Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Мільчев, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Назва видання:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26448
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи / В. Мільчев // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 171-184. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26448
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-264482011-09-01T12:52:58Z Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи Мільчев, В. 2009 Article Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи / В. Мільчев // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 171-184. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26448 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Мільчев, В.
spellingShingle	Мільчев, В. Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Мільчев, В.
author_sort	Мільчев, В.
title	Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи
title_short	Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи
title_full	Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи
title_fullStr	Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи
title_full_unstemmed	Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи
title_sort	запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26448
citation_txt	Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи / В. Мільчев // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 171-184. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT mílʹčevv zaporozʹkeribalʹsʹkeargomarkersocíalʹnoígrupi
first_indexed	2025-07-03T06:08:58Z
last_indexed	2025-07-03T06:08:58Z
_version_	1836604916723875840
fulltext	171 Володимир МІЛЬЧЕВ (Запоріжжя) Запорозьêе рибальсêе арãо – марêер соціальної ãрóпи В êонтеêсті розãлядó особливостей побóтóвання наративів (в томó числі вербальних) в середовищі запорозьêоãо êозацтва в XVIII ст. (яê власне й попередніх періодів йоãо історичноãо існó- вання) не можна обійти óваãою питання про їх мовні особливості. Попри те, що воно (це питання) стоїть дещо осторонь від „маãіст- ральних шляхів” êласичноãо історичноãо джерелознавства, наяв- ність ó наративах січової доби численних леêсем та фразеолоãізмів, яêі є нічим іншим яê реліêтами вербальноãо сóпроводó процесó ін- ститóалізації соціальних стрóêтóр січової ãромади в минóломó, змóшóє й джерелознавця-істориêа зóпинитися на розãлядові пи- тання про існóвання ó запорожців специфічних леêсичних систем. Мова, яê відомо, є явищем сóспільним, і твориться протяãом довãоãо історичноãо періодó. Завдяêи мові аêóмóльований досвід óсіх сфер діяльності народó передається з поêоління ó поêоління. Леêсичний сêлад óêраїнсьêої (а саме вона бóла розмовною в січо- вій ãромаді), яê і бóдь-яêої іншої, мови містить велиêó êільêість ле- êсичних óтворень, що відповідають певним соціальним та профе- сійним ãрóпам людей. Всю леêсиêó óêраїнсьêої мови з поãлядó на сферó її вживання можна поділити на дві велиêі ãрóпи. До першої належать слова заãальновживані, зрозóмілі більшості людей. До дрóãої – слова, обмежені ó вжитêó певним середовищем, зóмовле- ним спільністю територіальноãо проживання, спільністю занять та інших інтересів. У межах дрóãої ãрóпи заãальнонародної леêсиêи більшість мовознавців виділяє три підãрóпи: професіоналізми; діалеêтизми; жарãонізми та арãотизми. Деяêі лінãвісти на позначення леêсиêи останньої підãрóпи êористóються терміном „соціальні діалеêти” (соціолеêти). Підставою для відмови цим „варіантам мови” в статó- сі діалеêтó слóжить те, що „вони не мають специфічної фонетичної системи, специфічної ãраматичної бóдови й існóють на базі звичай- ної мови”1. До соціальних варіантів мови, насамперед, слід зараховóвати арãо та жарãони2. Яêщо арãо виниêло з метою ідентифіêації ãрóпо- вої належності співрозмовниêа та êонспірації мовлення, то осно- 172 вою появи жарãонізмів ó певномó середовищі є бажання носіїв мо- ви бóти дотепними, вразити співбесідниêів свіжістю, ясêравістю і точністю висловлення, виділитись за допомоãою мови між спів- розмовниêами. Разом із цим, межа між арãо та жарãоном є настіль- êи тонêою, прониêною, що на сьоãоднішній день більшість спеціа- лістів воліють оперóвати терміном соціолеêт, яêий óніверсально поєднóє в собі риси притаманні обом соціальним варіантам мови. Соціолеêт (арãо) є засобом спілêóвання ó найрізноманітні- ших прошарêах населення і сяãає своїм êорінням ó сивó давнинó. Адже і століття томó різні соціальні ãрóпи мали свій стиль мовлен- ня, притаманний саме цій ãрóпі. Розповсюдженими видами соціо- леêтів є професійні арãо, яêі побóтóють ó мовленні людей певноãо фахó чи родó заняття. У ХVІІІ-ХІХ ст. на Полтавщині, Київщині, Слобожанщині, де êобзарювання бóло досить поширеним явищем, сліпі бандóристи мали своє власне арãо, яêе називалося „лебійсь- êою мовою” і бóло майже незрозóмілим для навêолишніх, хоча й ´рóнтóвалося на певних заêономірностях переêрóчóвання звичай- них óêраїнсьêих слів. Не бóде перебільшенням сêазати, що серед січової ãромади (принаймні, серед „лицарсьêої” її частини, ó томó ж XVIII столітті ó вжитêó бóли яêщо не цілі арãотичні мовні системи, то принаймні певна êільêість леêсем, знаних та зрозóмілих достат- ньо вóзьêомó êолó їх носіїв. Це підтверджóється й численними фольêлорними матеріа- лами, яê от зафіêсованими Я.Новицьêим серед нащадêів запорозь- êих êозаêів ó селищах Вознесенці та Слобідці (нині територія міста Запоріжжя) наприêінці ХІХ століття. Причомó, мовна осібність запорожців ó приêладах, що наводяться нижче, простежóється яê на рівні оêремих слів, таê і на рівні оêремих фольêлорних жанрів (молитов та замовлянь). Ось, наприêлад, фраãмент розповіді мешêанця цьоãо селища Йосипа Шóтя, яêий хлопцем жив ó своãо дядьêа Матвія, запорозь- êоãо êозаêа: „– Вари, Йосипе, нещадима! / – Яêоãо? / – Хіба не знаешь? Нó холостоãо борщó по-вашомó (тóт і далі підêреслювання наше – В.М.)3. Або ж, переêаз почóтоãо від мешêанця Слобідêи діда Ільêа Савосьêи про запорожця Орла: „Молиться, бóло, не таê яê оце ми, ãрішні харамарêаем, а яê стане на востоê, то далеêо чóть, шо мо- 173 литься... І не таêі молитви яê ó нас, а старинні êозацьêі і все про Миêолó та про Поêровó”4. Отже, наративи, що безпосередньо походять з запорозьêоãо середовища та їх найближчих нащадêів, дають змоãó стверджóвати, що січовиêи таêи мали мовні особливості, причомó особливості ці бóли арãотичноãо типó. Разом із цим, вести розмовó про існóвання оêремоãо єдиноãо запорозьêоãо соціолеêтó, навряд чи є можливим. Цілêом слóшним виãлядатиме припóщення, що певні підсистеми, своãо родó сóб-соціолеêти існóвали ó таêих соціальних та профе- сійних êонсорцій запорожців, яê рибалêи, лисичниêи, соляниêи, врешті-решт ãалдовниêи (хараêтерниêи). Найбільш повно до на- шоãо часó дійшли зразêи рибальсьêоãо арãо. Спробóємо на йоãо приêладі простежити особливості виниêнення та побóтóвання со- ціолеêтів ó середовищі запорожців та їх нащадêів. Споêонвіêó рибальство бóло одним із найãоловніших занять населення Нижньої Наддніпрянщини. З êінця XV ст. рибальство стало одним із ãоловних занять запорожців. Після ліêвідації Запо- розьêої Січі ó 1775 році збереження та передача запорозьêої тради- ції відбóвається майже виêлючно ó середовищі рибальсьêих ãромад південноãо êраю. Цьомó сприяла та обставина, що наприêінці XVIII – ó першій половині ХХ століття, ó той чи інший спосіб до рибальства залóчалися майже всі чоловіêи Нижньої Наддніпрян- щини. Тож, лоãічним виãлядає припóщення про те, що серед запо- розьêоãо êозацтва від самоãо початêó йоãо існóвання побóтóвав со- ціолеêт (арãо) рибальсьêий. Говорячи про те, що ж сêлало йоãо основó, не можемо не від- значити потóжноãо тюрêсьêоãо впливó. Очевидно, що він є слідст- вом пристосóвання прийдешньоãо óêраїнсьêоãо елементó до óмов життя на Низó. Кільêість тюрêсьêих запозичень в óêраїнсьêій мові, яêі óвійшли до неї саме через êозацтво нараховóє сотні леêсем. На словотворення запорозьêоãо рибальсьêоãо арãо основним чином впливали тóрецьêа та татарсьêа мови, а óêраїнсьêа, звісно, стано- вила основó. Ясêравим зразêом цієї „мовної„ співпраці є таêі слова: êармаê, êаюê, êирãан, ãардаджій та ін. Осêільêи рибальсьêі заводи на Запорожжі ставали притóл- êом для „бóрлаê” з різних реãіонів Уêраїни, то, відповідно, встóпа- ючи до лав „товариства”, вони вносили до йоãо мови особливості своєї ãовірêи. Таêим чином, запорозьêе рибальсьêе арãо створюва- лося за óчасті баãатьох діалеêтів з різних місцевостей Уêраїни. Ма- 174 бóть, найбільше справедливим це є по відношенню до таêих йоãо тематичних розділів, яê найменóвання технолоãічних процесів, по- рід риби, ãідроãрафізмів. Звичайно, що рибальсьêе арãо на Запорожжі не бóло замêне- ною мовною системою. Воно доповнювало „традиційний” словар- ний запас рибалоê, однаê і бóло цілêом самодостатнє для спілêó- вання ó виробничомó процесі. Інаêше êажóчи, сóêóпність слів, яêі хараêтеризóвали етапи виловó, переробêи та зберіãання риби, її на- йменóвання тощо, найбільш аêтивно виêористовóвалися рибалêа- ми саме в процесі виловó, переробêи та т. ін., êоли обставини вима- ãають яêомоãа менше ãоворити й яêомоãа більше робити. На сьоãоднішній день, на жаль, ми вже не можемо встанови- ти, яêа саме частина слів запорозьêоãо рибальсьêоãо арãо бóли „ар- ãотичними” в XVIII столітті, а яêі ні. Мова дóже чóтлива до змін ó політиці, ідеолоãії, наóці, дóховній êóльтóрі, томó й арãо, яê один із її сêладниêів, надзвичайно швидêо зазнає змін. Межа між живою, розмовною мовою та арãо (соціолеêтом, сленãом) бóла і є дóже рó- хливою, перехідною. Часто статóс слова змінюється, і те, що, сêа- жімо, êолись вважалося арãотизмом, тепер стало частиною повсяê- денноãо словниêа людей. Теж саме й навпаêи. У наш час арãо, яê система, зниêло (немає арãо êобзарів, лір- ниêів та ін.), вести мовó можна тільêи про арãотичні підсистеми в межах жарãонів, томó що êільêість власне арãотичних слів (відо- мих обмеженомó êолó людей) дóже мала. Запорозьêомó рибальсьêомó арãо на теренах Нижньої Над- дніпрянщини в цьомó відношенні пощастило більше, ніж йоãо но- сіям. Аналіз леêсичноãо матеріалó, насамперед матеріалів еêспеди- цій дрóãої половини ХХ століття, здійснених під проводом та за óчасті професора В.Чабаненêа в населені пóнêти Нижньої Наддні- прянщини дозволяє нам êонстатóвати наявність близьêо двохсот (198) леêсем, безпосередньо пов’язаних із традиційним запорозь- êим рибальством5. Після ліêвідації Запорозьêої Січі ó 1775 році збереження та передача запорозьêої традиції відбóвається майже виêлючно ó се- редовищі рибальсьêих ãромад південноãо êраю. Цьомó сприяла та обставина, що наприêінці XVIII – ó першій половині ХХ століття, ó той чи інший спосіб до рибальства залóчалися майже всі чоловіêи Нижньої Наддніпрянщини, осêільêи це бóв маêсимально простий та стабільний спосіб забезпечити родини продóêтами харчóвання 175 та заробити ãроші. Саме томó рибальсьêий промисел на теренах êолишніх Запорозьêих Вільностей бóв чи не ãоловною сêладовою ó механізмі збереження та передачі запорозьêоãо рибальсьêоãо арãо6. Оêрім сóто „професійноãо” фаêторó передачі словниêовоãо запасó рибальсьêоãо арãо від поêоління до поêоління, не можна ві- дêидати й фаêтор „спадêовості”. Йдеться про збереження зãадóва- ноãо мовноãо шарó в родинах, яêі походили від запорозьêих пред- êів-січовиêів. Відразó після ліêвідації Запорозьêої Січі значна частина за- порожців розійшлася світ за очі – на Очаêівсьêий степ, ó Бóджаê, Добрóджó, врешті-решт по батьêівщинах та дідизнах на Лівобе- режжі та Правобережжі. А потім ще бóла виснажлива російсьêо- тóрецьêа війна 1787–1791 рр., бóли епідемії, що на êорінь зводили до моãили населення Південної Уêраїни, бóло масове переселення êолишніх запорожців – чорноморсьêих êозаêів – зі своїми родина- ми на Кóбань. Початêово ó ролі подібних хранителів та „трансляторів” за- порозьêої традиції вистóпали êільêа соціально-професійних ãрóп, насамперед чóмацьêа та рибальсьêа. Однаê, з дрóãої половини XIX століття починається постóповий занепад чóмацтва, до яêоãо приз- вела поява більш досêоналих транспортних засобів та методів тра- нспортóвання товарів з півдня на північ. Від цьоãо часó збереження та передача запорозьêої традиції, яê побóтової, таê і óсної, відбóва- ється майже виêлючно ó середовищі рибальсьêих ãромад південно- ãо êраю. Інаêше не моãло й бóти, адже за баãато віêів співіснóвання із оточóючим довêіллям ó еêосистемі дніпрових плавнів, запорозьêе êозацтво випрацювало настільêи ж правильнó модель ãосподарю- вання, насêільêи й оптимальнó системó видобóтêó та переробêи рибних баãатств. Всі нові прибóльці до реãіонó не мали дрóãої аль- тернативи, яê тільêи долóчатися до запорозьêої спадщини ó ãалóзі рибальства. При цьомó засвоювалися не тільêи сóто матеріальні знаряддя та технолоãічні навичêи. Сезонний відхід населення всієї Степової Уêраїни на заробітêи до рибних заводів перетворював їх на осередêи збереження та передачі не тільêи запорозьêої побóто- вої, але й óсної традиції. Таêий стан речей залишався праêтично незмінним аж до 1955 р. – роêó, в яêий величезні площі дніпрових плавнів від Каховêи до Запорожжя бóло затоплено водами штóч- ноãо Каховсьêоãо моря. Знищення цієї óніêальної еêосистеми, тоãо 176 біоãеоландшафтноãо середовища, в яêомó впродовж віêів запоро- зьêе êозацтво та йоãо прямі спадêоємці займалися традиційними видами ãосподарсьêої діяльності, завдало нищівноãо óдарó по ме- ханізмó передачі óсної традиції запорозьêоãо êозацтва. Унеможли- влення традиційноãо для населення Нижньоãо Подніпров’я риба- льства, яêе за традицією велося ó старовинний запорозьêий спосіб, остаточно перемістило цю сêладовó запорозьêої спадщини з праê- тичної площини виêлючно до побóтóвання ó царині óсної традиції. Матеріали Ніêопольщини дозволяють встановити, що запо- розьêа традиція найдовше зберіãалася в риболовецьêих артілях. Запорозьêі елементи простежóвалися в орãанізації риболовецьêоãо промислó не тільêи на початêó, але ще й в дрóãій половині ХХ сто- ліття. Таê, рибалêи с. Поêровсьêоãо Ніêопольсьêоãо районó Дніп- ропетровсьêої області ó 1970-х роêах виêористовóвали ó своїй професійній леêсиці таêі поняття, яê – „êіш”, „êошовий”, „êóрінь”7. Таêий стан речей, зафіêсований ó старовинних êозацьêих селищах, одних з найбільших з навêоло січових війсьêових слобод є цілêом зрозóмілим та здається цілêом природнім. Яê на Ніêопольщині, таê і по всій Нижній Наддніпрянщині простежóється впродовж тоãо ж ХХ століття таêа тенденція, що носіями „запорозьêих” прізвищ є найбільш відомі ó селищі рибаль- сьêі родини, тобто таêі, де впродовж цілих поêолінь традиційним зайняттям чоловіêів бóло переважно рибальство. Слід сêазати, що запорозьêа традиція тóт, яê і сêрізь, переважно зберіãається і пере- дається чоловічою лінією, і пов’язана саме із заняттям рибальст- вом, яê одним із традиційних занять населення плавневої зони. Вважаю за доцільне, зновó-таêи, навести приêлад на матеріа- лі села Велиêої Лепетихи Херсонсьêої області. Антропонімічний матеріал мешêанців цьоãо села наводить на дóмêó, що старий, за- порозьêий елемент цілêом є присóтнім серед сóчасноãо населення цьоãо селища. Однаê, не цілêом зрозóміло, чи це власне запорозь- êий елемент, чи носії таêих прізвищ, що походять від традиційних запорозьêих прізвисьê яê Побийвовê, Кóниця, Чайêа, Митêало, Сало, Ординсьêий та інших подібних, просто є нащадêами пересе- ленців з Полтавщини, яêі вселилися в це селище ó 1794–1796 рр., та мають до запорожців лише опосередêоване відношення. Це все більшою мірою óсêладнюється тим, що на початêó ХІХ століття до селища відбóлося й вселення етнічних росіян з Кóрщини. Подібні нашарóвання значно заважають проведенню більш ретельноãо об- 177 стеження на предмет встановлення приналежності зãаданих осіб до нащадêів старих запорозьêих насельниêів8. Але в той же час, бóло простежено тенденцію, зãідно яêої но- сії саме цих прізвищ заселяють ó селищі певні êвартали, що носять виразні сліди т. зв. „відêореневої” системи, внаслідоê яêої найбільш старі мешêанці селища з часом переважають не тільêи на оêремих йоãо вóлицях, але й ó цілих йоãо частинах (êóтêах). Тобто певна частина села (північна) заселена саме носіями зãадóваних прізвищ, що свідчить про їх давнє походження. Більш тоãо, саме ця êатеãорія мешêанців селища традиційно займалася самим лише рибальством, нехтóючи заняттями хліборобством. Таê, êолишній рибоêолãосп в селі майже на всі 100% сêладався з чоловіêів вóлиці Набережної, яêа знаходиться в центральній частині селища, в безпосередній близьêості до Дніпра. Приêлад з історії моєї власної родини: один з моїх дідів – Ва- силь Федорович Кóниця (1913 – 1997), батьêо моєї матері, сам бóв рибалêою в селі Велиêа Лепетиха Херсонсьêої області. Рибалив ще до війни, рибалив ó війнó, рибалив й після, аж до затоплення плав- нів Каховсьêим морем. Я, йоãо внóê, встиã баãато чоãо записати з йоãо переêазів про минóле. Слід заóважити, що й сам зазначений інформатор (В. Кóниця) й решта чоловіêів-рибалоê Велиêої Лепе- тихи цілêом реально óсвідомлювали свій зв’язоê із запорозьêими попередниêами. Щоправда, óсвідомлення це відбóвалося вêрай са- моіронічно, навіть ó дещо фривольний спосіб – «Дід мій бóв êозаê, батьêо син êозачий, а я не те, не се – ãівно собаче»9. Традиція рибальства передавалася в родó Кóниць від батьêа до сина êільêа поêолінь, ще з запорозьêих часів. Термінолоãія, яêою êористóвався дід, несла в собі виразний запорозьêий елемент. Наприêлад, таêі традиційні терміни, яêі ми зóстрічаємо ó В.Зóєва10, чи то ó Ф.Вовêа11, зóстрілися й в розповідях В. Кóниці. Це яê назви риболовних знарядь, таê і терміни, що стосóються певних техноло- ãічних етапів переробêи риби. Вони вже на сьоãодні не зóстріча- ються ніде за межами цьоãо реãіонó, за межами êолишніх плавнів. Одних лише термінів для означення способів зав’язóвання морсь- êих вóзлів бóло більше десятêа, причомó деяêі з них мали назви жартівливі, подеêóди навіть сороміцьêі, одним словом, все ті ж за- порозьêі! Навіть ó деталях збіãається розповідь В. Кóниці про розпо- рядоê життя рибальсьêоãо „êóреня” з більш ранніми описами запо- 178 розьêих рибних заводів. Ще підлітêом застав він іêонó Святоãо Миêолая на поêóтті êóреня, традиційне імпровізоване моління ри- бальсьêоãо отамана над снастями та êроплення їх, але не святою водою, а обов’язêово ãорілêою, а ще êраще самоãонêою. Колеêтиві- зація, яêа відбóлася ó селі ó 1929 р., торêнóлася не лише сільсьêоãо ãосподарства, але й традиційних рибальсьêих артілей. Баãато чоãо з зовнішньої, реліãійної атрибóтиêи рибальсьêоãо промислó бóло за- ãнано ó підпілля, óвійшли ó побóт рибалоê бензинові мотори, але ж сам спосіб рибної ловлі залишався старим, запорозьêим – яêнайê- раще пристосованим до óмов плавневої зони р. Дніпра. Відповідно до цьоãо, продовжóвав своє існóвання й реліêтовий запорозьêий рибальсьêий соціолеêт. Відносній стійêості та витривалості рибальсьêе арãо Ниж- ньої Наддніпрянщини, яêе має запорозьêе êоріння, мало завдячó- вати незмінній впродовж баãатьох століть техніці виловó риби в óмовах óніêальної еêосистеми дніпрових плавнів. Їх затоплення праêтично звело нанівець традиційний промисел населення реãіо- нó та витіснило в пасив більшість леêсем та фразеолоãізмів тради- ційноãо запорозьêоãо рибальсьêоãо соціолеêтó. Нині, переважно, їх носіями є представниêи старших віêових ãрóп, здебільшоãо чолові- êи. Станом на сьоãоднішній день все ще побóтóє близьêо двохста леêсем рибальсьêоãо арãо (соціолеêтó). Яê для джерелознавців, таê і для істориêів, реліêтові запоро- зьêі соціолеêти, ціêаві насамперед тим, що вони слóãóють своєрід- ними марêерами збереженості/зниêнення січових традицій всере- дині професійних êонсорцій нащадêів запорозьêих êозаêів, а таêож самим фаêтом своãо побóтóвання підтверджóють специфічність, певнó оêремішність традиційноãо соціальноãо óстрою на тлі тоãо- часноãо сóспільства. СЛОВНИК ЗАПОРОЗЬКОГО РИБАЛЬСЬКОГО АРГО Знаряддя рибальства, переробêи та зберіãання риби Блисêотêа – блешня Бовтало – вóдлище Бомбирêи – обрізêи деревної êори, довжиною менше 15 см, яêі навішóються на верхню частинó рибальсьêої сітêи, щоб вона трималася на поверхні води Ваãани – ночви 179 Висêочêа – місце між 1 і 2 лясою Ворота – рибальсьêа снасть, що сêладається із велиêих сітоê- êрил та ãóзиря і ставиться на ãлибоêих місцях за допомоãою висо- êих жердин; розрахована на êрóпнó рибó Ганьêа – êийоê, яêим ãонять рибó Гард – штóчно зведена заãородêа на річній протоці, яêа за- тримóє рибó та дозволяє її виловлювати ó велиêій êільêості Гейша – лозяна êорзина з 2 рóчêами Глóха ляса – заãородêа з лози Дорожêа – риб. снасть ó виãляді довãоãо шнóра із блешнею на êінці; тяãнеться вздовж річêи або озера за човном, вільний êі- нець тримається рибалêою в зóбах Едеê – назва волоêó ó задóнайсьêих запорожців Живило – пристрій ó виãляді êорзини з êришêою або обтяã- нóтоãоã сітêою дерев’яноãо êарêасó, яêий на мотóзці опóсêається ó водó біля береãа, і в яêомó зберіãається риба Ілльом – жердина, яêою êористóється паромниê Калачі, ãалаãани – поплавці Кармаê – вóдêа, товста довãа вірьовêа. На êінцях яêої êріп- ляться волосяні або дротяні нитêи з ãачêами Кирãан – осередоê заводó (рибальсьêий êіш) ó задóнайсьêих запорожців Клипень – палиця приблизно метрової довжини, яêою сêрó- чóють сêрóтні Кляшниê – палиця на êінці невода Кобилêа – перпендиêóлярна до лопаті рóчêа ó ãребêовомó веслі Кота – перепона з сітоê і ятерів, яêою переãороджóють вóзь- êó плавневó протоêó, щоб ловити рибó або не дати їй відійти разом із спадаючою водою Кошниці, êошовêи – плетені êорзини для зберіãання риби Кóãа – поплавоê біля сітêи Кóнтóê – вірьовêа до парóса Кóтарь – довãа матня на воді Лава – рибальсьêа снасть ó виãляді стальної дротини з підві- шеними ãачêами Лóãеря – рибальсьêа снасть – натяãнóта на дерев’яний êарêас сітêа, яêó ставлять на дно, і заãаняють ó неї рибó, б’ючи чим небóдь по воді 180 Масина – волосінь, лісêа Матóли – неводи ó задóнайсьêих запорожцців Носило – плетена із лози êорзина Опóê – особливий вид білої êримсьêої солі Павóê – рибальсьêа снасть ó виãляді підсаêи, яêа, впираю- чись держалом ó береã, час від часó піднімається з води Перемет – шнóр із êрюччям Підбóроê – залізний з дерев’яною рóчêою ãаê для витяãóван- ня з води сома, яêий попався на вóдêó Підсад – підсаêа Підсóччя – тоненьêа вірьовочêа, яêою прив’язóється попла- воê до яêоря Підтиêи – шести для сóшіння матóли Пісошниця – лапа яêоря Плаха, плашêа – вóзьêий довãий мішоê ó неводі Полоã – наêидêа, рибальсьêий плащ Посóд – велиêа снасть для ловó риби Приволочêа – невід Пристріл – довãа жердина, яêою відштовхóють пліт, вирів- нюючи йоãо Притаãанêа – снасть, яêою прив’язóють дóб до плотó Рачоê – залізний ãаê, приêріплений на êінці штиля Рашêи – вбиті в землю палі, на яêі вішають êазаноê Реãеля – рибальсьêа снасть ó виãляді триãранної піраміди, обтяãнóтої з боêів сітêою Рило – êілоê, до яêоãо петлею привяязóють êінець êодоли Розпорний невід – невід, що витяãóється в човен Саламóр – розсіл Сандоля – підсаêа Сêрóтень – лозина чи пóчоê лози для óвяязóвання êолод плотó Стябло – видовбане з дерева [звичайно з ãрóші чи верби] êо- ритце, в яêомó подають на стіл юшêó Сóчêа – приêріплений до яêоря невелиêий поплавоê Тарãа – êіш на 2 ãачêах Цівêа – тонêий êінець весла Черпаêа – рибальсьêа снасть ó виãляді сітчастоãо черпаêа з довãим держалом, що нею підхоплюють і витяãóють зловленó рибó 181 Четель – êарбована паличêа, яêа виêористовóвалась для об- ліêó риби Чóмбóрêа – дерев’яна êóльêа на êінці лями Шаньêа – торбинêа ó рибалêи Шêора – шмаття соснової êори, що виêористовóвалися яê поплавêи для сітоê Яêірець – залізне приладдя з ãачêом, причеплене до мотóзі; йоãо заêладають на дóжêó відра. Коли берóть водó з êолодязя Гідроãрафізми та топоãрафізми Баêай – невелиêе плавньове озеро, рівчаê Бóê – водяний пил від сильноãо óдарó хвилі Вирвач – острів, що óтворився із відірваної від береãа ділян- êи землі Єриêи – протоêи в плавнях по 4-6 метрів завдовжêи Запóсêна тоня – ополонêа, в яêó запóсêають невід під лід Здойма – ополонêа, звідêи витяãають невід під час зимової риболовлі; або ж очищене від водяної рослинності місце біля бере- ãа, де витяãóють невід Кóширь – мóляста ділянêа дна водоймища, що ãóсто поросла водорощами Лóжина – невелиêе чисте плесо серед зарослів осоêи, латаття Одміт – виãин ó êоліні ріêи, де мало помітна течія Одміть – більш-менш тихе місце в бóрхливій, швидêоплин- ній річці, місце між сêелями на êолишніх дніпровсьêих пороãах Острів – мілêоводість, мілина Пеêло – водяний вир ó êінці пороãа Пельêа – вóзьêа, але дóже довãа ополонêа, в яêó запóсêають під лід сітêó Підмет – низина, заливне місце біля річêи Поêал – береã річêи Полой – дно висохлоãо озера Потяã – вóзьêа протоêа між островами Рожоê – мис Холóй – êорч на дні річêи, озера Чалêа – місце розвантаження чи êінечної зóпинêи плота Шпиль – півострів, що ãострим êінцем заходить ó лиман, озеро Терміни, що означають професійнó спеціалізацію ó рибальстві та сó- дноплавстві 182 Байбар – êашовар Байдарчаê – сторож човнів Гардаджії – найãоловніші спеціалісти з бóдóвання та еêсплó- атації ãардів Дóбовиê – ãоловний лоцман на дóбі Забродниê – сезонний робітниê, що наймається на роботó до рибалоê Каміньщиê – рибалêа, що виêидає доважêи на неводі із човна ó водó або витяãóє їх з води Карлаш – помічниê отамана рибальсьêої ватаãи ó задóнайсь- êих запорожців Корольоê – атаман, ватажоê Коряшниê – застаріла назва êозаêа-запорожця Лямщиê – рибалêа, що тяãне лямêою невід Матóла – заãін із 12 рибалоê, 4-6 різальщиêів і 3-7 солиль- щиêів ó задóнайсьêих запорожців Тахва – бриãада рибалоê, яêа працює з неводом Шепотинниê – промисловець-переêóпщиê риби Тваринний світ плавнів Баба, жабоїдêа – чапля сіра Байдаêи – селезні, що злітаються до ãóртó, êоли êачêи пере- бóвають з виводêами Бірêи – дрібні річêові черепашêи Веретениця – водяна змія-мідяниця Іванчиê – птах з породи трясоãóзоê Келеп – черепаха Клипець – риба з родини êоропових. Крошень – êосяê білої риби Крюê – велиêа жаба Марина – риба марена Мартин – велиêа річêова чайêа, альбатрос. Менеê – порода риби Мосêаль – велиêа зелена жаба Пестрюãа – севрюãа Пидрейоê – однорічний êоропець Пічêóр – риба-бичоê Пльотêа – риба-плітêа Поãар – йорж Полóрибêа – êамбала 183 Саладрон – риба-верховодêа Сара – щóêа (жарãонізм) Сиêавêа – маленьêа річна риба родини в’юнових із довãим, дóже стиснóтим по боêах тілом Синець – порода риби Сêраêоль – велиêа зелена жаба – живе більш ó болоті, бóва і в річці Спичаê – риба-самець під час нерестó Сóла – сóдаê Харбóли – сêелет рибини Чабаê (чебаê) – лящ Чечóãа – стерлядь Чопиê – невелиêий сóдаê Чорнóха – êраснопірêа або тараня Юн – порода риби (в’юн) Явдошêа – порода риби Ярчаê – зãрая риб Літератóра: 1Ставицьêа Л. Арãо, жарãон, сленã. Соціальна диференціація óêраїн- сьêої мови. – К.: „Критиêа”, 2005. – С. 22-37. 2Арãо (франц. аrgot) – особлива мова певної обмеженої професійної або соціальної ãрóпи, що сêладається з довільно обраних видозмінених елементів однієї або êільêох мов. Арãо виêористовóється, яê правило, з ме- тою приховóвання предмета êомóніêації, а таêож яê засіб відоêремлення ãрóпи від решти сóспільства. Не можна ãоворити, що арãо фóнêціонóє яê оêрема мова, осêільêи воно існóє тільêи на базі певної мови, яê вже зазна- чалось вище. Правильніше вважати арãо особливими словниêами, особли- вими системами слів. Жарãон (франц. jargon) – різновид мови, що виêористовóється пе- реважно в óсномó спілêóванні оêремою, відносно стійêою соціальною ãрó- пою, яêа об'єднóє людей за ознаêою професії (жарãон вояêів), місця в сóс- пільстві (жарãон дворянства), заціêавлень (жарãон бібліофілів) або віêó (молодіжний жарãон). Від заãальнонародної мови жарãон відрізняється специфічною леêсиêою і фразеолоãією та особливим виêористанням сло- вотворчих засобів: Ставицьêа Л. Арãо, жарãон, сленã. Соціальна диферен- ціація óêраїнсьêої мови. – К.: „Критиêа”, 2005. – С. 22-37. 3Новицêий Я. С береãов Днепра (очерêи Запорожья). Пóтевые за- писêи и исследования / Новицьêий Я. Твори ó 5 томах. – Т. 1. – Запоріж- жя: АА Тандем, 2007. – С. 174. 4Новицêий Я. С береãов Днепра (очерêи Запорожья). – С. 132. 5Чабаненêо В.А. Словниê ãовіроê Нижньої Наддніпрянщини: В 4 184 томах. – Т. 1: „А-Ж”. – Запоріжжя, 1992. – 328 с.; Чабаненêо В.А. Словниê ãовіроê Нижньої Наддніпрянщини: В 4 томах. – Т. 2: „З-Н”. – Запоріжжя, 1992. – 372 с.; Чабаненêо В.А. Словниê ãовіроê Нижньої Наддніпрянщини: В 4 томах. – Т. 3: „О-П”. – Запоріжжя, 1992. – 304 с.; Чабаненêо В.А. Слов- ниê ãовіроê Нижньої Наддніпрянщини: В 4 томах. – Т. 4 „Р-Я”. – Запорі- жжя, 1992. – 264 с. 6Козирєв В.К. Записêи В.Зóєва про рибні промисли запорозьêих êо- заêів [Зóев В. О бывших промыслах запорожсêих êазаêов и наипаче рыб- ном] // Записêи наóêово-дослідної лабораторії історії Південної Уêраїни ЗДУ. Південна Уêраїна XVIII-XIX століття. – Запоріжжя, Тандем-У, 2001. – Вип. 6. – С. 270-274. 7Грибовсьêий В.В., Приймаê О.М. Козацтво в óсній традиції Ніêо- польщини // Козацьêа спадщина. Альманах Ніêопольсьêоãо реãіональноãо відділення Наóêово-дослідноãо інститóтó êозацтва Інститóтó історії Уêра- їни НАН Уêраїни. – Вип. 1. – Ніêополь-Запоріжжя, 2005. – С. 165-168. 8Мільчев В. Останні із запорожців: рибалêи Нижньоãо Подніпров’я – хранителі традицій низовоãо êозацтва // Наóêові записêи. Збірниê праць молодих вчених та аспірантів Інститóтó óêраїнсьêої археоãрафії та джерелознавства ім. М.С.Грóшевсьêоãо НАН Уêраїни. – Т. 12. – К., 2006. – С. 385-386. 9Мільчев В. Останні із запорожців: рибалêи Нижньоãо Подніпров’я – хранителі традицій низовоãо êозацтва. – С. 387-389. 10Козирєв В.К. Записêи В.Зóєва про рибні промисли запорозьêих êозаêів [Зóев В. О бывших промыслах запорожсêих êазаêов и наипаче ры- бном]. – С. 270-274. 11Вовê Хв. Уêраїнсьêе рибальство в Добрóджі // Задóнайсьêа Січ / Упорядниê О.Бачинсьêа // Невичерпні джерела пам’яті. Том ІІ. – Одеса: ОКФА, 1998. – С. 268-288.

Запорозьке рибальське арго – маркер соціальної групи

Репозитарії

Схожі ресурси