До історіографії традиційної ігрової культури населення України
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26417 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До історіографії традиційної ігрової культури населення України / В. Старков // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 131-149. — Бібліогр.: 100 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26417 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-264172011-09-01T12:22:28Z До історіографії традиційної ігрової культури населення України Старков, В. 2008 Article До історіографії традиційної ігрової культури населення України / В. Старков // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 131-149. — Бібліогр.: 100 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26417 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Старков, В. |
| spellingShingle |
Старков, В. До історіографії традиційної ігрової культури населення України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Старков, В. |
| author_sort |
Старков, В. |
| title |
До історіографії традиційної ігрової культури населення України |
| title_short |
До історіографії традиційної ігрової культури населення України |
| title_full |
До історіографії традиційної ігрової культури населення України |
| title_fullStr |
До історіографії традиційної ігрової культури населення України |
| title_full_unstemmed |
До історіографії традиційної ігрової культури населення України |
| title_sort |
до історіографії традиційної ігрової культури населення україни |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26417 |
| citation_txt |
До історіографії традиційної ігрової культури населення України / В. Старков // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 131-149. — Бібліогр.: 100 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT starkovv doístoríografíítradicíjnoíígrovoíkulʹturinaselennâukraíni |
| first_indexed |
2025-07-03T06:07:01Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:07:01Z |
| _version_ |
1836604795293532160 |
| fulltext |
131
Ігровий чинник культури в розвитку цивілізації видається
нам дуже важливим. Гра присутня в багатьох сферах життєдіяль-
ності людини1. Як безпосередні ігри різних статево-вікових груп,
так і ігрові елементи громадської та сімейної обрядовості напов-
нюють та урізноманітнюють життя людності.
Дослідження в царині української ігрової культури прова-
дяться вже понад двісті років. Як не дивно, але перший інтегро-
ваний реєстр основних українських народних ігор ми знаходимо
у літературному творі Івана Котляревського “Енеїда”:
Дідона вигадала грище,
Еней щоб веселіший був,
І щоб вертівся з нею ближче,
І лиха щоб свого забув:
Собі очиці зав’язала
І у панаса грати стала
Енея тільки б уловить;…
Тут всяку всячину іграли,
Хто як і в віщо захотів,
Тут інші журавля скакали,
А хто од дудочки потів,
І в хрещика, і в горюдуба,
Не раз доходило до чуба,
Як загулялися в джгута;
В хлюста, в пари, в візка іграли
І дамки по столу совали;
Чорт мав порожнього кута.
Валерій Старков (Київ)
До історіографії традиційної ігрової культури
населення України
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
132 133
Оскара Кольберга20, Ю. Мошинської21, численні праці в спеціа-
лізованих етнографічних періодичних виданнях (“Zbiór wiado-
mości do antropologii krajowej“ (виходив у Краковi у 1877–
1925 рр.), “Wisіa“ (Варшава, 1887–1905, 1916 рр.) та “Lud“
(Львiв, 1895–1938 рр.; Вроцлав, з 1946 р.) значно розширили як
джерельну, так і історіографічну базу досліджень ігрової культу-
ри українців на їх етнографічних теренах.
На початок ХХ ст. припадає певний “перепочинок” в дослі-
дженні народних ігор українців і можна відзначити лише пооди-
нокі публікації (П. П.22, Марко Грушевський23 та деякі інші). Не
можна не сказати і про втрати при вивченні ігрової культури
населення України. Різні за характером об’єктивні та суб’єктивні
причини не сприяли вивченню українських народних ігор ви-
значними діячами науки і культури кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Для Федора Вовка цей напрямок етнографічних досліджень не
був пріоритетним. Рання смерть не дозволила Митрофану Дика-
реву виконати свої плани з видання зібраних матеріалів з дитя-
чого життя, де чільне місце обіймали ігри і розваги. Несприятливі
життєві умови не дали завершити вже підготовлені праці про
українські народні ігри як Зенону Кузелі, так і Борису Грінченку.
І якщо підготовчі матеріали з цього питання М. Дикарева та З. Ку-
зелі можна вважати втраченими, то спадщині Б. Грінченка пощас-
тило більше і вона опинилась і перебуває в архівосховищах Укра-
їни, частково – у Відділі рукописних фондів ІМФЕ. Але незво-
ротною втратою є те, що ніхто з них не написав, і вже не напише,
про своє бачення генезису, класифікації українських народних
ігор та про інші питання, пов’язані з ігровою культурою укра-
їнців24.
Під час деякої “відлиги” двадцятих років, яка сприяла пев-
ному розвиткові української етнографії, відзначимо працю Ніни
Заглади, яка вивчала побут селянської дитини села Старосілля25.
1933 року видавництво “Academia” видало значний за обсягом
том “Игры народов СССР”26. Він являв собою своєрідну збірку
описів народних ігор з усіх куточків колишньої Російської імперії
і в ньому надруковано багато українського матеріалу. Але наш
аналіз дає підстави стверджувати, що численні невідповідності
Таким чином, вже в перших частинах “Енеїди”, які відно-
сяться до початку ХІХ ст., згадані дитячі та молодіжні ігри (“у
панаса”, “в хрещика”, “в горюдуба”, “в журавля”, тощо)2, а також
настільні ігри для дорослих (у “дамки”, різні карткові ігри)3, ігри
молоді на вечорницях (“у ворона”, “в тісної баби” тощо)4.
Описові етнографічні публікації початку сорокових років
ХІХ ст. Костянтина Сементовського5, Ізмаїла Срезневського6,
Амвросія Метлинського7 щодо народних ігор в середині сторіччя
продовжили Олександр Терещенко8, Михайло Максимович9,
Микола Маркевич10 та ін. При розгляді ігрових явищ поступово
сформувались два напрямки їх вивчення: це вивчення безпосе-
редніх ігор різних статево-вікових груп та ігрових елементів гро-
мадського і сімейного побуту людності. До кінця ХІХ ст. видання
українського ігрового фольклору Павлом Чубинським11, Єгором
Покровським12, Петром Івановим13 та багатьма іншими (серед
яких слід відзначити працю під редакцією Василя Іванова14), тео-
ретичні розробки Миколи Сумцова15 підняли вивчення ігрової
культури населення України на високий рівень.
Значний внесок у вивчення ігрової культури українців внес-
ли польські дослідники16. Ці дослідження мали давні традиції і
перша згадка про українські народні ігри датується ще XVI ст.
Себастiан Фабiан Кльонович (1545–1602 рр.) у третiй частинi
свого твору “Роксоланiя“, яка є найдавнiшою (1584 р.) пам’ят-
кою, що засвiдчує прояв зацiкавлення польських дослiдникiв
Україною, поряд iз вiдомостями про дитяче виховання, вмiстив
описи деяких українських дитячих iгор17. Вже Ізмаїл Срезнев-
ський у “Доповненнях та зауваженнях” до працi Костянтина
Сементовського “Зауваження до свят малоросiян” (1843 р.), вiд-
значивши досягнення польських дослiдникiв (В. Залеського,
Л. Голембйовського, Ж. Паулi, К.-В. Вуйцiцького, І. Червiнсь-
кого, З. Доленга-Ходаковського та iн) на нивi української етно-
графiї, використав їх повiдомлення про iгрову i розважальну
культуру українцiв (драматичну гру “цариця” – з Доленги-Хода-
ковського, хороводну гру у русинiв, “кривий танець” – iз В. За-
леського, акробатичну гру юнакiв в Саноцькому повiтi “піра-
міду” – iз Ж. Паулi та iн.)18. Праці Ксаверія Франца Мрочка19,
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
134 135
вувати цей термін у вивченні ігрових елементів традиційної на-
родної культури31. Виходячи з домінанти “гри” у словосполу-
ченні “ігрова культура”32, (хоча б за аналогією “танцювальної”,
“театральної” та “інших” культур), зазначимо, що в нашому ви-
падку домінантний зв’язок гри та культури значно глибший,
оскільки і театр, і танець, значною мірою, є також проявами ігро-
вої культури. Це випливає і з висновків В. М. Всеволодського-
Гернгрос, який досліджуючи традиційні ігри народів СРСР, поді-
лив їх на три великих групи: драматичні, орнаментальні та спор-
тивні і які в своєму історичному розвиткові прямують, відпо-
відно, до “народного” театру, танцю та спорту33.
Термін “традиційна ігрова культура” дослідники широко
вживають в наукових працях (Т Бернштам, А. Байбурін, С. Шма-
ков та ін.) та підручниках (В. Борисенко, А. Радугін), але обхо-
дять його визначення. Зокрема С. Шмаков писав, в етнографіч-
ному контексті, про обряди, звичаї, ритуали, церемонії як про-
шарки традицій ігрової культури34. На його думку, “в сучасній
літературі термін “гра” по відношенню до традиційної народної
культури, до соціальних ритуалів і церемоніалів не використову-
ється”35. З цим важко погодитися, оскільки термін “ігрова куль-
тура” є широко вживаний. Про ігрову культуру згадують Т. Берн-
штам: “Локальні відмінності ігрової культури східних сло-
в’ян...”36, “...молодіжна ігрова культура...”37; Г. Любімова: “Тра-
диційна молодіжна ігрова культура східних слов’ян...”38; А. Бай-
бурін: про співвідношення гри та ритуалу в контексті загальної
культури39. Наведені вислови про ігрову культуру є настільки
органічними в авторських контекстах, що в кожному випадку
не виникає питання права на існування дефініції, що підкреслює
вищезгадану семантичну домінанту “гри” в словосполученні
“ігрова культура”. І якщо навіть про ігрову культуру безпосе-
редньо не згадується, а “лише”, наприклад, про “святочні ігри”40,
поза сумнівом йдеться саме про ігровий елемент культури.
Певні об’єктивні труднощі у вивченні української етнографії
у радянський час позначились і на вивченні української народної
культури, в т.ч. і на вивченні народних ігор і розваг, а також ігро-
вого компоненту громадського та сімейного побуту. Кількість
роблять збірник непевним джерелом для дослідників ігрової
культури і звертатись до текстів записів збірки треба із застере-
женнями27.
На наш час термін “ігрова культура” ствердився в науковій
літературі. Концепція “ігрової культури” є однією з культуроло-
гічних концепцій, до прибічників якої в першу чергу зараховують
Йогана Гейзінгу, а також його послідовників, у творчості яких
проглядаються різні варіанти концепції Й. Гейзінги і який у своїх
працях спирався на традицію, яка виходила від І. Канта і С. Шил-
лера і яка пояснювала мистецтво з гри як спонтанну, незацікав-
лену діяльність, яка приємна сама по собі і незалежна від будь
якої мети. Гра старіша за культуру і основні риси її були сформо-
вані до виникнення людської спільноти. У своїй головній праці,
присвяченій ігровій діяльності людини, Й. Гейзінга і намагався
поєднати поняття гри з концепцією культури”28. “Homo Ludens”
(перше видання 1938 р.), яка вперше вийшла друком українською
мовою 1994 року переконала нас у правомірності застосування
терміну “ігрова культура” при розгляді як традиційних, так і но-
вітніх явищ, пов’язаних із життєдіяльністю людини. Назви роз-
ділів (“Природа і значення гри як явища культури”, “Гра і змаган-
ня як чинники формування культури”, “Ігровий елемент сучасної
культури”) яскраво виявляють і уточнюють основну ідею праці,
вміщену в її назві. Разом з тим, за Гейзінгою, поруч з тими форма-
ми життєдіяльності, які б ми назвали “руховими” і які пов’язані
з матеріальним виробництвом, військовою діяльністю (розділ
“Гра і війна”) тощо, гра тісно обіймає насамперед духовну сферу
людини (розділи “Гра і знання”, “Гра і поезія”, “Ігрові форми
філософії”, “Ігрові форми у мистецтві” тощо)29. Переказ ідей
Й. Гейзінги закінчимо його думкою, яка стосується “етнографіч-
ного” аспекту ігрової культури: “Коли б мені довелося викладати
мої міркування стисло, у вигляді тез, одна з них проголошувала
б: етнологія та споріднені з нею науки досі мало звертали увагу
на поняття гри та виняткову важливість ігрового чинника в роз-
витку цивілізації”30.
Саме поява праці Й. Гейзінги “Homo Ludens” до українського
читача спонукала нас, як зазначено вище, більш широко застосо-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
136 137
игрушки”55, де зібрані статті теоретичного характеру а також
описи конкретних ігор та розваг народів колишнього СРСР,
названий укладачами “першою спробою колективного розгляду”
цієї маловивченої теми56. Теоретичне осмислення гри як різно-
планового явища, а також різних його аспектів здійснив
В. Д. Шинкаренко в своїй монографії “Смысловая структура
социокультурного пространства: Игра, ритуал, магия.”57.
Т. О. Агапкіна присвятила свою монографію народному кален-
дарю, де основна увага приділена смисловій стороні календаря –
міфопоетичним темам і сюжетам, які дають сталі міжслов’янські
паралелі і “розігруються” на різних культурних мовах (пісні,
вірування, обряди та звичаї)58. Ігровому та святковому компо-
ненту життя селянина традиційного російського суспільства при-
свячена велика монографія І.О. Морозова та І.С. Слєпцової “Круг
игры. Праздник и игра в жизни севернорусского крестьянина
(ХІХ–ХХ вв.)”59.
Проблеми загальної дефініції поняття “гра” розглядають
матеріали міжнародної конференції “Логічний аналіз мови”, яка
відбулася в червні 2004 р. (понад сорок статей). В них докладно
проаналізовані ознаки та мета ігор, роль ігрового начала в різних
видах культури, соціальні ігри тощо60. Переважна більшість ста-
тей досліджує мовні, зокрема семантичні, аспекти дефініції. Але
є праці, які висвітлюють і етнографічні аспекти гри. Так, напри-
клад, у праці Т.І. Вендіної на прикладі російської традиційної
культури розглядається етнокультурна інтерпретація гри в кон-
тексті традиційної культури, виходячи з того, що гра первісно є
непродуктивна діяльність і протилежна праці. Аналізуючи се-
мантичний діапазон онтологічного, метафоричного та комуніка-
тивного аспектів цієї дефініції, автор доходить до висновку, що
основним функціональним призначенням гри є зняття трудової
перенапруги, бо в уявленнях традиційної культури праця складає
основу благополуччя та моральності людини61. Статті в різних
виданнях доповнюють картину досліджень традиційної ігрової
культури62.
Початок нового етапу розвитку української народознавчої
науки, який логічно співпав з отриманням Україною незалеж-
подібних публікацій була невеликою, а матеріали етнографічних
експедицій осідали в архівах різних інституцій і досьогодні є
маловивченими. В інтегральних публікаціях про українців ігрова
діяльність окремо не вирізнялась, залишаючись розчиненою при
висвітленні громадського побуту та календарної обрядовості. Це
стосується підготовленої, але так і не виданої, монографії “Укра-
їнці” (1959 р.)41 і, навіть, таких недавніх ґрунтовних видань як
“Українці” (Опішне, 1999 р.)42 або “Украинцы” (Москва,
2000 р.)43. В той же час, окрім окремих праць, присвячених кон-
кретним аспектам ігрової культури населення України44, слід від-
значити такі видання як “Ігри та пісні. Весняно-літня поезія тру-
дового року” (1963 р., Упорядник О.І. Дей)45, розділ “Украина”
в збірнику “Игры народов СССР” (1985, упорядники В.М. та
Л.І. Григор’єви та Г.В. Довженок)46, “Дитячий фольклор”
(1986 р., упорядник Г.В. Довженок)47, “Літала сорока по зеленім
гаю” (1990 р., упорядник Г.В. Довженок)48.
Незадовільний стан видання українських народних ігор в
ці часи особливо підкреслюють переліки джерел, з яких взято
описи ігор. Це – або видання ХІХ – початку ХХ ст., або – архівні
матеріали (переважно з фондів Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України)49.
У ХХ ст. традиційні явища стали значно поступатися новим
об’єктивним цивілізаційним явищам і цей наступ посилювався
і суб’єктивними ідеологічними причинами.
Протягом ХХ ст. регулярно з’являлися друком праці росій-
ських дослідників, присвячені ігровим явищам, які побутували
і в Україні. Серед цих явищ – відома драматична гра “просо
сіяли”50, різні ігри пов’язані з поховальними обрядами51, або з
іншими звичаями та культами52. Проблемі типології ігрових
явищ на прикладі персонажів в російській традиції виряджання
присвячена праця Л. Івлєвої53. Окремі праці висвітлюють пошуки
генезису окремих ігор54.
Останнім часом в російській етнографічній літературі з’яви-
лось чимало як теоретичних, так і прикладних праць з традицій-
ної ігрової культури, які розглядають проблеми і питання, анало-
гічні українській проблематиці. Так збірник “Народные игры и
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
138 139
В українській етнографічній літературі тема етнографії дитин-
ства, в якій ігрова культура обіймає чільне місце є предметом
зацікавлення багатьох дослідників. І. Щербак досліджує дитину в
обрядах і віруваннях українців ХІХ–ХХ ст.74, Є. Грицак – в
українських народних повір’ях75. Дитячим іграм присвячені і праці
інших дослідників76. Відомі етнографічні експедиції різних років
(“Муравський шлях”) досліджують серед інших тем і дитинство77.
Ігри молоді, які є важливим компонентом традиційного гро-
мадського побуту теж не залишаються поза увагою народознав-
ців. Вони досліджуються в різних контекстах, а саме: календар-
ної звичаєвості, взаємовідносин молодіжних громад, традицій
предків тощо (О. Фружинська, П. Гуменюк, О. Білик)78.
У дослідників викликає зацікавлення тема “ігор та забав при
мерці” і постать Зенона Кузелі, який зробив великий внесок у
дослідження цього явища. До цієї теми звертались останнім ча-
сом Р. Гузій79, О. Циганок80, В. Старков81, М. Зеленчук82, Н. Ак-
сьонова83. Незважаючи на відсутність нового польового матері-
алу, дослідники вбачають у відомих вже даних нові як історіогра-
фічні, так і етнографічні аспекти.
Сучасним об’єктом дослідження є українська народна іграш-
ка як історичний культурний феномен та важлива функціональна
частина народного середовища і робляться спроби осягнути різні
контексти національної “іграшкової культури”. В цьому напрямі
працюють О. Найден84, Л. Герус85, Н. Жмуд86.
Останнім часом, починаючи з середини 90-х років минулого
століття, набирає силу напрямок вивчення бойових мистецтв
України. І хоча ці дослідження з точки зору уважного історичного
розгляду мають, на нашу думку, певні вади, все ж дослідження
засновника української школи бойового гопака Володимира
Пилата у співдружності з істориками87, а також праці Тараса
Каляндрука (“Таємниці бойових мистецтв України” та “Загадки
козацьких характерників”)88 визначають нові аспекти традицій-
ної ігрової культури населення України і вони обговорюються
на відповідних Всеукраїнських конференціях89. Євген Приступа,
співавтор Пилата його першої праці про бойовий гопак, свої до-
слідження народної фізичної культури українців підсумував у
ності, припадає на дев’яності роки минулого століття. Поряд з
передруком багатьох наукових праць, які стали бібліографічною
рідкістю, але не втратили свого наукового значення (праці Федо-
ра Вовка63, Олекси Воропая64, згаданих вище Миколи Маркевича
і Михайла Максимовича та ін.), значно посилились народознавчі
дослідження. В першу чергу слід відзначити низку історико-
етнографічних досліджень, започаткованих ще з вісімдесятих
років минулого століття: “Бойківщина”, Гуцульщина”, ”Поділля”
та ін65. На сторінках фахових часописів, а також окремими ви-
даннями почастішали публікації, де висвітлювались різні аспекти
традиційної ігрової культури населення України. До відомого
часопису “Народна творчість та етнографія” додались “Народо-
знавчі зошити” Інституту народознавства НАН України у Львові,
“Берегиня”, заснована Василем Скуратівським та низка регіо-
нальних народознавчих видань.
За останні роки в Україні здійснено лише одне значне видан-
ня народних ігор. Це – антологія “Дзига”66. Її укладено як базовий
практичний посібник з українських дитячих і молодечих народ-
них ігор та розваг для запровадження ігрових методів у навчаль-
но-виховний процес. Практична цінність книги –“ у поданні
розмаїтого спектра народних ігор через обрядове коло невідділь-
но від пісні і танку як в джерельних записах визначних фолькло-
ристів”67. Відсутність будь якого наукового апарату роблять кни-
гу корисною лише для педагогів. Зазначимо наявність оригіналь-
ного класифікатора кількох сотень народних ігор, наведених в
книжці68. Наведена бібліографія утримує багато похибок і, на
жаль, ніяк не пов’язана із текстом книги69.
Публікація бібліографічних довідників, які полегшували на-
уковий пошук і сприяли розвиткові наукової думки завжди була
значною подією. Довідники Д. Зеленіна (1913 р.)70, О. Андрі-
євського(1930 р.)71, які містять етнографічні публікації, і нині
мають величезну наукову вагу. Поява останнім часом перших
томів бібліографічного довідника М. Мороза (1999 р.) (фолькло-
ристика)72 та групи науковців Харківського університету
(2008 р.)73 важко переоцінити, хоча не з усім, в останньому ви-
данні, можна погодитися і рецензія на нього – попереду.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
140 141
3 Там само. – С. 44, 71.
4 Там само. – С. 100.
5 Сементовский К. Замечания о праздниках у малороссиян. – Маяк. –
1843. – Т. ХІ. – Гл. ІІІ. – С. 1–45.
6 Срезневский И.И. Дополнения и замечания (к статье Сементовского
Конст. “ Замечания о праздниках у малороссиян”). – Маяк. – 1843. – Т. ХІ. –
Кн. XXVI. – Гл. ІІІ. – С. 45–57.
7 Метлинский А.Л. Дополнения и замечания к статье К. Сементов-
ского “Замечания о праздниках у малороссиян”). – Маяк. – 1843. – Т. ХІ. –
Кн. XXI. – Гл. ІІІ. – С. 71–74.
8 Терещенко А. Быт русского народа. – Ч. I–VII. – СПб, 1848. Особ-
ливо відзначимо в ігровому аспекті частину IV “Забавы, игры, хороводы”.
9 Максимович М. Дни и месяцы украинского селянина // Русская
беседа. – 1856. – Кн. І. – С. 61–83; Кн. ІІІ. – С. 73–208.
10 Маркевич Николай. Обычаи, поверья, кухня и напитки малорос-
сиян. Извлечено из нынешнего народного быта и составлено Николаем
Маркевичем. – К., 1860. – 8+164 с. Розділ “Весна”, п. 2. “Игры” (С. 70–
77).
11 Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспедиции
в Западно-русский край, снаряженной императорским Русским Географи-
ческим Обществом. – Т. I–VII. – СПб, 1872–1877. Особливо відзначимо в
ігровому аспекті том ІІІ “Народный дневник: календарь народных обычаев
и обрядов с соответствующими песнями: колядки, щедривки и богатый
вечер” та том IV “Обряды: родины, крестины, свадьба, похороны”.
12 Детские игры и забавы в некоторых станицах Кубанской и Терской
областей. Описаны учителями станичных и городских училищ по пригла-
шению окружного начальства и по инициативе Егора Арсентьевича По-
кровского // Сборник материалов для описания местностей и племен Кав-
каза. – 1886. – Вып. V. – Отд. 2. – С. 119–208. Окреме видання: Покров-
ский Е.А. Детские игры, преимущественно русские. – М., 1887.
13 Иванов П. Игры крестьянских детей в Купянском уезде. Собрал
П. Иванов (С предисловием Н.С. Сумцова) // Сборник Харьковского исто-
рического общества. – 1890. – Т. 2. – С. 4–81.
14 Жизнь и творчество крестьян Харьковской губ. Очерки по этногра-
фии края / Под ред. В. Иванова. – Харьков, 1898. – ХХХІІ+1012 с.
15 Сумцов Н.Ф. Культурные переживания // Киевская Старина. –
1889. – № 1. – С. 64–89; № 2. – С. 403–423; № 3. – С. 665–684; № 4. –
С. 124–140; № 5–6. – С. 485–506; № 7. – С. 28–46; № 8. – С. 402–427;
№ 9. – С. 631–652; № 10. – С. 18–51; № 11. – С. 281–327; № 12. – С. 582–
603; 1890. – № 1. – С. 60–90; № 2. С. 320–333; № 4. – С. 84–100; № 5. –
відповідній монографії у який, в хронологічному контексті роз-
глянув історичні та педагогічні аспекти явища, в якому ігровий
елемент посідає чільне місце90. Питання, які висвітлювались в
згаданій монографії, обговорювались в фаховому збірнику науко-
вих статей “Традиції фізичної культури в Україні”91 та монографії
Анатолія Цьося “Фізичне виховання в календарній обрядовості
українців”92.
Провідне місце в дослідженні ігрової культури українців на-
лежать науковцям Інституту мистецтвознавства, фольклористики
та етнології. Праці Олександра Курочкіна, Василя Балушка, Оле-
ни Чебанюк та інших працівників інституту наочно свідчать про
розвиток і поглиблення вивчення цього явища.
О. Курочкін насамперед, поряд з іншими питаннями, розгля-
дає ігрову діяльність людини як в традиційному сімейному побуті –
під час весільної93, а також поховальної обрядовості94, – так і гро-
мадському: при висвітленні ігрової діяльності новорічних обрядів
“Коза” і “Маланка”95. Його дослідження направлені на пошуки гене-
зису цих обрядодій і місця в них ігрового елементу. В. Балушок
протягом 90-х років докладно розглянув таку тему як юнацькі іні-
ціації у слов’янському світі та в українців і достатньо висвітлив,
поряд з ритуальним, і ігровий характер цього явища96. В полі зору
дослідника також висвітлення життя традиційної української пару-
бочої громади97. Одним з основних напрямків досліджень О. Чеба-
нюк є вивчення архаїчних вірувань і ритуалів у народних іграх98 та
місце народних ігор в календарній обрядовості та місце народних
ігор в календарній обрядовості99.
Наостанок автор може навести свій внесок у дослідження
джерельної бази народних ігор та розваг та вивчення історіогра-
фічного аспекту традиційної ігрової культури українців і зазна-
чити публікації на цю тему, які не згадані в цій статті100.
Підбиваючи підсумки, зазначимо кількісне і якісне зростан-
ня досліджень традиційної ігрової культури населення України.
1 Див.: Гейзінга Йоган. Homo Ludens. – К.: Основи, 1994. – 250 с.
2 Котляревський Іван. Енеїда // Котляревський І. Твори. – К., Наукова
Думка, 1982. – С. 44.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
142 143
Проблеми архівознавства і джерелознавства. – Вип. 4. Збірник наукових
праць до 90–річчя від дня народження професора В.І. Стрельського. – К.:
УДНДІАСД, 2001. – С. 237–245.
28 Гейзінга Й. Homo Ludens...– С. 5.
29 Існує точка зору про поділ культури на матеріальну і духовну як
“абсолютно хибний” (Див.: Кісь Роман, Маєрчик Марія, Кісь Оксана.
Переднє слово // Студії з Інтегральної Культурології. – Спеціальний випуск
“Народознавчих Зошитів” № 1 “Thanatos”. – Львів, 1996. – С. 5). Див.
також: Наулко Всеволод. Єдність і багатобарвність культури (замість
передмови) // Шевченко Євген. Українська народна тканина. – К., 1999. –
С. 22. Тут автор висловлює ту ж думку, але не так категорично.
30 Гейзінга Й. Homo Ludens...– С. 6.
31 Старков В.А. Особовий архів Володимира Гнатюка та його роль у
дослідженні ігрової культури українців // Архіви України. – 2001. – № 3. –
С. 86–100 та ін.
32 Старков В.А. До питання про ігрову культуру українців // Міжна-
родний Науковий Конгрес “Українська історична наука на порозі ХХІ ст.”
Чернівці, 16-18 травня 2000 р. Доповіді та повідомлення. – Т. 3. – Чернівці:
Рута, 2001. – С. 281–284.
33 Игры народов СССР… – С. ХVІ.
34 Шмаков С.А. Игры учащихся – феномен культури. – М., 1994. – С. 171.
35 Там само. – С. 176.
36 Бернштам Т.А. Совершеннолетие девушки в метафорах игрового
фольклора (Традиционный аспект русской культуры) // Этнические
стереотипы мужского и женского поведения. – СПб., 1991. – С. 236.
37 Її ж. К реконструкции некоторых русских переходных обрядов
совершеннолетия // Советская этнография. – 1986. – № 6. – С. 25.
38 Любимова Г.В. Обрядовые игры с переходной семантикой в рус-
ской традиционной культуре // Этнографическое обозрение. – 1998. –
№ 4. – С. 70.
39 Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре. – СПб., 1993. – С. 21.
40 Гаврилюк Елеонора. Еротичні імплікації рослинної символіки в укра-
їнській календарній обрядовості // Студії з Інтегральної Культурології. –
Спеціальний випуск “Народознавчих Зошитів” № 2 “Ритуал”. – Львів, 1999. –
С. 39–40.
41 Українці. К.:Видавництво АН УРСР, 1959. (Макет видання).
42 Українці: Історико-етнографічна монографія у двох книгах. –
Опішне: Українське народознавство, 1999. – 528+544 с.
43 Украинцы / Отв. ред. Н.С. Полищук, А.П. Пономарев. – М.: Наука,
2000. – 535 с.
С. 327–341; № 6. – С. 478–493; № 7. – С. 59–87; № 10. – С. 49–73. Окреме
видання: Киев, 1890. – 408 с. Його ж. Предисловие 1 // Иванов П. Игры
крестьянских детей в Купянском уезде. Собрал П. Иванов (С предисловием
Н.Ф. Сумцова) // Сборник Харьковского исторического общества. – 1890. –
Т. 2. – С. 3–8; Його ж. Дополнительные заметки // Иванов П. Игры
крестьянских детей… – С. 9.
16 Валерій Старков. Українські ігри та розваги у працях польських
етнографів ХІХ ст. // Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та
аспірантів. – Т. 3. – К.: ІУАД НАНУ, 1999. – С. 647–653.
17 Klonowicz S. Ziemie Czerwonej Rusi (Roxolania). Przekładał z ła-
cińskiego Wład. Syrokomla, Wilno, 1857. Український переклад “Роксо-
ланiї“, здiйснений М. Бiликом i опублiкований у збiрнику Львiвського унi-
верситету “Питання класичної фiлологiї“, вип. 2, Львiв, 1961, стор. 119–
156.
18 Срезневский И.И. Дополнения и замечания о праздниках у мало-
россиян… С. 45–57 (Материалы).
19 Mroczko Ks.F. Sniatynszczyzna // Przewodnik Naukowy i Literacki. –
Lwow, 1897. – № 3. – S. 193–207; № 4. – S. 289–304; №5. – S. 385–402;
№ 6. – S. 481–498; № 7. – S. 577–595.
20 Kolberg O. Pocucie. Obraz etnograficzny. – T. 1–4. – Krakow, 1882–
1889.
21 Moszyńska J. Kupajło, tudzież zabawy doroczne… // Zbiór wiadomości
do antropologii krajowej. – Т. 5. – 1881. – S. 24–101.
22 П. П. Некоторые детские игры в Маяках, Херсонской губернии
(Материалы к изучению игры) // Киевская Старина. – 1902. – № 9. – 401–
407.
23 Г. Мр. [Грушевський Марко] Дитина в звичаях і віруваннях
українського народу. Матеріали з полудневої Київщини, Зібрав Мр. Г. /
Обробив Др. Зенон Кузеля // Матеріали до українсько-руської етнології. –
Т. 8. – 1906. – VIII+VI+220 c.; Т. 9. – 1907. – ХХІІІ+ 144 с.
24 Старков Валерій. Українські народні ігри: втрати на шляху ви-
вчення // Концепції культури в історії української гуманітарної думки
ХІХ – ХХ ст. / Під ред. І. М. Юдкіна. – К., 2007. – С. 95–105.
25 Заглада Ніна. Побут селянської дитини. Матеріали до монографії
с. Старосілля // Матеріали до етнології. – Т. 1. – К., 1929. – С. 1–180.
26 Игры народов СССР: Сборник материалов составленный В.Н. Все-
володским-Гернгрос, В.С. Ковалевой и Е.И. Степановой – М.; Л.:Academia,
1933. – 564 с.
27 Старков В.А. До історії видання українських народних ігор: “Игры
народов СССР” (М.; Л.: Academia, 1933): Джерелознавчий аспект //
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
144 145
Традиционные рукопашные состязания в народной культуре восточных
славян ХІХ – начала ХХ века: Историко-этнографическое исследование. –
М., 1997. – 170 с.
53 Ивлева Л.М.: Мир персонажей в русской традиции ряженья: (К
проблеме типологии игровых явлений) // Народный театр: Сб. ст. // Ред.
Е.В. Гусев. – Л., 1974. – С. 20–35.
54 Бернштам Т.А. Следы архаических ритуалов и культов в русских моло-
дежных играх “Ящер” и “Олень” (опыт реконструкции) // Фольклор и этно-
графия: Проблемы реконструкции фактов традиционной культуры. – Л.,
1990. – С. 17–36; Її ж. “Молодая” и “старая” игра в аспекте космосоциальных
половозрастных процессов // Живая старина. – 1995. № 2. – С. 17–20;
Любимова Г.В. Обрядовые игры с переходной семантикой... – С. 70–81.
55 Народные игры и игрушки: Сб. статей / Отв. ред. Г.Н. Симаков. –
СПб., 2000. – 185 с.
56 Там же. – С. 2.
57 В.Д. Шинкаренко В.Д. Смысловая структура социокультурного
пространства: Игра, ритуал, магия. – М.: КомКнига, 2005. – 232 с.
58 Агапкина Т.А. Мифопоэтические основы славянского народного
календаря. Весенне-летний цикл. – М.: Индрик, 2002. – 816 с.
59 Морозов И.А., Слепцова И.С. Круг игры. Праздник и игра в жизни
севернорусского крестьянина (ХІХ–ХХ вв.). – М.: Индрик, 2004. – 920 с.
60 Логический анализ языка. Концептуальные поля игры / Отв. ред.
Н.Д. Арутюнова. – М.: Индрик, 2006. – 544 с.
61 Вендина Т.И. Игра в языке русской традиционной культуры: этно-
культурная интерпретация // Логический анализ языка. Концептуальные
поля игры…. – С.375–391.
62 Новикова Е.С. Народный игровой календар крестьян (по матери-
алам Архангельской области) / Полевые исследования Института этно-
логии и антропологии РАН. – М., 2001. – С. 273–294.
63 Найвідоміші праці Федора Вовка “Антропологические особен-
ности украинского народа” и “Этнографические особенности украинского
народа”, які вийшли друком 1916 року в другому томі енциклопедії “Укра-
инский народ в его прошлом и настоящем” були перевидані лише в діас-
порі, у Празі наприкінці 20-х років: “Студії з української етнографії та
антропології”. За часів незалежності “Студії…” були перевидані 1995 року
київським видавництвом “Мистецтво”. Стосовно останнього видання див.:
Старков Валерій. Текстологічні зауваження до антропологічних і етногра-
фічних праць Ф.К. Вовка // Український археографічний щорічник. – Нова
серія. – Вип. 7 (Український археографічний збірник. – Т. 10). – К.; Нью-
Йорк: Видавництво М.П. Коць, 2002. – С. 97–104.
44 Наприклад: Кувеньова О.Ф. Про деякі традиційні народні ігри та
розваги // Народна творчість та етнографія. – 1959. – № 2.. – С. 84–93;
Шанін Ю. Ігри українського народу // Старт. – 1967. – № 10. – С. 22–23;
Кітова С. “Водіння куста на Поліссі” // Народна творчість та етнографія. –
1972. – № 3. – С. 67–73 та ін.
45 Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року / Упорядник
О.І. Дей. – К.: Видавництво АН УРСР, 1963. – 670 с.
46 Игры народов СССР / Сост. Л.В. Былеева, В.М. Григорьев. – М.:
ФиС, 1985. – С. 103–116.
47 Дитячий фольклор / Упорядник Г.В. Довженок. – К.: Дніпро, 1986. –
304 с.
48 Літала сорока по зеленім гаю: Дитячі та молодіжні українські на-
родні ігри / Упорядник Г.В. Довженок. – К.: Молодь, 1990. – 160 с.
49 Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року… – С. 587–
635; Дитячий фольклор… – С. 284–300; Літала сорока по зеленім гаю… –
С. 147–154; Игры народов СССР…(1985) – С. 104.
50 Тихоницкая Н.Н. Русская народная игра “Просо сеяли” // Советская
этнография. – 1938. – № 1. – С. 145–165.
51 Зилинский О. Из восточнославянских народных игр (Кострома-
Коструб) // Русский фольклор: Исторические связи в славянском фольк-
лоре. – М., 1968. – С. 198–211; Гусев В.Е. От обряда к народному театру
(эволюция святочних игр в покойника) // Фольклор и этнография: Обряды
и обрядовый фольклор. – М., 1974. – С. 49–59; Малашенко Н.С. Взаимо-
связи обряда “Похороны Костромы” с детской игрой “в Кострому” //
Проблемы изучения русского устного народного творчества. – М., 1979. –
С. 89–103; Клейн Л.С. Похороны бога и святочные игры с умруном //
Балто-славянские этнокультурные и археологические древности: Погре-
бальный обряд. – М., 1985. – С. 48–50.
52 Орел В.Э. О восточнославянских играх, связанных с культом
пчел // Симпозиум по структуре балканского текста. – М., 1976. – С. 38–
44; Машков В. Игра в тура // Живая старина. – 1982 – № 2. – С. 165–170;
Дмитриева С. Обрядовое купание невесты (опыт анализа элементов сва-
дебной игры славян) // Македонский фольклор. – 1983. – Т. 32. – С. 93–99;
Ивлева Л.М. Мир персонажей в русской традиции ряженья: (К вопросу о
ряженье как типе игрового перевоплощения) // Русский фольклор. – 1987. –
Т. 24. – С. 65–75; Зрелищно-игровые формы народной культуры: Сб.
науч. ст. // Отв. ред. и сост. Л.М. Ивлева. – Л., 1990. – 239 с.; Морозов И.А.
Игровые формы свадьбы в системе традиционных “переходных” обрядов //
Живая старина. – 1995. – № 2. – С. 21–26; Горбунов Б.В. Игра в войну в
народной традиции // Живая старина. – 1996. – № 4. – С. 11–12; Його ж.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
146 147
75 Грицак Є. Дитина в українських народних повір’ях // Неопалима
купина. – 1995. – № 3–4. – С. 75–100.
76 Куцер А. Гей діточки, дайте ручки: Народні дитячі ігри українців
Чехословаччини. – Пряшів, 1990. – 174 с.; Давидюк В. Від “Куці-баби”
до “Опанаса” // Соціалістична культура. – 1990. – № 4–5. – С. 74–75.
77 Дитинство і народна культура Слобожанщини: Матеріали фольк-
лорно-етнографічних експедицій 1992–2000 рр. – Харків, 2000. – 316 с.
78 Фружинська О. “Кривий танець” як одна з найархаїчніших гаївок //
Народознавчі зошити. – 1999. – Зош. 3. – С. 387–394; Гуменюк П. “Коза”:
проблема інтерпретації обрядової гри в етнографічній літературі // Народ-
на творчість та етнографія. – 2004. – № 1–2. – С. 100–102; Данилевська Н.,
Ткач М. Ой ти, калито, ой медовая: [Календарно-обрядове дійство “кали-
та”]. – К., 2004, – 70 с; Білик О. Культ предків і народна гра // Фолькло-
ристичні зошити. – 2001. – Вип.. 4. – С. 93–96; Ігрові веснянки (мелотипо-
логія, генезис, історико-географічний аспект) // Матеріали до української
етнології. – 2004. – Вип. 4 (7). – С. 221–232.
79 Гузій Р. Зенон Кузеля – дослідник похоронної обрядовості укра-
їнців // Народознавчі зошити. – 2000. – Зош. 6. – С. 1012–1016; Його ж.
Похоронні звичаї та обряди Карпат (ХІХ–ХХ ст.). Автореферат дис. …
канд. іст. наук. – Львів, 2002. – 24 с.
80 Циганок О. Обрядові ігри в похоронній звичаєвості українців //
Народознавчі зошити. – 2001. – № 3. – С. 646–648.
81 Старков В. До питання про ігровий елемент української традицій-
ної обрядовості (Внесок Зенона Кузелі у дослідження “ігор та забав при
мерці” // Матеріали до української етнології: Збірник наукових праць. –
Вип. 2(5). – К., 2002. – С. 279–286.
82 Зеленчук М. Похоронні звичаї та обряди на Гуцульщині: ігри та
забави при померлому // Діалектологічні студії. 2: Мова і культура. – Львів,
2003. – С. 241–247.
83 Аксьонова Н.В. “Забави при мерці” як обряд переходу //
Р.Ф. Кайндль: Новітні етноісторичні виміри: Матеріали 2-го Міжна-
родного наукового семінару “Кайндлівські читання”. Чернівці, 2005. –
С. 200–208.
84 Найден О. Початкова семантика українських народних ляльок та
перехід їх обрядових функцій в ігрові // Народна творчість та етнографія. –
1986. – № 1. – С. 32–37; Його ж. Українська народна іграшка: Історія.
Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. – К.: АртЕк,
1999. – 256 с.
85 Герус Л. Українська народна іграшка. Львів: ІН НАН України,
2004. – 264 с.
64 Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. –
К.: Оберіг, 1993. – 590 с. Текст видрукований за виданням: Воропай О.
Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – Мюнхен.: Українське
видавництво, 1966.
65 Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження / З.Є. Болтарович
та ін. – К.: Наукова думка, 1983. – 304 с.; Етнографія Києва і Київщини.
Традиції та сучасність / За ред. В.Ф. Горленка. – К.:. – К.:Наукова думка, 1986. –
372 с.; Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження / П.І. Арсенич та
ін. – К.: Наукова думка, 1987. – 472 с.; Полесье. Материальная культура /
В.К. Бондарчик и др. – К.: Наукова думка, 1988. – 448 с.; Поділля: Історико-
етнографічне дослідження / Л.Ф. Артюх та ін. – К.: Доля, 1994. – 500 с.; Холм-
щина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження. К.: Родовід, 1997. –
384 с.; Лемківщина: Історико-етнографічне дослідження у 2-х т. – Т. 1.
Матеріальна культура; Т. 2. Духовна культура. – Львів: ІН НАНУ, 1998–2002. –
360+420 с.; Кожолянко Г.К. Етнографія Буковини. – Т. 1–3. – Чернівці: Золоті
литаври, 1999–2004. – 378+418+388 с.; Сумцов М.Ф. Слобожане. – Харків:
Акта, 2002. – 230 с. (перевидання 1918 р.) та ін.
66 “Дзиґа”. Українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги /
Композиція П.Г. Черемського, укладачі В.І. Семеренський, П.Г. Черем-
ський. – Харків: Друк, 1999. – 528 с.
67 Жулинський М. До читачів // “Дзига”… – С. 6.
68 “Дзига”… – С. 497–527.
69 Там само. С. 528.
70 Библиографический указатель русской этнографической литера-
туры о внешнем быте народов России. 1710–1910 г.г. (Жилище. Одежда.
Музыка. Искусство. Хозяйственный быт.). составил Д.К. Зеленин. – СПб.,
1913. – ХХХІХ+733 с.
71 Андрієвський О. Бібліографія літератури з українського фольк-
лору. – К., 1930. – ХХVII+ 778 с.
72 Бібліографія українського народознавства у 3-х томах / Зібрав і
упорядкував Мирослав Мороз. – Львів: ІН НАНУ, 1999. – Т. 1. – Кн. 1–
2. – 1097 с.
73 Символічні коди народної культури (міфологія, фольклористика
та етнологія). Бібліографічні матеріали з білоруської, російської та україн-
ської міфології, фольклору та етнології / Укладачі Н.В. Аксьонова та ін. –
Харків: ХНУ, 2008. – 336 с.
74 Щербак І. Діти в обрядах і віруваннях українців ХІХ–ХХ ст.
(статево-віковий аспект традиційної культури): Автореферат дис. … канд.
іст. наук. – К., 2004. – 18 с.; Її ж. Діти в традиційних обрядах і звичаях
українців // Народна творчість та етнографія. – 2003. – № 3. – С. 71–74.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
148 149
ному освітленні // Українське народознавство: Стан, перспективи розвитку
на зламі віків. – К., 2000. – С. 255–256.
99 Чебанюк О. Народні ігри в системі календарно-обрядових свят укра-
їнців // Література. Фольклор. Проблеми поетики. – К., 1996. – С. 5–9.
100 Ігрова культура населення Полтавщини та Слобожанщини у дру-
гій половині ХІХ ст. (історіографічний аспект) // Історична пам’ять:
Науковий збірник. – Випуск 1. – Полтава, 1998. – С. 186–189; Відомості
про народні ігри та розваги селян Київщини у творчій спадщині Де ля
Фліза // Пам’ять століть. – 2001 – № 1 – С. 90–93; Весняні ігри в тради-
ційній календарній обрядовості українців (від Стрітення до Великодня) //
Пам’ять століть. – 2001 – № 2 – С. 116–121; Ігри та розваги Лубенщини
кінця ХІХ ст. у творчій спадщині Василя Милорадовича // Архівознавство.
Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий науковий збірник. – Вип. 4:
Студії на пошану Руслана Пирога. – К., 2001. – С. 483–492; Ігрові елементи
культури та побуту запорозького козацтва // Наукові записки: Збірник праць
молодих вчених та аспірантів. – Т. 6. – К.: ІУАД НАН України, 2001. –
С. 274–278; Джерело вивчення фольклорно-етнографічної спадщини укра-
їнців Придонщини кінця ХІХ ст. (за матеріалами архіву Інституту мис-
тецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України) // Архіви
України. – 2001. – № 6. – С. 116–120; Збірка народних ігор і розваг з Чер-
нігівщини кінця ХІХ ст. з фонду Володимира Гнатюка Відділу рукописних
фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М.Т.Рильського НАН України // Археографічний щорічник. – Нова
серія. – Вип. 5/6. (Український археографічний збірник. – Т. 8/9) – К.,
2001. – С. 341–364; З неопублікованої фольклорно–етнографічної спад-
щини Івана Манжури (народні ігри) // Південна Україна ХVІІІ–ХІХ сто-
ліття: Записки науково–дослідної лабораторії історії Південної України
Запорізького державного університету. – Вип. 6. – Запоріжжя: РА “Тандем–
У”, 2001. – С. 230–234; Традиційна ігрова культура населення України:
спроба пояснення дефініції // Вісник Київського інституту “Слов’янський
університет”. – Вип. 12. Історія. – К., 2002. – С. 266–276; Відомості про
українські народні ігри у творчій спадщині Бориса Грінченка // Література
та культура Полісся. – Вип. 18. – Ніжин, 2002. – С. 143–148; Народні ігри
і розваги Чернігівщини другої половини ХІХ ст. (з фонду Володимира
Гнатюка Відділу рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольк-
лористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України) // Література та
культура Полісся. – Вип. 19. – Ніжин, 2001. – С. 158–173; До питання про
ігрову культуру циган // Наукові записки / Інститут української археографії
та джерелознавства НАН Україні. – Т. 15. – К., 2008. – С. 394–401.
86 Жмуд Н. Апотропеїчні функції української народної іграшки //
Етнічна історія народів Європи. – Вип.. 17. – К., 2004. – С. 111–117.
87 Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фі-
зичної культури (Частина 1). – Львів: Троян, 1991. – 104 с. та подальші
розширені видання В. Пилата з бойового гопака: Пилат В. Бойовий гопак. –
Львів: Галицька Січ, 1994. – 288 с.
88 Каляндрук Т. Таємниці бойових мистецтв України. – Вид 2-е. –
Львів: Сполом, 2004. – 304 с.; Його ж. Загадки козацьких характерників. –
Львів: Піраміда, 2006. – 272 с.
89 Бойові мистецтва України: Науково-практичний збірник за матері-
алами Всеукраїнської конференції. – К.: МАУП, 2005. – 132 с.
90 Приступа Є.Н. Народна фізична культура українців. – Львів: УСА,
1995. – 254 с.
91 Традиції фізичної культури в Україні: Збірник наукових статей /
За заг. ред.. С.В. Кириленко, В.А. Старкова, А.В. Цьося. – К.: ІЗМН, 1997. –
248 с.
92 Цьось А.В. Фізичне виховання в календарній обрядовості україн-
ців. – Луцьк: Настир’я, 2000. – 376 с.
93 Курочкин А. В. Архаический свадебный танец-игра “Журавль” //
Живая старина. – 2003. –№ 1. – С. 12–14; Його ж. Архаїчний весільний
танець-гра “Журавель” (“Бусел”) // Матеріали до української етнології. –
К., 2002. – Вип. 2 (5). – С. 140–145; Його ж. “Метод синкретичних вузлів”
і давні весільні ігри українців // Там само. – 2003. – Вип. 3(6). – С. 53–60.
94 Курочкін О. Маски тварин у поховальних іграх українців // Родо-
від. – 1992. – № 4. – С. 32–39; Його ж. Поховальні забави – релікти дохрис-
тиянського світогляду // Берегиня. – 1998. – № 3–4. – С. 106–123.
95 Курочкін Олександр. Українські новорічні обряди “Коза” і “Малан-
ка” (з історії народних масок). – Опішне: Українське народознавство,
1995. – 392 с.
96 Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян. – Львів;
Нью-Йорк, 1998. – 216 с.; Його ж. Инициации древних славян (попытка
реконструкции) // Этнографическое обозрение. – 1993. № 4. – С. 57–66.
97 Балушок В. Парубочі громади в українському селі // Київська ста-
ровина. – 1995. – № 5. – С. 84–87.Його ж. Парубочі ініціації в українському
традиційному селі // Родовід. – 1996. – № 7. – С. 29–37.
98 Чебанюк О. Релікти архаїчних вірувань і ритуалів у деяких дівочих
весняних іграх // Народна творчість та етнографія. – 1997. – № 4. – С. 86–
95. Її ж. Магічна символіка танкових рухів та ігрових дій // Регрес і реге-
нерація у народному мистецтві. – К., 1998. – С. 92–99; Її ж. Первісний
агон і гендерні стосунки між дівочою і парубочою громадами у фольклор-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|