Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках
The author examines the role of the leaders of Ukrainian Greek-Catholic Church, first and foremost, the archdiocese and A. Sheptyts’kyi with regard to the European communities’ involvement in the activities aimed at putting an end to the genocide against Ukrainian people and dissemination of i...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Назва видання: | Архіви України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26893 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках / В. Кіт // Архіви України. — 2008. — № 5-6. — С. 33-43. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26893 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-268932011-09-08T12:07:19Z Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках Кіт, В. Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу The author examines the role of the leaders of Ukrainian Greek-Catholic Church, first and foremost, the archdiocese and A. Sheptyts’kyi with regard to the European communities’ involvement in the activities aimed at putting an end to the genocide against Ukrainian people and dissemination of information about the 1932–1933 Famine in Ukraine on international level. 2008 Article Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках / В. Кіт // Архіви України. — 2008. — № 5-6. — С. 33-43. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26893 uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу |
| spellingShingle |
Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу Кіт, В. Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках Архіви України |
| description |
The author examines the role of the leaders of Ukrainian Greek-Catholic
Church, first and foremost, the archdiocese and A. Sheptyts’kyi with regard to the
European communities’ involvement in the activities aimed at putting an end to
the genocide against Ukrainian people and dissemination of information about the
1932–1933 Famine in Ukraine on international level. |
| format |
Article |
| author |
Кіт, В. |
| author_facet |
Кіт, В. |
| author_sort |
Кіт, В. |
| title |
Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках |
| title_short |
Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках |
| title_full |
Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках |
| title_fullStr |
Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках |
| title_full_unstemmed |
Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках |
| title_sort |
роль української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим урср у 1932–1933 роках |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26893 |
| citation_txt |
Роль Української греко-католицької церкви в допомозі голодуючим УРСР у 1932–1933 роках / В. Кіт // Архіви України. — 2008. — № 5-6. — С. 33-43. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT kítv rolʹukraínsʹkoígrekokatolicʹkoícerkvivdopomozígoloduûčimursru19321933rokah |
| first_indexed |
2025-07-03T06:38:34Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:38:34Z |
| _version_ |
1836606779973173248 |
| fulltext |
33голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
Володимир Кіт
Роль УКРаїнсьКої гРеКо-КатолицьКої цеРКВи
В допомозі голодУючим УРсР
У 1932–1933 роках
голод 1932–1933 рр. на східній україні був за своєю суттю гено-
цидом проти українського населення, яке протидіяло більшовицькому
наступу на все українське. небажання працювати в колективних гос-
подарствах та саботаж сільськогосподарських заготівель 1931–1932 рр.
стали приводом до надзвичайних хлібозаготівельних акцій з боку ра-
дянської влади.
одним з перших офіційно про голод в україні повідомляв 14 груд-
ня 1932 р. голова Закордонного бюро у Празі української радикально-
демократичної партії професор кость мацієвич1 у зверненні до митро-
полита андрея Шептицького: “...на україну насувається знову голод,
іде в небувалому, в нечуваному досі розмірі та гостроті.
Вже з початку літа населення україни голодувало, бо ніяких за-
пасів з попереднього часу не мало, всі лишки харчів були з краю ви-
везені. урожай цього року при зменшеному засіві й повному занепаді
господарства не може забезпечити навіть мінімальних потреб населен-
ня, а втім, увесь час після жнив запаси зерна та інших продуктів не-
милосердно відбиралися й вивозилися. уже почалися голодні бунти по
містах (києві, одесі, на донбасі), вже реєстровано випадки голодної
смерті по селах. навіть сторонні люди, які попадали на україну, жаха-
лися того, що буде там діятися протягом ближчих місяців.
совітська [радянська. – В. К.] влада й покірна їй преса свідомо за-
мовчують стан речей, а тому й світова опінія, не маючи жадних само-
стійних джерел, теж замовчує цю нову трагедію українського народу.
у такий момент ми звертаємося до Вас, Високопреосвящений Вла-
дико, з проханням піднести свій високий архипастирський голос на
захист українського народу.
Вас, Високопреосвящений Владико, всі послухають: і високі до-
стойники церкви, і світова преса, і міжнародні благочинні установи,
які зможуть завчасно вирядити на україну безсторонні анкетні комісії,
досвідчитись на власні очі, що там діється, і може своєчасними захода-
ми врятувати життя не одній тисячі людей.
од Вашого голосу, Всечесний архипастире, розвіється байдужість
цілого християнського світу до тих великих страждань, які переживає
зараз і які ще більше переживатиме в ближчі місяці народ україни”2.
на звернення Закордонного бюро української радикально-демо-
кратичної партії митрополит андрей Шептицький відповів листом до
© Володимир кіт, 2008
голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу34
секретаря бюро В. дяконенка 5 січня 1933 р., у якому висловлював
підтримку справі рятування голодуючих українців.
митрополит андрей у листі зазначав: “...Перед десяти літами3 я
піднявся був такої запомогової акції для україни і галичини зруйно-
ваної тоді потрійною війною і тому з власного досвіду знаю, чого по-
треба на те, щоби з успіхом вплинути на опінію ріжних країв европи
або америки...”.
Він радив створити центральне бюро (орган), який би зосереджував
усі матеріали й дані, потрібні для інформування про трагедію на міжна-
родному рівні. В листі митрополит звертав увагу і на такі важливі речі,
як публікація статей, видання книг, організація конференцій.
“...Будучи днесь о десять літ старшим і так хорим, що не могу стати
на ноги ані писати4, – писав митрополит андрій, – подібної акції [ма-
ється на увазі центральний орган з допомоги і пропаганди голодомору
в україні. – В. К.] я не міг би, ані піднятися, ані її перевести”. Поси-
лаючися також на скрутне матеріальне становище в галичині загалом,
Шептицький відмовився від головування зі створення допомогового
комітета. однак наприкінці листа він зазначив: “...В міру спромоги,
коли хто інший зачне акцію, помагати очевидно буду. дай Боже, щоби
порушена Вами акція щасливо зачалася й удалась”, і дав своє благо-
словення5.
Від цього часу увага західноукраїнських греко-католиків була при-
кута до подій голодомору на Великій україні, про що свідчать числен-
ні публікації на сторінках друкованих органів.
невдовзі про голод на україні повідомив часопис української ка-
толицької народної партії6 “нова Зоря”7 у статті “голод і гонення на
україні” від 2 лютого 1933 р.: “на україні брак хліба. В Харкові, київі,
одесі та інших містах відбуваються щоденно голодові заворушення.
голодуючі нападають на склади й поїзди з харчами мимо сильної сто-
рожі військ гПу. доведені до розпуки голодуючі кидаються на мага-
зини та гинуть від куль чекістів... За недодержання “хлібозаготовки”
виселюють масово українських селян на сибір”8.
Починаючи з лютого 1933 р. сторінки “нової Зорі” рясніли стаття-
ми про голод на Великій україні: “З “раю”, “голод і редукції на украї-
ні”, “небувало страшні вісти посилають конзулі чужих держав з ссср”,
“страшний голод в ссср”, “нищать українську націю”, “страшні події
на україні”, “Жахливі вісти з “раю”: 10 міліонів людей погибло з голо-
ду”, “Всенароднє повстання на Вел. україні?”, “Биймо в дзвін та тріво-
гу!”, “людоїдство на україні”, “голод на україні”, “св. отець голодним
в ссср”, “Безмежне горе і людоїдство на україні”, “не пускають корес-
пондентів на україну”, “голод на україні. З листа присланого до Чехії”,
“міжнародний комітет допомоги голодуючим на україні та в ссср”,
“на україні буде ще більший голод”, “у Хвилі народного горя”9.
35голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
Від липня 1933 р. подібні публікації вміщували й друковані органи
українського католицького союзу – “мета” та “Христос – наша сила”10.
Чи не в кожному номері газети “мета” публікувалася інформація про
події, пов’язані з голодом на україні: “голод на україні”, “україна в
передсмертних судорогах”, “український громадський комітет допо-
моги страждальній україні”, “картини з большевицького пекла”, “Бий-
мо у великий дзвін на трівогу!”, “на фронт допомоги Великій україні”,
“Чужа преса про страхіття на україні і прикордонній полосі”, “Відозва
українського громадського комітету рятунку україни”, “нові автен-
тичні вістки про голодові муки населення україни”, “кардинал Інніцер
взиває на поміч голодуючій україні”, “св. отець і голодуючі жертви
большевизму”, “комуністичний поклін – царським тіням”, “день на-
ціональної жалоби та протесту”, “Протестуємо проти большевицького
терору й виголоджування україни!”, “дальша акція кардинала Інніце-
ра в справі голодуючих на україні” та ін.11
до митрополита андрея Шептицького 21 липня 1933 р. звернули-
ся представники ради союзу українських емігрантських організацій
в Парижі в особі генерального секретаря ради гроссенка з проханням
допомоги голодуючим українцям перед святішим отцем: “…ми певні,
що голос Вашої ексцеленції буде почутий в римі і що благословення
святого отця двигне добродійність цілого християнства на таке добре
діло допомоги масам голодного, хворого й доведеного до відчаю укра-
їнського населення в ссср…”12.
уже через три дні, 24 липня, українська греко-католицька церква
в особі митрополита андрея Шептицького, станиславівського єписко-
па григорія Хомишина, Перемиського єпископа Йосафата коцилов-
ського, Патарського єпископа никити Будки, Перемиського єпископа-
помічника григорія лакоти, львівського єпископа-помічника Івана
Бучка та станиславівського єпископа-помічника Івана лятишевського
проголосила відозву до вірних галицької церковної провінції в справі
подій на Великій україні, до всіх людей доброї волі – “україна в пе-
редсмертних судорогах”:
“україна в передсмертних судорогах. населення вимирає голо-
довою смертю; [Побудована. – В. К.] на несправедливости, обмані,
безбожництві та деправації людоїдна система державного капіталізму
довела багатий недавно край до повної руїни. Перед трьома роками
Зверхник католицької церкви, св. отець Папа Пій XI енерґічно про-
тестував проти всего, що в большевизмі є противне християнству, Бо-
гови та людській природі, перес терігаючи перед страшними наслідками
таких злочинів. – І цілий като лицький світ, а з ним і ми, лучилися
з тим протестом. днесь бачимо наслідки поступовання большевиків:
положення з кожним днем стає страшніше. Вороги Бога і людства від-
кинули релігію – основу суспіль ного ладу, відібрали свободу – найбіль-
голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу36
ше добро людини, зі свобідних горожан-селян – зробили невільників, і
не мають досить розуму, щоби їх кормити за тяжку невільничу пра-
цю в поті чола.
на вид таких злочинів німіє людська природа, кров стинається в
жилах.
Безсильні принести яку-небудь матеріяльну поміч конаючим бра-
там, взиваємо наших вірних, щоби молитвами, постами, всенародною
жалобою, жертвами і всіми можливими добрими ділами християнсько-
го життя, випрошували з неба помочі, коли на землі нема ніякої надії
на людську поміч.
а перед цілим світом знову протестуємо проти переслідування
малих, убогих, слабих і невинних, та гонителів оскаржуємо перед судом
Всевишнього.
кров робітників, що в голоді орали чорнозем україни, кличе о
пімсту до неба, а голос голодних женців дійшов до ушей господа
саваота.
усіх християн цілого світа, усіх віруючих в Бога, а особливо всіх ро-
бітників і селян, передовсім усіх наших земляків просимо прилучити ся
до цього голосу протесту та болю і розповсюдити його у якнайдальші
країни світа.
усі радіостанції просимо рознести наш голос цілому світови: може
дійде він і до убогих хатин конаючих з голоду селян.
нехай перед страшною смертю серед лютих страждань голоду
буде для них хоч малою потіхою гадка, що їх брати знали про їх
страшну долю, над ними боліли і терпіли, за них молилися...”13.
невдовзі проголошена відозва була перекладена італійською мовою
і від імені митрополита андрея Шептицького надіслана святішому от-
цеві і священній конгрегації східних церков у рим та апостольсько-
му нунцієві у Варшаві14.
Відозва української греко-католицької церкви “україна в перед-
смертних судорогах” мала вагомий вплив на суспільну думку західно-
українського населення. наступного дня після проголошення відозви –
25 липня 1933 р. 35 українських громадських інституцій, серед яких
українська Парламентська репрезентація, товариство “Просвіта”, на-
укове товариство ім. Шевченка, український католицький союз, союз
українок та інші, створили у львові український громадський комітет
рятунку україни, який мав стати координатором допомоги голодую-
чим15.
український громадський комітет рятунку україни ініціював ство-
рення повітових та місцевих комітетів рятунку україни. особлива ува-
га громадського комітету була спрямована на пропагандистську робо-
ту, збір документів та спогадів очевидців трагедії для подальшого їх
поширення серед міжнародних гуманітарних організацій16.
37голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
Як зазначав у своєму звіті спеціальний папський посланець17, який
відвідав голодуючі райони радянської україни і повернувся наприкінці
серпня 1933 р. до риму, “положення в ссср дуже поважне. З прихо-
дом найблищої зими може вмерти з голоду 12 міліонів людей”. З цього
приводу Папа римський Пій ХІ заявив: “мусимо за всяку ціну знайти
дорогу, щоби тому запобігти”18.
у статті з цього приводу, опублікованій у часопису “мета”, наголо-
шувалося: “мабуть прикаже св. отець незадовго зорганізувати велику
рятункову експедицію, яка повезе на україну і в росію поживу [хар-
чі. – В. К.] для голодуючих. Як відомо, подібна експедиція врятувала
від смерти тисячі мешканців радянщини під час голодової катастрофи,
яка шаліла на україні і в росії кілька літ тому”19.
17 жовтня 1933 р. митрополит андрей Шептицький та Єпископат
угкц склали другий спільний пастирський лист у справі допомоги Ве-
ликій україні. у ньому зазначалося: “Протестуючи недавно проти зло-
чинів большевицької влади на Придніпрянській україні, а передусім
проти злочинів поповнених на сільському населенню – ми спільним
письмом заохочували Вас до посту, жалоби, молитви, до добрих діл
для випрошення з неба Божого милосердя для страждучих і умираючих
з голоду наших братів.
ціле українське громадянство нашого краю послухало нашого за-
зиву і комітет ратунку україни установив по порозумінню з нами на
29 жовтня – день національної жалоби і протесту, звертаючись до духо-
венства з проханням торжественних богослужень і відповідних пропо-
відей на цей день...
Йде про ратування нашого народу, мусимо бути злучені любовю до
того народу Христовою любовю в одно...
...З великою вдячністю мусимо на цьому місці згадати ті спочуван-
ня нашої недолі зі сторони многих людей і народів, викликані нашим
першим письмом. З особлившою вдячністю вітаємо започатковану ві-
денським кардиналом архієпископом Теодором Інніцером акцію для
рятування україни через створення у Відні інтернаціонального, між-
конфесійного комітету...”20.
26 жовтня 1933 р. газета “нова зоря” у статті “міжнародний ко-
мітет допомоги голодуючим на україні та в ссср” повідомляла: “...З
ініціативи Його еміненції кардинала Інніцера21 відбулися у Відні збо-
ри представників майже всіх народів, котрих співплемінники терплять
голод в ссср, щоби застановитися над способами допомоги тим не-
щасним. на конференцію прибули українці, поляки, чехи, серби, гре-
ки, вірмени й мадяри без ріжниці віроісповідання. По представленню
справи кард. Інніцером, рішено під його проводом оснувати міжвіроіс-
повідний і понаднаціональний комітет допомоги голодуючим в ссср.
Заяву співпраці зложив в імени православних сербів, румунів і греків
голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу38
архимандрит ксірухакіс, в імени жидів надрабін д-р Файхтванг, в імени
евангеликів надрадник д-р Штек. комітет оповістив відповідну відозву
до людей всего світа. – Від українців забрав голос на тій конференції
безпосередно по промові кард. Інніцера о. канонік д-р мирон горнике-
вич. Він подякував кардиналові за його почин і відчитав уривки листів
з україни, які до живого порушили присутних. головне діловодство
міжконфесійного і понаднаціонального комітету допомоги голоду-
ючим в ссср перебрали заступник голови австрійського Червоного
Хреста рудольф мітлєнер і генеральний секретар европейського кон-
гресу національностей д-р евальд амменде, прибалтійський німець. В
заклику до опінії цілого світа комітет підчеркує, що передовсім на Ве-
ликій україні і кубані масово вимирає населення від голоду, т. зн. на
українськім чорноземі й на українській території”22.
Задум кардинала Інніцера про заснування міжнародної, позаконфе-
сійної інституції по допомозі голодуючим на україні був висловлений
ще наприкінці серпня 1933 р., про що йшлося в його заклику: “...В імя
вічно важних законів людського почування і любови ближнього, під-
ношу оцим слово напімнення і взиваю всіх, зокрема гуманітарні орга-
нізації світа, зєднатися до спільного діла. Поки ще не запізно, нехай
повстане на міжнаціональних і понадконфесійних основах загальна
установа для несення негайної і доцільної підмоги загроженим голо-
довою смертю міліонам мешканців радянського союзу. цей клич звер-
тається передовсім до Інтернаціонального Червоного Хреста, а там і до
всіх тих чинників, які думають над розбудовою господарських взаємин
з радянщиною; при переговорах нехай не забувають на міліони голо-
дних. Так зване гуманне застереження повинно бути основою й пере-
думовою евентуальних взаємин.
а щоби допомогову акцію із Відня відповідно підперти, думаю в
найближчих днях візвати представників ріжних конфесій для заснуван-
ня окремого комітету допомоги...”23.
день скорботи за мільйонами померлих від голоду українців та
поминальна панахида на заклик-звернення адміністратора і апостоль-
ського Візитатора для українських емігрантів в німеччині отця Петра
Вергуна відбулися 11 вересня 1933 р. у Берліні24.
13 вересня 1933 р. пастирське слово до українців, що проживали в
канаді, виголосив єпископ української греко-католицької церкви ка-
нади Василь ладика. В посланні різко засуджувалися засоби, до яких
вдалася радянська влада на україні, “...що багнетами насадила свою
диктатуру на нашій землі, вже цілий ряд літ винищує наш рід мораль-
но безбожництвом, матеріяльно пятилітками – й усею комуністичною
господаркою. ...московські комуністи нищать найкращих синів укра-
їнського народу розстрілами, мучать тюрмами і засланнями і масово
виголоджують все населення україни”25.
39голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
Приєднуючись до протесту греко-католицького єпископату в гали-
чині, українська греко-католицька церква канади доручила всім своїм
священикам проводити окремі богослужіння з проповідями, присвяче-
ними голодомору на україні26.
З благословення української греко-католицької церкви день наці-
ональної жалоби і протесту з приводу геноциду на українських землях
мав відбутися 29 жовтня 1933 р. у галичині. Планувалося богослужін-
ня в наміренні за народ, який проживає під комуністичною диктату-
рою, та панахиди за упокій померлих унаслідок політичних репресій в
радянській україні.
Передбачалося проведення народних віч, зборів після закінчення
богослужінь по всіх громадських установах галичини. на них мали
ухвалюватися резолюції з протестом проти більшовицького терору та
складатися добровільні пожертви. день національної жалоби мав за-
свідчити активну підтримку голодуючих українців і набути масового
характеру27.
Проте, вбивство урядовця радянського консульства у львові28 стало
причиною заборони польською владою масових акцій [віч, мітингів. –
В. К.], запланованих на 29 жовтня 1933 р.29
у неділю 29 жовтня 1933 р. в архикатедральному соборі св. Юра
у львові відбулась архиєрейська літургія, на якій були присутні пред-
ставники громадського комітету рятунку україни та громадських ор-
ганізацій галичини. Богослужіння були проведені в усіх церквах га-
лицької церковної провінції. саме вони стали центром акції30.
Вагомим кроком у координації дій по допомозі голодуючим на Ве-
ликій україні з боку католицької церкви стала конференція представ-
ників усіх комітетів допомоги голодуючим в срср, скликана коміте-
том допомоги голодуючим у срср під проводом кардинала Інніцера
16–17 грудня 1933 р. у Відні. конференція мала згрупувати та впоряд-
кувати всі акції допомоги, які проводилися членами комітету. у кон-
ференції взяли участь представники українських, російських, ні мець-
ких і єврейських комітетів.
Представником української греко-католицької церкви від митро-
полита андрея Шептицького був на конференції єпископ никита Буд-
ка. Представниками від українського громадського комітету рятунку
україни були посли м. рудницька, З. Пеленський та радники І. мар-
тюк, р. мармаш, а. Вітошинський. у засіданнях конференції брав
участь отець мирон горникевич – парох церкви св. Варвари у Відні,
постійний член комітету допомоги голодуючим у срср під проводом
кардинала Інніцера.
Чернівецький, Празький і Брюссельський комітети рятунку укра-
їни передали свої повноваження львівським делегатам. Варшавський
комітет відрядив до Відня д-ра левка Чикаленка. Берлінські комітети
голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу40
представляла п. е. скоропадська. лондонський комітет направив свого
представника в якості спостерігача31.
у конференції також брали участь делегати Європейського церков-
ного допомогового комітету (політик соте з Женеви), світового союзу
міжнародної гуманітарної праці (проф. Фішер, лондон), представники
німецьких допомогових організацій (Вінкен – Берлін, Шредер і Шляй-
нінг – Берлін, проф. унруг – від “Брідер ін нот”, Берлін), представники
євреїв (віденський рабин д-р Фейхтванг і проф. д-р ейслєр), представ-
ники росіян (проф. курчинський і княжна Трубецька). українсько-
французький допомоговий комітет та еміграційну раду в Парижі пред-
ставляв д-р лотоцький32.
Єпископ никита Будка у своєму звіті з конференції у справі голо-
ду на україні зазначав: “катастрофа голоду є інша як дотеперішні, бо
планова, не елементарна, а система економ[ічного] управл[іння]. сові-
ти [радянська влада. – В. К.] не узнають націй, всі на україні терплять,
але найбільше українці. цю думку добре представила п. м. рудницька:
ходить прямо о життя цілої нації. найгірше в цій справі є мовчання
европи, [обоятність]. Часописи не хотять містити описів, а мовчати це
злочин. Треба збудити сплячу совість европи. малий успіх тут є дуже
багато”33.
Порятунок голодуючої україни віденська конференція планувала
здійснити на основі підсумкових рішень, а саме: направлення офіцій-
ного звернення конференції до ліги народів та урядів країн; бойкоту-
вання купівлі пшениці, експортованої із срср; вплив на Інтернаціо-
нальний Червоний Хрест для його активізації по допомозі голодуючим;
активізація всіх благодійних організації сШа по допомозі через прези-
дента; вплив на ставлення нейтральних країн по відношенню до питан-
ня голоду на україні; активізація роботи харитативних товариств типу
Caritas та інших аполітичних організацій у допомозі; активна робота
з інформування про голод на україні через якомога більшу кількість
світових часописів для привернення уваги світової громадськості.
на думку єпископа никити Будки, допомога могла бути здійсне-
на лише на міжнародному рівні під проводом кардинала [Інніцера –
Авт.], уникаючи політичної заангажованості, відводячи основне місце
в цій праці парафіяльним організаціям під проводом Єпископату, “...з
мотивів чистої християнської любові і людяності сердець”34.
українська греко-католицька церква, будучи єднальним елементом
усіх українців у період бездержавності, брала на себе місію збереження
українських національних, державницьких, культурних та історичних
цінностей і традицій. Виборюючи національні права українців, які пе-
ребували під владою Польщі, церква не залишала поза межами своєї
опіки і решту українського населення.
41голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
усвідомлюючи масштабність геноциду, влаштованого радянською
владою у наддніпрянській україні, греко-католицька церква виступила
інституцією, яка однією з перших піднялася на захист українців і ор-
ганізувала європейську спільноту через посередництво апостольської
столиці до дій щодо припинення геноциду на українських землях, що
тривав у 1932–1933 роках.
1 мацієвич кость (1873–1942) – український державний і політичний
діяч, учений. очолював міністерство закордонних справ унр у кабінеті
с. остапенка. у 1919–1923 рр. – голова української дипломатичної місії у
румунії. З 1923 р. жив у еміграції в Чехословаччині. Брав участь у суспільно-
політичному житті української еміграції, був членом української радикально-
демократичної партії і президентом українського демократичного союзу в
Празі (енциклопедія українознавства / Під ред. В. кубійовича. – львів, 1994. –
Т. 4. – с. 1495).
2 цдІал україни, ф. 201, оп. 1т, спр. 215, арк. 11–12.
3 По допомогу до митрополита андрея Шептицького звертались і українці
галичини, оскільки 1924 р. на західноукраїнських землях був неврожайним.
селянство стало найбільш незахищеною верствою, яка потерпала від голоду.
Західноукраїнська громадськість організувала крайовий комітет допомоги
“голодному селу”. 28 квітня 1925 р. у листі до андрея Шептицького голова
комітету Юліян романчук висловлював “... певність і переконання, що лепта,
внесена Вашою ексцеленцією і капітулою, буде мати великий моральний
вплив на всіх вірних і причиниться до збільшення припливу пожертв в краєви
на ту ціль, яка буде освячена особистою участю голови нашої церкви...”
(цдІал україни, ф. 358, оп. 1, спр. 110, арк. 80–81).
4 митрополит а. Шептицький важко хворів, про що свідчить дозвіл на
право відправляти святі літургії сидячи, отриманий 22 червня 1932 р. від
священної конгрегації східних церков (цдІал україни, ф. 358, оп. 3, спр. 6,
арк. 3).
5 цдІал україни, ф. 201, оп. 1т, спр. 215, арк. 14.
6 українська католицька народна партія (укнП) – політична організація,
заснована у вересні 1930 р. у львові на базі української християнської
організації; з травня 1932 р. – українська народна обнова (уно). укнП
стояла на засадах католицтва та консерватизму, виступала проти атеїзму,
ліберального вільнодумства, масонства та сектантства, вимагала національно-
територіальної автономії для українських земель у складі Польщі. неофіційний
пост опікуна партії посідав станіславівський єпископ г. Хомишин. одним із
найвизначніших діячів укнП-уно був о. назарук. неофіційним друкованим
органом партії була газета “нова зоря” (довідник з історії україни / За заг.
ред. І. Підкови, р. Шуста. – к., 2001. – с. 921).
7 “нова Зоря” – католицька газета, яка виходила у львові 1926–1939 рр.,
спочатку щотижня, з 1928 р. – двічі на тиждень (ред. о. Т. галущинський, з
1928 р. – о. назарук), орган української Християнської організації (уХо), з
1930 р. – української католицької народної Партії – української народної
обнови (енциклопедія українознавства / Під ред. В. кубійовича. – львів,
1994. – Т. 5. – с. 1776).
8 голод і гонення на україні // нова зоря. – львів, 1933. – Ч. 7 (605).
2 лютого. – с. 1.
голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу42
9 нова зоря (львів). – лютий–листопад 1933 р., ч.: 7, 13, 14, 34, 35, 37,
46, 52, 61, 65, 66, 72, 75, 81, 82, 91.
10 український католицький союз – суспільно-політична організація га-
личини в 1930-х рр. Заснована в січні 1931 р. у львові з ініціативи митрополита
а. Шептицького в умовах поглиблення диференціації в українському сус-
пільно-політичному житті, зокрема у внутрішньоцерковних відносинах, та
спроб деяких ієрархів створити окрему католицьку політичну організацію.
укс ставив за мету забезпечення католицькій вірі та моралі належного місця
в суспільному житті, посилення впливу церкви на національний рух, сприяння
консолідації українського суспільства на основі християнських принципів. Від
березня 1931 р. укс видавав тижневик “мета”, а також додаток “Христос –
наша сила” (довідник з історії україни / За заг. ред. І. Підкови, р. Шуста. –
к., 2001. – с. 964).
11 мета (львів). – липень–грудень 1933 р., ч.: 28, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36,
37, 38, 42, 43, 44, 49, 51.
12 цдІал україни, ф. 201, оп. 1т, спр. 215, арк. 53.
13 Там само, ф. 358, оп. 1, спр. 15, арк. 38–40.
14 Там само, ф. 201, оп. 1, спр. 5877, арк. 16.
15 Там само, колекція мікрофільмів № 9. матеріали архіву наукового
товариства ім. Шевченка у львові з фондів національної бібліотеки у Вар-
шаві. м/ф BNW. № 68694/1. к. 1.
16 З “українського громадського комітету рятунку україни” // мета
(львів). – 1933. – Ч. 37. – 17 вересня. – с. 8.
17 легат св. отця.
18 св. отець голодним в ссср // нова зоря (львів). – 1933. – Ч. 66,
3 вересня. – с. 1.
19 св. отець і голодуючі жертви большевизму // мета (львів). – 1933. –
Ч. 36, 10 вересня. – с. 1.
20 Пастирський лист в справі допомоги Великій україні // нова зоря
(львів). 1933. – Ч. 81, 26 жовтня. – с. 1.
21 кардинал, архиєпископ Відня, доктор теології Теодор Інніцер.
22 міжнародний комітет допомоги голодуючим на україні та в ссср //
нова Зоря. (львів). – 1933. – Ч. 81, 26 жовтня. – с. 4.
23 кардинал Інніцер взиває на поміч голодуючій україні // мета (львів). –
1933. – Ч. 35, 3 вересня. – с. 1.
24 цдІал україни, ф. 358, оп. 3, спр. 135, арк. 1.
25 у хвилі народного горя. Пастирське слово до всіх вірних нашої дієцезії
в справі погибаючих братів на Великій україні // нова зоря (львів). – 1933. –
Ч. 91, 30 листопада. – с. 1–2.
26 Там само.
27 день національної жалоби і протесту // мета (львів). – 1933. – Ч. 42,
22 жовтня. – с. 1.
28 21 жовтня 1933 р. микола лемик за наказом Проводу оун вбив керів-
ника радянського консульства у львові о. майлова на знак протесту проти
організованого на україні голодомору (енциклопедія українознавства / Під
ред. В. кубійовича. – львів, 1994. – Т. 4. – с. 1275).
29 комунікат українського громадського комітету рятунку україни у
львові // мета (львів). – 1933. – Ч. 43, 29 жовтня. – с. 3.
30 день жалоби і протесту // мета (львів). – 1933. – Ч. 44, 5 листопада. –
с. 1.
43голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу
31 цдІал україни, ф. 358, оп. 1, спр. 45, арк. 44; конференція представників
комітетів допомоги голодуючим на україні у Відні // діло (львів) – 1933. –
Ч. 333, 17 грудня. – с. 1.
32 цдІал україни, ф. 358, оп. 1, спр. 45, арк. 45; конференція допомогових
комітетів під проводом кард. Інніцера у Відні // діло (львів). – 1933. – Ч. 339,
23 грудня. – с. 1–2.
33 цдІал україни, ф. 358, оп. 1, спр. 45, арк. 9–10.
34 Там само.
Kit V.
Role of Ukrainian Greek – Catholic Church in Providing Support
to Starving People in Ukrainian SSR in 1932–1933
The author examines the role of the leaders of Ukrainian Greek-Catholic
Church, first and foremost, the archdiocese and A. Sheptyts’kyi with regard to the
European communities’ involvement in the activities aimed at putting an end to
the genocide against Ukrainian people and dissemination of information about the
1932–1933 Famine in Ukraine on international level.
|