Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26397 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами / О. Дуднік // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 402-414. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26397 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-263972011-09-01T12:39:03Z Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами Дуднік, О. 2008 Article Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами / О. Дуднік // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 402-414. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26397 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Дуднік, О. |
| spellingShingle |
Дуднік, О. Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Дуднік, О. |
| author_sort |
Дуднік, О. |
| title |
Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами |
| title_short |
Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами |
| title_full |
Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами |
| title_fullStr |
Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами |
| title_full_unstemmed |
Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами |
| title_sort |
міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26397 |
| citation_txt |
Міжнародна діяльність та взаємовідносини українських студентів-емігрантів з іноземною вузівською молоддю в період між двома світовими війнами / О. Дуднік // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 402-414. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT dudníko mížnarodnadíâlʹnístʹtavzaêmovídnosiniukraínsʹkihstudentívemígrantívzínozemnoûvuzívsʹkoûmoloddûvperíodmíždvomasvítovimivíjnami |
| first_indexed |
2025-07-03T06:05:43Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:05:43Z |
| _version_ |
1836604713183739904 |
| fulltext |
402 403
об“єднанні в Центральний Союз Українського Студентства
(ЦеСУС), який входив до складу таких міжнародних студентських
організацій, як: Міжнародна Студентська Конфедерація (СIE) в
1922–1938 рр., Міжнародна Студентська Ліга для перебудови Євро-
пи (ISL) в 1933–1939 рр. Через Союз, а також завдяки його співпраці
зі Світовою Федерацією Християнського Студентства (WSCF),
Асоціацією молодих чоловіків-християн (YMCA), Європейським
Студентським Допомоговим Фондом (ЄСДФ), а згодом Міжнарод-
ною Студентською Поміччю (ІSS), українська вузівська молодь за
кордоном стала активним учасником міжнародного студентського
руху. Крім того, вона налагоджувала зв’язки та співпрацювала з
окремими студентськими організаціями (централями) різних держав
і народів, а також поодинокими їх представниками. Однак, взаємо-
відносини української молоді з іноземними ровесниками та їх орга-
нізаціями були неоднозначними і непростими. В першу чергу, вони
визначалися тодішнім міжнародним становищем їх народів чи
держав, по-друге, – ставленням до української проблеми і насам-
кінець, – етнічними, культурними та історичними зв’язками з
українцями. В залежності від цього їх можна класифікувати на дві
групи. Перша – стосунки зі слов’янським студентством: а) недержав-
них; б) державних народів. Друга – відносини з вузівською молоддю
неслов’янських народів та держав.
В першій групі найбільш близькими були стосунки з біло-
руськими студентами, становище яких на еміграції було подіб-
ним до українського. Боротьба проти спільних ворогів за ті самі
ідеали, спільна історична доля двох народів сприяли налагоджен-
ню співпраці та заснуванню українсько-білоруських товариств
і об’єднань. Прикладом може служити “Спілка українських і
білоруських студентів” в Братиславі1. В середині 1920-х рр. у
Празі існувала українсько-білоруська Спілка студентів-агроно-
мів. З 1921 р. під опікою Чесько-Українського Комітету (ЧУК)
перебували і білоруські студенти. Так, у 1923 р. Комітет надавав
допомогу 23 білоруським студентам, а пізніше їх кількість зросла
до 150 осіб2. Білоруська молодь навчалася в УВУ та УВПІ
ім. М. Драгоманова в Празі, а також в УГА в Подебрадах (ЧСР)3.
У 1928 р., з метою працевлаштування випускників вузів, в ЧСР
Поразка українського народу в національно-визвольній війні
1918–1921 рр. та наступна антиукраїнська політика держав, що
окупували українські землі призвели до багатотисячної еміграції
українців. Поряд з визначними політиками, державними та гро-
мадськими діячами, науковцями, які до того часу визначали та
впливали на національно-культурний та політичний розвиток
українського народу, за кордоном опинилася велика кількість
молоді, зокрема студентської, від якої в значній мірі залежало
майбутнє української нації та держави, яка вважалася своєрідним
потенціалом їх наступного прогресивного розвитку.
Завдяки підтримці українських дипломатичних місій урядів
УНР та ЗУНР в країнах Європи, а також міжнародних благодійних
організацій, української діаспори в Америці та урядів деяких країн,
зокрема Чехословаччини, українська молодь отримала можливість
вступати до університетів та різних вищих фахових навчальних за-
кладів Європи. На початку 20-х рр. в ЧСР були створені українські
вузи: Український Вільний Університет (УВУ), Український Вищий
Педагогічний Інститут ім. М. Драгоманова (УВПІ), обидва в Празі
та Українська Господарська Академія (УГА) в м. Подебрадах. У
результаті, протягом міжвоєнної доби у Відні, Брно, Граці, Празі,
Берліні, Кенігсберзі, Варшаві, Кракові, Данцигу та інших європей-
ських містах навчалося декілька тисяч українських студентів. У
кожному академічному центрі вони створювали свої громади. У
1922 р. на установчому конгресі українських студентів-емігрантів і
вузівської молоді західноукраїнських земель більшість з них були
Олександр ДУДНІК (Київ)
Міжнародна діяльність та взаємовідносини
українських студентів-емігрантів з іноземною
вузівською молоддю в період
між двома світовими війнами
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
404 405
ні зв’язки та неоднозначні відносини ЦеСУСа з югославською
академічною централлю – “Побратимство”. Крім того, югослав-
ська організація не мала єдності і взаєморозуміння між студент-
ством народів, що входили до її складу. Так на брюссельській
конференції СІЕ в 1930 р. хорвати і македонці подали заяви з
проханням прийняти їх до Конфедерації як рівноправних членів,
оскільки “Побратимство”, на їх думку, фактично заступало інте-
реси сербів. Виходячи з цього, українці мали кращі стосунки з
хорватами, словенцями та македонцями. Саме в Загребі, де було
поважне ставлення до українців, існувала Українська Студент-
ська Громада (УСГ), розквіт якої припадав на початок 20-х і
30-х рр.11. Культурно-освітній гурток, який об’єднував україн-
ських студентів і входив до складу ЦеСУСа існував і в м. Люб-
ляна в Словенії12.
Неоднозначними були стосунки і з болгарами, які на відміну
від сербів досить приязно ставилися до українців. Проте, під-
тримуючи українців у протистояннях з поляками, вони завжди
були на боці росіян. Українці ж за будь-якої нагоди намагалися
йти їм назустріч. Так, у 1928 р. на прохання болгарської централі
допомогти потерпілим від землетрусу співвітчизникам відгук-
нулася українська вузівська молодь та професори в Чехословач-
чині, які, в той час, самі знаходилися в досить скрутному матері-
альному становищі. Доказом справжньої солідарності між двома
народами було створення українсько-болгарських студентських
товариств.
Ворожими були стосунки з російською еміграційною та
польською академічними централями, проте з ними приходилося
співпрацювати на офіційному рівні в складі міжнародних органі-
зацій та на загальнослов’янських форумах. Уже перший післяво-
єнний слов’янський студентський конгрес 1922 р. в Празі, який
мав засвідчити всеслов’янську солідарність та створити єдину
загальнослов’янську студентську групу, щоб посісти чинне місце
в міжнародному студентському житті, виявив значні розходжен-
ня між студентськими представниками різних націй. Через не-
порозуміння між югославами та болгарами, росіянами та україн-
цями, поляками та білорусами Конгрес не вирішив поставлених
було створено Центральне Бюро Праці української та білоруської
академічної еміграції. Правда, проіснувало воно лише півроку,
самоліквідувавшись внаслідок існування організацій з подібними
функціями4. Проте, майже одночасно виникло товариство “Допо-
моговий фонд українських і білоруських студентів в Празі”, яке
до 1938 р. успішно надавало допомогу вузівській молоді братніх
народів5. У 1926 р. завдяки старанням ЦеСУСа білоруська цен-
траль – “Аб’еднаньне Беларусских Студенческих Арганізаций”
(АБСА) стала членом Міжнародної Студентської Конфедерації
(СІЕ)6. Вона часто доручала свій мандат Центральному Союзу,
який заступав її інтереси на міжнародних з’їздах і конференціях.
Прикладом служать Х-й і ХІ-й з’їзди СІЕ в 1928 р. та 1929 р.,
відповідно в Парижі та Будапешті7. Українські та білоруські
студенти мали постійні зв’язки в Празі, Братиславі, Вільно. Вони
часто проводили спільні вечори, репрезентаційні забави, читали
реферати, брали участь у хорі. Як вважали очевидці, життєві
цінності українського студентства мали тоді великий вплив на
формування ідеології та практичну діяльність білоруської сту-
дентської молоді8.
Що стосується студентських організацій слов’янських наро-
дів, які мали свої держави, то найкращі відносини були з чехосло-
вацькою централлю. Вони відбувалися, переважно, на особистому
рівні. Так, у 1921 р. завдяки прихильному ставленню чехосло-
вацьких студентів, які були господарями з’їзду СІЕ, українська
вузівська молодь в еміграції і на західноукраїнських землях вступила
до міжнародної студентської Конфедерації, ще не маючи своєї
централі.
Українці прагнули до тісних взаємостосунків з усіма пред-
ставниками югославського студентства. Вони робили все, щоб
вивести його з-під російського впливу. У Празі, навіть, діяв Укра-
їнсько-Югославський студентський клуб, і хоч його статут не
був затверджений владою, зібрання представників обох народів
відбувалися часто9. Панування великоросійських настроїв серед
сербів, які, подібно до російських емігрантів, причину поразки
у боротьбі з більшовиками вбачали в українському сепаратизмі,
сприяло негативному їх ставленню до українців10. Звідси незнач-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
406 407
народній арені і співпраця з українцями може принести успіх
слов’янам серед неслов’янського студентства”16.
Як і в цілому в міжнародному студентському русі, так і серед
слов’янських вузівських централей не існувало єдності поглядів
на принципи формування міжнародних організацій. Молодь
державних націй вважала, що тільки вона має право створювати
і бути повноправним членом таких організацій, тобто відстою-
вала державний принцип їх побудови та функціонування. Пред-
ставники недержавних народів (українці, білоруси, хорвати,
македонці, словенці, а також грузини) виступали за національний
принцип, тобто за рівні права студентів державних і недержавних
народів у створені та діяльності міжнародних вузівських орга-
нізацій.
Прикладом таких непорозумінь став всеслов’янський кон-
грес студентів-медиків 1928 р. в Празі. Він мав на меті заснувати
“Загальнослов’янський з’їзд медиків”, але не досяг поставленої
мети через розбіжності між чехами, словаками, сербами та поля-
ками з одного боку, які стояли на державницьких основах побу-
дови організації та хорватами, українцями і словенцями з іншого,
які виступали за національну форму об’єднання17.
У 1931 р. у Братиславі відбулася конференція слов’янського
студентства, яка повинна була намітити план більш тісної спів-
праці між окремими студентськими централями та обговорити
питання негайної практичної реалізації постанов міжнародних
студентських з’їздів, що відносилися спеціально до слов’ян. Але
з незрозумілих причин не приїхали поляки. Виступаючи на кон-
ференції, представник ЦеСУСа В. Орелецький відмітив, що
незважаючи на те, що українське студентство пропагувало ідею
зближення слов’янського студентства, його часто обминали під
час проведення різноманітних всеслов’янських маніфестацій, що
тільки послаблювало відпорну силу слов’ян. Він наголосив на
необхідності рахуватися з тим, що без українців неможливе жод-
не реальне всеслов’янське зближення18.
Чим менше політичне значення носив той чи інших форум,
тим більш позитивний характер і результати він мав. Прикладом
служать слов’янські з’їзди студентів-аграріїв, зокрема, І-й сло-
завдань. Цьому завадило й те, що студентська молодь державних
націй прагнула використати його в своїх політичних цілях, а тому
не мала ніякого бажання йти на правову слов’янську солідарність
зі студентством недержавних націй.
Підвівши підсумки участі в слов’янському Конгресі, делега-
ція ЦеСУСа прийшла до висновку, що праця разом з росіянами
та поляками є неможливою, але вирішила діяти так, щоб постійно
ставити їх в такі обставини, з якими вони мали б рахуватися та
яких не могли б змінити13.
В той час поляки говорили, що українці не здібні до жодної
систематичної праці й не зможуть, як слід, взаємодіяти зі своїми
іноземними товаришами. Вони, подібно румунам, визнавали за
ЦеСУСом представництво, тільки, над українським еміграцій-
ним студентством і вимагали від нього зректися представництва
над українськими студентами-громадянами Польщі14.
Центральне Обўєднання Російського Еміграційного Сту-
дентства (ОРЕС), яке включало велику кількість українців-мало-
росів, спочатку взагалі ігнорувало ЦеСУС та українське питання.
Росіяни всюди агітували проти прийняття українців до міжнарод-
них студентських організацій, називаючи їх інтриганами та
зрадниками “русского народа”. Проте, згодом вони визнали Цен-
траль як організацію, що об’єднує українців з теренів Польщі
та Румунії, а не студентів-емігрантів з території УСРР15. В по-
дальшому, змушені до співпраці з українцями, росіяни свої від-
верто ворожі напади переносили на роботу слов’янських угрупо-
вань або вдавалися до підступних акцій. Прикладом може слу-
жити слов’янська комісія в складі Конфедерації, яка кожного
року визначала офіційну слов’янську мову в СІЕ. Навіть в тій
комісії представники ОРЕCо виступали проти участі українських
делегатів, але безуспішно.
У 1929 р. в “Студентському віснику” писалось: “На міжна-
родному студентському форумі наступає повільно криза слов’ян-
ського студентства, яка яскраво проявляється, між іншим, і в
слов’янській комісії, котра не спроможна хоч би на одне засідан-
ня. Вихід з цього слов’янське студентство ніколи не знайде без
допомоги українців. Тільки ревізія слов’янської політики на між-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
408 409
ською молоддю країн перебування. Вони мали тісні стосунки з
австрійським, німецьким та литовським студентством25. Це ж
саме можна сказати про Спілку українських студентів-емігрантів
у Берліні, яка мали дружні взаємини з єгипетськими, естонсь-
кими, турецькими, грузинськими та іншими студентами і їх
громадами.
Добрими, але слабкими і непостійними були стосунки з
вузівською молоддю прибалтійських держав, які, подібно до
організацій балканських студентів були погано зорганізовані. У
1923 р. естонці надіслали ЦеСУСу інформаційну книжку про
Тартуський університет і про свій центральний союз. Згодом,
українці обговорювали з естонським студентським Союзом про-
ект балтійсько-чорноморського вузівського блоку.
З литовцями доброзичливі відносини були як на міжнарод-
ному рівні, так і в поодиноких студентських центрах. Підтриму-
ючи визвольні змагання литовського та білоруського народу, І-й
з’їзд ЦеСУСу в 1923 р. оголосив бойкот польському університету
у м. Вільнюсі26 .
Були контакти з латвійцями, які не вірили в силу українсь-
кого руху, але все ж таки бажали створення самостійної України.
Це, на їх думку, могло відсунути російську небезпеку від їхньої
держави. У 1931 р. представника Централі було вперше запро-
шено на конференцію балтійських держав у м. Ковно.
Доволі слабкі, але добрі відносини мав ЦеСУС зі студент-
ством Скандинавії. Ніколи не було конфліктів з датчанами,
навпаки, вони завжди старалися допомогти українцям у супереч-
ках з поляками і часто були у них посередниками. Фіни підтриму-
вали українців у конфліктах з московським студентством, але
тісних контактів Централь з ними не мала, бо вони мало цікави-
лися міжнародним студентським рухом. Шведи при зустрічах
нагадували про Полтаву, Мазепу та короля Карла. Вони були
дуже задоволені, коли отримували від ЦеСУСу листи шведською
мовою27. У 1923 р. до Централі надіслали книгу про свої універ-
ситети норвежці28 .
Досить дружніми і взаємовигідними були відносини з
центральним союзом англійських студентів. За 1924 р. ЦеСУС
в’янський конгрес студентів-агрономів в м. Любляна в 1924 р.19
та слов’янський вузівський аграрний семінар в м. Великі Опта-
виці (ЧСР) у 1928 р. Крім вирішення професійних завдань, вони
служили взаємному ознайомленню студентів з культурним і ду-
ховним життям та потребами братніх народів, особливо селян-
ства, а також формуванню власного погляду на вирішення сло-
в’янського питання20.
Щоб протистояти росіянам та полякам українські студенти
об’єднувалися з представниками інших слов’янських народів та
вихідцями з колишньої Росії. Вони формували спільні організації
за національним, а не державним принципом. Так, в середині
20-х рр. був створений Союз Студентських Організацій Народів
Сходу Європи (ССОНСЄ). Незважаючи на те, що в ЧСР йому
було відмовлено в реєстрації, тому що статут Союзу допускав
можливість вважати організацію політичною, його філії виникли
в Берліні та Варшаві21. До складу ССОНСЄ входили грузини,
вірмени, литовці, кубанці, білоруси та українці. Союз мав свій
орган управління – Ділову раду та видавав журнал – «Orient libre»
(Вільний Схід). Головою організації та її уповноваженим був
українець Н. Нововірський. Більшість членів організації праг-
нули залучити до її складу турків, але проти виступали вірмени22.
Подібною організацією був Союз Слов’янських Студентів (ССС)
у Відні. Українців там представляли члени віденського товари-
ства «Січ». Головне завдання ССС полягало у взаємному озна-
йомленні його учасників з історією та культурою своїх народів,
а також у правдивому висвітлені сучасних подій в їх житті23.
Більш позитивними були стосунки українських студентів-
емігрантів з неслов’янською вузівською молоддю. Як відмічав
один з колишніх учасників студентського руху, працювати на
загальному міжнародному рівні було легше, ніж на слов’янських
з’їздах. Дружніми були відносини з грузинською організацією
Урушадзе в Берліні та вірменською централлю еміграційної ака-
демічної молоді. Остання також за допомогою ЦеСУСа вступила
до СІЕ24.
Члени віденської «Січі» активно проявляли себе в налаго-
дженні та поглибленні міжнародних взаємовідносин зі студент-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
410 411
З турками існували лише особисті зв’язки, офіційного листу-
вання не було. Турецька молодь цікавилася Україною як своїм
сусідом, де проживало багато мусульман32.
Зміна міжнародної ситуації часто впливала на відносини
української молоді з ровесниками інших держав чи народів. Так,
радянсько-французьке зближення в середині 30-х рр. сприяло
тому, що французька молодь стала домагатися прийняття радян-
ських студентів до складу СІЕ. Українці виступили проти, що
спричинило між ними та французами конфлікт. У результаті,
останні домоглися від FIFA (міжнародної футбольної федерації)
заборони на участь української команди в студентській Олімпіаді
1937 р. в Парижі, а у 1938 р., за підтримки польських і румунсь-
ких студентів – виключення ЦеСУСа зі складу СІЕ.
Між українською Централлю та союзами студентів європей-
ських країн постійно здійснювалося листування, під час якого вони
обмінювалися інформацією про своє життя, періодичними видання-
ми та літературою про свої народи і держави. Вони надсилали один
одному привітання з нагоди з’їздів, національних свят, реферати на
різні теми, що обговорювалися на міжнародних форумах, а також
пропозиції, щодо вирішення тих чи інших молодіжних проблем.
Справами української вузівської молоді цікавилися й окремі
особи з-поміж іноземного студентства. Серед них американський
студент D. S. Snodgrass, шведський Гуго фон Розен. Останній у
1923 р. надіслав до Централі статтю про шведське студентство.
Шведська студентка Stanny von Engestrom не лише цікавилася,
а й викладала для шведської вузівської молоді відомості про укра-
їнські таємні вищі школи у Львові33.
Таким чином, перебування українських студентів за межами
Батьківщини у міжвоєнний період сприяло їм у налагоджені
взаємовідносин з іноземною студентською молоддю. Тодішні
стосунки українського еміграційного студентства з переважною
більшістю вузівської молоді різних країн Європи та Азії були
добрими і взаємовигідними.
Все це мало велике значення з огляду на тоталітарну замкне-
ність радянської України. Діяльність студентів-емігрантів спри-
яла ознайомленню європейських націй з українським народом,
отримав з Англії одинадцять листів, в яких обговорювалися
спільні дії на майбутні конференції СІЕ. Зокрема, завдяки англій-
ській підтримці Центральний Союз утвердив свої позиції в Кон-
федерації. В свою чергу, у 1925 р. Централь підтримала англій-
ського представника на посаду президента СІЕ.
У 1924 р. ЦеСУС отримав від Шотландського студентства
ілюстровану публікацію студентського журналу про Единбурзь-
кий університет, а також студентський підручник з інформацією
про спортивне життя вузівської молоді та друковані докладні
дані про окремі факультети Единбурзького університету29.
У першій половині 20-х рр. були налагодженні стосунки з
центральними союзами бельгійського, голландського, італійсь-
кого, угорського, німецького, французького, швейцарського сту-
дентства30.
Протягом усього періоду негативні стосунки мала українська
академічна молодь з румунським студентством.
У другій половині 20-х рр., незважаючи на значне ускладнен-
ня фінансового становища ЦеСУСу, він продовжував розширю-
вати і поглиблювати зв’язки з іноземним студентством. У 1928 р.
“Студентський вісник” повідомляв про налагодження відносин
з іспанським студентством, яке було досить вражене, коли отри-
мало інформацію про український народ та його вузівську мо-
лодь на бездоганній іспанській мові. Існували контакти і з порту-
гальськими студентами, але внаслідок відсутності у них цен-
тральної організації, вони були незначними і нетривалими.
Щодо позаєвропейського студентства, то на середину 20-х рр.
міжнародний відділ Союзу встановив зносини з японським
студентством. Так, на прохання японського студента Чуїгіро-Голійо,
було надіслано інформацію з життя української вузівської молоді,
яка була використана ним під час написання книги про світове
студентство31. У 1930-ті рр. з Японії до Централі надходили на
англійській і французькій мовах інформаційні брошури про саму
країну, її армію та останні події в Маньчжурії. Зі свого боку, японці
цікавилися взаємовідносинами між українцями і росіянами. Саме
в той час серед української студентської молоді поширюється пропа-
ганда про можливість та необхідність навчання в японських вузах.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
412 413
Українські студенти-емігранти, щоб протистояти росіянам
та полякам об’єднувалися з представниками інших слов’янських
народів та вихідцями з колишньої Росії в організації за національ-
ним, а не державним принципом.
Більш позитивними були стосунки українських студентів-
емігрантів з неслов’янською академічної молоддю, передусім, з
теренів колишньої Росії. Разом з тим, на розвиток взаємовідносин
української еміграційної молоді з ровесниками інших держав і
народів мала вплив міжнародна ситуація, їхнє ставлення до укра-
їнського питання, а також історичні й культурні зв’язки.
Завдяки наполегливості, працьовитості, а головне відданості
ідеї української державності, українська академічна молодь в
еміграції, не зважаючи на відсутність традицій та досвіду веден-
ня зовнішньополітичних зносин, протидію поляків, румунів, ро-
сіян і сербів, зуміла довели свою здатність працювати на міжна-
родній арені нарівні зі студентством державних націй, що було
рівнозначно визнанню готовності й спроможності українського
народу самостійно творити свою державу.
1 З життя українського студентства // Студентський вісник. – Прага
(Пр.). – 1924. – № 12. – С. 44.
2 Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української
еміграції між двома світовими війнами . – Прага., 1942. – Ч. І. – С. 73.
3 Шрамченко Л. Українське, білоруське та грузинське студентство на ви-
соких школах в Чехословацькій республіці. – Подебради. – 1926. – С. 1–22.
4 Центральне Бюро Праці української та білоруської академічної емі-
грації в ЧСР // Студентський вісник. – Пр. – 1928. – Ч. 4–6. – С. 24.
5 Центральний державний архів вищих органів влади та управління
України (ЦДАВОУ) Ф. 4465. – Оп.1. – Спр. 236. – Арк. 2.
6 На тему міжнародної акції Цесуса // Студентський вісник. – Пр. –
1929. – Ч. 11–12. – С. 3.
7 Звіт. // Студентський вісник. – Пр. – 1929. – № 1–2. – С. 15.
8 Семчишин Т. Дещо з історії білоруського студентського руху // Сту-
дентський вісник. – Львів. – 1936. – Ч. 11. – С. 27.
9 ЦДАВОУ. – Ф. 3905. – Оп. 2. – Спр. 162. – Арк. 18.
10 Козлитин В. Русская и украинская эмигрция в Югославии 1919–
1945 гг. Х.: РА, 1996. – С. 251.
11 З життя студентів у Загребі. ЦДАВОУ Ф. 3905. – Оп. 2. – Спр. 165. –
Арк. 8.
його національно-визвольною боротьбою та прагненням здобути
свою державу. Участь у роботі міжнародних молодіжних органі-
зацій, за відсутності своєї держави, не тільки сприяла набуттю
студентством досвіду міжнародної діяльності, а й – зростанню
його авторитету та ролі серед української громадськості в емігра-
ції й на західноукраїнських землях.
Переважна частина іноземної вузівської молоді з розумінням
ставилась до прагнень українців і часто підтримувала їх у проти-
стоянні зі студентством ворожих країн. Найбільш прикрим було те,
що до останніх відносилися, здебільшого, студенти слов’янських
народів – поляки, росіяни, серби. Перші і другі не хотіли визнавати
за ЦЕСУСом права представляти українську молодь з території
Польщі й СРСР, останні їх завжди підтримували. Найкращі стосунки
українська емігрантська молодь мала зі слов’янською студентською
молоддю чехословацького, білоруського, хорватського, словенсь-
кого, македонського і болгарського народів.
Міжслов’янської студентської солідарності у міжвоєнну добу
не було через те, що вузівські централі державницьких націй діяли
згідно політики урядів своїх країн, тому слов’янська солідарність,
в кращому випадку, була у них на другому плані, в гіршому, – своє-
рідним прикриттям. Доказом цього є те, що конфронтація між поля-
ками і українцями, росіянами і українцями, білорусами і поляками,
болгарами і сербами, хорватами і сербами, непорозуміння між
чехами і поляками та інші суперечки в слов’янському таборі не
припинялися протягом зазначеного періоду.
Молодь так званих «державних націй» відстоювала держав-
ний принцип побудови та функціонування міжнародних вузівсь-
ких організацій, а представники недержавних народів – національ-
ний, тобто виступали за рівні права студентів державних і недержав-
них народів. У результаті, чим менше політичне значення носив
той чи інших академічний форум, тим більш позитивний характер
і результати він мав. У цьому плані особливо цінними були фахові
студентські з’їзди, які сприяли не тільки вирішенню професійних
завдань, взаємному ознайомленню з культурним і духовним життям
та потреб братніх народів, а формуванню власного, незалежного
погляду на вирішення слов’янського питання.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
414
12 Там само. – Спр.13. – Арк. 180.
13 З життя українського студентства за кордоном // Український сту-
дент. – 1922. – Ч. І. – С. 15.
14 В.О. На тему міжнародної акції ЦеСУСа // Студентський вісник. –
1929. – Ч. 11–12. – С. 2–4.
15 ЦДАВОУ. – Ф. 3905. – Оп. 2. – Спр.163. – Арк. 32.
16 Лужанський В. Кріза словянської солідарності // Студентський віс-
ник. – Пр. – 1929. – № 3–6. – С. 7.
17 Всеслов“янський конгрес студентів-медиків у Празі // Український
вісник. – Пр .– 1928. –Ч. 4–6. – С. 40.
18 Міжнародні студентські з“їзди 1931 (звіти української делегації) // Сту-
дентський вісник. – Пр. – 1931. – № 8–10. – С. 31.
19 З теки міжнародного відділу // Студентський вісник. – Пр. – 1924. –
Ч. 8–10. – С. 175.
20 До слав’янського академічного аграрного семінару у В. Оптавицях на
Мораві // Студентський вісник. – Пр. – № 7–10. – С. 19.
21 ЦДАВОУ. – Ф. 4465. – Оп. 1. – Спр. 5. – Арк. 3; Хроніка // Студент-
ський вісник. – Пр. – 1926. – Ч. І. – С. 37.
22 ЦДАВОУ. – Ф. 3905. – Оп. 2. – Спр. 80. – Арк. 136.
23 Вітошинський Ю. Взаємини віденської “Січі” з чужинцями // Над синім
Дунаєм. – Відень. – 1939. – С. 115–130; З життя українського студентства //
Студентський вісник. – Пр. – 1927. – Ч. 5–6. – С. 26.
24 Антонович М. Нариси історії Центрального Союзу Українського Сту-
дентства (1922–1945) // Українсьий історик. – Нью-Йорк – Мюнхен. – 1974. –
№ 4. – Рік ХІ. – С. 28.
25 Центральний державний архів громадських об’єднань (ЦДАГО)
України в м. Києві. – Фонд 263. – Спр. 921. – Арк. 135.
26 ЦДАВОУ. – Ф. 3905. – Оп. 2. – Спр. 3. – Арк. 2.
27 Відділ Міжнародних Зносин // Студентський вісник. – Пр. – 1930. –
Ч. 8–10. – С. 14–16.
28 Орелецький В. Зносини Цесуса з чужоземним студентством // Сту-
дентський вісник. – Пр. – 1924. – Ч. ІІІ. – С. 50.
29 Орелецький В. З життя світового студентства // Студентський вісник. –
Пр. – 1924. – С. 39.
30 Орелецький В. Переписка Цесуса з міжнародним студентством // Сту-
дентський вісник. – Пр. – 1924. – № 12. – С. 25–31.
31 Звіт з діяльності. Відділ міжнародних зносин // Студентський віс-
ник. – Пр. – 1924. – Ч. І. – С. 10.
32 ЦДАВОУ. – Ф. 3905. – Оп. 2. – Спр. 82. – Арк. 472.
33 Орелецький В. Зносини Цесуса з чужоземним студентством // Сту-
дентський вісник. – Пр. – 1924. – Ч. І. – С. 51.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|