Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст.
Досліджено внесок у вивчення українських ромів вітчизняних істориків-архівістів– Михайла Плохінського (Харків), Івана Каманіна (Київ), Антонія Прохаски (Львів). Їхні циганознавчі студії базувалися на архівних документах і з’явилися у зв’язку з новим розумінням ученими кін. ХІХ – поч. ХХ ст. пр...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26910 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. / Н.Зіневич // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 15. — К., 2008.— С. 212-222. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26910 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-269102011-09-08T12:26:33Z Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Зіневич, Н. Досліджено внесок у вивчення українських ромів вітчизняних істориків-архівістів– Михайла Плохінського (Харків), Івана Каманіна (Київ), Антонія Прохаски (Львів). Їхні циганознавчі студії базувалися на архівних документах і з’явилися у зв’язку з новим розумінням ученими кін. ХІХ – поч. ХХ ст. предмета та об’єктів історії. Исследован вклад в изучение цыган Украины отечественных историков-архивистов Михаила Плохинского (Харьков), Ивана Каманина (Киев), Антония Прохаски (Львов). Их цыгановедческие изыскания базировались на архивных документах и появились в связи с расширением взглядов ученых концаХІХ– начала ХХ ст. на предмет и объекты истории. The author analyzed contribution of Ukrainian historians archive explorers - (Mykhailo Plokhinskiy (Kharkiv), Ivan Kamanin (Kiev), Anthon Prokhas“ko (Lviv) to the study of Ukrainian Romanies. Their Romani studies research was based on archival documents and emerged due to the new scientists“ understanding of the history subject and objects end of 19th – beginning of 20th centuries. 2008 Article Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. / Н.Зіневич // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 15. — К., 2008.— С. 212-222. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26910 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Досліджено внесок у вивчення українських ромів вітчизняних істориків-архівістів–
Михайла Плохінського (Харків), Івана Каманіна (Київ), Антонія Прохаски
(Львів). Їхні циганознавчі студії базувалися на архівних документах і з’явилися у
зв’язку з новим розумінням ученими кін. ХІХ – поч. ХХ ст. предмета та об’єктів
історії. |
| format |
Article |
| author |
Зіневич, Н. |
| spellingShingle |
Зіневич, Н. Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Зіневич, Н. |
| author_sort |
Зіневич, Н. |
| title |
Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. |
| title_short |
Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. |
| title_full |
Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. |
| title_fullStr |
Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. |
| title_sort |
цигани в дослідженнях українських архівістів кін. хіх – поч. хх ст. |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26910 |
| citation_txt |
Цигани в дослідженнях українських архівістів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. / Н.Зіневич // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 15. — К., 2008.— С. 212-222. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT zínevičn ciganivdoslídžennâhukraínsʹkiharhívístívkínhíhpočhhst |
| first_indexed |
2025-07-03T06:39:40Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:39:40Z |
| _version_ |
1836606849698234368 |
| fulltext |
212 213
У першій половині XIX ст. в Україні сформувалась низка місцевих
культурно-освітянських, а водночас і народознавчих центрів, провідним
серед яких став Харків, зокрема відкритий 1808 р. Харківський університет.
У середині XIX ст. у Російській імперії, зокрема, на території України, ство-
рено губернські вчені архівні комісії, які своєю діяльністю щодо збирання
і упорядкування архівних документів, поклали початок історичним архівам,
зокрема Київському центральному архіву давніх актів при Київському уні-
верситеті (1852) та Харківському історичному архіву (1880), в яких працю-
вали М. Плохинський та І. Каманін.
Будучи з 1884 р. завідувачем Харківського історичного архіву, створе-
ного при місцевому історико-філологічному товаристві, відомий історик і
археограф Дмитро Іванович Багалій організував систематичне поповнення
архіву новими документами з державних установ та приватних колекцій
Харківщини, Полтавщини, Чернігівщини, а також їхнє впорядкування та
науковий опис [21]. На початку XX ст. Харківський історичний архів вважав-
ся одним з доступних для дослідників архівосховищ України, де зосереджу-
валися цінні документи з історії Гетьманщини і Слобожанщини XVIII –
початку XIX ст. Зусиллями Д. Багалія в Харкові склалася школа молодих
істориків-архівістів (М. М. Бакай, М. М. Плохинський, В. О. Барвінський
та ін.), чиї наукові дослідження базувалися головним чином на документах
Харківського історичного архіву [22; 23; 36].
Помітний внесок у дослідження українських циган зробив український
дослідник М. М. Плохинський1. Влітку 1889 р. він обстежив приватні,
монастирські, церковні та відомчі архіви Чернігова та Чернігівської губернії;
склав описи 20 архівів, в яких зберігалися документи XVI – XIX ст. Внаслі-
док цієї роботи вийшла друком монографія “Архивы Черниговской губер-
нии” (1899), за яку М. Плохинського було обрано членом-кореспондентом
Московського археологічного товариства [26, c. 266].
Працюючи в Харківському історичному архіві М. Плохинський здійс-
нював каталогізацію архіву Малоросійської колегії та систематичний опис
Харківського відділення архіву [26, c. 267]. Він вивчав соціально-економічні
відносини XIII – XVIII ст. у Лівобережній Україні, проте найбільш ґрунтовні
праці дослідника були присвячені українським циганам (1890), зокрема,
циганам та іншим іноземцям у Старій Малоросії (1905) [31].
1 Плохинський Михайло Мелентійович (1864, Курська губ. – 1906, Харків). істо-
рик-архівіст. З 1889 р. він був членом Харківського історико-філологічного товариства;
з 1888 по серпень 1897 р. поєднував роботу у Першій чоловічій гімназії Харкова з
роботою штатного архіваріуса Харківського історичного архіву.
Циганознавчі студії в Україні мають свою власну історію розвитку,
історіографічні традиції [4; 5; 15; 20]. Оскільки спеціалізованої цигано-
знавчої дослідницької школи в Україні ніколи не було, доцільним є розгляд
окремих праць присвячених циганам в більш широкому контексті, зокрема
зі з’ясуванням історії появий публікацій, їх узгодженість з науково-видавни-
чою діяльностю наукових установ, в яких працювали автори. Урахування
такого контексту дозволить більш рель’єфно підійти до визначення наукової
цінності публікацій, повноти й об’єктивності висвітлення проблематики,
теоретичних і методичних здобутків вчених.
В статті застосовано історіографічний підхід до українських цигано-
знавчих студій з точки зору з’ясування особливостей поширення історико-
етнографічних знань про циганський етнос в Україні. Під час аналізу історії
появи праць з циганознавчої проблематики кінця ХІХ – початку ХХ ст.,
важливо простежити вплив на розвиток досліджень як наукознавчих, так і
суспільно-політичних факторів, зміна яких значною мірою обумовлювала
особливості розвитку циганознавства.
Протягом ХІХ ст. в працях присвячених циганам були здійснені спроби
розгляду проблем їхнього походження та розселення, специфіки культури
й побуту, взаємин з іншими народами. Ці питання вивчали науковці, амато-
ри, краєзнавці, мандрівники, церковні діячі, співробітники різних держав-
них установ тощо. У Російській імперії накопичилась значна кількість літе-
ратури нерівнозначної за своєю науковою вартістю та характером. Лише
наприкінці ХІХ ст. з’явилися спроби осмислення історичного минулого й
етнічної специфіки циган на основі наукової обробки та тлумачення
фактичного історико-етнографічного матеріалу. В Україні справу істо-
ричного дослідження циганської проблематики започаткували харківські,
київські та львівські архівісти М. Плохинський, І. Каманін, А. Прохаска.
Наталя Зіневич (Київ, Україна)
ЦИГАНИ В ДОСЛІДЖЕННЯХ УКРАЇНСЬКИХ АРХІВІСТІВ
кін. ХІХ – поч. ХХ ст.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
214 215
Пожвавлення народознавчих досліджень на Наддніпрянській Україні
в середині XIX ст. спричинилося до відкриття 1873 р. в Києві Південно-
Західного відділу Російського Географічного товариства (РГТ), трирічна
наукова діяльність якого сколихнула широку збирацьку роботу щодо запису
фольклорних творів, відомостей про різні галузі матеріальної й духовної
культури [28]. Головою РГТ було обрано Г. Галагана, а поточне керівництво
здійснював П. Чубинський. Обговорені на засіданні Відділу кращі реферати
видруковано в двох томах “Записок Юго-Западного отдела Русского Геогра-
фического общества”, серед них В. Антоновича, П. Чубинського, М. Драго-
манова, М. Лисенка, Ф. Вовка, О. Русова. Друкувалися додатки, окремі
книги народних пісень, казок.
У змістовних фольклорних збірках, зокрема “Малоруських народних
переказах і оповіданнях” М. П. Драгоманова і В. Б. Антоновича (1876),
вміщено цілу низку переказів про циган.
Важливим заходом Відділу РГТ стало проведення одноденного пере-
пису населення Києва 1884 р., який, зокрема, зафіксував національний склад
міста [10]. Розпочата із широким розмахом наукова робота по дослідженню
краю, однак була згорнута, після звинувачень у сепаратизмі і закриття Від-
ділу. Провідні його діячі – М. Драгоманов, Хв. Вовк, О. Русов та ін. були
змушені емігрувати за кордон, де вони популяризували українознавчі студії,
піднісши їх до рівня західнoєвропейської науки.
Для української етнографії періоду становлення характерне гуманістич-
не спрямування, започатковане видатним етнографом, українцем за поход-
женням М. М. Миклухо-Маклаєм. Саме він науково обстоював ідею рівно-
прав’я народів та самобутності їхнього національного життя.
З середини 80-х років XIX ст. помітних результатів у справі упорядку-
вання та публікації архівних документів досягли губернські вчені з архівних
комісій, організованих з метою збирання документальних матеріалів. Київ-
ська археографічна комісія (1843) – перша загально-українська інституція
з виявлення, вивчення й публікації джерел з історії України. Комісія роз-
шукувала документи в архівах місцевих судово-адміністративних установ,
магістратів, монастирів, серед приватних осіб. Зібрані документи створили
ядро Київського центрального архіву давніх актів (1854). В. Антоновича
Дмитро Багалій вважав представником документального напрямку у роз-
робленні історії України, дуже високо цінуючи особисту працю невтомного
шукача. Д. Багалій відзначав, що В. Антонович не був тільки видавцем
сирих матеріалів, він сам же й розробляв їх, до кожного тому актів, виданих
у “АЮЗР”, він додавав дослідження їх змісту [25].
Цінною, насамперед в документальному плані, є праця вченого – “Цы-
гане в Старой Малороссии” (1889), де поряд з історичними та етнографіч-
ними відомостями, міститься характеристика прізвищ українських циган,
напрямки законодавчої діяльності Малоросійської Колегії та Сенату в
XVIII ст. стосовно циган на території Лівобережної України. Автор дійшов
висновку, що до північно-західної частини України цигани прийшли із Поль-
щі, а до південно-cхідної – із Волощини. М. Плохинський спирався на доку-
менти втраченого на поч. XX ст. архіву Малоросійської колегії, де були вка-
зівки щодо переселення циган з Польщі в ХVІ – ХVП ст. до Малоросії. Та-
кож ним наведені відомості про заняття, побут і юридичний стан циган [30].
Харківський дослідник В. Ейнгорн (1908) у відзові на роботу Плохинсь-
кого наводив дані про малоросійських циган початку XVIII ст. [38], та вказу-
вав на наявність відомостей про циган XVIІ ст. в колекціях документів іс-
торика О. Лазаревського, зокрема в Ніжинських магістратських книгах [16].
З рецензії Віталія Ейгорна, представника документальної школи О. Ла-
заревського наведемо цитату, актуальну і для сучасних істориків, які працю-
ють з першоджерелами:
“К сожалению работа нашего автора подтвердила также и ту давно из-
вестную истину, что для исследователя недостаточно получить в свое распоря-
жение ценные документы, – нужно ещё уменье надлежащим образом восполь-
зоваться этими документами, нужно знакомство с техникою научного оснаще-
ния, необходимо основательное знакомство с общими условиями изучаемой эпохи
и с литературою исследуемых вопросов, нужен, наконец, досуг, которого, очевид-
но, не доставало нашему автору, так как книгу в 235 страниц in guadro, из кото-
рых значительная часть занята сырым материалом, задуманную и уже начатую
в 1890 г., он при несомненном трудолюбии закончил только в 1905 г., и закончил
так, что её придется во многом дополнять и исправлять.
“Иноземцы в Старой Малороссии” едва ли не первый значительный труд
по внутренней истории Малороссии, вышедший в свет несколько лет спустя
после преждевременной кончины А. М. Лазаревского, неизменного руководителя
и благожелательного советника всех современных изыскателей малорусской ста-
рины, и следует признать, что на работе М.М. Плохинского мало заметно влия-
ние незабвенного историка Малороссии...” [38, c.53].
60-ті роки XIX ст., ознаменувалися проведенням в Україні так званої
“етнографічно-статистичної експедиції” під керівництвом ученого-народо-
знавця П. П. Чубинського. Експедиція тривала понад два роки (1869–1870),
а її результати склали сім томів про звичаї й обряди, народну творчість,
звичаєве право, вірування й матеріальну культуру українців (СПб., 1876–
78), які містили, також окремі відомості про українських циган [37].
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
216 217
новича під № 21419-21430 нами було виявлено 12 документів польською і
латинською мовами на 28 арк. 1684 – 1745 рр. Волинь, Поділля, кін. ХІХ ст.
(вірогідно, автограф В. Антоновича). “«Цигани» – виписки з книг актових,
скарг, вироків, привілеїв королевських про короля циганського, вимога прав
по привілею, крадіж коней та речей циганами, озброєний напад їх на шлях-
тича; кривди їм від шляхтича; захоплення їх жінки; їх грабування”. Це доку-
менти із Книги гродської Овруцької (№ 3211, р.1683 – 1684, л. 535), книги
гродської Луцької (№2242, р.1706, л.158, 657, № 2964, р. 1700–1730, л.127 –
зв.), книги гродської Кременецької (№ 1616, р. 1706 – 1707, л.748, 748-зв.),
книги гродської Володимирської (№ 1080, р.1712, л. 314), книги гродської
Каменець-Подільської (№ 3963б, 1713, л. 229 зв.), книги протоколів Київсь-
кого гродського суду (№ 769, р. 1713 – 1714, л. 268 зв.), книги Барського
замку (№ 5689, р. 1743 – 1746, л. 27), книги Кременецького магістрату
(№ 1969, р. 1743 – 1747, л. 91 зв.)2.
Фактично В. Антоновичем видано 9 томів “АЮЗР” (2157 першодже-
рел), хоча інколи під одним номером публікувалося від 1 до 19 джерел.
Комісія мала у своєму розпорядженні і велику кількість невикористаних
матеріалів. Адже ще на початку 1874 р. було ухвалено видати В. Антоно-
вичу грошову премію за те, що зібрав близько 800 документів. Розшукані
ним джерела – нехай спершу і не всі опубліковано, але наявні в доступній
колекції Комісії чи особистій, – то безцінний дар для української історіо-
графії, вияв аналітичного підходу до відбору і публікації першоджерел.
Серед учнів В. Б. Антоновича І. М. Каманін займав особливе місце [13].
Продовжувач його напряму в дослідженні історії України, він найбільш
відомий на ниві архівознавства, займаючи в Київському центральному архіві
різні посади, починаючи від помічника архіваріуса та бібліотекаря до дирек-
тора цього закладу, протягом майже сорока років [11]. І.М. Каманін був в
числі перших студентів, які під керівництвом В.Б. Антоновича займався
практичною археографією. Згодом історик став одним з найкращих знавців
актового матеріалу. На основі матеріалів актових книг XVIII ст., що зберіга-
лися в Київському центральному архіві, І. Каманін досліджував проблеми
історії євреїв3 та циган [19].
2 Ці документи ми плануємо опублікувати мовою оригіналу і в перекладі з належ-
ним науковим коментарем.
3 1890 р. вийшов другий том (в 2-х кн.) “Переписи еврейского населення в Юго-
Западном крає в 176–1791 гг.”. Cтаття: “Статистические данные о евреях в Юго-Запад-
ном крае во второй половине XVIII в.”. Вона була удостоєна почесного відгуку Імпера-
торської Академії наук. До цієї теми історик повертався неодноразово [17].
Д. Дорошенко вважав, що Археографічна комісія якщо й дала неви-
черпне джерело для студій над українським минулим і змогу публікувати
ці студії, то з іншого боку вона обмежила її співробітників територіальними
і часовими рамками – історичні праці В.Антоновича та його учнів стосу-
ються здебільшого Правобережної України і часів, коли землі України були
під владою Польщі. Розглядаючи архівну та джерелознавчу працю, оціню-
ючи рівень аналізу та критики опублікованих джерел, принципи та систему
їх видання, теоретичні засади археографічної та джерелознавчої праці В. Ан-
тоновича, дослідники його наукової спадщини відзначають, що вчений
користувався системно-видовим принципом опрацювання джерел. Різні
матеріали він групував у окремі рубрики, найвище оцінюючи актові мате-
ріали, які дослідник систематизував за видами і хронологією. Серед істо-
ричної проблематики Володимир Боніфатійович на перше місце ставив
культурний розвиток народу.
14 січня 1873 р, при університеті Св. Володимира з 1874 р., почало
діяти Історичне товариство Нестора-літописця (ІТНЛ). В. Антонович, окрім
того, що був його головою, виступив 76 разів на його засіданнях з допові-
дями, рефератами, науковими повідомленнями. Вчений був одним із фунда-
торів журналу “Киевская Старина” (1882 – 1906), що став друкованою три-
буною ІТНЛ., безпосередньо брав участь у формуванні змісту видання, на
сторінках якого було вміщено кілька розвідок на циганську тематику [6; 8].
Едиційна і евристична праця вченого в царині джерелознавства та
археографії тісно пов’язані з Тимчасовою комісією для розгляду давніх ак-
тів (Київською археографічною комісією). Вона почала працювати 8 груд-
ня 1843 р. як урядова установа при Київському військовому, Подільському
і волинському генерал-губернаторі. З комісією він розпочав співпрацювати
з 1863 року, беручи активну участь у підготовці її видань, зокрема “Архив
Юго-Западной Руси” 3 томи за XV – XVIII ст. і ще три, до яких він написав
розгорнуті передмови, фактично монографічні дослідження, джерела про
циган, зокрема, вміщені в Т.1. Ч.5. [1]. Протягом шести років В. Антонович
вивчав документи актових книг Вінницького, Володимирського, Житомир-
ського, Київського, Кременецького, Летичівського, Луцького, Овруцького
гродських судів, книг Барського замку, Камянецького та Олицького магістра-
тів. Найбільше першоджерел використано з книги Овруцької гродської запи-
сової й поточної. З таких же книг Київської, Житомирської, Луцької, Креме-
нецької, із земської Київської записової (акти з 1443 по 1760 р.).
В минулому році в інституті рукопису НБУ ім. В.Вернадського в ході
археографічного опрацювання у Ф. ІІ. – Історичні матеріали Збірки В. Анто-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
218 219
розподілив на 13 говірок, які в основному співпадали з територіальним
розміщенням циганських груп країнами Європи [40]. Вже понад сторіччя
здійснений вченим на підставі ромської лінгвістики огляд запозичень в євро-
пейських діалектах вважається найкращім5 [Зокрема, 40 част.3. Die Wander-
ungen der Zigeuner. Vol. 23, 1874. Ub.1-46].
А. Прохаска з 1878 р. й до кінця життя працював у Крайовому архіві
гродських і земських актів у Львові, пройшовши шлях від ад’юнкта до
директора архіву [32, 278]. Відомо, що вчений підтримував наукові кон-
такти з І. Каманіним, зокрема, надавав йому відомості про документи
стосовно історії циган Галичини [19, 109]. І. Каманін на початку своєї
статті наводить дані про присутність циган на українських землях, спи-
раючись на актові дані, зокрема, згадки в саноцьких актових книгах
1428 і 1436 рр. та у львівських за 1428 та 1455 р., та пише про королівську
грамоту 1705 р. на призначення “циганського короля” із із саноцької
книги Львівського Центрального архіву, про які вченому повідомив
А. Прохаска.
У Львові А. Прохаска вів активну дослідницьку й видавничу роботу, з
1891 р. очолював видання Актів гродських і земських, підготував і видав
8 томів, в яких є низка документів стосовно циган [39]. Загалом опублікував
понад 150 праць [32]. Джерела про циган з львівських архівозбірень,
опубліковані вченим, широко залучені до наукового обігу в польській цига-
нознавчій історіографії [39].
Отже, маємо констатувати, що поява в публікаціях джерел про циган
пов’язана з розширенням дослідницької проблематики з історії і, відпо-
відно, джерельної бази в межах тогочасної діяльністі вітчизняних архівістів
зі збереження історичних коплексів документів, їх опрацюванням,
заснуванням архівів як установ та налагодженням наукового використання
архівної інформації для дослідження історичного минулого України.
4 Праця двох учених була зосереджена в таких установах як Київська архео-
графічна комісія, Товариство Нестора-Літописця в Києві, ж-л “Киевская Старина”.
У 1916 році в Києві, серед статей і матеріалів з історії Південно-Західної
Росії, які видавала Київська Комісія для розгляду давніх актів, з’явилась
публікація архівних документів “Цыганские короли в Польше в XVII –
XVIII ст.”, підготовлена І. Каманіним тодішнім головою Центрального
Архіву. У розвідці наведені матеріали актових книг Південно-Західного
регіону, грамоти польських королів та постанови польського сейму, які є
важливими джерелами для реконструкції початкового періоду переселення
та перебування циган на території Правобережної України [19, 109 – 128].
Кожен, навіть невеликий документ, був прокоментований.
На думку І. Каманіна “циганські королі” призначалися з незаможної
польської шляхти і не мали особливого впливу серед підпорядкованого їм
циганського населення Речі Посполитої, зобовязаного сплачувати першим
“пожитки і складки” [19, c.111]. Судячи з документів, досліджених І. Кама-
ніним, масовий перехід циган на осілість розпочався з другої половини
XVIII ст.
Вчений продовжував справу В. Б. Антоновича у дослідженні фальси-
фікованих документів, серед яких були підробки королівських грамот “ци-
ганським королям”. Систематично розробляв методику встановлення автен-
тичних та підроблених документів, справу експертизи архівної фальси-
фікації4.
У західних регіонах України продовжували існувати крайові архіви
гродських і земських актів у Львові (після злиття з колишнім архівом Га-
лицького намісництва – земський архів у Львові) та земський архів давніх
актових книг Львівського магістрату. Антоній Прохаска (1852–1930) навчав-
ся у Віденському університеті саме в той час, коли там працював Ф. Мікло-
шич (1803–1891), відомий словенський славіст, професор кафедри слов’ян-
ської мови та літератури Віденського університету, дійсний член Наукового
товариства ім. Т. Шевченка, якому належить важливий внесок у вивченні
циган. Ф. Міклошич присвятив цілу низку робіт “говіркам та подорожам
циган в Європі” (1872–1880) і вважається одним з “батьків” циганології.
Вже на той час вчений зазначав, що мав у своєму розпорядженні “досить,
чи навіть більше ніж досить матеріалу з усіх країн, де живуть цигани”, і
був перший, хто спробував за допомогою мови простежити маршрут, яким
мали б рухатися цигани під час мігрування в західному напрямку. Дослідник
уклав класифікацію циганських діалектів. Мову європейських циган він
5 У cклaдi фонду НТШ iм. Т. Шевченка у ЦДІА у Jlьвовi Ф.3094т oп. I., є велика
рубрика “Ф. Міклошич”, однак в її складі, передусім листування (1841–1889) з україн-
ськими науковими i культурними діячами. Нами не знайдено жодних згадок про заці-
кавлення Миклошича українськими циганами, хоча вчений листувався з галичанами
з 1841 р., які потім постійно були серед його університетських слухачів. Від них вчений
регулярно отримував український мовний матеріал для своїх статей. Можливо тому,
що на українських землях Ф. Миклошича знали передусім як одного iз організаторів
слов’янознавства, засновника порівняльної граматики i лексикографії слов’янських
мов (ЦДІА у Львові ф.309. оп.1. спр.2050. арк.1–180 (арк.31) “Біографія Франца
Міклошича” (робота невстановл. автора).
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
220 221
18. Каманин И. Результаты работ С.А Бершадского по еврейскому вопросу //
Киевская старина. – 1896. – № 5.
19. Каманин И. Цыганские короли в Польше в XVII – XVIII вв. // Сб. статей
и материалов по истории Юго-Западной России (издаваемый киевской Комиссией
для разбора древних актов). – К., 1916. – Вып.2. – С. 109 – 128.
20. Кирей Н. И., Сердюк А. О. Изучение цыган Европейской части России и
Кавказа в дореволюционной отечественной этнографии // Археолого-этнографи-
ческие исследования Северного Кавказа. Сб. научн. трудов. Кубанский гос. ун-т. –
Краснодар, 1984. – С. 107 – 131.
21. Кравченко В. В. Д. И. Багалей: научная и общественно-политическая дея-
тельность. – Х.: Основа, 1990. – 176 с.
22. Кравченко В.В., Литвинова В.П. Изучение отечественной истории в Харь-
ковском университете в дооктябрьский период (1805-1917) //Вестник Харьк.
ун-та. – 1991. – № 357: История. – Вып. 24. – С. 24 – 37.
23. Кравченко В. Багалій Дмитро Іванович // Українські архівісти. Біобібліо-
графічний довідник. Випуск перший (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. – С. 22 – 26.
24. Листування І. Каманіна ІР НБУВ Ф.27. – спр.З. – арк.2.
25. Матеріяли до біографії В.Б. Антоновича / ред. Д. Багалій. – К., 1929. –
129 с.
26. Московченко Н. Плохинський Михайло Мелентійович // Українські архі-
вісти. Біобібліографічний довідник. Випуск перший (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). – К.,
1999. – С. 266 – 267.
27. Недруковані листи В. Б. Антоновича до Ф. К. Вовка (з архіву ВУАН) //
Український історик. – Нью-Йорк, Торонто, Мюнхен 1989 № 1 – 4. – С. 148–164,
№ 1 – 3. – С. 92 – 105.
28. Папери Південно-Західного відділення Російського географічного това-
риства, запрошення до роботи П. Чубинського, офіційне листування Київського
генерал-губернатора, управління Київського учбового округу з Антоновичем.
1869 – 1877. ІР НБУВ – спр. 30281 – 30285.
29. Патканов Цыганы. Несколько слов о наречиях закавказских цыган Боша
и Карачи. – СПб., 1887.
30. Плохинский М. Цыгане старой Малороссии (по архивным документам) //
Этнологическое обозрение. – М., 1890. – № 4. – С. 95 – 117.
31. Плохинский М. Иноземцы в Старой Малороссии. – Ч.1: Греки, цыгане,
грузины. – М., 1905. – 235 с.
32. Сварник І. Прохаска Антоній // Українські архівісти. Біобібліографічний
довідник. Випуск перший (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. – С. 278.
33. “Справа криминальная на цыган о коне борзенские” 9 мая 1657 г. // Черни-
говские Губернские Ведомости. № 52, 1887.
34. Стаценко Н.С. Этнографическая проблематика на страницах киевских
научных периодических изданий 60 – 90-х гг. ХІХ в. – Минск., 1989.
Джерела та література:
1. Архив Юго-Западной России. – Т. 1. – Ч. 5. Акты о городах (1432–1798). –
К., 1869. – С. 215 – 218. – 636 с.
2. Баранніков О. П. Українські цигани // Національні меншини Радянської
України. – К., 1931. – Кн.2.
3. Бєліков О. В. До проблеми взаємовідносин українських циган і козацтва
у XVI – XIX ст. // Наука. Релігія. Суспільство. – 2002. – №3. – С. 64 – 72.
4. Бєліков О. В. Вивчення циган України у дореволюційній та радянській
вітчизняній історіографії // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. – №3. – С.71 – 78.
5. Бєліков О. В. Циганське населення України (XVI – XX ст.). – Автореф. –
на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук за спеціальн. 07.00.01 – історія України.
Донецьк, 2003. – 20с.
6. Галаган П. Цыгане в вертепной драме // Киевская старина. – К., 1882. –
октябрь, – С. 18 – 28.
7. Горленко В., Пономарьов А., Скрипник Г. Еволюція українського народо-
знавства // Українці. Історико-етнографічна монографія у двох книгах. – Т.1. –
Опішне: Українське народознавство, 1999. – С. 3 – 29.
8. Два слова о цыганах в пределах бывшей гетьманщины // Киевская стари-
на. – К., 1886. – октябрь. – С. 401 – 402.
9. Дорошенко Д. Володимир Антонович. Громадська і політична робота
В. Б. Антоновича. – Прага, 1942. – 163 с.
10. Документи про заснування Південно-Західного відділу Російського гео-
графічного товариства у Києві. 1873. ІР НБУВ – спр. 6772 – 16 арк.
11. Домарацька К. Каманін Іван Михайлович // Українські архівісти. Біо-
бібліографічний довідник. Випуск перший (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. –
С. 157–159.
12. Драгоманов М. П. Малороссийские народные предания. – К., 1876.
13. Ємець О. Учень Антоновича – Іван Каманін // Академія пам’яті професора
Володимира Антоновича. 16 – 18 березня 1993 року. м. Київ. – Доп. та матеріали. –
К., 1994. – С. 168 – 176.
14. Зевелев А. И. Историографическое исследование: методологические
аспекты: Учеб. пособие. – М.: Высш. шк. – 1987. – 160с.
15. Зіневич Н. До проблеми вивчення циганського етносу (історіографічний
огляд) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. – Т. 4. –
К.: Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України,
1999. – С. 297 – 320.
16. Извлечения из нежинских магистратских книг, сообщаемые А. М. Лаза-
ревским // Черниговские Губернские Ведомости. № 2., 1091. – С. 93 – 158.
17. Каманин И. Евреи в Левобережной Малороссии в XVIII в. – К., 1890. –
18 с.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
222
35. Ульяновський В. Короткий В. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. –
К., 1997.
36. Фрадкін В.З., Шейко В.М. Науково-освітня діяльність Харківського істо-
рико-філологічного товариства (1877 – 1919) // Вісник Харк. ун-ту. – 1979. – № 182:
Історія. – Вип.11. – С. 58 – 65
37. Чубинский П. Труды этнографо-статистической экспедиции в Западно-
Русский край. – СПб., 1877. – Т.V;VII. – Ч.2.
38. Эйнгорн В. К истории иноземцев в Старой Малоросии. – М.: Изд-во Об-
щества истории новой и древней при Московском ун-те, 1908. – 53 с.
39. Mroz Lech Dzije Cyganov – Romow w Rzeczypospolitej XV – XVIII. – War-
szawa: DiG, 2001.
40. Miklosich F.X. Uber Mundarten und die Wanderungen der Zigeuner Europa. –
Wien, Denkschriften der kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, Philosophisch-
historische Klasse. 1872–1880. – T. I–XII.
Зіневич Наталія. Цигани у дослідницькій роботі українських архівістів (кін.
ХІХ – поч. ХХ ст.)
Досліджено внесок у вивчення українських ромів вітчизняних істориків-архі-
вістів – Михайла Плохінського (Харків), Івана Каманіна (Київ), Антонія Прохаски
(Львів). Їхні циганознавчі студії базувалися на архівних документах і з’явилися у
зв’язку з новим розумінням ученими кін. ХІХ – поч. ХХ ст. предмета та об’єктів
історії.
Зиневич Наталья. Цыгане в исследовательской деятельности украинских
архивистов (кон. ХІХ – нач. ХХ ст.)
Исследован вклад в изучение цыган Украины отечественных историков-архи-
вистов Михаила Плохинского (Харьков), Ивана Каманина (Киев), Антония Про-
хаски (Львов). Их цыгановедческие изыскания базировались на архивных доку-
ментах и появились в связи с расширением взглядов ученых конца ХІХ – начала
ХХ ст. на предмет и объекты истории.
Zinevych Natalia. Romanies in research works of Ukrainian archive explorers
(end of the 19th – beginning of the 20 th centuries)
The author analyzed contribution of Ukrainian historians archive explorers -
(Mykhailo Plokhinskiy (Kharkiv), Ivan Kamanin (Kiev), Anthon Prokhas“ko (Lviv) to
the study of Ukrainian Romanies. Their Romani studies research was based on archival
documents and emerged due to the new scientists“ understanding of the history subject
and objects end of 19th – beginning of 20th centuries.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|