Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства

Надано рекомендації щодо вдосконалення підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств в умовах інтеграції економіки України у світовий економічний простір. Запропоновано ресурсно-відтворювальний підхід до оцінювання конкурентоспроможності підприємства. ----------...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Authors:	Акмаєв, А.І., Коваленко, Н.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2007
Subjects:	Економічні аспекти промислового виробництва
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2721
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Ресурсно-відновлювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства / А.І. Акмаєв, Н.В. Коваленко // Економіка пром-сті. — 2007. — № 3. — С. 133-137. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-2721
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-27212009-02-17T12:00:42Z Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства Акмаєв, А.І. Коваленко, Н.В. Економічні аспекти промислового виробництва Надано рекомендації щодо вдосконалення підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств в умовах інтеграції економіки України у світовий економічний простір. Запропоновано ресурсно-відтворювальний підхід до оцінювання конкурентоспроможності підприємства. ---------- Даны рекомендации по совершенствованию подходов к оценке конкурентоспособности предприятий в условиях интеграции экономики Украины в мировое экономическое пространство. Предложен ресурсно-воспроизводственный подход к оценке конкурентоспособности предприятия. ---------- Recommendations are given to improve the approaches to estimation of enterprise’s competitiveness under integration of the Ukrainian economy into the world economic space. The resource-reproductional approach to estimation of the enterprise’s competitiveness is offered. ---------- 2007 Article Ресурсно-відновлювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства / А.І. Акмаєв, Н.В. Коваленко // Економіка пром-сті. — 2007. — № 3. — С. 133-137. — укp. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2721 uk Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економічні аспекти промислового виробництва Економічні аспекти промислового виробництва
spellingShingle	Економічні аспекти промислового виробництва Економічні аспекти промислового виробництва Акмаєв, А.І. Коваленко, Н.В. Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства
description	Надано рекомендації щодо вдосконалення підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств в умовах інтеграції економіки України у світовий економічний простір. Запропоновано ресурсно-відтворювальний підхід до оцінювання конкурентоспроможності підприємства. ----------
format	Article
author	Акмаєв, А.І. Коваленко, Н.В.
author_facet	Акмаєв, А.І. Коваленко, Н.В.
author_sort	Акмаєв, А.І.
title	Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства
title_short	Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства
title_full	Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства
title_fullStr	Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства
title_full_unstemmed	Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства
title_sort	ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Економічні аспекти промислового виробництва
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2721
citation_txt	Ресурсно-відновлювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства / А.І. Акмаєв, Н.В. Коваленко // Економіка пром-сті. — 2007. — № 3. — С. 133-137. — укp.
work_keys_str_mv	AT akmaêvaí resursnovídtvorûvalʹnijpídhíddoocínkikonkurentospromožnostípídpriêmstva AT kovalenkonv resursnovídtvorûvalʹnijpídhíddoocínkikonkurentospromožnostípídpriêmstva
first_indexed	2025-07-02T05:53:33Z
last_indexed	2025-07-02T05:53:33Z
_version_	1836513350083674112
fulltext	А.І. Акмаєв, Н.В. Коваленко РЕСУРСНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА Аналіз тенденцій розвитку світової економіки показує, що найважливішою домінантою, яка невдовзі буде впливати на бізнес в Україні, є глобалізація. З кожним роком стає дедалі менше бар’єрів між країнами в пересуванні товарів, робочої сили та капіталів. Най- ближчим часом планується вступ України до Світової організації торгівлі. Глобалізація, з одного боку, надає нові можливості розвитку підприємств, зростанню їх прибутковості шляхом відкриття нових товарних ринків, використання іноземної робочої сили, зарубіжних інвестицій тощо. З іншого – глобалізація призводить до появи нових, важкорозв’язуваних проблем. Однією з них є проблема підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. У процесі розвитку глобалізації підприємства наражаються на великі труднощі, у них виникає потреба постійного адаптування практики ведення бізнесу до мінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовища, і, як ніколи раніше, актуалізуються питання підвищення їх конкурентоспроможності. Проведений аналіз світового досвіду засобів забезпечення конкуренто- спроможності в умовах глобалізації показав, що найбільш високими темпами конкурентоспроможність виробників зростала в тих країнах, де держава не позбавляла національних виробників зовнішньої конкуренції, а створювала умови, які сприяли економічній модернізації та послідовному зростанню конкурентоспроможності. Водночас лібералізація імпорту в менш розвинутих країнах, які здійснювали структурні реформи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національної економіки в галузях з підвищеним рівнем доданої вартості, була орієнтована на певний оптимальний рівень захисту, який знижувався лише з підвищенням конкурентоспроможності національних виробників у процесі здійснення структурних реформ усередині країни. Нині більша частина продукції українських підприємств не може конкурувати із зарубіжними аналогами. Для українських підприємств, які не мають багатого досвіду роботи в умовах жорсткої конкуренції, наслідки глобалізації можуть бути вкрай негативними. В умовах лібералізації національної економіки надзвичайно важливого значення набувають дослідження теоретичних та практичних питань щодо забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств як на національному, так і на світовому ринку. Проблематиці формування міжнародної конкурентоспроможної системи присвячено багато наукових праць. Се- ред них доцільно відзначити роботи Ж.-Ж. Ламбека, М. Портера, С. Фішера, Д. Хайєка. Серед російських теоретиків можна назвати В. Іноземцева, В. Кочето- ва, О. Некіпелова. Цікаві та ґрунтові публікації у сфері міжнародної конкурен- тоспроможності належать О. Білорусу, І. Бураковському, В. Гейцю, Б. Губсько- му, М. Дудченку, Ю. Козаку, А. Кредісо- ___________________________ © Акмаєв Анатолій Ісайович – доктор економічних наук, професор. Донбаський державний технічний університет, Алчевськ. Коваленко Наталія Валеріївна – кандидат економічних наук, докторант. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк. ISSN 1562-109X ву, М. Крижановському, Д. Лук’яненку, Ю. Макогону, В. Новицькому, В. Оніщен- ку, Є. Панченку, Ю. Пахомову, А. Поруч- нику, А. Рум’янцеву, В. Сіденку, С. Со- коленку, Н. Татаренко, А. Філіпенку, О. Швиданенку. Метою статті є вдосконалення підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємств в умовах інтеграції економіки України у світовий економічний простір. Фахівці виокремлюють дев’ять груп, які характеризують наявні методи визначення та оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства1. Це методи: 1) засновані на аналізі порівняльних переваг; 2) що базуються на теорії рівноваги фірми й галузі; 3) побудовані на підставі теорії ефективної конкуренції; 4) засновані на теорії якості товару; 5) матричні методи оцінювання конкурентоспроможності; 6) комплексні (у тому числі інтегральні); 7) метод, заснований на теорії мультиплікатора; 8) метод визначення позиції в конкуренції з точки зору стратегічного потенціалу підприємства; 9) засновані на порівнянні з еталоном (модифікація комплексних методів із застосуванням інтегральних оцінок). Раніше проведеними дослідженнями доведено, що економічна категорія «конкурентоспроможність» має інституційний характер. У статусі інституцій, які формують зміст цієї категорії, можна розглядати державу, 1 Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства: Монографія / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Ю.Б. Іванова, д-ра екон. наук, проф. О.М. Тищенко. – Харків: ВД «Інжек», 2006. – 384 с. регіональну владу, приватних та колективних власників, акціонерів, персонал підприємства, потенційних власників тощо. Кожна з інституцій має своє розуміння конкурентоспроможності підприємства, визначає свої складові конкурентоспроможності. Виходячи з базових інтересів кожної інституції, можна розглядати окремо сутність конкурентоспроможності підприємства та показники ії ефективності. Так, для держави показником, що характеризує конкурентоспроможність підприємства, є його стале функціонування, здійснення відрахувань до державного та місцевого бюджетів, різних фондів, сприяння створенню нових робочих місць. Для приватного власника показником конкурентоспроможності є отримання прибутку. Для менеджерів великих корпорацій – обсяг продажів, тому що він впливає на рівень їх заробітної плати. Працівники конкурентоспроможність підприємства насамперед визначають за наявністю робочих місць та рівнем заробітної плати. Конкуренти підприємства його стійкість вимірюють часткою внутрішнього або зовнішнього ринку, яку воно займає. Таким чином, на наш погляд, оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства повинна мати інституційний характер. Розгляд інституційних складових конкурентоспроможності підприємств повніше відображає її сутність. Деякі фахівці, визначаючи конкурентоспроможність, ураховують інтереси окремих інституцій, а саме споживачів та покупців продукції. Але в жодному з визначень не беруться до уваги інтереси власників підприємства. На нашу думку, урахування інтересів власників є неодмінною складовою оцінки конкурентоспроможності підприємств. Слід зауважити, що окремі формулювання конкурентоспроможності підприємства враховують звичайні або модифіковані показники його прибутковості, але інтереси власника не обмежуються виключно отриманням прибутку. За останні роки більш ніж третина промислових підприємств були збитковими. Справді, прибуток сам по собі характеризує підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства, але він багато в чому є результатом відтворювальних процесів, реалізованих у минулі періоди, наприклад раніше впроваджених інновацій. І якщо на підприємстві в даний час не запровадити нових товарних або технологічних інновацій, не підготувати персонал до нововведень тощо, то воно може загинути протягом життєвого циклу раніше впроваджених інновацій. Крім того, тимчасова збитковість підприємства може бути результатом процесу його реконструкції, технічного переозброєння або, не виключено, результатом приховування прибутків. У перших двох випадках – реконструкція, технічне переозброєння – конкуренто- спроможність не тільки не буде знижуватися, а й підвищиться. Залежно від особливостей функціонування підприємства в той або інший час кожен власник, окрім збільшення прибутку, може мати й свої інтереси. Наприклад: збільшення частки ринку, інноваційний розвиток підприємства, його диверсифікація, отримання доходу від інших своїх фірм, які є постачальниками ресурсів для цього підприємства або реалізують його продукцію тощо. Виходячи з точки зору власника конкурентоспроможність підприємства можна розглядати як стан його діяльності в безперервно довгому потоці оновлення виробництва та виробничих відносин у процесі відтворення. Удосконаленню механізму оцінювання конкурентоспроможності підприємства сприятиме пропонований авторами ресурсно-відтворювальний підхід до визначення та оцінювання конкурентоспроможності підприємства. Виробнича діяльність підприємства за своєю сутністю є процесом залучення, перетворення та відтворення ресурсів. Чим менше вихідних ресурсів витрачається на отримання ресурсу, який виробляється, та чим вища його цінність для споживачів, тим вищі ефективність виробництва і його конкурентоспроможність. Процес відтворення політекономія розглядає як відтворення матеріальних благ, робочої сили й виробничих відносин і розрізняє два види відтворення: просте та розширене. Просте означає, що виробництво в часі повторюється у незмінних масштабах. Розширене відтворення має місце в тому разі, коли виробництво з року в рік повторюється у зростаючих масштабах. При розширеному відтворенні економічне зростання може відбуватися двома шляхами: екстенсивним або інтенсивним, тобто при незмінній або зростаючій продуктивності праці. Деякі спеціалісти виокремлюють і третій тип економічного розвитку – «детенсивний», коли для виробництва з додаткової одиниці продукції необхідно обсяги ресурсів додатково збільшити більш як на одиницю. На думку авторів, детенсивний розвиток є характерним для умов макроекономічного дерелюгування виробництва. З нашої точки зору, у сучасному динамічному зовнішньому середовищі просте відтворення призводить до втрати підприємством позицій на ринку, тому таке відтворення не може бути визначене як прийнятне. Основним видом відтворення стає інноваційно-розширене. Економічна теорія в основному досліджує відтворення робочої сили, капіталу, виробничих відносин. Однак є багато інших складових ефективності діяльності підприємства, які теж відтворюються і які можна прирівняти до економічних ресурсів. Вони досліджуються відокремлено, поза межами загального відтворювального процесу. Це відтворення інформації про ринки, постачальників ресурсів і споживачів, інформація про конкурентів, про досягнення НТП тощо, це відтворення іміджу фірми, відтворення відносин з контрагентами, відтворення інформованості потенційних споживачів про продукцію фірми тощо. У свою чергу відтворення матеріальних благ, робочої сили відбувається через часткові відтворювальні процеси. Наприклад, відтворення робочої сили на підприємстві можна розглядати у відтворювальному процесі навчання, підвищення кваліфікації працівників, у відтворювальних процесах залучення фахівців на ринку праці тощо. Кожен із відтворювальних процесів, які відбуваються на підприємстві, мають свою логіку й термін кругообігу, свою галузеву специфіку, свою внутрішню динаміку, свій особливий вплив на конкурентоспроможність підприємства. За цих обставин вимірювання рівня конкурентоспроможності окремого підприємства методом прямого зіставлення зробити неможливо. Рівень конкурентоспроможності підприємства пропонується визначати експертним методом на підставі інтегрального показника шляхом урахування значень основних відтворювальних процесів за формулою багатомірної середньої.     n i i n i ibi k kP Рк 1 1 , (1) де P bi – рівень і-го відтворювального процесу; k i – ваговий коефіцієнт значення і- го відтворювального процесу у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства. Якщо вагові коефіцієнти значення окремих відтворювальних процесів встановлювати за умов  n i ik 1 =1, то формула (1) матиме вид i n i bik kPP    1 . (2) Формування кінцевого набору відтворювальних процесів для оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства та визначення їх вагових коефіцієнтів здійснюється експертами на підставі логічного аналізу з урахуванням специфіки діяльності підприємства. Рівень окремого відтворювального процесу пропонується визначати величиною від 0 до 1 порівнянням стану цього відтворювального процесу з його найкращим станом на споріднених підприємствах галузі. Якщо рівень конкурентоспроможності визначити за формулою (2), то його значення буде перебувати в інтервалі від 0 до 1. При цьому слід мати на увазі, що навіть при високому значенні рівня конкурентоспроможності підприємство може не досить ефективно конкурувати з виробниками товарів-аналогів. Це можливе в тих випадках, коли при високому рівні більшості відтворювальних процесів один або декілька «критичних» відтворювальних процесів мають низький рівень. Під критичними розуміють процеси, без яких неможливе ефективне функціонування підприємства. Саме вони насамперед мають включатися до кінцевого набору відтворювальних процесів для оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства й бути об’єктом першочергової уваги управлінського персоналу. Треба підкреслити, що поєднання запропонованого інституційного та ресурсно-відтворювального підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємства має велике значення в умовах глобалізації. Так, у зв’язку з лібералізацією внутрішнього ринку більшість вітчизняних підприємств можуть виявитися неконкурентоспроможними не тільки на світовому, але і на національному ринку. Це пов’язано з високою енергоємністю вітчизняного виробництва, домінуванням консервативних технологічних укладів, високим ступенем зносу основних фондів, неефективною підтримкою вітчизняних товаровиробників тощо. Більшість таких підприємств має високий конкурентний потенціал, який у разі фор- мування ефективних умов його розвитку може сприяти підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємств через певний час. Слід зауважити також, що існування більшості підприємств, які сьогодні не є вповні конкурентоспромож- ними, але мають значний конкурентний потенціал, цілком виправдане, оскільки вони здійснюють відрахування до державного та місцевого бюджетів, різних фондів, їх працівники отримують заробітну плату, частку якої вони витрачають на отримання вітчизняних товарів і послуг, тим самим фінансуючи розвиток інших підприємств тощо. Тому з точки зору інтересів країни функціонування таких підприємств є доцільним за умови розвитку їх конкурентного потенціалу. Висновки. Запропонований інституційний та ресурсно- відтворювальний підхід до оцінювання конкурентоспроможності дозволяє кожній інституції (державі, регіону, власнику, менеджеру та ін.), виходячи зі своїх базових інтересів, формувати набір відтворювальних процесів для оцінки конкурентоспроможності підприємства й встановлювати їх вагові коефіцієнти на підставі логічного аналізу та зважаючи на очікуваний економічний ефект для тієї або іншої інституції.

Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства

Institution

Similar Items