До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом)
Here we have an overview of versions of graphic symbols’ recognition and the superscription interpretations by various authors, notably: А. Spitsyn, who interpreted the superscription as a Greek Medieval text; V. Danylenko, who dated the superscription to the 9th century, before the appearance of th...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Студії мистецтвознавчі |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27585 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) / Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 1(25). — С. 17-30. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-27585 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-275852011-10-10T12:04:07Z До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) Забашта, Р. Історія Here we have an overview of versions of graphic symbols’ recognition and the superscription interpretations by various authors, notably: А. Spitsyn, who interpreted the superscription as a Greek Medieval text; V. Danylenko, who dated the superscription to the 9th century, before the appearance of the Cyrillic characters; А. Formozov, who suggested the text to have appeared at the beginning of the 16th century; V. Berezyak, who recognized the superscription as a Polish text (1524). Earlier the author of the article suggested that the tablet contained the 2nd verse of the 41st psalm. Bad condition of the superscription caused many views. The author offers a few guidelines to interpret all versions and presents a new correct recognition and interpretation of the superscription. 2009 Article До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) / Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 1(25). — С. 17-30. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27585 [73.04+75.058] (477) uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Забашта, Р. До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) Студії мистецтвознавчі |
| description |
Here we have an overview of versions of graphic symbols’ recognition and the superscription interpretations by various authors, notably: А. Spitsyn, who interpreted the superscription as a Greek Medieval text; V. Danylenko, who dated the superscription to the 9th century, before the appearance of the Cyrillic characters; А. Formozov, who suggested the text to have appeared at the beginning of the 16th century; V. Berezyak, who recognized the superscription as a Polish text (1524). Earlier the author of the article suggested that the tablet contained the 2nd verse of the 41st psalm. Bad condition of the superscription caused many views. The author offers a few guidelines to interpret all versions and presents a new correct recognition and interpretation of the superscription. |
| format |
Article |
| author |
Забашта, Р. |
| author_facet |
Забашта, Р. |
| author_sort |
Забашта, Р. |
| title |
До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_short |
До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_full |
До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_fullStr |
До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_full_unstemmed |
До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_sort |
до питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27585 |
| citation_txt |
До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) / Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 1(25). — С. 17-30. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
Студії мистецтвознавчі |
| work_keys_str_mv |
AT zabaštar dopitannâatribucííbušansʹkogonaskelʹnogorelʹêfuanalízobramlenoítablicíznapisom |
| first_indexed |
2025-07-03T07:19:02Z |
| last_indexed |
2025-07-03T07:19:02Z |
| _version_ |
1836609325586448384 |
| fulltext |
ДО ПИТАННЯ АТРИБУЦІЇ БУШАНСЬКОГО
НАСКЕЛЬНОГО РЕЛЬЄФУ
(аналіз обрамленої таблиці з написом) *
Ростислав Забашта
* Продовження статті. Попередні частини див.: Студії мистецтвознавчі. – 2003. – чис. 3. –
С. 62–69; 2004. – чис. 3 (7). – С. 21–41; 2005. – чис. 1 (9). – С. 29–48.
Історія
History
Тепер про самий напис, вирізьблений
на обрамленій таблиці. Попереду вже
наголошувалося на першорядній ролі його
в з’ясуванні ідейно-тематичного плану, а
отже, й історико-культурної приналежності
й датування монументальної рельєфної
композиції та, зрештою, й усього скельно-
го архітектурно-скульптурного комплексу,
розміщеного в с. Буші Вінницької обл. Цю
роль відзначали й інші дослідники 1. Зосібна
О. Формозов із цього приводу прохопився
cвого часу риторичною фразою: «Якби вда-
лося розпізнати бодай кілька букв, рельєф
був би датований точніше» 2. Одначе тут слід
зразу наголосити, що через різні обставини
об’єктивного та суб’єктивного характеру ця
роль на сьогодні значно применшена.
Річ у тім, що досліджуваний напис у на-
турі вже майже не зберігся. Під дією пере-
важно природних, а почасти й антропоген-
них чинників поверхня обрамленої таблиці
з написом (як, урешті, й цілого рельєфу,
вирізьбленого на брилі пісковику – порів-
няно нетривкої осадкової породи каменю 3)
зазнала корозії та руйнування (розтріску-
вання, розшарування, осипання, сколю-
вання). На час проведення археологічних
розкопок бушанського комплексу впродовж
польових сезонів 1985, 1987 років під керів-
ництвом І. Винокура й автора цієї статті з
усього напису на обрамленій таблиці рельє-
фу можна було достатньо чітко розгледіти
та надійно ідентифікувати лише одну (sic!)
букву останнього (нижнього) рядка тексту –
початкову велику О, частково – наступ-
ний малий знак (одну похилу риску) та ще
окремі більші, менші вертикальні чи ледь
похилі карби другого рядка 4 (іл. 3; 4). За
таких обставин основним і, посутньо, єди-
ним надійним джерелом вивчення напису
на сьогодні лишається фотофіксація, здій-
снена попередніми дослідниками пам’ятки.
Фактично це кілька світлин. Маємо на увазі
насамперед знімок (точніше фрагмент його)
1883 року, що супроводжує статтю В. Анто-
новича 1884 року видання 5, на якому текст
напису проглядається порівняно краще й
найповніше (іл. 1; 2), та ще окремі світлини
В. Даниленка 1961 року (іл. 5–7), що фіксу-
ють окремі вцілілі фрагменти напису. Опріч
цих візуальних матеріалів, нам не відомо,
принаймні донині, жодних інших надійних
фактичних документів, які б стосувалися
аналізованого напису і так чи інакше відо-
бражали його (напр., додаткових натурних
світлин, прорисовок, естампажів, історич-
них письмових описів чи/і переказів змісту
тексту тощо). На тлі такої вкрай обмеженої
джерельної бази значення названих світлин
у вивченні напису є наразі першорядним і
принципово важливим. Воднораз очевидно
й те, що інформативність їх для проведення
повноцінного й результативного епіграфіч-
ного аналізу недостатньо висока. Причина
цього криється насамперед і головно в тому-
таки поганому стані збереженості (а зна-
17
УДК [73.04+75.058] (477)
ІСТОРІЯ
18
чить, і порівняно низькій інформативності)
самого об’єкта дослідження (таблиці) на мо-
мент уже першої (не кажучи про всі наступ-
ні) його фотофіксації. За словами К. Мель-
ник, супутниці В. Антоновича в подорожі до
Буші влітку 1883 року «напис... оточений
рамкою... так сильно вивітрився, що залед-
ве може бути прочитаним» 6. Заразом дово-
диться констатувати й інший прикрий факт:
перші дослідники рельєфу не перейнялися
свого часу необхідністю якомога повнішої
документації залишків напису, помилково
вважаючи його (разом зі всією таблицею)
пізнішим додатком до обговорюваної рель-
єфної композиції. При цьому В. Антонович
узагалі оминув проблематику напису мов-
чанкою 7, обмежившись побіжним описом
і зарисовкою лише загального вигляду
скульптурної композиції, в якій інскрипцій-
на таблиця становить порівняно незначну
частину. Щодо згаданої фоторепродукції ре-
льєфу, вміщеної в його статті, то вона теж
загального плану, і на ній відтворення самої
таблиці є дрібномасштабним (розміри вну-
трішнього контуру 2,2 см х 2,9 см / 3 см), тобто
нецілеспрямованим, а крім того – однобічно
освітленим (як і весь рельєф), через що й
не цілком, не сповна виразним, не сповна
виявленим. На жаль, спеціальної фікса-
ції напису не було здійснено й у наступний
найближчий час після виходу в світ розвідок
В. Антоновича й К. Мельник, хоча необхід-
ність такого заходу деякими дослідниками
виголошувалася в літературі ще в середині
1920-х років 8. Щодо світлин В. Даниленка
1961 року, то вони, хоча й відтворюють виїм-
ково таблицю, тобто є крупномасштабними,
одначе не відзначаються достатньо високою
якістю (чіткістю), а найсуттєвіше – значно
поступаються перед знімком кінця ХІХ ст.
документальною повнотою через появу на
поверхні таблиці за минулий проміжок часу
додаткових фізичних пошкоджень, а отже, й
утрат і спотворень графем.
Окреслені реалії джерельної бази аж ніяк,
вочевидь, не сприяють (як не сприяли й до-
нині) повній та об’єктивній реконструкції та
однозначному прочитанню напису в рамці,
властиво зацілілих його частин. Проте вони
(доступні уривки тексту) не є, на наш погляд,
і критично обмеженими, аби вважати їх – слі-
дом за деякими авторами, зосібна К. Мель-
ник, О. Формозовим 9, С. Висоцьким 10 – ціл-
ковито нечитабельними й відмовитися від
спроби (як безнадійної справи) конкретного
епіграфічного розбору їх. Ретельне вивчен-
ня світлин 1884 і 1961 років переконує нас
не лише в імовірності розпізнання окремих
букв і визначення на основі їх абеткової сис-
теми та мови напису, а значить, і з’ясування
історико-культурного контексту постання й
функціонування скульптури, але й у мож-
ливості (при кореляції з показниками іконо-
логічного аналізу рельєфного зображення)
більш-менш прийнятної реконструкції та
прочитання окремих складів і навіть слів на-
пису, а в підсумку – з’ясування (най і в за-
гальних рисах) змісту напису. Опріч цього,
при вирішенні таких складних – щодо кінце-
вого й об’єктивного висвітлення – питань,
як походження бушанської скульптури, при-
скіпливого, максимально повного вивчен-
ня всіх доступних джерельних матеріалів
(незважаючи на стан їхньої збереженості)
вимагає й сама логіка наукового пошуку.
До висліду зголошеної епіграфічної проб-
лематики спонукають і вже представлені в
науковій літературі реконструкції та тлума-
чення змісту напису на рельєфі деяких по-
передніх авторів, що не задовольняють, утім,
ані рівнем методичного забезпечення, ані
рівнем палеографічного аналізу (зокрема,
запропонованою системою доказів) та пояс-
ненням його загального історичного сенсу.
Стосовно інтерпретаційних версій, то
їх на сьогодні існує кілька. Згідно з тлу-
маченням однієї з них, оприлюдненої ще
1908 року російським археологом О. Спіци-
ним, у рамці на рельєфі міг міститися грець-
кий напис 11. Таке припущення автор ніяк
не обґрунтував, висловивши його побіжно
у формі здогаду. Щодо походження самої
скульптури, то цей дослідник зарахував її
до набутків епохи Середньовіччя 12, але
без вказівки на конкретне датування. При
цьому так само не було представлено будь-
яких доказів на користь такого визначення.
Натомість В. Даниленко розгледів у рам-
ці текст із чотирьох рядків «старослов’ян-
ською мовою» 13 (за іншим формулюван-
ням дослідника – «протокириличним пись-
мом» 14):
РОСТиСлав ЗабашТа. ДО ПиТаННЯ аТРибУЦІЇ бУшаНСЬКОГО НаСКЕлЬНОГО РЕлЬЄФУ…
19
Аз[ъ] [есмь] 15
Миробог[ъ]
жрец[ъ]
Ольгов 16
На думку науковця, згаданий у написі
Миробог був жрецем самого київського во-
лодаря Олега (Віщого) – родича-опікуна
князя Ігоря. З огляду на сказане рельєф-
на композиція визначалась за сюжетом як
сцена адорації Миробога, а за призначен-
ням – чимось на зразок ктиторського зобра-
ження. При цьому час різьблення напису
за окремими вцілілими знаками (а отже, й
цілого рельєфу) визначався в межах кінця
ІХ – початку Х ст. 17, зокрема допускалася
можливість з’яви твору під час військово-
го походу Олега на тиверців 885 року, ві-
домого за «Повістю минулих літ» 18. Що ж
до цілого скельного комплексу, то він ін-
терпретувався дослідником як скельний
храм слов’ян-язичників, що постав на за-
міну попереднього відкритого капища VІІ –
кінця ІХ ст. 19
Такого висновку вчений дійшов, аналізу-
ючи напис на світлині 1883 року (іл. 8), про-
водячи власні натурні епіграфічні спосте-
реження, у тому числі застосовуючи спеці-
альну методу фотофіксації таблиці (нічної
пори при різнобічному яскравому освітлен-
ні) (іл. 5–7) та ув’язуючи його з рядом іс-
торичних та археологічних фактів контек-
стуального плану 20. Зокрема, на світлині
В. Антоновича він беззастережно розрізняв
перше коротке слово А (тобто Аз[ъ]) та
перший склад слова останнього рядка, як
Оль… 21. Опосередковими підставами для
такого прочитання дослідникові послугу-
вали насамперед інші давні написи, як-от:
вирізаний на шиферному давньоруському
прясельці напис із ім’ям Миробога 22, а та-
кож додаткові написи, виявлені на стінах
центрального приміщення бушанського
комплексу. Серед останніх: а) два написи
на рельєфі (на поверхні стовбура дере-
ва) – згори (приблизно посередині стов-
бура): hї op (іл. 9: а–в), нижче (поземно):
912 л[ето] (іл. 10: а, б); б) написи на проти-
лежній до рельєфу стінці приміщення, один
з яких містив імена деяких слов’янських
язичницьких богів, що читалися справа на-
ліво: сро ъW P онур п 23. До речі, за мір-
куванням В. Даниленка, додаткові написи
на рельєфі (також протокириличні) буцімто
фіксували ім’я князя Ігоря та дату початку
його фактичного (а не номінального) во-
лодарювання на київському престолі після
таємничої смерті регента-узурпатора Оле-
га 24. При цьому перша графема напису з
ім’ям інтерпретувалася дослідником напів-
уцілілим зображенням перевернутого три-
зуба – князівського родового знака.
На підтримку запропонованої рекон-
струкції напису й атрибуції скульптури було
представлено й деякі речові знахідки, від-
криті ним під час археологічних розкопок
1961 року центрального приміщення й так
званого «коридору» скельного комплексу,
а саме: «жертовний камінь із залишками
вогнища», уламки кераміки VII–X ст., залиш-
ки мурованих стін, технологія зведення яких
(бутовий, рваний камінь на глиняному розчин)
відповідала технології давньоруського періо-
ду. Крім того, В. Даниленко у своїй інтерпре-
таційній побудові спирався на: а) середньо-
вічні писемні та археологічні (епіграфічні)
джерела, що засвідчують існування у слов’ян
докириличного («протокириличного») пись-
ма, заснованого на грецькій абетці 25, та
б) військові походи київських князів у район
Наддністрянщини; в) загальне припущення
В. Антоновича про дохристиянський, язич-
ницький характер (образний ряд і стилісти-
ку) рельєфного зображення.
Версія В. Даниленка була беззастереж-
но прийнята деякими авторами з-поміж
прихильників язичницького походження ре-
льєфу. При цьому окремі з них висловили
деякі власні міркування стосовно появи й
характеру написання тексту в рамці. Так,
І. Винокур авторами напису запропонував
уважати давньоруських жерців-волхвів, які
викарбували його задля роз’яснення люд-
ності краю часу Київської Русі змісту дав-
нього (ще першої половини І тис.) рельєфу,
а чи «нагадування» їй про створення його
«задовго до ХІ–ХІІ ст.» 26. Але позаяк для са-
мих цих жерців-волхвів бушанське наскель-
не зображення було нібито вже пам’яткою
далекої минувшини, а через це й не цілком
зрозумілою, то вони спромоглися лише
вказати «у написі на можливий зв’язок
м
євъ
ІСТОРІЯ
20
[її. – Р. З.] з язичництвом ІХ–Х ст., зокрема
з часом князювання Олега» 27. Певною ви-
дозміною гіпотези В. Даниленка є і версія
Д. Степовика. Не піддавши жодному сумні-
ву попереднє тлумачення змісту напису (й
цілої скульптурної композиції), Д. Степовик
водночас припустив, що текст у рамці ви-
конано глаголицею. Правда, він застеріг
«своєрідність» графіки букв, яка відрізня-
ється від загальноприйнятої, і пояснив це
тим, що «очевидно, давній скульптор не
дуже добре знав глаголичну абетку, до того
ж у нього була яскраво виражена індиві-
дуальна “каліграфія”» 28. При цьому ніяких
конкретних доказів на користь саме такого
визначення графіки букв автор не навів.
Незалежну натомість позицію щодо об-
говорюваного питання зайняв О. Формо-
зов. Розгледівши на таблиці (за світлиною
1883 р.) також чотирирядковий напис, він
уважав справу його реконструкції та роз-
шифровки, з огляду на стан збереження,
безнадійною 29. Разом із тим у своїх перших
двох публікаціях він допускав реальність
відтворення в тексті аналізованого напису
конкретної дати. На гадку дослідника, поль-
ськомовний рядок: Pamięć: 1524: R: d: 3:
Junii, вирізьблений у 1824 році (як уважав і
В. Антонович 30) за наказом місцевого шлях-
тича Р. Овсяного на сусідньому з рельєфом
скельному виступі-простінку комплексу,
міг стосуватися саме скульптурного зо-
браження. Зазначена в останньому написі
дата, імовірно, повторювала дату з напису
«в рамці» на рельєфі, яка могла прогля-
датися ще в кінці першої чверті XIX ст. За
О. Формозовим, таке пояснення реальне
й з огляду на такі обставини: а) зазначена
дата (1524 р.) не фігурує в хронологічних
таблицях історії «Поділля, України та Поль-
щі», а тому вона могла бути викарбувана на
увіковічення «якоїсь події, пам’ятної лише
для роду Овсяних» (інакше кажучи, була
певною віхою виїмково приватної, родинної
історії) чи, властиво, стосуватися безпосе-
редньо самого рельєфу, «що є простішим
вирішенням питання»; б) обрамлені рамка-
ми написи на стінах скельних монастирів
Лядави й Нагорян (того-таки наддністрян-
ського регіону) «завжди містять дати» 31.
Ще одна представлена в літературі вер-
сія належить краєзнавцю В. Березяку, який
у своїх судженнях значною мірою керував-
ся спостереженнями й припущеннями по-
переднього дослідника. На його переконан-
ня, напис є польським датованим текстом,
розміщеним у шість рядків:
W Miasteczke
Antopolj
1524 Roku
Jnia Zostalas
3
Edna Basia 32
Вирізьбили його, на думку автора, в
пам’ять трагічної події – винищення татар-
ською ордою 3 червня 1524 року містечка
Антополя (давня – згідно з одним місцевим
переказом – назва Буші), унаслідок чого з
усіх мешканців уціліла лише одна жінка на
ймення Бася, яка й відтворена на рельєфі
серед символічних образів смерті (сухе де-
рево) й воскресіння (півень).
Така реконструкція напису (іл. 11) поста-
ла внаслідок застосування певної методи,
принципи якої В. Березяк, одначе, у своїй
публікації не виклав. Опустивши «техніч-
ний бік питання», автор лише зазначив, що
користувався світлиною В. Антоновича, яку
у процесі роботи було збільшено в три з по-
ловиною рази. Що ж до змісту напису, то
його автор обґрунтовує показниками міс-
цевої топоніміки (одна з околичних гір, що
підноситься зі східної сторони, має назву
«Татарська»), однією з версій «народної»
етимології назви села «Буша» (похідної
буцімто від слова «душа» – єдиної уцілілої
людини під час татарського погрому), а та-
кож історичним фактом нападу татар і тур-
ків на Поділля 1524 року 33.
Авторові цієї статті раніше також довело-
ся вже висловлюватися про характер напи-
су «в рамці». На самому початку вивчення
бушанської пам’ятки ми цілком покладали-
ся на визначення В. Даниленка (стосовно
як змісту, так і характеру графіки письма) 34,
але згодом, зважаючи на результати на-
самперед історико-порівняльного аналізу
іконографії скульптурного зображення, а
також почасти й на спостереження О. Фор-
мозова, сформулювали власний варіант
змістової інтерпретації. Згідно з ним на об-
рамленій таблиці міг бути викарбуваний ки-
РОСТиСлав ЗабашТа. ДО ПиТаННЯ аТРибУЦІЇ бУшаНСЬКОГО НаСКЕлЬНОГО РЕлЬЄФУ…
21
риличними буквами церковнослов’янський
текст другого вірша 41 псальму: Ім же / Им
же образомь жєлаєть / желаеть єлєнь /
елень… 35. При цьому ми керувалися таки-
ми натурними спостереженнями й припу-
щеннями:
1) обрамлена інскрипційна таблиця бу-
шанського рельєфу містить залишки напи-
су з чотирьох рядків; зважаючи на величину
вцілілих букв, п’ять початкових слів другого
вірша зазначеного псальма, з яких два пер-
ші, короткі (Им же), цілком вкладаються в
таку структуру напису;
2) перший рядок – найкоротший, склада-
ється з єдиного односкладового слова; почи-
нається воно великою, але неповністю вцілі-
лою буквою, яка може читатися, найімовірні-
ше, як И; наступна буква – мала й подібна за
написанням на м; таким чином, перше слово
напису реконструювалося як Им;
3) слова другого й третього рядків через
фрагментарність уцілілих накреслень не
підлягали реконструкції та прочитанню;
4) найвиразніше простежується перший
склад першого слова четвертого останнього
рядка: слово починається з великої О; друга
буква подібна до малого л; третя – на світли-
ні 1883 року виглядає як ь (єрь) і може бути
частиною букви ѣ (ять) на подобу ъ (єр),
адже до верхівки вертикальної щогли літери
зліва наближена доволі довга хвиляста лінія
(іл. 2); таким чином, склад прочитувався як
Олѣ…; зважаючи на присутність у компози-
ції рельєфу образу оленя, реально допусти-
ти, що в написі згадано саме цю тварину чи
слово похідне від іменника олень (іл. 1).
Імовірність такого тлумачення підказу-
вали й результати детального аналізу іко-
нографії самого рельєфного зображення
та пошуків аналогів, що засвідчили подіб-
ність аналізованої наскельної композиції
християнським зображенням деяких свя-
тих пустельників-самітників, а насамперед
образу св. Онуфрія Великого, культ якого
мав значне поширення на теренах Захід-
ної України, у тому числі й Поділля 36. Крім
того, християнська іконографія дає достат-
ню кількість прикладів використання псаль-
мових текстів, зокрема другого вірша 41
псальми, як супровідних написів-пояснень
у зображеннях різних святих 37.
Означеними версіями не вичерпується
весь спектр відомих на сьогодні (за публіка-
ціями та архівними матеріалами) визначень
графічної (а, відповідно, й мовної) системи
та витлумачень змісту напису на обрамле-
ній таблиці бушанського рельєфу 38. Однак
вони є основними в історіографії теми і їх
достатньо аби засвідчити існуюче розмаїт-
тя думок дослідників стосовно одного й того
самого об’єкта студіювання. Щодо причин
такого стану речей, то їх бачиться кілька.
Головна з них полягає в тому-таки незадо-
вільному (можна сказати, критичному) ста-
нові збереженості самого напису на поча-
ток наукового вивчення скельного комплек-
су, на момент першої фіксації бушанського
рельєфу в кінці ХІХ ст. Нині в натурі напису
вже не існує, чи майже не існує.
Ця джерелознавча реалія уможливлю-
вала в минулому й уможливлює ще й пони-
ні різне бачення графіки писемних знаків-
букв різними дослідниками, давала й дає
оперативний простір для відмінних рекон-
струкцій та прочитань. Воднораз, судячи
за рівнем та навіть обсягом аналітичного
забезпечення оприлюднених версій, чи,
радше, за відсутністю його в більшості ін-
терпретаційних заявок, доводиться конста-
тувати й недостатньо уважне ставлення пе-
реважного числа попередніх авторів до зго-
лошеної теми як такої; неналаштованість
їх на конкретну й предметну розмову, на
детальне й кропітке вивчення, розбір напи-
су бушанського рельєфу, на забезпечення
належного рівня обґрунтованості вислов-
люваних щодо нього суджень, припущень
і тверджень. Виразним показником цього є
той факт, що проблематика інскрипційної
таблиці названої скульптурної композиції
досі не була темою окремої наукової роз-
відки. Урешті, очевидні також методичні не-
догляди та прорахунки у спробах тих окре-
мих дослідників, хто брався за розпізнання
(ідентифікацію) характеру графіки накрес-
лення літер напису, а то й реконструюва-
ти та витлумачити його конкретний зміст.
Останні полягають насамперед у недостат-
ньо вивіреній фактографії та неналежній
вмотивованості пропонованих реконструк-
цій і/чи доповнень утрат напису (властиво,
у надто вільному поводженні з доступним
ІСТОРІЯ
22
фактажем, надто ризикованих натяжках і
поправках), а також – узгодженості тлума-
чення змісту напису з характером іконо-
графічного ладу цілого рельєфного зобра-
ження (іншими словами – у відсутності на-
лежної комплексності досліджень). У своїх
міркуваннях більшість названих авторів
керувалися не так конкретними показника-
ми епіграфічного аналізу напису обрамленої
таблиці бушанського рельєфу та історико-
порівняльних студій з відомими епіграфіч-
ними та палеографічними пам’ятками різ-
них епох, не так тематичними паралелями
та текстовими зіставленнями, як переваж-
но припущеннями та здогадами загально-
го історико-культурного плану на підставі
розрізнених та нечисельних археологічних,
історичних та фольклорних джерел.
У зв’язку з останньою констатацією осо-
бливої ваги набуває проблема вибору до-
цільної та відповідної (до реалій стану збе-
реженості пам’ятки та специфіки джерель-
ної бази) методи епіграфічного досліджен-
ня напису на таблиці бушанського рельєфу.
Тривале натурне дослідження як рельєфу,
так і цілого скельного комплексу в Буші пе-
реконало нас, що для належного оцінюван-
ня інтерпретаційних версій попередників і
при проведенні власного фактографічного
та аналітичного вислідів, змістового витлу-
мачення обговорюваного напису слід керу-
ватися певними методичними настанова-
ми, а саме:
1) Зважаючи на значну корозію поверх-
ні таблиці (як і рельєфу в цілому), голов-
но – на доволі щільне розтріскування-
розшарування породи каменю переважно
по горизонталі, точніше наближених до
неї площинах, при розпізнанні накреслень
письмових знаків необхідно брати до уваги
й визначати за базові насамперед прямо-
лінійні вертикальні та похилі (з порівняно
невеликим кутом нахилу стосовно верти-
кальної пеостави), а також виразно округлі
карби-різі. Щодо решти похилих та криво-
лінійних карбів, то такими мусять визнава-
тися лінеарні заглиблення достатньої (для
визначення характеру загального обрису)
протяжності з більш-менш чітким конту-
ром. При цьому, задля уникнення помилок,
невиправданих ототожнень, важливо па-
ралельно простежувати й «рисунок» ліній
природних тріщин, контури вибоїн, сколів.
2) Ідентифікуючи окремі букви, слова
та рядки, необхідно зважати на конкретні
розміри знаків-букв (великих і малих) та
проміжків між ними, а ще – між словами та
рядками, величини відступів від країв та-
блиці, що визначається на підставі вцілілих
частин тексту напису. Інакше кажучи – ке-
руватися певними метричними модулями,
метричними «кроками» вертикальних і го-
ризонтальних членувань цілого тексту ін-
скрипційної таблиці.
3) Усі реконструйовані частини букв і
слів слід узгоджувати (формально й зміс-
товно) з уцілілими їх частинами; недопус-
тимі жодні безпідставні доповнення і/або
відтворення.
4) Неухильно дотримуватися принципу
історичності при студіюванні напису. Тобто
палеографія букв напису, з одного боку, та
загальний формально-змістовий характер
тексту (зокрема, його граматика, підбір і
послідовність слів та цифрових знаків) –
з другого, мусить відповідати, принаймні
основними рисами, графічним та грама-
тичним нормативам і традиції оформлення
писаних текстів тої чи іншої (згідно зі спо-
стереженнями дослідника) мови того чи ін-
шого історичного періоду.
5) З огляду на одночасність різьблення
та виразну структурну сув’язь аналізованої
інскрипційної таблиці з іншими зображення-
ми обговорюваної скульптурної композиції,
загальний зміст реконструйованого напису
(на таблиці) мусить безпосередньо узгоджу-
ватися (корелюватися) з іконографічними
реаліями рельєфу, відповідати його ідейно-
тематичному виміру та призначенню.
Спираючись на такі методичні засади,
детально опишемо – послуговуючись до-
ступними візуальними матеріалами – на-
пис (точніше зацілілі частини його) й спи-
немо критичний погляд на зголошених
донині історико-культурних визначеннях та
змістових тлумаченнях.
(Закінчення статті в одному з наступних
чисел журналу).
1 Мова насамперед про наукову позицію Данила
та Вадима Щербаківських (див.: Щербаківський Д.
РОСТиСлав ЗабашТа. ДО ПиТаННЯ аТРибУЦІЇ бУшаНСЬКОГО НаСКЕлЬНОГО РЕлЬЄФУ…
29
Українське мистецтво. ІІ. Буковинські і галицькі де-
ревляні церкви, надгробні і придорожні хрести, фі-
гури і каплиці. – К.; Прага, 1926. – С. ХХІХ–ХХХ).
З-поміж сучасних дослідників значення написів як
«цінного джерела інформації щодо часу та обста-
вин виникнення і функціонування христинянських
печерних комплексів» Наддністрянщини, зокрема
бушанського скельного об’єкта, підкреслював, зо-
сібна, Б. Рідуш (див.: Рідуш Б. Т. Печерні монастирі
Подністров’я: проблеми дослідження та датуван-
ня // Середньовічна Європа. Погляд з кінця ХХ ст.:
Матеріали наукової конференції 16–18 березня
2000 р. – чернівці, 2000. – С. 48).
2 Формозов А. А. О наскальном рельефе близ
с. Буша в Поднестровье // Советская археология. –
М., 1968. – № 2. – С. 107.
3 В. Антонович, а за ним деякі інші автори, по-
роду каменю помилково визначив як граніт (див.:
Антонович В. Б. О скальних пещерах на берегах
Днестра в Подольской губернии // Труды VI архео-
логического съезда в Одессе (1884 г.). – О., 1886. –
Т. 1. – С. 98).
4 Твердження І. Винокура про те, що на світлині
обрамленої таблиці, відзнятої 1991 року, та на ес-
тампажі, знятому з тієї ж таблиці 1987 року, «видно
залишки рядків напису і, зокрема, добре просту-
пає початок слова останнього рядка Оль...» (див.:
Винокур І. С. Дослідження Бушанського скельного
комплексу... – С. 124–125), на жаль, не сповна відпо-
відає дійсності. До речі, згаданий естампаж був ви-
готовлений автором цих рядків із власної ініціативи й
зберігається в його приватному архіві.
5 Труды VI археологического съезда в Одессе… –
С. 99, 145. – Табл. 3.
6 К. М[ельник]. Путевые очерки Подолия (оконча-
ние) // Киевская старина. – [1885]. – Год четвертый. –
Т. ХІІІ, декабрь. – C. 679.
7 У своєму польовому щоденнику В. Антонович,
описуючи бушанський рельєф, жодним словом не
обмовився не лише про напис, а й про обрамле-
ну таблицю, хоча на схематичному рисунку ре-
льєфу її таки відтворив (див.: Антонович В. Б.
Дневник раскопок курганов 1874–86 гг. – Інститут
рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського НАН України,
ф. I, од. зб. 7892, арк. 65–65 зв.). У рукопису та
друкованому тексті своєї статті про давні печер-
ні комплекси Середньої Наддністрянщини, автор
таблицю («рамку») на рельєфі вже згадав, ви-
словивши припущення щодо її пізнішого – порів-
няно зі скульптурним зображенням – походження,
одначе про напис «у рамці» жодним словом таки
не обмовився (див.: Антонович В. Б. О скальных
пещерах на берегу Днестра в Подольской губер-
нии (руко пис). – ЦДIА України (Київ), ф. 832, оп. 1,
од. зб. 22, арк. 1–21; Його ж. О скальных пещерах
на берегу Днестра в Подольской губернии // Труды
VI археологического съезда… – С. 99). Проте мало
ймовірно, аби названий учений не помітив напису,
адже його супутниця К. Мельник згадала про нього
у своїй публікації. Вочевидь, помилкове визначен-
ня часу появи «рамки», зумовило неувагу вченого
до напису як до джерела історичних відомостей
про пам’ятку.
8 У редакційній примітці В. Щербаківського до
повідомлення про бушанський рельєф, вміщеної
в альбомі Д. Щербаківського «Українське мисте-
цтво ІІ. Буковинські і галицькі деревляні церкви,
надгробні і придорожні хрести, фігури і каплиці»
(К.; Прага, 1926. – С. ХХХ) мовиться: «На жаль, на-
пис бушанського рельєфа не вийшов на фотографії
проф. В. Антоновича, і сам проф. В. Антонович не
був у змозі визначити характер букв. Отже, з огляду
на велику історичну важність цього пам’ятника, до-
конечне треба би було послати туди наукову експе-
дицію для точного перефотографування рельєфа в
ріжні часи дня при ріжнім освітленні, і особливо для
фотографування деталів, напису, і півня окремо, і
для зарисовки тих деталів, які на фотографії вийти
не можуть. Ще ліпше зробити з цілого рельєфа папе-
ровий стерео-негатив [...]».
9 К. М[ельник]. Зазнач. праця.; Формозов А. А.
Зазнач. праця. – С.107; ін.
10 Позиція С. Висоцького, якому була відома про-
блематика бушанського рельєфу і який визнавав на-
пис на таблиці за такий, що втрачений, що не чита-
ється, відома нам у викладі В. Березяка. Останній
мав із названим дослідником на цю тему розмову
1991 р. (див.: Березяк В. Буша. Новий погляд на істо-
ричне минуле. К., 2002, с. 77 (комп’ютерний набір)).
11 Спицын А. А. Археологические раскопки. – М.,
1908. – С. 84.
12 Спицын А. А. Зазнач. праця; Его же. Разведки
памятников материальной культуры: Пособие для
краеведов. – Ленинград, 1927. – С. 119.
13 Строєва А. Знахідка в Буші // Радянська Украї-
на. – К., 1966. – № 193 (13671). – 20 серпня. – С. 4.
14 Таким визначенням (поняттям) неодноразово
послугувався В. Даниленко під час розмов з автором
цієї статті.
15 В. Данилеко озвучував нам свою версію в двох
варіантах: зі словом есмь і без нього.
16 Забашта Р. В. Рельєф з Буші – видатна пам’ятка
давньослов’янської скульптури // Народна творчість
та етнографія. – 1983. – № 6. – С. 59.
17 Строєва А. Зазнач. праця
18 Літопис руський за Іпатським списком / Пер. з
давньорус. Л. Є. Махновця. – К., 1989. – С. 14.
19 Строєва А. Зазнач. праця; Забашта Р. В. Рель-
єф з Буші... – С. 58–59; Його ж. Гіпотези і факти
про рельєф села Буші // Жовтень. – 1983. – № 7. –
С. 135–136.
20 Свою версію В. Даниленко висловив автору
статті в приватних розмовах.
21 На це своє спостереження дослідник неоднора-
зово вказував автору статті під час розмов на тему
походження бушанського рельєфу.
22 Означене прясельце з ім’ям Миробог дослідник
демонстрував нам особисто.
23 Світлини, прорисовки та пояснення до них на-
дані автору статті В. Даниленком під час особистого
спілкування упродовж 1981–1982 рр.
24 Літопис руський за Іпатським списком. – С. 22,
ІСТОРІЯ
30
24. Огляд версій про владний статус Олега (Віщого),
рік його смерті та початок правління Ігоря див. у книзі:
Войтович Л. Княжа доба на Русі: портрети еліти. – Біла
Церква, 2006. – С. 203–211.
25 Із новіших оглядів цих джерел див.:
Брайчевський М. Походження слов’янської писемнос-
ті. – К., 1998. – С. 19–40. Див. також: Висоцький С. О.
Київська писемна школа Х–ХІІ ст. (До історії укра-
їнської писемності). – Л.; К.; Нью-Йорк, 1998. –
С. 11–50; Медынцева А. А. Грамотность Древней
Руси. По памятникам эпиграфики Х – первой
половины ХІІІ века. – М., 2000. – С. 21–33, 93–95,
202–207, 230–255.
26 Винокур І. С. Дослідження бушанського скельно-
го комплексу // Археологія. – 1994. – № 3. – С. 124–
125, 127–128, 131; Його ж. черняхівська культура:
витоки і доля. – Кам’янець-Подільський, 2000. –
С. 137–139.
27 Винокур І. С. Дослідження бушанського скель-
ного комплексу. – С. 131.
28 Степовик Д. Скарби України. – К., 1990. – С. 28.
29 Формозов А. А. О наскальном рельефе... –
С. 106; Його ж. Про наскельний барельєф побли зу
с. Буша в Подністров’ї // Матеріали Другої По діль ської
історико-краєзнавчої конференції. – Л., 1968. – С. 112;
Його ж. Еще раз о наскальном барельефе у с. Буша в
Поднестровье // Археологія. – 1994. – №3. – С. 137.
30 Антонович В. Б. О скальных пещерах на берегу
Днестра… – С. 99.
31 Формозов А. А. О наскальном рельефе... –
С. 107–109; Його ж. Про наскельний барельєф... –
С. 112–113.
32 Березяк В. В. Бушанський скельний рельєф //
Археологія. – 1994. – №3. – С. 114–115. – Рис.2.
33 Там само. – С. 115–116.
34 Забашта Р. В. Рельєф з Буші... – С. 58–59;
Його ж. Гіпотези і факти... – С. 135–136.
35 Див., напр.: Киевская Псалтирь 1397 года из
Государственной Публичной библиотеки имени
М. Е. Сал тыкова-Щедрина в Ленинграде [ОЛДП F 6]. –
М., 1978. – Л. 57; Щепкина М. В. Болгарская мини-
атюра XIV века. Исследование Псалтыри Томича. –
М., 1963. – С. 64–65. – Табл. ІХ (18).
36 Забашта Р. Бушанський рельєф: гіпотези і фак-
ти (до проблеми атрибуції) // Третя академія пам’яті
професора Володимира Антоновича: 11–12 грудня
1995 р., м. Київ: Доповіді та матеріали. – К., 1995. –
С. 316–319, 321.
37 Пор., напр., графічні ілюстрації із зображенням
св. вмч. Параскеви та св. прп. Антонія Печерського,
що містяться у книзі Лазаря Барановича «Трубы на
дни нарочитыя праздников…» (Київ, 1674 р.) (див.:
[Баранович Л.] Трубы на дни нарочитыя праздни-
ков…. – К., 1674. – С. 49 зв, 236; Украинские книги
кирилловской печати XVI–XVIII вв.: Каталог изда-
ний… – [М., 1981]. – Вып. ІІ. – Т. 1. – С. 20–21, 215
(№ 1475), 230 (№ 1505)).
38 Крім названих версій, існують ще деякі, ви-
словлені в літературі навколонаукової сфери,
які лишаємо поза увагою (див., напр.: Асов О.
Славянские руны и «Боянов гимн». – М., 2000. –
С. 354–360; Його ж. Атланты, арии, славя-
не: История и вера. – М., 2000. – С. 388–390;
Брюнеткін Д. Загадкове минуле Поділля (філо-
етнологософічне досліджння). Збірник статей. –
Вінниця, 2007. – С. 34–35.
Here we have an overview of versions
of graphic symbols’ recognition and the
superscription interpretations by various
authors, notably: А. Spitsyn, who interpreted
the superscription as a Greek Medieval text;
V. Danylenko, who dated the superscription
to the 9th century, before the appearance of
the Cyrillic characters; А. Formozov, who
suggested the text to have appeared at the
beginning of the 16th century; V. Berezyak,
who recognized the superscription as a
Polish text (1524).
Earlier the author of the article suggested
that the tablet contained the 2nd verse of the
41st psalm.
Bad condition of the superscription
caused many views. The author offers a
few guidelines to interpret all versions and
presents a new correct recognition and
interpretation of the superscription.
SuMMARy
|