Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики

У статті досліджено особливості камерно-вокальних творів відомого українського композитора другої половини XX ст. А. Кос-Анатольського, їх образний зміст, підходи до відбору та інтерпретування поезії, деякі риси музичної мови....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Ніколаєва, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Студії мистецтвознавчі
Schlagworte:	Історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27536
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики / Л. Ніколаєва // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 28-34. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27536
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-275362011-10-09T12:04:48Z Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики Ніколаєва, Л. Історія У статті досліджено особливості камерно-вокальних творів відомого українського композитора другої половини XX ст. А. Кос-Анатольського, їх образний зміст, підходи до відбору та інтерпретування поезії, деякі риси музичної мови. В статье автор изучает особенности камерно-вокальных призведений известного украинского композитора второй половины XX ст. А. Кос-Анатольского, их образное содержание, особенности отбора и интерпретации поэзии, некоторые черты музыкального языка. The article is considered with the peculiarities of the chamber-vocal works of the famous Ukrainian composer A. Kos-Anatolskyi in the second part of the XXth cent., as well as their imaginative substance, approaches to the poetical selection and interpretation, and a specific of musical language. 2010 Article Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики / Л. Ніколаєва // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 28-34. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27536 784.3(477) Кос-Анатольський uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Ніколаєва, Л. Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики Студії мистецтвознавчі
description	У статті досліджено особливості камерно-вокальних творів відомого українського композитора другої половини XX ст. А. Кос-Анатольського, їх образний зміст, підходи до відбору та інтерпретування поезії, деякі риси музичної мови.
format	Article
author	Ніколаєва, Л.
author_facet	Ніколаєва, Л.
author_sort	Ніколаєва, Л.
title	Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики
title_short	Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики
title_full	Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики
title_fullStr	Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики
title_full_unstemmed	Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики
title_sort	солоспіви анатоля кос-анатольського як феномен української камерно-вокальної музики
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27536
citation_txt	Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики / Л. Ніколаєва // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 28-34. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT níkolaêval solospívianatolâkosanatolʹsʹkogoâkfenomenukraínsʹkoíkamernovokalʹnoímuziki
first_indexed	2025-07-03T07:16:21Z
last_indexed	2025-07-03T07:16:21Z
_version_	1836609157336137728
fulltext	28 СОЛОСПІВИ АНАТОЛЯ КОС-АНАТОЛЬСЬКОГО ЯК ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КАМЕРНО-ВОКАЛЬНОЇ МУЗИКИ Лідія Ніколаєва УДК 784.3(477) Кос-Анатольський У статті досліджено особливості камерно-вокальних творів відомого україн- ського композитора другої половини XX ст. А. Кос-Анатольського, їх образний зміст, підходи до відбору та інтерпретування поезії, деякі риси музичної мови. Ключові слова: романс, солоспів, камерно-вокальна лірика, інтерпретація по- етичного тексту. The article is considered with the peculiarities of the chamber-vocal works of the famous Ukrainian composer A. Kos-Anatolskyi in the second part of the XXth cent., as well as their imaginative substance, approaches to the poetical selection and interpretation, and a specific of musical language. Key words: romance, solospiv, chamber-vocal lyrics, poetical text interpretation. «Пісня – життя моє». У цьому відомому ви- словлюванні Анатоля Кос-Анатольського, що неодноразово наводилося в музикознавчих працях, лаконічно сформульовано головний естетичний принцип, мистецьке кредо компози- тора, хоча його творчість відзначається жанро- вим розмаїттям (перу А. Кос-Анатольського на- лежать опери, балети, симфонічні, фортепіанні композиції). Безумовно, йдеться про пісенність у широкому розумінні, яка виявляється на різ- них рівнях: інтонаційного мислення, формотво- рення. А. Кос-Анатольський є одним із найяскраві- ших і послідовних композиторів-мелодистів ХХ ст. І це безумовно найкраще виявляєть- ся у творах для голосу, які стали, на думку О. Козаренка, «золотим фондом» української вокальної музики 1. На тому, що доробок цьо- го автора посідає особливе місце в національ- ній камерно-вокальній спадщині, наголошує Б. Фільц 2. Виділяє «сольні пісні та романси» серед творчого доробку А. Кос-Анатольського й А. Терещенко 3. Саме ця частина спадщини композито- ра, у якій акумулювано найхарактерніші озна- ки його індивідуального стилю, стала най- більш популярною та улюбленою серед слуха- чів та виконавців. У буклеті до компакт-диска, у якому вперше представлено перлини фор- тепіанної музики й поетичної творчості А. Кос- Анатольського 1950–1970-х років 4, О. Козаренко пише: «Обеззброюючий ліризм та щирість ви- слову композитора-поета, конгеніальність му- зичного та віршованого рядів є, без сумніву, яви- щами унікальними в українській культурі». Це стосується й камерно-вокальних творів, багато з яких А. Кос-Анатольський написав на власні тек- сти, що також вирізняє його з-поміж інших ком- позиторів. І не лише українських, бо подібних прикладів у історії музики не так уже й багато 5. Проте феномен вокальної музики цього митця належним чином не осмислено. До цьо- го часу немає спеціального комплексного до- слідження, присвяченого солоспівам А. Кос- Анатольського, які є напрочуд оригінальним явищем української музики та становлять інте- рес у багатьох ракурсах: історико-культурному, стильовому, образно-жанровому, виконавсько- му, комунікативному. Однак передумови для цього створено. Стислий огляд вокальної твор- 29 ЛІдІя НІкоЛаєВа. соЛоспІВИ аНатоЛя кос-аНатоЛЬсЬкоГо... чості подається в біографічному нарисі про композитора А. Терещенко 6, в одному з розді- лів монографії О. Гнатишин 7. Особливості його пісенної творчості висвітлено в дисертаційному дослідженні та публікаціях В. Конончука 8, со- лоспіви митця фігурують в узагальнюючих пра- цях О. Козаренка, Л. Кияновської, присвяче- них проблемам національного музичного сти- лю тощо. Своєрідність цього композитора полягає на- самперед у тому, що в рамках академічного (так званого «серйозного») мистецтва він пи- сав музику, яка, не втрачаючи естетичної висо- ти, вирізняється «інтонаційною товариськістю» (за Б. Асаф’євим, «интонационной общитель- ностью»). Саме тому він приділяв велику ува- гу (свідомо чи підсвідомо?) мелодійності музи- ки, безпосередності емоційного висловлюван- ня, що зумовило її доступність і привабливість для широкого загалу слухачів. Багато його творів «фольклоризувалися», їх стали вважати народними. Серед таких мож- на згадати «Ой, коли б я, сокіл» на власні сло- ва композитора й такий «хіт» академічної музи- ки як «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» на текст І. Франка. Спробуємо ж виявити найбільш харак- терні риси камерно-вокальної лірики А. Кос- Анатольського, що зумовили її своєрідність і дозволили посісти особливе місце в національ- ній культурі. Спів – це голос душі, тому не випадково, що саме його в більшості творів обирав компози- тор для спілкування зі слухачем. Наспівність, пісенність, вокальність, які генетично пов’язані зі звучанням голосу, притаманні його типу мис- лення та реалізуються майже в усіх жанрах. Образно кажучи, співучою була душа А. Кос- Анатольського, яку він переливав і в свої пое- зії, і в солоспіви. Камерно-вокальна музика не була для нього, як для багатьох інших композиторів, «лаборато- рією стилю». Солоспіви А. Кос-Анатольського – дзеркало його душі, із якої лине голос, мабуть, останнього українського романтика, захоплено- го красою буття. Поза його увагою залишають- ся соціальні колізії, складні філософські, психо- логічні проблеми. Композитора цікавить лише «філософія серця». Відбираючи поезії для своїх пісень і ро- мансів, він знаходив такі зразки, що відпові- дали принципам його естетики. Коло авторів, до яких звертався, – широке: від В. Шекспіра до безіменних творців фольклорних текстів. Його надихала поезія українських класиків: Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, Олександ- ра Олеся, поетів молодшого покоління, сучас- ників композитора (його «співавторами» стали М. Рильський, В. Сосюра, П. Воронько, Д. Пав- личко, Р. Братунь, І. Кутень, А. Канич та ін.). Найбільше приваблювали композитора ліричні вірші, роздуми про минуле, про дороге та рід- не серцю. Перевагу віддавав наспівним, час- то звертаючись до таких, що написані в жанрі літературної пісні (це представлено, зокрема, у солоспівах на тексти І. Франка). Не випадко- во, що з російських поетів найближчим виявив- ся С. Єсенін, лірика якого зорієнтована на усну пісенну традицію 9. Є поодинокі звернення до вір шів О. Пушкіна («Придите вновь, года моей весны» 10), та В. Маяковського («Пролетарий, задуши войну»), що було, очевидно, даниною часу. З інших іншонаціональних поетів близьки- ми до естетики А. Кос-Анатольського виявилися Я. Райніс та М. Танк. Перекладаючи їхні вір ші А. Кос-Анатольський виявив неабиякий талант і в цій галузі. З головною рисою індивідуального стилю А. Кос-Анатольського, яку можна визначити як тотальна пісенність, нерозривно пов’язана ще одна, якою перша зумовлена: це яскрава націо нальна визначеність, що відчувається при ознайомленні з його творами, і про яку не- одноразово писали дослідники (А. Терещенко, Б. Фільц, О. Козаренко, Л. Кияновська та ін.). Це також виявляється багатовекторно – на образно-змістовному, мовно-інтонаційному, структурному рівнях. Залежно від поетичних першоджерел українські елементи виступають то безпосередньо, то опосередковано. У солоспівах А. Кос-Анатольського, незва- жаючи на однорідність, монізм його стилю, ви- явлено прагнення відтворити особливості сти- лістики кожного з авторів, що здійснюється за- вдяки тонкому відчуттю поетичної інтонації. Наприклад, у творах на тексти Т. Шевченка представлено продовження традицій М. Лисен- ка, що особливо виразно відчувається в солоспіві-баладі «Давно те минуло», який нага- дує розгорнений оперний монолог. Джерела му- зики містяться в народних піснях-баладах, дум- ному епосі. Музична й мовно-словесна інтона- 30 ІсторІя ції постають у нерозривній єдності, специфічна звукова аура українського слова адекватно вті- люється за допомогою музичних засобів. Створюючи романс «Про тебе мрію» (справ- жню перлину для голосу та фортепіано), А. Кос- Анатольський також дотримується Лисенкових принципів щодо втілення поезії іншомовних ав- торів. Твір написано на власний переклад вір- ша латиського поета Я. Райніса. Тут музич- на мова тяжіє до інтонаційності загальноро- мантичного типу, національні риси приховано в узагальнено романтичному мовному каноні й виявляються насамперед в особливій лірич- ній аурі, сердечності висловлювання. Це від- чувається також у романсах із циклу на сло- ва В. Шекспіра в українському перекладі само- го композитора («Любов і музика», «Голос ко- хання»), у двох романсах на російський оригі- нальний текст С. Єсеніна. Ця музика сприйма- ється як національно «найнейтральніша» (мож- на провести паралелі з романсами В. Косенка, Ф. Надененка). Цікавим є питання щодо жанрової визначе- ності творів А. Кос-Анатольського для голосу та фортепіано. Він сам називав їх «солоспівами». Музикознавці (А. Терещенко, Б. Фільц) вважа- ють, що таке визначення якнайкраще відпові- дає жанровій природі вокальної лірики цього композитора. Для творів А. Кос-Анатольського «особливо підходить термін “солоспіви”, – пише Б. Фільц, – оскільки більшість з них напи- сана в пісенній, часто куплетній формі і харак- теризується типовим для пісень нескладним, лаконічним викладом, рельєфністю вокальної лінії. Частина з них стоїть на межі між роман- сом і піснею, тобто вони більш розвинені, ніж пісні, і простіші від романса» 11. Характерним зразком такого типу є популярний солоспів «Ой ти, дів чино, з горіха зерня», про який ітиметь- ся нижче. Дійсно, яскрава національна позначеність терміна «солоспів», який «відсилає» до україн- ської культури (так само, як Lied – до німець- кої, шансон – до французької), якнайкраще відповідає стильовим особливостям камерно- вокальної музики А. Кос-Анатольського. До того ж слово «соло» («один») підкреслює, що це не лише твір для одного виконавця-співака, а що це – особистісна, інтимна лірика («співаю сам про свої почуття та враження»). Усі обра- зи подаються крізь призму індивідуальності ге- роя, його власних переживань. Це може бути і споглядання картини природи, і портретна за- мальовка, і побутова картина. Майже в усіх поетичних текстах, які ста- ли основою творів А. Кос-Анатольського, мова ведеться від першої особи. Поет і композитор розмовляють зі слухачем про своє, інтимно- сокровенне. Ця щирість і довірливість інтона- ції – також є характерною ознакою вокальної музики А. Кос-Анатольського та однією з при- чин її популярності. Яскрава образність поетичних текстів, їхня наспівність втілилися в пластичних вокальних мелодіях, які інтонаційно пов’язані з україн- ським пісенним мелосом – жанрами фольклор- ного, побутового музикування. Але звертаємо увагу на таку особливість вокального письма А. Кос-Анатольського: у більшості творів пере- важає силабічний стиль, за якого одному скла- дові відповідає лише один звук (розспівування складів трапляється рідко). Як відомо, це харак- терно для мелодій декламаційно-речитативного характеру, а в А. Кос-Анатольського це відбу- вається в мелодіях наспівних, із широким ди- ханням. Слово не розчиняється в кантилені во- кальних партій, воно самодостатнє, але «ому- зикалене» завдяки особливому типу інтонацій- ності, за якої мовно-поетичне та музичне зли- ваються в органічну єдність. У цьому виявля- ється продовження традицій західноукраїнсько- го фольклору та солоспівів галицьких компози- торів, де переважає також силабічний прин- цип, на відміну від ліричних вокальних мелодій Наддніпрянської України, де кантилена нерідко пов’язана з вокалізацією, розспівуванням окре- мих вербальних сегментів. Пильна увага композитора-поета до слова, його цінності полягає також в особливості ви- користання таких ефектних засобів, як різно- манітні прикраси, вокалізи, колоратурні паса- жі. Цей обов’язковий атрибут віртуозного кон- цертного стилю часто трапляється в А. Кос- Анатольського, проте виконує не декоратив- ну, оздоблювальну, а насамперед образно- змістовну функцію. Це яскраво виявляється в порівнянні його «Солов’їного романсу» та ві- домого «Соловья» О. Аляб’єва. У солоспі- ві А. Кос-Анатольського, як і в романсі росій- ського композитора, колоратурні пасажі вво- дяться з метою імітації пташиного співу, але є одна дуже суттєва відмінність. У крайніх части- 31 ЛІдІя НІкоЛаєВа. соЛоспІВИ аНатоЛя кос-аНатоЛЬсЬкоГо... нах солоспіву А. Кос-Анатольського (твір напи- сано у тричастинній формі з контрастною сере- диною, крайні – у куплетній, утворюючи струк- туру а в а в с а в), виразно виявляються озна- ки такої структури, як заспів – приспів (а в). Спочатку (у «заспіві») мова йде від імені геро- їні («і я всю нічку з милим простояла і слуха- ла той солов’їний спів»). У другій частині («при- співі») лунає спів соловейка. Використовується прийом так званого «інструментального спі- ву». І тут стає очевидним, що композитор- поет А. Кос-Анатольський дуже шанобливо ставиться до слова, будує колоратурні паса- жі не на розспівуванні окремих складів, а вико- ристовує лише один окремий голосний («а»), який не пов’язаний з текстом. Тобто компози- тор не «шматує» слово, не робить його фоніч- ним матеріалом, «сировиною» для створен- ня вокальної партії. У солоспіві «Ой летіли со- ловейки» для імітації пташиного співу теж за- стосовано вокаліз за тим самим принципом, а також характерний склад «тьох» (як у відомо- му «Соловейку» М. Кропивницького), фортепі- анну мелізматику (як у М. Лисенка в солоспіві «Садок вишневий коло хати», де спів соловей- ка імітується звучанням фортепіано). Натомість у романсі «Соловей» О. Аляб’єва виявляються інші принципи використання во- кальних каденцій, що йдуть від колоратурних арій доби бароко з їх зовнішньою ефектністю та культом віртуозності, який згодом став панів- ним у музиці європейських салонів. Вокальну техніку співак демонструє на слові «соловей», яке «препарується» та стає матеріалом для ко- лоратурних пасажів. Виникає протиріччя між задушевною мелодією народнопісенного скла- ду та бравурно-танцювальними каденціями со- лістки (ніби скромна селянка несподівано пере- одягається в сукню оперної примадонни). У творах А. Кос-Анатольського такої само- достатньої віртуозності немає. Доказом цього може бути романс «Жайворонок» (сл. М. Тан- ка), де спів птаха (також відтворений вокалі- зом на звуці «а») лунає у відповідь на запитан- ня: «Чом, жайворонку, чом, летиш в небес бла- кить?». Засобами вокалізу, «інструментально- го співу» імітується гра сопілки, флояри і в ін- ших солоспівах: «Лукашева сопілка», «Ой піду я межи гори». Твори А. Кос-Анатольського, на нашу думку, ближчі до естетики української на- родної творчості, якій не властива самодостат- ня віртуозність. Ті чи інші виразові засоби зу- мовлені образним змістом, функцією певно- го жанру, сферою його побутування, а не праг- ненням репрезентувати власну технічну май- стерність. Для народу ліричний спів – виявлен- ня стану душі. І тому не зовсім погоджуємося із думкою О. Козаренка про типологічну спорідне- ність вокальних арабесок у солоспівах А. Кос- Анатольського з «естетикою салону», і що «по- роджуючою моделлю є Н. Нижанківський у со- лоспівах “Не співай по весні” та “Засумуй, трем- біто”» 12. Це різні явища. Особливо вирізняєть- ся серед доробку А. Кос-Анатольського твір «Засумуй, трембіто», якому притаманні екс- пресіоністичні риси, що походять від народних балад трагічного змісту. Щодо салонності, то ці риси в музиці А. Кос-Анатольського можуть ви- явитися хіба що внаслідок недостатньо профе- сійного її виконання. Саме «солов’їні романси» 13, де музични- ми засобами відтворено національні образи- символи: калина – символ України, соловей- ко – пісенності, наспівності й краси (недарма ка- жуть про українську мову – «солов’їна»), зумо- вили значний успіх та широке визнання твор- чості композитора. Вони стали окрасою кон- цертних програм видатних українських співачок Б. Руденко, Є. Мірошниченко, Д. Петриненко, М. Стеф’юк. Майстерними виконавицями творів А. Кос-Анатольського стали володарки сопрано М. Байко, М. Процев’ят, Л. Коструба, Н.-М. Фа- рина із Західної України. Композитор дуже лю- бив цей тип голосу, особливо колоратурне со- прано (один із творів з автографом він подару- вав відомій співачці Г. Олейниченко) 14, і вмів по- казати всі його виразові та технічні можливості. Співпраця А. Кос-Анатольського з вико- навцями також позначилася на особливос- тях його вокального стилю. Він писав, орієн- туючись на індивідуальність конкретного спі- вака, на тип його голосу, і слід підкресли- ти, що для камерно-вокальних творів А. Кос- Анатольського характерним є домінування пар- тії соліста. Інструментальна складова досить розвинена, але це стосується лише типу викла- ду, фактури, її «щільності». У багатьох його со- лоспівах виявляються риси танцювальних жан- рів (вальсу, танго та ін.), і фортепіанна партія часто стає їх «носієм», містить типові ритмо- фактурні формули акомпануючого характеру. Іноді трапляються елементи звуконаслідуван- 32 ІсторІя ня, про що вже йшлося, звукозображальності (наприклад, у «Солов’їному романсі» на сло- вах «та налетіла буря» з’являється тремоло в басовому регістрі). Самостійні ж розгорнені ін- струментальні епізоди (вступи, інтерлюдії, пост- людії) трапляється порівняно рідко. Не менш відомими, ніж «солов’їні романси», стали солоспіви «Ой піду я межи гори» (на влас- ні слова), «Лукашева сопілка» (сл. Й. Струцюка), де також застосовано метод звуконаслідування, але імітується гра інструментів. Ці та вищезга- дані ефектні вокальні композиції позбавлені по- верховості, вони водночас дуже щирі, глибокі за змістом, особливо «Солов’їний романс», де є елементи драматизму. Надзвичайної популярності набув солоспів А. Кос-Анатольського «Ой ти, дівчино, з горі- ха зерня» на слова І. Франка, що облетів увесь світ. Твір, написаний у 1956 року до 100-річчя поета, увійшов до репертуару майже всіх бари- тонів колишнього СРСР. Цей вірш неодноразо- во привертав увагу композиторів: перший ва- ріант музичної інтерпретації вірша (хоровий), як відомо, належить С. Воробкевичу. Є романс «Ой ти, дівчино» у С. Людкевича 15. У наш час звертався до цього тексту відомий композитор- пісняр І. Білозір. В одній із газетних публікацій знаходи- мо відомості про те, що спочатку твір А. Кос- Анатольського було написано для вокаль- ного тріо. Про це розповіла авторові статті (Т. Поліщук) одна з учасниць відомого тріо сес- тер Байко, Ніна Яківна Байко. «1956 року від- мічалося сторіччя поета й Анатолій Йосипович, перегортаючи томик з віршами, зупинився на цих рядках. Ми навіть і гадки не мали, що піс- ня стане такою популярною. Згодом до сво- го репертуару її включили Микола Кондратюк, Дмитро Гнатюк та інші співаки-баритони» 16. Крім цих співаків, майстерними інтерпретатора- ми солоспіву стали Ю. Мазурок, А. Мокренко, львівські співаки – О. Врабель, І. Кушплер, А. Шкурган. Його часто включають до програм своїх виступів тенори (одним з найвідоміших стало виконання А. Солов’яненка). Є багато варіантів цього твору: для ба- ритона соло та мішаного хору без супрово- ду (авторський варіант), для хору, для голо- су із симфонічним оркестром, з оркестром на- родних інструментів (авторська інструментов- ка П. Куликова, звукозапис зберігається в ар- хіві Львівського радіо), з гітарою, для соліста тенора й чоловічого ансамблю. На основі сво- го солоспіву композитор написав дві інструмен- тальні фантазії для скрипки й фортепіано та для арфи соло 17. Від А. Терещенко автор цих рядків отримала інформацію про те, що є пе- рекладення цього твору для ансамблю скрипа- лів, яке А. Кос-Анатольський зробив для одесь- ких музикантів. Романс надихнув на створення інструмен- тальних композицій інших авторів: існує його перекладення для чотириручного фортепіан- ного дуету. Друге життя твір отримав у компо- зиції О. Безбородька «Каприс на основі пісні «Ой ти дівчино, з горіха зерня» (є два варіан- ти – для скрипки з фортепіано і для скрипки з оркестром) 18. Мегапопулярність солоспіву стала причиною того, що він «відділився» від автора, фолькло- ризувався. Подекуди твір вважають народною піснею, і саме так він іноді фігурує в газетній пе- ріодиці, навчальній літературі 19. У зв’язку з фе- номеном популярності твору А. Кос-Анатоль- ського, варто зупинитися на деяких особливос- тях поетичної першооснови. Серед інших творів І. Франка, написаних у жанрі літературної пісні (наприклад, «Зелений явір», «Червона калина, чого в лузі гнешся?», «Ой ти, дубочку кучерявий», «Ой жалю мій, жалю» та ін.), цей вірш позначений особливою чарівністю. Жанрове джерело тексту – україн- ські ліричні пісні-портрети: «Чорнії брови, карії очі», «Ой ти, дівчино, горда та пишна», «Ой ти, дівчино, зарученая», «Ой ти, дівчино, словами блудиш», «Ой ти, дівчатко, доброго роду» та ін. Їхня метрична основа – п’ятискладові вірші з не- регулярною акцентністю, яким властива особли- ва гнучкість. (До речі, саме таку п’ятискладову ритмічну будову має прізвище-псевдонім компо- зитора: Кос-А-на-толь-ський.) Відомо, що прикметною рисою індивідуаль- ного стилю А. Кос-Анатольського є широке ви- користання жанрових обрисів народних та по- бутових танців. Найбільш улюбленим, таким, що відповідав індивідуальності композитора- лірика, був вальс. Проте в солоспіві «Ой ти, дів чино», написаному в тридольному розмірі, маскує «вальсовість», обираючи невластивий для цього жанру тип фортепіанного викладу – рівномірні «арфові» фігурації восьмими трива- лостями. Це надає музиці особливої плиннос- 33 ЛІдІя НІкоЛаєВа. соЛоспІВИ аНатоЛя кос-аНатоЛЬсЬкоГо... ті, пластичності, вишуканості й поетичності. Омузичнене слово ніби чистий і прозорий стру- мок ллється з глибини душі. Версія А. Кос-Анатольського дуже відрізня- ється від однойменного романсу С. Людкевича, і не лише за формою та жанровими орієнти- рами: у А. Кос-Анатольського домінує пісенне начало, композитор вдається до узагальнено- го відтворення змісту поетичного першодже- рела, передає один емоційний стан героя. Це виявляється й у характері музики, і в структур- ному оформленні матеріалу (куплетна фор- ма). У С. Людкевича музичне втілення тексту є деталізованішим, форма – розгорнена, типо- ва для романсів – тричастинна з контрастною серединою («Ох, тії очі»). У крайніх частинах у партії фортепіано послідовно витримуєть- ся вальсова ритмоформула, і це створює дво- плановість музичного змісту. Початкова ремар- ка автора «Tempo di valse-caprise» свідчить про те, що тут подається музична характеристика об’єкта ліричних почуттів героя, змальовується портрет примхливої красуні, яка змушує його страждати (цей прийом відсилає до «Фантастичної симфонії» Г. Берліоза). Пісенно-романсова стилістика визначає музичне прочитання А. Кос-Анатольським вірша Т. Шевченка «Сонце заходить». Порівнюючи цей твір із хоровою версією С. Людкевича, Я. Якубяк пише: «Все, зрозуміло, залежить від характеру обдарування та спрямування творчості композитора А. Кос-Анатольського.., як обдарований мелодист і композитор, передусім романсовий, потрактував вірш Т. Шевченка саме в романсовому дусі – в сенсі і типових виразо- вих засобів (мелодичних, гармонічних), і звичної тричастинної композиції» 20. Як і «Сонце заходить», солоспів А. Кос- Анатольського «Ой ти, дівчино», позбавлений концепційності та психологічності, що прита- манні однойменному твору С. Людкевича (так само, як і його хору «Сонце заходить»), але він сповнений надзвичайної щирості ліричного ви- словлювання. Обрання за основу такого інто- наційного джерела, як народний побутовий ро- манс (насамперед у його західноукраїнських зразках), надало мелодії солоспіву «Ой ти, дів- чино» гнучкості, м’якості, оповило легким сер- панком сентиментальної елегійності. Як зазна- чає О. Козаренко, «оригінальний тематизм ком- позитора, окрім фольклорних елементів, несе в собі родові ознаки мелодики старогалиць- кої елегії, міської пісні-романсу.., вирізняючись якоюсь особливою щирістю, простотою, інтим- ністю на фоні пануючої ораторської патетики “радянського інтонаційного строю”» 21. (Серед прикладів він подає й вокальні твори – «Ой ти, дівчино», «Соловей і троянда».) Тому не див- но, що Франкове слово, «омузичнене» А. Кос- Анатольським, знайшло відгук у серцях мільйо- нів слухачів. Вокальна творчість цього автора – цінна та високомистецька частина не лише його дороб- ку, але й усієї української музики. Увійшовши до звукового простору національної культури, вона перетнула її кордони. Підтвердженням стали концерти, присвячені 100-й річниці від дня народження композитора, коли його музи- ка лунала не лише «від Москви до Карпат», як співалося в одній із його відомих пісень, але й далеко за межами європейського континенту. Здобувши любов як співаків, так і широкої слу- хацької аудиторії ще від часу написання, вона не втратила своєї привабливості й сьогодні, вписавшись у новий соціокультурний контекст. Безсумнівно, це явище українського музичного мистецтва заслуговує на подальше ґрунтовне вивчення. 1 Козаренко О. В. Творчість А. Кос-Анатольського в контексті становлення національного музичного стилю / Олександр Козаренко // Питання стилю і форми в музи- ці: зб. ст. – Л., 2001. – С. 124. 2 Фільц Б. М. Український радянський романс / Б. Фільц. – К., 1970. – С. 88. 3 Терещенко А. К. Анатолій Кос-Анатольський / А. Терещенко. – К., 1986. – С. 46. 4 Видавець – Rostok Records. 5 Із російських композиторів насамперед треба зга- дати М. Мусоргського, в Україні на власні тексти пи- сали І. Воробкевич (під псевдонімом Данило Млака), С. Людкевич. 6 Терещенко А. К. Анатолій Кос-Анатольський. 7 Гнатишин О. Є. Анатоль Кос-Анатольський: Життя і творчість у документах і матеріалах / Оксана Гнатишин. – Л., 2009. – 352 с. 8 Конончук В. О. Пісенна творчість Анатолія Кос- Анатольського в контексті становлення розважаль- ної музики Галичини : Автореф. дис. … канд. мис- тецтвознав. / Володимир Остапович Конончук. – ЛДМА ім. М. В. Лисенка. – 2006. – 15 с.; Конончук В. О. Танго-солоспіви в творчості Анатолія Кос-Анатольського / В. Конончук // Musika Galiciana. – Л., 2001. – Т. 6. – С. 227–232. 9 На тексти цього поета написано два романси: «Тёмна ноченька» та «Звени, златая Русь». 10 Відомості про наявність цього романсу в до- робку А. Кос-Анатольського знаходимо в моно- графії О. Гнатишин (Гнатишин О. Є. Анатоль Кос- Анатольський: Життя і творчість у документах і матеріа- лах / Оксана Гнатишин. – Л., 2009. – С. 137). 34 ІсторІя 11 Фільц Б. М. Український радянський романс. – С. 88. 12 Козаренко О. В. Творчість А. Кос-Анатольського в контексті становлення національного музичного стилю // Питання стилю і форми в музиці : зб. ст. – Л., 2001. – С. 127. 13 «Солов’їний романс», «Соловей і троянда», «Соловейко на калині», «Ой, летіли соловейки» – на власні слова, «Сміються, плачуть солов’ї» – на вірш Олександра Олеся. 14 Див. : Максименко В. Золотой голос, золотое серд- це, или Фрагменты одной биографии. – Режим доступу: http://www.odessitclub.org/publications/almanac/alm_31/ alm_31_229-242.pdf 15 Звертався до Франкового тексту і відомий композитор-пісняр І. Білозір. 16 Поліщук Т. Карпатська рапсодія Кос-Анатольсько- го / Т. Поліщук // День. – 2000. – 18 січня. 17 Фантазія для арфи була перероблена М. Крушельницькою для фортепіано, діставши назву «Парафраз на тему пісні “Ой ти, дівчино, з горіха зер- ня”». У її виконанні твір прозвучав на концерті з творів композитора 2000 року (Див.: Фрайт О. Поезія І. Франка і сучасна фортепіанна музика / Оксана Фрайт // Музична україністика: сучасний вимір. Зб. наук. статей / Ред.-упоряд. А. К. Терещенко. – К., 2009. – Вип. 4. – С. 222–226). 18 Багато варіантів має «Стежина в парку» – для од- ного голосу з фортепіано, для вокального тріо, терцету, для скрипки з фортепіано (пер. В. Лужного). Солов’їний романс вміщено у збірці «Популярные романсы в пе- реложении для фортепіано», яка видана 2009 року в Ростові (Вип. 2. Упор. С. Барсукова). Це свідчить про значну популярність творів А. Кос-Анатольського. 19 Наприклад, у навчальних програмах із вокалу де- яких навчальних закладів Росії та Білорусії знаходимо цей твір під назвою «Ой, ты, дивчина, с орешек малый» з уточненням, що це «обработка А. Кос-Анатольского». 20 Якубяк Я. В. Вірш Т. Шевченка «Сонце заходить» та його музичні інтерпретації / Ярема Якубяк // Питання стилю і форми в музиці. Зб. статей. – Л., 2001. – С. 136. 21 Козаренко О. В. Творчість А.Кос-Анатольського в контексті становлення національного музичного сти- лю. – С. 126–127. В статье автор изучает особенности камерно-вокальных призведений извест- ного украинского композитора второй половины XX ст. А. Кос-Анатольского, их образное содержание, особенности отбора и интерпретации поэзии, некоторые черты музыкального языка. Ключевые слова: романс, солоспив, камерно-вокальная лирика, интерпрета- ция поэтического текста.

Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського як феномен української камерно-вокальної музики

Institution

Ähnliche Einträge