Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці
Предметом детального вивчення в цій статті стали образи циган на гуцульських кахлях і мисках ХІХ ст., які можна розглядати у кількох основних аспектах: портретні характеристики та жанрові сценки типу: “У писаря”, “Водіння ведмедя”, “Музики”, “Вкорчмі” у контексті історичних відомостей, способу...
Збережено в:
Дата: | 2008 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2008
|
Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26928 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці / Г. Івашків // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 15. — К., 2008.— С. 232-244. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-26928 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-269282011-09-08T12:27:34Z Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці Івашків, Г. Предметом детального вивчення в цій статті стали образи циган на гуцульських кахлях і мисках ХІХ ст., які можна розглядати у кількох основних аспектах: портретні характеристики та жанрові сценки типу: “У писаря”, “Водіння ведмедя”, “Музики”, “Вкорчмі” у контексті історичних відомостей, способу життя, вірувань, звичаїв, традицій та кола занять. В статье исследованы некоторые сюжеты росписи гуцульского кафеля и мисок XIX ст.: портретные образы, жанровые характеристики традиционных занятий цыган. Thear ticle describes portrait images and genre characteristics of Romani traditional knowledge on the items of Guzul glazed tile and tableware of 19th century. 2008 Article Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці / Г. Івашків // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 15. — К., 2008.— С. 232-244. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26928 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
description |
Предметом детального вивчення в цій статті стали образи циган на гуцульських
кахлях і мисках ХІХ ст., які можна розглядати у кількох основних аспектах:
портретні характеристики та жанрові сценки типу: “У писаря”, “Водіння ведмедя”,
“Музики”, “Вкорчмі” у контексті історичних відомостей, способу життя, вірувань,
звичаїв, традицій та кола занять. |
format |
Article |
author |
Івашків, Г. |
spellingShingle |
Івашків, Г. Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
author_facet |
Івашків, Г. |
author_sort |
Івашків, Г. |
title |
Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці |
title_short |
Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці |
title_full |
Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці |
title_fullStr |
Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці |
title_full_unstemmed |
Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці |
title_sort |
цигани і гуцульщина крізь призму розписів у кераміці |
publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
publishDate |
2008 |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26928 |
citation_txt |
Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці / Г. Івашків // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 15. — К., 2008.— С. 232-244. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
work_keys_str_mv |
AT ívaškívg ciganiíguculʹŝinakrízʹprizmurozpisívukeramící |
first_indexed |
2025-07-03T06:40:50Z |
last_indexed |
2025-07-03T06:40:50Z |
_version_ |
1836606922068852736 |
fulltext |
232 233
розташовувалися практично майже у всіх областях України, проте най-
більше селилися на Закарпатті, в Криму та Південній Бессарабії. Майже
всі вони двомовні, тобто знають свою мову і тієї країни, де оселялися.
Окрім традиційних занять ремеслами (ковальство, столярство, лоткар-
ство, конярство), іншими джерелами заробітку циган були мандрівна тор-
гівля, музика, співи, танці. Цигани зробили помітний внесок у культуру
народів, серед яких жили, зокрема, музику Угорщини, Румунії тощо. Циган-
ські мотиви мали значний вплив і на українську музику, фольклор [18; 26]
та літературу, зокрема є вони в творчості П. Куліша [11, с. 362–370], М. Ста-
рицького [19, с. 105–181], С. Руданського [17, с. 131–136, 333–339], О. Коби-
лянської [7, с. 277–430], І. Франка [22, с. 155–166] та інших письменників.
Саме жінки, які вирізнялися своєю зовнішністю, гарячим темпера-
ментом, барвистістю одягу, ставали героїнями живописних полотен, гра-
фічних творів, гобеленів, кахель тощо. Йдеться насамперед про німецькі
гравюри кінця ХV ст. чи дереворити середини ХVІ століття. Нідерландські
майстри кінця ХVІ ст. відтворили кілька образів циганок-ворожок на гобе-
ленах; на інших гобеленах знаходимо сцени циганських танців [23, с. 129].
Окрім того, кілька циганських образів створили відомі італійські художники
початку ХVІ ст.: Джорджоне (“Циганка і солдат”), Тиціан (“Циганочка”),
Корреджо (“Циганська мадонна”). Попри цікаві та неординарні образи
циган деякі митці в той час створювали і своєрідні “образи-штампи” зі
сценами ворожіння, часто в супроводі дитини, яка відрізає гаманця, тим
самим “вносячи в суспільну свідомість певний стереотип” [23, с. 129].
Цигани тісно пов’язані з гуцульським краєм. Підтвердженням цьому
є слова дослідника Гуцульщини В. Шухевича, який писав: “При дорозі в
кожнім селі кузня, де циган (коваль) кує коні, мудрує коло воза і т. ін.” [27,
с. 140]. Про циган ідеться й у численних коломийках, зафіксованих на цих
теренах: маємо загальний образ “цигана”, а також “циганської пуги”, “циган-
чука”, мотиви про те, як “чоловік продав свою любку – циганам на міхи”
тощо [27, с. 149, 153, 155]. Р. Кайндль наприкінці ХІХ ст. писав, що на
Гуцульщині люди вірили, що коли саме циган тримає дитину до хрещення,
то вона матиме “багато щастя в розведенні коней і торгівлі ними” [5, с. 14].
Принагідно зазначимо, що цигани в Галичині й Закарпатті були греко-като-
ликами, а на Наддніпрянській Україні – православними [10, с. 3680], тобто
вони приймали вірування того народу, серед якого проживали.
На думку М. Плохінського, часткове переселення циган із Польщі по-
чало відбуватися в ХVІ ст., на що вказують документи архіву Малоросійської
Колегії, а вже з початку ХVІІ ст. воно мало масовий характер [14, с. 98].
В українській науці циганська тематика практично не вивчена ні в істо-
ричному, ні в етнографічному чи мистецтвознавчому аспектах. Передусім
йдеться про образи циган у різних жанрах народного й декоративно-ужит-
кового мистецтва. Таких сюжетів у мистецьких творах порівняно небагато,
оскільки на думку М. Плохінського, “у циган нема ні історичних пам’ят-
ників, ні історичних переказів, і тільки жива мова залишається свідком їх
історичного життя” [14, с. 95].
Як відомо, цигани – це кочовий, хоча частково й осілий, народ, який
переважно мешкає в Європі (найбільше в Румунії, Словаччині, Угорщині),
в Західній Азії, Африці, Південній та Північній Америці, Австралії. Кіль-
кість циган у світі визначають приблизно – від 2 до 8 мільйонів [10, с. 3680].
В Україні, де вони з’явилися орієнтовно в ХV–ХVІ ст. [10, с. 3680; 15, с. 197;
16, с. 491], близько 50 тисяч циган. За переписом 1926 р. в Україні їх прожи-
вало 13 тисяч, 1970 р. – 30100 [10, с. 3680]; 1989 р. і початок 1990-х рр. –
близько 48 тисяч (точніше – 47900); перепис 2001 р. наводить дані про
47600 циган [21, с. 12]. Цікаво, що перші відомості про циган у Львові
польський учений Л. Мруз відносить до 1405 року. Він відшукав архівні
документи, а саме книги видатків та прибутків міста, де згадувався Петро
Циган як платник податку в квітні 1405 року. Останній запис про сплату
податків П. Цигана датовано 11 травня 1417 року [12, с. 237-238].
Станом на 2001 р. у Львові було офіційно зареєстровано 216, а у Львів-
ській обл. – 769 циган. У північно-західну частину України цигани прибули
із Польщі, а до південно-західної частини – із Валахії [14, с. 98]1. Вони
Галина Івашків (Львів, Україна)
ЦИГАНИ І ГУЦУЛЬЩИНА
КРІЗЬ ПРИЗМУ РОЗПИСІВ У КЕРАМІЦІ
1 Валахія – історична область на півдні Румунії. Її східна і південна частини
відділені Дунаєм від Добруджі і Болгарії, північно-східна – Карпатами від Трансіль-
ванії, північна – тими ж Карпатами від Молдавії.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
234 235
Дія іншої сюжетної сценки (кахля 1840-х рр.) відбувається у кімнаті з
невеликим вікном: за столом сидить чоловік у жовнірському чи жан-
дармському одязі і лівою рукою (пише ручкою-пером) “складає документ”
(зб. Л. Яремчука). Свідком цього є жінка, зовнішність якої (риси обличчя,
довгі сережки, головний убір та барвистий одяг) нагадує циганку. Можливо,
вона затримана представником влади через основний жіночий “циганський
промисел” – ворожіння, а зараз за допомогою жестів та різних рухів руками
дає словесні пояснення-виправдання. Подібний композиційний прийом із
яскравими характеристиками образів (жандарма-писаря та циганки) бачимо
на іншій кахлі із арковим обрамленням у вигляді пелюсток та малих овалів,
накладених один на другий [20, іл. 224]. За даними дослідників, відомо,
що “заробітки дружини (цигана. – Г. І.) від її виходів часто бувають регу-
лярніші за чоловікові” [23, с. 307]. Водночас згадаймо, що у Європі, особливо
наприкінці ХІХ ст., відбувалися “санкції” урядів проти циганів. Так, бо-
ротьба з “циганським безчинством” у цей час відбувалася у Німеччині,
Швейцарії, Франції, Британії та інших країнах [23, с. 307].
Багато фактів із життя “гуцульських циган” є в праці польського вченого
ХІХ ст. В. Поля [30]. Так, подорожуючи Гуцульщиною (в районі Буркута)2
десь у 1860-х рр., він детально описав дві зустрічі з “бандою циганів”. При
одній із них гуцули (їх була ціла група, що охороняла людей із Поділля, які
приїхали на відпочинок) не дозволяли підступати циганам до себе близько,
однак, аби вони не турбували їх та відпочиваючих, пригостили циганів
горілкою, угорським тютюном, бараном чи козою. Але згодом наперед ви-
ходить голосиста та шумлива капела і старий циган з ведмедем, який танцює
і показує різні дива. Цигани, яких раніше почастували горілкою, вдають,
ніби нічого не розуміють, чого від них хочуть гуцули. Останні знову ж
таки поводяться з ними дуже строго, оскільки їх коні бояться ведмедя, і
навіть його реву [30, s. 214].
Ще одну зустріч з циганами В. Поль змалював на Верховині3 (в районі
ріки Золота Бистриця), коли з іншими подорожуючими побачив “банду
італійських циган”, які розмовляли кількома мовами і були досить “багато,
по-угорськи вдягнені” [30, s. 214]. Вони мали з собою кілька коней добротної
2 Буркут – невелике село (недалеко від села Зелена) у Верховинському р-ні Івано-
Франківської обл., де знаходяться мінеральні джерела, які мають лікувальні влас-
тивості. У 1901 р. там перебувала на лікуванні Леся Українка, яку відвідували Іван
Франко, Володимир Гнатюк, Наталія Кобринська.
3 Верховина – загальний термін на означення гірської області, зокрема Карпат-
ської, заселеної українцями; мешканців Верховини називають верховинцями.
Вважливу роль образи циган займають в українській вертепній драмі, появу
якої відносять до кінця ХVІ століття [6, с. 2–38]. Іноді про циган згадувалося
у документах про військо Богдана Хмельницького [8].
Предметом детального вивчення в цій статті будуть образи циган на
гуцульських кахлях і мисках ХІХ ст., які можна розглядати у кількох
основних аспектах: портретні характеристики та жанрові сценки типу: “У
писаря”, “Водіння ведмедя”, “Музики”, “В корчмі” у контексті історичних
відомостей, способу життя, вірувань, звичаїв, традицій та кола занять [4,
с. 402–415].
На кутовій кахлі 1830–1840-х рр. з Косова зображена жінка анфас, яка
своєю зовнішністю та окремими елементами одягу нагадує циганку (збірка
А. Цибка [4, с. 403]). Жінка з кучерявим темним волоссям, великими очима
та кількома зморшками на обличчі; одягнена в блузку із довгими рукавами
та розкішну довгу спідницю; у вухах у неї довгі сережки, а на шиї – дві
низки намиста. В руках циганки (права зігнута у лікті, ліва піднята догори)
невеликі гілочки; верхні кути кахлі майстер прикрасив також гілками та
листками; на боковому торці кахлі – гілка з багатьма закрутами. Кольорова
гама відповідає традиційним розписам глиняних виробів цього краю, харак-
терними ознаками яких є тріада зеленого, жовтого та брунатного.
У працях численних дослідників (Л. Мруз, А. Фрезер, О. Баранніков)
йшлося, що цигани носили барвистий одяг; жінки здебільшого вдягалися
в довгі кольорові спідниці, “мали на собі багато золота та срібла”, “носили
у вухах сережки” [29, с. 7]. О. Баранніков так писав: “кочові циганки-во-
рожки носять строкату спідницю […] з квітчастої матерії, квітчасту шалю
[…] та багато намиста й дукачів. Проте таке вбрання їхнє є “спец-одяг”, бо
вони так убираються тільки тоді, коли йдуть ворожити чи циганити. Дома
вони вбираються багато простіше, так, як і українські жінки” [2, с. 31].
Щоденний побутовий одяг циган завжди подібний до одягу того корінного
населення, серед якого вони поселяються. Тому й не дивно побачити на
кахлях циган, одягнених “по-гуцульськи”: сердак із багатьма гудзиками,
довгі штани та постоли (МЕХП. ЕП 46398; зб. Ю. Юркевича) або штани,
заправлені у чоботи (ЕМК. МЕК. 25831) тощо. Подібну думку висловлював
й О. Баранніков: “Одяг у кочових циган такий самий, як і в українських
селян: сорочка […], штани […], чоботи […], шапка […], а взимку кожухи
такі, як в селян. Міські цигани вдягаються по-міському і часто ходять дуже
чисто” [2, с. 31]. Таке “запозичення”, зрештою, певним чином стосується й
мови, звичаїв, традицій та й усього життєвого укладу циган [23, с. 305].
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
236 237
“Найперші на Заході згадки про урсарі (ursari) чи ведмедників майже
збігаються в часі, – писав А. Фрейзер, – з повідомленнями про мідників:
1867 р. в Німеччині й 1868 р. в Нідерландах [23, с. 231]. Від 1872 р. ведмед-
ників бачили вже й на дорогах Франції. Перші з них з’явилися з турецькими
паспортами із Сербії та Боснії” [23, с. 231, 254]. У 1940 р. у Німеччині
циган поділяли на шість груп; одну з яких складали балканські цигани,
нащадки ведмедників [23, с. 263].
Відомо, що іноді навіть “лікували ведмедем людей”, який їх топтав і
“виганяв із них хвороби”. Культ ведмедя був дуже поширений у слов’ян, а
найвиразніше він проявився в білорусів, які надовго зберегли погляд на
ведмедя, “як на священного звіра, сила якого, як вважали, очищала від усякої
нечисті”. “Ведмедника” з ведмедем вели до найпочеснішого кута в хаті, де
висіли образи, потім щедро пригощали медом, сиром та маслом. Насамкі-
нець треба було попросити ведмедника, аби, виходячи з хати, ведмідь по-
клонився всім, хто там був, і потім поводити його по всіх хлівах [28, s. 578].
К. Мошинський писав про значну роль ведмедя в терапії, особливо
віруваннях північних та південних слов’ян. Тобто, ведмідь був своєрідним
апотропейоном: його змушували переступити через хворого або навіть зро-
бити по ньому кілька кроків, аби “вигнати” хворобу з його тіла, тим самим
вважаючи, що у нього велика лікувальна сила [28, s. 578]. Іноді хворим
добре допомагало також підкладання під них шкури ведмедя. У тлумаченні
болгар, ведмідь мав звичай купатися в ріці на Різдво, і там, де він це робив,
вода ставала “дуже безпечна”.
У мистецьких виробах багатьох слов’янських народів відображена тема
ведмедя із ведмедником (циганом), зокрема й на кахлях та мисках з Гуцуль-
щини. Такі вироби охоплюють період із 1830 рр. до кінця ХІХ ст., хоча
поодинокі приклади таких сюжетів знаходимо і в творчості пізніших косів-
ських гончарів, наприклад, відомої майстрині ХХ ст. – Павлини Цвілик.
Сюжети з ведмедем (останній завжди зображений на двох задніх лапах)
на косівських кахлях вперше з’явилися десь у 1830-х рр. в іконографічних
варіантах типу: “Ведмідь і циган” або у жанрових сценках “В корчмі” чи
“Музики”, створених невідомими майстрами, представниками косівського
осередку.
Окремо виділимо кахлі І. Баранюка, О. Бахматюка, П. Кошака. Так,
майже на всіх кахлях бачимо аналогічний композиційний прийом: зліва –
ведмідь (іноді з палицею), якого на повідку (ланцюгу) тримає і “муштрує”
циган (за допомогою короткої палички наказує виконувати певні дії). На
деяких виробах у другій руці чоловіка – кільце (чи решето – гуцульський
породи, стадо дійних кіз, намети, котли, кузню, музик, а також “трьох учених
ведмедів” [30, s. 214].
Ймовірно, саме такі житейські сюжети спонукали гончарів Гуцульщини
до відтворення різних сцен, де головними героями виступали цигани. Так,
в українській кераміці ХІХ ст. (головно на гуцульських кахлях й мисках)
відомі жанрові сценки “Водіння ведмедя”. Власне, сама назва й була зумов-
лена одним із традиційних занять циган.
Насамперед зазначимо, що у міфопоетичній свідомості українців, особ-
ливо мешканців Карпат [9, с. 69], існувала думка про перетворення ведмедя
з людини, про що свідчать різні фольклорні та етнографічні матеріали. У
деяких з них йдеться про походження звіра “із чоловіка”, точніше, від мірош-
ника [13, с. 23]. В уявленнях гуцулів ведмідь постає могутнім лісовим
мешканцем. Його називають “вуйком”, “батьком”, “мельником”, “бортни-
ком”, “великим”, “бурмилом”, “старим” тощо. Оскільки ведмедя вважали
символом багатства, родючості й достатку, то його образ зустрічався у ве-
сільних, великодніх, похоронних та інших обрядах (рядженнях) українців,
поляків, чехів, словаків, росіян [25, с. 268].
На Масницю у звичаях слов’янських народів важливе місце посідали
зооморфні символи, зокрема й ведмідь, що полягало в обмотуванні чоловіка
з ніг до голови у горохову солому [1, с. 594-595]. У такому вигляді “ведмедя”
водили по хатах, змушували танцювати з господарями, а господині крали
у нього трохи соломи, аби підкласти в гніздо до курей чи гусей. Так, чехи
в останні дні карнавалу обходили помешкання з “ведмедем”, що закінчува-
лося його “похороном”. У Польщі після завершення обходу на “ведмеді”
підпалювали солому [1, с. 594-595], а на Масницю “рядженого ведмедя”
звинувачували у всіх неприємностях, які сталися упродовж року, тому його
“вбивали”, а всіх пригощали його “кров’ю” (вином) [1, с. 206-207].
Вказуючи на основні ремеслами і заняття циган, дослідники ХІХ ст.
зазначали, що там, де була музика, обов’язково були й танцюючі ведмеді
[30, с. 147]. На думку О. Бараннікова, ще й в 1920–1930-х рр. у містах та
селах можна було побачити цигана з ведмедем. Етнограф писав, що “коли
ведмідь танцює, показує, як жінки ідуть на базар, як дівчата соромляться
тощо” [2, с. 22]. Цигани приходили переважно з Угорщини та Румунії, а
науку “муштрувати ведмедів” вони передавали від батька до сина. Виступ
“ученого ведмедя” відтворено в одній з ігор, коли “комедіяші” побрязкували
перед ним грішми (камінцями) в полумиску, заохочуючи його до танцю.
“Ведмідь” танцював і припрошував до танцю дівчат та молодиць, водночас
жартуючи з ними [25, с. 268].
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
238 239
ючи ці кахлі О. Бахматюка, які розділяє значний часовий проміжок, можна
побачити, що майстер не лише дотримувався традиційності сюжету, а й
водночас постійно ускладнював загальну композицію, вдосконалював окре-
мі мотиви й елементи, зокрема у змалюванні одягу, взуття чи головних
уборів циган, які, власне, нагадують традиційний одяг мешканців цього
краю. Приваблює ще одна композиція кахлі О. Бахматюка (кін. 1870-х рр.),
де поміж гілками з листками й великою розеткою зображені ведмідь із па-
лицею в передніх лапах, чоловік із ланцюгом-повідком у лівій руці та пали-
цею в правій, а поміж ними – невеликий собака на задніх лапах (зб. А. Циб-
ка). Чоловік одягнений у традиційний одяг, який може нагадувати ци-
ганський – сорочка, довгі штани, заправлені у високі чоботи, на голові –
капелюх із гілкою-прикрасою. Однак, у зображенні самої фігури ведмедя
автор продовжує ще давно розроблені прийоми як у поставі (ведмідь стоїть
на двох задніх лапах, а його висота така ж, як і цигана, лише рідко ведмідь
вищий від нього), так і в його кольоровій характеристиці, де тонкі ритовані
лінії окреслюють фігуру та окремі елементи (вуха, морду, лапи, хребет) у
трьох основних кольорах – жовтому, зеленому, брунатному.
У мистецтвознавстві малодослідженою є також тема “Цигани і музика”.
Очевидно, циган асоціювали з музикою вже в перших записах про їх пере-
бування в Європі – вважали, що вони грають на різних музичних інстру-
ментах, є добрими співаками і танцюристами. Перша письмова згадка про
циган і музику датована 1469 р. (запис у звітній книзі герцогства Моденсь-
кого в Італії про виплату грошей циганові за гру на цитолі, струнному
щипковому інструменті) [23, с. 114]. Музикантів-циган було найбільше в
тих краях, які займає теперішня Угорщина, адже там основними зареєстро-
ваними засобами їх прожитку було ковальство, інша фізична праця, а далі
музика [23, с. 186]. З історії відомо, що в одному з листів від двору королеви
Ізабелли 1543 р. йшлося про те, що “тут грають щонайпрекрасніші єгипет-
ські музиканти, нащадки фараонів”, а “циганські цимбалісти не щипають
струни пальцями, а б’ють по них дерев’яними паличками і співають під
цю музику на повний голос” [23, с. 116]. Досягнення циган у музиці були
вагомими вже з середини ХVІІІ ст., коли їхніми послугами користувалися
як сільські мешканці, так і угорська знать (концерти, бенкети тощо). Десь
орієнтовно з середини ХІХ ст. славетних циганських музик та великі
оркестри можна було бачити повсюдно, оскільки “циганська музика” стала
дуже модною [23, с. 206]. Угорські художники ХІХ ст. на своїх великих
олійних полотнах, які зберігаються в Угорському Національному музеї
(Будапешт), не раз зображали циганські оркестри [23, іл. 19, 20, 26, 27].
музичний інструмент). Дії на баранюківських кахлях відбуваються або серед
природи (по усій площині кахлі розміщені невеликі гілочки) [3, ил. 104],
або в корчмі (в кімнаті невелике вікно, посередині – стіл із пляшкою та
чаркою; МЕХП. ЕП 46374). На останній (1850-х рр.) в інтер’єрі корчми
зображено “ведмедника” з ведмедем, якого він “муштрує” танцювати, три-
маючи в одній руці ланцюг, а в другій – кільце. Майже всю постать ведмедя,
як і штани чоловіка, Іван Баранюк заповнив мотивом “ільчастого письма”;
на іншому виробі штани декоровані кривульками, що укладені косо (зб. Р. і
Т. Лозинських). Композиції характеризуються статичністю обох фігур; це,
зокрема, виражено в паралельно розміщених ведмежих лапах та деякою
застиглістю постаті ведмедника.
Десь з 1847 р. і аж до кінця 1870-х рр. тему цигана з ведмедем часто
змальовував на кахлях відомий гончар з Косова Олекса Бахматюк. Будучи
обдарованим та наділеним великою фантазією, митець ніколи не повторю-
вав рисунка, а завжди вводив нові елементи та мотиви, надаючи тим самим
своїм витворам оригінальності та неординарності. Так, на одній з найдав-
ніших кахель (1847 р.) зображена жанрова сценка, в якій і циган, і ведмідь
показані в русі. Ведмідь виконує вказівки цигана, вдягненого у довгу со-
рочку, підперезану поясом, а на голові має шапку (МЕХП ЕП 65766). Подіб-
ний одяг бачимо на кахлі 1830–1840-х рр. невідомого представника косів-
ського осередку, проте шапка зображена у вигляді високого циліндра [4,
с. 408].
Іноді О. Бахматюк в зображеннях ведмедя малював лапи, частково
накладені одна на другу, що створювало враження руху та надавало певної
динамічності фігурним зображенням. Динамізм рисунка виявляється не
лише у змалюванні постаті ведмедя, а й зображенні інших елементів. На
одній кахлі О. Бахматюка (1860-х рр.) учасників дійства автор зобразив
поміж гілками (МЕХП ЕП 46398), композицію іншої (1866 р.) він вирішив
легко, невимушено, ввівши нові елементи, зокрема невелику архітектурну
споруду (на задньому плані) та постать цигана з люлькою у правій руці,
якого виразно змалював, надавши йому характерних національних рис (зб.
О. і Л. Трісок). На іншій кахлі кінця 1870-х рр., де бачимо подібне компо-
зиційне вирішення, майстер ще віртуозніше зобразив як постать цигана із
люлькою в роті та палицею в руках, так і ведмедя в русі, фігура якого дещо
накладена на архітектурну споруду, трохи наближену до глядача (зб. Р. Пет-
рука). У розбудові сюжету ще однієї кахлі ведмідь, споруда та циган
зображені на одній лінії; ведмідь стрибає вгору, циган в лівій руці тримає
ланцюг, в правій, піднятій догори, палицю (зб. Р. і Т. Лозинських). Зіставля-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
240 241
і чоловік-скрипаль показані на тлі інтер’єру корчми (із неодмінними атри-
бутами – вікном і столом) [20, іл. 215] або ведмідь прив’язаний на ланцюгу,
окрім того, що танцює, ще й тримає в одній лапі пляшку, в другій – чарку,
з якої п’є [20, іл. 179]. Саме тут ведмідь є компаньйоном, колегою чи таким
самим артистом, як зображений поряд з ним чоловік; через образ ведмедя
автор показує звичні людські поведінкові риси.
Образи ведмедів та музик більше відомі на кахлях ХІХ–ХХ ст., менше –
на мисках. Так, авторові статті невідомі такі сюжети на мисках О. Бахма-
тюка, проте є кілька робіт Івана та Михайла Баранюків. На одній із них в
центрі (на дні та боках) зображено дві фігури (ведмедя та чоловіка) одна-
кового розміру: зліва – ведмідь стоїть на двох задніх лапах, передніми тримає
контрабас, справа – скрипаль, поміж ними – невисокий столик із пляшкою
та чаркою, вгорі – вікно, прикрашене закрутами та листками. Вся жанрова
сценка “обрамлена” (йдеться про оздоблення берегів миски) групами моти-
вів трикутників та дуг із закрутами, які чергуються між собою та створюють
цільність композиції й кольорового заповнення [НМК. MNK. ІV с.]. Подібні
сюжети відомі на деяких пістинських та косівських мисках ще й на початку
ХХ століття.
Докладно вивчаючи подібні зображення на пістинських мисках сере-
дини ХІХ ст., слід відзначити велику масштабність фігур (як чоловіка, так
і ведмедя), цілковиту наповненість композиційної структури (дна та боків
мисок) різноманітними елементами, а також яскраві художні характерис-
тики образів (зб. Я. Мотики). Автори ніби боялися залишити хоча б якусь
невелику білу пляму, а тому щільно вкривали вигнуту поверхню мисок не
лише постатями ведмедя та чоловіка з пістолем, а й зображенням атрибутів
кімнати (вікна, крісла), більших та менших гілочок; на мисці є й невеликі
зиґзаґи між постатями та ніжками крісла тощо. Все це здебільшого зли-
вається з оздобленням берегів, із геометричними мотивами: гачками, трикут-
никами, короткими смугами у найрізноманітніших комбінаціях. Йдеться
насамперед про миски Д. Зондюка, а також інших невідомих майстрів того
періоду (зб. Л. Яремчука). Привертає увагу вишуканість ліній, силуетність
образів (без надмірної деталізації рис обличчя) та яскрава кольорова гама –
характерні риси кахляра та майстра багатьох унікальних мисок – Д. Зондюка
[20, іл. 335-337, 339].
Невідомий майстер кінця ХІХ ст. із Пістиня створив цілу низку досить
кумедних образів ведмедя зі скрипкою разом із чоловіком з решетом. Тонкі
графічні лінії умовно окреслили фігури зображених, де окрім них вгорі –
Одним із циганських скрипалів – Яношом Бігарі – захоплювався відо-
мий угорський композитор Ференц Ліст, який писав про нього у книжці
“Цигани та їхня музика в Угорщині” (1859). На думку Ліста, саме Бігарі,
“підніс циганську музику на найвищі висоти”, а циганські музиканти, як
не дивно, стали охоронцями і типовими представниками національної музи-
ки [23, с. 207]. Тоді ж “циганська музика” влилася органічною складовою
як російської, так і української музичних культур.
Музику на весіллі, хрестинах, храмові чи будь-які інші свята, напри-
клад, на Гуцульщині, забезпечували місцеві гуцули або цигани, музика яких
особливо цінувалася [5, с. 21]. Про “прекрасні капели” циганів чи “перших
артистів”, які виступали перед численними туристами та людьми, які відпо-
чивали в Буркуті наприкінці ХІХ ст., писав В. Поль [30, с. 166].
На площинах цілої низки гуцульських кахель бачимо сценки з “музи-
ками”, одним із персонажів яких є ведмідь здебільшого з контрабасом
(КМНМГП. № 3664/5). Чоловіки, які були зображені з ними поруч, грали
на кларнеті, сопілці, скрипці або однією рукою тримали ведмедя з музичним
інструментом на повідку, а в другій руці мали невелику палицю (КМНМГП.
Експозиція). Цікаво підкреслити, що цигани здебільшого грали на інстру-
ментах, типових для місцевостей, де вони жили [23, с. 206].
Дещо гротескними видаються сцени з ведмедями-музиками: ведмідь
з палицею – чоловік-скрипаль; ведмідь з контрабасом – циган з решетом;
ведмідь з контрабасом – чоловік з кларнетом, ведмідь з контрабасом –
чоловік-скрипаль; чоловік з сопілкою – ведмідь з контрабасом; чоловік з
палицею та ведмідь з контрабасом. Як бачимо з переліку, більшість скла-
дають фігури ведмедів із контрабасом, розміщених зліва, а лише на декіль-
кох зразках навпаки. Такі косівські кахлі з’являються вже десь з 1830-х рр.,
деякі датовані 1847, 1860 рр.; окремі зразки виконав пістинський гончар
Петро Кошак (поч. ХХ ст., 1930-ті рр.) тощо. Десь із 1849 р. подібні варіанти
розробляються на площинах кахель, а згодом і мисок І. Баранюка: (“Ведмідь
з пляшкою і чаркою та скрипаль”; “Ведмідь і чоловік з решетом”; “Ведмідь
з контрабасом і чоловік-скрипаль”) тощо [20, іл. 179, 214, 215]. В окремих
косівських (І. Баранюк) та пістинських композиціях мисок середини ХІХ –
початку ХХ ст., як і на кахлях, бачимо зображення ведмедів-музикантів на
фоні інтер’єру корчми (“Ведмідь із контрабасом і чоловік-скрипаль”; “Вед-
мідь-скрипаль і чоловік з решетом”) [20, іл. 356].
Аби надати образам ведмедів більшої кумедності автори зображали їх
навіть із люльками в мордах (зб. Я. Лемика). Часто ведмідь із контрабасом
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
242 243
10. Кубійович В. Цигани // Енциклопедія українознавства. Перевидання в
Україні – В 11 т. – Львів, 2000. – Т. 10.
11. Куліш П. Циган. Уривок з казки // Ластівка. – СПб., 1841.
12. Мруз Л. 600-літня історія циган у Галичині // Народознавчі Зошити.
“Цигани-роми”. Спеціальний спільний випуск Інституту народознавства НАН
України та Інституту етнології та культурної антропології Варшавського універ-
ситету. – 2005. – № 3-4.
13. Онищук А. Матеріали до гуцульської демонології // Матеріали до укра-
їнсько-руської етнології. – Львів, 1908. – Т. Х.
14. Плохинский М. Цыгане старой Малороссии (По архивным документам) //
Этнографическое обозрение. – Год 2-й. – Кн. V. – М., 1890. – № 2.
15. Пономарьов А. Етнічний склад населення України // Українська етногра-
фія. – К., 1994.
16. Рожик М. Є. Грузини, вірмени, узбеки та інші народи // Етнографія Укра-
їни. – Львів, 1994.
17. Руданський С. Співомовки (“Циган з хроном”, “Циган на толоці”, “Циган
з конем”, “Лев і Пролев”) // Руданський С. Твори: В 3-х т. – К., 1972. – Т. 1. Пісні.
Приказки. Байки. Небилиці. Співи.
18. Сказки народні про циган // Газета школьна. Письмо педагогічне. – Львів,
1878. – № 2-3.
19. Старицький М. Циганка Аза // Старицький М. Твори: В 6-ти т. – К., 1989. –
Т. 3.
20. Українська старовина із приватних збірок. Мистецтво Гуцульщини та
Покуття. Каталог. – К., 2002.
21. Урядовий кур’єр. – 28 грудня 2002 р. – № 244.
22. Франко І. Цигани. // Франко І. Зібр. тв.: У 50-ти т. – К., 1978. – Т. 16.
23. Фрейзер А. Цигани. – К., 2003.
24. Цвілик Павлина. Альбом. – К., 1982.
25. Шалак О. Ведмідь // 100 найвідоміших образів української міфології. –
К., 2002.
26. Шимченко О. Українські людські вигадки. – Ч. ІІІ.: Про циганів // Етно-
графічний збірник. – Львів, 1895. – Т. 1.
27. Шухевич В. Гуцульщина. – У 5-ти част. – Верховина, 1997. – Ч. 1-2; Ч. 3.
28. Moszyński K. Kultura ludowa słowian.– Kraków, 1929. – Część 1. Kultura
materjalna.
29. Mróz L. Dzieje Cyganów-Romów w Rzeczypospolitej ХV–ХVІІІ w. –
Warszawa, 2001.
30. Pol W. Północny Wschód Europy. – Kraków, 1870. – Serya ІІ. Obrazy z źycia
i natury.
віконце, а довкола біле тло дна та боків, що вдало підкреслює як тектоніку
миски, так і виразність композиції [20, іл. 356]. Ще одного танцюючого
ведмедя із чоловіком, який лівою рукою тримається за боки, а в правій –
решето, а поруч із ними – гілки та крісло, зобразив невідомий пістинський
майстер кінця ХІХ століття [20, іл. 407]. Тонкі обриси й силуетність зобра-
жених та інших елементів на мисці вдало гармоніюють із мотивами берегів
миски, підкреслюють цілісність композиції та м’яку кольорову гаму.
Подібну сцену “Водіння ведмедя” у руслі своїх декоративних засобів
та прийомів композиції вирішувала Павлина Цвілик (ваза 1963 р.), зображу-
ючи ведмедя і чоловіка між рослинно-геометричними мотивами та накла-
даючи окремі декоративні площини одна на другу, аби надати їм деякої
динамічності [24, іл. 38]. Перевага рослинного орнаменту над геометричним
характеризує творчий почерк майстрині в оздобленні всіх її виробів.
Отже, розглянуто глиняні вироби із циганською тематикою, головно
кахлі і миски ХІХ ст., з Гуцульщини. Вирізненню головних аспектів циган-
ських образів у гуцульській кераміці сприяли історичні, етнографічні та
фольклорні матеріали, зокрема традиції, вірування, основні заняття та про-
мисли, які передано через жанрові сценки “Водіння ведмедя”, “В корчмі”,
“Музики” у всій повноті яскравого характеру та різнобічних обдарувань
представників цього народу.
Джерела та література:
1. Агапкина Т. А. Мифопоэтические основы славянского народного
календаря. Весенне-летний цикл. – Москва, 2002.
2. Баранніков О. П. Українські цигани. – К., 1931.
3. Гоберман Д. Росписи гуцульских гончаров. – Ленинград, 1972.
4. Івашків Г. Образи циган на гуцульських кахлях // Народознавчі Зошити.
“Цигани-роми”. Спеціальний спільний випуск Інституту народознавства НАН
України та Інституту етнології та культурної антропології Варшавського універ-
ситету. – 2005. – № 3-4.
5. Кайндль Р. Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. – Чернівці,
2000.
6. Киевская Старина. – 1882. – Октябрь.
7. Кобилянська О. У неділю рано зілля копала // Кобилянська О. Повісті.
Оповідання. Новели – К., 1988.
8. Костомаров Н. И. Богдан Хмельницкий. – Санкт-Петербург, 1887. – Т. І–ІІІ.
9. Коцюбинський М. Лист до Максима Горького від 9 вересня 1910 р. //
Коцюбинський М. Твори : В 7-и т. – Т. 7. Листи (1910–1913). – К., 1975.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
244
Умовні скорочення
ЕМК – Етнографічний музей Кракова
КМНМГП – Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та
Покуття
МЕХП – Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства
НАН України
НМК – Національний музей Кракова
Івашків Галина. Цигани і Гуцульщина крізь призму розписів у кераміці
Предметом детального вивчення в цій статті стали образи циган на гуцуль-
ських кахлях і мисках ХІХ ст., які можна розглядати у кількох основних аспектах:
портретні характеристики та жанрові сценки типу: “У писаря”, “Водіння ведмедя”,
“Музики”, “В корчмі” у контексті історичних відомостей, способу життя, вірувань,
звичаїв, традицій та кола занять.
Ивашкив Галина. Керамические росписи о цыганах и Гуцульщине
В статье исследованы некоторые сюжеты росписи гуцульского кафеля и мисок
XIX ст.: портретные образы, жанровые характеристики традиционных занятий
цыган.
Ivashkiv Halyna. Paining on ceramics about Romanies and Gutsul’schina
The article describes portrait images and genre characteristics of Romani traditional
knowledge on the items of Guzul glazed tile and tableware of 19th century.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|