Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.)
У статті розглянуто проблему походження військово-топографічних описів України 30–60-х рр. ХІХ ст., досліджується їх джерельна база. ав- тори статті проаналізували історичні умови, що вплинули на формування даної групи документів, визначили основних замовників топографічних обстежень українсь...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27019 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) / І. Петрова, О. Петров // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 563-576. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-27019 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-270192011-09-27T12:12:50Z Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) Петрова, І. Петров, О. Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру У статті розглянуто проблему походження військово-топографічних описів України 30–60-х рр. ХІХ ст., досліджується їх джерельна база. ав- тори статті проаналізували історичні умови, що вплинули на формування даної групи документів, визначили основних замовників топографічних обстежень українських земель, охарактеризовано умови подальшого функціонування військово-топографічних описів в інформаційному просторі епохи. В статье рассматривается проблема происхождения военно-топографических описаний Украины 30–60-х гг. ХІХ в., исследуется их источниковая база. авторы данной статьи проанализировали исторические условия, которые повлияли на формирование данной группы документов, определили основных заказчиков топографических обследований украинских земель, охарактеризовали условия дальнейшего функционирования военно-топографических описаний в информационной среде того периода. The article is devoted to the origin of problems of the military-topographical description of Ukraine of ХІХ century and the definition of their source base. The historical circumstances that have been led to appearance of this groups of documents were defined by author, the basic clients of realization the topographical descriptions were exposed, the conditions of further functioning of the military-topographical descriptions in the information sphere were defined. 2009 Article Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) / І. Петрова, О. Петров // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 563-576. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. XXXX-0076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27019 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру |
| spellingShingle |
Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру Петрова, І. Петров, О. Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| description |
У статті розглянуто проблему походження військово-топографічних
описів України 30–60-х рр. ХІХ ст., досліджується їх джерельна база. ав-
тори статті проаналізували історичні умови, що вплинули на формування
даної групи документів, визначили основних замовників топографічних
обстежень українських земель, охарактеризовано умови подальшого
функціонування військово-топографічних описів в інформаційному просторі
епохи. |
| format |
Article |
| author |
Петрова, І. Петров, О. |
| author_facet |
Петрова, І. Петров, О. |
| author_sort |
Петрова, І. |
| title |
Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) |
| title_short |
Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) |
| title_full |
Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) |
| title_fullStr |
Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) |
| title_sort |
методика упорядкування військово-топографічних описів україни та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. хіх ст.) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Влада і соціум кінця XVIII–XIX ст.: джерела локального виміру |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27019 |
| citation_txt |
Методика упорядкування військово-топографічних описів України та їх джерельна база (30 – 60-ті рр. ХІХ ст.) / І. Петрова, О. Петров // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (1). — К., 2009. — С. 563-576. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT petrovaí metodikauporâdkuvannâvíjsʹkovotopografíčnihopisívukraínitaíhdžerelʹnabaza3060tírrhíhst AT petrovo metodikauporâdkuvannâvíjsʹkovotopografíčnihopisívukraínitaíhdžerelʹnabaza3060tírrhíhst |
| first_indexed |
2025-07-03T06:44:29Z |
| last_indexed |
2025-07-03T06:44:29Z |
| _version_ |
1836607152011083776 |
| fulltext |
563
наполеонівські війни початку ХІХ ст. змусили уряд Росії звернути
увагу на значення топографічних карт і описів у військовій справі та
надали поштовху розвитку топографо-геодезичних установ в Росій-
ській імперії. Це було обумовлено тим, що по-перше, з початком за-
стосування військової тактики розсипного строю, яка різко скоротила
людські втрати від вогню супротивника, командири та штабні офіцери
повинні були добре орієнтуватися на місцевості, а це було можливо
тільки за допомогою детальних і точних карт та описів; по-друге,
офіцери-квартирмейстери, завантажені службовими обов’язками, не
мали можливості займатися топографічними зйомками для створення
великомасштабних карт у тилу та на фронті діючої армії. Для центра-
лізації загальнодержавних картографічних робіт у Російській імперії
спочатку було організоване Депо карт (1797 р.), у 1810 р. Депо карт
було передане військовому міністерству і в 1812 р. перейменоване у
Військово-топографічне депо. У 1822 р. в Росії було засновано Корпус
військових топографів для здійснення постійних державних топографіч-
них зйомок, а також для підготовки кадрів, що означало організаційне
оформлення російської військово-топографічної служби. До видатних
робіт Військово-топографічного депо та Корпусу військових топографів
відносяться градусні виміри російсько-скандинавської дуги мериді-
ану від гирла Дунаю до Північного Льодовитого океану, військово-
топографічні описи Російської імперії ХІХ ст., які надають детальний
аналіз політичних і економічних умов, елементів природного серед-
овища, інженерного устаткування, тактичних особливостей місцевості,
умов пересування, розквартирування та постачання військ.
З часу своєї появи та публікації військово-топографічні описи при-
вернули увагу не тільки співробітників генерального штабу та вищого
Інна ПЕТРОВА,
Олексій ПЕТРОВ
(Донецьк, Україна)
Методика упорядкування
військово‑топографічних описів
України та їх джерельна база
(30 – 60‑ті рр. ХІХ ст.)
564
командування військових округів (для яких вони спочатку призначали-
ся), фахівців у галузі військової топографії та картографії, але й широких
кіл науковців та громадськості. До творчої спадщини організаторів та
учасників військово-топографічного обстеження українських земель
як до джерела з історії України у своїх працях неодноразово звертали-
ся відомі російські та українські дослідники – О. Дружиніна [7, с.6],
В. Кабузан [10, с.7], С. Водотика [3, с.4], О. Бойко [2, с.28-30], В. Кон-
стянтинова [11, с.44-52] та ін. Разом з цим проблема еволюції методо-
логічних підходів до проведення загального військово-топографічного
обстеження Російської імперії (вдосконалення програмних документів
та методики роботи над фактичними помилками, становлення у деяких
регіонах системи подвійної перевірки зібраних матеріалів) залишилися
поза увагою науковців. Тому автори цієї статті ставлять за мету про-
аналізувати методику проведення військово-топографічного обстеження
Російської імперії, дослідити процес добору документальних та істо-
ріографічних джерел для описових документів.
Як свідчать численні архівні матеріали, військово-топографічні
описи України 30–60-х рр. ХІХ ст. були результатом тривалого пла-
нового обстеження території Російської імперії співробітниками
генерального штабу. Ще на початку ХІХ ст., у 1806 р., був створений
військово-топографічний опис Південної України – “Ведомость о ста-
тистическом описании Екатеринославского уезда”, який складався з
тридцяти п’яти граф-позицій. Окремі графи статистичного опису були
присвячені матеріалам про посів та врожай зернових культур у казенних
та поміщицьких селах Катеринославського повіту, про кількість дворів
і населення в них, млинів, возів та фур, коней та худоби, орної землі
тощо. У 1808 р. було укладено “Описание Екатеринославской губернии,
с добавлением мнения гражданского губернатора и описания квартир”,
у 1821 р. – “Военно-топографо-статистическое описание Екатеринос-
лавской губернии”.
нова спроба підготувати найбільш інформативні описи для вій-
ськового відомства припадає на кінець 1836 р. 3 грудня 1836 р. керівник
першого відділення Департаменту генерального Штабу Ф. Шуберт
повідомляє генерал-квартирмейстера, а потім і імператора Миколу
І про необхідність відновлення описових робіт та створення нових
військово-топографічних описів з квартирною мапою. У якості про-
грами для подальшого вивчення територій співробітники першого
відділення склали опис Віленської губернії та рекомендували під час
дослідження прикордонних територій керуватися примірником цього
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
565
опису як прикладом. У нових описах рекомендувалось відобразити в
першому розділі таку інформацію (“Краткое военно-статистическое
обозрение губернии”): “границы, пространство и число жителей, воды,
главные возвышенности, луга и леса, сухопутные сообщения с таблицей
расстояний о лагерных местах, провиантское снабжение войск,
карантины и посты, постоянные гарнизоны и военные учреждения”
[1, с.5]. У другому розділі планувалося надати “алфавитный список
мест удобных к помещению пехотных, кавалерийских и артиллерийских
штабов, ротных и эскадронных дворов” [1, с.5]. Також до опису потріб- [1, с.5]. Також до опису потріб-
но було додати “ “Квартирную карту губернии с указанием тех только
мест, которые удобны для помещения штабов ротных и эскадронных
дворов” [1, с.5].
Після ознайомлення з описом Віленської губернії та оцінивши
практичну значущість цієї роботи, Микола І надав згоду на прове-
дення нового обстеження Російської імперії. З метою прискорення
описових робіт Ф. Шуберт рекомендував звертатись по допомогу до
співробітників статистичного відділення Міністерства внутрішніх
справ, департаменту Міністерства шляхів сполучення, губернських
адміністрацій. Перші результати цієї роботи з’явилися лише через рік.
19 грудня 1837 р. до генерального штабу надійшли описи Смоленської,
Катеринославської, Мінської, Волинської губерній, Бессарабської та
Білостоцької областей, 20 грудня 1838 р. – гродненської, Курляндської,
Ліфляндської, Естляндської, Вітебської, Псковської, новгородської
та Тульської губерній. 23 березня 1939 р. – описи архангельської,
В’ятської, Тамбовської, Воронезької, Курської, Могілевської, Черні-
гівської, Київської, Харківської, Херсонської та Таврійської губерній.
У 1840–1841 рр. були завершені описи – Петербурзької, Тверської,
Московської, Володимирської, Мазовецької, Краківської, Сандомир-
ської, Люблінської, Подільської, Рязанської, Калузької, Орловської,
Полтавської, Казанської, астраханської, Виборзької губерній тощо.
наступний етап військово-топографічного обстеження губерній
та областей Російської імперії припадає на кінець 40-х рр. ХІХ ст.
1 жов т ня 1848 р. Військовий міністр затвердив “Программу для во-
енно-статистического обозрения губерний и областей Российской
империи” [15, с.3]. Вона складалася з шістьох розділів: “Ведомости
общие”, “Местность”, “Жители”, “Промышленность”, “Образование”,
“Сведения специальные” (останні здебільшого стосувалися дислокації
військових підрозділів, системи забезпечення їх провіантом, фуражем,
амуніцією, засобами транспортування необхідних товарів до місць
Інна ПЕТРОВа, Олексій ПЕТРОВ. Методика упорядкування ... описів...
566
дислокації). Відповідно до запропонованої програми планувалося
надрукувати 18 томів, до яких повинні були увійти 80 описів губерній
та областей (надруковано було лише 69). До 10 тому “Юго-западные
губернии” увійшли описи Київської (автор підполковник Міньков),
Подільської (штабс-капітан Твершинов), Волинської (штабс-капітан
Фрітче) губерній. До 11 тому було включено описи Херсонської (упо-
рядники Рогалєв, Вітте, штабс-капітан Пестов) та Таврійської (автор
підполковник герсіванов) губерній, опис Бессарабської області (полков-
ник Дараган), Катеринославської губернії (штабс-капітан Драчевський),
Землі Війська Донського (полковник Штюрмер). Дванадцятий том “Ма-
лороссийские губернии” складався з трьох частин – опис Харківської
(капітан Могульський), Чернігівської (полковник Міцевич), Полтавської
(полковник Облєухов) губерній.
Структура цих описів здебільшого відповідала міністерській
програмі, однак упорядники мали можливість корегувати і програму, і
зміст описів, виходячи зі специфіки регіону, наявних матеріалів та осо-
бистих уподобань. наприклад, у “Военно-топографическом описании
Подольской губернии” більш детально порівняно з описом Харківської
губернії було висвітлено чисельний та соціальний склад місцевих меш-
канців, процеси міграції та рееміграції населення, природне зростання
населення за певний хронологічний період тощо [4, с.35]. У той же
час у “Военно-топографическом описании Харьковской губернии”, на
відміну від інших описів цієї серії, значну увагу було зосереджено на
вивченні економічного потенціалу цього регіону, подано інформацію
щодо розвитку основних галузей сільського господарства цього регіону
(землеробства, садівництва, огородництва), асортименту товарів, що
виробляється місцевими цехами та фабриками [5, с.12]. Упорядник
“Военно-топографического описания Таврической губернии” найбіль-
шу увагу, на відміну від попередників, приділив питанням культури та
побуту українського народу та етнічних меншин, що мешкали на цій
території [6, с.19].
Одна з останніх спроб упорядкувати узагальнений військово-
топографічний опис Російської імперії припадає на кінець 50–60-х рр.
ХІХ ст. 3 листопада 1856 р. на засіданні департаменту генерального
штабу з доповіддю виступив барон В. Лівен, який представив нову
концепцію проведення військово-топографічних обстежень Російської
імперії. У доповіді було зазначено, що з метою прискорення упо-
рядкування нового узагальнюючого військово-топографічного опису
Російської імперії потрібно використовувати програмні документи,
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
567
досвід та результати роботи попередніх військово-топографічних екс-
педицій. генерал-майору Вуічу було доручено проаналізувати попередні
військово-топографічні описи Харківської губернії 30 – 40-х рр. ХІХ ст.,
виявити застарілу інформацію та відкоригувати її відповідно до тих
змін, які відбулися за цей час у регіоні. Однак, як свідчить “инструк-
ция квартирмейстеру четвертой легкой кавалерийской дивизии для
дополнения Военно-статистического описания Харьковской губернии”
потрібно було повністю переробити описи повітових міст, алфавітні
переліки населених пунктів, в яких планувалося подальше розкварти-
рування військ, доповнити мапу губернії (зазначити усі назви річок,
вказати напрямки доріг, кількість промислових підприємств), надати
плани видатних будівель, сільськогосподарських знарядь, традиційних
костюмів місцевих мешканців тощо. Така кропітка робота вимагала
багато часу й зусиль, і тому було прийнято рішення відмовитися від
опрацювання старих описів і організувати обстеження за новою про-
грамою [16, арк.21].
Для проведення цього обстеження у розпорядження топогра-
фічних експедицій військовим міністром Д. Мілютіним були надані
нові інструктивні документи з переліком питань, на підставі яких
передбачалося підготувати військово-топографічні описи (“Правила”,
“наставления” та “Примерная программа статистических описаний
и военных обозрений губерний и областей Российской империи”).
“Примерная программа статистических описаний и военных обозрений
губерний и областей Российской империи” є певним етапом у роз- є певним етапом у роз-
витку військово-топографічної думки, вона була укладена відповід-
но до останніх вимог та досягнень військової статистики. Так, при
упорядкуванні цього документа автором були враховані “Правила
составления и дополнения статистических и военно-статистических
описаний губерний и областей Российской империи, для нового чет-
вертого издания, утвержденная Военным министром 9 мая 1857 г.”,
“Рекомендации к проведению статистических работ генеральным шта-
бом, разосланные по указу генерального Штаба от 8 ноября 1857 года
№586”, “Программа 1847 года для Военно-статистических обозрений
губерний и областей Российской империи”, “Примерная программа
статистического и военно-статистического описания Кутаисской гу-
бернии 1857 г.”, “План Статистического описания губерний Киевского
учебного округа: Киевской, Волынской, Подольской, Черниговской и
Полтавской, составлено Д. Жураковским”, “Учебник по статистике Рос-
сии, составленный для военно-учебных заведений” (Л. Соколовського,
Інна ПЕТРОВа, Олексій ПЕТРОВ. Методика упорядкування ... описів...
568
1855), “Учебник по статистике европейских государств, составленный
для военно-учебных заведений” (І. Іванівського, 1856), “Учебник по
статистике” (Рославського-Петровського, 1856), “Об источниках и
использовании статистических сведений”, (Д. Жураківського, 1846),
“Критические исследования значения Военной географии и Военной
статистики” (Д. Мілютіна, 1846). У “Примерной программе” рекомен-
дувалося описово-статистичний матеріал систематизувати відповідно
до 7 розділів: географічний та топографічний опис губернії або області,
мешканці, промисловість, освіченість, внутрішній (приватний) та зо-
внішній (громадянський та суспільний) побут місцевого населення,
управління, відомості про міста, поселення та інші чудові місця, за-
гальний висновок”.
але, як свідчить Звіт Військового міністерства за 1859 р., наказ
від 5 липня 1857 р. про обстеження територій Російської імперії не
виконувався, описування губерній просувалося досить повільно [13,
с.80]. Протягом 1859 р. військово-статистичні роботи розпочалися
тільки у 39 губерніях та областях Російської імперії (у цьому році було
закінчено лише описи Рязанської та Псковської губерній). У 1860 р.
обстеженню підлягало вже 54 губернії, а в 1861 р. – 58. не задово-
лений таким станом речей, у 1861 р. Д. Мілютін наказав підготувати
ретельний звіт про виконання військово-статистичних робіт у державі,
з чітким поясненням обставин, внаслідок яких наказ військового мі-
ністра не виконувався, які заходи пропонуються для виправлення цієї
ситуації та в який термін описування буде завершено. У надісланому
звіті зазначалось, що Військово-статистичний відділ на початок 1861 р.
отримав і підготував до друку матеріали чотирьох регіонів – Воронезь-
кої, Катеринославської, Віленської губерній та Бессарабської області.
Протягом 1861 р. планувалося завершити обстеження 23 губерній, у
тому числі чотирьох українських – Волинської, Київської, Подільської,
Харківської та Херсонської. У 1862 р. Військово-статистичний відділ
повинен був завершити процес редагування описових матеріалів 18
губерній, у тому числі Полтавської та Чернігівської. У 1863 – 1864 рр.
планувалося отримати комплект статистичних матеріалів з 8 губерній
(Вологодської, Варшавської, Люблінської, Полоцької, Радомської,
Орловської, Тобольської губерній та Великого князівства Фінляндії). У
той же час, як свідчить цей звіт, у деяких губерніях та областях взагалі
не приступили до виконання наказу Д. Мілютіна [13, с.81]. Так, тільки
у 1865 р. планувалося відправити керівників експедицій в архангель-
ську та В’ятську губернії. У цьому ж році офіцери шостого армійського
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
569
корпусу повинні були обстежити астраханську губернію, офіцери Кав-
казької армії – Бакинську, Тьорську, Кубанську області, Прикаспійській
край і Шемаханську та Єреванську області. Офіцери оренбурзького
корпусу відповідали за описування Оренбурзької та Томської губерній.
Останніми в Російській імперії обстеженню підлягали Єнісейська та
Якутська губернії, амурська та Приморська області.
Однак, графік проведення робіт так і не був виконаний. До 1864 р.
було надруковано тільки 13 описів і ще 9 готувалися до друку [9, с.109].
а після реорганізації Військового міністерства у 1863 р. взагалі було по-
ставлено питання про доцільність проведення таких широкомасштабних
заходів. Статистична комісія Військового міністерства після чергового
вивчення ситуації, що склалася з обстеженням губерній і підготовкою
описів, прийняла рішення про припинення з 1 липня 1864 р. описових
робіт. Описи, які будуть надіслані до Статистичної комісії до 1 липня,
планувалося надрукувати за встановленим графіком, незакінчені ста-
тистичні розвідки передавалися до генерального штабу для остаточного
редагування або надсилалися до місцевих статистичних комітетів [17,
с.4]. Таким чином, за сім років з 79 губерній були описані тільки 25 (до
1868 р. усі ці описи вийшли друком, у тому числі й Катеринославської,
Херсонської та Чернігівської губерній).
Розвиток військової статистики, вдосконалення програмних до-
кументів обстеження позначилися на методах добору документаль-
них та історіографічних джерел до описових документів. Так, автор
“Программы военно-статистического обозрения губерний и областей
Российской империи” (кінець 40-х рр. ХІХ ст.) у Примітках до окремих
груп тематичних питань робив зауваження щодо опрацювання джерел,
визначення рівня їх повноти, достовірності, репрезентативності. Так, для
отримання ґрунтовної інформації про природно-кліматичні умови, автор
анкети рекомендував використовувати метеорологічні спостереження,
які збирають службовці лікувальних та освітніх закладів (гімназій) і які
з’являються друком у місцевих періодичних виданнях[15, с. 21]. До-
сліджуючи проблему покладів корисних копалин на теренах губерній,
необхідно було звертатися до організаторів місцевих господарських ви-
ставок, які мали можливість надати вичерпну інформацію про основні
родовища корисних копалин у регіоні та надати деякі їх зразки.
Однак, виходячи з аналізу більшості військово-топографічних опи-
сів цього етапу, основним джерелом для описів були щорічні звіти міс-
цевих губернаторів. Звіти губернаторів як різновид діловодної докумен-
тації з’явилися ще в період правління Катерини ІІ. У першій половині
Інна ПЕТРОВа, Олексій ПЕТРОВ. Методика упорядкування ... описів...
570
ХІХ ст. практика надання звітів імператорським особам набула регуляр-
ного характеру. губернські звіти складались з двох частин – власне звіту
(як різновиду діловодної документації) та додатків до нього. Структура
звітів постійно змінювалась. З 1804 р. губернаторський звіт мав три
розділи – адміністративний, господарський та загальний. З 1828 р.
відомості розподіляли на чотири частини: поліцейський департамент,
господарський департамент, департамент державного господарства та
розділ, присвячений розвитку лікарняної справи в губернії. У 1837 р.
звіт знову складався з трьох розділів: судово-поліцейська частина та
охорона здоров’я, господарська частина, загальні зауваження. Зде-
більшого звіти губернаторів за цей хронологічний період презентують
достатній обсяг інформації: географічний опис губерній, відомості про
населення (із вказівкою кількості народжених та померлих у звітному
році), матеріали про врожайність зернових і картоплі, про наявність
худоби, про число фабрик і заводів, про ярмаркові збори, про загальний
стан сільського господарства та промисловості, про стан навчальних
закладів, про становище селян, дворян, міщан тощо. Як було зазначено
вище, за текстом звіту йшли статистичні таблиці “Ведомости”. Кількість
цих “Ведомостей” у різні часи коливалася від 8-ми до16-ти – залежно
від того, які відомості та у яких обсягах вимагав уряд.
автор “Военно-статистического обозрения Таврической губер-
нии” (1849 р.) полковник герсіванов також неодноразово посилався
у своїй роботі на звіт місцевого губернатора за 1846 р. (у частині про
врожайність зернових культур, кількість продовольчих магазинів, лі-
кувальних закладів, розвиток освіти в регіоні, кількість протиправних
дій, кількість арештантів, тюрем тощо). Однак, деяка первинна інфор-
мація зі звіту губернатора, на думку герсіванова, носить вибірковий
та ймовірний характер, і тому до її використання та інтерпретації по-
трібно підходити дуже зважено, особливо це стосується матеріалів з
історичної демографії. Ці інформаційні прогалини автор топографічних
матеріалів намагався заповнити за рахунок поточних відомостей, що
періодично надходили до губернської казенної палати [6, с.4]. Окрім
щорічних звітів губернатора, укладач опису Таврійської губернії також
використовував описові твори К. арсеньєва “Обозрение статистики Рос-
сийского государства” (1819 р.) та “Обозрение физического состояния
России…”, працю І. Паррота та М. Енгельгардта “Reise in die Krim und
den Kaukasus”, періодичні видання наукових інституцій, а саме “За-
писки академии наук”, картографічні та описові матеріали місцевих
землемірів, відомості Херсонської духовної консисторії тощо.
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
571
на значному документальному та історіографічному матеріалі
було побудовано й військово-топографічний опис Херсонської губернії
1849 р. Окрім звіту губернатора за 1846 р., редакційна колегія опису
зверталася за матеріалами до епістолярної спадщини ганібала, науко-
вих розвідок професора Ришельєвського ліцею в Одесі О. нордмана
(“Voyage dans la Russia mezidionale et la Crime par la Hongrie, la Valachie
et la Moldavie”), періодичних видань (“Одесский вестник”, “Записки
императорского общества сельского хозяйства Юга России”, “Херсон-
ские губернские ведомости”, “Собеседник”).
Ініціатори четвертого обстеження Російської імперії (1857–1868 рр.)
також фундаментально підійшли до проблеми добору джерел до опи-
сових розвідок та методики їх опрацювання. Так, у “наставлениях для
проведения статистических работ генеральным штабом” В. Лівен за-” В. Лівен за-
уважив, що джерельна база майбутніх описових розвідок повинна бути
достовірною та різноманітною, і тому рекомендував залучати до описів
різні групи джерел: 1) офіційні джерела (губернські звіти, міську; пові-
тову документацію, військово-топографічні описи попередніх періодів);
2) приватні джерела. найбільш інформативним джерелом з офіційної до-
кументації автор вважав звіти губернаторів, однак застерігав майбутніх
укладачів військово-топографічних описів від надмірного цитування ін-
формації з цих джерел. Це було припустимо, якщо укладач використовує
звітність губернаторів за декілька років, а не за останній календарний
період, оскільки у такому випадку ця інформація не може бути достатньо
придатною для обґрунтованих та точних висновків [12, с.2].
Також до першої групи джерел належали відомості та матеріали, що
надсилалися до губернських установ повітовими службовцями казенної
палати та палати державного майна, городничими, земськими справ-
никами, окружними начальниками. Ці матеріали автор “наставлений”
рекомендував частіше використовувати при складанні статистичних
розвідок, оскільки, як укладачі майбутніх описів, перебуваючи у від-
рядженні в губернському місті, мали можливість особисто простежити
за підготовкою первинних матеріалів, перевірити надану інформацію
на місцях. Деякі з перерахованих матеріалів взагалі зберігалися в оди-
ничному екземплярі в губернських установах, і тому з ними можна
було ознайомитися, лише завітавши до цих установ (наприклад, у гу-
бернській креслярні зберігалися поштові, гідрографічні та лісові мапи
повітів та губерній, плани окремих населених пунктів та будівель).
В. Лівен також звертав увагу офіцерів на різницю у формулярах та
програмах, за якими складалися військово-топографічні описи та що-
Інна ПЕТРОВа, Олексій ПЕТРОВ. Методика упорядкування ... описів...
572
річна звітність казенних палат, і наполягав досить обережно адаптувати
зібрану інформацію до описових потреб [12, с.3].
Також Лівен рекомендував залучати як офіційну документацію –
“повітові джерела”, які здебільшого збиралися укладачами офіційних
статистичних описів (камеральних) шляхом надсилання циркулярних
програм до губернських канцелярій та земських справників. Однак до-
стовірність зібраної таким шляхом інформації барон Лівен ставив під
сумнів, оскільки губернські чиновники іноді передоручали підготовку
відповідей своїм підлеглим – окружними начальникам [12, с.4]. Останні
в свою чергу, не бажаючи навантажувати себе збиранням точних зве-
день, просто “відписувалися”, повідомляючи іноді застарілі дані, що
були у них під руками, або відповідали, що в їхніх повітах немає тих
об’єктів або явищ, про які йдеться в анкеті.
Другу групу джерел військово-топографічного обстеження, за
класифікацією Лівена, складають так звані “приватні джерела” – пері-
одична преса, статистичні джерела (метричні книги, матеріали ревізій),
картографічні матеріали, історична література, документи особового
походження (мемуари, щоденники) тощо. Використовуючи їх, упоряд-
ники військово-топографічних описів повинні були скласти загальний
перелік цих джерел, з короткою їхньою характеристикою. Таким чином,
В. Лівен рекомендував використовувати під час роботи з джерелами
увесь арсенал загальних правил та методів джерелознавчої аналітичної
та синтезуючої критики (визначення зовнішніх особливостей пам’ятки,
доведення її автентичності (справжності), прочитання тексту джерела,
визначення вірогідності джерела, його надійності, наукової значущості,
оцінка усього комплексу джерел з теми). Такий плідний підхід до добору
та аналізу джерельної бази військово-топографічних описів забезпечив
їм високий ступінь інформативності та достовірності [12, с.6].
Знайомство з джерельною базою військово-топографічних описів
губерній цього періоду починається зі вступу, який передував кожній
описово-статистичній пам’ятці. Оскільки в іншому програмному
документі, а саме в “Примерной подробной программе статистических
описаний и военных обозрений губерний и областей Российской им-
перии” автор пропонує надати стислий аналіз використаних джерел:
“В главе каждого статистического описания признано необходимым
поместить в предисловии от составителя: 1) обозрение всех источни-
ков, официальных и частных, печатных и рукописных, относящихся
посредственно или непосредственно к статистике описываемой
губер нии или области, с критическим разбором и оценкой каждого
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
573
источника; 2) указание, по порядку важности и значения их тех, из этих
источников, которые преимущественно или исключительно послужили
к составлению настоящего описания; 3) способ и порядок самого
производства работ по настоящему описанию” [12, с.5]. Більшість
укладачів описів скористалися запропонованими рекомендаціями і у
вступі надали їхню детальну характеристику. Так, автор “Материалов
для географии и статистики России... Херсонская губерния” О. Шмідт,
базовими для своєї праці визначив історичний твір а. Скальковського
“Опыт статистического описания новороссийского края” (1850 р.),
“Военно-статистическое обозрение Херсонской губернии” (1849 р.),
матеріали періодичних видань “Одесский вестник”, “Записки им-
ператорского общества сельского хозяйства Юга России”, “Журнал
Министерства государственных имуществ”, “Журнал Министерства
Внутренних дел” тощо. Однак перелік документів, які залучив до своєї
праці О. Шмідт набагато більше ніж він перераховує у вступі, про що
свідчать підрядкові примітки у творі.
Так, у першій та другій частинах військово-топографічного опи-
су Херсонської губернії автор неодноразово посилається на твори
М. Стемпківського “исследования о местоположении древних гречес-
ких поселений на берегу Понта Эквисинского”, геродота галікарнась-
кого “история греко-персидских войн”, С. Соловйова “история России
с древнейших времен” (1 том – 1851 р.), М. Вольського “Очерк истории
хлебной торговли новороссийского края” (1854 р.), П. Куліша “Записки
о Южной Руси” (1856 р.), П. Кеппена “Девятая ревизия. исследова-
ние численности жителей России в 1851 г.” (1857 р.), І. Демоля “Об
устройстве метеорологических наблюдений для сельскохозяйственных
заданий” (1831 р.), г. небольсіна “Статистические записки о внешней
торговле” (1835 р.) та “Статистическое обозрение внешней торговли
России” (1847 р.), М. арцибашева “Рассказы о России” (1838–1843 рр.),
а.Ф. Боде “Введение в уроки лесоводства для новороссийского края”,
а. гільденштедта “Reisen durch Russland und im Caukasaschen Gebirge
in Bd” (1787–1791 рр.) тощо. При визначенні кордонів Херсонської
губернії автор не обійшовся без використання “Полного Собрания За-
конов Российской империи”.
Таким чином, за період ХІХ ст. зберігся у вітчизняних та за-
кордонних архівосховищах, а також був надрукований величезний
масив військово-топографічних матеріалів різних як за часом свого
походження, методикою збору інформації, джерельною базою, так і
за інформативними можливостями. Достатньо широка інформаційна
Інна ПЕТРОВа, Олексій ПЕТРОВ. Методика упорядкування ... описів...
574
база військово-топографічних описів, постійне вдосконалення методів
збору та опрацювання інформації, розширення методологічних під-
ходів до аналізу джерел забезпечили їм високий рівень науковості та
інформативності. на це неодноразово звертали увагу як дореволюційні
дослідники, так і сучасні історики. Так, секретар Петербурзької ака-
демії наук К. Веселовський у рецензії на працю О. Корєво “Описание
Виленской губернии” зазначив, що автор цього твору “употребил
весьма много старания для выполнения заданной ему программы, он
тщательно собрал здесь почти все , что представляли литературные
пособия, и кроме этого собрал на месте не мало сведений, …которые
заимствованы из мало известной у нас польской литературы”.
Джерела та література
1. Андреев Н.В. географические труды офицеров генерального штаба
(1836 – 1868) и их значение для развития географии в России: автореф.
дисс. канд. геог. наук – М., 1963. – 18 с.
2. Бойко А.В. Топографічні описи Південної України початку ХІХ сто-
ліття // Південна Україна XVIII–XIX століття. Запоріжжя, 1996. – Вип.2. –
С.28-30.
3. Водотика С.Г. Історія Херсонщини ХІІ–ХІХ ст.: навчальний по-
сібник. – Херсон: айлант, 2003. – 160 с.
4. Военно-статистическое обозрение Российской империи, издаваемое
по Высочайшему повелению при І отделении департамента генерально-
го штаба. – Т.ХI. – Ч.1. Подольская губерния. – СПб.: Тип. ген. Штаба,
1849. – 241 с.
5. Военно-статистическое обозрение Российской империи издаваемое
по Высочайшему повелению при І отделении департамента генерального
штаба. – Т.ХII. – Ч.1. Харьковская губерния. – СПб.: Тип. ген. Штаба,
1850. – 260 с.
6. Военно-статистическое обозрение Российской империи издаваемое
по Высочайшему повелению при І отделении департамента генерально-
го штаба. – Т.ХI. – Ч.2. Таврическая губерния. – СПб.: Тип. ген. Штаба,
1849. – 356 с.
7. Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма
1825–1860 гг. ХІХ ст. – М.: наука, 1981. – 215с.
8. исторический очерк деятельности Военного управления в России
с 1865 по 1880 гг. – СПб., 1879. – Т.2. – 123 с.
9. исторический очерк деятельности Военного управления в России
с 1865 по 1880 гг. – СПб., 1880. – Т.4. – 112 с.
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
575
10. Кабузан В. Заселение новороссии (Екатеринославской и Херсон-
ской губерний) в XVIII – первой половине XIX века (1719–1858 гг.). – М.:
наука, 1976. – 306 с.
11. Константинова В.М. Військово-топографічні описи Катеринос-
лавської губернії, зібрані офіцерами генерального штабу, як джерело з
соціально-економічної історії міст Південної України у першій половині
ХІХ ст. // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного
інституту ім. П.Д. Осипенко, Історія. – Бердянськ, 2000. – С.44-52.
12. наставление о производстве статистических работ генеральным
штабом // Приказы по департаменту генерального штаба за 1857 – 1858 гг. –
СПб., 1859. – 523 с.
13. Отчет Военного министерства за 1859 год // Военный сборник. –
1862. – № 5-6. – С.41-89.
14. Примерная подробная программа Статистических описаний гу-
берний и областей Российской империи. – СПб, 1858. – 58 с.
15. Программа для военно-статистических обозрений губерний и об-
ластей Российской империи. – СПб., 1847. – 23 с.
16. Російський державний військово–історичний архів (м. Москва). –
Ф.38. – Оп. 24/279. – Спр.15. – арк.21.
17. Русское военное обозрение // Военный сборник. – 1864. – №3. –
С.4-15
Інна Петрова, Олексій Петров (Донецьк, Україна) Методика підготовки
військово‑топографічних описів України та їх джерельна база ( 30 – 60‑ ті рр.
ХІХ в.)
У статті розглянуто проблему походження військово-топогра фічних
описів України 30–60-х рр. ХІХ ст., досліджується їх джерельна база. ав-
тори статті проаналізували історичні умови, що вплинули на формування
даної групи документів, визначили основних замовників топографічних
обстежень українських земель, охарактеризовано умови подальшого
функціонування військово-топографічних описів в інформаційному просторі
епохи.
Ключові слова: військово-топографічні описи, губернія, Генеральний
штаб, програма, джерела
инна Петрова, алексей Петров (Донецк, Украина) Методика подготовки
военно–топографических описаний Украины и их источниковая база ( 30 –
60‑ е гг. ХІХ в.)
В статье рассматривается проблема происхождения военно-топогра-
фических описаний Украины 30–60-х гг. ХІХ в., исследуется их источнико-
Інна ПЕТРОВа, Олексій ПЕТРОВ. Методика упорядкування ... описів...
576
вая база. авторы данной статьи проанализировали исторические условия,
которые повлияли на формирование данной группы документов, опред-
елили основных заказчиков топографических обследований украинских
земель, охарактеризовали условия дальнейшего функционирования военно-
топографических описаний в информационной среде того периода.
Ключевые слова: военно-топографическое описание, губерния,
Генеральный штаб, программа, источники
Inna Petrova, Oleksiy Petrov (Donetsk, Ukraine) The method of preparation
of the military‑topographical descriptions of the 19th century and their source
base
The article is devoted to the origin of problems of the military‑topographical
description of Ukraine of ХІХ century and the definition of their source base.
The historical circumstances that have been led to appearance of this groups
of documents were defined by author, the basic clients of realization the topo-
graphical descriptions were exposed, the conditions of further functioning of the
military-topographical descriptions in the information sphere were defined.
Key words:military-topographical description, province, General staff,
program, sources
наУКОВІ ЗаПиСКи. Т.19. Кн.1. Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України
|