Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.)
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26458 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) / О. Казакова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 331-341. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26458 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-264582011-09-01T12:55:33Z Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) Казакова, О. 2009 Article Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) / О. Казакова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 331-341. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26458 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Казакова, О. |
| spellingShingle |
Казакова, О. Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Казакова, О. |
| author_sort |
Казакова, О. |
| title |
Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) |
| title_short |
Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) |
| title_full |
Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) |
| title_fullStr |
Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) |
| title_sort |
політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26458 |
| citation_txt |
Політика репресій щодо польського населення (1939–1941 рр.) / О. Казакова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 331-341. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT kazakovao polítikarepresíjŝodopolʹsʹkogonaselennâ19391941rr |
| first_indexed |
2025-07-03T06:09:37Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:09:37Z |
| _version_ |
1836604958027284480 |
| fulltext |
331
Оêсана КАЗАКОВА (Запоріжжя)
Політиêа репресій щодо польсьêоãо населення
(1939-1941 рр).
На сьоãодні, на початêó ХХІ ст., вже наêопичено велиêó
êільêість наóêових розвідоê щодо ãенези німецьêоãо варіанта фа-
шизмó. Найбільш повна „Бібліоãрафія націонал-соціалізмó”, що
вийшла ó світ ó 1995 р., охоплює 20356 назв робіт з цієї проблема-
тиêи8. За підрахóнêом професора Ю.Галаêтіонова, після виходó ó
світ цієї бібліоãрафічної збірêи, êільêість êниã та статей про
націонал-соціалізм зросла ще на 2000 одиниць1. Можна êонстатó-
вати, що історія феномена фашизмó, перш за все німецьêоãо,
продовжóє виêлиêати значний інтерес серед дослідниêів. Не зва-
жаючи на ваãомий обсяã вже існóючих робіт, істориêи мають ще
висвітлити оêремі аспеêти цієї проблематиêи. Таê, і сьоãодні, не
розêрита „проблема співвідношення в нацистсьêій системі панó-
вання методів терорó, пропаãанди та орãанізаційно-політичноãо
впливó, їх взаємозв‘язêи та взаємодію ó різні періоди існóвання
режимó, а таêож діяльність таêих орãанізацій яê СС, СД, НСДАП
та інших”2. Безóмовно, що все це має відношення і до політиêи ãе-
ноцидó стосовно польсьêоãо населення. Таê, оêремі питання щодо
політиêи терорó нацистів частêово вже бóли об‘єêтом вивчення.
Але праць, ó яêих спеціально висвітлювались би форми та методи,
основні напрямêи політиêи ãеноцидó на початêовомó етапі
існóвання „новоãо порядêó” ó вітчизняній історіоãрафії праêтично
не існóє. Саме томó, ó запропонованій статті зроблено спробó
аналізó форм та методів, провідних напрямів політиêи ãеноцидó
щодо населення оêóпованих польсьêих територій (1939-1941 рр.).
Одним з найтраãічніших наслідêів нацистсьêої політиêи на
час оêóпації реãіонó рейхом стало êатастрофічне зменшення
êільêості мешêанців. Поряд із сóто природними причинами
(смертності від старості і невиліêовних хвороб) визначальним
чинниêом цих втрат бóли масові знищення населення польсьêих
територій безпосередньо спричинені оêóпаційними êаральними
орãанами. Геноцид став невід’ємною сêладовою німецьêої
оêóпаційної політиêи на польсьêих землях. Вона бóла спрямована
проти всіх ãрóп населення, а особливо євреїв, інтеліãенції та
332
“політичноаêтивноãо елементó”.
Для втілення в життя ãоловних пріоритетів нацистсьêоãо
“новоãо порядêó”, визначених в Берліні, в рамêах цивільноãо
óправління на оêóпованих польсьêих територіях створювався чис-
ленний та розãалóжений êарально-поліцейсьêий апарат. Він бóв
представлений орãанами СС, СД, ãестапо, баãатьма допоміжними
підрозділами, ó томó числі і підрозділами вермахтó. Представниêи
поліцейсьêих стрóêтóр не тільêи мали “право”, але й повинні бóли
проявляти безмежнó жорстоêість по відношенню до місцевоãо на-
селення. Під час воєнних дій та оêóпації ця повинність неоднора-
зово та в різних формах доводилася до відома оêóпантів всіх ранãів
та бóдь-яêоãо слóжбовоãо становища. Таê, вистóпаючи 22 серпня
1939 роêó перед êомандóючими вермахтó Гітлер наêазав: “Діяти
найбезпощаднішим чином! Ніяêоãо співчóття! Безмежна
жорстоêість перш за все!”7.
Заãальне êерівництво поліцейсьêими стрóêтóрами яê на
території рейхó, таê і на оêóпованих землях здійснював рейхсфю-
рер СС Генріх Гіммлер. Крім тоãо, зãідно з óêазом Адольфа Гітлера
від 27 вересня 1939 роêó бóло створено Головне óправління
імперсьêої безпеêи (РСХА)10. Йоãо очолив Ріхард Гейдріх, яêий
отримав основний титóл начальниêа поліції безпеêи та СД. Це
відомство здійснювало заãальне êерівництво стрóêтóрами СС, СД,
ãестапо, êримінальної поліції, поліції безпеêи, ставши таêим чином
ãоловною стрóêтóрою з óправління апаратом терорó. На
реãіональномó рівні цей орãан бóв представлений численними
інспеêторами поліції безпеêи та СД.
Стрóêтóрами, яêі безпосередньо здійснювали êаральні
фóнêції щодо населення оêóпованої Польщі, бóли ãестапо та СД. У
їхніх фóнêціях бóли деяêі відмінності. Таê, на анеêсованих
територіях, яê і в рейхó, ãестапо, êарна поліція, СД хоча й бóли
формально об’єднані, яê вже зãадóвалося, в єдине відомство РСХА,
фаêтично діяли оêремо. На території Генеральноãо ãóбернаторства
(ГГ) їх дії бóли більш сêоординованими. Вони підпорядêовóвалися
не тільêи êерівниêó РСХА, але й вищомó êерівництвó СС та
поліції, яêе знаходилося ó сêладі оêóпаційноãо апаратó.
Важливó роль ó здійсненні політиêи терорó на оêóпованих
територіях відіãравали охоронні заãони нацистсьêої партії (СС).
Спочатêó СС сêладалися з двох самостійних орãанізацій –
війсьêових заãонів СС, в яêих слóжили добровольці замість
333
обов’язêової слóжби вермахтó та óãрóповання “Мертва ãолова”,
призначеноãо для охорони êонцтаборів. З 1940 роêó війсьêові заãо-
ни СС бóли в основномó перетворені на війсьêа СС. Рештó сêлали
“спільні СС” та з’єднання “Мертва ãолова”, яêі тісно
співробітничали з поліцією під заãальним êерівництвом Генріха
Гіммлера. Частини та підрозділи спільних СС сприяли онімеченню
оêóпованих територій, депортації місцевоãо населення. Війсьêа СС
таêож безпосередньо брали óчасть в масових стратах
війсьêовополонених, óбивствах цивільноãо населення.
Аêтивно діяла таêа сêладова оêóпаційноãо апаратó на поль-
сьêих територіях, яê бóли штóрмові заãони нацистсьêої партії
(СА). Члени СА охороняли війсьêовополонених, здійснювали
єврейсьêі поãроми, влаштовóвали ãетто. Орãани СА, ó
розпорядженні яêих перебóвала широêа аãентóра, постачали
оêóпаційнó владó інформацією про настрої населення, антифаши-
стсьêó діяльність, еêономічнó обстановêó та з інших питаннь.
У підпорядêóванні êерівництва СС та поліції в ГГ і на
“приєднаних” до рейхó областях знаходився велиêий апарат поліції
порядêó та поліції безпеêи. Поліція охорони ãромадсьêоãо порядêó
(Орднóнãсполіцай) бóла представлена охоронною поліцією,
підрозділами жандармерії та іншими формóваннями. Слóжбові
фóнêції поліції охорони порядêó бóли дóже різноманітними. По-
перше, охорона óстанов та об’єêтів, яêа здійснювалася з допомоãою
спеціальних слóжб: водної, фабричної, лісової, поштової,
дорожньої, залізничної поліції. По-дрóãе, запровадження обліêó
польсьêоãо населення та êонтролю за йоãо пересóванням. По-третє,
проведення еêзеêóцій та інших заходів, спрямованих проти поль-
сьêоãо рóхó Опорó. Чисельність німецьêої поліції порядêó на
території ГГ ó листопаді 1939 роêó становила 209 офіцерів та 5.170
поліцейсьêих16. А в період з 1940 по 1942 ріê, на дóмêó польсьêоãо
дослідниêа Володимира Бородая, сêлала 10-12 тисяч
фóнêціонерів11.
Ще один різновид êаральних орãанів являла собою охоронна
поліція, яêа підпадала під óправління поліції охорони порядêó на
польсьêих територіях. На території ГГ, êрім цьоãо, підпорядêована
й êомендантам дистриêтів. Підрозділи охоронної поліції знаходи-
лися в містах з чисельністю мешêанців більше 5 тисяч (для ГГ – це
бóли в основномó повітові міста). Підрозділи цієї поліції виêонó-
вали таêі фóнêції: êонтролювали в’язниці та табори; здійснювали
334
наãляд за польсьêою поліцією; несли патрóлювання й допомаãали ó
зборі податêів; допомаãали іншим поліцейсьêим формóванням
здійснювати фільтрацію населення, відбирати “політично небажа-
ний елемент”, виявляти євреїв та “расово відчóжених осіб”10.
Чисельність охоронної поліції на êінець липня 1940 роêó в ГГ сяãа-
ла 400 фóнêціонерів, із них 140 знаходилися ó Варшаві13.
Певнó роль ó зміцненні оêóпаційноãо режимó відіãрала
жандармерія, підрозділи яêої розміщóвалися там, де не бóло
охоронної поліції, в основномó, в селах і невелиêих містах. Фóнêції
жандармерії бóли аналоãічними фóнêціям охоронної поліції. В
ціломó жандармерія здійснювала патрóлювання, êонтроль за
поведінêою місцевоãо населення та виêонóвала поліцейсьêі
фóнêції щодо підтримóвання “порядêó” – реãóлювання рóхó,
перевірêа доêóментів, обліê населення, розслідóвання злочинів за
вêазівêами êомендантів місцевих êомендатóр, наãляд за виêонан-
ням слóжбових обов’язêів місцевою поліцією (польсьêою,
óêраїнсьêою). Жандармерія бóла підвладною безпосередньо
місьêим êомендатóрам. В свою черãó, êожномó її відділó
підпорядêовóвалися 2-4 жандармсьêі пости, в залежності від
êільêості людей, яêі проживали на підопічних територіях. На тра-
вень 1940 роêó чисельність підрозділів жандармерії на території ГГ
сêладала приблизно 1.800 чоловіê16.
В системі поліції охорони порядêó діяли підрозділи
допоміжної поліції (Хільфсполіцай). За необхідності начальниê
СС та поліції мав право приєднóвати ці підрозділи до своїх
поліцейсьêих сил. Підрозділи допоміжної поліції несли сторожовó
та охороннó слóжбó, а таêож виêористовóвалися для боротьби з
“політично аêтивним елементом”, рóхом Опорó. Формóвання та
виêористання цих підрозділів мало здійснюватися завжди за óча-
стю інших німецьêих êаральних та поліцейсьêих орãанів. Формó-
валися вони, починаючи з ãрóдня 1939 роêó, переважно з
фольêсдойчів.
Крім вищезãаданих підрозділів допоміжної поліції, на
“приєднаних” до рейхó територіях бóла створена орãанізація, яêа
отримала назвó “Зельбстшóтц” - “Самозахист”. Підрозділи “Само-
захистó” почали формóватись в перші вересневі дні 1939 роêó. До
лав цієї орãанізації приймали ãромадян Польщі німецьêоãо поход-
ження віêом 17-45 роêів, здатних тримати зброю. Німецьêі
дослідниêи Крістіан Ясен та Арно Веêбеêêер доводять, що
335
чисельність цієї орãанізації на польсьêих землях становила понад
100 тисяч осіб [6, 199]. Заãальне êерівництво цими заãонами
здійснював бриãаденфюрер СС Готліб Берãер6. Заãони зельбшóтца
знаходились ó підпорядêóванні ãестапо і виêонóвали
найрізноманітніші поліцейсьêі завдання - вели обліê осіб
німецьêоãо походження ó Польщі, охороняли війсьêові та
ãосподарсьêі об’єêти, брали аêтивнó óчасть в арештах та аêціях з
виселення польсьêоãо та єврейсьêоãо населення.
До сêладó німецьêих êаральних орãанів входили допоміжні
підрозділи з місцевоãо населення, а саме польсьêа та óêраїнсьêа
поліції. Польсьêа допоміжна поліція бóла створена зãідно з розпо-
рядженням Ганса Франêа від 17 ãрóдня 1939 роêó на основі
довоєнних формóвань польсьêої поліції22. До її повноважень вхо-
дила охорона безпеêи, споêою та ãромадсьêоãо порядêó серед поль-
сьêоãо населення. Підрозділи цієї поліції таêож брали óчасть в êа-
рально-терористичних заходах німецьêих поліцейсьêих орãанів та
СС. Остаточно êомпетенція польсьêої поліції бóла óреãóльована
розпорядженням Генріха Гіммлера від 5 травня 1940 роêó. В ньомó
запевнялось: “...поліцейсьêа слóжба в ГГ є завданням польсьêої
поліції, німецьêа поліція може втрóчатися, яêщо цьоãо потребóють
інтереси німецьêої поліції, і здійснювати наãляд за польсьêою
поліцією”20.
З орãанізаційноãо боêó польсьêа поліція сêладалася з
місцевих та повітових підрозділів, в межах яêих бóли збережені
елементи довоєнної стрóêтóри. Підпорядêóвання її німецьêим
поліцейсьêим орãанам та СС відбóвалося відповідно до
територіальної стрóêтóри. Таê, бóла введена навіть спеціальна по-
сада – “офіцер з наãлядó за польсьêою поліцією”16. Таêим чином,
самостійність формóвань польсьêої поліції бóла зведена до
мінімóмó. Що ж стосóється чисельності польсьêої поліції, то вона
бóла досить таêи значною. Таê, навесні 1940 роêó польсьêа поліція
нараховóвала стільêи ж фóнêціонерів, яê і напередодні війни: 1 бе-
резня 1940 роêó в Радомсьêомó дистриêті слóжило 34 офіцери (1
серпня 1939 – 36 офіцерів) і 1788 фóнêціонерів нижчоãо ранãó (1
серпня 1939 роêó – 1706)9. В ціломó для ГГ наводяться приблизні
дані щодо чисельності польсьêої поліції. Таê, польсьêий дослідниê
Володимир Бородцай вêазóє на цифрó 10-15 тисяч польсьêих
поліціантів11. Польсьêа поліція займала нижчий щабель
“слóжбової” сходинêи в стрóêтóрі німецьêої поліції охорони по-
336
рядêó в ГГ. Про це свідчить яê повний наãляд над цими формóван-
нями, таê і значно нижчий рівень їх озброєності. Більш, ніж 1800
фóнêціонерів в Радомсьêомó дистриêті, наприêлад, мали на
озброєнні 107 пістолетів та 404 застарілі êарабіни15.
Оêремим формóванням, яêе входило до стрóêтóри німецьêої
поліції охорони порядêó, стала óêраїнсьêа допоміжна поліція. Вона
бóла створена в першій половині 1940 роêó в північно-східних
повітах ГГ за розпорядженням ãóбернатора Ганса Франêа18. Ком-
плеêтóвання цих підрозділів відбóвалося за принципом
добровільності. Але допóщені до слóжби місцеві жителі мали
перевірятися таємною поліцією чи слóжбою безпеêи і “завжди зна-
ходилися під êонтролем”21. В середині 1940 роêó чисельність
óêраїнсьêої допоміжної поліції становила 30 офіцерів та 142 рядові
слóжбовці14. Значна розбóдова та зростання чисельності цих
поліцейсьêих формóвань відбóлися після óтворення дистриêтó Га-
личина. А з 1 ãрóдня 1941 роêó ó Львові бóла створена навіть шêо-
ла для підãотовêи спеціалістів до заãонів óêраїнсьêої допоміжної
поліції14. Незважаючи на те, що фóнêціональні обов’язêи, стрóêтó-
ра польсьêої й óêраїнсьêої поліції баãато в чомó бóли подібні, ос-
тання частіше виêористовóвалася німецьêою владою для розпалю-
вання ворожнечі між поляêами і óêраїнцями.
Всі ці численні та різноманітні êаральні орãани (ãестапо,
слóжба безпеêи), поліцейсьêі формóвання (охоронної, поліції по-
рядêó та поліції безпеêи, польсьêої та óêраїнсьêої допоміжної
поліції, війсьêа СС, підрозділи вермахтó тощо) бóли призначені
для “забезпечення споêою”, “óпоêорення”, “панóвання” та
“óправління” на оêóпованих польсьêих територіях.
Реалізація репресивних заходів проти польсьêоãо населення,
розроблених нацистсьêою верхівêою ще напередодні Дрóãої
світової війни, розпочалася вже в перші вересневі дні 1939 роêó.
Ліêвідаційні та аêції “óпоêорення” яê на “приєднаних землях”, таê і
в ГГ йшли óслід одна одній. В ціломó нацистсьêі êаральні заходи в
період з вересня 1939 роêó по червень 1941 роêó можна поділити на
три етапи:
1) вересень 1939 роêó – початоê жовтня 1939 роêó;
2) жовтень 1939 роêó – листопад 1939 роêó;
3) ãрóдень 1939 – червень 1941 роêó.
Перший етап – період правління війсьêової адміністрації ха-
раêтеризóвався масовими репресивними заходами, яêі
337
здійснювалися ãоловним чином поліцією й армією з метою
“пацифіêації” населення, приборêання тилів. Хараêтерною рисою
цьоãо періодó бóли пóблічні поêарання. Вже перші масові
розстріли цивільноãо населення свідчать про значний розмах ре-
пресивних заходів нової влади. Таê, 5 вересня 1939 роêó в Бидãощі
бóла проведена вермахтом аêція, в ході яêої розстріляли 800
чоловіê [20, 116]. 20 вересня 1939 роêó ó Краêові війсьêова влада
оãолосила про те, що за вбивство êожноãо німецьêоãо солдата по-
ляêи масово бóдóть êаратися смертю15.
Таêим чином, репресивні заходи проти польсьêоãо населен-
ня відразó ж стали систематичними. Гóбернатор Ганс Франê
відверто ãоворив: “...я не ваãаюся заявити, що ó випадêó вбивства
німця бóде розстріляно до 100 поляêів”18. З вересня 1939 роêó в
Польщі стала застосовóватися праêтиêа зарóчництва, яêа широêо
виêористовóвалася оêóпантами протяãом всьоãо воєнноãо часó.
Колеêтивні репресії впроваджóвали в праêтиêó оêóпаційної
політиêи яê війсьêові власті, таê і цивільні, не ãоворячи вже про
êарні орãани СС, СД, жандармерії. Яê зарóчниêів, а значить
смертниêів, ó першó черãó брали “небажаних”, причомó політичний
і расовий принципи відборó бóли збережені до êінця оêóпації9. Таê,
ó вересні 1939 роêó бóла встановлена навіть êільêість поляêів і
євреїв, яêі підляãали страті за саботаж чи бóдь-яêий інший вистóп
проти оêóпаційних властей на польсьêих територіях13.
З метою заляêóвання населення саме здійснення вбивств
зарóчниêів бóло досить жорстоêим. Таê, за вбитоãо німецьêоãо
поліцейсьêоãо бóло знищено населення селища Сяноці. Більш, ніж
150 чоловіê (здебільшоãо жіноê, дітей та літніх людей) бóло вбито,
а потім спалено їхні бóдинêи11.
Праêтиêа взяття зарóчниêів широêо застосовóвалася і ó
боротьбі з підпільним рóхом. Зарóчництво мало місце праêтично в
óсіх êóточêах захопленої Польщі і бóло одним з методів масовоãо
знищення людей, реалізація яêоãо мала на меті ще й досяãнення
ефеêтó заляêóвання при врахóванні політичноãо й расовоãо
мотивів.
Крім жорстоêоãо терорó стосовно до всьоãо населення, на-
цисти провели ряд êампаній спеціально зі знищення польсьêої
інтеліãенції. У вересні 1939 роêó в стінах Яãеллонсьêоãо
óніверситетó ó Краêові оêóпанти арештóвали 200 виêладачів
Гірничої аêадемії та óніверситетó12. Потім майже всі заарештовані
338
бóли відправлені в êонцтабір Захсенхаóзен. Саме там заãинóли
видатні польсьêі вчені І.Хжановсьêий, С. Естрайхер, К. Костанець-
êий, Н. Седлицьêий, Я. Смоленсьêий та інші4.
За дрóãоãо періодó, з жовтня по листопад 1939 роêó, після
встановлення влади цивільної адміністрації ініціатива в проведенні
масових вбивств перейшла до рóê айнзатцêоманд СД, заãонів
зельбстшóтца на анеêсованих територіях. Жертвами в цей період
бóла переважно польсьêа інтеліãенція9. Крім тоãо, саме тоді розпо-
чинаються аêції з масовоãо виселення польсьêоãо населення.
Третій період, починався з ãрóдня - листопада 1939 роêó і
тривав до літа 1941 роêó, хараêтеризóвався домінóючою роллю ãес-
тапо і поліцейсьêих формóвань ó проведенні масових розстрілів,
арештів, еêзеêóцій. Саме в цей період намітився перехід до “плано-
вих аêцій”: за спеціальними списêами знищóвалися оêремі особи,
широêих масштабів набóвали виселення. Різêо посилився терор на
всій території Польщі з осені 1940 роêó. Переслідóвань зазнала,
зоêрема, польсьêа інтеліãенція, ще всередині роêó. На засіданні
“óрядó” Ганса Франêа 30 травня 1940 роêó бóло вирішено провести
спеціальнó аêцію проти всієї польсьêої інтеліãенції. Гóбернатор таê
пояснив, чомó потрібно бóло розпочати винищення інтеліãенції са-
ме влітêó 1940 роêó: “10 травня розпочався настóп на Захід, і в цей
день в óсьомó світі пропав інтерес до подій, яêі відбóваються тóт, ó
нас”18.
Влітêó 1940 роêó бóла реалізована таê звана аêція АБ. За
списêами, сêладеними раніше, нацисти арештóвали та розстріляли
деêільêа тисяч видатних польсьêих сóспільних та політичних
діячів, представниêів êóльтóри й наóêи. Польсьêі дослідниêи вва-
жають, що в резóльтаті аêції АБ бóло арештовано 6 тис. осіб4.
Невід’ємною сêладовою оêóпаційної політиêи на польсьêих
землях стало виселення польсьêоãо населення, яêе реалізовóвалось
розãалóженим поліцейсьêо-êаральним апаратом. На звільнені
польсьêі території переселялися німецьêі етнічні ãрóпи. Розробêа
планів щодо виселення поляêів здійснювалася ще до початêó
Дрóãої світової війни. Юридичною підставою виселень, що розпо-
чалися восени 1939 роêó з “приєднаних” областей, бóв наêаз
Гітлера, виданий в жовтні 1939 роêó “Про зміцнення німецьêої
нації”. Він містив ряд êонêретних вêазівоê: “виêлючення впливó
расовосторонніх ãрóп населення, яêі становлять небезпеêó для
імперії та німецьêоãо сóспільства”, “створення нових територій
339
німецьêої êолонізації”, особливо шляхом переселень та повернення
із-за êордонó рейхсдойче та фольêсдойче”15.
Заãальне êерівництво аêціями з переселення здійснював
Генріх Гіммлер та створений при ньомó спеціальний штаб під на-
звою “Відомство імперсьêоãо êомісара зі зміцнення німецьêої
нації”20. Крім тоãо, існóвав ряд допоміжних орãанів. Безпосередньо
орãанізацією переселень на “приєднаних” польсьêих землях займа-
лись начальниêи СС та поліції в імперсьêих областях: Отто
Хільдебранд, Вільãельм Коппе, Отто Бах-Зелевсьêий, на території
ГГ – Крюãер, а найбільш значною аêцією щодо виселення із Замос-
тя êерóвав Оділь Глобочниê20.
На анеêсованих польсьêих територіях виселення польсьêоãо
населення проводилося в три етапи: з 1 по 16 ãрóдня 1939 роêó; з 15
березня 1940 роêó по 20 січня 1941 роêó, а третій – з 21 січня 1941
роêó по 20 січня 1942 роêó. Восени 1941 роêó почалися аêції з ви-
селення на території ГГ.
Усі ці дії бóли добре сплановані та підãотовлені. Вони виêо-
нóвалися спільно поліцейсьêими формóваннями, вермахтом та за-
ãонами зельбстшóтца. Жертвами виселень бóли перш за все євреї і
представниêи польсьêої інтеліãенції, відомі сóспільні та політичні
діячі, а таêож велиêі та середні власниêи. У резóльтаті проведених
аêцій з “приєднаних” до рейхó провінцій бóло виселено до ГГ
більше 360 тисяч поляêів та євреїв11. З êінця 1941 роêó починають-
ся переселення і на землях ãóбернаторства, причомó в настóпні ро-
êи оêóпації ці аêції набóвали більш значних розмірів.
Таêі штóчні міãрації виявилися сêладовою нацистсьêоãо
“новоãо порядêó” на польсьêих землях, ãоловною метою яêих бóло
винищення польсьêоãо населення. В решті - решт вони призвели до
значних змін в демоãрафічній стрóêтóрі польсьêих територій. За
даними польсьêих архівів, до середини 1941 роêó, тобто за весь
перший період оêóпації тільêи в ãóбернаторстві заãинóло 16 тисяч
поляêів16.
Таêим чином, важливим засобом встановлення “новоãо
порядêó” на оêóпованих польсьêих землях бóла орãанізація
сêладної та розãалóженої мережі німецьêих êарально-поліцейсьêих
орãанів. Вони бóли взаємопов’язані й постійно êоординóвали між
собою власнó слóжбовó діяльність. На території Генеральноãо
ãóбернаторства êрім тоãо діяли допоміжні поліції, óêомплеêтовані
місцевими мешêанцями і підпорядêовані підрозділам німецьêої
340
поліції. Вже протяãом 1939-1941 рр. ми бачимо в діяльності
оêóпаційноãо поліцейсьêоãо апаратó застосóвання різноманітних
репресивних методів щодо мешêанців польсьêих територій.
Найбільш поширеними бóли масові розстріли місцевоãо
польсьêоãо населення, праêтиêóвались зарóчництво, аêції
виселення євреїв та поляêів з анеêсованих польсьêих територій.
Політиêа ãеноцидó спрямована проти всіх ãрóп населення, а
особливо євреїв, інтеліãенції, “політичноаêтивноãо елементó”.
Джерела та літератóра:
1. Галаêтионов Ю.В. Основные итоãи изóчения феномена национал-
социализма ê êонцó ХХ веêа// Германия и Россия в ХХ веêе: две тотали-
тарные диêтатóры, два пóти ê демоêратии: Тезисы доêлад. óчастниêов ме-
ждóнар. наóч. êонфер., посвященной 10-летию объединения Германии
(Кемерово, 19-22 сентября 2000 ã.). – Кемерово, 2000. –С.3-5.
2. Галаêтионов Ю.В. Феномен национал-социализма. Нерешенные
проблемы истории. Взãляд с рóбежа ХХ1 веêа// Германия и Россия: собы-
тия, образы, люди. – Воронеж, 2000. – В.3. – С.88-93.
3. Гриãорьянц Т.Ю. Оêêóпационная политиêа фашистсêой Германии
в Польше (1939 – 1945 ãã.) Попытêи ãерманизации и êолонизации «при-
соединенных» польсêих земель. – М.: Наóêа, 1979.
4. Нюрнберãсêий процесс: В 8 т. / Юридичесêая литератóра. – М.: ,
1992 – Т. 3. – С. 376-377, 418-419.
5. СС в действии: Доêóменты о престóплениях СС. / Под ред. М.Ю.
Раãинсêоãо. – Мосêва: Процесс, 1967.
6. Янсен К., Вехбеêêер А. Ополчение в «идеолоãичесêой войне»: «Са-
мозащита лиц немецêоãо происхождения в Польше в 1939 – 1940 ãã. //
Вторая мировая война. Дисêóссии. Основные тенденции. Резóльтаты ис-
следований. / Пер. с нем. – М.: Весь мир, 1997. – С.200.
7. Baumgart W. Zur Ansprache Hitlers vor den Fьhrern der Wehrmacht
am 22. August 1939. Eine quellenkritische Untersuchung. // Vierteljahreshefte
fьr Zeitgeschichte. – 1968. - № 2.– Р.128.
8. Bibliographie zum Nationalsozialismus / M.Ruck. – Koln, 1995.
9. Birn R. Die Hцherern SS- und Polizeifьhrer Himmlers Vertreter im
Reich und den besetzten Gebieten. – Dьsseldorf, 1986. – Р. 134-135, 279
10. Boberach H. Reichssicherheits-Hauptamt. // Enzyklopдdie des Natio-
nalsozialismus / W. Benz, H. Graml, H. WeiЯ. – Mьnchen: Deutscher Ta-
schenbuch Verlag, 1997. –Р. 625, 693-694.
11. Borodzjej W. Terror und Politik: die polnische Widerstansbewegung im
Generalgouvernement 1939 – 1944. – Meinz: Zobern, 1999. –Р.30, 118, 128,
124.
12. Esch M.G. „Gesunde Verhдltnisse“: deutsche und polnische Bevцlke-
rungspolitik in Ostmitteleuropa 1939 – 1950. – Marburg: Herder–Inst., 1998.
– Р. 141.
341
13. Grьnberg K. SS-czarna gwardia Hitlera. – Warszawa: Kciazka i wiedza,
1984. – Р. 87, 97.
14. Hanusiak M. Ukrainischer Nationalismus. Theorie und Praxis. – Wien:
Globus Verlag, 1989. – Р. 52, 64.
15. Hass G. Weltkrieg – Okupation – Genozid // Faschismus und Rassis-
mus Kontroversen um Ideologie und Opfer. – Berlin: 1992. – Р. 97, 117, 239-
240.
16. Hempel A. Gettor M. Zarus organizacji policji niemieckiej w Warszawie
i dystrykcie Warszawa w latach 1939 – 1945. // Rocznik Warszawski. – 1965. -
№ 6. – Р.27-29, 31, 34.
17. Hruciuk G. Prasa ukraińska i ukraińskojezyczna w Galicji Wschodniej w
latach 1939 – 1944 // Dzieje Najnowsze. Rocznik XXVII. – Warszawa. – 1995.
- № 3.
18. Piotrowski S. Dziennik Hansa Franka. – Warszawa: , 1970. – Р.218-219,
278-279, 426
19. Pogrobowey klęski: Rzecz o policji “granotowej” w Generalnym
Gubertatorstwie, 1939 – 1945. – Warszawa: Państ. Wydaw. Nauk, 1990.
20. Ramme A. Służba biezpieczeństwa SS. – Warszawa: Wydawnictwo
Ministerstwa Obrony Narodowej, 1984. – Р.63, 127, 135.
21. Torzecki R. Polacy i Ukrainćy. Sprawa ukraińska w czasie II wojny
światowej na terenie II Rzec zypospolitej. – Warszawa: Wydawnistwo
naukowe PWN, 1993. – Р. 204.
22. Verordnungsblatt GG. – 1939. - № 1. – Р. 9.
|