Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Ликова, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Series:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26452
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким / В. Ликова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 256-272. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26452
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-264522011-09-01T13:01:12Z Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким Ликова, В. 2009 Article Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким / В. Ликова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 256-272. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26452 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Ликова, В.
spellingShingle	Ликова, В. Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Ликова, В.
author_sort	Ликова, В.
title	Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким
title_short	Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким
title_full	Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким
title_fullStr	Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким
title_full_unstemmed	Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким
title_sort	міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян південної україни, записаних я. новицьким
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26452
citation_txt	Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким / В. Ликова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 256-272. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT likovav mífologíčnítarelígíjnímotiviuperekazahselânpívdennoíukraínizapisanihânovicʹkim
first_indexed	2025-07-03T06:09:14Z
last_indexed	2025-07-03T06:09:14Z
_version_	1836604933895356416
fulltext	256 Віêторія ЛИКОВА (Запоріжжя) Міфолоãічні та реліãійні мотиви ó переêазах селян Пів- денної Уêраїни, записаних Я. Новицьêим Уявлення населення про надприродні сили, надзвичайних, чарі- вних тварин, міфолоãічних істот, дóхів та демонів земноãо та по- тойбічноãо світів завжди привертали óваãó дослідниêів. Резóльта- том таêоãо інтересó стали зібрання фольêлорноãо та етноãрафічно- ãо матеріалó (розповідей, леãенд, переêазів, пісень тощо), праці з фольêлористиêи, етнолоãії та міфолоãії слов’янсьêих народів, в то- мó числі й óêраїнсьêоãо. Заціêавлення до міфолоãії та світобачення óêраїнців виявляли і письменниêи1, і дóховні особи2. Збирання ет- ноãрафічноãо матеріалó, фольêлорó та їх подальше опрацювання знайшло своє відображення ó працях В. Милорадовича3-9, Я. Новицьêоãо10-11, Д. Яворницьêоãо12-14, І.Іванова15 та ін. Міфолоãі- чні образи та ãероїв народних êазоê розãлядали О. Потебня16, В. Пропп17, М. Новіêов18. Серед міфолоãічних та êазêових істот найбільшó óваãó привер- тав до себе образ змія, в резóльтаті чоãо змієвий та змієборсьêий мотиви досить детально бóли описані та розãлянóті ó працях В. Лясêоронсьêоãо19-20, О. Hиêифоpова21, С. Плетньової22, В. Петрова23, В. Гiппiyc24 та ін. Робота Б. Пóтилова25 має оêремий розділ “Песни и былины о борьбе со змеями и чóдовищами”; ó пра- ці В. Іванова та В. Топорова26 аналізóється міф про боротьбó боãа Грози зі Змієм. Проте Б. Рибаêов зазначає, що незначні зãадêи про леãенди про êовалів-змієборців, бóли запозичені ними ó М. Маêсимовича, О. Потебні та О. Афанасьєва27. В даній статті ми зóпинимо свою óваãó на розповідях, переêазах та êазêах, записаних Яêовом Павловичем Новицьêим наприêінці ХІХ ст. Матеріали щодо óêраїнсьêої міфолоãії, демонолоãії, замов- лянь, êазêи та переêази про êозацьêі та ãайдамацьêі сêарби сêла- дають оêремий дрóãий том вибраних праць наóêовця, виданий ó 2007-мó році28. Вони дають чóдовий матеріал для дослідження óяв- лень, світоãлядó та світосприйняття селян південної Уêраїни ó ХIХ ст. Світоãляд південноóêраїнсьêоãо селянства мав свої особливості й хараêтерні риси, яêі сформóвалися внаслідоê історії êраю та йоãо êóльтóри. Оêрім дóалізмó, хараêтерноãо для óêраїнсьêої êóльтóри 257 заãалом, південний реãіон мав власні риси – ó свідомості йоãо насе- лення залишилась пам’ять про êозацьêі часи – в переêазах про êо- зацьêі та ãайдамацьêі êлади, відхід êозаêів після зрóйнóвання січі тощо. Заãалом ó переêазах селян можна виділити міфолоãічний, реліãійний та історичний мотиви. Ці мотиви тісно переплелися між собою, і досить часто їх важêо розділити та виоêремити. Історичний мотив вирізняється найбільш чітêо, осêільêи він стосóється переêазів про історичне минóле óêраїнсьêоãо народó та реãіонó Південної Уêраїни. Мова йде про розповіді про êозацьêі часи, звичаї, сêарби тощо. В деяêих переêа- зах історичний мотив тісно переплітається з міфолоãічним. Напри- êлад, ó зãадêах про зв’язоê êозаêів зі змієм, зãадêи про народи і лю- дей, яêі жили на південноóêраїнсьêих землях раніше (про царів, їх поховання), про змаãання боãатирів за право оселитися на цих зем- лях зі своїм народом тощо. Найбільш тісно в переêазах переплели- ся міфолоãічний та реліãійний мотиви. Причинó цьоãо слід вбачати в дóалізмі дóховної êóльтóри óêраїнсьêоãо народó. В даній статті ми зóпинимо óваãó на цих двох мотивах, яêі сóпроводжóвали лю- дей ó всіх сферах бóття: побóті (харчові заборони, реãламентація трóдової діяльності), обрядах (поховальні звичаї, óявлення про дóшó) тощо. Міфолоãія та óявлення óêраїнсьêоãо народó завжди відрізня- лись своїм дóалізмом – в них поєднóвались язичницьêі мотиви та християнство. Цей дóалізм чітêо простежóється в переêазах, êазêах та леãендах. Найчастіше елементи язичництва зóстрічаються ó мі- фолоãічних леãендах та апоêрифах. Найпопóлярнішими серед мі- фолоãічних мотивів є переêази про змія та йоãо здолання боãати- рями. В них таêож передається пояснення виниêнення ãеоãрафіч- них об’єêтів та їх назви – Перóнів острів, Змієві вали, Змієва пече- ра тощо. Основними сюжетами є поява змія та йоãо існóвання в цій місцевості, а таêож поêарання йоãо Боãом та боãатирями. Змієвий та змієборсьêий мотиви досить поширені в міфолоãії різних народів і, яê зазначалось вище, досить добре вивчені в літе- ратóрі. Змій вистóпає і доброю істотою, яêа зберіãає та захищає по- ля та врожаї селян, дарóє родючість землі, і неãативним, злим зві- ром, яêий несе небезпеêó людям, заãрозó їх життю29. У слов’янсьêій міфолоãії змія ототожнювали з боãом Велесом, з яêим постійно вів боротьбó верховний боã пантеонó, ãромовиê Перóн. Блисêавêи ó небі під час ãрози пояснювали полюванням Перóна за змієм. В ін- 258 ших траêтóваннях змій вистóпає символом велиêої небезпеêи чи язичництва, а йоãо подолання – óсóненням заãрози або прийнят- тям християнства та перемоãою православної віри над язичницт- вом. Переêази селян, зібрані Я. Новицьêим, ãоворять на êористь тео- рії про те, що змій бóв óособленням язичництва або образó Перóна. У споминах йде пряма асоціація змія з Перóном. Поява змія пояснюється двома шляхами: по-перше, він “літав по небó”, а після поêарання Боãом чи Христом, “впав на землю”; по- дрóãе, він з’явився по воді – приплив Дніпром “звідêись зãори”. З появою змія водним шляхом, пов’язóють появó Перóновоãо остро- ва на Дніпрі: “Кажóть, що Перóновоãо острівêа тóт не бóло, а прип- лив на йомó змій відêільсь з ãори [з верхів’я Дніпра – Л.В.]. Інші зãадêи пояснюють назвó острова: “Колись, êажóть, змій бóв на небі, і літав по всьомó світó... Яê óзнав Боã, що йомó поêлоняються, і по- однімав êрильця, він óпав з неба в Дніпро й поплив... Приплив він до береãа, і поêазалась йомó ãлибоêа нора. Він тóди й пропав. Від тоãо часó прозвано й острів Перóновим”; “Нижче трохи Орловоãо (островêа) — острівоê Перóн. ...Яêийсь боã Перóн плив Дніпром і йоãо хвилею виêинóло йоãо на острів... Від тоãо і острів став Пе- рóн”30. Переêази про появó Перóна і змія по Дніпрó, “зãори”, можна по- яснити тим, що язичницьêий ідол верховноãо боãа, після прийнят- тя на Рóсі християнства, сêинóли в Дніпро. За Київсьêим літопи- сом ідол Перóна êнязь Володимир велів пропильнóвати до пороãів, щоб не пристав до береãа, а нижче пороãів вітер виêинóв йоãо “на рЂнь” “и отътолЂ прослó Перóня РЂнь, яêоже и до сеãо дьне сло- веть”. В “Синопсисі” останні слова переêазані з малою, але небезін- тересною зміною: вітер виêинóв Перóна “под єдинó ãорó велиêó, яже и донине Перóн-ãора нарицается”31. Те, що “боã Перóн”, яêий прибóв по Дніпрó, бóв ідолом, зобра- женням божества, підтверджóється розповіддю Михайла Книриêа: “Яêийсь-то, êажóть, боã Перóн плів Дніпром, і йоãо хвилею виêи- нóло на острів; тóт йоãо заховано, а потім отêопано. На йомó, êа- жóть, бóло золота три пóда, а сам зроблений з дерева”. Літописні джерела наводять таêий опис ідола Перóна: “И нача êъняжити Во- лодимеръ в Кыеве единъ. И постави êóмиры на хълмó вне двора теремьнаãо: Перóна древяна, а ãлавó еãо сьребрянó, а оóсъ златъ…”32. Таêий опис зображення божества не виêлиêає сóмнівів, 259 що êолись на цих землях бóло знайдено саме ідол Перóна. Потім М.Книриê зазначає, що на острові жив змій ó норі, яêó звали Зміє- вою33. Цей переêаз хоч прямо й не називає Перóна змієм, проте ó поєднанні з іншими леãендами переêонливо свідчить на êористь ãі- потези, що змієм бóв саме Перóн. Відхід на вільні південні землі населення, яêе не сприйняло християнства та залишилось прибічниêами язичницьêої віри, відо- бражається ó розповідях про те, що люди біãли береãом Дніпра та просили Перóна пристати до береãа: “Колись, êажóть, змій бóв на небі, і літав по всьомó світó, йоãо всі боялись, а инчі і êланялись йомó. Яê óзнав Боã, що йомó поêлоняються, і пооднімав êрильця, він óпав з неба в Дніпро й поплив. Ідолопоêлонці біãли береãом і êричали: “Перóне, Перóне, припливи до береãа!” Приплив він до береãа, і поêазалась йомó ãлибоêа нора. Він тóди й пропав. Від тоãо часó прозвано й острів Перóновим”34. “Кажóть, що Перóновоãо ост- рівêа тóт не бóло, а приплив на йомó змій відêільсь зãори [верхів’я Дніпра – Л.В.]. Яê плив він, тоді б то, êажóть, одним боêом біãли Ідолопоêлонці і виêлиêали на береã, а дрóãим вийшли на’зóстріч православні і почали молебствовать і заêлинать. Де стояли наші з êороãвами, тóди він підплив і став. Змієва нора збоêó – од Дніпра; вона, êажóть, бóла дóже ãлибоêа, та після тоãо яê змій зãинóв - сêе- ля зійшлася щільно і нори нема35. За óявленнями селян змій бóв не один: “Після Христовоãо рож- денія в шêалóбинах [печерах - Л.В.] жили змії з трьома ãоловами; вони (!) літали, їли людей і всяêó звіряêó”36. Ціêавим таêож є пере- êаз про існóвання трьох зміїв: “У наших містах, êажóть, жило три таêих зміяêи: один на острові Хортицьêомó, дрóãий – на Гадючім порозі, третій - на острові Перóні, що ниже [пороãа] Бóдила”37. Я.Новицьêий, передаючи розповідь оповідача, зазначив: “Дед Осип, передавая рассêазы о змеях-боãатырях, поясняет, что во всем Запорожье жило три змея, один из них на острове Хортица, дрóãой на острове Пóрисовом, ниже пороãа Гадючоãо, ãде есть пещера, а третий, самый чóдовищный и лютый, Царь-Змий, - змий над змия- ми, - на острове Перóн. Последний, ãоворят, имел два лоãвища: на Перóне и Стрельчьей сêале, что близь пороãа Лохана”38. Дана зãад- êа про Царя-Змія, яêий жив на Перóновім острові, зновó дає мож- ливість стверджóвати, що в образі змія бóв саме Перóн. Про змія на острові Хортиця зãадóється таêож в переêазі про Осипа Шóтя, яêий “в молодые ãоды бывал в Донщине, за Кóбанью, 260 в Черномории, на рыбных êосах Азовсêоãо моря, и êóда еãо ни бро- сала сóдьба, везде находил старых земляêов, везде спрашивали еãо, что стало с Хортицей, с пороãами Днепра; живóт ли там потомêи запорожцев…”. В Чорноморії Осип Шóть зóстрів староãо чоловіêа, яêий спитав, чи живе на Хортиці змій з трьома ãоловами. Почóвши відповідь “ні”, старий сêазав: “Правдó êажеш, êозаче: помандрóвав він слідêом за запорожцями в Тóреччинó, звалóвав за ними і звір всяêий”39. Цей же оповідач розêазóвав Я. Новицьêомó, що “в Вищій Голові острова Хортиці... жив змій. Він ніêоãо не займав і êозаêи йоãо не боялись”40. Заãалом, ó переêазах про змія простежóється йоãо зв’язоê із за- порожцями. Зазначається, що змії “охотились на людей, одних то- льêо запорожцев не троãали, таê êаê и междó ними были боãатыри и хараêтерними...”41. Змій таêож осяював “пороãи и ночной пóть запорожцев”. Зниêнення змія часто пояснювали рóйнóванням Січі та переходом êозаêів до Тóреччини. “Яê подались відціль запорож- ці під тóрêа, пішла за ними риба і птиця, звалóвав і звір всяêий... Після тоãо, êажóть, яê зійшли запорожці, тóт, по сêелях, щось хо- дило і тóжило... Бóло вночі яê заãолоси, таê аж тіло холоне... А по- тім с Кічêассêоãо боêó яê почне êидать êаміння на Хортицю, яê по- чне, то таê те êаміння і приêіпа на Чорній сêелі...”42. Зãадоê про зовнішній виãляд змія є небаãато. У більшості випа- дêів зазначається лише те, що змій мав три ãолови і êрила, або “лі- тав по небó”. Лише один переêаз наводить досить детальний опис зовнішньоãо виãлядó змія: “Після Христовоãо рожденія в шêалó- бинах жили змії з трьома ãоловами; вони літали, їли людей і всяêó звіряêó. Довãо вони жили на світі і може б ще жили, таê звоювали їх боãатирі – велені. Страшенний, êажóть, народ бóв. [...] Після бо- ãатирів ще жили змії, тіêо вже з однією ãоловою. [...] Ці зміяêи по- хожі бóли на велиêих ãадюê, тіêо óміли літать. Крила ó їх бóли, êа- жóть, яê ó êажана, і поêриті лóсêою; хвіст довãий, а на êінці мов стрілêа з зазóбнями. Яê понаходили сюди запорожці, яê почали воювать тóрêів, вони з ляêó і порозлітались ê бісовій матері. Після зміїв плодились тóт полози. Це óже ãад недавній, бо й наші батьêи бачили”43. Ця зãадêа ціêава з деêільêох причин. В ній можна про- стежити, по-перше, певнó “еволюцію” образó змія – зменшення êі- льêості ãолів та самоãо звіра, а по-дрóãе, змієборсьêий мотив, êоли переможцями змія вистóпають не боãатирі чи божі êовалі, а запо- рожці. 261 Споãадів про те, чи бóв змій воãняним, немає. Кільêа зãадоê вêа- зóють на те, що змії “ісêрами êрыльев освещали пороãи и ночной пóть запорожцев”44, “вночі змій яê засяє, яê засяє – таê і світе Дніп- ро”45; змій “яê летить – освіщає весь світ, а оãонь таê і палає”46. Од- на з леãенд про подолання змія êовалями свідчить, що вони заêо- пали змія під ãорою, невідомо, êоли це бóло, проте “небаãато ãодів, яê полився ãас [êеросин] с тієї ãори”. Це селяни вважали передвіс- тям сêороãо êінця світó. Вважаючи цей ãас-êеросин “нечистим”, се- ляни мало виêористовóвали йоãо. Всі ці зãадêи символічно пере- дають “воãнянó” властивість змія. Жодна з них не ãоворить напря- мó про те, що звір “дихав” воãнем чи жаром, проте й таêий симво- лізм та опосередêованість не можна не брати до óваãи. У подоланні змія можна виділити певні етапи. Перший, êоли він бóв “проêлятий” Боãом або Христом, яêий “забрав ó йоãо êрила”. Дрóãий, êоли змій бóв здоланий боãатирем (чи боãатирями), “бо- жими êовалями” Кóзьмою та Дем’яном чи, яê в наведеномó перед цим переêазі, запорожцями. Найбільш проробленою та деталізованою є леãенда про братів- êовалів. За переêазами змій “жрав людей... і вже дійшла черãа і до Кóзьêа та Дем’яна”, або ж êовалі самі вирішили “тоãо змія зі світа зãóбить”. Вони сховались ó своїй êóзні за залізними дверима й ви- êóвали плóã, в яêий запряãли змія, “наêинóли йомó на шию заліз- ний ретязь”, та примóсили йоãо орати землю. Таêою “пахотою” се- ляни пояснювали появó змієвих валів – давніх óêріплень, яêі “вид- но сêрізь, стіêо очима зведеш, аж до Азовсьêоãо моря”47. Дійшовши до моря, заморений змій став жадібно пити, випив все море і лоп- нóв, а “тоді яê полізли з йоãо ãадюêи, ящірêи, черепахи, жаби...”48. За іншою леãендою, êовалі заêопали змія під ãорою, з яêої зãодом полився “ãас” (êеросин), що знаменóвав сêорий êінець світó. Внаслідоê “змієвої пахоти” постали не лише змієві вали, але й річêи та балêи: поêи êовалі не заморили змія й орали ãлибоêо - з’являлись річêи, а êоли вже орали мілêо – стали балêи. Кóзьмó та Дем’яна селяни називали “Божими êовалями” та “êа- заêами силними”. Заãалом, їх образи тлóмачать яê символи Сваро- ãа. Вважається, що саме вони виêóвали перший плóã, яêий бóв на сороê волів чи на дванадцять пар волів. В народній óяві êоваль володів надприродними можливостями та знаннями, проте бóв пов’язаний із нечистою силою. Останнє пе- реêонання сформóвалося в наслідоê тоãо, що в êóзні постійно па- 262 лав воãонь, біля яêоãо працював êоваль і яêий бóв символом та стихією нечистоãо. Маãічне значення мало таêож залізо, яêе “ãріли” êовалі, êóвали з ньоãо êлещі, плóã. У народній óяві залізо бóло си- льним обереãом від різноманітноãо зла. Навіть ваãітні жінêи носи- ли на собі залізний виріб для захистó від óроêів. Дванадцять две- рей, за яêими сховались Кóзьма та Дем’ян і яêі довãо не міã подола- ти змій, таêож бóли залізними. Тóт обереãом бóло не лише залізо, а й число дванадцять, яêе вважалось маãічним на рівні з трійêою, дев’ятêою. Реліãійні мотиви іноді тісно переплітаються з міфолоãічними і є найпоширенішими ó переêазах. Можна виділити таêі реліãійні мо- тиви, яê: зрада Христа (Іóдою та тваринами); протистояння Боãа та диявола; братовбивства; материноãо проêляття; інцестó (між êрев- ними родичами та êóмами); óявлення про людсьêó дóшó та її бóття після смерті. Всі ці сюжети (оêрім óявлень про людсьêó дóшó) об’єднóються більш ширшим та óзаãальнюючим мотивом ãріха. Це пояснюється тим, що християнсьêа мораль та принципи формóва- ли свідомість та світоãляд селян. Вони реãламентóвали діяльність та поведінêó людей, дозволяли певні моделі спілêóвання та встано- влювали заборони на певні дії та вчинêи. Заборонялося зазвичай те, що вважалось ó християнстві ãріхом, неãідним вчинêом, яêий міã занапастити ãідність людини та її дóшó, обреêти її на страждан- ня ó потойбічномó житті. Гріх є одним з основних понять, що впли- ває на формóвання морально-етичної системи сóспільства, прин- ципів та норм, що сêладають основó взаємовідносин яê всередині соціóмó, таê і ó йоãо зовнішніх зв’язêах. Томó тема ãріха є одною з основних ó реліãійних мотивах в переêазах, леãендах та піснях, яêі мали на меті підтримêó традиційних норм поведінêи, збереження моральних принципів, завдяêи яêим ó сóспільстві зберіãається ба- ланс та певна ãармонія. Двоїстість óêраїнсьêої êóльтóри, поєднання в ній християнства та рис язичництва, призвела до поєднання християнсьêоãо поняття ãріха та народної, в томó числі й обрядової, моралі. Народна мораль розширює та, водночас, êонêретизóє християнсьêе розóміння ãрі- ха49. Народна мораль слов’ян бóдóвалася за іншим принципом, ніж церêовна християнсьêа50. Церêва вважала ãріхом не лише вчинêи, зазначені ó десяти заповідях. Гріхом бóли таêож маловір’я, марно- вір’я, божба, зневажливе ставлення до церêовної слóжби та обрядів, предметів êóльтó. У народних óявленнях ãріхом таêож є порóшен- 263 ня традицій, звичаїв, обрядів та заборон. Зãідно з народними óяв- леннями, поêарання за ãріх відбóвалося одразó, після неãідноãо вчинêó, та носило цілêом êонêретний, фізичний хараêтер. У пев- них ситóаціях (за найтяжчі ãріхи), поêаранню підляãали не лише ãрішниêи, але й сóспільство, в яêомó мав місце ãріх (наприêлад, ін- цест). Поêаранням ãромади моãли бóли ãлобальні нещастя – посó- ха, ãрад, повінь тощо51. За переêазами селян “найбільші ãріхи бóли за дóшоãóбство, зло- дійство, за блóд, а найпаче за блóд брата з сестрою, батьêа з дочêою або êóма з êóмою”. Велиêим ãріхом таêож бóло зневажливе став- лення до матері52. Найбільшим ãрішниêом вважався Іóда. За зрадó Христа він бóв приречений на вічні мóêи навіть тоді, êоли інші дó- ші Христос повипóсêав з пеêла. “Сидить, êажóть, оêаянний Іóда ó пеêлі, на дверях, і все трóсе тією êалитêою [ãаманцем – Л.В.] з ãрі- шми, що продав Христа”. За преêазом, Іóда виêазав Христа “жидів- сьêим розбойниêам”, проте отримані ãроші виêористати не зміã, осêільêи вони бóли “в êрові” й жоден торãовець (жид) їх не брав. За переêазом селянина Пілат хотів відпóстити Ісóса, осêільêи той бóв “чоловіê невинний”, але “жиди розлютóвались, êинóли Пилата в оãонь, а Христа роспьяли”53. Заãалом, для мотивó та переêазів про Христа є хараêтерними антисемітсьêі настрої, яêі побóтóвали серед óêраїнсьêоãо населення ó той час. Із розповіддю про зрадó Христа тісно переплелися óявлення се- лян про харчові вподобання та заборони, яêі існóвали в óêраїнців. Ясêравим приêладом є переêази, яêі пояснюють вживання свини- ни, яловичини, заборонó їсти êóрячі ноãи, неосвячені яблóêа тощо. Кільêа розповідей мають спільний сюжет про переховóвання Ісóса Христа, зрадженоãо Іóдою. “Яê продав Іóда Христа, Він взяв і схо- вався ó ясла. Воли їли сіно, та роãами і приêрили Христа. Жиди почали шóêать і не найшли. Господь за те блаãословив волів, і їх можна їсти. Потім, сховався Христос ó ясла, де стояли êоні. Коні поїли сіно, і Христа стало видно. Господь проêляв êоней. Сховався Христос в соломó, а êóри ãреблись тай виãребли... Жиди взяли Христа на мóêó. Проêляв Господь êóрячі ноãи, і ми їх не їмо, а жи- ди лопають, аж обсмоêтóють”54. За іншим переêазом, після тоãо, яê êóри розãребли сіно, Христос сховався в соломó, яêó свині почали рить і зарили йоãо ãлибше. Через це “жиди падêі на êóрятинó, а свиней не їдять. Нам, хрещеним, Боã блаãословив свининó, оттоãо ми і святемо сало с пасêою”55. 264 Інший переêаз таêож стосóється яблóê та заборони їх вживати. За леãендою, померлий чоловіê потрапив до раю і побачив баãато дітей. Одні бóли щасливі й ãралися яблóêами, інші бóли сóмні та без яблóê. Чоловіê поціêавився ó своãо провідниêа, староãо діда, чомó таê. Старий відповів: “Котрі дітêи радóються, ті щасливі: їхні батьêи і матері терпіли їсти яблóê до Спаса, поêи освятять; ті ж ді- тêи, що плачóть, не óдостоїлись яблóчоê, бо їх родите лі забóли про помершіх дітоê і їли яблóêа до Спаса”56. За óявленнями селян, хто мав померлих дітей, не повинен бóв їсти яблóê до свята Спаса. Одним з найстрашніших та найтяжчих ãріхів ó народних óяв- леннях є інцест. В той же час мотив інцестó є одним з найпопóляр- ніших ó міфолоãії та фольêлорі. У записаних Я.Новицьêим переêа- зах та піснях описóються дві ситóації подібноãо перелюбó – це зв’язоê між рідними братом і сестрою та “блóд” êóма з êóмою. Мотив інцестó, зв’язêó брата із сестрою, відображено ó пісні, за- писанó Я.Новицьêим в Олеêсандрівсьêомó повіті. В пісні розпові- дається про вдовó, яêа мала шестеро дітей – три сина й три дочêи. Дві старші дочêи померли (одна втопилася, а дрóãó з’їли вовêи). Третя заблóдилася ó лісі. Брати ж “зросли, в розбой пішли”. заблó- êавши ó лісі, дівчина зóстрічає розбійниêів, не знаючи, що вони – її рідні брати. Приблóдилась до лісочêó, А в лісочêó оãонь ãорить. Коло оãню розбой сидить. Дорбривечер, добрі люди, А чи добрі, чи лихії, - Зведіть мене на дороãó, На зеленóю дібровó! Проте брати спочатêó заставляють дівчинó варити êашó, потім вечеряти й “постіль слати”. Стеле дівêа, та все плаче, Стали пити, ãóляти, Стали родó питати. Після цьоãо виясняється, що ãріх бóв ó рідних братів з сестрою. Один брат запропонóвав - “розстріляймо”, дрóãий – “не займаймо”. Проте сóть поêарання за цей ãріх вêлали ó слова третьоãо брата. ...Зведім на дороãó, На зеленóю дібровó, Та станемо рядочêами, 265 Зацвітемо êвіточêами: Ти зацвітеш синеньêо, - Я зацвітó жовтеньêо, Люди сêажóть: травиця, А то братіê, сестриця. У поясненні до пісні Я. Новицьêий записав, що “êолись-то діти не вживались дома: бóло, пани або ляхи заберóть, то вони повтіêа- ють і підóть в розбой; додомó вже і не поêазóються”. Сестри зрос- тали без братів, томó дівчина й не впізнала їх ó лісі. Цих êвітів, на яêі перетворилися “ãрішниêи”, бóло баãато в плавнях і степах. В народі їх звали “братêи”. Дрóãим варіантом злочинноãо зв’язêó є блóд між хрещеними ба- тьêами дитини, êóмами. Ціêавим є те, що êóм з êóмою не бóли êре- вними родичами. Вони поріднилися в наслідоê ритóалó – обрядó хрещення дитини – і вважалися близьêими родичами, рідними лю- дьми. В народній традиції цей зв’язоê бóв настільêи серйозним, що порóшення йоãо вважалося навіть більшим ãріхом, ніж êровозмі- шóвання. Поêаранням за таêий ãріх моãло бóли перетворення ãрі- шниêів на êамінь. В білорóсьêій леãенді зазначається: “Раз ехали êóм с êóмой с êрещенья и захотели соãрешить по дороãе и в тот же миã превратились в êамни”57. На Півдні Уêраїни мотив поêарання за ãріх êóми та êóма таêож бóв досить поширений. Проте на відмінó від білорóсьêоãо йоãо ва- ріантó, в переêазах південноóêраїнсьêих селян êóми “йшли ó зем- лю”, безднó або падали ó річêó. “Один раз êóм с êóмою понесли ди- тинó хрестить. От ідóть вони він попа, а лóêавий і давай підталêó- вать на блóд. Положили вони дитинó на землю і заходились... На тім місті зразó полилася річêа, вони і пірнóли в безднó. Тó річêó і тепер звóть Кóминою...”58. В іншомó варіанті, поêарані Боãом, “піш- ли вони [êóм та êóма – Л.В.] сêрізь землю, а з бóãра зробилась до- лина. Те місто і тепер називається Кóминою долино”59. Варто відзначити, що з двох наведених сюжетів інцестó, перший (між братом і сестрою) відбóвся “через незнання”, осêільêи ані сес- тра, ані брати не впізнали один одноãо. Дрóãий, зв’язоê між êóмом і êóмою, бóв ніби свідомим, осêільêи “блóд” відбóвся вже після об- рядó хрещення, êоли êóми вертались із церêви (“від попа”). Не ви- сóваючи припóщень, яêе поêарання бóло “м’яêшим”, відзначимо, що ãріх êóмів вважався тяжчим, можливо, через те, що їх “родинні” зв’язêи бóли освячені ó церêві священиêом, а, відповідно, і самим 266 Боãом. Церêва і народна мораль визнавали ãріхом таêож працю ó дні велиêих церêовний свят та неділю. Найсóворіше заборонялося працювати на Блаãовіщення, êоли “пташаêа ãнізда не в’є, дівчина êосó не плете”. Часто той, хто працював ó цей день, êарався нещас- тям чи навіть смертю. Заборона працювати ó свята ясêраво виявилася ó леãенді про Каїна та Авеля, яêа бóла поширена серед населення Південної Уêраїни. Сюжетна лінія Каїна та Авеля ціêава не лише тим, що в ній відобразився мотив братовбивства та поêарання за роботó ó свята, але й поêаранням, яêе понесли брати. Яê наãадóвання іншим про порóшення заборони, “Боã поставив їх на місяці”. Через це ле- ãендó часто називають “Брати на Місяці”. Місяць ó народних óявленнях виêонóвав роль своєрідноãо “еê- ранó”, êóди переносились всі людсьêі ãріхи та злочини. На Місяць потрапляли і братовбивці (Каїн та Авель), і ті, хто працював ó свя- та, і ãрішниêи, в наслідоê êровозмішóвання. Не зважаючи на спільний сюжет розповідей про Каїна та Авеля (заборонó працювати ó свята, братовбивство), переêази сóттєво ві- дрізняються між собою. За одним з них, чоловіê вирішив дати во- лам їсти до світанêó ó Велиêдень, êоли “не тіêо чоловіê, а й сêотина не повинна їсти, поêи не посвятять пасоê”. Чоловіê брав вилами сі- но, під яêим спав йоãо брат, і заêолов родича. “Шоб êаялись за та- êий ãріх, Боã і поставив братів на Місяці60. В іншомó переêазі, один з братів давав волам їсти ó неділю, яêа таêож є святêовим днем, êо- ли робити не можна. “В неділю ãріх вилами давать сêотові... Шоб всім бóло видêо, Боã взяв і поставив тіх братів на місяці”61. Стосов- но цьоãо переêазó можна посперечатися, що бóло першим – брато- вбивство чи заборона “ó неділю волами давать сêотові”. Проте тре- тя розповідь таêож ãоворить про те, що брати працювали ó неділю. За переêазом: “У батьêа бóло два сини. Батьêо не велів їм ніêоли робить ó празниêи, бо ãріх, а вони не слóхали. Раз в неділю поїхали вони в степ за снопами”. Наãрóзивши повний віз, брати “заходи- лись вершить”. Старший подавав сіно молодшомó, яêий не втрима- вся і впав на вила. Боã “обох братів таê і поставив на місяці”. Іншою забороною на дії людей ó святêові дні, бóла заборона êó- патися на свято Водохрещі та настóпні êільêа тижнів. У цих же ро- зповідях присóтній мотив боротьби Боãа та диявола. 267 За переêазом, між Боãом та дияволом існóвав певний доãовір, “розписêа”, за яêою людина, поêи жива, - божа, а після смерті – ві- дходить дияволó. Боã поêлав розписêó ó сêриню і “êинóв її в Ор- дань-річêó”. Коли ж Ісóс охрестився і виходив з Йорданó, ріêа за- ãорілася і розписêа зãоріла. Христос пішов “в ад за дóшами” і наêа- зав дияволó поêазати розписêó, за яêою йомó належали дóші поме- рлих. “Лóêавий пірнóв раз – не найшов, пірнóв в дрóãе – не най- шов, пірнóв втретє, - а Господь і заморозив Ордань на три аршина. Товêся той лóêавий, товêся і пробив лід роãами... Висêочив з води, - а Ордань óпоять замерзла... Надворі мороз, вітóр аж дóх забива. Лóêавий змерз, хотів ó водó, - таê лід товстий. Він і остався мерз- нóть”62. Розписêи не бóло і Христос повипóсêав дóші з пеêла. Поді- бний сюжет про звільнення дóш із пеêла є і в розповіді про потой- бічні митарства дóші: “Тепер, êажóть, ó пеêлі тіêо один Іóда остав- ся, а остальні дóші, яêі бóли, Христос повипóсêав на волю тоді, яê Сам восêрес із мертвих”63. Протистоянням Боãа та чорта селяни пояснювали пожежі та смерть від блисêавêи. Грім та блисêавêа – це поêарання чортó за непослóх. Від них нечистий ховається під êамінням, ó хаті або під чоловіêом. Яêщо заãоряється хата, значить ó ній сховався чорт, а êоли “óб’є ãрім”, то чоловіê не встиã перехреститись і чорт сховався під ньоãо. “Яê ãрім заãримить, треба зараз хреститись”. Дóші заãиб- лих від блисêавêи людей потрапляли до раю. Це вірóвання переда- ється ó діалозі Боãа та диявола: - Я під чоловіêа [сховаюсь]: ти пожалієш чоловіêа і мене не óб’єш. - Я чоловіêа óб’ю і пóстю в рай, а ти зãинеш64. Таêа ж тематиêа спостеріãається ó переêазах про заборонó пра- ти до свята Водохрещення: “От Водохреща до шести неділь баби не ходять прать сорочоê, бо ãріх: яê баба ляпне сорочêою, то чорт і всêоче в ополонêó. Хай лóчче чорт мерзне: менше людям шêоди”65. Заборонялось таêож êóпатися в цей день: “Хто стрибне ó водó, або ввійде тіêо по ãрішне тіло, то чортяêа тоді зрадіє, зариãочеться й собі плиã ó водó”66. У зв’язêó із цією розповіддю ціêаво зãадати, що ó білорóсьêомó фольêлорі є зãадêи, êоли Перóн б’є блисêавêою своãо вороãа-змія, яêий послідовно ховається від ньоãо ó дереві, êамені, людині, тва- рині та воді. Цілêом можливо, що переêаз, записаний Я.Новицьêим, це дещо змінений християнством язичницьêий сю- 268 жет. Не менш тяжêим вважався ãріх материноãо проêляття, за яêий не бóло прощення і “таêих матерів Господь не приймає”. На страж- дання приріêалася не тільêи мати, але й проêлята нею дитина. Два переêази про таêий проêльон, записані Я. Новицьêим, мають спі- льний сюжет: тêаля проêлинає свою малó дитинó за те, що та не подала матері човниê. За одним переêазом, щоб знайти дитинó, ма- ти “êрай світа” й довãо мандрóвала, поêи не побачила димар, над яêим висів хлопчиê “доãори раêом”. Тоді мати вдарила себе в ãрóди і пішла під землю, а дитина впала ó димар. За іншою розповіддю, проêляті діти являлися ó ночі і щоб повернóти таêó дитинó, необ- хідно бóло наêинóти на неї хрестиê. В іншомó випадêó вона повер- талася до диявола. Із поняттям ãріха тісно пов’язані поняття та óявлення óêраїнців про дóшó людини. Найчастіше людсьêó дóшó селяни óявляли в об- разі ãолóба, бджоли чи мóхи67. Таêе асоціювання виниêло, імовірно, через “оêриленість” цих творінь та їх можливість літати68. Бджола ó баãатьох слов’янсьêих народів вважалася “божою істотою” й êорис- тóвалася особливим ставленням до неї. Уявлення про дóшó в обра- зі бджоли хараêтерні не лише для óêраїнців. Наприêлад, болãари ó Дóхів день слóхали зичання мóх та бджіл, вважаючи що це дóші померлих. З цим пов’язóють таêож траêтóвання образó бджоли яê передвісниêа сêорої смерті при тлóмаченні сновидінь. За вірóван- ням і болãар, і óêраїнців, дóші праведних людей перетворюються на бджіл, а томó потрапляють ó рай69. Після смерті людини дóша в образі бджоли (чи мóхи) не вихо- дила з хати протяãом сороêа днів. Весь цей час вона жила паром з ãарячоãо хліба чи оêропó, а таêож розведеним медом (êанóном)70. На панахидó чи щоб пом’янóти померлоãо, треба бóло нести ви- êлючно теплий хліб – ãарячий êниш чи паляницю. Таêим хлібом можна бóло дати милостиню, тоді це “йшло за дóшó”. Марно бóло нести в церêвó для поминання дóші холодний, а тим більше, êóпо- ваний хліб. Дóша в образі ãолóба бóла невидимою, а от дóші, що перетвори- лись на бджолó чи мóхó, можна бóло побачити. Таêий обряд бóв записаний Я.Новицьêим в Олеêсандрівсьêó. Щоб побачити дóшó померлоãо , треба бóло наприêінці шостоãо тижня поставити на по- êóтті êанóн (розведений водою мед), засвітити лампадó та чеêати, поêи з’явиться дóша. За розповіддю, дóша в образі мóхи вилетіла з- 269 під іêони, тричі пила êанóн а на світанêó ãолосно заãóла та вилетіла в двері: “На êінці шостої неділі, звечора, поставила на поêóтті êа- нóн, засвітила лампадêó і сіла всю ніч доãлядать дóші. [...] Тіêо шо заспівали перві півні, аж ось вилетіла с-під іêони мóха і давай по хаті ãóсти. Літала, літала, - та до тоãо êанóнó, і давай смоêтать... На- смоêталась, заãóла – і опьять за іêонó. Переãодя трохи опьять заãó- ла по хаті і опьять до тоãо êанóнó вдрóãе, втретє... Яê стало на світ блаãословляться, заãóла та мóха таê ãолосно та жалібно, що я аж заридала... Заãóла, - та в двері...”71. Після смерті людини (за різними переêазами) дóша сороê днів або навіть ріê “сêиталася” по митарствах. На цьомó шляхó її сóпро- воджóвали два янãоли та диявол. По боêах людини йшли янãоли: справа – янãол, що жив на землі та ніс êниãи про добрі діла помер- лоãо; зліва – янãол, посланий Боãом. Позадó нечистий ніс двадцять êнижоê про ãріхи людини. На êожнім митарстві зачитóвались доб- рі справи та ãріхи людини про вбивство, блóдó, ãріхи проти батьêів, злодійство тощо. Найтяжче приходилось вбивцям, блóдниêам, зло- діям, тим, хто зневажав матір – їх дóші “рідêо випóсêають с êіãтів лóêаві”72. У пеêлі вони чеêали Страшноãо сóдó чи поêи хто з роди- чів не відмолить їх ãріхів. Після Сóдó “дóшоãóби, блóдниêи, велиêі злодії та ті, êотріх проêляла мати, підóть в ад на вічнó мóêó і за ни- ми Іóда зачинить двері”73. Дóша бóла і є однією з найвищих моральних та дóховних цінно- стей людини. Саме томó християнсьêа та народна мораль праãнóли встановити та визначити певні норми поведінêи для збереження всередині соціóмó певної ãармонії, óсталеноãо порядêó. Це мало на меті яê збереження сóспільства, ãромади, таê і передання звичаїв, традицій, народної пам’яті. Основними “засобами”, за допомоãою яêих пам’ять про історію та звичаї народó передавалась із поêолін- ня в поêоління, бóли леãенди, переêази, êазêи та пісні. З їх допомо- ãою від самоãо народження та дитинства формóвалися світоãляд та світосприйняття, система цінностей та життєвих пріоритетів оêре- мої людини, а, відповідно, і цілоãо народó. Дóховна êóльтóра – це віддзерêалення світоãлядних імперативів народó, йоãо ментальнос- ті, здобóтêів та розвитêó. Ми спробóвали розãлянóти два з трьох ãоловних мотивів, яêі можна прослідêóвати ó переêазах селян Південної Уêраїни. Міфо- лоãічні та реліãійні мотиви тісно переплітаються між собою в óяв- леннях селянства. Міфолоãічні мотиви та сюжети відрізняються 270 більшим символізмом, а реліãійні – реãóлюючою та морально- етичною фóнêціями, яêі вони виêонóвали, формóючи світоãляд сó- спільства через свідомість оêремої людини. В той же час вони пов’язані з історичним мотивом, зãадêами про êозацьêі часи, сêар- би, óêріплення, знахідêи (ідола, êістоê). Літератóра: 1 Нечóй-Левицьêий І. Світоãляд óêраїнсьêоãо народó: Есêіз óêр. міфо- лоãії. - Репринт. вид. - К.: Обереãи, 1992. 2 Митрополит Іларіон (Іван Оãієнêо). Дохристиянсьêі вірóвання óêраї- нсьêоãо народó. - Київ, 1992; http://www.hram.kiev.ua/ index.php?mode= books&cat=13&parent=457&id=463 3 Милорадович В. Уêраїнсьêа відьма: Нариси з óêр. демонолоãії / Упо- ряд., пер., передм. О.Таланчóê. - К.: Веселêа, 1993. 4 Йоãо ж. Народные обряды и песни Лóбенсêоãо óезда Полтавсêой ãó- бернии, записанные в 1888-1895 ãã. - Харьêов, 1897; 5 Йоãо ж. Этноãрафичесêий элемент в повести Гоãоля “Заêолдованное место” // Киевсêая старина. - 1897. - №9; 6 Йоãо ж. Заметêи о малорóссêой демонолоãии. – К, 1991. 7 Йоãо ж. Народная медицина в Лóбенсêом óезде Полтавсêой ãóб. // Киевсêая старина. - 1900. - №1-3, 5-8; Таêож. // Уêраїнсьêі чари. - Київ, 1992. 8 Йоãо ж. Житье-бытье Лóбенсêоãо êрестьянина // Киевсêая старина. - 1902. - №4, 6, 10; 1903. - №2-3, 7-8; 1904. - №5-6; Таêож. // Уêраїнці: на- родні вірóвання, повір'я, демонолоãія. - Київ, 1991; 9 Йоãо ж. Малорóссêие народные поверья и рассêазы о пятнице // Кие- всêая старина. - 1902. - №5; 10 Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. – Т.1. – Запоріжжя: Тандем-У, 2007. 11 Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. – Т.2. – Запоріжжя: Тандем-У, 2007. 12 Эварницêий Д.И. Запорожье в остатêах старины и преданиях народа. - Дніпропетровсьê, 2005. 13 Яворницьêий Д. І. До історії степової Уêраїни. - Дніпропетровсьêе, 1929. 14 Яворницьêий Д. І. Малоросійсьêі народні пісні. – Катеринослав, 1906. 15 Иванов И. Очерê воззрений êрестьянсêоãо населения Кóпянсêоãо óе- зда на дóшó и заãробнóю жизнь. - Харьêов, 1909. 16 Потебня А. А. О мифичесêом значении неêоторых обрядов и пове- рий. – ЧОИДР, 1865. 17 Пропп В. Историчесêие êорни волшебной сêазêи. – Л.: Изд-во Ле- нинãр. ãос. ордена Ленина óн-та, 1946. 271 18 Новиêов Н. В. Образы восточнославянсêой волшебной сêазêи. - Л., 1974. 19 Лясêоpонсêий В. Г. Змиевы валы в пpеделах Южной России, их соо- тношение ê êypãанам-майданам и пpиблизительная эпоха их возниêнове- ния. – Тpyды XIII аpхеол. съезда. Т. I. - М., 1907. 20 Лясêоронсêий В. Г. Городища, êóрãаны и длинные (змиевы) валы по течению реê. Псла и Ворсêлы. – Трóды ХIII археол. съезда. – Т. I. - М., 1907. 21 Hиêифоpов А. И. Победитель змея. – Советсêий фольêлоp. – 1936. - № 4. 22 Плетнёва С. А. Змей в рóссêой сêазêе. // Древние славяне и их сосе- ди. - М., 1970. 23 Петров B. Кóзьма-Дем’ян в óêраїнсьêомó фольêлорi. // Етноã- рафiчний вiсниê. - Кн. IX – К., 1930. – С. 197–238. 24 Гiппiyc В. Коваль Кóзьма-Дем’ян ó фольêлорi. // Етноãрафiчний вiсниê. - Кн. VIII. – K., 1929. – С. 3–51. 25 Пóтилов Б. Рóссêий и южно-славянсêий ãероичесêий эпос. - М., 1971. 26 Иванова В., Топоров В. Исследования в области славянсêих древнос- тей. - М., 1974. 27 Рыбаêов Б. Язычество древних славян. - М.: Наóêа, 1981. // http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Relig/Rubak/10.php 28 Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. – Т.2. – Запоріжжя: Тандем-У, 2007. 29 Иванов Й. Кóльт Перóна ó южных славян. - М.: Ладоãа-100, 2006. // http://darim.info/2008/07/29/kult-peruna-u-juzhnykh-slavjan.html 30 Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. – Т.2. – Запоріжжя: Тандем-У, 2007. – С. 123. 31 Там само. – С. 124. 32 Грóшевсьêий М. Історія óêраїнсьêої літератóри. В 6-и томах. – Т.4. Кн.2. // http://izbornyk.org.ua/hrushukr/hrush415.htm; Полное собрание рóссêих летописей. – Т.I. – М., 1962. – С.56; 33 Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. – Т.2. – Запоріжжя: Тандем-У, 2007. – С. 125. 34 Там само. – С. 124-125. 35 Там само. – С. 125. 36 Там само. – С. 134. 37 Там само. – С. 135. 38 Там само. – С. 140-141. 39 Там само. – С. 140. 40 Там само. – С. 139. 41 Там само. – С. 141. 42 Там само. – С. 139. 43 Там само. – С. 134-135. 44 Там само. – С. 141. 272 45 Там само. – С. 139. 46 Там само. – С. 126. 47 Там само. – С. 127. 48Там само. – С. 128. 49 Белова О. Этиолоãия ãреха: народная мораль в фольêлорных леãен- дах. // Россия XXI. - 2002. - № 2. // http://www.russia-21.ru/ XXI/RUS_21/ ARXIV/ 2003/ belova_2003_04.htm 50 Славянсêие древности: Этнолинãвистичесêий словар. / Под общей ред. Н.И.Толстоãо. - Т.1. - М., 1995. С.544–545. 51 Белова О. Этиолоãия ãреха: народная мораль в фольêлорных леãен- дах. // Россия XXI. - 2002. - № 2. // http://www.russia-21.ru/ XXI/RUS_21/ ARXIV/ 2003/ belova_2003_04.htm 52 Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. – Т.2. – Запоріжжя: Тандем-У, 2007. – С. 150. 53 Там само. – С. 145. 54 Там само. – С. 144-145. 55 Там само. – С. 145. 56 Там само. – С. 152. 57 Белова О. Этиолоãия ãреха: народная мораль в фольêлорных леãен- дах. // Россия XXI. - 2002. - № 2. // http://www.russia-21.ru/ XXI/RUS_21/ ARXIV/2003/ belova_2003_04.htm 58 Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. – Т.2. – Запоріжжя: Тандем-У, 2007. – С. 129. 59 Там само. – С. 130. 60 Там само. – С. 143. 61 Там само. – С. 144. 62 Там само. – С. 147. 63 Там само. – С. 150. 64 Там само. – С. 146. 65 Там само. – С. 147. 66 Там само. – С. 149. 67 Там само. – С. 149, 150. 68 Митрополит Іларіон (Іван Оãієнêо). Дохристиянсьêі вірóвання óêра- їнсьêоãо народó. - Київ, 1992. - С.239. 69 Мовна У. Бджола ó традиційних óявленнях óêраїнців та болãар: порі- вняльна хараêтеристиêа. // Проблеми слов’янознавства. – Вип. 53. – 2003. – С.87-94; Маринов Д. Народна вяра и релиãиозни народни обичаи. – Со- фия, 1994. – С.171. 70 Беньêовсêий И. Смерть, поãребение и заãробная жизнь по понятиям и верованию народа // Киевсêая Старина. - 1896. - Т.54.№ 9. - С.257. 71 Новицьêий Я. Твори в 5-ти томах. – Т.2. – Запоріжжя: Тандем-У, 2007. – С. 149-150. 72 Там само. – С. 150. 73 Там само. – С. 151.

Міфологічні та релігійні мотиви у переказах селян Південної України, записаних Я. Новицьким

Institution

Similar Items