Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Архіви України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26438 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела / Н.М. Христова // Архіви України. — 2011. — № 1. — С. 231-238. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26438 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-264382011-09-01T12:56:05Z Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела Христова, Н.М. На допомогу молодим науковцям 2011 Article Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела / Н.М. Христова // Архіви України. — 2011. — № 1. — С. 231-238. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26438 uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
На допомогу молодим науковцям На допомогу молодим науковцям |
| spellingShingle |
На допомогу молодим науковцям На допомогу молодим науковцям Христова, Н.М. Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела Архіви України |
| format |
Article |
| author |
Христова, Н.М. |
| author_facet |
Христова, Н.М. |
| author_sort |
Христова, Н.М. |
| title |
Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела |
| title_short |
Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела |
| title_full |
Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела |
| title_fullStr |
Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела |
| title_full_unstemmed |
Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела |
| title_sort |
генеалогічна евристика: алгоритм та джерела |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
На допомогу молодим науковцям |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26438 |
| citation_txt |
Генеалогічна евристика: алгоритм та джерела / Н.М. Христова // Архіви України. — 2011. — № 1. — С. 231-238. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT hristovanm genealogíčnaevristikaalgoritmtadžerela |
| first_indexed |
2025-07-03T06:08:23Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:08:23Z |
| _version_ |
1836604880861528064 |
| fulltext |
contents 231
Н. М. Христова*
ГеНеалоГічНа евристика:
алГоритМ та джерела
Актуалізація генеалогічних досліджень у ХХІ ст. зумовлена тими
соціальними завданнямя, що вирішує суспільство за допомогою генеа-
логічної інформації.
Генеалогія наукова має власну історію, методологію, методики до-
сліджень, до її завдань відносять вивчення генеалогічних джерел, пере-
вірку їх достовірності, створення довідників з генеалогії тощо.
Генеалогія генетична (ДНК-генеалогія) – новий напрям генеало-
гічних досліджень, розвиток якого дозволить визначити спадкові хво-
роби, спрогнозувати (за умови правильного укладання родоводу) стан
здоров’я членів родини.
Генеалогія практична спрямована на підтвердження родинних
зв’язків певного кола осіб, визначення їх місця в структурі суспільства
і посідає не останнє місце в системі факторів формування духовних
цінностей особистості.
І якщо генеалогія наукова та генетична послуговуються генеалогіч-
ною інформацією, як правило, для проведення подальших досліджень,
то для генеалогії практичної її пошук є самоціллю.
З цієї точки зору заслуговує на увагу генеалогічна евристика, яка
в широкому розумінні являє собою мистецтво пошуку генеалогічної
інформації та встановлює його загальні правила.
Спробуємо умовно розділити процес пошуку на етапи, визначивши
послідовність пошукових процедур початківця-генеолога. На першому
етапі, «доархівному», доцільно зафіксувати вже відому інформацію,
джерелом якої можуть бути документи сімейного архіву: фото, щоден-
ники, листування, які хоча і не завжди претендують на достовірність,
але можуть стати відправною точкою для подальших розвідок.
Важливим прийомом цього етапу є опитування предків, вивчення
усних історій та легенд роду, а також звернення до опублікованих дже-
* Христова Наталія Миколаївна – кандидат історичних наук, старший
науко вий співробітник, професор кафедри соціальних комунікацій Націо-
нальної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
© Н. М. Христова, 2011
На допоМогу МолодиМ НауковцяМ
НА допоМогу МолодиМ НАукоВцяМ232
рел: біографічних, географічних та енциклопедичних словників, архів-
них довідників, некрополів, адрес-календарів, пам’ятних книг, адрес-
них довідників, які можуть містити потрібну інформацію.
пошуку в архівах може також передувати вивчення інформації у
Інтернет-мережі, яка наразі є найпопулярнішим та найпотужнішим ге-
неалогічним ресурсом і дуже активно використовується. генеалогічні
портали пропонують величезну кількість профільної літератури, баз
даних, іменних списків тощо.
Водночас Інтернет виступає потужним каналом комунікації, че-
рез який ви можете вільно спілкуватися з генеологами усього світу,
об’єднувати свої зусилля, обмінюватися досвідом, публікувати резуль-
тати своїх досліджень.
до позитивних моментів Інтернет у цьому контексті слід віднести:
– можливість ведення діалогу з пошуковою системою та гнучкість
тактики пошуку залежно від отриманих результатів;
– формування навичок наукового пошуку, вміння орієнтуватися в
мережевому просторі, здійснювати первинну селекцію інформації.
Але суттєвою вадою будь-якої пошукової системи є відсутність
наукового контролю якості (процес включення інформації до Бд не
контролюється), що може призвести до отримання недостовірної ін-
формації.
На доархівному етапі варто поновити (або набути) знання щодо ме-
режі архівів та їх профілю, історії державних установ, правових основ
доступу до генеалогічної інформації, організації архівних документів
та комплектування архівів.
однак на результативність пошуку вплине не лише підготовка до-
слідника, але й хронологічний період дослідження, географічний фак-
тор, станова належність особи щодо якої здійснюється пошук, наявність
генеалогічних джерел у конкретному архіві. Саме останній чинник має
суттєве значення для результатів пошуку, оскільки лише впродовж ми-
нулого століття україна пройшла через громадянську, дві світові війни,
голодомор, масові репресії населення, що призвело до втрати архівних
документів.
для отримання релевантної інформації в архіві доцільно застосову-
вати універсальні евристичні методи: суцільний, вибірковий, інтуїтив-
ний, типологічний, індуктивний, дедуктивний та ін.
у загальному вигляді процес пошуку слід здійснювати в такому
порядку:
– встановити хронологічні та географічні межі генеалогічного по-
шуку за адміністративно-територіальним поділом до 1917 р., а також
визначити конкретні культові установи, де мали здійснюватися ме-
тричні записи (реєстрація). Зіставлення сучасного адміністративно-те-
риторіального поділу з усіма попередніми здійснюють за відповідни-
НА допоМогу МолодиМ НАукоВцяМ 233
ми довідниками адміністративно-територіального поділу та списками
населених пунктів конкретної губернії. у разі наявності населених
пунктів з однаковою назвою у різних місцевостях, зміною належності
конкретних населених пунктів до церковних приходів (у зв’язку з від-
криттям нових і закриттям старих храмів, перенесенням меж прихо-
дів тощо), невизначеністю віросповідання, слід розширити географічні
межі пошуку;
– виявити за обліковими та довідковими даними архіву фонди, до-
кументи яких можуть бути джерелами генеалогічної інформації, пере-
глянути описи цих фондів (саме вони мають найбільше евристичне на-
вантаження), визначити справи для поаркушного перегляду.
доцільно розпочинати роботу з фондами, які містять безпосеред-
ньо генеалогічну інформацію, а далі здійснювати пошук за фондами,
які опосередковано містять генеалогічні відомості. проте у будь-якому
варіанті перевагу слід надавати джерелам офіційного походження, які
характеризуються об’єктивністю і докладністю інформації, створюють
переконливу достовірність і документальну обґрунтованість родоводу.
Список генеалогічних ресурсів архівів доволі значний. За змістом
генеалогічного матеріалу їх поділяють на дві групи:
1) власне генеалогічні, до яких відносять родоводи у будь-якому
вигляді (родовідне древо, родовідна таблиця, родовідний (поколінний)
розпис). Такі джерела зберігаються переважно серед документів дво-
рянської генеалогії – у родовідних книгах і протоколах визначальних
комісій, складених дворянами (шляхтою) під час визнання їх у дворян-
стві Російської імперії;
2) джерела для укладання родоводу, до яких відносять всі інші
джерела, що містять інформацію про людину, її життя та оточення (до-
кументи державних і громадських установ, які мають масовий характер
і визначають родинні зв’язки між людьми, метричні книги культових
установ, документи переписів населення тощо).
Найінформативнішими джерелами для дослідження родоводів є
метричні книги та сповідальні відомості.
Метричні книги велися в культових установах та засвідчували
події хрещення (народження), вінчання (шлюбу), поховання (смерті)
конкретних осіб, у вигляді хронологічних записів у книжковій формі.
Розрізняють метричні книги церковні, так звані культово-обрядові (у
православних церквах почали укладатися не раніше 1722 р.), і грома-
дянські, із статистично-контрольною реєстрацією актів громадянського
стану.
після встановлення радянської влади в україні реєстрацію (запис)
актів цивільного стану здійснювали відділи ЗАгС (нині відділи реє-
страції актів цивільного стану) при виконавчих органах місцевої влади.
НА допоМогу МолодиМ НАукоВцяМ234
Метричні книги про народження (хрещення) дозволяють підтвер-
дити дату народження, дату проведення культового обряду (хрещен-
ня, обрізання, наречення), звання (належність до певного стану і місця
приписки); прізвища, імена та по батькові батьків, їх віросповідання,
звання; прізвища, імена і по батькові хрещених батьків, законність і
незаконність народження. лише з одного метричного запису дослідник
може дізнатися імена трьох поколінь:сина, батька та діда.
у метричних книгах православних церков можна зустріти записи
про хрещення євреїв з поміткою “вихрест”, а також осіб греко-като-
лицького та лютеранського віросповідання.
Метричні книги про шлюб подають відомості про дату взяття
шлюбу, звання, прізвище, ім’я та по батькові нареченого, віросповідан-
ня, який шлюб (перший – молодий, другий – удівець чи розлучений),
вік; відповідну інформацію про наречену; прізвища, імена та по бать-
кові (іноді – посаду, чин) свідків (поручителів) шлюбу.
Метричні книги про померлих дозволять встановити дату смерті,
звання, прізвище, ім’я та по батькові померлого, його вік, від якої хво-
роби помер, дату і місце поховання.
Метричні книги (метричні виписи) слід шукати у фондах культо-
вих установ, відповідних духовних консисторій чи установ, що вико-
нували такі функції.
окрім метричних книг культовими установами православної, като-
лицької, греко-католицької конфесій укладалися сповідальні відомості
(списки), де містилися дані про прізвище, ім’я та по батькові парафія-
нина із зазначенням усіх членів його сім’ї та їх родинних зв’язків, вік
на час складання списків, відмітку про присутність чи відсутність на
сповіді. Важливість церковного обліку полягала в тому, що він містив
точні відомості щодо чисельності міського та сільського православного
населення.
цінним джерелом для генеалогічних досліджень є документи за-
гальнодержавних переписів населення Російської імперії, перший з
яких був проведений за указом петра І 1718–1719 рр., і одержав назву
“ревізія”, а його основним документом була “ревізька казка”, де фік-
сувалися результати перепису. З 1781 року систему загальнодержавних
ревізій було поширено на українські землі у складі імперії.
до ревізьких реєстрів вносили платників подушного податку, неза-
лежно від віку та працездатності, осіб чоловічої статі, за кількістю яких
встановлювали подушний податок.
документи ревізьких казок зберігаються у фондах відповідних
казен них палат. копії окремих казок, зроблених для службового ко-
рис тування, зберігаються у фондах дум та управ, а додаткові ревізькі
казки з 1860-х рр. – у фондах повітових казначейств.
НА допоМогу МолодиМ НАукоВцяМ 235
Переписні книги складалися царським урядом для оподаткування
селян і міщан, за рахунок податків з яких утримувалися царські війська
і в Малоросії. до книг вписували жителів міст і приписаних до них сіл,
(окрім козаків, які служили Російській державі), із зазначенням прізви-
ща, ім’я господаря двору, складу сім’ї та майнового стану.
Важливість переписного листа (основного документа Всеросій-
ського перепису населення 1897 р.) як генеалогічного джерела важко
переоцінити, оскільки він містить комплексну інформацію стосовно
усіх членів сім’ї із зазначенням (за наявності) фізичних вад та хвороб
(сліпий, німий, глухий, психічно хворий тощо).
документи переписів зберігаються у фондах відповідних губерн-
ських і повітових переписних комісій.
Посімейні списки після прийняття в Росії 1874 р. “Статуту про
військову повинність” були підставою для складання призовних спис-
ків для осіб податного стану. посімейні списки для міського населення
складалися міськими управами, на селян – волосними правліннями по
кожній сільській громаді. Зі списками можна ознайомитися у фондах
відповідних міських управ і волосних правлінь. копії окремих спис-
ків (для службового користування) відклалися: на міщан – у фондах
міщанських управ, на селян – у повітових з військової повинності при-
сутствіях.
Призовні списки фіксували осіб, які підлягали призову на військо-
ву службу та складалися на підставі посімейних списків і метричних
виписок, доданих до них. На осіб податного стану списки складалися в
установах місцевого самоврядування: на селян – у волосних правліннях
по всіх сільських громадах, що входили до складу волості, на міщан – у
міських управах, на решту осіб – безпосередньо повітовими установа-
ми. як генеалогічне джерело призовні списки містять інформацію про
склад сім’ї (із зазначенням родинних зв’язків і віку усіх членів сім’ї),
віросповідання, сімейний стан, освіту призовника.
призовні списки сільського населення зберігаються у фондах від-
повідних повітових з військової повинності присутствіях, міського на-
селення – там само, а також у фондах міських управ, до яких загальні
призовні списки надходили у копіях для користування.
Формулярні (послужні) списки складалися на чиновників, дер-
жавних службовців, учителів, лікарів, офіцерів і містили окрім відо-
мостей службового характеру (призначення, переведення, звільнення
від служби, надання відпусток, заохочення), дані про їхні родини. Такі
списки зберігалися у фондах губернських правлінь, в окремих архі-
вах – як колекції формулярних списків чиновників.
Аналогічні за характером інформації послужні списки представни-
ків духовенства зберігаються у фондах духовних консисторій, а також
(як частина клірових відомостей) – у фондах церков.
НА допоМогу МолодиМ НАукоВцяМ236
дослідження козацько-старшинської генеалогії проводять пере-
важно за документами центрального державного історичного архіву
україни, м. київ, але пошук такої інформації ускладнюється через об-
межену кількість тогочасних джерел. Також слід пам’ятати, що після
знищення Запорозької Січі козацько-старшинська еліта розчинилася в
російському дворянстві, тому подальшу їх долю доцільно прослідкува-
ти за джерелами дворянської генеалогії.
для дворянської генеалогії найінформативнішими є фонди установ
дворянського самоврядування – канцелярій губернських і повітових
предводителів дворянства та губернських дворянських депутатських
зібрань, при яких працювали визначальні комісії. Протоколи цих ко-
місій та родовідні книги, які укладалися одночасно з протоколами, є
потужним генеалогічним ресурсом, де наявне родовідне древо та роз-
пис поколінь.
джерелом для дослідження генеалогії дворянства є справа про
дворянство роду, що містить докази приналежності до цього стану
(оригінали чи копії виписок з метричних книг, посімейні списки, ре-
візькі сказки та інші документи), а також листування щодо подання ро-
доводів, перевірки доказів визнання, зарахування до роду окремих осіб.
Мемуари, щоденники, листи, що зберігаються переважно у фондах
особового походження, колекціях, а також самі фонди (родові, фаміль-
ні), приватні колекції документів, приватні архівні зібрання можуть
містити цінну генеалогічну інформацію.
перед початком пошуку будьте готові до того, що в тумані серед-
ньовіччя ви знайдете не аристократичних пращурів (статистично їх не-
значний відсоток у кожній країні), а селян, які були предками більшості
з нас. отже актуальною може стати селянська генеалогія, представ-
лена інвентарями маєтків, документами сільськогосподарського і вій-
ськово-кінного перепису, про скасування кріпосного права та іншими.
інвентар є статистично-економічним описанням певного маєтку,
укладеним за ініціативою землевласника із зазначенням відомостей про
господаря, кількість працівників чоловічого роду в сім’ї, характерис-
тики земельного наділу тощо. у ХІХ ст. були запроваджені офіційні
інвентарі панських маєтків всіх населених пунктів губернії, складання
яких було покладено на відповідні губернські інвентарні комітети.
Важливим джерелом з генеалогії селян є документи, пов’язані з ре-
формою 1861 р., зокрема, уставні грамоти і викупні акти на землю.
документи 1-го Всеросійського сільськогосподарського перепису
1916 р. зберігаються у фондах відповідних губернських земських управ
та містять інформацію про власників домогосподарств.
генеалогічні відомості стосовно міського населення наявні в жур-
налах генеральної перевірки ремісничих і промислових підприємств
та особливих промислів, метою укладання яких було стягнення відпо-
відних податків. Журнали велися спочатку казенними палатами, зго-
НА допоМогу МолодиМ НАукоВцяМ 237
дом – податковими інспекторами по містах і волостях на всі населені
пункти волості.
у фондах губернських земських управ зберігалися документи
1-ого перепису міського населення (1917 р.), який проводився за вста-
новленими формами, що містять генеалогічну інформацію стосовно
власників двору чи домовласників, квартирантів у кожному дворі чи
будинку.
Стягування квартирного податку фіксувалося у списках платни-
ків квартирного податку (введений 1893 р.) населення міста чи його
частини і було пов’язане з діяльністю казенних палат, а пізніше гу-
бернських і повітових з квартирних податків присутствій, у фондах
яких відклалися ці списки.
для проведення генеалогічних досліджень інших верств населен-
ня можна скористатися документами про сплату державних податків,
у т.ч. з нерухомого майна, поземельного, подоходного, промислового,
воєнного податків тощо.
цінні для генеолога відомості містять документи по виборах до
державної думи (до 1-ої думи – 1905–1906 рр., до 2-ої – 1906–1907 рр.,
до 3-ої – 1911 р., до 4-ої – 1914 р.) наявні у фондах губернських і
повітових комісій по виборах до державної думи, а також міських і
губернських дум.
для проведення генеалогічних досліджень, пов’язаних з еміграці-
єю, важливим джерелом можуть стати справи про видавання закор-
донних паспортів, що відклалися у фонді канцелярій цивільних
губернаторів.
Характеризуючи джерельну базу генеалогічних досліджень ХХ–
ХХІ ст.ст., слід зазначити, що вона набагато більша за обсягом, ви-
довим складом, збереженістю. Найінформативнішими є документи
з особового складу, які зберігаються в архівних підрозділах підпри-
ємств, установ та організацій. генеалогічну інформацію можна знай-
ти у фондах виконавчих комітетів рад різних рівнів (подвірні спис-
ки, погосподарські книги, списки платників податку, розкуркулених,
військовозобов’язаних), військкоматів (списки призовників з відомос-
тями про склад сім’ї, виписки з метричних книг), прокуратури і судо-
вих органів (обліково-слідчі, кримінальні справи), органів партійного
(радянського) контролю і робітничо-селянської інспекції (списки ре-
пресованих, позбавлених виборчих прав, про перевірку і чистку канди-
датів і членів партії), фондах періоду тимчасової нацистської окупації
(списки громадян, що перебували на окупованій території, вивезених
до Німеччини, фільтраційні справи осіб, примусово вивезених до Ні-
меччини, листи і листівки остарбайтерів).
цінними джерелами для проведення генеалогічних досліджень мо-
жуть слугувати підготовлені за документами архіву довідкові видан-
НА допоМогу МолодиМ НАукоВцяМ238
ня, довідники, бази даних, а також наукові публікації та дисертацїї, що
містять генеалогічну інформацію.
Залежно від результатів пошуку дослідник має визначити напря-
ми своєї подальшої роботи. у разі недостатньої кількості первинної
архівної інформації для досягнення дослідницької мети, провести до-
датковий пошук інформаційних ресурсів. якщо виявлена інформація
задовольняє інформаційну потребу дослідника, слід переходити до
оформлення результатів пошуку.
В уяві пересічного громадянина генеалогія завжди пов’язана з ге-
неалогічним древом, хоча існує значна кількість варіантів оформлення
родоводу, але ця тема заслуговує окремої розмови.
підсумовуючи викладене, слід зазначити, що пошук генеалогічної
інформації є процесом індивідуальним, який потребує від дослідника-
початківця високої інформаційної культури, енергії та бажання отрима-
ти позитивний результат.
На перспективу генеалогію слід розглядати в контексті методоло-
гічної інтеграції з іншими науками та галузями знань, пов’язаними з
дослідженням джерел, розробленням дослідницьких методик тощо.
|