Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26414 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі / І.Каневська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 383-401. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26414 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-264142011-09-01T12:18:23Z Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі Каневська, І. 2008 Article Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі / І.Каневська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 383-401. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26414 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Каневська, І. |
| spellingShingle |
Каневська, І. Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Каневська, І. |
| author_sort |
Каневська, І. |
| title |
Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі |
| title_short |
Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі |
| title_full |
Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі |
| title_fullStr |
Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі |
| title_full_unstemmed |
Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі |
| title_sort |
подорож ольгерда бочковського до північної америки: пошуки підтримки українських емігрантів у європі |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26414 |
| citation_txt |
Подорож Ольгерда Бочковського до Північної Америки: пошуки підтримки українських емігрантів у Європі / І.Каневська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 383-401. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT kanevsʹkaí podorožolʹgerdabočkovsʹkogodopívníčnoíamerikipošukipídtrimkiukraínsʹkihemígrantívuêvropí |
| first_indexed |
2025-07-03T06:06:49Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:06:49Z |
| _version_ |
1836604782694891520 |
| fulltext |
383
У результаті складних та неоднозначних процесів розвитку
української державності, відсутності достатнього ступеня консо-
лідації українського етносу, впливу зовнішніх та під дією внут-
рішніх факторів українці масово емігрували з українських зе-
мель. На початок XX століття представники української нації
були розкидані по багатьох країнах світу. Проте, не зважаючи
на розпорошеність та труднощі повсякденного життя, українські
міжвоєнні емігранти виявили достатні внутрішні сили для само-
організації. Особливістю стало те, що найсвідоміші представ-
ники не припинили політичної і культурної діяльності, спрямова-
ної на відродження української державності. Свої зусилля вони
зосередили на створенні потужної громадської, наукової та соці-
альної інфраструктури для збереження самобутності. Проте сто-
сунки у міжвоєнній емігрантській спільноті від самого початку
характеризувалися глибокою конфліктністю та політичною
полярністю. Враховуючи це, реальною проблемою стало налаго-
дження контактів між українськими емігрантськими організаці-
ями різних країн та континентів у період між Двома світовими
війнами.
Серед найпотужніших українських осередків того періоду
важливу роль відігравали представники європейської, зокрема
Чехословацької, та північноамериканської частин емігрантських
організацій. На кінець 1920-х років склалася певна культурно-
освітня, економічна, організаційна та політико-правова різниця
між європейськими та американськими емігрантами. Через сві-
Ірина КАНЕВСЬКА (Київ)
Подорож Ольгерда Бочковського
до Північної Америки:пошуки підтримки
українських емігрантів у Європі
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
384 385
коштів для підтримки навчального закладу виникла у 1933 р.
Продиктована вона була перш за все фінансовими можливостями
українських емігрантів, інформацією про організаційно потужну
українську американську діаспору, їх політичну та правову
активність тощо. Впродовж двох років велося листування з цього
приводу з українськими осоредками у Канаді. Після взаємних
консультацій вирішено було організувати поїздку у червні-ве-
ресні 1935 р. та приурочити її до Всеканадського українського
конгресу, який мав відбутися в липні місяці того року2. Представ-
ником товариства було обрано О. Бочковського, оскільки, як від-
значали організатори поїздки, він “людина високогуманна й
кришталевої чесности, користується величезною популярністю
в українських громадських колах без ріжниці політичних напрям-
ків та громадських симпатій”3.
Однак, незважаючи на всі старання, Ольгерд Аполонович
не зміг прибути вчасно через незалежні від обох сторін причини.
Оформлення документів затяглося і до Праги надіслана віза на-
дійшла вже після початку роботи конгресу.
З’їзд ТПУГА в 1935 році постановив, що агітаційна поїздка
до Канади “конче має відбутися в 1936 році і делегував свого
голову доцента О. І. Бочковського”4. Управі товариства було
доручено забезпечити технічне проведення цієї справи. Для ви-
рішення фінансового боку справи зі скарбниці товариства було
виділено 6924,75 крон чеських. Крім того, Інститут ім. Петра
Могили в Едмонтоні (Канада) виділив 100 доларів, які мали б
покрити витрати на купівлю квитків.
Початок подорожі та тематика виступів узгоджувалися про-
тягом зими-весни 1936 р. Ольгерд Аполонович надіслав укра-
їнською та англійською мовами тези доповідей, що планувалося
виголосити під час перебування в Канаді. Виклади були намічені
як про діяльність ТПУГА та УТГІ, так і загальноосвітньої тема-
тики. Канадська сторона пропонувала обережно поводитися в
тих випадках, коли виклади будуть торкатися політичних та ре-
лігійних питань. О. Бочковський взагалі намагався абстрагува-
тися від цих тем, оскільки його завданням було залучити якомога
більшу частину свідомого громадянства до збору коштів.
тову економічну кризу уряди європейських країн зменшували
фінансування та поступово обмежували діяльність українських
емігрантських осередків. Така доля спіткала перш за все вищі
українські навчальні заклади, які були зосереджені на теренах
Чехословацької республіки. Наприклад, Українська господарська
академія у Подєбрадах (УГА), починаючи з 1928 р., взагалі підля-
гала поступовій ліквідації. Розуміючи катастрофічність такого
перебігу подій, українська інтелігенція, зокрема викладачі акаде-
мії, створили Товариство прихильників (ТПУГА), яке мало своїм
завданням забезпечити фінансування діяльності навчального за-
кладу. Офіційно Товариство розпочало свою діяльність з жовтня
1931 р. під головуванням професора Б. Матюшенко, а з 11 листо-
пада 1934 р. головою Товариства було обрано Ольгерда Аполоно-
вича Бочковського.
ТПУГА представлялося як “статутарна громадська організація, що
ставить своїм завданням спільними силами українських організацій,
установ, і т.п. та поодиноких активних і свідомих громадян утримувати
власними коштами свою Національну Політехніку”. О. Бочковський
був теоретиком основного гасла організації “Нарід – собі”. У своїй
однойменній праці він обґрунтовував необхідність існування товариства,
розкрив значення основної засади англосаксонської практики self-help
(самодопомоги) як “підвалини культурного та господарського життя”,
доводить та переконує про спроможність і готовність української гро-
мадськості до “своєрідної національної кооперації”, показав вплив девізу
“Нарід – собі” на розвиток національного відродження поневолених
народів (ісландців, фінів, ірландців, каталонців, чехів тощо)1.
Однак врятувати академію від остаточної ліквідації не вда-
лося. Тоді було вирішено створити Український технічно-госпо-
дарський інститут з позаочною формою навчання (УТГІ), як
спадкоємця УГА. Забезпечення фінансової частини роботи
навчального закладу брало на себе ТПУГА. З цією метою прово-
дилися збори коштів серед представників українських емігрант-
ських організацій та окремих осіб.
Ідея делегувати представника Товариства прихильників
Української господарської академії на американський континент
з метою пропаганди справи Української Політехніки та зібрання
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
386 387
живо цікавиться про все має свою викристалізовану думку. Коли
говорить – слухав би його безконечно. Це енциклопедія знання.
А його добірна літературна мова впливає на слухача як музика”7.
Свою поїздку О. Бочковський, як і планувалося, розпочав з
провінції Квебек, що на сході Канади. 3 червня 1936 р. він виїхав
з Праги та 11 червня прибув до Монреалю, звідки і почалася
подорож по Канаді, а пізніше і Сполучених Штатах Америки.
Подорож тривала всього 180 днів, від 11 червня до 1 грудня. На
перебування в Канаді припадав час від 11 червня до 31 жовтня,
на Сполучені Штати Америки – від 1 до 18 листопада. Поверта-
ючись до Праги, Ольгерд Аполонович на деякий час затримався
в Англії (від 23 до 30 листопада).
У Канаді О. Бочковський відвідав провінції Квебек, Онтаріо,
Саскачеван, Альберта, Манітоба, Британська Колумбія. У цих
провінціях він зупинився в містах Монреаль, Торонто, Вінніпег,
Саскатун, Едмонтон, Ванкувер, Ріджайна. У центрі уваги вченого
були перш за все місця проживання української еміграції. У звіті
про свою поїздку на IV з’їзді Товариства прихильників УГА
О. Бочковський відзначав, що в Онтаріо він об’їхав 15 місце-
востей, у Манітобі – 16, у Саскачевані – 30, в Альберті – 12,
Квебеку і Британській Колумбії по одній8 . Всього науковець
відвідав 81 населений пункт, проїхавши всю Канаду від Атлан-
тичного океану до Тихого.
Агітаційна подорож відбувалася в формі викладових лекцій на
вільні теми. Ці виклади були в більшості публічними лекціями, а
також у формі промов на різних засіданнях, урочисто-товариських
зібраннях тощо. За період свого перебування в Канаді Ольгерд Боч-
ковський встиг зробити 105 викладів для представників української
еміграції, з яких на Онтаріо припало 20, Квебек – 3, Манітобу – 30,
Саскачеван – 37, Альберту – 14, Британську Колумбію – 1. Після
таких публічних виступів проводилось збирання коштів. У багатьох
місцевостях вони мали подвійний характер: “вступне” при вході до
приміщення, де відбувалася зустріч (переважно дрібні гроші), і
пожертва після викладу. Дрібні збірки, як “вступне”, в більшості
надходили місцевим організаціям на покриття їх власних витрат на
влаштування зустрічі.
Відповідно до розробленого маршруту, поїздку Ольгерд Апо-
лонович мав розпочати “зо сходу Канади. Перший … виступ був
би в Монтреалі. Опісля в Торонто, в провінції Онтеріо, а з Торон-
та Ви відвідували б місцевости в Онтеріо. Це мало б бути перед
з’їздом в Саскатуні. На з’їзді мав би бути Ваш перший виступ в
західній Канаді”, зазначалося у листі канадської сторони5. Орга-
нізатор поїздки – Союз Українських Самостійників6 – взяв на
себе підготовку інформаційних повідомлень про приїзд україн-
ського вченого. Були розроблені та розіслані афіші із зазначенням
тематики виступів до місцевостей, які входили до маршруту, ого-
лошено по радіо, у місцевих канадських газетах вийшли інформа-
ційні матеріали про Українську господарську академію, Това-
риство прихильників УГА та Український технічно-господарсь-
кий інститут. Особливо важливу роль в рекламній акції відігравав
“Український Голос”, який був офіційним друкованим органом
організації Українських Самостійників. Власне ця газета най-
детальніше висвітлювала поїздку науковця та враження місце-
вого населення від неї. Крім того інформаційні матеріали з’яви-
лися й у європейських газетах (чернівецькій газеті “Час”, фран-
цузьких виданнях української еміграції – “Українське слово”,
“Тризуб”).
До від’їзду на американський континент Ольгерд Аполо-
нович окремо зустрічався з представниками друкованих засобів
масової інформації. Один із журналістів залишив свої враження
від інтерв’ю з науковцем: “Релятивно молодий ще чоловік, серед-
нього зросту, з гарними замисленими очима, професор Бочков-
ський вже одним своїм зовнішнім виглядом викликає до себе
симпатію. Ця симпатія ще більше збільшується у процесі роз-
мови з ним. Він просто зачаровує співбесідника своєю корект-
ністю, простотою і особливою щирістю та сердечністю. А разом
з тим відразу дає себе відчувати його висока інтеліґентність,
глибока ерудиція та надзвичайна ясність думки. Це тип справж-
нього європейського ученого в найліпшому розумінню цього
слова. За шляхетною достойною скромністю, в кожному реченні
його чуєте стійкість і тверде переконання проголошуваних ним
засадах, смілість і щира правдивість. Професор Бочковський всім
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
388 389
Крім аудиторних доповідей, в Едмонтоні О. Бочковський
виголосив по радіо промову-звернення до української молоді у
Канаді. Цей захід організував представник молоді та голова клубу
“Прометей” В. Дикур, який багато допомагав науковцю під час
перебування в Едмонтоні. Тоді ж виникла ідея організувати серію
подібних радіопрограм (всього відбулося 9), однак через відсут-
ність грошової підтримки від проекту відмовилися10.
Текст промови був надрукований у газетах “Діло”, “Новий
час”, “Час”, “Український тиждень”, “Земля й воля”. Цей виступ
по радіо викликав жваву полеміку у тогочасних засобах масової
інформації з приводу необхідності творення “типу нового кана-
дійського українця”11.
Найбільш спірним питанням серед української інтелігенції
було ставлення до набуття українськими емігрантами громадян-
ства країни поселення. Трощинський В. П. відзначав, що процес
натуралізації розпочинався повільно та під кінець 1920-х рр.
набув інтенсивнішого характеру12. Лідери української політичної
еміграції докладали зусилля щодо зменшення кількості людей,
які відходили від емігрантського середовища.
У промові О. Бочковський виступив на захист права набуття
емігрантами громадянства країни поселення. Однак зауважив,
що потрібно навіть після натуралізації не припиняти діяльності
спрямованої на продовження української справи. Враховуючи
канадські реалії, вчений відзначав позитивне ставлення уряду
до політичної діяльності українців та їх намагання відстояти свої
права. Наприкінці виступу він закликав: “Будьте добрими кана-
дійцями, але також і щирими українцями! Бо як свідомі українці
Ви будете водночас найкращими канадійцями. Хай у Ваших сер-
цях Україна з Канадою зіллються в щось одно”13. Ідеальною дер-
жавою у поєднанні національної культури та інституту громадян-
ства, на думку науковця, була Швейцарія. Її приклад він пропо-
нував використати українській громаді у Канаді при побудові
стосунків з державними органами.
Під час перебування голови ТПУГА в Саскатуні на товарись-
ких сходинах була заснована спеціальна комісія під головуванням
професора місцевого університету Дж. В. Сімпсона. О. Бочков-
Під час збору коштів необхідно було дотримуватися певної
фінансової звітності, а тому на всі зібрані суми, що призначалися
для ТПУГА на місцях Ольгерд Аполонович видавав “поквито-
вання”9 зі спеціальних блоків, виданих товариством у Празі. На
блокових видаткових бланках вчений ставив свій підпис в одер-
жанні грошей, і на копії розписувався той, хто гроші жертвував.
У випадках, коли зібрані гроші організація мала сама вислати
до ТПУГА, або коли організатори подорожі отримували гроші
на їх потреби по влаштуванню чи організації подальших виступів
науковця, то ті, хто отримував гроші розписувалися на копіях
блокових бланків. Завдяки цій системі О. Бочковський зміг уник-
нути зайвих звинувачень у нецільовому використанні коштів та
поставив всі збірки під сувору звітність і контроль.
Громадські виступи вченого не залишали байдужими укра-
їнську еміграцію. Головними з них стали як загальнонаукової
тематики, так і суто українського спрямування. Широкий розго-
лос та позитивні відгуки у пресі отримали лекції О. Бочковського
“Національний здвиг сучасного людства”, “Боротьба народів за
національне визволення”, “Засади і тактика національної
визвольної боротьби”, “Українська справа під цей час”, “Україн-
ська господарська академія і Товариство прихильників”. Кіль-
кість слухачів, як правило, залежала від чисельності українців у
кожній місцевості, у середньому на виступи вченого приходили
від 70 до 350 осіб.
Окремо варто виділити доповіді на З’їзді Союзу Українських
Самостійників в Саскатуні у липні 1936 року, де О. Бочковський
був головним промовцем. Він виступив з викладами “Українська
справа, як світова проблема” та “Національні конгреси у різних
народів”. Крім того, там же і в той же час на З’їзді українських
учителів Канади він мав інформаційний виклад про Українську
господарську академію і Український технічно-господарський
інститут у Подєбрадах. На з’їзді Союзу української молоді Кана-
ди (СУМК) Ольгерд Аполонович виступав з темою “Молодь і
нація”. У Вінніпегу, де відбулося найбільше викладів – 9, увагу
слухачів привернули доповіді “Криза сучасної Європи”, “Демо-
кратія і диктатура”, “Нація і держава”.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
390 391
Канади, дрібні селища українців, а також українські приватні
підприємства – майстерні, крамниці, ресторани, готелі. Його ува-
гу привернули ферми та їх господарське устаткування у Манітобі
й Альберті, де українці жили з хліборобства, висока агрикуль-
турна школа у Вінніпегу. Він оглянув фабрики, заводи й елева-
тори, на яких працювали українські робітники, зокрема, на той
час найбільший у світі елеватор в Форт-Вільямі.
Не залишилися поза увагою вченого його наукові захоп-
лення. Під час мандрівок Канадою він зацікавився індіанськими
традиційними віруваннями і традиціями, усім, що стосувалося
їхнього життя. Оскільки супутники не могли повністю задоволь-
нити його інтерес з цього питання, І. Данильчук, директор Інсти-
туту імені Петра Могили, звернувся до канадського спеціально
уповноваженого з індіанських справ в м. Оттава з проханням
надати О. Бочковському усю доступну інформацію про індіанців,
що проживали в Канаді15.
Вчений зібрав значну кількість друкованих і рукописних
матеріалів, фотографій, нотаток для підготовки виступів про жит-
тя українців у Канаді для європейської частини української
еміграції. Значна частина цих документів з колекції науковця
була передана ним у дар Музею визвольної боротьби України16.
Поруч з прихильним і гостинним ставленням з боку органі-
зацій, що знаходилися під впливом чи керівництвом Союзу
Українських Самостійників, у своїй агітаційній акції О. Бочков-
ському довелося зустрітися з опозицією – представниками Союзу
Українських Націоналістів та українськими комуністами. Не
виявляли прихильності також греко-католики. Місцеві взаємини
в українському суспільно-політичному житті Канади були дуже
своєрідними, та характеризувалися внутрішньою боротьбою на
політичному і релігійному ґрунті. Орієнтуючись у цих відноси-
нах на безсторонню позицію та переслідуючи лише завдання
товариства, Ольгерду Аполоновичу, як голові ТПУГА, вдалося
перебороти опозиційність з боку Українських націоналістів та
пасивну неприхильність українських греко-католиків і навіть
отримати з їх боку частину підтримки для справи УТГІ і ТПУГА.
Виступаючи з лекціями у Ванкувері, вчений мав інцидент з
ський взяв участь у створенні комітету, що мав зайнятися під-
готовкою великого англо-українського та україно-англійського
словника, який став би передумовою до формування кафедри
українознавства в місцевому університеті. 30 жовтня у Вінніпезі
відбулася урочиста спільна вечеря з промовами та концертною
програмою, влаштовані місцевими українськими організаціями
(присутніми були близько 300 осіб). За даними газет, від імені
української громади слово мав Я.В. Арсенич, від жіноцтва
пані Ю. Бачинська, представник чеської громади Л. Воржак
тощо. На завершення урочистостей Н. В. Бачинський від імені
присутніх вручив гостеві у подарунок друкарську машинку14,
дуже цінний на той час для забезпечення науково-організаційної
діяльності технічний засіб.
У той же час своє перебування на американському континен-
ті Ольгерд Бочковський намагався не обмежувати лише публіч-
ними виступами. Під час своєї подорожі він поставив собі за
мету дослідити українське церковно-релігійне, культурне, госпо-
дарське та політичне життя. Для цього він оглянув велику кіль-
кість народних і робітничих будинків, навколо яких зосереджу-
валася діяльність українських емігрантів, їх бібліотеки та укра-
їнські навчальні заклади в Едмонтоні, Саскатуні й Вінніпегу,
побував на виставах та концертах, влаштованих з нагоди приїзду
шанованого гостя з Європи. На цих заходах також збирали кошти
для українських вищих шкіл у Чехословаччині. Учений відвідав
товариство “Просвіта” у Форт-Вільямі, побував в українських
книгарнях у Торонто, Форт-Вільямі, Ванкувері, Вінніпегу,
Едмонтоні, де особисто домовлявся з власниками книжкових
магазинів про можливість продавати та популяризувати книжки
викладачів УГА. В українських редакціях і друкарнях Торонто,
Вінніпега й Едмонтона, Ольгерд Аполонович перейнявся видав-
ничими справами. Співпрацюючи з європейськими видавни-
цтвами, він уважно вивчав роботу журналістів на іншому конти-
ненті. Свої спостереження він виклав у підручнику “Основи
журналістики”, над яким працював протягом 1938 р.
Не оминув О. Бочковський і побутових тем життя українсь-
ких емігрантів. Він відвідав українські квартали у великих містах
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
392 393
У номері від 14 липня 1936 р. газета “Новий шлях” вмістила
статтю під назвою “Лист до пана Бочковського і заклик до членів
УНО, УСГ, ОУК, МУН, УСНО і симпатиків”. Автором листа
виступив Д. С. Метельський, який відвідав виступ вченого у
Кіркленд Лейку (провінція Онтаріо) та “декларував певну суму”.
Причиною звернення до газети стала заява Ольгер-
да Аполоновича під час лекції про те, що він є безпартійною
особою. Д. Метельский звернувся із закликом “прошу здержати-
ся з датками на Український Інститут заочного навчання в Подє-
брадах”21, доки на сторінках “Нового часу” не вийде офіційне
роз’яснення від О. Бочковського. Для самого вченого це було
неприємною, але очікуваною ситуацією. Однак відповідь науков-
ця редакція надрукувала із запізненням22. Сам науковець вкотре
наголошував на тому, що він “приїхав до Канади не як партійна
людина й не з метою партійної пропаганди, але як голова ТПУГА
в Подєбрадах (Чехословаччина), установи аполітичної і безпар-
тійної”23. С. Пелешок, представник української громади у Кірк-
ленд Лейк, у листі від 16 вересня 1936 р.24 підтвердив, що Д. Ме-
тельський все ж таки виділив для товариства 50 канадських до-
ларів, і на цьому інцидент був вичерпаний.
Під час подорожі довелося науковцю мати зустрічі з пред-
ставниками іноземної преси. Основною метою було – інтерв’ю,
інформація з перших вуст про перебування О. Бочковського в
Канаді. Серед них в Монреалі з представником французької “Le
Press”, в Торонто – “Toronto Star”, в Вінніпегу – “Free Press”, яка
регулярно реферувала про усі виклади. Також були інтерв’ю в
місцевих англійських органах в Тименсі, в Кіркленд-Лейку, в
Судборі, в Форт-Вільям та в Порт-Френсіс, в Саскатуні, Сарні
тощо. Канадська англомовна преса також подавала інформації
про подорож Ольгерда Аполоновича і про його виступи. З укра-
їнської преси систематично стежила за подорожжю, докладно
подаючи перебіг справ з окремих місцевостей та оголошуючи в
кожному номері звіти про кількість зібраних коштів газета “Укра-
їнський Голос”.
О. Бочковському вдалося налагодити зв’язки як особисті, так
і від імені Товариства прихильників УГА з багатьма культурними
представниками російських емігрантських кіл. У замітці в газеті
описана ситуація була так: “Кілька червоних русотяпів хотіли
спровокувати промовця дурними питаннями , одначе дістали
належну відправу”17.
Як зазначалося, подорож українського вченого висвітлювала
преса як американська, так і європейська. Проте не всі матеріали
мали виключно позитивний характер. Наприклад, у червні 1936 р.
у паризькій газеті “Українське слово” вийшла стаття, в якій міс-
тилися відверті випади проти О. Бочковського як голови Товариства
прихильників УГА. На той момент сам науковець вже відбув до
Канади, а тому особисто не міг відповісти на статтю. Управа Това-
риства на своєму засіданні 27 червня 1936 р. розглянула це питання
та ухвалила: “1) кваліфікувати статтю як виступ редакції Україн-
ського слова, спрямований на те, щоби пошкодити пропагаційній
акції ТПУГА в Канаді. Стаття має шкідницький характер і на неї
управа товариства вважає необхідним видати спростування;
2) доручити заступнику голови В. Сапіцькому і секретарю Г. Дени-
сенко скласти текст спростування з поправками і доповненнями
Б. Мартоса та О. Козловського. Статтю надіслати до редакції Укра-
їнського слова в Парижі”18.
Подібна стаття з’явилася й у канадській газеті “Новий шлях”,
яка фактично була суперником “Українського Голосу” (офіційне
видання Союзу Українських Самостійників, організатори поїзд-
ки) на теренах Канади. Як потім з’ясувалося, це був просто пере-
друк з паризького видання “Українського слова”. В. Сапіцький,
який виконував обов’язки заступника голови товариства, у сво-
єму листі від 21 липня 1936 р. так пояснював О. Бочковському
ситуацію: “Ми з свого боку заслали до редакції “Українського
слова” коротенький лист, в якому з’ясовуємо ціль вашої подорожі
в зв’язку з завданням нашого товариства. Тим часом цього листа
редакція не вмістила. Для нас також ясно, що цілий цей пере-
полох викликаний підозрінням, що Вас запрошено до Канади
для того, щоб паралізувати вражіння од подорожі по Канаді
Капустянського19. Очевидно, що це єрунда, і їхні прихильники,
там в Канаді, мають на ділі переконатися, що ви не займаєте
ген. Капустянського”20.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
394 395
У дні свого відрядження Ольгерд Аполонович відвідав
Манітобський, Саскачеванський та Британсько-Колумбійський
парламенти, зустрівся із Саскачеванським міністром освіти та з
головою міста Саскатун. Вчений особливо підкреслював у сво-
єму звіті, що Канада зустріла і приймала його надзвичайно гос-
тинно, ставлячись прихильно до завдань товариства і допома-
гаючи всебічно для найкращого їх здійснення.
На відміну від Канади, перебування О. Бочковського у Спо-
лучених Штатах було доволі обмеженим. На зворотному шляху
до Європи йому вдалося відвідати лише п’ять міст. Як відзначав
науковець у своєму звіті про відрядження, за браком часу ним
не було використано всіх можливостей. Ольгерд Аполонович від-
відав й читав лекції для представників української еміграції у
Сен-Полі (Мінеаполіс), Чикаго, Детройті, Клівленді і Нью-Йорку.
Всього було 10 викладів: по одному в Мінеаполісі, Детройті і
Клівленді, три в Нью-Йорку (відбувалися у “Студії Авраменка”)
і чотири в Чікаго. Теми виступів фактично були тими ж, що й
для канадських українських осередків.
Йому вдалося встановити ділові контакти з провідними дія-
чами українськиго руху, зокрема з професором Грановським,
редактором видання “Наш Стяг” полковником О. Шаповалом,
редактором “Народної Волі” Мостовим та редактором часопису
“Свобода” Мишугою. Особливу підтримку О. Бочковському
надали директор школи народного українського танку В. Авра-
менко та директор пароплавної агентури П. Ковбаснюк.
Як у США, так і в Канаді представники влади ставилися
прихильно виступів Ольгерда Аполоновича. Наприклад, в Канаді
голови міст (Рейні-Рівер та Мус-Джоу) відкривали його виклади
привітальними промовами. Це можна пояснити тим впливовим
становищем, яке здобула українська громада за кордоном. Під
час перебування голови ТПУГА в Канаді та США він зустрічався
з абсольвентами Української господарської академії і з багатьма
студентами УТГІ, які щиро вітали і приймали науковця та допо-
магали йому.
Управою товариства, враховуючи позитивний перебіг спра-
ви, було ініційоване питання про подовження терміну відря-
і господарськими організаціями українців у Канаді. Основну
увагу вчений зосереджував на поглиблені співпраці з ними та
подальшій координації діяльності.
За час перебування в Канаді науковець разом з представни-
ками Союзу Українців Самостійників (М. Стечишин, П. Лазаро-
вич) розробив план акцій для продовження збору коштів на ко-
ристь УГА і на побудову у Празі Українського дому для Музею
визвольної боротьби України. До заходів приєдналися також
Український інститут імені Петра Могили в Саскатуні та Україн-
ський інститут імені Михайла Грушевського в Едмонтоні. У про-
цесі реалізації спільної програми надавала матеріальну підтрим-
ку й українська автокефальна церква в Канаді, особливо її
архієпископ І. Теодорович.
Українські газети “Український Голос” та “Канадійський
Фермер” стали основними інформаційними партнерами ТПУГА
і регулярно повідомляли про стан справ української громади у
Чехословаччині. Не залишилися осторонь громадської діяльності
й представники українського учительства, об’єднання абсольвен-
тів високих шкіл Канади і Америки, жіночі організації, Союз
української молоді в Канаді та ін.
Для ознайомлення з організацією навчання в американських
університетах О. Бочковський відвідав державні університети в
провінціях Альберта, Онтаріо, Манітоба, Саскачеван, де протя-
гом кількох днів ознайомився з постановкою навчання і зібрав
матеріал, який характеризує організацію вищих шкіл в Канаді.
Цей досвід було використано для вдосконалення діяльності УТГІ
в Подєбрадах.
За час перебування в Канаді О. І. Бочковському довелося зу-
стрітися з професором Манітобського університету Кіркелоном,
знавцем слов’янських літератур і української мови; професором
Саскатунського університету, істориком Сімпсоном, який саме
працював над написанням історії України і завдяки якому О. Боч-
ковський мав можливість ознайомитися докладно із Саскатун-
ським університетом; отцем реверендом Кенди (Форт-Вільям)
видатним американським україністом, автором англійської публі-
кації про Івана Франка та про нову українську літературу.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
396 397
ніки з поіменними списками жертводавців (вказувалися прізвища
жертводавців із зазначенням суми, місця та часу збору коштів)
та підсумком по окремих місцевостях. Брошура була розіслана
всім безкоштовно, а текст переданий до канадських часописів
“Українські Робітники”, “Канадійський Фермер”, “Український
Голос” та “Новий Шлях”.
Наслідком перебування у Канаді та Сполучених Штатах
Америки для О. Бочковського стала поява лекцій-спостережень
з побуту українських емігрантів. Занотовані спостереження не
були видані окремою збіркою, однак учений виголошував їх на
різних зібраннях еміграційних організацій, прилюдних засідан-
нях, дискусіях, літературних вечорах. Такі виклади відбулися
протягом лютого-березня 1937 р. для Української Гімназії в Рже-
вицях, у Товаристві Українських інженерів у Празі і Товаристві
Українських журналістів і письменників у Празі тощо. Крім того,
під час перебування у Франції ці матеріали були презентовані у
Бібліотеці ім. С. Петлюри. Сам автор був вражений рівнем життя,
свобод та демократичністю настрою самих мешканців Канади.
“Мені не будуть вірити в Європі, коли я скажу їм про високий
стандарт життя й свободу, яку ви маєте”, – сказав він своїм слу-
хачам у Вегревилі26. Цікавим є також той факт, що вже після
успішного перебування О. Бочковського у Канаді, Інститут
ім. П. Могили в Саскатуні прийняв рішення систематично за-
прошувати науковців з емігрантських організацій та влаштову-
вати громадські виступи. 1937 і 1938 рр. сюди зі своїми публіч-
ними виступами приїхав проф. Д. Дорошенко, який у листах до
Ольгерда Аполоновича підтверджував надзвичайно позитивне
ставлення канадської діаспори до ТПУГА27. Велику підтримку
та допомогу О. Бочковському надавав протягом поїздки амери-
канським континентом ректор Українського Інституту імені Пет-
ра Могили професор Василь Буряник. Листи, що збереглися у
ЦДАВО України, свідчать про те, що дружні взаємини їм вдалося
зберегти до останніх хвилин життя.
Виступаючи на П’ятому загальному з’їзді Товариства,
О. Бочковський у своїй промові підкреслив, що його наукове від-
рядження мало на меті не лише збір коштів: “Справа виросла
дження. Однак з технічних причин (термін візи) цим намірам не
судилося збутися.
По дорозі з Нью-Йорка до Європи О. Бочковський відвідав
Українське Бюро у Лондоні. Там він познайомився з редактором
і секретарем журналу “Contemporary Russia”, відвідав посла Де-
віса у парламенті та на засіданні Англійсько-українського коміте-
ту виступив з доповіддю “Українська справа і Англія”.
Відрядження за кордон мало не лише моральний успіх, але
й принесло товариству поважну матеріальну підтримку з боку
української еміграції. Українська громада в Канаді та у Сполуче-
них Штатах Америки виявила прихильне ставлення до ідеї утри-
мання своєї української політехніки власними коштами і це
розуміння довели своєю жертовністю – було зібрано 3834,45 аме-
риканських доларів готівкою і 119,25 дол., переказаних поштою.
Ця сума, з урахуванням зменшення купівельної спроможності
грошової одиниці, становила б у 2007 р. 59020,70 американських
доларів25.
Зібрані кошти складалися з одноразових пожертв і членських
внесків від осіб та установ, що вступили в члени товариства.
Під впливом виступів О. Бочковського до ТПУГА вписалося чи-
мало нових членів. Відповідно до звіту IV з’їзду ТПУГА, з Кана-
ди членами товариства стали 22 організації та 167 окремих осіб,
зі Сполучених Штатів Америки вступило 10 чоловік.
Кошти, зібрані за час відрядження Ольгерда Аполоновича
до Північної Америки, дозволили забезпечити фінансування
української вищої школи на наступний академічний рік, поши-
рити діяльність Українського технічно-господарського інституту
відкриттям Високої школи політехнічних наук, Високих курсів
громадської агрономії тощо. Як громадський звіт перед укра-
їнськими канадсько-американським громадянством, Управа
видала спеціальну брошуру з подякою. У виданні під назвою
“Соборними силами за Українську Політехніку”, обсягом 36 сто-
рінок, крім загальних інформацій про Товариство та Український
Технічно-Господарський Інститут, подано докладний фінансовий
звіт щодо проведеної Товариством у Канаді та Сполучених Шта-
тах Америки акції на користь української національної політех-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
398 399
надської діаспори праці вченого потрапили до фондів бібліотек
України протягом 1990-х рр. У той же час праці науковця пред-
ставлені у каталогах Наукового товариства ім. Т. Шевченка (Нью-
Йорк, США) та слов’янського відділу бібліотеки Манітобського
університету (Канада).
Канаду і Сполучені Штати Америки відвідували в основ-
ному політичні діячі та партійні лідери. Винятком стали доклади
загальнонаціональної та наукової тематики О. Бочковського. Він
був першим науковцем, який приїхав на американський конти-
нент з гуманітарними цілями. Протягом кількох місяців науко-
вого відрядження його виступи значно вплинули суспільне життя
діаспори та піднесли авторитет українських вчених. За визначен-
ням Д. Дорошенко, приїзд гостей зі “старого краю” оживлював
духовний зв’язок з батьківщиною. Він акцентував увагу на важ-
ливості контактів емігрантів та, зокрема, високо оцінив громад-
ську діяльність науковця31.
Ольгерд Аполонович у своїх промовах наголошував на необ-
хідності об’єднання української діаспори, створення потужного
єдиного центру, який би мав стати виразником інтересів всього
громадянства без акценту на політичних моментах. Один із відві-
дувачів публічних лекцій у листі відзначав, що слова вченого
“розчулили найбільш закам’янілі серця, спростували розум, і вча-
сі промови, многим з чл.[енів] У.[країнської] Н.[аціональної] О.[р-
ганізації] хотілося кинутися в обійми і розцілуватись. І забути
всі партійні сварки і инші непорозуміння. Відколи в Канаді чув
кілько бесідників, то ні оден промовець недорівняв і недорівняє
проф. Бочковському”32.
Перебування вченого на американському континенті пока-
зало, що українська еміграція позитивно сприйняла завдання
товариства щодо підтримки національної вищої школи власним
коштом, охоче виявляла свою жертовність. Поїздка до Канади і
США представника наукових кіл європейської української емі-
грації створила сприятливі умови для налагодження подальшої
співпраці української еміграції у міжвоєнний період, особливо
у науковому та культурному напрямках, активізувала діяльність
так, що чи хочемо, чи не хочемо, але кожна подорож зміцнює
контакти національно-політичні. Загал виявляє інтерес до цілого
комплексу національних справ, і з цим мусимо рахуватися, коли
хочемо успішно продовжувати свою дальшу діяльність. Подорож
до Канади розворушила тамтешні кола українського громадян-
ства. Наслідком того на черзі заснування українських кафедр
при високих школах, видання словників, підручників англійсь-
кою мовою тощо”28. Для підтримки і збереження систематичних
та більш близьких стосунків з українською еміграцією в Канаді
було створено сталий осередок – Канадійський Комітет ТПУГА.
Бути секретарем дав свою згоду професор В. Буряник, а скарб-
ником П. Ткачук. Ідея та план діяльності осередку обговорювався
О. Бочковським ще під час його перебування в Саскатуні. На
засіданні Управи ТПУГА у Празі 18 грудня 1936 р. офіційно за-
тверджено існування осередку. На думку членів празького
ТПУГА, “здійснення цього пляну в такім маштабі на тренах
Канади покладе міцні фінансові підвалини для удержання УТГІ
власним коштом українського народу, дасть можливість посту-
пової розбудови Інституту у великий всеукраїнський центр тех-
нічно-господарської, суспільно-політичної і українознавчої поза-
очної освіти для всіх теренів українських земель (окрім УССР)
і української еміграції у всіх країнах Європи, Америки та Ка-
нади”29. Зі свого боку ТПУГА брало на себе підготовку і надси-
лання різних агітаційних матеріалів, зокрема, було видано бро-
шуру про подорож Ольгерда Аполоновича, підготовлено діагра-
ми про діяльність УТГІ та ТПУГА, які використовувалися у
пересувній виставці з експонатами Інституту і Товариства, статті
та реферати для травневих акцій тощо. Членам Товариства, які
пожертвували великі суми грошей, а також тим, хто систематично
сплачував внески, дарувалися книжки видавництва УГА. Особ-
ливою популярністю в Канаді користувалися книги О. Бочков-
ського “Вступ до націології”, “Нарід собі”, “Національне про-
будження, відродження, самоозначення ” тощо. Крім того, серія
його збірників видавалася у Вінніпегу: “Б. Б’єрнсон – поневолені
народи та українська справа”30. Саме із приватних колекцій ка-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
400 401
14 Час. – 1936. – 6 грудня. – ч. 2325. – С. 3.
15 ЦДАВО України. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 220. – Арк. 23.
16 NA CR. – F. Ukrajinske muzeum v Praze. – Karton c. 20. – Doc. 7.
17 З життя української колонії в Ванкувер// Новий шлях. – 1936. –
27 жовтня. – ч. 43. – С. 7.
18 ЦДАВО України. – Ф. 3796. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 207.
19 Капустянський Микола (1881–1969) – український військовий і
політичний діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, один з керівників Органі-
зації українських націоналістів. Очолював Український Національний
Союз у Франції. Протягом 1935 р. перебував на запрошення Союзу Укра-
їнських Націоналістів (опозиційно налаштована організація до Союзу
Українських Самостійників) у Канаді з виступами про українську справу.
20 ЦДАВО України. – Ф. 3796. – Оп. 1. – Спр. 27. – Арк. 7.
21 Лист до пана Бочковського і заклик до членів УНО, УСГ, ОУК, МУН,
УСНО і симпатиків // Новий шлях. – 1936. – 14 липня. – ч. 28. – С. 6.
22 Відповідь на одвертий лист// Новий шлях. – 1936. – 1 вересня. –
ч. 35. – С. 8.
23 Там само.
24 ЦДАВО України. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 220. – Арк. 38.
25 Інформація надана інтернет-ресурсом: Purchasing Power of Money
in the United States [http://www.measuringworth.com/ppowerus/].
26 Час. – 1936. – 21 листопада. – ч. 2313. – С. 3.
27 ЦДАВО України. – Ф. 3796. – Оп. 1. – Спр. 16 – Арк. 23.
28 Там само. – Спр. 4. – Арк. 135.
29 ЦДАВО України. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 220. – Арк. 62.
30 Бочковський О. Б. Б’єрнсон – поневолені народи та українська спра-
ва. – Вінніпег, 1939. – 51 с.
31 Вражіння з Канади (Розмова з професором Д. Дорошенком про
подорож його) // Тризуб. – 1938. – ч. 34–35. – С. 16–17.
32 ЦДАВО України. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 220. – Арк. 5.
емігрантських установ та організацій на європейському та амери-
канському континентах, показала здатність української міжвоєн-
ної еміграції до внутрішньої консолідації заради продовження
національної справи.
1 Бочковський О. Нарід – собі (Шляхами національної самодопомоги
серед ріжних народів). – Прага – Подєбради, 1932. – 44 с.
2 Центральний державний архів вищих органів влади та управління
(далі – ЦДАВО) України. – Ф. 3795. – Оп. 5. – Спр. 769. – Арк. 35.
3 ЦДАВО України. – Ф. 3796. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 52.
4 Там само. – Спр. 4. – Арк. 160.
5 ЦДАВО України. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 220. – Арк. 4.
6 Cоюз Українців Самостійників (СУС, Ukrainian self-reliance league
of Canada) – центральне об’єднання крайових організацій українців у Ка-
наді. До складу СУС входять: Товариство Українців Самостійників (ТУС),
Союз Українок Канади (СУК), Союз Української Молоді Канади (СУМК),
Союз Українських Народних Домів (СУНД), Інститут ім. П. Могили в Сас-
катуні, Інститут св. Івана в Едмонтоні й Інститут св. Володимира в Торонто
та Колеґія св. Андрія у Вінніпезі. Створений у грудні 1927 р. на з’їздах в
Едмонтоні й Саскатуні. Основна діяльність продовжується і в наші часи.
Головне завдання СУС – координувати працю названих установ і підтриму-
вати діяльність Української греко-православної церкви (УГПЦ). До за-
сновників СУС відносять: В. Свистун, брати Стечишини (Мирослав, Ми-
хайло, Юліян), о. В. Кудрик, Я. Арсенич, о. С. Савчук, П. Войценко, Т. Гу-
менюк та ін. З молодшої генерації: В. Буряник, П. Лазарович, І. Сирник
та ін. Пресовий орган – “Український Голос”.
7 ЦДАВО України. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 220. – Арк. 198.
8 ЦДАВО України. – Ф. 3796. – Оп. 1. – Арк. 161.
9 Там само. – Спр.2. – Арк.217.
10 Когуська Н. Л. Ювілейна книжка Союзу Української Молоді Канади. –
Вінніпег, 1956. – С. 129.
11 Молодь мусить бути взірцем свідомого й активного українства (про-
мова професора О. І. Бочковського до Української молоді в Канаді) // Час. –
1936. – 18 листопада. – ч. 2310. – С. 2; Вісник: Місячник літератури, мис-
тецтва, науки та громадського життя. – 1936. – Т.4, кн. 12. – С. 929; Діло. –
1936. – 11 листопада.
12 Трощинський В. П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як істо-
рично і соціально-політичне явище. – К.,1996. – С. 57.
13ЦДАВО України. – Ф. 3795. – Оп. 3. – Спр. 29. – Арк. 3.
http://www.measuringworth.com/ppowerus/
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|