Червона Рута–2009» запалила нові зірки

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Сікорська, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Студії мистецтвознавчі
Schlagworte:	Огляди. Рецензії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27548
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Червона Рута–2009» запалила нові зірки / І. Сікорська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 107-110. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27548
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-275482011-10-09T12:04:58Z Червона Рута–2009» запалила нові зірки Сікорська, І. Огляди. Рецензії 2010 Article Червона Рута–2009» запалила нові зірки / І. Сікорська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 107-110. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27548 784.68(477) uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди. Рецензії Огляди. Рецензії
spellingShingle	Огляди. Рецензії Огляди. Рецензії Сікорська, І. Червона Рута–2009» запалила нові зірки Студії мистецтвознавчі
format	Article
author	Сікорська, І.
author_facet	Сікорська, І.
author_sort	Сікорська, І.
title	Червона Рута–2009» запалила нові зірки
title_short	Червона Рута–2009» запалила нові зірки
title_full	Червона Рута–2009» запалила нові зірки
title_fullStr	Червона Рута–2009» запалила нові зірки
title_full_unstemmed	Червона Рута–2009» запалила нові зірки
title_sort	червона рута–2009» запалила нові зірки
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Огляди. Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27548
citation_txt	Червона Рута–2009» запалила нові зірки / І. Сікорська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 1(29). — С. 107-110. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT síkorsʹkaí červonaruta2009zapalilanovízírki
first_indexed	2025-07-03T07:17:04Z
last_indexed	2025-07-03T07:17:04Z
_version_	1836609202161713152
fulltext	107 «ЧЕРВОНА РУТА-2009» ЗАПАЛИЛА НОВІ ЗІРКИ Ірина Сікорська Збираючись до Чернівців на двадцятий ювілейний фестиваль «Червона рута», я на- мріяла собі «мандрівку в молодість» – похо- дити мальовничими вуличками цього ста- ровинного міста, побачити добрих друзів – «ветеранів рухівського руху», згадати бу- ремні події сьогодні далекого вже вересня 1989 року. Проте опинилася в самому центрі подій: і ще в дорозі дізналася, що мене об- рали відповідальним секретарем журі. Тож, зійшовши з потяга на бруківку чернівець- кого вокзалу, через 15 хвилин опинилася в Зеленому театрі, де вже розпочалися кон- курсні прослуховування в жанрі поп-музики. Наступний тиждень пролетів у божевільній музичній круговерті (у конкурсі взяло участь 130 «виконавських одиниць»!). Очевидно, що минулий фестиваль вартий серйозного аналізу й узагальнень. Це потребує певної часової відстані, однак деякі підсумки дозво- лю собі висловити вже тепер. Почну з головного. Нарешті, після двадця- ти років існування (!) фестиваль «Червона рута» визнано (читай – реабілітовано) держа- вою, що виділила кошти на його проведення та підтримала на найвищому рівні (це засвідчив Президент на заключному концерті). А отже, можна сподіватися на відновлення й розвиток усіх його попередніх знахідок і здобутків (шко- ли майстерності, замовлення цікавих і якісних пісень та їх аранжувань для учасників фіна- лу, гастролі лауреатів в Україні й за кордоном тощо). Адже й кількість охочих взяти участь у «Червоній руті» (загалом – понад чотири тисячі учасників!), і попередні прослуховування, і фі- нальні змагання ще раз довели виняткову його потрібність і цікавість для молоді. До того ж «Рута» сьогодні залишається єдиним виключ- но україномовним молодіжним музичним фес- тивалем в Україні, у якому головними критерія- ми оцінки є національна визначеність, новизна, оригінальність. Цей фестиваль унікальний ще й тому, що віддзеркалює «музичну дійсність» сучасної молодіжної аудиторії, є її своєрідним «зрізом»: на ньому звучить те, що чують і хо- чуть чути сучасні тінейджери. Насамперед ми стали свідками справж- нього вибуху виступів рок-гуртів – прослуха- ли п’ятдесят сім (з восьмиста двадцяти трьох, які були представлені на обласних відбіркових конкурсах). Якщо зважити на протест, яким спо- внена рок-музика, стає очевидним: у такий спо- сіб молодь активно реагує на події навколиш- ньої дійсності. При цьому надзвичайно активно і яскраво виявили себе представники «східних» регіонів. Вони були цікавішими, «креативніши- ми», за висловлюванням голови журі – відомого музичного діяча, скрипаля, заслуженого артиста України Кирила Стеценка. Чого варті самі наз- ви: «Вибач, я стріляю» (Новоград-Волинський Житомирської обл.), «Пестициди» (Чернівці, ди- плом), «Інший світ» (Івано-Франківськ), «Веселі стаканчики» (Миколаїв, диплом), «Постсенс» (Біла Церква Київської обл.), «Цебер Касала» (Донецьк). Яких тільки напрямів ми не по- чули! Арт-рок («Час уперед», Цюрупинськ Херсонської обл.), поп-рок («Мартіні», Київ), фольк-рок («Тріпанка», Ужгород, відзнака), реґ- ґі («Психо Трон», Кременчук Полтавської обл.), брит-поп («Шейк біфо», Черкаси, відзнака за артистизм), гард-рок («Еплсін», Миколаїв, ди- плом), баладний рок («Гапочка», Київ, диплом), world music («Полікарп», Київ, друга премія), психоделічний метал («Нейроз», Коломия Івано-Франківської обл., диплом), альтернати- ва («Гравіцапа», Львів, диплом) та ін. Не браку- вало й «старого, доброго» рок-н-роллу («П’ять зірок», Івано-Франківськ; «Повний привід», Тернопіль, диплом). У рамках етно-року пре- тендував виступати київський гурт «ТаРута», проте суддівська рада вирішила перевести його в номінацію «акустична музика», де й при- судила другу премію. Варто коротко окреслити УДК 784.68(477) 108 оГЛядИ. реЦеНзІЇ ще одну очевидну проблему: багато колективів «переросли» зазначені в положенні жанри «су- часної пісні й популярної музики», а тому назрі- ла потреба внести до нього певні корективи й можливі жанрові дефініції. Гостро постала та- кож проблема репертуару (це стосується всіх номінацій) – майже в кожної «виконавської оди- ниці» виявилася лише одна пісня (з трьох необ- хідних) – яскрава, іноді знакова, іноді шлягерно- заводна, іноді просто гарна, а іноді (значно рід- ше) все це представлене разом («Миша» й «Карпатський феномен»). З’явилися на фес- тивалі «сини» й послідовники «ВВ» («ДТ-75», Верхньодніпровськ Дніпропетровської обл., диплом; «ПРОДЖЕКТОР ДЖМІЛЬ», Львів), «Скрябіна» («Копірайт», Луцьк), «Крихітки Цахеса» («Сьоме небо», Львів). Хоча вистача- ло й «Чикаґо» й «Металліки», «Рамштайна» й «Нірвани». Цей ряд можна було би продовжу- вати: мабуть, позначився брак досвіду й про- фесіоналізму – адже більшість учасників ни- нішнього фестивалю є або його ровесниками, або не набагато старші. Наприклад, кіровоград- ський гурт «Культ» (третя премія). Чого тільки не було в його композиціях! І фольк, і метал, і автентика, і ще багато чого. І далеко не завжди це було органічним, іноді мало відверто наслі- дувальний характер. На третю премію колег «витягла» фронтвумен Оксана Гуслиста – над- звичайно показна й ефектна. Саме вона про- демонструвала чотири (!) види вокальної ма- нери. Як драйвово вона трешувала! Не гірше, ніж панки із «Ценевам-цекотам» (Городенка, Івано-Франківської обл., друга премія). Саме їх панк-гопак у композиції «Сковронешку» «за- вів» і численну публіку, і журі, забезпечивши їм друге місце. Варто відзначити також хоч і неве- лику, але вагому частку патріотичних компози- цій – «Червона зима» (сл. В. Сосюри, пам’яті загиблих героїв), («Своєрідне», Кам’янець- Подільський Хмельницької обл.), «Ніхто» («Аритмія», Суми, відзнака), «Гей там на горі Січ іде» («Нейроз»), і найкраща, дуже міцна професійна й несподівана «Моя Україна» гурту «Догма» (Горлівка Донецької обл., диплом). Звісно, в одній статті неможливо розпові- сти про всіх учасників, проте імпонують при- кольні пісеньки «Дупа Джонні Депа» гурту «Янсен Кукансен» (Херсон, диплом) і «Пацики на моциках» («Своєрідне»), «стьобно»-панкові «Карузо» та «Два гарбуза» («Оратанія», Львів, диплом), психоделічна «Зачекай» («Еліс», Київ, третя премія). До речі, їх гедлайнер Ольга Запорчемна виявила мужність і неабиякий жі- ночий героїзм. На фестиваль вона приїхала з сином, якому виповнилося два (!) тижні. Багато чого ще можна було б розповісти про рок-номінацію та її героїв, проте на увагу заслу- говують також інші. Досить парадоксальною виявилася номіна- ція «акустична музика». Майже кожен з учас- ників був оригінальним, тож не дивно, що з п’ятнадцяти «виконавських одиниць» було від- значено половину, проте прізвища головних переможців сюди було «перенесено» з номі- нації «популярна музика». Так, другу премію розділили вельми перспективна й самобут- ня співачка Ольга Діброва (смт Горностаївка Херсонської обл.), чудовий чоловічий акапель- ний секстет «Адлібітум» з Києва (продовжува- чі лінії «Пікардійської терції» – «Менсаунд») та київський гурт «ТаРута». Українськими «Бі Джиз» назвав дует незрячих братів Золотухіних з Луганська К. Стеценко. Їхній добре злаго- джений дует, гарний вокал, щирі компози- ції («Пам’яті Івасюка», обробка народної піс- ні «Зозуленька» й «Тарасова гора») підкорили публіку і суддівська рада одноголосно погоди- лася з ним, присудивши третю премію й спец- відзнаку від Міністерства молоді та спорту. «Дітьми Гадюкіних» обізвали гурт «Цвіт кульба- би» з Івано-Франківська, проте їхні композиції «Катерина», «Віночок», «Зозулька» звучали ве- село й задерикувато та були добре сприйняті. Однак журі оцінило їхній виступ на свій розсуд: перевело в номінацію «рок-музика», де й при- судило третю премію. А коли заспівав Роман Кинів з Ужгорода, чомусь одразу пригадався Юрій Шевчук із «ДДТ». Справжніми «аксакала- ми» на «Руті» виглядали члени знаменитої в київських інтелектуальних колах «Дахи Брахи», що й посіла тут заслужене перше місце, при- красивши своєю композицією «Ой там, за лісо- чком» концерт-закриття на стадіоні. До речі, про слухацьку аудиторію варто ска- зати кілька слів окремо. На денних прослухо- вуваннях її було не так і багато, хоча вхід і був безкоштовним. Можливо, свою роль відігра- ли «робочі будні». Цікаво, що на рокерів при- вели… групу дітлахів із сусіднього дитячо- го садочка. Як вони витанцьовували! Ось де був справжній драйв! А коли їх стали забирати 109 ІрИНа сІкорсЬка. «ЧерВоНа рута-2009» запаЛИЛа НоВІ зІркИ (очевидно, наближався час обіду), вони друж- но заревли. Ближче до вечора кількість гляда- чів збільшувалася, і з настанням сутінків зала Зеленого театру була вже заповнена вщент. Публіка була жвавою, привітною, палко відгу- кувалася на всі заклики і хвацько витанцьову- вала, незважаючи на вік. Серед присутніх було немало «ветеранів» – із солідними лисинами й черевцями. Очевидно, це були глядачі першої «Рути», а можливо й колишні рокери? Номінація «сучасна танцювальна музика» «завалила» хіп-хопом і реперами з театраліза- цією. Так, хмельницький гурт «Хіп-хоп-фемілі» (третя премія) залучив шоу-балет, двох кара- тистів та велосипедиста, який виконував склад- ні фігури, проте й без цього антуражу їхні ком- позиції звучали дуже по-свіжому й оригінально. Особливо варіації на пісню «Червона рута» та брейк-дансова «Біґ бой Льова». «Найс дей» із Харкова (друга премія) підкорив патріотичною піснею «Той день», де солістка «драпірувала» себе національним прапором. Земляки цього гурту з Харкова «Бабка Рапуха і козак Амур» (диплом) розважали публіку костюмами й сміш- ними пісеньками «Я бабка з села» та «Сало і цибуля». Справді танцювальним і таким, що за- вів зал, став виступ гурту «Р.К.С.» із Кременчука Полтавської обл. (диплом), де фольк досить вдало поєднувався «з начиткою». Номінація «Інша музика» була дійсно іншою, порівняно з усім, що ми чули до й після того. Учасників тут було небагато, проте всі вони були нестандартні. Почнемо з тріо «Золоті се- стри» (Тернопіль, третя премія), яких прямо із заключного концерту Центр сучасного мисте- цтва «Дах» забрав на «Гоголь-Фест» до Києва. У їхньому виступі поєднувалися епатаж, пси- ходеліка, театралізація та неабиякий артис- тизм. Не останню роль відіграв і тембр їхніх го- лосів з імітацією побутової сварки (компози- ція «Бородата жінка»). Львівський «Шоколад» (друга премія) перенесли з номінації «популяр- на музика», тому що яка ж «попса» об’єднує джаз-вокал, реґґі і віртуозне соло саксофона? При цьому довільно (але дуже непогано) пере- співували популярні народні пісні «Вербовая дощечка», «Чия ж то долина?», «Несе Галя воду». Лауреаткою першої премії стала вже ві- дома співачка Млада з композиціями «Дивная промова», «Межі горами розшумілась річ- ка», «А дівчина молода», яка комусь нагадала Крістіну Агілеру, а комусь – автентичних вико- навців народного співу. Нарешті, щодо номінації «популярна музи- ка» мушу зазначити таке: більшість із тридця- ти п’яти учасниць і двох учасників вирізнялися досить сильним голосом і непоганим виконав- ським рівнем. І це природно, українці ж (у цьо- му випадку – українки) – нація співоча, проте, як правило, це другі руслани, анілораки, селін- діони, крістіниагілери, уітніг’юстони, бьорки та ін. Позначився тут і брак репертуарних пісень. З іншого боку, ми виявили значне збільшен- ня кількості авторської музики та текстів серед самих виконавців. Загалом це непогано, бо є ознакою творчого, а не лише «споживацького» підходу виконавця до пісні (а може – економії коштів на композиторах і поетах). Однак дале- ко не всі вони були якісними й цікавими. Третю премію в цій номінації розділили Тарас Василенко (Запоріжжя), Ольга Троян (Київ) та Лариса Шелест (Бердянськ Запорізької обл.); другу – Тетяна Клименко (Красний Луч Луганської обл.) й Аліна Башкіна (Донецьк). Усіх їх можна було б об’єднати девізом-назвою пісні «Співаю тобі, Україно!». Я впевнена, що їхній спів невдовзі зазвучить «на повен голос», і почує його вся Україна. Нарешті, знаковою подією «Червоної рути- 2009» стало присудження втретє за всю її іс- торію гран прі. Його отримав «Солома-гурт» з Києва – тріо на чолі з актрисою й режисеркою Соломією Мельник. І тут я дозволю собі про- цитувати заступника голови журі, багаторічно- го художнього керівника фестивалю, кандида- та мистецтвознавства Анатолія Калениченка: «Основна інтрига полягала в тому, що Соломія є донькою директора “Рути”. До того ж членами журі були її мати – керівник фольк-гурту “Дай Боже!” Ольга Мельник та два її дядьки: відомий композитор і аранжувальник зі Львова Роман Мельник і виконавчий директор фестивалю Мирослав Мельник. Тому, щоб не викликати зай вих розмов і звинувачень у необ’єктивності й заангажованості суддівської ради, виникла думка розглядати цей виступ як позаконкурс- ний. Однак усі члени журі були одностайні: представлені композиції “Селезень”, “Панночка” та “Козел в юпці” були значно якіснішими за все почуте до того. Це насправді відповідало всім позиціям творчої концепції фестивалю – музи- ка була позначена національними рисами, по- 110 оГЛядИ. реЦеНзІЇ будована на авторському переспіві народних пісень, яскравою, неповторною, сучасною, мо- лодіжною, талановитою, і, що найголовніше – дуже органічною. До того ж вона була присвя- чена пам’яті загиблої старшої сестри Соломії – Ярослави. Отже, за спільним рішенням, усі Мельники покинули засідання суддівської ради (щоправда, не всі з них були тим задоволені). Тарас, який через відсутність передбачених ко- штів приїхав лише в останній день, взагалі був відсутній. А після досить гострої дискусії біль- шістю голосів було прийнято рішення “абстра- гуватися” від прізвища Мельник і оцінювати від- сторонено, за результатами виступу. Так і наро- дилися треті володарі гран прі». Отже, «Червона рута-2009» стала історією. Чи вдалася вона? Безсумнівно: адже на ній визначено двадцять три лауреати, двадцять п’ять дипломантів та названо близько двадця- ти окремих відзнак. Колосальний цейтнот, зу- мовлений значною кількістю учасників «на ча- сову одиницю» фестивалю, спричинив пере- напруження всіх служб і певні організаційні негаразди (журі працювало по двадцять годин на добу, проте дипломи виписувалися в остан- ню хвилину, а концерт переможців ішов «з ко- ліс»). Та все це виявилося виправданим, що й засвідчили концерт переможців у чернівець- кому Зеленому театрі та концерт-закриття на стадіоні.

Червона Рута–2009» запалила нові зірки

Institution

Ähnliche Einträge