Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Назва видання: | Наука України у світовому інформаційному просторі |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27333 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород / В. Абліцов // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 4. — К.: Академперіодика, 2011. — С. 3-190. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-27333 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-273332011-10-02T12:20:07Z Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород Абліцов, В. 2011 Article Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород / В. Абліцов // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 4. — К.: Академперіодика, 2011. — С. 3-190. — укр. XXXX-0077 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27333 uk Наука України у світовому інформаційному просторі Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Абліцов, В. |
| spellingShingle |
Абліцов, В. Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород Наука України у світовому інформаційному просторі |
| author_facet |
Абліцов, В. |
| author_sort |
Абліцов, В. |
| title |
Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород |
| title_short |
Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород |
| title_full |
Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород |
| title_fullStr |
Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород |
| title_full_unstemmed |
Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород |
| title_sort |
вчені україни – лауреати міжнародних премій і нагород |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27333 |
| citation_txt |
Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород / В. Абліцов // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 4. — К.: Академперіодика, 2011. — С. 3-190. — укр. |
| series |
Наука України у світовому інформаційному просторі |
| work_keys_str_mv |
AT ablícovv včeníukraínilaureatimížnarodnihpremíjínagorod |
| first_indexed |
2025-07-03T07:01:27Z |
| last_indexed |
2025-07-03T07:01:27Z |
| _version_ |
1836608219308359680 |
| fulltext |
Нобелівська премія
Земля – колиска людства,
але не можна вічно жити в колисці.
К. ЦіолКовсьКий
5
Дослідження Віталія Абліцова належить до тих, що
покликані привернути увагу суспільства до про-
блем розвитку вітчизняної науки.
Перша подібна книга автора – «Галактика «Укра-
їна» (500 видатних імен діаспори)», видана в Києві
2007 року обмеженим накладом, розій шлася швидко.
Важливо, що вона потрапила до університетських бі-
бліотек України, США (Гарвардського, Вашингтон-
ського, Вісконсинського, Йєль ського, Орегонського,
Стенфордського, Корнельського університетів), На-
ціональної Британської бібліотеки (Лондон), Аль-
бертського універ ситету (Канада) та інших.
Оскільки зміст більшості своїх просвітницько-
енциклопедичних видань В. Абліцов формує, ке-
руючись авторським суб’єктивним підходом, то є
підстава наголосити, що пропонований читачам
збірник не порушує усталених традицій автора (до
речі, збірник відкритий для всіх, хто бажає допо-
внити чи уточнити опубліковану інформацію).
Епіграфом до збірника став вираз Костянтина
Ціолковського: «Земля – колиска Людства, але не
можна вічно жити в колисці».
Чому обрані саме ці слова?
Поставивши собі за мету зібрати під дахом
одного видання імена науковців, удостоєних пре-
стижних міжнародних відзнак та нагород, автор
розпочинає з найав торитетнішої премії сучаснос-
ті – Нобелівської, а продовжує свій збірник роз-
ділом, присвяченим першовідкривачам Всесві-
ту – астрономам. За ним, логічно, йде космічна
тема: заради свого розвитку Людство повинно буде
в майбутньому освоювати таємничі та безмежні
простори космосу.
У цьому збірнику В. Абліцов розповідає здебіль-
шого про вітчизняних діячів (українських – за по-
ходженням, незалежно від місця проживання й на-
ціональності), котрі плідно працювали й працюють
вступ
у науці, й отримали міжнародне визнання. Сьогод-
ні, нажаль, доречно вести мову саме про українську
присутність у світовому науковому просторі, а не ак-
тивну участь у інтелектуальному процесі.
Таким чином, пропоноване видання – спроба
відкрити читачам проблему «участь-присутність»
вітчизняних вчених у міжнаціональній науковій
співпраці та реалізації колишніх і сьогоднішніх
глобальних проектів, здійснення яких можливе
лише за умови взаєморозуміння та згуртування
міжнародного наукового співтовариства.
Ярослав Яцків,
академік НАН України
7
Нобелівська премія
Понад століття існує Нобелівська премія, яку дослідники називають фено-
меном ХХ століття, але не можна твердити, що вже поставлено крапку у сус-
пільному й індивідуальному осмисленні рішення шведського підприємця-
фі лантропа Альфреда Нобеля заснувати її. Аргументом на користь цього
вис новку є той факт, що досі не знайшлося особи, яка б повторила вчинок
щедрого мецената. У світі є сотні, тисячі фінансово потужних нагород. На-
приклад, Темплтонська премія (США) навіть перевищує Нобелівську за роз-
міром фінансової винагороди й має гасло «За заслуги у зміцненні духу перед
загрозою моральної кризи у світі». Але навіть вона, здається, не досягла того
авторитету, який сформували навколо відзнаки А. Нобеля шведські та нор-
везькі інституції, що діють в рамках повноважень Нобелівського фонду та
Нобелівських комітетів.
І вкотре згадується сакраментальне запитання німецько-американського
філософа минулого століття Еріха Фрома «Мати чи бути»? Очевидно, це пере-
гук з шекспірівським рядком «Бути чи не бути?», вкладеним у вуста Гамлета.
Егоїстичне володіння матеріальними благами й духовне життя — це два
взаємовиключні способи людського буття.
Віддані прихильники А. Нобеля зуміли поєднати у своїй діяльності високі
моральні принципи й досконалу систему відбору гідних престижної відзнаки,
котрий діє від 1900 року. На всіх етапах нелегкого шляху до Нобелівської пре-
мії відповідальні працівники Нобелівської фундації керуються заповітами
мецената-інтелектуала.
Першим кроком до одержання престижної відзнаки є справді масова
участь у відборі майбутніх номінантів: щороку Нобелівські комітети розсила-
ють у різні країни тисячі запрошень відомим вченим з проханням висувати на
участь у конкурсі гідних претендентів – лідерів світової науки, літератури та
миротворчого руху.
Незмінною умовою діяльності учасників визначення найдостойні ших є
суворе дотримання ними у своїх діях непохитного принципу незалежності й
конфіденційності.
НоБЕлівсьКА
пРЕМіЯ
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Відзнака Міжнародного фонду А. Нобеля служить прогресу людства,
утвердженню величі знань, сприяє розквіту культури і зміцненню миру та
співробітництва у світі.
Україна поки-що не має свого нобеліанта, але українці від самого початку
нобелівського руху брали участь у його розвитку та як громадяни інших країн
відзначені Нобелівською премією.
Досить згадати одеського соціолога й економіста Якова Новикова (1848–
1912), котрий серед інших номінував на високу відзнаку швейцарського публі-
циста Е. Дюкоммена і той став Нобелівським лауреатом (премія миру 1902 р.).
До 1912 року Я. Новиков «ощасливив» ще кількох нобеліантів.
На сьогодні маємо близько 100 імен учасників нобелівського руху (лауре-
ати, номінанти, номінатори), серед яких бачимо не лише вітчизняних науко-
вих, культурних та громадських діячів, вихідців з України, але й відомих євро-
пейських та світових інтелектуалів.
9
Письменник. Перший з поміж івритомовних
ав торів, відзначений Нобелівською премією
(1966) –«за глибоко оригінальну й майстерну
прозу за мотивами життя єврейського народу».
Особистість майбутнього письменника фор-
мувалась на перехресті взаємовпливів кількох
культур і релігій: у Бучачі, Львові, Тернополі су-
сідили українська, польська та єврейська куль-
тури, взаємодіючи з авст рійською, німецькою
та російською. На духовне життя галичан впли-
вали католицизм, іудаїзм, православ’я.
Народившись і проживши у Галичині два
десятиліття, майбутній видатний літератор на-
писав та опублікував близько 70 різних за жан-
рами творів (поезії, оповідання, нариси). Перші публікації Агнона з’явилися у
1903 році в журналах та газетах Львова, Коломиї, Бучача. «У п’ять років я на-
писав свою першу пісню», — признався Агнон у своїй промові на церемонії
вручення йому Нобелівської премії.
В 20 років молодий автор переїздить до Львова і стає активним співробіт-
ником єврейських періодичних видань.
В 1907, вже як відомий письменник, він виїздить до Палестини.
У 1913 переїздить до Німеччини, де плідно працює як письменник і читає
лекції про єврейську літературу. На німецькій землі доля послала Агнону за-
можного прихильника його творчості та друга Ш. Шокена, котрий призначив
талановитому письменнику спеціальну стипендію, вирішивши у такий спосіб
його фінансові проблеми.
У 1924 письменник бере собі псевдонім Агнон (з івриту — Покинутий) та
повертається до Єрусалима. У 1930 — нова поїздка до Європи, під час якої
Ш. Чачкес-Агнон востаннє побував на своїй батьківщині — в Бучачі.
Українська тема присутня у багатьох творах письменника: в оповіданнях
«Бартка Довбуша», «У морській глибині», у романах «Видача заміж», «Старі й
молоді разом», «Проста історія», «Танець смерті».
Крім Нобелівської премії, Агнон був удостоєний також Державної премії
Ізраїля у 1954, 1958 роках; Бяликової премії Тель-Авіва (1935 і 1951).
Письменник з Бучача був національним кумиром ізраїльтян: у кварталі, де
він мешкав, можна було бачити плакат: «Тихо! Агнон працює!»
лАуРЕАти
АГНОН (ЧАЧКЕС) Шмуель Йосип Халеві
17.17.1888, Бучач, нині Тернопільська область —
17.02.1970, Єрусалим, Ізраїль
10
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Політик, державний діяч (сьомий прем’єр-мі-
ністр Ізраїля, 1977—1983).
Нобелівська премія миру за 1978 рік прису-
джена М. Бегіну (а також президенту Єгипту
А. Садату) «в ознаменування спільних заслуг у
справі миру на Близькому Сході».
М. Бегін належить до визначних, але супе-
речливих політиків. У боротьбі за створення єв-
рейської держави він пройшов складний шлях
від діяча, котрий використовував будь-які ме-
тоди, більшість з яких заслужено одержали негативну оцінку міжнародної гро-
мадськості, до виваженого у своїх рішеннях політика.
Освіту М. Бегін одержав у єврейській релігійній школі та гімназії Брест-
Литовська. 1935 року закінчив юридичний факультет Варшавського універси-
тету (опанував дев’ять мов).
Як політик, М. Бегін формувався під впливом ідей В. Жаботинського
(один з ідеологів сіонізму, за походженням — одесит), котрий пророкував йому
успішне майбутнє.
З початком ІІ світової війни М. Бегін запропонував уряду Польщі сфор-
мувати з учасників єврейської бойової організації «Іргун» військову частину
для боротьби з агресором — нацистською Німеччиною. Ініціатива не була
сприйнята. Родина М. Бегіна загинула в Польщі, а він був арештований у Віль-
нюсі радянськими спецслужбами й засуджений на 8 років ув’язнення. 1941
року в’язень Печорського концтабору ГУЛАГу М. Бегін як польський підда-
ний вступив добровольцем до армії Андерса і опинився у Палестині. Залишив-
ши армію Андерса, М. Бегін присвятив своє життя боротьбі за створення єв-
рейської держави, чого було досягнуто 1948 року.
Подальші півстоліття свого життя М. Бегін віддав зміцненню новостворе-
ної країни: брав активну участь у роботі парламенту, сприяв підписанню угоди
між Ізраїлем та ФРН про виплату євреям компенсації за геноцид, здійснюва-
ний нацистами.
1967 року М. Бегін увійшов до уряду Ізраїля, а 1977 став прем’єр-міністром,
уряд якого проводив жорстку політику як у внутрішньому, так і зовнішньому
житті країни. 1981 року авіація Ізраїлю за наказом М. Бегіна знищила ірак-
ський атомний реактор, у такий спосіб позбавивши С. Хусейна можливості
одержати ядерну зброю. Тотальна війна проти ООП (Організація Опору Па-
лестини), що розпочалася вторгненням до Лівану, не була успішною, що при-
звело до відставки М. Бегіна (15.08.1983). Останні 9 років життя політик не
займався публічною діяльністю.
БЕГІН Менахем
16.08.1913, Брест-Литовський (давньоруське Берестя —
нині Республіка Бєларусь) — 09.03.1992, Тель-Авів, Ізраїль
11
Нобелівська премія
У своїх спогадах «У білі ночі» (1953), присвячених рокам ув’язнення у ста-
лінському ГУЛАГу, М. Бегін пророкував різкі зміни в СРСР, що стануться вна-
слідок боротьби за владу у Кремлі і зростання прагнення народів Радянського
Союзу до незалежності.
Мікробіолог, доктор наук, професор. Вперше ви-
ділив ряд антибіотиків, зокрема, стрептоміцин.
1952 року З. Ваксман удостоєний Нобелів-
ської премії з фізіології та медицини «за відк-
риття стрептоміцину, першого антибіотика, ефек-
тивного для лікування туберкульозу».
Батько майбутнього вченого фахово зай мав-
ся землеробством: системним спостереженням
розвитку рослин та вивченням ґрунтів.
З. Ваксман закінчив Одеську гімназію (1910).
У юнака був вибір: спробувати стати студентом
Новоросійського університету в Одесі, що було
дуже складно для вихідця з єврейської родини,
чи віддати перевагу еміграції в США, де жили
його сестри. Майбутній Нобелівський лауреат вирішив податися за океан — у
1911 р. оселився в Філадельфії. Працював на фермі своїх сестер, продовжуючи
розпочаті на Вінниччині дослідження мікробіологічних властивостей ґрунтів.
1915 року З. Ваксман закінчив навчання у сільськогосподарському коледжі,
ставши магістром природознавчих наук (у цьому ж році він набув громадян-
ства США).
У Каліфорнійському університеті в Берклі З. Ваксман як студент-дослідник
вивчав хімію ферментів і в 1918 році захистив дисертацію на одержання науко-
вого ступеня доктора наук. В Інституті Рутгерса З. Ваксман читав лекції, у 1925 р.
став ад’юнкт-професором, а через 6 років — професором.
Свою наукову діяльність вчений присвятив дослідженням екології ґрун-
тових мікробів та взаємодії між ними, зокрема так званих грибків-актиноміцетів.
Це захоплення принесло йому світову славу.
У 1932 р. американська національна асоціація боротьби з тубер кульозом
звернулась до вченого з пропозицією дослідити процес розпаду палочки ту-
беркульозу (палочки Коха). Займаючись цією проблемою, 1940 року З. Ваксман
разом з однодумцями відкрив стрептотрицин — антибіотик, ефективний для
лікування сухот. 1944 був виділений новий антибіотик — стрептоміцин і ще
ВАКСМАН Зельман Абрахам
22.07.1888, Нова Прилука (нині — Вінницька область),
Україна —16.08.1973, Хайєнісі, США
12
віТАЛіЙ АБЛіцОв
кілька препаратів, зокрема, неоміцин і актиноміцин, котрі широко викорис-
товуються і в сучасній лікувальній практиці (до речі, З. Ваксман — автор тер-
міну «антибіотик»).
1946, за 6 років до нагородження Нобелівською премією, коли вчений був
номінований на престижну відзнаку, він вперше після еміграції з Російської
імперії відвідав СРСР: Академія наук запросила його прочитати курс лекцій на
тему «Антибіотики, їхня природа, одержання й застосування». А вже у 1947 в
СРСР розпочалася чергова сталінська пропагандистська кампанія, на цей раз
антисемітська — проти «безрідних космополітів» (розпал її припав на 1948—
1951 рр.). Монографія З. Ваксмана потрапила під заборону й була вилучена з
наукових бібліотек, а автор був названий «обычным дельцом, приезжавшим
сюда по заданию свого господина — доллара». Більше того, майбутній Нобе-
лівський лауреат потрапив у центр уваги учасників партійних зборів академі-
ків, котрі, заслухавши «Закритий лист ЦК ВКП(б)», ганьбили американського
гостя й обурювалися його «поведінкою» (у чому був гріх З. Ваксмана, учасни-
ки зборів із загальних слів не могли зрозуміти). Письменник В. Кожевников
написав антиваксманівський сценарій фільму «Суд честі», хвалебна рецензія
на який була опублікована в центральнії газеті ЦК КПРС «Правда».
Через 35 років (З. Ваксман емігрував з Росії 1911 року) вчений наочно пе-
реконався, що рішення, прийняте в юнацькому віці, було правильним.
1949 року З. Ваксман заснував у США Інститут мікробіології і став його
директором.
Під час вручення видатному мікробіологу престижної Нобелівської наго-
роди А. Волгрен (Каролинський інститут) наголосив, що «на відміну від від-
криття пеніциліну професором Олександром Флемінгом, що відбулося значною
мірою завдяки щасливому випадку, відкриття стрептоміцину було результатом
тривалої систематичної й невтомної праці значної групи вчених».
Крім Нобелівської, З. Ваксман 1948 року був удостоєний премії Ласкера
(заснована у1946 на честь американського бізнесмена й філантропа А.Д. Лас-
кера, в США вважається другою після Нобелівської науковою відзнакою).
Франція нагородила З. Ваксмана Орденом Почесного Легіону.
1958 року сім’я Ваксманів заснувала родинний фонд для підтримки нау-
кових досліджень з мікробіології (від 1968 року вручається премія імені Вак-
смана «за визнання передового досвіду в дослідженнях мікробіології»).
13
Нобелівська премія
ГОФФМАНН Роалд
Народився 18 липня 1937 року в Золочеві Львівської області,
Україна (проживає в США)
Нобелівської премії за 1981 рік Р. Гоффманн (одно-
часно з К. Фукуї) удостоєний «за розробку теорії
протікання хімічних реакцій».
Хімік (органічна і квантова хімія), доктор
наук (1962).
Початкові сторінки біографії Роалд Гофф-
манн завжди вважав визначальними у власній
долі. Очевидно тому вчений ніколи не забу-
ває краю, де він прийшов у цей світ, досі під-
тримує тісні зв’язки з Золочівщиною: відвідує
батьківщину, листується з друзями (наголоси-
мо, що вчений просить писати йому україн-
ською мовою).
Народився майбутній хімік у родині випускника Львівської політехніки
інженера Х. Сафрана. На початку ІІ світової війни сім’я Сафранів потрапи-
ла до єврейського гетто, звідки вдалося врятуватися лише матері з сином.
Мати пізніше вдруге вийшла заміж і вітчим всиновив Роалда, давши йому
нове прізвище.
1949 Гоффманни емігрували до США. Роалд вивчав медицину в Колум-
бійському університеті (1955). Пізніше стажувався у Гарвардському та Мос-
ковському університетах. У Швеції прослухав курс квантової хімії.
Після навчання Р. Гоффманн розпочав активну дослідницьку діяльність у
Гарвардському університеті: він займався розрахунками енергетичних бар’єрів
в органічних молекулах, використовуючи у своїй роботі комп’ютерну техніку.
Перший значний успіх прийшов до молодого вченого після того, як він запро-
понував свій метод розрахунків елементарних орбітальних молекул. Основних
наукових досягнень Р. Гоффманн досяг, досліджуючи хімічну кінетику, а також
хімічні реакції. Ім’я вченого увічнено у назвах наукових теорій, зокрема, «Пра-
вилі (законі) Вудварда – Гоффманна».
Пізніше Р. Гоффманн працював у Корнельському університеті, де 1974
року одержав звання професора фізичних наук.
Серед нагород та відзнак вченого також Національна Медаль Науки США
(1983), Медаль Прістлі (1990, вища відзнака Американського хімічного товари-
ства; заснована 1922 на честь видатного хіміка Дж. Прістлі) та інші.
2000 року Р. Гоффманну була присуджена престижна польська відзнака – Ме-
даль Колоса (заснована на честь визначного фізико-хіміка В. Колоса 1998 року).
На жаль, досі Нобелівський лауреат Р. Гоффманн не удостоєний почесно-
го звання іноземного члена НАН України.
14
віТАЛіЙ АБЛіцОв
КУЗНЕЦЬ Саймон
30.04.1901, Харків, Україна – 10.07.1985,
Кембридж, Массачусетс, США
Нобелівську премію з економіки С. Кузнецю
присуджено 1971 року «за емпіричне обґрунту-
вання тлумачення економічного зростання».
Навчався у Харківському та Колумбійсько-
му університетах (1924).
В аспірантурі Колумбійського університе-
ту майбутній Нобелівський лауреат займався
під керівництвом американського економіста
У.К. Мітче ла, котрий став для нього не лише
вчителем, але й однодумцем.
1926 захистив докторську дисертацію на
тему «Циклічні коливання в економіці».
1930 У.К. Мітчел запросив С. Кузнеця пра-
цювати до Національного бюро економічних до-
сліджень. Пізніше вчений став професором економіки і статистики Пенсильван-
ського університету, заступником директора бюро пла нування і статистики при
Міністерстві військової промисловості (1944–1946).
1949 С. Кузнець – голова Комітету з економічного зростання у Раді з до-
сліджень у галузі соціальних наук.
У 50-ті роки минулого століття вчений був залучений до реалізації кількох
міжнародних дослідницьких проектів, зокрема, у 1961–1970 він був почесним
представником Комітету з економіки Китаю у рамках РДСН.
До історії економічної науки С. Кузнець увійшов як дослідник проблем,
пов’язаних з національним доходом, економічними циклами та економічним зрос-
танням. Відомий він також і як автор теорії будівельних циклів – коливань у 18–25
років, котрі пов’язані з періодичною масовою зміною житла новим поколінням.
«Закони Кузнеця», «Великий маятник», «Гіпотеза Кузнеця» – ці та інші
терміни економічної науки теж належать видатному харків’янину.
Вчений за життя був удостоєний багатьох відзнак і премій (зокрема, медалі
Ф. Уокера, 1954, що її вручали у 1947–1977 рр. один раз на 5 років як визнання,
що лауреат гідний номінування на Нобелівську премію), почесних звань про-
фесора кількох університетів, академіка, крім американських, Британської,
Шведської академій наук. Підсумковою працею його життя стало фундамен-
тальне дослідження «Капітал і американська економіка».
Серед дослідників життя С. Кузнеця нині розгорнулась дискусія про уточ-
нення місця народження вченого. По його смерті близькі родичі висунули
версію, що батьківщиною С. Кузнеця є білоруське містечко Пінськ, а не Хар-
ків. Диспутанти визнають, що документальні свідчення про точне місце на-
родження економіста відсутні.
15
Нобелівська премія
Гадаємо, що найвагомішим аргументом у виниклій штучній суперечці є те,
що сам Нобелівський лауреат за життя ніколи не спростовував факту свого хар-
ківського походження (це стверджує й офіційна біографія С. Кузнеця, видруку-
вана в авторитетній енциклопедії «Британніка»). Врешті прийнятне й наступне
визначення: С. Кузнець – американо-українсько-білорусько-єврей ський еко-
номіст, котрий сприяв міжнародному науковому співробітництву.
МЕЧНИКОВ Ілля
15.05.1845, Іванівка, Харківщина, Україна – 15.07.1916, Париж, Франція
Біолог, патолог. Разом з П. Ерліхом І. Мечников удо-
стоєний Нобелівської премії з фізіології та медицини
за 1908 рік «за праці з імунітету», якими було покла-
дено початок сучасним дослідженням з «імунології і
зроблено вагомий вплив на весь хід її розвитку».
Навчався у Харківському університеті (при-
родниче відділення фізико-математичного фа-
культету, закінчив курс навчання за 2 роки).
Була спроба І. Мечникова – золотого медаліс-
та – стати студентом Вюрц бурзького університету
(Німеччина), куди юнак прибув за 6 тижнів до по-
чатку навчання. Ця причина, а також розуміння,
що без досконалого знання німець кої мови він
не матиме успіхів, про які мріяв, повернули май-
бутнього вченого додому. Щоправда, мандрівка була недаремною – хлопець при-
дбав наукову працю Ч. Дарвіна «Походження видів шляхом природного відбору»,
опрацю вавши яку став переконаним прихильником дарвінівської теорії еволюції.
По закінченню Харківського університету за сприяння М. Пирогова Мечни-
ков одержав зарубіжне відрядження і три роки вивчав у Європі ембріологію без-
хребетних. У Неаполі біолог познайомився із зоологом О. Ковалевським – моло-
дий дует дослідників за спільну наукову працю одержав премію К. фон Баєра.
1867 захистив докторську дисертацію з ембріонального розвитку риб і ракопо-
дібних (Санкт-Петербург). Шість років викладав зоологію у північній столиці імпе-
рії, а потім переїхав до Одеси, де був обраний доцентом Новоросійського універси-
тету. Причиною переїзду був протест вченого проти політики царського уряду щодо
освіти, а також схвалення її реакційною частиною петербурзької професури. 1886
І. Мечников очолив Бактеріоло гічний інститут, котрий заснував разом з мікробі-
ологом М. Гамалією. Наступного року на знак протесту проти антиєврейської по-
літики російського царату вчений виїздить до Франції, де в Парижі на пропозицію
Луї Пастера стає завідувачем лабораторії у Пастерівському інституті (пропрацював
тут майже три десятиліття). Досліджуючи фагоцити, вчений зробив значний внесок
у низку фундаментальних відкриттів, що стосуються природи імунної реакції.
16
віТАЛіЙ АБЛіцОв
1913 року І. Мечников одержав з Петербургу пропозицію очолити Інсти-
тут експериментальної медицини, від чого (як і взагалі від ідеї повернення до
Росії) категорично відмовився.
Крім найпрестижнішої премії, якою є Нобелівська, І. Мечников також
був нагороджений медаллю Коплі Лондонського Королівського товариства
(1906). Це одна з найдавніших європейських нагород (існує від 1731 року) за
видатні наукові відкриття та винаходи. Серед удостоєних цієї відзнаки понад
50 Нобелівських лауреатів.
І. Мечников був обраний почесним доктором Кембриджського універ ситету,
членом Французької академії медицини і Шведського Медичного товариства.
Вчений ніколи не замикався у стінах своєї лабораторії, він був знайомий
з багатьма видатними сучасниками. Лев Толстой, захоплений геніальністю
І. Мечникова, зауважив: «Він вірить в науку, як у Святе Письмо».
РАБІ Ісидор Айзек
29.07.1898, Риманів (Лемківщина, Польща) –
11.01.1988, Нью-Йорк, США
1937 року І. Рабі став автором «методу Рабі» –
метод магнітного резонансу в молекулярних
пучках для визначення ядерних моментів.
1944 І. Рабі «за резонансний метод вимірю-
вання магнітних властивостей атомних ядер» був
нагороджений Нобелівською премією. Як визна-
чив один з колег фізика, метод Рабі дозволив вста-
новити радіозв’язок з найменшими частинками
речовини, з світом електронів атомного ядра.
Фізик, навчався у Корнельському та Ко-
лумбійському університетах.
1926 захистив докторську дисертацію з фізи-
ки на тему «Вимірювання магнітних властивостей
кристалів». Отримав стипендію для виконання пост докторських досліджень у
Європі. В Німеччині та Данії молодий вчений познайомився з багатьма відомими
фізиками, яким належить вагомий внесок у розвиток квантової теорії атомних і
субатомних систем, зокрема, Нільсом Бором. 1929 повернувся до США і до 1967
працював у Колумбійському університеті (від 1937 – професор).
Під час ІІ світової війни – заступник директора радіолокаційної лабораторії
Массачусетського технологічного інституту (тоді в США паралельно працюва-
ли над проектом створення атомної зброї і проектом сучасних радарних систем,
оскільки значна частина керівників оборонної галузі віддавали перевагу надійному
протиповітряному захисту Америки). І. Рабі також був залучений до Манхеттен-
ського ядерного проекту – був присутнім на перших випробуваннях ядерної зброї.
17
Нобелівська премія
У 1945 в Колумбійському університеті брав активну участь у створенні
національної лабораторії, де здійснювалися дослідження у галузі мирного
використання атомної енергії. Колеги приписують фізику вислів, що «світ
був би кращим без Е. Теллера» (винахідника водневої бомби).
І. Рабі зробив свій значний внесок у винахід лазера та атомного годинни-
ка, був науковим консультантом Президента США Г. Трумена.
1942 року вченого відзначено медаллю Елліота Крессона Франклі новського ін-
ституту США (Золота медаль Е. Крессона заснована 1848 року як нагорода за науко-
ві відкриття та винаходи; нею нагороджували від 1875 до 1998, коли подібні відзна-
ки були об’єднані під спільною назвою – нагороди Бенджаміна Франкліна). Також
І. Рабі 1967 року був удостоєний премії «За мирний атом», яку заснував Фонд Форда
(ініційована 1957 для заохочення застосування ядерних технологій у мирних цілях).
І. Рабі – кавалер французького Ордена Почесного легіону.
1985 у Колумбійському університеті на знак заслуг вченого засновано ка-
федру фізики імені І. Рабі.
ШАРПАК Жорж
01.08.1924, Дубровиця (нині Рівненська область, Україна) –
29.08.2010, Париж, Франція
Фізик, член Французької академії наук. У моти-
вації присудження Нобе лівської премії за 1992
рік Ж. Шарпаку йдеться про «винахід та вдоско-
налення детекторів частинок, особливо багато-
провідної пропорційної камери».
Навчався у Паризькому Ліцеї Монтельє, Гірни-
чій Вищій школі, вивчав експериментальну фізику в
Колеж де Франс, де слухав лекції Ф. Жоліо-Кюрі.
Після навчання Ж. Шарпак працював у ла-
бораторії ядерної хімії Інституту радію під керів-
ництвом Ф. Жоліо-Кюрі. Від 1959 вчений жив у
Швейцарії – працював у Національному центрі
досліджень і в Європейському центрі ядерних досліджень. З останнім пов’язані
всі наукові досягнення Ж. Шарпака. 1968–1969 вчений розробив і створив камеру,
що уможливила реєстра цію значної кількості заряджених частинок, аналізування
траєкторії елемен тарних частинок, що утворюються під час зіткнень. Особли-
вою заслугою вченого є розробка системи камер і електронно-обчислювальних
машин, що дозволяє швидко обробляти отримані дані. За допомогою відкриття
Ж. Шар пака було доведено існування кварку, відкриті проміжні векторні бозони.
Сам вчений особливо пишався тим, що його камера застосовується в ме-
дицині та біології.
18
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Від 1984 Ж. Шарпак очолював кафедру вищого училища фізики та ін-
дустріальної хімії в Парижі. У виданих спогадах вчений не забув згадати про
свою вітчизну, яку його родина змушена була залишити.
Крім Нобелівської премії Ж. Шарпак був 1971 року відзначений нагоро-
дою Європейського фізичного товариства – премією Рікарда (заснована 1971
для заохочення медиків та тих, хто сприяє розвитку медицини).
Як і Р. Гоффманн, Ж. Шарпак теж обійдений увагою Батьківщини – не
був удостоєний звання іноземного члена НАН України.
P.S. Щоб аргументувати появу наступних сторінок нашої публікації, звернемося
до історії сусідів. До відзначення Нобелівською премією миру М. Горбачова (1990)
в Російській Федерації зацікавлення найпрестижні шою міжнародною нагородою не
було освячено, так би мовити, державним інтересом. Все було віддано на відкуп ен-
тузіастів (зрозуміло, насамперед науковців). Але 1990 чи сам М. Горбачов, чи люди з
його оточення розпорядилися скласти список росіян, удостоєних Нобеля.
І виявилося, що здобутки занадто скромні (кількість медалей була на рівні таких країн
як Данія чи Швейцарія. Зауважимо, що наймогутніша за інтелектуальним – і не тільки! –
потенціалом США має понад 300 нобеліантів). Це російських інтелектуалів-патріотів ніяк
не задовольнило. І народилась нова команда: продовжити пошуки й знайти аргументи,
котрі б показали солідну участь РФ у Нобелівському русі. Авторство мені невідо ме, але пе-
ремогла наступна аргументація: до російських нобеліантів зарахувати всіх, хто походить з
територій, які хоча б колись входили до складу Росії. У такий спосіб до московського «спис-
ку» потрапили нобеліанти-поляки, навіть фінни, не кажемо вже про українців, білорусів чи
представників народів, котрі входили до Російської імперії та СРСР.
Якщо розглядати Нобелівський рух як явище, що єднає народи, сприяє їхньому
співробітництву, то й сказане вище є позитивним.
Наприклад, «наш» нобеліант фізик Ісидор Рабі, народжений в Польщі на етнічних
українських територіях, як емігрант став громадянином США. Переконаний, що пишати-
ся ним можуть і американці, і поляки, і українці, і насамперед євреї.
Вже тому «нашим» для росіян є фізик О. Прохоров, котрий народився 1916 р. в
Атертоні в далекій Австралії, де опинилися його батьки після втечі з сибірського за-
слання, а 1923 родина повернулася на батьківщину.
Словом, визначення «наших» світових інтелектуалів – процес інтригуючий, захо-
плюючий, повний таємниць і неочікуваних висновків. Гадаю, тут головне зрозуміти:
якщо внаслідок історичного чи особистого розвитку доль склалося так, що нобеліант
провів своє життя поза межами батьківщини (чи землі своїх предків), то чому не вважа-
ти його якщо не «рідним», то й не «чужим»?
Виходячи з подібних міркувань, пропонуємо доповнити «український список»
Нобелівських лауреатів ще й такими іменами:
Беллоу Сол (США, премія з літератури 1976, предки з Одеси);•
Браун Герберт (США), лауреат з хімії 1979 року (у традиційній нобелівській про-•
мові зауважив, що його батьки походять з Житомира);
Гелл-Манн Маррі (США, премія з фізики 1969, батьки – емігранти з Чернівців);•
Нобелівська премія
Гросс Давид (США, премія з фізики 2004 року, в нобелівські й автобіографії вка-•
зав, що його мати народилась в Україні);
Бунін Іван (Росія, Франція, премія з літератури 1933, предки – Буньковські – •
український дворянський рід; був захоплений творчістю Т.Шевченка, тривалий
час жив в Україні, відвідував Канів);
Горбачов Михайло (політик, СРСР, премія миру 1990, предки з Чернігівщини);•
Капіца Петро (СРСР, премія з фізики 1978, походить з українського дворянського •
роду Стебницьких);
Кандел Ерік (США, премія з фізіології та медицини 2000, в нобелівській автобіо-•
графії вказав, що його мати народилась в Коломиї, а батько – в родині, котра по-
ходить з Олеськіва, що знаходиться в західноукраїнській Галичині);
Кон Уолтер (США, премія з хімії 1998, в автобіографії вказує, що його мати наро-•
дилася в Бродах на Львівщині);
Куш Полікарп (США, премія з фізики 1955, предки з України);•
Ландау Лев (СРСР, премія з фізики 1962, становлення як вченого відбулося в 30-ті •
роки у Харкові в Українському фізико-технічному інституті);
Пастернак Борис (СРСР, премія з літератури 1958, батьки – з Одеси);•
Пінтер Гарольд (Великобританія, премія з літератури 2005 року, в автобіографії •
пише, що його предки – одесити);
Рабин Іцхак (Ізраїль, політик, премія миру 1994, батько – киянин);•
Рейхштейн Тадеуш (польсько-швейцарський хімік, премія 1950, дитинство про-•
йшло у Києві);
Солженіцин Олександр (СРСР, премія з літератури 1970, походить з української •
родини Щербаків);
Тамм Ігор (СРСР, премія з фізики 1958, дитинство і юність пройшли у Кіровограді, •
де вчений закінчив гімназію; як викладач працював у Сімферополі та Одесі);
Уолд Джордж (США, премія з фізіології та медицини 1967, батько з галицької Пе-•
ремишльчини);
Фогель Роберт Вільям (США, премія з економіки 1993, в нобелівській автобіогра-•
фії вказує, що батьки з Одеси);
Франк Ілля (СРСР, премія з фізики 1958, становлення як вченого відбулося в Криму);•
Фрідман Мільтон (США, премія з економіки 1967, батьки із закарпатського Бе-•
регового);
Хорвіц Роберт (США, премія з фізіології та медицини 2002, в біографії вказує •
про українські корені родини; предки з Новгород-Сіверського та Остра, Чер-
нігівщина);
Шолохов Михайло (СРСР, премія з літератури 1965, наголошував на своєму укра-•
їнському походженні, мати – з Чернігівщини).
Мають відношення до України й інші Нобелівські лауреати. Наприклад, лауреат з фізіології
та медицини 2009 року біолог Джек Уільям Шостак (англійсько-американський біолог) виріс у
Канаді і говорить про своє польське походження, котре, можливо, є українським.
Словом, «шукайте і знайдете». Подальші постійні дослідження доль найвидатні-
ших інтелектуалів світу безсумнівно відкриють нам нових «наших».
20
НоМіНАНти
Не менш цікавим за драматичністю та інтригуючими сюжетами є номінуван-
ня кандидатів на премію А. Нобеля. Немало у вітчизняній пресі оприлюднено
сторінок про висування на престижну міжнародну нагороду класика нашої
літератури доктора філософії Віденського університету І. Франка. Про інших
претендентів в українській пресі йшлося мало. Пропоную кілька статей про
науковців – Нобелівських номінантів, народжених в Україні або таких, хто на-
зивав її своєю другою батьківщиною.
ВЕКСЛЕР Володимир
04.03.1907, Житомир, Україна – 22.09.1966, Москва, РФ
1948 року був номінований на Нобелівську пре-
мію з фізики.
Лауреат премії «Атом для миру» США
(1963).
Фізик. Навчався в Московському інституті
народного господарства імені Плеханова, 1931
закінчив Московський енергетичний інститут
(доктор наук, 1940).
Сферою наукових інтересів вченого стала фі-
зика елементарних частинок.
Після закінчення навчання В. Векслер працю-
вав у Всесоюзному елект ротехнічному інституті, від
1936 до 1966 – у Фізичному інституті АН СРСР.
Фундатор прискорювальної техніки (фазо-
трони, синхрофазотрони, синхротрони) в СРСР.
На самому початку своїх досліджень, працюючи на Ельбрусі та Памирі з косміч-
ним промінням, вчений відкрив явище електронно-ядерної «зливи».
1944 року В. Векслер сформулював принцип автофазування, на основі яко-
го запропонував ряд прискорювачів нового типу. Відкриття науковця мало вирі-
шальну роль для розвитку прискорювальної техніки й дало початок новій галузі –
фізики високих енергій. 1947 під керівництвом В. Векслера створений перший
у СРСР синхрофазотрон, а у 1956 вчений став директором Лабораторії фізики
високих енергій Об’єднаного інституту ядерних досліджень. Під його керівни-
цтвом 1957 р. був створений найпотужніший на той час прискорювач протонів –
синхрофазотрон на 10 ГеВ (Дубна, (РФ). 1960 на цьому прискорювачі дослідник
21
Нобелівська премія
разом зі своїми однодумцями та колегами відкрив нову елементарну частинку –
антисигма-мінус-гіперон та всебічно вивчив процеси народження п-мезонів.
В. Векслер запропонував принцип когерентного (взаємозгармонізо ваного)
прискорення частинок. У 1956–1957 вчений заклав основи колективних методів
прискорення частинок і став одним з піонерів методу їх прискорення за допомо-
гою плазми. Він створив свою наукову школу у галузі фізики прискорювачів.
З 1958 – дійсний член АН СРСР, 1963 року створив в АН СРСР новий під-
розділ – Відділення ядерної фізики. Вчений – автор двох наукових відкриттів,
що занесені до Державного реєстру відкриттів СРСР: «Автофазировки у цикліч-
них резонансних прискорювачах» з пріоритетом від 1944 року та «Антисигма-
мінус-гіперон» з пріоритетом від 1960 року. На честь заслуг В. Векслера Росій-
ська академія наук 1994 заснувала наукову премію його мені.
Вручена науковцю 1963 року американська премія «Атом для миру» була
заснована 1955 року завдяки гранту Фонду Форда в 1 мільйон доларів й заохо-
чувала вчених розробляти мирні ядерні технології.
1951 і 1959 удостоєний Сталінської (пізніше названої Державною) та Ле-
нінської премій – ці державно-політичні відзнаки у випадку з В. Векслером
були не визнанням його ідеологічної відданості тоталітар ному режиму, а оцін-
кою його наукових заслуг.
В аргументації претендування В. Векслера на Нобелівську премію з фізики звер-
нуто увагу перш за все на його відкриття прискорювачів елементарних частинок.
ВИНОГРАДСЬКИЙ Сергій
01.09.1856, Київ, Україна – 24.02.1953, Париж, Франція
1911 і 1921 року мікробіолога номінували на
Нобелівську премію з фізіології та медицини.
1935 – удостоєний голландської нагороди –
Премії Левенгука.
Мікробіолог. Навчався у Київському уні-
верситеті (1873–1875), Санкт-Петербурзькій
консерваторії, Санкт-Петербурзькому універ-
ситеті (1877–1881), Страсбурзькому універси-
теті (1887–1888).
Молодому вченому поталанило: після уні-
верситетського курсу він потрапив на стажування
до лабораторії видатного німецького мікробіоло-
га та бактеріолога А. де Барі, наукові інтереси якого були зосереджені на вивченні
аутотрофних – таких, що утворюють необхідні для свого життя органічні речови-
ни з неорганічних у процесі фотосинтезу або хемосинтезу – бактерій. Працюючи
в Страсбурзі, С. Виноградський зробив відкриття «мінерального дихання» мікро-
22
віТАЛіЙ АБЛіцОв
організмів – тип окиснення неорганічних речовин (нове джерело енергії, необхідне
для виживання, росту та розмно ження клітин мікроорганізмів). До цього відкриття
єдиними аутотрофними організмами вважали фотосинтезуючі рослини, тому про-
ведені дослідження пізніше забезпечили С. Виноградському світове визнання.
Після смерті А. де Барі 1888 року вчений виїхав до Цюріха, де удоскона-
лював свої знання в галузі хімії, зокрема в лабораторії Політехнічної школи
під керівництвом Е. Ханта. С. Виноградському вдалося відкрити новий тип
метаболізму (перетворення речовин та енергії, які є основою життєдіяльності
організмів).
1890 року С. Виноградського відвідав у Цюріху І. Мечников і від імені
Л. Пастера запропонував посаду завідувача відділом в Інституті Пастера в Па-
рижі, але у дослідника були свої плани. Оскільки він 1894 року став членом-
кореспондентом Санкт-Петербурзької академії наук, він вкотре повернувся в
Росію, сподіваючись продовжити тут свої наукові пошуки. В 1899 працював в
Інституті експериментальної медицини в російській столиці. 1905 року С. Ви-
ноградський захистив докторську дисертацію й був призначений виконуючим
обов’язки директора інституту.
Холодний клімат російської півночі не сприяв ні життю (стан здоров’я
науковця різко погіршився), ні науковій діяльності вченого й він вимушений
був прийняти радикальне рішення: покинути столицю. З вологого Санкт-
Петербургу С. Виноградський повернувся на батьківщину й поселився у міс-
течку Городок, що на Кам’янець-Подільщині, де захопився проблемами зем-
леробства та ґрунтознавства.
Революції, заколоти, врешті – прихід до влади у Росії більшовиків спону-
кали С. Виноградського до еміграції: Швейцаря, Югославія, Франція… 1922
вчений приймає пропозицію директора Інституту Пастера: відкрити в Парижі
відділ сільськогосподарської біології (агробактеріології) у передмісті фран-
цузької столиці, де мікробіолог працював до своєї смерті.
На перший період еміграції припали події, пов’язані з номінацією С. Ви-
ноградського на Нобелівську премію. Вченого підтримували, але…
1949 року побачило світ дослідження «Мікробіологія ґрунту, проблеми та
методи» (видання французькою мовою).
Свої останні наукові праці вчений присвятив систематиці бактерій.
23
Нобелівська премія
ГУРВИЧ Олександр
24.09.1874, Полтава, Україна – 27.07.1954, Москва, РФ
Вчений був номінований на Нобелівську пре-
мію з фізіології та медицини у 1929, 1932–
1934, 1938 роках. 1941 – удостоєний Державної
премії СРСР за заслуги у розвитку біології.
Біолог. Навчався в Мюнхенському універ-
ситеті (1897).
Видатний полтавчанин сьогодні маловідомий
широкій публіці можливо тому, що в його біографії
багато «білих плям». Наприклад, одні автори ствер-
джують, що О. Гурвич по закінченню Мюнхен-
ського університету до 1906 працював у Cтрасбурзі
та Берні, інші переконують читачів, що він під час
російсько-японської війни (1904–1905) був ліка-
рем у тиловому полку, дислокованому у Чернігові,
а весною 1906 демобілізувався. Ці неточності, очевидно, є наслідком і неординар-
ної поведінки майбутнього біолога, багатогранності його юнацьких захоплень.
Батько О. Гурвича був нотаріусом, фанатичним книголюбом. Він перечитував всі
сучасні йому видання на теми історії, економіки, соціології… Син перейняв у бать-
ка його життєві уподобання. Вже у гімназії у О. Гурвича виявився талант художника.
Більше того – юнак 1892 року поїхав до Мюнхена вчитися в академії мистецтв, але
вступних іспитів не витримав і став … студентом медичного факультету Мюнхен-
ського університету. Проте живопис не був забутий: майбутній медик встигав слухати
лекції на історико-філологічному факультеті й одночасно відвідував художні школи
Мюнхена. З часом навчання повністю захопило О. Гурвича, адже викладали в уні-
верситеті видатні вчені Німеччини та Європи. Перейшовши на третій курс, юний
полтавчанин захопився експериментальними дослідженнями. Перша його наукова
праця була присвячена ембріональному розвитку амфібій. Цій же темі присвячена і
його дисертація, успішно захищена після здачі державних іспитів1897 року. До 1901
року О. Гурвич залишався в Німеччині, удосконалюючи свої знання з медицини й
займаючись дослідницькою діяльністю. На короткий період повертався на батьків-
щину: у Київському університеті витримав іспити зі спеціальності «лікар». Оскільки
можливостей вести наукову роботу в Росії молодий вчений не мав, він прийняв про-
позицію Страсбурзького університету, де займався біологічними експериментами.
У 1901 році О. Гурвич став приват-доцентом і асистентом анатомії в уні-
верситеті Берну (Швейцарія). Вчений читав лекції з ембріології й писав книгу з
морфології та біології клітин, видання якої привернуло до нього увагу й прине-
сло певну популярність у науковому світі. Дослідження й експерименти швей-
царського періоду заклали основу його подальших теоретичних пошуків.
1905 року О. Гурвича, як військовозобов’язаного Російської імперії, від-
кликали із закордону й призначили лікарем у тиловий полк. Але й на військо-
24
віТАЛіЙ АБЛіцОв
вій службі вчений не залишав своїх наукових занять – він написав досліджен-
ня з ембріології та виконав понад 100 кольорових рисунків до нього (видана
книга була перекладена німецькою та іспанською мовами).
Після демобілізації 1907 року О. Гурвич був обраний професором анато-
мії та гістології вищих жіночих Бестужевських курсів у Санкт-Петербурзі. У
північній столиці вчений продовжував свою дослідницьку діяльність, брав ак-
тивну участь у роботі біологічного товариства, котре тривалий час очолював
фізіолог І. Павлов (нобеліант 1904 року).
Оскільки захищена О. Гурвичем в Німеччині дисертація в Російській ім-
перії не давала права на звання «доктор медичних наук», науковцю довелося
перезахиститись у Юр’євському (нині Тартуському) університеті.
Напередодні І світової війни – 1912 року О. Гурвич уперше ввів у біологію
поняття поля. Відтоді і до кінця своїх днів вчений розробляв і удосконалював
свою «Теорію біологічного поля». 1914 року О. Гурвича знову мобілізували, але за
станом здоров’я він міг проходити військову службу лише у тилових умовах. Всю
війну вчений працював лікарем у госпіталі військово-медичної академії, продо-
вжував викладацьку та дослідницьку роботу. Російські революції та розв’язана
більшовиками громадянська війна повернули вченого на батьківщину – від
1918 року О. Гурвич очолював кафедру гістології медичного факультету Тав-
рійського університету в Сімферополі. У цей період змін «білих» та «червоних»
влад в Криму зібра лося немало відомих діячів науки, зокрема, тут жив і працю-
вав В. Вернадський, його син історик Г. Вернадський, майбутній Нобелівський
лауреат І. Тамм, геолог В. Обручев, хімік О. Байков та багато інших науковців,
котрі втікали з північних столиць, захоплених більшовиками, на південь.
Саме у Сімферополі О. Гурвич почав досліджувати ділення клітин. Вчений
виявив слабке ультрафіолетове випромінювання тваринних і рослинних клі-
тин, що стимулює їхній поділ – мітоз. Тому назвав його мітогенетичним.
У Криму учнем О. Гурвича став майбутній академік Г. Франк, котрий роз-
винув його вчення про біофотонику (biophotonics).
Від 1924 по 1929 О. Гурвич завідував кафедрою гістології Московсь кого уні-
верситету, пізніше працював у Інституті експериментальної медицини в Ленін-
граді. Головним у його дослідженнях у ці роки було різноаспектне вивчення мі-
тогенетичного випромінювання. За наукову працю з мітогенонетичного аналізу
проблеми раку вченому 1941 року було присуджено Державну премію.
Кінець наукової кар’єри О. Гурвича був сумним: після відомої сесії
ВАСГНІЛ 1948 року, де торжествували одіозний Т. Лисенко та його прихиль-
ники, а генетики були позбавлені можливості здійснювати дослідження,
О. Гурвич опинився на пенсії. До кінця своїх днів вчений продовжував досліди
у домашніх умовах, провадив теоретичні розробки.
Сьогодні відкриття О. Гурвича вивчають у багатьох країнах. Наприклад, у Німеччи-
ні в Міжнародному інституті біофізики (Нойсс поблизу Дюссельдорфа), де працюють
науковці з 20-ти країн, виконують дослідження у різних напрямках біології, базовані на
ідеях О. Гурвича щодо мітогенетичного випромінювання й теорії біологічного поля.
25
Нобелівська премія
КОВАЛЕВСЬКИЙ Максим
27.08.1851, Харків, Україна – 23.03.1916, Петроград, Росія
1912 року за активну участь у європейському
пацифістському рухові був номінований на Но-
белівську премію миру.
Історик, юрист, соціолог. Навчався в Харків-
ському університеті (спеціалізувався у держав-
ному праві західноєвропейських країн; кандидат
прав, 1871). У 1872–1876 удосконалював знання
в Берліні, Відні, Парижі, Лондоні, де слухав кур-
си лекцій з юридичних та політичних наук.
У британській столиці М. Ковалевський
познаймився з професором Московського
університету І. Янжулом (народився 1846 в
Янжуловці Васильківського повіту Київської
губернії – помер 1914 у Вісбадені в Німеччині.
Академік Петербурзької академії наук. Як економіст увійшов до історії як
представник школи державного соціалізму).
І. Янжул допоміг молодому вченому стати викладачем Московського уні-
верситету, де М. Ковалевський 1889 захистив докторську дисертацію «Сус-
пільний лад Англії у кінці середніх століть».
Крім наукової М. Ковалевський вів активну громадську діяльність, зокрема,
разом з В. Міллером видавав журнал «Критичний огляд», як публіцист співробіт-
ничав з періодичними виданнями «Юридичний вісник», «Порядок», «Земство».
У ці ж роки вчений зустрів С. Ковалевську – професора математики, яка
відповіла на його почуття. Проте родинне життя у двох сильних особистостей не
склалося: С. Ковалевська несхотіла полишити науку й педагогічну дільність.
1887, усунутий російською владою від викладацької діяльності через
стандартне звинувачення: негативне ставлення до державного ладу імперії,
емігрував до Європи. Жив переважно у Лондоні, Парижі, на власній віллі по-
близу Ніцци. Читав лекції у університетах та приватних фондах Стокгольма,
Оксфорда, Брюсселя, Чикаго та інших міст. Також 1901 року разом з одно-
думцями заснував у Парижі Російську вищу школу суспільних наук, де слу-
хали курси лекцій політики опозиційного напрямку з Російської імперії.
На ці роки припадає знайомство й співпраця М. Ковалевського з К. Марк-
сом та Ф. Енгельсом (зауважимо, що науковець не поділяв їхніх поглядів, навпа-
ки вважав революції та класову боротьбу виродженням, незрілістю суспільного
ладу; кращою формою державного устрою називав конституційну монархію).
Події в Росії 1905 року повернули М. Ковалевського на батьківщину, де
він заснував конституційно-монархічну партію демократичних реформ й був
обраний членом першої Державної Думи від Харківської губернії. 1906 року
26
віТАЛіЙ АБЛіцОв
очолював думську делегацію на 14-й міжнародній міжпарламентській конфе-
ренції в Лондоні (до речі, колеги по Державній Думі й стали номінаторами
М. Ковалевського на Нобелівську премію).
1907 обраний членом Державної ради від академічних організацій та уні-
верситетів.
У ці роки (від 1905 до 1916) М. Ковалевський був професором Петер-
бурзького-Петроградського університету, викладав у Політехніч ному універ-
ситеті та на Вищих жіночих курсах, взяв участь у створенні Психоневрологіч-
ного інституту.
1912 року М. Ковалевський став засновником партії прогресистів (до
1912 – член ЦК). Ідеологія «прогресистів» базувалась на визнанні руйнів ної
ролі соціальної нерівності у державі, на визначальній ролі держави у розпо-
рядженні власністю в інтересах землеробів та робітників, юридичній гарантії
права на працю, незалежності профспілок та їх боротьбі за соціальні права.
Прогрес, на переконання «прогресистів», можливий лише за умови збережен-
ня порядку в країні.
В останні роки свого життя М. Ковалевський часто хворів: лікування в
Карлсбаді у 1914 році закінчилося його інтернуванням (на батьківщину по-
вернувся 1915 року).
Від 1914 – дійсний член Академії наук Росії. Був обраний до Міжнародно-
го інституту соціології, Британської академії наук та інших престижних між-
народних інституцій.
М. Ковалевський – вчитель соціолога зі світовим ім’ям Питирима Соро-
кіна (після 1917 року жив у США).
Про міжнародний авторитет вченого свідчить той факт, що він на запро-
шення англійських парламентарів став делегатом Міжпарламентської конфе-
ренції миру, а уряд Великобританії запросив М. Ковалевського бути тре-
тейським суддею з боку Англії у суперечці з США.
Наукові праці М. Ковалевського присвячені сучасним йому суспіль ним про-
блемам: розвиток демократії, економічний розвиток Європи, соціологія, парла-
ментаризм. Досліджував науковець й національні пробле ми. Синівське ставлен-
ня М. Ковалевського до України втілилось у тому, що він заповів свою бібліотеку,
що зберігалась у віллі поблизу Ніцци, Харківському університету.
27
Нобелівська премія
ФІЛАТОВ Володимир
27.02.1875, Михайлівка на Пензенщині (Росія) –
30.10.1956, Одеса, Україна
1950 року номінований на Нобелівську премію з
фізіології та медицини.
Медик (офтальмолог). Навчався в Москов-
ському університеті (медичний факультет, 1897).
Одержавши фах лікаря, В. Філатов короткий
період працював у Росії (допомагав батькові-
медику). Від 1903 – в Одесі, котра стала для
майбутнього видатного вченого рідним містом.
В. Філатов одержував постійні пропозиції пе-
реїхати до Москви або Києва, де йому обіцяли
створити найкращі умови для життя та праці, але
він залишився вірним улюбленому місту.
1903–1911 – працював у Одеській універси-
тетській очній клініці. 1908 – захистив доктор-
ську дисертацію. Від 1921 – професор Одеського медичного інституту. 1936 –
директор заснованого в Одесі Українського науково-дослідного інституту
хвороб очей і тканинної терапії.
Наукові інтереси В. Філатова були зосереджені на вивченні хвороб очей та
розробці методів їх лікування (вчений був відомим не лише як офтальмолог, але
й як хірург, який розробив нові методи відновлювальної хірургії – зокрема, за-
пропонував пересадку шкіри).
Опублікував понад 450 наукових праць (у тому числі монографій). 1961
світ побачив чотиритомник вибраних праць В. Філатова.
Заснував відому наукову офтальмологічну школу.
Світову славу медик одержав як неперевершений хірург (операції з пере-
садки роговиці). В. Філатов винайшов багато оригінальних офтальмоло гічних
інструментів, створив вчення про біогенні стимулятори та розробив інші ме-
тоди терапії, що широко застосовується в медицині.
Вчений ініціював заснування «Офтальмологічного журналу» й сам реда-
гував його.
Очолював Українське товариство офтальмологів.
В. Філатов удостоєний найвищих нагород СРСР (у тому числі звання Ге-
роя Соціалістичної Праці).
1941 вченому було присуджено Державну премію СРСР.
1951 В. Філатов був удостоєний Золотої медалі І. Мечникова АН СРСР.
1961 Рада Міністрів СРСР заснувала «Премію імені В. Філатова» – «За
краще дослідження з офтальмохірургії та пластичної хірургії».
Премію імені В. Філатова заснувала й АМН СРСР.
28
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ФРАНКО Іван
27.08.1856, Нагуєвичі Дрогобицького повіту, Австро-Угорщина (нині Україна) –
28.05.1916, Львів, Австро-Угорщина (нині Україна)
На премію з літератури його кандидатуру було
запропоновано Нобелівському журі 1916 року.
Навчався у Львівському, Чернівецькому та
Віденському універси тетах. В останньому 1893
року захистив докторську дисертацію на тему
«Варлаам і Йоасаф, старохристиянський роман
і його літературна історія». До творчої спадщи-
ни письменника (І. Франко писав українською,
польською та німецькою мовами) належать
його поетичні збірки «З вершин і низин» (1887),
«Зів’яле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1897),
«Із днів журби» (1900), «Semper tiro» – «Завжди
учень» (1906), поеми «Смерть Каїна» (1889),
«Іван Вишенський» (1900), «Мойсей» (1905),
повість «Boa constrictor» («Змій», «Полоз», 1878),
романи «Борислав сміється» (1882), «Для домашнього вогни ща» (1892), «Осно-
ви суспільності» (1895), драма «Украдене щастя» (1893) та інші філософсько-
наукові, мовознавчі, історичні, економічні, сходознавчі до слідження (як ві-
домо, вибране І. Франка склало 50 томів, а франкознавці вва жають, що весь
творчий спадок письменника-мислителя – понад 100 томів).
Основні твори І. Франка перекладені на всі поширені мови світу.
Ініціатива висунення на Нобелівську премію припала на період життя пись-
менника, коли громадськість відзначала 40-річчя його літературної праці (1913).
1916 рік теж був ювілейним – І. Франкові виповнювалося 60 років.
Шанувальникам творчості письменника праглося зробити відзначен-
ня масштабним – європейським. Для цього була розгорнута кампанія щодо
міжнародної підтримки благородної акції. На заклик відгукнулися академік-
славіст А. Єнсен, член Шведської академії історик Х. Йєрне, професори Ві-
денського університету.
Важливим моментом у наближенні до високої мети – Нобелівського лауреат-
ства, є представлення пошукувача Нобелівському комітету. Бажано, щоб це робив
впливовий та відомий у Європі діяч – співвітчизник пре тендента. Таким на той
час в Україні був Ю. Романчук – віце-президент Рейхсрату (парламенту Австрії),
але він відповів прохачам: «Ще не пора...» (?!).
Справа у тім, що Ю. Романчук був політичним опонентом І. Франка (як
і нині, так і в минулому мало у нас таких, хто здатен піднятися над своїми
амбіціями, мислити масштабно й патріотично). Ю. Романчук не був самотнім
у своїй позиції: доктор наук І. Франко претендував на українську кафедру у
Львівському університеті, але О. Колеса та К. Студинський вважали, що вони
Мал. М. Жука
29
Нобелівська премія
гідніші... Не став письменник й членом Віденського парламенту саме через
відсутність підтримки у середовищі галицької інтелігенції.
Сталось так, що І. Франка та його творчість відкривали прискіпли вим
суддям Й. Застирець – педагог та громадський діяч, і академік Х. Йєрне.
Зауважимо, що у нас багато написано про якісь інтриги щодо просування
І. Франка до премії А. Нобеля (ніби документи були подані не вчасно, ніби
вплинула смерть на рішення...).
Але все насправді було зроблено правильно й вчасно.
Справа у тім, що суперниками нашого письменника були 46 претендентів
на нагороду, котрих представили суддям авторитетні у Європі діячі. Наприклад,
майбутнього лауреата шведського академіка В. фон Гай денстама Нобелівському
комітету представляв володар Нобелівської премії 1912 року німецький пись-
менник Г. Гауптман. Йому допомагали кілька відомих у науковому світі вчених.
Зіграли роль і скромна рекомендація І. Франка й глобальні міжнародні
події.
Йшла перша світова війна і Нобелівський комітет вирішив не відзначати
представників країн – учасників світової бойні. І. Франко був громадяни-
ном Австро-Угорщини, котра воювала (щоправда, 1915 року Нобелівським
лауреатом став Р. Роллан – громадянин Франції – учасниці війни. Пояснен-
ня судді дали наступне: мовляв, було взято до уваги не лише високохудожню
творчість кандидата, але й його активну участь у пацифістському русі).
Отак об’єктивні та суб’єктивні причини вплинули на хід подій і Іван
Франко залишився без престижної відзнаки.
А далі був сумний відхід письменника у небуття, точніше – у безсмертя.
Щоб мати повніший список Нобелівських номінантів, котрі народилися в
Україні (чи їхня доля тісно пов’язана з нею), назвемо ще такі імена.
Алданов Марк (1886, Київ – 1957, США), письменник – номінант на пре-
мію з літератури (1938, 1939, 1947, 1948, 1949, 1950).
Ахматова Анна (1889, Одеса – 1966, Ленінград, РФ), поетеса – на премію
з літератури (1964). Бальмонт Костянтин (1867, Володимирська губернія, Росія –
1942, Париж, Франція), письменник, на премію з літератури 1923). К. Баль-
монт – нащадок херсонського поміщика І. Баламута.
Бальцер Освальд (1858, Ходорів, Львівщина – 1933, Львів), професор пра-
ва – претендент на премію Миру (1926).
Бердяєв Микола (1874, Київ – 1948, Кламар – передмістя Парижа), філо-
соф – на премію з літератури (1942, 1943, 1944, 1945, 1946, 1947, 1948).
Бялик Хайм (1877, Ради, Житомирщина – 1934, Відень, Австрія) поет – на
премію з літератури (1933, 1934).
Вейгль Рудольф (1883, Моравія – 1957, Закопане, Польща), львівський
медик-академік – на премію з фізіології та медицини (1939).
Мережковський Дмитро (1865, Санкт-Петербург, Росія – 1941, Париж,
Франція), письменник – на премію з літератури (1914, 1915, 1930–37). Д. Ме-
віТАЛіЙ АБЛіцОв
режковський – нащадок вихідців з Глухова, мати письменника – з роду волин-
ських князів Курбських.
Тишкевич Михайло (1857, Андрушівка, Київщина – 1930, Гнезно, Поль-
ща), політичний та культурний діяч – на премію Миру (1919, 1912, 1927).
Черніховський Саул (1873, Михайлівка на Запоріжжі – 1943, Єрусалим, Із-
раїль), поет – на премію з літератури (1937).
Чирьєв Сергій (1850, Самара, Росія (за іншими даними Вітебськ, Бєларусь) –
21.07.1915, Київ, Україна), фізіолог – на премію з фізіології та медицини (1905).
Тема «Україна і Нобель», як бачимо, невичерпна.
Щодо номінантів, то ми взяли лише три відкриті на сьогодні для доступу ши-
рокій аудиторії номінації: премії з фізіології та медицини, літератури та Миру.
Далі треба досліджувати матеріали Нобелівського архіву, що стосуються ін-
ших номінацій, але станеться це тільки тоді, коли ця інформація буде відкрита.
На закінчення щодо наших Нобелівських претензій скажемо про українські
університети, сторінки історії яких пов’язані з вітчизняним Нобелівським рухом.
Лідирує Харківський університет: тут навчалися й викладали три нобелі-
анти – І. Мечников, С. Кузнець, Л. Ландау й номінант М. Ковалевський.
На другому місці Таврійський університет, де викладали майбутній Нобе-
лівський лауреат І. Тамм та номінант О. Гурвич.
Третє місце за Одеським університетом: тут викладав лауреат Нобеля
І. Мечников.
В Одеському політехнічному університеті викладав нобеліант І. Тамм.
Далі йде Київський університет – навчалися чотири майбутні номінанти
на Нобелівську премію: з літератури М. Алданов та М. Бердяєв, з фізіології і
медицини – С. Виноградський; викладав у 1884–1909 номінант на премію з
фізіології та медицини С. Чирьєв.
Двох номінантів має Львівський університет, де навчався І. Франко та ви-
кладав О. Бальцер.
У Чернівецькому університеті певний період навчався номінант на Нобе-
лівську премію з літератури І. Франко.
33
АстРоНоМіЯ
Премії Паризької Академії Наук
Паризька – одна з найдавніших академій світу. Ідею її відкриття вино шували
видатні вчені, зокрема, Р. Декарт, Б. Паскаль, П. Гассенді, а заснував 1666 року
Ж-Б. Кольбер: французький фінансовий діяч, програма економіч ного відро-
дження якого вивела Францію у провідні країни Європи та світу.
Преміальна та нагороджувальна система Паризької академії почала фор-
муватися від 1721 року.
Премія імені Лаланда заснована на честь французького астронома і мате-
матика Ж.Ж. де Лаланда (1732–1807). Паризька Академія Наук нагороджувала
нею від 1802 до 1970-й за видатний внесок у розвиток астрономії.
Премія імені Дамуазо – заснована на честь французького астронома
М.Ш. Дамуазо (1768–1846). Відзнаки удостоюються вчені, котрі зробили ва-
гомий внесок у розвиток астрономії.
Премія імені Жансена – заснована Паризькою Академією наук та Фран-
цузьким астрономічним товариством на честь астронома П.Ж.С. Жансена
(1824–1907). Присуджується за досягнення в галузі астрофізики.
«Орден Почесного Легіону» (Франція)
Вища нагорода Франції, котра присуджується Президентом
за військові та цивільні заслуги. Заснований Наполеоном Бо-
напартом 1802 року. Девіз нагороди «Honneur et Patrie» – «Честь
і Вітчизна». Належність до кола удостоєних орденом Почес-
ного Легіону – вищий доказ пошани й офіційного визнання
особистих заслуг перед Францією.
Нагорода має три ступеня (Кавалер, Офіцер, Командор)
і два достоїнства: Великий Офіцер і Великий Хрест.
P.S. Сьогодні Україна має близько 30-ти кавалерів Ордена
Почесного Легіону. Серед нагороджених переважно військові
та політики. Наприклад, дід Володимира Вернадського військовий медик Василь
Вернадський одержав орден з рук імператора Наполеона І: той у такий спосіб від-
значив лікаря, який у полоні однаково відповідально надавав допомогу і росій-
ським, і французьким пораненим. До нашого видання включено лише науковців.
Золота медаль Королівського
Астрономічного Товариства (Велика Британія)
Товариство виникло 1820 року для підтримки фахових астрономіч них досліджень
(до того наукою про Всесвіт займалися в основному, як пишуть, «астрономи-
джентльмени», тобто здебільшого аматори). Статусу «королівського» набуло
34
віТАЛіЙ АБЛіцОв
1831 року, отримавши Королівську Хартію від Вільгельма ІV.
«Золота медаль КАТ» – найвища нагорода наукової організації.
«Медаль Генрі Дрейпера»
Заснована 1886 р. на честь американського астронома-аматора Г. Дрейпера
(1837–1882) фондом вдови видатно-
го вченого. Нагороджує нею Націо-
нальна академія наук США за визна-
чні досягнення в астрофізиці.
Г. Дрейпер (1837–1882) – лікар за
фахом, член Національної АН США
від 1877 року – піонер використання
фотографії в астрономії. У власній об-
серваторії дослідник отримав якісні фотознімки поверхні Місяця та Сонця, спектрів
Сонця, Марса, Юпітера, яскравих зірок та комет.
По смерті Г. Дрейпера у Гарвардській обсерваторії створено фонд імені вче-
ного, складено фундаментальний каталог спектрів зірок, котрий теж увічнив
ім’я ентузіаста.
Премія Російського астрономічного товариства
РАТ (після 1934 – Всесоюзне астрономо-геодезичне товариство (ВАГО)) за-
сноване 1891 року. Одне з основних завдань – заохочення до активної дослід-
ницької діяльності астрономів-фахівців: окрім грошових премій та вручення
медалей РАТ, престижним було й обрання Почесним членом РАТ. Наприклад,
так були вшановані один із засновників РАТ астроном Ф. Бредихін та хімік
Д. Мендєлєєв.
Золота медаль Кетрін Брюс
Нагорода – одна з престижних щорічних відзнак для
астрономів та астрофізиків, заснована Тихоокеанським
астрономічним товариством 1898 року на честь відомої
американської благодійниці та покровительки астро-
номії Кетрін Вольф Брюс.
Директори трьох американських і трьох іноземних
обсерваторій на запит Товариства представляють від
одного до трьох кандидатів, «гідних одержати медаль
у наступному році». Правилами передбачено, що нагорода повинна бути
інтернаціональною за характером і може бути присуджена громадянинові
будь-якої країни незалежно від статі.
Золота медаль Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства стала однією
35
Наука і технології
з найповажніших відзнак у міжнародному середовищі вчених-астрономів.
У складі Американського астрономічного товариства 1911 року засновано
Товариство метеоритики і планетних наук.
Преміями цього товариства нагороджують знаних й молодих науковців та
дослідників, які відзначилися у вивченні метеорів та планет.
Пулітцерівська премія
з журналістики, літератури, музики і театру
Одна з найпрестижніших нагород у США. Оскільки лауре-
атами її можуть бути проголошені й представники інших
країн, має статус міжнародної.
Заснована 1917 року видавцем-магнатом Джозефом
Пулітцером (1847–1911, американець угорського похо-
дження). Вручають її щорічно в перший понеділок травня
в Колумбійському університеті (Нью-Йорк). Нині розмір
нагороди досяг 10 тисяч доларів США. Від 2006 претенденти на премію можуть
представляти на розгляд журі публікації з Інтернет-видань.
Коротка історія премії: 1904 року Д. Пулітцер пожертвував Колумбій-
ському університету два мільйони доларів з розрахунку, що три чверті засно-
вуваного фонду підуть на створення вищої Школи журналістики, а решта – на
заснування премії для видатних американських журналістів, письменників
та митців (4 премії журналістам, 4 – літераторам, 1 – освітянам). Меценат-
засновник визначив також нагороди за кращий роман, драму, дослідження з
історії США, книгу-біографію. Також Д. Пулітцер залишав наглядовій раді
фонду право переглядати кількість відзнак (2009 року було вручено премії у
понад 20 номінаціях, лише 14 з яких пов’язані з журналістикою).
Щорічно у конкурсі беруть участь понад 2 тисячі претендентів, а для робо-
ти у 20-ти незалежних журі запрошуються 90 фахівців, котрі обирають канди-
датів за трьома номінаціями у кожній категорії премій.
Премії Американського геофізичного союзу
Союз засновано 1919 року як комітет при Національній раді з досліджень На-
ціональної Академії наук США (1972 виділений в окрему орга нізацію, а 1986
став членом Американського інституту фізики). Місія його – сприяння науко-
вим дослідженням про Землю та Космос на благо Людства.
Майже 20 преміями АГС відзначаються науковці за досягнення у досліджен-
нях різних напрямків геофізики.
36
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Премія імені Г. Гоутона
Американського метеорологічного товариства
Нагорода вручається на знак визнання успіху в окремих досліджен нях у га-
лузі фізичної метеорології. Її удостоюються перспективні молоді вчені (до 40
років), котрі виявили видатні здібності (цю премію ще називають заохочен-
ням «ранньої кар’єри»).
АМТ разом з іншими некомерційними науковими товариствами входить
до складу Американського інституту фізики. Це міжнародне об’єднання по-
кликане сприяти розвитку фізики на користь людству через забезпечення ді-
яльності вчених, особливо реалізацію освітніх програм для молодих науковців
та студентів.
Герой Радянського Союзу. Герой Російської Федерації
Вищі державні нагороди колишнього СРСР та нинішньої Російської Феде-
рації, що ними відзначають особливі заслуги перед цими країнами (звання
Герой Радянського Союзу постановою ЦВК (Центрального виконавчого
комітету) СРСР встановлене 1934 року, знак відзнаки – медаль «Золота
Зірка» – заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР 1 серпня 1939
року).
Премія РАН (Російської академії наук) імені Ф. Бредихіна
Заснована 1946 року Президією АН СРСР як нагорода за видатні дослідження у
галузі астрономії.
Вона є, передовсім, вшановуванням досягненнь Ф. Бредихіна.
Відзначають нею вчених за окремі успішні наукові дослідження, відкрит-
тя, винаходи, а також за серію праць з єдиною тематикою.
Премія Американського
астрономічного товариства імені Н. Лейсі Пірса
Американське астрономічне товариство було засновано 1899 року як неко-
мерційну наукову організацію, що входить до складу Американського інсти-
туту фізики (заснований 1931 року) і об’єднує астрономів Північної Амери-
ки. Місія товариства – поліпшення й поширення наукового розуміння людством
Всесвіту.
Нині до складу ААТ також входять представники інших галузей науки й
ААТ набуло статусу Міжнародної організації.
37
Наука і технології
Премія ініційована на честь визначного американського астронома Нью-
тона Лейсі Пірса (1905–1950), і призначена для молодих науковців (до 36 ро-
ків), які досягли значних успіхів у спостережувальній астрономії.
Премія Калинги ЮНЕСКО
Вища нагорода, присуджувана ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з пи-
тань освіти, науки і культури) за досягнення в галузі популяризації науки («пере-
клад» спеціальних знань на мову широких кіл читачів, іншими словами – пе-
ретворення сухих наукових даних у зрозумілу більшості інформацію).
Премія Калинги була заснована 1951 року. Ініціював доброчинний акт ін-
дійський політик Б. Патнаїк (1916–1997) – соратник М. Ганді та Дж. Неру у бо-
ротьбі за незалежність Індії, власник Фонду Калинги з штату Орісса.
Калинга – давня держава, що існувала на території Індії, райське коро лівство,
населення якого жило заможно й щасливо. Сьогодні це штат Орісса, роз ташований
на березі Бенгальської затоки – курорт для відпочинку знаті Індії.
Б. Патнаїк був переконаний, що кожна людина повинна мати хоча б загальне
уявлення про науку та її катарсисну роль у житті людини, держави, людства.
Згідно зі статутом відзнаки, лауреат нагороди зобов’язаний бути ство-
рювачем способів поширення наукових знань (бути письменником, редак-
тором, лектором тощо) і глибоко усвідомлювати роль науки у суспільстві.
Премія «Атом для миру»
Заснована 1955 року завдяки гранту Фонду Форда в 1 мільйон доларів. Мета її – іні-
ціювати розвиток технологій із використанням ядерної енергії в мирних цілях.
Поштовхом до встановлення нагороди став заклик Президента США Д. Ейзен-
гауера з трибуни ООН використовувати атомну енергію на благо миру.
Премія Е.О. Лоуренса (США)
Заснована 1959 року на честь американського вченого – Нобелівського ла-
уреата з фізики 1939 року, активного учасника Манхеттенського (ядерного)
проекту США та програми створення американської системи національних
лабораторій Е.О. Лоуренса (1901–1958). До заснування нагороди був при-
четний Президент США Д. Ейзенгауер. Відзнаки удостоюються вчені та ін-
женери, котрі своїми дослідженнями сприяють зміцненню позицій Мініс-
терства енергетики США в його місії гарантувати національну, економічну
та енергетичну безпеку США.
38
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Державна премія СРСР. Ленінська премія СРСР
Державна премія вручалась у 1967–1991 роках («спадкоємиця» Сталінської
премії, що існувала у 1941–1954 роках. Була другою за значенням та розміром
грошовою винагородою (5 тисяч радянських карбованців) в СРСР після Ле-
нінської премії (вручалась у 1925–1935, 1957–1991 роках).
Державною премією відзначали «за наукові дослідження, якими зроблено
значний внесок у розвиток вітчизняної науки».
Ленінською премією (10 тисяч радянських карбованців) удостоєно ав торів
«особливо видатних наукових досліджень, що відкривали нові напрямки в науці
та техніці і перевищували світові досягнення у даній галузі знань».
Нагороди NASA (Національного управління
з аеронавтики і дослідження космічного простору) США
Державна інституція, що належить федеральному
уряду США. Створена в період президентства Д. Ей-
зенгауера 1958 року в рамках «космічної гонки», вини-
клої після запуску СРСР 1957 року першого штучного
супутника Землі. NASA постало замість Національ-
ного консультативного комітету з аеронавтики. Поле
діяльності NASA – Сонячна система.
У нагороджувальній системі агентства медалі
NASA посідають гідне місце. Відзнака існує в 16 номінаціях: від медалі, якою
нагороджують астронавтів за перший космічний політ, до медалі для справ-
жніх лідерів в інженерній чи технологічній галузі. Нагороди NASA в табелі
автори тетності випереджає лише космічна Медаль пошани Конгресу США.
Медаль NASA «За видатні наукові заслуги»
Заснована 1991 року для цивільних співробітників організації та військових пілотів.
Премія й медаль імені Карла Сагана
Для увічнення імені визначного вченого-астронома у 90-ті роки минулого сто-
ліття було засновано три престижні нагороди. Амери канським Астрономічним
Товариством та Планетним Товариством 1997 року встановлена Премія пам’яті
К. Сагана та медаль «За видатні заслуги в популяризації науки» (1998). Третя пре-
мія за відкриття суспільству значення ролі науки 1993 року ініційована Радою
президентів наукових товариств.
Наука і технології
Міжнародна премія Рене Декарта Європейського Союзу
Нагорода заснована ЄС у 2000 році для заохочення науковців, які працють в єв-
ропейській кооперації, вважається європейським аналогом Нобелівської премії.
Престижна відзнака покликана сприяти міжнародному співробітництву вчених
«старого світу», виявляти переваги спільної праці і важливість одержаних за-
гальних результатів.
Премія, названа на честь французького математика й філософа Рене Де-
карта, охоплює все сфери наукової діяльності, зокрема, охорону здоров’я, без-
пеку, енергетику, навколишнє середовище, соціальні науки.
Першими лауреатами нагороди стали науковці Бірмінгемського універси-
тету та університету Сассекса (Великобританія) та група науковців з Ейндхо-
вена (Нідерланди).
Від 2004 року в рамках премії Р. Декарта існувала нагорода за популяриза-
цію науки – 2007 її виділено як окрему премію.
40
НАгоРоджЕНі
БОБРОВНИКОВ Микола
29.04.1896, Старобільськ, Луганщина, Україна – 21.03.1988, Берклі, США
1940 року М. Бобровников удостоєний премії Міжнародного товариства ме-
теоритики і планетних наук за досягнення у вивченні астрономії та суміжних
з нею наук.
Астроном. Навчався у Гірничому інституті в Петрограді (1914–1916),
Володимирському військовому училищі (1916), Харківському університеті
(1918–1919), Карловому університеті (Прага, 1921–1924), аспірантурі Чикаг-
ського університету (1924–1927), постдокторантурі Каліфорнійського універ-
ситету (1928–1930). Визначальну роль у житті М. Бобровникова відіграв його
однокурсник у Харківському університеті О. Струве – син професора Людвіга
Струве (останній – внук засновника Пулковської обсерваторії В. Струве). Коли
1918 року Харків зайняли білогвардійці, друзі стали добровольцями однієї з диві-
зій денікінської армії: брали участь у боях з «червоними».
Весною 1920 після поразки «білих» тяжко поранений М. Бобровников був
евакуйований з Криму на Кіпр.
Ситуація в Європі та виниклому СРСР з панівною комуністичною ідеологі-
єю переконала М. Бобровникова, що на батьківщину йому не буде повернення.
Після навчання в Празькому університеті виїхав до США, де в Чикаг-
ському університеті став учнем відомого астрофізика, фахівця у галузі зірко-
вої спектроскопії Е. Фроста, тоді директора Йєркської обсерваторії. 1927 року
М. Бобровников став доктором наук. Але поглиблення знань з астрономії три-
вало: М. Бобровников стажувався на стипендію фонда Келлога в Йєркській
обсерваторії, потім став стипендіатом
Національного дослідницького фонду
з фізики у Каліфорнійському універ-
ситеті в Берклі.
У 1930 М. Бобровников розпочав
свою викладацьку діяльність: читав
лекції в університеті штату Огайо (від
1945 – професор). Одночасно викону-
вав обов’язки директора астрономічної
обсерваторії Перкінс, повноправним
директором якої працював пізніше
(1937–1951 рр.).
Основні наукові дослідження вче-
ного стосуються вивчення спектрів і
фотометрії комет. М. Бобровникову
поталанило працювати в Йєркській та
Лікській обсерваторіях, котрі мали най-Перкінська обсерваторія
41
Наука і технології
більші у світі телескопи-рефлектори. Дослідник здійснив порівняння оцінок
блиску комет та вивів відповідні формули для порівняння. Методикою М. Бо-
бровникова користуються більшість астрономів, і українські не виняток.
До заслуг вченого також належать результати дослідження процесів у кометі
Галлея під час її наближення до Землі 1910 року. Зокрема, М. Бобровников роз-
рахував швидкості розлітання компонентів комети, яка розпадалася, і отримав
дані, які майже не відрізняються від значень, одержаних сучасними методами.
1942 вчений опублікував підсумкову статтю «Фізична теорія комет у світлі
спектроскопічних даних», котра заклала основи фізичної теорії комет.
Іншою проблемою, якою займався М. Бобровников, була природа астеро-
їдів (малих планет). Він зробив відкриття, що астероїди, на відміну від комет,
світять відбитим світлом Сонця. 1966 вчений залишив викладацьку діяльність в
університеті Огайо і зайнявся питаннями історії астрономії. 1967 року він опу-
блікував статтю «Дотелескопічна топографія Місяця», у якій простежив погля-
ди давніх та середньовічних астрономів на природу супутника Землі. Це дослі-
дження було останнім у його житті.
На жаль, ім’я астронома М. Бобровникова та його наукові досягнення досі
маловідомі на батьківщині вченого (про це свідчить і те, що у нашому виданні
відсутній фотознімок вченого: не допоміг розшук фото й на сайтах обсервато-
рії Перкінс та Огайського університету тощо).
БРЕДИХІН Федір
26.11.1831, Миколаїв, Україна – 01.05.1904, Санкт-Петербург, Росія
1946 року на честь заслуг вченого Президія
Академії наук СРСР заснувала пре мію імені
Ф. Бредихіна за видатні досліджен ня у галузі
астрономії.
Астроном. Навчався у Московському уні-
верситеті (1855, доктор наук – 1865).
1867 – відряджений до Італії для ознайомлен-
ня з діяльністю Товариства італійських спектроско-
пістів (під час поїздки познайомився з відкривачем
«каналів» Марса астрономом Дж. Скіапареллі та
А. Секкі, котрий 1860 року одержав перший фо-
тознімок сонячної корони, а пізніше склав першу
наукову класифікацію зіркових спектрів).
Повернувшись на батьківщину, Ф. Бредихін одержав місце викладача в Київ-
ському університеті, але з різних причин виїхав до Москви.
У 1873–1876 – декан фізико-математичного факультету Московського
університету.
42
віТАЛіЙ АБЛіцОв
1873–1890 – директор університетської обсерваторії.
Від 1890 до 1895 – директор Пулковської обсерваторії (змінив на цій по-
саді В. Струве). Наукові інтереси вченого охоплюють основні напрями сучасної
йому астрономії. Центральне місце в них посідає вивчення Сонця (саме за учас-
ті вченого в Росії розпочалися систематичні спостереження хромо сфери Сон-
ця протуберанцспектроскопом, фотографування сонячних плям та факелів,
дослідження поверхонь Юпітера та Марса, спектрів комет і туманностей).
У Московському університеті Ф. Бредихін здійснив відомі дослідження
про комети та метеори.
1895 року вчений через незадовільний стан здоров’я був вимушений за-
лишити посаду директора Пулковської обсерваторії і переїхати до Санкт-
Петербурга. Вчений був дійсним членом Німецької академії дослідників
природи «Леопольдина» (від 1883), членом-кореспондентом Королівського
астрономіч ного товариства Великобританії, Ліверпульського астрономічного
товариства (1884), Товариства італійських спектроскопістів.
До історії науки Ф. Бредихін увійшов як один із засновників сучасної
астрофізики та московської астрофізичної школи. Також вчений 20.03.1891
року став одним із засновників і першим головою РАО (Російського астроно-
мічного товариства).
ГАМОВ Георгій
04.03.1904, Одеса, Україна – 20.08.1968, Боулдер, Колорадо, США
1956 року став лауреатом Премії Калинги
ЮНЕСКО.
Астрофізик, фізик. Освіту одержав у Ново-
російському (Одеському, перший курс в 1921) та
Петроградському (1926) університетах.
Г. Гамов належить до тих учених, котрі мають
яскравий талант, але не здатні зосередитися на ви-
значальному для себе об’єкті досліджень. Неви-
падково й біографія астронома повна різких пово-
ротів, вражаючих злетів, несподіванок і таємниць.
Світове визнання вчений одержав як автор
теорії Великого Вибуху – походження Всесвіту,
розрахунок генетичного коду, відкриття способів
передачі спадкової інформації. Як фізик він вивів
формулу, що започаткувала теоретичне обґрунтування альфа-розпаду атомного
ядра. Г. Гамов – автор теорії утворення хімічних елементів, згідно з якою вся
речовина первісно складалася з нейтронів.
У Петроградському університеті Г. Гамов слухав лекції професора О. Фрідма-
на – автора виведеної з теорії відносності теорії «нестаціонарного (розширеного)
43
Наука і технології
Всесвіту». Закінчивши за 3 роки університетський курс, Г. Гамов навчався в аспі-
рантурі, захопився теорією відносності А. Ейнштейна і квантовою механікою. 1928
року, одержавши стипендію Рокфеллера був на стажуванні у Геттингентському
університеті (Німеччина). В цьому провідному центрі розвитку квантової механі-
ки молодий фізик написав свою першу визначну працю про потенціальний бар’єр
атомних ядер (тунельний ефект). Дослідник не згодився з висновками Е. Резерфор-
да щодо розсіювання альфа-частин в урані. Виведена Г. Гамовим формула описувала
можливість хвиле-механічного проникнення. Це відкриття стало початком теоре-
тичного обґрунтування альфа-розпаду ядер і зробило автора світової знаменитістю.
Повертаючись із закордонного відрядження, вчений зустрівся у Копен-
гагені з Н. Бором, котрий добився надання Г. Гамову Карлсберзької стипендії
Королівської академії наук Данії. Вчений побував у Великобританії, де в Ка-
вендишській лабораторії Кембриджського університету познамився з Е. Ре-
зерфордом. В Данії Г. Гамов підготував доповідь для виступу на І Міжнародно-
му науковому конгресі з атомного ядра у Римі, куди його запросили, зокрема,
М. Кюрі, Е. Фермі, В. Паулі. Але повернувшись у СРСР, вчений не одержав
дозволу на поїздку до Риму (його доповідь була зачитана на високому науко-
вому зібранні й включена до збірника матеріалів конгресу).
Весною 1932 року Г. Гамов за пропозицією В. Вернадського був обраний
членом-кореспондентом Академії Наук СРСР (став наймолодшим в історії
академії член-кореспондентом).
Молоді вчені Л. Ландау та Г. Гамов домагалися створення в Радян ському
Союзі нового інституту теоретичної фізики під їхнім керівництвом, але ці про-
позиції залишалися без уваги радянських вчених-академіків.
Л. Ландау переїхав до Харкова, де одержав сприятливі умови для дослід-
ницької праці. А Г. Гамов вирішив разом з дружиною залишити батьківщину.
Відпочиваючи у Криму, Гамови вирушили на вутлому човні до турецьких бе-
регів, але бурхливе море повернуло «втікачів» додому. Також була спроба пере-
йти фінський кордон на лижах…
1934 року, перебуваючи разом з дружиною у відрядженні у Бельгії, Г. Гамов
відмовився повертатися в СРСР. Реакція Академії Наук була рішучою – його ви-
креслили з списку членів-кореспондентів (відновлений посмертно, 1990 року).
П. Капиці (лауреатові Нобелівської премії з фізики 1978 року) заборонили за-
кордонні відрядження. Але приклад Г. Гамова використали інші вчені, котрі ста-
ли «неповерненцями». Образно кажучи, Г. Гамов відкрив вікно у Європу та світ
для тих радянських інтелектуалів, котрі не згоджувалися з політикою СРСР.
До 1956 року вчений був професором Університету імені Вашинг тона (Ва-
шингтон). Пізніше працював в університеті штату Колорадо.
Г. Гамов брав участь у реалізації Манхеттенського атомного проекту. Одні
дані свідчать, що він був у проекті від початку його здійснення, інші – що лише
консультував колег. Деякі дослідники взагалі заперечують цей факт, бо, мов-
ляв, виходцеві з СРСР американці не довіряли. Але Г. Гамов разом Е. Теллером
вважається одним з «батьків» американської водневої бомби. До речі, Е. Тел-
44
віТАЛіЙ АБЛіцОв
лер (емігрант з Угорщини) схвалював неповернення Г. Гамова до Радянського
союзу, бо на власні очі бачив криваві події, що супроводжували ініційований
червоним Кремлем комуністичний заколот в Угорщині 1919 р.
Г. Гамов заклав основи американської астрофізики та космології. У 1937–
1940 роках він вибудував першу послідовну теорію еволюції зірок з термо-
ядерним джерелом енергії. У 1946–1948 роках – розробив теорію утворення
хімічних елементів шляхом послідовного нейтронного захоплення та модель
«гарячого Всесвіту» (теорію Великого Вибуху). Наукові передбачення Г. Гамо-
ва були підтверджені експериментами американських дослідників А. Пензіаса
та Р. Вільсона – Нобелівських лауреатів 1978 року.
Взагалі питання «наближення» Г. Гамова до премії Нобеля активно об-
говорювалось його друзями й опонентами. Адже й інші Нобелівські лауреати
Р. Холлі, Х. Корана та М. Ніренберг одержали престижну нагороду 1968 р. з
«підказки» Г. Гамова, котрий першим розшифрував генетичний код.
Г. Гамов залишив по собі цікаві спогади «Моя світова лінія: неофіційна
біографія» (1970), зміст яких переконує, зокрема, у тому, що одеського інте-
лектуала земна слава мало цікавила. За досягнення в пропаганді науки (Г. Га-
мов – автор, зокрема, науково-популярних книг «Містер Томпкінс в Країні
Чудес» (1939), трилогії «Народження і смерть Сонця» (1940), «Біографія Зем-
лі» (1941), «Один, два, три…безкінечність» (1947), «Створення Всесвіту» (1952)
вчений 1956 року удостоєний премії Калинги ЮНЕСКО.
ЖАРДЕЦЬКИЙ Венчеслав
16.04.1896, Одеса, Україна – 21.10.1962, Елкінс, Західна Віргінія, США
1959 року відзначений премією Американсько-
го геофізичного союзу за участь у проекті На-
ціональної науково-дослідної ради та Амери-
канської академії наук, покликаному розвивати
міжнародну співпрацю у галузі геологічних наук.
Астроном, геофізик. Навчався в Одеському (тоді –
Новоросійському) університеті (1917).
Події 1917 року та громадянська війна в Ро-
сії змусили вченого залишити батьківщину.
У Белградському університеті (Югославія)
В. Жардецький працював під керівництвом відо-
мого астронома та геофізика М. Міланковича.
1929 під керівництвом професора О. Бі-
лимовича (знайомого В. Жар децького по Одеському університету) захистив
дисертацію (доктор філософії).
1945 – в Австрії (професор Грецького університету). 1946–1947 – директор
Інституту фізики та астрономії, а в 1947–1949 – викладав у Вищій технічній
45
Наука і технології
школі Граца. В США від 1949 року. Працював у Ламонтській геологічній обсер-
ваторії Колумбійського університету, займався викладацькою діяльністю.
Однією з проблем, які постійно знаходилися в центрі наукових інтересів
В. Жардецького, була гіпотеза про тектонічне переміщення мате риків планети
Земля. Незадовго до смерті 1962 р. вчений опублікував дослідження «Періо-
дичні полярні рухи та деформація земної кори».
Серед інших праць – монографія «Теорія фігур небесних тіл» (Нью-Йорк, 1958),
у котрій В. Жардецький узагальнив свої дослідження у галузі небесної механіки.
Вчений був обраний до багатьох наукових товариств, у тому числі до Амери-
канського математичного. Також він був членом Американського геодезичного
союзу. Визнанням його заслуг стало обрання до Нью-Йоркської Академії наук.
КАЗИМИРЧАК-ПОЛОНСЬКА Олена
21.11.1902, Селець Волинської губернії, Україна – 30.08.1992,
Санкт-Петербург, Росія
1969 року стала лауреатом Премії імені Ф. Бре-
дихіна АН СРСР «за серію праць в період 1961–
1968 років, присвячену побудові чисельних те-
орій рухів короткоперіодичних комет, проблемі
еволюції їхніх орбіт та дослідженню проходжен-
ня комет». Астроном. Навчалася у Львівському
університеті (1928).
Наукові зацікавлення вченої зосереджували-
ся на вивченні руху малих тіл Сонячної системи,
зокрема, еволюції кометних орбіт (опублікувала
історію досліджень руху комет та їхнього збли-
ження з Юпітером за 200 років, поставила нові
завдання з вивчення руху небесних тіл із засто-
суванням електронно-обчислювальних машин, досліджувала еволюцію орбіт
близько 40 короткоперіодичних комет від 1660 до 2060 років.
1932–1934 – асистент Астрономічної обсерваторії Варшавського універ-
ситету (1934 – доктор наук).
1940–1941 – науковий співробітник Астрономічного інституту при Львів-
ському університеті.
Від 1945 жила в СРСР (викладала у Херсонському та Одеському педаго-
гічних інститутах).
1952 – репресована за «шпигунську діяльність» й перебувала в сталінських
таборах Міністерства державної безпеки СРСР.
1953 – звільнена із ув’язнення через відсутність доказів інкримінованих
злочинів.
46
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Від 1956 жила в Ленінграді, де працювала в Інституті теоретичної астро-
номії АН СРСР.
1968 захистила докторську дисертацію.
1987 прийняла чернечий постриг з іменем Олена. В останні роки життя
тяжко хворіла (втратила зір).
P.S. Крім О. Казимирчак-Полонської премії Ф. Бредихіна також удостоєні
астрономи: Б. Воронцов-Вельяминов (1.02.1904, Катеринослав (нині Дніпро-
петровськ) – 27.01.1994), М. Самусь (народився 8 грудня 1949 року в Києві, пра-
цює в РФ), В. Слиш (19.11.1935, Харків – 22.09.2008, Москва, РФ).
МІЩЕНКО Михайло
Народився 10 серпня 1959 року в Сімферополі (Україна)
1999 удостоєний премії імені Г. Гоутона
Американського метеорологічного товариства,
2008 році – медалі NASA. Астрофізик. Навчав-
ся у Московському фізико-технічному інститу-
ті (факультет загальної та прикладної фізики,
1984), аспірантурі Головної астрономічної об-
серваторії (ГАО) НАН України (доктор фізико-
математичних наук, 2008).
Від 1987 до 1992 працював науковим спів-
робітником ГАО НАН України.
Нині – головний науковий співробітник
Годдардівського інституту космічних дослі-
джень NАSА. У 1997–2006 – керівник спільно-
го проекта NASA і світової програми кліматичних досліджень ООН під назвою
Global Aerosol Climatology Project. Від 2003 – головний науковий керівник
космічного проекту NASA Glory.
Основні наукові праці М. Міщенка присвячені теорії електромагніт ного
розсіяння частинками й групами частинок та її застосування у планетній
астрофізиці й дистанційному зондуванні. У період роботи в ГАО вчений отри-
мав кілька фундаментальних теоретичних результатів.
Вчений – автор піонерських робіт з розробки строгої теорії багаторазового
розсіяння електромагнітних хвиль. Ним створений новий розділ статистичної
оптики, в рамках якого багаторазове розсіяння світла у випадкових дисперс-
них середовищах вивчається на основі прямих числово-точних розв’язувань
рівнянь Максвелла.
М. Міщенко – автор кількох авторських та колективних монографій, го-
ловний редактор журналу «Journal of Quantitative Spectroscopy and Radioative
Transfer» (Elsevier), член редколегій кількох наукових журналів, учасник бага-
тьох престижних наукових конференцій та член кількох наукових товариств.
47
Наука і технології
Він обраний дійсним членом Вільної академії наук і мистецтв України (Нью-
Йорк), Почесним членом Американського геофізичного союзу, Інституту
фізики (Великобританії). Науковець – дійсний член і член Управи Вільної
академії наук і мистецтв України у США, Почесний член Амери канського
геофізичного союзу, Оптичного товариства Америки, інституту фізики (Ве-
ликобританія), Американського метеорологічного товариства.
Свідченням визнання наукової діяльності астронома є також його вітчиз-
няні відзнаки та нагороди, зокрема, премія імені академіка М. Барабашова
НАН України (1993).
САГАН Карл
09.11.1934, Нью-Йорк – 20.12.1996, Сіетл, США
1991 року вчений був удостоєний медалі NASA
«За видатні наукові заслуги» за популяризацію
досліджень у галузі астрономії та досліджень
Всесвіту.
1978 – нагороджений Пулітцерівською
премією (США) за книгу «Дракони Едему».
Астроном, популяризатор науки. Навчався в
Чикагському університеті, доктор астрономії та
астрофізики (1960).
К. Саган – нащадок західноукраїнських
емігрантів до Америки (батько вченого Самуїл
Саган народився в Україні: містечку Сасові по-
близу Золочіва на Тернопільщині).
По закінченню університетських студій молодий вчений працював в уні-
верситеті штату Індіана. Потім в Йєркській обсерваторії Чикагського універ-
ситету, Каліфорнійському університеті в Берклі і Стенфордському універси теті.
В 1962–1968 – викладав астрономію в Гарвардському університеті та пра цював
у Смітсонівській астрофізичній обсерваторії . З 1968 року і до останніх років
життя К. Саган був професором астрономії і космічних досліджень Корнель-
ского університету, а також директором лабораторії по вивченню планет.
К. Саган – один з найвідоміших вчених світу, засновник Планетного товариства
(1979), яке об’єднує землян зацікавлених Космосом і майбутнім планети Земля. Зо-
крема, К. Саган та його колеги опублікували наукове дослідження-попередження
Людству про наслідки ядерної війни на Землі (спровокований прихід «ядерної
зими»). Вчений – автор «парникової моделі» атмосфери Венери, учасник про-
грам вивчення Венери («Марінер-2», 1962), Марса («Марінер-9», 1971, «Вікінг-1» і
«Вікінг-2», 1976), Юпітера, Сатурна («Вояжер-1», «Вояжер-2», 1977–1981).
Також К. Саган – автор популярних у світі книг і телесеріалів, присвячених
позаземним цивілізаціям. Але визначальною ідеєю діяльності вченого було ви-
48
віТАЛіЙ АБЛіцОв
вчення проблеми виникнення життя на Землі і можливості пошуків позаземного
розуму у Всесвіті. К. Саган неодноразово наголошував, що надихнув його, так би
мовити, поставив на цю стежку астрофізик українського походження (народже-
ний у Глухові, Сумщина) Йосип Шкловський (1916–1985). Його книга «Всесвіт,
життя, розум» (1962) стала настільною для молодого американського вченого. Він
1966 року переклав її і, видавши, дав назву « Розумне життя у Космосі».
Проте у К. Сагана були й опоненти, котрі вважали, що захоплення попу-
ляризаторством у значній мірі компрометує його як дослідника. Але вчений не
зважав на подібні висновки, не ховався за псевдонімами й видав понад 20 книг
та понад 600 статей. Ще більш цікавою й оригінальною діяльністю вченого було
творення ним послань, адресованих позаземним цивілізаціям. Наприклад, на
борту космічних апаратів «Вояжер-1» та «Вояжер-2» разом з колегами К. Саган
розмістив короткі енциклопедії Землі: відеодиски з рисунками, фотознімками,
музикою, людською мовою, звуками живої і неживої природи.
Логічно, що саме К. Саган став у США родоначальником нового виду лі-
тератури: науково-просвітницької, метою якої є ініціація суспільно-масового
захоплення астрономією.
1980 року книга К. Сагана «Космос» стала найтиражнішою за всі часи ви-
дання англійськомовної науково-популярної літератури. Новинка 70 тижнів
очолювала список бестселерів, що їх публікує «Нью-Йорк Таймс». Було знято
однойменний науково-популярний фільм з автором у ролі ведучого. Серіал був
визнаний найпопулярнішим за всю історію державного телебачення: його ди-
вилися 500 мільйонів глядачів у 60 країнах світу. В СРСР знімальну групу К. Са-
гана не впустили (вчений хотів побувати, зокрема, на місці падіння Тунгуського
метеорита). Радянські глядачі не побачили й 13-серійний телепроект, визнаний
новою сторінкою в популяризації астрономії та космічних досліджень.
Бестелером стало й видання науковця «Світ, повний демонів: наука як
свічка у темряві» (1996). Ідея книги архіактуальна: необмежена свобода під-
приємництва за відсутності суспільного контролю та загальної культури за-
грожує викликати регрес в інтелектуальному розвитку Людства.
Хоча К. Саган прожив своє життя на березі Космічного океану (і реаль-
ного, й віртуального), він активно цікавився подіями, що відбувалися на бать-
ківщині його предків. Він добре знав історію СРСР, вважав, що зо бов’язаний
зробити й свій внесок у рух опору тоталітаризму. Подібні погляди формували-
ся також під впливом спогадів його родичів – емігрантів з України.
Між іншим, одна з книг К. Сагана називається «Тіні забутих предків»
(1992) – гадаємо, що збіг з назвою повісті Михайла Коцюбинського тут явно
не випадковий.
Можна лише пожалкувати, що книги К. Сагана, заборонені в СРСР, ста-
ли доступними українським читачам лише після відродження незалежності
України. Але, як кажуть, кращі пізно, ніж ніколи...
Науковець К. Саган, очевидно, може змагатися з колегами за кількістю пре-
стижних нагород та відзнак – їх він зібрав за життя близько трьох десятків.
49
Наука і технології
СТОЙКО-РАДИЛЕНКО Микола
02.05.1894, Одеса, Україна – 14.09.1976, Париж, Франція
Вчений удостоєний премій Паризької Академії
наук: 1930 – імені Лаланда, 1932 і 1947 – імені
Дамуазо. 1951 року став кавалером ордена По-
чесного Легіону Франції. 1969 – відзначений
премією П.С.Ж. Жан сена Французького астро-
номічного товариства. Астроном. Навчався у
Новоросійському університеті (1915).
З іменем М. Стойко-Радиленка пов’язане
становлення й розвиток міжнародної служби
часу, заснованої 1913 року при Паризькій об-
серваторії (контроль за точністю світового часу
вівся з допомогою маятникового годинника.
Одеський астроном понад 20 років був так званим хранителем земного часу).
Після університетського курсу майбутній вчений служив у війську
(1916–1918), навчався в артилерійському училищі, але на фронт офіцер
М. Стойко-Радиленко не потрапив – більшовики уклали з Німеччиною се-
паратний мир.
Навчання в аспірантурі завершив захистом (1920) магістерської дисертації.
Взагалі треба зауважити, що становлення та утвердження М. Стойко-
Радиленко як вченого відбувалося за постійної підтримки його вчителем – ви-
датним вітчизняним астрономом Олександром Орловим (1880–1954), котрий
дав путівку у науку вченим зі світовим іменем: Г. Гамову та В. Глушку, «поету
зіркового неба» В. Цесевичу, відомому вченому Є. Федорову та нинішньому
очільнику Головної обсерваторії НАН України Я. Яцківу.
Того ж таки 1920 року вчений одержав відрядження за кордон «для удоско-
налення знань» й більше не повертався до Одеси. Після короткочасної педаго-
гічної діяльності на історичній батьківщині – Болгарії, М. Стойко-Радиленко
виїздить до Парижа, де починає працювати у Міжнародному бюро часу та Па-
ризькій обсерваторії.
1931 року захищає в Сорбонні докторську дисертацію.
Від 1939 до 1945 – керував дослідженнями у Національному фонді наук
(згодом – Національний центр наукових досліджень) і очолював МБЧ.
Під час окупації Франції нацистами не припиняв виконання своїх
обов’язків у МБЧ – маятниковий годинник перенесли у схованку на глибину
28 метрів (це були знамениті паризькі катакомби, що розташо вувалися й під
Паризькою обсерваторією. Вчений і жив у цьому укритті).
М. Стойко-Радиленко був обраний до Варшавської академії наук, був членом-
кореспондентом Бюро довгот, відзначений багатьма нагородами та преміями.
Вчений багато зробив для вдосконалення міжнародної служби часу, уточ-
нивши методи обчислення всесвітнього часу на основі астрономічних спосте-
50
віТАЛіЙ АБЛіцОв
режень різних обсерваторій. Він відкрив сезонні нерівномірності обертання
Землі, спричинені багатьма геофізичними, та метеорологічними фактора-
ми. На початку 1960-х років метод обчислення світового часу, розроблений
М. Стойко-Радиленком, дозволив створити шкалу квазірівномірного часу, що
використовувалась у науці та техніці до створення рівномірної та високо ста-
більної атомної шкали часу.
СТРАТОНОВ Всеволод
17.04.1869, Одеса, Україна – 06.07.1939, Прага, Чехія
1910 та 1919 років – премія Російського астроно-
мічного товариства за дослідження з астрономії,
зокрема, книги «Сонце» і «Зірки».
Астрофізик. Навчався в Новоросійському
університеті (1891). Його вважали одним з най-
талановитіших астрофізиків кінця ХІХ – почат-
ку ХХ століть.
Завершуючи університетське навчання
В. Стратонов одержав золоту медаль за диплом-
ну роботу «Пасажний інструмент та визначення
географічних координат».
1891–1892 – працював астрономом в Одеській
обсерваторії. Потім перейшов до Пулковської.
Від 1895 до 1905 року вчений був співробітником Ташкентської обсерваторії.
Цей період був найрезультативнішим у його науковій діяльності: з допо-
могою сконструйованих астрографів В. Стратонов зробив понад 400 знімків
зіркового неба та небесних світил, у тому числі майже 200 фотознімків кульо-
вих і розсіяних зіркових скупчень, 85 знімків малої планети Ерос, Чумацько-
го шляху, світлих і темних туманностей. Молодий вчений відкрив зменшення
числа зірок у Чумацькому шляхові з розподіленням їх по довготах. Вивчення
швидкості обертання Сонця на різних широтах допомогло зробити відкрит-
тя, що немає єдиного закону обертання Сонця – кожний широтний пояс має
свою швидкість обертання.
Крах Російської імперії й становлення СРСР (01.09 – 25.10.1917 – Росій-
ська республіка, від 25.10.1917 – РСФСР (Російська Радянська Федеративна
Соціалістична Республіка), 30.12.1922 – 25.12.1991 – СРСР) співпали з хворо-
бою вченого (часткова втрата зору) й В. Стратонов був вимушений залишити
працю астронома-спостерігача.
За свій кошт за результатами власних досліджень В. Стратонов видав кіль-
ка книг. Особливої уваги прихильників астрономічної науки заслужив добре
проілюстрований том «Сонце» – художнє оформлення виконувалось у Відні,
а друкували книгу в Тіфлісі (сьогодні Тбілісі).
51
Наука і технології
У період революційних подій та громадянської війни в Росії В. Стратонов
займався педагогічною діяльністю – очолив фізико-матема тичний факультет
Московського університету, консультував Наркомпрос (Народний комісаріат
освіти) у питаннях видання наукової літератури. Восени вчений брав участь у
підготовці до відкриття Туркестанського університету.
На початку 1920 р. виступив з ініціативою створити на півдні європей-
ської частини Російської Федерації нову астрофізичну обсерваторію, забез-
печивши її сучасним обладнанням та приладами. Московський уряд підтри-
мав пропозицію, але у В. Стратонова знайшлися й опоненти, котрі як могли
протидіяли реалізації проекту.
1921 року вчений став одним із засновників Російського астрофізичного
інституту (РАФІ) та його директором.
У цьому ж році В. Стратонов взяв участь в організації протестів викладачів
Московського університету проти втручання більшовицької влади у його ді-
яльність. Наступного року він був арештований і висланий з Росії.
Ці події відомі як більшовицька каральна акція «Філософський пароплав»
(В. Лєнін і Ф. Дзержинський ініціювали прийняття ВЦИКом (Всеросійським
центральним виконавчим комітетом – радянським урядом) декрету «Про адмі-
ністративне висилання», згідно з яким в Москві, Петрограді, в Україні, Казані
були складені списки «неблагонадійних» інтелектуалів, котрих лідери більшови-
ків визначили як безкомпромісних «ворогів» їхньої влади. Серед інших у списку
були філософи М. Бердяєв і М. Ільїн, М. Лоський і Л. Карсавін, майбутній ви-
нахідник телебачення В. Зворикін, соціолог П. Сорокін, прозаїк Є. Замятін…
Потрапив до «висильного» списку й астроном В. Стратонов (між іншим,
був висланий також Б. Харитон – батько майбутнього головного розробника
радянської водневої зброї Ю. Харитона).
В Європі В. Стратонов спочатку жив у Берліні – сприяв організації Росій-
ського наукового інституту, де б могли продовжити свою освіту діти російських
емігрантів, а науковці та педагоги – займатися науковими дослідженнями.
1923 переїхав до Праги: читав науково-популярні лекції з астрономії в міс-
тах Чехії, а також в Литві, Латвії та Естонії. Після прийняття громадянства вче-
ний викладав астрономію у Вищому технічному училищі Праги. В ці ж роки
В. Стратонов видав (у перекладі чеською) збірник «Астрономія», який 1929
року був перекладений німецькою мовою. Останні роки свого життя вчений
присвятив обробці своїх спостережень малої планети Ерос, які він виконав ще
в Ташкенті в 1900–1901 роках.
52
віТАЛіЙ АБЛіцОв
СТРУВЕ Отто
12.08.1897, Харків, Україна – 06.04.1963, Берклі, Каліфорнія, США
1944 астроном був удостоєний «Золотої меда-
лі Королівського Астрономічного Товариства»
(Великобританія). 1948 року відзначений Між-
народною Золотою медаллю Кетрін Брюс. У
1949 – одержав «Медаль Генрі Дрейпера» (США).
1954 – премію імені П.Ж.С. Жансена Французь-
кого астрономічного товариства. 1955 – медаль
П.С.Ж. Жансена Паризької Академії Наук.
Астроном, історик астрономії, педагог. По-
сідав чільне місце у світовій астрономічній науці
(досить сказати, що немає престижної наукової
відзнаки, що нею не відзначено О. Струве).
Навчався у Харківському університеті (1916,
1918–1919), Петроград ському Михайлівському
артилерійському училищі (1917). 1923 року захистив докторську дисертацію в
Чикагському університеті.
Майбутній астроном походив з «астрономічної» родини :його батько
Людвіг Струве був професором Харківського університету і директором міс-
цевої астрономічної обсерваторії. Родоначальник династії Вільгельм-Фрідріх
Струве (прадід Отто Струве) заснував першу в Російській імперії Пулков-
ську обсерваторію в Санкт-Петербурзі. Незадов го до смерті В. Ф. Струве
передав пост директора Пулкова одному з своїх синів – Отто Вільгельму.
Вся родина Струве займалась астрономічними дослідженнями. Карл Герман
Струве очолював Кенінгсбергську обсерваторію, а пізніше керував Берлін-
Бабельсбергською.
Батько Отто Струве – молодший з братів – Густав Вільгельм Людвіг Стру-
ве, після навчання у Європі поселився в Україні.
З початком І світової війни О. Струве вимушений був залишити навчання
в університеті й стати курсантом військового училища. У званні прапорщика
він воював на турецькому фронті. Під час громадянської війни в Росії повер-
нувся до Харкова й завершив університетський курс (з відзнакою).
Влітку 1919 поручик О. Струве був мобілізований у Добровольчу армію
(служив у елітній Дроздовській артилерійській бригаді). У боях з більшови-
ками був тяжко поранений, евакуювався до Криму (тут він пережив тяжке
горе – смерть брата, сестри та батька), а звідти у Європу. В Берліні роди-
чі допомогли О. Струве емігрувати до Америки, де за підтримки відомого
астронома Е. Фроста він став співробітником Йєркської обсерваторії Чикаг-
ського університету (обсерваторія одержала назву від імені мультимільйоне-
ра Ч. Йєркса, котрий фінансував її створення. До речі, він же був прототи-
пом головного героя трилогії Т. Драйзера «Фінансист», «Титан», «Стоїк»).
53
Наука і технології
Успіх О. Струве, якого він досяг в США, пояснюється насамперед його
відданістю науці. 1923 вчений стає доктором філософії Чикагського універси-
тету, а пізніше – директором Йєркської обсерваторії. 1939 – очолив обсерва-
торію Мак-Дональд на високогір’ї в Техасі.
У 1950 О. Струве переїздить до Берклі, де стає завідуючим кафедри астроно-
мії Каліфорнійського університету і керівником Лейшнерівської обсерваторії.
1959 – очолює Національну радіоастрономічну обсерваторію США в Грін Бенк.
О. Струве був не лише талановитим вченим, але й масштабним організа-
тором науки. За його ініціативою був споруджений найбільший на ті часи в
США 42-метровий радіотелескоп. Астрономічна школа О. Струве вийшла на
перші у світі позиції.
Колосальне навантаження, напружене наукове життя підірвали здоров’я
видатного астронома.
Посідаючи провідне місце в Національній академії наук США, в Астро-
номічному та філософському товариствах, О. Струве був обраний членом Ко-
ролівських астрономічних товариств Великобританії, Канади, Нової Зеландії.
Був членом Академій наук Бельгії, Данії, Норвегії, Франції, Швеції.
О. Струве – лауреат численних премій та престижних відзнак. Зауважимо,
що названа вище британська нагорода «Золота медаль Королівського Астроно-
мічного Товариства» була вручена не лише йому, але й іншим представникам
його родини, котрі вивчали астрономію: 1826 року Медаль одержав засновник
династії Вільгельм Струве, 1850 – його син Отто (Вільгельмович), 1903 – внук
Герман Струве і 1944 – правнук Отто (Людвигович) Струве.
Наукові заповіти вченого викладені у його підсумковій книжці життя
«Астрономія ХХ століття» (1962).
P.S. На жаль, ім’я О. Струве маловідоме в українському суспільстві (доне-
давна у наукових працях Харківського університету його називали «зрадником
рідної землі та прислужником американських імперіалістів»). Однак батько
вченого Л. Струве 25 років керував обсерваторією Харківського університету
й доклав багато зусиль до справи розвитку університету; О. Струве навчався та
викладав у ньому. Під час І світової та громадянської війни О. Струве добро-
вільно воював за свою батьківщину. Очолюючи світові астрономічні інститу-
ції, О. Струве як міг сприяв розвитку спілкування й співробітництва між аме-
риканськими й радянськими науковцями.
54
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ТУРКЕВИЧ Ентоні
23.07.1916, Нью-Йорк, США – 07.08.2002, Лексінгтон, Вірджинія, США
1962 року радіофізик одержав Премію Е.О. Ло-
уренса (США). 1969 – Премію «Атом для миру»
Фонду Форда (США).
Навчався у Дортмундському та Прінстон-
ському університетах (доктор фізики, 1940). Від
1967 – член Національної академії наук США.
До 1941 року вчений працював як хімік-
дослідник у Чикагському університеті.
У роки ІІ світової війни вчений був учасником
«Манхеттенського проекту» (став свідком випро-
бування першої атомної бомби, потім працював
разом з Е. Теллером над створенням водневої бом-
би – саме Е. Туркевичу належать розрахунки, що
підтвердили теоретичну можливість створення нової зброї масового знищення).
По війні працював у Чикагському університеті, був провідним науковим спів-
робітником Інституту ядерних досліджень імені Е. Фермі (1945–1986).
Серед колег Е. Туркевич був відомий своїми геніальними науковими перед-
баченнями щодо хімічного складу Всесвіту (метеоритів, поверхні Місяця, планет).
Так, ще до відвідання Місяця астронавтами США Армстронгом та Олдрином раді-
офізик дав відповідь на питання «З чого зроблений цей супутник Землі». Раніше,
до здійснення космічних місій американських астронавтів, на Місяць запускалися
супутники, на яких були встановлені сконструйовані Е. Туркевичем спектрометри.
Розроблена вченим технологія дозволила одержати підстави для висновку: по-
верхня Місяця складається з вулканічних базальтових каменів, що мають високу
концентрацію титану. Астронавти з «Аполлона-11», які доставили на Землю зразки
місячних порід, повністю підтвердили відкриття Е. Туркевича. Після Місяця раді-
офізик почав досліджувати поверхню Марса, куди теж мандрували рентгенівські
спектрометри Е. Туркевича. Відхід на 86-му році життя науковця в інший світ зупи-
нив його дослідження Космосу. Результати наукових досягнень Е. Туркевича зна-
йшли використання і в земних умовах, розробці сучасних технологій.
Крім вище названих відзнак та вшанувань Е. Туркевич був удостоєний пре-
стижних нагород Нью-Йоркської академії наук, обраний членом Американ-
ської академії мистецтв і наук та Американського фізичного товариства.
P.S. Е. Туркевич – син глави Російської Православної Церкви в Америці
Леонтія Туркевича, котрий 1876 року народився в Кременці на Волині (тепер
Тернопільської області) і закінчив у 1896–1900 Київську духовну академію.
1947 року Л. Туркевич (епископ Чикагський) за опір возз’єднанню з Москов-
ською Патріархією був усунутий синодом Російської Православної Церкви і
підданий суду єпископів. 1950 року обраний главою Православної Церкви в
Америці й введений у сан митрополита Всієї Америки й Канади.
55
Наука і технології
ФІЛІППЕНКО Олексій
Народився 25.07.1958, Окленд, Каліфорнія, США
1992 нагороджений премією Ньютона Лейсі Пірса
Американ ського астрономічного товариства за ви-
датні досягнення у астроно мічних дослідженнях.
2004 року за популяризацію науки, зокрема
астрономії та дослід жень Всесвіту, вченому вру-
чено Премію й медаль імені Карла Сагана.
Астрофізик. Навчався у Каліфорнійському уні-
верситеті – бакалавр, фізика (1979). Докторську
дисертацію з астрономії захистив у Каліфорній-
ському технологічному інституті (1984).
Наукові інтереси вченого сконцентрова-
ні навколо досліджень понадно вих, активних
галактик в оптичному, ультрафіолетовому та
ближньому інфрачервоному діапазоні.
О. Філіппенко входив до складу учасників проекту Супернова космологія,
котрі вивчали позагалактичні явища Всесвіту.
Вчений (професор астрономії Каліфорнійського університету (Берклі)
співпрацює з Лікською обсерваторією, де застосовуються повністю роботи-
зований телескоп «Хаббл» – автоматична обсерваторія на орбіті навколо Землі –
найефективніша на сьогодні пошукова система для відносно близьких понад-
нових галактик.
О. Філіппенко – найбільш цитований дослідник у галузі космічної науки
в період від 1996 по 2006 роки. Він активно пропагує досягнення науки, у та-
кий спосіб продовжуючи справу К. Сагана з популяризації астрономічних до-
сліджень. 2006 року вчений був удостоєний престижного в США звання «Про-
фесор року» (заснований Фондом Карнегі).
О. Філіппенко – син емігрантів з України (дані за «American people of
Ukrainian descent» – «Американці українського походження»).
56
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ШКЛОВСЬКИЙ Йосип
01.07.1916, Глухів, Сумщина – 03.03.1985, Москва, РФ
1960 – відзначений Ленінською премією за
створення концепції штучної планети. 1972 року
удостоєний Золотої медалі Кетрін Брюс на знак
визнання міжнародним середовищем вчених-
астрономів його наукових заслуг.
Астрофізик. Навчався у Далекосхідному (1935)
та Московському (1938) університетах, аспіран-
турі Державного астрономічного Інституту імені
П. Штернберга (докторська дисертація 1949).
До історії світової науки вчений увійшов
як автор книги «Всесвіт, життя, розум» (1962).
Й. Шкловський роздумував над проблемою
можли вості існування життя у позаземному зір-
ковому просторі. Використовуючи накопичені наукою знання (фізика, біологія,
астрономія...), дослідник спробував дати відповіді на питання, які його захоплю-
вали: «Чому саме на Землі виникло життя?», «Якщо в Космосі багато високоор-
ганізованих цивілізацій, чому неможливо встановити з ними контакти?» «Може
період існування розумних цивілізацій за мірками Всесвіту такий короткий, що
ми не зустрічаємося у часі з собі подібними?» тощо. Висновки вченого були нега-
тивними: «Швидше всього ми самотні у Всесвіті чи врешті-решт у нашій системі
галактик. І що більш можливо: сам розум є тупиковою гілкою еволюції життя і всі
ми вимремо, як зниклі тисячі тупикових видів на Землі». Але дослідник додавав,
що буде перший радіти, якщо хтось доведе, що він помиляється.
Скептицизм академіка Й. Шкловського породив ціле покоління оптимістів, ко-
трі шукають братів за розумом. Чи не найзнаменитіший серед них – американський
астроном К. Саган. Від 1941 по 1943 – працював у Державному астрономічному ін-
ституті імені П. Штернберга, котрий був евакуйований до Середньої Азії (вчений не
був мобілізований через поганий зір). У повоєнний період очолював відділ астрофі-
зики в Інституті космічних досліджень АН СРСР та відділ радіоастрономії в Інституті
імені П. Штернберга. Серед наукових досягнень Й.Шкловського, зокрема, створен-
ня фундаментальної школи всехвильової еволюційної астрофізики, сучасної теорії
сонячної корони. Він є автором основоположних праць з фізики міжзіркового серед-
овища, еволюції зірок, розвитку космічних вибухів понаднових зірок та галактик, ре-
ліктового космічного випромінення й, нарешті, проблем життя у Всесвіті.
Й. Шкловський був не лише талановитим науковцем, але волелюб ною люди-
ною: рішуче боровся проти антисемітизму, був учасником інтелектуального руху
опору тоталітарній системі, пануючій в СРСР, засудив вторгнення СРСР до Чехос-
ловаччини 1968 р., підтримував А. Сахарова. За це радянська влада відплачувала тим,
що не допускала Й. Шкловського до участі у міжнародних наукових конференціях,
конгресах, симпозіумах. Маючи можливість емігрувати, вчений залишився в СРСР.
57
Наука і технології
ЯЦКІВ Ярослав
Народився 25 жовтня 1940 р.,
с. Данильче Рогатинського району Івано-Франківської області, Україна
2003 – лауреат премії Рене Декарта Європей-
ського Союзу. 1986 року удостоєний Державної
премії СРСР. Астроном. Навчався у Львівському
політехнічному інституті (1960).
Тема докторської дисертації Я. Яцківа –
«Вільна добова нутація Землі за даними широт-
них спостережень» (1976). Особливості обертан-
ня Землі, космічна геодинаміка, фундаментальна
астрономія – цим проблемам присвя чені основ-
ні наукові праці вченого. Він був ініціатором і
активним реаліза тором наукових дослідженьp
з визначення координат полюсів Землі від 1890
по 1969 роки за даними астрономічних спосте-
режень. Результати досліджень Я. Яцківа знайшли широке застосування в гео-
дезії, геофізиці, геодинаміці (ряд координат полюса відомий у науковому світі
як «київський ряд»).
Будучи послідовником і продовжувачем традицій відомої наукової шко-
ли О. Орлова – Є. Федорова, Я. Яцків розвиває її ідеї, зокрема, в теорії ну-
тації, що має важливе значення для встановлення орієнтації вісі обертання
Землі у просторі. Це дозволяє, наприклад, орієнтуватися у просторі косміч-
ний кораблям.
Академік запропонував нові підходи для побудови глобальної земної та
небесної систем координат.
Він – учасник підготовки і виконання космічних програм ВЕГА, СО-
ПРОГ, ФОБОС, МАРС, а також один з організаторів космічних досліджень у
НАН України. Нині він – координатор цих досліджень.
Я. Яцків як вчений одержав міжнародне визнання: його обирали віце-
президентом Міжнародного астрономічного союзу (1982–1986), президентом
Комісії 19 МАС «Обертання Землі» (1982–1986), головою дирекції Міжнарод-
ної служби обертання Землі (1982–1985) та інших зарубіжних наукових орга-
нізацій.
Понад 200 наукових праць, досліджень і монографій переконують у бага-
тогранності таланту вченого і його високій ерудиції.
Після відродження Української Незалежності Я. Яцків ініціював ство-
рення Української астрономічної асоціації (УАА), є її президентом. Також він
учасник створення Національного космічного агентства України і підготовки
всіх національних космічних програм.
Вчений незмінно очолює Головну астрономічну обсерваторію НАН Укра-
їни від 1975 року.
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Важко перерахувати всі наукові та громадські організації, в яких бере
участь Я. Яцків. Він – іноземний член Польської Академії Наук (1997), член
Міжнародної академії астронавтики (1999).
Державною премією СРСР вчений відзначений за участь у реалізації про-
екту «ВЕГА» (вивчення Венери й комети Галлея) – останнього в Радянському
Союзі успішного масштабного проекта, здійсненого під керівництвом Р. Саг-
дєєва.
Престижну нагороду ЄС Я. Яцків одержав за участь в астрономічних до-
слідженнях, покликаних забезпечити високу точність роботи супутникових
систем. Праця над проектом тривала близько 5 років. З 230 пропозицій до фі-
нальної частини конкурсу було відібрано 8, у тому числі й пропозиції групи
астрономів з 8-ми країн, одна з яких – Україна.
АвіАція
і
космонАвтикА
61
Премія С. Сонкіна
Міського коледжу Нью-Йорка (City College)
Коледж Нью-Йоркського університету – один з найдавніших з кількох десят-
ків шкільних установ мегаполіса. Він заснований 1847 року. Це перша вільна
державна установа вищої освіти в США. Його засновник Т. Харріс вважав, що
коледж «відкритий для всіх: бідних дітей і заможних. Всім надана можливість
виявити свій інтелект і зразкову поведінку».
Вже перший рік існування навчального закладу переконав, що атмосфера терп-
лячості до різноманітності – найсприятливіша умова для успішного навчання.
Коледж має свої відзнаки й нагороди. Одна з них заснована на честь ви-
пускника City College, пізніше його професора – С. Сонкіна (1901–1965), її
вручають за видатні досягнення в експериментальній фізиці.
Національні Зали Слави
Вважається, що офіційне поняття «Зал слави» вперше почало використовува-
тися від 1900 року, коли у Нью-Йоркському університеті започаткували вшану-
вання видатних американців. У 20-ті та 30-ті роки минулого століття традиція
утвердилася й були створені Зали Слави представників різних видів суспіль-
ної, трудової та культурно-спортивної діяльності на всьому американському
континенті. Зокрема, у Канаді особливо популярні хокейні Зали Слави.
Європейці можуть сперечатися щодо піонерства у справі заснування Залів
Слави, адже у баварському Регенсбурзі (Німеччина) ще 1813 року були відкри-
ті національні пам’ятники, подібні до грецького Парфенону – Зали Свободи
на честь героїв визвольної війни.
Сьогодні у багатьох країнах світу діють Зали Слави визначних діячів політи-
ки, науки, культури, захисників Вітчизни. Бути увічненим у націо нальному Залі
Слави означає здобути найвище визнання заслуг перед Вітчизною.
НАгоРоди
62
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Герой Соціалістичної Праці (СРСР)
Почесне звання в СРСР від 1938 до 1991 року (вищий
ступінь відзнаки за працю). Засноване Указом Президії
Верховної Ради СРСР.
1940 – встановлено відзнаку «Золота зірка «Серп
і Молот», визна чено, що звання Героя Соціалістичної
Праці можна одержати не більше трьох разів, двічі Ге-
роям встановлюється бронзовий бюст на батьківщині,
а тричі – біля московського Палацу З’їздів (рішення не
було виконано). Також 1940 року було відмінено обме-
ження щодо кількості разів нагородження і встановлено
обов’язкове одночасне нагородження «Золотою зіркою
«Серп і молот» та орденом Леніна (1988 року останнє рі-
шення було відмінено).
Премія Шевелла (США)
Одна з нагород Американського товариства з контролю за якістю, що засноване
1946 року з метою збереження високого рівня технологій, досягнутого в період ІІ
світової війни. Відіграє важливу роль у стимулюванні інвестиційної діяльності.
Диплом імені П. Тіссанд’є
Престижна відзнака FAI (Federation Aeronautique Internationale) –Міжнародної
федерації астронавтики, створеної з метою сприяння розвитку авіації та космо-
навтики. Заснована 1952 року на честь видатного французь кого льотчика Гене-
рального секретаря FAI у 1919–1945 роках Поля Тіссанд’є.
Серед відзначених Дипломом П. Тіссанд’є, зокрема, авіаконструктор О. Ан-
тонов (1954) та конструктор ракетно-космічної техніки В. Глушко (1971).
Медаль Ціолковського АН СРСР
Напередодні 100-річчя від дня народження одного з піонерів космонавти-
ки, 1954 року, Академія наук СРСР заснувала нагороду – золоту медаль імені
К.Е. Ціолковського «За видатні праці в галузі міжпланетних сполучень».
63
Авіація і космонавтика
Міжнародна відзнака НАТО «Медаль Т. Кармана»
Заснована на честь заслуг видатного американ-
ського вченого (наро дився в Будапешті) у галузі
ракетобудування та аеродинаміки Т. фон Карма-
на (1881–1963).
Присуджується за значний внесок у прогрес в
галузі досліджень і технологічного співробітництва
між країнами НАТО.
Нагороди та премії АІАА
(Американського інституту аеронавтики і астронавтики)
АІАА утворився 1963 року після об’єднання Ракетного товариства США (ARS)
з Інститутом аерокосмічних наук (IAS).
Інститут представляє США в Міжнародній федерації астронавтики та
Міжнародній раді з авіаційної науки, у 2004 році об’єднував 35 тисяч членів.
АІАА активно займається пропагандою аерокосмічної галузі США (видає
журнали, технічну літературу). Значна увага приділяється студентській моло-
ді, котра обирає аерокосмічні спеціальності (виділяються гранти, стипендії).
Сьогодні кількість відзнак та нагород АІАА досягла 80 в дев’яти номінаці-
ях. Найвищим вшануванням є Премія Годдарда.
Золота медаль імені С. Корольова АН СРСР
Заснувала відзнаку Академія наук СРСР 1966 року на честь видатного конструктора
Сергія Корольова (1907–1966). Нині засновником виступає Російська академія наук.
Орден Канади
Вища цивільна нагорода Канади (має 3 ступеня). Девіз відзнаки – «Бажаючи кращого
Батьківщині». Заснована 1967 року королевою Великобританії на честь святкування
сторіччя держави і призначена для відзначення громадян Канади та іноземців.
Нагородження проводить Генерал-губернатор Канади.
«Космічна медаль пошани Конгресу» (США)
Заснована 1969 року для відзначення видатних заслуг астронавтів, військовослуж-
бовців та цивільних осіб у освоєнні космосу. Перше нагородження відбулося 1978.
Медаль – єдина в США відзнака, оздоблена дорогоцінним каменем – діамантом.
Вручає нагороду Президент США від імені Конгрессу.
64
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Премія Т. Сааті (США)
Нагорода для видатних математиків заснована в 1970-ті роки на честь про-
фесора Пенсильванського та Піттсбургського університетів Томаса Сааті (на-
родився 1926 року) – автора «Методу аналізу ієрархій» (технології прийняття
рішень на базі математичних розрахунків).
Звання «Народний Герой» (Казахстан)
Вища нагорода Республіки Казахстан, заснована 1993 р. за найвидат ніші за-
слуги перед цією країною, громадянські та ратні подвиги задля її свободи та
незалежності.
Медаль Е. Брайяна Інституту матеріалів,
мінералів та гірничої справи (Велика Британія)
Інститут – один з найдавніших інженерних закладів Великобританії. Його
попередником був Інститут гірничої справи і металургії, відкритий 1869 року.
Цей вищий навчальний заклад двічі одержував королівський статут: у 1899 та
1975 роках, остання реформа відбулась 2002 року.
Інститут заснував кілька десятків нагород (премії, медалі) як для визнаних
інженерів та науковців, так і для студентів та молодих вчених.
Одна з медалей заснована на честь видатного шотландського інженера Ен-
дрю Брайяна (1893–1988), котрий обіймав високі посади у гірничій промисловості
Об’єднаного Королівства. 1945 року Е. Брайян був обраний членом Королівського
Товариства Единбурга, 1950 року король Георг VI надав йому титул Лицаря.
Медаль Сера Ендрю Брайяна присуджується видатним інженерам сучас-
ності та «за видатний внесок у діяльність Інституту матеріалів, мінералів та
гірничої справи».
65
НАгоРоджЕНі
АНТОНОВ Олег
07.02.1906, Троїця, Московська губернія Росія – 04.04.1984, Київ, Україна
1952 року удостоєний Сталінської (пізніше –
Державної) премії СРСР.
1954 року авіаконструктор удостоєний від-
знаки FAI – Диплома імені П. Тіссанд’є за роз-
виток планеризму.
1962 – лауреат Ленінської премії.
1966 присуджено звання Героя Соціаліс-
тичної Праці.
Авіаконструктор. Навчався в Ленінград-
ському політехнічному інституті (1930).
Як і багато хто з причетних до авіабудування,
О. Антонов прийшов у авіацію через захоплення
планеризмом. Майбутній авіаконструктор ство-
рив у 1920–1930 роки близько 30 типів планерів. Частину з них було запущено у
серійне виробництво – у ті роки в СРСР передбачалось широке використання
планерів у збройних силах, зокрема, для повітряно-десантних операцій. О. Ан-
тонов створив «крилатий танк» – планер для транспортування легких танків.
Від 1938 працював провідним інженером в конструкторському бюро
О. Яковлєва. 1943–1946 – був першим заступником головного конструкто-
ра, зокрема, працював над удосконаленням винищувачів «Як» – найпошире-
нішого радянського літака періоду ІІ світової війни.
Від 1945 О. Антонов став працювати самостійно – у Новосибірську очолив
філію КБ О. Яковлєва, що вже наступного року була перетворена у самостійне
КБ, яке як генеральний конструктор очолив О. Антонов. За два роки колектив
створив знаменитий «АН-2» – літак, що знаходився у серійному виробництві
понад півстоліття (світовий рекорд) – конструктор разом з колегами був від-
значений Сталінською премією.
Від 1952 О. Антонов жив і працював в Україні.
Тут було створено літаки «АН-10» та «АН-12», що тривалий час працюва-
ли у транспортній, цивільній авіації.
Народжуючи нові й нові літаки, конструктор не забував про захоплення
юності – планери, за що й був удостоєний Диплома імені П. Тіссанд’є.
1962 О. Антонов захистив докторську дисертацію, став членом-корес-
пондентом АН УРСР і Генеральним конструктором.
Авіаконструктор був не тільки талановитим «технарем», але й художни-
ком, письменником, врешті – філософом. Він говорив: «Красивий літак лі-
тає добре, а некрасивий – погано». І не забував у той же час про потреби на-
66
віТАЛіЙ АБЛіцОв
родного господарства країни. У 1950-ті роки постало питання про створення
так званого «літака короткого злету» (сьогодні цей термін широковживаний
у світовому авіабудівництві). Були створені літаки «Бджілка», а потім добре
відомий «АН-24», що може змагатися з «АН-2» у тривалості експлуатації на
авіалініях всього СРСР. І не тільки.
В останні роки життя авіаконструктор створив літаки, яким немає анало-
гів у світі: спочатку здивував всіх «АН-22. Антей» – після 26-го Міжнародного
авіасалону в Парижі преса стверджувала, що О. Антонов вивів СРСР у світові
лідери в авіабудуванні), 1982 піднявся у небо «АН-124. Рус лан». Це був остан-
ній літак, створений безпосередньо під керівництвом О. Ан тонова. Гіганта
«АН-225. Мрія» (1988) піднімав у небо колектив «антоновців» вже без свого
Вчителя й Натхненника. Сьогодні справу конструктора продовжує «Авіацій-
ний науково-технічний комплекс імені О. Антонова».
Справа О. Антонова увічнена також у Премії НАН України його імені (за-
снована 1997 року).
«Планер–літак–космічний корабель…» – це логіка розвитку думки видат-
ного конструктора, який говорив, що морський флот існує з давніх-давен, були
фрегати, крейсери, тепер атомні кораблі, але живуть і вітрильні яхти…
Як відомо, «АН-225. Мрія» задумувався й будувався як літаючий космо-
дром, з якого планувалося запускати космічні кораблі.
АРЦЕБАРСЬКИЙ Анатолій
Народився 9 вересня 1956 року в Просяній
на Дніпропетровщині, Україна
1991 року полковник Військово-повітряних сил
РФ А. Арцебарський удостоєний звання Героя
Радянського Союзу за вагомий внесок у осво-
єння космосу.
Космонавт. Навчався у Харківському ви-
щому військовому авіаційному училищі льот-
чиків імені С. Грицевця (1977, фах – військовий
льотчик-інженер), Московському авіаційному
інституті (1987), Академії Генерального шта-
бу МО РФ (1996), Московській академії ринку
праці та інформаційних технологій (2002).
До 1985 року, коли А. Арцебарського віді-
брали для роботи у програмі «Буран», служив у
різних військових частинах льотчиком-інструктором та випробовувачем. 1987 –
космонавт-випробовувач. 1988 – проходив підготовку в групі космонавтів у
програмі польотів на орбітальному комплексі «Мир».
67
Авіація і космонавтика
1991 (18.05–10.10) здійснив космічний політ як командир транспортного
корабля «Союз ТМ-12» (разом з С. Крикальовим (РФ) та Х. Шарман (Велико-
британія). Тривалість польоту 144 доби, 6 виходів у відкритий космос.
Був командиром екіпажу-дублеру для підготовки до польоту на орбіталь-
ному кораблі «Мир», але в космос більше не літав.
Від 1998 служив у Головному штабі ВПС РФ, був членом Науково-
технічного комітету з питань орбітальних та багаторазових авіаційно-космічних
комплексів. Після відрахування із загону космонавтів (1993) працював у різних
наукових та бізнесових структурах. Від 2008 – голова московського представни-
цтва компанії «Казахстан гариш сапари» – «Казахстанський космічний шлях».
Полковник А. Арцебарський нагороджений багатьма іншими державни-
ми відзнаками та преміями, зокрема, йому присвоєно звання «Заслужений ви-
пробувач космічної техніки» (2000).
БОБКО Керол
Народився 23 грудня 1937 року в Нью-Йорку (США)
1983, 1985 – астронавт США тричі нагородже-
ний медалями NASA за участь у космічних по-
льотах. Як пілот ВВС США у 1959–1969 роках
удостоєний: двічі – медаллю «За відмінну служ-
бу», медал лю «За заслуги» та іншими престиж-
ними військовими відзнаками. Кавалер фран-
цузького Ордену Почесного Легіону.
Астронавт, полковник Військово-пові тряних
сил США.
Навчався в Нью-Йоркській Бруклінській
вищій технічній школі, Військово-повітряній
академії (1959), Університеті Південної Каліфор-
нії (1970). Офіцер першого випуску Військово-повітряної академії США. Перед
зарахуванням до групи підготовки до польотів за програмами NASA (Націо-
нального космічного агентства США, 1969) брав участь у тренуваннях піло-
тів – майбутніх астронавтів.
Освоїв літаки різного типу, налітав понад 6600 годин.
Здійснив 3 польоти в космос (1983– пілот, квітень, жовтень 1985 – командир кора-
бля, 386 годин у космосі). Перший політ – це перший рейс космічного корабля «Чел-
ленджер». Учасники польоту виконали значну роботу, зокрема, з виходом у відкритий
космос. Під час інших польотів здійснені медичні, технічні та інші експерименти.
1988 року К. Бобко залишив NASA й працював у аерокосмічній галузі (у
фірмах, котрі своєю діяльністю пов»язані з космосом).
P.S. К. Бобко походить з родини українських емігрантів. Дані за «The
Ukrainian Weekly» – «Український тижневик», 10.08.2008, № 32, стор. 22.
68
віТАЛіЙ АБЛіцОв
БОГАЧЕВСЬКИЙ Ігор-Орест
07.09.1928, Сокаль на Львівщині, Україна –
04.02.2010, Лос Аламос, Нью-Мексіко, США
1961 року удостоєний медалі Е. Брайяна Інсти-
туту матеріалів, мінералів і гірничої справи (Ве-
ликобританія).
Лауреат американських відзнак: Премії Шевел-
ла ASQ (1975), математичної Премії Т. Сааті (1980)
Конструктор ракето- і авіатехніки, матема-
тик. Родину Богачевських змусили покинути
Батьківщину політичні події середини ХХ сто-
ліття, Насамперед, протистояння двох дикта-
торських тоталітарних режимів – сталінського
в СРСР та нацистського в Німеччині. З почат-
ком ІІ світової війни Богачевські (навіть підліт-
ки) були вивезені на роботи в Німеччину. Проте
навіть тяжкі умови життя не могли зупинити у
І.О. Богачевського бажання вчитися: юнак закінчив класичну гімназію в Ульмі
(поблизу Мюнхена). До Америки майбутній вчений прибув 1948 року. Значну
допомогу родині надав їхній родич К. Богачевський – архиєпіскоп Української
като лицької церкви в США. Майбутній математик й інженер навчався і пра-
цював. Служив в американській армії (учасник війни в Кореї, був радистом-
перекладачем). По війні, одержавши ветеранську стипендію на вищу освіту, на-
вчався в Нью-Йоркському університеті (1956, доктор наук – 1961).
До 1963 викладав у Інституті Куранта, де вчився. І. Богачевський окрім
польської та української володів англійською, німецькою та російською мо-
вами. Наступні чотири десятиліття свого життя І. Богачевський віддав праці в
оборонному комплексі США, зокрема, в ракетно-космічній індустрії.
В 1963–1966 – дослідник авіаційної лабораторії Корнельського університету.
1976–1987 – провідний науковий співробітник Національної лабора-
торії в Лос Аламосі (штат Нью-Мексико), де створювалась американська
ядерна зброя.
1981–1993 – провідний науковець корпорації «Роквел Інтернешнл».
Як відомо, NASA користувалась ідеями та розрахунками полтав чанина
Ю. Кондратюка-Шаргея, реалізуючи програму польоту на Місяць. Саме І. Бо-
гачевський «осучаснив» план Кондратюка: його математичний винахід, назва-
ний «Bohachevsky function» – формула, що дозволяє конструкторам міжпла-
нетних кораблів швидко визначати енергетичні струмені в повітрі та космосі.
Це зробило можливою реалізацію програми польоту на Місяць й повернення
астронавтів на Землю.
Науковець ніколи не забував свою батьківщину – Україну. Як свідчить
його сестра М. Богачевська-Хомяк, І. Богачевський мріяв повернутися додо-
69
Авіація і космонавтика
му й посісти кафедру фізики у Львівському університеті. Наприкінці життя
вчений побував у Києві: брав участь у з’їзді математиків.
Особисте життя І.О. Богачевського не було щасливим – від раку померла
його 9-літня донька, шлюб розпався й вчений жив самотньо.
P.S. Треба зазначити, що секретність діяльності І. Богачевського як пра-
цівника оборонної галузі США, участь у програмі NASA «Аполлон», не дозво-
ляють точно визначити кількість нагород та відзнак. Відомо, що він мав кілька
патентів та престижних премій. У здійсненні польоту амеканських астронавтів
на Місяць І. Богачевський відіграв провідну роль і не міг не бути відзначений
високою нагородою.
БОНДАР Роберта
Народилася 4 грудня 1945 року в Мері (Онтаріо, Канада)
1992 – за здійснений космічний політ і проведені
наукові дослідження нагороджена Орденом Ка-
нади (ступінь – офіцер), а також як астронавт-
ка, котра вперше здійснила місію за програмою
NASA (США), удостоєна медалі NASA «За кос-
мічний політ».
1998 ім’я Р. Бондар увічнено в Залі Слави
Канади.
Астронавт-дослідник, науковець-педагог.
Навчалася в Університеті Гурт (1969), докто-
рантуру закінчила в Торонтському університеті
(дисертація в галузі медицини).
Вирішивши стати астронавтом, освоїла
пілотування літаком. Працю вала у військово-
медичній школі Університету Макмастер у Гамільтоні, Університеті Західного
Онтаріо, Медичному Центрі Бостону (США).
Була зарахована до загону астронавтів у 1984 році. Пройшла підготовку до
космічного польоту в NASA.
22–30 січня 1992 року Р. Бондар стала першою канадською жінкою-
астронавтом (і першою етнічною українкою-астронавтом).
Володарка численних нагород, обрана членом Королівського науко вого
товариства Канади, почесний доктор понад 20 університетів США та Канади.
70
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ГЛУШКО Валентин
02.09.1908, Одеса, Україна – 10.01.1989, Москва, РФ
Герой Соціалістичної Праці (1956, 1961). Лауреат
Ленінської премії (1957). Нагороджений Золо-
тою медаллю К. Ціолковського АН СРСР (1958).
Лауреат Державної премії СРСР (1967, 1984).
1971 року конструктор одержав Диплом FAI
П. Тіссанд’є.
Конструктор. Навчався в Одеській консер-
ваторії, Ленінградському університеті (1929).
У 16-річному віці В. Глушко опублікував
(1924) розвідку під назвою «Завоювання Землею
Місяця…» (цікаво, що Ю. Кондратюк-Шаргей,
видавши 1929 року свою книгу, назвав її «Завою-
вання міжпланетних просторів». Мова, зрозумі-
ло, не йде про те, що він запозичив назву у юного
автора: на початку ХХ-го століття всіх захопили ідеї К. Ціолковського про кос-
мічні подорожі (переселення Людства у Всесвіт).
Навчаючись в університеті, В. Глушко розробляв ідеї теоретичних та екс-
периментальних досліджень конструкції геліоракетоплана, розпочав проек-
тування космічного корабля, котрий використовував би сонячну енергію.
Двигуни В. Глушка (конструктор – засновник радянського ракетного двигу-
нобудування) стали основою ракетних систем, за допомогою яких СРСР досяг
визначних успіхів в освоєнні космосу. Разом з С. Корольовим В. Глушко створив
балістичні міжконтинен тальні ракети та ракетно-космічні системи, забезпечив
запуск першого у світі штучного супутника Землі (1957), вивід на орбіту першого у
світі космічного корабля, пілотованого Ю. Гагаріним (1961). На двигунах В. Глуш-
ка працю ють багаторазові ракетно-космічні комплекси «Енергія», «Буран», літа-
ки «Як-3», «Су-6», «Су-7», космічні кораблі «Восток», ракетоносії «Протон».
Здавалось би й життєпис визначного конструктора повинен бути таким
же щасливим, але все не так: 1938 року В. Глушко був репресований (того ж
року був репресований і С. Корольов) й майже десять років провів у таборах
ГУЛАГу, працюючи за фахом у так званих «шарашках» – конструкторських
бюро спецвідділів НКВС (Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР).
Звільнений з ув’язнення 1944 року зі зняттям судимості.
Відтоді до кінця своїх днів працював головним та генеральним конструкто-
ром ракетно-космічної техніки. Непростими були стосунки В. Глушка з С. Ко-
рольовим (незаконні арешти, загибель однодумців, єжовсько-беріївські табори
посіяли між двома видатними діячами зерна підозри й нервовості у стосунках),
але вони разом працювали заради здійснення юнацьких мрій: С. Корольов був
головним конструктором ракетно-космічних систем, а В. Глушко – голов ним
(від 1974) генеральним конструктором потужних рідинних двигунів.
71
Авіація і космонавтика
Весною 1974 В. Глушко очолив Науково-виробниче об’єднання «Енергія», за
його проектом та безпосереднім керівництвом була створена багаторазова космічна
система «Енергія-Буран» і постійно діюча багатомодульна станція «Мир».
1958 року В. Глушко був обраний академіком АН СРСР.
Підбиваючи підсумки свого життя, В. Глушко писав: «… перший проект
пілотованого ракетного літального апарату розроблений українцем М.І. Ки-
бальчичем. Блискучі теоретичні роботи з космонавтики виконав Ю.В. Кондра-
тюк, ім’я якого назавжди увійшло в історію цієї науки. В Україні народився і
виріс С.П. Корольов. У наші дні велику допомогу в роботі по освоєнню кос-
мічного простору надає колектив київського Інституту електрозварювання іме-
ні Є.О. Патона АН України під керівництвом Б.Є. Патона, а також ряд інших
учених України. І врешті, я теж українець». Майбутнє космонавтики вчений
бачив лише оптиміс тичним: «Розгортатимуться космічні виробництва з енер-
гоустановками на навколоземних, а потім місячних орбітах. З’являться науко-
ві, виробничі бази на Місяці, згодом на Марсі… Регулярними стануть польоти
піло тованих кораблів на інші планети Сонячної системи… можливе здійснення
планів часткових поселень у космосі в разі перенаселення Землі».
ГНАТЮК Богдан-Тарас
25.07.1915, Заліщики, Тернопільщина, Україна –
28.11.1998, Філадельфія, США
1993 року вчений був удостоєний відзнаки Амери-
канського Інституту Аеронавтики та Астронавтики
(AIAA) «Нагорода за зразкову державну службу».
Інженер-науковець (аерокосмічна галузь).
Навчався в технічному університеті Данцигу (Ні-
меччина, 1942–1945). Доктор технічних наук.
У роки ІІ світової війни Б.-Т. Гнатюк вів до-
слідження проблем аеродинаміки та турбореак-
тивних двигунів у Віденському університеті. До
1949 працював у Міністерстві авіації Франції.
В США від 1949 року. Співпрацював з
В. фон Брауном (конструювання міжконтинента-
льних балістичних ракет). 1951–1957 – про-
фесор Університету Нотр-Дам, 1957–1960 – професор Університету Західної
Вірджинії. 1960–1995 – викладав у Дрексельському університеті.
Паралельно з викладацькою діяльністю Б. Гнатюк (1955–1969) брав участь
у реалізації ракетних проектів для військово-морських сил США (консультант
«Bendix Aviation Corp.» – відділ «керовані снаряди» за програмою США «Navy
Talos» (1955–1957), вів дослідження в рамках NASA для здійснення масштабних
космічних проектів (Центр космічних польотів Д. Маршалла в Алабамі).
72
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Б.-Т. Гнатюк був членом Американського інституту аеронавтики і астронав-
тики, Асоціації військово-повітряних сил США, Американської спіл ки універ-
ситетських професорів. Також брав активну участь у діаспор ному українському
житті Америки: член Українського інженерного товариства Америки, Наукового
товариства імені Т. Шевченка, інших організацій.
Перебуваючи в незалежній Україні, Б. Гнатюк жалкував, що не мав змоги ак-
тивно працювати над розбудовою наукових та культурних зв’язків з Батьківщиною
(вчений тривалий час працював в оборонній галузі США й був носієм військових
таємниць. Зокрема, брав участь у створенні міжконтинентальних балістичних ракет,
використовуваних на підводних човнах військово-морських сил США «Трайдент» –
«Тризуб»). Сорокалітня праця Б. Гнатюка для зміцнення обороноздатності США
відзначена високими урядовими нагородами, також вчений був пошанований ко-
легами – визнаний видатним університетським викладачем США в галузі аеронав-
тики та астронавтики (Дрексельський університет, 1972). Відзнаки Американського
Інституту Аеронавтики та Астронавтики «За зразкову державну службу» Б. Гнатюк
удостоєний за вагомий внесок у розвиток американської авіації ракетобудування й
плідне співробітництво з Національним аерокосмічним агентством (NASA) США,
з яким співпрацював від 1967 до 1979 року. Також вченому був наданий почесний
титул АІАА – Associate Fellow (другий за престижністю серед чотирьох титулів).
ГОЛОВІН Микола
18.03.1912, Одеса, Україна – 01.04.1969, Вашингтон, США
Провідний учасник реалізації програми NASA «Аполлон» – політ 1969 року на
Місяць і повернення астронавтів на Землю. Удостоєний урядових та наукових
відзнак США. Ім’ям М. Головіна названо кратер на Місяці (Golovin_(crater).
У центрі – М. Головін, праворуч – В. фон Браун
73
Авіація і космонавтика
Фізик. Навчався в Університеті Дж. Вашингтона (доктор філософії, 1955).
Працював на різних посадах в урядових оборонних структурах (1946–1948 – в
дослідницьких установах Військово-морського флоту США). Від 1949 до 1958 – на
адміністративних посадах в Національному бюро стандартів.
Від 1958 – у ракетній промисловості (зокрема, в Агентстві перспективних
досліджень – директор з технічних операцій). З 1960 р. – в Національному аеро-
космічному агентстві США. Один з директорів NASA (підрозділ – група планування
запуску у космос ракет-носіїв, за якою закріпилась неофіційна назва «Комітет Голо-
віна» один з ключових учасників реалізації програми «Аполлон», названої Президен-
том Д. Кеннеді національною метою (реваншем) Америки після успішного польоту
в Космос Ю. Гагаріна (СРСР, 1961). Прихід М. Головіна в програму вирішив одне
з основних питань: за чиїм проектом здійснювати політ на Місяць? Автором
однієї з провідних пропозицій був В. фон Браун, чия потужна ракета «Сатурн»
доставила астронавтів на Місяць. Переміг варіант Д. Хуболта, в основу якого
була покладено ідею й теоретичні розрахунки Ю. Кондратюка, і який перед-
бачав висадку на Місяць не ракети, а місячного модуля – «Сатурн» у цей час за-
лишався на навколомісячній орбіті, чекаючи з’єднання з модулем. Зазначимо,
що розрахунки-передбачення Ю. Кондратюка були осучаснені згаданим у цій
збірці І. Богачевським. Позитивну роль у прийнятті цього рішення (11 липня
1962) зіграв саме М. Головін, пізніше В. фон Браун повністю згодився з ним.
1962–1968 – в Адміністрації Президента США Д. Кеннеді – управління з на-
уки і техніки Білого Дому: технічний консультант авіаційної і космічної галузі.
1969 – науковий співробітник Гарвардського університету та Інституту
Брукінгса (один з значних аналітичних центрів США, при заснуванні 1912
року був названий «Інститутом урядових досліджень»).
ГОРБУЛІН Володимир
Народився 17 січня 1939 року в Запоріжжі, Україна
1990 року – лауреат Державної премії СРСР з
науки і техніки за внесок у розвиток ракетно-
космічної техніки.
Науковий, державний діяч. Навчався в Дні-
пропетровському університеті (1962).
1962–1977 працював в конструкторському
бюро на «Південмаші», був учасником розроб-
ки стратегічних ракетних систем та космічних
апаратів «Космос».
До 1990 року брав участь у всіх програмах
створення ракетно-космічної та авіаційної тех-
ніки в Україні.
74
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Георгій
01.06.1928, Одеса, Україна –
30.06.1971, стратосфера над Казахста ном
1971 року удостоєний звання Героя Радянського
Союзу (посмертно).
Космонавт. Навчався у Чугуївському вій-
ськовому училищі льотчиків (1950), Військово-
повітряній академії (1964), що нині носить ім’я
Ю. Гагаріна.
До прийняття до загону космонавтів (1963)
служив у військово-повітряних силах СРСР.
Проходив підготовку за програмою плано-
ваних польотів на Місяць.
30 червня 1971 року після успішного ви-
конання під час космічного польоту програми
наукових досліджень командир корабля «Союз-11» Г. Добровольський разом
з з космонавтами В. Волковим і В. Пацаєвим загинув при поверненні на Зем-
лю через розгерметизацію спускового апарата.
Академік М. Келдиш високо оцінив виконання програми польоту екіпа-
жем «Союз-11»: медико-біологічні дослідження, астрофізичні експе рименти,
заявивши, що виконана космонавтами праця «відкриває значні перспективи
для метеорології, геології, географії, вивчення океану, рослинного покриву
та ресурсів Землі».
Пам’ять про Г. Добровольського увічнена у назвах вулиць та проспектів
багатьох міст СРСР, зокрема, на його батьківщині в Одесі. На Місяці є кратер
імені Добровольського. Мала планета №1789 носить ім’я космонавта. Іменем
космонавта названо науково-дослідний корабель АН СРСР, який, до речі, збе-
рігся до сьогодні, не зважаючи на геополітичні зміни на території колишнього
Радянського Союзу.
1992 – генеральний директор Національного космічного агентства України. Ке-
рував розробкою та здійсненням першої Національної космічної програми України
(1992–1994). Від 1994 – секретар Ради національної безпеки при президенті України.
У 2003–2010 – директор Інституту проблем національної безпеки.
Академік НАН України В. Горбулін – член Міжнародної академії астро-
навтики, удостоєний високих українських та радянських державних та науко-
вих нагород (зокрема, лауреат премії М. Янгеля НАН України, 1988).
75
Авіація і космонавтика
ЖОЛОБОВ Віталій
Народився 18 червня 1937 року
в Старій Збур’ївці на Херсонщині, Україна
1976 року за здійснений політ у космос В. Жолобов
удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Космонавт. Навчався в Азербайджансько-
му інституті нафти і хімії (1959), московській
Військово-політичній академії (1974).
У групі космонавтів з 1963 року.
Космічний політ здійснив 6.07–24.08.1976
року разом з Б. Волиновим як борт-інженер кора-
бля «Союз-21». Після стикування «Союзу-21» з ор-
бітальною станцією «Салют-5» космонавти 49 діб
працювали на борту станції: однією з цілей польоту
було вивчення впливу на людину тривалого пере-
бування в космічному просторі.
1981 – звільнений у запас зі Збройних сил СРСР.
Від 1982 полковник-інженер В. Жолобов живе в Україні (Київ). Брав
участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, був обраним депутатом Київської
міської ради. Від 1994 – голова Херсонської обласної ради народних депутатів,
у 1995 призначений головою Херсонської обласної державної адміністрації.
Від 1996 – заступник генерального директора Національного космічного
агентства України.
КОНДРАТЮК Юрій (ШАРГЕЙ Олександр)
21.08.1897, Полтава, Україна – за різними даними:
Росія – 23–25.02.1942–1952, США
Іменем конструктора названо кратер на Міся-
ці. Федерація космонавтів України заснувала
медаль імені Ю. Кондратюка (заслуги одного з
найвидатніших піонерів практичної космонав-
тики Ю. Кондратюка-Шаргея не відзначені на-
лежно ні офіційними, ні громадськими структу-
рами України та інших країн – в. А.).
Піонер космонавтики, конструктор. На-
вчався у Петроградському політехнічному інсти-
туті, Петроградській військовій школі.
Перші дослідницькі праці з теорії міжпланет-
них польотів О. Шаргей розпочав ще у гімназичні
роки. В Петроградському політехнічному інститу-
76
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ті його професором був видатний вчений у галузі механіки й математики І. Ме-
щерський. Його основні наукові дослідження, присвячені механіці тіл змінної
маси, стали теоретичною основою розробок визначальних проблем, реактивної
техніки та небесної механіки. Праці професора мали значний вплив на студен-
та: зміцнили у ньому віру в ідеї, що захоплювали його протягом усього життя.
Навчання було перерване початком І світової війни: О. Шаргей потрапив
до військової школи прапорщиків, а звідти на Кавказький фронт. Після розпаду
Російської імперії повернувся в Полтаву. Мобілізований до Добровольчої армії.
Після громадянської війни в Росії був вимушений часто змінювати місце прожи-
вання та роботи (від України до Сибіру), боячись бути заарештованим радянськи-
ми спецслужбами як колишній білогвардійський офіцер. Страх переслідування
гіперболізувався спадковими хворобами родин аристократів Шліппенбахів та
Шаргеїв, нащадком яких був видатний першопроходець вивчення Всесвіту.
1921 року Олександр Шаргей змінив прізвище й став Юрієм Кондратюком.
Всі ці роки, сповнені тривог й життєвої безнадії, майбутній автор «траси
Кондратюка», котра стала основою для програми польоту на Місяць «Апол-
лон» (США, реалізація 1961 року), ніколи не розставався зі своїми зошитами,
вести які почав ще в Полтавській гімназії. Частина цих зшитків виявлена в
архіві видатного американського ракетника В. фон Брауна і породжує без-
ліч версій щодо дати смерті Ю. Кондратюка. Загадкових епізодів у життєписі
Шаргея-Кондратюка немало. Пояснень їм досі немає.
1925 Ю. Кондратюк надіслав до Головнауки у Москву рукопис «Про між-
планетні подорожі». 1929 у Новосибірську побачила світ книга «Завоювання
міжпланетних просторів». Обидві праці офіційною Москвою та столичними
науковими колами були проігноровані. Винятком стали схвальні оцінки їх
теоретиком радянської космонавтики К. Ціолковським та вченим у галузі
аеродинаміки та повітроплавання В. Вєтчинкіним.
У 1930 Ю. Кондратюка арештували і направили працювати в одну із «ша-
рашок» – конструкторське бюро Об’єднаного державного політичного управ-
ління, згодом перетвореного на Комітет державної безпеки СРСР.
1933–1934 працював у Харкові в Інституті променергетики над реалі-
зацією свого проекту Кримської вітроелектростанції, у 1939 очолив відділ
проектно-експериментальної установи вітроелектростанцій у Москві. Після
смерті С. Орджонікідзе спорудження Кримської станції було припинене. Че-
рез півстоліття за проектом Ю. Кондратюка була споруджена Останкінська
телевежа, хоча авторство об’єкта приписується іншим.
А потім була війна і загадкове зникнення Ю. Кондратюка…
Через чверть століття американські астронавти Нейл Армстронг та Едвін Ол-
дрин висадилися на Місяці і популярний журнал «Life» («Життя») опублікував
інтерв’ю з провідним інженером програми «Аполлон» Джоном Хуболтом, котрий
заявив, що програма польоту ґрунтована на розрахун ках, які належать Юрію Кон-
дратюку (власне йшлося про використання ідеї так званої «траси Кондратюка»).
Використали американці й інші деталі Місячного проекту Ю. Кондратюка (на-
77
Авіація і космонавтика
приклад, про кількісний склад екіпажу Місячного модуля – саме три астронавти:
один залишається на місячній орбіті, а двоє опускаються на Місяць).
Після зникнення Ю. Кондратюка почалося друге життя геніального ви-
нахідника й теоретика освоєння космосу. Це життя – вічне, оскільки повне за-
гадок і таємниць, розгадок яким, очевидно, не буде. Взяти хоча б згаданий вище
факт виявлення в архіві американського конструктора В. фон Брауна рукопису
Ю. Кондратюка-Шаргея. Пояснення, що, мовляв, зошит знайшов німецький сол-
дат і передав своєму командиру – це фантазії дослідників. Факт смерті Ю. Кондра-
тюка теж не підтверджений – досі не виявлені ні місце його загибелі, ні могила.
Однак у матеріалах, опублікованих у США, вказується, що Ю. Кондратюк помер
1952 року, тобто через десять років після свого зникнення на Орловщині.
Як кажуть у таких випадках – таємницю зберігають архіви. У всякому разі до-
ступу до архіву Ю. Кондратюка в Російській Федерації немає і для російських до-
слідників. Закінчити цей нарис хочу запитанням «Чи пошанований Ю. Кондратюк-
Шаргей адекватно його заслугам і внеску у розвиток космонавтики?» Все робиться
на місцевому рівні: в Полтаві технічний університет названий ім’ям видатного
земляка, в Новосибірську, де жив певний час теоретик космонавтики, створений
Науково-меморіальний центр імені Ю. Кондратюка. Мабуть, цього мало…
Американський астронавт Нейл Армстронг – учасник програми «Апол-
лон», який побував на Місяці, набрав пригорщу землі біля будинку, де колись
мешкав Ю. Кондратюк.
Залишається вірити, що Вічність, якій належить Геній, вшанує того, хто
казав: «Колись я буду там – на Місяці».
КОРОЛЬОВ Сергій
12.01.1907, Житомир, Україна – 14.01.1966, Москва, РФ
Герой Соціалістичної Праці (1956, 1961). Лау-
реат Ленінської премії (1957). Нагороджений
Золотою медаллю імені К. Ціолковського АН
СРСР (1958).
Конструктор. Навчався у Київському полі-
технічному інституті (1924–1926), Московському
вищому технічному училищі імені Баумана (1927–
1930). Закінчив Московську школу льотчиків.
Сергій Корольов увійшов до історії космо-
навтики як конструктор радянських ракетно-
космічних систем, основоположник практичної
космонавтики.
Як не дивно, але найплідніший період свого творчого життя С. Корольов
провів в ув’язненні: 27 червня 1938 його засудили на 10 років ГУЛАГівсь-
78
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ких таборів «за участь в антирадянській терористичній і диверсійно-
шкідницькій троцькістській організації, зрив відпрацювання й здачу на
озброєння Робітничо-селянській червоній армії нових зразків озброєння».
Луб’янка–Бутирка–копальня Мальдяк на Колимі… Майже все своє життя
Головний конструктор прожив під охороною: спочатку його охороняли як
«зека», потім – як керівника однієї з найважливіших науково-промислових
галузей СРСР у 1944 – достроково звільнений, 1957 – реабілітований.
Починав С. Корольов з планерів, після зустрічі з К. Ціолковським захо-
пився ідеєю створення літальних апаратів ракетного типу. Працював у ГВРД
(Група з вивчення реактивного руху, російською – ГИРД).
У 1933 запущено першу радянську ракету «ГИРД-09», а С. Корольов при-
значений заступником директора новоутвореного Реактивного інституту.
1934 – видав книгу «Ракетний політ у стратосфері». Розробляв проекти,
зокрема, керованої крилатої ракети і ракетопланера (перший політ здійсне-
ний 1940 року).
Треба зауважити, що космічна гонка – змагання між СРСР та США, як
лідерів двох політичних систем, відбувалася в напруженій атмосфері безкомп-
ромісного ідеологічного протистояння. Це позначилось і на ставленні С. Ко-
рольова до В. фон Брауна – провідного конструктора ракетно-космічної га-
лузі США. Вони ніколи не зустрічалися, але С. Корольов не ховав від колег
свого негативного ставлення до заокеанського візаві. Коли після ІІ світової
війни спеціалістам була надана можливість ознайомитися з досягненнями
В. фон Брауна та його однодумців, Корольов був вражений – німецький кон-
структор набагато випередив його у всіх напрямках.
Коли розпочався практичний штурм Місяця, СРСР не зумів відпо вісти адек-
ватно на появу суперпотужної ракети В. фон Брауна «Сатурн», котра доставила
першу місію американських астронавтів на супутник Землі. Проект «Аполлон»
переконливо продемонстрував переваги заокеан ської ракетно-космічної галузі
перед радянською, що підтвердилося сьогодні, коли Росія через фінансові та інші
проблеми згорнула більшість своїх космічних програм.
1946 С. Корольов був призначений головним конструктором керованих
балістичних ракет далекої дії.
1957 р. здійснила перший успішний політ міжконтинентальна балістична ра-
кета. У жовтні цього ж року відбувся запуск першого штучного супутника Землі,
потім – автоматичних міжпланетних станцій на Венеру, Марс та Місяць.
Найбільшим виявом таланту С. Корольова як конструктора став політ у кос-
мос 1961 року корабля «Восток», пілотованого космонавтом Ю. Гагаріним.
Кажуть, що немає незамінних людей. Сергій Корольов – переконливе ви-
ключення з усталеного правила.
1958 року С. Корольов був обраний академіком АН СРСР.
1966 року АН СРСР заснувала Золоту медаль імені С. Корольова.
79
Авіація і космонавтика
КОСТЮК Теодор
Народився 12 серпня 1944 року в Плауені (Німеччина)
1966 року нагороджений медаллю Симона Сон-
кіна Міського коледжу Нью-Йорка.
Астрофізик. Навчався в Сіракузькому уні-
верситеті (1973, доктор наук з фізики).
Працював в Національній академії наук,
від 1974 – в NASA (США).
Є головним науковцем з дослідницьких
програм у Центрі космічних польотів імені
Годдарда, керівником програми розробки кос-
мічних апаратів (відділ вивчення сонячної сис-
теми), членом підкомісії NASA з дослідження
сонячної системи.
Член Американського астрономічного товариства (відділ планет), Амери-
канського фізичного товариства, Американської асоціації сприяння розвитку
науки та інших.
ЛОЗІНО-ЛОЗИНСЬКИЙ Гліб
25.12.1909, Київ, Україна – 28.11.2001, Москва, РФ
1950, 1952 – удостоєний Державної премії СРСР.
1962 – лауреат Ленінської премії. 1975 – Герой
Соціалістичної Праці.
Конструктор. Навчався у Харківському меха-
ніко-машинобудівному інституті (1930).
Все життя Г. Лозіно-Лозинського пов’язане з
авіацією. Починав з розробки паротурбінного дви-
гуна для важкого бомбардувальника А. Туполєва.
Від 1941 – в конструкторському бюро А. Мі-
кояна, де брав участь в організації серійного вироб-
ництва літаків «МіГ». Державні (тоді Сталін ські)
премії 1950, 1952 року Г. Лозіно-Лозинському було
присуджено за розробку та освоєння нових техно-
логій у виробництві літаків. 1962 року конструктору
за успішну працю в галузі літакобудування була присвоєна Ленінська премія. По-
справжньому талант Г. Лозіно-Лозинського розкрився під час створення авіаційно-
космічної системи «Спіраль»: багаторазова АКС (авіаційно-космічна система)
складалася з орбітального пілотованого літака з ракетним прискорювачем та гі-
перзвукового літака-розгонника. Після успішного польоту американського багато-
разового корабля «Спейс Шатлл» 1972 проект «Спіраль» був зупинений.
80
віТАЛіЙ АБЛіцОв
1976 очолив Науково-виробниче об’єднання «Молния», якому доручили роз-
робку багаторазового орбітального корабля «Буран» як відповідника «Шатлла». 15
листопада 1988 радянський «Буран» здійснив свій перший і останній космічний по-
літ: через фінансові та інші проблеми економічно виснажений внаслідок глобаль-
ного протистояння з США СРСР скоротив свої космічні програми, у тому числі
й «Буран». Г. Лозіно-Лозинський був талановитим конструктором. Наприкінці
1980-х разом з однодумцями він одночасно з виконанням основної роботи розро-
бляв авіаційно-космічну систему багаторазового використання «Макс» – проект з
низькою собівартістю – АКС могла базуватися на звичайних аеродромах й «впису-
ватися» в наявні системи наземного комплексу управління космічними польотами.
Зауважимо, що літаком-розгінником АКС «Макс» повинен був стати створений у
Києві конструкторським бюро О. Антонова літак-гігант АН-225 «Мрія».
Серед інших нагород конструктора – медаль імені академіка С. Корольо-
ва Федерації космонавтики СРСР (1986).
ЛЮЛЬКА Архип
23.03.1908, Саварці на Київщині, Україна –
04.01.1984, Москва, РФ
Лауреат Державної премії СРСР (1948, 1951).
1957 – Герой Соціалістичної Праці. 1976 – лау-
реат Ленінської премії.
Конструктор. Навчався у Київському полі-
технічному інституті.
Майбутній винахідник принципово нового
типу авіаційного двигуна працював на початку
своєї кар’єри у Харкові на турбогенераторному
заводі, а пізніше викладав в авіаційному інсти-
туті. Займався проблемою застосування газових
турбін в авіаційних силових установках, шукав
наукове обґрунтування можливості та шляхів
створення турбореактивних двигунів (ТРД) для
швидкісних літаків.
1936–1938 А. Люлька створив проект першого турбокомпресорного
повітро-реактивного двигуна.
Потім був Ленінград, де конструктор працював на Кіровському заводі і
створив тут конструктивну схему двоконтурного двигуна ТРД, що стала про-
тотипом сучасних схем.
Успіх прийшов до А. Люльки після війни, коли він у Московському науково-
дослідному інституті очолив групу з вивчення проблем реактивної техніки, яка
мала на меті розробку турбореактивного двигуна. Від 1946 А. Люлька став ге-
81
Авіація і космонавтика
неральним конструктором авіаційних двигунів. У травні 1947 літак з потужним
двигуном ТРД вперше піднявся у повітря.
За своє життя А. Люлька створив понад 10 типів двигунів та їхніх модифі-
кацій. На літаках, оснащених ними, встановлено понад 20 світових рекордів.
Піонер вітчизняного реактивного моторобудування 1968 року був обра-
ний академіком АН СРСР.
МАЛЕНЧЕНКО Юрій
Народився 22 грудня 1961 року
в Світловодську Кіровоградської області, Україна
1994 року космонавт удостоєний звання «Герой РФ».
1995 – присвоєне звання «Народний Герой»
(Казахстан).
2000 – нагороджений медаллю NASA США
«За космічний політ».
Космонавт. Навчався в Харківському ви-
щому військовому авіаційному училищі імені
С. Грицевця (1983) – нині це Харківський уні-
верситет Повітряних Сил імені І. Кожедуба,
Військово-повітряній інженерній академії імені
Жуковського (1993).
Проходив службу у військово-повітряних
силах СРСР. Від 1987 – в загоні космонавтів (пройшов курс загальної під-
готовки, від 1993 – готував ся як командир екіпажу експедиції на борт орбі-
тального комплексу «Мир»).
Перший космічний політ здійснив 1 липня – 4 листопада 1994 року як ко-
мандир корабля «Союз ТМ-19» експедиції на борт комплексу «Мир». Трива лість
польоту – 125 діб. Під час польоту два рази виходив у відкритий космос.
Другий політ (8–20 вересня 2000 року) здійснив як фахівець корабля «Ат-
лантіс». Одним із завдань експедиції була підготовка МКС до польоту у піло-
тованому режимі. Третій політ (осінь 2003 року) здійснив як командир сьо-
мої експедиції на МКС. Складність польоту обумовлювалась тим, що він
проводився невдовзі після катастрофи шатла «Коламбія», яка викликала
дискусії щодо доцільності збереження МКС на орбіті й продовження про-
грами космічних досліджень. Четвертий політ (10.10.2007 – 19.04.2008) – коман-
дир корабля «Союз ТМА-11» з міжнародним екіпажем 16 експедиції на МКС. При-
землення відбувалось за резервним варіантом, що призвело до відхилення на 420 км
від передбаченої точки посадки.
Ю. Маленченко декларує себе як український космонавт: в космічні по-
льоти бере з собою державний прапор України, співпрацює з вітчизня ною
пресою, відвідує Батьківщину.
82
віТАЛіЙ АБЛіцОв
МЕЛЬНИК Брюс
Народився 5 грудня 1949 року в Нью-Йорку, США
1990, 1992 астронавт удостоєний кількох наго-
род NASA США, зокрема, медалі «За косміч-
ний політ».
Астронавт. Навчався в Академії берегової
охорони, Університеті Західної Флориди, вивчав
інженерну справу, авіаційні системи. Почесний
доктор наук, 2001.
Б. Мельник прослужив у Береговій охоро-
ні (ана лог наших морських прикордонників)
США два десятиліття. Зокрема, був льотчиком-
випробовувачем, мав 5 тисяч годин льотного
часу. За цю службу був удостоєний багатьох ви-
соких нагород, включаючи медаль «За заслуги»
Міністерства оборони США та медаль «За геро-
їзм» (1983).
1987 – в NASA – перший представник Берегової охорони. В США існує
негласне змагання між родами військ за право бути зачисленим до групи пре-
тендентів на політ у космос.
Від 1988 – астронавт.
1992 року Б. Мельник першим здійснив польот на новому космічному
кораблі «Еndeavour».
У цьому ж році залишив NASA. Працював у аерокосмічній промисловості на по-
садах: віце-президента різних компаній, у тому числі «Дуглас», «Боїнг», «Локхід».
Від 2008 – у відставці. Проживає на острові Меррітт (Флорида).
P.S. 10.08.2008 «The Ukrainian Weekly» («Український тижневик») повідо-
мив, що в США створюється галерея відомих представників української діа-
спори. Серед названий і астронавт Б. Мельник.
83
Авіація і космонавтика
НІКОГОСЯН Арнольд
Народився 10 грудня 1936 року в Дніпропетровську, Україна
У 1993, 2001 роках вчений удостоєний золотої
медалі NASA США «За зразкову службу».
Медик, фахівець з космічної медицини та
біології.
Навчався в Огайському університеті (США,
1972). Доктор наук.
Основні наукові праці присвячені профі-
лактичній та авіакосмічній медицині. Також
досліджує телемедицину, медичну інформати-
ку, питання фізіології, міжнародної системи
охорони здоров’я.
Посідав керівні посади в NASA (1972–
2003), у тому числі очолював Департамент із за-
безпечення здоров’я та безпеки астронавтів та
співробітників (2001–2003). Член Міжнародної академії астронавтики (1978),
кількох американських наукових медичних товариств. Голова Американського
товариства астронав тики (1994–1996). Від 2003 працює в Університеті Д. Мей-
ОНУФРІЄНКО Юрій
Народився 6 лютого 1961 року у с. Рясне на Харківщині, Україна
1996 – Герой Російської Федерації. 1996, 2002 –
удостоєний двох медалей NASA США «За косміч-
ний політ» та медалі «За суспільні заслуги». 1997 –
кавалер Ордена Почесного Легіону (Франція).
Космонавт. Навчався в Єйському вищому
військово-авіаційному училищі льотчиків (1982,
льотчик-інженер).
До зарахування у загін космонавтів служив у
різних військових частинах.
Від 1989 – в Центрі підготовки космонавтів.
1991 – присвоєна кваліфікація «космонавт-
випробовувач».
До 1994 проходив підготовку по програмі
орбітальної станції «Мир», зокрема, навчався на факультеті «Аерокосмоло-
гія», де одержав кваліфікацію «інженер-еколог».
Перший космічний політ – 21.02–2.09.1996 року здійснив як коман-
дир космічного корабля «Союз ТМ-23» і орбітальної станції «Мир», разом з
84
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Ю. Усачовим та Ш. Люсид (США). Загальна тривалість польоту склала 193
доби, виконано 6 виходів у відкритий космос.
Другий космічний політ – 5.12.2001–19.06.2002 провів як командир 4 екс-
педиції на Міжнародну космічну станцію, разом з К. Уолзом та Д. Бьоршем
(США). Політ на МКС здійснювався на шатлах (космічних човниках – бага-
торазових транспортних космічних кораблях). Тривалість польоту – 195 діб,
два виходи у відкритий космос.
Від 2004 – заступник начальника першого управління РДНДІ «Центр під-
готовки космонавтів».
ПОПОВИЧ Павло
05.10.1930, Узин на Київщині –
30.09.2009, Гурзуф, Крим, Україна
1962, 1974 – присвоєно звання Героя Радян-
ського Союзу.
Космонавт, перший етнічний українець у
космосі.
Навчався в Качинському військовому
авіаційному училищі льотчиків та Військово-
повітряній академії імені М. Жуковського
(1968). Кандидат технічних наук (1977).
Служив у різних підрозділах Військово-
повітряних сил СРСР.
В 1960 зарахований до загону майбутніх
космонавтів. 1962 – перший космічний польот
(пілот корабля «Восток-4», льотчик-космонавт СРСР № 4).
Готувався по програмі «Політ до Місяця».
1974 – другий космічний політ, командир корабля «Союз-14».
Від 1978 – заступник начальника Центра підготовки космонавтів з
науково-випробувальної роботи. 1982 – відрахований із загону космонавтів.
Від 1989 працював у науково-дослідних народногосподарських структурах.
Від 1993 – звільнений у запас зі Збройних сил РФ.
Автор книг «Вилітаю ранком» (1974), «Космонавтика Людству» (1981),
«Безкінечні дороги Всесвіту» (1985) та інших.
П. Попович ніколи не забував свою батьківщину: був частим гостем в Укра-
їні. Сприяв розвитку міжнародного співробітництва України, налагод женню
добросусідських стосунків з колишніми радянськими республіками. З особли-
вою увагою космонавт ставився до життя української діаспори в РФ.
Льотчик-космонавт удостоєний багатьох урядових нагород СРСР та кількох
зарубіжних нагород, зокрема, медалі «Золота Зірка», Герой Праці В’єтнаму.
85
Авіація і космонавтика
РЄЗНІК Джудіт
05.04.1949, Акрон, Огайо –
загинула 28.01.1986 під час старту шаттла «Челленджер»
1984 року астронавтку нагородили Медаллю
NASA за здійснений перший космічний політ.
1986 року Асоціація передових технологій
IEEE (Американсь кого інституту інженерів-
електриків) на знак визнання видатного вне-
ску у розвиток космічної техніки у галузях, що
знаходяться у полі зору IEEE, заснувала премію
імені Джудіт Рєзнік.
2004 року Президент США відзначив Дж.
Рєзнік (посмертно) нагородою Конгресу «Кос-
мічна медаль пошани».
Астронавт-дослідник (перша етнічна єврейка у космосі, друга американ-
ська жінка-астронавт).
Навчалась в Університеті Карнегі-Меллон (1970). В Університеті Мери-
ленда захистила дисертацію на ступінь доктора наук (електромеханіка, 1977).
Одержала ліцензію на управління літаком.
Працювала інженером-конструктором в корпорації RCA, біомедичним
інженером в національних інститутах охорони здоров’я.
Від 1978 – у групі підготовки до космічних польотів NASA.
1984 – перший політ на шатлі «Дискавері» (проводила наукові спостереження).
Другий політ у космос 1986 року став для Д. Рєзнік фатальним – «Челлен-
джер» на 74 секунді після запуску вибухнув і 7 астронавтів загинули.
Ім’я Д. Рєзнік увічнено на «Космічному дзеркалі» – меморіалі астронавтів
у Космічному центрі імені Д. Кеннеді (штат Флорида).
Пам’ять про Джудіт Рєзник шанобливо зберігається в США. У багатьох кра-
їнах є її численні прихильники й шанувальними. Джудіт була справжнім інтелек-
туалом – завжди й всюди прагла першості, чудово грала на роялі, любила кла-
сичну музику. Губернатор штату Огайо на прощанні з астронавткою сказав: «Вона
знала, що буде у космосі, немов би дома, і назавжди залишилась там».
P.S. Д. Рєзнік – внучка Якова Рєзніка, котрий 1924 року емігрував з Києва
до Палестини, а звідки до Америки (за книгою Е. і Р. Слейтерів «Великі єврей-
ські жінки» – E., R. Slater «Great Jewish Women» (2006, США)).
86
віТАЛіЙ АБЛіцОв
СІКОРСЬКИЙ Ігор
25.05.1889, Київ, Україна – 26.10.1972, Істон, США
1967 року Президент Л. Джонсон вручив І. Сікор-
ському Національну Медаль науки як видатному
інженеру Америки.
Конструктор літаків. Навчався в Київсько-
му політехнічному інституті.
Доля І. Сікорського типова для тих таланови-
тих ентузіастів, котрі розчарувавшись у можливос-
тях реалізувати свої мрії в умовах перманентного
кризового стану Російської імперії, вимушені були
залишити батьківщину.
У 1918 емігрував до США, де 1923 заснував
компанію «Sicorski Air Engineering», й розпо-
чав випуск різних моделей літаків, насамперед
літаків-амфібій, оскільки їх експлуатація не ви-
магала спеціальних аеродромів.
Досвід літакобудування у І. Сікорського був: 1913 він сконструював та збуду-
вав кілька літаків-велетнів під назвою «Ілля Муромець». Вони продемонстрували
не лише чудові якості як транспортні засоби, але й стали ефективними бомбарду-
вальниками на Західному фронті І світової війни. Жодна інша держава, що брала
участь у війні, не мала подібної авіатехніки.
Пізніше І. Сікорський став спеціалізуватися на виробництві гелікоптерів,
конструюванням яких він теж займався, ще живучи у Києві. Особливу роль у
бізнесовому успіху конструктора відіграло те, що його гелікоптери були прийняті
на озброєння Військово-повітряними силами США.
В цілому фірма І. Сікорського створила 17 базових літаків та 18 гелікопте-
рів. З придбання ліцензій на виробництво машин цієї марки розпочався роз-
виток вертольотобудування у Великобританії та Франції. Про високу гарантію
польотів на гелікоптерах видатного киянина свідчить те, що виключно його
машини обслуговують Президента США.
Конструктор удостоєний понад 80 різних престижних нагород. Він – во-
лодар рідкісної відзнаки – Меморіального призу братів Райт.
87
Авіація і космонавтика
СТЕФАНИШИН-ПАЙПЕР Хайді-Марія
Народилася 7 лютого 1963 року в Сент-Пол, Міннесота, США
Від 1982 до 2006 удостоєна військових нагород –
медалей США «За заслуги» (двічі), «За досяг-
нення», «За відмінну службу».
2006, 2008 нагороджена Медалями NASA,
зокрема, «За перший космічний політ».
Астронавтка. Навчалася в Массачусетсько-
му технологічному інституті (фах – машинобу-
дування, 1984).
Від 1985 – служба у Військово-морському
флоті США (офіцер-інженер). Пройшла підго-
товку у вишкільному центрі рятувальних і під-
водних операцій ВМС.
До групи кандидатів в астронавти NASA прийнята 1996 року. Політ у кос-
мос здійснила у вересні 2006 року як спеціаліст. Це був перший після ката-
строфи «Колумбії» політ американських астронавтів у космос: його завданням
було встановлення нових сонячних батарей та заміна відповідного обладнан-
ня. Г. Стефанишин-Пайпер виходила у відкритий космос (восьма жінка, котра
це здійснила).
2008 – новий політ у складі екіпажу корабля «Індевор», завданням якого
була підготовка Міжнародної космічної станції до постійної роботи на її борту
шести чоловік. Стефанишин-Пайпер брала участь у операціях, знову виходи-
ла у відкритий космос.
У липні 2009 року Х.-М. Стефанишин-Пайпер залишила NASA й повер-
нулася до служби в МВФ США.
Окрім вказаних вище відзнак Х.-М. Стефанишин-Пайпер 2007 року на-
городжена українським Орденом Княгині Ольги ІІІ-го ступеня.
88
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ЧЕЛОМЕЙ Володимир
17.04.1914, Седлець, Польща – 08.12.1984, Москва, РФ
1959, 1963 – нагороджений званням Героя Со-
ціалістичної Праці.
1959 – лауреат Ленінської премії.
1967, 1974, 1982 – лауреат Державної премії
СРСР.
Вчений у галузі механіки та процесів управ-
ління. Навчався в Київському авіаційному ін-
ституті (1937), до 1940 викладав у ньому.
1941 – в Центральному інституті авіаційно-
го двигунобудувння у Москві.
1944 – очолив Об’єднане конструкторське
бюро 52 (сьогодні – «НПО Машинобудування»
(Реутов, Московська область).
1952 – професор МГТУ імені Баумана.
1962 – академік АН СРСР. Наукові праці на теми: конструкція і динаміка
машин, теорія коливання, динамічна стійкість пружних систем, теорія серво-
механізмів.
В. Челомей брав участь у створенні двигунів та інших важливих об’єктів
для ракетно-космічної та авіаційної галузі. Зокрема, під його керівництвом
були розроблені ракети-носії «Протон», штучні супутники Землі «Протон» та
«Політ», орбітальні станції серії «Салют» тощо.
В. Челомей – один з ключових творців радянського «ядерного щита». Не
зважаючи на видатний вклад В. Челомея у розвиток вітчизняної космонавти-
ки, його ім’я ще маловідоме в Україні. Причин цього багато. Насамперед не-
гативну роль відігравало дилетантське втручання «партійних вождів» СРСР у
діяльність космічної галузі, вольові рішення кремлівських чиновників, котрі
створювали нервову атмосферу у стосунках між провідними конструкторами
та вченими. С. Корольов, В. Глушко, М. Янгель, В. Челомей… У кожного своя
доля, своє місце в історії освоєння Всесвіту.
1962 вчений був обраний дійсним членом АН СРСР.
Крім названих вище нагород В. Челомей був удостоєний Золотої медалі
імені М. Жуковського (1964), Золотої медалі імені О. Ляпунова (вищої наго-
роди АН СРСР за видатні праці у галузі математики та механіки) – 1977 року.
Талант В. Челомея випереджав свій час. Його проекти (наприклад, екс-
педиція на Марс) наближали Людство до омріяної мети – виходу у позаземні
Галактики.
В. Глушко у книзі «Розвиток ракетобудування і космонавтики в СРСР» від-
значив: «Народження ракетно-космічної системи «Протон» ознаменувало по-
чаток нового етапу в освоєнні космічного простору. Відкрились нові можливості
вивчення планет та інших небесних тіл, що утворюють нашу Сонячну систему».
89
Авіація і космонавтика
ШОНІН Георгій
03.08.1935, Ровеньки Луганської області, Україна – 06.04.1997,
Зоряне містечко, Московська область, РФ
1969 року удостоєний звання Героя Радянського
Союзу.
Космонавт. Навчався в Єйському військово-
морському училищі (1957), Військово-
повітряній інженерній академії імені М. Жуков-
ського (1968), Військовій академії Генерального
штабу Збройних сил СРСР імені К. Ворошилова
(1988). Кандидат технічних наук (1978).
В 1957–1960 роках проходив службу у
військово-повітряних силах СРСР.
Від 1960 – у загоні космонавтів першого набору.
Перший космічний політ здійснив 11.10–
16.10.1969 року як командир корабля «Союз-6».
Це був перший космічний груповий політ трьох
кораблів, під час якого проводилось їх маневрування. Також під час польоту
вперше у світі відбулись експерименти зі зварювальних робіт у космосі на
апаратурі, розробленій в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН
України (установка «Вулкан»). В цій же експедиції був проведений експери-
мент «Факел» з виявлення запусків балістичних ракет.
У загоні космонавтів перебував до 1979 року, потім перейшов до військово-
повітряних сил.
1979–1983 – заступник командуючого П’ятою повітряною армією, за-
ступник командувача ВПС Одеського військового округу.
Від 1983 до 1990 – в Міністерстві оборони СРСР.
1990 року генерал-лейтенант Г. Шонін вийшов у відставку.
Автор книг «Найперші» (1976) та «Пам’ять серця» (2001).
P.S. Вчений народився в Польщі, але дитинство та юність його пройшли в
Полтаві. Як розповів А. Завалишин (президент Федерації космонавтики Укра-
їни), в полтавський період життя В. Челомей відкрив для себе батьківщину
своїх предків: він зустрічався з В. Короленком, А. Макаренком, полтавськими
нащадками О. Пушкіна та М. Гоголя.
90
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ЯНГЕЛЬ Михайло
12.10.1911, Зирянка Іркутської губернії, Росія –
25.10.1971, Москва, РФ
1959, 1961 – удостоєний звання Героя Соціаліс-
тичної Праці.
1960 – лауреат Ленінської премії.
1967 – лауреат Державної премії СРСР.
1970 – нагороджений Золотою медаллю
імені С. Корольова АН СРСР.
Конструктор. Навчався в Московському
авіаційному інституті (фах – літакобудування,
1937), Академії авіаційної промисловості СРСР
(1950). Доктор технічних наук (1960).
До вступу до авіаційного інституту працю-
вав у текстильній промисловості (Москва).
1935–1944 – конструктор, заступник ди-
ректора на авіазаводі імені Менжинського в
конструкторському бюро М. Полікарпова.
Від 1945 – в Об’єднаному конструкторському бюро А. Мікояна (брав
участь у розробці літака И-153).
1946–1948 – в Міністерстві авіаційної промисловості. Був заступником
головного конструктора С. Корольова в НДІ (науково-дослідному інституті)
в Калінінграді Московської області.
Від 1954 до 1971 – головний конструктор ОКБ-586 (КБ «Южное») в Дні-
пропетровську, що нині носить його ім’я.
М. Янгель – основоположник нового напрямку в ракетній техніці, завдяки
якому було суттєво підвищено боєготовність ракет стратегічного призначен-
ня. Він очолював створення ракетних комплексів Р-12, Р-14, Р-16, Р-36, МР-
УР100, Р-36М, космічних ракет-носіїв «Космос», «Космос-2», «Циклон-2»,
«Циклон-3», космічних апаратів «Интеркосмос», «Метеор», «Цілина».
Видатний конструктор 1966 р. був обраний дійсним членом АН СРСР.
91
Авіація і космонавтика
ЯРИМОВИЧ Михайло
Народився 13 жовтня 1933 року в Білостоці
(українське Підляшшя) в Польщі
2006 – одержав Медаль Т. фон Кармана Міжна-
родної академії аеронавтики за тридцятирічну ви-
датну працю в галузі аерокосмічних досліджень.
Вчений у галузі авіаційно-космічних до-
сліджень. Навчався у Нью-Йоркському (аеро-
навтична інженерія) та Колумбійському уні-
верситетах. В останньому захистив докторську
дисертацію з філософії(1960).
Від 1962 працював в урядових структурах
США, зокрема, очолював дослідницький під-
розділ Військово-морських сил США.
1964 – в NASA М. Яримович брав участь у
здійсненні американської програми «Аполлон» (політ на Місяць), був одним
з директорів проекту.
1970–1973 – директор групи консультантів НАТО з аерокосмічних дослі-
джень і розвитку (Париж).
1973 – головний науковий консультант штабу Військово-повітряних
сил США.
1977–1998 – віце-президент аерокосмічного підрозділу корпорації
Rockwell (влилася в «Боїнг»). Корпорація була задіяна в масштабних проектах
США, зокрема, Космічний Шатл та СОІ (Стратегічна оборонна ініціатива, ві-
дома в СРСР як проект «Зоряні війни»).
1991–1997 – М. Яримович був президентом Міжнародної академії аеро-
навтики, до цього він 6 років був її віце-президентом.
М. Яримович – активний учасник роботи над космічною програмою
«Морський старт», яка реалізується за участі України.
«Його широкі знання та майстерність керівництва стали важливим фак-
тором у формуванні розвитку та прийняття концепцій і планів орбітальної
лабораторії з екіпажем», – говориться в спеціальній Грамоті уряду США на
адресу М. Яримовича.
1992 вчений став іноземним членом НАН України.
М. Яримович удостоєний, крім названої вище, багатьох американських та
міжнародних відзнак.
інновАції,
винАходи
95
НАГОРОДИНАГОРОДИ
Національна медаль технологій та інновацій США
Державна нагорода за видатний вклад в націо-
нальний економічний, екологічний та суспіль-
ний добробут, досягнутий за рахунок розвитку
і комерціалізації технологічної продукції, тех-
нологічних процесів та концепцій та за рахунок
технологічних інновацій.
Медаль вручається конкретній особі або
групі (не більше 4 чоловік), компанії чи підроз-
ділу компанії (зважають, щоб 50 % акцій чи ак-
тивів компанії належало громадянам США).
Нагорода присуджується Президентом
США за рекомендацією спеціального комітету та Секретаря Міністерства тор-
гівлі і є віщою відзнакою за внесок у технологічний прогрес.
Заснована медаль 1980 року.
Премія ІЕЕЕ «Піонер комп’ютерної техніки»
Міжнародна організація інженерів у галузі електроніки, радіоелек троніки та
радіоелектронної промисловості ІЕЕЕ (Institute of Electrical and Electronics
Engineers – Інститут інженерів з електроніки та електротехніки) працює в
Лондоні, об’єднує близько 40 фахових товариств й призначена розробляти
стандарти з електроніки та електротехніки. ІЕЕЕ видає третину технічної літе-
ратури, що стосується застосування комп’ютерів, управління, електроінжене-
рії у світі, понад 100 журналів й проводить понад 300 конференцій щороку.
Утворена ІЕЕЕ 1963 року й має значну кількість відзнак та нагород.
1981 р. рада ІЕЕЕ заснувала премію «Піонер комп’ютерної техніки» для
вшанування всіх, чиї зусилля привели до створення й зміцнили позиції й жит-
тєздатність комп’ютерної індустрії.
Премія імені М. Боголюбова ОІЯД
(Об’єднаного інституту ядерних досліджень), Дубна, РФ
Микола Боголюбов (1909–1992) – видатний математик і фізик-теоретик, засно-
вник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики, лауреат багатьох
престижних премій на нагород, зокрема, Золотої медалі Планка (1973), Золотої ме-
далі імені Бенджаміна Франкліна (США (1974), Медалі імені Дірака (1992).
Від 1916 до 1958 р. вчений жив в Україні, 24 роки працював у Київському
університеті, від 1936 – професор.
В Україні працює Інститут теоретичної фізики імені М.М. Боголюбо ва НАН Укра-
їни, в РФ та Україні засновано кілька наукових нагород імені видатного вченого.
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Премія імені М. Боголюбова за кращі дослідження в галузі теоретичної
фізики вручається від 1996 року.
Премія В. Перкіна Товариства хімічної промисловості США
Нагорода заснована 1906 року на честь англійського хіміка сера Вільяма Генрі
Перкіна з нагоди 50-річчя відкриття ним першого у світі синтетичного барв-
ника аніліну. Медаль В. Перкіна присуджується щорічно американським
Товарис твом хімічної промисловості вченому, чиї наукові відкриття з успіхом
застосовуються в промисловості й приносять комерційний розвиток.
Це найвища відзнака в хімічній галузі США.
Національна премія Німецької Демократичної Республіки
Нагорода заснована 1949 року для заохочення творчої праці в галузі науки і техно-
логій, важливих математичних і наукових відкриттів та технічних винаходів.
Премія мала 3 класи з відповідними грошовими винагородами (від 100000
марок до 25000). Позолочена медаль лауреатів премії з портретом Гете була
престижною відзнакою для науковців та винахідників колишньої НДР.
Премія культури Німецького товариства з фотографії (DGPh)
Щорічна нагорода заснована 1958 року. За словами тодішнього канцлера Фе-
деративної Республіки Німеччини Г. Шредера ініціація премії продемонструє
«значні відкриття, що були досягнуті за допомогою фотографії особливо у мис-
тецтві, гуманітарних, соціальних, технічних, освітніх та наукових галузях».
Премія культури – вища відзнака DGPh. Серед її лауреатів відомі вчені,
винахідники, фотомитці.
Премія «Наукове партнерство» НАТО
Нагорода заснована 2002 року в рамках реалізації програми наукового співро-
бітництва країн-членів та країн-партнерів НАТО. Перспективність подібної
співпраці в реалізації багаторічних проектів, фінансової підтримки розвитку
науково-дослідної діяльності.
Міжнародна премія «Глобальна енергія»
Відзнака заохочує авторів наукових розробок у галузі енергетики. Заснована 2002
року за ідеєю групи російських вчених на чолі з Нобелівським лауреатом Ж. Алфьо-
ровим. Нагородженими можуть стати не лише громадяни Росії, але й інших країн.
Ініціатори премії декларують, що вона сприятиме міжнародному співро-
бітництву в енергетичній сфері.
97
БАР’ЯХТАР Віктор
Народився 9 серпня 1930 року в Маріуполі, Україна
1994 року нагороджений Пам’ятною медаллю
Папи Римського Іоана Павла ІІ за роботи з по-
долання наслідків Чорнобиль ської катастрофи.
1999 року удостоєний Премії імені М. Бого-
любова Об’єднаного інституту ядерних дослі-
джень (Дубна, РФ).
2000 – премія Міжнародної Федерації на-
уковців наукового католицького фонду Святого
Валентина (Італія).
Фізик. Навчався в Ленінградському та
Харківському університетах (1953). Академік
НАН України (1978).
Свій шлях до наукового визнання В. Бар’яхтар
розпочав 1954 року в Харківському фізико-
технічному інституті НАН України (його керівником був відомий вчений,
професор, академік О. Ахієзер).
1973–1982 – працював у Донецькому фізико-технічному інституті
НАН України. 1985–1989 – директор Інституту металофізики ім. Г.В. Кур-
дюмова НАН України. 1982–1989 – академік-секретар Відділення фізики та
астрономії НАН України, 1989–1998 – віце-президент, перший віце-президент
НАН України. Від 1995 – директор Інституту магнетизму НАН України і МОН
України.
У колі наукових інтересів В. Бар’яхтара теорія магнетизму, надпровід-
ність, кінетика солітонів. Ученому вдалося отримати результати світового
рівня в теорії магнетизму конденсованих середовищ, надпровідності, меха-
нічних властивостей твердих тіл, нелінійних явищ у фізичних системах
В. Бар’яхтар – відомий педагог, викладав у Харківському, Донецькому, Київ-
ському університетах, Національному технічному університеті України «КПІ».
Вчений – активний учасник ліквідації наслідків Чорнобильської ката-
строфи, зокрема, був членом міжнародної координаційної ради країн Євро-
пейського співробітництва з проблеми зменшення наслідків аварії на ЧАЕС,
членом групи міжнародного проекту «Чорнобиль» при МАГАТЕ, головою ко-
місії з проблем Чорнобиля НАН України.
В. Бар’яхтар – засновник і перший президент Українського фізичного
товариства, член Американського та Італійського фізичних товариств. Член
Нью-Йоркської академії наук.
НАгоРоджЕНі
98
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ВОЗНЯК Стівен
Народився 11 серпня 1950 року в Санівейл,
Каліфорнія, США
2000 року увійшов до Національної Зали Слави
винахідників.
1985 року Президент Р. Рейган вручив
С. Возняку Національну медаль США в галузі
технологій та інновацій (це було перше вручен-
ня відзнаки).
Конструктор. Навчався в Каліфорнійсько-
му університеті (1986).
Стівен Возняк – відома й оригінальна за
рішеннями щодо своєї долі людина в Америці.
Він – піонер комп’ютерних технологій, кон-
структор (разом з С. Джобсом) одного з перших
персональних комп’ютерів у світі (1977) «Аpple» –
«Яблуко». До речі, ця марка добре відома в Україні, але, на жаль, користувачі
згаданих комп’ютерів не поінформовані, що створені й вироблені ці машини
нашим земляком: батьки С. Возняка – вихідці з Буковини. Поява «Аpple» ви-
знана епохальною й внесена до світових хронік «Computer Sciences».
В США винахід двох молодих людей був названий технічною революці-
єю. В цьому є рація, адже «Аpple» поширився по всій планеті. Сам С. Возняк
говорить про це так: «Це була революція, мирна революція. І я щасливий, що
був її частиною».
С. Возняк та С. Джобс швидко стали мільйонерами. І тут наш земляк змі-
нив свою позицію – відійшов від бізнесу, залишившись в колись спільній з
С. Джобсом компанії у ролі акціонера та консультанта. Одним з його захоплень
чи уподобань стала доброчинна діяльність (після 1981 року, коли С. Возняк
потрапив у авіакатастрофу).
Також він власник своїх компаній, наприклад, «Woz», яка займається за-
хистом баз комп’ютерних даних. Винахідник – батько шістьох дітей.
P.S. 2007 року С. Возняк видав автобіографічну книгу. Преса повідомляє
про його активну публічну діяльність (наприклад, минулого року винахідник
взяв участь у відомому американському телешоу «Танці з зірками», де парт-
неркою його була землячка – популярна в США танцівниця Каріна Смирнова
народжена у Харкові 1978 року).
99
інновації, винаходи
ГЛУШКОВ Віктор
24.08.1923, Ростов-на-Дону – 30.01.1982, Київ, Україна
1964 року удостоєний Ленінської премії СРСР.
1968, 1977 – відзначений Державними преміями
СРСР.
1969 – Герой Соціалістичної Праці.
1996 – вручена Премія й Медаль «Піонер
комп’ютерної техніки» від IEEE Computer Society
(Міжнародної асоціації комп’ютерних та інфор-
маційних наук і технологій).
Вчений у галузі кібернетики. Навчався у
Ростовському-на-Дону університеті та Новочер-
каському політехнічному інституті (1948).
Дитинство майбутнього вченого пройшло на
Донбасі (селище шахти імені Артема, що побли-
зу міста Шахти – нині входить до складу Ростов-
ської області РФ). В інтелігентній родині інжене-
ра М. Глушкова діти росли допитливими: Віктор рано відкрив для себе світ
наукової фантастики – зачитувався книгами Г. Уелса та Ж. Верна.
У Ростовському університеті вивчав квантову хімію. По закінченні його
працював в Уральському лісотехнічному інституті. 1951 захистив кандидат-
ську дисертацію в Свердловському університеті.
В. Глушкову пророкували блискучу кар’єру вченого-алгебраїста, але
він віддав перевагу іншому математичному напрямку – почав вивчати те-
орію топологічних просторів і 1955 захистив докторську дисертацію з цих
проблем. Того ж року був обраний членом Московського математичного
товариства.
І в цей період науковець робить ще один різкий поворот у своєму житті –
захоплюється кібернетикою.
Оскільки є різні мотивації переїзду В. Глушкова в Україну, не будемо всту-
пати в дискусію, лише зауважимо, що життя у 1960-х рр. у Радянському Союзі
було складним. Не оминали політичні події й науку. Зокрема, було не одно-
значним ставлення радянських вождів до нових наукових течій, якими були
кібернетика та генетика (противники їх розвитку в запалі суперечок вислов-
лювалися різко – «кібернетика й генетика – буржуазні лженауки, прислужни-
ці імперіалізму» тощо).
Очевидно, В. Глушков відчував той холодний подих політичних переслі-
дувань. Не забуваймо, що більшість радянських генетиків була репресована й
знищена, у тому числі й академік М. Вавілов – президент ВАСХНІЛу (тодіш-
ньої Академії аграрних наук СРСР).
Як згадував академік М. Лаврент’єв (тодішній директор Інституту мате-
матики АН УРСР і віце-президент АН УРСР), у Києві ідеї створення ЕОМ
100
віТАЛіЙ АБЛіцОв
(електронно-обчислювальних машин, іншими словами – комп’юте рів, над
чим працював, зокрема, С. Лєбєдєв) підтримували.
Отже, від 1956 року життя 32-річного В. Глушкова проходило в Україні, де
він одержав підтримку й тодішнього президента АН УРСР О. Палладіна, і його
наступника Б. Патона.
З 1957 вчений став директором Обчислювального центру АН УРСР, від 1962 –
директором Інституту кібернетики НАН України, що нині носить його ім’я.
Під керівництвом вченого розроблена ЕОМ «Київ» та перша в СРСР на-
півпровідникова керуюча машина широкого призначення «Дніпро».
Серед наукових досягнень В. Глушкова: створення загальної теорії циф-
рових автоматів та дискретних перетворювачів, розроблення обчислю вальних
машин з інтерпретацією алгоритмічних мов високого рівня. І головне – вче-
ний створив наукову школу в галузі теоретичної кібернетики, його фундамен-
тальні та прикладні дослідження в сукупності склали те, що тепер називається
інформаційними технологіями.
В. Глушков розумів важливість популяризації науки в суспільстві: ним були
засновані журнали «Кібернетика» та «Керуючі системи й машини». 1974 року ви-
дана перша у світі двотомна «Енциклопедія кібернетики». Чи не вперше в історії
американо-українських відносин паралельно з «Українською радянською енци-
клопедією» працювали заокеанські колеги-видавці: унікаль ний двотомник поба-
чив світ в англомовному варіанті й був зустрінутий із захопленням.
Можна твердити, що уроки життя В. Глушкова, на жаль, поки-що не одержа-
ли належної оцінки освітньої та наукової спільноти України. Зате у світі вчений
був добре відомим: був експертом ООН, консультував уряди Німеччини, Болгарії,
Чехословаччини та інших країн. Праці вченого перекладені на основні мови світу.
Він читав лекції у США, Великобританії, Японії, Франції, Іспанії, Мексиці, Індії
та інших країнах. Одержав ордени Болгарії та Німеччини.
Закономірно, що нинішній Інститут кібернетики ім. В. Глушкова НАН Укра-
їни має широкі міжнародні зв’язки – досить сказати, що серед його партнерів
Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (Австрія), Цюріхський
університет (Швейцарія), Нью-Йоркський політехнічний інститут, Лондон-
ський Сіті-університет, провідні науково-освітні заклади РФ.
Премію «Піонер комп’ютерної техніки» ІЕЕЕ В. Глушков одержав «за
здійснення цифрової автоматизації комп’ютерних архітектур». Номінували
киянина на високу відзнаку члени правління Всесвітнього комп’ютерного
співтовариства.
101
інновації, винаходи
ГОЛОНЯК Нік
Народився 11 березня 1928 року в Цайглері (Іллінойс, США)
1990 року удостоєний Національної наукової
медалі США.
2002 – Національної медалі США за техно-
логію та інновації.
2003 – Міжнародної енергетичної премії
«Глобальна енергія».
2008 року ім’я Н. Голоняка занесено до Зали
Національної Слави винахідників США.
Вчений, винахідник. Вважається «батьком»
сучасних світлодіодів – за винахід першого на-
півпровідникового світлодіода видимого світла.
Навчався в Іллінойському університеті (доктор наук, 1954).
Від 2007 завідував кафедрою електротехніки, обчислювальної техніки та
фізики в Іллінойському університеті.
Дослідження Н. Голоняка фінансує, зокрема, агентство з перспективних
оборонних науково-дослідних розробок США.
Вчений – власник понад 40 патентів на різні винаходи.
P.S. Видатний вчений сучасності – нащадок закарпатських емігрантів до
Америки, мало відомий на батьківщині своїх предків. Як і чимало інших нау-
ковців зі світовими іменами, Н. Голоняк не є іноземним членом НАН України.
МОРОЗОВ Анатолій
Народився 9 травня 1939 року в Києві, Україна
1974, 1985 – удостоєний Державної премії СРСР.
Вчений в галузі інформатики.
Навчався у Київському політехнічному ін-
ституті (1961).
Наукову діяльність розпочав у Інституті
кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН Укра-
їни (1969–1982). Вважається одним з учнів
В. Глушкова.
Наукові інтереси А. Морозова охоплюють
актуальні проблеми створення теоретичних і
методичних основ побудови комплексних ав-
томатизованих систем управління, теоретич-
них основ побудови цехів та заводів-автоматів,
гнучких виробничих систем, інтеграції програмних та апаратних засобів висо-
копродуктивних інтелектуальних систем.
102
віТАЛіЙ АБЛіцОв
А. Морозов – учасник створення першої в СРСР АСУП «Львів» – одної
з програмних цілей В. Глушкова. Створена за участі вченого система відо-
браження інформації в центрі управління космічними польотами, що про-
йшла успішне випробування під час міжнародного космічного експерименту
«Союз-Аполлон», експлуатується і зараз. Під керівництвом А. Морозова роз-
роблена й введена у дію система інформа ційного забезпечення законотворчої
діяльності Верховної Ради України. Ця система тиражована й впроваджена в
парламентах Узбекистану, Таджики стану, частині обласних Рад України.
В останні роки отримані вченим результати з теорії прийняття рішень до-
зволили розробити Ситуаційний центр при Президентові України та при Мі-
ністрові оборони.
Крім вказаної премії вченого відзначено Державними преміями України
(1992, 1998), престижними національними науковими відзнаками.
ПАТОН Борис
Народився 27 листопада 1918 року в Києві, Україна
1950 року удостоєний Державної премії СРСР
(тоді – Сталінської). 1957 – Ленінська премія.
1969, 1978 – Герой Соціалістичної Праці. 1981 –
Золота медаль імені М. Ломоносова АН СРСР.
1988 – Державна премія СРСР. 2003 – Золота ме-
даль імені С. Корольова РАН. 2010 – Міжнародна
премія «Глобальна енергія».
Президент Національної академії наук
України (з 1962 року).
Навчався у Київському політехнічному ін-
ституті. У 1941–1942 – інженер заводу «Красное
Сормово» в Горькому. Пізніше – науковий спів-
робітник, заступник директора заводу. 1945 –
кандидат технічних наук, 1951 – обраний членом-кореспондентом Акаде-
мії наук УРСР. 1952 – доктор наук.
Від 1953 – директор Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона НАН
України (батька Б. Патона).
1958 – академік АН УРСР, 1962 – академік АН СРСР (від 1992 – Росій-
ської АН).
Б. Патон – видатний вчений у галузі електрозварювання, металургії та тех-
нології металів. Його наукові дослідження присвячені процесам автоматич ного
і напівавтоматичного зварювання під флюсом, розробці теоретичних основ
створення автоматів для зварювання і зварювальних джерел живлення, про-
блемам управління зварювальними процесами, створення нових перспектив-
103
інновації, винаходи
них конструкцій і функціональних матеріалів майбутнього. Під керівництвом
Б. Патона створено принципово новий спосіб зварювання – електрошлако-
вий, проведені дослідження із застосування зварювальних джерел теплоти з
метою підвищення якості виплавлюваного металу, заснована нова галузь ме-
талургії – спецелектрометалургія.
Вченим вперше були ініційовані дослідження в галузі застосування зва-
рювання і суміжних технологій у космосі, створені космічні конструкції.
Б. Патон – піонер унікальної технології зварювання живих тканин, що вико-
ристовується в хірургії. Незмінний у другому півсторіччі ХХ-го ст. президент
НАН України є автором понад 720 винаходів (500 іноземних патентів), понад
1200 різнотемних публікацій, у тому числі 20 наукових монографій.
Б. Патон – почесний член Міжнародної академії астронавтики США
(1997), Американського зварювального товариства (1978), Римського клубу
(1989), Британського інституту зварювання, Німецького зварювального то-
вариства.
Вчений – активний учасник міжнародного співробітництва у галузі нау-
ки і техніки. Він – президент Міжнародної асоціації академій наук, інозем-
ний член Шведської королівської академії інженерних наук, академік Бол-
гарської, Індійської, Європейської та інших академій наук.
ПУЛЮЙ Іван
02.02.1845, Гримайлів (нині Тернопільська область),
Україна – 03.01.1918, Прага, Чехія
1881 року на Світовій електротехнічній виставці в
Парижі прилад (катодна лампа) вченого – «Лампа
Пулюя» був удостоєний срібної медалі.
Фізик. Навчався у Віденському університеті
(1869, богословський факультет).
Майбутньому вченому випала нелегка доля:
бути священником вимагала від нього родина,
юнак же прагнув займатися наукою. Тому після
закінчення богословського факультету став сту-
дентом фізико-математич ного відділення філо-
софського факультету, що призвело до нового
ускладнення у стосунках з рідними.
Після закінчення університетського курсу І. Пулюй мав намір працюва ти у Ки-
ївському університеті, але одержав відмову від імперських чиновників. Тому свою
викладацьку діяльність він розпочав у Віденському університеті, а пізніше працю-
вав у Військово-морській академії у Фіуме (нині – Рієка, Хорватія). Зауважимо, що
на початку ХХ століття Австро-Угорщина мала вихід до Середземного моря й була
володарем одного з найпотужніших у світі військово-морських флотів.
104
віТАЛіЙ АБЛіцОв
1875 року І. Пулюй одержав стипендію австрійського Міністерства освіти й
можливість удосконалювати свої знання у Страсбурзькому університеті. Саме тут
він зустрівся вперше з німецьким фізиком В. Рентгеном – обидва стажувались
у професора А. Кундта, історія стосунків з яким зіграла у житті І. Пулюя значну
роль. Обоє вчених цікавилися явищами, що супроводжували поведінку електро-
струму у вакуумі. Незабаром до них приєднався Н. Тесла (молодий сербський
науковець-винахідник, котрий від 1884 року жив у США).
1877 р. І. Пулюй стає доктором філософії Страсбурзького університету.
Повернувшись до Віденського університету, вчений продовжує вивчати про-
блеми електротехніки.
У 1880–1882 роках І. Пулюй друкує у «Віснику Віденської академії наук» ре-
зультати експериментів з винайденою ним «Лампою Пулюя» (за яку, як сказано
вище, одержав срібну медаль світової виставки з електротехніки в Парижі 1881
року). Через три роки винахідник одержує патент на винахід електричної лампи
розжарювання нової конструкції на Міжнародній виставці електротехніки в Штає-
рі (Німеччина) 1884 року. У цьому ж році на пропозицію міністерства освіти Австро-
Угорщини І. Пулюй очолив кафедру фізики Німецького політехнічного інституту в
Празі, де прожив до кінця своїх днів (очолював, як ректор, Празький політех).
З іменем І. Пулюя пов’язані проектування й будівництво в Австро-
Угорщині електростанцій на постійному електрострумі, а в Празі – удоско-
налення конструкцій телефонного зв’язку та будівництво електротрамвая.
Уряд удостоїв вченого престижного звання Радника Двору, а імператор
Австро-Угорщини Франц-Йосип нагородив фізика Рицарським Хрестом.
І. Пулюй був науковцем з різнобічними талантами, а людиною – від-
критою й комунікабельною. Не ховався він й з своїми відкриттями. Наслідки
власних наукових досліджень публікував у пресі (особливе зацікавлення колег
викликала його стаття «Сяюча матерія і четвертий стан речовини». У 1890–
1895 р. він проілюстрував свої відкриття фотознімками, одержаними під час
експериментів з винайденою ним лампою.
1892 року вчений опублікував схему-опис трубки, що випромінює
Х-промені, які пізніше стали називатися «рентгенівськими». До речі, у росій-
ський науковий словник дану термінологію («рентген», «рентгено діагностика»,
«рентгеновипромінювання тощо) увів фізик – учень В. Рентгена – А. Йоффе
(за походженням полтавчанин), котрий у 1902–1906 рр. стажувався у німець-
кого вченого – лауреата Нобелівської премії).
Яким же було здивування І. Пулюя, коли у періодиці з’явилися публікації
В. Рентгена про те ж саме Х-проміння. Не маємо змоги деталізувати ситуацію,
оскільки дискусія навколо пріоритету відкриття Х-випромінювання залиша-
ється досі відкритою.
До речі, В. Рентген не передбачав широкого використання відкритого явища
в медицині. І. Пулюй навпаки удосконалював винахід саме у напрямку його за-
стосування в медичній діагностиці, що поставило його на перше місце в історії
медичної рентгенографії (вітчизняні дослідники пишуть про «пулюєграфію».
105
інновації, винаходи
У подібну ситуацію потрапив і згаданий вище Н. Тесла, котрий 1943 року че-
рез суд підтвердив пріоритет свого винаходу радіо. До цього вважалось, що радіо
винайшов Г. Марконі. В Росії й нині стверджується, що винахідником радіо є ін-
женер О. Попов. Крім наукової І. Пулюй займався культурно-просвітницькою
діяльністю: разом з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким вчений зробив пере-
клад на українську Нового й Старого Заповіту. Ця книга опублікована 1903 року
за кошти Британського біблійного товариства. Також виступав за відкриття у
Львові українського університету, ініціював започаткування стипендій для укра-
їнських студентів, котрі навчалися в Австро-Угорщині.
Активною була участь І. Пулюя й у діяльності Наукового товариства імені
Т. Шевченка.
РОМАНКІВ Любомир
Народився 17 жовтня 1931 року в Жовкві на Львівщині, Україна
1993 вченому й промисловцю вручена Медаль
В. Перкіна (США).
Вчений у галузі електроніки.
Навчався в Альбертському університеті
(Канада, 1957), Массачусет ському технологіч-
ному інституті (доктор наук, 1962).
Майбутній науковець та бізнесмен мав за-
цікавлення у багатьох галузях і йому довелося
вибирати між металургією, фармацевтикою та
електронікою. Зупинився на останній.
Це був час, коли в промисловості почали ви-
користовувати напівпро відники (зокрема, у ви-
робництві комп’ютерів). Л. Романків розробив
новий тип головки для дисків та магнітофонів – за допомогою гальваніки та фото-
літографії (досі ця деталь виготовлялась вручну), котрий був відразу ж запущений
у серійне виробництво. Винахід Л. Романківа постійно удоскона лювався: якщо
на перші головки записували близько 5 мільйонів запам’ято вувальних центрів на
1 квадратний дюйм, то сьогодні – у 8 разів більше.
Л. Романків – директор відділу електрохімічної технології й магнетизму
Дослідного центру корпорації ІВМ. Всього на рахунку Л. Романківа близько
60 винаходів. Він автор понад 150 наукових праць, редактор 10-ти томів тех-
нічних симпозіумів США.
Крім названої вище відзнаки вчений є лауреатом медалі В. де Нора Това-
риства електрохімічної промисловості США (1994), Пам’ятної медалі М. Ліб-
мана, двічі визнаний «Винахідником року» (Нью-Йорк, 2000, 2001).
106
віТАЛіЙ АБЛіцОв
СЕРГІЄНКО Іван
Народився 13 серпня 1936 року
в Білоцерківці на Полтавщині, Україна
1981 року удостоєний Державної премії СРСР у
галузі науки і техніки.
Вчений у галузі інформатики, обчислю-
вальної математики.
Навчався у Київському університеті імені
Тараса Шевченка (1959), захистив докторську
дисертацію (1972).
Від 1959 – в Інституті кібернетики (від 1995 –
директор).
Від 1994 – очолює кафедру теорії управління
Московського фізико-технічного інституту, а від
2002 – керує філією кафедри автоматизованих
систем обробки інформації та управління Наці-
онального технічного університету України «Ки-
ївський політехнічний інститут». І. Сергієнко – один з учнів В. Глушкова.
У колі його наукових інтересів створення і теоретичне обґрунтування нових ма-
тематичних моделей стаціонарних та динамічних процесів, що функціонують у нео-
днорідних середовищах із включеннями, побудова та доведення високоточних алго-
ритмів дискретизації класів задач математич ної фізики з розривними розв’язками,
дослідження широких класів матема тичних моделей і чисельних методів для вивчен-
ня хвильових процесів у не однорідних необмежених зонах.
По всіх напрямках вчений досяг результатів. Про це йдеться, зокрема,
в монографіях І. Сергієнка «Інформатика та комп’ютерні технології», «Мо-
делювання перехідної економіки: моделі, методи, інформаційні технології».
Вчений – автор понад 500 наукових статей, 21 монографії.
1988 обраний академіком НАН України.
70-річчю І. Сергієнка присвячений випуск журналу «Global Optimization» –
«Глобальна оптимізація» (2006) та Міжнародна наукова конференція з учас-
тю науковців Університету Колорадо, Техаського університету, Університету
Флориди (США).
107
інновації, винаходи
СМАКУЛА Олександр
09.08.1900, Добриводи на Тернопільщині, Україна –
17.05.1983, Бостон (США)
1966 року удостоєний премії Німецького фото-
товариства (DGPh) за значний вклад у розвиток
оптичних технологій.
Фізик. Навчався у Геттінгенському універси-
теті (1927, доктор філософії).
В юні роки майбутній фізик брав участь у
національно-визвольних змаганнях – воював у
складі Української галицької армії.
Після завершення університетського курсу
в Німеччині вчений короткий період працював
у фізичному Інституті Р. Поля, потім повернув-
ся на батьківщину й 1928 почав працювати в
Одеському університеті (професор фізики), але
швидко переконався у безперспективності свого життя та праці в умовах біль-
шовицького тоталітарного режиму.
О. Смакулі вдалось повернутися до Німеччини, де політичне життя було
не менш суперечливим – поразка у І світовой війні, економічні проблеми за-
гострювали й до того напружену ситуацію, котра врешті-решт породила дзер-
кальне відбиття сталінізму – гітлерівський нацизм.
Вчений, маючи запрошення працювати, зокрема, у фізичному інститу-
ті Р. Поля, не полишав спроб повернутися в Україну. Проте він залишився
в Німеччині, де мав друзів і сподівався реалізувати свій талант. Він очолив
лабораторію в Інституті медичних досліджень кайзера Вільгельма, де свої-
ми дослідженнями започаткував розвиток квантової органічної хімії, слухав
лекції творців квантової механіки В. Гейзенберга та М. Борна – майбутніх
учасників розробки атомної зброї.
Від 1934 О. Смакула працював у відомій не тільки у Європі оптичній фір-
мі «Цейс-Єна» (директор дослідної лабораторії – спеціалізувався на вивченні
проблем оптики та спектроскопії), незабаром одружився з Е. Бунде, з якою
прожив понад півстоліття.
Живучи у Німеччині, О. Смакула не поривав з батьківщиною: публіку-
вався у львівській періодиці, а 1 грудня 1930 року став дійсним членом На-
укового товариства імені Т. Шевченка.
Талановитий виходець з Тернопільщини відомий у науковому та техноло-
гічному світі як автор «формули Смакули» – метод підрахунку електронів, пій-
маних у пастку під час взаємодії радіації з кристалами. Вже тоді у науковому світ
відкриття О. Смакули було названо винаходом ХХ століття у галузі оптики, а
автор був названий корифеєм сучасної фізичної оптики та електроніки. Вчений
запропонував бромйодит-талієву сполуку, що й нині використовується у прила-
108
віТАЛіЙ АБЛіцОв
дах нічного бачення. Своїми відкриттями О. Смакула зробив різкий поштовх у
розвитку технологій оптичних приладів. Його винахід широко використовували
як під час ІІ світової війни, наприклад, в авіації, так і після. Досить зауважити,
що 1945 року американські спецслужби захопили О. Смакулу й доставили за
океан (як і ракетного конструктора В. фон Брауна та інших), де його наукові
відкриття відразу ж були застосовані на підприємствах військово-промислового
комплексу – вчений займався дослідженням матеріалів для інфрачервоної тех-
ніки. Винаходи фізика також масово використовувались й використовуються у
виробництві фото- і кіноапаратури тощо.
Просвітлюючий шар («шар Смакули») та метод одержання цих покриттів
зробили можливим істотне зменшення втрат світла й виготовлення чіткіших
фотозображеннь.
Перший у світі патент на виготовлення просвітленої оптики, одержаний
О. Смакулою 1 листопада 1935 року (винахід був засекречений), забезпечив
вченому гідне життя й можливість продовжувати свої дослідження і він від-
крив ще ряд важливих способів зміни відбивної здатності світла.
Потрапивши, як вказано вище, не з своєї волі до Америки, від 1951 про-
фесор О. Смакула став працювати в Массачусетському технологічному інсти-
туті у Бостоні. Тут тоді займались дослідницькою діяльністю «батько кіберне-
тики» Н. Вінер, відомі вчені з інших галузей науки – К. Шеннон, Д. Віснер,
Н. Хомський (про цього вихідця з України розповідь нижче). Слід зазначити,
що цей інститут донині вважається найкращою вищою технічною школою на
американському континенті.
1964 професор О. Смакула очолив лабораторію кристалів: досліджував
зміни їхніх властивостей під впливом «чутливих» атомів, радіації та дефектів
у кристалах. Він налагодив синтез кристалів для оптики, рентгенології, елек-
троніки та лазерних технологій.
1962 О. Смакула видав монографію «Монокристали», що стала популяр-
ним підручником з практичної кристалографії.
Сьогодні без відкриттів О. Смакули не уявити технологію й індустрію на-
півпровідників та інтегральних схем.
Майже півстоліття прожив вчений на американському континенті, але
ніколи не забував про батьківщину: «Я от вже понад сорок літ скитаюсь на
чужині, але своєї України не забув і повік не забуду. Частенько заглядаю до
«Кобзаря», щоби тугу розігнати» – зізнавався О. Смакула.
109
інновації, винаходи
СТАСІВ Остап
01.01.1903, Борщовичі, Пустомитівський район,
Львівська область, Україна – 19.02.1985, Альфельд, Німеччина
1956 року удостоєний Німецької національної
премії з науки і технологій.
Кристалофізик.
Навчався у Вільному Українському універси-
теті, Львівському полі технічному інституті, Бер-
лінському університеті (1927). В Гессенському уні-
верситеті захистив докторську дисертацію (1929).
О. Стасів – один з тих вітчизняних науков-
ців, котрі вимушені були емігрувати з батьків-
шини у пошуках кращої долі.
Свою освіту юнак розпочав в Українській гімна-
зії у Перемишлі (закінчив з відзнакою, 1921). Оскіль-
ки польська влада не сприяла набуттю вищої освіти,
О. Стасів продовжив своє навчання у таємному Львівському українському універси-
теті. Через переслідування юнак не зміг завершити університетський курс вдома й від
1923 продовжив навчання у Берліні. На фізичному факультеті університету він слухав
лекції М. План ка, А. Ейнштейна, М. фон Лауе та інших видатних німецьких вчених.
1927 удосконалював свої знання в інституті фізики Гессенського університету під ке-
рівництвом професора В. Боте (майбутнього Нобелівсь кого лауреата). Докторська
дисертація молодого науковця була присвячена експериментальним дослідженням
повного внутрішнього відбивання світла на межі поділу двох середовищ.
Свої наукові зацікавлення О. Стасів зосередив на проблемах фізики твер-
дого тіла. Від 1931 року він працював у лабораторії Р. Поля у фізичному ін-
ституті Геттингенського університету, де займалися вивченням найпростіших
йонних кристалів. Вже через рік молодий дослідник відкрив явище перемі-
щення центрів забарвлення під впливом електричного поля, чим започатку-
вав новий напрям у фізиці твердого тіла – вивчення кінетичних параметрів
дефектів, їх температурних і польових залежностей.
О. Стасів стає постійним автором відомих фізичних журналів Європи,
його успіхи вітали у Львові – обрали дійсним членом Наукового товариства
імені Т. Шевченка, членом Українського інженерного товариства.
Від 1937 по 1945 роки О. Стасів працював керівником лабораторії фірми
«Цейс» у Дрездені. Це були роки, коли у європейську наукову практику активно
входили прагматичні американські стандарти: наукові розробки після відкриття
без зволікань впроваджувалися у виробництво. Вчений разом з однодумцями став
ініціатором розробки концепцій нових центрів, зокрема, з виготовлення фотома-
теріалів, кіновиробничої продукції (фотоплівок з особливою чутливістю тощо).
1947 лабораторія О. Стасіва увійшла до структури новоствореної Німець-
кої академії наук і отримала статус інституту (Інститут досліджень твердого тіла
віТАЛіЙ АБЛіцОв
НАН – Дрезденське відділення). Вчений став професором Дрезденського тех-
нічного університету, де працював до виходу на пенсію у 1968 році.
1951 професор О. Стасів як керівник наукової школи кристалофізики
заснував і очолив Берлінський Інститут кристалофізики Німецької академії
наук, що швидко став відомим у Європі центром кристалофізичних та низько-
температурних досліджень. 1959 у видавництві «Springer» побачила світ фун-
даментальна монографія О. Стасіва «Електронні та йонні процеси в йонних
кристалах», що перекладена на різні мови, стала навчальним посібником для
студентів та аспірантів. Дослідження було підсумковим для видатного фізика.
Вчений жив у розділеній на «демократичну» й «федеративну» Німеччині.
Сталося так, що його донька (теж фізик-науковець) вимушена була подолати
«берлінську стіну» й оселитися в ФРН заради об’єднання з близькою їй людиною.
Батьки тяжко переживали розлуку з донькою. Вийшовши на пенсію, О. Стасів
потрапив у полон ностальгійних почуттів. Із значними труднощами він добився
дозволу приїхати в УРСР і то лише до Києва, побачити Львів, рідних та батьків-
ські краї йому не дозволили – зустріч у Києві відбулася лише з рідною сестрою.
ХАЛАТОВ Артем
Народився 14 грудня 1942 року в Ташкенті, Узбекистан
2002 року удостоєний премії Наукового комі-
тету НАТО.
Інженер-теплотехнік. Навчався в Казан-
ському авіаційному інституті (факультет «Дви-
гуни літальних апаратів», 1967).
Від 1978 року доктор технічних наук А. Ха-
латов живе й працює в Україні (Інститут техніч-
ної теплофізики НАН України, 1990 обраний
членом-кореспондентом НАН України).
В ІТТФ вчений ініціював і очолив науковий
напрям: теплообмін і гідродинаміка в полях цен-
тробіжних масових сил. А. Халатов є автором понад
десяти наукових книг, кількох сотень журнальних
публікацій, близько 80 патентів. Науко вець – ба-
жаний гість американських, німецьких, британських, іспанських, ізраїль ських уні-
верситетів та дослідницьких інститутів, де читає лекції й проводить семінари.
Нова сторінка біографії вченого – тісне співробітництво з Науковим комі-
тетом НАТО, активна й результативна участь у партнерському співробітництві
в рамках програм багаторічних проектів. Першу премію Наукового комітету
НАТО А. Халатов разом з колегами з Росії та Великобританії одержав за роз-
робку інноваційних систем охолодження газотурбінних двигунів.
нАукА,
освітА,
культурА
113
НАгоРоди
Премія Німецької академії природодослідників «Леопольдина»
Одна з найдавніших наукових нагород Німеччини та Європи. Заснована фізи-
ком І. Баушем 1652 року.
У 1687 р. імператор Священної Римської імперії Леопольд І затвердив
Академію природодослідників в якості Академії Священної Римської імперії,
надавши їй своє ім’я (таким чином виникла скорочена назва – «Leopoldina»).
Серед відзнак академії «Леопольдина», зокрема, Медаль Гете (від 1792), Ме-
даль Менделя (1965). Також визначені нагороди для молодих науковців та від-
знаки за особливі заслуги перед наукою.
2007 перейменована в «Німецьку Академію Наук».
Обрання академіком Леопольдини – найвища академічна почесть Ні-
меччини. Серед членів академії близько 160 лауреатів Нобелівської премії.
Орден Святої Анни (Росія)
Нагорода Російської імперії заснована 1735 року на честь царівни Анни – передчас-
но померлої дружини німецького герцога К.Ф. Голштейн-Готторпського. В росій-
ську нагороджувальну систему орден введений Павлом І – сином Анни й герцога
К.Ф. Голштейн-Готторпського Карлом Петром Ульріхом. Вручали його за державну
службу, громадську діяльність та ратні подвиги. Відповідно до рангу нагороджуваль-
ного орден мав 4 ступеня, а кавалери нагороди одержували дворянство. За рангом
і престижністю орден є наступним після ордену Святого Володимира. Після 1917
року продовжує існувати у середовищі емігрантів з Російської імперії.
Військові нагороди США
Історія військових нагород США бере свій початок від 1756 року, коли ще до
проголошення Незалежності (1776 рік) була вручена перша медаль за успішні
бойові дії. Слід наголосити, що американці відмовилися називати власні наго-
роди «орденами», вважаючи їх імперськими символами. Вони віддали перевагу
визначенню «медаль» (якщо в пе-
рекладах і вживається слово «ор-
ден», то воно рівнозначне слову
«медаль»).
«Медаль пошани» – вища
військова нагорода США, була за-
снована 1861 року. Відзнаку вру-
чають від імені Конгресу США.
Медалі «За відмінну служ-
бу» удостоюються представники
всіх родів військ за зразкове ви-
114
віТАЛіЙ АБЛіцОв
конання службових обов’язків, існує кілька ступенів нагороди. Заснована
медаль 1918 року.
Медаль «Бронзова зірка» від 1944 року вручається за участь у військових
операціях. Бойові нагороди в США мають додатковий значок «V» (від слова
«valour» – «мужність». Жодна з нагород не вручається одній особі понад один
раз, а у випадку повторного нагородження до вже врученої раніше відзнаки
додають відповідний знак – наприклад, поширений у багатьох країнах еле-
мент «дубове листя» як символ стійкості й безсмертя.
Участь у бойових діях за межами США відзначається відповідними медалями.
Орден Святого Станіслава
Одна з найдавніших нагород Польщі і наймолодша з імперських російських.
Заснований 1765 року королем Польщі Станіславом ІІ Августом Понятов-
ським на честь єпископа Станіслава Краківського. Орден – друга державна
нагорода Речі Посполитої після вищої – Ордена Білого Орла.
Девіз нагороди «Premiando incitat» – «Надихає нагородою».
1831 року орден Святого Станіслава був введений у нагороджу вальну сис-
тему Росії. Нагорода мала 4 ступеня, отже нею могли бути відзначені і чинов-
ники низьких рангів і імперська еліта.
Орден «Академічних пальм»
Це третя за престижністю нагорода Франції, якою вшано-
вуються заслуги в галузі освіти та науки.
Заснована нагорода 1808 року Наполеоном І для від-
значення академіків і професорів Паризького університету
та деяких ліцеїв. Пізніше статут та умови одержання відзна-
ки було змінено. Сьогодні нею нагород жують також грома-
дян інших країн, тих, хто сприяє розвитку освіти та науки й
працює задля поширення у світі французької культури.
Медаль Бенджаміна Франкліна
Від року заснування (1824) філадельфійський Інститут Франкліна (Пенсіль-
ванія, США) приділяв значну увагу заохоченню наукових досліджень та тех-
нологій – була розроблена одна з найстаріших в Америці програм діяльності
у цьому напрямку. До 1998 року нагороди Інституту Франкліна вручали не-
регулярно: медаль Елліота Крессона (від 1875 року), медаль Франкліна (1915),
медаль Луїса Е. Леві (1924) та інші.
Нині нагороджувальна система Інституту реорганізована: медалі та премії
вручаються щорічно тим, хто відзначився в різних областях науки і техніки: хі-
115
Наука, освіта, культура
мії, наук про довкілля, фізики, матеріалознавстві тощо. Від 1990 року існують
також премії підприємця-мецената Бауера: за досягнення в науці, за лідерство
у бізнесі. Ця наукова премія – одна з найбільших у США (250 тисяч доларів).
Премії Санкт-Петербурзької Академії Наук
В імперській Росії традиція нагород за літературну творчість та наукові дослі-
дження завжди була пов’язана з монаршою владою. В ХVІІІ столітті поети й
вчені удостоювались золотих перстенів, табакерок й інших подібних речей з
рук вельмож та членів царської родини. Система стимулювання у вигляді пре-
мій сформувалась пізніше, в ХІХ ст.
Першою такою нагородою стала щорічна Демидівська премія (1832), поклика-
на «сприяти заохоченню до наук, словесності і промисловості у своїй вітчизні».
Право присуджувати відзнаки надавалось Санкт-Петербурзькій академії
наук «як першому науковому стану у державі».
Уваровська (1956), Ломоносівська (1866), Пушкінська (1881) та інші пре-
мії мали спонукати авторів досліджень з російської історії, творів красного
письменства в прозі та поезії, яким притаманні «високі художні особливості».
Зрозуміло, що лауреати, а також їхні твори і наукові дослідження повинні
були служити зміцненню імперії. За цими ж канонами були засновані «сталін-
ська», «ленінська» та інші радянські премії.
Премія Американської асоціації сприяння розвитку науки
Асоціація (AAAS) заснована 1848 року в Пенсільванії (США). Це міжнародна
некомерційна організація, котра виникла з метою налагод ження співробітни-
цтва між науковцями, захисту свободи дослідництва, заохочення наукової від-
повідальності, а також підтримки освіти й науки на благо людства. Асоціація є
авторитетним науковим співтовариством, видає відомий науковий щотижне-
вик «Science» («Наука»), тираж якої становить 100 тисяч примірників.
Премією AAAS, заснованої 1987 року, нагороджують тих, кому належить
вагомий внесок у справу популяризації науки.
Премія Олександра фон Гумбольдта (Німеччина)
Заснована 1860 року Фондом Гумбольдта. Покликана сприяти науковому
співробітництву між іноземними та німецькими науковцями, розвивати між-
національний та культурних діалог між вченими світу.
Медаль Левенгука Нідерландської королівської академії наук
Голландська наукова нагорода заснована 1877 року на честь Антоні Левенгука
(1632–1723) – видатного натураліста, конструктора мікроскопів, основопо-
ложника наукової мікроскопії. Відзнаку один раз на десять років вручають за
видатні дослідження в галузі мікробіології.
116
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Орден «Благородної Бухари»
В історії відзнак Бухарського емірату (1747–1920) посі-
дає почесне місце – це перша державна нагорода, вста-
новлена еміром. Заснований 1881 року (від 1868 емірат
перебував під протекторатом Російської імперії). Від
1885 року вручали і підданим імперії, які до 1893 не мали
права публічно носити цю нагороду.
Орден мав 8 ступенів: 3 золотих, 3 срібних, 2 – ви-
щого класу (золота зірка з діамантами і золота зірка з ал-
мазами). 1893 р. орден «Благородної Бухари» був введений у нагороджувальну
систему Росії.
Медаль Пастера
французького Товариства біохімії та молекулярної біології
Інституція почала свою діяльність 1914 року як Товариство біологічної хімії.
Мета Товариства: розвиток ініціатив та зусиль для активізації досліджень з
біохімії і молекулярної біології, підготовка кадрів, поширення інформації й
організація діалогу для пояснення значення цих наук як для сьогодення, так і
майбутнього.
Товариство об’єднує науковців, педагогів та промисловців, а також при-
ватних дослідників, видає журнали (зокрема, «Біохімія»), організовує кон-
ференції та симпозіуми, співпрацює з Національним комітетом з біохімії
Франції, міжнародною Федерацією європейських біохімічних товариств і
Міжнародним союзом біохімії та молекулярної біології. Важливим напрямком
діяльності інституції є заохочення наукових досягнень у світі, чому присвяче-
на Премія Пастера, що за роки свого існування здобула високий міжнародний
авторитет.
Зрозуміло, що цьому сприяв Насамперед надзвичайний рівень поша-
ни, котрий досяг своєю діяльністью видатний французький вчений Л. Пастер
(1822–1895) у світовому науковому середовищі. Він був удостоєний близько 200
нагород більшості країн Євразії, американського континенту та Австралії й це
спричинило масовий рух вшанування пам’яті Л. Пастера – надання імені вче-
ного університетам та інститутам, заснування нагород та премій тощо. Одним
з перших у цьому ряду був відкритий 1888 року паризький науково-дослідний
Інститут його імені, де працювали й працюють вчені з багатьох країн світу (зо-
крема, киянин С. Виноградський, харків’янин І. Мечников – віце-президент
Інституту).
117
Наука, освіта, культура
Медаль Прістлі (США)
Вища нагорода Американського хімічного товариства (ACS), що присуджу-
ють за видатні успіхи у розвитку хімії, заснована 1922 року на честь визна-
чного англійського природознавця і філософа Джозефа Прістлі (1733–1804).
З багатьох наукових успіхів дослідника на перше місце ставлять відкриття
ним кисню та вуглекислого газу. Основоположник сучасної хімії Дж. Прістлі
мав різнобічні таланти, володів багатьма іноземними мовами, був палким
прихильником ідей Великої французької революції 1789 року, за що реак-
ційно налаштований натовп зруйнував його дім і знищив наукову бібліоте-
ку. Вчений залишив батьківщину й переселився до Америки. Іменну медаль
Дж. Прістлі до 1944 року вручали один раз на 3 роки, після – щорічно.
Хрест Заслуги (Польща)
Орден заснований 1923 року Президентом Польської Республіки як державна
відзнака.
1944 «з метою заохочення видатних заслуг, що сприяють славі й інтересам
Народної Польщі» нагорода була перезаснована.
Від 1960 року Хреста Заслуги удостоюються не тільки громадяни Польщі, а й
іноземці, яких представляє до нагородження міністр закордонних справ Польщі.
Філдсовська премія з математики
Міжнародна премія і медаль, що їх вручають один
раз на 4 роки на міжнародних математичних конгре-
сах двом, трьом або чотирьом молодим математикам
(обов’язково віком до 40 років).
Д. Філдс – канадський математик, член Ка-
надського королівського товариства (1913), член-
кореспондент Національної АН США. Навчався в
університеті Торонто, від 1905 – професор. Основні
праці з алгебраїчних фун кцій та абелевих інтегралів.
Спеціальний фонд Д. Філдса існує від 1932 року. Премія і медаль названі на честь
Джона Філдса, який, будучи прези дентом першого міжнародного математичного
конгресу (1924, Торонто), запропонував на кожному наступному зібранні відзна-
чати двох математиків золотою медаллю на знак визнання їх видатних заслуг.
На золотій медалі Філдсовського лауреата – зображення Архімеда і на-
пис: «Побороти свою людську обмеженість і завоювати Всесвіт», на зворот-
ньому боці – «Математики, які зібралися зі всього світу, вшановують чудовий
вклад у пізнання». Філдсовська медаль у науковому співтоваристві прирівню-
ється за престижністю до Нобелівської премії, оскільки А. Нобель з особистих
мотивів не заснував відповідної нагороди.
118
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Медалі ВДНГ (Виставки досягнень народного господарства) СРСР
Традиція влаштовувати національні та світові демонстрації досягнень народже-
ні в добу, що постала після Промислової революції. Перший подібний масш-
табний захід – «Велика виставка виробів промисловості всіх націй», відбувся
у Лондоні 1851 року.
У перший період радянської історії, що могла продемонструвати певні на-
родногосподарські успіхи, була започаткована Всесоюзна виставка досягнень
сільського господарства (Москва, 1939).
1958 року на базі ВДСГ заснована ВДНГ (Всесоюзна виставка досягнень
народного господарства, від 1992 – ВВЦ – Всеросійський виставковий центр).
Існували різні нагороди ВДНГ СРСР, зокрема, золоті та срібні медалі
(1 тисяча великих і 2 тисячі малих золотих медалей, 3 тисячі великих і 15 тисяч
малих срібних медалей), якими відзначали досягнення у галузі винахідництва,
наукових відкриттів, технологічних новинок тощо.
«Медаль Свободи» Президента США
Одна з двох найвищих нагород США для цивільних
осіб, яку вручають за рішенням Президента США.
Медаллю Свободи відзначають тих, хто «зробив сут-
тєвий внесок у зміцнення безпеки та захист націо-
нальних інтересів Сполучених Штатів, громадське та
культурне життя США і світу».
Заснована медаль Президентом Гаррі Труменом
1945 року для відзначення заслуг учасників ІІ світової
війни. 1963 Президент Джон Кеннеді розширив коло нагороджуваних. Медаль
може бути присуджена посмертно, а також присуджена і вручена одній особі кіль-
ка разів. Традиційно нагородження відбувається у день Незалежності США.
Премія AAASS (Американської Асоціації
Сприяння Слов’янським Дослідженням)
Асоціація створена 1948 року як наукове товариство, що об’єднує американ-
ських славістів. В 60–70 роки минулого століття AAASS мала у своєму складі
2400 членів: 1500 істориків, понад 400 політологів, близько 300 фахівців з між-
народних відносин та зовнішньої політики Росії та СРСР.
Асоціація видає журнали, зокрема, «Слов’янський огляд».
Премії AAASS засновані з метою відзначення кращих книжкових видань,
присвячених сучасним проблемам у галузі гуманітарних, соціаль них наук, ди-
пломатії, літературних, політологічних і культурологічних до сліджень. Окрема
премія заохочує дослідження польської історії та сього дення. У полі зору прав-
ління AAASS також підтримка аспірантів та докторантів.
119
Наука, освіта, культура
Премією «За видатний внесок у розвиток слов’янознавства» удостоюють
заслужених науковців-істориків, які присвятили своє життя славістиці, відда-
но служили своєму фахові.
Почесне звання «Людина року» Українського Інституту Америки
Інституція створена 1948 року підприємцем-меценатом
Володимиром Джусом (1895–1964) і розміщена в палаці
А. Ван Горн Стайвезентів, що належить до національних
історичних пам’яток США. Згідно зі статутом, Інститут є
осередком збереження творів української культури (живо-
пису, музики, літератури, народної творчості). Заклад ак-
тивно сприяє інтеграції української діаспори до американського суспільства.
Відзнака «Людина року» – одна з почесних нагород УІА.
Медаль імені Й.В. Гете
22 березня, у день смерті поета й філософа Й.В. Гете в Німеччині відбувається це-
ремонія нагородження престижною відзнакою – Медаллю імені Гете. Подібний
урочистий захід проводиться й в країнах, де діють Німецькі культурні центри іме-
ні Гете. Нагороджують нею за видатні заслуги у галузі міжнародного співробітни-
цтва та популяризації німецької мови. Медаль Й.В. Гете заснована у 1951, а у 1975
визнана офіційним орденом ФРН.
Премія Національної академії наук США з генетики імені Дж. Кімбера
Нагорода, якої були удостоєні провідні генетики світу – М. Дельбрюк,
М. Тимофєєв-Ресовський та інші, заснована 1955 року на честь підприємця-
мецената Джона Кімбера (1895–1970). Він був відданим прихильником розви-
тку генетики, широкого використання її досягнень (особливо селекції) у роз-
витку сільського господарства.
Орден Бернардо О’Хіггінса (Чілі)
Відзнака на честь одного із засновників чілійської держа-
ви генерала Б. О’Хіггінса (1776–1842), якого називають
«батьком» Незалежності Чілі.
Заснована нагорода 1956 р. і має 5 ступенів. Вручають
її чілійцям, які мають особливі заслуги перед батьківщи-
ною та іноземцям, що сприяють зміцненню міжнародно-
го авторитету Чилі.
120
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Медаль імені С. Тимошенка
Заснована 1957 р. Американським товариством інженерів-механіків (ASME)
«на честь Степана П. Тимошенка, всесвітньовідомого авторитета в галузі при-
кладної механіки, і пошанування його внеску як автора і вчителя».
Нагороду вручають щорічно за визначні досягнення в галузі прикладної
механіки.
Першим нагороду одержав С. Тимошенко – «За безцінний внесок і осо-
бистий приклад як лідера нової ери у прикладній механіці».
Національна медаль науки (США)
Американська державна нагорода за видатний внесок у розвиток науки. Ме-
даль присуджує Президент США за рекомендацією Комітету Національної
наукової медалі, що складається з 12 вчених та інженерів. Заснована відзна-
ка 25 серпня 1959 року Конгресом США спеціальним законом. Спочатку пе-
редбачали нагороджувати нею лише тих, хто досяг видатних успіхів у фізиці,
біології, математиці та інженерних науках. 1980 цей перелік був доповнений
суспільним дисциплінами.
Вручення нагороди відбувається у Білому Домі. Цю відзнаку вже одержа-
ли близько 500 осіб.
Медаль Дарвіна
Нагороду вручено лише один раз – 1959 року в дні від-
значення 100-літнього ювілею виходу праці Ч. Дарвіна
«Походження видів».
Медаль належить до нагород Німецької академії при-
рододослідників, заснованої 1687 р. – «Леопольдини», а
нині – Німецької академії наук.
Нагороди Фонду Курта Кербера (Німеччина)
Серед фондів, що сприяють розвитку наукових досліджень країн європейського
континенту, фонд німецького підприємця-мецената К. Кербера (1909–1992) по-
сідає чільне місце. Діє фонд від 1960 року.
Наукова премія Міжнародної фундації О. і Т. Антоновичів (США)
Заснована 1980 року американськими меценатами («The Antonovych Foundation
(Omelan and Tatiana) Inc.» введено до урядового реєстру доброчинних органі-
зацій і 1982 надано статус добродійної). Нагорода покликана сприяти розви-
121
Наука, освіта, культура
тку української культури шляхом надання щорічних літературних і наукових
премій, а також стипендій і грошових дотацій для здійснення окремих украї-
нознавчих проектів.
Перше засідання журі Фундації відбулося у Нью-Йорку (США) 1981 року.
Від 1990 року церемонія нагородження Міжнародною премією О. і Т. Антоно-
вичів відбувається в Україні. Як сказано в статуті премії, «Наукова нагорода
присуджується визначній праці українською або іноземною мовою з царини
українознавства, а саме: історії, історії літератури, мовознавства, мистецтвоз-
навства чи літературно-мистецької критики, незалежно від того, де її автор
живе й працює» (мається на увазі : в Україні чи в діаспорі).
Кіотська премія (Японія)
Нагорода заснована 1985 року як японський аналог Нобелівської премії. Її при-
значають за видатні дослідження в галузі філософії, мистецтва, науки і техніки.
Особливу увагу засновників премії звернено на заохочення розвитку техноло-
гій в електроніці, біотехніці, інформатиці тощо. Відбір номінантів на Кіотську
премію передбачає широке поле пошуків гідних претендентів на високу відзна-
ку, престиж якої у світі постійно зростає.
Медаль Дж. Портера
Міжнародна нагорода заснована 1988 року, присуджується Європей ською
асоціацією фотохімії, Міжамериканським товариством фотохімії та Асоціаці-
єю фотохімії Азії і Океанії.
Названа на честь англійського лауреата Нобелівської премії з хімії Джор-
джа Портера (1920–2002).
Вручається відзнака один раз на два роки вченим, які найбільше сприяють
розвитку фотохімії.
Медаль Р. Міллінкена (США)
Нагорода заснована 1989 року Чикагським університетом в честь американсько-
го Нобелівського лауреата з фізики Роберта Ендрюса Міллікена (1868–1953). Її
вручають науковцям за успіхи у вивченні фотохімічних та біофізичних явищ.
Премія імені В.Ф. Снєгірьова
Відзнака – одна з нагород Російської академії медичних наук, засно ваної 1992
року (спадкоємиця Академії медичних наук СРСР, створеної 1944 року).
Володимир Снєгірьов (1847–1917) – видатний вчений-гінеколог, про-
фесор Московського університету, один із засновників російської наукової та
оперативної гінекології.
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Золота медаль Світової академії медицини Альберта Швейцера
1998 року на установчих зборах у Варшаві (Польща) було створено Світову
медичну академію імені А. Швейцера (1875–1965) – німецького філософа,
медика, місіонера, лауреата Нобелівської премії миру 1952 року. Ініціатором
створення нової інституції став президент Польської академії медичних наук
професор К. Імелінський, якого було обрано очільником Світової академії.
За видатні досягнення в галузі медицини та реалізацію ідей гуманізму ака-
демія відзначає високими нагородами: золотими медалями та золотою зіркою
А. Швейцера, почесними званнями.
Міжнародна премія О. Яблонського (Польща)
Відзнака заснована 1998 року на честь польського вче-
ного Олександра Яблонського (народився в Україні,
1898 – Торунь, Польща, 1980). Він увійшов до історії
світової науки як «батько флуоресцентної спектроско-
пії». Рішення було прийнято на конференції в Торун-
ському університеті, де зібралися понад 200 науковців
з 28 країн, під час урочистостей з нагоди 100-річчя ви-
датного фізика.
Медаль Блеза Паскаля Європейської Академії Наук
Вища нагорода ЄАН заснована 2003 року. Блез Паскаль – видатний французький
математик, фізик, філософ і письменник ХVІІ століття. Медаль його імені – одна
з найвищих міжнародних нагород. Вона присуджується на знак видатного осо-
бистого внеску вчених у розвиток науки та технологій, прищеплення дослідниць-
ких навичок молоді. Рішення щодо присудження нагороди ухвалює спеціально
створений для цього Науковий комітет ЄАН. За престижністю у міжнародному
науковому співтоваристві ця відзнака посідає наступне після Нобелівської пре-
мії місце. Протягом одного року дозволяється присуджувати не більше 6 медалей
Б. Паскаля. За 2003–2007 роки 23 відзнак удостоєні вчені з 14 країн.
Міжнародний європейський орден Миколи Пирогова
2004 року Європейська академія природознавчих наук (Ганновер, Німеччина)
заснувала орден імені видатного медика Миколи Пирогова. Нагороду вруча-
ють за значний внесок у розвиток світової медицини.
123
НАгоРоджЕНі
АМОСОВ Микола
06.12.1913, Вільхове Вологодської області, Росія –
13.12.2002, Київ, Україна
1961 – удостоєний Ленінської премії. 1967 та
1982 – Золотої, а 1978 – Срібної медалі ВДНГ
СРСР. 1973 – відзначений званням Герой Соці-
алістичної Праці.
Вчений у галузі медицини та біокібернетики.
Навчався в Архангельському медичному (1939)
та Всесоюзному індустріальному інститутах (1940).
М. Амосов визнавав, що як медик сформу-
вався в роки ІІ світової війни: служив провідним
хірургом польового госпіталю, пройшов з ним ві-
йну з Німеччиною й Японією. Повернувшись до
мирного життя, не знайшов себе ні в Москві, ні
в Горькому (Нижній Новгород) – 1953 захистив докторську дисертацію і очолив
кафедру у Київському медичному інституті.
1957 став переломним у житті М. Амосова – перебуваючи на конгресі хірургів
в Мексиці, вперше побачив операцію на серці із застосуванням апарату штучно-
го кровообігу. Розробив власний його проект. 1959 вдало прооперував хлопчика з
вродженим пороком серця. Одним з перших в СРСР упровадив у практику метод
штучного кровообігу, 1963 – провів протезування клапана митри, 1965 – створив і
вперше у світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів.
1958 відкрив для себе кібернетику і від 1959 по 1990 очолював відділ біологіч-
ної кібернетики Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України.
60-ті роки минулого століття стали для М. Амосова періодом визнання
його пошуків й результатів: 1962 обраний членом-кореспондентом АМН (Ака-
демії медичних наук), 1969 – академік НАН України, тричі одержав Державні
премії України, у тому числі премії в галузі науки і техніки (1978, 1988, 1997).
М. Амосов – автор понад 400 наукових праць, частина з яких видані в
США, Японії, Німеччині, Болгарії та інших країнах.
Вчений був талановитим письменником: «Думки і серце» (1964), «Записки
з майбутнього» (1965), «ППГ-2266 (Записки польового хірурга)» (1975), «Кни-
га про щастя і нещастя» (1983), «Голоси часу» (1998), «Енциклопедія Амосова»
(2002) – ці його книги видавалися масовими тиражами не лише в Україні, але
й в багатьох країнах світу.
2006 року в Україні з’явився Національний інститут серцево-судинної хі-
рургії імені М. Амосова.
124
віТАЛіЙ АБЛіцОв
P.S. Вченого, котрий значну частину свого життя прожив у Києві, хвилю-
вало майбутнє нашої країни. Сьогодні думки М. Амосова про світ, Україну,
його батьківщину – Росію – особливо актуальні. Його доповідь «Ідеологія для
України» (1997) Президія НАН України підтримала й рекомендувала її висно-
вки до реалізації (постанова від 12.03.1997).
БРЕЙТ Грегорі
14.07.1899, Миколаїв, Україна – 11.09.1981, Орегон, США
1964 відзначений медаллю Б. Франкліна (США),
1967 року удостоєний Національної медалі на-
уки США.
Фізик. Навчався в університеті Джона Хоп-
кінса (доктор наук, 1921).
Дослідницьку та педагогічну діяльність
Г. Брейт розпочав у Віскон синському універси-
теті. Коло його наукових інтересів: ядерна фізи-
ка, тео рія розсіювання, фізика високих енергій.
Також працював над розробкою теорії квантової
електродинаміки та теорією ядерних резонансів,
котра є основою розуміння багатьох ядерних ре-
акцій. Починаючи від 1920 року дослідник опу-
блікував понад 320 наукових праць.
Продуктивні ідеї Г. Брейта щодо викорис-
тання радіо для демонстрування існування можливої іоносфери шляхом одер-
жання зворотних сигналів імпульсного радіовипромінювання сприяли ство-
ренню в США радарних систем для протиповітряної оборони.
Під час ІІ світової війни вчений брав участь у проектах, здійсню ваних для
зміцнення обороноздатності Америки. Він – учасник Манхеттен ського про-
екту створення ядерної зброї. Результативною була пошукова праця фізика
для розмагнічування суден з метою їх захисту від мін. Він вивчав і проблеми
балістики з метою модернізації американської артилерії.
Після війни Г. Брейт разом зі своїми аспірантами переїхав до Йєльського
університету. Так утворилася «група Брейта», яка активно працювала над ак-
туальними проблемами ядерної фізики. Упродовж півстоліття вчений був ви-
датною постаттю у фізиці. Д. Вілер у своїй книжці «Деякі особистості та події
в ядерній фізиці» написав 1979 року про Г. Брейта: «Не в повній мірі оцінений
у 30-ті роки, він у наші дні є одним з найвідоміших в Америці».
Г. Брейт був обраний до Національної академії наук, Американ ського та
Лондонського фізичних товариств.
Крім названих вище відзнак Г. Брейт удостоєний інших нагород, зокрема,
премії Т. Боннера (США, 1969).
125
Наука, освіта, культура
БРЮХОВЕЦЬКИЙ В’ячеслав
Народився 14 липня 1947 року у Владикавказі (РФ)
2005 року удостоєний офіцерського хреста «За
заслуги перед Республікою Польщею».
Літературознавець, культуролог. Навчався
в Київському національ ному університеті імені
Тараса Шевченка (1974), аспірантурі Київсько-
го державного інституту культури (1979).
В українську історію В. Брюховецький увій-
шов як один з ініціаторів відродження Києво-
Могилянської академії, що нині має статус На-
ціонального університету.
Як науковець-літературознавець сформу-
вався в роки праці в Інсти туті літератури
ім. Т.Г. Шевченка НАН України (1980–1991), де
завідував відділом теорії літератури. 1986 року захистив докторську дисерта-
цію. 1989–1990 – викладав у Ратгерському (США) і Манітобському (Канада)
університетах. У цей період В. Брюховецький підготував і видав монографії
«Іван Сен ченко» (1981), «Ліна Костенко» (1990), «Микола Зеров» (1991), кіль-
ка дослід жень, присвячених сучасному розвитку вітчизняної літературної
критики.
Вчений – активний діяч культурно-суспільного життя України: один з
фундаторів Народного Руху України, учасник Київських подій зими 2004–
2005 року – «Помаранчевої революції».
В. Брюховецький – президент Національного університету «Києво-
Могилянська академія». Серед його престижних відзнак та нагород також є
Міжнародна премія імені Антоновичів (США), медаль Міністерства освіти
Республіки Польща за виняткові успіхи у розвитку українсько-польського
співробітництва у гуманітарній галузі.
126
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ВЕРНАДСЬКИЙ Володимир
12.03.1863, Санкт-Петербург, Росія – 06.01.1945, Москва, СРСР
1943 року удостоєний Державної (тоді – Сталін-
ської) премії І-го ступеня.
Навчався в Санкт-Петербурзькому універ-
ситеті (1885, докторська дисертація – 1897).
Батько майбутнього вченого киянин І. Вер-
надський після закінчен ня Київського універ-
ситету викладав в альма-матер політекономію
(завідувач кафедрою). Пізніше – політеконо-
мію та статистику в Московському та Санкт-
Петербурзькому університетах.
1868 року Вернадські переїхали до Харкова,
де Володимир навчався в гімназії.
З 1874 року родина Вернадських жила у Від-
ні, Дрездені, Венеції, де І. Вернадський стажувався в галузі політекономії.
«… Ми з батьком були за кордоном, і, мені здається, в Мілані … батько і я
прочитали про циркуляр, що забороняв у Росії друкувати малоросійською мо-
вою. Це справило величезне враження на батька, і розмови, з цим пов’язані,
сильно на мене тоді подіяли. Батько розказував історію України зовсім не так,
як вона викладась в гімназії», – писав В. Вернадський у «Спогадах».
Україна і Російська імперія – розмови, дискусії у родинному колі про ми-
нуле й майбутнє народів цих двох країн, читання історичної й художньої літера-
тури формували відповідний світогляд майбутнього науковця. Протягом всього
свого життя В. Вернадський був у полоні непояснимого бажання відкрити за-
кономірності й алогізми співпраці й протистояння двох народів, одвічних супе-
речливих стосунків їхніх еліт. Поряд з фундаментальними науковими працями
роздуми вченого про історію народів, сучасну йому політику, міжнародні події
сприймаються як результат глибокого аналізу й пророчих передбачень.
«Книжка Грушевського «З починів українського соціалістичного руху
М. Драгоманова» (Відень, 1922) переносить мене у далеке минуле. Дивно жит-
тя вчить. Неможливе стає можливим… Весь Український рух – такий чудовий
приклад, застерігаючий від різних узагальнень. Сила ідеї – безкінечна. І про це
ми повинні пам’ятати тепер, коли дуже часто те забувається у хаосі російських
подій…» (3.VII.1923, В. Вернадський «Спогади»).
Повернувшись з-за кордону, родина Вернадських поселилась у Санкт-
Петербурзі. Після навчання в Санкт-Петербурзькому університеті В. Вернад-
ський удосконалював свої знання з мінералогії в Італії, Німеччи ні та Франції.
Після закордонного стажування вчений викладав у Мос ковському університеті
курс мінералогії та кристалографії (1898–1911). Реакційна політика щодо освіти
тодішнього міністра Російської імперії змусила В. Вернадського приєднатися до
професорів, котрі на знак протесту залишили університетські кафедри.
127
Наука, освіта, культура
У дореволюційний період вчений очолював Геологічний та мінералогічний
музей, працював у комісії Академії наук з вивчення природних ресурсів Росії.
Події 1917 року в Росії повертають В. Вернадського в Україну, новоутво-
рена влада якої не визнала незаконного більшовицького заколоту. У 1918 році
родина живе у Полтаві, де вченого знаходить київський лист М. Василенка з
пропозицією взяти участь у створенні Української Академії Наук. 27 листопа-
да 1918 року В. Вернадський був обраний першим її президентом. Трохи зго-
дом 72 академіки розпочали розробку 60 наукових напрямків, якими повинен
був йти розвиток новонародженої інституції.
Два київські роки стали незабутніми для вченого. Після Гетьманату
П. Скоропадського прийшла Директорія Української народної республіки.
Її змінили більшовики. Потім настав час військ ВСЮР (Збройні сили півдня
Росії). Заради майбутнього Академії В. Вернадський зустрічався з А. Денікіним –
командувачем Добровольчої армії…
Врешті вчений опинився в Криму, де очолив Таврійський універ ситет:
«Мимоволі думаю про Лондон, хочеться мати в руках ту могутню зброю, яку
дає бібліотека і лабораторія. Зараз витрачаю принамні в 10 разів більше зусиль
для отримання ефекту, ніж в нормальних умовах. Жах бере, коли оцінюєш
культурні збитки».
Та незважаючи на пережите, В. Вернадський до кінця своїх днів згадував
ті драматичні київські дні: «Для мене і Україна, і Київ, і Українська академія
дорогі і близькі… і хочеться бачити ближче і конкретніше і Академію, і Бібліо-
теку. Я так радію їхньому зростанню і так вірю у їхнє велике призначення…».
Це був складний для вченого час: його діти емігрували з Росії. В. Вернад-
ський стояв на роздоріжжі і врешті-решт повернувся в Петроград, де створив
й очолив Державний радієвий інститут (1922–1939).
1922–1924 рр. В. Вернадський читав лекції в Сорбонні (Париж).
Відновлення активної наукової діяльності вчений відзначив публікацією
найголовнішої книги свого життя – «Біосфера», в якій вперше теоретично
обґрунтував поняття біосфери як шару активного органічного життя на Зем-
лі, що використовує енергію Сонця та перебуває в тісних прямих і зворотних
зв’язках з геологічними оболонками та атмосферою Землі. Вчення про біосфе-
ру В. Вернадського є основою пізнання законів розвитку людської цивілізації,
що конче потрібно Людству для передбачуваного існування на планеті Земля.
«В геологічній історії біосфери перед людиною відкривається велике май-
бутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде вживати свій розум і свою працю на
самознищення», – зазначав вчений.
Останні роки свого життя вчений присвятив філософсько-теоретич ним роз-
робкам проблем «Життя в космосі», «Автотрофне живлення люди ни» та вченню
про ноосферу. Наукові досягнення вченого мають неоціненне світоглядне зна-
чення для Людства, оскільки доповнюють такі фундаментальні поняття, як ма-
терія, енергія, простір, час та Всесвіт. Вчення про ноосферу – основа сучасних
стратегій розвитку цивілізації.
128
віТАЛіЙ АБЛіцОв
В. Вернадський – видатний мислитель сучасності, який своїм могут нім
інтелектом прокладав нові магістральні шляхи пізнання Всесвіту і законів роз-
витку цивілізації. Він – основоположник геохімії, біогеохімії та радіогеології.
Його ідеї лягли в основу нових провідних напрямів сучасної мінералогії, гео-
логії, гідрогеології. Вчений визначив роль організмів у геохімічних процесах,
сформував наукову проблему рідкісних та розсіяних елементів, поклав поча-
ток розшукам родовищ урану та радію в СРСР.
В. Вернадський – Академік Петербурзької АН (від 1912), професор Мос-
ковського університету. Організатор Біохімічної лабораторії (від 1929, пізніше –
Інститут геохімії та аналітичної хімії АН СРСР імені Вернадського). Дійсний
член низки зарубіжних АН.
Державної премії СРСР академік В. Вернадський у свій 80-літній ювілей
був удостоєний «за видатні праці в галузі науки і техніки».
P.S. Навіть сьогодні у вітчизняній пресі можна зустріти твердження про
відчуженість вченого від батьківщини його предків – України.
Є різні версії щодо походження родини Вернадських.
Дід вченого – Василь Вернадський (1769–1838) навчався у Києво-
Могилянській академії та Московській військово-медичній академії. Учасник
наполеонівських воєн, працював у Київському військовому госпіталі.
Киянами були батьки вченого, мати походила з відомої родини Стариць-
ких. «В обох родинах були живі національні українські традиції. Мої дитячі
роки (1868–1876) я провів на Україні в Полтаві і в Харкові, бував у Києві» –
писав у «Спогадах» В. Вернадський.
Свої роздуми про долю України вчений виклав у багатьох працях, зокре-
ма, статті «Українське питання і російська громадськість». В україніа ні вче-
ного є різні твердження й оцінки подій першої половини ХХ ст., є сумніви й
емоційні судження.
«Я с удовольствием напишу Вам вспоминания… Я верю в огромную бу-
дущность и Украины, и украинской Академии наук…Я хотел бы, чтобы моя
статья была переведена на украинский язык. Мне было бы трудно написать
по-украински, т. к. с 1919 года мне не приходилось говорить и писать по-
украински…», – ділився думками вчений 1943 року у листі до тодішнього пре-
зидента Академії наук УРСР О. Богомольця.
Хто ж сумнівається у відвертості вченого, той може прочитати поезію
17-літнього В. Вернадського «Украина, родная моя сторона»». Вона сповнена
незрадливої любові до землі батьків.
129
Наука, освіта, культура
ВЕРНАДСЬКИЙ Георгій
20.08.1887, Санкт-Петербург, Росія – 20.06.1973, Нью-Йорк, США
1970 року удостоєний вищої нагороди
AAASS (Американської Асоціації сприяння
слов’янським дослідженням) – Премії за ви-
датний внесок у розвиток слов’янознавства.
Історик. Навчався у Московському універ-
ситеті (1910).
Г. Вернадський – син видатного вченого
Володимира Вернадського, у родині якого па-
нував культ знань і науки. Помітивши у синові
потяг до історії, батько підтри мував прагнення
юнака. 1905 року Г. Вернадський став студен-
том історико-філологічного факультету Мос-
ковського універ ситету. Революційні події при-
пинили його навчання там. Г. Вернадський за
порадою родини продовжив навчання у Німеч-
чині: лекції в Фрайбург ському та Берлінському університетах відкрили йому,
зокрема, погляди неокантіанців (наприклад, Г. Ріккерта) на історію як науку.
Повернувшись до Москви й завершивши 1910 року університетський курс,
Г. Вернадський вирішив присвятити себе науці історії. Для початку було обра-
но дослідження завоювання Сибіру. Проте підтримки в університетських ви-
кладчів ця тема не знайшла й молодий історик переїхав до Санкт-Петербургу,
де викладав його батько.
1914 року Г. Вернадський став приват-доцентом Санкт-Петербурзь кого
університету, а 1917 захистив дисертацію на тему «Російське масонст во в царю-
вання Катерини ІІ». Напередодні більшовицького заколоту восени 1917 року
молодий професор вирушив до Омська, де він одержав місце викладача історії у
місцевому університеті. Проте до столиці східного Сибіру він не прибув, оскіль-
ки через страйки затримався в Пермі, де йому запропонували викладати у ново-
відкритому університеті.
Після встановлення радянської влади на Уралі Г. Вернадський потрапляє
до списків неблагонадійних (був членом студентської організації партії «каде-
тів» – конституційно-демократичної партії, батько теж «кадет», обоє непро-
летарського походження тощо).
Молодий вчений вирушає на батьківщину своїх предків – в Україну, до
Києва, де у той час жили батьки. За сприяння В. Вернадського Георгій Во-
лодимирович одержує місце професора Таврійського університету у Сімфе-
рополі. Восени 1920 Г. Вернадський обіймає пост начальника відділу преси в
кримському уряді генерала П. Врангеля.
Далі була еміграція: через Константинополь разом з дружиною молодий
професор потрапляє до Афін. Тут історик пропрацював рік в бібліотеці Грець-
130
віТАЛіЙ АБЛіцОв
кої археологічної асоціації. Від 1922 Вернадські в Празі – посів місце професо-
ра Російського юридичного факультету Карлового університету.
В Чехословаччині Г. Вернадський зближується з лідерами євразійсь кого
руху, зокрема, П. Савицьким (1895, Чернігів – 1968, Прага). Вченому випало
підкріплювати філософські екзерсиси «євразійців» конкретними історичними
дослідженнями. Так народилася науково-популярна праця «Окреслення росій-
ської історії» (1927). Хто знає, як би розвивалися стосунки вченого з «євразій-
цями», коли б не ситуація, що виникла наприкінці 1920-х років в європейській
еміграції. Чехословацький уряд скоротив фінансову підтримку емігрантів. І зно-
ву на життєвому шляху Г. Вернадського постав земляк – житомирянин історик
М. Ростовцев, котрий рекомендував колегу Йєльському університету (США),
де Георгій Володимирович пропрацював до 1956 року – виходу на пенсію.
Першим заокеанським серйозним замовленням вченому був підручник з
історії Росії.
Г. Вернадський, можливо, через те, що стомився без фахової праці, напру-
жено трудився над однотомником. Підручник визнали класичним. За життя
автора його перевидавали 6 разів, переклали на всі основні мови Європи, а
потім на іврит та японську.
Як викладач, історик читав лекції у кількох університетах США: Йєль-
ському, Гарвардському, Колумбійському, Чикагському.
Дослідники життєпису вченого називають науковим подвигом напи сання
ним багатомної «Історії Росії». Щоправда, проект не був завершений через
смерть співавтора професора Михайла Карповича (1887–1959).
Вихід першого тому «Історії Росії» (1943) співпав у часі з потеплінням відносин
між США та СРСР (країни були союзниками – членами анти гітлерівської коалі-
ції). Тому інтерес до видання був значним: американські рецензенти говорили про
Г. Вернадського як про «видатного знавця питання», наголошували, що вчений «дав
грандіозну й захоплюючу за схемою, деталями і загальною манерою викладу карти-
ну історії євразійського світу». Радянські колеги реагували інакше. І це зрозуміло:
не заперечуючи високий фаховий рівень дослідження Г. Вернадського, в Москві не
могли згодитися зі змістом його концепцій, оскільки радянська ідеоологія визнава-
ла благотворний вплив на вітчизняну історію лише слов’янських народів (насампе-
ред – росіян). Не могли згодитися московські історики й з гіпотезою Г. Вернадсько-
го про близькість, навіть спільність російської й туранської (східної) культур. У томі
«Монголи й Русь» вчений переконує читачів у значній ролі кочівників, яку вони
відіграли у минулому Росії. Г. Вернадський взагалі був упевнений, що монгольське
завоювання територій від Уралу до Балтики включило Московію в систему світової
імперії й підняло російську історію до історії всесвітньої.
До речі, ці ідеї вплинули на становлення як вченого історика Л. Гумільова
(сина поетів А. Ахматової й М. Гумільова).
Серед інших історичних досліджень Г. Вернадського згадаємо книги «Лє-
нін. Червоний диктатор» (1933), «Російська революція: 1917–1932», «Політич-
на й дипломатична історія Росії» (обидві 1936 року).
131
Наука, освіта, культура
Заслуги Г. Вернадського перед американською славістикою високо оціне-
ні заокеанським науковим співтовариством: вчений був обраний до Академії
середніх віків США. Американська асоціація сприяння славістичним дослі-
дженням обрала його своїм довічним почесним президентом.
P.S. Окреме місце у дослідженнях Г. Вернадського посідала історія Укра-
їни, що знайшло своє відображення в працях «Давня Русь», «Київська Русь»,
«Монголи і Русь», «Богдан – гетьман України». Вчений відзначав прогресив-
ність західних впливів на розвиток України та Росії. У 1920-ті роки історик
активно співпрацював з Українською академією наук. Його дослідження були
опубліковані у виданнях Комісії для вивчення історії західноруського та укра-
їнського права, очолюваної М. Василенком.
ВОВК Федір
17.03.1847, Крячківка, Полтавщина, Україна –
29.06.1918, Гомель, Бєларусь
1900 року вчений був удостоєний медалі Па-
ризької Всесвітньої виставки.
1916 року нагороджений Орденом Почес-
ного Легіону.
Антрополог, етнограф, археолог. Навчався в
Новоросійському (нині Одеський) та Київсько-
му університетах.
Через переслідування з боку царської вла-
ди за участь в українському національному русі
від 1879 року перебував в еміграції (Австро-
Угорщина, Болгарія, Швейцарія, Франція).
1897 – став доктором «honoris cause» Канського
університету. 1905 – доктор природничих наук
(docteur des sciences) Сорбонни.
1905 повернувся до Росії, працював у Санкт-Петербурзькому універ ситеті
(від 1917 – доктор наук, професор Петроградського університету). Створив укра-
їнський відділ експозиції столичного Російського музею.
1917 обраний професором Київського університету. Виїхав на батьківщи-
ну, але в дорозі помер.
Наукові дослідження вченого присвячені насамперед ідеї самобут ності
українського народу – одній з основ державотворчої ідеології. З фундамен-
тальних досліджень вченого назвемо «Антропологічні особли вості українсько-
го народу» та «Етнографічні особливості українського народу» (обидві 1916
року). Хоча опоненти Ф. Вовка не сприймали деяких принципових положень
його концепцій, наукові досягнення антрополога й етнографа одержали висо-
ку оцінку. Вчений був членом Антропологічного та Доісторичного товариств
132
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Франції, очолював Антропологічне товариство при Санкт-Петербурзькому
університеті (1911–1918), був членом Наукового Товариства імені Т. Шевчен-
ка, Наукового товариства у Празі. У Санкт-Петербурзі очолював «Товариство
імені Т. Шевченка для допомоги вихідцям з Південної Росії (України – в. А.) –
студентам вищих навчальних закладів імперської столиці».
Окрім названих вище відзнак Ф. Вовк був удостоєний: премії Годара
(1901), премії К. Бера (1906), бронзової медалі П. Брока (всі три нагороди –
французькі). 1916 року Російська академія наук відзначила науковця великою
золотою медаллю імені П. Семенова-Тян-Шанського.
Наукова спадщина вченого – це 628 праць, виданих переважно іноземни-
ми мовами у різних країнах світу.
Одержавши міжнародне визнання, Ф. Вовк на батьківщині залиша-
ється маловідомим науковцем – результат фактично вікового замовчування,
нав’язаного Україні минулим тоталітарним режимом.
ГАЛЬЧИНСЬКИЙ Анатолій
Народився 3 листопада 1935 року (Богуслав Київської області, Україна
1995 року нагороджений Орденом Бернар-
до О’Хіггінса за сприяння розвитку україно-
чілійського співробітництва.
Економіст. Навчався в Київському універ-
ситеті імені Тараса Шевченка (1964), апірантурі
Академії суспільних наук при ЦК КПРС (1970,
Москва). Доктор наук (1980).
До переходу в Інститут світової економіки і між-
народних відносин НАН України А. Гальчинський
займався викладацькою діяльністю: читав лекції в
Київському педагогічному інституті іноземних мов,
Інституті політології та соціального управління, Ки-
ївському університеті імені Тараса Шевченка.
1992 – очолив відділ міжнародних валютно-фінансових проблем в Інституті
економіки і міжнародних відносин НАН України.
З приходом до влади в Україні президента Л. Кучми А. Гальчин ський від-
крив у своїй біографії нову сторінку – період активної участі у політичному
житті країни. У 1994–2002 був радником президента з питань макроекономічної
політики, очолював робочу групу з підготовки економічної програми Л. Кучми
«Шляхом радикальних економічних реформ» (1994) і стратегії економічного та
соціального розвитку України на 2000–2004 роки. Президентське оточення у ті
роки, шукаючи вихід держави з тупикової ситуації, активно вивчало зарубіжний
управлінський досвід: А. Гальчинський, зокрема, звернувся до уроків Чилі, що
133
Наука, освіта, культура
в постпіночетівську добу стала одним з латиноамериканських лідерів (вирішила
спірні територіальні проблеми з сусідами, стала провідним членом Латиноаме-
риканської асоціації інтеграції, постійно розширює свої торговельніх відносини
у Америці, Азії, Європі). Стійкою є позиція Чилі й у Південноамериканському
спільному ринку. У 1990–1998 роках Чилі збільшила експорт на 50 %, втричі на-
ростила обсяги товарообігу з країнами Азії, у тому числі з Японією.
Президент Чилі У. Фрей (1994–2000 рр.) удостоїв А. Гальчинського висо-
кої нагороди своєї країни за внесок у розвиток україно-чілійського науково-
економічного співробітництва.
В 1996–1997 – А. Гальчинський був заступником глави адміністрації пре-
зидента з економічної політики.
У 2002–2004 – директор Національного інституту стратегічних досліджень.
Сьогодні – провідний науковець Інституту світової економіки і міжнарод-
них відносин НАН України.
Він є автором близько 200 наукових праць, серед яких «Світова валют-
на система» (1993), «Становлення суспільства пост форма ційної цивілізації»
(1993), «Україна: наука й інноваційний розвиток» (1997), «Кінець тоталітарно-
го соціалізму. Що далі?» (1997), «Теорія грошей» (1996, 1997, 1998), «Україна:
рух у майбутнє» (1999).
У новій книзі «Принципи лібералізму: уроки для України» А. Гальчин-
ський декларує, на його погляд, найближчі цілі нашої держави: євроінтегра-
ція, ліберальне суспільство, заповнення світоглядного вакууму, що створився
в посткомуністичний період.
ГЛЕБА Юрій
Народився 13 червня 1949 року
(Шаланки, Закарпатська область, Україна)
1984 року удостоєний Державної премії СРСР у
галузі науки й технології.
1989 отримав «Нагороду за розвиток Євро-
пейської науки» Фонду Кербера та дослідниць-
ку премію О. фон Гумбольдта.
Біолог. Навчався в Київському університеті
імені Тараса Шевченка (1971). Захистив док-
торську дисертацію (1980).
Від 1974 працював в Інституті клітинної
біології та генної інженерії НАН України.
Ю. Глеба – піонер в Україні фундаментальних
досліджень у галузі клітинної та генетичної інже-
нерії рослин (вперше в СРСР отримав трансген-
ні рослини тютюну, розробив оригінальні методи
134
віТАЛіЙ АБЛіцОв
генетичної трансформації рослин із застосування мікроін’єкцій рослинних тканин
плазменними ДНК.
Вчений – засновник Інституту клітинної біології та генетичної інженерії
НАН України та від 2000 очолює цю наукову установу.
У 1992–1999 роках працював у американській компанії «American
Cyanamid/American Homo Products» (Прінстон, Нью-Джерсі), де продовжу-
вав дослідження з біотехнології, геноміки, інженерії рослин. Від 1999 співп-
рацює з європейськими біокомпаніями з біотехнології рослин, зокрема, «Icon
Genetics AG» (Мюнхен, ФРН).
Про міжнародне визнання успіхів Ю. Глеби свідчить його обрання до складу Єв-
ропейської академії (1990), Німецької академії наук «Леопольдіна» (1991), Світової
академії мистецтв та наук (1993) та інших престижних наукових інституцій.
ГРАБАР Петро
10.09.1898, Київ, Україна – 25.01.1986, Париж, Франція
1953 року відзначений Премією Л. Пастера
(Франція).
1954 і 1964 удостоєний французького Ордена
Почесного Легіону (ступінь кавалера і офіцера).
1962 – командор Ордена Академічних пальм.
Вчений у галузі хімії, біохімії, імунології,
імунохімії. Навчався, як виходець з аристокра-
тичного роду, в Пажеському корпусі в Санкт-
Петер бурзі. Після більшовицького заколоту 1917
року родина Грабарів залишила батьківщину та
виїхала до Франції. 1924 – закінчив Інженерну
хімічну школу в Ліллі (інженер-хімік).
1926–1930 – працював на медичному факультеті Страсбурзького університе-
ту. 1930 – одержав диплом Страсбурзького університету (доктор наук, 1931). На-
укові інтереси П. Грабара зосереджувались на дослідженні біохі мічних властивос-
тей патогенезу діабету, він також розробляв методи очистки інсуліну.
1942 – захистив другу докторську дисертацію з питання: розробки методу
ультрафільтрації білків.
1938 – очолив лабораторію в Інституті Пастера в Парижі. Стажу вався в
США. Саме тоді П. Грабар з біохіміка та фізико-хіміка перетво рився в пере-
конаного імунолога.
1946–1968 – завідував відділом хімії мікробів в Інституті Пастера.
1960 – директор Інституту вивчення раку в Національному центрі науко-
вих досліджень Франції. Майбутній розвиток науки підтвердив перспективу
дослідницької програми вченого в галузі онкоімунології.
135
Наука, освіта, культура
П. Грабар мав високий міжнародний авторитет – 1971 року на І Міжна-
родному конгресі імунологів в США він був названий серед 5 найвидатніших
імунологів світу.
Крім вище названих нагород та відзнак П. Грабар мав інші престижні премії та
медалі багатьох країн світу – міжнародну премію з імунології імені Е. фон Беринга
(1958) та медаль Клода Бернара Монреальського університету (1967).
ГРАФФ, Віктор фон
03.11.1819, Овруч на Житомирщині, Україна – 25.11.1867, Москва, РФ
1856 – нагороджений Орденом Святого Станіс-
лава 3-го ступеня. 1857 – нагороджений Орденом
Святого Станіслава 2-го ступеня. 1862 – нагоро-
джений Орденом Святого Станіслава 2-го сту-
пеня з імператорською короною. 1865 – Святої
Анни 2-го ступеня.
Вчений – піонер степового лісівництва, офіцер-
науковець Корпусу лісничих.
Навчався у Санкт-Петербурзькому інституті
лісівництва (1841).
1843 – призначений лісничим в Катеринос-
лавську губернію. Прибув у Приазов’я з майбут-
нім видатним вченим-лісівником Ф. Арнольдом
(пізніше – автором тритомного дослідження
«Російський ліс» (1891–1892) для вивчення мож-
ливостей степового лісорозведення. Починалось
активне господарське освоєння колишнього Дикого поля, ліси повинні були за-
хистити край від нищівних суховіїв та інших природних негод. Вже сама поста-
новка питання про посадку лісу на відкритій місцевості була викликом тодіш-
ній науці – авторитетні зарубіжні науковці, зокрема, Р. Мурчисон, А. Нордман,
О. Пешель, Л. Кемц повністю це заперечували.
Після виконання відповідних досліджень Ф. Арнольд повернувся у ро-
сійську столицю, де незабаром став професором і письменником, а В. фон
Графф почав здійснювати на практиці поставлене завдання. На обраній Ве-
ликоанадольській ділянці (місцевість з важким глинистим ґрунтом, безвод-
на й порізана ярами та балками) вчений 1843 року заклав першу плантацію
саджанців. Була створена школа лісників, з якої загалом було випущено 170
фахівців, згуртований колектив працівників. Нині на цьому місці діє Вели-
коанадольський коледж, де виховують фахівців лісорозведення.
Ентузіаст працював у надзвичайно складних кліматичних та матеріальних умовах.
Разом з тим, окрім реалізації основних завдань, він вів метеорологічні та фе-
136
віТАЛіЙ АБЛіцОв
нологічні дослідження у лісовій обсерваторії, випробовував 100 деревних і ку-
щових порід для створення лісосмуг у степу. Площа молодого лісу становила
156 гектарів.
Вчений вів інтенсивне листування з колегами, відвідував Крим, де консуль-
тувався у відомих науковців, зокрема, А. Стевена, К. Петерсона, Б. Гарт вига.
Також він ознайомився з досвідом ентузіастів лісорозведення у Подніпров-
ському краї: нащадків козаків, адже всі запорозькі зимівники – «сільсько-
господарські ферми», були традиційно оточені лісосмугами, а також німців-
менонітів, котрі переселилися в південно-українські степи. Наприклад, братів
Корнісів, які активно займалися лісорозведенням.
Експериментальним шляхом В. фон Графф визначив породи дерев (ясен,
дуб, клен), придатних для масових посадок. Лісовод розробив оптимальні для
свого часу й степових умов способи підготовки ґрунтів, висадки й догляду за
деревами. Всі роки праці у Великоанадолі стали для науковця надзвичайним
випробуванням: його родина жила у тяжких побутових умовах, до того ж часті
затримки із фінансуванням ставили В. фон Граффа у нестерпні ситуації. Вче-
ний тяжко хворів, страждала його родина.
Але лісовод не залишав своєї праці. 1851 року він побував у Польщі та Ні-
меччині, де ознайомився з досвідом лісорозведення, відвідав Тарандську лісо-
ву академію – один з найпрестижніших вищих навчальних закладів Саксонії.
Понад двадцять років В. фон Графф трудився у малообжитому степу заради
того, щоб тут постав його ліс.
Великоанадольський ліс вражав всіх, хто його відвідував. Професор
М. Турський писав 1884 року: «Схиляєш голову перед силою людського розу-
му й наполегливості, котрі відвоювали у степу місце й залісили його. Цей ліс
назавжди залишиться пам’ятником тій сміливості, тій упевненості і любові,
з якими їх створювали. Так, треба мати надзвичайну любов, щоб довести до
кінця цю справу!».
Він був членом Московського товариства природодослідників, Сільсько-
господар ського товариства, Вільного економічного товариства.
1865 року В. фон Граффа призначили ординарним професором кафедри
лісоводства у московській Петровській землеробській і лісовій академії, але
він фактично не приступив до виконання своїх нових обов’язків. На 47-му
році життя видатний лісовод покинув цей світ, заповівши, щоб на його могилі
висадили великоанадольський дуб.
1910 року у Великоанадолі було встановлено пам’ятник першому степово-
му лісоводу, чорний мармур для монументу доставили з Фінляндії. Пам’ятник
зберігся донині.
137
Наука, освіта, культура
ГРИЩЕНКО Валентин
27.11.1928 – 03.01.2011, Харків, Україна
1981 року одержав премію імені В. Снєгірьова
АМН СРСР.
Медик. Навчався у Харківському медично-
му інституті (1951). Доктор наук (1964).
Наукові інтереси вченого було зосереджено,
зокрема, навколо проблем акушерства та гіне-
кології. Вчений першим у нашій країні застосу-
вав у цьому напрямку медицини кріохірургічні
методи та гіпотермію.
1983 очолив Інститут кріобіології та кріо-
медицини НАН України, цього ж року обраний
дійсним членом НАН України.
В останні два десятки років науковець актив-
но займався проблемами репродукції людини.
Він першим в Україні для лікування безплідності
почав застосовувати допоміжні репродуктивні технології. Ініціював ство рення
служби екстракорпорального запліднення, тобто запліднення у пробірці.
Приклад наукової діяльності В. Грищенка – це гармонійне поєднання до-
слідницької та практичної праці. Вчений сміливо освоював нові медичні техно-
логії, вивчає цінний зарубіжний досвід. Розроблені ним методи кріокон сервації
запатентовані в США, Великобританії, Німеччині та інших країнах.
В. Грищенко створив і очолив Міжвідомчий науковий центр кріобіології
і кріомедицини НАН України, АМН України, міністерства охорони здоров’я
України, в якому функціонує Український банк біологічних об’єктів, що за-
безпечує трансплантаційним матеріалом лікувальні заклади.
Понад чверть століття вчений співпрацював з Фізико-технічним інсти-
тутом низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України та іншими акаде-
мічними закладами. Ця співпраця уможливила розвиток нового напрямку в
медицині – застосування низьких температур в акушерстві та гінекології з те-
рапевтичною і лікувальною метою.
В. Грищенко був відкритим до широкого спілкування, його наукові досяг-
нення відомі за межами України.
Досягнення В. Грищенка гідно відзначені престижними нагородами та
преміями як в Україні, так і за кордоном: 2001 року науковець вшано ваний
Міжнародним комітетом «European contrasts limited» – присуджено звання
«Керівник ХХІ століття», з врученням золотої медалі й зарахування до кола
лідерів Європейського співтовариства ХХІ століття,
2002 року відзначений Міжнародною нагородою «Золотий сувій».
138
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло
17.09.1866, Холм (нині Польща) – 25.11.1934, Кисловодськ, РФ
(похований у Києві на Байковому кладовищі)
1906 року відзначений журі Уваровської премії
Санкт-Петербурзької академії наук.
Історик, політичний і державний діяч. На-
вчався в Київському університеті (1890).
М. Грушевський був учнем історика В. Анто-
новича, котрий зіграв у долі молодого талановито-
го дослідника визначальну роль. Вже на третьо му
курсі університету він підготував наукову працю
«Історія Київської землі від смерті Ярослава до
кінця ХІV століття», котра була відзначена золо-
тою медаллю, а її автор став професорським сти-
пендіатом і 1894 захистив магістерську дисертацію
«Барське староство. Історичні нариси».
У цей час в умовах перебування Західної України в складі Австро-Угорщини,
політика якої щодо національних проблем була по-європей ськи ліберальною,
галицька інтелігенція вела боротьбу за відкриття у Львівському університеті ка-
федри української історії. Очолити її запропонували професору В. Антоновичу,
який на той час працював у Києві. Літній вчений, пославшись на свій вік, від-
хилив пропозицію й запропонував кандидатуру свого учня. Так М. Грушевський
очолив кафедру загальної історії, що її відкрили замість очікуваної кафедри
української історії, де навчальний курс передбачав спеціальний огляд історії
Східної Європи.
Львівське десятиліття стало одним із найпродуктивніших у біографії май-
бутнього видатного науковця.
30 вересня 1894 року М. Грушевський прочитав свою першу універ ситетську
лекцію. Вона була присвячена історії України княжої доби. Профе сор особливо
наголосив на органічній єдності, тяглості української історії.
Очоливши друковані у Львові «Записки Наукового Товариства імені
Шевченка», М. Грушевський перетворив їх у періодичне видання (6 разів на
рік). Тоді ж товариство почало реалізовувати нові проекти, зокрема, видавати
«Джерела до історії України-Русі» та «Етнографічний збірник».
Наприкінці 1895 року М. Грушевський, рецензуючи у «Записках…» статтю
О. Шахматова «К вопросу об образовании русских наречий», піддав сумніву іс-
нування загальноруської історичної доби, а також відкинув твердження про те,
що Московська держава – це продовження східно-руської Київської держави.
Особливою сторінкою життєпису вченого цього періоду стала його співп-
раця з Іваном Франком, наслідком якої, наприклад, став новий напрямок у ді-
яльності журналу «Літературно-науковий вісник» – видання утверджувало ідеї
прав українського народу на свою державність, самобутність його культури.
139
Наука, освіта, культура
Саме у Львові 1897 року вчений розпочав здійснення праці свого життя – на-
писання фундаментальної багатотомної «Історії України-Руси», в основу якої
були покладені лекції загального курсу історії України, прочитані у 1894–1897
роках. Цього ж року М. Гру шевський був обраний головою Наукового товари-
ства імені Шевченка, вів активну пропаганду ідеї створення Української ака-
демії наук та українського університету у Львові.
Активність М. Грушевського (вчений зберігав російське громадянст во)
була настільки інтенсивною, що офіційний Санкт-Петербург звину ватив його
у сепаратизмі. 1899 року історик поставив питання про допуск на археологіч-
ний з’їзд, що повинен був відбутися у Києві, рефератів, написаних україн-
ською мовою. Спротив був не лише в Росії, але й у київських професорських
колах. У результаті пропозицію не було підтримано. М. Грушевський та одно-
думці ухилилися від участі у з’їзді. Реферати їхніх повідомлень були опубліко-
вані у двох томах «Записок…»
Своєю цілеспрямованою діяльністю у Львові М. Грушевський виводив Товари-
ство Шевченка й українознавство на міжнародний рівень наукового життя.
В 1903 році М. Грушевський прочитав у Російській вищій школі наук в
Парижі курс лекцій з історії України, що став основою його праці «Нарис іс-
торії українського народу», яка 1906 р. була відзначена журі Уваровської пре-
мії Санкт-Петербурзької академії наук. 1911 р. «Нарис…» з певними змінами
був повторений у відомому виданні «Ілюстрована історія України». 1912 книга
побачила світ у перекладі російською мовою. Також зміст «Нарису…» був ви-
кладений у численних працях з історії України німецькою, французькою, ан-
глійською, болгарською, чеською мовами.
У цей період, не зважаючи на напружену наукову та громадську діяльність,
М. Грушевський налагодив зв’язки не лише з польськими та російськими ко-
легами, але й відвідав Лондон та Берлін, де прочитав лекції та започаткував
діалог з європейськими славістами. Вчений ініціював переклад праць членів
НТШ іноземними мовами із обов’язковим зазначенням, що дослідження на-
писані українською мовою й посилання бажано здійснювати на україномов-
ний оригінал.
20 травня 1904 р. на засіданні Історично-філософської секції Наукового това-
риства Шевченка М. Грушевський вперше зробив виклад змісту статті «Звичайна
схема «руської» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства»,
де сформулював теорію окремішнього розвитку українського та російського на-
родів, якої він дотримувався у багатотомній «Історії України-Руси».
Підсумком науково-педагогічної праці вченого у Львові став випуск «На-
укового збірника, присвяченого професорові Михайлові Грушевському». За
місяць до того російський уряд дозволив розповсюдження в Росії «Історії
України-Руси».
Як зазначав один з учнів М. Грушевського, оцінюючи діяльність істори-
ка, автор «Історії України-Руси» «висунув на перший план ідейний чинник
духово-культурного поглиблення нашого єства через піднесення наукою
140
віТАЛіЙ АБЛіцОв
національної свідомості і національної культури … професор Грушевський
роз’яснив наше національне «я», вивів наш народ з присмерку сумнівів і не-
певності щодо походження і своєю історією України дав нашій нації удовідне-
не право на належне їй ім’я на самостійне горожанство в світі».
Новий період життя М. Грушевського розпочався після подій 1905 року в
російській імперії. Співпрацюючи з українською парламентською громадою
Державної Думи, історик став активним політичним діячем України. Заснова-
ний ним у Санкт-Петербурзі «Украинский Вестник» як орган української гро-
мади у Державній Думі став другим (після львівського «Науково-літературного
вісника») виданням, навколо якого гуртувалось українське суспільство. М. Гру-
шевський засновує у Києві Українське Наукове Товариство (1908), котре видає
свої «Записки» й історичний квартальник «Україна».
Закономірно, що з початком І світової війни царська влада ізолює історика
від його однодумців, відправляючи у заслання до центральної Росії. Весна 1917
повертає М. Грушевського в Україну, де він очолює виниклу після Лютневої ре-
волюції 1917 року Українську Центральну Раду. Відтепер Грушевський-політик
прагне втілити в життя ідеї Грушевського-історика. І діє він масштабно, вірячи,
що свої національно-державні проб леми Україна вирішить, зокрема, за умови ви-
ходу на європейські та світові обрії. У вересні 1917 року УЦР скликає у Києві з’їзд
представників народів, що прагнуть до федеративної перебудови Росіі.
«Нехай живе ся федеративна республіка! Нехай вона буде на послугу тру-
дящих всіх її народів! Нехай живуть її федеративні держави – її свободні на-
роди, нехай виявляють вони перед усім світом свою згоду і нехай їх праця для
всесвітньої цивілізації наблизить нас до великої мети – всесвітнього братер-
ства народів!» – проголосив М. Грушевський на з’їзді, котрий ухвалив, «що
Росія мусить бути федеративною Республікою».
Більшовицькі лідери Росії думали інакше.
Щоб його ідеї були зрозумілішими сучасникам, М. Грушевський видав кілька
збірників: «Вільна Україна», «Якої ми хочемо автономії й федерації», «Хто такі
українці і чого вони хочуть», «Україна і Росія», «Переяславська умова України з
Москвою 1954 року. Статті й тексти» (всі праці 1917), «На порозі Нової України»
(1918), де виклав, як вважав, своє політичне кредо. Уважне прочитання збірника
відкриває всю суперечливість програми історика щодо побудови нової України,
відірваність її від тодішньої реальної геополітичної ситуації, адже сам М. Грушев-
ський визнавав: «Треба відкинути ілюзії, мовби-то ми на когось можемо спира-
тись, мовби-то хтось стоїть за нами – якийсь «єдиний фронт», якась солідарність
народів і країв «бувшої Російської держави», коли в дійсності нічого такого нема,
а властиво навпаки – останки й пережитки тих колишніх зв’язків тільки гальму-
ють, тільки дезорганізують наші зусилля».
«Я не бажаю своєму народові панування, бо вважаю, що панування де-
моралізує, вироджує самого пануючого і не може бути поєднане з правдиво-
демократичним устроєм. З тих же мотивів я навіть не вважаю корисною для
нашого народу сильно виражену гегемонію. Я не хочу українського імперіа-
141
Наука, освіта, культура
лізму. Не вважаю як перед тим і тепер самітнього державного відокремлення
за політичний ідеал», – декларує історик.
Проголошена соціалістична Українська Народна Республіка не створила
власної армії, не розв’язала проблеми власності на землю, не відродила наці-
ональної промисловості…
Відкрита для агресії з будь-якого боку, та не маючи авторитетних лідерів
УНР стала легкою здобиччю московського більшовизму.
У еміграції в 1920 році М. Грушевський пише: «Гасло Самостійної України
стало гаслом боротьби не тільки против Совітської Росії, але в значній мірі й
против соціалізму, навіть скільки-небудь послідовного демократизму».
Отже, ідеалом історика врешті стає федерація соціалістичних республік
Європи – рівноправними членами якої повинні стати Українська Радянська
Республіка і Російська Совітська Республіка.
Яким послідовним й логічно мислячим був Грушевський-науковець й
яким романтиком-утопістом постав Грушевський-політик! Його опоненти –
російські більшовики, позиціонували себе і в теорії й на практиці як затяті
прагматики, котрі мали перед собою одвічну московську мету: збереження
кордонів імперії, утримання в покорі згуртованих навколо великоросів наро-
дів від Балтики до Тихоокеанського узбережжя.
12-місячну історію УНР продовжив Гетьманат П. Скоропадського.
Саме у цей період склалися умови для відкриття Української акаде мії наук –
давньої мрії М. Грушевського, для здійснення якої він доклав чимало зусиль й чому
присвятив понад два десятиліття власного життя. Але колишній голова УЦР з по-
літичних міркувань не міг брати участі у заснуванні УАН – він не визнавав влади
П. Скоропадського, вважаючи його заколотником, антидемократичним діячем.
Під час особистих зустрічей з В. Вернадським М. Грушевський пере конував
колегу у невчасності такого важливого для майбутнього України кроку, відсто-
ював принципову, з його погляду, засадничу умову заснуван ня академії – тіль-
ки на базі Українського Наукового Товариства (заради тяглості, неперервності
шляху України до своєї академії наук, започаткова ного львівським Науковим
Товариством імені Шевченка).
Крім В. Вернадського М. Грушевський мав зустрічі з А. Кримським, але
стояв на своєму й таким чином усунувся від творення УАН, офіційне відкриття
якої відбулося в листопаді 1918 року. Першими академіками стали Д. Багалій,
А. Кримський, М. Петров, С. Смаль-Стоцький, В. Вернадський, М. Кащенко,
С. Тимошенко, М. Туган-Барановський, О. Левицький, В. Косин ський, Ф. Та-
рановський, П. Тутковський. Президентом – В. Вернадський.
М. Грушевський став працювати в УАН від 1924 року, повернувшись з еміграції
(від 1919). Обраний дійсним членом УАН історик очолив відділення нової історії
України, історичну секцію з її комісіями, а також археографічну комісію.
1926 року було урочисто відзначено 60-річчя життя й 40-річчя наукової
діяльності М. Грушевського. 1929 року загальні збори АН СРСР обрали його
дійсним членом Академії.
142
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Через два роки історик був спочатку висланий до Москви, пізніше аре-
штований, звинувачений в антирадянській діяльності.
Восени 1934 внаслідок операції М. Грушевський помер.
В останнє своє двадцятиліття історик не мав можливості так активно пра-
цювати, як це було у Львові. Підсумком його життя залишилися 10-томна «Іс-
торія України-Руси» (1898–1936, останній том редагований донькою історика
К. Грушевською) та кілька томів «Історії української літератури». Від 1895 до
1931 року Вчений керував українським науковим життям: тут він був й талано-
витим організатором й видатним реалізатором інтелектуальних проектів.
Сьогодні можна упевнено твердити, що постать М. Грушевського на на-
уковому видноколі України є наймасштабнішою у ХІХ–ХХІ століттях.
Вчений не був піонером визначальних українських наукових ідей, на яких
ґрунтується наша державотворчість. Концепція незалежності України виникла
як конкретна інтелектуальна ідея у середині ХІХ століття після заснування Хар-
ківського (1804) та Київського університетів (1834). Не стояли осторонь від неї
науковці Західної України. У свою чергу М. Костомаров та В. Антонович спи-
рались на ідеї французьких просвітителів, філософію Ф. Шеллінга, Й. Гердера,
Г. Гегеля та інших європейських мислителів. «Українська трійця» (М. Шашке-
вич, І. Вагилевич, Я. Головацький) та Кирило-Мефодієвське Братство (Т. Шев-
ченко, М. Костомаров, П. Куліш) наближали утвердження ідеї, «час якої настав
і яку не зупинити жодним арміям» (В. Гюго).
Наукові праці М. Костомарова, М. Драгоманова, В. Антоновича – це
підмурівок «Історії України-Руси» М. Грушевського. Маючи великих попе-
редників, історик міг робити висновок: Київська держава є державою укра-
їнського народу, і тому схема московських книжників, побудована на серед-
ньовічній генеалогічній ідеї, яка робить Київську державу поперед ницею
Московського царства, є безпідставною, хоч цю «звичайну схему руської іс-
торії» засвоїла собі російська державна історіографія.
Очевидно з висоти сьогодення, коли ми стали свідками нового, не менш
драматичного змагання за Державу Україну, можна говорити про те, що
Грушевський-історик – автор близько 2 тисяч наукових праць, серед яких
майже 200 книг, випереджав Грушевського-політика.
Але безсумнівно, що їх єднала віра: «коли послужити створенню Великої
України… /що/ стане найвищим і найбільшим щастям для кожного свідомо-
го українського громадянина по щирості й по совісті – тоді тільки збудується
Велика Україна, і український народ зможе сказати перед світом, що він по-
служив загальному ділу людства».
143
Наука, освіта, культура
ГУЗЬ Олександр
Народився 29 січня 1939 року,
Ічня Чернігівської області, Україна
2007 – медаль Блеза Паскаля Європейської ака-
демії наук.
Навчався у Київському університеті імені
Тараса Шевченка (1961), доктор наук (1965).
Академік НАН України (1978).
Від 1960 працює в Інституті механіки
ім. С.П. Тимошенка НАН України (від 1976 –
директор).
Інститут механіки – один із небагатьох науко-
вих закладів, створених 1918 року, коли було за-
сновувано Українську академію наук. Ініціатором
його відкриття і першим директором був видатний
вчений світого рівня – С. Тимошенко.
Теоретичні та експериментальні результати,
отримані в інституті, знайшли своє широке застосування в ракетно-космічній,
авіаційній, кораблебудівній та інших галузях промисловості.
Провідна роль інституту у світовій науці у певних наукових на прямках за-
свідчена спеціальним виданням авторитетного міжнародного журналу «Applied
Mechanics Reviews» (США, 1993, № 2): «Мікромеханіка композитних матеріалів:
фокус на українських дослідженнях». 1998 року у цьому виданні опубліковано
статтю, присвячену Інституту механіки імені С. Тимошенка НАН України – його
історії та досягненням, доповнена переліком монографій.
О. Гузь – вчений зі світовим ім’ям. Він автор близько 60 монографій та
майже 900 інших наукових праць. Під керівництвом академіка вийшло у світ
12-томне видання «Механіка композитів», ряд інших фундаментальних праць
про методи розрахунків оболонок, механіки композитних матеріалів та еле-
ментів конструкцій, просторових задач теорії пружності та пластич ності тощо.
Вчений – лауреат Державної премії СРСР, двох Державних премій України.
Член Європейської академії наук.
144
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ГУНЧАК Тарас
Народився 13 березня 1932 року (Підгайці на Поділлі, Україна)
1990 року відзначений Українським інститутом
Америки почесним званням «Людина року».
Історик, професор Ратгерського універ-
ситету (США). Навчався в Фордгамівському
університеті (США, 1958). Докторську дис-
ертацію захистив у Віденському університеті
(Австрія, 1960).
Від 1965 до 2004 – професор історії і полі-
тичних наук Ратгерського університету.
Коло наукових інтересів – політична істо-
рія України, Росії, Польщі ХІХ та ХХ століть.
Автор численних досліджень, присвячених іс-
торії українських державницьких і визвольних
змагань, розвиткові української політичної
думки, що мали значний розголос в академічному середовищі на Заході, руй-
нуючи усталену росієцентричну схему історії Східної Європи.
Серед його фундаментальних досліджень книги «Україна: проблеми Дру-
гої світової війни», «Україна. Перша половина ХХ століття. Нариси політич-
ної історії» та інші.
Т. Гунчак ініціював і реалізував низку цікавих видавничих та наукових
проектів в Україні, зокрема, 9-томного видання «Тисяча років української
суспільно-політичної думки» (2001).
У 1984–1996 – редактор часопису «Сучасність», з 2004 – квартальника
«The Ukrainian Quarterly». Він також співпрацює з «Європейським журналом
соціальних досліджень», «Східно-Європейським журналом», «Українським
істориком».
Вчений активно цікавиться життям своєї батьківщини: 1989 заснував у США
фонди сприяння демократизації в Україні та допомоги дітям Чорнобиля.
145
Наука, освіта, культура
ДЗЮБА Іван
Народився 26 липня 1931 року
Миколаївка Донецької області, Україна
1990 року удостоєний наукової премії Міжна-
родної фундації О. і Т. Антоновичів за шевчен-
кознавчу книгу «У всякого свою доля…».
Історіософ, публіцист, літературознавець.
Навчався в Донецькому педагогічному інсти-
туті (1953), аспірантурі Інституту літератури
НАН України (1956).
Долю І. Дзюби визначив один крок, який він
зробив на самому початку свого творчого життя:
піднявся над часом і тоталітарною системою, в якій
жив, і відкрив світу трагічне сьогодення свого наро-
ду, що в умовах радянського неоколоніалізму при-
речений був боротися проти агресивного нищення
власної духовності, культури, мови, сьогодення 70-
мільйонного європейського народу – спадкоємця історії та високої духовності Русі
Київ ської. Можливо, тоді І. Дзюба і не знав слів давнього філософа Мойсея Май-
моніда: «Якщо не я – то хто? Якщо не тепер – то коли? Якщо я тільки для себе – то
навіщо я?», але словами подібного гасла був освячений його порив до дії.
Подібно французькому письменнику Емілю Золя, котрий наприкінці
ХІХ ст. кинув офіційному Парижу різке «Я звинувачую!», протестуючи проти
беззаконня французької Феміди, І. Дзюба у своєму науково-публіцистичному
дослідженні «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965) сказав про те, що всі ба-
чили, мовчазно засуджували, але не протестували, сервілістично згоджую чись зі
спланованим Кремлем вигубленням всього, що називається україн ським.
Філософ Маймонід жив у ХІІ ст., письменник Е. Золя – наприкінці ХІХ.
Перший філософськими працями «Дороговказ заблудлим» і «Дорого вказ роз-
губленим», другий своєю безкомпромісною публіцистикою й літературною
творчістю також підтримували в сучасниках оптимізм та віру в краще завтра.
Цього досяг й Іван Дзюба. Як офіційний Київ не заперечував звинувачення,
викладені ним у «Інтернаціоналізмі чи русифікації?», світ почув голос протес-
ту з України. Досить сказати, що книга І. Дзюби була перекладена й видруку-
вана в США та Німеччині (1968), Великобританії (1968, 1970), Італії (1971),
Китаї (1972), Нідерландах (1973), Франції (1972, 1980).
В Україні праця потрапила до масового читача лише 1998 року, а до цього
поширювалася однодумцями автора у вигляді роздруківки.
І знову треба вдатися до паралелей: якщо голос Е. Золя був почутий фран-
цузьким суспільством і справедливість перемогла, то автора «Інтернаціоналіз-
му чи русифікації?» чекала кара: І. Дзюба був ізольований від суспільства й
звинувачений у «антирадянській діяльності».
146
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Заклики І. Дзюби знайшли відгук у суспільстві, більше того – вони реаль-
но втілились в історії його батьківщини – 1991 року Україна стала незалеж-
ною державою. І виявилося, що автору «Інтернаціоналізму чи русифікації?»
не можна почивати на лаврах: знову треба невтомно працювати, щоб проголо-
шені офіційним Києвом декларації стали змістом життя українського суспіль-
ства, а не лише патріотичної еліти.
Понад чотири десятиліття над головою письменника ніби світить німб
духовного лідера, рішучого громадянина своєї країни, який мужньо закликав
світ зупинити гноблення українського народу. Але ж відроджена свобода дала
можливість формуватися громадянському суспільству, котре потребує непо-
хитних лідерів, від яких чекають нового слова, нових ідей.
І. Дзюба чудово розуміє, що має рацію Д. Неру, який аналізував проблеми
Індії, що одержала незалежність від Великобританії та дійшов гіркого висно-
вку: «Найбільшим антагоністом народу є його інтелігенція, вихована колоні-
затором».
До творчого спадку І. Дзюби належать книги «Звичайна людина» чи міща-
нин?», «Автографи відродження» (1986), «У всякого своя доля» (1989), «Бо то
не просто мова, звуки…» (1990) та інші.
Відклавши перо, І. Дзюба в 1992–1994 роках очолював Міністерство куль-
тури України, намагався на практиці здійснити і свою програму, й програму
консолідації національної інтелігенції заради активізації інтелек туального
життя в Україні. Але знову він залишився сам-один в оточенні конформіст-
ської більшості, що, немов сервантесівський Санчо Панса, зайнята пошуками
новітніх способів мімікрії, які дозволяють конвертувати своє «високе» владне
становище в матеріальні блага.
Противник мітинговості й інших псевдосуспільних публічних виявів,
письменник останнім часом усамітнився у «башті зі слонової кістки», повніс-
тю віддавшись осмисленню української дійсності, котра прийшла до нас після
відродження державної незалежності. Висновки, до яких приходить І. Дзюба,
не завжди занадто оптимістичні.
Єдине, що тішить його читачів – вихід у світ нових науково-публіцистичних
праць, зокрема, «Кавказ» Тараса Шевченка на тлі нетлінного минулого»
(1996), «Між культурою й політикою» (1998), «Україна у Сфінкса майбут-
нього» (2001), «З криниці літ» (2002), фундаментального дослідження «Тарас
Шевченко» (2005).
І. Дзюба – активний учасник наукового життя України: один з керівників
масштабного проекту «Енциклопедія сучасної України», був головою комітету
Національної премії України імені Т. Шевченка, академіком-секретарем Відді-
лення мови, літератури та мистецтвознавства НАН України.
Приклад життя і творчості І. Дзюби вкотре переконує, що завжди в історії
будь-якої країни були й будуть видатні діячі, ідеї яких випереджають час.
147
Наука, освіта, культура
ДОБЖАНСЬКИЙ Феодосій
12.01.1900, Немирів Вінницької області, Україна –
18.12.1975, Девіс, США
1958 року – Кімберівська премія Національної
академії наук США (з генетики).
1964 – Національна медаль науки США.
Генетик. Навчався в Київському універси-
теті (1921).
Доля одного з найвидатніших біологів ХХ
століття Ф. Добжанського гідна гостросюжетного
роману. Щоб переконатися у цьому, досить згадати
історію одержання ним іміграційної візи до США:
сталось так, що від повідні служби відмовили мо-
лодому вченому у в’їзді. Ситуацією зацікавився відомий фізик Р. Міллікен, який
був у дружніх стосун ках з тодішнім Президентом Г. Гувером. Дзвінок Президен-
та Держсекрета реві, розпорядження від останнього главі Імміграційної служби і
Ф. Добжанському відкрилися двері до Каліфорнійської лабораторії Т. Моргана –
майбутнього Нобелівського лауреата, де український біолог став одим з «батьків»
американської наукової школи генетики.
До відрядження за океан 1927 року Ф. Добжанський працював на кафедрі
генетики Ленінградського університету, в Бюро євгеніки та генетики Комісії
по вивченню виробничих сил СРСР. За програмою Рокфелерівських стипен-
дій був направлений до США і залишився жити й працювати там. Це рішення
було прийнято під впливом подій в СРСР, де генетику тоді вважали лженау-
кою, а її прихильників іменували не інакше як «менделісти-морганісти», зрад-
ники батьківщини тощо.
Ф. Добжанський працював у Каліфорнійському технологічному інституті
в Пассадені. Від 1940 – професор зоології Колумбійського університету. 1962–
1970 – професор Інституту Рокфелера. Від 1972 – ад’юнкт-професор Каліфор-
нійського університету в Девісі.
Коло наукових інтересів Ф. Добжанського – генетичні та еволюційнй проце-
си. В результаті своїх експериментів вчений запропонував нове розуміння виду, а
також поняття механізмів ізоляції – біологічних особливостей, що перешкоджають
схрещенню одного виду з іншим. Разом з Д. Смітом вчений визначив швидкість
природного відбору в природних та експериментальних популяціях. Дослідження
Ф. Добжансь кого створили передумови для пояснення механізму формування но-
вих рас та видів і дозволили вибудувати синтетичну теорії еволюції.
Наукові досягнення вченого стали поштовхом до перебудови в США всіх
досліджень у галузі еволюції видів. Наукові праці Ф. Добжанського здійсни-
ли надзвичайний вплив на розвиток генетики та теорію еволюції. Серед його
праць (понад 500), зокрема, «Генетика та походження видів» (1937), «Еволю-
ція, генетика та людина» (1955), «Біологічні основи людської свободи» (1956).
148
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Курс лекцій Ф. Добжанського в Колумбійському університеті «Генетика та про-
довження видів» (1936) – фактично є програмою вивчення еволюційних про-
блем, яким науковець присвятив своє життя, а також визначенням напрямів
наукових досліджень сучасного йому і майбутніх поколінь. 1946 в США було
засновано товариство з вивчення еволюції та відкрито журнал «Evolution».
Ф. Добжанський вважав, що людська природа має дві складові: біологіч-
ну й культурну. З виникненням людського суспільства починаєть ся культур-
на еволюція людини, що має свої особливості, які не полягають у виключно
біологічних. Проте з початком культурної еволюції зовсім не втрачає свого
значення біологічна еволюція людини. Вчений критично сприймав всі не-
дарвінівські концепції ХХ століття, Насамперед, «лисенківщину», а також ра-
систські та соціал-дарвіністські ідеї.
Ф. Добжанський – лауреат 9 престижних урядових та наукових наго-
род, у тому числі медалі Д.Ж. Елліота Національної Академії Наук США,
1941, вчитель видатних генетиків-еволюціоністів Б. Уоллеса, Д. Мура,
Р. Левонтіна, Ф. Фйалу, Д. Маринсковича, К. Кримбаса, Е. Безігера.
P.S. Ф. Добжанський ніколи не поривав з батьківщиною. Наприклад, за
його редакцією побачила світ книга киянина І. Шмальгаузена «Фактори ево-
люції». З листів відомого вченого М. Тимофієва-Ресовського (прототип героя
роману Д. Граніна «Зубр») та свідчень інших науковців, котрі спілкувалися
з Ф. Добжанським, відомо, що він жадібно цікавився всім, що відбувалося в
СРСР, особливо ж Україні.
ДРІНФЕЛЬД Володимир
Народився 4 лютого 1954 року у Харкові, Україна
1990 – Філдсовська премія. Математик. На-
вчався у Московському університеті, закінчив
аспірантуру (1977), захистив кандидатську дис-
ертацію (1978), докторську (в Інституті матема-
тики імені Стєклова, 1988).
Від 1981 працював у Фізико-технічному
інституті низьких температур ім. Б.І. Вєркіна
НАН України.
Основне коло наукових зацікавлень вче-
ного – алгебраїчна геометрія, теорія чисел, тео-
ретична фізика. Досягнення вченого пов’язані
з гіпотезою Ленглендса для GL(2) над функціо-
нальним полем і з теорією квантових груп.
Від 1992 – член-кореспондент НАН України.
Нині В. Дрінфельд – професор Чикагського університету (США).
149
Наука, освіта, культура
ДРОБНОХОД Микола
Народився 14 квітня 1940 року
Бурівка Городянського району Чернігівської області, Україна
1997 року нагороджений орденом Академічних
пальм (Франція).
Геолог, еколог. Навчався у Київському на-
ціональному університеті імені Тараса Шев-
ченка (1962).
М. Дробноход зробив вагомий внесок у
розв’язання проблеми про гностичного моделю-
вання складних природно-техногенних систем
Украї ни, за що був відзначений Державною пре-
мією в галузі науки і техніки (2004).
Свій шлях науковця розпочав в альма-матер
на кафедрі гідрогеології та інженерної геології.
Цікаво, що М. Дробноход не закінчував, як зви-
чайно, аспірантури – його кандидатська дисер-
тація узагальнила оригінальні дослідження мо-
лодого науковця, а захист докторської (1988) завершився створенням наукової
групи, що склала наукову школу.
У 1975–1979 роки М. Дробноход перебував на викладацькій роботі в Ка-
бульському політехнічному інституті, де сприяв становленню націо нальних
кадрів вищої школи Афганістану.
У період ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи вчений був учас-
ником розробки заходів з захисту природного середовища від радіо активного
забруднення.
Життєвий досвід, різкі зміни у суспільному житті пострадянських респу-
блік спонукали науковця до активної участі у громадському житті: на початку
1990-х років М. Дробноход став актив ним учасником процесу реформування
національної вищої школи. 1992 разом з однодумцями створив Академію наук
вищої школи України.
Послідовною є й діяльність М. Дробнохода щодо розв’язання екологіч-
них проблем сучасності. Академік-еколог переконаний, що турбота про на-
вколишнє середовище – це гарантія сталого розвитку України.
В 1993–1999 М. Дробноход очолював Державну академію керівних кадрів
освіти.
Визначним є науковий доробок ученого: понад 200 наукових праць, 10 мо-
нографій, кілька підручників.
150
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ДЮРАН Аріель
10.05.1898, Проскуров (нині – Хмельницький), Україна –
25.10.1981, Лос Анжелес, США
Історик, письменниця. Навчалась у школі Фер-
мер Модерн Скул (Нью-Йорк).
1977 – медаль Свободи. Родина Кауфманів
(дівоче прізвище А. Дюран) залишила батьків-
щину 1901 року й переселилась до Америки.
Після навчання Аріель вийшла заміж і стала
співавтором наукових досліджень свого чоло-
віка історика й філософа Вільяма Дюрана. Він
присвятив своє життя створенню багатотомної
фундаментальної праці «Історія цивілізації»
(«The Story of Civilization»). Аріель брала участь
у підготовці всіх 8 томів серії.
Апогеєм творчої співпраці подружжя стала ро-
бота над десятим томом – «Руссо і революція». Цей
том був відзначений Пулітцерівською премією з літератури за 1968 рік як праця з
філософії та історії. Творче кредо письменників-істориків – «Писати історію сер-
цем». Над 11 томами подружжя Дюранів працювало від 1935 по 1975 роки. А. Дюран
брала активну участь у громадському житті Америки, сприяла руху за права жінок.
«Наука нині починає звільнятися від плаценти своєї матері – філософії. Вона
... розвинула свої власні методики і прагне поліпшити життя Людства на Землі. Цей
рух складає саму сутність Віку Розуму... На жаль, часто розум буває у полоні забо-
бонів. Ухвала Розуму (як і традиція та авторитет) вивіряються накопиченням та ви-
вченням фактів; та щоб нам не говорила «логіка», розум зобов’язаний визнавати
тільки те, у чому можна реально переконатися, що може бути математично вислов-
лено й експериментально доведено» (В. та А. Дюран «Історія цивілізації»).
«Медаль Свободи» від Президента США Дж. Форда Аріель одержала ра-
зом з чоловіком Вільямом Дюраном.
P.S. В Україні, здається, немає подібних багатотиражних авторських до-
слідницьких історій, розвідок, студій чи експериментальних пошукових праць,
що за змістом та формою викладення поєднують класичну, «чисту» науку та
просвітництво – пропаганду прогресивних ідей, знань, культури.
Якщо і є, то дуже мало.
Це сталось, очевидно, тому, що просвітницький рух в Україні майже по-
всякчас існував в умовах несхвалення владою. 1868 у Львові народовцями була
заснована культурно-освітня організація, метою якої стало поширення освіти.
Виникнення подібних організацій у підросійській Україні викликало спротив
московських великодержавників та їхніх «тутешніх» послідовників. У незалеж-
ній Україні просвітництво розвивається не дуже активно. Було б добре, коли б
приклад подружжя Дюранів знайшов у нас гідних наслідувачів.
151
Наука, освіта, культура
ЕСАУ Катерина
03.04.1898, Катеринослав (Дніпропетровськ), Україна –
04.04.1997, Санта Барбара, Каліфорнія, США
1989 року – Національний орден науки США. Бо-
танік. Навчалась в Каліфорнійському універси-
теті (доктор наук, 1932). Народилася в сім’ї мера
Катеринослава інженера Й. Есау. Сім’я німців-
менонітів прибула з Німеччини, приваблена про-
позиціями розвивати сільське господарство у
степовому краї і залишила Україну під час грома-
дянської війни в колишній Російській імперії.
Катерина спочатку навчалась у Московсько-
му Голіцинському жіночому аграрному коледжі,
потім у Берлінському, де її захоплення наукови-
ми дослідженнями підтримав генетик У. Бауер.
Виїхавши до Америки, вона присвятила себе об-
ранному заняттю – вивченню ботаніки, адже дівчина мріяла поліпшити сорти
картоплі та цукрового буряка. Пізніше, ставши професором Університету у Бер-
клі, (від 1932 до 1963 р), К. Есау розширила поле дослідницьких зацікавлень – пе-
рейшла до фундаментального вивчення анатомії рослин.
1957 р. її обрано в Національну академію наук США. Також К. Есау була
почесним членом Шведської Королівської Академії Наук, кілької університетів
США, є автором 6-ти підручників. Вона підготувала 15 докторів наук, але учня-
ми видатного вченого вважають себе всі, хто вчився за її підручниками.
Класичне дослідження К. Есау «Анатомія рослин» у світовій науці вва жається
Біблією анатомії рослин і перекладена всіма основними мовами світу.
ЄГОРМИШЕВ (ЄРГОМИШЕВ) Костянтин
20.04.1856, Херсонська губернія (нині Україна) –
1916, Російська імперія
1894 – Орден Академічних пальм (Франція) за
успішну участь у географічних дослідженнях
Північного Льодовитого океану
Військовий і науковий діяч. Навчався в Мор-
ському корпусі (1874) та Миколаївській морській
академії (1902).
Від 1875 до 1914 року служив у військово-
морському флоті Росії – пройшов шлях від гар-
демарина до генерал-лейтенанта, зарахований
до Адміралтейства. Перше офіцерське звання
152
віТАЛіЙ АБЛіцОв
одержав 1884 року і був призначений командиром 1-ї роти команди фрегата
«Генерал-адмірал».
1898 року призначений командиром транспорту «Бакан», який за два
роки здійснив плавання у водах Північного Льодовитого океану вздовж бе-
регів Росії, Норвегії та Данії з науковою метою – на борту судна працювала
російська градусна експедиція. У суворих умовах короткого полярного літа
науковці й екіпаж виконали унікальні дослідження, результати яких високо
оцінили учасники Міжнародного конгресу геодезистів та астрономів у Пари-
жі. Більше того – результати досліджень були названі однією з найваж ливих
подій в науковому світі за останні роки, а мужність й наполегливість учасників
експедиції викликали захват колег й товаришів по службі.
Франція в особі президента Академії удостоїла командира транспорту
«Бакан» Ордена Академічних пальм, а Росія – подяки царя.
З початком Російсько-японської війни капітан К. Єгормишев відбув у ра-
йон бойових дій й став учасником трагічної для Росії Цусімської битви. Оскіль-
ки Російська імперія програла війну, значна частина її моряків та офіцерів по-
трапили до японського полону. Не оминула ця доля й К. Єгормишева. Цікаво,
що Японія 1896 року нагородила К. Єгормишева орденом Священного Скарбу.
Повернувшись на батьківщину, відважний мореплавець був підви щений у
чині: 1905 року йому присвоїли звання капітана 1-го рангу.
1907 року закінчується морська служба К. Єгормишева. Далі він проходив
військову службу на березі, а 1910 р. стає генерал-майором.
Серед численних нагород та відзнак К. Єгормишева – нагрудний знак в
пам’ять успішної наукової експедиції до острова Шпіцберген сім російських
нагород і сім орденів Франції, Швеції, Єгипту, Камбоджі, Болгарії.
ЖУЛИНСЬКИЙ Микола
Народився 25 серпня 1940 року
в Новоселках Рівненської області, Україна
1993 – наукова премія Міжнародної фундації
О. і Т. Антоновичів (США) за книгу «Із забуття в
безсмертя» та за ваго мий внесок у розвиток гума-
нітарної демократії у незалежній Україні
Літературознавець. Навчався в Київському уні-
верситеті імені Тараса Шевченка (1968), аспірантурі
(Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН Укра-
їни, 1971). Доктор філологічних наук (1981).
Як вчений М. Жулинський – активний учас-
ник процесу виходу української науки на міжна-
родні обрії: зокрема, стояв біля витоків створення
153
Наука, освіта, культура
Міжнародної асоціації україністів, покликаної консолідувати інтелектуальні
зусилля вітчизняних та зарубіжних гуманітаріїв (був віце-президентом Бюро
Міжнародного комітету україністів).
Як дослідник історії вітчизняної літератури, М. Жулинський – один з
першовідкривачів приреченої в добу тоталітарного режиму на «архівне існу-
вання» української літератури. З публікацій М. Жулинського читачі вперше
дізналися про Нью-Йоркську та Празьку поетичні школи, творчість М. Хви-
льового, В. Винниченка, У. Самчука, Є. Маланюка, О. Теліги, О. Ольжича,
письменників періоду, котрий в історії української літератури одержав тра-
гічне визначення «Розстріляне Відродження». З книг та публіч них виступів
М. Жулинського Україна дізналась про творчість відомих тепер літературних
критиків М. Зерова, П. Филиповича, С. Єфремова, молоді покоління від-
крили невідомі сторінки життя та діяльності історика-академіка М. Грушев-
ського, філософа і політолога В. Липинського і багатьох інших діячів науки
та культури України. Про все це академік розповів у своїх книгах, з яких на-
звемо «Наближення» (1986), «Із забуття – в безсмертя» (1991), «Подих тре-
тього тисячоліття» (2000), «Заявити про себе культурою» (2001), «Духовна
спрага по втраченій батьківщині» (2002).
Зрозуміло, що цю культуротворчу роботу М. Жулинський виконував й ви-
конує разом з однодумцями, тим більше, що він від 1991 року очолює Інститут
літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (від 2009 – академік-секретар Від-
ділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України).
Якщо замислитися: «Кого, обравши фах літературознавця, взяв М. Жу-
линський у духовні вчителі?», відповідь, гадаємо, одна – Олександра Білець-
кого: в обох фанатична відданість науці, ніяких емоцій і суб’єк тивності у фа-
ховому й діловому спілкуванні з колегами. Можливо, хтось думає інакше. Але
йдеться про М. Жулинського – наукового й державного діяча, який очолював
гуманітарну сферу в уряді незалежної України.
Подібна психологічна дуальність – наслідок впливу тоталітарної доби,
котра завжди була жорстокою до вітчизняних інтелектуалів, до творчої та на-
укової інтелігенції.
М. Жулинський – ініціатор й учасник відродження Києво-Могилян ської
та Острозької академій, які сьогодні є престижними національними універ-
ситетами.
Академік НАН України – лауреат Національної премії імені Т. Шевченка
(1992 року). Всесвітній Конгрес Вільних українців відзначив заслуги М. Жу-
линського медаллю Святого Володимира.
154
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ЗАЙЧУК Ростислав
Народився 1940 року в Україні
1972–1999 – медалі «За відмінну службу»,
«За заслуги» (з дубовими листками), «Бронзова
зірка», учасника В’єтнамської війни, іноземні
військові нагороди.
Військовий медик (хірург). Навчався у Чикаг-
ському університеті (медичний факультет, 1963;
докторська дисертація, 1970).
Р. Зайчук спеціалізувався в кардіоторакаль-
ній хірургії. Працюючи у фронтових госпіталях
(учасник В’єтнамської війни) дійшов висновку,
що військово-польова медицина США потре-
бує кардинальних і невідклад них реформ.
Один з ініціаторів впровадження у збройних силах США телемедицини – за-
безпечення за допомогою глобальних систем зв’язку кваліфікованої допомоги
медикам безпосередньо на полі бою. Телемедицина також знайшла своє широке
застосування у буденному житті Америки, наприклад її викорис товує NASA для
медичного контролю за станом здоров’я астронавтів тощо.
Генерала медичної служби Р. Зайчука хвилює майбутнє: він активний учас-
ник міжнародного діалогу щодо боротьби зі зростаючими загрозами хіміко-
біологічного тероризму та іншими нагальними світовими проблемами, вирі-
шення яких залежить від медиків.
Ростислав Зайчук підтримує зв’язки з батьківщиною: він член Української
асоціації «Комп’ютерна медицина».
Професор Чикагського університету Р. Зайчук удостоєний численних військо-
вих нагород за відмінну службу. Він був консультантом з медичних питань Бі-
лого Дому за президента Д. Кеннеді, заступником начальника медичної служ-
би сухопутних військ США – відповідав за виконання державних наукових
програм з удосконалення військової медицини США. Є членом престижних
науково-медичних товариств США.
Серед відзнак Р. Зайчука як медика-науковця членство в Російській ака-
демії наук, а також відзнака «Почесний доктор Російської Військово-медичної
академії». Він є четвертим іноземцем, удостоєним цієї нагороди.
Родина Зайчуків (дружина генерала теж військовий медик – полков ник)
заснувала стипендію у 25 тисяч доларів США для студентів, які навчаються у
вищих медичних закладах США.
155
Наука, освіта, культура
ЗАТОНСЬКИЙ Дмитро
02.07.1922, Одеса – 07.06.2009, Київ, Україна
2004 – Медаль Гете Європейської академії
наук (Зальцбург, Австрія)
Літературознавець, академік НАН Украї-
ни(1990). Навчався у Київському університеті
імені Тараса Шевченка (1950).
Від 1962 працював в Інституті літератури
імені Т.Г. Шевченка НАН України, створив від-
діл зарубіжної літератури, пізніше реформо-
ваний у відділ світової літератури і компарати-
вістики.
Предмет досліджень Д. Затонського – сучас-
на зарубіжна література, насамперед європейська.
Серед його фундаментальних праць – досліджень
«Вік ХХ» (1961), «Герой і автор» (1962), «Людина, світ, суспільство» (1963), «Франц
Кафка і проблеми модернізму» (1965), «Мистецтво роману і ХХ століття» (1973),
«Шлях через ХХ століття» (1978), «Європейські реалісти ХІХ століття. Лінії і об-
рази» (1984), «Австрійська література у ХХ столітті» (1985) та інші. Останньою
працею вченого було фундаментальне дослід ження «Модернізм і постмодернізм.
Думки про вічний колообіг вишуканих і невишуканих мистецтв. Від творів Ум-
берто Еко до пророка Єклесіаста» (2000) та інші. Книги й наукові праці академіка
перекладено на більшість європейських та китайську мови.
Д. Затонський був обраний дійсним членом Європейської академії наук
(Зальцбург, Австрія)
У промові на честь 80-річчя академіка Посол ФРН в Україні Д. Штюдеман
зауважив: «Дмитро Затонський – наш найкращий посол, він представляє тут
не одне покоління відомих німецьких письменників в Ук раїні. Але його зна-
чення ще більше. Він тримає перед нашими обличчями дзеркало літератури. А
лише тоді, коли бачиш власне відображення, з’являється змога говорити про
повноту картини світу. Саме цим і займа ється Д. Затонський, тому він і здобув
у Німеччині велику популярність».
156
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ЗГУРОВСЬКИЙ Михайло
Народився 30 січня 1950 року
Скала-Подільська Тернопільської області, Україна
2005 – медаль імені академіка М. Садовського
Російської академії наук.
Академік НАН України, ректор Національ-
ного технічного університету України «Ки-
ївський політехнічний інститут» (від 1992, з
перервою у 1986–1987, коли працював у Мініс-
терстві вищої та середньої освіти і у 1994–1999,
коли був Міністром освіти і науки України).
Навчався у Київському політехнічному інсти-
туті (1975). Від 1984 – доктор технічних наук.
М. Згуровський – вчений у галузі системної
математики, нелінійного аналізу і теорії прийнят-
тя рішень. Найвідоміші результати його наукових
досліджень належать до області геофізики, геоінформатики, сталого розвитку сус-
пільства у контексті якості та безпеки життя людей. Наукова школа М. Згуров-
ського підготувала 9 докторів та понад 40 кандидатів наук. Вчений – автор
понад 40 винаходів, автор та співавтор близько 300 наукових праць, кількох
десятків монографій, підручників.
Поле діяльності вченого не обмежується національними кордонами: М. Згу-
ровський співпрацює з Світовою мережею знань про освіту і наукові обміни
(EDNES, Страсбург – Франція), з Міжнародним Союзом Науки (ICSU, Париж),
Комітетом з даними про науку і технології (CODATA, Париж) та іншими.
М. Згуровський – Президент мережі університетів країн Чорноморсь-
кого регіону (BSUN, Констанца, Румунія) Президент Центрально-Східно-
Європейського інституту з сталого розвитку (CEESDI, Київ).
Вчений – директор Інституту прикладного системного аналізу НТУУ
«КПІ» та НАН України, член академій наук кількох країн, у тому числі Ро-
сійської академії наук (іноземний член), є Національним представником
НАН України у Міжнародній раді з науки (ICSU).
Під керівництвом вченого спільно з ДЦ РАН створений Український світо-
вий центр даних – складова Мережі центрів даних Міжнародної ради науки.
Та все ж головним завданням свого життя М. Згуровський, гадаємо, вважає
турботу про процвітання Національного університету «Київський політехніч-
ний інститут», що був і залишається провідним навчальним і дослідницьким
закладом не лише України, але і Європи.
Крім вище названої російської наукової відзнаки М. Згуровський удосто-
єний державних нагород України, Італії, Естонії. Також він має звання «Заслу-
жений діяч науки і техніки України» (2000), лауреат Державної премії України
в області науки і техніки (1990, 1999, 2004).
157
Наука, освіта, культура
КАША Михайло
Народився 6 грудня 1920 року в Елізабет, Нью-Джерсі, США
1990 – Міжнародна медаль Джорджа Порте-
ра та медаль Роберта Маллінкена (Чикагський
університет)
1998 – Міжнародна премія О. Яблонського
(Польща)
Хіміко-фізик. Навчався в Мічигансько-
му, Каліфорнійському університетах (доктор
фізико-хімічних наук, 1945).
Наукові праці вченого присвячені теорії
хімічної реакції плутонію, ним зроблені від-
криття в теорії люмінесценції, спектроскопії із
фізичним та біологіч ним використанням. Він
сформулював «правило Каші» – визнану у нау-
ковому світі складову молекулярної спектро-
скопії та сучасної фотохімії.
Від 1943 працював в Університеті Берклі у професора Дж. Н. Льюїса. Брав
участь у здійсненні Манхеттенського проекту (1944–1945).
Від 1951 – професор фізичної хімії в Університеті штату Флорида, декан хімічно-
го факультету.
М. Каша заснував Інститут молекулярної біофізики при Університеті
Флориди та два десятиліття був директором цього Інституту.
1979 Президент Дж. Картер призначив професора М. Кашу членом на-
ціональної Ради з науки.
Вчений – член кількох американських національних академій, Бра-
зильської академії наук (1991), Гданського університету (Польща, 1992), іно-
земний член НАН України (1990).
P.S. Відомий професор М. Каша і як конструктор унікальних музичних
інструментів – гітар. Його гітари мають високе звучання та тривалий звук.
Вироби науковця гідно оцінив Андрес Сеговія (1893–1987) – видатний іспан-
ський гітарист і педагог.
158
віТАЛіЙ АБЛіцОв
КІСТЯКІВСЬКИЙ Юрій (Джордж)
18.11.1900, Київ, Україна – 07.12.1982, Кембридж, Массачусетс, США
1948 – медаль «За заслуги у справі Свободи»
(Великобританія).
1961 – медаль «Свобода» Президента США.
1967 – Національна Медаль Науки США.
1972 – Медаль Прістлі.
Фізико-хімік. Навчався у Берлінському уні-
верситеті (доктор наук, 1925). Член Національної
Академії наук та Американської Академії мисте-
цтва і науки.
Вчений походить з відомої родини Кістяків-
ських. Батько його – професор права Київського
університету Богдан Кістяківський – випередив
свій час, пропагуючи у сучасному йому суспіль-
стві (та ще в умовах абсолютистської Російської
імперії!) ідеї прав людини («Права людини і громадянина», 1905). Логічно, що
син науковця-юриста вороже зустрів більшовицький заколот у Петрограді і зі
зброєю в руках боровся з «новою владою», воював у рядах Добровольчої армії,
був танкістом.
Восени 1920 р. Ю. Кістяківський опинився в еміграції: з Туреччини пере-
брався до свого дяді в Югославію. 1925 став студентом Берлінського університе-
ту і завершив його курс за 3,5 роки. Під керівництвом М. Боденштайна захистив
докторську дисертацію, присвячену проблемі розкладу оксиду флору, вироблюва-
ного з допомогою світла.
1926 р. Ю. Кістяківський став стипендіатом Міжнародного комітету з
освіти в галузі фізичної хімії у Принстонському університеті (співпра цював з
професором Х. Тейлором, займався фотохімією). За порадою вчителя Ю. Кіс-
тяківський підготував книгу «Фотохімічні процеси», котра була опублікована
в серії монографій Американського хімічного товарис тва 1928 р. Дослідження
принесло молодому вченому-емігранту визнання у науковому американсько-
му середовищі та запрошення до праці у Гарвардському університеті. Тут він
захоплено розробляв проблеми кінетики газофазних реакцій, термохімії та ре-
акцій ферментативного каталізу.
1933 Ю. Кістяківський отримав громадянство США.
У роки ІІ світової війни вчений активно працював над проблемами військо-
вого захисту США. 1940 став консультантом Відділу з розробки вибухових речо-
вин Національного дослідницького комітету з оборони. 1942 очолив цей комітет,
займався, зокрема, питаннями розробки ракетного палива.
Як член Комітету з ядерної енергії при Національній Академії наук США
Ю. Кістяківський брав участь у підготовчій роботі щодо реалізації Манхеттен-
ського проекту. Від 1943 безпосередньо працював в лабораторії Лос-Аламоса
159
Наука, освіта, культура
(як консультант), а від 1944 очолив відділ з розробки традицій них вибухових
речовин для атомної бомби. Понад 600 співробітників Ю. Кіс тяківського були
задіяні в Манхеттенському проекті. Вчений став одним з п’яти учасників ви-
пробування першої у світі плутонієвої бомби, більше того – саме у Ю. Кістя-
ківського зберігався ключ до детонатора нової зброї.
По війні Ю. Кістяківський повернувся до Гарварду (також став ак тивно
співпрацювати з NASA (США).
Від 1959 вчений працював у адміністрації президента США Д. Ей зенгауера,
був радником президента з широкого кола питань: від координації досліджень
у різних науково-технічних закладах до підготовки наукових кадрів. Про цей
період свого життя Ю. Кістяківський 1976 року розповів в опублікованому
щоденнику «Вчений у Білому Домі».
Проникнувши у «секрети» влади США і зрозумівши вагу тої відпові-
дальності, котру несуть перед людством країни – власники зброї масового
знищення, вчений став переконаним прихильником антивоєнного руху, зо-
крема, боротьби за обмеження виробництва и випробувань ядерної зброї. Він
став учасником Женевської конференції (1958), де було розглянуто і проблеми
міжнародного контролю над гонкою озброєнь. Під впливом Ю. Кістяківсько-
го президент Д. Ейзенгауер закликав свого наступника Д. Кеннеді обмежити
нарощування ядерного потенціалу, а також зменшити вплив на американську
владу військово-промислового комплексу.
До речі, з Білого Дому Ю. Кістяківський пішов на знак протесту проти
В’єтнамської війни.
1962 вчений у організації, заснованій американським фізиком-ядерником
Л. Сіллардом, очолив Раду за створення у світі гідних умов життя для людей.
КЛЯГІН Геннадій
Народився 3 березня 1937 року, Донецьк, Україна
2009 – Орден академічних пальм Франції. Педагог.
Навчався в Донецькому технічному університеті
(1959, кандидат технічних наук (1969). Від 1993 –
декан французького технічного факультету ДонН-
ТУ. 1959–2008 – автор понад 100 наукових праць,
у тому числі 4 моно графій. Займається розроб-
кою та удосконаленням технологій і обладнання,
пов’язаних з утилізацією відходів металургійного
виробництва, іншими проблемами, вирішення
яких актуальне в Донбасі, зокрема розробляє нові
проекти для впровадження маловідходних й еко-
логічно безпечних металургійних технологій.
160
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Вручаючи за дорученням Президента Франції відзнаку Г. Клягіну, посол
Франції наголосив на плідній і перспективній співпраці двох країн у налаго-
дженні ділових зв’язків, створенні атмосфери взаєморозуміння. Особливо це
стосується освітньої галузі: сьогодні донецькі студенти мають можливість про-
довжувати навчання в Європі, а французькі – в Україні.
КОСТЮК Платон
20.08.1924 – 10.05.2010, Київ, Україна
1983 – Державна премія СРСР в галузі науки і
техніки.
Фізіолог і біофізик. Навчався в Київсько-
му університеті імені Тараса Шевченка (1946),
Київському медичному інституті імені О. Бо-
гомольця (1949).
Видатний вчений виявив себе не лише не-
пересічним інтелектуалом, але й організато-
ром науки, державним і громадським діячем, у
1985–1989 роках П. Костюк був головою Верхо-
вної Ради УРСР.
Напрям наукових досліджень вченого –
нейрофізіологія, молекуляр на біологія та клі-
тинна біофізика. Він першим у світовій науці розробив методику внутрі-
клітинного діалізу соми нервової клітини та застосував її для дослідження
мембранних і молекулярних механізмів цієї клітини. П. Костюк зробив ва-
гомий внесок у розкриття гомеостазу іонів кальцію в нервових клітинах та
його порушень при деяких специфічних формах мозкової патології: гіпоксії,
цукровому діабеті, фенілкетонурії.
1958 – заснував відділ загальної фізіології нервової системи Інституту фі-
зіології імені О. Богомольця НАН України, 1966 – директор цього Інституту.
2000 – разом з лауреатом Нобелівської премії Е. Негером (Німеччина)
очолював міжнародну кафедру ЮНЕСКО молекулярної та клітинної фізіоло-
гії, відкриту на базі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.
П. Костюк – академік НАН України (1969), член Європейської Академії
(1989), член німецької Академії природознавства «Леопольдина» (1966) та ін-
ших іноземних наукових інституцій.
161
Наука, освіта, культура
КРИМСЬКИЙ Агатангел
03.01.1871, Новоград-Волинський (нині Житомирська область, Україна) –
25.01.1942, Кустанай (Казахська Республіка)
1901 – Пушкінська премія Російської академії
наук (разом з І. Стешенком – автором дослі-
дження «Поезія І. Котляревського»).
Орієнталіст. Навчався в Лазаревському ін-
ституті східних мов (Моск ва, 1892), Москов-
ському університеті (історико-філологічний
факультет, 1896).
Після навчання А. Кримський одержав від
Лазаревського інституту дворічну стипендію
для удосконалення знань і 1896–1898 провів у
науковому відрядженні в Сирії та Лівані.
Викладав арабську, перську, турецьку мови
та історію мусульман ських країн у Лазаревсько-
му інституті, вільно володів німецькою, фран-
цузькою, польською, грецькою, італійською та
іншими європейськими мовами). 1901 очолив кафедру арабської лінгвістики,
ставши професором арабської літератури та історії мусульманського Сходу.
З початком національно-визвольного руху в Україні 1917 року повер нувся
до Києва, де працював у Київському університеті (професор). Разом з В. Вер-
надським та М. Василенком створював Українську академію наук, був її нео-
дмінним секретарем та головою історико-філологічного відділу до 1929.
А. Кримський – творець вітчизняного сходознавства як науки. Від 1921 очо-
лював Інститут української наукової мови. В період панування в СРСР сталінізму
(репресії, нищення національного життя в республіках) А. Кримський був по-
збавлений можливості працювати як педагог і вести наукову роботу.
1941 року – арештований і звинувачений у традиційній для України ан-
тирадянській націоналістичній діяльності, ув’язнений в одній з в’язниць
НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ) у Кустанаї, в лікарні якої
й помер.
А. Кримський – автор фундаментальних наукових праць та досліджень
з історії і культури арабських країн, зокрема, Ірану та Туреччини. Підготував
«Історію мусульманства» (1904–1912), «Історію арабів і арабської літератури
(1911–1912), «Історію Персії та її пись менності» (1923), «Історію Туреччини і
її писемності» (у 4-х томах, 1924–1927).
Окремі монографії А. Кримського присвячені «Хамасі» Абу Таммана,
творчості Хафіза, П. Алепського.
У полі наукових інтересів вченого постійно були історія української мови
та літератури, фольклору та етнографії: «Українська граматика» (1907–1908),
«Нариси з історії української мови» (у співавторстві з О. Шахматовим, 1922).
162
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Як письменник А. Кримський відомий своїми поетичними творами, На-
самперед збірником «Пальмове гілля» (у 3-х томах, 1901, 1908, 1922), є автором
«Повістей та ескізів з українського життя» (1895), «Бейрутських оповідань»
(1906), роману «Андрій Лаговський» (1905, повністю опубліко ваний 1972).
Інститут сходознавства НАН України носить ім’я Агатангела Кримського.
КРИШТАЛЬ Олег
Народився 5 липня 1945 року в Києві, Україна
1983 – Державна премія СРСР у галузі науки і
техніки.
Фізик. Навчався в Київському університеті
імені Т. Шевченка (1968).
Є на світі такі яскраві постаті, що, розпо-
відаючи про них не обов’язково «растекаше-
ся мислію по древу», як висловлювався автор
«Слова про Ігорів похід» (ХІІ ст.), тобто від-
кривати більшість сторінок їхнього життєпису.
Досить процитувати кілька абзаців-відгуків ко-
лег чи учнів: «Олег Кришталь – людина з ми-
нулого; свого роду інтелектуальний динозавр,
котрий народжує запитання й сам шукає від-
повіді на них. І робить те саме тому, що йому
це цікаво. Інтелект у нього – грайливий, здат-
ний дивуватися і у той же час винятково логічний… За якесь триріччя Олег
Кришталь відкрив два фундаментально нових рецептора в нервових клітках:
рецептор АТФ і рецептор протонів. Тепер зрозуміло, що це вони створюють
нам біль… Олег Кришталь залишається активним і одним з найвідоміших не-
йрофізіологів світу. Нобелівський лауреат Ервін Негер назвав його нещодавно
«вченим-провидцем» (Nature, v. 416, 675–676, 2002). Він продовжує народжу-
вати запитання, дивуватися й захоплюватися грою».
Так відгукнувся про вчителя його учень – нині професор Манчестер ського
університету (Великобританія), голова фізіологічної секції Європейської ака-
демії наук Олексій Верхратський.
Залишається лише додати до сказаного: шлях у науку О. Кришталю відкрив
його батько – університетський професор. Від 1970 вчений працює в Інституті
фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України – від 1982 завідує відділом фізико-
хімічної біології клітинних мембран. З 2003 є заступником директора Інституту.
Працював професором Університету Кюсю (Японія), Гарвардського
(США), Мадридського (Іспанія) університетів. Очолює Національний комі-
тет України з нейронаук.
163
Наука, освіта, культура
ЛАУТЕРПАХТ Херш
16.08.1897, Жовква, Львівщина, Україна –
08.05.1960, Лондон, Велика Британія
1956 введений у рицарство монархом Об’єдна-
ного Королівства Великої Британії та Північної
Ірландії за наукові заслуги.
Вчений, юрист (фахівець з міжнародного
права). Навчався у Львівському, Віденському,
Лондонському університетах.
1938–1955 – професор міжнародного права
в Кембриджському університеті. Читав лекції в
Гаагській академії міжнародного права.
1946–1947 – був членом Британської ко-
місії у справах військових злочинців і вніс зна-
чний вклад у розробку законодавства в області
військових злочинів та у формулювання статуту Нюрнбергського міжнарод-
ного суду над головними нацистськими військовими злочинцями.
1951–1958 – член комітету ООН з міжнародного права, у 1955–1960 – член
Міжнародного суду ООН в Гаазі.
В 1944–1955 – редактор Британського щорічника міжнародного права.
Х. Лаутерпахт вважається одним з найвидатніших фахівців з міжнародно-
го права у ХХ столітті.
В працях «Джерела міжнародного приватного права» (1927) та «Функції
права у міжнародному співтоваристві» (1933) він вперше висунув тезу про не-
допустимість протиставляння «інтересів» «правам» у відношен нях між держа-
вами. Провідна ідея Х. Лаутерпахта – перетворення норм міжнародного права
в основу відносин між країнами і дотримання державами тих принципів і мо-
ралі, котрі обов’язкові і для окремих особистостей. У праці «Визнання у між-
народному праві» (1947) він, зокрема, стверджував, що визнання одної держа-
ви іншою повинне бути правовим, а не політичним актом.
Вчений є одним з авторів концепції прав людини як норми міжнародного
права – «Міжнародний білль прав людини» (1945), «Міжнародне право і права
людини» (1950), «Розвиток міжнародного права Міжнародним судом ООН»
(1958).
Х. Лаутерпахту належить важлива ініціатива внесення у Статут ООН пунк-
та про дотримання прав людини як одної з цілей цієї організації.
164
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ЛЮБЧЕНКО Джейн
Народилася 4 грудня 1947 року в Денвері (Колорадо, США)
2003 – премія Американської асоціації сприяння
розвитку науки.
Гідробіолог. Навчалася у Вашингтонському
університеті (захистила докторську дисертацію в
Гарвардському університеті).
1975–1977 – викладала в Гарварді, 1977–
2009 – в Орегонському університеті. Паралельно
з педагогічною діяльністю вела інтенсивну до-
слідницьку роботу.
Д. Любченко вивчає морські екосистеми по
всьому світу, наголошує на безальтернативному
значенні науки для політики та благополуччя
людини.
Очевидно, це враховували члени Конгресу,
коли 19 березня 2009 року підтримали пропози-
цію Президента Б. Обами призначити Д. Люб-
ченко керівником Національного управління океанічних і атмосферних дослі-
джень США (NOAA) – це наукова установа в структурі Міністерства торгівлі,
діяльність якої зосереджена на екологічній діяльності (статус Д. Любченко –
заступник міністра).
До призначення на урядову посаду Д. Любченко 10 років очолювала Наці-
ональну наукову раду, тобто раду директорів Національного наукового фонду).
Від 1999 до 2009 – провела значні дослідження морських екосистем вздовж
узбережжя штатів Вашингтон, Орегон і Каліфорнія, вивчаючи арктичні еко-
системи працює на Шпіцбергені, в Гренландії, на Алясці.
Д. Любченко – публічний діяч. Вона інформує громадськість про стан
вирішення проблеми глобального потепління, консультує урядові структури
щодо питань змін клімату на планеті Земля тощо.
Доктор Д. Любченко – член Національної академії наук США, Амери-
канської академії мистецтв і наук, американського філософського товариства,
кількох зарубіжних академій наук.
165
Наука, освіта, культура
МОСКАЛЕНКО Віталій
Народився 25 січня 1949 року, Кременчук Полтавської області, Україна
2005 – Велика Золота медаль Світової академії
медицини Альберта Швейцара.
2007 – Золота Зірка Світової академії меди-
цини Альберта Швейцера.
2008 – Орден імені М. Пирогова Європейської
академії природничих наук.
Науковець-медик. Навчався в Харківсько-
му медичному інституті (1972).
Хоча В. Москаленко служив військовим
лікарем на Далекому Сході, понад два десятки
років віддав адміністративно-громадській ро-
боті в Харкові та Києві, аде все одно повернув-
ся до науково-педагогічної діяльності – очолює
Національний медичний університет імені О. Богомольця. Саме тут у повній
мірі розкрилися його таланти дослідника, педагога, організатора науки.
Основними напрямами наукової дільності вченого є соціальна медицина,
організація та управління охороною здоров’я, терапія, кардіологія. Як міністр
охорони здоров’я України (2000–2002) В. Москаленко був активним учасником
розробки концепції розвитку цієї важливої галузі. Вчений – прихильник поси-
лення профілактичного напряму в охороні здоров’я. Ці погляди він виклав у мо-
нографії «Концептуальні засади формування профілактичних стратегій в охороні
здоров’я: від профілак тики медичної до профілактики соціальної».
2001 року за дорученням Президента України В. Москаленко з трибуни
спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН інформував між народну громад-
ськість про стан боротьби з ВІЛ/СНІД у нашій державі.
2002 року вченого обрали віце-президентом Всесвітньої Асамблеї охорони
здоров’я та членом Правління Глобального фонду боротьби зі СНІДом, тубер-
кульозом та малярією. На міжнародних форумах В. Моска ленко знайомив учас-
ників з результатами ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, заходами, здійсненими
в нашій країні щодо боротьби з тютюнопалянням та зловживанням алкоголем.
Від 2009 науковець – член Комітету ВООЗ з політики і координації Спеці-
альної програми наукових досліджень, розробок і підготовки наукових кадрів
у галузі відтворення населення.
Академік Національної академії медичних наук України В. Москаленко –
автор понад 1000 наукових праць, у тому числі близько 40 монографій. Він
має високий міжнародний авторитет: його запрошують для читання лекцій
до провідних європейських наукових та освітніх установ, зокрема, Оксфорд-
ського університету (Великобританія), Федерації приватних лікарень Фран-
ції, Каролінського інституту (Швеція), Генерального директорату охорони
здоров’я та Інституту громадського здоров’я Норвегії.
166
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Вказані на початку статті престижні нагороди В. Москаленко отримав як
фахівець, який зробив значний внесок у розвиток світової медицини, діяль-
ність якого є зразком відданої служби людству.
НЕМІЄР Льюіс
27.07.1888, Воля Окшейська, Польща –
19.08.1960, Велика Британія
1952 року за наукові заслуги монархом Об’єд-
наного Королівства Великої Британії та Північ-
ної Ірландії удостоєний введення в рицарство.
Історик. Навчався у Львівському та Лозан-
ському Університетах, Лондонській школі еко-
номіки. 1912 року на «відмінно» закінчив Ок-
сфордський університет.
Дитинство майбутнього історика пройшло
на Тернопільщині (Скалат), куди родина пере-
бралася з сусіднього з Україною польського Лю-
блінського воєводства (з польсько-українського
Підляшшя). Юнак на все життя зберіг спогади
про край, у якому виріс й це вплинуло на фор-
мування його світогляду. 1906 – емігрував до Великобританії. 1914–1915 –
служив у Британських збройних силах. Працював у сфері урядової інформації
та пропаганди.
На ці часи припадає дебют Л. Немієра як історика-науковця: він видав
1915 року дослідження «Німеччина та Східна Європа», а 1917 – «Чехословаки:
пригнічена національність» з передмовою ліберального історика Г. Фішера.
Молодий історик підтримував ідею незалежності слов’янських народів Схід-
ної Європи: у створенні самостійних держав він бачив надійний засіб проти
загрози німецького мілітаризму.
У 1917–1920 працював у Міністерстві закордонних справ Великобрита-
нії. Брав участь в урядових делегаціях, зокрема, був учасником Версальських
переговорів 1919 року, де захищав інтереси Польщі й територій, котрі до неї
входили. У період польсько-українського конфлікту 1918–1920 років консуль-
тував британський уряд. Л. Немієр підтримував українську сторону, вважав,
що «кожна ідея, яку в 1848 році сформулювали народи Габсбурзької монархії,
повинна бути реалізована в той чи інший момент і в тій чи іншій формі, визна-
чаючи напрям розвитку всього наступного століття». Л. Немієр суттєво впли-
нув на рішення Великої Британії щодо «лінії Керзона». Вчений відстоював на-
лежність Львова до України. Цей факт зіграв позитивну роль для України під
час міжурядових переговорів у Тегерані та Ялті.
167
Наука, освіта, культура
Від 1931 до 1953 Л. Немієр був професором Манчестерського універси-
тету й займався активною дослідницькою та політичною діяльністю. Він став
авторитетним дослідником європейського парламентаризму в Лондонському
інституті історичних досліджень, видав ґрунтовні дослідження на цю тему.
Особливу увагу вченого привертали події ІІ світової війни, а також тема Хо-
локосту, боротьби проти тоталітарних ідеологій, Насамперед, нацизму, історія
дипломатії.
Основні праці Л. Немієра присвяченій політичній історії Європи від се-
редини ХVІІІ століття до ІІ світової війни (середини ХХ століття). Треба заува-
жити, що свої наукові праці вчений викладав не мовою академічних моногра-
фій, а зрозумілою читачам літературною мовою, якій притаманні витончений
стиль, простота й точність вживання слів. Цікаво, що у тій же Волі Окшейській
на 42 роки раніше (у 1846) народився польський класик прози Нобелівський
лауреат Генрик Сенкевич. Не випадково прихильники Л. Немієра вважали, що
він міг би писати англійською чудову прозу, що була б привабливою як тала-
новита поезія.
1950 року вчений зосередився на історії англійського парламента. Він вва-
жав, що треба створити серію біографічних нарисів про визначних депутатів
різних епох. Подібна галерея, на переконання Л. Немієра, покли кана відкри-
ти настрій різних історичних часів, розповісти про внутрішню еволюцію такої
важливої державної інституції як парламент.
Зарубіжні історики-дослідники та політики відзначають, що Л. Немієр
відрізнявся від британських вчених тим, що не боявся відійти від традицій-
них поглядів англійської історіографії на важливі періоди історії Об’єднаного
Королівства. Він був людиною правих поглядів (навіть найреакційні шим істо-
риком Великобританії тогочасної доби), але його протеже, історик Ф. Тейлор
дотримувався лівих поглядів.
Науковці-сучасники заслужено ставили Л. Немієра в один ряд з великими
постатями англійської історіографії – Е. Гіббоном (1737–1794) та Т. Макколе-
єм (1800–1859).
Ім’ям Л. Немієра названо один з наукових напрямів британської історич-
ної школи.
Нажаль, завершувати нарис про видатного історика, який симпатизував
Україні, доведеться сумною заувагою, що ми прикро мало знаємо про його
діяльність і працю.
168
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ПЕТРОВ Ельмар
Народився 12 лютого 1940 року в Бугуруслані, Росія
2003 – премія Олександра фон Гумбольдта (Ні-
меччина).
Фізик-теоретик. Навчався у Воронезькому
університеті, аспірантурі Харківського фізико-
технічного інституту НАН України.
Від 1967 – в Інституті теоретичної фізики
НАН України.
Наукові інтереси Е. Петрова – вивчення
кінетики перенесення зарядів у біо- та нано-
системах, розвиток методів теорії твердого тіла,
застосування цих методів для вивчення спек-
тральних властивостей магнітовпорядкова-
них кристалів. Найбільших успіхів досяг Е. Петров у теоретичній біофізиці.
Тривалий час вчений викладав спецкурс із квантової кінетики на фізичному
факультеті та курс механіки на радіофізичному факультеті Київського універ-
ситету імені Тараса Шевченка.
2003 року обраний членом-кореспондентом НАН України.
ПОПОВИЧ Мирослав
Народився 12 квітня 1930 року в Житомирі, Україна
2005 – Орден Почесного Легіону за вагомий
внесок у розвиток українсько-французького гу-
манітарного співробітництва.
Філософ. Навчався в Київському універ-
ситеті імені Тараса Шевченка (1953). Від 1956
в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди
НАН України пройшов шлях від аспіранта до
директора інституту.
1960 – захистив дисертацію на здобуття на-
укового ступеня доктор наук.
У 2003 році вченого було обрано академі-
ком НАН України.
Автор понад 100 наукових праць, присвя-
чених проблемам логіки, методології та філосо-
фії науки, філософії й історії культури. Серед книг М. Поповича – «Григорій
Сковорода» (1984, у співавторстві), «Світогляд давніх слов’ян» (1985), «Мико-
ла Гоголь» (1989), «Україна і Європа: праві і ліві» (1996). Одна з його праць –
169
Наука, освіта, культура
«Нариси історії української культури» (1999) – удостоєна Національної премії
імені Т. Шевченка (2001).
Головний редактор наукового журналу «Філософська думка».
ПОТЕБНЯ Олександр
10.09.1835, Манів (нині – Сумської області) –
29.11.1891, Харків, Україна
1875 – Ломоносовська премія. 1878 і 1879 – Зо-
лоті медалі лауреата Уваровської премії Санкт-
Петербургської академії наук
Мовознавець, літературознавець, філософ.
Навчався у Харківському університеті (1856,
доктор наук – 1874).
Сучасні енциклопедії визначають О. Потеб-
ню осноположником психологічного напрямку в
українському мовознавстві. Вчений досліджу вав
проблеми взаємовідношення мови та нації, мови
і мислення, походження мови. Створена учня-
ми й послідовниками науковця філософсько-
поетологічна школа дістала назву потебніанство. Мовознав цеві випало жити в
Україні, входила до Російської імперії і це не могло не відбитися на долі та світо-
гляді О. Потебні. По закінченні університетського курсу майбутній науковець
удосконалював свої знання в Німечині, Чехій, Австрії, зокрема, слухав лекції у
Берлінському університеті, вивчав санскрит, слов’янські мови.
1875 став професором Харківського університету, був обраний членом-
кореспондентом Санкт-Петербурської академії наук (відділення російської
мови та словесності).
Як вчений О. Потебня сформувався значною мірою під впливом ідей ні-
мецьких мислителів Й. Гердера 1744–1803) та В. Гумбольдта (1767–1835). Йому
були близькими думки Й. Гердера про те, що «людство – це велика арфа в ру-
ках видатного майстра», що «кожний народ – це струна з самобутнім звучан-
ням» і треба бути націленим на пізнання цієї універ сальної гармонії. Й. Гердер
першим сформулював ідею сучасної націо нальної держави, базованій на пріо-
ритеті принципів природного права.
Тому, не заперечуючи масштабний внесок О. Потебні у розвиток росій-
ського мовознавства та літературознавства, теорії російської лінгвістики, не-
має підстав ставити все це на перше місце у науковому доробку вченого.
У Харківському університеті О. Потебня виховувався під впливом, зо-
крема, професора А. Метлинського – визначного українського педагога та
письменника-романтика. Молодий вчений захопився етнографією. 1861 року
170
віТАЛіЙ АБЛіцОв
він захистив магістерську дисертацію «Про деякі символи слов’ян ської народ-
ної поезії». Не виходила за рамки офіційної московської науки й докторська
дисертації О. Потебні («Із записок з російської граматики», 1874). Але відходять
від істини ті дослідники життєпису вченого, котрі роблять висновок про ніби-то
скептичне ставлення О. Потебні до ідеї про самобутність української мови, осо-
бливо літературної. Тим більше, що згадані дослідники не забувають наголошу-
вати на відданості вченого своїй батьківщині, його українському патріотизмі.
«Обставини мого життя, – писав О. Потебня, – зумовили те, що в моїй на-
уковій роботі вихідним пунктом… була українська мова й україн ська народна
словесність. Якби цей вихідний пункт і пов’язане з ним почуття не були мені при-
таманні…, то, здається мені, навряд чи я став би займатися наукою».
Йдучи за В. Губольдтом, котрий вважав, що саме в індивідуальності схова-
на таємниця будь-якого існування, О. Потебня наголошував, що денаціоналі-
зація веде до духовного розладу особистості.
Як міг вчений сумніватися у майбутті мови свого народу, коли він ствер-
джував: «Єдина ознака, за якою пізнаємо народ, до того ж ознака незмінна й
остаточ на – єдність мови. Національна свідомість є великим історичним двигу-
ном, тому що вона – це той зв’язковий, що відтворює єдність даного народу».
Завжди актуально звучать і звучатимуть слова О. Потебні: «Ідея наці-
ональності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує вза-
ємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через
цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває
реакційного смислу».
О. Потебня очолював Харківське історико-філософське товариство
(1878–1990), був членом Чеського наукового товариства, Інститут мовознав-
ства НАН України носить його ім’я.
Видатний вчений був патріотом своєї Слобожанщини: редагував твори
письменників П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Манжу-
ри. Його перу належить переклад на українську «Одісеї» Гомера.
171
Наука, освіта, культура
ПРІЦАК Омелян
07.04.1919, Лука (Озерне) на Львівщині, Україна –
29.05.2006, Бостон, Масачусетс, США
1987 – нагорода Вінніпег-Канадського фонду
фундаментальних досліджень.
1990 – Золота медаль за наукові праці з ал-
таїстики (Угорщина).
Історик, мовознавець, філолог-орієнталіст.
Навчався в Львівському (1940), Берлінському
(1943–1945), Геттінгенському (1946–1948) уні-
верситетах. 1936–1939 – секретар Комісії нової іс-
торії України Наукового товариства імені Т. Шев-
ченка. 1940–1941 – молодший співробітник
Львівського відділу Інституту історії України,
навчався в аспірантурі Інституту мовознавства
АН УРСР під керівництвом академіка А. Крим-
ського. Під час І світової війни емігрував до Ні-
меччини, а потім до Америки.
За океаном О. Пріцак не тільки сформувався як видатний вчений-
орієнталіст, але й став організатором наукового життя української діаспори.
Він визначив для українських інтелектуалів за межами батьківщини завдання
не лише відродити науково-дослідну діяльність, але й вивести її на рівень сві-
тової науки.
В 1991–1998 роках вчений жив в Україні: очолював Інститут сходознав-
ства ім. А. Кримського НАН України.
Сьогодні життя О. Пріцака ще недостатньо досліджено. Мало хто знає, що
вчений-сходознавець відмовився від багатьох престижних посад у міжнарод-
них наукових організаціях заради розбудови української академічної науки і
включення її здобутків у міжнародний обіг, адже радянська українська наука у
добу тоталітарного режиму могла розвиватися лише в фарватері російської.
О. Пріцак – натхненник і створювач українознавчих студій у Гарвардському
університеті США: 1968 року відкрито три постійні кафедри – кафедру історії
України імені М. Грушевського, української літератури імені Д. Чижевського,
української філології імені О. Потебні. Першим завідувачем кафедри історії й
директором Українського наукового інституту в Гарварді став О. Пріцак.
Вчений також ініціював масштабні наукові проекти, зокрема, відзначен-
ня тисячоліття хрещення України-Руси, «Проект тисячоліття», тобто проект
«Гарвардська бібліотека давнього українського письменства» – корпус укра-
їнської літературної творчості у трьох серіях: факсимільні видання оригіналь-
них текстів пам’яток історії України, переклад їх англійською та українською
мовами. В процесі реалізації проекту з нього виокремилися «Київська біблі-
отека давнього українського письменства», підсерія «Студії», що об’єднують
172
віТАЛіЙ АБЛіцОв
класичні твори української науки і відкриті виданням «Історія української лі-
тератури» М. Грушевського.
О. Пріцак розумів важливість виходу здобутків українських інтелек туалів в
іншомовні світи: він започаткував щоквартальник «Harvard Ukrainian Studies»
та журнал «Recenzija», де друкуються англомовні аналітика та відгуки на ві-
тчизняні наукові публікації. Вчений вважав створення Українського наукового
центру у системі Гарварду своїм найбільшим внеском в українську науку, маючи
понад 1000 наукових праць сфер ділянок історії та філософії України та Євразії,
та створивши фундаментальні дослідження «Походження Русі», «Караханід-
ські студії», «Староболгарський список князів», «Підстави тюркської філології»,
«Слов’яни і авари», «Історіографія та історіософія Михайла Грушевського» тощо.
Одним із завершальних досліджень О. Пріцака стала книга «Шевченко-пророк».
Видатний вчений був одним з тих, чиї праці уважно вивчають російські
науковці, зокрема історики: 2003 року в російському перекладі побачило світ
дослідження «Хазарско-еврейские документы Х века», що його О. Пріцак під-
готував у співавторстві з Н. Голбом.
2007 року, виконуючи заповіт О. Пріцака, його вдова Лариса Пріцак передала
на довічне зберігання до Національного університету «Києво-Могилянська акаде-
мія» приватну колекцію вченого: бібліотеку зі 150 тисяч книг, архів, що нараховує 10
тисяч одиниць, музейні експонати, твори мистецтва, серед яких 130 картин.
Крім названих вище нагород О. Пріцак мав престижні зарубіжні відзнаки,
зокрема, державні ордени Туреччини.
СТЕШЕНКО Іван
24.06.1873, Полтава – 30.07.1918,
Полтава (похований у Києві), Україна
1901 – Пушкінська премія Санкт-Петербурзької
академії наук.
Педагог. Навчався у Київському університеті
на історико-філологічному факультеті, 1896.
Іван Стешенко належав до кола київської ін-
телігенції кінця ХІХ – початку ХХ століть – ро-
дин Старицьких, Лисенків, Косачів, котрі були
центром національно-культурного життя підро-
сійської України. З цього кола вийшла більшість
діячів Української Центральної Ради 1917 року.
Зокрема, І. Стешенко був призначений генераль-
ним секретарем освіти.
Дебютом письменника й перекладача І. Сте-
шенка стала публікація у Львові перекладу на укра-
173
Наука, освіта, культура
їнську «Метаморфоз» Овідія та власної поеми «Мазепа». Він був членом Київської
«старої» громади, активним учасником тодішнього громадського життя.
Участь у політичному житті закінчилася для молодого літератора ви-
силкою з Києва. У Чернігові І. Стешенко досліджував творчість І. Котля-
ревського, видав праці «Поезія І. Котляревського» та «І. Котляревський, ав-
тор української «Енеїди».
1907 повернувся до Києва й зайнявся викладацькою діяльністю. Опублі-
кував дослідження «Історія української драми» (1908), Твір «Українські шес-
тидесятники» (1908), вивчав творчість М. Гоголя, Лесі Українки, П. Мирного,
М. Старицького, М. Коцюбинського, П. Куліша.
1908 – обраний секретарем, пізніше товаришем (заступником) голови
Українського наукового товариства у Києві.
Особливою сторінкою творчої спадщини І. Стешенка є його дослідження, при-
свячені Шевченкові: «Т. Шевченко як великий майстер слова», «До характеристики
творчості Т. Шевченка», «Життя і творчість Т. Шевченка» (1914–1918).
У 1917 р. І. Стешенко став одним з ініціаторів створення Української цен-
тральної Ради, входив до складу Малої Ради. Як міністр освіти рішуче проводив
політику українізації освіти, відродження рідної мови українсь кого народу.
Влітку 1918 загинув у Полтаві за невияснених обставин.
Дослідження І. Стешенка «Поезія І. Котляревського» було опубліко ване
в журналі «Київська старовина» й висунуте на здобуття Пушкінської пре-
мії – автор був визнаний переможцем спільно з А. Кримським як рецензен-
том даної праці.
ТИМОШЕНКО Степан
11.12.1878, Шпотівка на Сумщині, Україна – 29.05.1972, Вупепперталь, ФРН
1944 та 1958 – нагороди Інституту імені Франклі-
на (США): медалі імені Леві та імені Крессона.
Вчений-механік. Навчався у Санкт-
Петербурзькому інституті цивіль них інженерів.
Стажувався у Геттінгенському університеті у про-
фесора Л. Прандтля.
Степан Тимошенко увійшов до історії на-
уки як основоположник теорії міцності матері-
алів, теорії пружності та коливань.
В історії України він – один із засновників
та перших академіків Всеукраїнської академії
наук. Ініціатор створення та перший директор
Інституту механіки НАН України (1919–1920),
що нині носить його ім’я.
174
віТАЛіЙ АБЛіцОв
1907–1911, 1917–1920 – викладав у Київському політехнічному інституті,
захистив дисертацію на ступінь ад’юнкта прикладної механіки. 1911 С. Тимо-
шенко був серед групи професорів, які висловили протест проти поліцейської
сваволі щодо студентських заворушень. Цих викладачів КПІ, у т.ч. Є.О. Пато-
на, звільнили з посад і С. Тимошенко повернувся до Санкт-Петербурга.
Від 1920 – в еміграції (Югославія), 1922 – США.
1927 – професор Мічиганського, 1936–1960) – Стенфордського університетів.
Коло наукових інтересів: дослідження опору матеріалів, теорія пружності
та коливань в інженерній справі. Основоположник школи технічної фізики в
США. Ім’я С. Тимошенко носить лабораторія технічної механіки Стенфорд-
ського університету.
Від 1960 С. Тимошенко жив у Вупперталі у своєї доньки, похований поруч
з дружиною в Пало Альто в США.
Член Королівського наукового товариства у Лондоні, Американ ської,
Французької, Італійської, Польської академій наук.
Вчинки вченого говорять про його нерозривні зв’язки з батьківщиною:
1951 року С. Тимошенко вперше відвідав СРСР, побував у Львові у Інституті
машинознавства та механіки та Харкові у Технологічному інституті. Другий
приїзд 1967 був присвячений відвідинам «малої батьків щини» – Ромнів, де
пройшло дитинство вченого. Побував також у Києві.
P.S. 1957 року Американське товариство інженерів-механіків засну вало щорічну
нагороду – медаль імені С. Тимошенка як «свідчення визнання його видатного вне-
ску в розвиток прикладної механіки». Серед удостоєних цієї нагороди – два науковці
українського походження: Анатолій Рошко (1999) та Тед Белічко (2001).
Рошко Анатолій – професор Аеронавтики Каліфорнійського технологічного
інституту. Освіту одержав в Альбертському університеті, докторську дисертацію
захистив у Каліфорнійському технологічному інституті в 1952 році. Вивчає, зо-
крема, проблеми, пов’язані з явищем турбулентності.
Член Національної інженерної академії, Американської академії мистецтв і
наук, Американського інституту аеронавтики та астронавтики, Американського
фізичного товариства.
1987 А. Рошко одержав премію Американського фізичного товариства.
Белічко Тед – вихованець і професор(1968) Ілінойського технологічного ін-
ституту.
В колі наукових інтересів Т. Белічка – обчислювальні методи моделювання по-
ведінки твердих тіл. Вчений – головний редактор міжнародного журналу «Обчис-
лювальні методи в техніці», член Національної академії наук США, Американської
академії мистецтв і наук.
Удостоєний багатьох престижних нагород, зокрема, медалі Т. фон Кармана, якою
його відзначило Американське товариство цивільних інженерів (медаль заснована
1960 року для щорічного відзначення видатних заслуг в інженерній механіці, придат-
них для застосування в будь-якій галузі будівельної індустрії.
175
Наука, освіта, культура
ТЮТЮННИК В’ячеслав
Народився 4 жовтня 1949 року, Куп’янськ Харківської області, Україна
1991 – медаль В. Нернста Португальського елек-
трохімічного товариства.
2000 – Золота медаль Клубу лауреатів Нобе-
лівських премій і міжнародної Каліфорнійської
академії наук та мистецтв «За видатний внесок
для блага людства» (США).
Інженер-хімік. Навчався у Тамбовському
інституті хімічного машинобудування (1972).
У 1972–1980 роках займався науковою та
викладацькою діяльністю.
1977 року в Московському хіміко-
технологічному інституті імені Д. Мендєлєєва
захистив дисертацію на науковий ступінь кандидата хімічних наук. 1998 у Все-
російському інституті наукової і технічної інформації захистив дисертацію на
науковий ступінь доктора технічних наук.
Науково-дослідницькі інтереси зосереджені на розробці та вивченні тер-
мостійких хімічних активних полімерів: він створив і запатентував серію при-
строїв для вимірювання фізико-хімічних характе ристик газів і рідин, є авто-
ром близько 600 наукових праць.
В. Тютюнник сьогодні – відомий фахівець у галузях теоретичної інфор-
матики, та наукознавства. Відомий у світі як засновник нового наукового
напрямку – нобелістики, що від 1970-х років є визначальним у діяльності
науковця: він веде фундаментальні дослідження у галузі відкриття спадщи-
ни видатного мецената й інтелектуала А. Нобеля. Побачили світ унікальні
видання на тему нобелістики, організовано близько двадцяти міжнарод-
них конференцій, присвячених А. Нобелю, інформатиці та наукознавству.
Вчений обґрунтував актуальність вивчення ініційованих проблем, створив
комп’ютер ні бази даних по багатьох напрямках, котрі нині Нобелівським
фондом у Стокгольмі доведені до високої якості й реалізовані у сітковому
варіанті.
Науковець створив й очолив як президент єдиний у світі Міжнародний ін-
формаційний Нобелівський центр (МІНЦ, 1989) з унікальною Нобелівською
науковою бібліотекою, музеєм та архівом родини Нобелів і лауреатів Нобелів-
ської премії, видавництвом «Нобелістика».
В. Тютюнник – незмінний учасник конгресів Нобелівських лауреатів в
Швеції, Німеччині, Норвегії та інших країнах, член багатьох академій та на-
укових інституцій, у тому числі Міжнародної академії наук, технологій та
мистецтв (США, 1999), Міжнародного союзу з теоретичної та прикладної хі-
мії ІЮПАК (Великобританія, 1991), Міжнародного товариства наукометрії та
інформетрії (Німеччина, 2001).
176
віТАЛіЙ АБЛіцОв
Крім вище названих нагород вчений удостоєний інших престижних між-
народних та російських премій, відзнак і титулів.
Серед книг В. Тютюнника чинне місце посіли «Альфред Нобель і Нобелів-
ські премії» (Тамбов, 1988, 1991), «Лауреати Нобелівської премії з хімії» (1989,
1990), «Лауреати Нобелівської премії з літератури» (1991), «Нобелістика: Теза-
урус інформаційно-пошуковий» (1995).
P.S. В. Тютюнник не забуває своєї Батьківщини: співпрацює з укра-
їнськими колегами, зокрема, бере участь у Тернопільських Нобелівських чи-
наннях, подіях наукового життя України.
ХОМСЬКИЙ Ноам
Народився 7 грудня 1928 року в Філадельфії, США
1988 – Кіотська премія (аналог Нобелівської
премії).
1999 – медаль Б. Франкліна (США).
Лінгвіст. Навчався в Пенсільванському уні-
верситеті (1945). Доктор наук (1955).
Від 1962 – професор Массачусетського тех-
нологічного інституту.
Наукові інтереси вченого зосереджені на
вивченні проблем лінгвістики: дослідження
Н. Хомського «Синтетичні структури» (1957)
вважається одним із найзначніших внесків у
теоретичну лінгвістику у другій половині ХХ
століття. Ця праця мала важливий вплив на
розвиток науки про мову у всьому світі, навіть
йдеться про «хомкіанську революцію» у лінгвістиці – зміни наукової парадиг-
ми (в термінах Куна).
Короткий виклад теорії Н. Хомського зводиться до твердження, що швид-
кість, з якою діти навчаються розмовляти, не може бути пояснена на підставі
«теорії навчання», що пояснює засвоєння когнітивних (пізнавальних) структур
за посередництвом досвіду, але передбачає наявність вродженої диспозиції інте-
лекту, універсальної граматики, що постачає зразки правил, які дитина розпізнає
у мовних зразках оточення. Критики Н. Хомського твердять, що вчений ігнорує
реальність та значення наслідування в процесах навчання дитини.
Н. Хомський належить до суперечливих науковців, але вплив ідей ство-
реної вченим теорії породжувальної граматики (генеративізму) відчувається
навіть у роботах лінгвістів, які його критикують.
У 1980–1992 роках він був восьмим у світі за частотою використання на-
укових праць (цитованість) вченим.
177
Наука, освіта, культура
Попередник Н. Хомського – Ч. Хоккет, різко критикуючи погляди колеги,
відзначив, що праці Н. Хомського співставимі за значущістю з працями У. Джонса
про спільність санскриту та давніх мов Європи, які започаткували порівняльно-
історичне мовознавство (1786), працями К. Верне ра, що заклали основу компара-
тивістики (1876), працею Ф. де Соссюра «Курс загальної лінгвістики» (1916).
Н. Хомський – активний учасник суспільного життя США: виступав про-
ти війни у В’єтнамі, є одним з лідерів міжнародного руху за мир і соціальну
спра ведливість, противником ідей глобалізації.
Вчений – лауреат численних премій та відзнак. 2001 року започат кована
Премія імені Хомського (США).
P.S. Вчений ніколи не бував в Україні, але в автобіографіях завжди вказує
на своє українське походження: його батько В. Хомський – знавець івриту, на-
родився в наших краях, мати – Е. Сімоновська – мала білоруське коріння.
ЧАРГАФФ Ервін
11.08.1905, Чернівці, Україна – 20.06.2002, Нью-Йорк, США
1949 – Золота медаль імені Л. Пастера Фран-
цузького біохімічного товариства (1949). 1974 –
Національна Медаль Науки США. Біохімік. На-
вчався у Віденському університеті (доктор наук,
1928). 1928–1930 – працював у лабораторії хімії в
Йєльському університеті, 1930–1933 – в Берлін-
ському університеті. Вихід на політичну арену Ні-
меччини нацистів змусив Е. Чаргаффа емігрувати.
1933–1934 – працював у Пастерівському інсти-
туті в Парижі.
Від 1935 – в Колумбійському університеті
(Нью-Йорк): 1952 – професор, 1970 – завідую-
чий кафедрою біохімії, 1974 – професор біохімії
в лабораторії клітини.
Основні наукові праці Е. Чаргаффа присвячені вивченню хімічного складу
та структури нуклеїнових кислот. 1950 вчений визначив кількісне відношення
азотистих основ, які входять до їх складу. Показав, що загальна кількість аде-
нінових залишків у кожній молекулі ДНК (дезокси рибонуклеїнова кислота,
що забезпечує збереження й передачу з покоління у покоління та реалізацію
генетичної програми розвитку і функціонування живих організмів) рівна кіль-
кості тимінових залишків, а кількість гуанінових одиниць – кількості цитози-
нових – «правило Чаргаффа».
Це відкриття було використано Ф. Криком та Д. Уотсоном для побу дови
моделі структури ДНК, за що вони відзначені Нобелівською премією з фізі-
178
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ології та медицини 1962 року. І не лише їм відкриття Е. Чаргаффа допомогли
стати Нобелівськими лауреатами…
Е. Чаргафф переконливо аргументував своє заперечення гіпотези про іс-
нування багатьох різновидів ДНК, досліджував процес зсідання крові, вивчав
ліпіди і ліпопротеїди, метаболізм амінокислот.
Вчений був обраний членом Американської академії мистецтв і наук
(1961), Паризької Академії наук (1963), Нідерландської королівської АН
(1964), Академії натуралістів Німеччини «Леопольдина», а також удостоє ний
багатьох престижних наукових нагород США й інших країн світу.
Ніхто з сучасників Е. Чаргаффа не удостоївся таких оцінок, як він: дослід-
ника називали пристрастним борцем за чистоту й високу мораль ність науки.
Взагалі Е. Чаргафф залишив по собі глибоко філософські роздуми й оцінки
ролі науки у житті Людства, які не втратили свого значення й сьогодні. Вче-
ний прожив довге життя (майже сто років), протягом якого відбувалася певна
еволюція його світоглядну, але роль й відповідальність науки завжди були для
нього однозначними – працювати заради прогресу.
Звертаючись до колег-генетиків, Е. Чаргафф попереджав: «Виникає про-
блема незворотності того, що передбачається здійснити, бо не можна повер-
нути назад нову форму життя». Він мав на увазі наукові експерименти, ре-
зультати яких порівнював з «атомною бомбою», здатною зруйнувати імунну
й генетичну систему людського організму. Вчений наголошував на небезпеці
дослідів з випуску в природу трансгенних живих організмів: «Розмір гри, яку
може собі дозволити природа, ще не виміряний… Незворотний вплив на біо-
сферу є настільки нечуваним і позбавленим сенсу, що мені лишається тільки
втішати себе тим, що я не причетний до цього. Гібрид між Геростратом та Про-
метеєм здатен дати диявольські результати».
Однозначним було бачення вченим й державотворчих процесів: «Рівень
розвитку держави визначається трьома складовими: ставленням до дерев,
ставленням до дітей, ставленням до рідної мови».
P.S. Ервін Чаргафф народився на Буковині й проніс через все життя своє
захоплення рідним краєм: «Ніколи в житті я не зустрічав такої яскравої зелені
як в місті свого дитинства – Чернівцях».
2002 року в столиці Буковини створений «Чаргафф-фонд», мета якого –
вивчення наукової спадщини та біографії видатного вченого-земляка та спри-
яння підвищенню рівня викладання біології та екології в загальноосвітній і
вищій школах.
179
Наука, освіта, культура
ЧУБИНСЬКИЙ Павло
15.01.1839, Бориспіль на Київщині – 14.01.1884, Київ, Україна
1875 – Уваровська премія Санкт-Петербурзької АН
Юрист. Навчався в Санкт-Петербурзькому
університеті (1861).
Від 1861 жив у Києві. Викладав, брав участь у
громадському житті, співробітничав з журналом
«Основа» та київською «Старою громадою».
1862 року написав текст сьогоднішнього гімну
України – «Ще не вмерла Україна…», до якого піз-
ніше композитор М. Вербицький створив музику.
У тому ж році поет-юрист був арештований,
звинувачений в участі в національному русі й
висланий до Архангельської губернії. Тут, окрім
виконання фахової роботи, П. Чубинський за-
ймався статистичними й етнографічними дослі-
дженнями Північної Росії, вивчав природу й населення Заполяр’я, узбережжя
Білого моря. В сучасній російській пресі можна прочитати, що П. Чубинський
має відношення до заснування у цих краях одного з російських космодромів –
Плєсєцк, адже саме він досліджував Пермилівську тайгу, де знаходиться За-
крите адміністративно-територіальне утворення Мирний.
«Сім років я трудився на півночі для російської науки та уряду, – писав
П. Чубинський у своєму покаянному листі на адресу вищої Петербурзької вла-
ди. – Не стану перераховувати список моїх праць, але вони демонструють, на-
стільки глибоко я зацікавився населенням велико руського та фінського племен.
Крім етнографії я торкнувся всіх галузей економічного побуту народу, і нотатки
з цих питань послужили предметом уваги багатьох панів губернаторів… я пра-
цював на півночі невтомно й довів свою любов до російського народу».
Царська влада повірила П. Чубинському й 1869 він поселився у столиці.
1960 обраний членом Російського географічного товариства, займався етно-
графічними дослідженнями в Україні, Білорусі та Молдавії.
1872–1879 опубліковані відредаговані П.Чубинським сім томів «Праць
етнографічно-статистичної експедиції до Західно-Російського краю».
Повернувшись до Києва, П. Чубинський знову увійшов до кола М. Дра-
гоманова, М. Зібера, Ф. Вовка, М. Лисенка й продовжував свою участь у
національно-громадському житті України. За його ініціативою та під його
орудою у Києві було створено Південно-Західне відділення Російського гео-
графічного товариства, проведений ІІІ-й Археологічний з’їзд. Після Емського
указу П. Чубинського знову повернули в Санкт-Петербург.
П. Чубинський був авторитетним вченим, його дослідження були масш-
табними й аргументованими.
180
віТАЛіЙ АБЛіцОв
P.S. Премій та відзнак дореволюційної Російської академії наук удостою-
вались немало українських науковців. Невипадково й серед нагород сучасної
РАН є названі на честь вихідців з України: киян С. Виноградського, І. Шмаль-
гаузена, Є. Тарле, харків’ян І. Мєчникова та М. Ковалевського, полтавчан
О. Йоффе й А. Баха, житомирянина В. Векслера… Що ж до відзначених РАН у
минулому, то треба сказати про лауреата Ломоносовської премії луганчанина
В. Даля (1869). Уваровською премією 1887 року нагородили історика киянина
Д. Багалія. Пушкінською премією РАН були відзначені поетеса М. Лохвиць-
ка (1897, 1903, 1905) і літературознавець Ю. Айхенвальд (1909). Уваровської
премії удостоєне військово-наукове дослідження «Похід Карла ХІІ в Україну
у 1708–1709 роках», автором якого був тоді офіцер М. Юнаков, в 1917–1920
роках – генерал армії Української Народної Республіки.
ШЕВЕЛЬОВ Юрій
17.12.1908, Харків, Україна – 12.04.2002, Нью-Йорк, США
1988 – наукова премія Міжнародної фундації
О. і Т. Антоновичів за дослідження «Україн-
ська мова у першій половині двадцятого сто-
ліття (1900–1941)».
Мовознавець, літературознавець. Навчався у
Харківському університеті (1931), тоді ХПІПО –
Харківський педагогічний інститут професійної
освіти. Після навчання викладав у харківських ви-
щих навчальних закладах, у т.ч. в університетах.
У мовознавстві Ю. Шевельов був учнем
видатного лінгвіста Л. Була ховського, хоча
не заперечував і впливу В. Симовича, який
відкрив молодому вченому методи Празької
школи. Перші наукові праці Ю. Ше вельова
були присвячені стилістиці, він досліджував творчість П. Тичини, І. Котля-
ревського, Т. Шевченка). 1943 – виїхав в еміграцію – Німеччина, Швеція, а
потім Америка.
Ще живучи у Європі прагнув ініціювати український культурницький рух
в діаспорних організаціях був одним зі засновників МУРу (Мистецького укра-
їнського руху), редагував журнали, викладав.
Прийнявши запрошення працювати в Гарвардському університеті, ви-
кладав там і досліджував проблеми слов’янської філології. Від 1954 до 1977 –
професор Колумбійського університету.
У центр своєї наукової діяльності Ю. Шевельов поставив завдання ство-
рити історичну фонологію української мови, котра б відкривала її розвиток від
181
Наука, освіта, культура
праслов’янської мови до сучасної на широкій історичній, діалектній міжмов-
ній і текстуальній основі з встановленням системно-причинних зв’язків між
окремими фонетичними змінами (праця була опублікована 1979 року). Появі
цієї фундаментальної праці передували глибокі дослідження сучасної україн-
ської літературної мови (наприклад, «Нарис сучасної української літературної
мови», 1951), її взаємодії з діалектами Чернігівщини й Галичини тощо. Ю. Ше-
вельов опублікував серію нарисів про своїх наукових попередників: В. Ганцо-
ва, А. Курило, К. Михальчука, О. Потебню, Л. Ва сильева, В. Симовича, а та-
кож статті про Рейнське Євангеліє, Кодекс Ганкенштейна, Ізборник 1076.
1987 Ю. Шевельов опублікував монографію «Українська мова у першій по-
ловині двадцятого століття. 1900–1941»), серію досліджень про історичну мор-
фологію та лексикологію української мови й інших слов’янських мов (росій-
ської, білоруської, словацької, польської, сербо-хорватської, чеської). Вчений
залишив по собі багатий літературо- і театрознавчий спадок. Повністю всі його
публікації ще не зібрані. Основні ж видрукувані у книгах «Не для дітей» (1964),
«Друга черга» (1978), тритом нику «Пороги і запоріжжя» (1998), двотомнику ви-
браного «Мовознавство. Літературознавство» (2008).
Ю. Шевельов був активним учасником діаспорного українського життя:
19591–961 і 1981–1986 був президентом Української Вільної Академії наук, ре-
дагував журнал «Сучасність» (1978–1981), писав статті для багатотомної «Ен-
циклопедії українознавства».
Серед нагород професора Ю. Шевельова є Національна премія імені
Т. Шевченка (2000).
Від 1991 вчений – іноземний член НАН України.
ШЕВЧЕНКО Ігор
10.02.1922, Варшава, Польща – 26.12.2009, Кембридж, США
1999 – наукова премія Міжнародної фундації
О. і Т. Антоновичів за дослідження «Україна між
Сходом і Заходом»
Історик-візантолог. Навчався в Карловому
університеті в Празі та Католицькому універси-
теті в Лювені (Бельгія), доктор філософії й літе-
ратури (1947).
Вже перша фундаментальна наукова праця,
що вийшла друком 1962 р. французькою мовою,
«Інтелектуальне й політичне життя у Візантії за
панування перших Палеологів (ХІV ст.)» поста-
вила вченого у ряд визначних дослідників візан-
тійської історії та культури.
182
віТАЛіЙ АБЛіцОв
1949 року І. Шевченко емігрував до Америки. Дослідницьку працю продо-
вжив у центрі візантійських студій в Дамбартон Оукс, пов’язаному з Гарвард-
ським університетом. Наукові праці вченого друкувалися в численних збір-
никах та фахових виданнях. Американські та європейські наукові осередки
запрошували його до співпраці, наприклад, читання лекцій з візантивістики.
Від 1949 дослідник і викладач університетів: Каліфорнійського, Мічиган-
ського, Колумбійського (професор від 1962) і Гарвардського (від 1965). Трива-
лий час працював під керівництвом О. Пріцака в Україн ському науковому ін-
ституті Гарварду, був його співзасновником та директором (1977, 1980, 1985).
І. Шевченко був дійсним членом НТШ, УВАН, низки американських та
інших установ і товариств, зокрема, членом-кореспондентом Аме риканської
академії наук і мистецтв, Британської академії, Австрійської АН, Міжнарод-
ної Асоціації Візантійських студій, яку очолював від 1986 р.
У грудні 2001 року І. Шевченко був удостоєний почесного ступеня докто-
ра «honoris causa» Варшавського університету, у 1994 одержав звання почесно-
го доктора Кельнського університету).
І. Шевченко – автор понад 150 наукових праць з візантології (історія, істо-
рія культури, літератури та мистецтва), історії візантійсько-слов’янських від-
носин й української історії, виданих європейськими мовами.
Дослідники оцінюють науковий спадок І. Шевченка так само високо, як
і інших визначних вітчизняних науковців – В. Вернадського, Ю. Шевельова,
О. Пріцака.
Служіння своїй історичній батьківщині вчений бачив Насамперед у підго-
товці та публікації книг. 1981 року вийшло його дослідження «Суспільство та
інтелектуальне життя пізньої Візантії», 1982 – «Ідеологія, література і культура у
візантійському світі», 1991 – «Візантія і слов’яни в літературі та культурі». 2001
року у Львові побачило світ фундаментальне дослідження І. Шевченка «Україна
між Сходом і Заходом нариси з історії культури до початку ХVІІІ століття)».
І. Шевченко був обраний іноземним членом НАН України (1991).
183
Наука, освіта, культура
ШМАЛЬГАУЗЕН Іван
23.04.1884, Київ, Україна – 07.10.1963, Москва, РФ
1959 – Дарвінська медаль Німецької академії
природодослідників «Леопольдина».
Зоолог-морфолог. Навчався у Київському
університеті (1907).
Майбутній вчений виріс у родині відомого
природодослідника професора Київського уні-
верситету І.Ф. Шмальгаузена (1849–1894). Крім
батька-ботаніка на І. Шмальгаузена мав значний
вплив його вузівський викладач професор уні-
верситету О. Сєвєрцев, який заохотив юнака до
занять порівняльною анатомією.
Ще студентом І. Шмальгаузен був нагоро-
джений золотою медаллю за дослідження, присвячене вивченню розвитку
кінцівок у земноводних.
З 1912 працював у Московському університеті, 1913–1918 – приват-
доцент на кафедрі порівняльної анатомії.
Від 1921 – професор Київського університету.
1935 – академік АН СРСР.
1939–1948 – професор Московського університету. В період «лисен ківщини»,
боротьби з «менделістами-вейсманістами-морганістами» І. Шма льгаузен під-
тримав протести колег і виступив як прихильник розвитку генетики, засуджував
псевдонаукові «вчення» І. Мічуріна та Т. Лисенка, за що був усунутий з керівних
посад і працював науковим співробітником Зоологічного інституту АН СРСР.
1955 підписав «Лист трьохсот» – звернення до Президії ЦК КПРС, в яко-
му провідні науковці СРСР протестували проти «лисенківщини», виступали
за розвиток генетики.
1955–1963 – завідуючий лабораторією ембріології Зоологічного інституту
АН СРСР. І. Шмальгаузен – всесвітньо відомий теоретик еволюційного вчення
ХХ століття. Фундаментальна праця дослідника «Організм як ціле» – настіль-
на книга для біологів, які займаються індивідуальним та історичним розви-
тком організмів. Розвиваючи вчення Ч. Дарвіна про природний відбір, вчений
створив теорію стабілізуючого відбору як особливої форми природного.
І. Шмальгаузен мужньо переніс переслідування й гоніння невігласів від на-
уки – саме у тяжкі роки свого життя він відкрив для себе світ кібернетики. Будучи
зоологом, він спробував переформулювати ідеї еволюційної генетики в термінах
кібернетики і одержав абсолютно новий погляд на проблему. Лише через десятки
років заслуги І. Шмальгаузена були по-справжньому визнані й пошановані. Зо-
крема, в Російській академії наук засновано премію імені І. Шмальгаузена.
Вчений створив Інститут зоології та біології АН УРСР і у 1930–1941 очолю-
вав його. Нині це Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України.
184
віТАЛіЙ АБЛіцОв
ШПОРЛЮК Роман
Народився 8 вересня 1933 року, Гримайлів на Тернопільщині, Україна
2001 – Наукова премія Міжнародної фунда-
ції О. і Т. Антоновичів (США) за дослідження
«Україна, Росія та розвал Радянського Союзу»
Історик (доктор наук). Навчався в Люблін-
ському (1955), Оксфордському (1961), Стен-
фордському (1965) університетах.
До 1958 року Р. Шпорлюк жив у Польщі.
У 1965–1991 – професор історії Східної Єв-
ропи в Мічиганському університеті. 1972–1973 –
співробітник Українського наукового інституту
і викладач у Гарварді. Від 1991 – професор істо-
рії України на факультеті історії Гарвардського
університету.
У 1996–2003 – директор Українського наукового інституту Гарвардського
університету (Кембридж, Масачусетс, США).
Історія України у викладі Р. Шпорлюка – це літопис вітчизняних подій у
контексті світової історії. Тому словосполучення «історія і сучасність» у дослі-
дженнях вченого набуває незвичного значення.
«Україна: коротка історія» (1992), «Комунізм і націоналізм: Карл Маркс
проти Фрідріха Ліста» (1998), «Імперія та нації: з історичного досвіду Украї-
ни, Росії, Польщі та Білорусі» (2000) – ці та інші книги Р. Шпорлюка, вида-
ні англійською мовою й перекладені українською мають численну читацьку
аудиторію. Професором і викладачем Р. Шпорлюка в Оксфорді був відомий
британський ліберальний мислитель І. Берлин, автор праць «Карл Маркс»
(1939), «Дві концепції свободи» (1958), «Проти течії» (1979), «Викривлене
древо людства: глави з історії ідей» (1990). Це створює навколо Шпорлюко-
вих книг особливий ореол, що приваблює до них студентів та творчу інтелі-
генцію, спраглих за евристичним читанням.
Професор Р. Шпорлюк – член Української вільної академії наук (США), ради
Американської Асоціації сприяння слов’янознавству (1976–1979), член Поль-
ського товариства наук і мистецтв у Нью-Йорку та інших наукових товариств.
Обраний іноземним членом НАН України (2009).
Наука, освіта, культура
ЯВОРНИЦЬКИЙ Дмитро
06.11.1855, Сонцівка на Харківщині –
05.08.1940, Дніпропетровськ, Україна
1893 – Орден Святого Станіслава 3-го ступеня,
відзнака Бухарського Емірату «Ордена Благо-
родної Бухари» («Золота Зірка» 3-го ступеня).
Історик, археолог, етнограф, письменник.
Навчався у Харківському університеті (1881), по
закінченні якого залищився з метою одержання
професорського звання.
Для цього підготував працю з історії Запо-
розького козацтва, але до неї критично поста-
вилось керівництво Харківського університету,
і Д. Явор ницький виїхав викладати історію до
Санкт-Петербургу.
1892 політично неблагонадійного, історика
було вислано до Ташкенту із забороною займа-
тись педагогічною діяльністю.
Ці переслідування не вплинули на світогляд Д. Яворницького: на чужині
він склав «Путівник по Середній Азії від Баку до Ташкента з археологічного
та історичного погляду» (1893), а 1901 у Казанському університеті захистив
магістерську дисертацію на тему «Історія запорозьких козаків», видану піз-
ніше у 2-х томах.
На початку ХХ століття вчений викладав у Московському університеті,
паралельно продовжував вивчати історію Запорозької Січі та Запорожжя, від-
відуючи архіви Москви, Варшави, Києва, Соловецького монастиря, а також
Туреччини, Персії та Палестини.
1902 року земська управа і наукове товариство Катеринослава (нині Дні-
пропетровськ) запросили Д. Яворницького на посаду директора музею імені
О. Поля, де історик пропрацював до 1932 року.
Створюючи найбагатший за кількістю й цінністю експонатів козацький му-
зей (75 тисяч одиниць зберігання), історик займався педагогічною діяльністю.
1925 року Д. Яворницький був обраний членом-кореспондентом Всеукра-
їнської академії наук.
Багата творча спадщина Д. Яворницького: тритомна «Історія запоро-
зького козацтва» (1892–1897), «Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний»
(1913), «Дніпрові пороги» (1928), «До історії степової України» (1929), роман
«За чужий гріх» (1907), інші історичні дослідження і літературні твори.
186
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
НоБЕлівсьКА пРЕМіЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
лауреати
АГНОН (ЧАЧКЕС) Шмуель Йосип Халеві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
БЕГІН Менахем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
ВАКСМАН Зельман Абрахам. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
ГОФФМАНН Роалд. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
КУЗНЕЦЬ Саймон. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
МЕЧНИКОВ Ілля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
РАБІ Ісидор Айзек . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
ШАРПАК Жорж . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Номінанти
ВЕКСЛЕР Володимир . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
ВИНОГРАДСЬКИЙ Сергій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
ГУРВИЧ Олександр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
КОВАЛЕВСЬКИЙ Максим . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
ФІЛАТОВ Володимир . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
ФРАНКО Іван . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
НАуКА і тЕХНологіЇ
Астрономія. Нагороди
Премії Паризької Академії Наук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
“Орден Почесного Легіону” (Франція) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Золота медаль Королівського Астрономічного Товариства (Велика Британія). . . . . . . . 33
“Медаль Генрі Дрейпера” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Премія Російського астрономічного товариства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Золота медаль Кетрін Брюс. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Пулітцерівська премія з журналістики, літератури, музики і театру . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Премії Американського геофізичного союзу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Премія імені Г. Гоутона Американського метеорологічного товариства. . . . . . . . . . . . . . 36
Герой Радянського Союзу. Герой Російської Федерації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
ЗМіст
187
ЗМіСТ
Премія РАН (Російської академії наук) імені Ф. Бредихіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
Премія Американського астрономічного товариства імені Н. Лейсі Пірса . . . . . . . . . . . 36
Премія Калинги ЮНЕСКО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Премія “Атом для миру” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Премія Е.О. Лоуренса (США) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Державна премія СРСР. Ленінська премія СРСР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Нагороди NASA (Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного
простору, США) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Медаль NASA “За видатні наукові заслуги”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Премія й медаль імені Карла Сагана . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Міжнародна премія Рене Декарта Європейського Союзу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Нагороджені
БОБРОВНИКОВ Микола. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
БРЕДИХІН Федір. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
ГАМОВ Георгій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
ЖАРДЕЦЬКИЙ Венчеслав. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
КАЗИМИРЧАК-ПОЛОНСЬКА Олена . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
МІЩЕНКО Михайло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
САГАН Карл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
СТОЙКО-РАДИЛЕНКО Микола . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
СТРАТОНОВ Всеволод . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
СТРУВЕ Отто . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
ТУРКЕВИЧ Ентоні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
ФІЛІППЕНКО Олексій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
ШКЛОВСЬКИЙ Йосип . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
ЯЦКІВ Ярослав. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
АвіАЦіЯ і КосМоНАвтиКА
Нагороди
Премія С. Сонкіна Міського коледжу Нью-Йорка (City College) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Національні Зали Слави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Герой Соціалістичної Праці (СРСР) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Премія Шевелла (США) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Диплом імені П. Тіссанд’є . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Медаль Ціолковського АН СРСР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Міжнародна відзнака НАТО “Медаль Т. Кармана” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
Нагороди та премії АІАА (Американського інституту аеронавтики і астронавтики) . . . 63
Золота медаль імені С.Корольова АН СРСР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
Орден Канади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
“Космічна медаль пошани Конгресу” США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
Премія Т. Сааті (США) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
Звання “Народний Герой” (Казахстан) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
Медаль Е. Брайяна Інституту матеріалів, мінералів та гірничої справи (Велика Британія) 64
Нагороджені
АНТОНОВ Олег . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
АРЦЕБАРСЬКИЙ Анатолій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
188
ЗМіСТ
БОБКО Керол . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
БОГАЧЕВСЬКИЙ Ігор-Орест . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
БОНДАР Роберта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
ГЛУШКО Валентин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
ГНАТЮК Богдан-Тарас. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
ГОЛОВІН Микола . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
ГОРБУЛІН Володимир . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Георгій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
ЖОЛОБОВ Віталій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
КОНДРАТЮК Юрій (ШАРГЕЙ Олександр) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
КОРОЛЬОВ Сергій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
КОСТЮК Теодор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
ЛОЗІНО-ЛОЗИНСЬКИЙ Гліб. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
ЛЮЛЬКА Архип . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
МАЛЕНЧЕНКО Юрій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
МЕЛЬНИК Брюс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
НІКОГОСЯН Арнольд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
ОНУФРІЄНКО Юрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
ПОПОВИЧ Павло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
РЄЗНІК Джудіт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85
СІКОРСЬКИЙ Ігор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
СТЕФАНИШИН-ПАЙПЕР Хайді-Марія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87
ЧЕЛОМЕЙ Володимир . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
ШОНІН Георгій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
ЯНГЕЛЬ Михайло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
ЯРИМОВИЧ Михайло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
іННовАЦіЇ, виНАХоди
Нагороди
Національна медаль технологій та інновацій США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
Премія ІЕЕЕ “Піонер комп’ютерної техніки” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
Премія імені М. Боголюбова ОИЯИ – (ОІЯД – Об’єднаного інституту ядерних
досліджень), Дубна, РФ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
Премія В. Перкіна Товариства хімічної промисловості США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Національна премія Німецької Демократичної Республіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Премія культури Німецького товариства з фотографії (DGPh) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Премія “Наукове партнерство” НАТО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Міжнародна премія “Глобальна енергія” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Нагороджені
БАР’ЯХТАР Віктор. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
ВОЗНЯК Стівен . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
ГЛУШКОВ Віктор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
ГОЛОНЯК Нік . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
МОРОЗОВ Анатолій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
ПАТОН Борис . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
ПУЛЮЙ Іван. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
РОМАНКІВ Любомир . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
189
ЗМіСТ
СЕРГІЄНКО Іван. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106
СМАКУЛА Олександр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107
СТАСІВ Остап. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
ХАЛАТОВ Артем. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110
НАуКА, освітА і КультуРА
Нагороди
Премія Німецької академії природодослідників “Леопольдина” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
Орден Святої Анни (Росія) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
Військові нагороди США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
Орден Святого Станіслава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
Орден “Академічних пальм”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
Медаль Бенджаміна Франкліна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
Премії Санкт-Петербурзької Академії Наук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115
Премія Американської асоціації сприянню розвитку науки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115
Премія Олександра фон Гумбольдта (Німеччина) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115
Медаль Левенгука Нідерландської королівської академії наук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115
Орден “Благородної Бухари” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116
Медаль Пастера французького Товариства біохімії та молекулярної біології . . . . . . . . . 116
Медаль Прістлі (США) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117
Хрест Заслуги (Польща) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117
Філдсовська премія з математики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117
Медалі ВДНГ (Виставки досягнень народного господарства) СРСР . . . . . . . . . . . . . . . . 118
“Медаль Свободи” Президента США. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
Премія AAASS (Американської Асоціації Сприяння Слов’янським Дослідженням) . . . . 118
Почесне звання “Людина року” Українського Інституту Америки. . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Медаль імені Й.В. Гете . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Премія Національної академії наук США з генетики імені Дж. Кімбера . . . . . . . . . . . . . 119
Орден Бернардо О’Хіггінса (Чілі) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Медаль імені С. Тимошенка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
Національна медаль науки (США) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
Медаль Дарвіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
Нагороди Фонду Курта Кербера (Німеччина) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
Наукова премія Міжнародної фундації О. і Т. Антоновичів (США) . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
Кіотська премія (Японія) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
Медаль Дж. Портера. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
Медаль Р. Міллінкена (США). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
Премія імені В.Ф. Снєгірьова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
Золота медаль Світової академії медицини Альберта Швейцара . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
Міжнародна премія О. Яблонського (Польща). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
Медаль Блеза Паскаля Європейської Академії Наук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
Міжнародний європейський орден Миколи Пирогова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
Нагороджені
АМОСОВ Микола . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123
БРЕЙТ Грегорі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
БРЮХОВЕЦЬКИЙ В’ячеслав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125
ЗМіСТ
ВЕРНАДСЬКИЙ Володимир. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126
ВЕРНАДСЬКИЙ Георгій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129
ВОВК Федір. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131
ГАЛЬЧИНСЬКИЙ Анатолій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132
ГЛЕБА Юрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133
ГРАБАР Петро . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
ГРАФФ, Віктор фон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135
ГРИЩЕНКО Валентин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137
ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138
ГУЗЬ Олександр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143
ГУНЧАК Тарас . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144
ДЗЮБА Іван . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145
ДОБЖАНСЬКИЙ Феодосій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
ДРІНФЕЛЬД Володимир . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
ДРОБНОХОД Микола. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149
ДЮРАН Аріель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
ЕСАУ Катерина. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
ЄГОРМИШЕВ (ЄРГОМИШЕВ) Костянтин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
ЖУЛИНСЬКИЙ Микола . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152
ЗАЙЧУК Ростислав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154
ЗАТОНСЬКИЙ Дмитро. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155
ЗГУРОВСЬКИЙ Михайло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156
КАША Михайло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157
КІСТЯКІВСЬКИЙ Юрій (Джордж) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158
КЛЯГІН Геннадій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
КОСТЮК Платон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
КРИМСЬКИЙ Агатангел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161
КРИШТАЛЬ Олег . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162
ЛАУТЕРПАХТ Херш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163
ЛЮБЧЕНКО Джейн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164
МОСКАЛЕНКО Віталій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165
НЕМІЄР Льюіс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166
ПЕТРОВ Ельмар. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168
ПОПОВИЧ Мирослав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168
ПОТЕБНЯ Олександр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169
ПРІЦАК Омелян . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171
СТЕШЕНКО Іван . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
ТИМОШЕНКО Степан . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173
ТЮТЮННИК В’ячеслав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175
ХОМСЬКИЙ Ноам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176
ЧАРГАФФ Ервін . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 177
ЧУБИНСЬКИЙ Павло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179
ШЕВЕЛЬОВ Юрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180
ШЕВЧЕНКО Ігор. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181
ШМАЛЬГАУЗЕН Іван . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183
ШПОРЛЮК Роман . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184
ЯВОРНИЦЬКИЙ Дмитро . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185
Н а у к о в о - п о п у л я р н е в и д а н н я
НАУКА УКРАЇНИ
У СВІТОВОМУ
IНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ
Випуск 4
АБЛІЦОВ Віталій Григорович
ВЧЕНІ УКРАЇНИ — ЛАУРЕАТИ
МІЖНАРОДНИХ ПРЕМІЙ І НАГОРОД
Редагування А.І. Радченко
Художнє оформлення обкладинки Є.О. Ільницького
Технічний редактор Т.М. Шендерович
Комп’ютерна верстка В.В. Жигун
Підп. до друку 26.08.2011. Формат 70 ×100/16. Папір офс.
Гарн. Ньютон. Друк офс. Ум. друк. арк. 15,76.
Обл.-вид. арк. 16,09. Наклад 500 прим. Зам. № 3060
Видавець і виготовлювач
Видавничий дім «Академперіодика» НАН України
01004, Київ-4, вул. Терещенківська, 4
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 544 від 27.07.2001
|