Інтернет як нова технологія передачі інформації
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2009
|
| Назва видання: | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26598 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інтернет як нова технологія передачі інформації / В. Недбай // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 274-281. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26598 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-265982013-02-13T03:36:24Z Інтернет як нова технологія передачі інформації Недбай, В. Проблеми політичного менеджменту 2009 Article Інтернет як нова технологія передачі інформації / В. Недбай // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 274-281. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1810-5270 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26598 uk Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми політичного менеджменту Проблеми політичного менеджменту |
| spellingShingle |
Проблеми політичного менеджменту Проблеми політичного менеджменту Недбай, В. Інтернет як нова технологія передачі інформації Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| format |
Article |
| author |
Недбай, В. |
| author_facet |
Недбай, В. |
| author_sort |
Недбай, В. |
| title |
Інтернет як нова технологія передачі інформації |
| title_short |
Інтернет як нова технологія передачі інформації |
| title_full |
Інтернет як нова технологія передачі інформації |
| title_fullStr |
Інтернет як нова технологія передачі інформації |
| title_full_unstemmed |
Інтернет як нова технологія передачі інформації |
| title_sort |
інтернет як нова технологія передачі інформації |
| publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Проблеми політичного менеджменту |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26598 |
| citation_txt |
Інтернет як нова технологія передачі інформації / В. Недбай // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 274-281. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| work_keys_str_mv |
AT nedbajv ínternetâknovatehnologíâperedačíínformacíí |
| first_indexed |
2025-07-03T06:17:55Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:17:55Z |
| _version_ |
1836605480222326784 |
| fulltext |
274
ступеня кандидата юридичних наук. – Харків, 2001. – С. 12. 15. В.Лаврик.
Проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні
// Проблеми трансформації територіальної організації влади. Збірник
матеріалів та документів / Науковий редактор: М.Пухтинський. – К.: Атіка,
2005. – С. 273-280 16. В. Рубцов До аналізу пропозицій щодо розвитку
законодавства про місцеве самоврядування. 06.02.2003, 08:08 // http://www.
lawyer.org.ua/?w=r&i=5&d=243 17. Кампо В.М. Політичні моделі місцевого
самоврядування: європейський та український досвід. – У зб. Муніципальний
рух: новий етап розвитку: Матеріали УІІ Всеукр. муніципал. слухань
“Муніципал. рух в Україні – 10 років розвитку” (6-8 вересня 2001 р., м.
Бердянськ) / За заг. ред. М. Пухтинського. – К.: Логос2002. – С. 359-364. 18.
Наприклад, в країнах Центральної і Східної Європи оплата праці керівників
органів місцевого самоврядування у десятки разів перевищує відповідну
оплату в Україні. Мери деяких центральноєвропейських міст отримують 4-6
тис. дол. США у місяць, тоді як міські голови рівновеликих міст в Україні
– 800-1000 грн. Про дешеве управління, наприклад, див.: Кривко М. Чи
ефективне дешеве управління? // Урядовий кур’єр, 19 листопада 2002 р.
№215. – С. 7. 19. Конституційна реформа та консолідована демократія: роль
громадянського суспільства, влади та опозиції Матеріали до конференції.
- Лабораторія законодавчих ініціатив. – Київ. – 2008 р. 20. Кампо В.М.
Політичні моделі місцевого самоврядування: європейський та український
досвід. – У зб. Муніципальний рух: новий етап розвитку: Матеріали УІІ
Всеукр. муніципал. слухань “Муніципал. рух в Україні – 10 років розвитку”
(6-8 вересня 2001 р., м. Бердянськ) / За заг. ред. М. Пухтинського. – К.: Логос,
2002. – С. 359-364.
В. Недбай
ІНТЕРНЕТ яК НОВА ТЕхНОЛОГІя ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ
ХХ століття стало поштовхом для створення нових форм комунікації.
Останню в цьому процесі стадію визначають як дигіталізацію шляхів передачі
інформації. Важливу роль при цьому відіграє Інтернет. Актуальність статті
визначається тим, що з одного боку, можна говорити про виникнення нового
інформаційного засобу, з іншого боку - про початок інтеграційного процесу
різних сфер і систем масової інформації, суттєве збільшення кількості
комп'ютерів, телекомунікацій і класичних систем масової інформації. При
цьому мережна комунікація стає інноваційною ланкою.
У сучасному глобалізованому світі та медіа-культурі, які, не в останню
чергу, перетворюються за допомогою Інтернету, існує стратегічна потреба
в проведенні досліджень Інтернету як нового засобу масової комунікації.
У науковій літературі Інтернет визначається як «особливе технологічне
середовище, що дозволяє використовувати всі існуючі раніше символічні
системи й забезпечує доступ до будь-якої інформації, яку можна зафіксувати
з їхньою допомогою... він прагне скасувати будь-яку своєрідність. Інтернет
275
глобалізується: він претендує на все й намагається «склеїтися» з усіма
сферами людської активності» [1, p.37].
Інтернет, задуманий як нова технологія передачі інформації, швидко
трансформувався в принципово нове явище (як це відбулося у свій час із
«бездротовим телеграфом» - радіо). Розпочатий в 1990-х рр. вибухоподібний
розвиток «світової павутини» - глобальної мережі комп'ютерів, пов'язаних
між собою за допомогою новітніх комунікаційних технологій - призвів до
того, що вже в середині 1990-х років мільйони людей одержали доступ до
неймовірно великих мережних інформаційних ресурсів. До початку 2005 р.
доступ до Мережі мали близько 600 млн. осіб у всьому світі, а в наступні 5
років до них приєднаються ще 900 млн.
Лідируючі позиції в розвитку мережних комунікацій і у використанні
Інтернету на межі минулого й нинішнього століть займали Скандинавські
країни й США. Якщо на початку 1990-х рр. доступ до мережних
інформаційних ресурсів мало в основному вузьке коло вчених, бізнесменів,
фахівців і чиновників, то в 2005 р. в одному тільки китайському секторі
глобальної Мережі налічується 100 млн. користувачів.
Україна за рівнем проникнення Інтернету (10-12%) займає передостаннє
місце в Європі, випереджаючи лише Албанію, тоді як середній рівень
користування Інтернетот в Європі - 39,8%. І це при тому, що на Всесвітньому
саміті з питань інформаційного суспільства Інтернет визнано центральним
елементом інфраструктури інформаційного суспільства й у цьому сегменті
ринку в Україні працює близько 500 операторів (провайдерів). Доходи від
надання послуг доступу в Інтернет склали в 2006 р. тільки 1058,1 млн. грн.,
або 2,2% від загального обсягу ринку інформаційно-телекомунікаційних
технологій. Доступ до мережі Інтернет усе ще переважно здійснюється
за технологією комутованого з'єднання, що пов'язане з відсутністю
високошвидкісних ліній зв'язку по всій країні, причому в містах ситуація
набагато краща, ніж у селах [2].
На думку аналітиків дослідницької групи Deutsche Bank Research,
розвиток інформаційних технологій привів до нової ери мас-медіа. «Із
часів винаходу друкованого верстата принципи роботи ЗМІ залишалися
незмінними: інформація йшла від професійних медіавиробників до пасивних
медіаспоживачів. Однак нинішні технології призвели до фундаментальних
змін», - говориться в доповіді. Можливість легкого й швидкого доступу
в Інтернет, поява соціальних мереж, також називаних Web 2.0, у яких
користувачі самі створюють контент, перетворює медіакористувачів у
медіавиробників [3].
Предметом наукової дискусії стало питання про те, яким засобом є
Інтернет: інформації або комунікації? Так, деякі дослідники називають
Інтернет «четвертим ЗМІ», новим видом ЗМІ тощо. Здається, Інтернет
є все-таки засобом масової комунікації. І от чому. Як відомо, Інтернет не
обмежується новинною інформацією, у ньому перебуває маса особистих
сторінок, Інтернет-магазинів.
На думку А. Соколова, «Інтернет - глобальна соціально-комунікаційна
276
комп'ютерна мережа, призначена для задоволення особистісних і групових
комунікаційних потреб за рахунок використання телекомунікаційних
технологій» [4, c.23].
Виділяються наступні основні риси Інтернету як засобу комунікації:
унікальність (відсутність аналогів за ступенем охоплення й можливістю
звертання до масової аудиторії); відкритість (потенційна можливість будь-
якого представника світового співтовариства виступати як споживачем
інформаційних ресурсів, так і їхнім виробником або транслятором);
глобальність (відсутність національних або будь-яких інших способів
дискримінації людей за ступенем доступу до інформації); нелінійність
(альтернативність або багатоваріантність шляхів розвитку глобальної
мережі в цілому, а також окремих її сегментів); складність (наявність
великої кількості комунікативних каналів, що переплітаються, виступаючих
альтернативними джерелами інформації); інтегрованість (взаємопов'язаність
окремих елементів мережі в єдине ціле). Основними соціальними
наслідками впровадження Інтернету в інформаційний простір А.І.
Ненашев вважає: віртуалізацію соціальних комунікацій (глобальні мережі
забезпечують оперативний доступ до інформації, що дозволяє вирішувати
виникаючі питання без безпосередньої присутності); збільшення кількості
комунікативних каналів (плюралізація джерел інформації й виникнення
конкурентної боротьби між постачальниками інформаційних послуг);
посилення фактора інтерактивності в процесі комунікації (можливість
користувача Інтернет-комунікації самостійно вибирати спектр власних
мережних контактів і використовуваних комунікативних каналів) [5, c.17].
Ключове питання при оцінці ролі інформаційних технологій для
демократії полягає в тому, наскільки уряди й громадянське суспільство
навчаться використовувати можливості, надавані новими каналами
інформації й комунікації, щоб просувати й підсилювати базові
представницькі інститути, що поєднують громадян і державу. При такому
розгляді можливості для суспільної участі, створювані за допомогою нової
технології, безумовно важливі, але Інтернет здатен і генерувати інформацію,
підсилюючи прозорість, відкритість діяльності та відповідальність владних
органів національного й міжнаціонального рівнів, а також зміцнювати
канали інтерактивного спілкування між громадянами й посередницькими
інститутами. Це особливі функції, багато з яких Інтернет реалізує краще,
ніж будь-які інші засоби. Зокрема Інтернет міг би:
- надати засоби, які більше підходять для взаємодії в політичних
кампаніях партіям меншості, ніж традиційні засоби інформації (газети,
радіо, телебачення);
- забезпечувати ширший одноразовий доступ до інформації (у тому числі,
до офіційних документів і поточних законодавчих ініціатив і пропозицій)
для журналістів;
- сприяти посиленню внутрішньої організації партій і взаємодії членів
партій [6, с.102].
Таким чином, поява Інтернету - нового інтерактивного каналу масової
277
комунікації - вплинула на політичну практику. Перші досліди з застосування
Інтернет-технологій у політиці як засобу передвиборчої агітації й пропаганди
відносяться до початку 1990-х років. В 1993 р. почався процес проникнення
в кіберпростір державних структур. Саме цього року в США з'явився
перший офіційний державний Інтернет-сайт, що належить Білому дому.
У федеральних органах влади Сполучених Штатів з’явилася електронна
пошта, а до 1998 р. робота з нею стала загальноприйнятною практикою.
Не буде перебільшеним твердження про те, що Інтернет змушує
переосмислити класичні визначення й категорії комунікативістики. Тому
міркування про те, що Інтернет є засобом масової комунікації приводять до
висновку про те, що слова “масовий” і “засіб” не мають абсолютно точного
визначення. Визначення залежить від ситуації. Відразу з’являється ряд
питань: що таке масова аудиторія, що таке засоби комунікації, яким чином
можна передавати повідомлення?
Що стосується поняття “масовості аудиторії”, то С. Московичі
висловлює точку зору, відповідно до якої оформлений із затвердженням у
провідних країнах світу загального виборчого права суб’єкт політичної
дії - “народ-виборець”, який охоплює собою всіх правоздатних громадян,
сьогодні багато в чому втратив кількість “маси” у її традиційному розумінні.
Суспільство все більше й більше індивідуалізується, і раніше зосереджена
маса стає нематеріальною, розпорошеною, “домашньою”. Таким чином,
сьогодні вже варто говорити не про масу, а про “публіку або, скоріше, про
публіки: читачі, слухачі, телеглядачі. Залишаючись кожний у себе вдома,
вони існують усі разом” [7, c.238].
Як свідчить практика, раніше виборці не проявляли схильності
збиратися разом для обговорення питань публічної політики й вироблення
владних рішень, і їхня активність, як правило, зводилася до формального
голосування на виборах. Однак інформаційно-комунікаційні технології
змінили ситуацію. Що дало привід деяким дослідникам даних проблем
говорити про формування так званої цифрової публіки. Якщо порівняти
цифрову аудиторію з виборчою, описаною С. Московичі, котра складається
з відчужених один від одного індивідів, то перша спілкується між собою
й проявляє певну здатність до самоорганізації й прийняття самостійних
рішень.
Інтернет є різнобічним ЗМІ, що створює безліч форм комунікації. М.
Морріс виділяє їх чотири:
1) асинхронна комунікація “один на один” (електронні листи);
2) асинхронна комунікація “багатьох з багатьма” (наприклад, мережа
Юзернет: зведення, аркуші розсилань, де потрібна згода на розсилання або
пароль, для входу в програму, в якій повідомлення стосуються певних тем);
3) синхронна комунікація “один на один”, “один і трохи”, “один з
декількома” будується навколо якої-небудь конкретної теми, наприклад,
рольові ігри, чати;
4) асинхронна комунікація, де зазвичай користувач намагається
розшукати сайт для одержання певної інформації й тут можна зустріти
278
комунікацію “багато хто й один”, “один на один”, “один і багато хто” (веб-
сайти, гороскопи) [8, p.42].
Якщо порівняти Інтернет із традиційними засобами масової інформації,
то можна виявити наступні його переваги:
- мультимедіа - Інтернет має можливість об’єднати візуальні, звукові,
друковані й відео-аспекти інших ЗМІ, ціна пересилання листа електронною
поштою набагато нижча пересилання за допомогою звичайної пошти;
- персоналізація - Інтернет забезпечує необхідною інформацією на будь-
якому рівні зацікавленості індивідуумів або груп людей; у цьому випадку
доставка може бути забезпечена відповідно до переваги користувачів через
персоналізацію змісту, розсилання електронною поштою й кабельним
телебаченням;
- інтерактивність - Інтернет пропонує діалог, а не монолог, який
передбачається традиційними ЗМІ. Взаємодія, діалог і зворотний зв’язок
між сотнями користувачів можливі через електронну пошту, інформаційні
табло, форуми, чати й телеконференції;
- відсутність посередників - Інтернет дає можливість прямого доступу
уряду до населення й навпаки, населення до влади, без втручання й
маніпуляції з боку ЗМІ.
Слід зазначити, що Інтернет-спілкування - це не тільки спілкування
людей один з одним за допомогою Глобальної мережі, але також
спілкування людини з комп’ютером. На думку ряду дослідників, дана
обставина є корінною відмінністю комп’ютерної комунікації від усіх
попередніх історичних типів соціальної комунікації. Так, з погляду А.В.
Соколова, головна відмінність наступаючої комп’ютерної фази полягає не
в опосередкованості екраном (воно вже є на рівні кінематографа), а у факті
спілкування людини безпосередньо з машиною. Таким чином, саме діалог
“людина-ЕОМ” визначається як головна відмінність електронної комунікації
від усної або документальної [9, с. 23].
На думку, наприклад, канадського філософа П’єра Леві - автора книги
“Колективний розум”, Інтернет став місцем реалізації утопії колективного
розуму: “у просторі знання - там, де розчиняються бар’єри та кордони,
живуть колективні розуми, колективна уява в стані перманентної динамічної
реконфігурації. Колективні розуми створюють нові мови-мутанти,
конструюють віртуальні всесвіти, кіберпростір, у якому вони шукають
небувалі форми комунікації” [10, c. 41].
С. Туронок вважає, що Інтернет може сприяти суспільному розвитку
завдяки своїм унікальним можливостям: крім згаданої географічної
дистанції, анонімний характер Інтернет-комунікації дозволяє переборювати
расові, вікові, статеві й фізичні перешкоди, відкриває якісно новий спосіб
асинхронних комунікацій, знімаючи у свою чергу обмеження часових
поясів і порядку денного. Інтернет-комунікації мають також чіткий “ефект
запам’ятовування” завдяки можливості запису повідомлень. На цих базових
тезах будується розгорнута схема додаткових можливостей: сприяння
взаєморозумінню, толерантності й готовності прийняти чужі погляди й
279
відмінності; вироблення загальних цінностей [11, c. 60].
М. Грачов справедливо вважає, що використання Інтернет-комунікації в
діяльності політичних партій дозволяє домогтися не тільки значного зниження
витрат на передачу інформації від керівних органів до місцевих осередків і у
зворотному напряму, але й істотного підвищення ролі первинних організацій
і рядових членів у внутрішньопартійному житті, розширення можливостей
їх участі у формуванні політики, зокрема, через публічне обговорення
проектів прийнятих рішень у режимі реального часу. “Інтернет-форуми, що
мають очевидну перевагу над традиційними друкованими виданнями, варто
розглядати як перспективний засіб забезпечення ефективного зворотного
зв’язку й прямого діалогу партій зі своїми прихильниками, особливо в
періоди підготовки й проведення виборчих кампаній. Не виключено, що
в недалекому майбутньому Інтернет дозволить партіям відмовитися й від
традиційної форми проведення конференцій і з’їздів, коли замість звичної
просторово-тимчасової локалізації делегатів для обговорення й прийняття
відповідних рішень буде використовуватися інтерактивна комунікація
представників регіональних партійних відділень, “віддалених” один
від одного в просторовому відношенні. Принаймні, технології, що вже
зараз існують, роблять проект подібного “віртуального з’їзду” цілком
реалістичним” [12, c. 254]. Як свідчить практика, функції партійних з’їздів,
а також інших заходів, пов’язаних із презентацією політичних подій, все
частіше виконують медіа. Вважається очевидним, що співвідношення між
політикою й медіа змінилося. На думку багатьох спостерігачів, сьогодні
теми політичних дебатів визначають медіа.
Як пишуть дослідники, “Наше співтовариство характеризується
особливо інтенсивним використанням інформаційної й комунікативної
техніки взагалі й “Інтернету” особливо. Якщо колись були сумніви в потребі
Інтернету - занадто мало видимості, корисних даних і багато анархії, - то тепер
розвилася його власна динаміка, яка призвела до того, що уряди, промислові
підприємства, об’єднання, університети, наукові установи й навіть класичні
ЗМІ вже не можуть собі дозволити бути не представленими в Інтернеті. Тим
самим він досяг нової якості системи комунікації, спрямованість розвитку
якої важко переоцінити” [13, c.108].
Викладене дозволяє зробити висновок про те, що Інтернет не став новим
інформаційним середовищем, вільним від законів масової комунікації. У той
же час, синтезуючи масовий, груповий і особистий типи комунікації, Інтернет
створює принципово новий і унікальний її вид. Виявилася така тенденція, як
збільшення кількості інтерактивних мережних співтовариств і користувачів,
які займають в Інтернеті активну комунікаційну позицію. Зростає рівень
комунікативної свободи - за наявності досить невеликих ресурсів будь-який
користувач може долучитися до різноманітних віртуальних співтовариств.
Росте й частка людей, включених в активні форми мережної соціальної
поведінки. У країнах з розвиненою інформаційною інфраструктурою без
активної роботи з віртуальними співтовариствами, немислимі політичні й
будь-які інформаційні кампанії.
280
Незважаючи на те, що безпосередньо в мережні комунікації включено
не більше однієї десятої населення України, логіка мережних комунікацій
починає формувати характер усіх комунікаційних процесів, у тому числі й
масових комунікацій. У першу чергу, це визначається тим, що лідери думок у
переважній своїй більшості, вже належать до співтовариств, представлених у
Мережі. Головним є не формальна приналежність до мережних співтовариств,
а функціональна залежність від організації їх комунікацій.
Домінуючими стають мережні технології, що діють за принципом
взаємодії всіх з усіма, за яким будь-який учасник інформаційного обміну
одночасно стає й споживачем інформації, і її виробником. Ця можливість,
зумовлена постіндустріальним розвитком ІT -технологій, підкріплюється
стійким бажанням людини стати активним учасником комунікативного
процесу.
Не існує прямого зв’язку між ступенем технічного встаткування, його
інтерактивністю й рівнем демократичності ЗМК. Систему комунікації
можна вважати демократичною, коли вона є не лише технічно і технологічно
сучасною, але й відповідає іншим демократичним вимогам, таким як
правовий і моральний контроль суспільства над діяльністю ЗМІ, забезпечення
справжнього плюралізму думок, прямий контакт між відправниками й
одержувачами інформації, децентралізація інформаційних каналів, повага
свободи слова й конфіденційності приватного життя.
Можна зробити висновок, що жодна політична сила, жоден кандидат
у представницькі загальнонаціональні політичні органи не доможеться
істотного успіху в політиці, якщо не буде активно використовувати
інноваційні медіа-технології політичної комунікації.
Активне освоєння Інтернету політичними учасниками призводить до
формування глобального політичного ринку, на якому вільно поширюється
продукція будь-якої спрямованості. В результаті цього відбувається
формування глобальних політичних співтовариств і організацій, що не
мають національно-державних юрисдикцій Таким чином, логіка розвитку
й функціонування мережних комунікацій починає формувати характер усіх
комунікаційних процесів, у тому числі й масових комунікацій.
У той же час доводиться визнати, що розвиток політичних комунікацій
в епоху інформаційної революції не тільки не призвів до “прозорості”
політичного процесу, але навпаки потоки інформації стають усе більш
неконтрольованими, правдивість, точність і коректність відомостей
практично ніким не перевіряються, що підсилює маніпулятивні можливості
ЗМІ. В Інтернеті сьогодні можна pecnhenb найрізноманітніші політичні
заклики, неперевірену інформацію про поведінку та дії політичних лідерів.
Зрештою, Інтернет-технології суттєво впливають на політичну свідомість і
поведінку людей.
1. Михайлов В.А. Особенности развития информационно-
коммуникативной среды современного общества / В.А. Михайлов, С.В.
Михайлов // Актуальные проблемы теории коммуникации. – СПб.: Изд-
во СПбГПУ, 2004. – С.34-52. 2. Кабмин: стан та розвиток інформатизації
281
в Україні за 2007 р. Доповідь Кабінету Міністрів України Верховній Раді
України [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.topforum.org.
ua/viewtopic.php?p=2246. 3. Новая эра масс-медиа. Медиаиндустрия стоит
перед величайшим потрясением со времен Гуттенберга [Электронный
ресурс] - Сайт Мультимедийные презентации. – Режим доступа: http://www.
prezentation.ru/news/news_18_10_06_4.html. 4. Соколов А.В. Метатеория
социальной коммуникации / А.В. Соколов. – СПб.: Издательство Михайлова
В.А., 2001. – 368 с. 5. Ненашев А.И. Информационное пространство
современного общества: коммуникационный аспект: автореферат дис.
на соискание науч. степени канд. фил. наук: спец. 09.00.11 «Социальная
философия по философским наукам» / А.И. Ненашев. – Саратов, 2008. – 20 с. 6.
Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе:
перспективные направления исследований / М.С. Вершинин // Актуальные
проблемы теории коммуникации : сборник научных трудов. – СПб.: Изд-во
СПбГУ, 2004. – С.98-107. 7. Московичи С. Век толп. Исторический трактат
по психологии масс. / С. Московичи ; [пер. с фр]. - М.: Центр психологии и
психотерапии. 1998. – 480 с. 8. Moris M. The Internet as Mass Medium / М. Moris,
С. Ogan // Journal of Communication. – 1996. – Vol.46. - № 1. 9. Соколов А.В.
Введение в теорию социальной коммуникации : учебное пособие для вузов
/ А.В. Соколов. – СПб.: СПбГУП, 1996. – 320 с. 10. Алексеева А.О. Новые
интерактивные медиа в контексте теорий информационного общества: дис…
кандидата филол. наук: спец. 10.01.10 «Журналистика» / А.О. Алексеева. –
М., 2006. – 169 с. 11. Туронок С.Н. Интернет и политический процесс / С.Н.
Туронок // Общественные науки и современность. – 2001. - № 2. – С.51-63.
12. Грачев Г.В. Информационно-психологическая безопасность личности:
состояние и возможности психологической защиты / Г.В. Грачев. – М., 1998.
- С.267 с. 13. Шарков Ф.И. Аудитория и мониторинг СМИ / Ф.И. Шарков,
В.И. Баранова // Социологические исследования. – 2005. - № 10. – С.106-
111.
М. Медведчук
ІНТЕРНЕТ-ТЕхНОЛОГІЇ яК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННя
ІМІДЖУ КАНДИДАТА ПІД ЧАС ВИБОРЧИх КАМПАНІЙ
ХХІ століття – це століття введення нових технологій, пов’язаних з
глобальною мережею Інтернет, в різні галузі життєдіяльності людини.
Інтернет-технології являються достатньо ефективними із-за своєї
доступності та впливовості і постійному збільшенню Інтернет-аудиторії.
З недавнього часу Інтернет, як в Росії, так і в Україні, став
використовуватися не лише як одна із комп’ютерних технологій, але й як
повноцінний інструмент політичної пропаганди й реклами, що мають
велике значення для формування іміджу кандидата. Зона впливу всесвітньої
комп’ютерної павутини являється набагато більшою, ніж можна уявити, так
як значна кількість людей отримує необхідну інформацію про політика з
|