Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Приймак, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26455
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття / О. Приймак // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 300-312. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26455
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-264552011-09-01T13:02:45Z Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття Приймак, О. 2009 Article Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття / О. Приймак // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 300-312. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26455 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Приймак, О.
spellingShingle	Приймак, О. Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet	Приймак, О.
author_sort	Приймак, О.
title	Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття
title_short	Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття
title_full	Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття
title_fullStr	Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття
title_full_unstemmed	Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття
title_sort	соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку xx століття
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26455
citation_txt	Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття / О. Приймак // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 300-312. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT prijmako socíalʹnastratifíkacíâpívdennoukraínsʹkogoselânstvanapočatkuxxstolíttâ
first_indexed	2025-07-03T06:09:26Z
last_indexed	2025-07-03T06:09:26Z
_version_	1836604946268553216
fulltext	300 Олеã ПРИЙМАК (Запоріжжя) Соціальна стратифіêація південноóêраїнсьêоãо селянст- ва на початêó ХХ століття Останнім часом серед досліджень, об’єêтом яêих є сóспільст- во, все більшої ваãи набóвають роботи сóміжноãо хараêтерó. Серед останніх особливе місце належить таêим, що розêривають певнó проблемó за допомоãою теоретичних та методолоãічних надбань соціолоãії, реãіоналістиêи та історії. Предмет таêих досліджень – соціальна стрóêтóра, стратифіêація, мобільність або трансформа- ція, що мали місце ó певній соціальній спільноті на оêремомó від- тинêó її розвитêó. Саме до цієї ãрóпи робіт належить пропонована стаття мета яêої поляãає ó розêритті питання соціальної стратифі- êації південноóêраїнсьêоãо селянства в перших десятиліттях ми- нóлоãо сторіччя. Коãнітивний зонт статті сêладають таêі дисципліни яê соціа- льна та аãрарна історія, історичне êраєзнавство, заãальна соціолоãі- чна теорія, історична соціолоãія та соціолоãія села. В цьомó êон- теêсті ми відштовхóємося від настóпноãо визначення поняття соці- альної стратифіêації селянства – це наóêова теорія, що дозволяє здійснити поділ досліджóваної соціальної спільноти на вертиêаль- но розташовані ãрóпи та верстви (страти) за поêажчиêами забезпе- чення землею, хóдобою, реманентом, посівною площею та прибóт- êом. Втім, можливості виêористання цьоãо підходó є, на нашó дó- мêó, хронолоãічно обмеженими першими десятиліттями ХХ сто- ліття. Причина таêоãо станó речей поляãає ó збереженні селянст- вом ознаê становості аж до 1903-1906 роêів. Саме до цьоãо моментó селянство зберіãало риси êвазі- або напівстанó – наявними бóли спадêовий хараêтер станової приналежності, êорпоративна орãані- зація общини, специфічний сільсьêий менталітет та êоãнітивний стиль поведінêи й виãлядó. До тоãо ж, соціальна політиêа імперсь- êоãо óрядó на селі бóла спрямована на підтримêó сóспільної рівно- сті. Лише після відміни виêóпних платежів, подóшноãо податêó та êрóãової порóêи, після отримання права на вихід із общини та змі- ни своãо соціальноãо статóсó в 1906 році селянство стало швидêо набóвати ознаê соціальноãо êласó1. Визначений відправний момент й дозволяє виêористовóвати щодо селянства принципи теорії соці- 301 альної стратифіêації. За óмов збереження становості для хараêте- ристиêи різноманіття ãрóп селянства валідним є виêористання більш широêоãо поняття «соціальна стрóêтóра». Досліджóване в статті питання достатньо широêо висвітлене в історичній наóêовій літератóрі в межах теми рівня розвитêó аãра- рноãо êапіталізмó на території Російсьêої імперії. Провіднó роль ó розробці заãальних положень цієї проблеми відіãрали радянсьêі наóêовці. Їх внесоê поляãав ó виявлені основних заêономірностей, за яêими проходив процес поãлиблення диференціації в соціально- êласовій стрóêтóрі селянства перших десятиліть ХХ ст. Таêі істо- риêи яê В.П. Першин, С.М. Дóбровсьêий, М.О. Рóбач, О.М. Анфі- мов, С.М. Сидельниêов, О.Є. Симонова встановили, що на початêó ХХ століття розшарóвання селянства відбóвалося за рахóноê «роз- мивання» середняцьêоãо прошарêó2. Неêонêóрентноспроможність значної частêи останньоãо стала причиною зростання êільêості сільсьêої бідноти. Лише незначна частина середняêів поповнила ряди сільсьêої бóржóазії. Пролетаризація основної маси сільсьêоãо населення та збереження дворянсьêих латифóндій стали для ра- дянсьêих вчених основою для висновêів про подальший розвитоê в Росії прóссьêоãо варіантó аãрарноãо êапіталізмó, а таêож про заãос- трення êласових протиріч3. У той час лише В.П.Шебардін зробив припóщення про існóвання на початêó ХХ століття в реãіонах По- волжя та Півдня Уêраїни америêансьêоãо варіантó êапіталізмó. Останнє твердження, разом з цим, зазнало жорстêої êритиêи. Поã- ляди останньоãо, на дóмêó автора даної статті, бóли небезпідстав- ними. Розêриваючи проблеми сóтності аãрарноãо óстрою таêої ве- лиêої держави, яêою бóла Росія ó 1917 році, необхідно враховóвати особливості розвитêó оêремих реãіонів. Серед останніх особливе місце належить Півдню Уêраїни – ãóберніям Таврійсьêій, Катери- нославсьêій та Херсонсьêій – де рівень аãрарноãо êапіталізмó бóв на початêó ХХ століття порівняно висоêим, що відобразилося й на соціальній стратифіêації селянства. До тоãо ж, поза óваãою наóêовців залишився певний пласт питань. По-перше, недостатньо розробленими є êритерії аналізó соціальної стратифіêації селянства. Традиційно до них відносять поêажчиêи забезпечення власною та орендованою землею, ремане- нтом, хóдобою. Таêа позиція, ó певній мірі, спростила відповідь на питання соціальної диференціації селянства шляхом поділó остан- ньоãо на три верстви – заможних, середняêів та бідняêів. На дóмêó 302 автора, до них таêож слід додати ще деêільêа êритеріїв: форма ãос- подарювання (поêращений індивідóальний хóтір або відрóб, чи община, чи товариство); виêористання в ãосподарстві (або óчасть) різновидів сільсьêоãосподарсьêих промислів; ãрошовий чи натóра- льний баланс родини чи оêремоãо селянина. Розêриття цих питань дозволяє виявити стóпінь ãосподарсьêої, родинної та психолоãічної залежності оêремоãо індивіда від певної територіальної соціальної спільноти. Зрозóмілою стане проблема дійсної виробничої та соці- альної самостійності виоêремленої ãрóпи сільсьêоãо населення. По- дрóãе, в óмовах поліетнічності та різноманіття форм ведення ãос- подарства важливим êритерієм має стати визначення зв’язêó між національною належністю та засобом соціальної самоорãанізації й соціоêóльтóрної єдності. Цей êритерій дозволяє визначити сóбêó- льтóрнó та навіть ãосподарсьêó замêнóтість оêремих етнічних ме- ншостей реãіонó, а таêож охараêтеризóвати їх взаємний вплив. Тобто, не дивлячись на досить висоêий рівень розробêи пи- тання автор даної статті вважає необхідним провести додатêове до- слідження. Визначений êомплеêс êритеріїв створює óмови для ви- оêремлення в соціальній стратифіêації південноóêраїнсьêоãо се- лянства не менш ніж шести страт. Визначимо заãальні соціально-правові, соціально-політичні та соціально-ãосподарсьêі обставини трансформації південноóêра- їнсьêоãо селянства від напівстанó до повноцінноãо êласó в сóспіль- стві. Важливó роль в цьомó êонтеêсті відіãрала зміна соціально- правовоãо статóсó сільсьêоãо населення Російсьêої імперії. Після реформ 1860-х роêів всі êатеãорії селян êонсолідóвалися в єдиний стан вільних сільсьêих мешêанців й постóпово стали втрачати ста- нові риси. Разом з цим, соціальне відображення визначеноãо про- цесó, внаслідоê патронажно-êлієнтельної моделі взаємодії держави та підданих й підтримêи імперсьêою адміністрацією патріархальної сільсьêої общини, не бóло достатньо інтенсивним. Сêасóвання про- тяãом 1906 роêó подóшної податі, виêóпних платежів, êрóãової по- рóêи, отримання права на вільний вихід із общини стали першими правовими передóмовами еволюції соціальноãо статóсó селянина. Цей напрям бóв остаточно інститóціоналізований із виходом Уêазó 5 жовтня 1906 роêó, зãідно із змістом яêоãо селяни бóли зрівняні в правах з іншими станами російсьêої імперії щодо встóпó на держа- внó слóжбó, навчальні заêлади, дóховні звання. 303 Більш ваãомим моментом ó формóванні êласових ознаê се- лянства стала зміна ó 1906 році êóрсó аãрарної політиêи. Реалізація йоãо напрямêів обóмовила, на реãіональномó рівні, виниêнення особливостей ó соціальній сфері життя сільсьêоãо населення. Сис- темно останні визначилися в соціально-еêономічній, соціально- ãосподарсьêій, соціально-побóтовій підсистемах повсяêденності досліджóваної спільності. Внаслідоê запровадження з 1906 роêó індивідóальної прива- тної власності на землю на території Півдня Уêраїни сóттєво сêо- ротилася площа надільноãо землеволодіння. За роêи Столипінсьêої реформи частêа йоãо зменшилася з 41 до 23%4. При цьомó слід до- дати, що на Півдні Уêраїни різêо змінилося співвідношення між подвірно-спадêовою та общинною формою земельної власності. Іс- тотне зростання першої, особливо на території Катеринославсьêої ãóбернії, сталося внаслідоê реаêції селянства на аãрарні перетво- рення. До тоãо ж зазнав змін і національний сêлад власниêів подві- рно-спадêових діляноê. Яêщо ó 1905 році 91% їх бóли німцями- êолоністами, то ó 1917 році частêа останніх становила лише 32%5. У роêи Столипінсьêої реформи на Півдні Уêраїни сóттєво змінилася площа общинноãо землеволодіння. У 1917 році вона до- рівнювала 4699577 десятинам. Південноóêраїнсьêі общини втрати- ли не лише 36,9% надільної, а й 37,4% êóпленої в передреформений час землі6. Найбільш відчóтними втрати общин земельноãо фондó бóли при цьомó в Олеêсандрівсьêомó, Херсонсьêомó, Дніпровсь- êомó та Мелітопольсьêомó повітах7. Той фаêт, що напередодні революції 1917 роêó êолеêтивне селянсьêе землеволодіння в Росії не бóло остаточно знищене, дав привід радянсьêим дослідниêам ãоворити про відсóтність бóдь- яêих ваãомих резóльтатів Столипінсьêої аãрарної політиêи. Яê стверджóвав С.М. Дóбровсьêий, община не втратила своїх ãолов- них фóнêцій. Навіть на Півдні Уêраїни вона лише «зачаїлася»8. Разом з цим, ãоворити про êонсервацію ãоловних рис пів- денноóêраїнсьêої общини можна лише óмовно. Значна частина ãромад ó реãіоні, що особливо ціêаво, й після переходó до подвірно- спадêовоãо або без передільноãо землеêористóвання продовжóвала проводити частêові чи повні переділи. Надільні й êóплені землі, яê і в передреформений період, ділилися за зрівняльним принципом ó виãляді черезсмóжних діляноê. Але при цьомó Столипінсьêа рефо- рма присêорила, принаймні на території південноóêраїнсьêих ãó- 304 берній процес втяãнення сільсьêих общин до сфери êапіталістич- них відносин. Приêладом цьоãо бóла аêтивна óчасть ãромад в про- цесі мобілізації êазенної, надільної, та приватновласницьêої землі а таêож зростання êільêості общинних êас взаємодопомоãи9. Внаслі- доê цьоãо в общинномó землеволодінні змінилося співвідношення між частêами надільної та êóпленої площі. Яêщо ó 1905 році воно дорівнювало пропорції 21:1 то ó 1917 році – 18:1. Тобто на початêó ХХ століття на Півдні Уêраїни відбóлося не завмирання, а присто- сóвання сільсьêої общини до нових óмов життя. Поряд із зменшен- ням площі надільноãо та êазенноãо, на Півдні Уêраїни в роêи сто- липінсьêої реформи відбóлося зростання приватноãо землеволо- діння. Напередодні революції 1917 роêó йоãо площа становила 9279263 десятини, що дорівнювало 71% заãальної в реãіоні. При цьомó, найбільш інтенсивним даний процес бóв ó Бердянсьêомó повіті, на території яêоãо розмір земель приватних власниêів збі- льшився ó 5 разів і сяãав 264607 десятин. На дрóãомó місці знахо- дився мелітопольсьêий повіт, в яêомó аналоãічно поêазниê дорів- нював 28,2%. В óсіх інших повітах площа приватноãо землеволо- діння зросла в 1,2 – 1,4 рази, що майже дорівнювало реãіональномó рівню10. Зростання площі приватновласницьêих земель на Півдні Уêраїни відбóлося за рахóноê заêріплення селянством в індивідóа- льнó приватнó власність наділів та маєтностей êазни Внаслідоê проведення Столипінсьêої реформи, в реãіоні різ- êо зменшилося співвідношення ãоловних видів приватноãо земле- володіння. Протяãом 1906-1917 роêів частêа дворянсьêої власності зменшилася на 17%, êóпецьêої – на 2%. Натомість більш ніж ó 2,5 рази збільшилася доля індивідóальних маєтностей селян. На- пе5редодні революції 1917 роêó площа останніх дорівнювала 5381973 десятинам, що становило 58% приватноãо або 29,9% заãа- льноãо землеволодіння на Півдні Уêраїни. При цьомó, на території деяêих повітів співвідношення дворянсьêо-êóпецьêоãо та індивідó- альноãо селянсьêоãо землеволодіння бóло не однаêовим. У Кате- ринославсьêомó воно дорівнювало пропорції 48:32, В Олеêсандрів- сьêомó – 33:41, в Бердянсьêомó – 24:58, в Мелітопольсьêомó – 40:46, У Дніпровсьêомó – 36:41 та ó Херсонсьêомó – 47:2611. Тобто внаслідоê проведення Столипінсьêої реформи ó сфері селянсьêоãо землеволодіння на Півдні Уêраїни відбóлися сóттєві зміни – ó 2,5 305 рази зросла площа земельної власності селян-одноосібниêів та ó 1,5 рази зменшився розмір общинних ´рóнтів. Внаслідоê проведення землевпорядних робіт на Півдні Уêра- їни, ó 5,5 разів збільшилася êільêість хóторів та відрóбів. Наприêі- нці столипінсьêої реформи їх ó реãіоні налічóвалося близьêо 280 тисяч. Площа ділянêових ãосподарств на Півдні Уêраїни дорівню- вала четвертій частині селянсьêоãо або сьомій частині заãальноãо землеволодіння в реãіоні12. Наприêінці столипінсьêої реформи посівна площа селян Пі- вдня Уêраїни сêладалася з 13899260 десятин, що становило 77% від заãальної [9].Тобто протяãом 1906-1917 роêів вона зросла лише на 2%. При цьомó хоча площа селянсьêих посівів на орендованих землях залишилася незмінною, її частêа по відношенню до заãаль- ної зменшилася на 4%13. У ãосподарствах селян Півдня Уêраїни знаходилося 1398 ти- сяч (53%) êоней, 2164 тисячі (82%) ãолів êрóпної та 2531 тисяча (45%) ãолів дрібної хóдоби. Для обробêи землі вони óтримóвали 716 тисяч (91%) плóãів, 1079 тисяч (88%) борін, 6128 тисяч (77%) сівалоê, 1031 тисячó (82%) молотароê. У порівнянні з 1905 роêом напередодні революції êільêість робочої хóдоби в селянсьêих ãос- подарствах реãіонó зменшилась на 4%, а реманентó – зросла на 6%14. Тобто на заãальні поêазниêи розмірó посівної площі, êільêо- сті хóдоби та реманентó, що знаходилися ó селян Півдня Уêраїни, Столипінсьêа реформа сóттєво не вплинóла. Але розповсюдження на селянство норм та цінностей інститóтó приватної власності при- звело до сóттєвої еволюції ó співвідношенні землеволодіння та зе- млеêористóвання. В ãосподарсьêомó, еêономічномó, побóтовомó, правовомó відношеннях селянство Півдня Уêраїни інтенсивно фо- рмóвалося яê реãіональна частêа тоãо ж êласó Російсьêої імперії. Разом з цим, набóття південноóêраїнсьêим селянством ознаê êласó відбóвалося паралельно із інтенсивними процесами вертиêа- льної та ãоризонтальної соціальної мобільності в йоãо стратифіêа- ції. В останній простежóється êристалізація шести страт: êóрêóлів та заможних селян (óмовно ці страти об’єднані в соціальнó спіль- ність власниêів висоêорентабельних орієнтованих на риноê ãоспо- дарств); стійêих й потенційних середняêів (в індóстріальномó сóс- пільстві ці страти сільсьêоãо населення є дрібнотоварними та ма- ють бóти найбільш чисельними вистóпати ãарантом ãосподарсьêої, 306 соціальної та політичної стабільності); біднота та сільсьêий проле- таріат (мають низьêий рівень життя, яêий забезпечóють натóраль- ним ãосподарством або пропозицією власних робочих рóê). Виоê- ремлення та аналіз цих ãрóп ми проводимо за допомоãою вищеоз- начених êритеріїв. Узаãальнена хараêтеристиêа, соціальний образ власниêів ви- соêорентабельних товарних ãосподарств може бóти сформóльована в настóпних положеннях. Напередодні революції 1917 роêó на території південноóêра- їнсьêих ãóберній їх налічóвалося 215 тисяч, що дорівнювало 33% від заãальної êільêості дворів15. Сільсьêа бóржóазія сêонцентрóвала ó своїх рóêах 68% селянсьêої посівної площі, 62% робочої хóдоби, 74% простоãо та 94% поêращеноãо реманентó. В середньомó на од- не ãосподарство заможноãо селянина припадало ó 1917 році 44 де- сятини посівó, 3 êоня, 8 ãолів хóдоби, 11 одиниць реманентó16. При цьомó протяãом реформи ó земельномó êористóванні представни- êів цієї ãрóпи сільсьêоãо населення зменшилася частêа орендова- них земель. Яêщо ó 1905 році вона сêладала 35%, то в 1917 році – 29%. Зміни ці відбóлися внаслідоê зростання ó сільсьêої бóржóазії площі êóплених земель17. Столипінсьêа реформа надала заможним селянам можли- вість остаточноãо розривó зв’язêів з общиною. Разом з цим, на Пів- дні Уêраїни нею сêористалися лише близьêо 70 тисяч, або третина від заãальної êільêості сільсьêої бóржóазії. Інша її частина, хоча і формально, залишилася ó сêладі общини. Слід таêож додати, що сóттєвих відмінностей між ãосподарс- твами заможноãо селянина-общинниêа й міцноãо самостійноãо хó- торянина не бóло. Розмір посівної площі, êільêість робочої хóдоби та сільсьêоãосподарсьêоãо реманентó, бóли в них майже однаêови- ми. І перші, і дрóãі, зãідно із змістів звітів місцевих аãрономів та столичних ревізорів, баãатопільнó системó сівозмінó застосовóвали дóже рідêо18. Господарства їх êардинально відрізнялися по єдиномó поêазниêó, що поляãав ó праві розпоряджатися землею. Яêщо за- можний хóторянин міã вільно продавати, заêладати, здавати в оре- ндó свою ділянêó, то баãатій-общинниê повинен бóв отримати для цьоãо дозвіл мирсьêоãо сходó. Крім тоãо, хóторянинó-одноосібниêó бóло набаãато леãше, ніж заможномó общинниêó, запровадити ó своємó ãосподарстві поêращення. Підêреслимо, що за період 1906- 1917 роêів êільêість власниêів висоêорентабельних ãосподарств 307 збільшилася на Півдні Уêраїни в 1,5 рази19. Але вони не бóли єди- ною монолітною соціальною спільнотою та óмовно поділялися, принаймні, на дві страти – êóрêóлів та заможних селян. Вища страта селянства, êрім вищезазначених, мала й специ- фічні риси. Вартість ãосподарства її представниêа на Півдні Уêраї- ни дорівнювала деêільêом тисячам êарбованців. Розмір орної діля- нêи землі êоливався від 80-100 до 300-400 десятин. Яê правило власниê ãосподарства бóв ãоловою велиêої патріархальної родини та постійно виêористовóвав наймитів, êільêість яêих зростала в пе- ріод сільсьêоãосподарсьêих робіт. Частêа представниêів цієї страти в різних повітах південноóêраїнсьêих ãóберній êоливалася від 4% до 7% відносно всьоãо сільсьêоãо населення. Яê приêлад приведемо опис двох селянсьêих ãосподарств власниêи яêих належали до цієї страти – хóторянина С.Д. Залома- єва та селянина-общинниêа О.І. Ляшêова, що знаходилися поблизó села Мордвинівêи Вознесенсьêої волості Бердянсьêоãо повітó. Ро- дина першоãо сêладалася із семи осіб. Під час польовоãо періодó ãосподар наймав ще 43 робітниêи. У приватній власності С.Д. За- ломаєва знаходилось 358 десятин, яêі повністю засівалися зерном. Для обробêи ´рóнтó він óтримóвав 14 êоней та двох волів. Крім то- ãо в ãосподарстві цьоãо хóторянина налічóвалося 10 êорів, 16 телят, 12 ãолів дрібної хóдоби20. Слід таêож додати, що батьêо цьоãо селя- нина бóв одним із тих, êомó Д.А. Столипін ó 1874 році роздав свої хóтори. У ãосподарстві О.І. Ляшêова налічóвалося 302 десятини ор- ної землі, 14 êоней, 8 êорів, 8 телят, 14 ãолів дрібної хóдоби. Родина йоãо сêладалася з 9 осіб, а під час сільсьêоãосподарсьêих робіт він наймав ще 31 робітниêа. Але при цьомó посіви цьоãо селянина зна- ходилися на землях трьох видів власності – 157 десятин бóли ó приватномó володінні; 25 – в общинномó; 120 – належало êазні21. Яê бачимо, сóттєвої різниці між ãосподарствами цих двох се- лян немає. За розмірами їх можна навіть порівняти з дрібними дворянсьêими маєтêами. Їх власниêи отримóвали однаêовий при- бóтоê. Різниця поляãала лише ó формі власності на посівнó землю. Саме представниêи цієї страти позиціонóвалися ó сóспільній сві- домості з поняттям «êóрêóлі», а можливості переходó до неї бóли вêрай обмежені. Заможне селянство бóло дрóãою стратою власниêів товарних ринêових ãосподарств. У майновомó відношенні воно сóттєво від- 308 різнялося від попередньої соціальної ãрóпи. На Півдні Уêраїни ро- змір посівної площі селян цієї страти êоливався від 30 до 60 деся- тин, чистий прибóтоê дорівнював 500-1000 êарбованців на ріê. Яê правило, ó власності заможноãо селянина знаходився невелиêий сільсьêоãосподарсьêий промисел; він бóв членом êредитної спілêи; під час сезонних сільсьêоãосподарсьêих робіт селянин наймав до десятêа робітниêів. Заãальна частêа заможних селян дорівнювала на Півдні Уêраїни приблизно 25%-27% від заãальної êільêості сіль- сьêоãо населення. Приêладом, в цьомó êонтеêсті, є хóтір Івана Бобиря, що зна- ходився поблизó с. Манãóш Маріóпольсьêоãо повітó Катеринос- лавсьêої ãóбернії. Заãальна площа орної землі в ãосподарстві цьоãо селянина дорівнювала 52 десятинам; хата та прилеãлі бóдови бóли побóдовані з цеãли й вêриті залізом, поблизó ставêа мав вітряний млин з дерева. В ãосподарстві налічóвалося 3 êоней, 8 ãолів велиêої та 12 дрібної хóдоби та близьêо сотні птиці. Родина І.Бобиря сêла- далася з семи осіб й в сезон ãосподар наймав 6 робітниêів22. Ця страта не мала жорстêих меж. Саме вона сóттєво зросла в роêи столипінсьêої реформи за рахóноê переходó до неї шляхом вертиêальної соціальної мобільності представниêів зі страти стій- êоãо середняцтва. Перейдемо до хараêтеристиêи двох середняцьêих страт. На початêó ХХ століття їх êільêість на Півдні Уêраїни бóла більшою ніж 300 тисяч ãосподарств. Втім, внаслідоê процесів вертиêальної та ãоризонтальної мобільності вона сóттєво зменшилася - ó 2,4 ра- зи. Напередодні революції їх налічóвалося 123 тисячі, що дорівню- вало 17% заãальної êільêості селянсьêих дворів ó реãіоні. Посівна площа представниêів цьоãо прошарêó селянства сêладалася з 2501810 десятин. Тобто на один середняцьêий двір припадало 19,5 десятин, яêих бóло достатньо для ведення самостійноãо ãосподарс- тва. Втім, серед середняêів можна виоêремити дві страти – стійêих та потенційних ãосподарів. Страта стійêих середняцьêих родин в різних повітах Півдня Уêраїни êоливалася на початêó ХХ століття від 14% до 16% всієї êільêості сільсьêоãо населення. Ми можемо виоêремити настóпні поêажчиêи приналежності до неї: орна ділянêа площею 20-30 деся- тин; добротна хата та ãосподарсьêі бóдівлі; 2-3 êоня, 3-5 ãолів хóдо- би; деêільêа сотень êарбованців чистоãо прибóтêó на ріê. Посівна земля моãла бóти виведена ó хóтір або відрóб й сêладатися яê з 309 власних таê і орендованих діляноê. Стійêе середняцьêе ãосподарс- тво бóло стабільним та дрібнотоварним. Разом з цим, в 1906-1917 роêах, за рахóноê висхідної вертиêальної мобільності частêа її зме- ншилася – селяни брали позиêи ó Селянсьêоãо поземельноãо бан- êó, створювали ãосподарсьêо-фінансові товариства й êóпóвали зе- млю переходячи тим самим до страти заможних. Лише незначна частêа представниêів цієї ãрóпи приєдналася до переселенсьêоãо рóхó. Втім, найбільш чисельною серед середняцьêих страт бóла на Півдні Уêраїни ãрóпа потенційно міцних селян. Частêа її êолива- лася в різних повітах від 20% до 25% від всієї маси сільсьêоãо насе- лення. За поêажчиêами êільêості хóдоби, реманентó, яêості житла та ãосподарсьêих спорóд ця страта бóла майже ідентичною до оха- раêтеризованої вище ãрóпи стійêих середняêів Разом з цим, її представниêи відчóвали нестачó в площі орної землі - ділянêа по- тенційних середняêів на території південноóêраїнсьêих повітів êо- ливалася від 7 до 18 десятин. Розширення останньої навіть за до- помоãою послóã Селянсьêоãо поземельноãо банêó, оренди êазен- них, надільних чи приватновласницьêих земель бóло вêрай óсêла- днене, що пов’язано з êапіталізацією аãрарноãо сеêторó. На нашó дóмêó, саме представниêи цієї страти відчóвали той земельний ãо- лод, про яêий писали земсьêі та аãрономічні періодичні видання яê Півдня Уêраїни, таê і Європейсьêих ãóберній Російсьêої імперії. Абсолютне й відносне зменшення середняцтва на Півдні Уêраїни відбóлося за рахóноê висоêої соціальної мобільності поте- нційно міцної страти. При цьомó, вертиêальний веêтор просóвання не бóв хараêтерним для представниêів останньої. Потенційні сере- дняêи Півдня Уêраїни виêористали можливість поêращення рівня своãо життя за допомоãою приєднання до переселенсьêоãо рóхó, тобто їх мобільність мала ãоризонтальне спрямóвання. Яê зазнача- ли статисти Сибірó та Заóралля, найбільш потóжною переселенсь- êа хвиля бóла з ãóберній Таврійсьêої, Катеринославсьêої та Херсонсьêої, й розпочалася вона ще з 90-х роêів ХІХ століття23. Вихідці з Південноãо Степовоãо реãіонó, яê зазначали імперсьêі ре- візори, мали потóжне ãосподарство, добрó хóдобó, реманент й ви- ãлядали справними ãосподарями, але відчóвали нестачó землі24. Протяãом перших десятиліть ХХ століття на Півдні Уêраїни êільêісно зросли страти бідняêів та пролетаріатó. Яêщо ó 1905 році їх частêа дорівнювала 39% заãальної êільêості дворів в реãіоні, то ó 310 1917 році – 53%25. Сільсьêій бідноті належало 14% всієї посівної площі, яêа на 64% сêладалася з орендованих земель26. В середньомó на одне ãос- подарство бідняêа припадало 5,1 десятин посівó, яêих не бóло дос- татньо навіть для забезпечення прожитêовоãо рівня. Кільêість ре- манентó та хóдоби таêож бóла недостатньою. Внаслідоê цьоãо представниêи бідноти вимóшені бóли створювати êомбінаторні форми ãосподарювання – розповсюдженó в сільсьêих общинах «сóпряж», а таêож періодично пропонóвати свою фізичнó силó на ринêó сільсьêоãосподарсьêої праці. Крім тоãо, для південноóêраїн- сьêих міст початêó ХХ століття хараêтерним бóло явище переходó міщан до станó селянства, що пов’язане з правовою можливістю за- êріплення ó приватнó власність присадибних земельних діляноê. Останні, таêим чином, хоча й формально поповнювали стратó се- лянсьêої бідноти. Капіталізація аãрарноãо сеêторó та природний приріст се- лянства сприяли виниêненню страти сільсьêоãо пролетаріатó на Півдні Уêраїни. До цієї ãрóпи належали безземельні селяни, яêі ó êращомó випадêó мали власне житло. Крім них до сêладó страти входили деêласовані елементи та соціальні марãінали, а саме ті ви- хідці з села, яêі постійно або сезонно працювали в місті, на промис- лах, шахтах тощо. Тобто, êритерієм для виоêремлення цієї страти є хараêтер життя її представниêів – існóвання за рахóноê продажó власних робочих рóê, приблизно за 35-40 êарбованців за місяць в період сільсьêоãосподарсьêих робіт27. Яêщо визначати співвідно- шення страт бідноти та пролетаріатó, то йоãо можна визначити ó виãляді пропорції 3:2. Таêим чином, на початêó ХХ століття в Російсьêій імперії відбóвалася статóсна трансформація селянства від станó до соціа- льноãо êласó. Разом з цим, на території південноóêраїнсьêих ãóбе- рній, внаслідоê порівняно вищоãо рівня розвитêó аãрарноãо êапіта- лізмó, цей процес розпочався раніше й охопив на той момент яê еêономічнó, ãосподарсьêó, соціальнó таê і побóтовó сфери життя сільсьêоãо населення. Томó протяãом 1903-1906 роêів для селянст- ва реãіонó значення набóла тільêи інститóціоналізація соціально- правовоãо статóсó. Із зміною êóрсó аãрарної політиêи ó 1906 році ознаêи êласовості ó селянства Півдня Уêраїни посилилися, що ві- добразилося на йоãо соціальній стратифіêації. В межах останньої постóпово формóвалися шість страт – êóрêóлів, заможних, стійêих 311 середняêів, потенційноãо середняцтва, бідняêів та пролетаріатó. Рі- зниця між ними простежóється за таêими êритеріями яê площа ор- ної ділянêи, співвідношення в ній власних та орендованих земель, форма землеêористóвання, забезпечення хóдобою та реманентом, наявність допоміжних промислів, еêономічна потóжність або фі- нансовий баланс. При цьомó, співвідношення між стратами, на по- чатêó ХХ століття може бóти охараêтеризоване в пропорції 6:16:14:25:27:12, а напередодні Першої світової війни вже 7:25:14:6:29:19. Зміни ці відбóлися внаслідоê відсóтності між стра- тами óсталених êордонів, а таêож наявності процесів вертиêальної та ãоризонтальної соціальної мобільності. Перспеêтивним напрямом подальших розвідоê ó рóслі даної проблематиêи може стати визначення зв’язêó між національною належністю та засобом соціальної самоорãанізації й соціоêóльтóр- ної єдності південноóêраїнсьêоãо селянства в різні періоди, що до- зволить визначити сóбêóльтóрнó та навіть ãосподарсьêó замêнó- тість оêремих етнічних меншостей реãіонó, а таêож охараêтеризó- вати їх взаємний вплив. Літератóра: 1. Миронов Б.Н. Социальная история России периода империи (ХVІІІ – начало ХХ в.): Т.1. – 3-е изд., доп. – СПб.,2003 – С.123. 2. Анфимов А.Н К вопросó о развитии аãрарноãо êапитализма в России // Историчесêие записêи. – М., 1960. – С.118. 3. Симонова М.С. Мобилизация êрестьянсêой надельной земли в ãоды Столыпинсêой аãрарной реформы // Материалы по истории сель- сêоãо хозяйства и êрестьянства СССР. – М., 1960. – Сб.5. – С.407. 4. Статистичесêий справочниê по аãрарномó вопросó. Сведения ста- тистичесêих отделов Всероссийсêоãо Земсêоãо Союза. Вып.1. Землевладе- ние и землепользование. – М., 1916. – С.116. 5. Статистичесêий ежеãодниê России. 1915 ãод ХІІ. Пã., 1916. – С.214. 6. Статистиêа землевладения. 1905 ãод. Свод данных по 50-ти ãó- берниям Европейсêой России. – СПб., 1906. – С.64 7. Статистичесêий справочниê по аãрарномó вопросó… Вып.1. Зем- левладение и землепользование. – М., 1916. – С.114 8. Статистичесêий справочниê по аãрарномó вопросó… Вып.1. Зем- левладение и землепользование. – М., 1916. – С.114 9. Статистичесêий справочниê по аãрарномó вопросó… Вып.1. Зем- левладение и землепользование. – М., 1916. – С.114 10. Симонова М.С. Назв. праця. – С.64. 11. Статистиêа землевладения. 1905 ãод... – С.27. 12. Підсóмêи вибірêовоãо аналізó Всеросійсьêоãо 312 сільсьêоãосподарсьêоãо та поземельноãо переписó 1917 роêó. – Харêів, 1931. – С.187. 13. Там само. – С.212. 14. Статистичесêий ежеãодниê России. 1915 ãод ХІІ. Пã., 1916. – С.96. 15. Там само. – С. 116. 16. Рóбач Н.А. Социальная стрóêтóра аãрарных отношений и êлассо- вое расслоение êрестьянства в óêраинсêой деревне в 1917 ãодó // Особен- ности аãрарноãо стоя в России в период империализма. – М., 1962. – С. 197. 17. Підсóмêи вибірêовоãо аналізó Всеросійсьêоãо сільсьêоãосподарсьêоãо та поземельноãо переписó 1917 роêó. – Харêів, 1931. – С.106. 18. Щеêин Г.В. Теория социальноãо óправления. – К., 1996. – С.213. 19. Підсóмêи вибірêовоãо аналізó... – С.198. 20. Рóбач Н.А. Назв. праця. – С. 197.

Соціальна стратифікація південноукраїнського селянства на початку XX століття

Institution

Ähnliche Einträge