Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках

Based on archival documents, the article reveals the mechanisms and peculiarities of a repressive measure with regard to populated localities, kolhosps (collective farms) and even raions of Ukrainian SSR “blacklisted” in 1932–1933.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Папакін, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2008
Schriftenreihe:	Архіви України
Schlagworte:	Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26870
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках / Г. Папакін // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 14-28. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26870
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-268702013-02-13T03:11:00Z Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках Папакін, Г. Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Based on archival documents, the article reveals the mechanisms and peculiarities of a repressive measure with regard to populated localities, kolhosps (collective farms) and even raions of Ukrainian SSR “blacklisted” in 1932–1933. 2008 Article Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках / Г. Папакін // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 14-28. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26870 uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
spellingShingle	Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Папакін, Г. Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках Архіви України
description	Based on archival documents, the article reveals the mechanisms and peculiarities of a repressive measure with regard to populated localities, kolhosps (collective farms) and even raions of Ukrainian SSR “blacklisted” in 1932–1933.
format	Article
author	Папакін, Г.
author_facet	Папакін, Г.
author_sort	Папакін, Г.
title	Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках
title_short	Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках
title_full	Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках
title_fullStr	Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках
title_full_unstemmed	Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках
title_sort	архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в україні в 1932–1933 роках
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26870
citation_txt	Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках / Г. Папакін // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 14-28. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT papakíng arhívnídokumentipročornídoškiâkznarâddâradânsʹkogogenociduvukraínív19321933rokah
first_indexed	2025-07-03T06:37:04Z
last_indexed	2025-07-03T06:37:04Z
_version_	1836606686023909376
fulltext	ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ14 Георгій ПаПакіН арХівНі ДОкумеНти ПрО “чОрНі ДОШки” як ЗНаряДДя раДяНськОГО ГеНОциДу в украЇНі в 1932–1933 роках Голодомор-геноцид Українського народу 1932–1933 рр. був заздале- гідь продуманою і ретельно спланованою акцією московського компартій- ного режиму. Його жодною мірою не можна пов’язувати ні з погодними умовами, ні з розмірами врожаю на колгоспних та одноосібних ланах, ні з пошестями чи іншими природними факторами, на які посилаються деякі історики та політики. Неспростовний доказ цього – продумана стратегія репресивних заходів щодо українського селянства з метою створення для них нестерпних умов життя. Невід’ємною складовою “боротьби за хліб”, а, вірніше, – проти укра- їнського народу, стали так звані “чорні дошки” – найпотужніше знаряддя з арсеналу каральних заходів комуністичного режиму. На нашу думку, звину- вачення у “невиконанні плану” засіву або хлібозаготівель, який було заверста- но нагорі і зазвичай перевищував реальні можливості селян, слугувало лише приводом для створення на селі умов, несумісних із життям, що є однією з ознак геноциду. Після певних пошуків найефективнішого із заходів “адміністративно- фінансового натиску до злісних нездавальників хліба”, як його визначив у березні 1932 р. в одній зі своїх постанов Херсонський обком КП(б)У (було випробувано розпуск колгоспів, натуральне штрафування одноосібників, то- варну блокаду населених пунктів тощо), у хід пішли “чорні дошки”. Досі не існує усталеної думки щодо конкретної дати впровадження “чор- них дошок”. Більшість дослідників вважають нею 1 листопада 1932 р., коли до щоденника своєї поїздки на Північний Кавказ Л. Каганович записав пропо- зицію занести на “чорну дошку” 3–5 станиць Кубані1. Але результати опрацювання державними архівами 17-ти областей упро- довж минулого і поточного року дотичних фондів, насамперед радянських та партійних органів різного рівня, прокуратури, контрольних комісій – робітничо-селянських інспекцій, а також матеріалів місцевої преси дозволяє нам стверджувати, що такі репресії, як і сам термін у контексті антиселян- ських заходів, почали застосовуватися значно раніше – на початку 1932 чи навіть у 1931 рр. За даними зведеного реєстру занесених на “чорну дошку” населених пунктів та колгоспів України, складеного в Українському інститу- ті національної пам’яті на підставі вищезгаданих даних з регіонів, початкова хронологія та географія запровадження таких репресій виглядає так: – у Донецькій області відомості про занесення на “чорну дошку” вось- ми артілей та районних організацій Біловодського району датовані 1 березня, квітнем, червнем і вереснем 1932 р.2; – у Київській області ще у серпні 1932 р. цей вид репресій застосували щодо Олександрійської сільради Білоцерківської міськради, у вересні – щодо Зарічанської та Ротокської сільрад тієї ж міськради3; © Георгій Папакін, 2008 15ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ – в Одеській області 15 січня 1932 р. на “чорну дошку” занесли перший колгосп, очевидно, ім. Фрунзе Дмитрівської сільради Знам’янського району (нинішня територія Кіровоградської області)4, у серпні 1932 р. – Долинівську, Живанівську, Козирівську, Комишуватську, Лозуватську, Назарівську, Федо- рівську, черняхівську сільради, у вересні – Ганнівську, Германівську сільра- ди5; 16 жовтні на “чорну дошку” потрапили населені пункти, розташовані на території сучасної Херсонської області (с. Бабине, Великий Болград, Петрівка, Смідовичі)6; – у Чернігівській області (територія сучасної Сумської області) занесення на неї м. Буринь та приміських колгоспів, Головинської, Купецької, Микола- ївської, Михайлівської сільрад припадають на жовтень 1932 р.7, хоча перший такий випадок у даному регіоні щодо Лушницької, Пирогівської, Тимонівської сільрад Шосткинського району датований ще початком червня8, а стосовно колгоспів с. Попова Слобода (артілі ім. Молотова, ім. Шевченка, “Украї- нець”, “Дніпрова хвиля”, ім. Петровського, ім. Сталіна, “Перше травня”, “червоний Донбас”) – 10 серпня 1932 р.9; також у жовтні під дію режиму “чорних дошок” потрапили одноосіб- ники 12-ти сіл чернігівського району10; – у Дніпропетровській області (нині територія Запорізької області) перші відомості про використання “чорних дошок” датуються жовтнем 1932 р.: до репресивного списку за рішенням місцевої влади занесли Бі- ленську, Купріянівську, Малокатеринівську, Мар’ївську, Матвіївську, Но- вокатеринівську, Розумівську, Смолянську, Степну сільради11. Підставою для складання такого реєстру стали фонди обласних та ра- йонних компартійних комітетів, обласних та районних органів виконав- чої влади, прокуратури, регіональних та місцевих контрольних комісій – робітничо-селянської інспекції, а також публікації у пресі. Узагальнені відомості щодо “чорних дошок” дозволяють стверджува- ти, що, з’явившись на початку 1932 р., до літа цей вид репресій викорис- товувався спорадично; влітку він набув певного поширення, а з жовтня – вже широко застосовувався. Конкретні обставини проголошення такого репресивного заходу ще до прийняття відповідної загальнореспубліканської постанови можна про- стежити на прикладах кількох місцевих парторганізацій. Так, на території сучасної Сумської (тоді чернігівської) області бюро Середино-Будського райкому КП(б)У 15 листопада 1932 р. ухвалило цілком таємну постанову про занесення на “чорну дошку” с. чернацьке у зв’язку з “ганебним ста- ном виконання хлібозаготівлі (на 15 листопада виконано 56,6 %)”. Щодо його мешканців було вирішено вжити таких заходів: вивезти із с. чернаць- кого весь крам, перекинувши його до передового с. Пигарівка; широко популяризувати через районну пресу цю постанову; зобов’язати районний пресовий орган КП(б)У “Конопляр Середино-Будщини” переключитись на питання хлібозаготівлі, організувавши в с. чернацькому виїзну редакцію. Репресій зазнало районне керівництво: “за опортуністичне ставлення до хлібозаготівель, за несвоєчасне доведення плану до кожного здавця, чим зірвано план хлібозаготівлі по с. чернацькому, – голову сільради т. Окоп- ського зі складу пленуму РПК вивести, оголосити сувору догану з попе- редженням, з роботи в с. чернацькому зняти, перекинувши його на низову ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ16 сільську роботу; секретарю партосередку т. Сидоренку оголосити сувору догану з попередженням, попередивши його, що в разі не буде певного зламу в хлібозаготівлі на протязі декади, буде поставлено питання про пе- ребування в лавах партії”12. Наступного дня аналогічне питання розглядало бюро Конотопського райпарткому тієї ж області. Характерною особливіс- тю цього рішення стало таке: занесення на “чорну дошку” одразу кіль- кох сіл (Бочечки, Козацьке, Малий Самбір, Хижки); попередження групи “кандидатів” до занесення на “чорну дошку” (Великий Самбір, Соснів ка, Сем’янівка, Юрівка, Шевченкове) з випробувальним терміном до 1 груд- ня; відсутність переліку репресивних заходів щодо згаданих сіл. Лише завва жувалося, що до них застосовуватимуться “всі міроприємства до сіл, що з’являються на чорній дошці”. Це могло означати лише одне: такий пе- релік обов’язкових репресивних заходів уже існував і був повсюдно поши- реним. Також привертає увагу фіксація залучення до репресій керівника райвідділу ГПУ, прокурора, судді (їх звільнили від виконання обов’язків уповноважених райкому в окремих селах, щоб вони зосере дилися на роз- гляді справ хлібозаготівлі)13. Факт такої “осінньої” активізації репресивних заходів пояснюється тим, що фактично тільки з листопада, за визнанням генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора, “розпочали піднімати партійну організацію на хлібоза- готовки”. Фактично це означало, що восени 1932 р., коли врожай уже було зібрано, а інших джерел харчування не лишилося, настав час зробити життя народу практично нестерпним, кинути всі сили компартійного апарату, від верхнього ешелону до низових партосередків, на боротьбу із селянством. Саме в цей період вище партійно-радянське керівництво вирішило під- тримати таку “місцеву ініціативу”, яка повністю вписувалася в стратегію еска- лації боротьби за фізичне нищення українського селянства. Ініціатором його всеукра їнського застосування як заходу створення абсолютно неможливих умов для проживання у певній місцевості стало політбюро ЦК КП(б)У. Впер- ше сам термін “чорні дошки” та його трагічний зміст на всеукраїнському рівні фігурували в постанові республіканського компартійного штабу від 18 листо- пада 1932 р. серед “заходів з посилення хлібозаготівель”, які застосовувалися для подолання “куркульського впливу”. Перелік репресивних дій, вочевидь спрямованих на фізичне нищення українців, був таким: припинення всієї тор- гівлі (як державної, так і кооперативної) та постачання будь-якого краму (а наявний підлягав вивезенню); припинення колгоспної торгівлі; заборона кре- дитування у будь-якій формі та дотермінове стягнення раніше виданих кре- дитів та інших фінансових зобов’язань; проведення ретельної “чистки” складу колгоспів від “контрреволюційних елементів”14. Офіційним державним актом, що запровадив такий режим, стала постанова РНК УСРР “Про боротьбу з кур- кульським впливом в колгоспах” від 20 листопада 1932 р. з Інструкцією до неї (досі не опубліковані; виявлені нами у фонді Уповноваженого з важкої промисловості ЦДАВО України). Зокрема, інструкція передбачала: “щоб по- долати куркульський опір хлібозаготівлям, встановити занесення на “чорну дошку” колгоспів, що злісно саботують здачу (продаж) хліба за державним планом”. І далі повністю дослівно переказувався зміст постанови політбюро ЦК КП(б)У, лише з тією різницею, що постанова республіканського компар- 17ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ тійного штабу була написана російською мовою, а постанова РНК – україн- ською. Правом занесення колгоспів на “чорну дошку” наділялися облвикон- коми15. Одразу після ухвалення зазначених партійно-радянських рішень розгор- нулася кампанія щодо їх доведення до місцевих органів і стимулювання скла- дання відповідних списків. Зокрема, бюро Харківського обкому КП(б)У своєю постановою “Про хід хлібозаготівель” від 20 листопада 1932 р. зобов’язувало мобілізувати всі парторганізації області, весь радянський і колгоспний актив на виконання постанови ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р., вимагало від комфракції облвиконкому у дводенний термін роз- робити заходи щодо застосування натуральних штрафів, занесення колгос- пів на “чорну дошку”, а також проведення чистки сільських партосередків з висилкою “вичищених” за межі області як політично шкідливих та не- безпечних елементів16. чернігівський обком КП(б)У 21 листопада направив райпарткомам таку директиву: терміново надати списки господарств, які “са- ботують хлібозаготівлі”, для їх занесення на “чорну дошку”17. Буквально за лічені дні подібні репресії набули значного поширення. 26 листопада 1932 р. заступник Голови РНК УСРР О. Сербиченко направив республіканському партійному штабові узагальнюючу довідку, складену за відомостями з областей, про занесення на “чорну дошку” колгоспів (до- відка не опублікована, виявлена нами у ЦДАВО України). У супровідно- му листі Сербиченко звертав увагу ЦК КП(б)У на місцеві “перегини”, до числа яких відніс: надто широке застосування “чорних дошок” (8 районів Вінницької області), застосування репресій не тільки щодо колгоспів, але й сіл та сільрад (АМСРР, Донецька область), надмірні розміри штрафів (до 1000 крб. пересічно на одне господарство у Дніпропетровській облас- ті, 382 крб. пересічно на одне господарство у чернігівській області). Він просив дати вказівки з приводу цих перегинів18. Нам невідомо, чи отримав він такі, але очевидно, що з боку заступника керівника уряду тут була на- явна, за термінологією того часу, “політична короткозорість” – він не збаг- нув, у чому полягала політика партії, не відстежив її “генеральної лінії”. А республіканський загін ВКП(б) вимагав використовувати всі можливі й неможливі засоби, щоб збезлюдніти територію України. Що ж стосується самої довідки, складеної станом на 26 листопада (від прийняття відповід- ної постанови РНК УСРР минуло менше тижня), то вона містила такі відо- мості: Вінницька область – 8 районів (усі села та колгоспи Брацлавського, Липовецького, Любарського, Немирівського, Станіславчинського, чуднів- ського, Хмельницького, Тульчинського районів), 39 сіл, 33 колгоспи; Дніпропетровська область – 85 колгоспів; Донецька область – чотири села та чотири сільради; Чернігівська область – 13 колгоспів, 38 сіл, 1646 одноосібників; Харківська область – станом на 23 листопада на “чорну дошку” не занесено жодного села чи колгоспу; АМСРР – два колгоспи та одне село. Київська та Одеська області своєчасно не надіслали відомостей, а тому не фігурували в довідці, хоча, як уже зазначалося, “чорні дошки” з’явилися ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ18 там ще влітку (не пізніше серпня). Окрім того, у довідці Раднаркому зга- дувалися пропозиції двох облвиконкомів про занесення на всеукраїнську “чорну дошку” сіл Горячівка Крижопільського району, ст. Любар Любар- ського району, с. Карпівці чуднівського району, с. Мазурівка Хмільниць- кого району, с. Турбів Липовецького району Вінницької області; с. Ас- тахове Ровенецького району, Гурзуф Маріупольського району, колгоспу “Владика” Старо-Микольського району Донецької області19. Темпи втілення в життя комплексу репресивних заходів проти селян були вражаючими. Уже станом на 2 грудня 1932 р., за офіційними відо- мостями Наркомзему УСРР, кількість об’єктів репресій значно зросла, і мало місце таке їх розміщення по республіці: Вінницька область: ті ж 8 районів; крім того, по інших районах – 44 кол госпи, одноосібники 42-х сіл; Дніпропетровська область: 228 колгоспів 44-х районів; Донецька область: 12 колгоспів, 6 сіл, 2 сільради, одноосібники 25-ти сіл; Київська область: 51 колгосп у 48-ми селах 19-ти районів; Одеська область: 12 колгоспів у 9-ти районах; Харківська область: 23 колгоспи в 16-ти селах 9-ти районів; Чернігівська область: 13 колгоспів, 38 сіл, 1646 одноосібників; АМСРР – 2 колгоспи та 1 село20. В інформації Наркомзему відмічалися ті ж недоліки у застосуванні “чорних дошок”, що й у листі О. Сербиченка. Але іронія долі полягала в тому, що невдовзі ці саме “недоліки”, що перебували у річищі загальної по- літики партії, набули характеру повсякденної практики. Логіка більшовицької антиселянської боротьби призвела до масового застосування режиму “чорних дошок”. Репресії були спрямовані проти адміністративних та господарських одиниць, установ, підприємств, навіть окремих осіб. До них активно вдава- лися центральні й обласні партійно-радянські органи, хоча нерідко питання вирішувалися саме так і на районному рівні. Окрім того, облвиконкоми по- рушили питання про створення всеукраїнської “чорної дошки”, і навіть на- мітили кандидатів до неї: п’ять сіл Вінницької, дванадцять – Київської та чо- тири – Одеської областей. Центральна українська влада охоче підтримувала такі місцеві ініціати- ви, які ще більше розкручували маховик репресій. Тому 6 грудня 1932 р. було ухвалено спільну постанову ЦК КП(б)У та РНК УСРР “Про занесен ня на “чорну дошку” сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі”. Саме нею шість населених пунктів Дніпропетровської, Одеської та Харківської областей “за явний зрив плану хлібозаготівель і злісний саботаж” були пов ністю обме- жені в отриманні товарів, торгівлі, кредитуванні, а державні й ко оперативні активісти, всі колгоспники згаданих сіл піддавалися “чистці”. Цікавим видається той факт, що дана постанова суперечила попере- дній (від 18 листопада), адже об’єктом занесення на “чорну дошку” ста- вали не колгосп як одиниця “соціалістичного” господарювання, і навіть не сільрада як адміністративна-господарська одиниця, а село, тобто певна місцевість з усіма її мешканцями – колгоспниками, одноосібниками, кус- тарями, робітниками, вчителями тощо. Це, поза сумнівом, ще раз свідчи- 19ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ло: метою більшовицької політики все ж таки було не виконання плану хлібозаготівель (це використовувалося лише як привід), а нищення селян- ства, усіх, хто жив на селі. Задля цього республіканський компартійний штаб не переймався суперечливістю своїх постанов. Можна припустити, що саме в такий спосіб була схвалена чергова “місцева ініціатива” щодо поширення режиму “чорних дошок” на будь-які об’єкти, а не лише кол- госпи. Відтоді на “чорну дошку” заносили й колективи МТС, ліспромгос- пи, працівників районних установ (навіть юридичних консультацій, які не мали відношення до сільського господарства), окремих колгоспників за те, що вони не стали до праці, та ін. “чорні дошки” перетворилися на універ- сальну зброю. Очевидною була й пропагандистська мета постанови про “чорні до- шки”: залякати, зробити поступливими інших селян, стимулювати місцеві органи до активної роботи з виконання партійних директив. Це засвід чує передусім телеграма ЦК КП(б)У та РНК УСРР керівникам трьох згаданих областей, що містила інструкцію щодо застосування постанови. С. Косіор та В. чубар наполягали на “рішучому і до кінця” впровадженні репресив- них заходів, використанні всіх форм політичної роботи тощо. Щодо репре- сованих сіл вказувалося: “У селах, підпалих під куркульський вплив, зане- сених постановою ЦК та РНК на “чорну дошку”, необхідно відповідною постановкою організаційно-політичної роботи вирвати з-під куркульсько- го впливу кращу частину колгоспників та одноосібників та за їх активної участі не тільки розправитися з куркулями та їх посібниками, але й лікві- дувати їх вплив у колгоспах та серед одноосібників, домогтися виконання плану хлібозаготівель”21. Очевидно, що слова “розправитися з куркулями” носили характер прямої директиви – йшлося якщо не про фізичне зни- щення, то принаймні про застосування всього комплексу інших репресій: конфіскація майна, виселення, судове переслідування. Крім того, це було і приховане заохочення самосуду над ними, адже компартійне керівництво намагалося довести, що саме “куркулі” стали основною причиною ство- рення нелюдських умов життя в репресованих селах. Конкретні приклади репресивних заходів проти тих, кого вважали “куркулями”, “підкуркульниками” або ж такими, які потрапили під “кур- кульський вплив”, містять документи Держархіву Харківської області. Постановою бюро Богодухівського райкому КП(б)У Харківської області “Про додаткові репресії для сіл і колгоспів, що взяті на “чорну дошку” за злісне невиконання планів хлібозаготівлі” від 30 листопада 1932 р. ке- рівникам партосередків, комфракціям райвиконкомів та МТС доручало- ся ретельно переглянути не тільки склад керівних органів, а й рядових колгоспників “з метою виключити весь куркульський ворожий елемент”. Такі списки мали бути направлені слідчим органам “для притягнення до відповідальності”22. Відомості щодо “розправ” містить газетна інформація про ситуацію в за- несеному на всеукраїнську “чорну дошку” с. Піски (колгосп ім. А. Марті) Ба- штанського району Одеської області. Повідомляється, зокрема, що за місяць, який минув від дня оголошення репресій, комірника колгоспу засудили до позбавлення волі на 10 років; 30 господарств виселили за межі України. Але ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ20 сількор називав ще 7 прізвищ “куркулів”, котрі активно саботують хлібозаго- тівлі, наголошуючи, що це – не всі, закликав “не панькатися з ними”, а “бити- ся за змиття чорної плями” тоннами хлібу, вивезеного з села23. Республіканська “чорна дошка” означала, окрім усіх згаданих репресій, ще й додаткові значні акції з боку органів центральної та місцевої влади. Інакше важко пояснити, чому через три дні після занесення на всеукраїнську “чорну дошку” двох сіл Харківської області секретаріат обкому КП(б)У при- йняв спеціальне рішення “Про занесення на “чорну дошку” сіл Лютеньки Гадяцького району та Кам’яні Потоки Кременчуцького району як сіл, що злісно саботують хлібозаготівлі”, прийняте шляхом опитування членів се- кретаріату24. Ми не маємо переліку всіх уживаних заходів, але це спадає на думку з огляду на останній пункт постанови ЦК КП(б)У та РНК УСРР від 17 жовтня 1933 р. про зняття с. Кам’яні Потоки з “чорної дошки”. Там ішлося про ска- сування “всіх постанов і розпоряджень народних комісаріатів, Харківського облвиконкому й інших центральних, обласних та районних органів щодо за- стосування до с. Кам’яні Потоки будь-яких репресій чи обмежень в зв’язку з занесенням його на “чорну дошку”25. Очевидно, кожен орган, залежно від своєї компетенції та рівня, додавав щось до того, аби зробити умови життя там нестерпними. На кінець листопада – грудень 1932 р. припадає пік “чорнодощечних” за- ходів. Саме тоді на “чорну дошку” було занесено більш як 80 % усіх населених пунктів, колгоспів, сільрад, районів, щодо яких відомо про застосування таких репресій. У листі ЦК КП(б)У до ЦК ВКП(б) від 8 грудня називалася цифра у 400 колгоспів, щодо яких вжили цей репресивний захід. Але очевидно, що це – не остаточна їх кількість, адже тільки Дніпропетровська область на поча- ток грудня 1932 р. давала більше половини загальної чисельності (225). Точні підрахунки ускладнюються відсутністю відомостей про те, скільки таких кол- госпів було в кожному районі, в сільраді, окремому селі. Питання повноважень щодо складання “чорних дошок” практично не стояло на порядку денному. Здебільшого ніби дотримувався проголошений порядок: такий список затверджувався в області. Приклад подібної процедури демонструє постанова Донецького облвиконкому від 5 грудня 1932 р., якою на “чорну дошку” заносилися колгоспи “Нове життя”, ім. Ворошилова, “чер- воний партизан”, “Перемога”, “Повна Дєрєвня”, “9 січня”, розташовані у різних районах; колгосп с. Звірівка Гришинського району, с. Нова Дєрєв- ня Старокаранського району, колгоспники та одноосібники Дубровської сільради чистяківського району тощо. Але відомі також рішення з цього приводу бюро обкому КП(б)У й обласного оргбюро (як на чернігівщині)26. На Харківщині процедурі занесення колгоспів на “чорну дошку” було при- свячене спеціальне рішення секретаріату Харківського обкому КП(б)У, прийняте шляхом опитування його членів. У згаданому документі на- креслювався порядок запровадження цих репресій, зокрема йдеться про дотримання встановленого порядку щодо винесення такого рішення по- становою облвиконкому27. Класичний зразок процедури прийняття ухвали про “чорні дошки” містять документи Держархіву Вінницької області; з них дізнаємося, що 19 листопада 1932 р. було затверджено постанову облвикон- 21ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ кому “Про перебіг хлібозаготівель в районах області”, справжній зміст якої розкриває вже перший пункт: “Нижчезазначені райони, села, колгоспи, одно- осібні господарства сіл, що під впливом глитайських та рвацьких елементів стали на шлях саботажу хлібозаготівель – невиконання свого обов’язку перед пролетарською державою – занести на “чорну дошку” [далі йшов перелік із 6-ти районів, 40-ка сільрад та 31-го колгоспу. – Г. П.]28. А перед тим, 17 лис- топада, було ухвалено постанову бюро Вінницького обкому КП(б)У майже з такою ж назвою, де, зокрема, вказувалося: “Фракції [комуністів. – Г. П.] ОВК протягом однієї доби видати постанову про занесення на “чорну дошку” тих районів, сіл і колгоспів, які злісно саботують хлібозаготівлі. Проект постано- ви затвердити (додається)”29. Облвиконком слухняно виконав цю компартійну директиву, продублювавши своїм рішенням проект обласного партштабу. Нерідко велику активність виявляли районні органи – як партійні, так і радянські. Це були відповідні бюро райпарткомів, президії райвиконкомів, тобто звужений склад цих місцевих органів (як правило, до десяти осіб). Зо- крема, у Буринському районі Сумщини 29 жовтня 1932 р. таку постанову ухвалив райвиконком, 15 листопада – бюро Середино-Будського райпарткому, 16 – бюро Конотопського райкому КП(б)У30. 5 лютого 1933 р. рішення щодо застосування репресій до колгоспу “Вільний шлях” Біловодської сільради Роменського району чернігівської області за зрив хлібозаготівель ухвали- ла президія Роменського райвиконкому31. У Долинському районі Дніпропе- тровської області (нині це територія Кіровоградської області) застосовувалася змішана система визначення кандидатів на голодну смерть. Так, 3 грудня 1932 р. с. Іванівку занесли на “чорну дошку” рішенням бюро райкому КП(б)У, а села Гурівка та Олександрівка потрапили туди за ухвалою президії райвиконкому від 12 листопада; районний парткомітет підтримав це трохи пізніше – 21 лис- топада32. У Харківській області, де був спеціально затверджений порядок занесення на “чорну дошку” (лише постановою облвиконкому), вже 14 січня 1933 р. по- дібне рішення щодо хуторів Шморівки, Темнівки, Шубіна схвалило “спільне розширене засідання президії Лизогубівської сільради та правлінь колгоспів Харківської приміської смуги”33. 16 лютого того ж року за рішенням бюро Золочівського райкому КП(б)У на “чорну дошку” було занесено с. В. Ро- гозянка за “зрив визначеного обкомом КП(б)У терміну утворення в районі насіннєвого фонду” із застосуванням до нього всіх репресій, передбачених постановою ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р.34 Зазвичай згадані рішення – по суті, смертні вироки населенню конкрет- них місцевостей – широко оприлюднювалися в партійно-радянській пресі. На заваді не стояв навіть гриф “Цілком таємно”, яким супроводжувалися такі рі- шення. Партштаби приймали спеціальні ухвали щодо публікації певних пунк- тів своєї постанови у відкритій пресі, адже приклад занесених на “чорну до- шку” населених пунктів мав нажахати всіх інших. Цинізм партійно-радянського керівництва полягав у тому, що воно ви- магало роздмухувати навколо своїх репресій пропагандистську кампанію, не лише широко оповіщати про репресії, але й отримувати їх “всенародну під- тримку”. Але найбільше зухвальство полягало в організації схвалення репре- сивних дій самим населенням, якого позбавляли можливості вижити. Так, у ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ22 чернацькій сільраді, яка 15 листопада 1932 р. опинилася на “чорній дошці”, 25 грудня відбулися загальні збори жінок, що під пильним компартійним оком ухвалили резолюцію щодо підтримки репресивних заходів проти тих, хто “саботував” хлібозаготівлю – звичайно ж, одноголосно35. Політично-пропагандистська складова репресивної кампанії вимагала, щоб обраний для занесення об’єкт був знаним у регіоні. Тому Л. Каганович під час поїздки Одещиною в грудні 1932 р. зафіксував у щоденнику щодо Доманівського району: “На чорну дошку обрані невдало маленькі колгоспи в 18 та 26 дворів”. Таке зауваження може слугувати опосередкованим під- твердженням думки, що невиконання хлібозаготівельних планів було лише приводом для вжиття репресій36. У даному випадку Каганович спеціально за- значив невдалість такого прикладу. Згодом, дуже швидко, партійно-радянські органи визнали незначний ефект окремих вжитих заходів. Було неможливо, наприклад, повністю при- пинити торгівлю. Як зазначалося в інформації республіканського Наркомзему від 2 грудня 1932 р., “мешканців таких районів і сіл не позбавлено можливості купувати крам у сусідніх селах або районах”. Крім того, за заявою ЦК КП(б)У, “село вже досить насичене товарами”, а ті, які потрібні щодня, все ж таки можна купити за підвищеними цінами. Більша ефективність визнавалася за штрафами, які активно використовувались надалі, а також за дотерміновим стягненням натурплати. На місцевому рівні репресивні заходи виглядали ще брутальнішими: боротьба з родичами селян, які працювали у промисловості й на транспорті, скорочення земельних площ колгоспів, відрядження бригад “уповноважених”, відбирання свійських тварин тощо. Таким чином, поставле- ні на “чорну дошку” місцевості опинялися поза законом, і до них вживалися додаткові, не передбачені нормативними актами заходи. Так, рішенням Бер- дянського райвиконкому від 28 грудня 1932 р. до занесених на “чорну дошку” колгоспів ім. Шевченка Новоолексіївської сільради та “червоний стяг” Ногай- ської сільради, крім заборони торгівлі, було вжито такі заходи: термінове (до 28 грудня) стягнення всієї заборгованості, накладання натурштрафів м’ясом із здаванням до 5 січня 1933 р., заборона будь-якого помолу та надсилання бри- гад, які мають забезпечити все це37. Секретар Мелітопольського райпарткому та голова райвиконкому тодішньої Дніпропетровської області 21 січня 1933 р. направили таємну директиву радянським та партійним осередкам Костянти- нівської сільради щодо колгоспу “Радянський степ”, занесеного на “чорну до- шку”, вимагаючи вжиття таких заходів: повністю вилучити весь хліб, раніше виданий колгоспникам; упродовж 48-ми годин повністю погасити борги, а після того – в рахунок боргів, м’ясного податку та натурштрафу – відібрати у кожного колгоспника худобу, свійських птахів, інше цінне майно; зобов’язати колгоспників повернути 200 тонн зерна (ніби розкраденого і прихованого) – до 24 січня, інакше до них вживатимуться судові репресії; повернути до 25 січ- ня всі натуральні аванси. За невиконання членам компартії та комсомольцям погрожували виключенням з партії та комсомолу, а колгоспникам – з колгос- пу38. На Сумщині винайшли ще один хід, щоби вплинути на селян через їхніх родичів-робітників: зобов’язали партосередки шосткинських заводів “провес- ти роботу серед робітників, що зв’язані з сільським господарством, приму- сивши їх негайно виконати завдання з хлібоздачі, застосовуючи до окремих 23ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ злісних нездатчиків заходи зняття з роботи, виключення з профспілок”39. На Харківщині ще 18 листопада 1932 р. спеціальною постановою бюро об- кому “Про репресії”, крім натурштрафів, також передбачалося відбирання присадибних ділянок у “злісних нездатчиків хліба”40. Доведений до широкого загалу перелік репресивних заходів, пов’язаних з перебуванням на “чорній дошці”, постійно доповнювався. Є свідчення, що Держбанк УСРР теж долучився до цих дій. Так, зберігся наказ керів- ника його Тростянецької філії, який зафіксував, окрім дотермінового стяг- нення всіх видів позики, й закриття всіх рахунків відповідних колгоспів. Причому задля здійснення таких стягнень з репресованих колгоспів с. Бо- ромля туди відбув особисто керівник банківської філії41. Аналогічні факти маємо і по Богодухівському району Харківської області. Після оголошення про занесення на “чорну дошку” сіл П. Микитівки, Сінного, Олександрів- ки (артілей ім. Шевченка, ім. Cталіна, “Правда”, “Нова громада” та одно- осібного сектора цих сіл) одним з пунктів спеціальної постанови райкому КП(б)У “За злісне невиконання планів хлібозаготівлі” від 30 листопада 1932 р. передбачалося, що впродовж трьох днів керівники місцевих бан- ківських установ стягнуть “всю термінову і довготермінову позику з цих колгоспів” і надалі припинять їх кредитування та навіть просто грошові виплати. Райфінвідділ мав забезпечити стягнення всіх державних плате- жів, накладених на колгоспи та одноосібників42. Приклад с. Городище Ворошиловського району Донецької області, за- несеного на “чорну дошку” у листопаді 1932 р., свідчить, що місцева влада, залякана директивними вказівками згори, намагалася убезпечити себе й свої посади шляхом створення нелюдських умов для мешканців “чорнодощечних” сіл. Так, оскільки згадане село знаходилося неподалік ст. Дебальцево, що за- охочувало нелегальну привокзальну торгівлю, а значна частина населення працювала на копальнях, в кустарних майстернях і мала гарні присадибні ді- лянки, звичайні репресивні заходи режиму “чорної дошки” не давали бажаних результатів. Тоді Ворошиловський міськком КП(б)У винайшов таке: встанов- лення закритого списку відпуску товарів, з якого вилучено більше тисячі чле- нів родин колгоспників та одноосібників, котрі працювали на виробництві; дотермінове утримання понад 23,5 тис. крб. кредитів; вилучення посівного фонду колгоспу в рахунок хлібозаготівель. Окрім того, від обкому компартії міськком просив дозволу на накладання штрафу м’ясом у розмірі 15-місячної норми, вилучення найкращих ділянок землі для продбази вугільників, звіль- нення з промислових підприємств як мінімум 150-ти членів родин мешканців Городища, звинувачених у зриві хлібоздавання і, в разі продовження “сабота- жу”, – виселення винних у цьому на Північ43. Страх місцевих керівників за власну долю не був безпідставним. Так, збереглися відомості, що Харківський обком КП(б)У дуже суворо поста- вився до уповноважених, надісланих від області, які мали забезпечити вико- нання хлібоздавальних планів у “чорнодощечних” колгоспах. За “злочинну бездіяль ність, відсутність боротьби з куркульським саботажем” чотирьох з них відізвали з районів, віддали під партійне слідство, а роботу всіх інших мали прискіпливо перевірити секретарі райпарткомів. Замість знятих про- тягом 24-х годин обком мав надіслати інших, “міцних” уповноважених. Що ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ24 ж до місцевих керівників, то їх зобов’язали взяти під особисті контроль та відповідальність стан справ у згаданих колгоспах44. Золочівський райпартком 16 лю того 1933 р. виніс рішення щодо попередження місцевих керівників та уповноваженого райпарткому про притягнення їх, у разі, якщо вони не виправлять ситуацію зі збиранням насіння у таких колгоспах, “до найсу- ворішої відповідальності”45. Більше того, під постійною загрозою самим зазнати репресій перебували цілі місцеві компартійні та комсомольські осередки. У лютому 1933 р. харків- ські обласні органи прийняли рішення про занесення Петрівської партійної та комсомольської організацій на “чорну дошку”, а Петрівський райком КП(б)У вимушено вітав таку постанову облпарткому й облвиконкому46. Харківський обком КП(б)У рішенням свого бюро “Про колгоспи, що їх занесено на “чорну дошку” декларував встановлення систематичного що- денного контролю за застосуванням заходів впливу, передбачених поста- новою ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р. до таких колгоспів, та постій- ного обліку перебігу хлібозаготівель у них47. Коли у січні 1933 р. с. Герасимівку Роменського району чернігівської об- ласті районна влада намітила “за злісний саботаж хлібозаготівель” занести на “чорну дошку”, то голову сільради, голову колгоспу, а також його управу постановили “віддати до суду, прохаючи прокуратуру притягти їх до кри- мінальної відповідальності з тим, що терміновим порядком закінчити слід- ство і справу розглядати показовим порядком на місці в селі”48. Слова про контроль прокуратури за селами, занесеними на “чорну дошку”, не були лише погрозами. Такий контроль був щоденним і всеосяжним – адже най- повніший з усіх існуючих перелік репресованих колгоспів по Дніпропе- тровській області вдалося виявити саме у фонді обласної прокуратури49. Стан справ у занесених на “чорну дошку” населених пунктах та колгос- пах постійно відстежувався. З цією метою до сіл направляли спеціальних упо- вноважених усіх рівнів – від центру, області та району. Доходило до того, що, наприклад, в оголошеному на республіканській “чорній дошці” с. Піс- ки Баштанського району Одеської області 25 грудня 1932 р. уповноважений від ЦК ВКП(б) Л. Каганович нарахував загалом 30 різних уповноважених з хлібозаготівель і змушений був записати у щоденнику: “Нині село від них розвантажується”50. Контролем за дотриманням загальнообов’язкового “набо- ру” каральних заходів та покарань займалися, окрім спеціально призначених уповноважених, також представники партійно-державних контрольних орга- нів – інспектури КК–РСІ. Так, серед архівних документів збереглися матеріа- ли перевірки застосування репресій, передбачених у зв’язку із занесенням населених пунктів на “чорну дошку” за невиконання планів хлібозаготів- лі та інших платежів, здійсненої у лютому 1933 р. у с. Бродщина Кобе- ляцького району Харківської області інструктором Кобеляцької районної КК–РСІ Шкарбуненком51. Харківський обком на початку січня 1933 р. спеціально розглянув питан- ня посилення хлібозаготівель у таких колгоспах. Їх налічувалося 25, і лише по трьох з них (Зінківського, Новогеоргіївського та Оржицького районів) було зафіксоване стовідсоткове виконання плану хлібоздавання. Тому лідери хар- ківських комуністів закликали “ні в якому разі не обмежуватися напівмірами у застосуванні репресій”52. 25ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ Єдиний спосіб вийти з цього списку теоретично полягав у виконанні плану хлібозаготівель. І дійсно, із згаданих у постанові ЦК КП(б)У та РНК УСРР від 6 грудня 1932 р. населених пунктів трьох областей тільки два села – Гаврилівка Дніпропетровської та Лютеньки Харківської областей – 25 січня 1933 р. були офіційно зняті з “чорної дошки”. Це аргументувалося “серйозни- ми зрушеннями у виконанні плану хлібозаготівель”53. Але інших відомостей щодо такого зняття ми практично не маємо. Навіть ті три колгоспи Харків- ської області, які в січні 1933 р. виконали планові зобов’язання з хлібоздаван- ня, формально не знімалися з “чорної дошки”. Село Кам’яні Потоки Харків- ської області було знято із загальноукраїнської “чорної дошки” лише у жовтні 1933 р.: за успіхи в хлібоздавальній кампанії поточного року54. Складається враження, що влада не дуже квапилася з цим, намагаючися продовжити до- тримання режиму нелюдських умов, створених у певних місцевостях. На від- міну від процедури занесення на “чорну дошку”, зворотна операція – зняття з неї – нічим не була регламентована, і навіть не була передбачена. Масштаби цього рукотворного лиха за наявними на сьогодні, але ще не остаточними підрахунками, були такими: Вінницька область (10,8 % території УСРР із сільським населенням 4 300 тис.): із загальної кількості 64 райони та 2 міськради на “чорну до- шку” були занесені населені пункти 31-го району (в тому числі повністю 5 районів та 1 міськрада); Дніпропетровська область (16,5 % території УСРР із сільським населен- ням 2 770 тис.): з 44-х районів та 4-х міськрад – населені пункти 44-х ра- йонів та міськрад; Донецька область (11,8 % території УСРР із сільським населенням 1 841 тис.): з 16-ти районів та 13-ти міськрад – населені пункти 22-х райо- нів та міськрад; Київська область (16,9 % території УСРР із сільським населенням 5 141 тис.): з 74-х районів та 2-х міськрад – 11 районів та міськрад (дані неповні); Одеська область (15,6 % території УСРР із сільським населенням 2 442 тис.): з 56-ти районів та 4-х міськрад – населені пункти 29-ти райо- нів та міськрад; Харківська область (16,9 % території УСРР із сільським населенням 4 784 тис.): з 60-ти районів та 4-х міськрад – населені пункти 31-го району та міськради; Чернігівська область (9,6 % території УСРР із сільським населенням 2 634 тис.): із 35-ти районів та 1-ї райради – населені пункти 22-х районів; АМСРР (1,9 % території УСРР із сільським населенням 525 тис.) – дані відсутні55. Отже, репресіям, пов’язаним з режимом “чорних дошок”, були піддані мешканці майже половини районів та міськрад України, за винятком Дні- пропетровської області, де такий режим панував на території практично всіх адміністративних одиниць. Певні опосередковані ознаки дозволяють говорити, що й уся Україна була занесена на московську “чорну дошку” або принаймні перебувала у межах її “м’якого” варіанту – переживала “товарну блокаду”. Сумнозвісна ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ26 постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 14 грудня 1932 р. про хлібозаго- тівлі в Україні, на Північному Кавказі та в Західній області в останньому пункті містить дозвіл на завезення товарів до українського села “на від- міну старого рішення” (якого саме, не вказувалося) з наданням особисто С. Косіору та В. чубарю права призупиняти постачання ними “найбільш відсталих районів”56. Із цього стає зрозумілим, що раніше було ухвалено постанову про повну “товарну блокаду” всього українського села, внаслі- док чого там неможливо було придбати жодного цвяха, будь-якого інстру- менту, солі, гасу тощо. Послаблення такого режиму вилилося в надання дозволу місцевим представникам московської влади на власний розсуд регулювати надалі цей процес придушення селянства. Підсумовуючи зібрані з різних джерел відомості щодо режиму “чор- них дошок” під час Голодомору-геноциду 1932–1933 рр. в Україні, можна дійти висновку: режим “чорних дошок” став справжнім знаряддям геноци- ду ВКП(б) на українських землях. Вважати його лише проявом “штучного ізоляціонізму”57 було б замало. Ішлося, зрештою, не стільки про ізоляцію занесених на “чорну дошку” населених пунктів, скільки про створення в таких “резерваціях” умов, несумісних із життям, адже компартійно- радянські можновладці наказували вивозити звідти всі промислові товари, навіть предмети повсякденного попиту, закривати всі банківські рахунки, дотерміново забирати аванси, обкладати населення непомірними подат- ками і штрафами, в рахунок яких вилучалися худоба, свійські птахи та особисте майно. Проти окремих осіб застосовувалися судові та адміністра- тивні репресії, широко практикувалося виселення, примусове позбавлення земельних ділянок тощо. Іншими словами, створювалася “територія лиха”, вийти з якої було абсолютно неможливо, і всі її мешканці були приречені на голодну смерть. Хронологічно запровадження режиму “чорних дошок” у жодному разі не можна обмежувати компартійними постановами від 18 листопада та 6 груд ня 1932 р. Такі репресії почалися значно раніше (принаймні з весни 1932 р.) і набули поширення з жовтня–листопада, тобто директиви КП(б)У лише дещо “унормували” практику, яка склалася раніше, а не започаткува- ли її. І тривали вони дуже довго, принаймні до кінця 1933 р., а, за деякими ще не перевіреними відомостями, – навіть і на початку 1934 р.58 Пік репре- сій припав на листопад–грудень 1932 р. та січень–березень 1933 р., тобто на період найбільшого голодування населення, і був його невід’ємним зна- ряддям. Разом з тим дослідження архівних джерел з історії запровадження ре- жиму “чорних дошок” не можна вважати завершеним. Наприклад, у Держ- архіві черкаської області не вдалося виявити жодного документа про ці події, що не означає їх відсутності взагалі. Дуже плідним, як свідчить приклад Держархіву Дніпропетровської області, є додаткове дослідження фондів репресивних, каральних та судових установ, зокрема прокуратури. Невичерпним джерелом для з’ясування обставин і наслідків запроваджен- ня режиму “чорних дошок” слугує місцева преса, адже кожна така подія мала, за партійною вказівкою, широко висвітлюватися. На нашу думку, доцільно залучити до комплексу джерел з цієї проблеми також фонди ко- 27ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ мітетів незаможних селян, які до їх ліквідації у лютому 1933 р. були ак- тивно залучені до організації “буксирних бригад”, обшуків у селянських хатах, проведення виселень тощо. 1 Командири великого голоду: Поїздка В. Молотова та Л. Кагановича в Україну та на Північний Кавказ. 1932–1933 рр. / За ред. В. Васильєва та Ю. Ша- повала. – К.: “Генеза”, 2001. – С. 254. 2 Див.: червоний колгоспник (Ворошиловград). – 1932. – 1 березня, 14 трав- ня, 29 червня, 30 вересня. 3 Див.: Радянська нива (Біла Церква). – 1932. – 27, 31 серпня; 8, 10 та 22 ве- ресня. 4 Див.: Держархів Кіровоградської області, ф. П-68, оп. 1, спр. 5, арк. 5. 5 Див.: Соціалістичний наступ (Зінов’євськ). – 1932. – 17 серпня, 2 жовтня. 6 Див.: Комуна степу. – 1932. – 16 жовтня. 7 Див.: Колективіст Буринщини. – 1932. – 22 жовтня; Зоря (Шостка). – 1932. – 28 жовтня. 8 Див.: Зоря (Шостка). – 1932. – 9 червня. 9 Див.: Колективіст Буринщини. – 1932. – 8 серпня. 10 Див.: червоний стяг (чернігів). – 1932. – 13, 20, 23, 25 жовтня. 11 Див.: червоне Запоріжжя. – 1932. – 23, 27, 29 жовтня. 12 Держархів (далі – ДА) Сумської області, ф. П-33, оп. 1, спр. 211, арк. 106– 107. 13 Там само, ф. П-42, оп. 1, спр. 168, арк. 83–84. 14 Голодомор 1932–1933 років в Україні: Документи і матеріали / Упор. Р. Пи- ріг. – К.: ВД “Києво-Могилянська академія”, 2007. – С. 392–393. 15 Див. незасвідчену склографічну копію постанови: Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО) України, ф. 806, оп. 1, спр. 22, арк. 532. 16 ДА Харківської області, ф. П-2, оп. 1, спр. 11, арк. 51–56. 17 ДА чернігівської області, ф. П-470, оп. 1, спр. 15, арк. 17–18, 20–21. 18 Голодомор 1932–1933 років в Україні. – С. 414. 19 Центральний державний архів громадських об’єднань (далі – ЦДАГО) України, ф. 1, оп. 20, спр. 5394, арк. 8–10. 20 Голодомор 1932–1933 років в Україні. – С. 435–436, 439. 21 Там само. – С. 450–451. 22 ДА Харківської області, ф. П-80, оп. 1, спр. 43, арк. 306, 306 зв. 23 “Під прапором Леніна (Баштанка). – 1933. – 19 січня. 24 Див.: ДА Харківської області, ф. П-2, оп. 1, спр. 22, арк. 77. 25 Голодомор 1932–1933 років в Україні. – С. 960–961. 26 ДА чернігівської області, ф. П-450, оп. 1, спр. 9, арк. 100. 27 ДА Харківської області, ф. П-2, оп. 1, спр. 22, арк. 82–83. 28 ДА Вінницької області, ф. Р-2700, оп. 1, спр. 1, арк. 175–176. 29 Там само, ф. П-136, оп. 1, спр. 17, арк. 20–23. 30 Див.: ДА Сумської області, ф. П-2303, оп. 1, спр. 23, арк. 5; ф. П-33, оп. 1, спр. 211, арк. 106; ф. П-42, оп. 1, спр. 168, арк. 83. 31 Там само, ф. Р-4549, оп. 1, спр. 345, арк. 19. 32 Див.: ДА Дніпропетровської області, ф. Р-19, оп. 1, спр. 169, арк. 118, 134– 135, 181–182; спр. 122, арк. 134–135; На соціалістичних ланах. – 1932. – 13 груд- ня. ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ28 33 ДА Харківської області, ф. Р-408, оп. 8, спр. 943, арк. 6–7зв. 34 Там само, ф. П-96, оп. 1, спр. 34, арк. 20–21. 35 ДА Сумської області, ф. П-33, оп. 1, спр. 227, арк. 15–16. 36 Командири великого голоду. – С. 327. 37 Голодомор 1932–1933 років в Україні. – С. 527. 38 ДА Запорізької області, ф. П-233, оп. 3, спр. 2, арк. 16. 39 ДА Сумської області, ф. П-25, оп. 1, спр. 24, арк. 162–164. 40 Протокол № 13 засідання бюро Харківського обкому КП(б)У від 22.12.1932. – ДА Харківської області, ф. П-2, оп. 1, спр. 11, арк. 97–98. 41 Голодомор 1932–1933 років на Сумщині / Упор.: Покидченко Л. А. – Суми: Вид. “Ярославна”, 2006. – 1 вид. – С. 220. 42 ДА Харківської області, ф. П-80, оп. 1, спр. 43, арк. 306, 306 зв. 43 Голодомор 1932–1933 років в Україні. – С. 572–574. 44 Там само. – С. 603. 45 ДА Харківської області, ф. П-96, оп. 1, спр. 34, арк. 20–21. 46 Там само, арк. 25. 47 Там само, ф. П-2, оп. 1, спр. 11, арк. 97–98. 48 ДА Сумської області, ф. Р-4549, оп. 1, спр. 345, арк. 17–17 зв. 49 Див.: ДА Дніпропетровської області, ф. Р-1520, оп. 1, спр. 9. 50 Там само. – С. 329. 51 Див.: ДА Харківської області, ф. Р-1356, оп. 1, спр. 971, арк. 48–49. 52 Голодомор 1932–1933 років в Україні. – С. 603–604. 53 Там само. – С. 620. 54 Там само. – С. 960–961. 55 Підрахунок наш з використанням даних, надісланих обласними робочими групами Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, та видан- ня: Адміністративно-територіальний поділ УСРР за станом на 1 грудня 1933 ро- ку. – Харків: Вид. ВУЦВК “Радянське будівництво і право”, 1933. – С. 6–7. 56 Голодомор 1932–1933 років в Україні. – С. 475. 57 Див.: Веселова О. М., Марочко В. І., Мовчан О. М. Голодомори в Україні: 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947. Злочини проти народу. – Вид. 2-е, доп. – К. – Нью-Йорк: Вид. М. П. Коць, 2000. – С. 116. 58 Є відомості про занесення на “чорну дошку” 14.01.1934 Яблунівської МТС Прилуцького району чернігівської області: ДА чернігівської області, ф. П-470, оп. 1, спр. 133, арк. 58. Papakin H. Archival “Blacklisted” Documents as a Tool of Soviet Genocide in Ukraine in 1932–1933 Based on archival documents, the article reveals the mechanisms and peculiarities of a repressive measure with regard to populated localities, kolhosps (collective farms) and even raions of Ukrainian SSR “blacklisted” in 1932–1933.

Архівні документи про “чорні дошки” як знаряддя радянського геноциду в Україні в 1932–1933 роках

Institution

Ähnliche Einträge