Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького

Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Панкєєв, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Назва видання:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26453
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького / О. Панкєєв // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 273-283. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-26453
record_format dspace
spelling irk-123456789-264532011-09-01T13:01:43Z Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького Панкєєв, О. 2009 Article Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького / О. Панкєєв // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 273-283. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26453 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Панкєєв, О.
spellingShingle Панкєєв, О.
Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Панкєєв, О.
author_sort Панкєєв, О.
title Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького
title_short Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького
title_full Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького
title_fullStr Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького
title_full_unstemmed Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького
title_sort чиновництво південної україни останньої чверті xviii – другої половини xix століття у спадку я.п. новицького
publisher Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2009
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26453
citation_txt Чиновництво Південної України останньої чверті XVIII – другої половини XIX століття у спадку Я.П. Новицького / О. Панкєєв // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 273-283. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT pankêêvo činovnictvopívdennoíukraíniostannʹoíčvertíxviiidrugoípolovinixixstolíttâuspadkuâpnovicʹkogo
first_indexed 2025-07-03T06:09:18Z
last_indexed 2025-07-03T06:09:18Z
_version_ 1836604938165157888
fulltext 273 Олеêсандр ПАНКЄЄВ (Київ) Чиновництво Південної Уêраїни останньої чверті XVIII – дрóãої половини ХІХ століття ó спадêó Я.П. Новицьêоãо Істориêи, фольêлористи, археолоãи, етноãрафи, êраєзнавці та мовознавці, чиї наóêові інтереси та розвідêи пов’язані з досліджен- ням історії Південної Уêраїни, повсяêчас наãолошóють на цінності наóêовоãо спадêó Я.П. Новицьêоãо. Сьоãодні наóêовомó заãалó ві- домо понад 200 робіт дослідниêа з різних ãалóзей наóêи. І це не ос- таточні відомості. Значна частина спадêó Я.П. Новицьêоãо ще й до- сі залишається не аêтóалізованою. Пошóêи тривають. Але вони óсêладнюються, по-перше, тим, що значна частина наóêовоãо доро- бêó Я.П. Новицьêоãо розпорошена по різним виданням тоãо часó. Я.П. Новицьêий бóв дописóвачем до таêих періодичних видань яê: «Степ», «Одесьêий вісниê», «Катеринославсьêі ãóбернсьêі відомо- сті», «Літопис Катеринославсьêої вченої архівної êомісії» та баãа- тьох інших. По-дрóãе, óсêладнюються тим, що архівні матеріали розпорошенні по різним архівосховищам. Але й та частина спадêó Я.П. Новицьêоãо, що вже залóчена до наóêовоãо обіãó, достатньо інформативна. Питання óправління Південною Уêраїною та чиновницьêоãо апаратó ó спадêó Я.П. Новицьêоãо не домінóючі. Сêоріш, навпаêи, зãадêи про вищезазначені питання носять фраãментарний хараê- тер. Але не дивлячись на фраãментарність повідомлень, вони до- сить цінні. Таê, Н. Сóрева досить êомпетентно проаналізóвала опó- бліêований Я.П. Новицьêим «Опись дел Мариóпольсêоãо и Алеê- сандровсêоãо предводителей дворянства» та «Списоê предводите- лей дворянства Алеêсандровсêоãо óезда 1797 -1913» на предмет іс- торії Олеêсандрівсьêоãо дворянства1. Оêремо слід відзначити спробó І. Савченêо проаналізóвати інформативні можливості «Ис- тории ãорода Алеêсандровсêа (Еêатеринославсêой ãóбернии) в связи с историей возниêновения êрепостей Днепровсêой линии. 1770-1806» на предмет історії адміністративно-територіальноãо óстрою Південної Уêраїни2. Дослідниê історії церêви Південної Уêраїни – І.Лиман, опрацював збірêó матеріалів Я.П. Новицьêоãо «Папери Олеêсадрівсьêоãо, Павлоãрадсьêоãо, Новомосêовсьêоãо 274 дóховноãо правління», що зберіãається в Інститóті рóêописó Центральної наóêової бібліотеêи ім. В.І. Вернадсьêоãо Національ- ної аêадемії наóê Уêраїни3. До спадêó Я.П. Новицьêоãо щодо пи- тання óправління Південною Уêраїною таêож звертались Ю. Голо- вêо4 та В. Циберт5. Таêим чином, ми реально можемо êонстатóвати підвищення наóêовоãо інтересó до спадêó Я.П. Новицьêоãо та за- лóчення йоãо робіт до досліджень. «История ãорода Алеêсандровсêа в связи с историей возниêно- вения êрепостей Днепровсêой линии 1770 – 1806»6 – одна з найві- доміших робіт Я.П. Новицьêоãо. Написанню історії міста передó- вав досить тривалий період робіт в архівосховищах. Дослідниêом бóло виêористано доêóменти Предводителя дворянства, Місьêої óправи, Повітовоãо êазначейства та Архівó Коша. Уніêальність ви- êористаних Новицьêим архівних матеріалів місцевих óстанов по- ляãає ó томó, що більша їх частина втрачена. Яê наслідоê – історія міста залишається чи не єдиним джерелом з вивчення баãатьох пи- тань історії Олеêсандрівсьêоãо повітó та міста Олеêсандрівсьêа на початêовомó етапі. Робота над історією міста Олеêсандрівсьêа розпочалася ще в 90- х роêах ХІХ ст. У рóêописномó відділі Інститóтó мистецтвознавст- ва, етноãрафії та фольêлористиêи ім. М.М. Рильсьêоãо зберіãається план до історії міста, що бóв сêладений ще ó 1894 р. Перший варі- ант «Историї ãорода Алеêсандровсêа в связи с историей возниêно- вения êрепостей Днепровсêой линии 1770 – 1806» бóв ãотовий ó 1901 році. Планóвалося видати історію міста до ювілею міста. Саме в той час більша частина міст Півдня Уêраїни святêóвали свої юві- леї. Але тоді робота таê і не побачила світ. Причиною зволіêання, яê це пояснював сам Я.П. Новицьêий, стали знайденні нові архівні матеріали, що, в свою черãó, призвело до розширення або взаãалі до переробêи деяêих розділів. Інтенсифіêації пошóêó нових джерел сприяла óчасть дослідниêа ó діяльності Катеринославсьêої óченої архівної êомісії, за дорóченням яêої він працював в архівосховищах міста Олеêсандрівсьêа. Остаточно робота над історією міста бóла завершена ó 1905 році. Я.П. Новицьêий досить êритично ставився до своãо творіння, визнавав баãато вад за ним. Серед ãоловних недоліêів визначав не- дотримання хронолоãічноãо методó виêладó матеріалó та поãанó системó розробêи розділів. У êнизі виділено дев’ять розділів, яêі автор намаãався розташóвати за тематиêо-хронолоãічним принци- 275 пом. Через нерівномірне представництво джерел, розділи різняться за об’ємом. Хронолоãічно робота охоплює найпроблематичніший період в історії Південної Уêраїни. Період останньої чверті XVIII ст. – по- чатêó ХІХ ст. ознаменóвався для Південної Уêраїни доленосними подіями, наслідêи яêих бóли відчóтні впродовж óсьоãо подальшоãо розвитêó реãіонó. Саме в той час російсьêа влада остаточно стала на шлях óніфіêації та насадження заãальноімперсьêоãо ладó на Пі- вдні Уêраїни7. Відмінність Уêраїни повинна бóла ліêвідóватися раз та на завжди. Особливість південноóêраїнсьêоãо реãіонó в останній чверті XVIII ст. поляãала в томó, що óправління в ньомó здійснювалося здебільшоãо воєнними чинами, яêі одночасно виêонóвали і цивіль- ні фóнêції. Основні причини досить тривалоãо впровадження заãа- льноімперсьêої системи óправління бóли пов’язані з баãатолітнім існóванням êозацьêої традиції самоóправління. Таêі êардинальні êроêи імперсьêої влади, яê сêасóвання Запорозьêої Січі та ведення “Установлення щодо óправління ãóберній” 1775 роêó, та ряд інших заходів, не дали відразó очіêóваних резóльтатів. Козацьêі традиції самоóправління ще досить тривалий час продовжóвали існóвати та наãадóвали про себе. Постійна заãроза нападó Тóреччини таêож óповільнювала процес інтеãрóвання Південної Уêраїни до заãаль- ноімперсьêої системи. Непересічне значення мало ставлення й са- мих чиновниêів до своїх повноважень. Повна автономія ó êерівни- цтві від центрó, що сêлалася за часів Потьомêіна, бóла їм на рóêó. Перевищення слóжбовоãо становища, хабарництво – звичні для то- ãо часó явища. Томó й недивно, що ó реãіоні досить тривалий час існóвала відмінність в óправлінні ó порівняні з іншими територія- ми Російсьêої імперії. Ілюстрацією постóповоãо переходó від воєнізованоãо до цивіль- ноãо óправління південноóêраїнсьêим реãіоном нам слóãóє історія міста Олеêсандрівсьêа Я.П. Новицьêоãо. У першó черãó, на що не- обхідно звернóти óваãó – це те, що óсі перші імперсьêі óтворення на Півдні Уêраїни носили мілітаризований хараêтер. Побóдова Дніпровсьêої лінії таêож не бóла виêлюченням. Але це все бóло вимоãою часó. В історії міста Олеêсандрівсьêа ми безпосередньо знаходимо ві- домості, що стосóються земсьêих êомісарів та воєвод, яêі здійсню- вали місцеве óправління в повітах8. Сам Новицьêий зазначав, що 276 реальних відомостей про їх діяльність в Олеêсандрівсьêó досить мало. Особливо, що стосóється діяльності земсьêих êомісарів. У архіві Поêровсьêоãо соборó Я.П. Новицьêий знайшов лише один доêóмент, що висвітлює діяльність земсьêоãо êомісара в Олеêсанд- рівсьêó, але таêий, яê зазначив сам Я.П. Новицьêий, що заслóãовóє на óваãó. Основний зміст знайденоãо доêóментó, яêий бóв адресо- ваний до Павловсьêоãо дóховноãо правління з Комісарсьêоãо прав- ління, стосóється нашестя сарани та завданих збитêів. Щодо пов- новажень, то земсьêі êомісари здійснювали перепис населення, ви- êонóвали збір податêів. Неабияêа роль земсьêим êомісарам відво- дилась при вирішенні поземельних питань. У їх êомпетенцію таêож входило проведення сóдó, êвартирóвання та відведення пасовищ та лóãів воїнсьêим êомандам. Улаштóвання та óтримання пошти, до- ріã та переправ – таêож входило в їх фóнêції. Коли через терито- рію, що бóла під їх юрисдиêцією, проходили êоманди, то вони їх сóпроводжóвали та орãанізовóвали постачання провіантó та підво- дів. Земсьêим êомісарам підпорядêовóвались óсі адміністративні орãани óправління, що існóвали в повіті9. За відомостями Я.П. Но- вицьêоãо, посадó земсьêоãо êомісара з 1777 по 1883 ó Павловсьêій провінції займав надвірний радниê Іван Ілліч Бóлãаêов. Таêим чи- ном, ãоловне завдання земсьêих êомісарів поляãало ó êонтролі за місцевим населенням10. За матеріалами Поêровсьêоãо соборó ó місті Олеêсандрівсьêó сім роêів підряд перебóвав воєвода та йоãо штат11. Посадó воєводи фóрштадó з 1781 роêó по 1787 ріê займав Тимофій Афанасійович Овсяніêов. Воєводсьêими товаришами бóли майор Семен Салêов з 1781 роêó по 1783 ріê та майор Павло Іãнат’єв ó 1783 році. Новиць- êий таêож зазначив, що сеêретарем воєводсьêої êанцелярії бóв прапорщиê Наóм Говорóхов. Наведено штат êанцелярії. Основни- ми обов’язêами воєводи бóли: 1)охорона тиші та споêою; 2) розшóê втіêачів на ввірених під їх юрисдиêцію території; 2) боротьба з роз- бійництвом, 3) êонтроль за епідеміолоãічною ситóацією. Додатêово воєвода займався питаннями реêрóтсьêоãо наборó та êвартирóван- ням війсьêа. Щодо фінансових справ – воєвода здійснював збір не- доїмоê. Зоêрема воєводі надавались широêі повноваження ó вирі- шені сóдових справ. Воєводсьêі êанцелярії здійснювали êонтроль за переміщенням населення. Від земсьêих êомісарів воєводсьêа êа- нцелярія щомісяця отримóвала відомості стосовно êільêості насе- лення. Таêож воєводсьêі êанцелярії повинні бóли слідêóвати за ви- 277 дачею білетів запорожцям та забезпечóвати слóхняність місцевоãо населення. У 1785 році в Олеêсандрівсьêó відêрито першó місьêó óстановó – ратóшó12. 22 січня 1784 роêó óряд видав наêаз, за яêим ãенерал- ãóбернаторові надавалось право відêривати ó містечêах, шанцях, яêщо там бóла відповідна êільêість населення, маãістрати та ратó- ші13. Основною причиною таêої реêомендації ãенерал- ãóбернаторові, бóло бажання влади створити більш щільнó мережó державних óстанов на Півдні Уêраїни. Я.П. Новицьêий визначив штат Олеêсандрівсьêої ратóші, êанцелярії ратóші та поіменний списоê посадових осіб14. Штат ратóші, за Я.П. Новицьêим, сêладав- ся з бóрãомістра, яêий стояв на чолі ратóші, двох ратманів, старос- ти, двох словесних сóддів та місьêоãо маêлера. При êанцелярсьêій ратóші – сеêретар та два писця. Усі посадові особи обирались шля- хом балотóвання, обрані на посадó сêладали присяãó15. Я.П. Нови- цьêий підêреслює, що на посади бóрãомістрів та ратманів обира- лись люди ãрамотні, а на посадó словесних сóдів можна бóло оби- рати і з неãрамотних. До таêоãо висновêó Я.П Новицьêоãо наштов- хнóло те, що до доêóментів приêладав рóêó хтось інший, той хто володів ãрамотою. Платню чиновниêи отримóвали тричі на ріê – в травні, вересні та в ãрóдні. У Новицьêоãо знаходимо досить дета- льний опис приміщення, де знаходилась ратóша та êанцелярсьêоãо знаряддя. Яê зазначає автор, Олеêсандрівсьê постóпово рóхався до новоãо цивільноãо життя. До 1803 роêó в посаді зовсім не бóло поліції. По- вноваження поліції виêонóвала Ратóша та її чиновниêи. Але вже ó1803 році засновано посадó ãородничоãо. Першим ãородничим ó місті Олеêсандрівcьê бóв Финê, дрóãий – Норов. Але Новицьêий зовсім не зãадóвав óправó блаãочиння, яêó очолював ãородничий. Виниêнення óправи блаãочиння пов’язано з реформóванням полі- цейсьêоãо óправління óрядом. У 1782 році в Російсьêий імперії бó- ло видано «Статóт блаãочиння», зãідно з яêим і бóло óтворено óправи блаãочиння. Городничомó допомаãали два пристави, однин êарних справ, а інший цивільних. Але про приставів ó Новицьêоãо ми таêож нічоãо не знаходимо, напевно через відсóтність відповід- них джерел. Городничий виêонóвав поліцейсьêо-ãосподарсьêі фóн- êції. Серед основних обов’язêів, яêі поêладалися на ньоãо: забезпе- чення ãромадсьêоãо споêою, здійснення êонтролю за виêонанням заêонів, наãляд за дотриманням ó місті системи міри та ваãи, орãа- 278 нізація боротьби з епідемією, яêщо таêа виниêала, наãляд за нале- жним óтриманням інфрастрóêтóри міста, забезпечення прохо- дження війсьêових êоманд, слідêóвання за збереженням êазенних бóдівель. Після 1803 роêó ратóша та поліція, яê зазначено, вели ін- тенсивнó переписêó, що, в свою черãó, інêоли призводило до втрó- чання ãóбернсьêоãо чиновництва до справ поліції. Досить фраãментарно, можна навіть сêазати, побіжно, Я.П. Но- вицьêий зãадóє, що ó 1804 р. з міста Оріхів до Олеêсандрівсьêа бó- ло перенесено Маріóпольсьêе повітове êазначейство – це бóла вже не перша ознаêа тоãо, що на Олеêсандрівсьê чеêають зміни. 1806 – знаменний ріê в історії Олеêсандрівсьêа. Цьоãо роêó бóло відêрито нові повіти: Олеêсандрійсьêий, Словяносербсьêий, Верхньодніп- ровсьêий. Олеêсандрівсьê перетворився на повітове місто з систе- мою повітових óстанов та відповідним штатом чиновниêів, яêі за- безпечóвали ведення справ ó ввіреномó під їх êерівництвом повіті. У Я.П. Новицьêоãо ми знаходимо відомості, що стосóється штатів щойно відêритих óстанов та заробітної плати, що бóла назначена êожномó чиновниêó відповідно до йоãо посади та êласó. Таêож за- значено êанцелярсьêі витрати. Відомості стосовно повітових óста- нов Я.П. Новицьêий óзяв зі штатó нових повітів. Знаходимо в істо- рії міста й перший затверджений поіменний штат чиновниêів пові- тó та міста Олеêсандрівсьêа. Не оминóло осторонь захоплення Я.П. Новицьêоãо збирати та записóвати споãади давно минóлих часів від старожилів місцевих сіл і написання історії міста Олеêсандрівсьêа. Ще на самомó почат- êó, ó встóпі, додатêовим джерелом виділено споãади двох «ãлибо- êих старців»: Павла Васильовича Кравцова та Василя Івановича Наãірноãо (Мосêаленêо). Досить орãанічно та ясêраво êомпонóють вêлючені розповіді старців з основним теêстом історії міста. Певнó ціêавість виêлиêають споãади, що стосóються дозвілля Олеêсанд- рівсьêоãо чиновництва, відпочинêó16. Таê, вільний від роботи час та на свята, за словами старця Наãірноãо, чиновниêи проводили на Дніпрі з рóшницями, волоêами, вóдêами. Довãими зимовими вечо- рами ãрали на ãроші в êарти. На зимові свята чиновниêи разом з іншими мешêанцями: êóпцями, міщанами êóлачились – ãра таêа бóла. Виходили на вóлицю і йшли стінêа на стінêó. Звернóли óваãó ó своїх розповідях респонденти Я.П. Новицьêоãо і на зовнішній ви- ãляд чиновниêів, особливо на одяã. Одяãались чиновниêи, яê і óсі інші – форми ó них ще не бóло. Описаний одяã досить сильно наãа- 279 дóє одяã заможних êозаêів. Старець Кравцов аêцентóє óваãó на то- мó, що німецьêої моди тоді ще не бóло – манишоê та ãалстóêів. До- сить правдивими є відомості старців щодо соціальноãо походження чиновництва. Дід Кравцов аêцентóє óваãó на томó, що óсі чиновни- êи бóли з поміщиêів. Коли Олеêсандрівсьê перейменóвали з поса- дó в повітове місто, стали з сіл з’їзжатися до Олеêсандрівсьêа по- міщиêи. «Ісправниê, сóддя, всіляêі члени засідателі, êанцелярсьêі чиновниêи – óсі вони бóли з поміщиêів» – стверджóвав дід Крав- цов, один з постійних респондентів Я.П. Новицьêоãо. Оêремоãо заслóãовóє на óваãó розãляд евристичної роботи Я.П. Новицьêоãо. Яê вже зазначалось, за дорóченням Катеринославсь- êої вченої архівної êомісії, Я.П. Новицьêий працював в архівосхо- вищах місцевих óстанов Олеêсандрівсьêа. Зоêрема опрацював ма- теріали Маріóпольсьêоãо та Олеêсандрівсьêоãо повітових предво- дителів дворянства та повітовоãо êазначейства. Резóльтатом двомі- сячної сêрóпóльозної роботи з матеріалами, стала пóбліêація на шпальтах «Літописó Катеринославсьêої вченої архівної êомісії», ó дрóãомó номері, описó архівних справ предводителів дворянства17. Хронолоãічно архів предводителів дворянства охоплював період з 1797 роêó – по 1825 ріê. Але, яê зазначає дослідниê, за оêремі роêи óцілілих справ досить мало, а за 1805 ріê, взаãалі не знайдено жод- ної справи. З 1897 роêó – по 1806 ріê, тобто до заснóвання Олеêса- ндрівсьêоãо повітó – в архіві бóли представленні матеріали Маріó- польсьêоãо предводителя дворянства, а с 1806 роêó – Олеêсандрів- сьêоãо предводителя дворянства. Опрацювавши óвесь êомплеêс матеріалів, Новицьêий визначив інформативні можливості доêó- ментів архівó. Цінність для вивчення історії південноóêраїнсьêоãо чиновницт- ва матеріалів предводителів дворянства поляãає в томó, що значна частина посад в óстановах обиралась дворянством. Таê, перерахо- вóючи інформативні можливості доêóментів архівó, Новицьêий оêремо виділив пóнêт стосовно: «…несення населенням сóспільних обов’язêів (виборні посади êóпецтва та дворянства)»18. Зãідно з заêонодавством Російсьêої імперії, а саме Установлен- ня про ãóбернії 1775 роêó, дворянствó ãóбернії надавалося право брати óчасть в місцевомó óправлінні через проведення êожних три роêи дворянсьêих виборів на адміністративні та сóдові посади. Від дворянства до ãóбернсьêих óстанов обиралось: десять засідателів верхньоãо земсьêоãо сóдó, двох засідателів совісноãо сóдó. До пові- 280 тових óстанов дворянство обирало: земсьêоãо ісправниêа, двох за- сідателів нижньоãо земсьêоãо сóдó, повітовоãо сóддю, двох засіда- телів повітовоãо сóдó. У описі архівó Маріóпольсьêоãо та Олеêсандрівсьêоãо повіто- вих предводителів дворянства знаходимо справи, яêі сóдячи з їх назв, моãли б бóти виêористанні в досліджені історії чиновництва. Безпосередньо до таêих справ можна віднести: «Про перетворення Олеêсандрівсьêа з посадó в повітове місто і про відêриття в ньомó повітових óстанов – на 19 арêóшах.»19 за 1806 ріê, «Про вибори на сóспільні посади на три роêи с 1809 роêó – на 70 арêóшах»20 за 1808 ріê, «Про вибори в ãóбернсьêомó місті Катеринославі на дворянсь- êі та êóпецьêі посади – на 49 арêóшах»21 за 1811 ріê, «Про надання ãóбернсьêомó правлінню списêó про знаходження не ó справ чино- вниêів – на 26 арêóшах»22 за 1813 ріê та інші справи, яêі сóдячи з назв таêож моãли б бóти виêористанні ó дослідженні. Але справа ó томó, що, яê êонстатóвав Я.П. Новицьêий, дослі- дженні архіви знаходились ó злиденномó стані. Місцем їх зберіãан- ня бóло ãорище. Стóрбованість дослідниêа подальшою долею цін- ноãо êомплеêсó джерел, підштовхнóла йоãо до оперативних та рі- шóчих дій. Яê наслідоê – значнó частинó матеріалів Я.П. Новиць- êий переніс до себе додомó. Таê, до êінця життя ó Я.П. Новицьêоãо вдома осіла солідна êолеêція матеріалів, що сêладала собою досить представницьêий êомплеêс джерел з історії міста Олеêсандрівсьêа та Олеêсандрівсьêоãо повітó. Але сóмна доля спітêала зібранні Но- вицьêим матеріали після йоãо смерті – баãато зниêло безслідно. Та частина, що óціліла бóла розпорошена по óстановам Всеóêраїнсьêої аêадемії наóê. Сьоãодні ми можемо знайти матеріали Я.П. Новицьêоãо в таêих óстановах Національно аêадемії наóê Уêраїни яê: Інститóт мистец- твознавства, фольêлористиêи та етнолоãії ім. М.Т. Рильсьêоãо НАН Уêраїни та Інститóт рóêописó Центральної національної біб- ліотеêи Уêраїни ім. В. Вернадсьêоãо. У Інститóті мистецтвознавст- ва матеріалів з історії чиновництва нами майже не знайдено. Лише подеêóди ó піснях та переêазах можемо зóстріти прізвища чинов- ниêів. Інша справа – матеріали Інститóтó рóêописó. В Інститóті рóêописó на зберіãанні знаходиться збірêа матеріалів Я.П. Новиць- êоãо. Особливо ціêаві матеріали Олеêсандрівсьêої ратóші. У збірці зоêрема знайдено доêóменти стосовно мóндирів чиновниêів циві- льноãо відомства23, пенсію вдові чиновниêа24, іменний списоê чи- 281 новниêів та дворянства25, формóлярні списêи проходження слóжби чиновниêів. Зоêрема знайдено формóлярний списоê про слóжбó êóпця першої ãільдії Павла Львовича Захаріна26, яêий за пропози- цією «Приêаза общественноãо призрения» бóв назначений попечи- телем місьêої ліêарні. З 1857 р. перебóвав на посаді диреêтора та сêарбниêа Тюремноãо відділó. За дорóченням повітовоãо тюремно- ãо відділó займався проблемами постачання харчів та одяãó для арештантів. Захарін відзначився таêож тим, що йомó вдавалося за- ощаджóвати значні сóми виділених ãрошей. Таê, з виділеної сóми за відомістю ó розмірі 2813 рóб. в 1857 р. на одяã для арештантів, він витратив лише 1248 рóб., чим заощадив 956 рóблів. Деêільêа разів Захарін обирався на посади ратмана та бóрãомістра. Підводячи підсóмêи, слід зазначити, що не дивлячись на те, що питання історії чиновництва ó наóêових стóдіях Я.П. Новицьêоãо не виносилось оêремо та здебільшоãо розãлядалось ó êонтеêсті ін- ших питань, цінність від цьоãо, хоч і мимохідь розãлянóтих питань, не зменшóються. Оêремо слід відзначити дослідження Я.П. Нови- цьêоãо «История ãорода Алеêсандровсêа в связи с историей возни- êновения êрепостей Днепровсêой линии 1770 – 1806». Історія міс- та слóãóє нам джерелом з вивчення історії постóповоãо переходó від мілітаризованоãо óправління реãіоном до цивільноãо. Уніêаль- ність роботи поляãає ó томó, що Я.П. Новицьêий виêористав дже- рела, яêі сьоãодні вважаються втраченими. Опóбліêований опис справ Маріóпольсьêоãо та Олеêсандрівсьêоãо предводителів дво- рянства свідчить, що Я.П. Новицьêий óсвідомлював важливість джерел, що стосóються історії чиновництва. Оêремим пóнêтом в переліêó інформативних можливостей він виділив відомості стосо- вно виборних посад дворянства та êóпецтва. Томó вêлючення спа- дêó Я.П. Новицьêоãо до вивчення історії чиновництва Південної Уêраїни є досить об´рóнтованим. Літератóра: 1 Сóрева Н. Історія Олеêсандрівсьêоãо дворянства ó творчий спадщи- ні Я.П. Новицьêоãо // Матеріали Перших Новицьêих читань. 24 жовтня 2002 р. – Запоріжжя, 2002. – С.72-77 2 Савченêо І. «История ãорода Алеêсандровсêа «Еêатеринославсêой ãóбернии» в связи с историей возниêновения êрепостей Днепровсêой ли- нии. 1770 -1806» яê джерело до історії адміністративно-територіальноãо óстрою Південної Уêраїни» // Матеріали Перших Новицьêих читань. 24 жовтня 2002 р. – Запоріжжя, 2002. – С. 62-64 3 Лиман І. Архівні матеріали з реліãійної історії Південної Уêраїни 282 останньої чверті XVIII – першої половини ХІХ ст. в спадщині Я.П. Нови- цьêоãо // Матеріали Перших Новицьêих читань. 24 жовтня 2002 р. – За- поріжжя, 2002. – С. 53-62. 4 Головêо Ю. Митниця та êарантин Олеêсандрівсьêої фортеці в «Іс- торії міста Олеêсандрівсьêа «Катеринославсьêої ãóбернії» ó зв’язêó з істо- рією виниêнення Дніпровсьêої лінії (1700-1806)» Я.П. Новицьêоãо // Ма- теріали Перших Новицьêих читань. 24 жовтня 2002 р. – Запоріжжя, 2002. – С. 89-92 5 Циберт В. Дослідження Я. Новицьêоãо з історії міст останньої чверті XVIII – середини ХІХ століття Новицьêоãо // Матеріали Перших Нови- цьêих читань. 24 жовтня 2002 р. – Запоріжжя, 2002. – С. 64-69 6 Новицêий Я.П. История ãорода Алеêсандровсêа в связи с историей возниêновения êрепостей Днепровêой линии. 1770 – 1806 ãã. // Яêів Но- вицьêий: твори ó 5 томах. – Запоріжжя, 2007. – Т. 1. – С. 184-303 7 Савченêо І. Козацьêий фаêтор ó адміністративній політиці російсь- êоãо óрядó ó 70-80 рр. XVIII ст. // Наóêові записêи. Збірниê праць моло- дих вчених та аспірантів. – 2001. т. 6. – С. 235-239 8 Новицêий Я.П. История ãорода Алеêсандровсêа в связи с историей возниêновения êрепостей Днепровêой линии. 1770 – 1806 ãã. // Яêів Но- вицьêий: твори ó 5 томах. – Запоріжжя, 2007. – Т. 1. – С. 245 9 Самêо І. Обов’язêи êомандирів в Азовсьêій ãóбернії (1775-1776 рр.) // Наóêові записêи. Збірниê праць молодих вчених та аспірантів. – 1999 р. т. 5. – С. 120; Савченêо І.В. Місцеві орãани óправління Новоросійсьêої та Азовсьêої ãóбернії // Записêи наóêово-дослідної лабораторії історії Пів- денної Уêраїни Запорозьêоãо державноãо óніверситетó: Південна Уêраїна XVIII – XIX століття. — Вип. 6. – Запоріжжя: “Тандем-У”, 2001. – С . 244- 249; Полное собрание заêонов Российсêой империи с 1649 ãода. Собрание Первое. - СПб.: Типоãрафия 2 Отделения Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. – Т. V. – С. 123 10 Козирев В.К. Матеріали до історії адміністративноãо óстрою Пів- денної Уêраїни. Запоріжжя, 1999 р. – С. 4 11 Новицêий Я.П. История ãорода Алеêсандровсêа в связи с историей возниêновения êрепостей Днепровêой линии. 1770 – 1806 ãã. // Яêів Но- вицьêий: твори ó 5 томах. – Запоріжжя, 2007. – Т. 1. – С. 245 12 Новицêий Я.П. История ãорода Алеêсандровсêа в связи с историей возниêновения êрепостей Днепровêой линии. 1770 – 1806 ãã. // Яêів Но- вицьêий: твори ó 5 томах. – Запоріжжя, 2007. – Т. 1. – С. 252 13 Полное собрание заêонов Российсêой империи. Собрание Первое. — СПб.: Типоãрафия 2 Отделения Собственной ЕИВ Канцелярии, 1830. — Т. ХХII. — С. 13. 14 Новицêий Я.П. История ãорода Алеêсандровсêа в связи с историей возниêновения êрепостей Днепровêой линии. 1770 – 1806 ãã. // Яêів Но- вицьêий: твори ó 5 томах. – Запоріжжя, 2007. – Т. 1. – С. 252 15 Там само. – С. 253 283 16 Там само. – С. 259 17 Новицьêий Я.П. Опись архивных дел Мариóпольсêоãо и Алеêсанд- ровсêоãо óездных предводителей дворянства // Летопись Еêатеринослав- сêой óченой архивной êомиссии. Еêатеринослав. – 1904 т. 1. – С. 110-112 18 Там сам. С. – 105 19 Там само. – С. 116 20 Там само. – С. 116 21 Там само. – С. 120 22 Там само. – С. 121 23 Папери ратóші міста Олеêсандрівсьê. – Інститóт рóêописó Націо- нальної бібліотеêи Уêраїни ім. В. Вернадсьêоãо, Ф. ІІ: Фонд історичних матеріалів, спр. 24853-24864 24 Там само. – спр. 24835-24844 25 Там само. – спр. 24098-24104 26 Там само. – С. 24138-24143

Схожі ресурси