Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття

Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Бушин, В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Schriftenreihe:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26460
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття / В. Бушин // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 42-59. — Бібліогр.: 99 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-26460
record_format dspace
spelling irk-123456789-264602011-09-01T13:04:48Z Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття Бушин, В. 2009 Article Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття / В. Бушин // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 42-59. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26460 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Бушин, В.
spellingShingle Бушин, В.
Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Бушин, В.
author_sort Бушин, В.
title Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття
title_short Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття
title_full Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття
title_fullStr Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття
title_full_unstemmed Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття
title_sort економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста павлограда протягом кінця xviii – початку xx століття
publisher Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2009
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26460
citation_txt Економічний розвиток і функціональна типологія повітового міста Павлограда протягом кінця XVIII – початку XX століття / В. Бушин // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 18. — К., 2009. — С. 42-59. — Бібліогр.: 99 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT bušinv ekonomíčnijrozvitokífunkcíonalʹnatipologíâpovítovogomístapavlogradaprotâgomkíncâxviiipočatkuxxstolíttâ
first_indexed 2025-07-03T06:09:44Z
last_indexed 2025-07-03T06:09:44Z
_version_ 1836604965509922816
fulltext 42 Віêтор БУШИН (Дніпропетровсьê) Еêономічний розвитоê і фóнêціональна типолоãія повітовоãо міста Павлоãрада протяãом êінця XVIII – початêó XX століття Останнє десятиліття стало часом підйомó наóêовоãо інтересó до вітчизняної історичної óрбаністиêи заãалом та історії міст Півден- ної Уêраїни зоêрема. Ведеться аêтивна джерелознавча і пóбліêа- торсьêа робота, дрóêóються моноãрафії і баãаточисельні статті, за- хищаються дисертації, сêлалося êільêа наóêових êолеêтивів. Серед тем, яêі аêтивно розроблялися в останній час дослідниêами А.В.Бойêо1, О.С.Двóреченсьêою2, Н.М.Діановою3 М.Е.Кавóном4, В.М.Константіновою5, , О.М.Марченêо6, С. Б.Надибсьêою7, Т.В.Портновою8, Л.О.Цибóленêо9, О.В.Черемісіним10, І.М.Черменсьêою11, можна назвати вивчення населення (сêлад, ди- наміêа чисельності, джерела формóвання), óправління (діяльність орãанів місьêоãо самоврядóвання), блаãоóстрій і забóдова, архітеê- тóра, еêономіêа (торãівля, промисловість, підприємництво), поло- ження місьêих станів. Але особливістю сóчасноãо етапó вивчення південноóêраїнсьêих міст є аêцентóвання óваãи на історії міст, яêі з моментó заснóвання відіãравали роль адміністративних центрів ãó- берній або êраю в ціломó, на êшталт Одеси, Катеринослава, Херсо- на, або сóчасних обласних центрів, на зразоê Донецьêа, Миêолаєва, Кіровоãрада, Лóãансьêа, Запоріжжя. Втім поза наóêової розробêи праêтично залишаються історії міст повітовоãо рівня, яêі отримали статóс районних центрів. Одним з таêих міст є повітовий центр Ка- теринославсьêої ãóбернії, в наш час – районний центр Дніпропет- ровсьêої області – місто Павлоãрад. Однією з êлючових хараêтеристиê розвитêó місьêоãо середо- вища є еêономічний розвитоê і пов'язана з ним зміна фóнêціональ- ноãо типó міста. Б.Н.Миронов в свїй êнизі «Социальная история России перио- да империи (XVIII – начало XX в.)» виділяє адміністративнó і вій- сьêовó, аãрарнó, торãовó і промисловó фóнêції міста. В адміністра- тивно-війсьêовомó місті більша частина самодіяльноãо населення зайнята на адміністративній і війсьêовій слóжбі, в аãрарномó місті – в сільсьêомó ãосподарстві, в торãовомó місті – в торãівлі, в про- 43 мисловомó місті – в промисловості. В місті змішаноãо типó панівна фóнêція відсóтня, бо населення більш-менш рівномірно розподіля- ється між різними сферами матеріальноãо виробництва і невироб- ничих ãалóзей12. Метою статті є розãляд еêономічноãо розвитêó та зміни фóнêці- ональноãо типó міста Павлоãрада з êінця XVIII до початêó XX сто- ліття вêлючно. Джерельнó базó дослідження сêладають «Описания ãорода Павлоãрада», яêі знаходяться в «Эêономичесêих примеча- ниях Генеральноãо межевания»; оãляди Катеринославсьêої ãóбер- нії, сêладені офіцерами Генеральноãо Штабó ó 1850 та 1862 роêах; «Памятные êнижêи» та «Адрес-êалендари» Катеринославсьêої ãó- бернії 1864. 1912, 1916 роêів; «Обзоры Еêатеринославсьêой ãóбер- нии» 1885, 1895, 1898, 1900, 1901, 1902, 1904 роêів; довідниêи та енциêлопедичні видання, зоêрема: «Геоãрафичесêо-статистичесêий словарь «Российсêая империя» 1873 роêó, «Россия: Полное ãеоã- рафичесêое описание нашеãо Отечества: Настольная и дорожная êниãа» 1910 роêó, «Вся Еêатеринославсêая ãóберния» 1913 роêó, Енциêлопедичний словниê Блоêãаóза і Ефрона. Яê зазначає Б.Н.Миронов, основним типом місьêоãо поселення Російсьêої імперії до середини XIX століття бóло аãрарне місто. Самодіяльне виробниче населення таêоãо міста виêлючно або ãо- ловним чином займалося землеробством. Але все ж таêи аãрарне місто відрізнялося від села, осêільêи виêонóвало хоча б однó типо- во місьêó фóнêцію – адміністративнó. Більшість аãрарних міст бó- ли повітовими або ãóбернсьêими адміністративними центрами. Ба- ãато аãрарних міст виêонóвало оêрім адміністративної, ще й торãі- вельнó фóнêцію. Вони бóли центрами ярмарêової, базарної або стаціонарної торãівлі13. Не є виêлюченням з цієї схеми і повітове місто Павлоãрад, яêе óтворилося на місці заснованоãо ó 1770 році зимівниêа запорізьêоãо полêовоãо старшини Матвія Хижняêовсь- êоãо, яêий ó 1775 році перетворився на державнó війсьêовó слобо- дó Матвіївнó, яêа, в свою черãó, ó 1780 році бóла перейменована на слободó Лóãансьêó. В ході адміністративної реформи 1784 роêó це поселення отримало статóс повітовоãо центрó і назвó Павлоãрад14. Однією з ãоловних причин перенесення повітовоãо центрó Пав- лоãрадсьêоãо повітó ó 1784 році в слободó Лóãансьêó (з найменó- ванням останньої містом Павлоãрадом) бóв тривалий ãосподарсь- êий розвитоê цьоãо поселення. Велиêий зимівниê Матвія Хижня- êовсьêоãо, в яêомó ãосподар, яê писав Феодосій Маêаревсьêий, «со 44 своими хлопцами и мальцами, с своею челядью и наймитами óсер- дно занимался хлебопашеством и сêотоводством»15, швидêо виріс ó велиêó слободó. Яê зазначає «Описание ãородов Азовсêой ãóбер- нии» в 1783 році тóт вже проживало 1242 мешêанця, тричі на ріê проводилися ярмарêи16. «Естественно, - пише О.І.Дрóжиніна, - что этомó пóнêтó предстояло со временем перетянóть ê себе фóнêции óездноãо центра»17. З моментó своãо заснóвання ó 1784 році і протяãом перших 100 роêів своãо існóвання Павлоãрад залишався аãрарно-торãівельним містом. Дані «Эêономичесêих примечаний ãенеральноãо межева- ния», яêі ми можемо датóвати 1799 та 1840 роêами, свідчення вій- сьêово-статистичних описів та ãеоãрафічних словниêів середини та дрóãої половини XIX століття, є ясêравим свідченням саме таêої фóнêціональної спеціалізації міста. Наприêінці XVIII століття основним зайняттям мешêанців Па- влоãрада бóло сільсьêе ãосподарство. Яê зазначають «Эêономичес- êие примечания ãенеральноãо межевания» «сеãо ãорода большая часть разноãо звания êазённоãо ведомства людей, êоторые в особо отмежеванной им даче занимаются хлебопашеством и промышля- ют сêотоводством»18. Особливо в павлоãрадсьêій оêрóзі бóло роз- винене êонярство. Про це свідчить навіть опис ãерба міста, Висо- чайше затверджений 11 липня 1811 роêó. «В золотом верхнем поле пасóщаяся на свободе лошадь, а в нижнем зеленом поле серебряная наисêось реêа, означающия обилие êонсêих в том оêрóãе заводов, лóãов и вод»19. Серед допоміжних сільсьêоãосподарсьêих зайнять можна відмітити садівництво та рибальство. «При мноãих дворах имеются небольшие сады с плодовитыми яблоневыми, вишневыми, ãрóшевыми и смородиновыми деревьями»20. У Вовчій. Гніздці та примісьêих озерах «ловится рыба: щóêи, сóдаêи, сазаны, сомы, ле- щи, ãоловли, оêóни, лини, êараси и плотва, êоторая по óловлению óпотребляется для обывательсêаãо расходó, а частию и на прода- жó»21. «Женщины сверх полевой работы óпражняются в рóêодели- ях, прядóт лен, шерсть и посêонь, тêóт холсты и сóêна для себя и на продажó»22. Про розвитоê хліборобства свідчить і êільêість мóчних млинів. «В ãороде состоит двадцать пять ветрянных хлебомольных об од- ном поставе мельниц. С них полóчается доходó – с êаждым хлебом по десять четвертей»23. Заóважемо, що заãалом ó Павлоãрадсьêомó повіті за даними О.І.Дрóжиніної нараховóвалося 148 вітряних 45 млинів24. Оêрім вітряêів в місті розташовóвався і водний млин на Вовчій25, яêий належав ãенерал-порóчиці Голеніщевій-Кóтóзовій26. Місьêа торãівля êонцентрóвалася ó тридцяти трьох торãівель- них лавêах, в яêих «производится торã разными êрасными товара- ми, железом и съестными мелочными припасами». На плані міста Павлоãрада першої половини 90-х роêів XVIII століття зазначені «Красные ряды» та «Мясные ряды»27. Торãівля велася щоденно, «êроме высоêоторжественных и восêресных дней». Ще з часів сло- боди Матвіївêи ця місцевість бóла центром ярмарêової торãівлі. Тричі на ріê ó місті збиралися ярмарêи. Основною статею заêóпі- вель бóла роãата хóдоба, êоні та вівці28. Протяãом першої половини XIX століття еêономічне становище Павлоãрада праêтично не змінюється. За даними 30-х роêів êіль- êість вітряних млинів збільшóється до 29, на Вовчій продовжóє працювати водяний млин. Кільêість êрамничоê таêож незначно зростає, відтепер їх 35. З’являються сім êóзень, одна торãівельна (êомерційна) баня та пивоварений завод. Швидêо розвивається мережа «питейных заведений»: вісім «питейных домов», два ãербе- рãа та три рейнсêових поãрібця. На базарній площі «бывают же еженедельно торãи по Пятницам и Восêресным дням». Кóпці та міщани ведóть торãівлю «шелêовыми и бóмажными материями, сóêнами и разными мелочными товарами»29. Павлоãрад продовжóє залишатися місцевим центром ярмарêо- вої торãівлі. «Ярмарêи в ãороде êаждоãодно бывают, первая Марта 25-ãо дня, вторая в праздниê Святыя Живоначальныя Троицы, третья Оêтября 1-ãо дня, продолжаются êаждая по четыре дня, êó- пцы приезжают из ãородов: Еêатеринославсêой и дрóãих ãóберний, с êрасными товарами и жители из разных селений с хлебом, роãа- тым сêотом, лошадьми и своими изделиями»30. В середині XIX століття починає розвиватися êóстарна промис- ловість міста. За статистичними даними êінця 40-х роêів, що міс- тяться в «Военно-статистичесêом обозрении Российсêой импе- рии»: «В ãороде находится 4 салотопенных завода, на êоторых вы- тапливается ежеãодно сала на сóммó до 26000 рóблей серебром»31. Цей фаêт є віддзерêаленням заãальної тенденції. Саме в середині XIX століття салотопенна промисловість всієї Катеринославщини, яê зазначає О.І.Дрóжиніна, зазнає підйомó32. Проте, протяãом 50-х роêів êільêість салотопних заводів залишається стабільною. «Ма- териалы для ãеоãрафии и статистиêи Российсêой империи» свід- 46 чать, що наприêінці 50-х роêів в Павлоãраді «заводов салотопных 4, на êоторых работает оêоло 50 человеê»33. Тоді ж в місті з’являється тютюнова фабриêа. Яê зазначає статистиêа «ãодичный оборот на фабриêе и заводах простирается до 23000 рóб. серебром»34. В місті, за даними 1857 роêó, «ремесленниêов в настоящее вре- мя 40 человеê, при них таêое же число подмастерьев и работни- êов»35. Яêщо ми зãадаємо, що в цей час в Павлоãраді мешêало 3912 селян та 2757 міщан36, то стане зрозóмілим, що ані промисловість, ані ремісництво не бóли основними зайняттями мешêанців міста. І в середині XIX століття таêим залишалося сільсьêе ãосподарство. Порівняно з 30-ми роêами не зазнала особливоãо розвитêó мі- сьêа торãівля. За даними «Материалов» «лавоê в ãороде 30, в êото- рых торãóют êрасным товаром и разными дрóãими мелочными по- требностями… Базары бывают по праздничным дням, а таêже по средам и пятницам. В эти дни оêрестные поселяне привозят разна- ãо рода съестные припасы и топливо, преимóщественно êизяê»37. Три щорічні ярмарêи продовжóють залишатится центральними подіями місьêоãо êомерційноãо життя. В описі 1850 роêó вони на- звані «Блаãовещенсêой, Троицêой и Поêровсêой»38, в описі 1862 роêó – «Велиêопостной, Вознесенсêой и Евстафиевсêой»39. Протя- ãом 50-х роêів значно зріс ãрошовий обіã цих ярмароê. Яêщо на- приêінці 40-х роêів «обороты на трех ярмарêах, простираются на сóммó до 37000 рóблей серебром»40. То наприêінці 50-х роêів «при- воз на êаждóю из них не превышает сóммы 25000 рóб. серебром»41. Головним ярмарêовим товаром в Павлоãраді бóла хóдоба, однаê «êроме тоãо, съезжаются êóпцы с разными товарами и сбывают их ãородсêим и оêрестным жителям»42. Таêим чином, в середині XIX століття ãоловною ãалóззю місьêої еêономіêи продовжóє залишатися сільсьêе ãосподарство. Місьêа торãівля залишається стабільною. Проте значними темпами розви- вається ярмарêова торãівля, основним товаром для яêої є сільсьêо- ãосподарсьêа продóêція. Наявність велиêої êільêості товарної хó- доби стимóлює появó в Павлоãраді дрібної переробної промислові- сті. Протяãом 60-х – 70-х роêів відбóвається значне пожвавлення еêономічноãо життя в місті. Вже на початêó 60-х роêів, за даними «Памятной êнижêи Еêатеринославсêой ãóбернии на 1864 ãод», в Павлоãраді працює 5 салотопних, 2 свічêових, 2 шêіряних, 2 цеãля- них заводи і тютюнова фабриêа. «На них выработано произведений 47 на 65111 рóб.»43. Збільшення êільêості салопотних заводів та поява свічêових і шêіряних підприємств пов’язана з вже відміченою тен- денцією до розвитêó товарноãо тваринництва в оêолицях міста. Про достатьо потóжний розвитоê хліборобства свідчить робота в місті 22 вітряêів і 4 «êонноприводных» млинів, яêі змололи мóêи на 26779 рóблів. З’являються в місті маслобійня та 2 водочних за- води44. Торãівля продовжóє êонцентрóватися навêоло ярмароê, ãолов- ним товаром яêих залишається хóдоба. «Товаров было в привоз на 62100 рóблей., продано на 30840 рóблей»45. Про розвитоê місьêоãо торãівельноãо êапіталó свідчать таêі цифри: «êóпечесêих êапита- лов, на 1862 ãод, объявлено было по 1-й ãильдии 2, по 2-й 1 и по 3-й – 113, на сóммó 307200 рóб.»46. Значно розширилася місьêа сфера послóã. В Павлоãраді працю- вало 213 ремісниêів. Почали фóнêціонóвати одна ãостиниця, 4 пос- тоялі двори, 3 траêтири, один бóфет, 6 «штофных лавоê», 10 «ренс- êовых поãребов», один поãреб «рóссêих вин» та ще й 69 «питейных домов»47. Таêа êільêість «розважальних» заêладів, сêоріше за все, працювала сезонно, лише під час проведення ярмароê. Хоча, може бóти і свідчинням пожвавлення пересóвання населення. Все ж таêи Павлоãрад бóв перехрестям торãівельних шляхів. На початêó 70-х роêів, яê свідчить «Геоãрафичесêо- статистичесêий словарь «Российсêая империя», в місті працювало 7 невеличêих заводів. З них 5 салотопних, 1 цеãляний і 1 тютюно- вий48. Зниêнення свічêових і шêіряних підприємств, можливо, мо- жна пояснити êоливаннями ринêової êон’юêтóри. Але, сêоріше всьоãо, недоліêами статистиêи. Бо, наприêлад, за даними 1885 роêó в місті, взаãалі, діяло лише 2 промислових підприємства49. Проте, значнó частêó місьêоãо виробництва сêладало ремісниц- тво. За даними словниêа «Российсêая империя» в Павлоãраді пра- цювало 475 ремісниêів, з них 189 мали звання майстра (39 шевців, 45 чоботарів, 16 êожевниêів, 15 теслярів, 14 êовалів). Бóло розта- шовано 1 ãотель, 6 постоялих дворів та 152 торãовельні êрамниці50. Сêоріше за все значнó частêó з них сêладали «питейные заведе- ния», перераховані вище. Для значної частини мешêанців сільсьêе ãосподарство продов- жóвало залишатися основним заняттям. Яê зазначено ó словниêó: «Все êрестьяне ãорода занимаются хлебопашеством, неêоторая часть населения, оêоло 1500 человеê, отлóчается от ãорода на зара- 48 ботêи»51. Тричі на тиждень проходили базари, тричі на ріê ярмарêи, на яêих «ãлавный предмет торãа составляет сêот, сãоняемый из Пав- лоãрадсêоãо и соседних óездов»52. На ярмарêи приїздили петербóр- зьêі, мосêовсьêі, тóльсьêі, орловсьêі, êóрсьêі і навіть варшавсьêі êóпці53. Наприêінці XIX століття, яê êонстатóє Енциêлопедія Броêãаóза і Ефрона, Павлоãрад перетворюється на «êрóпный центр хлебной торãовли (сбывается хлеба по р.Днепрó и Лозово– Севастопольсêой ж.д. на 1 млн рóблей) и мóêомольной промыш- ленности»54. Борошно павлоãрадсьêоãо виробництва збóвалося не лише на внóтрішньомó ринêó Росії, але й еêспортóвалося до Стам- бóла та Лондона55. За даними Енциêлопедія Броêãаóза і Ефрона ó місті працювали відділення велиêих одесьêих, ростовсьêих та сева- стопольсьêих хліботорãових фірм. Заãалом же торãово– промислових заêладів нараховóвалося 308. Значно зросли обороти трьох традиційних павлоãрадсьêих ярмароê. Вони проводилися, за даними Енциêлопедії Броêãаóза і Ефрона, «с привозом товаров на 800100 рóблей, с продажей на 500500 рóблей»56. 90-ті роêи XIX століття стали часом підйомó павлоãрадсьêої промисловості. У 1890 році торãовим домом «Маãазінер і сини» за- сновóється завод з випóсêó бричоê. У 1891 році створюється завод Лєппа і Вальмана, що виробляв сільсьêоãосподарсьêó техніêó (сія- лêи, віялêи, жниварêи, борони). Тоді ж засновóється підприємство Сіãала і Мошêевича з переробêи сільãосппродóêції і вичинêи шêір, виниêають ситценабивна фабриêа та механічні майстерні57. Широ- êо за межами міста бóла відома продóêція пивоварноãо заводó аê- ціонерноãо товариства «Мюнхен»58. Наприêінці XIX століття зна- чно зріс обсяã і достовірність статистичної інформації, що містили в собі «Обзоры Еêатеринославсêой ãóбернии». Завдяêи цьомó ми можемо підвести своєрідний підсóмоê промислово-торãівельноãо розвитêó Павлоãрада на межі XIX-XX століть. За даними 1900 роêó в місті працювало: один салотопний завод (2 робітниêа), 3 миловарених (6 робітниêів), 2 свічних (4 робітни- êа), один пивоварений (7 робітниêів), 8 парових млинів (166 робіт- ниêів), 7 хлібопеêарінь (38 робітниêів), êонфетна фабриêа (8 робі- тниêів), 3 маслобійні (10 робітниêів), 13 деревообробних (столяр- них та бондарних) майстерень (68 робітниêів), чóãóно-ливарний завод (12 робітниêів), ситценабивна фабриêа (41 робітниê), 3 заво- 49 ди штóчних мінеральних вод (9 робітниêів), 2 фотоãрафии (8 пра- цівниêів), 2 типоãрафії (13 працівниêів). Заãалом 49 підприємств, на яêих працювало 394 робітниêи. Яê ми бачимо, основнó частêó сêладали êóстарні підприємства з êільêістю працюючих ó 2-3 робі- тниêа. Заãальна «сóмма производительности» павлоãрадсьêих промислових підприємств 2064700 рóблів. З яêих 1857000 рóблів припадає на долю мóêомольної ãалóзі. Решта підприємств вироб- ляла продóêції на сóмó від 3 до 5 тисяч рóблів. І лише пивоварений завод виãлядає серйозніше – 25000 рóблів59. Заãальна êільêість торãівельних та промислових підприємств («заводов разноãо рода, фабриê, сêладов сырых материалов, торãо- вых предприятий, ренсêовых поãребов, траêтирных заведений, пи- вных») – 461 За цим поêазниêом серед інших повітових міст ãóбе- рнії Павлоãрад стояв на третьомó місті. Випереджали йоãо лише Маріóполь – 1300 підприємств та Лóãансьê – 659. Решта – значно менше: Бахмóт – 396, Олеêсандрівсьê – 374, Новомосêовсьê – 188, Верхньодніпровсьê – 13960. В той же час, за êільêістю саме промислових підприємств Пав- лоãрад випереджав лише Верхньодніпровсьê (23 заêлади з 156 ро- бітниêами), постóпаючись решті повітових міст: Маріóполь (118 заêладів – 6670 робітниêів), Лóãансьê (87 заêладів – 6194 робітни- êа), Бахмóт (76 заêладів – 1078 робітниêів), Олеêсандрівсьê (64 заêлади – 1412 робітниêів), Новомосêовсьê (92 заêлади – 240 робі- тниêів)61. Але значно постóпаючись ó êільêості промислових підприємств та робітниêів, на них задіяних, за сóмою вартості виробленої про- дóêції Павлоãрад (2064700 рóблів) стояв достатньо близьêо до Ба- хмóта (2553190 рóблів) та Олеêсандрівсьêа (2633905 рóблів). Бли- зьêо порівняно з, одноãо боêó, промисловими ãіãантами Лóãансь- êом (11310266 рóблів) і Маріóполем (9777590 рóблів), а з іншоãо боêó Верхньодніпровсьêом (810880 рóблів) і Новомосêовсьêом (361880 рóблів)62. Зрозóміло, що до цих статистичних даних треба ставитися дóже обережно, розãлядаючи, в основномó, тенденцію. Таê, сêажемо, ó настóпномó 1901 році заãальна êільêість торãівельних та промис- лових підприємств праêтично в óсіх повітових містах збільшилася на 5-7 заêладів. В той же час сóма виробництва промисловості Па- влоãрада сêладала 2056920 рóблів, тобто бóла близьêою до поêаз- ниêів попередньоãо роêó. Поêазниê Верхньодніпровсьêа – 497500 50 рóблів, що майже вдвічі менше. Новомосêовсьê – 351450 рóблів (праêтично на томó ж рівні), Бахмóт – 1373650 рóблів (на третинó менше), Олеêсандрівсьê – 1893867 рóблів (на чверть менше). Лó- ãансьê (12763700) та Маріóполь (11730388) збільшили свої поêаз- ниêи. Таêим чином, ó 1901 році Павлоãрад вийшов на третє місце в ãóбернії за виробництвом промислових підприємств63. За даними 1904 роêó êільêість торãівельних та промислових пі- дприємств, порівняно з 1900 роêом, зросла в óсіх містах оêрім Ма- ріóполя, де вона сêлала 859 заêладів (на третинó менше) та Ново- мосêовсьêа – 163 (на двадцять менше). Бахмóт – 465 заêладів, Олеêсандрівсьê – 459, Павлоãрад – 493, Верхньодніпровсьê – 246 (майже вдвічі більше), Лóãансьê – 66864. Кільêість промислових пі- дприємств порівняно з 1900 роêом сêоротилася ó Олеêсандровсь- êó, Новомосêовсьêó, Лóãансьêó та збільшилася ó Маріóполі, Бах- мóті, Верхньодніпровсьêó. Сóма виробництва порівняно з 1901 ро- êом значно сêоротилася ó Лóãансьêó і становила 4080717 рóблів (майже ó тричі), Бахмóті – 934912 рóблів (на третинó менше), Вер- хньодніпровсьêó – 275500 рóблів (на половинó менше). У Маріó- полі (11372254), Олеêсандровсьêó (1963625) і Новомосêовсьêó (310800 рóблів) залишилася праêтично на томó ж рівні з незнач- ними êоливаннями. У Павлоãраді (2251180 рóблів) зросла на деся- тó частинó. У 1904 році Павлоãрад залишився на третьомó місці за сóмою промисловоãо виробництва після Маріóполя та Лóãансьêа65 Таêим чином, ми можемо зробити висновêи, що на межі XIX- XX століть еêономічна стрóêтóра Павлоãрада бóла орієнтована пе- реважно на виêонання торãівельних фóнêцій. Лише п’ята частина підприємств міста займалася промисловим виробництвом, решта – торãівлею та наданням послóã. Більшість промислових підпри- ємств бóла дрібними і êóстарними з 2-3 робітниêами і незначним обіãом виробництва продóêції. На цьомó тлі лише парові млини та ситценабивна фабриêа виділялися êільêістю працюючих та ãрошо- вими обертами, а пивоварений завод – лише ãрошовими обіãами. В порівнянні з іншими повітовими містами Катеринославсьêої ãóбе- рнії Павлоãрад займав середні позиції, випережаючі більшість з них ó êільêості торãівельних підприємств, але постóпаючись яê ó êіль- êості промислових підприємств, таê і ó êільêості робітниêів. В той же час, за обсяãами виробленої промислової продóêції Павлоãрад вийшов на третє місце серед повітових міст ãóбернії. 51 Протяãом настóпноãо десятиліття промисловий потенціал Пав- лоãрада зростав. У 1909 році бóло відêрито ливарний завод Захаро- вих, що виãотовляв дрібні деталі для сільсьêоãосподарсьêих ма- шин66. За даними 1911 роêó в місті працювало 60 промислових під- приємств, на яêих бóло зайнято 645 робітниêів67. Серед них, зоêре- ма: 7 слюсарно–механічних майстерень (65 робітниêів), ситцеви- бійна фабриêа (70 працівниêів), механічний завод (56 робочих), пивоварний завод (57 співробітниêів), шпалопрочосóвальний за- вод68 За даними довідниêа «Вся Еêатеринославсêая ãóберния» 1913 роêó заãальна сóма виробництва павлоãрадсьêих промислових під- приємств становила 5750000 рóблів69.Для порівняння: заãальна сó- ма виробництва промислових підприємств Маріóполя станови- ла18665500 рóблів70, Лóãансьêа – 18867860 рóблів71, Олеêсандрів- сьêа – 7950000 рóблів72, Бахмóта – 2000000 рóблів73, Верхньодніп- ровсьêа 230182 рóблів74, Новомосêовсьêа – «до 100000 рóблей» (остання цифра виêлиêає особливо баãато питань)75. Таêим чином, з третьоãо міста Павлоãрад потіснив Олесандрівсьê і павлоãрадсьêа промисловість зайняла четверте місце серед повітових міст ãóбер- нії. Таêим висоêим поêазниêам виробництва Павлоãрад завдячóвав, насамперед, борошномельній ãалóзі. Яê вже вище зãадóвалось, в місті з моментó йоãо появи знаходилася велиêа êільêість млинів, спершó вітряêів, зãодом на êінсьêій тязі. У 80-х роêах XIX століття з’являються млини з паровими двиãóнами76. Вже ó 90-ті роêи Пав- лоãрад, яê стверджóє Енциêлопедія Броêãаóза і Ефрона, перетворюється на «êрóп- ный центр мóêомольной промышленности»77. В 1895 році в місті знаходиться 8 парових млинів, на яêих пра- цювало 108 робітниêів Разом вони виробляли продóêції на 383800 рóблів, що сêладало 91% заãальної сóми виробництва промислових підприємств міста78. У 1898 році працювало 9 млинів з 133 робіт- ниêами, яêи виробили продóêції на 915000 рóблів – 96% заãальної сóми виробництва79. В 1900 році 8 парових млинів (166 робітниêів) виробили продóêції на 1857000 рóблів, що сêладало 90% промис- ловоãо виробництва міста80. В 1902 році 6 парових млинів (126 ро- бітниêів) виробили продóêції на 2196000 рóблів, що сêладало 94% промисловоãо виробництва міста81. В 1904 році 7 парових млинів (148 робітниêів) виробили продóêції на 2118000 рóблів, що сêла- 52 дало 94% промисловоãо виробництва міста82. За даними 1908 роêó при заãальній сóмі місьêоãо торãівельно-промисловоãо обіãó в 5,8 млн рóблів на долю оборотó від парових млинів припадало 2,5 млн, або 43%83. За відомостями Єфіменêо і Тесельêо 1911 роêó в місті працювало 10 парових млинів, на яêих працювало 305 робітниêів84. Проте, за даними довідниêа «Вся Еêатеринославсêая ãóберния» 1913 роêó підляãали надзорó фабричної інспеêції 7 млинів: По- дольсьêоãо, І.Шифрина, Я.В.Венãеровсьêоãо, С.Н.Балабана, Еро- мицьêоãо і Васильєва, Звениãородсьêоãо, Вильнянсьêоãо и Тóрóбі- нера85. У своїх мемóарах Є.А.Гóрвич зãадóє, що напередодні Першої світової війни на 7 парових млинах Павлоãрада працювало понад тисячó вантажниêів86. Таêі розбіжності в цифрах êільêості праців- ниêів дають можливість припóстити, що їх значна частина бóла се- зонними робітниêами. А ãóбернсьêа статистиêа фіêсóвала лише постійних робітниêів. Серед інших значних промислових підприємств міста, яêі таêож підляãали надзорó фабричної інспеêції, названі: ситценабивна фаб- риêа Еромицьêоãо і Венãеровсьêоãо87, «Лесопильный завод Южн. Ж.Д., аренд. аêц. о-м лесопропиточных заводов системы Ю.Рютãерса»88, «механичесêая мастерсêая Леппа и Вальмана»89, механічний завод Захарова, фабриêа бричоê Маãазінера, чóãóно- ливарний завод братів Ривêіних90, завод силіêатної цеãли Кришто- фовича і Васильєва91, пивоварний завод Мошêевича92. Проте, промисловість відіãравала хоча і значнó, але дрóãоряднó роль в еêономічній стрóêтóрі міста. І на початêó XX століття Пав- лоãрад продовжóвав залишатися насамперед значним торãівельним центром. За даними довідниêа «Россия. Полное ãеоãрафичесêое описание нашеãо Отечества» заãальний обіã торãівлі становив по- над 3,25 мільони рóблів93. Уêладниêи довідниêа, надрóêованоãо ó 1910 році, сêоріше за все, êористóвалися даними першоãо п’ятиріччя XX століття. Порівняємо ці дані з даними промисловоãо виробництва за 1904 ріê – 2251180 рóблів94. Співвідношення ó за- ãальномó обіãó, приблизно, 60% - торãівля, 40% - промисловість. Головними ãалóзями павлоãрадсьêої торãівлі бóли торãівля сільсьêоãосподарсьêою продóêцією: збіжжям та борошном (близь- êо 1 млн рóблів – третина від заãальноãо обсяãó торãівлі), яйцями (близьêо 10%), шêірами (біля 5%), баêалійна (600 тисяч рóблів – близьêо 20%) та манóфаêтóрно-ãалантерейна (таêож близьêо одні- єї п’ятої)95. Значення ярмароê, яêі протяãом XIX століття бóли 53 центральним фаêтором павлоãрадсьêої êомерції, знизилося. Яê за- óважóє довідниê: «Прежде Павлоãрад был широêо известен своими ярмарêами, особенно Евстафиевсêой и Вознесенсêой, на êоторые сãонялось мноãо сêота, торãовля сêотом и до настоящеãо времени имеет значительные обороты, хотя все же óстóпающие преж- ним…»96. Павлоãрадсьêе êóпецтво залишило по собі добрий слід в історії міста. Баãато êóпців відзначилися не лише своїми êомерційними талантами, але й сóспільним слóжінням та меценацтвом. Серед них, зоêрема, можна назвати êóпця Йосипа Кóзмича Шаліна – першоãо павлоãрадсьêоãо місьêоãо ãоловó, прізвищем яêоãо бóло названо центральнó вóлицю міста – Шалінсьêó. Кóпця Яêова Фе- доровича Голóбицьêоãо, таêож місьêоãо ãоловó і мецената, на êош- ти яêоãо бóло збóдовано храм Спаса Нерóêотворноãо, яêий й досі є ãоловною приêрасою міста і яêий в народі отримав назвó «церêва Голóбицьêоãо». Кóпця (зãодом почесноãо ãромадянина) Олеêсанд- ра Васильовича Парманіна, яêий понад чверть століття бóв місь- êим ãоловою і саме на час êерівництва яêоãо прийшлося перетво- рення аãрарноãо повітовоãо містечêа на торãівельно-промисловий центр. В історію міста óвійшли цілі êóпецьêі династії, таêі яê Гра- нови, Рибніêови, Васильєви, Синельніêови, Гомельсьêі, Мошêеви- чі. Протяãом êінця XIX - початêó XX століття в місті виниêла роз- ãалóжена система банêовсьêих та страхових заêладів. Перша зãадêа про «êомиссионерства Азово-Донсêоãо и Междóнародноãо банêов» належить Енциêлопедії Броêãаóза і Ефрона97. За даними «Адрес- êалендаря Еêатеринославсêой ãóбернии на 1912 ãод» в місті роз- ташовóвалися «Городсêой общественный банê», «Банê Павлоãрад- сêоãо óездноãо земства», «Павлоãрадсêое общество взаимноãо êре- дита», «Соединенный банê в ã.Павлоãраде», «Банêирсêая êонтора» Г.С.Мошêевича, «Аãенство Российсêо-транспортноãо страховоãо общества», «Аãенство 2-ãо Российсêоãо страховоãо общества», «Северное страховое общество»98. «Адрес-êалендарь Еêатеринос- лавсêой ãóбернии» на 1916 ріê додає до вищеназваних ще «Страхо- вое общество «Россия», «Петроãрадсêое общество страхований», «Мосêовсêое Страховое от оãня Общество», «Страховое общество «Саламандра»99. Таêим чином, ми можемо êонстатóвати, що протяãом 130 роêів своєї історії, з êінця XVIII до початêó XX століття, Павлоãрад 54 пройшов шлях від аãрарноãо поселення, переважна частина мешêа- нців яêоãо жила натóральним ãосподарством, до достатньо розви- нóтоãо (для своãо часó) торãівельно-промисловоãо міста. Протяãом êінця XVIII – першої половини XIX століття постóпово і дóже по- вільно розвивалася павлоãрадсьêа торãівля. К середині XIX століт- тя Павлоãрад являв собою аãрарно-торãівельне місто, частина меш- танців яêоãо переорієнтóвалася з сільсьêоãо ãосподарства на на ро- ботó в торãівельно-ремісничий сфері. З 60-х роêів XIX століття по- чинається процес перетворення аãрарно-торãівельноãо міста на то- рãівельно-ремісниче, в яêомó сільсêим ãосподарством зайнято ли- ше меншість населення. Цей процес завершóється ó 80-ті роêи. В 90-ті роêи XIX століття починається перехід від торãівельно- ремісничоãо типó міста до торãівельно-промисловоãо. І вже на по- чатêó XX століття доволі значнó долю населення сêладають робіт- ниêи невеличêих промислових підприємств. Основною спеціалізацією яê павлоãрадсьêої торãівлі, таê і пав- лоãрадсьêої промисловості бóло обслóãовóвання потреб сільсьêоãо ãосподарства. Основним товаром для павлоãрадсьêих торãовців протяãом всьоãо цьоãо періодó бóла сільсьêоãосподарсьêа продóê- ція. З êінця XVIII століття - хóдоба, а з êінця XIX століття – збіж- жя і борошно. Основною фóнêцією палоãрадсьêої промисловості бóла переробêа сільсьêоãосподарсьêої сировини, насамперед, зерна. Саме томó понад 90% виробництва припадає на борошномельнó ãалóзь. Решта поділяється на, зновó ж таêи, переробêó продóêції сільсьêоãо ãосподарства: салотопні, шêіряні, пивоварні підприємс- тва – та сільсьêоãосподарсьêе машинобóдóвання – виãовлення ме- ханічних сільсьêоãосподарсьêих знарядь: сіялоê, віялоê, бричоê тощо. Таêим чином, виходячі з аналізó еêономічних поêазниêів, ми можемо датóвати перехід місьêоãо середовища Павлоãрада від тра- диційноãо до модерноãо, від доіндóстріальноãо до індóстріальноãо початêом XX століття. Літератóра: 1.Бойêо А.В.Південна Уêраїна останньої чверті XVIII століття. Аналіз джерел. – К.: 2000. – 308 с. 2. Двóреченсьêа О.С. Орãани місьêоãо самоврядóвання Катеринослава: формóвання, стрóêтóра та напрями діяльності (êінець XVIII - початоê ХХ ст.): автореф. дис... êанд. іст. наóê: 07.00.01 / Дніпропетровсьêий націона- льний óн-т. — Д., 2007. — 20с. 55 3. Діанова Н.М. Формóвання населення міст Південної Уêраїни ó до- реформений період (êінець XVIII ст. - 1861 р.): Автореф. дис... êанд. іст. наóê: 07.00.01 / Одесьêий національний óн-т ім. І.І.Мечниêова. — О., 2003. — 20 с. 4. Кавóн М.Е. Урбанізація Причорномор’я та Дніпровсьêоãо Надпо- рожжя: ретроспеêтивний поãляд в êонтеêсті методолоãічноãо плюралізмó світової óрбаністиêи //Історія і êóльтóра Придніпров’я. Невідомі та мало- відомі сторінêи: Наóêовий щорічниê. –- Дніпропетровсьê: НГУ, 2006. – Вип.3. – 239 с. – с.23-32. Кавóн М.Е. Походження та рання історія міста Катеринослава: Автореф. дис... êанд. іст. наóê: 07.00.01 / Дніпропетровсь- êий національний óн-т. — Д., 2003. — 19с. 5. Константінова В.М. Джерела з соціально-еêономічної історії міст Пі- вденної Уêраїни останньої чверті XVIII - 1853 р.: Автореф. дис... êанд. іст. наóê: 07.00.06 / Запорізьêий держ. óн-т. — Запоріжжя, 2004. — 21 с. Конс- тантінова В.М. Південноóêраїнсьêі міста в адміністративній системі Росій- сьêої імперії останньої чверті XVIII століття // Історія і êóльтóра Придні- пров’я. Невідомі та маловідомі сторінêи: Наóêовий щорічниê. –- Дніпро- петровсьê: НГУ, 2006. – Вип.3. – 239 с. – с.48-55. Константінова В.М. Со- ціальний розвитоê південноóêраїнсьêих міст першої половини ХІХ століт- тя // Наóêові записêи. Історичні наóêи: Збірниê наóêових статей Націо- нальноãо педаãоãічноãо óніверситетó ім. М.П. Драãоманова. – Вип. 46. – Київ – Бердянсьê, 2002. – С. 37-41. 6.Марченêо О.М. Місьêе самоврядóвання на Півдні Уêраїни ó дрóãій половині ХІХ ст.: Автореф. дис... êанд. іст. наóê: 07.00.01 / Одесьêий держ. óн-т ім. І.І.Мечниêова. — О., 1997. — 16с. 7.Надибсьêа С.Б. Соціально-еêономічний розвитоê міст Південної Уêраїни в 1861-1900 рр. (за матеріалами Херсонсьêої та Катеринославсь- êої ãóберній): Автореф. дис... êанд. іст. наóê: 07.00.01 / Одесьêий націона- льний óн-т ім. І.І.Мечниêова. — О., 2005. — 17с. 8.Портнова Т. Місьêе середовище і модернізація: Катеринослав сере- дини XIX – початêó XX ст. – Дніпропетровсьê: Інновація, 2008. – 104 с. 9.Цибóленêо Л.О. Діяльність орãанів самоврядóвання Одеси, Миêола- єва. Херсона щодо формóвання і розвитêó мóніципальної земельної та ви- робничої власності в êінці ХІХ - на початêó ХХ століття: Автореф. дис... êанд. іст. наóê: 07.00.01 / Дніпропетровсьêий національний óн-т. — Дніп- ропетровсьê, 2001. — 19с. 10.Черемісін О.В. Діяльність орãанів місьêоãо ãромадсьêоãо óправління Херсона, Миêолаєва, Одеси в 1785-1870 рр.: Автореф. дис... êанд. іст. наóê: 07.00.01 / Державний вищий навчальний заêлад "Запорізьêий національ- ний óн-т " МОН Уêраїни. — Запоріжжя, 2006. — 18с. 11.Черменсьêа І.М. Південноóêраїнсьêе місто останньої чверті XVIII – першої половини XIX століття: напрямêи дослідження та особливості со- ціально-адміністративноãо розвитêó // Історія і êóльтóра Придніпров’я. Невідомі та маловідомі сторінêи: Наóêовий щорічниê. –- Дніпропетровсьê: 56 НГУ, 2006. – Вип.3. – 239 с. – с.68-78. 12. Миронов Б.Н.Социальная история России периода империи (XVIII – начало XX в.):Генезис личности, демоêратичесêой семьи, ãраждансêоãо общества и правовоãо ãосóдарства: В 2 т. – 2-е изд. испр. – СПб.: Изд-во «Дмитрий Бóланин», 2000 – Том I - 548 с. + 87 ил. - с.299. 13.Там само, с.299. 14. Бóшин В.С. Нариси з історії Павлоãрада: До 220-річчя міста. - Дніпропетровсьê: Ліра, 2004. – 304 с. – с.48-67. 15. Маêаревсьêий Ф. Матеріали для істориêо-статистичноãо описó Ка- теринославсьêой єпархії: Церêви та приходи минóлоãоXVIII століття: Старослов"янсьêою та óêраїнсьêою мовами. - Д.: Дніпроêниãа, 2000. - 1080 с. - с.564. 16. Описание ãородов Азовсêой ãóбернии Я.Новицêаãо // Летопись Еêатеринославсêой Ученой Архивной Комиссии. Год первый / Издается под редаêцией Товарища Председателя êомиссии А.Синявсêаãо.– Еêате- ринослав: Типоãрафия Гóбернсêаãо Земства, 1912. – с.75. 17. Дрóжинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 ãã. - М.: АН СССР, 1959. - 354 с. - с.80. 18. Описание ãорода Павлоãрада // РДАДА. - Ф.1355. - Спр. 388. - Арê. 21. 19. Памятная êнижêа Еêатеринославсêой ãóбернии на 1864 ãод: Изда- ние Еêатеринославсêаãо Гóбернсêаãо Статистичесêаãо Комитета. - Еêате- ринослав: В Типоãрафии Я.Чаóссêаãо, 1864. – 392 с. - с.174. 20.Описание ãорода Павлоãрада // РДАДА. - Ф.1355. - Спр. 388. - арê.22. 21. Там само, арê.22. 22. Там само, арê.21. 23. Там само, арê.23. 24. Дрóжинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 ãã. - с.212. 25. Описание ãорода Павлоãрада // РДАДА. - Ф.1355. - Спр. 388. - арê.23. 26. Дрóжинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 ãã. - с.213. 27. План ãорода Павлоãрада [1793] // Фонд Павлоãрадсьêоãо істориêо- êраєзнавчоãо мóзею. 28. Дрóжинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 ãã. - с.247. 29. Описание ãорода Павлоãрада // РДАДА. – ф.1355. – спр.385. – арê.1. 30. Там само, арê.1. 31. Военно-Статистичесêое обозрение Российсêой империи: Издавае- мое по Высочайшемó повелению при 1-м отделении Департамента Генера- льнаãо Штаба: Том XI. Часть 4: Еêатеринославсêая ãóберния./ По реêоã- носцировêам и материалам, собранным на месте, составлял Генеральнаãо Штаба Штабс-Капитан Драчевсêий. – Санêтпетербóрã: Типоãрафия Депа- ртамента Генеральнаãо Штаба, 1850. - 186 с.+9 таблиц. - с.166. 57 32. Дрóжинина Е.И. Южная Уêраина в период êризиса феодализма: 1825-1860 ãã. - М.: Издательство «Наóêа», 1981. – 215 с. - с.116. 33. Материалы для ãеоãрафии и статистиêи России, собранные офице- рами Генеральноãо Штаба: Еêатеринославсêая ãóберния. //Составил Ге- неральноãо Штаба êапитан В.Павлович. – Санêт-Петербóрã: Типоãрафия Департамента Генеральноãо Штаба, 1862. – 351 с. - с.311. 34. Там само, с.311. 35. Там само, с.311. 36. Там само, с.310. 37. Там само, с.311. 38. Военно-Статистичесêое обозрение Российсêой империи: Том XI. Часть 4: Еêатеринославсêая ãóберния. - с.166. 39. Материалы для ãеоãрафии и статистиêи России, собранные офице- рами Генеральноãо Штаба: Еêатеринославсêая ãóберния. - с.311. 40. Военно-Статистичесêое обозрение Российсêой империи: Том XI. Часть 4: Еêатеринославсêая ãóберния. - с.166. 41. Материалы для ãеоãрафии и статистиêи России, собранные офице- рами Генеральноãо Штаба: Еêатеринославсêая ãóберния. - с.311. 42. Там само, с.311. 43. Памятная êнижêа Еêатеринославсêой ãóбернии на 1864 ãод. - с.175. 44. Там само, с.175. 45. Там само, с.175. 46. Там само, с.175. 47. Там само, с.175. 48. Геоãрафичесêо-статистичесêий словарь «Российсêая империя»: Со- ставлен по порóчению Императорсêоãо Рóссêоãо ãеоãрафичесêоãо общест- ва действительным членом общества П.Семеновым. - СПб., 1873. - Т. IV. - с. 10. 49. Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1885 ãод: Приложение ê Всеподданейшемó отчетó Еêатеринославсêоãо ãóбернатора. – Еêатеринос- лав: Типоãрафия Гóбернсêаãо Правления, 1886. – 48 с. - с.7. 50. Геоãрафичесêо-статистичесêий словарь «Российсêая империя» - с.11. 51. Там само, с.11. 52. Там само, с.11. 53. Історія міст і сіл Уêраїнсьêої РСР: В 26 томах: Дніпропетровсьêа область.- К.: Головна редаêція Уêраїнсьêої Радянсьêої енциêлопедії АН УРСР, 1969. – 958 с. - с.571. 54. Энциêлопедичесêий словарь. / Издатели Ф.А.Броêãаóз (Лейпциã) и И.А.Ефрон (С.-Петербóрã). - СПб.: Типо-литоãрафия И.А.Ефрона, 1897. - Том XXIIa. - с.572. 55. Історія міст і сіл Уêраїнсьêої РСР: В 26 томах: Дніпропетровсьêа область. - с.571. 56. Энциêлопедичесêий словарь. / Издатели Ф.А.Броêãаóз (Лейпциã) 58 и И.А.Ефрон (С.-Петербóрã). - с.572. 57. Бóшин В.С. Нариси з історії Павлоãрада: До 220-річчя міста. - с.116. 58. Про пиво Россійсêой имперіи //www.rupivo.ru 59. Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1900 ãод:. – Еêатеринослав: Типо-Литоãрафия Гóбернсêаãо Правления, 1901. – 46 с., 14 приложений. - Приложение №3. 60. Там само, с.13. 61. Там само, Приложение №3. 62. Там само, Приложение №3. 63. Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1901 ãод:. – Еêатеринослав: Типо-Литоãрафия Гóбернсêаãо Правления, 1902. – 44 с., 14 приложений. - Приложение №3. 64. Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1904 ãод:. – Еêатеринослав: Типо-Литоãрафия Гóбернсêаãо Правления, 1905. – 44 с., 14 приложений. - с.12. 65. Там само, Приложение №3. 66. Єфіменêо М., Тесельêо М. Павлоãрад: Краєзнавчий нарис. - Д.: Промінь, 1967. - 61 с. - с. 41. 67. Історія міст і сіл Уêраїнсьêої РСР: В 26 томах: Дніпропетровсьêа область. - с.571. 68. Єфіменêо М., Тесельêо М. Павлоãрад: Краєзнавчий нарис. - с.8. 69. Вся Еêатеринославсêая ãóберния: 1913 ãод / Редаêтор-издатель Н.Г.Подêовыров. – Еêатеринослав: Типоãрафия Гóбернсêаãо Правления, 1913. – 370 с. – с.22. 70. Там само, с.30. 71. Там само, с.29. 72. Там само, с.29. 73. Там само, с.32. 74. Там само, с.25. 75. Там само, с.26. 76. Все об оборóдовании для зернопереработêи //www.promzerno.ru/istoriya.html 77. Энциêлопедичесêий словарь. / Издатели Ф.А.Броêãаóз (Лейпциã) и И.А.Ефрон (С.-Петербóрã). - с.572. 78. Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1895 ãод: Приложение ê Всеподданейшемó отчетó Еêатеринославсêоãо ãóбернатора. – Еêатеринос- лав: Типоãрафия Гóбернсêаãо Правления, 1896. – 72 с. - Ведомость №2. 79. Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1898 ãод:. – Еêатеринослав: Типо-Литоãрафия Гóбернсêаãо Правления, 1899. – 56 с. - Ведомость №2. 80. Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1900 ãод. - Приложение №3. 81. Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1902 ãод:. – Еêатеринослав: Типо-Литоãрафия Гóбернсêаãо Правления, 1903. – 45 с., 14 приложений. - Приложение №3. 82.Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1904 ãод. - Приложение №3. 59 83. Історія міст і сіл Уêраїнсьêої РСР: В 26 томах: Дніпропетровсьêа область. - с.571. 84. Єфіменêо М., Тесельêо М. Павлоãрад: Краєзнавчий нарис. - с.6. 85. Вся Еêатеринославсêая ãóберния: 1913 ãод. – с.49-54. 86. Гóрвич Е.А. Пóтями непроторенными. – М.: Советсêий писатель, 1964. – 272 с. - с.43. 87. Вся Еêатеринославсêая ãóберния: 1913 ãод. – с.39. 88. Там само, с.41. 89. Там само, с.44. 90. Там само, с.45. 91. Там само, с.48. 92. Там само, с.53. 93. Россия: Полное ãеоãрафичесêое описание нашеãо Отечества: На- стольная и дорожная êниãа. / Под редаêцией В.П.Семенова (Тян- Шансêоãо) и под общим рóêоводством П.П.Семенова (Тян-Шансêоãо) и В.И.Ламансêоãо. - СПб.: Издательство А.Ф.Девриена. - Т. 14: Новороссия и Крым. / Составители Б.Т.Карпов, П.А.Федóлов, В.М.Каратыãин, В.В.Алеêсеев, В.В.Морчевсêий, А.Н.Улиссов, М.С.Семенов. - СПб.: Тип. СПб. аêц. о-ва "Слово", 1910. - с.628. 94. Обзор Еêатеринославсêой ãóбернии за 1904 ãод. - Приложение №3. 95. Россия: Полное ãеоãрафичесêое описание нашеãо Отечества: На- стольная и дорожная êниãа. - с.628. 96. Там само, с.628. 97. Энциêлопедичесêий словарь. / Издатели Ф.А.Броêãаóз (Лейпциã) и И.А.Ефрон (С.-Петербóрã). - с.572. 98. Адрес-êалендарь и Памятная êнижêа Еêатеринославсêой ãóбернии на 1912 ãод. /Составлена под редаêцией Сеêретаря Статистичесêаãо Коми тета Н.Подêовырова. – Катеринослав: Типоãрафия Гóбернсêаãо Правле- ния, 1912. - с.128, 133, 134. 99. Адрес-Календарь Еêатеринославсêой ãóбернии: 1916 ãод. - Еêате- ринослав: Типоãрафия Гóбернсêаãо Правления, 1916. – 496 с. - с. 411, 412. Описание ãорода Павлоãрада [1840] // РДАДА. - Ф.1355. - Спр. 385. - Арê. 1-2. План ãорода Павлоãрада [1799] // Фонд Павлоãрадсьêоãо істориêо- êраєзнавчоãо мóзею. Про пиво Россійсêой имперіи //www.rupivo.ru/view.php?collection= 0&byt=1&etiket=1&probka=1&photos=0&other=1&last=01.05.2007&id=67 Все об оборóдовании для зернопереработêи //www.promzerno.ru/istoriya.html

Ähnliche Einträge