Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть

Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автор: Валігурська, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26404
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть / І. Валігурська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 100-114. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-26404
record_format dspace
spelling irk-123456789-264042011-09-01T12:24:31Z Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть Валігурська, І. 2008 Article Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть / І. Валігурська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 100-114. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26404 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Валігурська, І.
spellingShingle Валігурська, І.
Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Валігурська, І.
author_sort Валігурська, І.
title Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть
title_short Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть
title_full Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть
title_fullStr Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть
title_full_unstemmed Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть
title_sort проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації хvіі-хх століть
publisher Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2008
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26404
citation_txt Проблема соціальної взаємодії в суспільствах європейської реставрації ХVІІ-ХХ століть / І. Валігурська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 100-114. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT valígursʹkaí problemasocíalʹnoívzaêmodíívsuspílʹstvahêvropejsʹkoírestavracííhvííhhstolítʹ
first_indexed 2025-07-03T06:06:10Z
last_indexed 2025-07-03T06:06:10Z
_version_ 1836604741702909952
fulltext 100 101 „школи Анналів”6. В роботі використано останні дослідження українських істориків, присвячені такому історико-політичному явищу як Гетьманат Павла Скоропадського7. Автор даної статті має на меті зупинитися на з’ясуванні таких аспектів проблеми: – аналіз соціальної бази у кожному конкретному випадку реставрації; – наявність соціальних протиріч та спроби їх врегулювання; – ефективність подолання соціальних конфліктів та шляхи досягнення суспільного консенсусу; – вплив соціального фактора на стабільність Європейської Консервативної Реставрації XVII–XX століть. Ми розглянемо взаємодію соціальних груп та класів під час реставрації монархії в Англії 1660 року, Франції 1814/1815 років, Іспанії 1975 року, а також таке явище консервативної революції в Україні, як Гетьманат П. Скоропадського 1918 року. Необхідно зазначити, що згідно з теорією К. Маннгейма, під соціальним класом слід розуміти соціальну групу, всі члени якої мають можливість отримати однаковий доступ до багатств нації, можливості набуття соціальної поваги (статусу) та кар’єрного росту, а також спільну класову свідомість, яка є ознакою інтегро- ваного класу8. Відповідно, значення цієї дефініції для обраної нами у цій статті теми є визначальним, бо узгоджувати інтереси різних класів – за К. Маннгеймом, слід, насамперед, у сфері сві- домості, яка є основою для погодження різних можливостей отримання доступу до багатств нації, який визначає економічну поведінку, і спільну класову свідомість та спільне визначення своєї ролі, і, як результат, групову ідеологію9. Розпочнемо розгляд взаємодії соціальних класів з реставрації Стюартів у Англії 1660 року. Під час Революції, Індепендентської республіки та Протекто- рату соціальні межі між аристократією та джентрі почали розмива- тися швидше ніж під час правління перших Стюартів. Джентрі в містах отримали більше можливостей для реалізації успішної кар’є- ри, росту соціального статусу, особливо у місцевих органах управ- ління10, але спільної свідомості між аристократією та джентрі про- Взаємодія в суспільстві між різними соціальними групами та класами суттєво впливає на стабільність та стійкість реставро- ваної монархії. Необхідно зазначити, що перед сучасною українською істо- ричною наукою відкрилася можливість дослідження соціальних проблем через призму альтернативних до марксизму методологій історії, що дає змогу під іншим кутом зору подивитися на про- цеси, які відбувалися в історії Європи, а зокрема під час віднов- лення монархічних форм правління. Застосування для дослідження проблеми соціальної взаємо- дії в суспільствах Європейської Консервативної Реставрації1 теоретичних розробок німецького соціолога Карла Маннгейма2, дозволить нам підійти до даної проблеми з точки зору традицій- ного консерватизму3 та зробити ще один крок на шляху до інте- грації української історії в світову, порівнявши Гетьманат П. Ско- ропадського з аналогічними явищами в історії Європи. Стосовно історіографії проблеми соціальної взаємодії в сус- пільствах Європейської Консервативної Реставрації XVII– XX століть, то слід зазначити, що як цілісне явище вона розгляда- ється вперше, але існують історичні дослідження, присвячені окремим складовим проблеми соціальної взаємодії під час кож- ного конкретного явища відновлення монархії у Європі. Загалом історіографію досліджуваної проблеми можна поділити за мето- дологічними підходами на дореволюційну4, марксистську5, а також виокремити дослідження представників нового покоління Ірина ВАЛІГУРСЬКА (Київ) Проблема соціальної взаємодії в суспільствах европейської реставрації XVII–XX століть http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 102 103 визнані законними16. Таким шляхом вдалось запобігти серйоз- ному конфлікту між земелевласницькою аристократією, джентрі та буржуазією. Принциповим для англійської монархії було питання про покарання винних у страті Чарльза І Стюарта, що могло спричи- нити хвилю реваншистських рухів. Чарльз ІІ у Бредській декла- рації завбачливо переклав вирішення даної проблеми на Конвен- ційний парламент, який мав визначити винних у страті Чарльза І та їхнє покарання. Парламент засудив до смертної кари 73 підда- них17. Ціною життів тих, хто не встиг емігрувати, було здобуто шлях для суспільного примирення та перекрито шлях для виник- нення та розвитку потужних рухів, спрямованих на помсту за зраду ідеї вірності монархії та династії. Під час відновлення монархії не відбулося реставрації доре- волюційних соціальних зв’язків у межах Англії. Закон „Про ска- сування палати у справах опіки та відчужень” 1660 року встано- вив права приватної власності на рицарські володіння, що озна- чало відміну всіх ленних відносин між королем та феодальними землевласниками, скасування васальної присяги та плати за до- пуск у володіння18. Ситуація ускладнилася у 80-х роках, коли Джеймс ІІ (1685– 1688) спробував обмежити доступ до влади на місцях джентрі та буржуазії, які виступали за ідею обмеженої монархії. Відкрито сповідуючи католицтво, Джеймс ІІ втратив підтримку і сквайрів- торі, на яких спирався Чарльз ІІ19. Політика Джеймса ІІ стала однією з причин втрати династією Стюартів підтримки серед цих соціальних класів та реалізації ними ідеї заміни династії. Руйнація традиційних ленних зв’язків, властивих для фео- дального суспільства, стала засобом досягнення компромісу в Англії, завдяки чому вдалося уникнути прямого конфлікту між військово-феодальними та буржуазними тенденціями соціально- го розвитку в перші роки Реставрації. Дещо іншим чином відбувався процес соціальної взаємодії різних класів під час реставрації династії Бурбонів у Франції 1814/1815–1830 років. тягом другої половини XVII століття не було вироблено. Хоча джен- трі намагалися поєднати себе з земельною аристократією шляхом укладення шлюбів та наслідування у сфері побуту11, але часто не сприймали стиль життя та цінності земельної аристократії12, що дозволяє вести мову про відсутність інтегрованості у єдиний клас. Джентрі, як соціальна група мала ознаки спорідненості і з буржуа- зією, в основному завдяки бізнесовим інтересам, стилю життя та цінностям. На 1660 рік переважна більшість соціальних класів підтримала ідею відновлення традиційної форми правління. Аристократія традиційно підтримувала ідею легітимної монархії на чолі з динас- тією Стюартів. Серед джентрі ситуація не була такою однозначною протягом 1640–1660 років, однак з відновленням монархії Стюартів, як і буржуазія та купецтво, джентрі не виступали проти відновленої монархії, сподіваючись на повернення до порядку та законності, які забезпечували можливість стабільного ведення бізнесу. Їхнім ідеалом державного устрою була обмежена монархія. Республіканські ідеї все ще залишалися популярними серед найбіднішого населення міст, яке в умовах олігархічного режиму не отримало можливостей впливу на політику реставрованої монархії13. Чарльз ІІ (1660–1685) напередодні повернення на трон Англії проголосив головні напрямки своєї політики у Бредській декла- рації 1660 року14. Цим документом було намічено шляхи для вирішення потенційно небезпечних соціальних питань, які могли негативно вплинути на стабільність відновленої монархії. Так, постало питання скасування секвестру (тимчасова за- борона або обмеження накладені О. Кромвелем на користування землею), від якого найбільше постраждала земельна аристократія та корона. У Бредській декларації зазначалося, що всі суперечливі питання стосовно придбання або пожалування майна розгляда- тимуться в судовому порядку, а парламент має забезпечити спра- ведливе вирішення цих позовів15. В результаті рішень парламенту секвестровані землі отри- мані у власність від держави були поверненні попереднім влас- никам, а угоди купівлі-продажу між приватними особами були http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 104 105 ідеї конституційної монархії, а надання Людовіком XVIII (1814/ 1815–1824) конституційної Хартії 1814 року цілком відповідало їхнім інтересам. Серед робітників популярними залишалися республіканські ідеї, однак цей клас був вихований наполеонівським робітничим законодавством, тому не виступав проти ідеї відродження легі- тимної монархії, а загальна сприятлива економічна кон’юнктура протягом 1814–1829 років сприяла аполітичності робітників24. У Франції перші роки реставрації визначилися появою соці- альних рухів спрямованих на помсту за заподіяні під час Фран- цузької Революції злочини, свідченням чого стала друга хвиля „білого терору” (вбивства роялістами республіканців-учасників розправ над роялістськими повстанцями під час революції) у Вандеї та релігійні конфлікти між католиками та протестантами у деяких департаментах, що стало ознакою існування у суспіль- стві глибокого конфлікту25. Намагаючись подолати існуючий кон- флікт, влада залучила англійський досвід та організувала показо- вий процес проти „царевбивць”, серед яких 19 чоловік мав стра- тити військовий трибунал, а долю 38 – мав вирішити парламент26. Спроба залучення чужого досвіду для вирішення французьких проблем виявилася невдалою. Страта 8 грудня 1815 року мар- шала Франції М. Нея (1769–1815) стала ще одним кроком на шля- ху до унеможливлення компромісу між провідними соціальними силами Франції під егідою легітимної монархії Бурбонів. Ще одним важливим та потенційно небезпечним для соці- альної стабільності відновленої монархії стало питання вирішен- ня долі майна, націоналізованого під час революційних подій. У Франції до 1789 року і протягом усього ХІХ століття земля зали- шалася головною формою багатства27, але в результаті революції відбулася часткова зміна власників земель28. Націоналізоване майно дворян-емігрантів перейшло до рук буржуазії, котра на момент реставрації зуміла на ньому заробити капітал29. Після реставрації Конституційна Хартія 1814 року визначила, що націо- налізоване майно залишається в руках нових власників, що ви- кликало незадоволення з боку дворян-емігрантів. Вони після успадкування престолу Карлом Х знову підняли це питання, яке Реставрація 1814 року відбулася завдяки зовнішньому втру- чанню провідних монархічних держав Європи – Австрії, Англії, Прусії та Росії, потужної соціальної підтримки в Бурбонів у Франції не було. Це спричинило необхідність розширення соці- альної бази відновленої монархії серед різних класів та груп французького суспільства. Основною опорою відновленої монархії стала земельна аристократія та католицьке духовенство, але було зроблено спро- бу розширити соціальну базу відновленої монархії за рахунок імперської знаті, яка походила з кіл великої промислової, фінан- сової буржуазії та імперського генералітету20. Однак, ситуація у питанні компромісу між спадковою та імперською знаттю значно погіршилася у зв’язку з поверненням до влади Наполеона І Бона- парта в перший рік реставрації („Сто днів”). Після усунення імпе- ратора від влади силами коаліційної армії монархічних держав Європи та повторної реставрації Бурбонів у липні 1815 року дво- ряни-емігранти неухильно наполягають на необхідності чистки державного управлінського апарату, вважаючи, що більшість по- садовців, які залишилися ще з часів Імперії, зрадили присягу, дану принципам легітимної монархії Бурбонів21. Ще однією причиною неможливості злиття наполеонівської знаті та земельної аристократії, яка була основною опорою від- новленої монархії, стали суттєві зміни принципів соціальної взає- модії у суспільстві, які відбулися за двадцять років відсутності легітимної династії Бурбонів на французькому престолі. Так, змінилися принципи доступу до державних посад. Під час Імперії було створено умови для просування по службі здіб- них осіб з неродовитих сімей, що призвело до виникнення потуж- ного прошарку державної бюрократії22, котра зайняла посади на які претендували і дворяни-емігранти. Торкаючись питання соціальної бази, яку намагалися створи- ти Бурбони для розширення власного впливу в Франції, то селя- ни, особливо у південних департаментах, після відміни залишків феодалізму та завдяки тяжінню до традиціоналізму та консерва- тизму загалом підтримали ідею відновлення монархії Бурбонів23. У середовищі середньої та дрібної буржуазії популярними були http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 106 107 туру іспанського суспільства, що призвело до виокремлення середнього класу, а також до зміни стилю мислення великої бур- жуазії, котра відчувала себе обтяженою франкістським режимом та бажала перетворень, які б дозволили їй вийти на міжнародну бізнес-арену33. Для Іспанії характерною була мала чисельність середньої буржуазії – 1,65% та велика кількість дрібних підприємців – 26,9% на 1982 рік34. Разом з тим, так історично склалося, що в Іспанії навіть у другій половині 70- х років ХХ століття буржуазія залишилася досить слабкою в організаційно-політичному плані, тому вона не могла виробити власних потужних політичних ідей, у тому числі і республіканського спрямування. У соціальній структурі Іспанії найбільш чисельним був робітничий клас – 68,7% від загальної кількості населення35, тому важливим для монархії у перехідний період трансформації політичного режиму було забезпечення рівноправних взаємови- гідних відносин між робітниками та підприємцями. Соціальний аспект політики „національного консенсусу” проявився у спільному виробленні „пакту Монклоа” (за назвою резиденції уряду Іспанії) та передбачав проведення прогресивної податкової реформи, демократизацію системи соціального забез- печення та встановлення над нею контролю самих працівників, демократизація системи освіти, реформи в сільському господар- стві та інші соціальні заходи36. Цей документ підписали всі полі- тичні сили держави та провідні профспілкові організації. Завдяки роботі над „пактом Монклоа” вдалося закласти фундамент для вирішення проблемних питань між Іспанською конфедерацією підприємницьких організацій та профспілками, які переросли влітку 1977 року в серйозні суперечки37, що сприяло досягненню компромісу різних соціальних та політичних сил, хоча всі заходи передбачені пактом не були повністю втілені в життя38. Після реставрації головний тягар досягнення компромісу в суспільстві взяв на себе король. Для Хуана Карлоса І головним завданням стала необхідність об’єднання під егідою монархії усіх політичних та соціальних сил та груп. Лише монархія могла намагався розв’язати закон від 27 квітня 1825 року. Згідно з яким, усім власникам землі, майно яких було конфісковано під час французької революції, було надано грошову компенсацію, роз- міри якої у 20 разів перевищували прибутки від цих земель у 1790 році. Ця сума становила 30 мільйонів франків, які мала погасити 3% рента з номінальним капіталом в 1 мільярд фран- ків30. Тому цей закон отримав назву „закону про мільярд”. Він викликав незадоволення з боку більшості власників, коштом яких мав втілитися в життя, а також через те, що найбільші суми ком- пенсацій дісталися оточенню Карла Х. Негативний резонанс у французькому суспільстві викликав і проект закону від 1826 року, який отримав назву закону „про майорат”. Він передбачав, що у випадку відсутності заповіту більша частина земель переходить у спадок до старшого сина. Основною метою даного проекту закону було зміцнити соціальні позиції великих землевласни- ків31. Цей законопроект було розцінено у французькому суспіль- стві, як порушення одного із здобутків революції – права рівності, тому Палата перів відхилила його. Отже, ці всі фактори зробили нереальною реалізацію ідеї злиття „наполеонівської” та емігрантської знаті. Аристократія не могла об’єктивно сприйняти ті обставини, в яких опинилася Франція після двадцяти років відсутності Бурбонів при владі, як і буржуазія не здатна була сприйняти ідею відродження монар- хії „старого порядку”, а виробити спільну компромісну ідею розвитку держави вони не спромоглися. Вихід з кризової для монархії ситуації липня 1830 року був запозичений з досвіду Англії – заміна династії. Однак спроба династії Орлеанів задо- вольнити потреби фінансової та промислової буржуазії після вісімнадцяти років правління зазнала краху. Для Іспанії під час реставрації монархії Бурбонів 1975 року на першому місці стояло завдання трансформації авторитарного франкістського режиму, тобто здійснення переходу до демократії, яка мала об’єднати представників всіх соціальних сил навколо монархічної ідеї Бурбонів. Промисловий бум 60-х – початку 70-х років перетворив Іспа- нію в індустріально-аграрну країну32 та змінив соціальну струк- http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 108 109 за підтримки великих землевласників, котрі походили зі старо- винних шляхетських та козацько-старшинських українських ро- дів. Саме серед цих соціальних груп зберігалася ідея відновлення гетьманської влади. Разом з тим, у середовищі великої торгівельної, промислової та фінансової буржуазії існувало незадоволення крайньою соціа- лістичною політикою УНР, тому вони підтримували політику Гетьмана по відродженню приватної власності, але не розуміли та не розділяли самої суті традиційної форми правління. Соціальна ситуація в Україні того часу була надзвичайно складною. Одним з найважливіших питань того часу було питан- ня соціалізації землі, проголошеної Центральною Радою, від якої постраждали великі землевласники, оскільки селянство „розу- міло соціалізацію землі як відібрання безплатно землі у панів”42 та вважало цілком законним розподіл землі на свою користь, який фактично вже відбувся, та сподівалося на законодавче його за- кріплення43 . Складна ситуація вимагала вироблення ефективної аграрної реформи, але проекти реформ В. Колокольцева та В. Леонтовича не задовольняли а ні селян, ані великих земельних власників44. Заможні селяни-власники були занепокоєні рішеннями Центральної Ради, що призвело до підтримки ними на початково- му етапі Гетьманату, який гарантував недоторканість права при- ватної власності. П. Скоропадський розраховував саме заможне селянство зробити основною опорою своєї влади45. Саме заможні селяни позитивно сприйняли аграрне законодавство Гетьманату, яке відкрило їм доступ до придбання землі46. Представники німецької та австро-угорської армій були заці- кавлені в збереженні великого землеволодіння, тому часто силою, самостійно без відома уряду та Гетьмана повертали захоплену землю попереднім власникам, що значно розхитувало стабіль- ність гетьманського режиму47. Цей конфлікт став однією з при- чин подальшого розгортання протягом 1918 року селянського повстанського руху, який асоціював Гетьманат з окупаційними силами та виступав проти відродження великої земельної влас- ності. До повстанського селянського руху на Київщині, Катери- реалізувати цю ідею, адже король з одного боку став спадкоємцем Ф. Франко, і тому отримав підтримку з боку поміркованих при- хильників франкізму – чиновників, великих промисловців, фі- нансистів, військових39, а, з іншого боку, він був представником легітимної династії та покоління, яке не брало участі у Громадян- ській війні 1936–1939 років, що забезпечило об’єднання навколо особи Хуана Карлоса І всіх зацікавлених у подоланні цього розколу. В Іспанії не було серйозного конфлікту між соціальними кла- сами, але на 1975 рік ще не вдалося повністю подолати руйнівні наслідки Громадянської війни 1936–1939 років, яка тривалий час розділяла суспільство на два табори, „дві Іспанії”. Дуже важливим було те, що іспанській монархії на почат- ковому етапі свого відновлення вдалося запобігти появі потуж- них рухів, які б вимагали покарання винних у масових репресіях під час перебування при владі Ф. Франко40. Це стало можливим завдяки позиції, яку зайняв Хуан Карлос І – своєрідного арбітра, який узгоджує інтереси різних соціальних сил та виступає за необхідність досягнення „національного консенсусу” в межах Іспанії41. У Іспанії традиційна форма правління стала об’єднуючим чинником для всіх соціальних груп та класів, але королю дове- лося піти на компроміс із буржуазією та адаптувати її концепції державного розвитку з монархічною формою правління. Найскладнішою була ситуація взаємодії соціальних класів та груп під час відновлення Гетьманату в квітні 1918 року. Гетьманат було відновлено за сприяння німецьких сил, які перебували на території України. Вони потребували відновлення приватної власності та вільного підприємництва для налагоджен- ня ефективного виконання зобов’язань взятих урядом Українсь- кої Народної Республіки (УНР) згідно з Брестським мирним дого- вором 1918 року. Одночасно, в Україні частина соціальних класів була незадоволена політикою Центральної Ради та прагнула від- новлення дореволюційних соціально-економічних принципів взаємодії суспільства, серед цих соціальних класів і виникла ідея ліквідації УНР. Реставрацію Гетьманату реалізували військові, http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 110 111 ною опорою реставрації під час відновлення монархії Стюартів у Англії та Бурбонів у Франції та Гетьманату П. Скоропадського в Україні виступила спадкова землевласницька аристократія. Важливу роль у відновленні монархії відіграла і підтримка війсь- кових, але в Англії вдалося вирішити це питання внутрішніми силами, тоді як в Україні та Франції втрутилися зовнішні війсь- кові сили. Під час реставрацій Стюартів у Англії та Бурбонів в Іспанії вдалося запобігти розгортанню соціальних конфліктів, тоді як у Франції під час реставрації Бурбонів та особливо в Україні під час відновлення Гетьманату не вдалося ефективно владнати існу- ючі соціальні суперечності. Важливим фактором впливу на стабільність відновленої мо- нархії у кожній з держав була проблема взаємодії аристократії та буржуазії у суспільствах реставрації. Так, у Англії під час правління Джеймса ІІ існувало небажання поєднувати буржуазні та військово-феодальні принципи розвитку суспільства під егі- дою династії Стюартів, що спричинило її усунення від правління та воцаріння Стюарто-Оранської гілки династії. У Іспанії вдалося поєднати військово-феодальні та буржуазні принципи розвитку суспільства за рахунок поступок з боку аристократії та об’єднати суспільство навколо ідеї легітимної демократичної монархії. У Франції під час реставрації Бурбонів подібного компромісу до- сягнути не вдалося, що призвело спочатку до заміни монархії, а потім і до її ліквідації та проголошення Другої республіки. Проаналізувавши ці явища відновлення монархії в Європі протягом XVII–XX століть, можна стверджувати, що налаго- дження конструктивної, компромісної та ефективної взаємодії між різними соціальними класами та групами в межах реставро- ваних монархій стало одним з чинників, який сприяв стабільності та тривалості відновленої монархії. 1 Європейська Консервативна Реставрація XVII–XX століть – фено- мен консервативної революції, що втілюється в життя традиційною кон- сервативною елітою, з метою відновлення традиційної форми державного правління, яка відповідає світоглядним уявленням та традиційним цін- нославщині, Поділлі приєдналися і представники Вільного ко- зацтва, яке стало ініціатором збройного опору владі Гетьмана48, яка ліквідувала опозиційне Вільне козацтво та почала розробку проектів відродження козацтва на основі історичних традицій та досвіду українського народу. П. Скоропадський вважав за необхідне створити з селян- власників козацький стан, який був би особисто відданий Геть- ману, але цю ідею не вдалося вчасно реалізувати через незаці- кавленість представників уряду49 та через відсутність єдиної моделі відродження козацтва, оскільки існувала паралельно ідея І. Полтавця-Остряниці, який бачив відроджене козацтво як нову загально хліборобську політичну організацію50. Промислова та фінансова буржуазія не бажала йти на ком- проміс із робітництвом, котре перебувало під впливом крайніх соціалістичних ідей. Спроби гетьманських урядів законодавчо регламентувати відносини між підприємцями та робітниками не призвели до суттєвого успіху, що стало причиною суттєвого по- слаблення позицій Гетьманату в робітничому середовищі і зву- ження соціального підґрунтя режиму П. Скоропадського51. Таким чином, Гетьманові не вдалося створити умови для загального соціального консенсусу та об’єднати навколо ідеї від- родження Гетьманату більшість народу України. Досить сильним був вплив на ситуацію і зовнішнього чинника – підтримка окупа- ційними силами великих землевласників та промисловців стала одним з чинників, який завадив нормальному розвитку соціаль- них відносин у рамках Гетьманату П. Скоропадського, не дозво- ливши сформувати широку соціальну базу, що призвело до лік- відації влади Гетьмана разом з відходом окупаційних сил. Підсумовуючи наш аналіз проблеми соціальної взаємодії в суспільствах Європейської Консервативної Реставрації XVII– XX століть слід насамперед зазначити, що механізм соціальної взаємодії, у взятих нами явищах відновлення монархічної форми правління, узгоджується із схемою К. Маннгейма: усвідомлен- ня – доступ до багатств нації – можливості набуття рівного ста- тусу. Розшифровуючи цей механізм відповідно до поставлених питань даної статті, необхідно зазначити, що основною соціаль- http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 112 113 106; Терела Г. В. Аграрна політика Української Держави П.Скоропад- ського. Автореф. дис... канд. іст. н. – Запоріжжя, 2000. – 18 с. 8 Mannheim K. Systematic sociology: an introduction to the study of society. – London, 1957. – P. 121. 9 Mannheim K. Man and Society in an Age of Reconstruction. Studies in modern Social Structure. / translated from German by Edvard Shils. – London, 1966. – P. 99. 10 Ruggiu F.-J. The urban gentry in England, 1660–1780: a French approach. // Historical research. – 2001. – Vol. 74. – № 185. – P. 260. 11 Ibidem. – P. 249. 12 Ibidem. – P. 252. 13 Лабутина Т. Л. Политическая борьба в Англии в период реставра- ции Стюартов 1660–1681. – М., 1982. – С. 62. 14 Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII–XIX веков / Под ред. и с предисл. П. Н. Галанзы. – М., 1957. – C. 114– 115. 15 Конституционные и законодательные акты буржуазных государств XVII–XIX веков Англии, США, Франции, Италии, Германии. Сб. доку- ментов. Под ред. П. Н. Галанзы – М., 1957. – С. 115. 16 Там же. 17 Лабутина Т. Л. Политическая борьба в Англии в период реставра- ции Стюартов …– С. 162. 18 История Европы. С древнейших времен до наших дней: В 8 т. – М., 1988. – Т. 4. – М., 1994. – С. 127; Трунский Ю. Г., Шарифуллин Р. Х. Аграрный вопрос в буржуазных революциях XVII–XX вв… – С. 190. 19 Мортон А. Л. История Англии. – М., 1950. – C. 231. 20 Forster R. The French Revolution and the “new” elite… – P. 200. 21 Бутенко В. А. Вторая реставрация Бурбонов и «бесподобная» па- лата // Вестник Европы. – 1913. – № 3. – С. 153. 22 Forster Robert The French Revolution and the “new” elite… – Р. 195. 23 Ревякин А. В. Французские династии: Бурбоны, Орлеаны, Бона- парты // Новая и новейшая история. – 1992. – № 4. – С. 87. 24 Тарле Е. В. Рабочий класс во Франции... – С. 198. 25 Spitzer Alan B. The ambiguous heritage of the French Restoration the distant consequences of the Revolution and the daily realities of the Empire. // The American and European revolution, 1776-1848: sociopolitical and idеolodgical aspects. Edited with Introduction by Jaroslav Pelenski. – University of Yowa press – 1980. – Р. 210. 26 История ХІХ века… – С. 99. 27 Forster Robert. The French Revolution and the “new” elite… – P. 184. ностям цієї еліти. До складу даного історико-політичного феномену вхо- дять явища відновлення монархії у державах Європи протягом 1660– 1975 років. 2 Mannheim K. Systematic Sociology: an introduction to the study of society. Edited by J.S. Eros and W. A. C. Stewart. – London 1959; Манхейм К. Избранное: Социология культуры. – Пер. Л. Ф. Вольфсон, А. В. Дранов. – М.; СПб., 2000. – 501 с.; Манхейм К. Диагноз нашего времени. Пер с нем. и англ. – М., 1994. – 702 с. 3 Потульницький В. А. Україна і всесвітня історія. Історіософія світо- вої та української історії XVII–XX століть. – К., 2002. – С. 337; Потуль- ницький В. А. Український консерватизм як ідеологічна і соціально-полі- тична передумова становлення 2-го Українського гетьманату: основні напрямки і концепції (1789–1914) // Український консерватизм та гетьман- ський рух / Вісник Київського Державного Лінгвістичного Університету. – Випуск № 4. – К, 2000. – С. 68. 4 Грегуар Л. История Франции ХІХ века.: В 3 томах. – М., 1896; Каррель А. История контрреволюции в Англии при Карле ІІ и Якове ІІ. – Спб., 1866. – 383 с.; История ХІХ века: В 8 томах. Под ред. Лависса и Рамбо. Пер. с фр. – М., 1938–1939. – Т. 3. – М., 1938. – 631 с. 5 Тарле Е. В. Рабочий класс во Франции в первые времена машинного производства. От конца Империи до восстания рабочих в Лионе. – М.; Л., 1928; Трунский Ю. Г., Шарифуллин Р. Х. Аграрный вопрос в буржуазных революциях XVII–XX вв. в Западной Европе и США // Аграрно-крес- тьянский вопрос за рубежом в новое и новейшее время. Сборник научных трудов. – Казань, 1983. – С. 184–208; Хенкин С. М. Испания после дик- татуры: социально-политические проблемы перехода к демократии. – РАН, М., 1993. – 197 с. 6 Forster Robert The French Revolution and the new elite, 1800–1850 // The American and European revolution, 1776–1848: sociopolitical and idеolodgical aspects. Edited with Introduction by Jaroslav Pelenski. – University of Yowa press, 1980. – P.182–207; Rodger N. A. M. Honor and duty at sea, 1660–1815 // Historical research. – 2002. – Vol. 75. – № 190. – P. 425–448; Ruggiu F.-J. The urban gentry in England, 1660-1780: a French approach // Historical research. – 2001. – Vol. 74. – № 185. – P. 249–270. 7 Андрусишин Б. І. Робітнича політика гетьмана Скоропадського в контексті українського консерватизму // Вісник КНЛУ. – 2000. – № 4. – С. 241–258; Лободаєв В. М. Українське Вільне козацтво (1917–1918 рр.). Дис. ... канд. іст. н.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2001. – 216 арк.; Лозовий В. Аграрна політика уряду П.Ско- ропадського і селянство // Київська Старовина. – 2005. – № 3. – С. 94– http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 114 28 Барг М. А., Черняк Е. Б. Революции европейского масштаба в про- цес се перехода от феодализма к капитализму (ХVI–XIX вв.) // Новая и новейшая история. – 1988. – № 3. – С. 55–77. 29 Коротков С. Н. О роли национализированных имуществ в „рож- дении” новой буржуазии // Французская революция XVIII века: экономика, политика, идеология. – Отв. ред. Г. С. Кучеренко. – М., 1988. – С. 109. 30 История ХІХ века… – С. 130. 31 Там же. – С. 131–132. 32 Годлевська В. Ю. Перехід від авторитаризму до демократичного суспільства в Іспанії (1960–1982 роки). Дис. ... канд. іст. наук: Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2006. – С. 87. 33 Хенкин С. М. Испания после диктатуры… – С. 41. 34 Страны Южной Европы в современном мире… – М., 1989. – С. 93. 35 Там же. – С. 91. 36 Современная Испания. / Авилова А.В., Акимов В.С., Баранова Т. Н. и др. – М., 1983. – С. 32. 37 Страны Южной Европы в современном мире… – С. 147. 38 Современная Испания. – С. 88. 39 Хенкин С. М. Испания после диктатуры… – С. 48. 40 Там же. – С. 90. 41 Там же. – С. 48. 42 Лисяк-Рудницький І. IV Універсал та його ідеологічні поперед- ники // Історичні есе: В 2 т. – К., 1994. – Т. 2. – К., 1994. – С. 14. 43 Лозовий В. Аграрна політика уряду П. Скоропадського… – С. 99. 44 Терела Г. В. Аграрна політика Української Держави П. Скоропад- ського... – С. 12. 45 Скоропадський П. Спогади. – К.; Філадельфія, 1995. – С. 50–51. 46 Терела Г. В. Аграрна політика Української Держави П. Скоропад- ського… – С. 12. 47 Зеньковский В. П’ять месяцев у власти. Воспоминания. – М., 1995. – С. 124. 48 Лободаєв В. М. Українське Вільне козацтво… – С. 192. 49 Скоропадський П. П. Спогади. – С. 49–50. 50 Лободаєв В. М. Українське Вільне козацтво... – С. 185. 51 Андрусишин Б. І. Робітнича політика гетьмана Скоропадського…– С. 256. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Схожі ресурси