Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції
Рецензія на видання: Неорганическое материаловедение. Энциклопедическое издание в 2-х томах (3-х книгах) / Под ред. Г.Г. Гнесина и В.В. Скорохода. – К.: «Наукова думка», 2008. — 2900 с....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26497 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції / І. Шабалін // Вісн. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 64-67. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26497 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-264972011-09-02T12:10:51Z Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції Шабалін, І. Рецензії Рецензія на видання: Неорганическое материаловедение. Энциклопедическое издание в 2-х томах (3-х книгах) / Под ред. Г.Г. Гнесина и В.В. Скорохода. – К.: «Наукова думка», 2008. — 2900 с. 2009 Article Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції / І. Шабалін // Вісн. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 64-67. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26497 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Шабалін, І. Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції Вісник НАН України |
| description |
Рецензія на видання: Неорганическое материаловедение. Энциклопедическое издание в 2-х томах (3-х книгах) / Под ред. Г.Г. Гнесина и В.В. Скорохода. – К.: «Наукова думка», 2008. — 2900 с. |
| format |
Article |
| author |
Шабалін, І. |
| author_facet |
Шабалін, І. |
| author_sort |
Шабалін, І. |
| title |
Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції |
| title_short |
Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції |
| title_full |
Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції |
| title_fullStr |
Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції |
| title_full_unstemmed |
Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції |
| title_sort |
матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26497 |
| citation_txt |
Матеріалознавство металів, кераміки і композитів: класичне надбання і сучасні тенденції / І. Шабалін // Вісн. НАН України. — 2009. — № 10. — С. 64-67. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT šabalíní materíaloznavstvometalívkeramíkiíkompozitívklasičnenadbannâísučasnítendencíí |
| first_indexed |
2025-07-03T06:11:04Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:11:04Z |
| _version_ |
1836605049446334464 |
| fulltext |
64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10
РецензIЇ
МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО МЕТАЛІВ, КЕРАМІКИ І КОМПОЗИТІВ:
КЛАСИЧНЕ НАДБАННЯ І СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ
Неорганическое материаловедение. Энциклопедическое издание в
2-х томах (3-х книгах) / Под ред. Г.Г. Гнесина и В.В. Скорохода. – К.:
«Наукова думка», 2008. — 2900 с.
Стало вже традицією, підкреслюючи
особливу значущість матеріалів і від-
повідно матеріалознавства в житті су-
спільства, констатувати, що назви певних
епох в історії людства відбивають той осно-
вний матеріал, який воно використовувало
в цей період. Наприклад, згадкою про
кам’яну, бронзову та ін. епохи, як і слід
було очікувати, починається вступ до
11-томного видання «Енциклопедія мате-
ріалів: наука і технологія» (Encyclopedia of
Materials: Science and Technology, Vol. 1-11,
eds. K.H.J. Buschow, R.W. Cahn, M.C. Fle-
mings, B. Ilschner, E.J. Kramer and S. Maha-
jan, Pergamon Press, 2001), опублікованого
«Elsevier Science Ltd.». До сьогодні саме це
видання, що містить близько 1800 статей
загальним обсягом понад 10 тис. сторінок,
за своєю масштабністю неперевершене.
Проте через свій обсяг, що, як неважко здо-
гадатися, впливає і на його вартість, цей
одинадцятитомник не зміг зайняти свого
місця на книжкових полицях у лаборато-
ріях розробників і дослідників нових мате-
ріалів.
Рецензоване видання «Неорганическое
материаловедение» за редакцією Г.Г. Гнесі-
на і В.В. Скорохода, надруковане у видав-
ництві «Наукова думка», вміщує 237 ста-
тей, присвячених металевим і керамічним
матеріалам, а також деяким видам компо-
зитів. Видання апріорі було орієнтоване на
дещо іншу споживацьку нішу. Як і енци-
клопедія «El se vier», двотомник містить
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10 65
статті, присвячені як класичним матеріа-
лознавчим темам, так і тим, що висвітлю-
ють проблеми нових матеріалів і процесів,
які з’явилися за останні 5–10 років.
Варто, однак, відзначити, що «жанр» ен-
циклопедичного видання суттєво відріз-
няється і від звичайних енциклопедій, і
від колективних монографій, що містять
детальні огляди фахівців. Статті з фунда-
ментальних основ фізичного і хімічного
матеріалознавства, а також методи дослі-
дження матеріалів зведені в окремий том і
згруповані за тематичною ознакою, тоді як
статті з описом різних класів (типів) мате-
ріалів і технологічних процесів їх отри-
мання подано в алфавітному порядку, тра-
диційно властивому енциклопедіям. Слід
зазначити, що обсяг усіх статей у двотом-
нику значно більший за звичні стандарти,
прийняті в спеціальних енциклопедіях і
довідковій літературі. По суті, схвалена
редакторами концепція енциклопедичного
видання є синтезом енциклопедії, довід-
ника та підручника, і призначене воно як
для студентів і аспірантів, так і для профе-
сіоналів, котрі працюють над розв’язанням
міждисциплінарних проблем матеріало-
знавства і технології виробництва матеріа-
лів. Широта світогляду, знання не тільки
своєї, але й суміжних дисциплін — один із
найважливіших чинників сталого розви-
тку наукового і технічного прогресу. До-
бре відомо, що взаємообмін ідеями і прин-
ципами роз в’я зан ня завдань між представ-
никами різних сфер і напрямів у дослі-
дженні матеріалів завжди мав дещо біль-
ше значення, ніж подібні тенденції в нау-
кових спільнотах фізиків і хіміків.
Важливо, що як додаток до видання вмі-
щено дві великоформатні версії Періодич-
ної системи елементів Д.І. Менделєєва, за-
безпечені додатковими довідковими дани-
ми стосовно завдань матеріалознавства (ав-
тори: Д.В. Щур, О.П. Поміткін, З.Ю. За-
гинайченко, Є.А. Лисенко, В.В. Скороход,
Г.Г. Гнесін, В.Б. Войтович). Саме Періодич-
ну систему більшість учених і дослідників,
котрі брали участь у спеціальному опиту-
ванні, назвали відкриттям №1 в історії ма-
теріалознавчої науки і практики від най-
давніших часів до сьогодення.
Історія нашого суспільства — це історія
його матеріальної культури. Проте діалек-
тика і суперечності розвитку науки такі, що
знадобилося декілька століть для форму-
вання предметів і категорій фізики й хімії,
а потім для розмежування цих наукових
дисциплін на більш вузькі напрями, щоб,
нарешті, у середині ХХ століття з’явилося
наукове матеріалознавство. Саме в цей пе-
ріод в університетах Європи і США з’яв-
ляються перші департаменти матеріало-
знавства, а в СРСР — академічний Інститут
матеріалознавства, нині — Інститут проб-
лем матеріалознавства ім. І.М. Францевича
НАН України. Не випадково, що саме цей
інститут делегував більшість із 228 авторів
«Неорганического материаловедения», у
його відділах було повністю зосереджено
редагування цього видання.
Проте необхідно зазначити, що процес
становлення наукового матеріалознавства,
попри таку величезну соціальну значущість
цієї дисципліни, ще не завершений. Це до-
бре засвідчує і зміст 1-го тому «Неоргани-
ческого материаловедения», і його структу-
ра. Наука про матеріали починається зі
з’ясування фундаментальних основ фізики
твердого тіла і фізичної хімії, тобто, по суті,
з вивчення розділів інших наук, що декому
може видатися дивним. Хоча цілком оче-
видно, що фізика, хімія і матеріалознавство
мають свої власні категорії, термінологію і
поняттєвий апарат. Наприклад, таку кате-
горію, як «метал», ці науки визначатимуть
по-різному, тобто фізик, хімік і матеріало-
знавець, говорячи про «метали», матимуть
на увазі різні за сукупністю ознак матері-
альні об’єкти, і визначення «металу» в цих
науках буде відмінним, тобто відповіда-
66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10
тиме категоріям певної науки. Чи є в мате-
ріалознавстві власні, властиві тільки цій на-
уковій дисципліні категорії? Звичайно є, і
досить багато! Один із типових прикладів —
це поняття «кераміка», або «керамічні ма-
теріали». Не так легко сформулювати ви-
значення цього поняття, але зрозуміло, що
такої категорії ні у фізиці, ні в хімії немає,
тобто це суто матеріалознавчий термін, що
стосується специфічного об’єкта дослі-
джень матеріалознавців. Таких прикладів
можна навести багато.
Чи може матеріалознавців задовольняти
така ситуація, коли загальну теорію їхньої
науки підміняють основами інших дисци-
плін, визначаючи місце матеріалознавства
як науки «вторинної», похідної від фізики і
хімії? Ні безперечно. Отже, чи потрібно кри-
тикувати редакторів і авторів двотомника за
те, що проблемна стаття з теорії матеріало-
знавства (Скороход В.В. Иерархия струк-
тур ных уровней и структурная инженерия
неорганических материалов — Т. 1. — С. 339–
357) відкриває не все видання, а лише розділ,
розміщений після опису найважливіших при
розробленні нових матеріалів проблем фізи-
ки і хімії? Очевидно, що ні. Вони досить неу-
переджено підбили підсумок пів столітньої
діяльності вчених-мате ріа ло знав ців, що й по-
значилося на структурі видання. Їхнє бачен-
ня науки про матеріали цілковито відповідає
тому, як на початку ХХІ ст. у всьому світі оці-
нюють стан цієї, тісно пов’язаної з іншими
науками, але по суті досить незалежної, нау-
кової дисципліни.
На жаль, ще не настав час, коли світове
матеріалознавство дасть власного теорети-
ка, подібного великому Вайскопфу, на
«квантові сходи» якого посилаються авто-
ри видання. Зрозуміло, що основним пред-
метом досліджень матеріалознавства є роз-
роблення загальних принципів побудови з
мікро- і наноструктурних елементів штуч-
них матеріальних об’єктів соціальної зна-
чущості або, коли йдеться про природні
матеріали, — аналіз їхньої структури. Робо-
ти з континуального моделювання матеріа-
лів (див. Огородников В.В., По кро пив-
ный В.В., Штерн М.Б. Компьютерное мо-
делирование в материаловедении — Т. 1. —
С. 1092–1145) розпочато ще у 80-х роках
ХХ ст., у тому числі й автором цих рядків,
але дотепер вони не отримали гідного роз-
витку. Сучасним підходом у матеріалознав-
стві третього тисячоліття, на мій погляд,
повинен бути перехід у функціональному
описі властивостей (характеристик) від
простого чисельного аргументу (напри-
клад, вміст одного з компонентів у матеріа-
лі) до комплексного стереологічного, що
повністю описує всю своєрідність мікро- і/
або наноструктури матеріалу на базі триви-
мірних моделей (наприклад, персептронно-
го або перколяційного типу) вірогідності,
які враховують й індивідуальність двови-
мірних міжфазних меж цієї структури, і
специфіку одно- і нульвимірних дефектів у
її фазових складниках. Тільки практична
реалізація математично строгої оптимізації
подібних, фізико-хімічних за своєю пер-
винною природою, функціональних залеж-
ностей дасть змогу остаточно сформулюва-
ти предмет матеріалознавчої науки.
Фізики і хіміки чимало зробили і роб-
лять для того, щоб зрозуміти структуру,
властивості й поведінку речовини у вигля-
ді різних мікро- і нанооб’єктів, цього фун-
даменту, на основі якого матеріалознавці
«проектують і будують» матеріали: метали,
сплави, кераміку, пластик і їхні різнома-
нітні композиції: метало-керамічні, метало-
по лімерні, керамо-керамічні і т. д. Відмін-
ність підходів у цьому разі очевидна. Для
фізиків і хіміків усі фізико-хімічні системи
цікаві, їхня (науковців) мета зводиться до
визначення корелятивних функцій «струк-
ту ра–властивість» для гомогенної або впо-
рядковано-гетерогенної системи. Матеріа-
лознавець розглядає все крізь призму соці-
альної корисності, його завдання — оптимі-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 10 67
зувати будову цієї сукупності й взаємо-
розташування мікро- і нанооб’єктів, які й
визначають поняття матеріалу для його
най ефективнішого практичного застосу-
вання на користь соціуму.
Повертаючись до аналізу рецензованого
видання, необхідно підкреслити, що, по-
при обмеженість ресурсів і можливостей,
автори і редактори гідно впоралися зі сво-
їм завданням. Підсумок їхньої діяльності —
унікальне зібрання всебічної інформації
щодо стану світової науки про матеріали —
метали, кераміку, композити і процеси їх
отримання — на межі тисячоліть. Прове-
дений творцями енциклопедичного видан-
ня аналіз розвитку матеріалознавства на
поточному етапі заслуговує на увагу всіх
дослідників, які пов’язані з використан-
ням нових матеріалів або безпосередньо
спеціалізуються на їх розробленні і прак-
тичному впровадженні. Той великий вне-
сок у матеріалознавство, який редактори і
автори видання зробили своєю творчою
працею, на мою думку, обов’язково реалі-
зується в працях наступного покоління
матеріалознавців, зміцнюючи зв’язок на-
родів і часів.
Ігор ШАБАЛІН,
професор Салфордського університету
Манчестер (Велика Британія)
|