Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості
Статтю присвячено розгляду розуміння композиторами М. Вериківським і М. Мусоргським місця і ролі історичної образності в національній музичній культурі. У ній виявлено відображення цієї образності в їхніх творах....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Студії мистецтвознавчі |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27534 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості / А. Кармазін // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 15-21. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-27534 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-275342011-10-09T12:04:41Z Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості Кармазін, А. Історія Статтю присвячено розгляду розуміння композиторами М. Вериківським і М. Мусоргським місця і ролі історичної образності в національній музичній культурі. У ній виявлено відображення цієї образності в їхніх творах. Статья посвящена рассмотрению понимания композиторами Н. Вериковским и М. Мусоргским места и роли исторической образности в национальной музыкальной культуре. В ней показано отражение этой образности в их произведениях. The article is dedicated to the composers Mykhailo Verykivskyi and Modest Musorgskyi and their conception of a place and a role of the historical imagery in the national musical culture. The author shows the imagery reflections in their compositions. 2010 Article Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості / А. Кармазін // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 15-21. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27534 78.071.1(477) Вериківський+78.071.1(470) Мусоргський uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Кармазін, А. Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості Студії мистецтвознавчі |
| description |
Статтю присвячено розгляду розуміння композиторами М. Вериківським і М. Мусоргським місця і ролі історичної образності в національній музичній культурі. У ній виявлено відображення цієї образності в їхніх творах. |
| format |
Article |
| author |
Кармазін, А. |
| author_facet |
Кармазін, А. |
| author_sort |
Кармазін, А. |
| title |
Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості |
| title_short |
Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості |
| title_full |
Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості |
| title_fullStr |
Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості |
| title_full_unstemmed |
Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості |
| title_sort |
михайло вериківський і модест мусоргський: історико-стильові паралелі творчості |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27534 |
| citation_txt |
Михайло Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості / А. Кармазін // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 15-21. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Студії мистецтвознавчі |
| work_keys_str_mv |
AT karmazína mihajloverikívsʹkijímodestmusorgsʹkijístorikostilʹovíparalelítvorčostí |
| first_indexed |
2025-07-03T07:16:14Z |
| last_indexed |
2025-07-03T07:16:14Z |
| _version_ |
1836609149902782464 |
| fulltext |
15
Постійно зростаючий дослідницький інтерес
до питань об’єктивного та грунтовного вивчен-
ня історії музичної культури зумовлює звертан-
ня до творчості митців, основні творчі пріори-
тети яких були пов’язані з історичною темати-
кою. Такими митцями, безумовно, в історії му-
зики стали Модест Мусоргський та Михайло
Вериківський. Тож темою пропонованої стат-
ті є розгляд сприйняття ними національно-
історичної образності, а метою статті – вияв-
лення та порівняння характерних особливостей
цього сприйняття, зумовлених як його спільни-
ми, так і відмінними рисами.
Творчість М. Мусоргського та М. Вери ків-
ського належить до різних історичних епох.
Докорінно змінилися соціально-історичні умови,
у яких відбувалося формування світогляду ком-
позиторів. Проте творчі концепції композиторів
об’єднує дуже важлива риса – орієнтація їхньої
стилістики на історичну образність у найрізно-
манітніших її проявах. Ця риса почала форму-
ватися навіть за умов виховання, у якому вели-
ка повага до історичного минулого була однією
зі складових. Іноді такі збіги просто вражають.
Історія Кременця стала для М. Вериківського
одним із основних джерел творчості: «Це ста-
ровинне мальовниче містечко (а Кременець ві-
домий з 1226 року) було свідком багатьох істо-
ричних подій в житті українського народу. Об
його мури розбилась у ХІІІ столітті хвиля татар-
ської навали… Особливої сили досягали тут
народні повстання. З Волинню зв’язані імена
Северина Наливайка, Богдана Хмельницького,
Семена Палія. Спогади про них збереглися в
народних переказах і піснях, на які така бага-
та Волинь» 1.
Майже ідентичні обставини були і на жит-
тєвому шляху М. Мусоргського: «C раннего
детства Модесту и брату его Филарету, веро-
ятно, очень часто приходилось слушать все
эти рассказы; усердно приукрашиваемые, как
обычно, честолюбивыми домыслами потом-
ков, они сплетались с легендами и поверья-
ми земли Псковской и Новгородской, возбуж-
дая интерес к родному краю, к его истории,
к его мятежной старине… Древние стены то-
ропецкого “крома” были свидетелями частых
набегов литовских и польских феодалов,
ожесточённых схваток, шумных сражений.
Воинская доблесть торопчан связывалась
МИХАЙЛО ВЕРИКІВСЬКИЙ І МОДЕСТ МУСОРГСЬКИЙ:
ІСТОРИКО-СТИЛЬОВІ ПАРАЛЕЛІ ТВОРЧОСТІ
Антон Кармазін
УДК 78.071.1(477) Вериківський+78.071.1(470) Мусоргський
Статтю присвячено розгляду розуміння композиторами М. Вериківським і
М. Мусоргським місця і ролі історичної образності в національній музичній куль-
турі. У ній виявлено відображення цієї образності в їхніх творах.
Ключові слова: історична тематика, минуле в сучасному, історичні праці, цен-
зура, сюжетна основа творів, відхід від сучасності.
The article is dedicated to the composers Mykhailo Verykivskyi and Modest Musorgskyi
and their conception of a place and a role of the historical imagery in the national
musical culture. The author shows the imagery reflections in their compositions.
Key words: historical themes, the past in the present-day, historical investigations,
cencorship, compositions' plots, retreat from reality.
16
ІсторІя
со славными именами Мстислава Удалого
и Александра Невского» 2. Вимальовується
майже пряма уявна лінія в часі та просторі
«Торопець–Кременець».
І це, без сумніву, вплинуло на вибір сюжет-
ної основи багатьох творів; зумовило звер-
нення до архаїчних фольклорних першодже-
рел, ретельне опрацювання досліджень ви-
значних істориків (наприклад, М. Карамзіна
вивчав М. Мусоргський, М. Грушевського –
М. Вериківський) та усвідомлення того факту,
що без глибокого знан-
ня історії неможливий
подальший розвиток
національної культури.
Для попередників
та сучасників М. Му-
соргського розроб-
ка історичних сюже-
тів зовсім не була рід-
кісним явищем. Її мож-
на спостерігати у твор-
чості М. Глинки («Іван
Сусанін»), О. Бородіна
(«Князь Ігор»),
М. Римського-Корса-
кова («Пско витянка»,
«Царева наречена»,
«Сказання про неви-
димий град Китеж») та
інших російських ком-
позиторів. Для учас-
ників балакіревсько-
го гуртка втілення істо-
ричних образів стало
однією із центральних
тем: «С особым инте-
ресом балакиревцы всматривались в прошлое
родины, находя в нём сюжеты, близкие совре-
менности. История рисовала великолепные
образы древнего Киева, былинной Руси …
С большой симпатией они обращались ко вре-
менам псковской и новгородской вольницы» 3.
У цій самій праці зазначається: «Особенно глу-
боко друзья изучают историю. М. Балакирев
даже в качестве летнего чтения берёт с собой
несколько томов “Истории России с древней-
ших времён” С. М. Соловьёва, выдающегося
историка того времени. Наибольшими симпа-
тиями пользовались вольные города Псков и
Новгород» 4.
Віддав данину жанру історичної опери й
П. Чайковський. Ось що відомо, наприклад,
про його працю над «Орлеанською дівою»:
«Чайковский изучал книги по истории Франции,
исследования о Жанне д’Арк, продумывая об-
щий план будущей оперы. Ни одна из суще-
ствовавших обработок темы не удовлетворяла
композитора в полной мере. Шиллер, как из-
вестно, во многом отошёл от истории, завер-
шив трагедию гибелью героини на поле битвы.
У Чайковского Жанна умирает на костре. Ряд
подробностей компози-
тор взял из историчес-
ких трудов» 5.
Відображення історії
засобами музичного мис-
тецтва та проникнення
композитора в особли-
вості історичного проце-
су найтісніше пов’язані
із суспільними запитами.
Адже саме на той час ці
запити виявилися орієн-
тованими на інтенсивне
пізнання минулих епох:
«Если чуть пристальнее
присмотреться к устрем-
лениям человека минув-
шего [ХІХ. – А. К.] века,
то нетрудно обнару-
жить за его устремлени-
ем вперёд равновеликое
его устремление и “на-
зад”, то есть в истори-
ческое прошлое. ХІХ-й
век не сопоставим ни с
каким другим веком в
своей заинтересованности к прошлому. Да, ис-
покон веков существовали и религии, и фило-
софии, и искусство, и право, и литература, и по-
литика, но лишь в ХІХ-м веке появились исто-
рия религии и история философии, история ис-
кусства и история права, история литературы и
политическая история. История, история, исто-
рия… Раскопки древнейших памятников и ор-
ганизация всевозможных музеев, реставрация
материальных памятников старины и собира-
ние песен, сказок, легенд… И всё это – ХІХ-й
век» 6.
Таким чином, чимало видатних компози-
торів усвідомлювали значення історичної об-
М. Мусоргський
17
аНтоН кармазІН. мИкоЛа ВерИкІВсЬкИЙ І модест мусорГсЬкИЙ...
разності як важливої музично-стильової сфе-
ри. Проте лише для М. Мусоргського відчут-
тя історії стало не окремим епізодичним ви-
падком, а невіддільною, що більше – ключо-
вою частиною композиторського методу. Саме
ця найсуттєвіша особливість його творчості до-
зволяє нам простежувати аналогії у доробку
М. Вериківського, який за природою свого та-
ланту теж був композитором-істориком.
Якщо спробувати порівняти умови, у яких
довелося працювати М. Мусоргському та
М. Вериківському, то ви-
сновок такого порівняння
буде не на користь остан-
нього. Радянське музико-
знавство не шкодувало
чорної фарби в змалю-
ванні тяжкого становища
як композиторів минуло-
го, так і М. Мусоргського
зокрема. Багато в чому
це справді відповідало
дійсності. Наведемо, на-
приклад, уривок із резо-
люції Головного управ-
ління у справах преси
Міністерства внутрішніх
справ у зв’язку із допо-
віддю цензора Кейзера
фон Нількгейма щодо
відхилення постановки
«Бориса Годунова», яка
є типовим зразком канце-
лярського чиновницько-
го невігластва: «В лите-
ратурном отношении ли-
бретто, значительно от-
ступая от избранного образца, конечно, пред-
ставляет искалечение Пушкина, и именно в
этих отступлениях в особенности опошлены
исторические характеры подлинника; кроме
того, конец оперы до крайней степени бессвя-
зен и сжат; но в опере и слабое либретто, при
хорошей музыке имеет свои достоинства» 7.
Цензура в царській Росії дійсно створюва-
ла чимало неприємностей для письменників та
композиторів, але якби ці композитори могли,
наприклад, ознайомитися зі статтею «Сумбур
замість музики» або ж із «історичними» по-
становами ЦК ВКП(б), то відмова в постанов-
ці опери «Борис Годунов» здалася б їм дитя-
чою забавкою. Мимоволі згадуються гіркі слова
Й. Мандельштама: «Поезію поважають лише у
нас – через неї вбивають». Те саме стосується
й тієї музики, що за своєю образністю не вкла-
далася у визначений владою простір.
До розгляду творчого спадку М. Мусоргського
в аспекті «М. Мусоргський – композитор-
історик» певною мірою зверталися майже всі
дослідники його творчості. Він написав на іс-
торичні сюжети дві великі народні драми. За
остаточним задумом це мала бути грандіозна
оперна трилогія, завер-
шити яку повинна була
так і не написана дра-
ма «Пугачовщина». Над
її створенням компози-
тор мав намір почати пра-
цювати одразу після за-
кінчення «Хованщини».
Доцільно зосередитися
на основних гранях розу-
міння М. Мусоргським за-
кономірностей відобра-
ження історичного про-
цесу та його наступно-
го порівняння з позицією
М. Вериківського.
Сам М. Мусоргський
так висловив девіз
своєї творчості: «Минуле
у сучасному – ось моє за-
вдання». Навряд чи він чи-
тав листування М. Гоголя,
але вражає подібність
цього девізу до думок
М. Гоголя, висловлених у
листі до Язикова ще 1844
року: «Взять событие из минувшого и обра-
тить его к настоящему – какая умная и богатая
мысль… Нынешнее время есть именно попро-
ще для лирического поэта. Сатирою ничего не
возьмешь, простою картиною действительнос-
ти, оглянутой глазом современного светского
человека никого не разбудишь: богатырски за-
дремал нынешний век. Нет, отыщи в минувшем
событие, подобное настоящему, заставь его
выступить ярко и порази его в виду всех, как по-
ражено оно было гневом божиим в своё время;
бей в прошедшем настоящее, и в двойную силу
облечётся твоё слово; живее через то выступит
прошедшее и криком закричит настоящее» 8.
М. Вериківський
18
ІсторІя
Сутність історії М. Мусоргський убачав не
в точності фактів, а в естетичному пізнанні
епохи. Композитор йде не за хронологією, а
за логікою історії. Як стверджує Г. Хубов, «не
созерцание далёкой старины занимало во-
ображение Мусоргского – он вопрошал и до-
прашивал историю, волнуемый тревожной
думой о судьбах Родины. Вторгаясь в исто-
рию, Мусоргский обнажал глубинные пласты
народной жизни – правдиво, честно, ни в чём
её не приукрашивая» 9.
Саме таку «історію без прикрашання» ком-
позитором зображено від особи Пімена, що вті-
лює справжню чесність та безкомпромісність
самого М. Мусоргського: «Повествование старо-
го летописца, завершающего свой безымянный
труд, отрешено от суетности пристрастия. Не
мудрствуя лукаво, описывает он события ми-
нувших лет. Но он вовсе не безразличен к тому,
о чём повествует. В “безымянных” сказаниях
старца отражено мнение народное» 10.
На формування цих естетичних засад знач-
ною мірою вплинула дружба М. Мусоргського з
В. Стасовим. Видатний критик чудово розумів
значення історії в становленні російської націо-
нальної музичної школи: «Вместе с Мусоргским
Стасов подолгу сиживал за чтением Карамзина
и других исторических материалов, откуда из-
влекались интересовавшие композитора сведе-
ния о событиях тёмной эпохи Бориса Годунова,
характерные подробности быта… Стасов
был верным гидом Мусоргского в собирании
историко-этнографических и литературных ма-
териалов, гордился этой ролью» 11.
Композитор прислухався до порад
В. Стасова, проте остаточні рішення приймав
лише самостійно, цілком покладаючись на
свою художню інтуїцію: «Сюжет музыкальной
драмы, предложенный – в самых общих чер-
тах – В. Стасовым, Мусоргский разрабатывал
самостоятельно» 12.
Уже значно пізніше, підсумовуючи твор-
чі досягнення композитора, В. Стасов напи-
ше: «Главные создания Мусоргского – две его
оперы: “Борис Годунов” и “Хованщина”. Это –
чисто две исторические картины, гениально
выраженные в музыке» 13.
Абсолютно справедливим є висновок
Е. Фрід: «Мусоргский постоянно творчес-
ки эволюционировал… Глубже становился
взгляд на жизнь. Всё настойчивее стремил-
ся он постичь законы, управляющие судьба-
ми людей и целых народов. Это отражалось на
музыкальном методе, языке, драматургии» 14.
Цілком слушною є також думка відомого істо-
рика М. Костомарова, який стверджував, що
«Борис Годунов» М. Мусоргського став справж-
ньою живою сторінкою історії 15.
Пушкінський сюжет дав змогу композито-
ру значною мірою виявити своє бачення по-
дій «смутного часу»: «Опираясь на Пушкина,
Мусоргский углублялся в историю, постигал
её дух и смысл не ради того только, чтобы во-
спроизвести в художественных образах правду
бурной исторической эпохи. Он вопрошал и до-
прашивал прошедшее, чтобы оно объяснило
нам наше настоящее и намекнуло нам о на-
шем будущем» 16.
Запрошення на ювілейний вечір, присвячений 70-річчю з дня народження М. Вериківського
19
аНтоН кармазІН. мИкоЛа ВерИкІВсЬкИЙ І модест мусорГсЬкИЙ...
Такої самої думки дотримується А. Зноско-
Бо ровський: «Работа над либретто “Хованщи-
ны”, которое, как всегда, сочинялось са-
мим композитором, была очень сложна. Если
оперы, предшествовавшие “Хованщине”, ба-
зировались на литературных произведениях,
то в основу этой оперы был положен ряд ис-
торических материалов, тщательно изученных
М. Мусоргским (летописи, труды выдающихся
русских историков, письма и воспоминания со-
временников описываемых событий. Сюжетная
канва либретто разработана автором самосто-
ятельно» 17.
Для творчості М. Мусоргського характер-
не саме трагедійне втілення історичної теми:
«Трагедия не умножает, а выражает скорбь,
не смакует боль, а претворяет её в явление
иного порядка» 18. При цьому трагедія героїв
М. Мусоргського дуже прозоро екстрапольова-
на на сучасну композиторові епоху.
Уявити щось подібне в умовах «безконфлікт-
ного та гармонійного» соціалізму просто не-
можливо. Ось типове резюме радянського часу,
що розтлумачує «правильне» розуміння бале-
ту М. Вериківського «Пан Каньовський»: «Хоч
закінчується балет трагічно – Любина гине від
руки Потоцького, але загальне звучання твору
оптимістичне. Справедливість перемагає, тор-
жествує воля повсталого народу» 19. Лише за
такої «прогресивної» постановки питання твір
можна було вважати «ідеологічно витриманим»
та прийнятним для постановки.
Постає слушне запитання: що небезпечного
вбачала влада у звертанні до історії, у зв’язку з
чим неабиякі зусилля було спрямовано на за-
судження твору? Відповісти на це запитання
дуже й дуже непросто.
Частково відповідь можна знайти в одній
із характеристик діяльності апологетів АПМУ:
«Все украинские композиторы дореволюцион-
ного периода попали в “националисты” и
в “попы”. Следуя собственным вульгари-
заторским теориям, апмовцы обрушились
на украинскую народно-песенную культуру,
объявив огромное количество песен (кроме
трудовых) “классово враждебными”, “кулац-
кими”, “националистическими” (под послед-
ними обычно подразумевались исторические
песни). Оглобельной критикой, навешиванием
различных оскорбительных ярлыков, разнуз-
данной травлей, а порой и утончённой издёвкой
руководство АПМУ терроризировало компози-
торов…Их творчество рассматривалось не с
точки зрения идейно-художественного уровня,
а с точки зрения их социального происхожде-
ния» 20. Ось і один із прикладів: навіть не якісь
вибіркові, а всі українські історичні пісні одразу
оголошувалися націоналістичними. Як же ще
можна було терпіти творчість М. Вериківського,
який постійно намагався звертатися до історії?!
У зв’язку із цим зробимо невеликий від-
ступ. У своїй праціі про Д. Шостаковича
С. Волков докладно зупинився на подіях, що
супроводжували появу другої серії фільму
С. Ейзенштейна «Іван Грозний». Творчий девіз
М. Мусоргського («минуле у сучасному – ось
моє завдання») утілив С. Ейзенштейн у життя
з геніальною творчою силою та послідовністю:
«Когда Эйзенштейн начал показывать почти
завершённую вторую серию “Ивана Грозного”
своим коллегам, те ужаснулись: уж слиш-
ком много было в фильме открытых парал-
лелей с современностью. Но, как вспоминал
кинорежиссёр Михаил Ромм, “никто не решил-
ся прямо сказать, что в царе Иване Грозном
остро чувствуется намёк на Сталина, в Малюте
Скуратове – намёк на Берию, в опричниках –
намёк на его приспешников”. Да и многое дру-
гое почувствовали мы и не решились сказать.
Но в дерзости Эйзенштейна, в блеске его глаз,
в его вызывающей скептической улыбке мы
чувствовали, что он действует сознательно,
что он решился идти напропалую. Это было
страшно» 21.
Реакція Сталіна була миттєвою та цілком
прогнозованою: «Иван Грозный был человек
с волей, с характером, а у Эйзенштейна он
какой-то безвольный Гамлет». Зловісний та-
нок любих серцю вождя опричників також ви-
вів Сталіна з рівноваги: «Изобразил опрични-
ков как последних паршивцев, дегенератов,
что-то вроде американского Ку-Клукс-Клана».
Сталінська підсумкова оцінка другої серії
«Івана Грозного» була такою – «Не фильм, а
какой-то кошмар, омерзительная штука» 22.
Як результат, кінофільм С. Ейзенштейна було
негайно заборонено за його «нехудожність»
та «антиісторичність». Сталін зажадав від ре-
жисера переробити кінострічку. Своє бачен-
ня переробки картини він висловив так: «Иван
Грозный был очень жестоким. Показывать, что
он был жестоким, можно, но нужно показывать,
20
ІсторІя
почему необходимо быть жестоким». Проте
С. Ейзенштейн, на словах погоджуючись із
«критикою», переробляти фільм не став, пояс-
нивши у вузькому колі, що свого бачення поста-
ті Івана Грозного змінити не може: «Я не имею
права искажать историческую правду, отсту-
пать от своего творческого кредо» 23.
Така позиція режисера була винятковою.
А взагалі працювати дозволяли лише в жорст-
ких ідеологічних рамках. Як приклад «зразко-
вого» підходу до творчості наведемо жанрово-
тематичний план роботи на 1949 рік, який за-
твердило правління Спілки композиторів
України. Теми: черговий з’їзд Комуністичної
партії, 25 років від дня смерті Леніна, 135 ро-
ків від дня народження Т. Шевченка, 30-річчя
ЛКСМУ, 150 років від дня народження Пушкіна,
30-річчя загибелі Щорса, 70-річчя Сталіна, со-
ціалістичне будівництво. Жанри: кантати, опе-
ри, увертюри, хори, пісні 24.
Саме відмінність у суспільних умовах багато
в чому диктувала різні підходи в її трактуван-
ні. Для М. Мусоргського розробка історичного
сюжету була необхідною для зображення су-
часної йому дійсності. Для М. Вериківського – у
зв’язку з багатьма обставинами – розробка іс-
торичної тематики, навпаки, давала змогу ві-
дійти від надто вже складної сучасності та зо-
середитися на чомусь більш спокійному. Саме
це і сприймалося владою як небезпечне відхи-
лення та викликало звинувачення на зразок:
«основна лінія творчості Вериківського лежить
у тематиці минулого», що «свідчить про небез-
пеку відриву митця від сучасності, від тих ін-
тересів, якими живе наш радянський народ» 25.
Для М. Вериківського сама можливість писа-
ти твори на історичну, а не радянську, темати-
ку була ковтком свіжого повітря, що розцінюва-
лося владою як «втеча від сучасності, спогля-
дальне замилування з минулого» 26.
М. Вериківський не міг, подібно до М. Му-
соргського та С. Ейзенштейна, відверто екстра-
полювати історичні колізії на сучасну йому епо-
ху. Але він чудово розумів, що влада намага-
ється стерти з пам’яті людей усе, що пов’язане
з їх внутрішньою свободою. Нація, яку позбав-
ляли минулого, не могла сподіватися на щас-
ливе майбутнє. Саме тому небезпечним вважа-
лося навіть не якесь конкретне подання подій
минулого, а просто «надмірна творча увага» до
цих подій. З усіх гуманітарних наук історія була
найбільш політизованою. Особливо небезпеч-
но за радянських умов було виявляти активний
інтерес до історичного минулого саме в Україні,
оскільки в цьому влада вбачала постійну загро-
зу, як в ознаках «українського буржуазного на-
ціоналізму».
Ще однією спільною рисою в підходах
композиторів став вибір сюжетів, у яких іс-
торичні події подано саме на тлі народно-
го повстання. Як і М. Мусоргський, який ви-
вчав бунти стрільців, старообрядців та «при-
шлих людей», М. Вериківський розробляв сю-
жети, пов’язані з гайдамацьким рухом (фанта-
зія «Гайдамаки» для солістів, хору та форте-
піано, балет «Пан Каньовський»), з козаччи-
ною (ораторія «Дума про дівку-бранку Марусю
Богуславку», поема «Чернець», симфонічна
поема «Петро Конашевич-Сагайдачний»). Як і
в М. Мусоргського, важливе місце в цих творах
має образ народу. Не менш показовим є твер-
дження щодо «Монологу Ярослава Мудрого»:
«Обраний Вериківським поетичний фрагмент
нагадує монолог-сповідь з “Бориса Годунова”
Пушкіна – Мусоргського» 27.
Привертає увагу багато в чому подіб-
не бачення історичних замальовок, створе-
них у рамках циклів програмних фортепі-
анних п’єс. Ідеться про «Картинки з вистав-
ки» М. Мусоргського та «Волинські акварелі»
М. Вериківського – п’ять програмних мініатюр
на білих клавішах. Сюжетна основа деяких із
них дозволяє відзначити спільні риси (напри-
клад, «Ліможський ринок» – контрактовий яр-
марок у Дубні). Як зазначено в «Історії укра-
їнської музики», у «Волинських акварелях» ге-
роїчна неприступність Кременецької фортеці є
символом нездоланності Вітчизни 28, що мож-
ливо порівняти з «Богатирськими воротами»
М. Мусоргського – теж символом історичної не-
здоланності.
Усі наведені приклади переконливо свідчать:
і М. Вериківський, і М. Мусоргський дотримува-
лися думки, що історія, втілена в художніх об-
разах, може та повинна посідати провідне міс-
це у творчості та в національній музичній куль-
турі. Головним доказом цього є їхні творчі здо-
бутки, які ілюструють цю думку краще за будь-
які слова.
1 Герасимова-Персидська Н. О. М. І. Ве риківський. –
К., 1959. – С. 3, 4.
21
аНтоН кармазІН. мИкоЛа ВерИкІВсЬкИЙ І модест мусорГсЬкИЙ...
Статья посвящена рассмотрению понимания композиторами Н. Вериковским
и М. Мусоргским места и роли исторической образности в национальной
музыкальной культуре. В ней показано отражение этой образности в их про-
изведениях.
Ключевые слова: истрическая тематика, прошлое в настоящем, историчес-
кие произведения, цензура, сюжетная основа произведений, отход от совре-
менности.
2 Хубов Г. Н. Мусоргский. – М., 1969. – С. 8.
3 Зорина А. П. Могучая кучка. – Ленинград, 1977. –
С. 63.
4 Там само. – С. 35.
5 Гозенпуд А. А. Оперный словарь. – М.; Ленинград,
1965. – С. 384.
6 Ланщиков А. П. Вопросы и время. – М., 1978. –
С. 115, 116.
7 Хубов Г. Н. Мусоргский. – С. 384.
8 Цит. за: Шлифштейн С. И. Мусоргский. Художник.
Время. Судьба. – М., 1975. – С. 136.
9 Хубов Г. Н. Мусоргский. – С. 369.
10 Там само. – С. 437.
11 Там само. – С. 381.
12 Там само. – С. 576.
13 Ступель А. М. Русская мысль о музыке. 1895–
1917. – Ленинград, 1980. – С. 122.
14 Фрид Э. Л. М. П. Мусоргский. Проблемы творче-
ства. – Ленинград, 1981. – С. 12.
15 Хубов Г. Н. Мусоргский. – С. 404.
16 Там само. – С. 421, 422.
17 Зноско-Боровский А. Ф. М. П. Мусоргский. –
К., 1985. – С. 27.
18 Добровенский Р. Рыцарь бедный. – Рига, 1986. –
С. 379.
19 Шурова Н. С. М. Вериківський. – К., 1972. –
С. 22.
20 Гордейчук Н. М. Украинская советская музыка. –
К., 1960. – С. 34.
21 Волков С. Шостакович и Сталин: художник и
царь. – М., 2005. – С. 466, 467.
22 Там само. – С. 468.
23 Там само. – С. 467.
24 Зінькевич О. С. 50 років тому // Mundus musicae.
Тексты и контексты. – К., 2007. – С. 308.
25 Там само. – С. 300.
26 Енциклопедія українознавства. – Л.,1993. –
Т. 1. – С. 231.
27 Булат Т. П. Камерно-вокальна творчість //
Історія української музики. – К., 2004. – Т. 5. – С. 103.
28 Клин В. Л., Кушнірук О. П. Фортепіанна музика //
Історія української музики. – К., 2004. – Т. 5. – С. 313.
|