Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Склокін, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26405
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.) / В. Склокін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 115-130. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26405
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-264052011-09-01T12:20:25Z Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.) Склокін, В. 2008 Article Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.) / В. Склокін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 115-130. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26405 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Склокін, В.
spellingShingle	Склокін, В. Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.) Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Склокін, В.
author_sort	Склокін, В.
title	Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.)
title_short	Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.)
title_full	Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.)
title_fullStr	Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.)
title_full_unstemmed	Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.)
title_sort	соціальні перетворення в містах слобідської україни (80-90-ті рр. хvііі ст.)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26405
citation_txt	Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.) / В. Склокін // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 115-130. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT sklokínv socíalʹníperetvorennâvmístahslobídsʹkoíukraíni8090tírrhvíííst
first_indexed	2025-07-03T06:06:15Z
last_indexed	2025-07-03T06:06:15Z
_version_	1836604746028285952
fulltext	115 Інтеграційні та модернізаційні перетворення, що здійснюва- лись урядом Катерини ІІ в Слобідській Україні у 60–90-ті рр. XVIII ст. радикальним чином вплинули на соціальну структуру населення регіону. Ключовою подією першого етапу цих пере- творень стало скасування козацького стану у 1765 році й утво- рення з колишніх козаків-компанійців і підпомічників соціальної категорії військових обивателів, а також виокремлення колиш- ньої козацької старшини та її інтеграція до загальноімперського дворянства. У 70–90-ті рр. XVIII ст. соціальні перетворення в регіоні відбувались у двох основних напрямках: з одного боку – це поступове обмеження прав підданих селян, а з іншого – моди- фікація соціальної структури населення міст, спричинена рефор- мами в адміністративній сфері та військовими потребами петер- бурзького уряду. Соціальні перетворення в містах Слобідської України у 80– 90-ті рр. XVIII ст. розглядались у працях Д. І. Багалія та Д. П. Міллера1, С. А. Черкасової2, О. І. Гуржія3, В. Л. Маслій- чука та А. Ф. Парамонова4, втім, варто відзначити, що як за- гальний характер, так й окремі аспекти цих перетворень зали- шаються висвітленими досить слабко. Подальшого дослідження потребують, зокрема, такі проблеми, як джерела формування купецтва та міщанства в регіоні, масштаби міграції сільського населення до міст, роль слобідської губернської влади в органі- зації процесу формування купецтва та міщанства, взаємовідно- Володимир СКЛОКІН (Харків) Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. XVIII ст.) http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 116 117 вих обивателів до вступу до купецтва та міщанства, було вирі- шено, що обивателі і після переходу до нового стану мають збе- регти всі попередні привілеї, а ті, що записувались до міщанства, мали продовжувати сплачувати подушний податок як обивателі – тобто 95 коп. на рік, тоді як міщани сплачували 1 крб. 20 коп. Харківське намісницьке правління схвалило цей проект губерн- ського магістрату, але окремо зазначалось, що магістрати не по- винні змушувати військових обивателів вступати до купецтва і міщанства, а мають лише переконувати їх у корисності цього кроку. Було вирішено також записувати до слобідського купецтва та міщанства мешканців міст внутрішніх губерній імперії, при- чому перевага мала надаватися тим, хто вже мав нерухомість або займався торгівлею в Харківському намісництві7. Запис до купецтва та міщанства розпочався наприкінці 1780 р. Найбільш активно він проходив у Харкові, що можна пояснити тим, що там були зосереджені всі центральні адміністративні установи, зокрема губернський магістрат і намісницьке правління. За даними на кінець 1781 р. в Харкові до купецтва записались 14 осіб чоловічої статі (з них 8 осіб – купці та міщани з внутрішніх російських губерній, 3 – з військових обивателів та 3 – з економічних селян), а до міщанства – 2862 особи – усі з харківських військових обива- телів8. Щодо 14 інших міст намісництва маємо лише узагальнюючі дані: до купецтва там записалось 276, а до міщанства – 3524 особи чоловічої статі9. Таким чином, наприкінці 1781 р. в містах Харків- ського намісництва проживало вже 290 купців і 6386 міщан, що становило приблизно 15% від усього міського населення. Масовий запис військових обивателів до купецтва та міщан- ства фіксується лише наприкінці 1780 й у 1781 рр., проте вже у 1782 р. переходи до міщанства практично припиняються, а чисельність купецтва хоча й продовжує зростати, але насамперед за рахунок вихідців із міст внутрішніх російських губерній. При- чому спостерігається і зворотній процес – військові обивателі, які перейшли до міщанства і купецтва, знову записуються до обивателів. Наведемо деякі статистичні дані, що ілюструють цю тенден- цію. Так, якщо наприкінці 1781 р. в намісництві нараховувалось сини новоутворених органів міського самоврядування з корпо- ративними організаціями інших категорій населення, зараху- вання слобідських міщан до Катеринославського козацького вій- ська тощо. Мета цієї статті – простежити основні напрямки соціальних перетворень в містах Слобідської України у 80–90-х рр. XVIII cт. Основна увага буде приділена процесам соціальної мобільності, зокрема формуванню у регіоні соціальних категорій купецтва та міщанства. Соціальні перетворення 80–90-х рр. XVIII ст., зокрема й утворення соціальних категорій купецтва та міщанства, стали опосередкованим наслідком інституціональної інтеграції Слобід- ської України до складу імперії. У 1775 р. Катерина ІІ розпочала масштабну адміністративну реформу, метою якої було створити ефективну систему місцевого управління, яка б дозволила дер- жаві контролювати найбільш важливі сфери суспільного життя. Основні положення реформи були підсумовані в документі “Учреждения для управления губерний Всероссийской импе- рии”, підписаному Катериною ІІ 7 листопада 1775 р5. Дія “Учреждений” була поширена на Слобідську Україну у 1780 р. Відповідно, замість Слобідсько-Української губернії, що скла- далась з п’яти провінцій, було утворене Харківське намісництво, яке поділялось на п’ятнадцять повітів. Реформа також передба- чала утворення низки нових адміністративних та судових уста- нов. Для нашої теми важливо відзначити, насамперед, створення губернського та міських магістратів, яким в адміністративному та судовому відношенні мали підпорядковуватись дві категорії міського населення – купецтво та міщанство. Магістрати, як й інші адміністративні установи Харківського намісництва, були відкриті восени 1780 року. Однак, відразу по відкриттю перед губернським магістратом постала проблема відсутності в Слобідській Україні купецтва та міщанства. Від- повідно, губернським магістратом був розроблений спеціальний проект, який передбачав формування купецтва і міщанства насамперед з військових обивателів, які були найчисленнішою категорією міського населення в регіоні6. Щоб заохотити військо- PDF created with pdfFactory trial version www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 118 119 Харківського намісницького правління, що дозволяло військовим обивателям, які переходили до міщанства, платити подушний податок у попередньому розмірі (тобто 95 коп. для тих, хто корис- тується правом вільного винокуріння, й 85 коп. – для позбавлених цього права), а не 1 крб. 20 коп., як мали платити міщани. При- чому, менший податок, ніж це було передбачено законом, платили часто й обивателі, які записались до купецтва. Відповідно, 7 лис- топада 1782 р. з’явився указ Сенату, в якому зазначалось, що згідно відомостей про зібрані податки Харківського намісниць- кого правління, податки у тих розмірах, які передбачено закона- ми, платять лише купці і міщани Чугуєва, яких нараховувалось 272 особи чоловічої статі і які всі були росіянами15. В усіх інших містах намісництва купецтво і міщанство, що складалось з вихід- ців з військових обивателів, платило податки нижчі, ніж це було передбачено законом. Сенат не зважив на аргументацію Харків- ського намісницького правління, яке пояснювало, що було б не- справедливо брати з купців та міщан, які були вихідцями з війсь- кових обивателів, податки вищі, оскільки вони як обивателі вже користуються усіма привілеями на вільну торгівлю та промис- лову діяльність, якими у внутрішніх російських губерніях корис- туються лише купці та міщани. Виходячи з міркувань необхід- ності збільшення державних прибутків, Сенат наказав Харківсь- кому намісницькому правлінню збирати з усіх купців та міщан без винятку податки у тих розмірах, що передбачені загальнодер- жавними законами16. Можна припустити, що саме цей указ спричинився до різкого зменшення чисельності міщан у регіоні наприкінці 1782 р. Це рішення позначилось також і на долі тих військових обивателів, які записались до купецтва. Від початку 1783 р. військові обива- телі, які не бажали сплачувати підвищені податки, мали виписа- тися з купецтва та міщанства та повернутися до свого поперед- нього стану. Досить показовим у цьому відношенні є випадок військового обивателя слободи Сінна Богодухівського повіту Семена Ольховського, який у 1782 році разом з сімома братами записався до купецтва, оголосивши мінімальний капітал у 500 крб.17. Розмір податку, який сплачував С. Ольховський, 290 купців і 6386 міщан, то наприкінці наступного, 1782 р., купців було 469, а міщан – 334610. Таким чином, чисельність купців зростає приблизно на 170 осіб, натомість майже у два рази зменшується чисельність міщан. Це зменшення відбулось за рахунок переходу міщан до військових обивателів, а також до категорії цехових ремісників, які, на відміну від купецтва та мі- щанства, не підпорядковувалися магістратам. За цими ж даними кінця 1782 р. у містах Харківського намісництва проживало 4425 осіб чоловічої статі цехових ремісників11. Можна виокремити принаймні три основні причини того, що військові обивателі почали виписуватись з купецтва та міщан- ства. По-перше, це те, що запис до купецтва і міщанства відбував- ся під тиском магістратів, і конфлікти з бургомістрами та ратмана- ми, які найчастіше були вихідцями з купецтва міст внутрішніх російських губерній або представниками колишньої старшини, тривали і надалі. Як приклад можна навести ситуацію у м. Охтир- ка, де з травня по вересень 1782 р. тривав конфлікт між міським головою Іваном Дзюбою і двадцятьма обивателями з одного боку і міським магістратом – з іншого. І. Дзюба та обивателі, які у 1781 р. записались до купецтва й міщанства, тепер знову хотіли перейти до стану військових обивателів, пояснюючи це тим, що запис відбувся через погрози бургомістрів і ратманів заборонити обивателям торгівлю та винокуріння в межах міста12. Обивателі також посилались на те, що внаслідок великої пожежі, яка нещо- давно сталась в Охтирці, вони втратили значну частину майна й тому не можуть сплачувати податки як купці та міщани. Служ- бовці магістрату, у свою чергу, звинувачували в усьому міського голову І. Дзюбу, який нібито переконував обивателів, що якщо вони залишаться у купецтві та міщанстві, то втратять власні зай- манщинні землі поза межами міста13. Ця суперечка була вирі- шена Харківським намісницьким правлінням, яке своїм рішен- ням дозволило І. Дзюбі та обивателям виписатись з купецтва та міщанства14. Іншою важливою причиною того, що військові обивателі почали виписуватись з купецтва та міщанства стало те, що Сенат не схвалив рішення Харківського губернського магістрата і PDF created with pdfFactory trial version www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 120 121 казенної солі у м. Хотмизьку. Саме бажання ухилитись від вико- нання цієї повинності, на думку службовців магістрату, змусило І. Бабенка просити про переведення до військових обивателів22. Чим завершилась ця справа, наразі невідомо. Таким чином, через низку причин процес формування сло- бідського купецтва та міщанства у 1782–1784 рр. значно уповіль- нився. Втім, у ці роки продовжується запис до купецтва найбіль- ших слобідських міст купців і міщан – вихідців з внутрішніх російських губерній, а також росіян-однодворців, які проживали у Харківському намісництві та Воронезькій губернії. На 1785 р. маємо такі узагальнюючі дані, що стосуються всього Харківсь- кого намісництва: купців нараховувалось 492 особи, міщан – 3841 і цехових – 4924 особи чоловічої статі23. Разом 9257 осіб чоловічої статі, що становило приблизно 17% від усього міського населення. Важливий вплив на соціальні процеси в слобідських містах мала Жалувана грамота містам Російської імперії, видана Кате- риною ІІ 21 квітня 1785 р. Грамота визначала нові принципи організації системи міського самоврядування, а також більш чіт- ко окреслювала соціальну структуру населення міст. Одночасно Катерина ІІ надала також Жалувану грамоту дворянству. Впли- вова історіографічна традиція, початок якої можна виводити від юридичної школи в російській історіографії ХІХ ст., і яка має своїх прибічників і сьогодні, пов’язує з появою цих грамот завер- шення формування (або в іншому варіанті – створення згори владою) станової системи в Російській імперії, зокрема й стану міського населення24. Проте, на нашу думку, більш переконли- вою є точка зору Грегорі Фріза, який вважає, що Катерина ІІ не мала на меті створювати станову систему25. Мета імператриці та представників її найближчого оточення полягала не у створен- ні окремого стану міського населення, а у чіткому визначенні складу, правового становища та принципів оподаткування кіль- кох окремих категорій міського населення. Цим категоріям були надані основи корпоративної організації, а також визначені прин- ципи їхнього підпорядкування окремим адміністративним уста- новам26. Остаточна мета реформи, у відповідності з ідеями становив, таким чином, 5 крб. на рік. Проте, як військові оби- вателі, С. Ольховський з братами мали б сплачувати 7 крб. 60 коп. на рік. Відповідно, Богодухівський міський магістрат запропону- вав С. Ольховському збільшити суму оголошеного капіталу. С. Ольховський відмовився збільшувати оголошений капітал і подав прохання про переведення його з братами до стану війсь- кових обивателів, що й було зроблено18. Зазначимо, що Сенат, проаналізувавши більш докладно ситу- ацію в Слобідській Україні, вирішив підвищити розмір подуш- ного податку для військових обивателів. Указом Катерини ІІ від 3 травня 1783 р. розмір подушного податку для військових обива- телів, які користувались правом вільного винокуріння, підвищу- вався з 95 коп. до 1 крб. 20 коп.19. Обивателі, які не користувались вільним винокурінням, мали сплачувати не 85 коп., як раніше, а – 1 крб. на рік20. Таким чином, військові обивателі (які корис- тувались вільним винокурінням) відтепер мали сплачувати по- душний податок у тому ж розмірі, що й міщани та цехові ре- місники. Виписуватись з міщанства військових обивателів змушувало також те, що слобідські міщани зобов’язувались до виконання деяких натуральних повинностей, які традиційно покладались на посадських та міщан міст внутрішніх російських губерній. Мається на увазі насамперед організація збереження та торгівля товарами, на продаж яких існувала державна монополія. Як при- клад можна навести ситуацію з богодухівським міщанином Іва- ном Бабенком, який 12 березня 1782 р. подав прохання до харків- ського губернатора Норова, в якому стверджував, що до міщан- ства він був записаний службовцями Богодухівського міського магістрата без його згоди, і тому він просить знову зарахувати його до стану військових обивателів21. Втім, більш переконливим виглядає пояснення поведінки І. Бабенка, яке дав на запит губер- натора Богодухівський міський магістрат. Службовці магістрату стверджували, що І. Бабенко записався до міщанства за власним бажанням, а те, що він тепер знову хоче повернутись до стану військових обивателів, пов’язано з тим, що І. Бабенко і ще кілька богодухівських міщан були обрані “целовальниками” з продажу PDF created with pdfFactory trial version www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 122 123 жодної книги ще не було складено32. Причому ініціативи у цій справі не виявляла жодна з категорій міського населення. При- чини пасивного ставлення слобідського населення до рефор- маторських ініціатив петербурзького уряду потребують більш глибокого дослідження. Наразі можемо зазначити, що представ- ники дворянства не бажали записуватися до “міських обиватель- ських книг” і брати участь у діяльності міського самоврядування, посилаючись на те, що вони вже записані до дворянських книг і що вони мають власні корпоративні організації – дворянські зібрання. Представники купецтва, міщанства, військових обива- телів і цехових часто не бажали записуватися до “обивательських книг”, оскільки здійснення цієї процедури передбачало грошо- вий внесок до міської казни33. Військові обивателі, а також і це- хові ремісники, мали до того ж власні органи самоврядування. Процес складання “міських обивательських книг” і створен- ня установ, передбачених Жалуваною грамотою містам, активі- зувався лише на початку 1787 р., коли стало відомо, що у цьому році Катерина ІІ під час своєї подорожі до Криму буде проїздити через Харківське намісництво й зробить зупинку в Харкові. Від- повідно, харківський губернатор Чертков мав звітувати перед імператрицею, як працюють задумані нею установи. Від початку 1787 р. Харківське намісницьке правління та губернський магіс- трат починають докладати максимальних зусиль, щоби якомога швидше створити думи й ремісничі цехи34. Протягом літа-осені 1787 р. були складені “міські обивательські книги”, а також від- криті думи та цехи у 9 містах намісництва: Богодухові, Недригай- лові, Ізюмі, Лебедині, Миропіллі, Валках, Золочеві, Сумах і Хар- кові35. У 1788 р. думи та цехи були відкриті також в Охтирці, Білопіллі й Чугуєві36. У трьох містах: Хотмизьку, Краснокутську та Вовчанську, основну частину населення яких становили вій- ськові обивателі, які відмовлялись вступати до купецтва, міщан- ства та цехових, а часто відмолялись також записуватись до “місь- ких обивательських книг”, думи так і не були утворені37. Зазначимо, що складання “міських обивательських книг” і відкриття дум та цехів у 1787–1788 рр. супроводжувалось відвер- тим тиском магістратів на мешканців міст, насамперед на добре-впорядкованої поліцейської держави, полягала у створенні правових та інституціональних механізмів, які б забезпечували ефективний державний контроль над усіма основними сферами життя населення27. Жалувана грамота містам виокремлювала шість основних категорій міського населення28: - “справжні міські обивателі” – під якими розумілись усі, хто мають будинок або землю в межах міста; - купецтво; - цехові ремісники; - “гості з інших міст та країн” – тобто представники купе- цтва інших міст Російської імперії, а також іноземні підприємці, які мали торгівлю або промислові підприємства у даному місті. - “видатні громадяни” (именитые граждане) – до яких за- раховували випускників університетів і членів Академії наук, торгівців і підприємців, які мали капітал більше 50 тис. крб., банкірів та гуртових торгівців, художників, композиторів, скуль- пторів та архітекторів, а також людей, які двічі з відзнакою займа- ли виборні міські посади; - “посадські” – до яких відносили усіх мешканців міста, які не потрапили до попередніх п’яти категорій. Усі мешканці міста мали бути записані у так звану “міську обивательську книгу” та зараховані до однієї з зазначених вище шести категорій29. Усі записані до “міської обивательської книги” становили “общество градское”, яке отримувало статус юридич- ної особи30. “Общество градское” мало обирати “загальну міську думу”. Виконавчим органом “загальної міської думи” була так звана “шестигласна дума”, яка формувалась з членів “загальної думи”31. Складання “міських обивательських книг”, а також ство- рення “загальних” і “шестигласних” дум та ремісничих цехів, нові принципи організації та діяльності яких були детально про- писані в Жалуваній грамоті, розтягнулось у містах Харківського намісництва фактично на 3,5 роки. Попри те, що розпорядження про необхідність складання “міських обивательських книг” були дані губернатором восени 1785 р., навіть на початку 1887 р. PDF created with pdfFactory trial version www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 124 125 1787 р. було утворене Катеринославське (або “Новодонське”) козацьке військо42. Основу війська склали однодворці, які прожи- вали у Катеринославській губернії, у населених пунктах, розта- шованих вздовж Української укріпленої лінії. Гетьманом війська був призначений фаворит імператриці, генерал-фельдмаршал Г. О. Потьомкін. На початку 1788 р. Катеринославське козацьке військо було поповнене за рахунок старовірів, а також міщан та цехових Катеринославської губернії43. У тому ж 1788 р. до складу війська за власним бажанням було зараховано близько 4 тис. однодворців і 8 тис. військових обивателів Чугуївського повіту Харківського намісництва44. Проте, на думку Г. О. Потьомкіна, Катеринославське козацьке військо потребувало подальшого по- силення. Відповідно, 15 квітня 1790 р. Г. О. Потьомкін наказує харківському губернатору Пашкову зарахувати усіх міщан Хар- ківського намісництва до складу Катеринославського війська45. Щоправда, міщанам дозволялось перейти до купецтва і таким чином уникнути запису до війська. Наприкінці травня – на початку червня 1790 р. міщани Не- дригайлова та Краснокутська були перетворені на козаків46. Ана- логічні процеси відбувались і в інших містах намісництва, проте у більшості міст частина міщан скористалась можливістю запи- сатися до купецтва. Зокрема, у Білопіллі до купецтва записалось 74 міщанина47, у Сумах – 68 осіб48, в Чугуєві – 5049, Ізюмі – 1650 тощо. Загалом у 1790 р. до складу Катеринославського козаць- кого війська було зараховано близько 2,5 тис. слобідських мі- щан51. Як вже зазначалось, внаслідок цього робота міських дум, а також і міських магістратів у більшості міст Харківського намісництва була практично повністю паралізована, оскільки значна частина гласних дум та бургомістрів і ратманів магістратів була перетворена на козаків. У більшості міст регіону робота міських дум і магістратів була відновлена лише наприкінці 1790 р.52, а у деяких містах, зокрема, у Валках – навіть у 1791 р53. Катеринославське козацьке військо було розформовано у 1796 р., і лише тоді козаки отримали можливість записатись знову до міщанства або до іншої соціальної категорії. Зарахування сло- бідських міщан до складу Катеринославського війська досить військових обивателів. Шляхом тиску міського магістрату на обивателів робилась спроба утворити ремісничі цехи, зокрема, у м. Валки. У березні 1787 р. Валківський міський магістрат пові- домляв губернському магістрату, що відкрити у Валках ремісничі цехи не вдається, оскільки ремеслом у місті займаються лише військові обивателі, які не бажають записуватись до цехів38. Гу- бернський магістрат, у свою чергу, наказав Валківському магіс- трату записувати обивателів до цехів, а у разі їхньої відмови – заборонити їм займатись ремеслом39. Участь у роботі дум у тих містах, в яких вони були утворені, брали купці, міщани, цехові ремісники, а також військові обивателі та службовці місцевих губернських установ, проте у найбільших містах регіону, зокрема у Харкові та Сумах, практично всі основні посади контролювали представники купецтва та міщанства40. Варто відзначити, що одним з основних напрямків діяльності новоутворених органів міського самоврядування стали намагання заборонити торгівлю у межах міста для представників дворянства, духовенства та військових обивателів або, принаймні, змусити їх платити спеціальні податки на користь міста. Ці намагання (у 1790- х рр. у більшості випадків безрезультатні) призводили до численних конфліктів між міськими думами (представленими насамперед купцями та міщанами) з одного боку та військовими обивателями, дворянством та духовенством – з іншого41. Зазначені конфлікти були спричинені суперечливістю російського законодавства, в якому не були чітко прописані правила здійснення торгівельної та промис- лової діяльності, і загалом подібні конфлікти відбувалися також і в багатьох містах внутрішніх російських губерній, проте у Слобід- ській Україні ситуація ускладнювалася через наявність привілеїв колишньої козацької старшини та військових обивателів, які у бага- тьох випадках прямо суперечили нормам загальноімперського зако- нодавства. Робота новоутворених органів міського самоврядування була практично повністю паралізована у 1790 р. через зарахування слобідських міщан до складу Катеринославського козацького вій- ська. На початку 1787 р. розпочалась чергова російсько-турецька війна. У зв’язку з початком війни указом Катерини ІІ від 3 липня PDF created with pdfFactory trial version www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 126 127 відно, відбувалося вкрай суперечливо та супроводжувалося чис- ленними конфліктними ситуаціями. З іншого боку, утворення в регіоні категорій купецтва та міщанства відкрило формальні можливості для переселення у слобідські міста представників російського та інших етносів, що стало важливим чинником для пожвавлення урбанізаційних процесів. Загальним наслідком перетворень 80-90-х рр. XVIII ст. стало насамперед посилення фрагментованості суспільства та різке зростання кількості соціальних конфліктів. У даному разі вида- ється перспективним застосувати до Слобідської України остан- ніх десятиріч XVIII ст. концепцію “суспільства залишкових верств” (sedimentary society), розроблену Альфредом Рібером. На думку А. Рібера, найбільш характерною рисою суспільства Російської імперії XVIII – початку ХХ ст. була значна фрагменто- ваність або атомізованість, що проявлялося в існуванні великої кількості окремих соціальних груп та субкультур, дуже слабко пов’язаних між собою58. Саме ця фрагментованість стала причи- ною того, що в імперії Романових так і не сформувалися повно- цінні стани, а згодом і класи, і не розвинулося громадянське сус- пільство. Така ситуація була викликана значною мірою тим, що російські монархи, починаючи від Петра І, активно втручались у процес формування соціальних груп і намагалися спрямувати його у потрібному державі напрямку. Проте, намагаючися запро- вадити нову систему соціальної стратифікації, вони зазвичай частково зберігали соціальні умови та структури, що існували перед тим. У результаті формувалось складне ієрархічне суспіль- ство, яке складалось з елементів хронологічно різних соціальних систем59. Катерина ІІ, прагнучи створити корпоративне міське суспільство, котре б засновувалося на нових принципах соціаль- ної стратифікації, зберегла, однак, важливі елементи системи “служилих станів” Петра І, наприклад, соціальну категорію “по- садських”. У Слобідській Україні нові елементи загальноімпер- ської соціальної системи (купецтво, міщанство тощо) наклада- лися на відмінне правове поле та окремі елементи попередньої соціальної системи (військові обивателі та колишня козацька старшина), що створювало передумови для виникнення числен- добре ілюструє відсутність у Катерини ІІ та її оточення проду- маної й послідовної політики щодо торгівельно-ремісничого населення міст, зокрема, політики, спрямованої на створення окремого стану міського населення. Сама Катерина ІІ знаходи- лась під значним впливом ідей фізіократів і пріоритетним вва- жала саме розвиток сільського господарства, що досить добре відображено у багатьох законодавчих актах, підготовлених за безпосередньої участі імператриці54. Ситуація з формуванням Катеринославського козацького війська ілюструє також специ- фіку ставлення до права імперської влади, коли права, надані Катериною ІІ як непорушні, та як такі, що є фундаментальною основою соціального ладу, під впливом поточних військових потреб та геополітичних інтересів були відкинуті, причому з по- рушенням існуючих на той час юридичних процедур55. На відміну від міщанства, чисельність купецтва у містах регі- ону наприкінці 80-х – першій половині 90-х рр. XVIII ст. продов- жувала зростати, причому, як і раніше, насамперед за рахунок вихідців з внутрішніх російських губерній. За даними 1796 р. у Харківському намісництві проживало: купців – 854 особи чоло- вічої статі, міщан – 319, цехових – 536056. Разом – 6533 особи чоловічої статі, що становило приблизно 11% від усього міського населення. Найбільше купців було у Харкові – 353 особи чолові- чої статі та у Сумах – 13157. Це пояснюється насамперед тим, що ці міста привертали до себе увагу підприємців-росіян як важ- ливі центри транзитної торгівлі між внутрішніми російськими губерніями, Гетьманщиною, Військом Донським та Новоросією. Підсумовуючи, зазначимо, що соціальні перетворення, що відбувались у слобідських містах у 80–90-ті рр. XVIII ст., були спричинені насамперед інституціональною інтеграцією регіону до складу Російської імперії, а також військовими потребами та геополітичними інтересами петербурзького уряду. Найважливі- ше значення мало формування соціальних категорій купецтва та міщанства, котре стало одним з наслідків поширення на Сло- бідську Україну дії Губернської реформи 1775 р. Формування купецтва та міщанства не було наперед сплановане ані петербур- зьким урядом, ані слобідською губернською владою, і, відпо- PDF created with pdfFactory trial version www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 128 129 16 Там само. – С. 736. 17 ЦДІАУК. – Ф. 1760. – Оп. 1. – Спр. 94. – Арк. 137. 18 Там само. 19 ПСЗ. – СПб., 1830. – Т. 21. – С. 909. 20 Там само. 21 ЦДІАУК. – Ф. 1709. – Оп. 1. – Спр. 170. – Арк. 2. 22 Там само. – Арк. 3. 23 Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. // Упоряд. В. О. Пір- ко та О. І. Гуржій. – К., 1991. – С. 70. 24 Цей підхід представлений, зокрема, у дослідженнях Бориса Міро- нова та Майї Лавринович: Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII-нач. ХХ в.). Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства. – Санкт-Петер- бург, 1999. – Т. 1. – С. 77–147; Лавринович М. Создание социальных основ империи в XVIII веке: законодательные практики в отношении городского населения России и их западноевропейские источники // Ab Imperio. – 2002. – № 3. – С. 117–136. 25 Freeze G. The Soslovie (Estate) Paradigm and Russian Social History // American Historical Review. – 1986. – № 1. – P. 20. 26 Freeze G. The Soslovie (Estate) Paradigm and Russian Social History...– P. 21–23; Raeff M. Understanding Imperial Russia. State and Society in the Old Regime. – New York, 1984. – PP. 97–99. 27 Raeff M. Understanding Imperial Russia. State and Society in the Old Regime. – New York, 1984. – PP. 94–95. 28 ПСЗ. – СПб., 1830. – Т. 22. – С. 363–364. 29 Там само. – С. 363. 30 Там само. – С. 361. 31 Там само. – С. 382-383. 32 ЦДІАУК. – Ф. 1760. – Оп. 1. – Спр. 177. – Арк. 16, 51. 33 Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова... – Т. 1. – С. 118. 34 Там само. – С. 118–119. 35 ЦДІАУК. – Ф. 1760. – Оп. 1. – Спр. 177. – Арк. 117. 36 Там само. – Арк. 130, 148, 151–152. 37 Там само. – Арк. 118зв., 133, 153. 38 Там само. – Арк. 3. 39 Там само. 40 ЦДІАУК. – Ф. 1760. – Оп. 1. – Спр. 177. – Арк. 94–96, 130; Анто- нов А. Л., Маслийчук В. Л., Парамонов А. Ф. История харьковского город- ского самоуправления… – С. 81–82. них суперечностей та конфліктів, про які йшлося вище. Таким чином, одним з наслідків скасування автономії слобідських пол- ків у 1765 р. і реформаторської діяльності петербурзького уряду у наступні десятиріччя стало формування у Слобідській Україні суспільства, в якому співіснували елементи різних соціальних систем, і для якого характерними були значна фрагментованість та високий рівень соціальної напруги. Соціальні реформи 60– 80-х рр. XVIII ст. мали довготривалі наслідки, і зазначені тен- денції залишалися визначальними для розвитку слобідського суспільства також у перші десятиріччя ХІХ ст. 1 Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655 по 1905 год). – Харьков, 1905. – Т. 1. – С. 67– 77, 109–137. 2 Черкасова С. А. Особливості формування міщанського та купець- кого станів Слобідської України в ІІ пол. XVII-XVIIІ ст. // Вісник Харків- ського університету. – № 442. Історія України. – 1996. – Вип. 3. – С. 9–13. 3 Гуржій О. І. Купецький стан на Лівобережній і Слобідській Україні в другій половині XVII – у XVIII ст.: проблеми становлення та розвитку // Український історичний журнал. – 2004. – № 2. – С. 3–21. 4 Антонов А. Л., Маслийчук В. Л., Парамонов А. Ф. История харьков- ского городского самоуправления. 1654–1917. – Харьков, 2004. – С. 57– 59, 61–82. 5Детальний аналіз положень “Учреждений” 1775 р. див. у виданні: Мадариага И. Россия в эпоху Екатерины Великой. – М., 2002. – С. 447– 463. 6 Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова… – Т. 1. – С. 68. 7 Там само. – С. 68. 8 Там само. – С. 69. 9 Там само. 10 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАУК). – Ф. 1760. – Оп. 1. – Спр. 80. – Арк. 7. 11 Там само. 12 ЦДІАУК. – Ф. 1760. – Оп. 1. – Спр. 64. – Арк. 27–30. 13 Там само. – Арк. 1–3. 14 Там само. – Арк. 33–37. 15 Полное собрание законов Российской империи (далі – ПСЗ). – СПб., 1830. – Т. 21. – С. 735. PDF created with pdfFactory trial version www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 130 41 На прикладі Харкова подібні конфлікти аналізують Д. І. Багалій та Д. П. Міллер: Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова... – Т. 1. – С. 74–77. 42 Шиян Р. Козацтво Південної України в останній чверті XVIII ст. // Запорозька спадщина. – Запоріжжя, 1998. – Вип. 7. – С. 36. 43 Там само. – С. 38. 44 ЦДІАУК. – Ф. 1709. – Оп. 2. – Спр. 1475. – Арк. 4. 45 ЦДІАУК. – Ф. 1760. – Оп. 1. – Спр. 276. – Арк. 1. 46 Там само. – Арк. 7, 12. 47 Там само. – Арк. 12а. 48 Там само. – Арк. 22. 49 Там само. – Арк. 14. 50 Там само. – Арк. 20. 51 Описи Харківського намісництва... – С. 179–184. 52 ЦДІАУК. – Ф. 1760. – Оп. 1. – Спр. 276. – Арк. 182. 53 Там само. 54 Лавринович М. Создание социальных основ империи в XVIII веке... – С. 126–129. 55 Специфіка ставлення до права імперської влади у XVIII ст. аналізу- ється у дослідженні Річарда Вортмана: Уортман Р. Властители и судии. Раз- витие правового сознания в императорской России. – М., 2004. – С. 17–92. 56 Описи Харківського намісництва... – С. 179–184. 57 Там само. – С. 180. 58 Rieber A. The Sedimentary Society // W. Clowes, S. Kassow, J. West (ed.) Between Tsar and People. Educated Society and the Quest for Public Identity in Late Imperial Russia. – Princeton, 1991. – PP. 356–361. 59 Rieber A. The Sedimentary Society... – PP. 361–362. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Соціальні перетворення в містах Слобідської України (80-90-ті рр. ХVІІІ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси