Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства

The publication deals with four petitions to the Russian Empress Catherine II submitted by Lubens’kyi, Hadiats’kyi, Kyivs’kyi and Myrhorods’kyi regiments with regard to implementation of the Rozumovs’kys hereditary hetmanate in Ukraine. Signed by major sergeants and the gentry, the petitions were wr...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автори:	Сухих, Л., Вовк, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2008
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Публікації архівних документів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26879
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства / Л. Сухих, О. Вовк // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 106-123. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26879
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-268792013-02-13T03:12:26Z Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства Сухих, Л. Вовк, О. Публікації архівних документів The publication deals with four petitions to the Russian Empress Catherine II submitted by Lubens’kyi, Hadiats’kyi, Kyivs’kyi and Myrhorods’kyi regiments with regard to implementation of the Rozumovs’kys hereditary hetmanate in Ukraine. Signed by major sergeants and the gentry, the petitions were written in February, 1764. The article also includes historical retrospective: it describes numerous attempts (starting from Bogdan Khmelnyts’kyi) with respect to establishment of hereditary hetmanate which would have been of significant importance for strengthening and development of Ukrainian Kozak state. 2008 Article Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства / Л. Сухих, О. Вовк // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 106-123. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26879 uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації архівних документів Публікації архівних документів
spellingShingle	Публікації архівних документів Публікації архівних документів Сухих, Л. Вовк, О. Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства Архіви України
description	The publication deals with four petitions to the Russian Empress Catherine II submitted by Lubens’kyi, Hadiats’kyi, Kyivs’kyi and Myrhorods’kyi regiments with regard to implementation of the Rozumovs’kys hereditary hetmanate in Ukraine. Signed by major sergeants and the gentry, the petitions were written in February, 1764. The article also includes historical retrospective: it describes numerous attempts (starting from Bogdan Khmelnyts’kyi) with respect to establishment of hereditary hetmanate which would have been of significant importance for strengthening and development of Ukrainian Kozak state.
format	Article
author	Сухих, Л. Вовк, О.
author_facet	Сухих, Л. Вовк, О.
author_sort	Сухих, Л.
title	Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства
title_short	Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства
title_full	Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства
title_fullStr	Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства
title_full_unstemmed	Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства
title_sort	кирило розумовський: спроба встановлення спадкового гетьманства
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Публікації архівних документів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26879
citation_txt	Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства / Л. Сухих, О. Вовк // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 106-123. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT suhihl kirilorozumovsʹkijsprobavstanovlennâspadkovogogetʹmanstva AT vovko kirilorozumovsʹkijsprobavstanovlennâspadkovogogetʹmanstva
first_indexed	2025-07-03T06:37:43Z
last_indexed	2025-07-03T06:37:43Z
_version_	1836606726094192640
fulltext	пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів106 КИРИло РоЗуМовСЬКИЙ: Спроба встановлення спадкового гетьманства У Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (далі – ЦдіаК України) зберігається справа, що має діловодний заголовок: “Челобитная объ избрании гетманом разумовского отъ полков Киевского, миргородского, Гадяцкого и лубенского”1. документи цієї справи датовано лютим 1764 р., останнього року існування гетьманського правління в Укра- їнській державі; гетьманом тоді був Кирило розумовський (1750–1764). на 16ти аркушах справи вміщено чотири чолобитних від названих полків до російської імператриці Катерини іі. У них чітко сформульовано суть проблеми, винесеної на розгляд імператриці: “дабы мы… во избрании после нинешнего Гетмана из сынов его – Графов разумовских в Гетманы … избрать свободность имели, и на таком основании, как нинешний Гетман утвержден состоит”. тобто, українська козацька старшина і шляхта ставили вимогу про запровадження в Українській державі спадкового гетьманського правління. ідея в історії українського державотворення не була новою. саме на цьому наголошувалося в чолобитних: “Ближайшее средство находим: по- сле нинешнего Гетмана в избрание в Гетмани из синов его сиятельства Гра- фов разумовских, имея… пример, яко по Гетману Богдану хмелниц кому ... избран и утвержден был Гетманом сын его Юрый хмелницкий”2. справді, у другій половині квітня 1657 р. на раді в Чигирині Богдан хмельницький передав своє гетьманство синові Юрію; а оскільки хлопце- ві на той час було лише 16 років, доручив генеральному писареві війська Запорозького івану виговському бути при ньому реґентом (опікуном)3. Це був час українських національновизвольних змагань, коли набула значно- го поширення ідея національного державотворення4. обставини боротьби з річчю посполитою за незалежність сприяли поширенню серед частини старшини орієнтації на монархізм, звернений до інституції гетьманства. од- нак подальший розвиток української історії засвідчив, що ця орієнтація не вийшла за межі особистої харизми Богдана хмельницького і не стала твер- дою позицією хоч би частини старшини стосовно посади гетьмана безвід- носно до особи. тому, коли після смерті Богдана хмельницького його най- ближчий сподвижник іван виговський, домагаючися гетьманської булави, власноруч зруйнував такі ще слабкі монархічні засади гетьманської влади, козацька старшина цьому не протистояла й обрала його восени 1657 р. на гетьмана замість малолітнього Юрія хмельницького. однак і цей правитель зі зміною політичної ситуації вже навесні 1659 р., відправляючи послів на варшавський сейм, що мав ратифікувати Гадяцьку угоду 1658 р. про вхо- дження війська Запорозького до складу речі посполитої як рівноправного з польщею і великим князівством литовським третього члена унії – вели- © лідія сухих, ольга вовк, 2008 ПУбЛІКАцІї АРХІВНИХ дОКУМеНтІВ 107пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів кого князівства руського, дав їм особливе доручення. Згідно з ним посли повинні були домагатися, аби після смерті івана виговського один з його братів – данило, без виборів успадкував велике гетьманство, а ще одному його братові – Костянтину, було надано у спадок польне гетьманство5. надалі ще не один український гетьман намагався розширити свої по- вноваження і перетворити виборну гетьманську владу на спадкову монар- хічну, однак значної підтримки вони не мали. Зокрема, такі прагнення геть- манів дем’яна многогрішного й івана самойловича стали в числі головних причин їх усунення від влади. Гетьман петро дорошенко теж добивався довічного гетьманства, а згодом – його передавання у спадок синові й онуку, планував стати удільним українським князем, мати незалежну ні від кого монархічну владу6. Значної концентрації влади в своїх руках домігся геть- ман іван мазепа – фактично він правив як виборний монарх. Звичайно, така лінія поведінки українських гетьманів викликала різке несприйняття з боку московської (російської) держави, яка цілком справед- ливо вбачала в цьому автономістичні і ще більше – незалежницькі настрої, чого вона аж ніяк не допускала. переходячи в наступ, російське самодер- жавство всіляко обмежувало гетьманські повноваження, що найяскравіше відобразилося в договірних статтях, які змушений був укладати кожен но- вий гетьман, заступаючи на владу, з російським царем. Цей наступ особливо посилився у XVIII ст., коли російська адміністрація чинила спроби прямої ліквідації інституту гетьманства в Україні. Чи не найвідчутнішим ударом стала заборона російської імператриці анни іоаннівни після смерті данила апостола (січень 1734 р.) обирати нового гетьмана. почався період між- гетьманства, що тривав 16 років (1734–1750), коли влада в Україні належала так званому правлінню гетьманського уряду із шести чоловік (3 росіяни і 3 українці); фактично ж усі справи вирішував голова правління – росіянин. незважаючи на те, що українська сторона зазнавала у цьому протисто- янні значних втрат і зростала кількість тих, хто зневірювався і відступав або й цілком переходив на російську службу, прагнення до втілення наці- ональної ідеї, ідеї української державності не сходило з порядку денного. визначний український історик м. с. Грушевський, говорячи про значне зросійщення української еліти у XVIII ст., називаючи їх – нащадків борців за волю й самостійність України – слабкими, відмічав, що “при всім тім не можна сказати всетаки, що існування української автономії, хоч би і в такій злинялій, обкроєній і зросійщеній формі було річчю байдужою з погляду національного українського життя. під пудреними французькими париками і модними вишитими камзолами нового покоління українського громадян- ства, під його великоруською мовою і політичною услужністю зоставався певний український патріотизм”7. взірцем саме такого патріотизму і слугував Кирило розумовський. виходець із рядових українських козаків розумів, він зробив карколомну кар’єру при російському дворі (граф, камергер, президент петербурзької академії наук, генералфельдмаршал), але, ставши українським гетьманом, активно працював над зміцненням Української держави, а коли вийшов у відставку, до кінця життя, за свідченням сучасників, згадував як найщасли- віший той час, коли був пастушком у рідному с. лемешах8. пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів108 ті сприятливі умови, що склалися для України за правління російської імператриці Єлизавети петрівни (1741–1761), було цілком використано для відновлення гетьманської форми правління в Україні. саме в цей період, у 1750 р., і став гетьманом (не так вибраним, як призначеним) Кирило розумов- ський, брат олексія розумовського, таємно обвінчаного з Єлизаветою петрів- ною. відновити гетьманство імператрицю переконала козацька старшина за підтримки олексія розумовського під час її поїздки 1741 р. в Україну. охарактеризуємо час правління гетьмана розумовського словами визна- чного історика о. п. оглоблина: “Це була доба останнього піднесення ста- рої козацькогетьманської держави, доба економічного зросту лівобережної України і буяння української національнополітичної думки, доба блискучо- го розквіту української культури та мистецтва. маєстатична постать остан- нього гетьмана старої України Кирила розумовського, який поводився на Україні як справжній володар, його далекосяжні династичні плани, блиск глухівської гетьманської резиденції, грандіозний план відновити українську столицю в Батурині з його “національными строеніями”, проект заснувати там перший університет на Україні, яскраві твори української національ- ної історіографії (наприклад, “описание о малой россии” Григорія пока- са), утворення поважного кола української патріотичної інтелігенції – все це було відповіддю старої гетьманської України на ту навалу московського імперіалізму, яка невблаганно сунула на Україну, загрожуючи її державній автономії і кінецькінцем існуванню української нації та її культури”9. Кирило розумовський згуртував навколо себе патріотично налашто- ваних, переважно молодих, людей, представників тогочасної вже сформо- ваної української еліти, яка називала себе шляхтою. Більшість її вбачала перспективу українського державотворення в поєднанні республіканських форм правління на зразок речі посполитої з традиційно козацькими, тобто створення держави на кшталт великого князівства руського з Гадяцького трактату 1658 р. гетьмана івана виговського, але в російському підпоряд- куванні. саме їх згодом м. с. Грушевський назвав знаменитим станом вій- ськових канцеляристів (тобто тих, хто працював у Генеральній військовій канцелярії), який підготував національне українське відродження XIX ст. У 1762 р. Кирило розумовський брав активну участь у двірцевому пе- ревороті на користь російської імператриці Катерини іі, тому тривалий час жив у москві. навесні 1763 р. гетьман одержав дозвіл на перебування в Україні впродовж двох років. підготовка до від’їзду розпочалася в квітні – це засвідчують документи “справи про підготування підвод для проїзду гетьмана з москви до Глухова”, датовані 16 квітня10. Кирило разумовський повернувся в Україну у червні. У вересні 1763 р. для обговорення широко- го кола питань щодо реформ гетьман скликав в Глухові Генеральну стар- шинську раду11. За документами ЦдіаК України дату початку ради можна назвати точніше. У “справі про виклик до м. Глухова полковників з пред- ставниками старшини і бунчукових і військових товаришів для розгляду статуту” вказано, що учасникам з’їзду слід було з’явитись у Генеральну вій- ськову канцелярію 10 серпня12. серед документів справи – “реєстр бунчуко- вих товаришів” та “реєстр військових товаришів”, визначених учасниками з’їзду13, а також рапорти тих, хто з поважних причин не зміг узяти участі в 109пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів його роботі14. Загалом від кожного полку на раді було представлено по два старшини та два сотники. решта – шляхетство: 56 бунчукових товаришів і 38 військових товаришів15. Головну увагу було звернено на реформуван- ня судоустрою України, в основу якого покладено організацію ґродських, земських і підкоморських судів. на раді також було розроблено “прохання шляхетства і старшин разом з гетьманом про відновлення різних старовин- них прав малоросії”16. Цей документ яскраво засвідчив погляди української еліти, що розглядала Гетьманську Україну як самостійну державу з влас- ними кордонами, очільником, урядом та економічною системою. У розділі “о вольном избрании гетмана” про спадкове гетьманство не було й згадки, йшлося тільки про збереження виборного інституту гетьманства, такого, як це було за Богдана хмельницького, і про те, щоб не запроваджувалися “новые уряды гетманского правления, с вольностями и прежними малорос- сийского народа обыкновениями несходные”17. виходячи з цього пункту “прохання”, один із сучасних дослідників теми о. в. струкевич взагалі заперечує існування окремого документа – чо ло битної про заснування спадкового гетьманства в Україні. він стверджує, що чутки про наміри К. Г. розумовського заснувати гетьманську динас- тію народилися в кулуарах імператорського двору. однак, на переконання о. о. ва сильчикова, таку чолобитну на ім’я імператриці було складено під час перерви в роботі Генеральної старшинської ради, що настала після роз- роблення “прохання”18. Її автори – генеральний писар василь туманський, а також полковники – гадяцький антін Крижановський і миргородський Федір остроградський. Брата василя туманського, старшого канцелярис- та Генеральної військової канцелярії, було направлено в Київ для ознайом- лення з чолобитною та її підписання київським митрополитом арсенієм могилянським та архімандритом Києвопечерської лаври Зосимою валь- кевичем, однак вони не підтримали цієї ініціативи. тим часом до Глухова, згідно з розпорядженням гетьмана, знову з’їхалось чимало старшин і пред- ставників шляхетства; всі вони зібралися в Генеральній військовій канцеля- рії. Зачитану генеральним писарем зібранню чолобитну про запровадження в Україні спадкового гетьманства більшість, насамперед генеральна стар- шина, не підтримала. обговорення продовжилося наступного дня. З гене- ральної старшини чолобитну підписали тільки генеральний писар василь туманський, генеральний підскарбій василь Гудович і генеральний суддя олександр дублянський. Зате її підписали всі присутні полковники, за ви- нятком чернігівського – петра милорадовича, всі бунчукові товариші (крім Григорія іваненка), всі полкові старшини, сотники та інші полкові чини. інформація про цей документ швидко долетіла до петербурга, притому не одним каналом. Зокрема, копію чолобитної поспішив надати архімандрит Зосима валькович; група старшини відправила в столицю військового това- риша павловського; зрештою, сам гетьман, не дочекавшись нового з’їзду, відправив Катерині іі оригінал чолобитної, яку підписала тільки частина старшини. виклик у столицю не змусив на себе чекати. Кирило розумов- ський вирушив до петербурга 9 січня 1764 р.19 так розповідає історію створення чолобитної до Катерини іі про запро- вадження спадкового гетьманства о. о. васильчиков, закінчуючи її такими пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів110 словами: “Этим дѣло и окончилось, хотя ожидали еще из полков немалого съезда”20. дещо іншу версію закінчення цієї історії подано в “історії русів”: “... посилано в повіти сотні спеціальних урядників, щоб підписувались на тій же супліці. але ... урядники та значні козаки, не вагаючись, сказали тим посланцям, що вони таку безглузду супліку і вигадки вважають за вельми противну їхнім правилам, привілеям та самому розумові і ніколи на неї не погодяться”21. однак можна стверджувати, що згадана на початку публікації архівна справа під діловодним заголовком “Челобитная объ избрании гетманом ра- зумовского отъ полков Киевского, миргородского, Гадяцкого и лубенского” (лютий 1764 р.) дозволяє дещо поіншому висвітлити це питання україн- ської історії: збір підписів тривав ще й після від’їзду Кирила розумовського в санктпетербург і був досить результативним у названих чотирьох пол- ках. У лубенському полку зібрано 87 підписів, у тому числі лубенського полковника івана Кулябки, полкової та сотенної старшини, двох отаманів, бунчукових і одного військового товаришів, а також значкових товаришів. У Гадяцькому полку підписів 93, відкриває список гадяцький полковник антін Крижанівський; окрім названих категорій підписантів, у лубенському пол- ку цю чолобитну підписало чотири священнослужителі. список Київсько- го полку відкриває підкоморій олександр солонина (київський полковник Юхим дараган помер 3 квітня 1762 р.22, відомостей про призначення нового полковника не виявлено), чолобитну підписав 41 чоловік, у т. ч. полкова і сотенна старшина, значкові, військові й бунчукові товариші, а також два військових канцеляристи. Чолобитну від миргородського полку підписали 66 осіб, у т. ч. полковник Федір остроградський і два канцеляристи Гене- ральної військової канцелярії. разом підписів – 287. якщо до цієї кількості додати, орієнтовно, ще 130 підписів, проставле- них на чолобитній, складеній у кінці роботи Глухівської генеральної ради і вже відправленій на адресу імператриці (про це йшлося раніше), то можна припустити, що разом підписів під обома чолобитними про запровадження спадкового гетьманства у роді розумовських було проставлено в межах 400. Щоб визначитися, як саме ці 400 підписантів співвідносилися з загальною кількістю української еліти, надамо певну історичну довідку. на початок 1764 р. Гетьманська Україна складалася з 10ти полків (Га- дяцького, Київського, лубенського, миргородського, ніжинського, пере- яславського, полтавського, прилуцького, стародубського і Чернігівського) та 174х сотень. Кількість різних груп еліти подамо за Зеноном Когутом: “У 1760х роках українська еліта нараховувала від 2100 до 2300 дорослих чоловіків. Згідно з реєстром 1763 року, на той час був 221 бунчуковий то- вариш, 329 військових товаришів і 722 значкових товаришів...* Генеральна * Українська еліта сформувалася у зв’язку з появою державного утворен ня – Гетьманської України, як служилий стан для укомплектування її військового й адміністративного апарату. З 80х років XVII ст. ця окрема соціальна верства остаточно оформилась як Значне (згодом частіше називалося Знатним) військове товариство; його було зафіксовано в офіційному реєстрі. на 20ті роки XVIII ст. 111пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів старшина, полковники та полкова старшина нараховували близько 80 осіб. сотники та старші канцеляристи – близько 180 осіб. оскільки деякі кан- целяристи Генеральної, полкової і сотенних канцелярій також походили зі значкових товаришів, але ці посади могли посідати також рядові козаки або сини священиків, важко підрахувати, скільки з майже з 300 канцеляристів різних рангів були значковими товаришами. У 1760х роках зі всього на- селення, що перевищувало один мільйон дорослих чоловіків, приблизно 300 осіб належали до найвищої аристократії і мали доступ до посад вищого і середнього рівня в українській адміністрації, тоді як ще 500 чоловік мо- гли займати деякі посади середнього рівня і більшість посад нижчого рівня. нарешті, 1300–1500 осіб складали дрібне шляхетство з доступом лише до найнижчих посад у гетьманщині”23. проаналізувавши зміст чолобитної про встановлення в Україні спадко- вого гетьманства, направлену імператриці (тобто в кінці 1763 р., тієї, що її підписали частина учасників Глухівської генеральної ради), зокрема в до- кладному викладі о. о. васильчикова24, доходимо висновку, що саме цей текст покладено в основу всіх чотирьох чолобитних від Київського, мир- городського, Гадяцького і лубенського полків, що зберігаються в ЦдіаК України. Ці документи написані за одним зразком, мало в чому різняться між собою за змістом; відмінності визначено лише індивідуальним стилем чотирьох полкових писарів, що готували документи. саме через це для пу- блікації надано тільки одну чолобитну в повному обсязі – від лубенського полку, з інших трьох опубліковано тільки підписи. Кидається у вічі ще й той факт, що підписи зібрано в полках, очільники яких найбільше підтримували гетьмана. вже йшлося про те, що полковни- ки – гадяцький антін Крижановський і миргородський Федір остроград- ський, разом з генеральним писарем василем туманським склали текст чолобитної на основі 23х ухвалених Генеральною радою пунктів. а лубен- ський полковник іван Кулябка, теж відомий як гетьманів прихильник, був у числі перших серед тих, хто підтримував реформи Кирила розумовського, зокрема військову, в галузі освіти тощо. судячи з того, що оригінали цих чолобитних залишились у фонді 51, Генеральна військова канцелярія, їх так і не було відправлено за призначенням, до імператриці. і то не дивно: на час оформлення цих чолобитних Кирило розумовський уже був у петербурзі, від нього вже вимагали подати у відставку. Гетьман усіляко відтягував рі- шення, але в жовтні 1764 р. усе ж був змушений зробити це. Указ імператриці про відставку гетьмана Кирила розумовського було підписано 10 листопада 1764 р.25 після цього гетьманське правління в Українській козацькій державі не відновлювалося. для управління лі- в товаристві закріпилася трирівнева ієрархічна структура. Бунчукові товариші – еліта найвищого рангу, підпорядковувалися безпосередньо гетьманові; з них виходила майже вся генеральна старшина, а також полковники і полкова старшина. військові товариші – середня ланка, досить численна, підпорядковувалася Гене ральній військовій канцелярії і з них зазвичай набирали сотників і старших канце ляристів. Значкові товариші – нижча, найчисельніша ланка; підлягали владі пол ковників й обіймали посади нижчої полкової старшини й канцеляристів. пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів112 вобережною Україною було створено малоросійську колегію на чолі з п. о. рум’янцевимЗадунайським. існування автономної козацької України було для московської політичної системи аномальним явищем, тому ця ав- тономія обмежувалась упродовж усього існування Гетьманської України. У державі з практично необмеженою владою царя не було місця українським правам і вольностям. попри те, що всі ці трагічні зміни більшість української еліти сприйня- ла з покірністю, національна ідея продовжувала жити. Публікацію підготували лідія СуХИХ, ольга вовК 1 ЦдіаК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19155, арк. 1–16. 2 Чолобитну від лубенського полку, звідки взято обидві цитати, див.: ЦдіаК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19155, арк. 1–5. Цю чолобитну в повному обсязі додано до статті. 3 Смолій В., Степанков В. Богдан хмельницький. – К., 2003. – с. 384–386. 4 детальніше про це див.: Смолій В. А., Степанков В. С. Українська державна ідея хVII–XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. – К., 1997; Шевчук Валерій. національна ідея в Україні, зокрема національновизвольна, та її подвижники. історичний нарис. – К., 2006 та ін. 5 історія українського козацтва. нариси у двох томах. – т. 1. – К., 2006. – с. 296. 6 Степанков В. С. проблема становлення монархічної форми правління Богдана хмельницького (1648–1657 рр.) // УіЖ. – 1995. – № 4. – с. 29. 7 Грушевський Михайло. ілюстрована історія України. репринтне відтворення видання 1913 року. – К., 1990. – с. 430. 8 Васильчиков А. А. семейство разумовских. – т. 1. – спб., 1880. – с. 334, 337; Горобець Віктор, Чухліб тарас. незнайома Кліо. таємниці, казуси й курйози української історії. Козацька доба. – К., 2004. – с. 264–268. 9 Оглоблин Олександр. люди старої України та інші праці. – острог – нью Йорк, 2000. – с. 43. 10 ЦдіаК України, ф. 269, оп. 1, спр. 4545, арк.1–4. 11 Когут Зенон. російський централізм і українська автономія. ліквідація гетьманщини. 1760–1830. – К., 1996. – с. 83. 12 ЦдіаК України, ф. 51, оп. 3, спр. 17703, арк. 2 зв. 13 там само, арк. 3–4 і 5 і зв. 14 там само, арк. 7–9. 15 Когут Зенон. російський централізм... – с. 83. 16 публікацію “прохання” див.: Кистяковский А. Ф. прошение малороссий ского шляхетства и старшин вместе с гетманом, о восстановлении разных старинных прав малороссии, поданные екатерине іі в 1764 году // Киевская старина. – 1883. – т. VI. июнь. – с. 317–346. Струкевич О. К. про остаточне знищення гетьманства на Україні та заснування другої малоросійської колегії // УіЖ. – 1993. – № 7–8. – с. 85–101; – № 9. – с. 87–95. 17 а. Ф. прошение... – с. 325. 18 див.: УіЖ. – 1993. – № 7–8. – с. 86; Васильчиков А. А. семейство разумов ских. – т. 1. – с. 314, 315. 19 там само. – с. 317. 113пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів перша сторінка чолобитної полкової та сотенної старшини лубенського полку до російської імператриці Катерини іі про встановлення в роді розумовських спадкового гетьманства. лютий 1764 р. (ЦдіаК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19155, арк. 1) пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів114 20 там само. – с. 315. 21 історія русів. – К., 1991. – с. 309–310. до речі, анонімний автор “історії русів” різко негативно оцінив зміст цих чолобитних: “скомпоновано прохання до імператриці іменем усієї малоросії з наданням постійного Гетьманства в роді розумовських і з поданням на те причин вельми образливих для самих прохачів та їхніх нащадків. в ній без жалю обмовлено й спаплюжено попередніх правителів і обивателів малоросії, живих і мертвих... інша рука, а особливо громадянина природнього, затремтіла б од перших слів, таких огудливих і злобних на малоросію”. 22 ЦдіаК України, ф. 51, оп. 1, спр. 2308. 23 Когут Зенон. Коріння ідентичности. студії з ранньомодерної та модерної історії України. – К., 2004. – с. 49–50. 24 Васильчиков А. А. семейство разумовских. – т. 1. – с. 316. 25 ЦдіаК України, ф. 269, оп. 1, спр. 4265, арк. 1 і зв. № 1 Чолобитна полкової і сотенної старшини та шляхетства лубенського полку до російської імператриці Катерини ІІ про встановлення в роді Розумовських спадкового гетьманства всепресветлейшая державнейшая великая Государыня императрица екатери- на алексеевна, самодержица всероссийская, Государыня всемилостивейшая. Бьет челом малороссийского лубенского полку полковник з полковою стар- шиною и сотниками и протчими того полку чинами. всевишняго промисле, утвердивший самодержавное вашего императорскаго величества на всероссийском престоле царствование, и от того з дня на день умно- жающоесь премудрим и неусипно попечительним матерним вашим старанием всей вообще всероссийской империи благоденствие, и нам, верним вашего император- скаго величества подданним, благовременний подает случай; з сим нашим рабским челобитием повернуть себя к ногам вашего императорскаго величества. от начала благоприсоединения малой россии ко всероссийской вашего им- ператорскаго величества державе от всех всероссийских монархов утверждено ма- лороссийский народ по узаконенным правам и прывилегиям управлять Гетманской особе. Как же в сие Гетманское достоинство после Гетмана Богдана хмельницкого избрание чинилось всегда нових персон, то до Гетмана скоропадского несколко та- ких Гетманов было, чрез которих не токмо внутре самого малороссийского народа частия несогласия в делах, замешателства, и разныя другия происходили неспокой- ства, и оттого найпаче малороссийский народ великия претерпевал разорения, но и самой российской империи причинялись затруднения; к тому же те самие прежние Гетмани пры своем Гетманском правлении, к чувствителному народному неудовол- ству, найпаче о собственной своей, нежели об общей всего народа ползе старания прылагали. немало ж и такова, а особливо после смерти Гетмана апостола; времени име- ли в которое избрание и учреждение Гетмана отложено было указом для того токмо, чтоб сискать к тому достоинству такого персону, от которого б ко всероссийскому престолу неверности показано не было, и малороссийскому народу никаких бедств и разорений произойти не могло. а между тем вместо Гетманского правления опре- деляеми были частые и всегда новие временние командиры. 115пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів из такових обстоятелств все мы нижеподписавшиесь, имев доволное уваже- ние, благополезным находим как для ненарушеной целости высоких вашего импе- раторскаго величества и всей империи интересов, так и для всегдашнего утвержде- них малой россии прав, волностей и прывилегиев сохранения, и избежания сему народу вышепоказанних разорительних трудностей, иметь Гетмана всегда от такой фамилии, которая о непоколибымой своей ко всероссийскому престолу верности более других утверждена. вашему императорскому величеству небезизвестно, что в [1]750м году все духовние и мирские здешние власти, шляхетство со всеми про- чими чинами, войском и народом единогласно избрали Гетманом его сиятелство графа Кирила Григориевича разумовского, которой по тому избранию и всеподдан- нейшему общему прошению в том Гетманском достоинстве от ея величества бла- женния и вечно достойния памяти Государыни императрицы елисавети петровны утвержден и по пожалованной ему за собственноручним ея же величества подпи- санием прывилегий уже чрез четирнадцать лет управляет всеми воинскими и граж- данскими в малой россии делами, с особливим своим рачителним всегда попече- нием, о наилучшем устроении как воинских обрядов, так гражданских правлений к доставлению обыженним найскорейшей по правам справедливосты. на таково его сиятелства Графа Гетмана благополезное всем нам управление взирая, а при том выдя, с какою он всеусердною своею верностию и другие имею- щие на себе высокие имперские достоинства отправляет, чем заслужил отличную себе доверенность, а к тому же яко он в великой россии не меншую часть имений, скол и в малой россии имеет; пры том надеясь, что синовья его прыродние гра- фи разумовские стол благородно воспитиваются, что как в ревностной и верной всероссийскому престолу службе, так и в прочих похвали достойних качествах и благоповедениях родителя своего подражать несуменно будут. Ближайшее сред- ство находим: после нонешнего Гетмана в избрание в Гетмани из синов его сиятел- ства Графов разумовских, имея сверх донесенних обстоятелств и сей пример яко по Гетману Богдану хмелницкому в разсуждении его известних российской империи услуг обще избран и утвержден был Гетманом син его Юрый хмелницкий. того ради таково усердное наше общее желание возимев, припадая к ногам ва- шего императорскаго величества, всеподданнейше просим скол на сие наше общее желание, стол более на дознанную нонешнего Гетмана ко всероссийскому вашего императорскаго величества престолу верность и усердие прызирая, височайше свое явить благоволение и имянним своим указом всемилостивейше утвердить, дабы мы, нижайшие, после нинешнего Гетмана из синов его Графов разумовских в Гетмани того, которий к сему достойнейший будет, з высочайшего вашего импе- раторскаго величества соизволения избрать свободность имели, и на таком осно- вании, как нинешний Гетман утвержден состоит, сие благоучреждение не токмо к прославлению премудраго царствования вашего императорскаго величества и ко умножению слави и к ползи всей империи служить будет, но и малороссийскаго на- рода пры учрежденних правах, волностях и прывилегиях ненарушное в непоколи- бымой всероссийскому престолу верности сохранение на вечное время пребудет. 1764 году, февраля1 вашего императорскаго пресветлейшаго величества верние поддание и всенижайшие рабы. полковъникъ лубεнскый іванъ Кулябка подкоморій полку лубεнского василь Кулябка Бунчуковий товаришъ Федор диаковскій пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів116 Бунчуковий товаришъ іванъ Криштофовичъ обозни[й] полкови[й] лубεнски Филипъ петривски судія полковій лубεнскій василь стεфановичъ писаръ полковій лубεнскій яковъ Корнѣεвичъ асаулъ полковій лубεнскій радіонъ рвачεвскій абшитованный2 асаулъ полковий лубεнский Климъ христичъ абшитований асаулъ полковий лубεнский михайло огроновичъ абшитованний асаулъ полковий лубεнский алεксандръ Бутовскій хоружий полковий лубεнский стεфанъ Корнѣεвичъ хоружий полковий лубεнский стεфанъ лукановичъ войсковий товаришъ яков мартосъ сотникъ лубεнский іванъ гронович сотныкъ сεнчанскій тімофεй Криштофовычъ сотникъ Горошинскій пεтро сахновский сотникъ смεлянскій Григорій Громѣка сотникъ Глинскій павεлъ свѣтъ сотникъ лохвицкой василий нелговскій сотникъ Курѣнски іванъ стефановъ сотникъ яблуновский алεксѣй Чεрнѣцкий сотникъ второ пирятинскій михайло орεховскій сотникъ снѣтинскій павεлъ Кулябка сотникъ второ лохвицкій [...] лукашевичъ сотникъ сεнчанскій Фεдоръ слюзъ сотникъ ромεнскій дεмянъ Гайдукъ сотникъ пεрво пирятинский максимъ Щεрбак сотникъ Городиский максимъ петровский сотникъ янишполскій іванъ Корнѣεвичъ атаманъ [...]айпсой іванъ Григоровичъ атаманъ сотенний ромεнский іванъ Федоровъ Значковий полку лубεнского товаришъ стефанъ водарский Значковій полку лубεнского товаришъ михайло вытεнко Значковій товаришъ полку лубεнского адріян Калεничεнко Значковий товаришъ полку лубεнского роман Калεничεнко Значковій полку лубεнского товаришъ тимофѣй воротилякъ Значковій товаришъ романъ Фεдоровъ Значковий товаришъ роман ябловскій абшитованій значковій товаришъ павεлъ постомнікъ Значковий полку лубεнского товаришъ Григори[й] Кулик Значковий полку лубεнского товаришъ стεфан Засулский Значковій полку лубεнского товаришъ Федор хилчевский атаманъ сотεнній янишполский стεфанъ лусовский Значковій полку лубεнского товаришъ Sамуйловичъ полку лубεнского значковий товаришъ василь мирεць Значковий полку лубεнского товариш михайло полунъ Значковий полку лубεнского товаришъ Григорий савицкий Значковий товаришъ алεксандεр Шивка Значковий товаришъ стεфан хр[а]пко Значъковий полку лубεнского товаришъ Фεдоръ Жаданъ Значъковий товаришъ стεфанъ Ющεнко Значковий товаришъ Фома те[ги]басъ 117пУБліКаЦіЇ архівних доКУментів Значковій товаришъ лубεнского полку якимъ [с]εластенникъ Значковій полку лубεнского товаришъ іванъ максимовичъ Значковій полку лубεнского товаришъ андрεй афанасіεв Значковій товаришъ якимъ максимовичъ атаманъ сотεнний Чорнуский Гаврило Бойчεвский Значковий полку лубεнского товаришъ андрѣй ставровский Значковій полку лубεнского товаришъ василь Криниѣцкий абшитованій значковій полку лубεнского товарищ Федор мεщанко абшитованний значковий товаришъ василь миколаεнко абшитованный значковый товаришъ михайло пасюта атаманъ сотεнній пεрво пирятинскій исифъ пятковскій атаманъ сотεнний пεрво лохвицкий Григорий Горобиовский атаманъ сотεнный второ пирятинскый андрѣ [й] вакулович атаманъ сотεнний яблуновский іванъ Cтефановъ атаманъ сотεнній Горошинскій василь волинской атаманъ сотεнний Жовнинский іванъ соколъ абшитованний значковий полку лубεнского товаришъ тимофѣй Корсунъ Значковій полку лубεнского товаришъ василь Бѣлобаба Значковій полку лубεнского товаришъ максимъ Григоровичъ Значковій полку лубεнского товаришъ омелянъ остаповъ атаманъ сотεнний Городиский иванъ вишнεвский Значковий полку лубεнского товаришъ Григорий пεтровский Значковий полку лубεнского товаришъ іван Корεнѣцкий абшитований значковий товаришъ иванъ мазуревский Значковий товаришъ романъ Щербина атаманъ сотεнний смѣлянский сεмεн Горошковскій полку лубεнского значковой товаришъ Григорεй Косичъ Значковий полку лубεнского товаришъ иосифъ литвинεнко Значковий полку лубεнского товаришъ Федоръ литвинεнко атаманъ сотεній перво сεнчанскій Федоръ тищεнко абшитованый значковый полку лубεнского товаришъ пεтръ лвовъ атаманъ сотенній второ сенчанъскій стефанъ матковский Значковій товаришъ павεлъ лусовский Значковий товаришъ іванъ салимовский цдІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19155, арк. 1–5. Оригінал. 1 Число не проставлено. 2 абшит – відставка, звільнення від служби. № 2 Чолобитна полкової і сотенної старшини та шляхетства Гадяцького полку до російської імператриці Катерини ІІ про встановлення в роді Розумовських спадкового гетьманства1 Брεгадиръ и гадяцкій полковникъ антон Крижановский протωпопъ Гадяцкій Григорій Щербацкій намѣстникъ вεприцкий маξимъ анεреεвич намѣстникъ лютенский иерей василий левенецъ намѣстникъ Комишанский иерей Фεодоръ лавроцкий обозный полковій іванъ родзянко публікації архівних документів118 одна зі сторінок чолобитної з підписами (цдіак україни, ф. 51, оп. 3, спр. 19155, арк. 1) 119публікації архівних документів бунчуковій товаришъ алεξѣй богаевский бунчуковій товаришъ василий пѣратинский бунчуковий товаришъ владимиръ велецкий Судия полковий Федоръ война писарь полковій Яковъ колодяжинский асаулъ полковій осипъ Ситенский асаулъ полковій василь ковалεвский хоружій полковій андрεй кондоскалεвъ полковой хоружій василий навроцкий Сотникъ полковой Гадяцкий іванъ манко Сотникъ коваліовский данило лεсевичъ Сотникъ вепріцкий прокоп масюкъ Сотникъ Зεнковский іванъ бутовичъ Сотникъ лютенский ілля Шостакъ Сотникъ куземинский іванъ трипольский Сотникъ полковый Гадяцкій Гεрасим Станѣславский Сотникъ Зенковецкий Фεдоръ Жадко Сотникъ опошанскій Фεдоръ момонтовъ Сотнікъ рашεвскій павло Зεлεнский Сотникъ комишанский Сεмεн михайловский Сотнікъ Грунский василь бразонъ Сотникъ ковалѣвской пεтр киръяковъ Сотникъ комішанский павелъ Золотарεвский Сотникъ опошанский лев б[и]ковский Сотникъ опошанский Юрый быковский Сεлитраной компанѣи старший компанεйщик данило тисчεнко войсковий товаришъ Сεмен баляский войсковий товаришъ іванъ Гεεвский войсковий товаришъ назаръ Гεεвский войсковий товаришъ павло нѣженεц войскови[й] товаришъ василь бораковский войсковий товаришъ Степанъ кирияковъ войсковій товаришъ іванъ Ставѣцкий войсковий товаришъ іванъ каношанов войсковый товаришъ Степанъ калатура войсковый товаришъ романъ пащенковъ войсковій товаришъ михайло кырияков войсковій товаришъ Федоръ бабарыковъ войсковий товаришъ назаръ пащεнко Значковий полку Гадяцкого товарищ и сεлитерний компанεйщик павло тимчεнк[о] войсковий товарищ пантилεимонъ бутовичъ писаръ суда полкового павεл илляшεвичъ Значковий товаришъ іванъ Ставѣцкий Значковий товаришъ Стефанъ калинъ Значковий товаришъ михайло тихоновичъ Значковій товаришъ Гаврил Золотарεвский Значковий товаришъ михайло вечорка Zначковий товаришъ андрεй Zвяговский Значковій товаришъ давидъ Супрунεнко Значковий товаришъ кирило лазарεвскій публікації архівних документів120 Значковий товаришъ маξим мεлникъ Значковий товаришъ павεлъ пεрεкристовъ Значковий товаришъ Фεдоръ василиεвъ Значковий товаришъ Стεфанъ нишεвский Zначковий товаришъ кодрат киричεнко Значковій товаришъ владимεр Ситεнский Значковий товаришъ матвѣй Сидоровъ Значковий товаришъ корнѣй родинъ за себε и вмѣсто неграмотного значкового товариша алеξѣя никитова написал Значковій товаришъ василь луценко Значковий товаришъ Грыгорий пащεвский Значковой товаришъ Яковъ пѣрятинский Значковий товаришъ Гεрасим махота за сεбε во место значкового ж товариша Фεдора белεнчεнка по его прошению подписался Значковій товаришъ іванъ дεляковіч Значковий товаришъ Яковъ луцεнко Значковій товаришъ андрεй покачилка Значковий товаришъ романъ холодовский Значковій товаришъ кирило Стрижак Значкови[й] товаришъ Яковъ пащенко Значковый товаришъ омεлянъ кузмεнко Значковій товаришъ леонтий браславецъ Значковій товаришъ иванъ Сѣрацкий Значковій товаришъ Грыгорий Εрεмѣεв Значковій товаришъ матвѣй павловский Значковий товаришъ данило павловский Значковий товаришъ маξимъ Задирака Значковий товаришъ петро мокриεвич атаманъ сотенній Гадяцкій наум маξовычук атаманъ пошанской второй сотни пантεлεймонъ [ба]лясний атаманъ сотεнний вεприцкий Яковъ масюк атаманъ второ ковалѣвской сотни василь кирияковъ атаманъ сотнѣ пεрвой комишанской павло кисεлεовъ Сотни рашεвской атаманъ маξимъ вεсεловский атаманъ Зεнковскій Филипъ ілков атаманъ сотенний второ комишанский іванъ трояновский перво опошанской сотнѣ атаманъ Фεдоръ матвεεвъ ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19155, арк. 7 зв –9. Уся чолобитна – арк. 6–9. 1 оскільки текст цієї чолобитної за змістом ідентичний чолобитній з попереднього опублікованого документа – від лубенського полку (детальніше про це див. у вступній статті), публікуємо тільки підписи, вміщені після неї. № 3 Чолобитна полкової і сотенної старшини та шляхетства Київського полку до російської імператриці Катерини ІІ про встановлення в роді Розумовських спадкового гетьманства1 подкоморій алεξандεръ Солоніна бунчуковий товарищ евстратъ Савич Старшини полковиε: 121публікації архівних документів Судия Зѣновий борсук писаръ андрεй миткεвичъ асаулъ матвѣй Шумъ асаул Стефанъ барановский хоружий Фεдоръ Шумъ хоружий пεтр Савεнко 2‾Сотники: Гоголεвскій антонъ палчиковскій остεрски[й] михайло Солоніна козелεцкий павелъ руголъ бобровицкий матвѣй костинъ киεвский михайла Гудимъ трипѣлский исидоръ Журавский // войсковиε товарищи: никита мандрика Фεдор ковановичъ андрεй крупянский Стефанъ лутай Стефанъ пасεнко онуфрий пригара андрѣй дияковский василь пригара абшитованій Григорій косεнко василь несмѣянъ Григорεй Гудимъ андрεй маулъ ‾2 войсковіε канцеляристи: андрεй подвисоцкий Фεдоръ Солонина 3‾ Значковие товарищи: іванъ Савεнко іванъ Гроховский василь дворεцкий прокопъ Шумъ іванъ миславский пεтръ пасεнко Филиппъ Гриніевичъ Григорій полѣтанский // писаръ сотенній киεвский павεлъ масловичъ асаулъ сотенній киεвский іванъ носко хоружій сотεній кіεвский василь блажевский Сотεний козεлεцкий писарь алексей подвисоцкий хоружий сотенний козелецкий иванъ Шахрай ‾3 ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19155, арк. 12 зв. – 13 зв. Уся чолобитна – арк. 10– 13 зв. 1 оскільки текст цієї чолобитної за змістом ідентичний чолобитній з попереднього опублікованого документа – від лубенського полку (детальніше про це див. у вступній статті), публікуємо тільки підписи, вміщені після неї. 2 на арк. 13 підписи під чолобитною київського полку подано в дві колонки. 3 так само на арк. 13 зв. публікації архівних документів122 № 4 Чолобитна полкової і сотенної старшини та шляхетства Миргородського полку до російської імператриці Катерини ІІ про встановлення в роді Розумовських спадкового гетьманства1 полковник миргородский Фεдор строградский бунчуковій товаришъ пεтръ Галεцкій бунчуковій товаришъ василь родзянка абшитованій бунчуковій товаришъ василεй строградской бунчуковый товаришъ андрεй строградской бунчуковий товаришъ димян оболонский обозній полковій миргородский іεрεмѣй родзянка Судья полку мирогородского пεтръ Заляховський писаръ полковий миргородский матвѣй ляховичъ асаулъ полковий миргородский данило бапран асаулъ полковий миргородский тихонъ калнѣцкий хоружий полковий миргородский мѣрко [марко] козинεнковъ хоружій полковий миргородский Яковъ Zарудний 36‾ Сотникъ Шишацкий Фεдоръ Яковεнко Сотникъ власовскій прокопъ майборода Сотникъ богацкій ісифъ Стефановичъ Сотникъ кременчуцкій Яковъ Гавриловъ Сотникъ Ярεсковский афтанасъ попатенко Сотникъ устивицки[й] кирило каракашъ Сотникъ бѣлоцεрковскій васил Жучεнко Сотникъ остаповский Григорεй базилевскій Сотникъ второй полковий миргородский алεξандръ попатенко Сотникъ Голтвянскій іосіфъ павεлко Сотникъ Городиский іванъ кодинец Сотникъ омεлницкий николай остроградскій Сотникъ Грігорій рудь // войсковій товаришъ кирило волѣвачъ войсковий товаришъ матвѣй косяровский войсковий товаришъ дмитрεй Сволява войсковий товаришъ владимεр остроградский войсковий товаришъ іванъ Гершунъ войсковій товаришъ трофимъ михайловъ войсковий канцеляристъ андрεй устимовичъ войсковий канцеляристъ іванъ базилевский атаманъ Сотнѣ первой миргородской Григорий иосифовъ атаманъ Сотεнный хоролскый Стефанъ Штѣмпѣль атаманъ иван [...] атаманъ сотенний потоцкой елисεй волѣвачъ ‾2 Судовий писаръ андрій ба[...] Значковий товаришъ Григорий байдакъ Значковий товаришъ емεлиян Якубовичъ Значковий товаришъ Сεмεн короленко Значковий товаришъ ісидор вишніовский Значковий товаришъ павεлъ дынисовъ Значковий товаришъ Захарий Шкурка 123публікації архівних документів Значковий товаришъ андрѣй Горонεскулъ Значковий товаришъ іванъ кириловъ Значковий товаришъ данило кочεвский Значковий товаришъ ігнатъ полинεвский Значковий товаришъ Гргорий королεнко Значковій товаришъ Яковъ Золотарεвский Значковий товаришъ Стефанъ устимовичъ Значковий товаришъ Яковъ Сенча Значковій товариш Григорій андрузький Значковий товаришъ іванъ павεлко Значковие товариши кирило і михайло роменские Значковий товаришъ Фεдор Шεвчεнко Значковиε товариши іωсифъ и афанасий кирилови Значковий товаришъ Гεрасим Заславский Значковий товаришъ маξимъ барабашεвъ Значковий товаришъ іванъ мѣзинъ Значковий товаришъ кондратъ луценко Значковый товаришъ Фεдор комεндатεнко Значковый товаришъ іванъ бобохъ Значковий товаришъ маξим тимофѣεвъ Значковиε товариши лукян и алексѣй боровиковскиε Скріпа на чолобитній Миргородського полку: писаръ // пωлковый // матвѣй // ляховичъ ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19155, арк. 15 зв. – 16 зв. Уся чолобитна – арк. 14– 16 зв. 1 оскільки текст цієї чолобитної за змістом ідентичний чолобитній з попереднього опублікованого документа – від лубенського полку (детальніше про це див. у вступній статті), публікуємо тільки підписи, вміщені після неї. 2 на арк. 16 підписи під чолобитною миргородського полку подано в дві колонки. Sukhykh L., Vovk O. Kyrylo Pozumovs’kyi: An Attempt of Identifying Hereditary Hetmanate The publication deals with four petitions to the Russian Empress Catherine II submitted by Lubens’kyi, Hadiats’kyi, Kyivs’kyi and Myrhorods’kyi regiments with regard to implementation of the Rozumovs’kys hereditary hetmanate in Ukraine. Signed by major sergeants and the gentry, the petitions were written in February, 1764. The article also includes historical retrospective: it describes numerous attempts (starting from Bogdan Khmelnyts’kyi) with respect to establishment of hereditary hetmanate which would have been of significant importance for strengthening and development of Ukrainian Kozak state.

Кирило Розумовський: Спроба встановлення спадкового гетьманства

Репозитарії

Схожі ресурси