Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2009
|
| Назва видання: | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26580 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск / Л. Левченко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 200-207. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26580 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-265802013-02-13T03:36:07Z Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск Левченко, Л. Проблеми політичного менеджменту 2009 Article Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск / Л. Левченко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 200-207. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1810-5270 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26580 uk Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми політичного менеджменту Проблеми політичного менеджменту |
| spellingShingle |
Проблеми політичного менеджменту Проблеми політичного менеджменту Левченко, Л. Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| format |
Article |
| author |
Левченко, Л. |
| author_facet |
Левченко, Л. |
| author_sort |
Левченко, Л. |
| title |
Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск |
| title_short |
Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск |
| title_full |
Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск |
| title_fullStr |
Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск |
| title_full_unstemmed |
Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск |
| title_sort |
конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск |
| publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Проблеми політичного менеджменту |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26580 |
| citation_txt |
Конформна поведінка особистості як реакція на груповий тиск / Л. Левченко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 200-207. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| work_keys_str_mv |
AT levčenkol konformnapovedínkaosobistostíâkreakcíânagrupovijtisk |
| first_indexed |
2025-07-03T06:16:19Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:16:19Z |
| _version_ |
1836605383261552640 |
| fulltext |
200
формування коаліцій до та після виборів та виокремлюються основні типи
коаліцій. Оскільки у цій статті проаналізовано та систематизовано погляди та
підходи провідних західних вчених на партійно-політичну відповідальність
коаліцій, на цій основі можна проводити подальше дослідження особливостей
відповідальності політичних партій в Україні не лише в контексті утворення
цих об’єднань, а й з точки зору форми правління, яка буде оптимальною для
нашої держави.
1. Шлоєр Б. Про більшість і меншість у парламенті ФРН // Парламентаризм
в Україні: теорія і практика: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч.
10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня
прийняття Конституції України: 26 черв. 2001 р. — К., 2001. – C. 122-126.;
2. Bawn R. Short versus Long Coalitions: Electoral Accountability and the Size
of Private Sector // American Journal of Political Science. – 2006. - Vol. 50, №
2. – P. 251-266.; 3. Blais A., Aldrich J. H., Indridason I. H., and Levine R. Do
Voters Vote for the Government?: Testing Downs’ Pessimistic Conclusion // Party
Politics. – 2006. – № 12. – P. 691-705.; 4. Cheibub J. A., Przeworski A., and Saiegh
S. M. Government Coalitions and Legislative Success under Presidentialism and
Parliamentarism // British Journal of Political Science. – 2004. – Vol. 234, № 4.
– P. 565-588.; 5. Golder S. N. Pre-Electoral Coalition Formation in Parliamentary
Democracies // British Journal of Political Science. – 2006. – Vol. 36, № 2. – P.
193-213.; 6. Goodin R. E., Werner G., and Sausgruber R. When to Coalesce: Early
versus Late Coalition Announcement in an Experimental Democracy // British
Journal of Political Science. – 2008. – Vol. 38, № 1. – P. 181-192.
Л. Левченко
КОНФОРМНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ
яК РЕАКЦІя НА ГРУПОВИЙ ТИСК
У широкому розумінні конформізм як форма політичної поведінки
характеризується підпорядкуванням людини соціальній групі.
Як зауважує І.Кон, «на рівні побутової свідомості цей феномен
зафіксовано давно в казці Г.-Х. Андерсена про голого короля» [3, с. 296].
Щоб позбавитися цього негативного відтінку, в науковій літературі
частіше говорять не про конформізм, а про конформність, або конформну
поведінку, маючи па увазі чи сто психологічну характеристику позиції
індивіда відносно пози ції групи, прийняття або неприйняття ним певного
стандарту ду мки, яка притаманна групі, ступінь підпорядкування індивіда
групо вому тиску [1; 2; 3; 6; 7, 8].
На характер поведінки суб’єкта політики здійснюють вплив різні
чинники. Серед них можна виділити:
а) внутрішні (їх носієм є власне суб'єкт політики);
б) зовнішні (вплив середовища на суб'єкт політики). Вони можуть
бути представлені через фактори свободи і насилля, які в заданому ними
201
континуумі мають й інші феномени
Можна виокремити наступні фактори, які визначають конформну
поведінку суб'єкта політики:
1) фрустраційна реакція;
2) особливості самосвідомості;
3) регламентація бажань і своїх потреб;
4) жорсткість етичної системи [4, с. 348].
Фрустраційна реакція виражається як людська слабкість, відчуття
безсилля, неможливість змінити хід подій в своєму власному житті, вплинути
на стан справ в організації, до якої вони належать, і в країні в цілому. Це
відчуття безсилля не може вважатися об'єктивним вираженням життєвих
реалій. Більшість людей недооцінюють ті, хай і невеликі, можливості для
зміни власного життя або впливу на ситуацію.
А.Деркач характеризує це явище таким чином: хоча політична ситуація
в суспільстві дійсно досить складна, є певні сту пені свободи, які суб'єкт
політики просто не використовує.
Аналогічний висновок може бути зроблений і відносно позиції людей
по відношенню до полити чних організацій — можливості дії на них явно
зменшуються. Отже, відчуття фрустрації характеризує не стільки особисту і
со ціальну ситуацію людини, скільки її сприйняття цієї ситуації [4, с. 349].
Другий чинник характеризує особливості самосвідомості. Серед них
можна виділити такі основні ознаки самосвідомості, як деіндивідуалізація
та деперсоналізація, відчуття залежності. Проаналізуємо кожну з цих ознак
особливостей самосвідомості суб’єкта.
Деіндівідуалізація виявляється в недостатньому відчутті своєї
індивідуальності, відмінності від інших. Це визначено особливостями
прийнятої системи виховання і соціалізації, своєрідним стилем образом думок,
діяльності, життя. Як показують дослідження, відчуття деіндивидуализації,
тобто схожості з іншими людьми, приводить до зростання жорстокості та
зниження тенденцій до взаємодопомоги.
Деперсоналізація у значної кількості людей формується та виявляється у
вигляді дій, що здійснюються в певних ситуаціях, коли вони свої особливості
приписують не собі, а як би комусь іншому або якійсь автономній частині
себе, за яку суб'єкт не несе моральної відповідальності. Такими ситуаціями
можуть бути не лише ситуації екстремальні, але і цілком буденні, пов'язані з
виконанням своїх функціональних або суспільних обов'язків.
Відчуття залежності поліягає в тому, що людині видається, що вона
не може змінити важливі обставини свого життя — змінити роботу, місце
проживання, створити нову сім'ю. Труднощі цих змін — безумовно, реаль ні
і серйозні — всіляко перебільшуються.
Третім чинником є регламентація своїх бажань і потреб. Значне число
людей не лише не роблять майже нічого для досягнення своїх цілей, але і
відмовляються від самих цих цілей — нічого не хочуть. Цінності спокою,
стабільності переважають над всіма іншими можливими винагородами, в
результаті людина заздалегідь відмовляється від елементарних матеріальних
202
і духовних благ, гарантуючи собі спокій і стабільність. Таким чином, ті
блага, прагнення, яких і є, в значній мірі, зовнішньою стимул-реакцією
до активності, знецінюються у свідомості суб'єкта і не можуть виступати
як підкріплення. У полегшеному варіанті відмова від бажань набуває
форми орієнтації лише на суто особисті або родинні блага — все інше
знецінюється.
Конформність констатується там і тоді, де і коли фіксується наявність
конфлікту між думкою індивіда і думкою групи і подолання цього конфлікту
на користь групи. Ступінь конформності — це ступінь підпорядкування
групі у тому випадку, коли зіставлення думок суб'єктивно сприймалося
індивідом як конфлікт. Розрізняють зовнішню конформність, коли думка
групи приймається індивідом лише зовні, а на ділі він продовжує чинити їй
опір, і внутрішню (інколи саме це і називається справжнім конформізмом),
коли індивід дійсно засвоює думку більшості. Внутрішня конформність і є
результат подолання конфлікту з групою на її користь [1].
Людська психіка має властивість економити час і сили. Так і тенденція
підпорядковуватися соціальним нормам фактично еко номить мислення:
все, що від нас вимагається в певній соціальній ситуації, – це бездумно
демонструвати соціально очікувану поведінку. «В.Чалдіні в роботі «Вплив»
наводить аргументи з приводу того, якою великою є роль соціальних норм
у спрощенні нашого життя і скорочення обсягу необхідних розумових
операцій. Така тенденція, на його думку, працює на нашу користь. Вже в
ранньому віці ми виявляємо, наскільки легше жити, якщо ми дотримуємося
соціальних норм і навчаємося це робити, практично не замислюючись» [3
с. 296].
Як зазначає Г.Андреєва, «…феномен групового тиску як один з механізмів
формування малої групи (точніше, входження індивіда у групу) неминуче
залишиться формальною характеристикою групового життя до тих пір, доки
при його виявленні не будуть враховані змістовні характеристики групової
діяльності, що задають особливий тип стосунків між членами групи».
Хоча у більшості випадків нашою реакцією буде майже автоматичне
підпорядкування соціальним нормам, безумовно, іс нують ситуації, коли
ми цього не бажаємо. Отже, якщо люди підпорядковуються, то це зовсім
не означає, що вони згодні з соціа льним договором. Люди змінюють свою
поведінку у відповіднос ті до соціальних норм, навіть якщо у дійсності вони
їх не сприй мають. Цей тип підпорядкування отримав назву поступливість
(бажання уникнути соціального покарання і завоювати соціальне схвалення),
а основу його складає нормативний тиск.
Поступливість - це тип підпорядкування соціальним нор мам, коли
людина не сприймає їх, проте приводить свою поведі нку у відповідність з
ними, щоб уникнути покарання і отримати соціальне схвалення [3, с. 297].
Тип підпорядкування соціальним нормам, коли людина з ними повністю
згодна — це схвалення та інтерналізація. Тип підпо рядкування соціальним
нормам, коли людина повторює дії ро льової моделі, є ідентифікація.
Уявлення, що пов'язані з іденти фікацією, можуть змінитися, якщо нова
203
ідентифікація змінить попередню. Ми можемо навести наступний приклад
зміни політичних уподобань у зв’язку зі зміною оточення. Людина підтримує
довгий час певну політичну силу, яку дуже поважають в її родині. Але з
переходом на нову роботу, в новий коликтив вона кардинально змінює свої
політичні уподобання. Змінилась її ідентифікація.
Конформність полягає не просто в тому, що індивід діє так само, як всі,
але в тім, що він піддається впливові загальної дії, тобто він поводиться не
так, як це буває, коли він наодинці. Конформність констатується там і тоді,
де і коли фіксується на явність конфлікту між думкою індивіда і думкою
групи та подо лання цього конфлікту на користь групи.
Таким чином, можна виділити декілька факторів, що складають
специфіку конформізму:
Конформістська поведінка є реакцією на тиск групи. Але цей тиск не
виражено у формі конкретної вимоги. По ведінка людини є добровільною.
Навпаки, наявність вираженої вимоги здатна спонукати людину до
нонконформістської реакції.
Конформізм веде до нівелювання, гомогенізації членів групи. Тиск
групи робить усіх рівними і безособленими. Натомість підпорядкування
вимозі, коли один наказує, а інший підкорюється, говорить про нерівність,
диференційовану структуру групи.
Конформістська поведінка не дає індивідові можливості перекласти
відповідальність за свої дії на інших, бо він не може визнати того факту,
що він пішов за групою. Навпаки, у випадку підпорядкування конкретній
особі, особливо, коли це має негативні наслідки, людина схильна перекласти
відповідальність на інших .
Але конформізм буває не завжди щирим. Конформіст схильний удавано
поділяти прийняті в групі пе реконання. Дані переконання можуть стосуватися
суджень про соціогенні па раметри (соціальні настанови, соціогенні потреби
тощо) і компе тентність (професійні, політичні, мистецькі, релігійні та інші
знання) особи, що долучилась до контактної групи і підпала під її соціальний
вплив.
Розрізняють дві форми конформності: внутрішню, особисту, і зовнішню,
публічну. У першому випадку, якщо йдеться про соціа лізацію, відбувається
дійсна мотивована інтеріоризація групової соціальної настанови або інших
параметрів під впливом оточую чих осіб як обґрунтованішої, а у другому
випадку — демонстра тивне підпорядкування нав'язуваній групою нормі,
правилу, су дженню з метою заслужити схвалення або уникнути осуду.
Сутність першої форми конформності є соціалізація особистості, а другої
форми — формальне прийняття судження групи, зали шаючись приховано
на своїй позиції. У будь-якому випадку оби дві форми конформності
слугують специфічним способом розв'язання усвідомленої суперечності
між особистим і доміну ючим в групі переконаннями на користь останньої:
підпорядко ваність груповій меті-потребі змушує дану особу шукати дійсної
або уявної згоди з нею [7, с. 258].
На нашу думку, ту важливо розглянути явище конформності,
204
досліджуваної за допомогою запропонованого американським психологом
С.Ашем методу «підставної групи». Він вперше експериментально
продемонстрував явище конформної поведінки піддослідної особи під
тиском групи: в одному з трьох випадків піддослідний, який прави льно
визначав довжину відрізка, порівнюючи її з іншими відрізками, відмовлявся
від своєї думки під тиском одностайної думки підставної групи про
помилковість його виміру. Пізніше було встановлено низку закономірностей
про конформність особис тості під тиском групи, а саме — схильність
піддослідного до конформності:
• зростає з розміром групи до трьох осіб;
• залежить від якісного складу членів групи — їх авторитету, ерудиції,
професійної належності тощо;
• залежить від одностайності членів групи щодо висловлюва ної думки і
знижується в разі наявності підтримки хоча б одного з її членів;
• знижується з віком;
• залежить від статі: у жінок вища, ніж у чоловіків.
За регулятивно-детерміністською парадигмою теорії особис тості
наведені закономірності схильності особистості до конформ ності є радше
за формою, ніж за змістом. Опір даної особистості тиску групи залежить
від зацікавленості її в тематиці діяльності та в принциповості, твердості
поглядів, глибині переконань і ві ри, тобто від відповідності сформованих
соціогенних потреб осо бистості в тематичній спеціалізації групи і ступеня
якості інте ріоризації соціальних настанов [7, с. 258-259].
«Людина може підпорядковуватися групі або для того, щоб бути
прийнятою, а не відштовхнутою нею, або тому, що вона прагне отримати
деяку інформацію. М.Дойч і X.Джерард назвали ці причини відповідно
нормативним і інформаційним впливом» [3, с. 298].
Термін «нормативний вплив» описує механізм того, як людина змушена
підлаштовуватися під суспільні або групові соціальні нор ми, щоб суспільство
її не відштовхнуло. Соціальні норми — це основні правила, що визначають
поведінку людини в суспільстві.
Групові норми за своєю суттю є уявленнями, що вироблені членами
групи в процесі їх життєдіяльності про належні для даної групи способи
поведінки. Всі групові норми є соціальними норма ми, тобто являють
собою моделі, зразки, еталони належної з точки зору суспільства в цілому і
соціальних груп та їх членів поведінки.
У всіх суспільствах існують норми, яка поведінка буде до речною для
членів даного суспільства. Деякі з цих норм визна чаються всіма членами
суспільства (правові закони), інші варію ються від групи до групи (наприклад,
електоральна орієнтація). В неформаль них об'єднаннях, наприклад, існують
норми і правила, які діють тільки в цих об'єднаннях.
Політичні норми — це загальноприйняті, а також встановлені державою
обов’язкові правила й порядок загального характеру, покликані сприяти
регулюванню політичних відносин і забезпеченню їх зміни та розвитку.
Основною функцією політичних норм є регулятивна функція [5, с. 419]. Тому
205
очевидно, що норми є дуже сильним фактором, що впливає на поведінку
людини. Це видно хоча б з того, що відбувається з людьми, які порушують ці
норми: інші члени групи починають уникати їх, а інколи, в крайніх випадках,
навіть примушують їх вийти з групи. Всі прояви поведінки членів групи
сприймаються, оцінюються, рег ламентуються у відповідності до соціальних
норм.
Для того щоб стимулювати нормативну поведінку і знижу вати імовірність
появи ненормативності як масового явища, в кожній групі створюється і діє
система санкцій. «Санкції — це ме ханізм, завдяки якому група «повертає»
свого члена на шлях до тримання норм» [3, с. 298]. Санкції можуть бути двох
типів: заохочувальні та каральні, позитивні та негативні. Система санкцій
призначена не для того, щоб компенсувати недотримання норм, а для того,
щоб забезпечити дотримання норм. Дослідження групових са нкцій потребує
конкретного аналізу конкретних груп, бо зміст санкцій повинен відповідати
змістові норм, а такий аналіз немо жливо зробити без аналізу конкретних
властивостей групи.
Уявлення про те, що значна частина нашої поведінки прямо залежить
від соціальних норм і соціального контексту, давно при йнято наукою.
Соціальні психологи вважають, що більшість людей дотримується того, щоб
їх поведінка відповідала моделям, які схвалюються суспільством.
Нормативний вплив зумовлено сукупністю зовнішніх фак торів, а
інформаційний — внутрішніми факторами. Серед зовніш ніх факторів
найбільш дієвими є санкції (фізичне покарання, не схвалення, антипатія
тощо), які застосовує група по відношенню до «відступників». Більшості
людей не подобається інакомислення, сприймаючи його як загрозу їх
самосвідомості. У індивідів, об'єднаних в групи, ступінь нетерпимості до
інакомислення підси люється багаторазово. Це надає впевненості у своїй
абсолютній правоті, а з іншого боку – породжує неприязнь, агресію до тих,
хто не дотримується групових норм.
Ефект відторгнення інакомислення в групі було продемонс тровано
в експериментальному дослідженні соціального психо лога С.Шехтера.
Експериментальна група нарахову вала дев'ять осіб, троє з яких були
«підставними». Між підстав ними досліджуваними було розподілено такі
ролі: один – конфо рміст, що завжди погоджувався з шістьма справжніми
піддослід ними; другий був «перебіжчиком», що спочатку сперечався з
групою, а потім, піддавшись тиску групи, поступався їй. Третій грав роль
«дисидента», що постійно не погоджувався з більшістю.
За сценарієм експерименту серед його учасників проводилася дискусія з
приводу того, як суворо необхідно покарати неповноліт нього правопорушника.
Після закінчення дискусії учасники взаємно оцінювали один одного. Всі
досліджувані, що брали участь в експе рименті, найбільш негативну оцінку
надавали «дисидентові», а най більш позитивну - «конформістові». Члени
групи не бажали мати ніяких стосунків з «дисидентом» і на майбутнє [3, с.
299].
Отже, відсутність згоди з більшістю закінчувалася для «ди сидента»
206
ізоляцією. В реальному житті у більшості людей є страх опинитися в ізоляції,
тому індивіди віддають пере вагу тому, щоб дотримуватися норм групи. В
даному випадку конформізм є наслідком нормативного соціального впливу.
Інформаційний вплив зумовлений тим, що людина, розши рюючи знання
про себе і світ, прагнучи зрозуміти, якої позиції потрібно дотримуватися в
тих чи інших соціальних питаннях, спирається на інформацію, що надається
їй оточенням, групою. Отже, в разі інформаційного впливу здійснюється
підпорядку вання людини групі не тому, що вона боїться осудження з боку
інших, а тому, що без орієнтації на думку інших людина не знає, як правильно
поводитись.
Орієнтація на знання інших сприяє адаптації людини у світі, який
створено людьми і без них не піддається розумінню. Р.Чалдіні зазначає
таку особливість: щоб визначити, що саме є правильним, ми прагнемо
дізнатися, що вважають правильним інші, а свою пове дінку ми вважаємо
правильною тільки до тих пір, поки спостерігає мо її у оточуючих. Він назвав
це соціальною перевіркою. У теорії соціального порівняння Л.Фестінгер
доводить надзвичайно велику роль процесу порівняння у формуванні
самосвідомості особистості, що відбувається на основі інформації про свою
«правильну» поведінку. Тому людина потребує знань про те, як їй потрібно
поводитись [3, с. 300].
Цю інформацію вона може отримати, лише порівнявши себе з іншими
людьми. Зіставивши свою поведінку з поведінкою ін ших людей, індивіди
отримують упевненість, відчуття безпеки і передбачуваності світу. Отже, інші
люди, група виступає для ін дивіда еталоном правильності, що формує його
самосвідомість. Тому чинником, що зумовлює внутрішню конформність, є
інфо рмаційний вплив.
Узагальнюючи різні точки зору на природу конформної поведінки
можна зробити висновок щодо головних чинників, які її викликають.
Конформна поведінка виникає тільки у разі конфлікту (реального чи уявного)
між індивідом та суспільством/групою. Вона виникає тільки в ситуації
тиску (впливу групи). При цьому важливим є те, що цей тиск здійснюється
не як пряма погроза, а саме як психологічна дія. На конформну поведінку
впливають внутрішні та зовнішні чинники. Конформізм веде до нівелювання,
гомогенізації членів групи. Найсильніше соціальний вплив здійснюється в
умовах ре ферентної групи, яка виступає для індивіда еталоном у поведінці.
На нашу думку, важливо зазначити, що конформний стиль поведінки
виявляється у найгостріших і конфліктних для індивіда ситуаціях.
Психологічним проявом конформізму в такій ситуації є слухняне приєднання
до позиції більшості, сліпа віра у правильність цієї позиції. В політиці цей
вибір відбувається дещо свідомо. Індивід або ж група (партія, організація,
рух) приєднуються до позиції більшості заради певної мети. Передусім
такою метою виступає влада, можливість впливу, або ж просто власний
спокій та безпека.
207
І. Хоржевська
ОСОБИСТІСНІ зМІНИ ФАхІВЦя яК НАСЛІДОК
ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ
В умовах демократизації суспільства багато людей з консервативними
поглядами не змогли адаптуватися до нових умов життя, в основному
через занадто швидкий перехід у нову систему відносин, і в такий спосіб
залишилися на задвірках розвитку ринкових відносин, в яких можливості
окремої людини цінуються вище, ніж одноманітні й безперспективні
зусилля мікрогрупи, де люди перестали бути взаємозамінні, а стали цінними
залежно від їхніх професійних можливостей і прагнення до самореалізації.
На сучасному етапі свого формування соціальний простір породжує безліч
проблем, що заважають активній життєдіяльності особистості, як соціальних,
так і психологічних. Однією з таких проблем є професійна деформація.
Професійною деформацією в психологічній літературі частіше
називають негативне соціальне явище, що проявляється в різних моделях
поведінки особистості й впливає на її службову діяльність.
На сьогоднішній день проблемі професійної деформації як негативного
явища присвячено чимало досліджень. Так ряд авторів пов'язують це явище
з негативними змінами соціально-психологічної структури особистості, які
заважають успішному здійсненню професійної діяльності (Александров Ю.В.
[1; 2], Р.М. Грановська [12], Л.Н. Корнєєва [22], Г.Г. Романович [47]). На думку
інших авторів, професійна деформація викликає небажане перетворення
психічних характеристик індивіда (Д.П. Котов [23], В.С. Медведєв [30], Г.Г.
Шиханцов [58]). Ці перетворення спричиняють зміни в негативну сторону
професійних можливостей особистості та її схильностей.
Разом з тим, проведений аналіз свідчить, що проблемі професійної
деформації у прикладних – медичних, педагогічних, психологічних
1. Андреева Г.М. Социальная психология //http://www.vuzlib.net/
beta3/html/1/20322/ 2. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие.
История, теория и современная практика. - К.: Абрис, 1994. - 168 с. 3.
Москаленко В.В. Психологія соціального впливу. Навчальний посібник
для вузів/ В.В.Москаленко. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 448 с. 4.
Политическая психология: Учебное пособие для высш. школы / Под. общ. ред.
А.А.Деркача, В.И.Жукова, Л.Г.Лаптева. – М.: Акад. Проект; Екатиринбург:
Деловая книга, 2001. – 859 с., с. 347]. 5. Політологічний енциклопедичний
словник /Упорядник В.П.Горбатенко; За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна,
В.П.Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – С. 564. 6.
Тиллих П. Мужество быть //psylib.org.ua/books/tillp01/index.htm 7. Циба В.Т.
Системна соціальна психологія. Навчальний посібник для вузів/ В.Т.Циба. –
К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 328 с. 8. Фромм Э. Человек для себя:
Исследования политических проблем этики/ Э.Фромм, пер. Л.А.Чернышева.
– Минск.: Коллекция, 1992. – 253 с.
|