Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст.
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26419 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. / Г. Саган // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 484-501. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26419 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-264192011-09-01T12:42:40Z Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. Саган, Г. 2008 Article Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. / Г. Саган // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 484-501. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26419 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Саган, Г. |
| spellingShingle |
Саган, Г. Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Саган, Г. |
| author_sort |
Саган, Г. |
| title |
Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. |
| title_short |
Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. |
| title_full |
Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. |
| title_fullStr |
Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. |
| title_sort |
особливості національних рухів в югославії у 60-80-ті рр. хх ст. |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26419 |
| citation_txt |
Особливості національних рухів в Югославії у 60-80-ті рр. ХХ ст. / Г. Саган // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 16. — К., 2008. — С. 484-501. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT sagang osoblivostínacíonalʹnihruhívvûgoslavííu6080tírrhhst |
| first_indexed |
2025-07-03T06:07:10Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:07:10Z |
| _version_ |
1836604804112056320 |
| fulltext |
484 485
ників національних рухів. Першу з них визначено як наймасовішу.
Її ще називали «Маспок» (у перекладі з хорватської «масовий рух»).
Учасниками цієї групи були представники інтелігенції, суспільні
та політичні діячі, що виступали з програмами глибоких змін у
Хорватії аж до її повного суверенітету. Другу групу представляла
частина хорватського керівництва, яка симпатизувала національно
налаштованим реформаторам і підтримувала їх.
До третьої складової національних рухів І. Ануфрієва відно-
сить радикальних націоналістів, які офіційно не підтримували
«Маспок», навіть інколи критикували його, але разом з тим вико-
ристовували його національну спрямованість у своїх цілях. У
четверту групу дослідниця об’єднала хорватські емігрантські
кола, які надавали фінансову допомогу хорватським націоналіс-
там, і на думку І. Ануфрієвої, вели діяльність, спрямовану на
розвал СФРЮ. П’яту частину національних рухів російський
історик вважає найбільш радикальною, оскільки до неї належить
молодь, якій найбільш властива радикальна налаштованість у
політичній поведінці. Загалом дії хорватів направлені, на захист
своїх національних інтересів І. Ануфрієва засуджує, а причиною
їх спалаху у 60-ті роки ХХ ст. пояснює ностальгією хорватів за
попередніми успіхами, намаганням повернути лідерство серед
південних слов’ян.
Колектив авторитетних російських дослідників під час круг-
лого столу в Москві, присвяченого десятиліттю розпаду СФРЮ,
теж дав свої оцінки національним рухам в Югославії, досліджу-
ваного нами періоду3. Однією з провідних ідей, висловлених
учасниками круглого столу, було те, що в СФРЮ не було очевид-
ного домінування однієї республіки над іншими, проте система
самоуправління і децентралізація країни сприяли росту націо-
нальних настроїв і сепаратизму. Стрижнем більшості конфліктів
була боротьба за право контролю над ресурсами, а не зростання
національної свідомості. Відтак різноманітність традицій та істо-
ричних умов, великий етнічний та культурний плюралізм, були
лише роз’єднуючим фактором югославського суспільства4.
Інший російський історик С. А. Романенко вважає, що після
смерті Тіто нове покоління комуністичних лідерів поступово ста-
Поліетнічний характер югославської федерації упродовж
всього періоду її існування (1945–1990 рр.) ставив перед керів-
ництвом країни питання національної політики на одне з чільних
місць. Негативні факти історичного минулого посилювали супе-
речку між народами Соціалістичної Федеративної Республіки
Югославії (СФРЮ). Їх можна було нейтралізувати грамотною
державною політикою. Але існуюча в країні ідеологія самоуправ-
ління не змогла подолати економічний диспаритет між регіонами
СФРЮ. Федеральна урядова і партійна верхівка, ідеалізуючи
принципи югославського соціалізму, не змогла консолідувати
інтереси багатоетнічної країни.
Світова наукова громадськість у різних контекстах порушу-
вала проблему національних рухів у Югославії. Найчастіше їх
розглядали через призму економічних негараздів, які почали
яскраво проявлятися наприкінці 60-х років ХХ ст. Так західна
дослідниця Б. Єлавіч вважає, що причиною загострення націо-
нального питання у цей період була економічна відсталість окре-
мих республік чи країв федерації1 У полеміках з приводу еконо-
мічних та політичних питань місцеві лідери все частіше витягу-
вали «запилені прапори та символи давніх часів» і з ентузіазмом
поверталися до суперечок минулого. Б. Єлавіч припускає, що
лідери югославських народів зловживали ідеями національного
відродження для захисту власних, провладних інтересів.
Питанням масових рухів в Югославії присвятила свою статтю
російський історик І. Ануфрієва2. Вона називає п’ять груп учас-
Галина САГАН (Київ)
Особливості національних рухів в Югославії
у 60-80-ті рр. хх ст.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
486 487
активізувало національні рухи. Протистояння консерваторів і
лібералів призвело до відставки лідера консерваторів О. Ранко-
віча. Він був другою за впливом особою в країні, посідав важливі
державні посади – віце-президента і керівника служби безпеки
СФРЮ – та сприймався всіма як найсерйозніший наступник Тіто.
Проте О. Ранковічу інкримінували не тільки опір реформам, але
й прагнення забезпечити сербам більшість у федеральних орга-
нах влади. О. Ранковіч припустився політичних прорахунків,
негативно сприйнятих як громадськістю, так і керівництвом кра-
їни. Під його керівництвом державна служба безпеки вдавалася
до незаконних дій. Зокрема використання підслуховуючої апара-
тури в будинках головних політичних лідерів країни, у тому числі
й у резиденції Тіто8. О. Ранковіча було звинувачено у корумпова-
ності та насильстві. Він залишив усі свої посади, хоча до суду
справа не дійшла. Разом з О. Ранковічем на пенсію були відправ-
лені деякі його друзі. Сербами та їхніми опонентами ці події
сприймалися виключно у національному ключі і активізували
сербський національний рух.
Вже наступного року після усунення О. Ранковіча кордони
СФРЮ були відкриті. У країні з’явилися мільйони західних ту-
ристів, стрімко зростали міжнародні контакти югославської інте-
лігенції9. З одного боку, це спричинило світоглядну революцію
у громадян Югославії, з іншого – сформувало протест проти оче-
видних негараздів у країні. Саме під впливом цих факторів у
червні 1968 р. в Белграді відбулися страйки студентів та інтелі-
генції, які вимагали демократизації суспільно-політичного жит-
тя, економічної стабільності, соціальних гарантій. Тіто відреа-
гував на ці події, погодившись з вимогами страйкарів10 .
Одним із найбільших центрів націоналістичних рухів була
Хорватія. Упродовж 60-х років з цієї республіки емігрувало най-
більше громадян. Їх не задовольняли матеріальні умови і рівень
заробітної плати. Винними у своїх проблемах вони вважали Бел-
град, який у них асоціювався не стільки зі столицею федерації,
скільки з центром Сербії. Тому багато хорватів залишали респуб-
ліку також через побоювання зростання впливу сербів у керів-
ництві країни. На той час у хорватів побутувала наступна думка
вало на шлях націоналізму, вважаючи це найефективнішим засо-
бом зміцнення своєї влади5. Цей крок, пояснює дослідник, нове
керівництво федерації робило через відсутність у них того автори-
тету, яким користувався у свій час Тіто. С. А. Романенко не розви-
ває думку чому національні ідеї були рушієм, здатним підняти великі
маси громадськості на їх захист. А це свідчить принаймні про те,
що національні інтереси в СФРЮ реалізовувалися не в кращому
варіанті. Щодо авторитету Тіто, то одним з підсилюючих моментів
цього авторитету була присутність радянських військ у сусідніх
соціалістичних країнах, про які югославський лідер не раз нагадував
своїм підопічним під час політичних криз в СФРЮ.
Петербурзький дослідник С. А. Ісаєв зазначав, що Тіто по-
ширював комуністичну ідеологію як противагу націоналізму та
сепаратизму, але економічні важелі управління давали протилеж-
ний результат. Зокрема, індустріалізація привела до перемішу-
вання народів, що загострило міжнаціональні відносини в Юго-
славії. Напруга у цій сфері накопичувалася і загострювалася в
результаті чого закономірним став розпад федерації6.
Сербський науковець З. Обренович висловлює думку, що на-
прикінці 80-х років ХХ ст. найкраще захищали свої національні
інтереси серби, оскільки вони відстоювали їх мовою офіційної
ідеології7.
При аналізі національних рухів у югославській федерації у
60–80-ті роки ХХ ст. важливо звернути увагу на основні тенден-
ції тогочасного розвитку країни. Реформи, спрямовані на лібера-
лізацію економічного та суспільно-політичного життя в СФРЮ,
посилювали протистояння між прихильниками ліберальної та
консервативної позицій. Ліберали відстоювали право підпри-
ємств розпоряджатися власними прибутками, закривати нерен-
табельні виробництва, обґрунтовувати ціни на співвідношенні
попиту та пропозиції. У політичному житті ліберали вимагали
децентралізації влади, примноження громадянських свобод.
Натомість консерватори виступали за жорсткий контроль партії
за суспільним життям та централізовану планову економіку.
Прибічники обох курсів розвитку країни були представлені
серед союзного керівництва, що спричинило чимало конфліктів,
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
488 489
Серед захисників своїх співвітчизників були насамперед науков-
ці: І. Рукавін – голова Вищої військової академії та Ф. Туджман –
директор Інституту історії робітничого руху (ІІРР)14.
Також на засіданні Комісії співробітниками ІІРР були зроб-
лені спроби переглянути роль Хорватської комуністичної партії
(ХКП) в історії Хорватії, ставилась під сумнів виключна роль
Комуністичної партії Югославії, наголошувалося на особливому
вкладі хорватів у народно-визвольну боротьбу під час Другої
світової війни.
У пресі про засідання Комісії ЦК СКХ нічого не повідомля-
лося. Лише через кілька днів в газеті «Комуніст» з’явилася стаття
М. Груіч «Націоналістичний поворот Інституту», де гостро кри-
тикувалася позиція співробітників15. Згодом ці події оцінили як
початок повоєнних націоналістичних рухів у Хорватії.
Наступна хвиля активізації національної боротьби в Хорватії
розпочалася у 1967 р., коли 130 хорватських інтелектуалів, серед
яких був відомий письменник Мирослав Крлежа, підписали
петицію, у якій вимагали визнання сербської і хорватської мов
двома різними мовами і вимагали окремого викладання хорват-
ської у школах республіки. Ці процеси надзвичайно стурбували
хорватських сербів, яких у межах республіки нараховувалося
біля 700 тис. Вони відразу оприлюднили заяву, у якій нагадали
про своє право навчатися сербською мовою.
Відзначимо, що мовна суперечка на той час не набула гос-
троти, оскільки влада не заперечувала існування тієї чи іншої
мови, офіційно не забороняла функціонування котроїсь із них,
як це траплялося в історії інших народів. Союзна та республікан-
ська влади намагалися на ідеологічному та законодавчому рівнях
відрегулювати ці питання і забезпечити подальший рівноправний
розвиток суб’єктів федерації як в національному, так і в інших
сферах суспільного розвитку. Оскільки цього не відбулося, ми
можемо припустити, що керівництво Югославії або не розуміло
руйнівної сили назрілих проблем, або остерігалося рівних мож-
ливостей для розвитку всіх народів СФРЮ.
Для хорватів, сербів, албанців та інших народів федерації,
звичайно, було принциповим, якою мовою навчаються їхні діти,
щодо сербських політиків: « ... неосвічені, проте натреновані в
кулачному праві, а тому є за визначенням «неосталіністами» чи
бодай «догматичними комуністами». Експлуататорська та авто-
ритарна сербська гегемонія – ось найперша, і чи не єдина, причи-
на того, що Хорватія дотепер не стала такою ж розвинутою та
демократичною, як ... Данія»11. На початку 70-х р. 5,2% населення
Хорватії працювало за кордоном. З них 50,7% складали особи
віком до 30 років, а 63,2% були чоловіки12 .
Початком національних виступів у Хорватії вважається пер-
ша половина 60-х років ХХ ст. Зокрема у 1963 р. ЦК Союзу кому-
ністів Югославії (ЦК СКЮ) звернувся до науковців країни з
проханням підготувати зауваження до другого видання «Нарисів
історії СКЮ». У засіданні Комісії з питань історії ЦК Союзу
комуністів Хорватії (ЦК СКХ) в обговоренні зазначеної проблеми
взяли участь впливові та авторитетні представники партії: Владі-
мір Бакаріч, голова уряду у Виконавчому вічі Сабора, а з 1953 р. –
голова Сабора Народної Республіки Хорватії (НРХ) і голова
Соціалістичного Союзу Трудового Народу Хорватії (ССТНХ);
Анка Берус, член Виконавчого віче Союзної Народної скупщини,
член ЦК; Марко Білініч, член Центрального віче Союзу проф-
спілок Югославії, депутат Народної скупщини та багато інших
знаних політичних та наукових лідерів. Вперше після Другої
світової війни була піднята тема історичного розвитку хорватів
у складі Югославії. Це була спроба піддати ревізії існуючі стерео-
типи та змістити акценти щодо ролі окремих подій та особис-
тостей у хорватській історії13.
Гострі дискусії виникли навколо «Договору Цветковіча-Ма-
чека», підписаного 26 серпня 1939 р., за яким Хорватія отриму-
вала автономію у складі Югославії. Фактично ця угода затвер-
дила розподіл повноважень між хорватською та сербською бур-
жуазією. До засідання Комісії ЦК Договір оцінювався як
реакційний. Проте, взявши до уваги конкретні історичні перед-
воєнні умови та фактор примусу (І. Рукавін заявив, що В. Мачека
примусили взяти владу у свої руки і проголосити незалежну Хор-
ватію), частина членів Комісії пропонувала змінити усталені та
невірні оцінки щодо ролі цих особистостей в історії народу.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
490 491
СКХ підтримала своїх республіканських лідерів і стали вимагати
подальшої політичної децентралізації та реформи банківської й
монетарної системи17. Наприкінці 1971-го року кульмінацією
національних виступів стали радикальні вимоги і заклики до змі-
ни конституції республіки, у якій пропонувалося: «... визнання
Хорватії як «суверенної національної країни хорватської нації,
самовизначення якої ґрунтується на праві самовизначення
включно з правом на відокремлення. Хорватська мова стає єди-
ною офіційною мовою Хорватії, а хорватська влада повністю
перебирає контроль над податковими надходженнями респуб-
ліки... Хорватія набуває права на незалежну монетарну політику
та засновує власний емісійний банк. Громадяни Хорватії, котрі
перебувають у складі Югославської Народної Армії, нестимуть
службу лише на території власної республіки, в лавах автономної
Хорватської армії»18.
Вперше відкрито прозвучали слова про суверенітет респуб-
ліки. Хорватські республіканські та партійні лідери були безпосе-
редніми учасниками цих процесів. Вони навіть заявили про те,
що федеральне керівництво чинить проти них змову. Окремі
представники мистецьких кіл, демонструючи солідарність з на-
ціональними рухами, відмовилися виступати за межами Хорватії.
У хорватському місті Задар людям, які на думку націоналістів
здійснили злочини проти хорватської державності та її громадян,
було винесено умовні вироки і грошові штрафи19. На великих
підприємствах (Загребському залізо-дорожньому підприємстві
та на нафтоочисному заводі в м. Сисак) були проведені статис-
тичні дослідження, метою яких було встановлення національної
приналежності робітників. Ці дані учасники національних рухів
збирали для з’ясування, які народи формують робочу силу Хор-
ватії. У центральній пресі цьому було дано оцінку як шовініс-
тично-сепаратистським тенденціям20.
Відцентрові національні рухи кінця 60-х – початку 70-х в
Хорватії були призупинені. Велика заслуга у стабілізації ситуації
в СФРЮ належала Тіто. Югославські видання писали, що прези-
дент Тіто здійснив вагомий вплив на події (національні рухи)
силою свого авторитету21. При розмові з керівництвом Хорватії,
якою мовою оформляються документи, якою мовою можна
вільно спілкуватися у побуті та на роботі. Але не менш важливим,
а у той час найгострішим було питання матеріальної можливості
реалізації своїх прав і свобод. І багатші республіка (Хорватія,
Словенія), і бідніші регіони (Косово, Чорногорія, Македонія)
мали однакове переконання, що Белград – тобто Сербія, або прос-
тіше, серби – штучно стримують економічний розвиток їх рес-
публік та країв. Хорвати та словенці були незадоволені відтоком
республіканських коштів до федеральних органів, функціону-
ванням центральних банків, штаб-квартир страхових компаній
тощо у сербській столиці. Хорватів особливо турбував відтік до
Белграда прибутків від туризму на Далматинському узбережжі
та експлуатація республіканських портів, які формували 80%
зовнішньоекономічного обороту всієї Югославії.
Відсталі частини федерації, у яких населення жило приблиз-
но у шість разів гірше, ніж у інших регіонах, усі питання скерову-
вали також до Белграду. Аграрна орієнтація господарства Косово,
Македонії, Чорногорії давала підстави їм говорити, що їх пере-
творили на сільськогосподарський придаток до федерації. При
таких настроях вище державне та партійне керівництво вирішило
подолати назрілі проблеми шляхом конституційної реформи. На-
прикінці 1970р. розпочалося обговорення поправок до Консти-
туції, які передбачали розширення прав республік. Проте заду-
мані реформи лише пожвавили національні виступи в різних
частинах СФРЮ. Особливо активно свої права стала захищати
Хорватія. У республіці розгорнулася кампанія проти її «грабуван-
ня» – викачування федеральною владою валютних надходжень
до її бюджету. Першими активізували свою діяльність культурно-
освітні організації, серед яких домінувала «Матиця Хорват-
ська»16. Ця культурницька організація перетворилася на хорват-
ську націоналістичну організацію. Вона утворилася ще у 40-х
роках ХІХ ст. і упродовж всього часу свого існування турбувалася
про збереження хорватської історії, культури і мови.
Весною 1971 р. керівництво Союзу комуністів Хорватії
(СКХ) Савка Дабчевіч-Кучура і Міко Трипало заявили про свою
симпатію до поглядів «Матиці Хорватської». Більша частина
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
492 493
біття, оскільки для краю був властивий фактор високої народжу-
ваності і швидкого росту населення. Проте значні інвестиції, що
почали надходити в Косово, концентрувались переважно в аграр-
ному секторі, а це не могло забезпечити велику кількість нових
робочих місць. Прорахунки економічної політики швидко почали
давати негативні результати як для краю, так і для федерації
загалом.
Для покращення ситуації у сфері збереження албанської
культури у столиці краю в місті Приштіна в 1970 р. було відкрито
філію Белградського університету. Більша частина навчальних
дисциплін тут викладалася албанською мовою. На його факуль-
тетах навчалося понад 50 тис. студентів. З прийняттям нової Кон-
ституції у 1974 р. албанці у Косово отримали ще більші можли-
вості для національного розвитку. Край набув статусу, що прирів-
нювався до статусу інших республік–»держав». Косово отримало
всі атрибути державності – прапор, гімн. Албанська мова стала
в обов’язковому порядку вживатися в адміністративних та освіт-
ніх інституціях25.
Під впливом цих змін в автономному краї за короткий термін
сформувалася місцева албанська еліта. Її завданням було те, що
вона мало дбала про покращення економіки краю, створення но-
вих робочих місць і т. д. Натомість нова етнічна бюрократія про-
явила велику активність та солідарність у витісненні всього
сербського із регіону – мови, професорів, навчальних програм.
Це була прогнозована реакція лідерів народу, який становив 90%
населення краю і не один десяток років зазнавав культурних та
економічних утисків.
Значного поширення в Косово отримала ідея сепаратизму
та іредентизму (зібрання всіх албанців в єдину державу). Най-
більш радикальне крило албанських націоналістів висовувало
гасло створення «етнічно чистого Косова». Їх підтримували ал-
банці Чорногорії, які складали 17% населення республіки та
Македонії, у якій албанців було 7%. Усі вони проживали ком-
пактно, поблизу кордону з Косово. Тому албанськими націона-
лістичними виступами були стурбовані в усіх трьох республіках.
Проте найбільше за всіх відчули тиск неалбанські мешканці
Тіто нагадав співвітчизникам про події 1941 року. Він також натя-
кав на іноземне, маючи на увазі радянське, втручання: «Ви ж
знаєте, що за нашими діями стежать, і як тільки розпочнуться
внутрішні чвари, вони неминуче втрутяться. Ні, я краще сам на-
веду порядок за допомогою нашої армії, ніж дозволю вирішити
внутрішні питання країни комусь зовні»22.
Для пересічних громадян республіки аргумент щодо можли-
вого іноземного втручання був дуже дієвим. Вони добре були
обізнані з подіями в Угорщині 1956 р. і Чехословаччині 1968 р.
Тому така перспектива їх зовсім не влаштовувала. Проте для
керівництва Хорватії цих попереджень виявилося замало, тому
перші особи республіки були відправлені у відставку, а в Загребі
арештували одинадцять осіб за проведення заколотницької діяль-
ності проти держави. Затриманих офіційно звинуватили у під-
тримці зв’язків з емігрантськими терористичними організаціями,
які за кордоном нібито проводили діяльність проти Югославії23.
Події в Хорватії не були винятковими. Аналогічні процеси
мали місце в інших республіках і автономних краях зокрема.
Найбільшу турботу викликало Косово, де сербам належала біль-
шість адміністративних та партійних посад, а також провідна
роль в культурному та економічному житті краю. До того ж Косо-
во була найвідсталіша частина Югославії як в економічному, так
і в культурному розвитку.
У повоєнний період на албанське населення Югославії вели-
кий вплив мав факт розриву відносин федерації з СРСР після 1948
р. Сусідня Албанія, яка на той час розвивала дружні відносини з
Радянським Союзом, проводила антитітовську пропаганду серед
албанського населення Югославії, у якій проживало майже 40%
усіх албанців24. Своєю чергою, югославське керівництво стримува-
ло розвиток албанської культури в краї, не допускало албанців до
управління регіоном, державними інституціями тощо. Під впливом
національних рухів в інших республіках федерації, восени 1968 р.
в Косово почалися масові заворушення. Демонстранти вимагали
кращих умов у сфері культурного та економічного розвитку.
Центральна влада змушена була вжити заходів, щоб реально
вплинути на ситуацію в краї. Головною проблемою було безро-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
494 495
Отже, надзвичайні заходи, вжиті на початку 80-х років ХХ ст.
в Косово не принесли бажаних результатів. Скоріше навпаки,
ситуація загострилась і набрала хронічного характеру. Місцеві
партійні організації опинилися під повним контролем албанців.
Із краю було «витіснено» понад 20 тис. сербів і чорногорців. У
відповідь Белград вирішив застосувати репресивні заходи. Про-
тягом 1982–1984 рр. югославська служба державної безпеки
викрила 260 підпільних організацій «Шлях до свободи», засудила
3344 осіб28. Проте ситуація в краї не стабілізувалася. Події
початку 80-х років ХХ ст. в Косово були яскравим початком полі-
тичної дестабілізації федерації, у якій розпочався активний пері-
од розвитку національних суперечок, які, нажаль, не припиня-
ються і нині, коли на теренах колишньої Югославії вже існує
шість незалежних держав.
Косовські події розбудили національні почуття сербів, які
важко сприймали албанізацію Косово. Після Другої світової вій-
ни частка албанців в краї складала 67%. На початку 70-х років –
74%, а на початку 80-х років – 92%. Таке стрімке зростання
албанців в цьому регіоні не було лише наслідком витіснення сер-
бів з Косово. Причинами були сприятлива демографічна ситуація
у албанців і їх несанкціоноване переселення з Албанії до Юго-
славії, а також те, що з Косово на будівництво об’єктів по всій
країні їхали в основному серби, які залишалися на нових місцях.
Окрім так званого «косовського комплексу», серед сербів
широкого розповсюдження набрало переконання, що режим Тіто
свідомо намагався «розкидати» сербські території по різних рес-
публіках федерації і звести Сербську республіку до кордонів
«Бєлградського пашалику» (адміністративна одиниця Османсь-
кої імперії ХVІІІ ст.). Сербська інтелігенція негативно сприйняла
нову Конституцію 1974 р., за якою лише на території сербської
республіки було два автономних краї, які отримали широкі
повноваження і були по суті прирівняні до республік. Де-факто
це означало, що ці регіони виводились за межі Сербії. Як ре-
зультат цих чинників з’явився «Меморандум про становище в
Югославії», підготовлений Сербською Академією науки і мис-
тецтва у 1986 р.
Косово. Сербські та чорногорські сім’ї масово виїжджали з ре-
гіону. У їхніх маєтках без перешкоди селилися албанські родини,
інколи прибулі з Албанії. Ця практика була не новою. Вона набула
масового поширення ще з повоєнних часів, коли албансько-
югославський кордон практично не контролювався. Громадяни
Албанії масово перебігали до Косово, шукаючи там притулку.
Керівництво Югославії разом з Тіто, звичайно, добре знали про
ці процеси. Але, на наш погляд, це була спеціально спланована
акція, спрямована на «перетягування» албанців у Югославію,
що згодом мало облегшити входження Албанії до так званої Бал-
канської федерації.
Навесні 1981 р. виступи албанців Косово набрали масового
характеру та рішучості. Центральним гаслом демонстрацій стало
«Косово – республіка». Республіка, на відміну від краю, мала
право виходу з федерації. Тому заяви косовських албанців були
жорстко сприйняті Белградом. Проти демонстрантів було спря-
мовано міліцію. Найбільші заворушення відбувалися у столиці
краю. За короткий час у Приштіні та інших населених пунктах
Косово у зіткненнях з міліцією загинуло 30 осіб. Згодом в авто-
номний край було введено війська, тобто фактично встановлено
військовий стан26. У такий спосіб федеральна влада намагалася
рятувати багатонаціональну Югославію Тіто. Саме такий базо-
вий аргумент було висунуто головою Союзного Виконавчого
Віче Мілкою Планінц перед американськими журналістами на
прес-конференції у жовтні 1982 р. на виправдання дій централь-
ної влади27 .
На нашу думку, таким чином вирішувати національне питан-
ня у Косово було вже запізно. Силовий сценарій розв’язання
національного протистояння не став тим шляхом, який дав пози-
тивні результати. Зрештою історичні аналогії теж є не на користь
подібного рішення. Війська треба було вводити, коли албанці
несанкціоновано перебігали кордон, займали сербські будинки,
нищили культурні та релігійні цінності тощо. А також не варто
було штучно стримувати культурний та економічний розвиток
албанців Косово. Правління сербських управлінців лише загост-
рювало етнічне протистояння
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
496 497
Власне національні рухи мусульман республіки у 60–80-ті
років ХХ ст. були досить незначні у порівнянні з хорватськими
у Хорватії чи албанськими у Косово. Вони практично звелися
до діяльності невеликої групи мусульманських націоналістів, лі-
дером яких був Алія Ізетбегович. У 1970 році він написав «Іслам-
ську декларацію», текст якої не був доступний широкій громадсь-
кості, оскільки нелегально поширювався серед мусульман. У
1983 р. А. Ізетбеговича разом з його однодумцями було засу-
джено за звинуваченням у підривній діяльності та ісламському
фундаменталізмі. Реабілітували їх у 1990 р., а наприкінці цього
року А. Ізетбеговича вибрали Головою Президіуму БіГ (колек-
тивного органу управління країною з трьох осіб).
Чимало тверджень, проголошених у декларації мають враз-
ливий і непослідовний характер. У документі є заклик до ство-
рення ісламської федерації з країн, де домінують мусульмани.
Одночасно висловлюється розуміння того, що не існує спеці-
альної ісламської економіки чи спеціальних ісламських соціаль-
них і політичних структур, встановлених раз і назавжди. Ці сфери
життя повинні мінятися відповідно до потреб часу. Важливою
ідеєю декларації є твердження, що немає вибраного народу, раси
чи класу – всі люди рівні. Проте спірними є твердження, що
принципи свободи, і незалежності не існують без ісламу. Водно-
час декларується терпимість до інших народів: «немусульманські
меншини в мусульманській державі користуватимуться свобо-
дою віросповідання і державною протекцією при умові збере-
ження лояльності до режиму» і висловлюються заклики револю-
ційного змісту, на зразок того, що ісламське відродження немож-
ливе без релігійної революції, а подальший його розвиток не
може бути успішним без політичної революції30.
У 60–80-ті роки ХХ ст. національні рухи в Словенії були
нерозвинутими. Це можна пояснити кількома факторами. Зокре-
ма, в республіці національні меншини становили невеликий від-
соток населення: 3% – хорвати, 2% – серби, 0,7% – мусульмани,
0,5% – угорці, 0,4% – італійці та інші. Понад 90% мешканців
були словенцями. При такій незначній національній різноманіт-
ності та високому економічному розвитку республіки, представ-
«Меморандум» визнав сербський народ головною жертвою
тітовського режиму і давав негативну оцінку системі самоврядуван-
ня, яке, на думку авторів «Меморандуму», завело країну у безвихідь.
Висновки сербської інтелігенції не сподобалися іншим республікан-
ським елітам. Особливо гостро критикували «Меморандум» в Хор-
ватії, де існування федерації сприймалося як інструмент тиску сербів
на інші народи Югославії. Проте повну солідарність з «Меморанду-
мом» висловив новий лідер сербів Слободан Мілошевич, який літом
1986 р. очолив комуністичну партію Сербії. Для багатьох сербів
цей політик був надією на відродження Сербії. Але політика С. Мі-
лошевича не влаштовувала хорватів та словенців. Поєднання націо-
налізму та авторитаризму, як основних принципів політичної ді-
яльності, забезпечило С. Мілошевичу прихильність серед більшості
сербів і майже повне неприйняття іншими народами федерації. А
після силового стримування розпаду СФРЮ військами Югослав-
ської народної армії, цього політика перестали розуміти в Європі.
З поміж інших, особливо виділялися національні рухи му-
сульман у Боснії і Герцеговині (БіГ). Їх формування розпочалося
із процесом отожнення релігійної ознаки «мусульман» з етносом,
окремішнім народом БіГ. Становлення цього етносу відбувалося
протягом п’ятисотлітнього османського панування на території
південних слов’ян, коли слов’яни (як правило серби) в результаті
прийняття ісламу, перейняття культурних традицій мусульман і
кровозмішення, фактично сформували новий етнос. Але офі-
ційно цей народ про себе став заявляти лише при переписі насе-
лення після Другої світової війни. Так, під час перепису у 1948 р.
вони записувалися як «невизначені мусульмани», у 1953 р. – як
«югослави невизначені», у 1961 р. – як «мусульмани» (у значенні
етнічної категорії), у 1971 р. – як «мусульмани у значенні народ-
ності»29. Хоча ці мусульмани протягом 60–80-х років ХХ ст.
становили приблизно третину населення БіГ, у своїх прагненнях
вони не висловлювали жодних сепаративних ідей щодо респуб-
ліки. Два інші народи БіГ – серби і хорвати – солідаризувалися
зі своїми співвітчизниками чи то в Сербії, чи в Хорватії. Таким
чином, національна ідеологія мусульман БіГ претендувала на
статус республіканської, а згодом – державницької.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
498 499
Утвердження національної самобутності Македонії створю-
вало для югославської федерації у повоєнні роки проблеми
зовнішнього характеру. Так керівництво Народної Республіки
Болгарії стверджувало, що македонці – це болгари, їхня мова –
це сербізована форма болгарської мови тощо. Уряд у Скоп’є по-
стійно балансував між сербським та болгарським впливами. Як
економічно відсталий регіон, Македонія залежала від допомоги
центральної влади. Проте, отримуючи дотації, населення респуб-
ліки було переконане, що його експлуатують. У 1966 р. стан рес-
публіки її прем’єр Нікола Мінцев оцінював наступним чином:
«Незважаючи на федеральну допомогу, наше становище не стало
кращим, а навпаки погіршилося. Якщо взяти загальноюгославсь-
кий рівень надходжень за 100%, то доля Македонії становить
68%, однак вона за останній рік скоротилася до 62%»32. Подібну
оцінку суспільно-економічної ситуації республіки в 60-ті роки
давав голова македонської компартії Крсте Црвенковскі: «Голов-
на небезпека полягає у великосербській гегемонії... Так само нас
дратує економічна перевага Словенії. Давайте говорити не лише
про допомогу, але й про те, що нам доводиться платити на 40%
більше за устаткування югославських постачальників, ніж воно
коштує на міжнародному ринку»33.
Економічні проблеми, які охопили всю федерацію наприкін-
ці 60-х років ХХ ст., значно активізували національні рухи у
республіках Югославії. Проте провідні позиції займали політичні
питання, які вимагали розширення прав республік в усіх сферах
суспільного розвитку. Не раз учасниками національних рухів ви-
словлювалися бажання виходу з федерації.
Югославське керівництво на чолі з Тіто бачило причини на-
ціональних рухів не у соціальних прорахунках чи невідповід-
ності ідейних настанов політичним реалій, а в незавершеності
політичної реформи. Тому кроком, який мав, на думку глави дер-
жави, покращити ситуацію в Югославії, була нова Конституція
1974 р. В оновленій Конституції також було відображено багато
вимог національних рухів. Зокрема урядам республік та автоном-
них країв надавалося право вето щодо важливих питань держав-
ної політики. Проте незмінними залишалися принципи само-
ники національних меншин практично не висловлювали вимог
щодо задоволення своїх національних потреб. Але на початку
80-х років ХХ ст., коли економічні негаразди з’явилися і в цій
республіці, на рівні вищого керівництва Словенії почали пропа-
гуватися думки, що більшість проблем викликано белградським
диктатом, зокрема перерахунками до федерального фонду, які
складали приблизно 36% прибутку республіки. У контексті цих
вимог будували свою національну діяльність словенці. Активни-
ми захисниками інтересів республіки були партійні та політичні
лідери Словенії. Це дуже негативно сприймалося в Белграді,
звідки надходили звинувачення у національному егоїзмі та націо-
нальній замкнутості.
На середину 80-х років ХХ ст. керівництво республіки поча-
ло проводити роботу, направлену на віддалення від югославської
федерації та наближення до Заходу. Словенська інтелігенція у
1987 р. в журналі «Нова ревія» опублікувала національну програ-
му, яка обґрунтовувала ідею утворення незалежної словенської
держави31. З цього часу між Сербією та Словенією розпочалася
так звана інформаційна війна. У засобах масової інформації по-
чали з’являтися взаємні образи. Словенці у відповідь на звинува-
чення у національному егоїзмі та національній замкнутості зви-
нувачували сербів у шовінізмі, намаганні останніми ввести
«єдину югославську офіційну мову», спробі забезпечити Сербії
«провідну роль на Балканах» і тому подібне.
Останні керівники СФРЮ прагнули зберегти федерацію,
щоразу спиралися на допомогу Югославської народної армії, чим
викликали недовіру і до себе, і до армії, і, найгірше, до сербського
народу загалом, оскільки центром збирання республік федерації
була Сербія. Ще до здобуття повної незалежності, Словенія
наприкінці 80-х років ХХ ст. відмовилася від самоврядної еконо-
міки, призупинила дію законів, що забезпечували її функціону-
вання. Республіка успішно завершила перехід до ринкової еконо-
міки, що вже на початку 90-х років ХХ ст. забезпечило їй стабіль-
не економічне зростання. Словенія стала першою і поки що
єдиною з колишніх республік СФРЮ, яка отримала статус члена
Євросоюзу.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
500 501
10 Єлавіч Б. Історія Балкан. ХХ століття. – К., 2004. – Т ІІ. – С. 493.
11 Rusinow, Dennison. Tre Ygoslav Experiment 1943–1974. – Berkeley:
University of California Press, 1977. – P. 249.
12 Єлавіч Б. Історія Балкан. ХХ століття. – К., 2004. – Т ІІ. – С. 494.
13 Ануфриева И. В. Массовое движение в Хорватии и его политические
лидеры в 60-70-х годах ХХ века // Славяноведение. – М., 2005. – № 5. – С. 98.
14 Там само. – С. 99.
15 Там само. – С. 100.
16 Волков В. К. Трагедия Югославии // Новая и новейшая история. –
М., 1994. – № 3–4. – С. 7.
17 Єлавіч Б. Історія Балкан. ХХ століття. – К., 2004. – Т. ІІ. – С. 495.
18 Цит. за кн.: Єлавіч Б. Історія Балкан. ХХ століття. – К., 2004. –
Т ІІ. – С. 496.
19 Божич Ж. Конфликт с национализмом // Югославия. – Белград,
1972. – Март–апрель. – С. 11.
20 Классовый подход – лучший оплот в борьбе с шовинизмом // Юго-
славские профсоюзы. Белград, 1972. – Январь–февраль. – С. 1.
21 Божич Ж. Конфликт с национализмом // Югославия. – Белград,
1972. – Март–апрель. – С. 11.
22 Цит. за кн.: Єлавіч Б. Історія Балкан. ХХ століття. – К., 2004. –
Т. ІІ. – С. 497.
23 Божич Ж. Конфликт с национализмом // Югославия. – Белград,
1972. – Март–апрель. – С. 12.
24 Волков В. К. Трагедия Югославии // Новая и новейшая история. –
М., 1994. – № 3–4. – С. 8.
25 Єлавіч Б. Історія Балкан. ХХ століття. – К., 2004. – Т ІІ. – С. 497.
26 Horvat B. Kosovsko pitanje. – Zagreb, 1988. – S. 32.
27 Не может быть альтернативы демократии // Югославия. – Белград,
1982. – № 203. – С.10–11.
28 Исаев С. А. История Югославии. – С.-П., 1999. – С. 16.
29 Petronovic B. Istorija Jugoslavije. 1918–1988. Kng. III. Socijalisticka
Jugoslavija. 1945–1988. – Beograd, 1988. – S. 425.
30 Из Исламской декларации (программа исламизации мусульман и
мусульманских народов) //»Югославия в огне». Документы, факты, ком-
ментарии. – М., 1992. – Т. І. – С. 24–27.
31 Волков В. К. Трагедия Югославии // Новая и новейшая история. –
М., 1994. – № 3–4. – С. 12.
32 Цит. за кн.: Єлавіч Б. Історія Балкан. ХХ століття. – К., 2004. –
Т. ІІ. – С. 499.
33 Там само.
управління та партійного керівництва. А це були основні факто-
ри, що породжували негативні процеси в Югославії, і вже в 70-
ті та, особливо у 80-ті роки минулого століття, керівництво феде-
рації досить важко долало кризи, породжені недоліками самовре-
гулювання економіки та бюрократичним засиллям комуністичної
партії в югославській системі влади.
Для національних рухів Югославії показовим було те, що в
них, як правило, безпосередню участь брали перші особи респуб-
лік та країв. Це свідчить про відсутність єдиної ідейної та політич-
ної єдності між керівництвом центральної влади з владою у рес-
публіках та краях. Регіональна влада вміла визначати негативні
тенденції впливу центру на свої республіки і тому чинила опір їх
поширенню. Коли Й. Тіто ще частково вдавалось шляхом незначних
кадрових чисток контролювати керівництво республік, то після його
смерті Белград поступово втратив контроль і вплив над частинами
федерації. За тридцять п’ять років лідери федерації не змогли сфор-
мувати ні політичного, ні економічного, ні культурного стержня,
який би міг об’єднати республіки Югославії в єдину міцну державу.
1 Єлавіч Б. Історія Балкан. ХХ століття. – К., 2004. – Т ІІ. – С. 491.
2 Ануфриева И.В. Массовое движение в Хорватии и его политические
лидеры в 60-70-х годах ХХ века // Славяноведение. – М., 2005. – № 5. –
С. 97–100.
3 Шмелев Б., Языкова А., Романенко С., Дашичев В. и др. Десять лет
распада СФРЮ // Мировая экономика и международные отношения. –
М., 2001. – № 9. – С. 70–80.
4 Шмелев Б., Языкова А., Романенко С., Дашичев В. и др. Десять лет
распада СФРЮ // Мировая экономика и международные отношения. –
М., 2001. – № 9. – С. 75.
5 Романенко С. А. Югославия: кризис, распад, война. Образование
новых независимых государств. – М., 2000. –С. 192.
6 Исаев С. А. История Югославии 1941–1996 гг. – С.-П., 1999. –
С.16–17.
7 Обренович З. Восточная Европа, Югославия и ситуация в Сербии //
Восточноевропейские страны: 90-е годы. – М., 1993. – Вып. 3. – С. 98.
8 Єлавіч Б. Історія Балкан. ХХ століття. – К., 2004. – Т ІІ. – С. 492.
9 Яровий В. І. Новітня історія Центральноєвропейських та Балкан-
ських країн. ХХ століття. – К., 2005. – С. 726.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|