Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України

У статті проаналізовано стан розвитку наукової системи України за окремими показниками її результативності. Визначено та обґрунтовано фактори, що впливають на ступінь упровадження наукових результатів у практику системи господарювання. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на посилення ролі де...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Author:	Федулова, Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Series:	Вісник НАН України
Subjects:	Актуально
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27245
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України / Л. Федулова // Вісн. НАН України. — 2010. — № 4. — С. 21-29. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27245
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-272452011-09-29T12:05:15Z Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України Федулова, Л. Актуально У статті проаналізовано стан розвитку наукової системи України за окремими показниками її результативності. Визначено та обґрунтовано фактори, що впливають на ступінь упровадження наукових результатів у практику системи господарювання. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на посилення ролі держави в забезпеченні розвитку науки. In this article the state of the scientific system of Ukraine is analyzed as per the particular effectiveness indicators. The factors that affect the degree of research results implementation in the business system practice are defined and substantiated. The set of actions aimed at strengthening the state's role in provision of the science development is proposed. 2010 Article Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України / Л. Федулова // Вісн. НАН України. — 2010. — № 4. — С. 21-29. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27245 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Актуально Актуально
spellingShingle	Актуально Актуально Федулова, Л. Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України Вісник НАН України
description	У статті проаналізовано стан розвитку наукової системи України за окремими показниками її результативності. Визначено та обґрунтовано фактори, що впливають на ступінь упровадження наукових результатів у практику системи господарювання. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на посилення ролі держави в забезпеченні розвитку науки.
format	Article
author	Федулова, Л.
author_facet	Федулова, Л.
author_sort	Федулова, Л.
title	Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України
title_short	Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України
title_full	Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України
title_fullStr	Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України
title_full_unstemmed	Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України
title_sort	проблеми забезпечення ефективності наукової системи україни
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Актуально
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27245
citation_txt	Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України / Л. Федулова // Вісн. НАН України. — 2010. — № 4. — С. 21-29. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT feduloval problemizabezpečennâefektivnostínaukovoísistemiukraíni
first_indexed	2025-07-03T06:56:36Z
last_indexed	2025-07-03T06:56:36Z
_version_	1836607913712418816
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 21 Актуально Важливість і необхідність науково-технологічної діяльності для соціально- економічного розвитку суспільства сьогодні визнано в усьому світі. Так, Декла- рація ЮНЕСКО «Про науку та використання наукових знань» від 26 липня 1999 року наголошує, що «державним органам влади всіх рівнів та приватному сектору варто більш активно підтримувати створення та рівномірне розпо- всюдження наукового та технологічного потенціалу за допомогою відповідних освітніх та науково-дослідних програм, як необхідної основи для економічного, соціального, культурного розвитку». На жаль, вітчизняна наукова сфера досі повною мірою не розкрила свій потенціал через недостатній рівень фінансу- вання з боку держави та вітчизняних й іноземних замовників, брак молоді у віковій структурі наукових кадрів і застарілу матеріально-технічну базу. Л. Федулова ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ © ФЕДУЛОВА Любов Іванівна. Доктор економічних наук. Завідувач відділу технологічного прогнозуван- ня та інноваційної політики Інституту економіки і прогнозування НАН України (Київ). 2010. П оточний стан наукової системи Украї- ни не можна описати за допомогою визнаних у світі показників та індикаторів, адже вона до цього часу повністю не адап- тувала міжнародні стандарти в галузі ста- тистики R&D (НДДКР). Нині в нашій дер- жаві існує «гібридна система» інди ка то рів, яка об’єднує традиційні та нові підходи. За такої комбінації не можливо достовірно оцінити фактичну ситуацію в українській науці. Так, наприклад, фінансові ін ди ка тори державної статистики надають тільки в по- точних грошових одиницях. Це справляє враження, що витрати на R&D постійно зростають. Однак, щоб здійс нювати між на- родні порівняння, необ хід но вра хо вувати паритет купівельної спроможності. Проте таку практику у віт чизняній статистиці не застосовують, що дає можливість мані пу- лювати цифрами залежно від обставин по- дання інформації. Спробуємо висвітлити деякі найбільш гострі проблеми на основі чинної ста- тистичної бази. Так, у 2008 р. наукові до- слідження і розроблення (НДДКР) вико- нували 1378 наукових організацій, більше ніж половина з яких належить до галузево- го сектору науки (55,5%), понад чверть — до академічного (26,1%), 13% — до вищої школи і 5% — до заводського сектору. Динаміка питомої ваги організацій, які виконують наукові та науково-технічні до- слідження (рис. 1), вказує на тенденцію зни- ження їхньої кількості в галузі технічних 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 У 2008 р. загальна кількість працівників організацій, які виконували наукові та науково-технічні дослідження, зменшилася на 3,8%, порівняно з 2007 роком, і станови- ла 149,7 тис. осіб (дослідників — на 1,9% (77,4 тис.)). В академічному секторі науки зосереджено 40,7% дослідників і техніків. Це друге місце після галузевого сектору нау- ки (43,8%), де зазначена категорія наукових працівників за період із 1991 до 2008 рр. зменшилася на 11,6 % (151,7 тис.). Акаде- мічний науковий сектор займає третину в загальному обсязі виконаних наукових та науково-технічних досліджень за сектора- ми науки (рис. 3). Ступінь реалізації наукового потенціа- лу виявляється через винахідницьку ак- тивність його творців. Однак, як показує статистика, якщо за загальною кількіс- тю поданих заявок на видавання охорон- них документів та їх отримання в Держав- ному департаменті інтелектуальної влас- ності України за секторами наук у 2007– 2008 рр. спостережено зростання, то в групі винаходів та сортів рослин — зни- ження (табл. 1). За кількістю заявок на видавання охо- ронних документів та їх отримання в па- тентних відомствах іноземних держав за секторами наук показники ще скромніші (табл. 2). Рис. 1. Питома вага організацій, які виконують на- укові та науково-технічні дослідження, за галузями наук [1]. Рис. 3. Розподіл обсягу наукових і науково-технічних досліджень за секторами науки, % [3]. наук (із 62,3% у 1995 р. до 49,3% у 2008 р.) та незначного збільшення у сфері природничих наук (з 25,4% у 1995 р. до 31,6% у 2008 р.), що можна пояснити об’єднанням зусиль уряду й академічної науки в останні роки в напрямі відродження наукових шкіл і під- тримки фундаментальних досліджень. Питома вага організацій, які виконують наукові та науково-технічні дослідження за окремими міністерствами/відомствами (рис. 2), свідчить про стабільніший стан у НАН України — 13–14% протягом 2000– 2007 рр. Рис. 2. Питома вага організацій, які виконують нау- кові та науково-технічні дослідження, за міністер- ствами/відомствами [2]. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 23 Наведений аналіз за окремими показни- ками результативності наукової системи України викликає занепокоєння, оскільки очевидне помітне зниження її активності, що зумовлено такими причинами: 1. В Україні сьогодні відсутній діє- вий механізм упровадження завершених науково-технічних розробок і техноло- гій, виконуваних за бюджетні кошти, у промислове виробництво. Надзвичайно проблемна реалізація по- ложень законодавства у сфері трансфе ру технологій. Належною мірою не розро- блено комплексу підзаконних актів, які б дали змогу застосовувати положення Зако- ну України «Про державне регулювання діяльності у сфері трасферу технологій» [5]. Крім цього, фахівці неодноразово наго- лошували (з поданням відповідних висно- вків уряду, парламенту, Фонду державного майна, РНБО) на неможливості якісного виконання положень зазначеного закону з огляду на суперечливість його норм і не- врегульованість. Cлід визнати, що методи й інструменти державного регулювання, спрямовані на розвиток національної системи охорони ін- телектуальної, зокрема промислової, влас- ності, не привели до підвищення ефектив- ності правовідносин стосовно об’єктів пра- ва промислової власності як в економіці в цілому, так і в її корпоративному секторі. Таблиця 1. Кількість заявок на видавання охоронних документів та їх отримання в Державному департаменті інтелектуальної власності України за секторами наук [4] Подано заявок на видавання охоронних документів з них Отримано охоронних документів з них на винаходи на сорти рослин на винаходи на сорти рослин 2007 2008 2007 2008 2007 2008 2007 2008 2007 2008 2007 2008 Усього: 7396 7671 2262 1685 267 255 7359 7523 2194 1839 314 286 академічний 1598 1622 546 474 192 212 1635 1545 525 477 254 257 галузевий 963 826 395 239 15 19 1069 894 411 319 27 14 вищої школи 4656 5083 1243 918 60 24 4491 4899 1191 960 33 15 заводський 179 140 78 54 __ __ 164 185 67 83 __ __ Подано заявок на видавання охоронних документів з них Отримано охоронних документів з них на винаходи на сорти рослин на винаходи на сорти рослин 2007 2008 2007 2008 2007 2008 2007 2008 2007 2008 2007 2008 Усього: 165 120 92 76 34 25 177 95 93 58 13 4 академічний 45 37 20 20 25 17 26 16 11 12 13 4 галузевий 88 54 47 34 9 8 96 52 41 27 __ __ вищої школи 12 16 11 11 __ __ 29 16 19 10 __ __ заводський 20 13 14 11 __ __ 26 11 22 9 __ __ Таблиця 2. Кількість заявок на видавання охоронних документів та їх отримання в патентних відомствах іноземних держав за секторами наук [4] 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 Удосконалення механізмів державного ре- гулювання в цій сфері потребує комплек- сного підходу й зосередження на викорис- танні непрямих методів та інструментів стимулювального характеру. 2. Динамічно розвивається тенденція переважної низькоукладності вітчизня но- го промислового виробництва, а відсут- ність будь-яких змін у структурній політи- ці країни спричиняє переважання сиро- винного експорту. Диспропорції в структурі вітчизняного нау кового потенціалу зумовлюють низький коефіцієнт корисної дії наукової сфери та ма- ють мультиплікативні наслідки для націо- нального господарства у вигляді його низь- кого технологічного рівня. Характерну озна- ку технологічної структури національного промислового виробництва відображає екс- порт української товарної продукції, динамі- ка якого за останні шість років є майже ста- більною. Найбільшу частку в експорті стано- вить продукція середніх технологій низького рівня (у середньому за шість років — 55%), далі — низьких технологій (20%); частка се- редніх технологій високого рівня — 18%, а високих — близько 5%. У групі окремих то- варів маємо ще більш сумну картину. Технологічні зміни‚ особливо на тлі впро- вадження базових та інфраструктурних ін- новацій, безпосередньо пов’язані з вироб- ництвом нових наукоємних товарів, які по- требують цілеспрямованих інноваційних капітальних витрат. Тому за низького рівня інноваційного інвестування країна втрачає потенційні можливості динамічного розви- тку, навіть маючи сучасні наукові та про- ектно-конструкторські розроблення влас ної науково-технологічної сфери. Динаміка виробництва ВВП України в гру- пі технологічних комплексів протягом 1998– 2008 рр. нестабільна: спостережено най- більший внесок у формування ВВП ком п- лексу «кінцева продукція, послуги та інфра- структура» — близько 70% протягом 2001– 2008 рр.; майже вдвічі збільшена частка виробництв обробної галузі — з 6,3% у 1998 р. до 12,2% у 2008 р., проте частка інвестицій- них галузей (машинобудування, будівницт- во) не перевищує 10%. Комплекс «ресурси, енергоносії та енергетика» за внеском у ВВП має тенденцію до зниження — з 10,8% у 2001 р. до 8,7% у 2008 році. І хоча, на перший погляд, така структура ВВП типова для більшості су- часних постіндустріальних країн, проте фор- мування потужного технологічного базису Рис. 4. Динаміка кількості українських промислових підприємств, що запроваджували інновації [6]. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 25 для них уже прой дений етап, який припав на кінець 90-х років ХХ ст., коли інвестиційні та переробні галузі займали перші позиції, і сьо- годні вони (країни) вирішують стратегічні завдання іншого порядку. Якщо обладнання і технології заміню- ють, залучаючи оборотні кошти підпри- ємств без довгострокових вкладень в осно- вний капітал (саме така особливість укра- їнського інвестиційного процесу), то це при зводить лише до поглиблення еконо- міч ної і технологічної стагнації. Украй низький показник підприємств, що запро- ваджували інновації: у 2008 році він стано- вив 10,8 % від загальної кількості промис- лових підприємств (рис. 4). Зауважимо, що гранична норма цього показника становить 20–25%, а в розвинених країнах — 60–80%. Технологічний розвиток галузей про- мисловості характеризується передусім упровадженням прогресивних технологіч- них процесів. Статистичні дані свідчать, що в цілому цей процес в Україні не осо- бливо активний (рис. 5). Це ознака застою, який прискорює деградацію. Щодо різкого збільшення показника питомої ваги освоє- них нових видів продукції у 2002 році, то він зумовлений зазвичай особливостями методології розрахунку на той період. Технологічне середовище в Україні не від- повідає сучасним вимогам (застаріле об- ладнання, недостатній комп’ютерний парк тощо). Застосування інформаційних техно- логій у процесі виробництва, управління, про ектування і післяпродажної підтримки значно нижче, ніж у промислово розвинених країнах. Фактично призупинився процес від- новлення виробництва. Витрати на НДДКР постійно знижуються і наблизилися до рівня країн із низьким науково-технологічним по- тенціалом. Зокрема, у 2008 р. внутрішні ви- трати на НДДКР в Україні становили 0,84% ВВП, тоді як у країнах із розвиненою еконо- мікою загальноприйнята цифра, що характе- ризує частку витрат на науку у ВВП, коли- вається в межах 2,5–3%. 3. Промисловий сектор економіки Ук- раї ни не має методів і механізмів форму- вання науково обґрунтованої стратегії і тактики технологічного оновлення. Одним із найпоширеніших методів за- лишається програмування. Проте через Рис. 5. Динаміка показників упровадження нової продукції та технологічних процесів промислових під- приємств [7] 26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 велику кількість програм і відповідно розпорошення коштів, недотримання прин- ципу пріоритетності цей метод у такій мо- делі застосування не здатний ані забезпе- чити технологічний прорив, ані навіть ство- рити стартові умови для руху шляхом якіс- ного зростання. Як справедливо зазначено в Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 р., схва- леної розпорядженням Кабінету Мініст- рів України від 9 липня 2008 р. № 947-р, чинні програми не досягли своєї мети: «галузь ще характеризується технологіч- ною відсталістю та низькою інновацій- ною активністю суб’єктів господарюван- ня, застарілою структурою переробної промисловості, посиленням технологіч- ної залежності від інших країн світу» [8]. 4. Відбулося руйнування єдності проце- су інноваційного розвитку, зниження нау- коємності ВВП через деформацію націо- нальної інноваційної системи, зокрема: • реструктуризація галузей національної економіки, орієнтація на сектори, що від- різняються низькою наукоємністю, призве- ли до різкого падіння попиту на наукову продукцію, проектно-дослідні розроблення та інноваційну діяльність. Скорочення нау- коємності промислового виробництва спри- чинило припинення довготривалих фун- даментальних досліджень, а отже, скоро- чення кількості технічних новинок світово- го рівня; • домінує відомча система організації науки від макро- до мікрорівнів; переважає спеціалізація організацій на окремих галу- зях наукових досліджень або обслуговуван- ні окремих міністерств; • наявні бар’єри для міжгалузевої науко- вої кооперації, створення й поширення тех- нологій та інновацій; • триває відомчий контроль інновацій- них процесів у галузях, особливо на стадіях розроблення, які представлені специфічни- ми формами інституцій (НДІ, КБ, проек- тний інститут, дослідне виробництво). Про- те на стадіях упровадження інновацій вплив міністерств на підприємства, пере- дусім недержавної власності, зведений до мінімуму; • більшість наукових організацій, незва- жаючи на підпорядкованість міністерствам, самостійна. Зберігається організаційне від- окремлення фундаментальної науки від ви- щої школи, прикладної науки від підпри- ємств. У поєднанні з відомчими бар’єрами це продукує відрив наукової діяльності від інноваційної. Зазначені особливості спричиняють комплекс негативних наслідків, а саме: 1) низьку результативність і якість до- сліджень, затягування періоду три ва лості циклу «наукові дослідження — вироб- ництво наукоємної продукції» внас лідок відсутності попиту системи господарюван- ня на науково-технологічні досягнення; 2) низький технологічний рівень галузей економіки, пов’язаний із відсутністю в еко- номічному механізмі держави програм сти- мулювання попиту на науково-технічні но- вовведення; 3) низьку конкурентоспроможність ві- тчизняної продукції й технологічну залеж- ність національного господарства від між- народного науково-технологічного транс- феру; 4) недостатнє фінансування науки бізне- сом і слабкий її зв’язок із виробництвом. 5. Відсутній прийнятий на державному рівні налагоджений механізм проведення детальних прогнозно-аналітичних дослі- джень, які б дали можливість чітко і об- ґрунтовано визначати науково-техно ло- гічні та інноваційні пріоритети, важливі для вітчизняної економіки. Неефективна структура управління наці- ональним господарством не враховує дер- жавного, галузевого (роль відповідних мі- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 27 ністерств, а не лише МОН) та регіональ- ного підходів, а також ролі Національної академії наук у загальній системі стратегіч- ного й оперативного управління зазначе- ною сферою. Моніторинг повинен стати важливим елементом формування політики держави в цій сфері та відіграти істотну роль у функ- ціонуванні установ, що зобов’язані втілю- вати відповідну політику в життя. Він має бути початковою ланкою в ланцюзі: моні- торинг — аналіз — вироблення політики — досягнення заданих темпів зростання еко- номіки. Однак у нашій державі поки що немає відповідної системи збирання й аналізу ін- формації, адекватної зазначеним завдан- ням. Дані, потрібні для подібного моніто- рингу, протягом минулих років узагалі не збирали в достатньому обсязі. За таких умов необхідні цілеспрямовані зусилля зі створення на основі нових принципів ін- тегрованої системи збирання, накопичен- ня, аналізу та інтерпретації інформації про стан розвитку технологій на вітчизняних підприємствах та ширше — галузей про- мисловості України. Таким чином, відносно низький рівень витрат на НДДКР національних товаро- виробників підтверджує висновок про об- меженість попиту на наукові розроблення з боку реального сектору, внаслідок чого ін новаційні процеси в економіці від бу ва- ють ся в досить обмежених масштабах. В умо вах обмеженості платоспроможного по пи ту промислового сектору економіки на пе редові науково-технологічні досяг- нення держава мала б застосовувати меха- нізми регулювання інноваційних процесів в еко номіці, використовуючи не лише пряме фі нансування, а й запроваджуючи широку систему стимулювання. Проте основним важелем державного регулю- вання залиша ється бюджетне фінансу- вання. За відсутності чіткої технологічної стра- тегії, яка б реально пов’язувала цілі науко- вої, інвестиційної і структурної політики держави, технологічні зрушення в україн- ській економіці набули регресивного харак- теру. Про це свідчить насамперед занепад найсучаснішого виробництва, що призвів до відставання України за рівнем його роз- витку щонайменше на 15–25 років. Біль- шість виробництв готової продукції, які за- вершують відтворювальний контур п’ятого технологічного укладу, майже не працює. Їх скорочення набагато перевищує спад виробництва інших видів готової продук- ції, які витіснені з внутрішнього ринку ім- портними аналогами. Стрімке руйнування сучасного технологічного укладу означає фактичну деградацію технологічної основи стійкого економічного зростання. Починаючи з 2000 р., в Україні жодно- го разу не було виконано норму, визначену статтею 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», щодо забез- печення державою бюджетного фінансу- вання наукової та науково-технічної діяль- ності в обсязі не менше ніж 1,7% ВВП. Що- річний розмір бюджетних видатків на нау- ку становив 0,3–0,5 % ВВП (сумарно з усіх джерел — 1,2–0,89%). Економічна політика українського уря - ду протягом усього постсоціалістичного періоду не сприяла прогресу науки й тех- нологій, широкомасштабному створен ню та освоєнню технологічних інновацій. Від- сутність своєчасних заходів реструк ту ри- зації науково-технологічного потен ціалу, інтенсифікації інноваційної діяль ності не дала змоги реалізувати ті рушійні сили еко- номічного зростання і підвищення якості життя, що активізуються завдяки науково- технологічним досягненням. По літика не- втручання держави в процес роз ширеного відтворення наукового потенціалу в роки ринкових змін мала негативні на слідки, які проявилися в значному технологічному 28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 від ставанні України, зниженні її конку- рентоспроможності на світових рин ках наукоємної продукції, погіршенні еколо- гічної ситуації та охорони здоров’я насе- лення. Здійснення низки заходів у межах ринкової реформи без належного наукового обґрунтування, скорочення масштабів до- сліджень соціальних проблем розвитку сус- пільства обмежують можливості регулю- вання наукового потенціалу. Роль держави в управлінні наукою по- лягає в сприянні розвитку наукових дослі- джень відповідно до законів поглиблено- го поділу наукової праці (фундаментальні та експериментальні дослідження, НДДКР, дослідне виробництво, зразки) та підви- щенні її кооперування, розвитку всіх форм власності й посиленні конкуренції між ними в процесі реалізації наукових дослі- джень. Одним із найефективніших шляхів збереження і примноження наукового по- тенціалу є інтеграція наукових, промисло- вих та фінансових структур і створення на їхній основі наукоємних корпорацій, роз- виток яких повинен передбачати послідов- ну і раціональну концентрацію науково- конструкторських і виробничих підпри- ємств за принципом схильності до однорід- них класів (видів) НДДКР та нової техніки (загаль них кінцевих результатів). У напрямі забезпечення взаємодії нау- ки, держави та бізнесу необхідно привести систему фінансування державних наукових організацій у відповідність до реально здій- снюваної ними діяльності щодо задоволен- ня державних запитів, зокрема: • запровадити інститут незалежної позаві- домчої наукової експертизи для науково- дослідних проектів; • розробити процедуру зміщення фінан- сування від базового до заснованого на участі організацій у наукових проектах; • регулярно оцінювати внесок наукової ор- ганізації в розв’язання завдань, у тому числі й щодо обсягів фінансування гран- тів та контрактів, і встановити залеж- ність рішень щодо державної фінансової підтримки організацій і розмірів базово- го фінансування від присвоєння органі- зації певного рангу на основі процедури оцінювання якості та релевантності здій- снюваних науково-дослідних робіт. Державі необхідно закріпити за со- бою виняткові права тільки на результати науково-технічної діяльності, пов’язані з інтересами оборони і національної безпеки. У всіх інших випадках правами на резуль- тати науково-технічної діяльності повинні володіти організації-розробники нової тех- ніки, які безпосередньо взаємодіятимуть з інвесторами. Відповідно до концепції національної ін- новаційної системи держава повинна вико- нувати такі функції: • формування сприятливих умов для роз- витку інноваційного бізнесу, зокрема розроблення стратегії інноваційного роз- витку економіки; прогнозування техно- логічного розвитку і визначення на його базі науково-технологічних пріоритетів; підтримка формування інноваційної ін- фраструктури, реалізації заходів щодо непрямого стимулювання інноваційної діяльності; • розроблення державних цільових про- грам; • формування механізмів передачі інвесто- рам інтелектуальної власності, що нале- жить сьогодні державі; • розв’язання конфліктів між бізнесом, на- уковими працівниками та владою; • створення концепції венчурної індустрії. В основу державної політики в галузі на- уки і технологій має бути покладена пере- орієнтація чинних цільових програм нау- кових та експериментальних досліджень на забезпечення пріоритетних напрямів роз- витку науки і технологій з урахуванням но- менклатури першорядних проектів держав- ного значення. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4 29 Держава має забезпечити на конкурсній основі замовлення підприємствам, які во- лодіють сучасною технологією, що ґрунту- ється на новітніх наукових досягненнях. Це стане імпульсом для тих підприємств, які здатні постачати виробництву техно- логічні розробки, що забезпечать конку- рентоспроможність продукції. Саме за та- ких умов наука як інститут набуде статусу впливового і рівноправного партнера в ме- режі соціально-економічних взаємодій. 1. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. — К., 2008. — С. 11. 2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. — К., 2008. — С. 13. 3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. — К., 2009. — С. 114. 4. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. — К., 2009. — С. 178. 5. Закон України «Про державне регулювання діяль- ності у сфері трасферу технологій». № 143-V від 14.09.2006 року // Відомості Верховної Ради Укра- їни (ВВР). — 2006. — № 45. — ст. 434. 6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. — К., 2008. — С. 242. 7. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. За відзначені роки. 8. Концепція проекту Загальнодержавної цільової еко- номічної програми розвитку промисловості на пері- од до 2017 року. Схвалена розпорядженням Кабіне- ту Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 947-р. [Електронний ресурс]: http:/www.rada.gov.ua. Л. Федулова ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Р е з ю м е У статті проаналізовано стан розвитку наукової систе- ми України за окремими показниками її результатив- ності. Визначено та обґрунтовано фактори, що впли- вають на ступінь упровадження наукових результатів у практику системи господарювання. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на посилення ролі держави в забезпеченні розвитку науки. Ключові слова: науково-технічні розроблення, техно- логічний розвиток, академічний сектор науки, полі- тика держави, національна інноваційна система. L. Fedulova PROBLEMS OF UKRAINIAN SCIENTIFIC SYSTEM EFFECTIVENESS PROVISION S u m m a r y In this article the state of the scientific system of Ukraine is analyzed as per the particular effectiveness indicators. The factors that affect the degree of research results im- plementation in the business system practice are defined and substantiated. The set of actions aimed at strength- ening the state's role in provision of the science develop- ment is proposed. Keywords: research and development, technological progress, academic sector of science, government policy, national innovation system.

Проблеми забезпечення ефективності наукової системи України

Institution

Similar Items