З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!)

У жовтні 2009 р. виповнилося 60 років докторові юридичних наук, професору, завідувачеві відділу кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Олександрові Миколайовичу Костенку, творча діяльність якого багато років пов’язана з «Вісником Національної ак...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Руженкова, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2009
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Науковець і суспільство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26495
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!) / О. Руженкова // Вісн. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 54-59. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26495
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-264952011-09-02T12:09:50Z З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!) Руженкова, О. Науковець і суспільство У жовтні 2009 р. виповнилося 60 років докторові юридичних наук, професору, завідувачеві відділу кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Олександрові Миколайовичу Костенку, творча діяльність якого багато років пов’язана з «Вісником Національної академії наук України». Олександр Миколайович – відомий в Україні та за її межами юрист, кримінолог, філософ, автор понад 300 наукових і науково-публіцистичних праць, у тому числі 4 індивідуальних і 15 колективних монографій. Намагаючись (під враженням від творчості Ф.М. Достоєвського) проникнути у таємницю феномену зла (зокрема злочинності і беззаконня), він прийшов до висновку, що воно є проявом людської сваволі і для його наукового дослідження треба розробити новий методологічний інструментарій пізнання соціальних явищ. Тому О. М. Костенко розвиває натуралістичний світогляд, виклавши свою доктрину в низці статей і книг. 2009 Article З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!) / О. Руженкова // Вісн. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 54-59. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26495 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Науковець і суспільство Науковець і суспільство
spellingShingle	Науковець і суспільство Науковець і суспільство Руженкова, О. З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!) Вісник НАН України
description	У жовтні 2009 р. виповнилося 60 років докторові юридичних наук, професору, завідувачеві відділу кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Олександрові Миколайовичу Костенку, творча діяльність якого багато років пов’язана з «Вісником Національної академії наук України». Олександр Миколайович – відомий в Україні та за її межами юрист, кримінолог, філософ, автор понад 300 наукових і науково-публіцистичних праць, у тому числі 4 індивідуальних і 15 колективних монографій. Намагаючись (під враженням від творчості Ф.М. Достоєвського) проникнути у таємницю феномену зла (зокрема злочинності і беззаконня), він прийшов до висновку, що воно є проявом людської сваволі і для його наукового дослідження треба розробити новий методологічний інструментарій пізнання соціальних явищ. Тому О. М. Костенко розвиває натуралістичний світогляд, виклавши свою доктрину в низці статей і книг.
format	Article
author	Руженкова, О.
author_facet	Руженкова, О.
author_sort	Руженкова, О.
title	З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!)
title_short	З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!)
title_full	З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!)
title_fullStr	З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!)
title_full_unstemmed	З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!)
title_sort	з вірою в ренесанс просвітництва, духовності, справедливості (олександрові миколайовичу костенку – 60!)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Науковець і суспільство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26495
citation_txt	З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!) / О. Руженкова // Вісн. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 54-59. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT ruženkovao zvíroûvrenesansprosvítnictvaduhovnostíspravedlivostíoleksandrovímikolajovičukostenku60
first_indexed	2025-07-03T06:10:57Z
last_indexed	2025-07-03T06:10:57Z
_version_	1836605042276171776
fulltext	54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10 НАУКОВЕЦЬ I СУСПIЛЬСТВО У жовтні 2009 р. виповнилося 60 років докторові юридичних наук, професо- ру, завідувачеві відділу кримінального права, кримінології та судоустрою Ін- ституту держави і права ім. В.М. Корецького Олександрові Миколайовичу Костенку, творча діяльність якого багато років пов’язана з «Вісником На- ціональної академії наук України». Олександр Миколайович – відомий в Україні та за її межами юрист, кри- мінолог, філософ, автор понад 300 наукових і науково-публіцистичних праць, у тому числі 4 індивідуальних і 15 колективних монографій. Намагаючись (під враженням від творчості Ф.М. Достоєвського) проникнути у таємницю феномену зла (зокрема злочинності і беззаконня), він прийшов до висновку, що воно є проявом людської сваволі і для його наукового дослідження треба розробити новий методологічний інструментарій пізнання соціальних явищ. Тому О. М. Костенко розвиває натуралістичний світогляд, виклавши свою доктрину в низці статей і книг. З ВІРОЮ В РЕНЕСАНС ПРОСВІТНИЦТВА, ДУХОВНОСТІ, СПРАВЕДЛИВОСТІ Олександрові Миколайовичу Костенку – 60! Олександр Миколайович народився 4 жовтня 1949 р. у с. Щербанівське Вознесенського району Миколаївської об- ласті в робітничій сім’ї. У 1973–1978 рр. навчався на юридичному факультеті Київ- ського університету ім. Тараса Шевченка. Після року юридичної практики в Микола- ївській обласній колегії адвокатів вступив до аспірантури Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, де й працює 27 років поспіль — молодшим, стар- шим, провідним науковим співробітником, а з 1999 р. — завідувачем відділу проблем кримінального права, кримінології та судо- устрою. У 1983 р. О.М. Костенко захистив дисер- тацію на здобуття наукового ступеня кан- дидата юридичних наук на тему «Співвід- ношення раціонального та емоціонального в кримінології», у 1995 р. став доктором юридичних наук, дослідивши ґрунтовну проблему «Воля і свідомість злочинця (до- слідження із застосуванням принципу натуралізму)». Цього ж року Олександр Миколайович отримує премію ім. М.П. Ва- силенка НАН України, якою щиро пиша- ється, за цикл наукових праць «Закон і зло- чин: соціопсихологічні дослідження». У 2008 р. О.М. Костенка обрано дійсним членом (академіком) Академії правових наук України, 2005 р. відзначено премією ім. Ярослава Мудрого, 2009 р. — Почесною Грамотою Верховної Ради України. Він є За- служеним діячем науки і техніки України. Наукова і викладацька діяльність у житті Олександра Миколайовича завжди ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10 55 О.М.Костенко ідуть поряд: він очолює відділ проблем кримінального права, кримінології та су- до устрою в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, викла- дає в Національному університеті «Києво- Могилянська академія» і Київському уні- верситеті права НАН України. Крім того, він член Національної спілки журналістів України. Серед найвідоміших робіт ученого, в яких він застосовує сформульований ним методологічний принцип соціального на- туралізму, — «Криминальный произвол (социопсихология воли и сознания пре- ступника)» (1990), «Концепція природно- го права і законодавство» (1996), «Уголов- ное наказание в системе средств борьбы с преступностью» (1998), «Основне питан- ня правознавства з позиції соціального на- туралізму» (2003), «Кримінальний кодекс і доктрина» (2004), «Соціальний нату- ралізм як методологічний принцип юри- спруденції і кримінології», (2004), «Фено- мен «помаранчевої революції» у світлі по- літичної кримінології» (2005), «Природні і людські фактори у праві (дослідження з позиції соціального натуралізму» (2005), «Соціальна культура громадян — основа нової України» (2005), «Соціальний нату- ралізм як методологічний принцип філо- софії права» (2006), «Про права людини в контексті «натуралістичної» юриспру- денції» (2008), «Натуралістична» юри- спруденція і правова реформа в Україні» (2008), «Проблема №1 сучасної цивілі- зації (в українському контексті)» (2008), «Культура і закон — у протидії злу» (2008), «Вперед — до Природи! Апологія натура- лізму» (2009), «Кодекс законов природно- го права — основа для глобализации юри- дического образования (в контексте его «болонизации») (2009), «Соціальна куль- тура громадян — найкращий антикризо- вий засіб» (2009), «Социальный натура- лизм — мировоззрение социального про- гресса (к дискуссии по вопросу «Является ли социальное природным?») (2009). Читачі «Вісника НАН України» знають О.М. Костенка як автора глибоких статей «Як вийти на шлях соціального прогресу. 10 тез до дискусії щодо реформи соціаль- них наук» (2009), «Універсальний натура- лізм — підґрунтя наукової культури нового типу» (2007), «Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього» (2006), що репре- зентують основні тези його теорії соціаль- ного натуралізму, за допомогою якого мож- на дослідити природну основу суспільного порядку та інших соціальних явищ, у тому числі й тих, які належать до царини юри- спруденції та кримінології. Згідно із цією теорією «усе суще — це прояв сутності, яка називається Приро- дою». Прояв Природи в сущому означає, що вона, як Мати, породжує усе суще і дає йому Закони, утворюючи таким чином Сві- топорядок. Виходячи, зокрема під впливом ідей В.І.Вернадського, з ідеї природної ці- лісності світу, вираженої у вигляді посту- лату «Мати-Природи — Найвищий Зако- нодавець для всього сущого на усі часи», він сформулював принцип соціального на- туралізму, з допомогою якого запропону- 56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10 вав позитивно відповісти на «основне пи- тання сучасного світогляду»: «Чи є соці- альне природним?». Відповідно до цього «натуралістичного» підходу соціальні яви- ща є «третьою» природою, яка має свої природні закони для існування, відмінні від фізичних і біологічних законів. Вчений пропонує, виходячи з принципу соціально- го натуралізму, реформувати соціальні нау- ки в науки про природні закони суспільно- го життя людей, з якими мають узгоджува- тися їхні воля і свідомість. Соціальний про- грес розглядає як результат узгодження волі і свідомості людей з природними зако- нами суспільного життя згідно з форму- лою: «Вперед — до Природи, керуючись принципом соціального натуралізму!». Ма- ти-Природа визнається як джерело Істини, Добра, Духовності, Свободи, Щастя, Пра- ва, Моралі, Справедливості, Прогресу, Без- пеки, Віри, Благополуччя, Здоров'я, Мис- тецтва та будь-яких інших цінностей для Людини. Узгодженість волі і свідомості лю- дей із законами соціальної природи вчений визначає як соціальну культуру людей, включаючи до неї, зокрема, політичну, еко- номічну, правову, моральну, релігійну, нау- кову, художню, етнічну та інші види куль- тури. З такого розуміння культури виведе- но наступну закономірність: «Яка соціаль- на культура людей, таке і їхнє життя». Тому соціальну культуру людей визнано рушій- ною силою соціального прогресу. Глобалі- зація — це наслідок прогресивного руху на- родів до «спільного знаменника» природ- них законів суспільного життя людей, а всі кризові явища у суспільстві — наслідок по- рушення людьми природних законів сус- пільного життя. О.М.Костенко, відповідно до ідеї природної цілісності світу обгрунто- вує необхідність «натуралізації» соціаль- них і гуманітарних наук, тобто заснування їх на принципі соціального натуралізму, для того, щоб вивести їх з кризи, у якій вони нині перебувають. Зокрема, на його переконання, має відбуватися процес кон- вергенції соціальних і несоціальних («при- родничих») наук шляхом поглиблення піз- нання ними «спільного знаменника» - уні- версальних законів Матері-Природи. * * * Ми попросили ювіляра відповісти на кілька запитань, адже жива розмова дає можливість краще розкрити різні грані та- ланту і вдачу цієї працьовитої, життєрадіс- ної людини та неординарної особистості. — Олександре Миколайовичу, скажіть, будь ласка, чому Ви обрали для себе саме професію юриста? — І в родині, і в спілкуванні змалку мав загострене відчуття справедливості. Понад усе цінував культуру спілкування з людь- ми. Завжди пам’ятав батьківський прин- цип: «Не дай Боже, не поважати людину. Будь-яку, якою б вона не була». Ніколи в житті не дозволяв собі порушувати цей за- повіт, намагався і повсякчас прагну стави- тися до людей із повагою. Якщо говорити про фах юриста, правознавця, то він більше, ніж будь-який, зосереджений на розвитку поваги до людини, поваги до її особистості, обстоює такі людські чесноти, як культура, вихованість і справедливість. Оскільки для мене найвища цінність — не гори, моря, за- рубіжні країни, а саме людина, рішення було суб’єктивним і дуже органічним. — Олександре Миколайовичу, яке Ваше наукове кредо? — Його я формулюю наступним чином: «Мати-Природа — Найвищий Законода- вець для усього сущого!». Відтак я виво- джу критерій для визначення, що є Істи- ною, Добром, Справедливістю, Прогресом. Отже, те, що відповідає Законам Матері- Природи, і є Істиною, Добром, Справед- ливістю, Прогресом, а те, що не відповідає цим Законам — це неістинне, є злом, не- справедливістю, регресом. —Чи буває Вам соромно за колег? — На жаль, ця проблема в сучасній Украї- ні існує. Так, мені інколи буває соромно, що належу до цього «картелю», на який пере- творюється славетна когорта людства, що має величне історичне минуле, адже юри- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10 57 спруденція — одна з найстаріших професій. Справді, не хотілося б, щоб, згадуючи цей вислів, ми думали про представниць ще од- нієї давньої професії. Узагалі, на мій погляд, всі науки на світі починалися саме з юри- спруденції. При заснуванні університетів найпершими відкривають факультети, як не дивно, саме юридичні, медичні, а не фізичні чи хімічні. І сенс у цьому, погодьтесь, є. Завжди мав смак до глибинних наук. Ви- йшло так, що все поєдналося. Сумно, але сьогодні юриспруденція, як і багато інших професій, скомпрометована, дискредитована. Але це викликає в мене ще більше ентузіазму: хочу знайти причину цьо- го явища, щоб повернути свій фах на парнас, на якому він історично перебував. Дуже хочу розробити пропозиції, дати реальні наукові поради, у який саме спосіб це зробити. — Олександре Миколайовичу, судячи з Ва- ших публікацій, не перший рік думаєте над цією проблемою. Будь ласка, назвіть основні положення, втіливши які, суспільство змо- гло б стати кращим, досконалішим. — По-перше, потрібно, щоб усі громадя- ни перманентно дбали про свою правову культуру. Правова культура, мораль, вихо- ваність, принциповість кожної без винят- ку людини — ось найважливіші, найголо- вніші, найфундаментальніші основи право- порядку в державі. А правопорядок, на моє переконання, основа людського благопо- луччя. Якщо немає правопорядку, то ніякі інші чинники — ні найкращі грунти, корис- ні копалини, кліматичні умови тощо — не роблять народи щасливими. Без правопо- рядку ніякі реформи у державі не досяга- ють своєї мети — злочинність (корупція) зводить нанівець будь-які наміри реформа- торів. Якщо громадяни України матимуть належну політичну, економічну, правову, моральну культуру, на якій засновується суспільний порядок — не відбуватиметься того, що бачимо в побуті, у сфері правосуд- дя, бізнесі, політиці. По-друге, вважаю вкрай необхідним фор- мування в Україні соціального прошарку — еліти. Дуже хотілося б, щоб припинилася тінізація цієї частини суспільства, щоб на- род усвідомив, що еліта — це не громадяни, що невідомо якими шляхами проникли у бізнес та політику. Справжньою елітою є громадяни, які мають найбільш розвинену соціальну культуру. Без еліти суспільство прогресувати не може. Вона в Україні є. Але немає її інституалізації, кристалізації, вона поки що не витребувана нашим сус- пільством, а отже, не видно її позитивного впливу на решту громадян, що брали б із неї приклад, тяглися до її рівня, пишалися своїми співвітчизниками. Саме така еліта виведе Україну з кризи на шлях соціально- го прогресу. По-третє, завдяки еліті ми зможемо ре- формувати свої університети, що є інстру- ментами просвітництва. Адже долю народів вирішують університети, а не партії, прези- денти, уряди, парламенти чи політики. Ті, хто покладає сподівання лише на чільників країни, перебувають у полоні власних ілю- зій. Допоки не буде в суспільстві прогре- сивної соціальної культури й еліти, здат- ної її формувати у громадян, ми не наздо- женемо цивілізований світ і не спроможе- мося на загальнолюдський поступ. Тому я вважаю, що просвітництво — вище політи- ки. Виходячи з цього, в основі нашої націо- нальної ідеї має бути наступне гасло: «Со- ціальна культура громадян — основа соці- ального прогресу в Україні!». По-четверте, просвітники в будь-якій си- туації вищі за політиків. Надмірна політиза- ція суспільства, і антипросвітницька практи- ка наших засобів масової інформації призво- дять до дивних перекосів у свідомості лю- дей. Наприклад, усі знають, що будь-яке навіть дитяче свято не проходить без «ве- сільних генералів» — представників політич- ної влади, хоча тут більше потрібні справжні просвітителі. Це свідчить про низький рі- вень соціальної культури наших освітян, які змушені «прогинатися» перед владою, споді- ваючись на якісь фінансові преференції для свого навчального закладу. А кого нам «по- 58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10 пуляризують» засоби масової інформації? Частіше антиеліту, ніж справжню еліту! Ось чому маємо такий низький рівень політич- ної, економічної, правової і моральної куль- тури громадян. А ця криза соціальної куль- тури громадян і приводить до того, що демо- кратичні інститути, зокрема надане громадя- нам право голосу на виборах представників в органи влади, стають благодатним ґрунтом для «демократичного» проникнення по лі- тиків-мар гі налів до влади. Через низький рі- вень по літичної культури у громадян вибори завжди виграє той, хто «краще» їх обдурить, використовуючи виборців як «біомасу». Вза- галі, виходячи з концепції соціальної куль- тури громадян, демократія без неї — це псев- додемократія. На мою думку, саме її (псевдо- демократію) і маємо сьогодні в Україні. По-п’яте, покладаю дуже багато сподівань на нове покоління, на формування генерації талановитої молоді, яка зможе імпортувати в Україну зарубіжний досвід, зокрема зраз- ки зарубіжної правової культури, застосува- ти здобуті знання й адаптувати їх до наших реалій. Якби моя воля, відібрав би 20 тисяч юнаків і дівчат і цілеспрямовано направив би їх на навчання за кордон. Я б не соромив- ся запозиченої законодавчої, правознавчої культури, імпорту просвітництва. Тут немає чого соромитися, так робив увесь світ. Ми маємо високу національну, проте надто низьку правову, політичну й економічну культуру. Її потрібно цілеспрямовано, послі- довно і продуктивно підвищувати. — Наведіть факти зі своєї юридичної практики, коли Вам пощастило віднови- ти справедливість. Які випадки найбільше запам’яталися і стали своєрідним підтвер- дженням того, що Ви зробили правильний вибір життєвого шляху? — Після закінчення університету працю- вав один рік на Миколаївщині адвокатом і був «приречений» шукати справедливість. Звернулися до мене в справі, від якої відмовлялися всі суди. На межі двох діля- нок господарі побудували садибу. Будинок стареньких самотніх сусідів опинився в за- тінку, де утворився постійний морок, роз- винулася сирість, на ділянці почала пога- но родити городина. Сусіди-будівельники на скарги не реагували, а літні люди, нехай це звучить голосно, залишилися без місця під сонцем, почали нездужати. Пам’ять про лекції університетських викладачів була ще свіжою, я впевнено застосував на прак- тиці давньоримську модель — та званий не- гаторний позов. Уперше за всю історію міс- течка Вознесенська Миколаївської облас- ті молодий адвокат виграв, на думку суд- ді, щиро здивованого юначим запалом й незвичністю застосованого ходу захисни- ка, відверто програшну справу. Модель не- гаторного позову була в радянській прак- тиці «мертвою». Я фактично дав їй нове життя, згадав, почав говорити й тлумачи- ти забутий закон. Суддя з 20-річним ста- жем визнав, що стаття така існує, він про неї пам’ятає, але увагу на неї не звертав. Рі- шення суду було на нашу користь. Чи ви- конали сусіди рішення, не знаю, проте сам факт застосування «забутої» статті переко- нав мене, що в роботі варто бути сміливим і не боятися імпровізувати. 17-річного хлопця, що вчився в школі для розумово відсталих, звинуватили в кра- діжці із сільського магазину. Зазвичай сіль- ська міліція знає всіх сумнівних осіб на своїй ділянці. Хлопець був бешкетником, і правоохоронці, не думаючи, навісили на людину, яку нема кому боронити, цей гріх. У певних випадках, коли людина має розу- мові чи фізичні дефекти, держава призна- чає адвоката. Захищати хлопця направили мене. Міліція, користуючись звичними, ві- домими і юристам, і журналістам, метода- ми й прийомами, почала «підганяти» дока- зи по справі: — Ти крав? — Так, я крав. — Крав ось це? — Так, це крав. Спостерігаю за допитом, відчуваю: щось не те. Суддя надає мені слово, підхоплюю роз- початий допит і продовжую деталізувати: ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10 59 — Скажи, будь ласка, у яку пору року це сталося? — Восени. Десь, о 19-й вечора. — Темно вже було? — Так. — З якого боку вмикав світло? — Ліворуч. А на схемі магазину вимикач праворуч! Пішов далі, аналізуючи всі можливі деталі і з’ясував, що хлопець ніякого стосунку до злочину не мав, не зміг точно назвати жод- ної деталі, які характеризували місце, час, обстановку вчинення злочину. Справа шита білими нитками. Сидять у залі, сміються. Людська доля нікого не цікавить. Так я врятував слабку і беззахисну людину від кари за кримінальний злочин, якого вона не коїла. Пам’ятаю ще одну важку справу. У селі на поле до жінки прийшов п’яний чоловік і почав вимагати, щоб дала гроші. Вона в цю мить сапала. Раз відмовила, другий. Люди кругом. Чоловік почав битися. Вона в запа- лі й ударила осоружного сапкою. У всіх на очах жінка вбила власного чоловіка, який не перший рік докучав пиятикою, бійками, скандалами. Її звинуватили в убивстві. Я застосував статтю з Кримінального кодек- су про «необхідну оборону», яку судді зна- ли, але не дуже охоче визнавали. Довелося писати касаційну скаргу, але, врешті-решт, домігся, щоб із жінки зняли звинувачення в убивстві і визнали невинною. Таких справ було багато. Я завжди мріяв про зайняття науковою творчістю, а моя юридична практика додала мені мотивації до цього. Я завдячую долі за те, що отримав можливість займатися наукою у найкращій юридичній науковій установі — Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Націо- нальної академії наук України. Саме тут я пройшов свій науковий шлях від аспіранта до завідуючого відділом проблем криміналь- ного права, кримінології та судоустрою. Як юрист, а тепер як науковець, упевне- ний, що поєднання науки і практики в ца- рині юриспруденції — дуже практичній, і в той же час духовній галузі людської діяль- ності — не лише реальність, але й необхід- ність. На жаль, сучасна криза правопоряд- ку, зокрема ураження українського суспіль- ства корупцією, значною мірою спричиня- ється відривом вітчизняного законодавства і юстиції від науки, а інколи навіть їх ан- тинауковістю. Однак і юридична наука по- требує, так би мовити, реформації на но- вих світоглядних засадах, зокрема на осно- ві принципу соціального натуралізму. Щиро переконаний, у юриспруденції, та інших соціальних науках, якщо вони ста- нуть, так би мовити, «натуралістичними» на- уками, можливі наукові відкриття, так само як і в фізичних чи біологічних науках. Зга- дайте, Локк, сформулювавши теорію при- родного поділу державної влади на три від- галуження, зробив відкриття. Чим ця теорія гірша від теорії відносності Ейнштейна? Дуже хочу поставити юриспруденцію на природні основи, тобто «натуралізувати» її, і знайти, обґрунтувати підстави добра і зла на основі природних законів соціально- го життя людей. Упевнений, є природні за- кони соціального життя людей, на яких ма- ють засновуватися і Кримінальний кодекс, і Конституцію, і права людини, і все люд- ське законодавство. Не маю жодних сумні- вів, є природні підстави для духовності, ко- жен має природне право на справедливість. Критерії права і справедливості потрібно шукати саме в законах соціальної, а не фі- зичної чи біологічної природи. І я докладу максимум зусиль, аби це довести. Оксана РУЖЕНКОВА («Вісник Національної академії наук України») P.S. Редакція «Вісника НАН України» вітає Олександра Миколайовича Костенка з ювіле- єм. Бажаємо, Олександре Миколайовичу, щоб Ваші творчі нуртування, наукові пошуки обо- в’язково увінчалися успіхом; щоб Ваш опти- мізм із кожним роком тільки примножувався; щоб студенти й аспіранти радували своїми досягненнями; щоб усі співвітчизники, як і Ви, не мали сумніву в природності свого права на справедливість і гідне життя.

З вірою в ренесанс Просвітництва, духовності, справедливості (Олександрові Миколайовичу Костенку – 60!)

Репозитарії

Схожі ресурси