Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона)

Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона)

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автор: Горбач, Ю.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26418
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона) / Ю.Горбач // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 462-473. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-26418
record_format dspace
spelling irk-123456789-264182011-09-01T12:19:24Z Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона) Горбач, Ю. 2008 Article Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона) / Ю.Горбач // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 462-473. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26418 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Горбач, Ю.
spellingShingle Горбач, Ю.
Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона)
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Горбач, Ю.
author_sort Горбач, Ю.
title Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона)
title_short Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона)
title_full Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона)
title_fullStr Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона)
title_full_unstemmed Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона)
title_sort микола читинський та його листи до івана огієнка (митрополита іларіона)
publisher Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2008
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26418
citation_txt Микола Читинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона) / Ю.Горбач // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 462-473. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT gorbačû mikolačitinsʹkijtajogolistidoívanaogíênkamitropolitaílaríona
first_indexed 2025-07-03T06:07:05Z
last_indexed 2025-07-03T06:07:05Z
_version_ 1836604799259246592
fulltext 462 463 І. Огієнка, поки ще недостатньо досліджена вітчизняними істори- ками, хоча вона безперечно заслуговує на це. М. Битинський народився у сім’ї поштово-телеграфного уря- довця в м. Літині на Поділлі (тепер Вінницька область). Почат- кову освіту майбутній художник здобув у Кам’янецькій школі, яку закінчив 1908 р.3 Одночасно М. Битинський вчився малю- ванню. Його викладачами були такі відомі майстри пензля, як Вячеслав Розвадовський (саме він 1905 р. заснував у Кам’янці- Подільському художню школу прикладних мистецтв з інтернатом для сільських дітей) та Микола Роот4. Закінчивши школу, М. Би- тинський до 1912 р. працював у канцелярії Подільської контроль- ної палати, а потім був слухачем 2-річних Педагогічних курсів при Кам’янецькій вищій початковій школі. 1914 р. він закінчив ці курси зі званням учителя початкової школи і правом викладати у 2-класових сільських школах5. Впродовж 1914-1915 рр. М. Битинський працював учителем народної школи с. Карбівка Гайсинського повіту, а в листопаді 1915 р. був мобілізований до царської армії. Воював у складі 9-го Фінляндського стрілецького полку в Карпатах6. Був коман- дирований до Петрограду для вступу у Військову школу. У січні 1916 р. М. Битинський вступив юнаком до Оранієнбаумської вій- ськової школи, яку закінчив у званні прапорщика 26 квітня того ж року7. У старшинських рангах прапорщика, підпоручника та поручника російської армії брав участь у війні проти німців на Північному фронті. За цей час перебував на посадах молодшого старшини роти та начальника полкової саперної команди в 66 пі- шому Бутирському полку та 17-й дивійзійній інженерній роті8. У 1917 р. під час безладдя на фронті М. Битинський повер- нувся в Україну, де наказом Генерального Секретаріату Цен- тральної Ради був демобілізваний, щоб у якості вчителя вести культурницьку роботу на селі. Розпорядженням Кам’янецької повітової шкільної ради він був призначений завідуючим почат- ковою школою спочатку в с. Людвіполі, а пізніше в с. Демшині Кам’янецького повіту. На посаді вчителя М. Битинський пере- бував до березня 1919 р., у цей же час він закінчив курси україно- знавства для вчителів повіту9. Останнім часом дедалі більшу увагу дослідників привертає до себе постать визначного українського церковного та держав- ного діяча, вченого з великої літери, поета, мислителя Івана Іва- новича Огієнка. Різні аспекти його непростого, насиченого бурх- ливими подіями життя та надзвичайно активної діяльності вже стали предметом багатьох наукових статей, книг, кандидатських і докторських дисертацій1. Особливо великий інтерес з боку віт- чизняних істориків викликає багата епістолярна спадщина митрополита Іларіона (І. Огієнка)2, яка, крім листів самого мит- рополита, включає в себе листи від багатьох духовних та світсь- ких організацій, відомих тогочасних українських громадських, політичних, церковних діячів, учених, письменників, художни- ків, тощо. Листи є різними за змістом і характером написання, вони містять в собі багато цінної інформації, яка безпосередньо стосується різних етапів життя та діяльності самого Івана Огієн- ка, його друзів, знайомих, нерідко зовсім випадкових персонажів, які навіть ніколи не були знайомі з митрополитом Іларіоном, але встановленням осіб яких доводиться наполегливо займатися археографам, коли вони працюють над коментарями. Серед численних адресатів митрополита Іларіона був і Мико- ла Оверкійович Битинський (24.11.1893–24.12.1972), добре відомий, на жаль, більше для української діаспори, ніж для його співвітчиз- ників у Великій Україні, вчений-геральдист, художник-графік, поет, громадський діяч. Постать М. Битинського, порівняно з постаттю Юлія ГОРБАЧ (Київ) Микола Битинський та його листи до Івана Огієнка (митрополита Іларіона) http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 464 465 але за браком середньошкільної освіти не міг відразу бути зарахо- ваний до числа студентів інституту13. Попри першу невдачу, у листопаді того ж 1923 р. М. Битин- ський вступив на Матуральні курси при Українській господар- ській академії (Прага), а вже 1924 р. розпочав навчання в Укра- їнському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова на відділенні історії та соціальних наук, одночасно беручи при- ватні уроки з графіки та геральдики. У цей же час він починає працювати співредактором і співробітником військового журналу „Гуртуймося” (пропрацював у цьому часописі 10 років, про що тепло згадує його друг В. Филонович14). Отримавши диплом пе- дагога середніх шкіл, тривалий час вчителював в українській гімназії в с. Білках на Закарпатті. У березні 1939 р. М. Битинський вступив до Карпатської Січі й 1941 р. брав участь у війні Карпатської України з мадярськими фашистами. Протягом 1942-1945 рр. робітником-чорноробом він приму- сово працював у Берліні на фабриці „Рейнметал Борсіг”. 1945 р. М. Битинський вступає до Української Національної Армії генерала Павла Шандрука та стає старшиною при його штабі. У червні 1948 р. Вища Військова Рада Уряду УНР (в екзилі) при- своює йому звання підполковника15. Після завершення Другої світової війни М. Битинський про- тягом 1945–1950 рр. викладає історію, філософію, малювання, креслення, мистецтво в українських таборах у Німеччині (Ашаф- фенбург, Байройт, Майнц-Кастель, Етрінген)16 . 1951 р. М. Битинський разом з дружиною Надією переїж- джає до Канади, у Торонто. Там він понад 11 років викладав теорію та історію українського мистецтва на курсах українознав- ства ім. Г. Сковороди та на курсах українознавства ім. І. Котля- ревського при кафедрі св. Володимира. Саме тут і зав’язалося його листування з митрополитом Іларіоном. Перебуваючи далеко від батьківщини, М. Битинський не по- ривав з нею, беручи, зокрема, активну участь у громадському житті українських емігрантів. Він був членом Союзу колишніх українських вояків у Канаді, Генеалогічно-геральдичного това- До українського війська М. Битинський вступив на початку 1918 р. у званні поручика. Після мобілізації у званні молодшого старшини до 2-го інженерного куреня у Вінниці, навчався на спеціальних військово-учительських курсах у Кам’янці-Поділь- ському й отримав звання інструктора національної освіти10. У квітні 1919 р. М. Битинський вступає до 1-го рекрутового полку армії УНР, обіймає посади командира полкової технічної сотні і водночас старшини культосвітнього відділу при штабі полку. У тому ж 1919 р. він бере участь у боях проти денікінців і потрапляє в полон, але успішно тікає з нього. Проте майже відразу його знову беруть у полон, цього разу вже поляки, і він опиняється у таборі військовополонених у м. Ланьцут. Там М. Битинський вступає до VI січової стрілецької дивізії генерала Марка Безручка на посаду старшини для особливих доручень 6-го технічного куреня і старшини освіти куреня11. У 1920 р. М. Битинський був інтернований до Польщі й пе- ребував у таборах Олександрові-Куявському, Щипіорно, Каліші. За час перебування на інтернації він працював начальником куль- турно-освітнього відділу дивізії та таборів. За цей час відкрив 4 школи для неграмотних козаків у 6 дивізії; редагував таборовий часопис „Нове життя”; видавав друком книжки з військового фаху та українознавства; керував таборовою книгозбірнею; читав лекції з історії України в куренях дивізії; заснував таборову „Ко- зацьку Просвіту” в Щипіорно; опікувався „Хатою Стрільця”; від- крив курси українознавства для жінок табору, а також курси іноземних мов, курси агрономії та бухгалтерії, працював деко- ратором у „Драматичному Товаристві ім. М. Садовського” в Щи- піорно; улаштовував таборові історико-національні свята, нау- кові виклади та мистецькі вечірки; працював у таборовій газеті „Український сурмач”, журналі „Релігійно-Науковий Вістник”; завідував культурно-освітньою секцією в „Громаді Старшини” 6 дивізії; працював при реорганізації „Таборової Гімназії” в Щипіорно12. Після ліквідації польських інтернаційних таборів, у жовтні 1923 р. М. Битинський подав прохання про вступ до Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі, http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 466 467 тральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва Укра- їни (ЦДАМЛМ) (фонд 1294, опис 1, справа 30). Це копії листів М. Битинського, передані з Архіву митрополита Іларіона (Івана Огієнка) в Канаді о. Т. Міненком. Більшість з них написані від руки, декілька надруковані на друкарській машинці. Зазначені листи до певної міри доповнюють інші листи (всього 12) М. Би- тинського до митрополита Іларіона, опубліковані о. Ю. Мициком у його праці 2006 р. „Листування митрополита Іларіона (Огієн- ка)”21. І перші, і другі листи стосуються одного проміжку часу – 1952–1964 рр., очевидно тому більшість тем, заторкнутих у них, перегукуються. Листування М. Битинського з І. Огієнком розпочалося після вимушеного переїзду українського художника на постійне про- живання до Канади. Одним із багатьох занять М. Битинського далеко за межами батьківщини стало малювання, яке приносило йому не дуже значні заробітки. Добре відомо, що професія ху- дожника – справа не завжди вдячна і нерідко багатьом талано- витим людям доводиться роками, якщо не десятиліттями, тору- вати свій шлях до народного визнання та матеріального добро- буту. М. Битинський, який опинився в чужій країні разом з роди- ною, щоб заробити на прожиття, всіляко використовував, у першу чергу, свій художній талант. Він малював ікони, образи та пла- щениці для православних церков у Канаді, виконував інші замов- лення місцевих церковних громад. Розуміючи, що за протекцією поважних і впливових серед місцевої української громади осіб йому буде легше знайти замовників, художник іноді звертався за допомогою до митрополита Іларіона, авторитет якого серед церковних діячів і звичайних канадських українців був беззапе- речним: „Я хотів би звернутися до зарядів церковних громад тих міст і запропонувати їм свої послуги, як іконографа щодо малю- вання для них іконостасних образів. Може мені пощастило б з тими церковними громадами порозумітися, й я з Божою поміччю і за Вашим щасливим благословенням та цінною для мене про- текцією намалював би образи тих нових іконостасів”22. М. Битинський виконував також художні замовлення і са- мого митрополита Іларіона, про що згадується в окремих листах: риства в Америці, Української Вільної Академії Наук у Канаді, Українського товариства подолян, православної кафедральної громади, братства св. Володимира та інших17. М. Битинський був також автором багатьох поетичних і про- зових творів, публікуючи їх під псевдонімом Микола Оверкович. Серед його творів збірка поезій „В громі і бурі”, поема „На брамі України”, балада „Сузір’я лицарів”, містична поема „Ангел по- мсти”, присвячені пам’яті його загиблих у бою побратимів і всіх українських патріотів. Ці твори увійшли до збірки „Кенотаф”, виданій 1963 р. у Торонто, щоб вшанувати пам’ять про загиблих за українську державність під Крутами та Базаром18. Будучи багатосторонньо обдарованою людиною, М. Битинсь- кий не припиняв працювати і як художник-графік та геральдист. Він є автором великої кількості праць на тему української гераль- дики, найкращими з яких є „Альбом гербів українських земель”, „Герби українських гетьманів”, „Уніформи українського війська доби визвольної боротьби 1917–1921 рр.”, „Державні відзнаки України”. Він написав і науково обробив працю „Геральдика”, яку мріяв побачити надрукованою та на друк якої довгі роки збирав і відкладав зі своїх, більш ніж обмежених засобів, гроші. Серед його проектів відомі також „Хрест Симона Петлюри”, знак і грамота „Воєнного хреста”, багато хоругв, знамен, стягів19. Помер М. Битинський у м. Торонто (Канада). Перед цим він довгий час хворів, але підтримуваний люблячою дружиною, мужньо боровся з недугою. По собі цей визначний український художник, геральдист, поет, громадський діяч, справжній патріот своєї батьківщини залишив 52 літературні та геральдичні праці, 36 малярських і графічних (серед них „Розстріл 359 під Базаром”), 36 з гераль- дичного оформлення гербів, 28 зі сфрагістики, 36 про ордени та відзнаки, нагрудні значки, грамоти, багато картин та 20 різних листівок, 16 проектів надгробних пам’ятників. Увесь цей спадок потребує глибокого дослідження, вивчення, представлення на огляд широких мас в Україні20. У даній статті йтиметься про листи (всього 16) від М. Битин- ського до митрополита Іларіона, які зараз знаходяться в Цен- http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 468 469 українців. В одному з листів М. Битинський, зокрема, писав: „При цьому надсилаю свою невеличку геральдичну розвідку з двома рисунками для друку у Вашому високоцінному журналі „Наша культура”28. Про „Нашу культуру” йдеться загалом майже в кожному листі М. Битинського до митрополита Іларіона. Інший часопис, який згадується у листах, це „Віра і культура”. М. Би- тинський віддавав друкуватися свої дописи і сюди, а тому, бувало, просив митрополита Іларіона повпливати на редакцію „Віри і культури” (вона йому теж підпорядковувалася) з тим, щоб при- швидшити друк якоїсь з його геральдичних розвідок. Так, в од- ному зі своїх листів він писав: „…Ласкаво прошу вплинути на редакцію „В[іри] і К[ультури]”, щоб нарешті закінчити друкуван- ня моєї розвідки про герб Архистратига…”29 Як видно з багатьох листів, І. Огієнко виступав також у ролі критика та рецензента публіцистичних робіт М. Битинського на геральдичну тематику і думка митрополита Іларіона з цього при- воду була для дослідника дуже важливою: „Перед тим, як вислати Вам цю річ на розгляд і просити про уміщення її в цінному Ва- шому журналі „Віра і культура”, ласкаво прошу не відмовити подати мені деякі цінні Ваші й авторитетні поради”30. Читаючи листи М. Битинського до митрополита Іларіона, часто впадає також у вічі, що спілкування з останнім давало М. Битинському не лише необхідний для кожного науковця обмін думками та інформацією, але й натхнення, необхідне для подальшої роботи у сфері вивчення української геральдики: „Щиро дякую за Ва- шого цінного підбадьорливого листа. Він мене справді заохочує до дальших студій і праць з ділянки нашої рідної геральдики”31. Серед геральдичних робіт М. Битинського, які він обговорював з митрополитом Іларіоном, згадуються розвідки про герб Львова і Галичини (Лев Галицький) та про герб м. Києва і Київської землі (Архистратиг Михаїл Київський), а серед інших наукових розвідок – підручник з іконографії, який М. Битинський дуже хотів, але не міг завершити через абсолютну відсутність потріб- ної літератури. В одному з листів до митрополита Іларіона він, зокрема, писав: „Щодо підручника іконографії, то гнітить мене та сама біда: брак літератури і матеріалу… Ніяких книжок з „Вашого цінного листа і поштовий переказ на гроші отримав... Тішуся, що моя праця Вам сподобалась. Дякую щиро і за ласкаву обіцянку Вашу мене і надалі не забувати. Це дає мені сміливість надіятись ще на якісь Ваші замовлення – церковні образи, порт- рети церковних діячів і т[аке] п[одібне]”23. При цьому художник обіцяв митрополитові Іларіону старанно виконувати всі замов- лення і майже в кожному своєму листі вибачався за завдані клопо- ти. Очевидно М. Битинський відчував себе трохи ніяково, зверта- ючись по допомогу й підтримку до такої шанованої та відомої багатьом людини як митрополит Іларіон. Серед загалу замовлень, виконуваних М. Битинським для митрополита Іларіона та обговорюваних обома кореспондентами у листах, найчастіше згадується рисунок святого Антимінса24. Вочевидь, це була важлива й одночасно складна робота, оскільки М. Битинський кілька разів переробляв або доробляв її, постійно радився з митрополитом Іларіоном про те, як краще виконати ту або іншу деталь цього цінного замовлення. У листах детально описується увесь технічний процес створення малюнка, худож- ник відверто перераховує, що йому вдалося зробити, а що треба було б ще змінити: „…Я уважно і докладно простудіював і скори- гував свою попередню працю по тому друкованому відбитку з неї на шовку, який Ви мені передали для зразку. Мене немило вразило те, що відбиток мого рисунка на шовку вийшов перечор- нений і в багатьох місцях невиразний”25. Паралельно з роботою художника-графіка М. Битинський в еміграції активно займався і геральдичними дослідженнями, які на той час були занедбаними і не дуже популярними, що визнавав і сам майстер: „З прикрістю спостерігаю на кожному кроці, як страшенно ця наука (геральдика) у нас упосліджена і знаходиться у справжньому занепаді”26. При цьому, на думку художника, „са- мі геральдичні витвори, як герби, прапори і под[ібне] мають незмінну реальну вагу і практичне значення”27. Свої відкриття, роздуми та ідеї з цього приводу, доповнені цікавими ілюстраці- ями, М. Битинський віддавав публікуватися в часопис „Наша культура”, очолюваний митрополитом Іларіоном. Таким чином, це була ще одна площина, на якій перетиналися інтереси двох http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 470 471 за надісланий цінний подарунок – книжку „Наша літературна мова”: „Цей Ваш досконалий суто науковий твір, що так послі- довно, легко, переконливо відкриває й освітлює незвичайно ба- гаті і цінні скарби нашої рідної мови, особисто й особливо доро- гий для мене тим, що дає і мені тепер змогу повно черпати з нього так потрібну кожному з нас на чужині специфічну рідно- мовну науку”36. Іншим разом І. Огієнко надіслав художнику свою працю „Святий Димитрій Тупталенко”, а згодом ще одну – „Роз- п’ятий Мазепа”. Така увага з боку митрополита Іларіона звісно була дуже приємною художнику. У багатьох листах, адресованих митрополитові Іларіону, М. Битинський вітає його з тими чи іншими святами, висловлює різноманітні побажання, ділиться поточними подіями зі свого життя („З початком нового шкільного року мав я на двох курсах українознавства, де викладаю Історію України та Українське Мистецтво, чимало праці і клопотів із-за браку відповідних під- ручників. Мусів складати конспекти37”), розповідає про своє по- гане самопочуття, просить молитися за нього та щоразу вислов- лює митрополитові Іларіону свою шану та вдячність. Ці начебто незначні і не завжди помітні з першого погляду моменти також є свідченням того, що відносини, які існували між кореспонден- тами, ґрунтувалися на взаємній повазі та довірі. Таким чином, проаналізовані вище листи є цінним джерелом для подальшого вивчення постаті та творчої спадщини М. Битин- ського, а також для доповнення відомостей про діяльність та людські якості митрополита Іларіона. Вони можуть становити інтерес не лише для істориків, археографів, інших дослідників персоналій І. Огієнка та М. Битинського, але й для геральдистів і особливо художників, адже у багатьох листах міститься детальна інформація про різні художні роботи, виконувані М. Битинським в еміграції, викладено його роздуми та ідеї з приводу створення того або іншого герба, малюнка, описано майбутні творчі плани художника. 1 Ляхоцький В. П. До питання про створення науковї бібліографії Івана Огієнка // Бібліотечний вісник. – 1997. – № 6. – С. 9-14; Марушке- вич А. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди І. Огієнка: Дис… іконографії не маю і не можу дістати. Тому очевидно доведеться відмовитись від писання підручника…”32. М. Битинський, будучи художником і маючи гарні знання в галузі архітектури, допомагав митрополитові Іларіону у пошуку інформації про іконостаси, необхідної останньому для написання його праці. Судячи зі змісту листів, це було нелегким завданням, адже дістати українську літературу з такої специфічної теми тре- ба було далеко за межами України: „На жаль, нічого солідного і вичерпного, а навіть і літератури з цього предмета мені не пощас- тило дістати”33. Однак автор дещо применшив результати своїх пошуків, адже у тому ж листі він говорить про брошуру В. Січин- ського „Пам’ятки української архітектури”, де є показник літера- тури з української архітектури та працю В. Антоновича „Україн- ська культура”, яка містить розділ про українське малярство з коротким описом іконостасів. М. Битинський пропонує пересла- ти митрополитові Іларіону ці праці разом із фотографіями іконо- стасів таборових церков у Німеччині та з іконостасу Торонто, які він розмальовував. І. Огієнко, у свою чергу, допомагав художникові у пошуку інформації, необхідної для написання вже його праці. Так, в одному з листів М. Битинський просить митрополита Іларіона: „Будь ласка, загляньте до великої Енциклопедії Брокгауза і Єфро- на… і зробіть з ласки своєї для мене дві виписки текстів з-під гасел: 1 – Пилат (Понтійський), 2 – Печать Малороссійская. Ці речі мені дуже потрібні для праць, а названої Енциклопедії в Торонті я ніде не можу дістати”34. В іншому листі М. Битинський дякує митрополитові Іларіону за випозичену йому енциклопедію та пише, що повертає її назад власнику: „З великою подякою повертаю Вам книжку – Енциклопедію Брокгауза – Ефронта т. VIII, з якої відмалював деякі українські і земські герби для своєї збірки”35. Про те, що між І. Огієнком і М. Битинським існували теплі, можна навіть сказати дружні відносини, свідчить і той факт, що митрополит Іларіон регулярно презентував художнику свої нові праці, які надсилав поштою. Так, наприклад, в одному з листів М. Битинський висловлює митрополитові Іларіону щиру подяку http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 472 473 20 Висоцька В. З сузір’я лицарів // Подільська старовина. – 2003. – С. 5–6. 21 Мицик Ю. А. Листування митрополита Іларіона (Огієнка). – К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська Академія”, 2006. – 566 c. 22 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 26 вересня 1952 р. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ). – Ф. 1294. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 120, 120зв. 23 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 4 червня 1952 р. // ЦДАМЛМ. – Ф. 1294. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 117. 24 Антимінс – посвячений обрус із кришинкою мощів святих на престолі в православних церквах. На антимінсі звершується під час св. Лі- тургії таїнство Євхаристії. Без антимінса не можна служити св. Літургії. Звичай антимінсу з мощами святих походить ще з давньохристиянських часів, коли Богослуження відбувалися на гробах мучеників // Онацький Є. Українська мала енциклопедія. – Буенос-Айрес, 1957–1967. – Т. 1. – С. 95. 25 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 2 квітня 1957 р. // ЦДАМЛМ. – Ф. 1294. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 123. 26 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 17 лютого 1953 р. // Упор.: Мицик Ю. А. Листування митрополита Іларіона (Огієнка). – К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська Академія”, 2006. – С. 62. 27 Там само. 28 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 4 червня 1952 р. // ЦДАМЛМ. – Ф. 1294. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 117. 29 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 2 квітня 1957 р. // ЦДАМЛМ. – Ф. 1294. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 124. 30 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 24 травня 1956 р. // Упор.: Мицик Ю. А. – С. 65. 31 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 1 травня 1955 р. // Упор.: Мицик Ю. А. – С. 62. 32 Там само. – С. 63. 33 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 19 серпня 1952 р. // Ф. 1294. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 119. 34 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 14 лютого 1958 р. // ЦДАМЛМ. – Ф. 1294. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 126. 35 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 23 червня 1955 р. Упор.: Мицик Ю. А. – С. 64. 36 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 30 квітня 1959 р. // ЦДАМЛМ. – Ф. 1294. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 127. 37 Лист М. Битинського митрополиту Іларіону. 4 листопада 1960 р. // ЦДАМЛМ. – Ф. 1294. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 130. канд. пед. наук: 13.00.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1995. – 161 с.; Мицик Ю. А. Листування митрополита Іларіона (Огієнка). – К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська Академія”, 2006. – 566 c.; Тюрмен- ко І. І. Державницька діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона). – К., 1998. – 284 с.; Тимошик М. С. Українознавчі проблеми в науковій, публіцистичній і видавничій діяльності Івана Огієнка: Дис… д-ра філол. наук: 10.01.08 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1997. – 358 с. 2 Епістолярна спадщина Івана Огієнка (1907–1968) / Упоряд.: Ляхоць- кий В., Преловська І., Московченко Н. – К.: УДНДІАСД, 2001. – Серія „Пам’ятки” – Т. 2. – 477 с. 3 Справа студента Битинського Миколи // ЦДАВО. – Ф. 3972. – Оп. 1. – Спр. 332. – Арк. 6. 4 Филонович В. М. Битинский. Сузір’я лицарів: Зб. Творів. – Торонто: Вид-во Н. Битинської, 1975. – С. 7–8. 5 Справа студента Битинського Миколи // ЦДАВО. – Ф. 3972. – Оп. 1. – Спр. 332. – Арк. 6. 6 Висоцька В. З сузір’я лицарів // Подільська старовина. – 2003. – С. 5–6. 7 Справа студента Битинського Миколи // ЦДАВО. – Ф. 3972. – Оп. 1. – Спр. 332. – Арк. 6. 8 Там само. 9 Там само. 10 Висоцька В. З сузір’я лицарів // Подільська старовина. – 2003. – С. 5–6. 11 Завальнюк К. Битинський Микола Оверкович // Незборима нація. – 2002. – Лип. – № 8. – С. 3. 12 Справа студента Битинського Миколи // ЦДАВО. – Ф. 3972. – Оп. 1. – Спр. 332. – Арк. 6. 13 Там само. 14 Филонович В. М. Битинский. Сузір’я лицарів: Зб. Творів. – Торонто: Вид-во Н. Битинської, 1975. – С. 7–8. 15 Висоцька В. З сузір’я лицарів // Подільська старовина. – 2003. – С. 5–6. 16 Завальнюк К. Битинський Микола Оверкович // Незборима нація. – 2002. – Лип. – № 8. – С. 3. 17 Там само. 18 Висоцька В. З сузір’я лицарів // Подільська старовина. – 2003. – С. 5–6. 19 Филонович В. М. Битинский. Сузір’я лицарів: Зб. Творів. – Торонто: Вид-во Н. Битинської, 1975. – С. 7–8. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Схожі ресурси