавці погодилися включити дані вірші
до багатотомника, але «съ оговоркой, что на нихъ такъ отпечат-
лелась рука и стиль Пант[елеймона] Ол[ександрови]ча, что стихи
безъ риска могуть быть отнесены, хотя и на половину и на его
счетъ: тотъ же чудный … совсемъ не девический стихъ, таже
нежность чувства и таже любовь къ родине».
Далі знаходимо інформацію про історію видання збірки «До-
світки». Вона вперше з’явилася у 1862 році у Санкт-Петербурзі,
а вдруге з примітками автора у Харкові 1899 року. Тут же знову
перераховуються подані Ганною Барвінок псевдоніми П. Куліша:
Николай М., козакъ Белебень, Панько Небреха та інші, серед
них і Невідомий. Також маємо інформацію, що у виданні буде
багато портретів з родинного архіву письменника21.
Крім того, у даних кореспонденціях дописувачі обговорю-
ють пов’язані з видавництвом фінансові питання. Цікавими є
відомості про виготовлення звичайних і подарункових екземпля-
рів книг. Зокрема 10 примірників буде надруковано на дорогому
венелевому папері, оскільки вони призначаються на подарунки
«важным особам». Взагалі можна зробити висновок, що на
кінець грудня 1907 року друк успішно просувається, тому пер-
ший том скоро вийде у світ. Ще одним цікавим моментом листа
є повідомлення І. Каманіна, що йому наснився П. Куліш. Це він
пояснює тим, що багато думає про письменника, особливо під
час роботи з його творами22.
Перший епістолярій за наступний 1908 рік, написаний аж у
травні. З нього черпаємо інформацію про закінчення друку пер-
шого тому повного зібрання творів П.Куліша і відправку віддру-
кованих аркушів О. М. Куліш. Вказується, що до книги увійшли
поезії письменника до 1879 року включно, які розміщено на 396
сторінках. Крім того, там буде ще 80 сторінок приміток і 16 сто-
рінок зауважень. Таким чином загальний об’єм досягне 500 сто-
рінок. З цього ж листа дізнаємося цікаві подробиці щодо підбору
портретних зображень до кожного тому. Зокрема у першому пла-
нується помістити портрет Олександри Михайлівни з підписом
«Ганна Барвінок 1866г.» рукою П. Куліша та його власне фото
1843р.23.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
310 311
місяця – річниці з дня народження П. Куліша. Вказано, що до
нього включено прозові твори, останнім з яких буде «Орися».
Наступний шостий том розпочнеться «Чорною радою», яку дру-
куватимуть «на малорусском языке». Крім того наголошується,
що в примітках обов’язково будуть згадані попередні видання
роману28.
З цієї ж кореспонденції дізнаємося про смерть Б. Грінченка
і не надто приємний факт, що саме він «былъ непримиримый
врагъ изданія и что все враждебные нападки на… редактированіе
писались въ Кіеве подъ его диктовку». І. Каманін висловлює зди-
вування і не розуміє причин такої поведінки діяча.
З листа, написаного через два тижні дізнаємося, що Київська
Археографічна комісія ще досі не почала друк рукопису П. Кулі-
ша, відклавши початок даної роботи до осені-зими 1910 року.
Тут же наявні відомості про підготовку урочистостей до річниці
з дня народження письменника на його батьківщині.
Останній, із знайдених і фонді І Інституту рукопису НБУВ
листів не має дати. Цінним моментом тут є остаточне узгодження
змісту біографії П. Куліша, а також передмови, приміток і по-
святи до книги. Можемо зробити висновок, що біографія є, на
думку І. Каманіна, найголовнішим елементом у всьому великому
виданні, а для нього самого – першочерговим завданням: «Біогра-
фія Пант[елеймона] Ал[ександрови]ча, обстоятельная исчерпы-
вающая все и разъясняющая потомству характеръ, думы, твор-
чество и дятельность славного мужа Украіни… – …моя всег-
дашняя забота в эти годы. Я стремлюсь глубоко проникнуть в
его, Кулиша, душу, чтобы перечувствовать то, что онъ чувство-
валъ»29. Поряд з цим дізнаємося, що Ганні Барвінок вислано для
ознайомлення зразок посвяти для видання, і І. Каманін чекає її
дальших вказівок та побажань. З нею редактор консультується і
стосовно інших важливих питань, зокрема кола осіб, яким слід
надіслати повне зібрання творів П. Куліша в подарунок, оформ-
лення оправ, кількості екземплярів для неї тощо.
Стосовно ж характеристики передмови та приміток читаємо
наступне: «В придисловіи я даю только объясненіе пріемовъ при-
нятыхъ при изданіи, а въ примчаніяхъ въ конце тома только о
відображають історичне минуле України. При цьому зазнача-
ється, що тираж даної книги буде становити 1000 примірників,
всіх подальших – 500, бо «стихи будутъ покупатся больше, драмы
и романы меньше, исторические и научные труды еще мень-
ше»25. Найцікавішим моментом даного листа є точне визначення
мети, яку поставили перед собою дописувачі: «сделать изданіе
точным и представить таким Пант[елеймона] Ал[ександрови]ча,
какимъ онъ былъ въ своей сущности, т.е. истинного Пант[елей-
мона] Ал[ександрови]ча».
З наступного листа, який на жаль не має початку, маємо ін-
формацію про вирішення питання друку віршованого перекладу
«Біблії» та поеми «Маруся Богуславка». Тут же ще раз обговорю-
ється гонорар для редактора, але І. Каманін, ставлячи спільну
справу вище грошової винагороди, не переймається його розмі-
ром і цілком довіряє думці О. М. Куліш з цього приводу.
Кореспонденції, датовані 1909 роком вміщують інформацію
про процес видання наступного 4 тому, тираж якого через нестачу
коштів скорочують спочатку до 300, а потім – до 100 примірників.
Зазначається, що у липні цього року з’явився 3 том творів П. Куліша.
Книга вийшла дуже велика за обсягом – 45 друкованих аркушів
(понад 700 сторінок). Поряд з цим маємо відомості, що на видання
відкрито передплату, але бажаючих дуже мало (близько 40, а пізніше
60 осіб), що призводить до збільшення ціни вдвічі – до 50 карбо-
ванців за том26. А у грудні, як видно з наступних сторінок, упо-
рядники взагалі вирішують її закрити, бо віддрукованих примір-
ників може просто невистачити на всіх, і тоді, на думку І. Каманіна,
справа закінчиться ганьбою. Томи, які залишаться після забезпе-
чення передплатників, планується продавати по збільшеній ціні:
нові – по 50–100, а перші три і частину тиражу четвертого – по
7 карбованців за одну книгу (тоді як передплата становить 3 кар-
бованці). Тобто можна сказати, що не зважаючи на самовіддану
працю упорядників проблема коштів на даний момент стоїть дуже
гостро. І. Каманін навіть думає у разі великих фінансових труднощів
звернутися за підтримкою до Академії Наук27 .
У листі від 9 липня 1910 року знаходимо відомості про зміст
п’ятого тому видання і плани видати його до 27 числа цього ж
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
312 313
шести томів повного зібрання творів і листів Пантелеймона Ку-
ліша. А крім того, вони дозволяють уточнити авторство і хроно-
логію його віршів і прози та виявити псевдоніми, які він вико-
ристовував.
Як джерело дані листи можуть бути цікаві насамперед для
дослідників історії української літератури ХІХ століття, бо вмі-
щені в них відомості дозволяють уточнити багато фактів сто-
совно творчої спадщини одного з найвідоміших вітчизняних
письменників. Також в них наявні деякі деталі громадського
життя Києва на початку ХХ століття та характеристики, що до-
повнюють особистісний портрет автора кореспонденцій.
Нижче ми подаємо один з листів І. М. Каманіна до Ганни
Барвінок, виявлених у Інституті рукопису НБУВ.
Лист друкується за автографом. У квадратних дужках роз-
крито авторські скорочення і непрочитані фрагменти тексту. Згід-
но норм сучасного правопису виправлено деякі слова та вирази,
написані разом чи окремо, (типу «нетільки» «ИКаман[ин]», «у
вечері», «що дня»). Мовностилістичні особливості та авторську
лексику документу збережено. Внесені наступні правки орфогра-
фії: 1) знято твердий знак у кінці слів; 2) замінений літерою е;
3) ы в українських словах замінено на и, а и – на і всередині слів
та на ї у кінці; 4) буквосполучення еи змінено на єї, а йи – на ї;
5) російські букви э та е замінено українськими відповідниками;
6) в деяких словах ь замінено апострофом. У примітці у кінці
листа подана легенда (місце його зберігання).
З паперів І. М. Каманіна
30 січня 1905 року
Високоповажана й дорога пані добродійко
Олександра Михайловна!
Правду Вы кажите, що моя «мовчанка не раз все повторяєцця
[…] і не даром» Я вже писав Вам, що занедужав перед Різдвом;
на свята різдвяні трошки полегшало, а з 12 січня знов стало дуже
не добре мені; застудив голову і все тіло стало боліть, а найбільше
уши. Хожу до дохтора усяк[ий] божій день і щодня роблю своє
внешней судьбе стихотвореній, что же касается ихъ содержанія,
смысла, ихъ идей,…эстетического значенія – все это будетъ въ
біографіи»30.
Отже, можемо зробити висновок, що на основі інформації,
вміщеної у розглянутих вище епістоляріях, можна точно від-
творити не тільки процес видання частини багатотомника П. Ку-
ліша (до шостого тому), але й атмосферу, в якій воно відбувалося,
простежити особисті переживання, задуми і прагнення упоряд-
ників. Досить детально характеризується зміст і структура майже
кожного тому, а також обставини їх комплектації. Взагалі ми мо-
жемо пересвідчитися наскільки важко, і в плані власних зусиль,
і фінансовому, було підготувати це ґрунтовне і об’ємне видання.
Треба сказати, що, окрім цінної інформації про таку безпо-
середньо велику подію в історії літератури, як видання повного
зібрання творів і листів П. Куліша, в епістоляріях І. Каманіна до
О. М. Куліш містяться цікаві характеристики особистості самого
вченого. Так, зокрема бачимо, що йому притаманні такі якості,
як надзвичайна акуратність, пильність у роботі з документами,
професіоналізм, щире переживання за доручену справу, відда-
ність їй, відповідальність і велика порядність. Саме ці риси ці-
нують в ньому сучасники, які вважають, що саме він може підго-
тувати справді гарне і серйозне видання. «Я боюсь напередъ хва-
литься, – пише вчений, – скажу лишь, что стараюсь этого достичь
и работаю со страхомъ и трепетомъ сознавая важность работы,
геніальность моего героя и несправедлівость по отношенію къ
ниму современниковъ»31.
Окрім цього в одному з листів знаходимо інформацію про
історичні події початку ХХ століття, сучасниками яких були до-
писувачі, зокрема революційний рух 1905 року. Як безпосередній
очевидець, вчений дає власну оцінку наслідкам революції для
українського народу і національного життя Києва32.
Підводячи підсумок, треба сказати, що комплекс епістоляріїв
І. М. Каманіна до Ганни Барвінок, що зберігаються в Інституті
рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського
мають значну інформативну цінність. На їх основі можна відтво-
рити обставини та процес підготовки до друку і видання перших
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
314 315
рився. Його молодять тільки переводчики, що раз у раз перекла-
дають на нову мову. Но старость писателя не зміншшує його
несмертельної слави за заслуги для потомства.
Теперъ поговорімо об свому ділі.
Гроши пятьдесят карбованців я получив і скоро (у конці цієї
неділі) усі роздам перепищикам, а потому знов прошу Вас при-
слати на росплату за роботу. Квитки у мене усі сохраняюцця, і
відчит у мене всигда готовый
Ів[ану] Ів[ановичу] Білозерьському завтра або послізавтра
пишу подрібно на його запитання об музеях.
Друковання 2-го тома «Материалов по истории возсоедине-
ния Руси» як я Вам писав задержалось із-за формалізму Архео-
граф[ічної] коммісії, де седить [О.] Левицькій, але не Нечуй
Ив[ан] Семеновичъ, а Левицький Орест Іванович, родич прох-
ф[есора] [В.Б.] Антоновича. Це дві разні особи. Скоро мабуть
начнемо. Я думав, що діло устроїцця до Нового року, вони тяг-
нуть до Пасхи.
Хай їм усячина!
Простіть мене, будьте ласкови и пишіть обо всім, що Вас тур-
бує. Бажаю Вам від щирого сердця здоров’ячка и зостаюся з великою
шанобою прихильністью до Вас найпокорнійшим слугою.
І. Каман[ін]
Що то робитцця на білому світі і що то буде. До чого ми
дійдемо? Хаос, тай годі!33
Усім Вашим близьким рідним знайомим мені, незесенько
вклоняюсь34.
ІР НБУВ. – Ф. 1. – № 49730. – Арк. 13–14.
1 Мицик Ю. А. Листи І. М. Каманіна до М. С. Грушевського // Укра-
їнське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи. – К., 1997. –
С.209-212.
2 В Інституті рукопису НБУВ (Фонд І) зберігається 33 листи І. Ка-
маніна до О. М. Куліш, а в Інституті літератури (Фонд 19) – 54 листи І. Ка-
маніна і 399 листів О. М. Куліш.
3 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернад-
ського. – Ф. І. – № 49732. (лист від 14 квітня 1905р.). – Арк. 16-17.
діло у в Архіві. Тільки не вихожу з хати увечері; тепер знов мені
лучче. Но як не було мені худо, я роботи своєї не кидав и догля-
даю и руководжу писарями, що переписують твори Пант[елей-
мона] Ол[ександрови]ча.
Я б вже й сам хотів, щоб скорійше зібрать все докупи, але не
так скоро робицця, як мені хочецця. Рукописи Пант[елеймона]
Ол[ександрови]ча і усі ненапечатані его «письма», листи – закінча-
юцця перепискою. Не мало вже переписувано й печатаного. Печа-
тане скорійше копируєцця. Попереду ж треба кінчать з рукописами.
Але ж і багато понаписував Пант[елеймон] Ол[ександрови]ч!
Скоро цензурні кандали здіймуться зо всіх малорусських
творів, – тоді прийдецця забути усего Шекспира і Байрона і ви-
дання творів Пант[елеймона] Ол[ександрови]ча буде мать вели-
чезні розміри. Тоді [П.] Куліш устане перед борачем української
літератури у всьому своєму виличію тоді і д. [І.] Франку треба
буде ограничити свій відзив об музі Пант[елеймона] Ол[ексан-
дрови]ча. Д[обродій] [І.] Франко забуває, що все на світі старіє.
І [О.] Пушкін і [М.] Гоголь теж […] постаріли; постаріє і [П.] Ку-
лиш, і сам д. [І.] Франко. Тільки тим і розняцця писатели, що
одні старіють швидко, а другі довго, довго світять людям. І муза
[П.] Куліша довго буде невмируща. Що до його поезії, то у їй
усе йде, як треба. Поезія молодих літ повна більш гарячого чуст-
ва, ніж поезія человіка в 60-70 літ. Це треба не забувать оцінюя
твори генія. Але творцем слова геній зостаєцця незминяючимя
[…] […] і у цім його значення у історії літератури. Треба ж не
забувать и того, що потомки завжди повинні буть вище своїх
предків. З сего слідує, що писателя треба оцінювать, рівняя його
з его предками, а не потомками. І [П.] Куліша треба цінити по
тому, що було до його и що він зробив, а не потому що сталося
опісля його, бо то, що робицця опісля його, не залежить від його,
а складаєцця під впливом і других причин. Історику треба тільки
показати як широк був вплив писателя на його преємників. Того-
то мене і не турбують такі відозви об [П.] Куліші, як [І.] Франків.
Я казав, що усякий писатель старіє.
Состарився й [В.] Шекспир, и цінити його тепер треба умію-
чи. Але у нас ще соромляцця признати, що [В.] Шекспир зоста-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
316
4 Там само. – № 49735.(лист від 16 березня 1901(1)р). – Арк. 23зв.
5 Там само. – № 49724 (лист від 15 квітня 1903р.). – Арк. 1.
6 Там само. – № 49725 (лист від 17 жовтня 1903р.). – Арк. 3.
7 Там само. – Арк. 3зв.
8 Там само. – Арк. 3зв.-4.
9 Там само. – №49726 (лист від 30 квітня 1904р.). – Арк. 5.
10 Там само – № 49728 (лист від 14 листопада 1904р.). – Арк. 9зв.
11 Там само. – № 49731 (лист від 28 березня 1905р.). – Арк. 16зв.
12 Там само. – № 49732 (лист від 14 квітня 1905р.). – Арк. 18.
13 Там само. – № 49730 ( лист від 30 січня 1905р.). – Арк. 13.
14 Там само. – № 49731. – Арк. 15-15зв.
15 Там само. – № 49734. – Арк. 22-22зв.
16 Там само. – № 49738. – Арк. 29-30.
17 Там само. – № 49740. – Арк. 34.
18 Там само. – № 49741 (лист від 15 січня 1907 року). – Арк. 35-35зв.
19 Там само. – №49742. – Арк. 38-38зв.
20 Там само. – № 49743. – Арк. 40-40зв.
21 Там само. – № 49744. – Арк. 42.
22 Там само. – № 49756. – Арк. 73зв.
23 Там само. – № 49745. – Арк. 43зв.
24 Там само. – №49746. – Арк. 46.
25 Там само. – № 49748. – Арк. 50зв-51.
26 Там само. – № 49750 (лист від 7 липня 1909 року). – Арк. 58-59.
27 Там само. – № 49751 (лист від 26 грудня 1909 року). – Арк. 60-61.
28 Там само. – № 49752. – Арк. 62-62зв.
29 Там само. – № 49755. – Арк. 68.
30 Там само. – № 49755. – Арк. 69зв.
31 Там само. – № 49741 (лист від 15 січня 1907 року). – Арк. 36.
32 Там само. – № 49733 (лист від 9грудня 1905 року). – Арк. 19-19зв.
33 Речення дописане вгорі на звороті аркуша 14.
34 Речення дописане з лівого краю на звороті аркуша 14.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|