Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність

Автор розглядає суперечливу ситуацію, що склалась на землях Степової України в першій половині ХІХ ст., а також причини земельних конфліктів між поміщиками та державними селянами....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Ликова, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Schlagworte:	Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27016
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність / В. Ликова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 532-539. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27016
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-270162011-09-27T12:19:35Z Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність Ликова, В. Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру Автор розглядає суперечливу ситуацію, що склалась на землях Степової України в першій половині ХІХ ст., а також причини земельних конфліктів між поміщиками та державними селянами. Автор рассматривает противоречивую ситуацию, которая сложилась на землях Степной Украины в первой половине ХІХ века, а так же причины земельных конфликтов между помещиками и государственными крестьянами. The author considers a contradictory situation which had developed on the territory of Steppe Ukraine in the first half of 19th and the causes of territorial conflicts between landowners and state peasants. 2009 Article Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність / В. Ликова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 532-539. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27016 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру
spellingShingle	Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру Ликова, В. Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
description	Автор розглядає суперечливу ситуацію, що склалась на землях Степової України в першій половині ХІХ ст., а також причини земельних конфліктів між поміщиками та державними селянами.
format	Article
author	Ликова, В.
author_facet	Ликова, В.
author_sort	Ликова, В.
title	Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність
title_short	Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність
title_full	Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність
title_fullStr	Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність
title_full_unstemmed	Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність
title_sort	поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27016
citation_txt	Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність / В. Ликова // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 532-539. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT likovav pomíŝikiíderžavníselâniímpersʹkatradicíâtamíscevarealʹnístʹ
first_indexed	2025-07-03T06:44:18Z
last_indexed	2025-07-03T06:44:18Z
_version_	1836607139768958976
fulltext	532 Зростання інтересу до локальної історії, становлення її теоретич- ної складової, запровадження нових методів дослідження, очевидно, невипадково співпало з посиленням тенденцій щодо вивчення історії “знизу”, прагненням з’ясувати регіональні особливості, активно за- лучати місцеві джерела, більшість яких не запроваджені до наукового вжитку або недостатньо вивчені [3]. В даному дослідженні зроблено спробу на прикладі кількох селищ Степової України розглянути проблему, типову для цього регіону в кінці ХVІІІ ст. і особливо характерну для 1-ї половини ХІХ ст. – земельний конфлікт між поміщиком та державними селянами. Такі конфлікти виникали на землях Степової України постійно, а приводом до їх по- яви була нерозмежованість земель. Дослідивши події на рівні села та сільської громади, ми можемо з’ясувати деякі процеси, що відбувалися в регіоні та впливали на соціально-економічне становище цих земель у 1-й половині ХІХ ст. Розподіл земель Степової України, його правила і принципи були закріплені у відповідних “Планах о раздаче в новороссийской губернии земель к их заселению” 1764 та 1777 рр. В першому пункті п’ятої глави Плану 1777 р. декларувалося прагнення якнайшвидше заселити колишні землі запорожців. Для досягнення цієї мети передбачалося землі “раз- давать всякого звания и чина людям, исключая однодворцев, крестьян и прочих помещичьих людей” [2, с.47]. Ця заборона надавати землю під заселення однодворцям, селянам та “поміщицьким людям” підтвер- джувала реалізацію державної політики піклування (попечительства) та дворянської монополії на володіння заселеними землями [4, с.86]. наприкінці ХVІІІ – у першій половини ХІХ ст. уряд підтримував саме поміщицьку колонізацію краю, хоча і проводив заходи для колонізації краю державними селянами [5; 9]. Вікторія ЛИКОВА (Запоріжжя, Україна) Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність 533 Суттєвим недоліком Планів було те, що в них визначалися принци- пи, а не механізм закріплення земельних ділянок у володіння. Механізм почали шукати в генеральному межуванні та інструкції 1766 р., в якій передбачалось: 1) установлення і обмірювання кордонів земельних ділянок; 2) закріплення кордонів межовими знаками; 3) формальне затвердження кордонів; 4) складання планів і межових книг; 5) затвер- дження документів межовими конторами; 6) видача копій документів власникам земель [2, с.54]. Фактично межування та документи, що його засвідчували, не були доказом земельної власності, а лише фіксували місцезнаходження та кордони земельних ділянок. Межування не передбачало перевірки прав власності на землю. Перевірка застосовувалась лише у випадках супе- речок між землевласниками. головним завданням було недопущення фактів спірного володіння землею. Досягти цього можна було лише через закріплення відмежованої землі у власність, а підставою такого права володіння повинні були стати документи межування. Проте план, який складався при межуванні ділянки, повинен був засвідчувати право тимчасового користування землею [1, с.45]. Лише по закінченні пільгових років та за умови заселення земель, поміщику видавались межові книги та “надлежащие планы с стемпелями за подписанием на- местнического правления” [2, с.55]. Разом з отриманням межової книги та плану поміщик отримував всі права власності на землю. але ситуація ускладнювалася тим, що сам процес межування був дуже тривалим. Повітовий землемір фізично не міг встигнути за кілька років розмежувати земельні володіння у повіті. Відповідно, процес меж- ування розтягувався на невизначений термін. Поміщики намагались до- могтись швидшого обмежування своїх володінь, наймаючи землемірів за власний кошт. Іншим варіантом виходу із ситуації було позачергове розмежування ділянок. Підставами для цього були наявність спільного кордону із межованими володіннями високих чиновників або шляхів сполучення, річок, переправ, лісів тощо; або конфлікти і суперечки, які виникали між поміщиками і державними селянами. Проте такі заходи все одно не могли вирішити проблему повільного межування земель. Поміщикам доводилось чекати обмежування своєї ділянки довше, ніж тривав термін визначених державою пільгових років. Внаслідок урядової політики щодо розмежування центральною та головною особою, від якої залежало відведення земель в регіоні, стає землемір [2, с.55]. Від нього залежали час межування (він міг його затримати чи прискорити), можливість прирізки землі, або навпаки, її Вікторія ЛиКОВа. Поміщики і державні селяни ... 534 конфіскація. Підтвердженням того, що землеміри самі усвідомлювали свою значимість і часом зловживали нею, є численні скарги селян на не здійснене чи неправильне межування, незаконне розмежування земель на користь іншого власника, а також прохання призначити іншого зем- леміра. Ситуація ускладнювалась тим, що нерозмежовані землі одразу ставали об’єктом для зазіхань сусідів (переважно поміщиків). Досить часто такі суперечки між двома поміщиками вирішувалися за рахунок земель державних селищ. Рішення про надання державних земель у володіння чи користуван- ня, затвердження законодавчих поземельних актів були прерогативою монаршої особи та Сенату. Для дворян, які отримували землю за дер- жавну службу, термін володіння ранговими землями в Степовій Україні визначався терміном життя того, хто їх отримав. Після смерті власника його нащадки могли володіти землею ще 10 років без сплати податків лише у випадку несення ним служби “без пороков”. надалі земля за- лишалася ранговою тільки за умови продовження служби наступним членом родини. В іншому випадку земля ставала поміщицькою і за неї мусили сплачувати податки [2, с.38]. надання землі “під заселення” не означало затвердження права власності на неї. Якщо ділянка лишалася не заселеною протягом пільгових років, вона не конфісковувалася, помі- щик міг користуватися нею, сплачуючи податки відповідно до кількості землі, проте ні межової книги, ні плану він не отримував. наприкінці ХVІІІ ст. на державні селища виділяли землю, роз- раховуючи стандартний наділ на 100-150 дворів, який затверджували механічно [2, с.72]. Підраховувалася необхідна для затвердженої про- порції кількість землі, на загальний план наносились кордони “дачі”, а потім землемір розмежовував призначену кількість землі. Проте вна- слідок швидкої колонізації вже за кілька років визначена земля на 150 дворів була вичерпана, і на середину 80-х років ХVІІІ ст. у державних селищах відчувалася нестача землі. Протягом першої половини ХІХ ст. ця ситуація лише погіршилась, що змушувало селян більшості держав- них селищ брати землю в оброчне утримання. нерозмежованість і нестача земель за 15-десятинною пропорцією ставали причинами численних конфліктів між мешканцями і землев- ласниками регіону, зокрема суперечок між державними селянами і поміщиками щодо незаконності захоплення земельних володінь. У державних архівах Одеської (ДаОО) та Херсонської (ДаХО) областей зберігаються численні справи про розгляд скарг селян на дії поміщиків. Документи, які відбивають суть конфлікту та процес його розв’язання, наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 535 містять відомості про розмір спірної ділянки, учасників та терміни тяжби, скарги селян та поміщиків, інформацію землемірів щодо причин суперечок, пояснення ситуації тощо. У грудні 1815 р. бобилецькі селяни скаржилися на значні утиски від сусідніх поміщиків та інших власників через нерозмежованість земель. Їх володіння залишались не межованими, не зважаючи на те, що Кабінет міністрів 16 лютого 1815 р. дав розпорядження про розмеж- ування земель селян. Згодом для будівництва у бобилецьких селищах та “водворения” в них поселян були направлені колезький секретар Овсяннико-Куликовський та капітан-лейтенант Матвєєв для межування 1500 десятин володінь бобилецьких селян із землями адміралтейських поселень. Ситуація була б практично вирішена, якби не примітка в документі: у випадку, коли при розмежуванні адміралтейським по- селянам не вистачатиме землі, межування необхідно припинити [13, арк.23]. надаючи переваги одній зі сторін і таким чином втручаючись в конфлікт, влада лише ускладнила його вирішення. Інша архівна справа містить листування щодо захоплення землі казенного поселення Зибкого таємним радником Комбурлєєм та колезь- кою радницею Сулимою. Перепоною на шляху розгляду та вирішення цієї справи було те, що губернський землемір не мав у наявності плану дачі селища. План не був складений через розподіл повіту і зміни його кордонів. Скориставшись змінами в територіальному устрої губернії, поміщики захопили суміжні землі, наполягаючи на своїх правах на них [11, арк.18-23]. Причиною земельних суперечок та “займанщини” були також зловживання чиновників та землемірів. Так, 1828 р. колезький асесор Мальчевський скаржився на губернського землеміра Сіврича, що той неправильно межував його володіння у Єлизаветградському повіті. Землі поміщика були нібито примежовані на користь казенного села Куцівки. За розпорядженням Казенної палати губернський землемір з 23084 деся- тин землі державного села Куцівки відмежував 5646 десятин казенному селу Іванківському. Землемір об’їхав дачу села Куцівки, аби рівноцінно розділити угіддя між селами, і відзначив, що поміщик самовільно за- хопив землі даного села на версту від власної межі [11, арк.25-28]. Ще один конфлікт виник між нащадками прем’єр-майора Михай- ловича та мешканцями села новопавлівка. Після сплати поміщицею Михайловичевою недоїмки за ділянку, землемір став відмежовувати землі без урахування поселення державних селян, яке розташувалось поруч із ділянкою Михайловича. Селяни, які утримували цю землю, Вікторія ЛиКОВа. Поміщики і державні селяни ... 536 користувались нею “без каких либо притязаний” близько десяти років. За дозволом херсонського цивільного губернатора Рахманова у липні 1811 р. було заведено село новопавлівка, в якому нараховувалось 1352 душі чол. статі [12, арк.23]. Для свого проживання та господарських по- треб селяни зробили колодязі та ставки. При відведенні землі поміщиці, землемір провів межу “под самыми избами новопавловки”, внаслідок чого селяни зазнали збитків та незручностей, на що і скаржилися. По- міщики, в свою чергу, вимагали перенести поселення. В результаті роз- гляду справи Казенна палата наказала селище не переносити, а землю Михайловичевої, через те, що її не заселено, відібрати в казну. Схожі ухвали було винесено щодо землі поміщиків Булацевича, Овсяннікова та інших: 1180 дес. 2 363 саж., “яко им не принадлежащие”, були віді- брані в казну [12, арк.25]. У фондах ДаОО та ДаХО зберігаються кілька справ, що стосу- ються тривалої суперечки між поміщицею анісією Юрчевською та дер- жавними селянами поселення александрівки (або новоалександрівки) Херсонського повіту. Конфлікт розпочався у 1804 р., а його розв’язання тривало до 1828 р. [6-8; 10; 14]. У своїй скарзі полковниця Юрчевська зазначала, що її землі (9000 десятин) межують із казенним селищем александрівка. У 1803 р. володіння були обведені “формальною бесс- рочною межою”. Селяни сусіднього села Олександрівки перейшли на ці землі та зайняли їх, оскільки “якобы к деревне их бывшая часть ее земли принадлежит”. гос- подарюючи на зайнятих землях, селяни “заняли ее водяную мель- ницу на реке ингульце… орали и сеяли хлеб… использовали сенокосные места” [10, арк.2 зв.]. Селяни, в свою чергу скаржилися на умисне неправильне про- ведення межі між селами: “…землемеры уездный Заборский и командированный от Ека- теринославской межевой канторы, провели межу земли их от селения Давыдова брода владения помещицы Юрчевской непра- вильно… и что хотя со стороны губернского стряпчего Мыщенка были сохранены все правила и открытая межа, но помянутые землемеры по согласию между собою провели другую в большом различии не правильную” [8, арк.48 зв.]. на розпорядження губернського правління розібратися у цій справі, губернський землемір гречина у своєму рапорті доповідав: наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 537 “съехав на дачу казенного села новоалександровки, и поверив межу проведенную в прошлом 1823 году землемером ивановым по указанию бывшего уездного землемера Заборского, нашел, что оная межа действительно отделяет в округу новоалексан- дровки из смежной дачи сельца Давыдова броду 1150 десятин земли, проведена почти параллельно меже по решению межевой канторы утвержденной землемером Кириловым 1812 года и не может быть почитаема неправильною” [8, арк.50 зв.-51]. При проведенні затвердженої межі та відмежуванні новоалек- сандрівським селянам 1500 десятин із володінь Юрчевської, селяни одностайно висловили незадоволення і вимагали відмежувати повністю іншу ділянку. Вони “до той степени обнаружили смелость, что земле- мерам действие предпринять сопротивились и рабочих с межи сами собою свели” [8, арк.51зв.]. не зважаючи на такі дії селян, 24 лютого 1823 р. було видано розпорядження провести межу, не вимагаючи від них згоди і “земли от помещицы Юрчевской примежевать с имеемой, поручить уездному землемеру или другому чиновнику”. на основі цього розпорядження з володінь поміщиці на користь державних селян було відмежовано 1150 десятин та “проведена межа соотвественно нарезке господином министром финансов утвержденной”. Саме на проведен- ня цієї межі й скаржилися селяни. на початку перевірки меж селищ губернському вони заявили землеміру гречині, “что поводом сумнения их в правельности проведенной прошед- шего года межи есть: 1-е. бывший Херсонский уездный землемер Заборский проводя предписанную господином министром финан- сов поверку дач новоалександровки, новодмитровки и Давыдова броду, обнадеживал, что изходотайствует прирезку новоалек- сандровцам земли гораздо в большем простанстве. 2-е. Что по показанию Заборского проведенная землемером ивановым межа в продолжении своем имеет разные неправельные повороты и кривизны” [8, арк.54]. Після перевірки виявилося, що дійсно межа була прокладена зем- лемірами кривою лінією замість прямої. Окрім скарги на неправильне розмежування земель, згодом селяни почали вимагати й додаткового наділення їх землею відповідно до кількості населення та 15-десятинної пропорції. Розгляд цієї тривалої справи завершився наказом Херсонської губернської казенної палати, за яким державним селянам додали землю з двох ділянок: від володінь поміщиці Юрчевської – понад 1075 дес. Вікторія ЛиКОВа. Поміщики і державні селяни ... 538 зручної та 74 дес. незручної землі, та оброчну землю кишинівського мешканця ананія ненчулова – 8940 дес. Отже, на 1543 душі чол. статі селянам надали 23759 дес. 922 саж. [14, арк.2-3 зв.]. В першій половині ХІХ ст. на землях Степової України склалася досить суперечлива ситуація, коли мешканці регіону, які належали до категорії багатоземельних, почали відчувати нестачу землі, а разом з тим багато земель залишалися не розмежованими. Це сприяло ви- никненню численних земельних конфліктів та суперечок, які набули характеру чіткої тенденції. Поміщики, користуючись тим, що землі не розмежовані, часто са- мовільно захоплювали не лише казенні пустоші, але й землі державних селищ. Певною мірою цьому сприяли урядова політика піклування та підтримки поміщицької колонізації краю; традиції займанщини як форми землекористування та не завжди сумлінна праця землемірів, які на прохання поміщиків могли примежувати “додаткові” володіння. Ми навели приклад декількох таких конфліктів, серед яких пока- зовою є справа новоалександрівських селян. Їх суперечка з поміщицею тривала 14 років і завершилася на користь державних селян. Озна- йомившись з документами, які висвітлюють цю справу, ми можемо виявити багато рис, характерних для таких конфліктів ХІХ ст., а саме: наявність незаконного відмежування державних земель на користь по- міщиці; незаконні дії землемірів, які провели неправильну межу між двома селищами. В той же час, селяни не лише домоглися правильного розмежування, але й отримали землю, якої не вистачало їм у відповід- ності із 15-десятинною пропорцією. Подальше вивчення документів щодо окремих сіл Степової Укра- їни надасть можливість дослідити широке коло проблем, пов’язаних з таким ключовим питанням, яким є для вітчизняної історії питання земельне, з формами, реалізацією, порушенням та захистом прав влас- ності, реакціями людей з різних верств на виклики перехідної доби кінця XVIII – початку XIX ст. Джерела та література 1. Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті XVIII ст. Ч. 1: аграрні відносини. – Запоріжжя, 1997. 2. Джерела з історії Південної України. – Т.10: Описи Степової Укра- їни. – Запоріжжя, 2009. 3. Маловичко С.И., Покотилов А.И. Синтез единичного и социального в новой локальной истории: история семьи в проблемном поле “сельской наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 539 истории” // новая локальная история: методы, источники, столичная и провинциальная историография // http://newlocalhistory.com 4. Сурева Н.В. Поміщицька колонізація Південної України в останню чверть ХVІІІ – першу чверть ХІХ ст.: механізм фондоутворення джерел // Південна Україна XVIII – ХІХ століття. – Вип.5. – 1999. – С.83–94. 5. Державний архів Одеської області (ДаОО). – Ф.1. – Оп.220. – Спр.6. 6. ДаОО. – Ф.1. – Оп.220. – Спр.2. 7. ДаОО. – Ф.1. – Оп.190. – Спр.32. 8. ДаОО. – Ф.1. – Оп.190. – Спр.39. 9. ДаОО. – Ф.1. – Оп.214. – Спр.6. 10. Державний архів Херсонської області (ДаХО). – Ф.14. – Оп.1. – Спр.666. 11. ДаХО. – Ф.14. – Оп.1. – Спр.691. 12. ДаХО. – Ф.14. – Оп.1. – Спр.803. 13. ДаХО. – Ф.14. – Оп.1. – Спр.825. 14. ДаХО. – Ф.14. – Оп.1. – Спр.1271. Вікторія Ликова (Запоріжжя, Україна) Поміщики та державні се‑ ляни: імперська традиція та місцева реальність автор розглядає суперечливу ситуацію, що склалась на землях Сте- пової України в першій половині ХІХ ст., а також причини земельних конфліктів між поміщиками та державними селянами. Ключові слова: поміщики, державні селяни, Степова Україна, земельні конфлікти Виктория Лыкова (Запорожье, Украина) Помещики и государственные крестьяне: имперская традиция и местная реальность автор рассматривает противоречивую ситуацию, которая сложи- лась на землях Степной Украины в первой половине ХІХ века, а так же причины земельных конфликтов между помещиками и государственными крестьянами. Ключевые слова: помещики, государственные крестьяне, Степная Украина, земельные конфликты Viktoriya Lykova (Zaporizhzhia, Ukraine) Landowners and state peasants: imperial tradition and local reality The author considers a contradictory situation which had developed on the territory of Steppe Ukraine in the first half of 19th and the causes of territorial conflicts between landowners and state peasants. Key words: landowners, state peasants, Steppe Ukraine, landed conflicts Вікторія ЛиКОВа. Поміщики і державні селяни ...

Поміщики і державні селяни: імперська традиція та місцева реальність

Institution

Ähnliche Einträge