Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Сакало, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26402
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку) / О. Сакало // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 17-40. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26402
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-264022011-09-01T12:16:50Z Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку) Сакало, О. 2008 Article Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку) / О. Сакало // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 17-40. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26402 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Сакало, О.
spellingShingle	Сакало, О. Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку) Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Сакало, О.
author_sort	Сакало, О.
title	Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку)
title_short	Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку)
title_full	Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку)
title_fullStr	Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку)
title_full_unstemmed	Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку)
title_sort	домогосподарства сільського населення гетьманщини в другій половині xviii століття: типологія і структура (на прикладі сіл яблунівської сотні лубенського полку)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26402
citation_txt	Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку) / О. Сакало // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 17-40. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT sakaloo domogospodarstvasílʹsʹkogonaselennâgetʹmanŝinivdrugíjpoloviníxviiistolíttâtipologíâístrukturanaprikladísílâblunívsʹkoísotnílubensʹkogopolku
first_indexed	2025-07-03T06:06:04Z
last_indexed	2025-07-03T06:06:04Z
_version_	1836604734244388864
fulltext	17 Однією з дискусійних тем сучасних досліджень з соціальної історії, історичної демографії та історичної антропології є вивчення еволюції структури сім’ї в різні історичні епохи, в різних регіонах світу. Сім’я відрізняється від інших систем та інститутів суспіль- ства, насамперед, шлюбно-родинними основами свого виникнен- ня і своєю структурою. Остання не є й не може бути сталою фор- мою1. Під впливом багатьох факторів2 (економічних, суспільно- політичних, релігійних, територіально-георафічних) кожна кон- кретна родина постійно еволюціонує від одного типу домогоспо- дарства до іншого. Говорячи про термінологію, зазначимо, що в історичній науці побутує усталена точка зору про те, що до кінця XVIII століття на теренах усієї Європи поняття “сім’я” і “домогос- подарство” (“двір”) були синонімами. Отже, під терміном “домо- господарство” (“сім’я”) слід розуміти сукупність (об’єднання, гру- пу) людей, пов’язаних одне з одним місцем проживання, родин- ними зв’язками і спільним веденням господарства3. До складових елементів структури сім’ї зазвичай відносять: населеність, кількість шлюбних пар, поколінь і дітей, ступінь та характер родинних зв’яз- ків між членами домогосподарства. Необхідно зауважити, що основу наукового доробку з цієї теми складають праці західних дослідників: англійців Дж. Хай- нала та П. Ласлетта, австрійця М. Міттерауера, американця С. Хока та ін.4 На пострадянському просторі першість у дослі- дженні зазначеної проблеми належить російським та білорусь- Олександр САКАЛО (Полтава) Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVІІІ століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку) http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 18 19 ком-вдівцем живе його одружений син (або донька з її чоловіком) й главою сім’ї залишається перший, то дане домогосподарство є розширеним по низхідній лінії. Якщо ж навпаки, главою сім’ї є одружений син, тоді родина вважається розширеною по висхідній лінії. Домогосподарство, в якому проживають неодружені родичі глави сім’ї (брати, сестри, племінники тощо) класифікується як розширене по боковій лінії (подібна родина ще називається колатеральною). 3. Якщо домогосподарство складається з кількох нуклеар- них сімей (кількох ядер), то воно називається мультифо- кальним. Первинним вважається ядро, до якого нале- жить глава домогосподарства. Розширені та мультифокальні сім’ї також утворюють спільну групу складних домогосподарств. Окрім названих трьох основ- них типів існують також домогосподарства, які складаються з однієї особи й такі, що не утворюють сімей (наприклад, дві до- рослі неодружені сестри, що живуть разом)9. В тім, такі домові спільноти зустрічаються надзвичайно рідко. Таким чином, головне завдання нашого дослідження полягає у вивченні та аналізі за допомогою історико-демографічних ме- тодів структури сім’ї сільського населення Лівобережної України в другій половині XVIII століття. В результаті аналізу структури ми спробуємо визначити типологію, обраних в якості об’єкта дослідження, домогосподарств, а також, порівняємо отримані дані з аналогічними показниками стосовно інших регіонів як Гетьманщини, зокрема, так й Російської імперії, в цілому. Поставлена мета обумовила формування джерельної бази роботи. Зауважимо, що будь-які історико-демографічні дослі- дження, в першу чергу, спираються на дані статистичних джерел. Ними можуть бути документи як світського (цивільного) похо- дження: переписи, ревізії тощо, так і церковного: приходські кни- ги, сповідні розписи. Саме такі джерела містять детальну інфор- мацію про поіменний та подвірний склад жителів того чи іншого населеного пункту. В нашій розвідці в якості джерела були вико- ристані дані сповідних розписів трьох українських сіл Яблунів- ким дослідникам (в першу чергу, згадаємо прізвища Ю. Гонча- рова, В. Носевича, В. Каніщева, Б. Миронова, В. Лещенка та ін.5). Українські ж історики почали звертати увагу на цю проблематику лише в останні роки. Серед праць вітчизняних дослідників назве- мо роботи М. Крикуна, І. Ворончук, Ю. Волошина6. Отже, роз- робка цієї теми видається доволі перспективною. Проблема типологізації домогосподарств є невід’ємною складовою багатьох досліджень в галузі історії сім’ї. Дискусія навколо цієї теми триває ще з другої половини ХІХ століття і стосується всіх регіонів Європи (в тому числі й Російської імпе- рії). Так, одні вчені вважають, що головним типом сімейної орга- нізації на території Східної Європи в період доіндустріального суспільства була проста (нуклеарна) сім’я; інші доводять тезу про збереження на цих теренах до кінця ХІХ століття складної сім’ї. Дещо ускладнює вивчення вказаної проблеми відсутність загальноприйнятої класифікації домогосподарств7. Така ситуація досить часто призводить до того, що результати різних дослі- джень бувають елементарно неспівставні одне з одним. У захід- ній історіографії найбільш поширеною є, запропонована у 70-х роках ХХ століття, типологія домогосподарств П. Ласлетта. Саме ця класифікація була використана нами в ході даного дослі- дження. Розвиваючи, в цілому, ідеї згадуваного вище Дж. Хай- нала8, П. Ласлетт виокремив три основні типи сім’ї: 1. Просте, або нуклеарне, сімейне домогосподарство, кот- ре складається з однієї шлюбної пари з дітьми чи без них. У випадку смерті одного з членів подружжя, вді- вець/вдова з дітьми продовжує розглядатися як шлюб- на родина й домогосподарство теж вважається нук- леарним. 2. Просте сімейне домогосподарство, в якому проживає ще хтось з родичів, називається “розширеним”. Таких родичів може бути й кілька, за умови, якщо вони, в свою чергу, не утворюють шлюбних пар. Залежно від того, ким доводяться ці родичі главі домогосподарства, роз- різняють розширення по висхідній, низхідній або по боковій лінії. Наприклад, якщо в родині разом із бать- http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 20 21 Першим обов’язково записувався господар двору (його ім’я, по батькові, прізвище). Для одружених відзначалося ім’я, по бать- кові дружини. Далі повідомлялися імена дітей, причому, згідно тогочасної традиції, спочатку за принципом старшинства подава- лися імена хлопчиків, й лише потім – імена дівчаток. Після не- одружених дітей записувалися одружені діти господаря, якщо вони проживали у даному домогосподарстві, також подавалися (аналогічно поданій вище формулі) імена їхніх дітей (онуків гос- подаря). Насамкінець, за тим же самим принципом розпису- валися сім’ї інших родичів господаря (це могли бути родини братів, сестер, племінників, зятів, невісток господаря тощо), а якщо у домогосподарстві проживали “дворові люди” – вони також переписувалися. Наступні дві колонки фіксували вік кож- ного мешканця домогосподарства (перша – чоловіків, друга – жінок). В останній графі окремо позначалися ті особи, які про- йшли сповідь і причастя, ті, що сповідалися але не причастилися, й ті, що не сповідалися (діти молодші семи років). Останню частину розпису складала таблиця, у якій фіксувалися показники загального числа осіб, які були на сповіді та причасті й осіб, які уникли цієї процедури. Завершувався розпис прикінцевим запи- сом та підписом священика. На думку російського історика Б. Миронова, одним з головних достоїнств сповідних розписів є реєстрація у них одних й тих самих груп (категорій) населення. Що, в свою чергу, дає можливість співставити дані церковного обліку для великого проміжку часу11. Першим етапом нашої розвідки стане аналіз населеності домогосподарств зазначених сіл. Зокрема, ми визначимо серед- ню населеність дворів згадуваних сіл, окремо з’ясуємо населе- ність родин козаків, селян і представників духовенства, а також, назвемо домогосподарства з найбільшою чисельністю мешкан- ців. Але, перш ніж перейти безпосередньо до виконання зазначе- них завдань, вирахуємо коефіцієнт статевого співвідношення, який з’ясовують, поділивши число чоловіків на число жінок та помноживши отриманий результат на 100. Цей показник свідчить про можливу недореєстрацію населення однієї статі (зазвичай, жінок)12. В нашому випадку даний коефіцієнт дорівнював: у Зо- ської сотні Лубенського полку за період із 1765 по 1781 роки: Карпилівки (1768, 1772, 1778 років), Остапівки (1765, 1770, 1777) і Золотух (1765, 1775, 1781). Сповідний облік на території Росії вперше був запроваджений у 1690 році, коли новгородський мит- рополит Корнилій з власної ініціативи почав вимагати від при- ходських священиків подібної звітності. Головною метою цього обліку було виявлення серед населення старообрядців, які не ходили сповідуватися до ніконіанських церков. На всій території Московської держави сповідний облік був введений указами 1716 та 1718 років. Тепер вже цей захід переслідував не тільки полі- тичну, а й фіскальну мету, оскільки ті парафіяни, які пропускали сповідь, сплачували штраф (штрафи були скасовані лише у 1800 році). На територію Гетьманщини ця практика поширилася з 20-х років XVIII століття. Впродовж 1737–1742 років сповідні роз- писи набули сталої та уніфікованої форми, котра із незначними змінами проіснувала до 1917 року10. Розглянемо структуру подібних документів. Кожен сповід- ний розпис обов’язково складався з трьох частин: преамбули, безпосередньо самого розпису та підсумкової таблиці. Завершу- вався документ підтвердженням достовірності поданих даних, скріплених підписом священика, який його склав. У преамбулі подавалася інформація про церкву, за якою була закріплена пара- фія, називався священик, який її очолював і, відповідно, проводив розпис. Основна частина джерела являла собою велику таблицю, що відображала розпис окремих господарських одиниць (дворів). У першій колонці таблиці фіксувався порядковий номер домогос- подарства. У другій колонці йшла нумерація у порядку зростання всіх мешканців села чоловічої статі. Третя колонка була аналогіч- на другій з тією різницею, що відображала жіночу частину насе- лення. Четверта й найбільша графа містила перелік усіх мешкан- ців села. Слід наголосити, що подвірний розпис домогосподарств проводився у суворо встановленому порядку, в залежності від того, до якого стану належав його власник. Таким чином, спочат- ку розписувалися двори духовних осіб (священиків, дияконів, пономарів), потім – військових (козаків), а в кінці – посполитих (селян). Розпис кожного домогосподарства мав свою структуру. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 22 23 Другим за чисельністю населення виявилося село Карпи- лівка. Кількість його мешканців у 1768 році становила 582 особи (291 чоловік і 291 жінка)18, у 1772 – 593 (304 чоловіка і 289 жінок)19, а в 1778 – 575 (294 чоловіка і 281 жінка)20. Загальне число домогосподарств не дуже відрізнялося від попереднього села. У 1768 році там нараховувалося 50, у 1772 – 63, а в 1778 – 63 домові спільноти. А от показники середньої населеності були відмінними. Так у 1768 році вона становила 11,6 особи, у 1772 – 9,4, а в 1782 – 9,1. У Карпилівці, так само як і в Золотухах, знаходилося лише одне домогосподарство духовної особи – священика Петра Прокопієва, якому у 1768 році виповнилося 35 років21. Відповідно, у 1778 році йому вже було 45 років, він був одружений і мав шістьох дітей22. Загалом, чисельність членів цієї родини становила: у 1768 році – 18 осіб, 1772 – 19 і 1778 – 13. Козацькі домогосподарства в цьому селі так само становили більшість. Станом на 1768 рік їх було 40, на 1772 – 55, на 1778 – 54. Загальне число їхніх мешканців постійно зростало. У 1768 році в них проживало 485 осіб, у 1772 – 507, 1778 – 519. Відповідно, середня населеність козацьких домогосподарств Карпилівки становила: у 1768 році – 12,1 особи, 1772 – 9,2, 1778 – 9,6. У порівнянні з козацькими домогосподарств селян було значно менше: у 1768 році – 9, 1772 – 7, 1778 – 8. Їхнє населення складало: станом на 1768 рік – 79 осіб, 1772 – 77, 1778 – 43. Отже, середня населеність селянських сімей у 1768 році становила 8,8 особи, у 1772 – 11,0, у 1778 – 5,4. Останнім і найменшим з досліджуваних сіл була Остапівка. У цьому населеному пункті станом на 1765 рік мешкало 340 осіб (176 чоловіків і 164 жінки)23, у 1770 – 315 (158 чоловіків і 157 жінок)24, у 1777 – 378 (193 чоловіки і 185 жінок)25. У 1765 році в Остапівці нараховувалося 30 домогосподарств, у 1770 р. їх стало на одне більше – 31, а в 1777 р. ще на одне – 32. Показ- ники середньої населеності остапівських сімей у 1765 році ста- новили – 11,3 особи, у 1770 – 10,2, а в 1777 – 11,8. Зазначимо, що в Остапівці, як і у двох попередніх випадках, джерело фіксує лише одне домогосподарство, яке належало ду- ховній особі. Це була родина 95-річного священика місцевої лотухах – 110,7 (1765 рік), 107,9 (1775), 100,5 (1781); у Карпи- лівці – 100,0 (1768), 105,2 (1772), 104,6 (1778); у Остапівці – 107,3 (1765), 100,6 (1770), 104,3 (1777). Таким чином, можна зробити висновок, що статеве співвідношення перебувало в ме- жах допустимої норми, яка охоплює діапазон від 100,0 до 110,0. Найбільш населеними із трьох згадуваних сіл були Золотухи. Так, у 1765 році кількість мешканців села становила 710 осіб (з них 373 чоловіка і 337 жінок)13. Станом на 1775 рік чисельність населення зросла до 840 осіб (430 чоловіків, 410 жінок)14. Дані сповідного розпису за 1781 рік свідчать про зменшення кількості жителів села до 734 осіб (368 чоловіків і 366 жінок)15. Загальна кількість дворів у Золотухах становила: у 1765 році – 60, 1775 – 65, 1781 – 61. Таким чином, підрахунки середньої населеності домогосподарств дають такі результати: 1765 рік – 11,8 особи, 1775 – 12,9, 1781 – 12,0. Визначимо аналогічні показники відпо- відно до станової приналежності власників домогосподарств (ду- ховні особи, козаки, селяни). Єдиним домогосподарством, котре належало духовній особі, впродовж усього досліджуваного пері- оду була сім’я 59-річного священика місцевої церкви архистра- тига Михайла вдівця Івана Андрєєва (станом на 1765 рік)16 . Після його смерті, господарем двору стає його син Григорій17, якому у 1781 році виповнився 51 рік. Чисельність мешканців цієї домової спільноти змінювалася таким чином: 1765 рік – 19 осіб, 1775 і 1781 – по 11. Більшу частину населення села становили мешканці козаць- ких домогосподарств. Кількість їхніх сімей становила: у 1765 ро- ці – 44, 1775 – 48, 1781 – 54. Відповідно, у них проживало: 563, 688 і 628 осіб. Отже, середня населеність козацьких домових спільнот була такою: 1765 рік – 12,8 особи, 1775 – 14,3, 1781 – 11,6. На другому місці за чисельністю йшли домогосподарства селян (посполитих). У 1765 році їх нараховувалося 15, у 1775 – 16, а в 1781 – 6. Загальна чисельність мешканців цих домових спільнот становила, відповідно: 128, 141 і 96 осіб. Таким чином, середня населеність селянських родин виглядала так: 1765 рік – 8,5, 1775 – 8,8, а в 1781 році вона стала майже вдвічі більшою – 16,0 особи. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 24 25 козака Остапа Голоти (1781 рік)31. Серед домових спільнот Остапівки лідирувала родина 41-річного козака Пантелеймона Дейнеки. Кількість людей, які проживали в цьому домогосподар- стві становила 56 осіб32 (дане число мешканців є максимальним серед усіх досліджуваних домогосподарств). Підсумовуючи даний розділ нашої роботи, порівняємо власні результати з аналогічними показниками, що їх отримали інші дослідники. Так, в одній із своїх робіт, Ю. Волошин наводить цифру стосовно середньої населеності домогосподарств укра- їнських сіл Стародубського полку – 8,9 особи33. М. Міттерауер та А. Каган подають аналогічні дані стосовно сільських районів Ярославського повіту – 5,2 особи, Рязанської губернії – від 8,0 до 9,7, деяких регіонів Прибалтики – від 12,1 до 18,834. У нашому випадку показник загальної середньої населеності коливається в межах: 9,1 (Карпилівка, 1782 рік) – 12,9 (Золотухи, 1775 рік) особи. Таким чином, можемо стверджувати, що середня населе- ність досліджуваних сімей була достатньо високою, а саме: пере- вищувала аналогічний показник стосовно Стародуб’я та росій- ських регіонів, але, в абсолютній більшості випадків, була мен- шою за подібні дані стосовно Прибалтійських регіонів. Додамо, що більш населеними були домогосподарства духовних осіб (середня населеність – від 8 до 19 осіб) та козаків (від 9,2 до 14,3 осіб). Порівняно із цими двома категоріями родини селян, у більшості випадків, мали меншу чисельність мешканців: від 4,3 до 16,0 осіб (зауважимо, що це граничні показники, які не є показовими). Досить цікаву та важливу інформацію про структуру сім’ї дає аналіз поколінного складу домогосподарств. Так, у Золотухах, станом на 1765 рік, нараховувалося: 26 двопоколінних (43,3%) і 34 трипоколінних (56,7%) родини. Зазначимо, що домогосподарство священика було трипоколінним. Серед сімей козаків переважали трипоколінні – 26 (59,1%) проти 18 двопоколінних (40,9%). Родини селян були представлені майже порівну: 8 двопоколінних (53,3%) і 7 трипоколінних (46,7%). Дані за 1775 рік засвідчують збільшення кількості трипоколінних домогосподарств до 40 (61,5%). Двопоко- лінних родин зафіксовано 25 (38,5%). Сім’я священика залишилася Свято-Миколаївської церкви Семена Гаврилова. Цікаво, що спо- відний розпис 1765 року засвідчує, що він був одружений на 85- річній Меланії і вони мали 51-річного сина Антонія, який був другим ієреєм цієї ж церкви26. В наступні роки главою цієї родини став Антоній Семенов, який у 1777 році досяг 62-річного віку. Загальна чисельність мешканців цієї домової спільноти ста- новила: станом на 1765 рік – 11 осіб, 1770 – 8, 1777 – 11. Тради- ційно, крім дворів представників сільського духовенства, в селі були наявні домогосподарства військових (козаків) і посполитих (селян). Козацьких родин відповідно нараховувалося: у 1765 році – 23, 1770 – 23, 1777 – 28. Чисельність їх мешканців становила: 279 осіб – станом на 1765 рік, 254 – 1770 і 354 – 1777. Таким чином, показник середньої населеності домогосподарств козаків у 1765 році становив 12,1 особи, у 1770 – 11,0, у 1777 – 12,6. Число домогосподарств посполитих у 1765 році було 6, у 1770 – 7, а в 1777 зменшилося більш ніж у половину – до 3. Чисельність їхніх мешканців становило відповідно – 50, 53 і 13 осіб. Показ- ники середньої населеності в даному випадку становлять: 8,3, 7,6 і 4,3 особи. При чому в останньому випадку, на наш погляд, слід зважати на дуже незначну кількість селянських домогос- подарств. Наостанок, розглянемо межі населеності одного двору – ви- значимо домогосподарства з найменшою та найбільшою кількіс- тю мешканців. Мінімальне, зафіксоване у джерелах, число жите- лів одного двору – 2. У трьох досліджуваних селах таких родин нараховувалося чотири, а саме: остапівська козацька сім’я 63- річного Петра Верпети (1770 рік)27 й три карпилівських козаць- ких домогосподарства – 47-річного Омеляна Новохата і 34-річ- ного Олексія Прусенка (1772 рік)28, та 27-річного Прокопа Гри- цака (1778)29. Всі зазначені родини складалися лише з однієї шлюбної пари, які або не мали дітей, або проживали окремо від них й, вочевидь, були нуклеарними (простими). Найбільш населеними домогосподарством Карпилівки за ці роки була ро- дина 69-річного козака вдівця Сави Волошина. Станом на 1778 рік вона складалася з 31 особи30. У Золотухах максимальну кіль- кість мешканців – 37 осіб, мало домогосподарство 53-річного http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 26 27 Поколінна структура домогосподарств Остапівки не суттєво відрізнялася від структури в інших селах. У 1765 році в ньому нараховувалося 14 двопоколінних (46,7%), 15 трипоколінних (50,0%) і 1 чотирипоколінна (3,3%) сім’я. Як уже зазначалося, родини, які складаються з представників чотирьох поколінь, зага- лом, у джерелах зустрічаються не часто. В нашому випадку та- кою спільнотою була сім’я 81-річної вдови козачки Анастасії Стефанівни38. Її домогосподарство було єдиною родиною такого типу, в усіх дев’яти вивчених нами сповідних розписах. Вона нараховувала 27 членів (17 чоловіків і 10 жінок). Розглянемо структуру цієї сім’ї більш детально. Для цього зобразимо її схе- матично за допомогою умовних позначень (див. схему 1). шлюбна пара A B С D E чоловік кк жінка вдівець вдова А є чоловіком В, С і D їхні діти, а Е являється невісткою A, B i D Умовні позначення трипоколінною. Розподіл домогосподарств козаків був наступним: 16 двопоколінних (33,3%) і 32 трипоколінних (66,6%). Серед родин посполитих продовжує спостерігатися незначна перевага двопоко- лінних домових спільнот. Їх нараховувалося 9 (56,2%), а трипоко- лінних – 7 (43,8%). У 1781 році ситуація вирівнюється: домогоспо- дарства Золотух були представлені 32 двопоколінними сім’ями (52,5%) і 29 трипоколінними (47,5%). Так, родина 51-річного священика Григорія Іванова тепер вже складалася з представників двох поколінь35. Невеличка перевага двопоколінних сімей спо- стерігалася серед родин козаків: 28 (51,8%) проти 26 (48,2%). Се- лянські домогосподарства розподілилися порівну: 3 на 3. Необхідно додати, що у джерелах не зафіксовані одно та чотирипоколінні сім’ї. Але якщо факт відсутності перших, назагал, можна вважати нети- повим, то другі зустрічалися вкрай рідко36. Поколінна структура домогосподарств села Карпилівки станом на 1768 рік виглядала так: 28 двопоколінних (56,0%) і 22 три- поколінних (44,0%) родини. Через чотири роки (у 1772 році) загальна кількість сімей зросла до 63. З них, 2 були однопоколін- ними (2,9%), 38 – двопоколінними (60,3%) і 23 – трипоколінними (36,8%). У 1778 році кількість домогосподарств не змінилася, але поколінна структура стала дещо іншою: однопоколінні – 1 (1,6%), двопоколінні – 33 (52,4%), трипоколінні – 29 (46,0%). Зазначимо, що родина карпилівського священика Петра Прокопієва за даними 1768, 1772 років була двопоколінною, а станом на 1778 рік її структура розширилася й вже включала представників трьох поколінь37. Домові спільноти козаків були репрезентовані наступним чином: 1768 рік – 21 двопоколінна (52,5%) і 19 трипоколінних (47,5%); 1772 – 2 однопоколінні (3,6%), 32 двопоколінні (58,2%), 21 трипоколінні (38,2%); 1778 – 1 однопоколінна (1,8%), 25 двопо- колінних (46,3%) і 28 трипоколінних (51,9%) родини. Розгляд домо- господарств селян говорить про переважання серед них двопоколін- них родин. Так, у 1768 році нараховувалося 6 двопоколінних (66,7%) і 3 трипоколінних (33,3%) сім’ї. Дані наступного за хронологією сповідного розпису – 1772 року засвідчують наявність 5 двопоко- лінних (71,4%) і 2 трипоколінних (28,6%) домогосподарств. Станом на 1778 рік усі селянські родини – 8 стали двопоколінними. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 28 29 дітей: сина Максима (8 років) та доньку Євгенію (2 років). Мак- сим та Євгенія, будучи двоюрідними правнуками глави домо- господарства, також представляли четверте покоління цієї вели- кої сім’ї. Згідно класифікації П. Ласлетта дане домогосподарство було складним й належало до родин мультифокального типу. Також, у ньому була наявна спорідненість за патріархальною лінією. З 31 домогосподарства Остапівки, що зафіксовані у розписі за 1770 рік, знаходимо 1 (3,2%) однопоколінну, 14 (45,2%) двопоко- лінних, 15 (48,4%) трипоколінних і 1 (3,2%) чотирипоколінну ро- дини (нею залишалася та сама, сім’я вдови Анастасії). У 1777 році ситуація з поколінною структурою суттєво змінилася – 22 (68,7%) сім’ї були двопоколінними, а 10 (31,3%) – трипоколінними. Упродовж досліджуваних років поколінний склад родини свя- щеника Остапівської Свято-Миколаївської церкви Антонія Голу- бовського так само змінювався. У 1765 році його сім’я була трипо- колінною, на 1770 рік перетворилася на двопоколінну і залишалася такою ще й у 1777 році. Серед домогосподарств козаків нарахо- вувалося: станом на 1765 рік нараховувалося – 8 двопоколінних (34,8%), 14 трипоколінних (60,9%) і 1 чотирипоколінна (4,3%) сім’я. У 1770 році додалася 1 однопоколінна (4,3%) родина, число дво- поколінних не змінилося – 8 (34,8%), кількість трипоколінних скоротилася на одну – 13 (56,6%), і 1 залишалася чотирипоколінною (4,3%). У 1777 році зникли однопоколінна та чотирипоколінна родини, джерело зафіксувало 19 двопоколінних (67,9%) і 9 трипо- колінних (32,1%). Не чисельні селянські домогосподарства – 6, у 1765 році всі були двопоколінними, у 1770 році нараховувалося п’ять двопоколінних і дві трипоколінні сім’ї, а у 1777 році, коли число селянських родин скоротилося до трьох, – дві були двопо- колінними і одна – трипоколінною. Отже, мусимо констатувати, що найбільш поширеними струк- турними формами домогосподарств були дво- та трипоколінні родини. Проведений аналіз довів, що говорити про суттєве перева- жання того чи іншого різновиду в загальних показниках, ми не мо- жемо. У п’яти випадках з дев’яти нами була зафіксована перевага двопоколінних сімей, у чотирьох – трипоколінних. Лише в одному До складу цього домогосподарства входило дев’ять подруж- ніх пар (шість повних і три неповні), які, відповідно, утворювали дев’ять ядер. Глава родини – 81-річна вдова Анастасія мала трьох дорослих дітей: двох синів – 51-річного Авраама та 31-річного Давида, а також, доньку – 39-річну Агафію. Авраам мав за дру- жину 41-річну Феодосію і в них було четверо синів – Василь (26 років), Максим (22 років), Яким (16 років) та Іван (14 років). Василь, в свою чергу, був одружений на 23-річній Марії і мав від неї двох синів – Леонтія (3 років) і Федора (1 року). Таким чином, Леонтій та Федір доводилися правнуками Анастасії й належали до четвертого покоління цієї родини. Другий син Анас- тасії – Давид був одружений на 23-річній Марії. Дітей у них не було. Донька Анастасії – Агафія була замужем за 51-річним Кіндратом. Вони мали трьох дітей: Антонія (20 років), Омеляна (6 років) та Устину (10 років). Вочевидь, разом із Кіндратом до родини прийшли й його близькі родичі – рідні брат Мусій (51 року) та сестра Анастасія (59 років). Мусій був одружений на 36-річній Устині. В них було двоє синів – 14-річний Олексій та 10-річний Василь. 59-річна Анастасія була вдовою. Разом із нею проживали два її дорослі сини – 40-річний вдівець Яким і 36-річний Степан. Дружиною Степана була Пелагія (35 років). Вони мали двох 81 35 2813 36401014106201416222326 593651513923314151 Схема 1. Чотририпоколінне домогосподарство вдови Анастасії http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 30 31 1765 році – 2 (13,3%) нуклеарних, 1 (6,7%) розширена, 12 (80,0%) мультифокальних (86,7% складних). У 1775 – 4 (25,0%) нуклеарних, 2 (12,5%) розширених та 10 (62,5%) мультифокальних (75,0% склад- них). У 1781 – 2 (33,3%) нуклераних і 4 (66,7%) мультифокальних. Прикладом класичного нуклеарного (простого) домогосподар- ства може слугувати родина 47-річного мешканця цього села козака Івана Яременка (1765 рік)39. Він був одружений на 39-річній Марії і мав трьох дітей: Івана (15 років), Агрипину (16 років) і Матрьону (5 років) . Основу цієї сім’ї складало, як бачимо, повне ядро (шлюбна пара) (див. схему 2). Схема 2. Домогосподарство Івана Яременка Іншим прикладом нуклеарного домогосподарства була сім’я 56-річного козака Василя Самойленка40. Він був вдівцем і теж мав трьох дітей: 16-річного Прокопа, 19-річну Марію і 14-річну Дар’ю. В основі цієї домової спільноти було неповне ядро (див. схему 3). Схема 3. Домогосподарство Василя Самойленка 47 39 15 5 16 47 15 5 16 селі – Карпилівці в усіх трьох досліджуваних роках була визначена перевага двопоколінних домогосподарств. Сім’ї священиків у п’яти випадках складалися з представників двох поколінь, у чотирьох випадках – з трьох. Серед родин козаків невеличка перевага була за трипоколінними домогосподарствами – п’ять випадків проти чоти- рьох (відсоток одно та чотирипоколінних сімей був дуже незначним і не міг вплинути на загальну картину). На відміну від сімей козаків і сільського духовенства, аналіз структури селянських родин за- свідчив значне домінування двопоколінних домогосподарств. Подібні домові спільноти мали першість у восьми випадках з дев’яти (показово, що двічі джерела зафіксували селянські домогосподар- ство виключно такого різновиду), й лише одного разу кількість дво- та трипоколінних сімей була рівною. На наш погляд, цей факт прямо пов’язаний із меншою середньою населеністю селянських родин. Безпосередній вплив на показник кількості поколінь має й ти- пологічний аналіз структури домогосподарств. Спробуємо його роз- глянути. Типологічний аналіз структури домогосподарств села Золотух показав, що в 1765 році в ньому нараховувалося: 8 (13,3%) нуклеарних (простих), 2 (3,3%) розширені та 50 (83,4%) мульти- фокальних сімей (група складних домогосподарств, що складалася з розширених і мультифокальних становила, таким чином, 86,7%). У 1775 році ситуація суттєво не змінилася: 9 (13,9%) нуклеарних, 2 (3,1%) розширених, 54 мультифокальних (83,0%) домогосподарства (складні – 86,1%). 1781-го року кардинальних змін теж не зафік- совано: 12 (19,7%) родин – нуклеарні, 2 (3,3%) – розширені, 47 (77,0%) – мультифокальні (80,3% – складні). Зауважимо, що родина сільського священика залишалася мультифокальною та патріархаль- ною у продовж усього досліджуваного періоду. Типологія козацьких домосгоподарств у 1765 році виглядала так – 6 (13,6%) були нукле- арними, 1 (2,3%) розширеним, 37 (84,1%) мультифокальними (складними – 86,4%). У 1775 році – 5 (10,4%) нуклеарних і 43 (89,6%) мультифокальних (складних). На 1781 рік – 10 (18,5%) нуклеарних, 2 (3,7%) розширених, 42 (77,8%) мультифокальних (складні – 81,5%). Розподіл селянських родин майже не відрізнявся від козаць- ких, але відсоток складних домогосподарств, залишаючись до- статньо високим, демонстрував тенденцію до зменшення. Так, у http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 32 33 Схема 4. Родина Йосипа Турчина Іншим зразком розширеної сім’ї було домогосподарство братів Тараненків (Карпилівка, 1778 рік)42. Главою родини був 43-річний козак удівець Іван Тараненко. В цьому ж дворі проживав його молод- ший брат Семен (42 років) з дружиною Параскою (42 років) і дітьми: синами – Іваном (13 років), Гнатом (3 років), Федором (1 року) та доньками – Тетяною (15 років) і Агафією (11 років). Таким чином, ця родина мала розширення по бічній лінії (див. схему 5). Схема 5. Домогосподарство братів Тараненків 24 1 70 23 43 13 3 1 42 11 15 42 Класифікація домогосподарств Остапівки свідчить, що у 1765 році в селі – 4 (13,3%) родини були нуклеарними, 1 (3,3%) роз- ширеною, а 25 (83,4%) мультифокальними (складні – 86,7%). У Джерела, що стосуються села Карпилівки, дозволяють ствер- джувати, що у 1768 році – 10 (20,0%) домогосподарств цього населеного пункту були нуклеарними, 3 (6,0%) розширеними, і 37 (74,0%) мультифокальними (складні – 80,0%). У 1772 році число нуклеарних зросло до 17 (27,0%), розширених зменшилось до 1 (1,6%), а мультифокальних зросло до 45 (71,4%) (складні – 73,0%). Через шість років (у 1778) число нуклеарних залишалося незмінним – 17 (27,0%), розширені на одне збільшилися – 2 (3,2%), а мультифокальних стало на одне менше – 44 (69,8%) (складні – 73,0%). Родина місцевого священика так само, як і в Золотухах, не- змінно залишалася мультифокальною. Козацькі сім’ї не були та- кими сталими. У 1768 році 8 (20,0%) з них були нуклеарними, а 32 (80,0%) мультифокальними. У 1772 році число нуклеарних родин зросло до 13 (23,6%), з’явилася 1 (1,8%) розширена, і збіль- шилася кількість мультифокальних – 41 (74,6%), хоча їхня частка дещо знизилась (76,4% складних). У 1778 році нуклеарних стало менше – 10 (18,5%), а розширених – 2 (3,7%), і мультифокаль- них – 42 (77,8%) побільшало (складні – 81,5%). Селянські домо- господарства розподілялися таким чином: у 1768 році – 1 (11,1%) нуклеарне, 3 (33,3%) розширені, 5 (55,6%) мультифокальних (складні – 88,9%); у 1772 році – 4 (57,1%) нуклеарні і 3 (42,9%) мультифокальні; у 1778 – 7 (87,5%) нуклеарних, 1 (12,5%) муль- тифокальне. Цікавим, на наш погляд, є той факт, що зменшення частки складних сімей супроводжувалося аналогічною динамі- кою по відношенню до трипоколінних родин – їхня кількість на кінець досліджуваного періоду взагалі зійшла на нуль. Для більш чіткого уявлення структури розширених домо- господарств, кілька з них розглянемо детальніше. Наприклад, родина 70-річного козака Йосипа Турчина, що проживала у Карпилівці у 1778 році й нараховувала чотирьох членів, була розширеною по низхідній лінії (див. схему 4), оскільки Йосип був вдівцем і разом із ним проживав його дорослий син Кирило (24 років) з дружиною Вассою (23 років) та однорічним сином Іваном41. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 34 35 Прикладом мультифокальної патріархальної трипоколінної родини можна вважати домогосподарство 63-річного козака Кар- па Дейнеки (Остапівка, 1770 рік)44 . Це була доволі багаточи- сельна сім’я, котра нараховувала 23 мешканці. Сам господар був одружений на 53-річній Ганні і мав п’ятьох синів: 32-річного Пантелеймона, 24-річного Даниїла, 21-річного Андрія, 19-річ- ного Василя і 13-річного Іллю. Четверо дорослих синів були одружені, відповідно на: 27-річній Агафії, 23-річній Акиліні, 20- річній Єфимії та 18-річній Марині. Цікаво, що усі чотири по- дружжя мали по одній однорічній дитині, відповідно: Агрипину, Марію, Івана та ще одну Марію (див. схему 7). Схема 7. Домогосподарство Карпа Дейнеки Отже, проведений нами аналіз засвідчив суттєве переважан- ня, в більшості випадків, складних форм сімейної організації. Так, усі домогосподарства духовних осіб, у нашому випадку, були мультифокальними (складними). Серед козацьких сімей частка складних домових спільнот в усіх дев’яти випадках коливалася в межах від 75,0% (Карпилівка, 1777 рік) до 89,6% (Золотухи, 1775). Розподіл домогосподарств селян був дещо іншим, але й серед них, у шести випадках з трьох, кількість складних родин була більшою за прості. А, наприклад, у Золотухах відсоток пер- ших завжди перевищував 66,0%. Втім, необхідно відмітити факт поступового хронологічного зменшення частки складних селян- ських сімей у кожному з досліджуваних сіл. Таке спостереження, на наш погляд, дозволяє вести мову про певну тенденцію, з якою 32 27 23 24 21 20 18 19 53 1 1 1 1 13 63 1770 році число нуклеарних зросло до 6 (19,3%), а розширені зник- ли зовсім. Лише кількість мультифокальних не зазнала змін – 25 (80,7%). У 1777 число нуклеарних знову зросло – до 9 (28,1%), а мультифокальних дещо зменшилось до 23 (71,9%). Єдине домогосподарство духовної особи в усіх трьох випад- ках було мультифокальним. Козацькі ж сім’ї розподілилися так: 1765 рік – 3 (13,0%) нуклеарних, 1 (4,3%) розширена, 19 (82,7%) муль- тифокальних (складні – 87,0%); 1770 – 4 (17,3%) нуклеарних і 19 (82,7%) мультифокальних; 1777 – 7 (25,0%) нуклеарних і 21 (75,0%) мультифокальна. Селянські домогосподарства були представлені таким чином: 1765 рік – 1(16,7%) нуклеарне та 5 (83,3%) мульти- фокальних; 1770 – 2 (28,6%) нуклеарних і 5 (71,4%) мультифо- кальних; 1777 – 2 (66,7%) нуклеарних і 1 (33,3%) мультифокальне. Типовою мультифокальною батьківською родиною було домогосподарство козака Кузьми Щербини (36 років)43 . Ця сім’я, станом на 1772 рік, проживала у Карпилівці і складалася з пред- ставників двох поколінь. Разом із господарем проживала його дружина Параска (34 років) та їхні діти: Олена (6 років), Параска (4 років) і Авраам (1 року). Також, у дворі мешкала рідна сестра Кузьми – вдова Христина (39 років). Вона мала двох дітей: сина Михайла (20 років) та доньку Ганну (15 років). Михайло, в свою чергу, вже був одружений на 19-річній Уляні (див. схему 6). Отже, основу цього домогосподарства складали три ядра – два повних і одне неповне. Схема 6. Домогосподарство Кузьми Щербини 36 34 1 20 39 6 4 15 19 http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 36 37 розрахунки, у більшості випадків, перевищували анало- гічні показники по селах Стародубського полку, Ярослав- ського повіту та Рязанської губернії, але, водночас, були меншими за такі ж дані по Прибалтійському регіону. Та- кож, зазначимо, що домогосподарства сільських свяще- ників та козаків виявилися неселенішими за селянські. n Дослідження поколінного складу продемонструвло не- значну перевагу двопоколінних сімей. При чому, серед домогосподарств духовенства та козаків спостерігалася приблизна рівність часток дво та трипоколінних сімей. На відміну від них, серед селянських домових спільнот, переважали двопоколінні родини. n Більшість домогосподарств становили патріархальні (батьківські) сім’ї. Відсоток братських родин коливався у межах – від 7,9% (Карпилівка, 1772 рік) до 33,3% (Остапівка, 1765). n Типологічний аналіз структури досліджуваних домогос- подарств дозволяє стверджувати, що більшість з них бу- ли мультифокальними. У першу чергу це стосується ро- дин священників, які всі без виключення виявилися мультифокальними. Серед козацьких сімей частка склад- них домових спільнот завжди перевищувала 75%. Домо- господарства селян також були представлені переважно складними родинами. Отже, мусимо погодитися з тезою європейських дослідників (Дж. Хайнала, П. Ласлетта, М. Міттерауера та ін.) про переважання на території Схід- ної Європи у ранньомодерний період складних форм сімейної організації. 1 Вишневский А. Г. Роль исторического знания в объяснении со- временных демографических тенденций (на примере метаморфозы семьи) // Проблемы исторической демографии СССР. – К.: Наук. думка, 1988. – С. 30. 2 Носкова А. В. О влиянии различных факторов на сохранение до ХХ в. расширенной структуры семьи в России // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 18. Социология и политология. – 2005. – № 4. – С. 153–165. взаємопов’язані й зменшення середньої населеності, й подріб- нення структури цих домогосподарств. Останнім показником, на якому, на нашу думку слід зупини- тись, є відсоток братських сімей від загальної кількості домогос- подарств. Після патріархальних (батьківських) родин цей різно- вид домових спільнот найбільш часто зустрічався з-поміж інших. Так, у Золотухах нараховувалося: у 1765 році – 8 (13,3%) братсь- ких сімей, у 1775 – 15 (23,1%), 1781 – 12 (19,7%). Аналогічні дані по Карпилівці: 1768 рік – 9 (18,0%) братських родин, 1772 – 5 (7,9%), 1778 – 6 (9,5%); по Остапівці: 1765 рік – 10 (33,3%), 1770 – 7 (22,6%), 1777 – 6 (18,7%) братських домогосподарств. Прикладом братської сім’ї може слугувати козацька родина бра- тів Маслаків (Карпилівка, 1768 рік)45. Основу цієї двопоколінної домової спільноти складали дві шлюбні пари – Івана Маслака (32 років) та Устини (29 років), Трохима Маслака (25 років) та Параски (24 років). Перше подружжя мало двох доньок – Єфи- мію (8 років) і Єфросинію (4 років). Друге – сина Мойсея (6 ро- ків) та доньку Ганну (5 років) (див. схему 8). Схема 8. Домогосподарство братів Маслаків 32 29 6 24 4 25 5 8 Таким чином, на основі проведеного дослідження ми дійшли таких висновків: n Аналіз структури домогосподарств трьох українських сіл засвідчив достатньо високі показники середньої насе- леності досліджуваних сімей – від 9,1 до 12,6 особи. Ці http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 38 39 8 В середині 60-х років ХХ століття британський дослідник Дж. Хай- нал, використовуючи так званий “метод діагностичних параметрів”, довів існування двох моделей шлюбної поведінки: західної (поширеної на території Західної Європи та у країнах, котрі також належали до західної цивілізації: США, Канаді, Австралії) та східної (притаманної для східно- європейських регіонів). 9 О классификации домовых сообществ (Разъяснения редакции к типологии домохозяйств Питера Ласлетта). // Семья, дом и узы родства в истории / Под общ. ред. Т. Зоколла, О. Кошелевой, Ю. Шлюмбома; Отв. ред. О. Е. Кошелева; / Пер. с англ. и нем. К. А. Левинсона, пер. с франц. Л. А. Пи- меновой. – Спб.: Евр. ун-т; Алетея, 2004. – С.270–271. 10 Миронов Б. Н. Исповедный и метрический учёт в имперской России// <http://www.bmironov.spb.ru/sochist.php?mn=2&lm= 1&lc= art10>. 11 Миронов Б. Н. Названа праця. 12 В історичній демографії вважається, що, якщо вказаний коефіцієнт менший 100 чи більший 110, то присутній недооблік населення однієї статі. 13 Державний архів Полтавської області (далі – ДАПО). Ф. 801, оп. 1, спр. 59, арк. 14. 14 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 411, арк. 11. 15Там само, спр. 706, арк. 57. 16 Там само, спр. 59, арк. 1. 17 Там само, спр. 411, арк. 1; спр. 706, арк. 44. 18 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 210, арк. 12. 19 Там само, спр. 307, арк. 12. 20 Там само, спр. 576, арк. 12. 21 Там само, спр. 210, арк. 1. 22 Там само, спр. 576, арк. 1. 23 Там само, спр. 74, арк. 7. 24 Там само, спр. 255, арк. 41. 25 Там само, спр. 544, арк. 56. 26 Там само, спр. 74, арк. 1. 27 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 255, арк. 37. 28 Там само, спр. 307, арк. 4, 7. 29 Там само, спр. 576, арк. 7. 30 Там само, спр. 576, арк. 6. 31 Там само, спр. 706, арк. 54-55. 32 Там само, спр. 544, арк. 50-51. 33 Волошин Ю. В. Розкольницькі слободи на території Північної Геть- манщини у XVIII столітті (історико-демографічний аспект). – Полтава: АСМІ, 2005. – С. 220. 3 Ласлетт П. Семья и домохозяйство: исторический подход. // Брач- ность, рождаемость, семья за три века: Сб. статей / Под ред. А. Г. Вишнев- ского и И. С. Кона. – М.: Статистика, 1979. – С. 136. 4 Див.: Ласлетт П. Указ. соч. С.132-157; Хаджнал Дж. Европейский тип брачности в ретроспективе // Брачность, рождаемость, семья за три века: Сб. статей / Под ред. А. Г. Вишневского и И. С. Кона. – М.: Статистика, 1979. – С. 23–33; Миттерауер М., Каган А. Структура семьи в России и Центральной Европе: сравнительный анализ // Семья, дом и узы родства в истории / Под общ. ред. Т. Зоколла, О. Кошелевой, Ю. Шлюмбома; Отв. ред. О. Е. Коше- лева; / Пер. с англ. и нем. К. А. Левинсона, пер. с франц. Л. А. Пименовой. – Спб.: Евр. ун-т; Алетея, 2004. – С.35–80; Хок С. Крепостное право и социальный контроль в России: Петровское, село Тамбовской губернии. – М.: Прогресс-Академия, 1993. – 192 с. Детальніше історіографію цього питання див.: Носевич В. Ещё раз о Востоке и Западе: Структуры семьи и домохозяйства в истории Европы. //<http://www.dmo.econ.msu.ru/ pc2001_history/advert/Vienna2000/nosevich. html>. 5 Див. Гончаров Ю. М. Городская семья Сибири второй половины XIX – начала ХХ в. // <http://new.hist.asu.ru/biblio/gon1/135-208p.html>; Носевич В. Л. Демографические показатели белорусского крестьянства во второй половине XVIII – первой половине XIX в. // Компьютер и исто- рическая демография. / Сб. науч. тр. – Барнаул, 2000. – С. 173–198; Кани- щев В. В., Кончаков Р. Б., Мизис Ю. А., Морозова Э. А. Структурный анализ семьи. Тамбовская губерния, XIX – начало XX в. // <http://www.kraeved.ru/ tambovdem/thesises/kan1.html>; Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начала XX в.): В 2-т. – 3-е изд., испр., доп. – СПб.: “Дмитрий Буланин”, 2003. – Т. 1. XL, 548. – Т. 2. – 583 с., 87 + 55 ил.; Лещенко В. Ю. Русская семья (XI–XIX вв.): Монография. – СПб.: СПГУТД, 2004. – 608 с. 6 Див.: Крикун М. Населення домогосподарств у житомирському повіті київського воєводства 1791 року. // <http:// www.franko.lviv.ua/ Subdivisions/um/um6/Statti/2-KRYKUN%20Mykola.html>; Ворончук І. Типологія і структура української селянської родини у XVI – XVII сто- літтях (на матеріалі Волині) // ЗНТШ. – Т. CCXLIII. Праці історико-філо- софської секції. – Львів, 2002. – С. 85–99; Волошин Ю. В. Структура сім’ї в поселеннях росіян-старообрядців Малоросії XVIII століття (на прикладі слободи Деменки Топальської сотні Стародубського полку) // Історична пам’ять. – 2005. – № 1–2. – С. 64–83. 7 Хоча слід зауважити, що в тій чи іншій формі, під тією чи іншою назвою, абсолютна більшість дослідників веде мову про два основні ма- сові різновиди сім’ї – просту (нуклеарну) та складну. http://www.bmironov.spb.ru/sochist.php?mn=2&lm http://www.dmo.econ.msu.ru/ http://new.hist.asu.ru/biblio/gon1/135-208p.html>; http://www.kraeved.ru/ http://www.franko.lviv.ua/ http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 40 34 Миттерауер М., Каган А. Структура семьи в России и Центральной Европе: сравнительный анализ // Семья, дом и узы родства в истории / Под общ. ред. Т. Зоколла, О. Кошелевой, Ю. Шлюмбома; Отв. ред. О. Е. Коше- лева; / Пер. с англ. и нем. К. А. Левинсона, пер. с франц. Л. А. Пименовой. – Спб.: Евр. ун-т; Алетея, 2004. – С. 46–47. 35 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 706, арк. 44. 36 Волошин Ю. В. Структура сім’ї в поселеннях росіян-старообрядців Малоросії XVIII століття (на прикладі слободи Деменки Топальської сотні Стародубського полку) // Історична пам’ять. – 2005. – № 1–2. – С. 73. 37 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 576, арк. 1. 38 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 74, арк. 4–5. 39 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 59, арк. 3. 40 ДАПО. Ф.801, оп. 1, спр. 59, арк. 2. 41 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 576, арк. 9–10. 42 Там само, спр. 576, арк. 9. 43 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 307, арк. 2. 44 Там само, спр. 255, арк. 34. 45 ДАПО. Ф. 801, оп. 1, спр. 210, арк. 10. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Домогосподарства сільського населення Гетьманщини в другій половині XVIII століття: типологія і структура (на прикладі сіл Яблунівської сотні Лубенського полку)

Репозитарії

Схожі ресурси