Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр

The article is focused on the impact respecting search of new archival sources related to the history of the Famine; their control and movement with a view of formation of the national memory, improvement of evidence basis of the Famine as genocide against Ukrainian people. The article includes the...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Удод, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2008
Schriftenreihe:	Архіви України
Schlagworte:	Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26871
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр / О. Удод // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 5-13. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26871
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-268712013-02-13T03:18:51Z Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр Удод, О. Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу The article is focused on the impact respecting search of new archival sources related to the history of the Famine; their control and movement with a view of formation of the national memory, improvement of evidence basis of the Famine as genocide against Ukrainian people. The article includes the description of various archivists’ activities with regard to the Famine; classification of archival documents; analysis of the vital statistics record books as historical sources of the Famine. 2008 Article Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр / О. Удод // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 5-13. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26871 uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
spellingShingle	Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Удод, О. Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр Архіви України
description	The article is focused on the impact respecting search of new archival sources related to the history of the Famine; their control and movement with a view of formation of the national memory, improvement of evidence basis of the Famine as genocide against Ukrainian people. The article includes the description of various archivists’ activities with regard to the Famine; classification of archival documents; analysis of the vital statistics record books as historical sources of the Famine.
format	Article
author	Удод, О.
author_facet	Удод, О.
author_sort	Удод, О.
title	Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр
title_short	Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр
title_full	Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр
title_fullStr	Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр
title_full_unstemmed	Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр
title_sort	діяльність державних архівів україни із розширення документної бази дослідження голодомору 1932–1933 рр
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26871
citation_txt	Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр / О. Удод // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 5-13. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT udodo díâlʹnístʹderžavniharhívívukraíniízrozširennâdokumentnoíbazidoslídžennâgolodomoru19321933rr
first_indexed	2025-07-03T06:37:08Z
last_indexed	2025-07-03T06:37:08Z
_version_	1836606689512521728
fulltext	5ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ Олександр уДОД ДіяльНість ДержавНиХ арХівів украЇНи іЗ рОЗШиреННя ДОкумеНтНОЇ БаЗи ДОсліДжеННя ГОлОДОмОру 1932–1933 рр. 1. вступ, або аналітичні вступні зауваги Комплексна неупереджена наукова оцінка явища, яке в останні роки ввійшло у свідомість українців як Голодомор-геноцид 1932–1933 рр., уза- гальнення напрацювань істориків – як українських, так і зарубіжних, а також демографів і правників щодо його дослідження неможливі без роз- гляду джерелознавчого аспекту проблеми. Саме з цієї точки зору слід роз- глядати діяльність у зазначеному напрямку державних архівів України. Йдеться про їх внесок у становлення сучасної вітчизняної історіографії Голодомору, пошук нових архівних документів, їх опрацювання та вве- дення до наукового обігу, і зрештою – розширення документної бази до- слідження історії Голодомору. По суті, здійснюються документальна фік- сація історії Голодомору, збирання доказової бази тези про те, що він був штучно організованою акцією сталінського комуністичного режиму проти українського селянства. Дослідження цієї теми передбачає також джере- лознавчу критику, тобто так званий архівно-документний сегмент – ви- значення потенційної можливості тих нових архівних документів, які по- всюдно вводяться до наукового обігу. Ретельна оцінка діяльності державних архівів України по розширенню документної бази історії Голодомору є важливою складовою дослідження цієї важливої теми. Тим більше, що останнім часом жодні виступ чи стаття політика, демографа, правника, історика, пов’язані з темою Голодомору, не обходяться без посилання на архівні документи. © Олександр Удод, 2008 ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ6 2. актуальність проблеми У діяльності державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору можемо чітко виокремити чотири важливі моменти: – по-перше, це необхідність формування доказової бази Голодомору як геноциду проти українського народу; – по-друге, існує потреба в розширенні й доповненні фактографіч- ної бази для формування сучасної офіційної політики пам’яті в Україні, яка формується, зокрема, Українським інститутом національної пам’яті, іншими інституціями, як академічними, так і громадськими, і фіксується в урядових рішеннях, указах Президента, в постановах Верховної Ради України; – по-третє, діяльність архівів по розширенню документної бази є свого роду пошуком додаткових аргументів у постійних дискусіях, які ведуться, зокрема, з російськими, а подеколи – й українськими, істори- ками, політтехно логами, політиками, які доходять у своїх писаннях до заперечення не тільки Голодомору-геноциду, а й навіть голоду в Украї- ні в 1932–1933 рр. Так, окремі російські дослідники, зокрема професори В. В. Кондрашин і В. П. Данилов, згадуючи про метричні книги, які є в нашому розпорядженні, роблять висновок, що за ними не простежуються масштаби голоду, і, оскільки масової фіксації смертей від голодного ви- снаження немає, то й голодомору не було. Історик Кондрашин наголошує на певному пересмикуванні окремих фактів українсь кими дослідниками й архівістами на прикладі використання фотодокументів 1921–1922 рр. На його думку, фото, які відображають голод 1921 р., українські дослідники використовують для ілюстрування й формування доказової бази по Голо- домору 1932–1933 рр. в Україні. На такі закиди можемо відповісти: в істо- ричній науці та археографії давно й чітко розмежовано поняття фотодоку- мента як інформаційного джерела, архівного джерела та світлин як засобу ілюстрування й доповнення, створення емоційного фону і т. д. Дослідники давно навчились атрибутувати фотодокументи, виокремлюючи такі його параметри, як автор чи авторська колекція, час та місце створення фото- документа, одиниця зберігання, інформаційне навантаження і т. ін.; – четвертим аргументом на користь актуальності цієї проблеми є те, що діяльність державних архівів з виявлення нових документів про Голо- домор допомагає ліквідовувати документний дефіцит по окремих сторонах зазначеної теми, зокрема не підтверджені раніше документально факти се- лянського опору геноциду голодом, руху так званих “праведників”, тобто людей, які надавали допомогу голодуючим, рятуючи їх від голодної смер- ті, самого способу фіксації смертей тощо. 3. роль архівів у формуванні джерельної бази історії Голодомору В останні роки в Україні відбулося суттєве зростання археографічного фонду теми Голодомору. Архівістам та історикам вдалось опублікувати великі фундаментальні збірники докумен тів. Це, по суті, – видання все- українського масштабу. Йдеться про відомі збірники документів 1990 і 7ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 1992 рр., та найбіль ше з подібних видань – збірник 2007 р., упорядником якого є професор Р. Я. Пиріг. У ньому вміщено 681 документ з фондів українських та російських архівів. На ролі архівів та їхніх зібрань у дослідженні Голодомору вже неодно- разово наголошували історики та археографи. Так, у добре відомій колек- тивній монографії “Голод 1932–1933 рр. в Україні: причини та наслідки” (К.: Наукова думка, 2003) весь перший розділ під назвою “Архівні джере- ла та збірки документів про Голод 1932–1933 рр. в Україні” (а це сторінки 8–108, тобто 100 стор.) присвячено характеристиці архівних джерел, що висвітлюють тему Голодомору 1932–1933 рр. Останнім часом архівістам та історикам вдалося здійснити ретельну класифікацію документів за темою Голодомору. Усі ці документи доб- ре науково опрацьовані, і склалася, на нашу думку, вже класична схема під бору і введення до наукового обігу таких документів за відповідними гру пами: 1) документи, які відображають діяльність вищих органів влади (це, як правило, Політбюро ЦК ВКП(б), Рада Народних Комісарів СРСР); 2) документи про діяльність органів республіканської влади, які дублювали розпорядження московського керів ництва; 3) документи місцевих органів влади, якими раніше дослідники фактично нехтували, оскільки існувала тенденція шукати якісь найважливіші, сенсаційні джерела в центральних архівах, хоча масштаби Голодомору більше відображають якраз докумен- ти місцевого значення, що засвідчують на рівні кожного села чи району, як методично центральна рада організовувала знищення українського се- лянства; 4) документи зарубіжного походження. Цей напрямок особливо активізувався в останні роки, коли вдалося опублікувати кілька збірників документів італійських та німецьких дипломатів, які в той час перебува- ли в Україні, зокрема в столиці, Харкові, і в своїх донесеннях фіксували масові факти голоду в Україні 1932–1933 рр.; 5) документи особо вого по- ходження, те, що раніше теж не бралося до уваги науковцями; зараз ви- явлено дуже багато листів, щоденників, записів спогадів, у т. ч. свідчень “усної історії”, спогадів очевидців і нащадків очевидців голоду в Україні. При виокремленні форм і напрямків діяльності державних архівів щодо розширення документної бази дослідження Голодомору йдеться передусім про подальше виявлення документів. Зрозуміло, що поповнен ня бази до- кументів здійснюється зараз переважно за рахунок отримання копій до- кументів із зарубіжних архівосховищ, а також створення нових колекцій документів зусил лями архівістів та істориків. Йдеться про записи усних свідчень. Усі документи наших архівосховищ добре відомі, їх описано, але не секрет, що інтерес істориків, дослідників до тих чи інших питань періодично або активізується, або згасає залежно від соціальних запитів. З цієї причини існує ще дуже великий масив документів, яких і досі не торкалася рука істориків. За останній рік, зокрема, виявлено 137 622 но- вих документи, введено до наукового обігу, оприлюднено, заявлено про існу вання 104 113 документів. По-друге, архівісти разом із представника- ми органів місцевої влади складають зараз список населених пунктів, які постраж дали від Голодомору. До нього вже внесено 9 085 міст і селищ в Україні. По-третє, здійснюється активна робота по збору свідчень “усної іс- ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ8 торії”, зокрема архівістами безпосередньо записано 20 675 із 200 000 усних свідчень, які в цілому зараз зібрані в Україні. По-четверте, архівісти ак- тивно працюють над організацією виставок документів та оприлюдненням документів через ЗМІ. Тільки за останній рік центральними та обласними архівами проведено 231 виставку та 280 виступів на радіо та по телеба- ченню, здійснено 188 публікацій у газетах і журналах. По-п’яте, активно поповнюється електронними документами веб-портал Державного коміте- ту архівів: на ньому в режимі онлайн розміщено документи 17-ти збірок, опублікованих архівістами. По-шосте, здійснюється публікація збірників доку мен тів; зараз уже відомо про понад 30 таких збірників, які можна від- нести до видань загальноукраїнського або регіонального масштабу. По- сьоме, архівісти, особливо в областях, узяли активну участь у підготовці регіональних томів Національної книги пам’яті, яка в листопаді 2008 р. презентуєть ся в столиці і складається із 17-ти регіональних томів та одно- го зведеного тому. Це видання буде унікальним; за масштабами, глибиною дослідження і за необхідними для нас соціальними наслідками його можна порівняти хіба що з добре відомою 26-томною “Історією міст і сіл Укра- їнської РСР”, яку свого часу ініціював і видання якої забезпечив академік П. Т. Тронько. По-восьме, активізувалася робота дослідників у читальних залах наших архівних установ. Як ніколи, за останній рік зріс інтерес до архівних документів з боку науковців, представників органів влади. Тіль- ки за останній рік вони опрацювали 44 674 документи. Серед досліджува- них тем передує проблема Голодомору, насам перед у регіонах. По-дев’яте, завершується робота над формуванням найповнішого електрон ного архіву Голодомору, тобто Зведеного реєстру архівних документів за цією темою. В даному електронному архіві на сьогодні вже налічуються 1 754 доку- менти; цей напрямок діяльності дістане подальшого розвитку, оскільки нині розробляється урядова програма дослідження Голодомору терміном до 2012 р. Методику виявлення документів уже опрацьовано. Тепер на порядку денному – наповнення цього електронного архіву. Триває робота над Реєстром меморіальних фондів, де на сьогодні вже маємо 7 000 пози- цій. Справа честі архівістів – долучитися до реалізації мети, поставленої Президентом України: створити Єдиний національний реєстр усіх джерел про Голодомор. Архівісти разом із співробітниками Українського інституту національ- ної пам’яті працюють зараз над Концепцією електронного архіву націо- нальної пам’яті. Постанова Уряду з цього питання сприяла б виокремлен- ню серед цих документів сегмента джерел, які стосуються Голодомору, узагальненню і поданню його на сучасних носіях інформації. Нині активі- зувалася виставкова діяльність архівів. Але якщо раніше у цьому зв’язку йшлося виключно про демонстрування, експо нування архівних докумен- тів, то тепер акцент зміщується на експону вання книжкової продукції: це збірники документів, брошури, газетні публікації. Цього року, а саме 19 серп ня 2008 р., Держкомархівом України разом із центральними та об- ласними архівами на міжнародній книжковій виставці було відкрито окре- мий стенд, який висвітлював видавничу діяльність архівів. Центральною темою була, звісно, тема Голодомору 1932–1933 рр. 9ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ Вінчає роботу архівістів з розширення документної бази дослідження Голодомору звіт усіх центральних і обласних архівів 18 листопада 2008 р. у столичному Українському домі. Архівістам є чим звітувати перед Прези- дентом, перед Урядом, перед усім українським народом про свої здобутки за останній рік по темі Голодомору. Документи, виявлені й опрацьовані архівістами останнім часом, за- свідчують ряд важливих моментів: – на нашу думку, відбуваються певні зміни у видовому складі доку- ментів, що залучаються до наукового обігу. Якщо раніше перевага віддава- лася тим з них, які були створені органами влади, то тепер акцент зміщу- ється на пошук, виявлення, публікацію документів особового походження, спогадів учасників, свідків Голодомору, у т. ч. зарубіжних; – усе більше документів, які ми вводимо в обіг, відображають селян- ський повстанський рух, опір Голодомору. Цим самим вдається потроху долати той стереотип, який склався раніше і про що писали професійні історики: що терор голодом – це найстрашніший терор, голод паралізує волю, думки, діяльність людини, і в результаті українські селяни не мог- ли протистояти голоду. Однак документи, які раніше були засекречені, ретельна пошукова робота архівістів й істориків показують дещо іншу картину: все ж таки селяни в Україні в періоди колективізації та голоду 1932–1933 рр. активно боролися проти дій влади, спрямованих на їх ви- нищення. У цій справі нам допомагає спільний проект, який здійснюється Державним комітетом архівів разом з істориками Київського національ- ного університету ім. Тараса Шевченка, товариством “Меморіал”. чимало документів, що зберігаються в держархівах Дніпро петровської, Кірово- градської, Полтавської, Харківської, чернігівської областей (сподіваюсь, вони найближчим часом будуть опубліковані), якраз і відображають се- лянський повстанський рух зазначеного періоду; – у видовому складі джерел усе більше місця займає сегмент “Зарубіж- на архівна україніка”, тобто документи з історії Голодомору, які виявлено в результаті нашої співпраці з архівістами зарубіжжя. Державний комітет архівів України має 23 міжнародні міжвідомчі двосторонні угоди. Базую- чись на положеннях цих угод, вдалося направити дослідників, істориків, зокрема В. І. Сергійчука, до Казахстану, Ставрополя, Краснодару, де вияв- лено документи, які беззаперечно підтверджують: у цих регіонах, густо заселених українцями, політика сталінського керівництва була спрямована передусім проти українського селянства. Це простежується, зокрема, по архівних матеріалах, виявлених у Казахстані. Якщо казахським селянам, серед яких теж лютував голод, було дозволено лишати свої населені пунк- ти, внаслідок чого багато з них перемістилися хто в Китай, хто в Сибір, хто на Тибет, цим самим врятувавшися від голодної смерті, то українцям було заборонено покидати місця свого проживання, вони, по суті, були блоковані і помирали там голодною смертю. Така ж саме картина щодо українців спостерігалася на Ставропольщині та в Краснодарському краї. У ході реалізації двосторонньої угоди з білоруськими архівістами уже виявлено документи, які показують, зокрема, реакцію білоруського насе- лення на події в Україні в 1933 р. Сторінки історії Голодомору допомага- ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ10 ють детально висвітлити й документи, отримувані від румунських колег, з Російської Федерації, із Польщі. Певною особливістю формування сучасної документної бази Голодо- мору є те, що ми виявляємо й публікуємо не тільки документи, які фік- сують сам факт Голодомору, а й ті з них, що допомагають розкривати важкий, болісний, складний процес його усвідомлення, з’ясування того, як ці сторінки нашої трагічної історії впливають на формування суспільної свідомості населення України в цілому, і насамперед молоді. Колекції дер- жавних архівів в останні роки поповнились унікальними, цікавими, важ- ливими і цінними в науковому відношенні конкурсними роботами учнів, студентів, аспірантів, педагогів, які створено на архівних матеріалах, на свідченнях “усної історії”. Так, завдяки школярам Донеччини поповнилася відома колекція фотодокументів М. Желєзняка. А школярами Вінниччини було доведено той факт, що в більшості сіл області кількість померлих від голоду в 1932–1933 рр. перевищує кількість загиблих у період Другої світової війни. Між тим, такий висновок можна зробити лише шляхом без- посередньої пошукової роботи, складання поіменних списків жертв Голо- домору та загиблих у роки війни. Архівні документи свідчать, що практично в кожному районі існував рух “праведників”, тобто були люди, які допомагали іншим вижити в пе- ріод Голодомору. Такі факти зафіксовано, зокрема, у ході пошукових ро- біт у селищі Петриківка Дніпропетровської області учнями та студентами. Вони й опублікували матеріали про цих “праведників”. Відомий факт по Київській області, коли директор Дударківської школи В. Я. Івчук ряту- вав дітей від голодної смерті. За це у 2007 р. Президентом України йому посмертно було присвоєно звання “Герой України”. Луганські архівісти виявили факт масової загибелі від голоду вихованців дитячого будинку. Як відомо, в 1930-ті роки в метричних книгах людям, які фіксували факт смерті, було заборонено ставити своє прізвище й підпис (мабуть, для того, щоб свідків не було). Між тим, у документах, виявлених у Держархіві Лу- ганської області, записи про масову смерть дітей підписано завідуючою тогочасним ЗАГСом Михайловською. Вона чітко вказала й причину смер- ті: “голодна хвороба”. У відзначеному вище вагомому збірнику документів, упорядником якого є Р. Я. Пиріг, опубліковано 74 документи місцевого значення. Про- те на сьогодні виявлено сотні тисяч подібних документів. На нашу думку, слід приділяти більше уваги публікації, аналізу й уведенню до наукового обігу документів місцевого значення – на рівні села, району, з якими без- посередньо пов’язані так звані “чорні дошки”. Наприклад, останнім часом активізувалися й архівісти Києва у виявленні документів про голод. Ра- ніше при дослідженні цієї болючої теми акцент робився тільки на село, існував певний стереотип про те, що голод був виключно на селі. Один із останніх документів, виявлених в архівах Києва, свідчить, що внас- лідок Голодомору було знищено 34 населених пункти поблизу Києва, а це 35 тис. селянських господарств. Різко зменшилася кількість мешкан- ців Києва. Якщо на осінь 1931 р. їх налічувалося 586 тис., то на початок 1934 р. ця кількість зменшилася вже до 510 тис. По Києву виявлено понад 11ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 400 нових архівних документи, які переконливо доводять, що населення міста також голодувало. За змістом зазначені документи можна розподілити на чотири групи. До першої належать документи, що відображають стан у приміській сму- зі, процеси суцільної колективізації сільських господарств, розкуркулення, стягнення із селян податків, усуспільнення худоби, тотальну хлібозаготів- лю. Друга група документів містить відомості про катастрофічний стан із постачанням хліба до міста, незадовільне харчування в дитячих закладах, лікарнях, на промислових підприємствах, зменшення норм постачання хліба населенню, дані про скорочення витрат борошна на випічку хліба. Третя група джерел стосується проблеми безпритульних дітей, адже тіль- ки за вересень – початок листопада 1932 р. було вилучено з вулиць міста і розміщено в дитячих установах 2 368 безпритульних дітей. І особ ливо кричуща цифра: карантинні приймальники були завантажені в Києві на 200–300 відсотків. Дійшло до того, що з осені 1932 р. на вузлових заліз- ничних станціях Фастів – Ніжин було організовано загороджувальні захо- ди, аби припинити приплив до Києва безпритульних дітей. четверта група доку через епідемії висипного та черевного тифу, кишково-шлункових за- хворювань, туберкульозу. Архівні документи проливають додаткове світло на трагедію Голодо- мору, на складність цього явища, на особливості морально-психологічної обстановки в українському суспільстві в цей період. Сьогодні є актив- но обговорюваною проблема організаторів і винуватців Голодомору, що неод нозначно сприймається в суспільстві. Слід зважати на той факт, що нерідко так звані уповноважені, які діяли в українських селах і виявля- ли хліб, відбирали продовольство, були поставлені, по суті, в безвихід- ні умови, вимушено діяли проти власного народу. Це була їхня особиста трагедія. Документи, які зараз виявлено архівістами, показують і цю сто- рінку історії українського народу. Зокрема, низка документів Держархіву Кіровоградської області засвідчує факти самовбивства – суїциду серед ви- конавців хлібозаготівель. Збереглися навіть передсмертні записки, в яких ці люди писали, що влада поставила їх проти народу і вони обрали смерть для себе, ніж спричиняти смерть інших. 4. метричні книги та книги реєстрації актів цивільного стану як джерело з історії Голодомору Новий масив документів зазначеного періоду, який лише нещодавно став доступним для дослідників і є цінним джерелом з історії Голодомо- ру, – це метричні книги та книги реєстрації актів цивільного стану. При їх дослідженні велике значення має налагодження спільних зусиль, спільної діяльності істориків і демографів. Суспільство ставить питання: так скільки ж людей загинуло внаслі- док Голодомору? Історики або хтось інший не можуть однозначно відпо- вісти на це запитання. Історики вважають своїм завданням підрахувати прямі втрати від Голодомору. Сьогодні, якщо говорити про них, виходить більш-менш консолі дована цифра – 3,9 млн. Демографи ж ідуть далі, вони ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ12 обраховують і непрямі втрати, тобто тих людей, які не народилися, а їх, за підра хун ками демографів, 1,1 млн. чоловік. Беруть до уваги й подаль- ші події, які підривали й основи нормального життя, й можливість від- творення населення. Коли ми чуємо, наприклад, у виступах Президента про те, що український народ втратив від цієї трагедії до 10 млн. чоловік, то це, очевидно, всі обрахунки втрат українсь кого народу, що, якраз, і є реальними. Історики й архівісти покладали великі надії на метричні кни- ги для того, щоб документально підтвердити кількість жертв Голодомо- ру. Зважаючи на їхню цінність як історичного джерела, архівісти провели протягом останнього року велику роботу з приймання метричних книг, книг реєстрації смертей відділів запису актів цивільного стану. Станом на вересень 2008 р. державними архівами прийнято на постійне зберігання від районних і міських відділів юстиції 12 311 таких книг. Це книги за 1932–1933 рр., оскільки нині закінчується 75-річний термін їх зберігання в органах юстиції. По 1933-му року очевидно, що прийняли їх достроково. У відділах РАЦС ще залишилося 3 899 книг цього періоду, які найближ- чим часом теж будуть передані архівам. Опрацювання реєстраційних книг підтверджує висновки демографів: в Україні не народилися приблизно 1,1 млн. дітей. Окрім того, повсюдно виявлено документи, які засвідчують, що на місцях отримували розпоряд- ження не реєструвати смерті дітей віком до одного року, а смертність се- ред цієї вікової групи була найбільшою. Тобто по цих книгах неможли- во зафіксувати кількість смертей, вони є неповними і фрагментарними. За даними книг реєстрації актів цивільного стану простежується жахли- ва картина – різке скорочення очікуваної тривалості життя українців у 1932–1933 рр., а саме: на 7,3 роки для чоловіків і 10,9 роки для жінок. Це – ще одне переконливе свідчення того, що голод 1932–1933 рр. є най- страшнішим злочином влади проти власного населення. Слід враховува- ти при цьому й особливості діловодства 1930-х років, яке здійснювалося вкрай погано, безграмотно, фрагментарно. До того ж, зазначені книги ха- рактеризуються наявністю згасаючого тексту, через що відтворити повну картину подій просто неможливо. Її з’ясуванню перешкоджає й той факт, що радянська влада, окрім того, що забороняла фіксувати факти смерті дітей віком до одного року, так само забороняла чіткий запис причини смерті та діагнозу. Ситуацію ускладнює те, що переважну більшість книг РАЦС втраче- но. Особливо великі втрати були в 1941 р. Окрім того, більшість цих книг не повернулись на Україну після евакуації під час Другої світової війни. Неможливо, мабуть, знайти якийсь один, найголовніший документ, який би засвідчив злочин Сталіна і московського керівництва проти укра- їнського селянства. А тому в даному напрямі потрібні комплексний підхід, збір абсолютно всіх дотичних до цієї теми документів, що усією своєю сукупністю уможливлять висновок про Голодомор як геноцид проти укра- їнського народу. Тема дослідження Голодомору – невичерпна, і завданням архівістів є реалізація Урядової програми дослідження Голодомору до 2012 року. На часі – розширення тематики виявлення і дослідження публікацій доку- 13ГОЛОДОМОР 1932–1933 років – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ментів на тему Голодомору. Важливим завданням архівістів є активізація публікації доку ментів, адже й до сьогодні збірників документів всеукраїн- ського рівня підготовлено ще дуже й дуже мало. Отже, велика, масштабна, серйозна робота з розширення документної бази з історії Голодомору – ще попереду. Udod O. Activities of Ukraine’s State Archives Respecting Increase of Document Research Database Related to the 1932–1933 Famine The article is focused on the impact respecting search of new archival sources related to the history of the Famine; their control and movement with a view of formation of the national memory, improvement of evidence basis of the Famine as genocide against Ukrainian people. The article includes the description of various archivists’ activities with regard to the Famine; classification of archival documents; analysis of the vital statistics record books as historical sources of the Famine.

Діяльність державних архівів України із розширення документної бази дослідження Голодомору 1932–1933 рр

Institution

Ähnliche Einträge