Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Маврін, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26415
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки / О. Маврін. // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 5-16. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26415
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-264152011-09-01T12:18:53Z Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки Маврін, О. 2008 Article Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки / О. Маврін. // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 5-16. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26415 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Маврін, О.
spellingShingle	Маврін, О. Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Маврін, О.
author_sort	Маврін, О.
title	Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки
title_short	Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки
title_full	Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки
title_fullStr	Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки
title_full_unstemmed	Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки
title_sort	завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26415
citation_txt	Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки / О. Маврін. // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 5-16. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT mavríno zavdannâarheografíítadžereloznavstvavprogramísocíogumanítarnihdoslídženʹvítčiznânoíakademíčnoínauki
first_indexed	2025-07-03T06:06:54Z
last_indexed	2025-07-03T06:06:54Z
_version_	1836604786912264192
fulltext	5 У вітчизняній історії руйнування саміх основ пам’яті про минуле українського народу завжди супроводжувалось нищенням й фальшуванням джерел, переслідуванням національно свідомих учених, нав’язуванням антинаукової методології історичних до- сліджень. Утиски й погроми в науковому і культурному середовищі унеможливлювали систематичні розшуки, опрацювання і публікації джерел, розв’язування складних теоретичних і тонких прикладних проблем широкого кола наукових дисциплін джерелознавчого циклу, підготовку високоосвічених і кваліфікованих спеціалістів. Разом із тим, за будь-яких режимів, розуміння необхідності створення джерельної бази для розвитку всіх дисциплін гумані- тарного циклу, в тій чи іншій формі, об’єктивно ставило на порядок денний питання про пошук, наукове опрацювання та публікацію писемних джерел. Але ані в Російській імперії, ані за часів Радян- ського Союзу не можна було розвивати українознавство як націо- нальну науку1. Шануючи вагомий доробок попередників Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського Націо- нальної академії наук України – Київської археографічної комісії (1843), Археографічної комісії Наукового товариства імені Шев- ченка (1895), Археографічної комісії Всеукраїнської Академії наук (1919), Археографічної комісії Центрального Архівного управління (1929), інших наукових, навчальних, культурно-освітніх осередків середини ХІХ – початку ХХ ст., слід особливо відзначити роль і Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки О. Маврін http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 6 7 нарада, на якій розглядались ключові питання розвитку академічної археографії7. Зважаючи на потреби часу, створено Інститут української ар- хеографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН Укра- їни відповідно до Постанови Президії АН УРСР №213 від 10 липня 1990 р. на базі відновленої наприкінці 1987 р. Археогра- фічної комісії АН УРСР. В матеріалах до Всеукраїнської наради „Українська археографія сьогодні: проблеми і перспективи” було сформульовано основні зав- дання установи та конкретні напрямки діяльності. Об’єктом дослі- джень визначено „... всю багатоаспектну писемну спадщину, яка зберігається в архівах, бібліотеках, музеях і охоплює всі сфери роз- витку української культури та науки, всі типи і види документів, будь-коли складених на території України, а за її межами – про Україну, або складених українцями, які зробили вагомий внесок у розвиток світової культури”8. Сьогодні Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України виконує надзвичайної ваги завдання систематичного і цілеспрямованого виявлення, опрацю- вання й публікації історичних джерел, науково-методичне керів- ництво археографічною діяльністю інших наукових, освітніх, куль- турологічних установ в Україні, розробку теоретико-методичних проблем сучасної археографії та джерелознавства9. Серед перших публікацій Інституту слід відзначити одинадця- титомне видання „Історії України-Руси” М.С.Грушевського, „Щоденників” М.С.Грушевського, Аркадія Любченка, О.Ф.Кістя- ківського та інших видатних діячів України; „Ділова документація Гетьманщини ХVІІІ ст.: збірник документів”; вперше було пере- видано в Україні Енциклопедію Українознавства спільно з НТШ ім. Т.Шевченка в Європі, а також такі унікальні видання як „Аль- боми” Де ля Фліза, „Требник” Петра Могили, Литовська (Волин- ська) метрика, Описи Харківського та Київського намісництв, Описи Лівобережної України. Крім того, до проблем історії козацтва мають безпосереднє відношення і ряд виданих козацьких реєстрів, літописів, хронік, мемуарів і щоденників, публікації епістолярій, різні довідково-інформаційні видання. Слід відзначити такі уні- місце академічної науки у розвитку власне української археографії та джерелознавства. Показовим є те, що вже під час обговорення законопроекту про заснування Української Академії наук у 1918 р. було внесено питання про Археографічну комісію2. Оскільки на той час Археографічна комісія була автономною установою, яка перебувала у віданні Головного управління мистецтв і національної культури, Академією були запропоновані „Постанови про ...кон- струкції Археографічної комісії як установи, що повинна обслугову- вати й інтереси Академії наук...”3. А у вересні 1918 р. Д.І. Багалій доповів про необхідність запровадження Археографічної Комісії при Академії наук4. Проте лише у Травні 1919 р. керівником комісії для видання пам’яток мови, письменства й історії (Археографічної комісії) було обрано професора Ф.П. Сушицького (головою її тим- часово – академіка Д.І. Багалія.)5. 1921 р. було створено Археогра- фічну комісію ВУАН. Археографічна комісія розгорнула енергійну діяльність і в кінці 20-х років видала три томи “Українського археографічного щорічника” (Київ, 1928–1930 рр.), а також окремі збірники історичних джерел. Проте, з відомих причин, уже в сере- дині 30-х років археографічна робота звелася до виконання суто ідеологічних завдань. Нетривалий період відносно вільного розвитку української археографічної науки та джерелознавства 20-х – початку 30-х років минулого століття завершився повним згортанням напрямків, що не відповідали тогочасній офіційній ідеології. У післявоєнний період важливе значення мала проведена у Києві в 1968 р. Третя республіканська конференція з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін, на якій були визначені найважливіші завдання української археографії6. Нагальні проблеми збирання, вивчення, наукового опрацю- вання й публікації писемних пам’яток історії та культури українсь- кого народу, творчої спадщини видатних політичних і культурних діячів минулого та різнопланових писемних джерел, які стосувалися багатьох видатних подій, що відбувалися в багатовіковій історії нашого народу, враховувалися, коли у жовтні 1987 р. Президія АН України своїм рішенням відновила діяльність Археографічної комісії. Наступного 1988 р. відбулася Республіканська археографічна http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 8 9 окремими вченими. Зокрема, з Фондом Катедр українознавства при Гарвардському університеті (США), яким Інституту було надано оргтехніку та обладнання, конче необхідне в роботі. Були підписані й реалізуються угоди про співпрацю з Східноєвропейським дослід- ним інститутом ім. Вячеслава Липинського (Філадельфія, США), з Центром досліджень історії України ім. Петра Яцика при Канадсь- кому інституті українських студій та видавництвом “Літопис УПА” (Канада), з Науковим Товариством ім. Шевченка в Європі (Сарсель, Франція) та іншими. Пріоритетне значення для археографії та джерелознавства і на- далі матиме публікація всієї наукової спадщини академіка М. Гру- шевського, яка складатиме 50-60 томів, а також спадщини М. Драго- манова і Д.Яворницького, що складатиме в обох випадках приблизно по 20 томів. До першочергових, пріоритетних завдань входить також підго- товка до друку та публікація основного масиву джерел з історії укра- їнського козацтва ХVІІ–ХVІІІ ст. і, насамперед, “Архіву Коша Нової Запорозької Січі” (у 30-40 томах) та корпусу універсалів і листів українських гетьманів – “Українського дипломатарія” (у 20 томах). Упродовж останніх років Інститутом безпосередньо та у спів- робітництві з іншими інституціями було підготовлено понад 400 серійних і тематичних археографічних публікацій, які хронологічно охоплюють період від княжої і козацької доби до сьогодення і ство- рюють міцний фундамент для подальших досліджень не лише в історичній науці, а й в інших галузях вітчизняної гуманітаристики. Без ґрунтовного розширення джерельної бази дослідження струк- тури українського суспільства від найдавніших часів до ХХ ст. включно неможливе наукове розуміння мозаїчної картини україн- ської історії цього періоду, а особливо кінця ХVІІІ – початку ХХ сто- ліття. Без здійснення фундаментальних серійних археографічних публікацій неможливо забезпечити конкурентоспроможність укра- їнської гуманітаристики у світовому вимірі. Серед видань, покликаних забезпечити формування самодо- статньої джерельної бази дослідження фундаментальних проблем української історії особливе місце належить пофондовому археогра- фічному виданню „Архів Коша Нової Запорозької Січі” в 30-ти кальні пам’ятки історії і культури України, як “Реєстр Війська Запо- розького 1649 року” (К., 1995); “Опис України” Боплана (К., 1990), “Ділова документація Гетьманщини ХVІІІ ст.” (К., 1993), “Хроніка з літописців стародавніх” Феодосія Софоновича (К., 1992). Збірник досліджень “Боплан і Україна”, виданий Львівським відділенням Інституту під керівництвом Я. Дашкевича, а також перевидання малодоступного для українських вчених дослідження Теодора Мацьківа “Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах”. Полтава, 1995) та ін. Винятково важливе значення має започаткування Інститутом серійного багатотомного видання “Документи українських гетьма- нів та полковників. Український дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.”. Уже побачили світ томи: “Універсали Богдана Хмельницького”, (К., 1998), “Універсали Івана Мазепи”, (К.–Львів, 2002), “Універсали від Івана Виговського до Івана Самойловича”, (К.–Львів, 2004). Науковці Інституту готують до публікації і синтетичні узагаль- нюючі праці з історії України – монографічні дослідження, збірники статей, брошури, підручники і навчальні посібники. Зокрема, за результатами всеукраїнського рейтингу 2003 р. “Книжка року” у номінації “Минувшина”, підготовлений Інститутом збірник статей “Переяславська Рада 1654 року” було визнано переможцем. Крім свого профільного “Українського археографічного щоріч- ника”, Інститут з 1996 р. видає “Наукові записки молодих вчених та аспірантів”, а також є співзасновником низки періодичних видань археографічного та джерелознавчого характеру, таких, зокрема, як “Архіви України”, “Пам’ятки України”, “Пам’ять століть”, “Сіверян- ський літопис”, “Знак”, „Схід-Захід”, „Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету”, „Південна Укра- їна ХХ століття” та ін. Серйозним успіхом в роботі установи слід вважати створення регіональних осередків, які крім Львівського відділення на чолі з Я. Дашкевичем, є в Харкові, Чернігові, Запоріжжі, Миколаєві. Їх очолюють відомі в Україні фахівці – В. Кравченко, О. Коваленко, А. Бойко, Є. Сінкевич. Від самого початку своєї діяльності Інститут встановив творчі зв’язки з зарубіжними спорідненими установами, організаціями та http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 10 11 різького відділення Інституту було започатковане серійне видання «Джерела з історії Південної України ХVІІІ–ХХ ст.». Пріоритетним напрямком археографічної діяльності є також подальше видання документальних джерел про діяльність Україн- ської Повстанської Армії. В рамках видавничої серії «Літопис УПА. Нова серія» вийшло друком 11 томів. Крім того, побачило світ видан- ня «Документи і матеріали з історії Українських націоналістів» Т.1 (Київ, 2005), Т.2 у двох частинах (Київ, 2007). Вагомим вже є археографічний доробок на ниві створення і публікації джерел усної історії, що на сьогодні є однією з головних тенденцій розвитку світової археографії. Насамперед видано «Усна історія: теорія і практика» (Запоріжжя, 2007) та «Усна історія в нау- ковому дослідженні» (Запоріжжя, 2007). За результатами археогра- фічних експедиції, які проводилася в 2000–2007 рр. на території Південної України, видано три томи багатотомника «Усна історія Степової України / Запорізький край» Т.1 (Запоріжжя, 2008), Т.2 (Запоріжжя, 2008), Т.3 (Запоріжжя, 2008). Опубліковано також 6 томів джерел усної історії про Голодомор 1932–1933 рр. «Український голокост. Свідчення тих, хто вижив» (Т. 1–6 (Київ, 2004–2008)). Суттєвого поступу досягнуто в ділянці видання пам’яток істо- ріографії, суспільної думки та епістолярної спадщини. Варто відзна- чити таке фундаментальне видання в українському перекладі, як «Хроніка Європейської Сарматії» О. Гваньїні (Київ, 2007), а особ- ливо реалізацію масштабних проектів видання творів Михайла Грушевського у 50–ти томах, Дмитра Яворницького у 20–ти томах, Якова Новицького у 5-ти томах. Побачило світ у рамках першого проекту 6 томів (Т. 2. Серія «Суспільно–політичні твори» (1907– 1914). – Львів, 2005); Т. 3. – Серія «Суспільно–політичні твори» (1907–1917). – Львів, 2005; Т. 4 Книга 1. Серія «Суспільно–політичні твори» (доба Центральної ради березень 1917–квітень 1918). – Львів, 2007; Т. 6. Серія «Історичні студії та розвідки» (1895–1900). – Львів, 2004; Т. 7. Серія «Історичні студії та розвідки» (1900–1906). – Львів, 2005; Т. 8. Серія «Історичні студії та розвідки» (1906–1916). – Львів, 2007). Зі спадщини Дмитра Яворницького видруковано 4 томи (т. 1 (Київ–Запоріжжя, 2004), Т.2 (Київ–Запоріжжя, 2005), Т. 3 (Київ– томах, яке охоплюватиме єдиний збережений на сьогодні цілісний, природним чином утворений масив документів українського коза- цтва – Архів Коша Війська Запорізького Низового. За 2004–2008 рр. видано Т. 3 (Київ, 2004), Т. 4 (Київ, 2007) і Т. 5 (Київ, 2008). Готується до друку Т. 6. Ще одним надзвичайно важливим виданням є «Укра- їнський Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст. Універсали та листи українсь- ких гетьманів та полковників». У складі цього проекту, розрахова- ного на 25 томів вийшли друком «Універсали Івана Мазепи (Київ, 2006. – Т. 2) та «Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича» (Київ, 2004), «Універсали Павла Полуботка» (Київ, 2009) та «Кореспонденція козацької старшини ХVІ – першої половини ХVІ ст.». Значну цінність мають описово–статистичні джерела, без яких важко уявити ґрунтовне дослідження ранньомодерної української історії. В рамках реалізації програми видання цієї групи джерел побачили світ такі археографічні публікації: «Литовська метрика. Книга 561. Ревізії українських замків 1545 року» (Київ, 2005), «Гене- ральне слідство про маєтності Полтавського полку» (Полтава, 2007), «Еліта Слобідської України. Списки слобідської козацької старшини 60-х рр. ХVІІІ ст.» (Київ–Харків, 2008). Важливими напрямками археографічної діяльності була також публікація документальних джерел з історії міст та церкви. Вийшли друком такі фундаментальні видання як: «Економічні привілеї міста Львова (XVII–XVIII ст.) (Львів, 2007), «Генеральні візитації Київ- ської унійної митрополії ХVІІ–ХVІІІ століть. Львівсько–Галицько– Кам’янецька єпархія» (Львів, 2004), «Другий Всеукраїнський Право- славний Церковний Собор УАПЦ. 17–30 жовтня 1927 року: Доку- менти і матеріали. Книга 2.» (Київ, 2007). На археографічному рівні має вирішуватися також завдання уведення до наукового вжитку представницького комплексу джерел з історії Південної України останньої чверті ХVІІІ – ХХ ст. Суттєве розширення актуалізованої джерельної бази на цьому напрямку покликане створити необхідні передумови для ґрунтовного пере- осмислення місця й ролі Південної України в українському світі, для подолання наявних стереотипів, навіяних ідеологемами, які були панівними в період бездержавності. Завдяки плідній діяльності Запо- http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 12 13 розробки нових методологій та удосконалення дослідницького інструментарію. Саме цей чинник уможливив перехід, у першу чер- гу, вчених-істориків з екстенсивної парадигми, яка передбачала тривалу й виснажливу працю в архівах на шлях інтенсивних до- сліджень, коли архів відіграє допоміжну роль порівняно з бібліо- текою, і навпаки. Нині практично відсутня типова для української науки ситуація, коли одні й ті самі джерельні зібрання стають об’єктом евристики кількох дослідників, спрямованої кожного разу на досягнення локального результату. А відтак вчені мали змогу зосередитися над удосконаленням методологічних підходів та дослідницьких методик. В Україні справа публікації історичних джерел у зв’язку з пере- ліченими вище причинами не набула, на жаль, статусу найважливі- шого завдання. Вкрай недостатній ступінь введення до наукового обігу історичних джерел унеможливлює інтенсифікацію праці до- слідника, а також у багатьох випадках появу якісних досліджень, та інколи призводить до продукування штучних, викривлених кон- цепцій українського минулого, які не спираються на джерела. Вітчизняній науці необхідно у стислий термін пройти шлях, який західні історіографії вже подолали в минулому столітті. Отож, маємо ввести до наукового вжитку критичну масу джерел, необхідну для формування самодостатньої джерельної бази дослідження різноманітних аспектів української історії, особливо її вузлових проблем. Слід передбачити підготовку фундаментальних археогра- фічних публікацій унікальних цілісних корпусів історичних джерел (вітчизняних та зарубіжних), видання творчої спадщини видатних українських вчених-гуманітаріїв та громадсько-політичних діячів. Впровадження нових західних методологій не даватиме спо- діваного ефекту до того часу, поки не буде закладено підвалини у вигляді радикально розширеної джерельної бази, введеної до науко- вого обігу. Інститутом створено попередній каталог найважливіших ма- сивів джерел та перспективний план їх видання. Пріоритетне зна- чення має публікація всієї наукової спадщини академіка М.Грушев- ського, яка складатиме 50-60 томів, а також спадщини М.Драгома- нова і Д.Яворницького, що складатиме в обох випадках приблизно Запоріжжя, 2008), Т. 8 (Київ–Запоріжжя, 2007). У 2007–2008 рр. вийшло друком 3 томи Творів Якова Новицького. Активно опрацьовуються архівні матеріали та бібліотечні ко- лекції зарубіжної україники: вже опубліковано такі важливі праці, як «Боплан Гийом Левассер де. Описание Украины» (Москва, 2004), «Україна на стародавніх картах. Кінець XVI – перша половина XVII ст. (Київ, 2004), «Південна Україна кінця ХVIII століття в аль- бомі Жана-Анрі Мюнца» (Запоріжжя, 2005), монографічне дослі- дження О. Оглоблина «Українсько-московська угода 1654» (Львів, 2005), Г. Сварник «Архівні та рукописні збірки Наукового товариства імені Шевченка в Національній бібліотеці у Варшаві» (Варшава- Львів-Нью-Йорк, 2005), «Наукова та видавнича діяльність НТШ в Європі» (Київ, 2007). Крім того, опубліковані збірники епістолярної спадщини: «Оле- на Теліга. Листи. Спогади» (Київ, 2004), «Євген Чикаленко, Петро Стебницький. Листування 1901–1922 роки» (Київ, 2008), «Листу- вання Митрополита Іларіона (Огієнка)» (Київ, 2006). Загалом вже зроблено суттєвий крок вперед у розв’язанні проб- леми уведення до наукового обігу такої сукупності історичних дже- рел з української історії, яка б дозволила сформувати самодостатню джерельну базу й зробити якісний прорив у дослідженнях, для роз- робки нових методологій та удосконалення дослідницького інстру- ментарію. Однак українська гуманітаристика потребує виходу української археографії на якісно новий рівень розвитку. Точкові археографічні публікації, навіть і окремі серії, вже не здатні задовольнити потреби розвитку науки. Аналіз досвіду та сучасного стану розвитку археографії в за- хідно європейських країнах, а також у США та Канаді засвідчує, що в цих державах, ще в першій половині ХХ ст. була остаточно розв’язана проблема уведення до наукового обігу сукупність джерел з національних історій, що дозволило гуманітаріям сформувати самодостатню джерельну базу й зробити якісний прорив у дослі- дженнях. Західні європейці та американці вже давно розв’язали цю фундаментальну проблему, опублікувавши критичну масу джерел, чим створили надійну базу для різноманітних досліджень, для http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 14 15 Архів Азовського козачого війська та Азовської військової кан- целярії; Економічні примітки до Генерального розмежування; Описи Південної України; Документи про адміністративно-територіальний устрій Півден- ної України; Джерела про соціальну структуру населення Південної Укра- їни; Джерела про економічний розвиток Південної України; Джерела з історії міст Південної України; Джерела з історії Церкви Південної України; ІІІ. Джерела з історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Документи канцелярій цивільних та військових губернаторів, а також генерал–губернаторів; Річні звіти генерал–губернатора та губернаторів; Документи губернських жандармських правлінь; Документи міських Дум та управ; Документи судових установ; Документи правлячого Сенату; Документи Міністерства внутрішніх справ Російської імперії; Епістолярна спадщина видатних учених та громадських діячів (В. Антонович, М. Грушевський, М.Драгоманов, Д. Багалій, М. Пав- лик, П. Куліш, М.Костомаров та ін.); IV. Джерела з історії національно-визвольних змагань в Укра- їні ХХ ст. Документи Центральної Ради, Директорії, Гетьманату; Документи місцевих органів влади доби Центральної Ради, УНР, Гетьманату; Документи Організації Українських Націоналістів; Документи Української Повстанської Армії; Документи Уряду УНР в еміграції; Епістолярна спадщина видатних діячів Національно-визволь- ного руху (С.Єфремов, Є.Чикаленко, А. Ніковський, М. Шаповал та ін.). по 20 томів. Передбачається розпочати видання спадщини О. Лотоцького. Д. Дорошенка, Є. Чикаленка, І. Огієнка, Оглобліна, О. Шульгіна та багатьох видатних вчених і діячів культури, у дороб- ку яких міститься багато наукових ідей та фундаментальних поло- жень, що мають надзвичайно актуальне значення для сучасного національно-культурного та державницького відродження країни, а також патріотичного виховання народу, розвитку науки, культури, мистецтва та всіх сфер життєдіяльності України. У найближчий перспективі передбачається підготовка принайм- ні таких пофондових археографічних публікацій: І. Джерела з історії України XVI–XVIII ст.: Книги судово–адміністративних установ України XVI– XVIII ст.; Архів Коронної канцелярії Речі Посполитої для українських земель (Волинська метрика); Архів Коша Нової Запорозької Січі 1734–1775 рр.; Документи Генеральної військової канцелярії Гетьманщини; Документи полкових та сотенних канцелярій Гетьманщини; Документи канцелярії наказного гетьмана Я. Горленка; Архів Генерального військового суду Гетьманщини; Документи московських приказів до історії України (Посольський, Розрядний, Малоросійський прикази); Архів Малоросійської колегії 1722–1727 рр.; Румянцевський опис Малоросії 1765–1767 рр.; Універсали та листи українських гетьманів та полковників; Архіви канцелярій слобідських козацьких полків; Архіви Білгородської та Воронезької губернських канцелярій; ІІ. Джерела з історії Південної України останньої чверті XVIII – початку ХХ ст.: Архів Херсонської губернської креслярні – 3 томи; Документи похідної канцелярії Г. Потьомкіна; Документи Катеринославського та Вознесенського намісниць- ких правлінь; Архів Азовського та Новоросійського губернських правлінь та губернських канцелярій; http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 16 Визначені пріоритети не виключають подальший розвиток тео- ретичних проблем археографії та джерелознавства, інших дослідних програм і видавничих проектів, які мають велике значення для перспектив вітчизняної науки. 1 Пріцак Омелян. Мій шлях історика. // Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. – К. – Кембрідж, 1991. – с.76. 2 Журнал №10. 10 августа 1918 г. / Протоколи засідань Комісії для вироб- лення законопроекту про заснування Української Академії наук // Історія ака- демії наук України 1918–1923. Документи і матеріали. – К., 1993. – с. 48. 3 Журнал №16. 17 августа 1918 г. /Протоколи засідань Комісії для вироб- лення законопроекту про заснування Української Академії наук // Історія ака- демії наук України 1918-1923. Документи і матеріали. – К., 1993. – с. 51–52. 4 Журнал №20. 12 сентября 1918 г. /Протоколи засідань Комісії для вироб- лення законопроекту про заснування Української Академії наук // Історія ака- демії наук України 1918–1923. Документи і матеріали. – К., 1993. – с.66-67. 5 Перший піврік існування Української Академії наук та начерк її праці до кінця 1919 р. Травень 1919 р. // Історія академії наук України 1918–1923. Документи і матеріали. – К., 1993. – с.199. 6 Див.: Бутич І.Л. Назрілі питання української радянської археографії // Третя республіканська конференція з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін. – К., 1968. С. 214. 7 Див.: Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку. – К., 1988. 8 Сохань Павло. Вступне слово. // Матеріали до розробки концепції ді- яльності Інституту української археографії. До Всеукраїнської наради „Укра- їнська археографія сьогодні: проблеми і перспективи”. Київ, 16–18 грудня 1992 р. – К., 1992. С. 4. 9 Сохань Павло. Українська археографія та джерелознавство: здобутки, проблеми, перспективи.// Пам’ять століть. – 2001. – № 2 (28). – С. 19. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Завдання археографії та джерелознавства в програмі соціогуманітарних досліджень вітчизняної академічної науки

Репозитарії

Схожі ресурси