Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Удовик, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26399
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943) / В. Удовик // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 440-448. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26399
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-263992011-09-01T12:19:54Z Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943) Удовик, В. 2008 Article Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943) / В. Удовик // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 440-448. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26399 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Удовик, В.
spellingShingle	Удовик, В. Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943) Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Удовик, В.
author_sort	Удовик, В.
title	Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943)
title_short	Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943)
title_full	Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943)
title_fullStr	Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943)
title_full_unstemmed	Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943)
title_sort	київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26399
citation_txt	Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943) / В. Удовик // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 440-448. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT udovikv kiívsʹkakínostudíâvperíodnacistsʹkoíokupacíí19411943
first_indexed	2025-07-03T06:05:52Z
last_indexed	2025-07-03T06:05:52Z
_version_	1836604722143821824
fulltext	440 441 валя1. Про її актуальність свідчить підвищена увага дослідників вітчизняного кінематографу до стрічок воєнних років. Так, восени 2007 р. в Києві на спільному семінарі Культурного центру „Гете- інститут в Україні”, Національного союзу кінематографістів та Центрального державного кінофотофоноархіву ім. Г. С. Пшенич- ного, присвяченому німецько-українським зв’язкам у кіномистецтві, найбільше піднімалися питання, пов’язані з Другою світовою вій- ною, та окупацією України зокрема2. На цьому форумі німецький кінознавець Ханс Шлегель представив фільми часів окупації України, які були знайдені в Белградському кіноархіві – “Концтабір лісничих”, „Люди товариша Едельштейна”, „Останній удар”. Ці стрічки мали антирадянський характер і висвітлювали сталінський управлінський апарат. Джерельною базою даної статті стали кримінальні справи на радянських громадян, що звинувачувались у співробітництві з німецькою окупаційною владою. Згідно “Закону про реабіліта- цію жертв політичних репресій на Україні” вони були реабіліто- вані. За їхніми свідченнями спробуємо висвітлити діяльність київської кіностудії в період німецької окупації. Метою даної статті є дослідження роботи Київської кіносту- дії “Україне-фільм” у період німецької окупації України. Пропагандою та контрпропагандою на окупованих східних землях, зокрема й українських, займалась велика кількість ні- мецьких відомств та установ, які знаходились у підпорядкуванні різних контролюючих органів, що мали власні тактичні завдання. Так, ідеологічний вплив на населення українських земель справляли підрозділи вермахту, СС, Міністерства просвіти та пропаганди, Міністерства у справах окупованих східних облас- тей, установи у справах вищої школи, зовнішньополітичне відом- ство НСДАП, науково-дослідний інституту Сходу та ін.3. Відпо- відальним за проведення кінопропаганди на східних територіях було Верховне командування вермахту і створене в листопаді 1941 р. центральне фільмооб’єднання „Схід”. Одна з філій остан- нього – товариство „Україне-фільм”, яке знаходилось на базі Київської кіностудії. Керівництво установами здійснювали ні- мецькі чиновники, а в їх підпорядкуванні були місцеві жителі. Кіномистецтво, як вид мистецтва, особливо набуло популяр- ності в 20-30 роки ХХ ст. Масове зростання чисельності аудиторії дало підстави застосовувати кіно як ефективний засіб ідеологіч- ного впливу на широкі верстви населення. Почали знімати кінострічки з певною пропагандистською метою, особливо в таких тоталітарних країнах як Радянський Союз та гітлерівська Німеччина. Кіно стало рупором пропаганди пануючої ідеології. З початком Другої світової війни виробники кіно розпочали активну пропаганду могутності своєї країни та ідеологічну війну з супротивником. Під час евакуації з України передбачалось, що матеріально-технічна база кіностудій буде повністю евакуйована на Схід. Але через швидкість просування німецької армії і роз- губленість керівників установ та організацій, евакуація не була проведена в повному обсязі. Окупувавши Україну, німецька влада почала використову- вати її технічні, матеріальні та людські ресурси для ведення боротьби з Радянським Союзом. Виробники кіно теж стали діяти в інтересах міністерства пропаганди Німеччини. Роль, яку вони відіграли в ідеологічній боротьбі нацистів з більшовиками, й досі недостатньо висвітлено у вітчизняній історіографії. Певною мірою, це пояснюється відсутністю в Україні знімального матері- алу, окремі частини якого знаходяться у ФРН, у сховищах мос- ковських архівів або були знищені під час бойових дій. Дана тематика розглядалася в рамках дослідження німецької пропаганди у працях М. В. Михайлюк, С. Червінського та М. В. Ко- Володимир УДОВИК (Київ) Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943) http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 442 443 німецький керівник Т. Андре, якого пізніше арештувало гестапо „за м’яку політику в галузі пропаганди”. Його наступник А. Шве- де став працювати більш активніше щодо виробництва пропаган- дистських фільмів. Заступником у них працював Костянтин Станішевський7. Крім київської кіностудії, на окупованих українських землях у складі німецьких військ діяли пересувні знімальні кіногрупи „Вохеншау”, які знімали військові сюжети для німецьких кіно- журналів. Вони інколи залучали до себе й українських кіноопе- раторів. В окупаційний період знімались лише документальні стріч- ки, кінохроніки та щотижневі кіножурнали. Зрозуміло, що в пе- ріод військових дій, за відсутності необхідних матеріальних та людських ресурсів не могло бути й мови про художню стрічку. Відзняті київською кіностудією фільми за їхнім спрямуван- ням можна умовно розділити на дві групи. До першої входять стрічки суто пропагандистського характеру, які містили в собі агітаційний матеріал і використовувалися в ідеологічній боротьбі з Радянський Союзом. Фільм „Київ” був один з перших, над яким почала працювати знімальна група8. Кадри цієї кінострічки демонструють руйнування історичного центру української столиці. Вони підтверджують існуючу в сучасній історіографії думку, що нищення вул. Хрещатик та прилеглих до неї територій було здійснено радянським підпіллям, а саме групою НКВС під керівництвом І. Кудрі9. У фільмі також показані й інші історичні, релігійні та культурні пам’ятки, зруйновані більшови- ками. Цей фільм не був озвучений, хоча й мав підготовлений текст. Знімали фільм декілька тижнів, а обробляли – кілька місяців. Київськими операторами знімалися богослужіння у Володи- мирському та Андріївському соборах під час святкування Пасхи в травні 1943 року. З цих документальних кадрів пізніше був змонтований фільм, на релігійну тематику, – „Знову Пасха на Україні”10. Частина фільму присвячена проповіді єпископа Пан- телеймона, представника автономної течії православ’я. В своїй проповіді єпископ дякував німецькій армії та її фюреру за надану можливість українському населенню вільно виражати свої релі- На товариство „Україне-фільм”, згідно з постановою Е. Коха від 8 грудня 1941 р., було покладено керівництво кінопроцесом у рейхскомісаріаті „Україна”. Це передбачало поточний контроль за діяльністю кінотеатрів, кіностудій, кінокопіювальних закладів, підприємств кінопрокату, фабрик виготовлення кіноплівок і кіноапаратури, а також затвердження планів показу кінострічок. Обов’язком товариства була зйомка документальних фільмів про рейхскомісаріат. Товариство „Україне-фільм” намагалося забез- печити кінопродукцією більшість населених пунктів рейхскомі- саріату. Однак, доставка і показ кінострічок залежали від стану транспортних комунікацій, експлуатаційних можливостей кіно- театрів і наявності робочої апаратури4. Керівництво і контроль за закладами сфери кіно на місцево- му рівні здійснювалось через кіносекції відділів мистецтв, що були створені при міських управах у центрах генеральних окру- гів. А таємний контроль здійснювала поліція безпеки і СД. На території рейхскомісаріату „Україна” в 1941–1944 роках працювала лише київська кіностудія, яка підпорядковувалась Київській міській управі. На чолі кіностудії стояв І. Нікітін, який одночасно працював завідуючим кіносекції відділу культури та освіти міської управи5. Дирекція студії займалася пошуком колишніх працівників та відновленням матеріально-технічної бази. До війни київська кінофабрика нараховувала більше тисячі працівників, а в період окупації на студії працювало всього де- кілька десятків чоловік. Серед них відомі кінооператори М. Топ- чій („Штурмовые ночи”, „Перекоп”, „Колиивщина”) і Ю. Вовчен- ко, які працювали ще з початку 30-х років, а також Ю. Тамарсь- кий, технічні працівники В. Коноплянський, О. Шолохман, В. Новиков та ін.6. Частина приміщень кіностудії була зайнята німецькими вій- ськами. Так, в лабораторному корпусі розташувався військовий шпиталь, а в знімальному павільйоні обладнали майстерню з ремонту військових автомашин. Українські робітники залишилися працювати на своєму місці, за винятком арештованих колишніх працівників НКВС та членів КП(б)У. Спрямовував та контролював роботу кіностудії http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 444 445 фільм в Берліні. Ця стрічка стала частиною масової агітаційної кампанії нацистів, проведеної в ЗМІ багатьох країн світу, для показу масового терору більшовицького режиму. До другої групи фільмів, знятих київської кіностудією, вхо- дили документальні стрічки, які були зроблені на замовлення певних німецьких організацій. За наказом керівництва кіностудії був створений фільм „Утворення Україне-фільму”15. Він присвя- чений київській кіностудії, наслідкам її евакуації або „грабунку”, як це представила німецька окупаційна влада. Велика частина фільму демонструє відбудову і організацію нового фільмового товариства за активного сприяння німецької влади. Головні ролі, під які і робився фільм, грали німецький керівник студії Т. Андре та технічний керівник В. Біллінс. На приватне замовлення кінооператором М. П. Топчієм були зняті науково-технічні фільми „Тютюн” та „Штрало”16. Перша стрічка відображає весь технологічний процес виробництва тю- тюну, від посадки в полі до переробки на фабриці, а друга – роботу однойменної німецької транспортної колони, яка прибула на Україну для допомоги місцевим транспортним організаціям. Окремо від цих груп стоїть фільм „Літо на Україні” або „Цві- туча Україна”. Він не був допрацьований, не був озвучений, тому збереглись лише робочі назви. Фільм мав етнографічний харак- тер, показував природу України, народне мистецтво та архітек- туру українського села. Як показав на допиті перед радянськими слідчими оператор М. П. Топчій, фільм можна було однаково використовувати, підставляючи відповідний текст, як німецькою, так і радянською або українською владами17. Говорячи про кіномистецтво окупованої України, необхідно згадати й художній фільм „Вовки”, який знімався в Німеччині в кінці 1943 року. Режисером стрічки був син московського кіноре- жисера Протазанова, що служив у військах „СС”, а режисером- постановником – німець Йорк. У фільмі знімались українські актори з відділу „Вінета” при міністерстві пропаганди18. В епізо- дичних ролях знялась і частина акторів театру-студії „Гроно”, що виїхав у вересні 1943 року з Києва. У стрічці розповідалося про підпільну боротьбу радянських партизанів, зводячи наклеп гійні почуття. Пантелеймон також закликав українців смиренно і чесно працювати на користь перемоги над більшовизмом. Фільм був готовий в кінці травня 1943 року і для рецензії був посланий в Берлін. Пізніше його уривки потрапили в кіножурнали, які про- кручували в київських кінотеатрах. До групи пропагандистських фільмів можна віднести і стріч- ку на сільськогосподарську тематику „Робочий день українського селянина”. Цей кіноролик був відзнятий кінооператором Ю. П. Вовченком та режисером К. В. Лундишевим в с. Дзен- гілівці Уманського району Київської області згідно з адміністра- тивним поділом 1943 р.11. Фільм пропагує позитивні зміни в ро- боті та житті українських селян з приходом „визвольної” німець- кої армії та з встановленням „нового аграрного порядку”. Цим же оператором в районах Київської області відбувалась зйомка агітаційного матеріалу „Добровільний виїзд української молоді на роботи до Німеччини”12. Цей фільм, а також короткометражні картини „Ми творимо в Німеччині”, „Дорога до Рейху” і „Лист на Батьківщину” використовувався з метою популяризації життя і побуту остарбайтерів та заохочення української молоді до ви- їзду на роботу в рейх. Згідно звіту адміністративного відділу командуючого Першою танковою армією від 31 липня 1943 р. попит на ці пропагандистські стрічки був високий до кінця на- цистської окупації13. Плани кіностудії передбачали випуск документальних філь- мів антирадянського змісту – „Той, хто повертається” і „Нове життя”. Перший –присвячений поверненню українських селян із радянських таборів, другий –життю у відбудованому німцями Києві. Турботу про населення окупованих територій повинен був продемонструвати документальний фільм „Розенберг в Україні”. В 1943 році в м. Вінниці окупаційною владою були знайдені масові поховання. Для звинувачення радянської влади в розправі над місцевим населенням, німці зафільмували процес ексгумації та поховання останків. Фільм „Похорони жертв більшовицького терору в м. Вінниця” знімали разом кінооператори „Україне- фільму” та німецької кіногрупи „Вохеншау”14, але монтувався http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 446 447 службу нацистській системі. Деякі працівники київської кіно- студії, щоб вижити змушені були співпрацювати з окупантами. Вони брали участь у кіновиробництві, зокрема працювали над документальними зйомками, не визначаючи ідеологічне спряму- вання фільмів. Частина кінопродукції, яка була підготовлена київською кіностудією за два окупаційні роки, так і залишилась на полицях недоступною для глядачів. Ці кіноматеріали напрацьовувались у двох напрямах: агітаційному – „Київ”, „Знову Пасха на Укра- їні”, „Добровільний виїзд української молоді на роботи до Німеч- чини”, „Лист на Батьківщину”, фрагменти яких використову- вались у щотижневих кіножурналах, та приватному – „Утворення Україне-фільму”, „Тютюн” та „Штрало”, які залишились влас- ністю відповідних установ. Водночас завдяки цим стрічкам зали- шилися на плівці невідомі аспекти української історії, які ще чекають свого дослідника. 1 Михайлюк Марина. Нацистська кінопропаганда в окупованій Укра- їні // Український історичний збірник. – 2004. – Вип. 8. – С. 287–292; Михайлюк М. В. Нацистська пропаганда в окупованому Києві // Українсь- кий історичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 131–144; Червінський С. Укра- їнська карта в ідеологічній війні нацистської Німеччини проти СРСР / Київ, ун-т ім. Т. Шевченка. 36. наук. праць студентів і аспірантів. – 1998. Вип. 4. Ч. 1.: Гуманітарні науки. – С. 13–18; його ж: Провал нацистської пропаганди в Україні (1943–1944 рр.) // Історичний журнал. – 2003. – № 2. – С. 54–58; Коваль М. В. Доля української культури за „нового поряд- ку” (1941–1944 рр.) // УІЖ. – 1993. – № 11–12. – С. 15–38. 2 Кино под немцами [Електронний ресурс] // ФОКУС. – 2007. – 20.01. – № 3. Режим доступу: http://focus.in.ua/article/10347.html. – Загол. з екрану. 3 Гогун А. Черный PR Адольфа Гитлера: Документы и материалы. – М: Эксмо, Яуза, 2004. – 416 с. 4 Михайлюк Марина. Нацистська кінопропаганда в окупованій Укра- їні // Український історичний збірник. – 2004. – Вип. 8.– С. 287–292. 5 Державний архів Служби безпеки України (Далі – ДА СБ України). – Ф.6. – Спр. 70823. – Арк. 25. 6 Фількевич М. О. Сторінки нашої історії. – К.: Національна кіносту- дія художніх фільмів ім. О. Довженка, 2003. – С. 77, 96. на методи їхньої війни. Напевно, він не був допрацьований, оскільки згадка про нього пізніше жовтня 1943 року відсутня. Таким чином, міністерство пропаганди Німеччини активно використовувало в ідеологічній боротьбі проти більшовизму кіно, як засіб агітації широких верств населення. Не маючи до- статніх власних людських ресурсів та матеріальної бази, німець- ка влада залучала до кіновиробництва й місцеві українські кадри. Однак, через брак часу, матеріально-технічної бази та розгалуже- ної демонстраційної мережі, кіно як вид пропаганди на захопле- них українських землях не набуло поширення. В кінопрокаті на окупованій території України, в основному, використовувалися німецькі художні комедійні та драматичні стрічки. Так, в грудні 1942 року в київських кінотеатрах йшли німецькі фільми “Не буду зізнаватись”, “Пропала без сліду”, “Афера Махина”, “Підводні човни на захід”, “Пошлюбна ніч утрьох”, “Такі-то вже чоловіки” та ін.19. Найбільш популярними серед глядачів були фільми про кохання: „Після розлуки”, „Запро- шуємо до танців” і „На все життя”20. Вони були поганої якості, “ледь зрозумілі за змістом і звуком і мусять поступалися радянсь- кому кінофільму”21, – як визнавав начальник поліції безпеки та СД Києва в червні 1942 року. Відвідували українські кінотеатри, переважно німецькі солдати, оскільки офіцери віддавали перева- гу театру опери та балету, а місцеве населення – драмтеатру. В період окупації була відновлена робота кінотеатрів, які зали- шились не зруйнованими та не були зайняті окупаційною владою. Лише в м. Києві працювало 8 міських кінозакладів: “Глорія” (вул. Костянтинівська, 26), “Оріон” (вул. Мала Володимирська, 79), “ім. Шевченка” (вул. Саксаганського, 102), “Люкс” (вул. Львівська, 95), “Ехо” (вул. Велика Васильківська, 61), “Ліра” (вул. Велика Житомирська, 40), “Метрополь” (вул. Московська, 31), “Титанія” (вул. Васильківська, 22). Також працював суто німецький кінотеатр “Дойче Ліхтшпальгауз” (вул. Рози Люксембург)22 . Таким чином, кіномистецтво в окупованій німцями Україні не мало національних рис. За браком матеріальних та людських ресурсів воно не лише не розвивалось, а й опинилось в занедба- ному стані. Українська кіностудія була повністю поставлена на http://focus.in.ua/article/10347.html http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 448 7 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 74850. – Арк. 53. 8 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 74850. – Арк. 29. 9 Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К: Академія, 2001. – С. 339–343. 10 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 74054. – Арк. 98–99. 11 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 74054. – Арк. 36. 12 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 74054. – Арк. 38. 13 Михайлик Марина. Нацистська кінопропаганда в окупованій Укра- їні // Український історичний збірник. – 2004. – Вип. 8.– С. 287–292. 14 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 74054. – Арк. 75. 15 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 74850. – Арк. 29. 16 Там само. 17 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 74850. – Арк. 31. 18 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 73690. – Арк. 170. 19 Нове українське слово. – 16 грудня. – 1942. – С. 4. 20 Михайлюк М. В. Нацистська пропаганда в окупованому Києві // Український історичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 131–144. 21 Коваль М. В. Доля української культури за „нового порядку” // Укра- їнський історичний журнал. – 1993. – № 11–12. – С. 32. 22 ДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 68093. – Арк. 24. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941–1943)

Репозитарії

Схожі ресурси